Тема: ТО та ремонт ходової частини колісних екскаваторів
Зміст
1. Призначення екскаватора
2. Технічні характеристики
3. Склад, будова і робота екскаватора
4. Остов трактора
5. Колісний рушій
6. Ремонт маточин і дисків
7. Ремонт пневматичних шин і камерПерелік використаної літератури
1. Призначенняекскаватора
ЕкскаваторЭО-2621А призначений для механізації земляних і навантажувальних робіт. Віноснащується одночасно екскаваторним і бульдозерним устаткуванням. Можепрацювати зі зворотною або прямою лопатою, бульдозером, грейфером, крановоюпідвіскою, зворотною лопатою зі зміщеною віссю копання, ковшем підвищеноїмісткості й вилами. При роботі з екскаваторним устаткуванням бульдозернийвідвал не демонтується, тому що, крім свого основного призначення, вінзабезпечує стійкість екскаватора.
Маневреністьекскаватора дає можливість використовувати його на розсереджених малооб’ємнихоб'єктах, а невеликі габаритні розміри — у стиснутих умовах.
Екскаваторомможна виконувати такі роботи:
ритиневеликі котловани, ями й траншеї (ковшем зворотної лопати);
розроблятидрібні вибої, зводити невеликі насипи, робити навантаження (ковшем прямоїлопати);
виконувативантажно-розвантажувальні й монтажні роботи (крановою підвіскою);
робитилегкі зачисні роботи й навантаження матеріалів з малою об'ємною масою (ковшемпідвищеної місткості);
засипатитраншеї, згрібати будівельне сміття, очищати дороги від снігу (бульдозером).
Зворотноїй прямою лопатами виконують грунтові роботи в ґрунтах I-III категорій.Бульдозерне устаткування використовують на зачищенні ґрунтів I-II категорій.
Роботаекскаватора в мерзлих ґрунтах і ґрунтах вище III категорії можлива тільки післяпопереднього розпушування.
2.Технічні характеристики
Типекскаватора — одноковшовийуніверсальний неповноповоротний на пневмоколісному ходу
Номінальнапотужність двигуна, квт (л. с.) — 44+3(60+5)
Швидкістьпересування, м/с (км/ч) — 0,58-5,3(2,1-19,0)
Довжинав транспортному положенні, м — 6,48±0,1
Ширина,м — 2,2±0,05
Висотав транспортному положенні, м, не більше — 3,8
Базаекскаватора, м- 2,45
Коліяпередніх коліс, м — 1,46+0,1
Коліязадніх коліс, м — 1,55+0,1
Тиску шннах передніх коліс, Мпа (кгс/см2) — 0,17—0,18 (1,7-1,8)
Тиску шинах задніх коліс, МПа (кгс/см2) — 0,19—0 2 (1,9-2,0)
Кутповороту робочого устаткування (у плані), рад (…°) — 2,8-0,14 (160-8)
Робочийтиск у гідросистемі, МПа (кгс/см2) — 10+0.5 й 7,5+0.5(100+5 й 75+5)
Номінальнамісткість бака робочої жидкости, дм3 — 100
Конструктивнамаса, кг — 5600+150
Робочамаса, кг — 5850±150
3.Будова екскаватора
Екскаватормонтується на базі колісного трактора 4 (Рис. 1.), до якого кріплятьсяобв'язувальна рама 17 і дишель бульдозера, призначені для розвантаження остоватрактора й навішення робочого устаткування. В обв'язувальній рамі установленаповоротна колонка 14 з ланцюговим механізмом повороту. Для підвищення стійкостіекскаватора в роботі до рами прикріплені опорні башмаки 13 із приводом відгідроциліндрів 15.
/>
Рис. 1. Загальнийвигляд екскаватора
4.Остов трактора
Остов— це несучачастина трактора, до якої кріпляться всі його агрегати і яка приймає на себевсі діючі на трактор зусилля. За конструкцією остов може бути напіврамним аборамним. Напіврамний остов колісного трактора(рис. 2 б) — це об'єднана конструкція окремих корпусів трансмісії і балокнапіврами. Складається з литого корпусу (або корпусів), в якому розміщенімеханізми трансмісії (коробка передач, головна передача і диференціал) і двохбрусів, з'єднаних в передній частині поперечним брусом. Поздовжні та поперечнийбруси утворюють напівраму, на якій кріпиться двигун, радіатор, передня вісь абопередній ведучий міст. Напіврамнийостов застосовується на універсально-просапних тракторах ЮМЗ, МТЗ та інших. Рамний остов колісного трактора (рис. 2., а)являє собою клепану або зварну раму із стального прокату, на якій кріплятьсявсі агрегати. Складається з двох напіврам, з'єднаних шарнірно, а між собою —подвійним шарніром, що дозволяє напіврамам повертатися підносно одна одної вгоризонтальній площині на ±30°, у вертикальній — на ±18°. Вертикальний шарнір призначений дляповороту трактора шляхом «зламу» двох напіврам, а горизонтальний.—для пристосування ходової частини до рельєфу дороги, завдяки чому рама ненавантажується крутними зусиллями при русі трактора по нерівній дорозі. Донапіврам кріпляться ведучі мости. Рамний остов застосовується на тракторах типу Т-150К, ХТЗ-121, ХТЗ-16132,ХТЗ-16333, К-700.Рамний остов застосовуєтьсяна тракторах типу Т-150, ХТЗ-150-03, ХТЗ-153Б, ХТЗ-181, ХТЗ-201, Т-4А.
/>
Рис.2. Ходова частина і остов колісних тракторів:
а— ходова частина і остов трактора загального призначення;
б— остов просапного трактора; 1 — підвіска; 2 — передній міст; 3 — остов; 4, 7 — задні і передніколеса; 5 — задній міст; 6 — подвійний шарнір; 8 — передня балка; 9 — поздовжнябалка (лонжерон); 10 — корпус зчеплення; 11 —корпус коробки передач; 12 — корпус заднього моста
5.Колісний рушій
Коліснийрушій служитьдля перекочування трактора. У ролі рушія у колісних тракторів застосовуютьнапрямні і ведучі колеса з пневматичними шинами. Такі колеса добре амортизуютьпоштовхи та удари, чим забезпечують можливість підвищення швидкості рухутрактора. Пневматичні шини, маючи значні розміри і невеликий внутрішній тиск,деформуються, внаслідок чого їх опорна поверхня збільшується. Це поліпшуєзчеплення коліс з грунтом і зменшує їх буксування. Навантаження на задні іпередні колеса більшості тракторів, за винятком Т-150К і К-700, розподіляєтьсянерівномірно. Задні колеса сприймають 70...75%, передні колеса — 30...25%загальної ваги трактора.
Длязменшення витрат потужності на перекочування задні колеса, за винятком колістракторів типу Т-150К і К-700, мають більші діаметри і ширину, ніж передні.Внаслідок цього тиск на ґрунт зменшується, прохідність трактора поліпшується,зменшуються витрати потужності на самоперекочування, а відповідно зростаєтягова потужність трактора.
/>
Рис.3. Колеса трактора
а— ведуче колесо трактора МТЗ-80;
б— ведене (напрямне) колесо;
1— піввісь; 2 — черв'як; 3 — вкладиш;
4— вантаж; 5 — покришка; 6 — камера;
7— обід; 8 —маточина; 9 — диск;
10— регулювальна гайка; 11 — вентиль
Колеса,на які через трансмісію передається крутний момент від колінчастого валадвигуна, називаються ведучими (рис. 3, а). Колеса, за допомогою яких змінюютьнапрямок руху трактора, називають напрямними (рис. 3, б). У тракторів Т-40А, МТЗ-82, ЮМЗ-8280,Т-150К, К-700 напрямні колеса, змінюючи напрям руху трактора, одночасно іведучі. Такі трактори мають підвищену прохідність. Для зручності класифікації коліснихтракторів за ходовою частиною прийнято колісну формулу, яка складається з двохцифр, з'єднаних між собою буквою К. Перша цифра означає загальне число колістрактора, друга — число ведучих коліс. Універсальні — це просапні трактори зчотирма колесами, з яких 2 — ведучі (позначається 4К2), а якщо у такоготрактора всі колеса ведучі, то позначення буде 4К4. Передній міст трактора залежно відпризначення може мати різні конструкції. Найбільше розповсюдження мають мости зрегулюючою колією коліс, які встановлюються на універсально-просапних тракторах. Такий міст складається із трубчастоїбалки 1 (рис. 4) і двох поворотних кулаків2, в яких розміщено осі 3 поворотних цапф 4. Трубчаста балка шарнірно з'єднаназ вушками переднього бруса остова трактора. Щоб збільшити стійкість трактора прийого русі і полегшити керування ним, колеса встановлюють не перпендикулярно доопорної площини, а під певними кутами:
/>
Рис.4. Передня вісь трактора
а-вид спереду; б — вид зверху; 1 — трубчаста балка;
2— поворотні кулаки; 3 — осі; 4 — поворотні цапфи
а— кут, який утворює розвал коліс (1,5...4°), необхідній для появи осьової силиР, яка притискує маточину колеса до внутрішнього підшипника та розвантажуєзовнішній підшипник переднього колеса і гайку його кріплення від осьовихзусиль;
b — кутпоперечного нахилу осі цапфи (0...60) разом з кутом а зменшуютьвідстань X між продовженням осі 3 цапфиі точкою дотику коліс з ґрунтом, що полегшує поворот колеса. Наявність кута |3при повороті коліс в той чи інший бік зумовлює деяке підняття передньої осітрактора. При цьому, під дією сили тяжіння трактора, колеса прагнутьповернутися в початкове положення;
у— кут поздовжнього нахилу цапфи (3...120). Таке розміщення осізбільшує стійкість коліс при прямолінійному русі трактора.
Напередніх і задніх колесах тракторів різних марок застосовуються пневматичнішини, які відрізняються розмірами та внутрішнім тиском.
Набічній поверхні кожної покришки позначено основні розміри; товарний знак, абоназву заводу-виготівника; модель покришки; серійний номер.
Основнірозміри покришки мають метричне або дюймове позначення. Наприклад: 72-665;15,5К-38; 16,911-30. Перша цифра — ширина профілю шини, мм або дюйм; друга —посадочний діаметр шини, обід колеса, в мм або дюймах; К — умовний знак шини зрадіальним напрямом ниток корду. Серійний номер шини має скорочене позначеннязаводу-виготівника, місяць і рік виготовлення та номер покришки.
Наприклад,Д 10 03974320 розшифровується так: Д — Дніпропетровський шинний завод, 10 — жовтень,03 — рік виготовлення покришки, потім — номер покришки. На боковинах покришоктракторних шин додатково вказується число шарів корду, знак напряму обертання,найбільше допустиме навантаження на шину, допустимий мінімальний і максимальнийвнутрішній тиск.
Пневматичнішини складаються з двох частин — покришки і камери.
Покришка(рис. 5.) складається із каркаса 1, подушкового шару (брекера) 2, протектора 3,двох бортів 4, дротяних кілець 5.
Каркас—основначастина покришки. Його виготовляють з кількох шарів міцного корду—особливоговиду тканини із кручених ниток бавовни, віскози, капрону. У шинах які називають діагональними,нитки корду лежать під кутом одна до одної (рис. 5, б), а в радіальнихшинах—паралельно (рис. 5, в). Число шарів корду в каркасі від 4 до 18 залежить від навантаження, на якерозраховується пневматична шина. Подушковий шар (брекер) 2 з гуми або гумового корду захищає каркас відпоштовхів і ударів. Протектор3 призначений для зчеплення покришки з дорогою. Гума протектора міцна і стійкадо стирання.
Длякращого зчеплення з ґрунтом на поверхні протектора ведучих коліс виготовленогрунтозачепи.
/>
Рис.5. Пневматична шина
а— загальний вигляд; б — розріз діагональної шини; в — розріз радіальної, шини; г — вентиль; д — тиск повітря вшинах; 1 — каркас; 2 — подушковнй шар (брекер); 3 — протектор; 4 — борт; 5 — дротянікільця; 6 — ковпачок вентиля; 7—золотник; І—нормальний тиск; II—підвищений тиск; III—знижений тиск
Борти4 — жорсткі частини покришки, призначені для закріплення покришки на ободіколеса. Камера — це замкнута кільцеватрубка з еластичної гуми товщиною 1,5.5 мм, залежно від розмірів покришки. Через вентиль, встановлений в камері,накачують (випускають) стиснуте повітря. Вентиль (рис. 5, г) складається з корпуса і золотника 7,зверху закривається ковпачком 6. Від тиску повітря в пневматичній шині залежить її довговічність. Підпружна дія пневматичної шинизалежить від навантаження на неї і внутрішнього тиску повітря. Нормальний тиск— це тиск, рекомендований заводом-виготівником, забезпечує найвигіднішудеформацію шини в період роботи трактора, зменшує руйнування ниток каркасу ізабезпечує добре зчеплення колеса з ґрунтом (рис. 5, д). Від підвищення тискушина стає чутливішою до ударів і порізів на перешкодах, прискорює процесутомленості каркасу, що призводить до його передчасного розриву. При цьомупогіршується зчеплення колеса з ґрунтом. Знижений тиск збільшує підпружність ідеформацію шини і каркас швидко виходить з ладу, зчеплення з дорогою натвердому ґрунті погіршується. Тому, залежно від виду роботи трактора і йогомарки, необхідно змінювати і величину внутрішнього тиску в шинах. Підвіска з'єднує остов з колесами іпом'якшує поштовхи і удари, що виникають під час руху трактора, а такожзастосовується для підвищення плавності руху. Незалежна підвіска не має жорсткогозв'язку осей коліс з балкою передньої осі, тому основну силу поштовхівсприймають колеса, а не остов трактора. Пружні пристрої, пом'якшуючи поштовхи і удари, якісприймаються колесами трактора, складаються з листових ресор або амортизаційнихпружин. Листова ресора 6 (рис. 6, а)виготовлена з пружних вигнутих стальних листів різних розмірів. Кінці ресоривстановлюють в гумові подушки, закріплені в кронштейнах 3, приклепаних до рамитрактора. Ресора за допомогою підкладок 5 і хомутів 1 закріплена до корпусупереднього моста. Хід ресори при поштовхах обмежується гумовим буфером 2. Дляпокращення плавності ходу трактора на підвіску переднього мосту тракторів Т-150і К-700 встановлюють телескопічні гідравлічні амортизатори двосторонньої дії 4,які «гасять» коливання ресор при наїзді колеса на перешкоду. Їх робота заснована на тому, що привідносних переміщеннях підресорених і непідресорених мас трактора масло вамортизаторі перетікає з однієї його порожнини в іншу через невеликі отвори,внаслідок чого створюється опір, який поглинає енергію коливальних рухів. На тракторах МТЗ-80, МТЗ-82 вкронштейнах наконечників передньої осі діють циліндричні амортизаційні пружини(рис. 6, б), які внизу спираються в упорні кулькові підшипники 9, а зверху — встінки наконечників. Для зменшення ударного навантаження при повномустискуванні пружини на вісь цапфи надівають гумовий буфер або тарілчаступружину 10. В конструкції незалежної підвіски тракторів Т-40А встановлюють двіциліндричні пружини (рис. 6, в).
/>
Рис.6. Передня підвіска колісного трактора
а— з листовою ресорою; б — з циліндричною пружиною; в — з двома циліндричнимипружинами; 1 — хомут; 2 — буфер; 3 — кронштейн: 4 — амортизатор; 5 — підкладка;6 — листова ресора; 7 — подушка;8 — пружини; 9 — підшипник; 10 — тарілчаста пружина
6.Ремонт маточин і дисків
Основнідефекти: погнутість,тріщини і злом, спрацювання отворів кріплення маточин і дисків та посадочнихотворів під підшипники.
Відновленняколіс. Маточини напрямних і ведучих коліс тракторів з тріщинами і зломами замінюютьновими. При ослабленні посадки болтів отвори розвертають під збільшений розмірболтів. Посадочні місця під підшипники і сальники в маточинах передніх колістракторів відновлюють вставлянням втулок.
Дискиколіс тракторів із зломами і тріщинами вибраковують. Допускається не більшедвох тріщин між отвором під маточину і несу-міжними отворами під болти. Такітріщини заварюють і шов зачи-; щають. Погнуті диски вирівнюють.Ослаблення заклепок не допускається. Ослаблені заклепки зрубують, отворирозвертають і ставлять нові заклепки. Тріщини у зварних швах дисків зачищають ізаварюють.
Успрацьованих отворах під шпильки дисків коліс автомобілів обварюють іобробляють кромки і фаски. У випадку злому, який охоплює один і більше суміжнихшпилькових отворів, пошкоджені місця вирізують, не виходячи за межі площинидиска, по вирізу підганяють вставку і обварюють її. Зломи завширшки до 10 мм заварюють безвставки. Після заварювання зовнішню і внутрішню поверхні диска обробляють врівеньз непошкодженими ділянками. Розточують центральний отвір і знімають фаску найого зовнішніх і внутрішніх кромках. Свердлять і зенкують обварені отвори піднормальний розмір.
7.Ремонт пневматичних шин і камер
Ремонтшин. Для пневматичних шин характерні такі дефекти: стирання і відшаруванняпротектора й боковий, прориви і розшарування ниток каркаса, розрив осердяборта.
Основнапричина передчасного виходу із ладу шин — потрапляння на них нафтопродуктів,експлуатація з підвищеним або зниженим проти нормального тиском у шинах,перевантаження шин і неправильне або несвоєчасне встановлення та регулюванняпередніх коліс, а також грубе порушення правил зберігання машин безрозвантаження шин.
Ремонтпокришок. Під час ремонту покришок пневматичних шин виконуються такі основніоперації: дефектація покришок (на придатні для відновлення і непридатні),сушіння, вирізування пошкоджених місць, зовнішнє та внутрішнє шорсткування,промазування (просочування) покришок і ремонтних матеріалів клеєм і сушіння,укладання й вулканізація ремонтних матеріалів, перевірка та обробкавідремонтованих ділянок.
Дляпокришок автомобілів встановлено два види ремонту: місцевий і відновнийнакладанням нового протектора. На місцевий ремонт приймають покришки зпроколами, пошкодженнями покривної гуми: не більше одного наскрізногопошкодження розміром до 100 мм для легкових автомобілів і не більше одноговнутрішнього або зовнішнього пошкодження каркаса на глибину до двох шарівкорду.
Місцевийремонт покришок може проводитися в будь-яких майстернях, оснащених необхіднимобладнанням і матеріалом для ремонту місцевих пошкоджень.
Навідновний ремонт у спеціалізовані підприємства відправляють покришки із стертимпротектором і місцевими пошкодженнями або без них.
Вибраковуютьпокришки з розшарованим каркасом, порваними всередині каркаса або гнилими ниткамикорду, просочені нафтопродуктами, з набуханням гуми і витягнутими бортами, іззломом або оголенням металевого осердя борта, з двома і більше наскрізнимипошкодженнями каркаса, а також покришки коліс тракторів із стертим протекторомбільш як на 80%.
Дляремонту шин застосовують прогумовані тканини — корд і чефер, спеціальні сортигуми — протекторну, прошаровану, камерну, клеєву, манжети (вирізують звибракуваних покришок), латки (із старих камер протекторів), гумовий клей ібензин.
Сушінняі підготовка до вулканізації. Перед ремонтом покришки миють теплою водою вмийних машинах або у ваннах волосяними жорсткими щітками-скребками і сушать усушильних шафах або на вішалках над вулканізаційним обладнанням при температурі40...60°С протягом 2 год. Потім всі пошкоджені шари гуми і нитки каркаса вирізують. Залежно від розмірів і характеру пошкодження покришки застосовуютьрізні способи вирізування.
Зовнішнімконусом вирізують зовнішнє пошкодження по протектору або боковині, внутрішнімконусом — наскрізне пошкодження з внутрішнього боку на глибину двох шарівкаркаса до 150 мм, зустрічним конусом—наскрізне пошкодження від 100 до 150 мм; рамкою вирізують покришки легкових автомобілів, щоб зберегти товщину і масу відремонтованоїділянки. Ножі під час роботи змочують водою. Після нарізування пошкодженихмісць контролюють вологість покришки у місці ремонту індикатором (рис.7).Допустима вологість становить 3:..6%. При потребі покришки сушать притемпературі 70...80°С протягом 24 год.
/>
Рис.7. Індикатор ИШП-2
1— голки-електроди; 2 — різьбовий кінець; 3 — ковпачок;
4— неоновілампочки; 5 — вимикач; 6 — рукоятка.
Зовнішнєі внутрішнє шорсткування поверхонь надає обтічної форми підготовленим доремонту ділянкам і сприяє проникненню клею. Шорсткування виконують за допомогоюелектродвигуна з гнучким шлангом, на кінці якого встановлені фігурні рашпілі(рис.8.) або абразивні круги. Шорсткування проводять до утворення матовоїповерхні без слідів обрізування.
Поверхнізмащують гумовим клеєм двічі: рідкий клей з концентрацією 1: 8 втираютьжорсткою щіточкою з м'якого волосу. Навулканізовані (сирі) ремонтні матеріализмазують один раз клеєм з концентрацією 1: 8 без втирання. Промазані поверхнісушать після накладання кожного шару при температурі 25...35°С протягом 40...50хв у приміщенні, захищеному від пилу. Ремонтні матеріали вкладають у певнійпослідовності. Гумою завтовшки 2 мм перекривають краї отвору на 10...15 мм,накладають манжету або пластир і старанно прикочують роликом. Кількість шарів уманжеті повинна відповідати кількості шарів каркаса ремонтованої покришки (алене більше десяти). Напрям ниток] пластира або манжети збігається з напрямомниток першого шару каркаса покришки. На краї манжети або пластира накладаютьстрічку прошарованої гуми завтовшки 0,5...1 мм, яка перекриває краї на 10...15 мм.Заглиблення з боку протектора заповнюють шарами невулканізованої прожекторноїгуми. Схему закривання наскрізного пошкодження покришки показано на рис. 9.
/>
Рис. 8. Комплектшорсткувального інструменту
Вулканізаціюпроводять для створення міцного монолітного з'єднання накладених матеріалів зремонтованою покришкою. До вулка нізації сира гума (тканина) містить каучук(натуральний або синтетичний), вулканізатор (частіше сірку) і добавки. Сірка ікаучук у сирій гумі хімічно не зв'язані. Процес вулканізації полягає вобпресовуванні (стисканні) ремонтних матеріалів, промазаних гумовим клеєм, унагріванні їх і витримуванні при температурі 143...145°С від 50 до 160 хв. Длявулканізації покришок з наскрізними і зовнішніми пошкодженнями застосовуютьмульду (рис. 10, а), а для покришок з внутрішніми пошкодженнями — сектор (рис. 10,б). Обпресовують і нагрівають вулканізовані ділянки за допомогою пароповітрянихабо електроповітряних варильних мішків та електро-макжет. У процесівулканізації сірка вступає в реакцію з каучуком гумових матеріалів іремонтованих виробів, міцно з'єднуючи їх. Після вулканізації сира гума йтканина робляться міцними, еластичними, тепло- масло- і бензостійкими. Важливо,щоб у процесі вулканізації усі шари нагрівалися одночасно і рівномірно.Спочатку вулканізують внутрішні шари покришки на секторі вулканізаційногоапарата, потім зовнішні на плиті. При цьому використовують різні підкладки іпристрої для обпресовування, залежно від місця і профілю покришки. Післявулканізації пошкодженого місця всі нерівності зрізують ножем і зачищаютьнаждачним кругом. При відновленні способом накладання нового протектора з покришоквидаляють залишки старого протектора, обробляють віднов лювану поверхнюпорошками, наносять клей, накладають протекторну гуму і вулканізують укільцевому вулканізаторі під тиском 2,0… ...2,5 МПа, застосовуючи холоднуводу як пресуючий агент.
/>
Рис.9. Схема закривання наскрізного пошкодження покришки; 1 — протектор; 2 — подушковий шар; 3 — каркас;4 — манжета; 5 і 6 — прошарова гума; 7 — протекторна гума; 8 — прошарова гума завтовшки2 мм
/>
Рис.10. Апарати для вулканізації покришок: а — мульда; б — сектор
Автомобільніпокришки, відновлені накладанням нового протектора, мають стандартний рисунок звисокою якістю вулканізації. Пробіг покришок після ремонту досягає 25 тис. км.
Якістьвулканізації визначають по міцності гуми, яку вимірюють спеціальнимтвердоміром. Спотворення форми покришки, відшарування ремонтного матеріалу взовнішніх і внутрішніх частинах, неповна вулканізація, складки й потовщення навнутрішній поверхні покришки не допускаються.
Відремонтованіпокришки балансують на спеціальних верстатах БЛБ-1. Зрівноважують покришку,приклеюючи шматки листової спеціальної гуми завтовшки 2 мм на внутрішню бігову частину покришки.
Ремонткамер. Основнідефекти камер: проколи, розриви і пошкодження вентиля. Визначають пошкодженнязовнішнім оглядом, а ,] при потребі наповнюють камеру повітрям до тиску0,03...0,05 МПа і занурюють у воду. Поява бульбашок вказує на місце пошкодження.
Пошкодженемісце камери з рівними краями обрізують до утворення овальної форми. Поверхнюкамери обробляють шарошками на площі, яка виходить за краї пошкодження на25...35 мм. З утильної камери або сирого ремонтного матеріалу вирізують латкурозміром, що перекриває краї пошкодженого місця на 20...30 мм, і також обробляютьїї шарошкою. Як правило, пошкодження розміром до 30 мм. ремонтують сироюкамерною гумою, а розміром понад 30 мм — латками з утильних камер.
Поверхнюкамери і латки з камери двічі змазують клеєм концентрацією 1 :8 і висушують післякожного промазування протягом 25...30 хв при температурі 30...40°С. Сиру гуму змазуютьодин ' раз.
Переднакладанням латки на кромках пошкодження накладають смужку сирої прошарованоїгуми завтовшки 0,9 мм і завширшки 10 мм. Потім накладають латку, прикочуютьроликом і вулканізують протягом 20...30 хв. Вентиль з пошкодженою різьбою,зламаним корпусом або відірваний від гумової п'ятки замінюють новим. Видаливши вентильз камери, це місце заклеюють, як при звичайному пошкодженні, а новий вентильвстановлюють на новому місці. Відремонтовану камеру перевіряють нагерметичність. Зберігання гуми. При зберіганні покришок, камер, а також різнихремонтних матеріалів дотримуються певних правил. Приміщення, де їх зберігають,захищають від сонячних променів і яскравого світла. Найкраще гума зберігаєтьсяпри температурі Ю...20СС і відносній вологості повітря 50...60%.Гуму вкладають на дерев'яних стелажах, покришки зберігають у вертикальномуположенні (окремо відремонтовані і пошкоджені). Гуму, що використовується дляремонту, перекладають прокладками з целофану або міткалю. Стелажі розміщують не ближче як заодин метр від опалювальних приладів. Одночасно з гумою не можна зберігатипаливо, мастильні матеріали і хімікати. Розбирання і складання шин. У невеликих майстернях колгоспіві радгоспів шини встановлюють на диски і знімають монтажними лопатками абоспеціальними пристроями. Перед зняттям шин викручують золотник, спускають зкамери повітря і проштовхують вентиль камери всередину покришки. Використовуючиломик пристрою із стояком та ланцюг з гаком, відривають борти покришки відобода. Відтиснувши обидва борти у заглиблення обода, колесо встановлюють напідставку пристрою і закріплюють. Якщо немає жорстко закріпленої на підлозіпідставки, колесо кладуть опуклою стороною диска догори і до диска прикручуютьспеціальний упор, на якому кріплять важіль для зняття та встановлення покришок.З обох сторін вентиля на відстані 10… 12 см монтажними лопатками або пристроями борт покришки перетягують через обід колеса і, переставляючи ломик поланцюгу, виводять весь зовнішній борт і виймають камеру. Перед встановленням камери обідколеса посипають тальком. Камеру злегка накачують повітрям і зі сторони,протилежної вентилю, починають заводити борт покришки за край обода.Заправляючи борт, треба стежити, щоб камера не защемлялася між бортом та ободомі не захоплювалася монтажними лопатками. Вентиль вставляють в обід колеса так,щоб вісь корпуса була перпендикулярна до ребра сідла обода. Складене колесонакачують до потрібного тиску. На великих і спеціалізованих ремонтних підприємствах розбирають іскладають шини, використовуючи стаціонарні механізовані стенди. Часто такістенди проектують і виготовляють своїми силами. Відремонтовані і складені колесабалансують на спеціальних стендах для статичного і динамічного балансування. Регулювання підшипників коліс.Неправильне регулювання підшипників напрямних коліс підвищує спрацювання їх таутруднює керування трактором. Посадочні місця під втулки вала осьової, цапфи або цапфи наплавляють іобробляють під нормальний розмір. Спрацьовані отвори під штирі та штифти розвертають під збільшений розмірі виготовляють нові штирі та штифти. Посадочні місця під підшипники поворотних цапф відновлюють насталюваннямабо нанесенням полімерного еластомеру. Спрацьовані шліци поворотних цапф абовалів осьових цапф наплавляють, плазмовим струменем чи вібродуговимнаплавлюванням, проточують, і нарізують нові. Можна замість шліцьовогоз'єднання поворотних, важелів з цапфами вставляти шпонку. Погнуті поворотніважелі вирівнюють, а важелі з тріщинами вибраковують.
Перелік використаної літератури
1. БабушкоС.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344с.
2. ГоловчукА.Ф. Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки: Підручник 1: Трактори.-336с.
3. Лауш П.В.Техническое обслуживание и ремонт машин. – К.: Высшая школа, 1989. – 350с.
4. ПолянськийС.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. –624с.
5. РодичевВ.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили – М.: Высш. школа, 1982. – 320с.
6. ПусенковаИ.С. Экскаватор одноковшовый с ковшом 0.25м3 на тракторе «Белорусь»ЮМЗ-6АЛ/АМ гидравлический ЭО-2621А. Издательство «Реклама». Киев-103 ., 55 с.