Міністерствотранспорту та зв’язку України
ХІІТ
Кафедра“Вагони”
Організаціятехнологічного процесу ремонту в цеху правки
Пояснювальназаписка та розрахунки до курсової роботи
здисципліни „Організація, виробництво та логістика на ВРП”
Виконала:ст.гр.8-4-В
_____Петренко О.П.
Прийняла: викладач
______Сагайдак Т.М.
2009
Зміст
Вступ
1. Вибір та обґрунтування організаціївиробничого процесу ВРП
1.1 Призначення цеху правки платформ
1.2 Характеристика продукції, щоремонтується в цеху правки платформ
1.3 Характеристика виробничої структури таструктури управління ВРЗ
2. Вибір та обгрунтування методу організації ремонтувагонів
2.1 Характеристика існуючих методів організаціїремонту вагонів
2.2 Обгрунтування впровадження потокової лінії
3. Теоретичні основи проектування тарозрахункові параметри потокових ліній по ремонту вагонів
3.1 Загальна характеристика потоковогометоду ремонту вагонів
3.2 Класифікація потокових ліній
3.3 Розрахунок основних параметрів потоковоїлінії
3.4 Синхронізація технологічного процесуремонту платформи
4. Промислово-виробничий персонал та йогорозрахунок
5. Системи та форми оплати праціробітників
6. Планування цеху та вибір необхідноїкількості обладнання
7. Розробка алгоритму розрахункупараметрів потокової лінії
8. Виробнича логістика та управліннявиробничими процесами
8.1 Аналіз існуючих систем якостіпродукції
8.2 Поняття виробничої логістики
8.2.1 Логістика складування
8.2.2 Організація роботи технологічноготранспорту
9. Техніко-економічне обґрунтуванняприйнятого потокового методу ремонту
10. Охорона праці при впровадженні потокового методу організаціїремонту 10.1Аналіз потенційних небезпек і виробничих шкідливостей у цеху правки
10.2 Заходи по забезпеченню безпеки і нормальнихумов праці
Список використаних джерел
Додаток А (обов’язковий)
Додаток Б (обов’язковий)
Додаток В (обов’язковий)
Вступ
Одна з головнихгалузей на якій тримається економіка України та й, взагалі, більшості країн є ізалишиться — залізничний транспорт, тому його роль неможливо переоцінити. Він являється основним видомтранспорту. Вагома частина перевезень припадає на залізницю.
На жаль, під часглобального економічного колапсу, обсяги перевезень і транспортування вантажівупали, але навідміну від інших галузей в залізниці можна бути впевненим і сміливодивитись в майбутнє. Вагонне господарство з його основнимвагонним парком являється однією з головних та складних галузей залізничноготранспорту. Сучасний парк вагонів відрізняється багатьма типами та конструкцієювагонів. Це обумовлено необхідністю задоволення різноманітним потребамперевезень. При перевезенні вантажу, а також призавантажувально-розвантажувальних роботах вагони пошкоджуються та потребуютьремонту. Ремонт вагонів виконується при технічному огляді вагона, в депо та назаводах. Найбільший обсяг робіт по ремонту вагонів, а саме капітальний ремонт,виконується на заводі. В депо виконується плановий деповський ремонт, якийвизначається по пробігу вагона або по зовнішньому вигляду вагона.
Від якісної тазлагодженої роботи усіх підрозділів вагонного господарства залежитьбезперебійність та безпека руху поїздів, своєчасне забезпечення перевезеньтехнічно справним рухомим складом.
Відновленняпрацездатності вагонного парку і підтримка його в технічно справному станіздійснюють вагоноремонтні заводи і вагонні депо при планово-попереджувальному іпоточному ремонті вагонів. Для досягнення цієї мети проводиться реконструкціяіснуючої ремонтної бази, причому особлива увага приділяється підйому технічногорівня виробництва на діючих підприємствах.
Для більш повногоосвоєння безупинно зростаючого обсягу перевезень на залізничному транспорті,поряд з постачанням нових універсальних і спеціальних вантажних вагонів увеликих кількостях, проводяться модернізація і періодичний ремонт наявноговагонного парку для забезпечення більш інтенсивного його використання в довгосоставнихвеликовантажних потягах зі зростанням швидкості руху й осьових навантажень.
З метоюпідвищення ефективності виробництва, подальшого поліпшення якості ремонтувагонів, створення більш сприятливих умов виконавцям робіт у вагонних депопостійно удосконалюються технологічні процеси ремонту вагонів і їхніх складовихчастин, вводяться в експлуатацію нові високопродуктивні машини і механізми,підвищується кваліфікація робітників, широко впроваджується більш прогресивнийпотоковий метод деповського ремонту вагонів замість стаціонарного.
Організація ремонтувагонів, їхніх вузлів і деталей на автоматизованій і механізованійпоточно-конвеєрній лініях є одним з головних напрямків прискорення науково-технічногопрогресу у вагоноремонтному виробництві. При потоковому методі ремонту увагонних депо досягається високий ступінь механізації і автоматизації всіхремонтних та допоміжних робіт з використанням більш продуктивного устаткуванняі технологічного оснащення; максимальна паралельність робіт і строге дотриманняпослідовності їхнього виконання; чітка спеціалізація ремонтних позицій навиконанні визначених операцій; найкраще використання робочого часу виконавцівробіт у строгій відповідності з кваліфікацією; одночасність виконання робіт навсіх ремонтних позиціях потокової лінії; створення незнижуваного технологічногозапасу вагонних частин; використання конвеєрів і інших спеціальних транспортнихзасобів для переміщення вагонів, їхніх вузлів і деталей на всьомутехнологічному циклі виконання робіт; строге дотримання ритмічності виконанняокремих ремонтних операцій і всього технологічного процесу; більш ефективневикористання виробничих площ і ремонтних засобів вагонних депо.
В даній курсовій роботівиконується розрахунок параметрів потоково – конвеєрної лінії та цеху правкивагонів вагоноремонтногозаводу, промислово –виробничого персоналу, вирішуємо питання заробітної плати, розраховуємонеобхідну кількість потрібного обладнання. Всі розрахунки виконані іззастосуванням програми Microsoft Excel.
1. Вибір таобґрунтування організації виробничого процесу ВРП
1.1 Призначенняцеху правки платформ
Виробничоюструктурою називається склад всіх цехів та дільниць, органів управління,обслуговуючих господарств та служб, які прямо або побічно приймають участь увиробничому процесі і знаходяться між собою у визначеному зв”язку.
Виробничий процес– складний комплекс процесів, які проходять на дільницях цеха в якому приймаютьучасть робітники різних професій і кваліфікацій за допомогою різних машин,інструментів і пристроїв виконують різні операції.
Основні виробничі ланкина заводі – цехи. Цехом називається відокремлена в адміністративно-виробничому і господарчому відношенні спеціалізованачастина підприємства, призначена для виготовлення і ремонту продукції. Цех маєсамостійне адміністративно-технічне керівництво, яке підпорядковується апаратукерування підприємства.
В даній курсовійроботі розглядається цех правки платформ. Цех правки та ремонту металічнихелементів рами та кузову вагона призначений для виконання найбільш складних татрудомістких робіт по виправленню та ремонту деформованих рам та елементівкузова зі значними пошкодженнями та зносами.
Цех правки тапідготовки вагонів до ремонту відноситься до основних цехів на підприємстві іпризначений для виконання найбільш складних та трудомістких робіт з виправленняі ремонту деформованих рам і елементів кузова зі значними пошкодженнями ізносами.
Основною формоюорганізації виробничих процесів у вагоноремонтних цехах на етапі правки єпоточний метод, який дозволяє найбільш раціонально організувати складні табагато комплексні роботи.
Ремонтні позиціїта робочі місця на лінії розташовуються по ходутехнологічного процесу виконання робіт. Всі операції процесу правки групуються по видах татехнологічній однорідності робіт та розподіляються по спеціалізованим робочиммісцям (позиціям). При цьому додержується умова, щоб тривалість виконання робітна кожному робочому місці була кратна ритму поточної лінії.
У таблиці 1.1зазначено технологічний процес ремонту платформ у цеху правки.
Таблиця 1.1 –Технологічний процес правки платформПозиція Операції Обладнання І 1 Постановка вагона на позицію
Конвеєр, набір слюсарного інструменту,
шліфувальні пристрої, машина правки рами, електрозварювальний апарат 2 Заміна пошкоджених дошок підлоги та ущільнення підлоги 3 Правка горизонтальних прогинів рами 4 Правка елементів шворневих, поперечних та кінцевих балок рами 5 Постановка накладок на елементи рами 6 Переміщення конвеєра ІІ 1 Розбирання механізму кріплення, зняття несправних деталей Конвеєр, набір слюсарного інструменту, машина правки листів бортів, прес, нагрівач, електрозварювальний апарат 2 Правка петель та петель-стійок, правка державок петель та валиків 3 Заміна несправних секцій бортів, відновлення загублених ув”язочних кілець, кронштейнів, запорів 4 Правка вигинів бокових бортів 5 Правка вигинів торцевих бортів 6 Правка пробоїн та протертостей 7 Постановка бортів 8 Здавання робіт ВТК
Створення таких механізованих цехів правки на вагоноремонтних підприємствах дозволяє найбільшпродуктивно виконувати складний комплекс ремонтно-правильних робіт наспеціалізованих позиціях, оснащених відповідними механізованими агрегатами і пристроями.
1.2Характеристика продукції, що ремонтується в цеху правки платформ
У цеху правки ремонтуютьплатформи. Платформи (рисунок 1.1) відносяться до відкритого рухомого складу та призначенідля перевезення довгомірних вантажів (лісоматеріалів, металопрокату,будівельних конструкцій), машин та обладнання, контейнерів, вантажів у ящикахта деяких насипних вантажів, що не потребують захисту від атмосферних опадів.
/>
Рисунок 1.1 — Чотиривіснауніверсальна платформа
Рама платформи(рисунок 1.2) конструкційно відрізняється від рам інших вантажних вагонівнаявністю основних повздовжніх балок (дві бокові 1 та хребтова 4), що маютьзмінну по довжині висоту перерізів. Окрім названих несучих повздовжніх балок у будову рами входять чотиридодаткові повздовжні балки 8. Останні призначені з ціллю збільшення числа опордля дошок підлоги і кріплення гальмівного обладнання. До числа поперечних балокрами відносяться дві кінцеві5, дві шворневі 6, дві основні поперечні 7 тачотири допоміжні поперечні 3. На кінцях рами на ділянці між кінцевими та шворневимибалками є розкоси. Вони передбачені для передачі повздовжніх зусиль на бокові балки рами з ціллючасткового розвантаження хребтової балки. На бокових балках встановленідержавки 2 петель бокових бортів.
/>
Рисунок 1.2 –Рама чотиривісної платформи
Кузов платформиутворюють дерев’яний настил підлоги та металічні бокові та торцеві відкидніборти. Підлога настилається поперек рами. Борти шарнірно з’єднані з рамою платформи. Кожний борт висотою 500 ммдля облегшення його підйому розділена на чотири секції. Кожна з них (рисунок1.3) складається з двох крайніх стійок-петель 4, одної середньої петлі 2 тахолодно гнутого профілю 1 товщиною 3 мм з широким продольним гофрам.
Торцеві бортивисотою 400 мм також утримуються у закритому положенні за допомогою клиновихзапорів.
Конструкціяплатформи дозволяє перевозити вантажі як при піднятих, так і при відкинутихвниз повздовжніх бортах, що важливо при перевезеннях негабаритних вантажів. Дляув’язування вантажів на бокових бортах є ув’язочні кільця 3.
/>
Рисунок 1.3 –Секція повздовжнього металічного борта платформи
1.3 Характеристикавиробничої структури та структури управління ВРЗ
Під структуроюкерування розуміють склад та функції органів управління, їх підпорядкованість івзаємозв’язок. Структура керування повинна відповідати наступним вимогам:забезпечувати умови для оперативного і багатостороннього якісного здійсненняфункцій управління підприємством, мати мінімальне число ланок, бути гнучкою,простою і економічною.
Структура апаратауправління підприємством збудована на основі розподілення його функцій поокремим адміністративним підрозділам – органам керування з урахуванням степеніспеціалізації, рівня технічної оснащеності, типу і масштабів
виробництва.Кількість підрозділів апарату керування і форма організаційної структуривибрана так, що забезпечена злагоджена і чітка робота всього апарата підприємства.
В основі управлінняпромисловим підприємством лежать лінійний і функціональний принципи.
Лінійний принципуправління – цепринцип, при якомукожний виконавець отримує завдання тільки від одного вищестоящого керівника ізвітує безпосередньо перед ним.
Функціональний принципуправління передбачає розподілення обов’язків між декількома виконавцями вмежах своєї спеціалізації.
На практиці структураапарату керування представляє собою комбінацію принципів функціонального ілінійного керівництва, яка утворює так звану лінійно – функціональну структурукерування.
На рисунку 1.5 зображена структура апаратукерування вагоноремонтним заводом.
/>
Рисунок 1.5 –Структура управління вагоноремонтним заводом
Підприємство очолюєдиректор заводу,який відповідає за всісторони діяльності підприємства. Він керує всією виробничою, господарчою іфінансовою діяльністю підприємства.
Головний інженер – першийзаступник директора заводу, і є технічним керівником підприємства. Вінвідповідає за проведення правильної технічної політики, за удосконаленнятехніки, технології і організації виробництва.
Заступник директора зекономіки та фінансів координує всю економічну діяльність підприємства,систематично веде аналіз господарської діяльності і намічає шляхи її удосконалення.
Заступник директора зкомерційних питань відповідає за постачання і адміністративно-господарськуроботу.
Заступник директора з виробництва керує роботою основних виробничих цехів тавиробничо-диспетчерським відділом.
На допомогукерівництву підприємства створений апарат управління – заводоуправління, якийоб’єднує ряд відділів кожен з яких спеціалізується на виконанні певнихобов’язків.
В заводоуправліннявходять такі відділи: плановий, головна бухгалтерія, головного конструктора,головного технолога, технічного контролю, головного механіка та головногоенергетика, праці та заробітної плати, кадрів, та інші. Велике значення маєчітке розподілення функцій між цими відділами, яке виключає дублювання впроцесі управління.
Планово-економічнийвідділ здійснює техніко-економічне планування, розробляє перспективні і поточніплани всього заводу і цехів на рік, квартал, місяць, контролює їх виконання,веде статистичний облік і аналіз виробничо-господарської діяльності цехів ізаводу в цілому.
Виробничо-диспетчерськийвідділ розробляє міжцехові оперативні виробничі плани, забезпечує оперативнерегулювання ходу виробництва.
Відділ організації праціта заробітної плати розробляє заходи з наукової організації праці і підвищеннюїї ефективності, розробляє і впроваджує передові системи оплати праці, виконуєтехнічне нормування.
Відділ технічногоконтролю слідкує за якістю ремонту вагонів, ремонту і виготовлення їх деталей івузлів, виявляє причини барака і розробляє методи по їх усуненню.
Головна бухгалтеріяорганізує і веде бухгалтерський облік на підприємстві, здійснює контроль завитратами грошей і матеріалів, дотриманням фінансової дисципліни і режимуекономії, складає бухгалтерські звіти і баланси.
Відділ головногоконструктора розробляє технічну документацію на ремонт вагонів, забезпечуєкресленнями цехи заводу.
Технічний відділрозробляє технологічні процеси ремонту вагонів і керують їх впровадженням,встановлюють режим роботи обладнання розробляють технічні норми і нормативи,складає технічну документацію.
Відділ головного механікаі головного енергетика завідують ремонтом обладнання і заводських будівель,здійснює монтаж нового обладнання, забезпечує безперебійне постачання заводуусіма видами енергії.
Відділ матеріальнотехнічного постачання забезпечує підприємство матеріалами, запасними частинами,паливом, інструментом, завідує усіма матеріальними складами.
Транспортний відділ керуєзовнішнім і міжцеховим транспортом заводу. В його розпорядженні деполокомотивів, гаражі, майстерні з ремонту транспортних засобів.
Виробнича структура цехавизначається різноманітними факторами, і в першу чергу об’ємом виробництва, ступенем конструктивної складності виробів іїх номенклатурою.
Цехи діляться навиробничі дільниці які спеціалізуються на виготовленні або ремонті визначених предметів – деталей або вузлів.
Виробнича дільницяскладається з групи робочих місць і є найменшим адміністративно-виробничімпідрозділом підприємства. Робочим місцем називається ланка виробництва, на якійздійснюється процес праці з виконання визначених технологічних і допоміжнихоперацій.
В залежності відхарактеру технологічного процесу й потужності підприємства структура виробничихцехів може бути побудована по предметній або технологічній ознаці. Виробничаструктура підприємства непостійна. Вона може змінюватися у залежності відхарактеру й ступеню спеціалізації виробничого процесу, у зв'язку зупровадженням нових технологічних процесів .
Виробничу структуру таструктуру управління цеху зображаємо у вигляді структурно-логічної схеми.
Виробничу структуру цехуможна зобразити у вигляді структурно-логічної схеми (рис.1.6).
/>
Рисунок 1.6 — Схема структури управліннядільниці правки вагонів
2.Вибір та обгрунтування методаорганізації ремонту вагонів
2.1Характеристика існуючих методіворганізації ремонту вагонів
Методи ремонтувагонів – це сукупність технологічних та організаційних правил виконанняоперацій ремонту. У практиці ремонту вагонів застосовують наступні методи:індивідуальний, вузловий, агрегатний, знеособлений, не знеособлений. потоковий і потоково-конвеєрний.
Застосування тогочи іншого методу ремонту вагонів зумовлено багатьма факторами: кількіснимскладом і типами вагонів, іх конструктивними особливостями,ремонтоспроможністю, виробничими умовами виконання ремонту, виробничою програмоюремонту підприємства.
На вагоноремонтнихпідприємствах застосовують стаціонарний та потоковий методи ремонту вагонів,вузлів та деталей.
Стаціонарнийметод ремонту характеризується тим, що об’єкт (виріб), який ремонтується від початку і до закінченняробіт (тривалість ремонту) знаходиться на одному й тому самому місці (позиції).Основні операціїз відновлення деталей виконує комлексна бригада слюсарів самостійно задопомогою простого технологічного оснащення. Більш складні роботи здійснюютьсяв механічному або інших спеціалізованих виробничих дільницях. Під час такогометоду скупчення великої кількості ремонтних операцій на одній позиціїускладнює механізацію трудомістких робіт. Крім цього, технологічна несумісністьдеяких операцій ускладнює паралельне виконання робіт. Коефіцієнт використанняоснащення – співвідношення часу роботи пристосування до загального робочогочасу простою об’єкта на даній позиції – при стаціонарному методі занадтонизький.
Розрізняють два різновидистаціонарного методу:
а) стаціонарно-бригаднийметод, побудований за принципом концентрації операцій процесу, які виконуютьсяна одному робочому місці;
б) стаціонарно-вузловийметод, побудований на підставі диференціації операцій, тобто розподіл процесуна окремі операції по технологічних вузлах.
Застосуваннястаціонарно-вузлового методу дозволяє за рахунок ущільнення і паралельностівиконання операцій значно скоротити тривалість ремонтно-складальних робіт.
Потоковий методремонту виконується на спеціалізованих робочих місцях визначеною технологічною послідовністю і ритмом. Вузли, агрегати і вагони ремонтуються і складаються на потокових лініях. Робочі місця розташовані вздовж цих ліній. Складаннявиконують із готових, обкатаних і випробуваних агрегатів і вузлів. Потоковий методхарактеризується безперервністю технологічного процесу, що забезпечуєритмічність виробництва і досягається: розподілом технологічного процесуремонту об’єкту на рівні або кратні за трудомісткістю і тривалістю операції;закріпленням операцій за окремими робочими місцями і працівниками потоковихліній; передачею об’єктів, що ремонтуються, з одного робочого місця на інше змінімальними перервами; використанням спеціальних транспортних засобівконвеєрного типу.
Потоково-конвеєрнийметод є удосконаленим різновидом потокового методу, від якого він різнитьсяскороченим часом перебування виробу, що ремонтується на кожній позиції, більшвисоким ритмом пересування позиціями. Цей метод організації ремонтного процесувимагає чіткої взаємодії всіх виробничих підрозділів вагонного депо, якіпостачають поточно-конвеєрну лінію справними деталями та вузлами.
2.2Обгрунтування впровадження потокової лінії
Необхідною умовоюдоцільності впровадження потокового виробництва є наявність відповідного обсягуробіт для завантаження потокової лінії.
Мінімальнакількість виробів, при якій доцільно впроваджувати потокову лінію />, ваг.,
/>, (2.1)
де Fд– дійсний фонд робочого часу потокової лінії, год.;
Тпр –норма простою вагона у ремонті, год.
Дійсний фондробочого часу потокової лінії />, год,
/>,(2.2)
де /> – номінальний фонд робочогочасу потокової лінії за розрахунковий період, з урахуванням змінності, год.,
/> - коефіцієнт використання потокової лінії, />= 0,75.
/>,(2.3)
nр.д. – кількість робочих днів зарік, дн.;
nзм – кількість змін за день, nзм=3;
tзм – тривалість зміни, tзм =8 год.
/>,(2.4)
Д. –загальна кількість днів за розрахунковий період, Д = 365 днів;
nвих – кількість офіційнихвихідних, nвих= 124 дні;
nсв – кількість офіційних святкових днів,nсв= 11 днів
/>днів.
/>год.
/> год.
/>ваг.
Оскількивиконується умова /> , 920
3. Теоретичніоснови проектування та розрахункові параметри потокових ліній по ремонтувагонів
3.1 Загальнахарактеристика потокового методу ремонту вагонів
Потоковим методомназивається такий метод, при якому виробничий процес обробки деталей абозбирання виробу розділяється на рівні по тривалості операції, що виконуються наспеціалізованих робочих місцях (позиціях).
Позиціїрозташовуються в послідовності технологічного процесу, при цьому з кожноїпопередньої позиції на послідуючу без затримок і, як правило, за допомогою спеціальнихтранспортних засобів.
Поступальний тапланомірний рух вагонів при поточному методі забезпечується додержаннямрівності або пропорційності робочих місць та відповідності цієї продуктивностівстановленому ритму, що забезпечує рівномірний (ритмічний) випуск вагонів з ремонтучерез однакові проміжки часу.
Середнайважливіших організаційних особливостей поточного методу слід перш за всевідмітити його спеціалізацію, скорочення номенклатури і збільшення випуску вагонівз ремонту.
Цей методхарактеризується наступними ознаками:
— розподіломтехнологічного процесу ремонтую чого об’єкту на рівні або кратні за трудомісткістюі тривалістю операції;
— закріпленнямоперацій за окремими робочими місцями і працівниками потокових ліній;
— передачеюоб’єктів, що ремонтуються, з одного робочого місця на інше з мінімальними перервами;
— використаннямспеціальних транспортних засобів конвеєрного типу.
Потокове виробництвовтілює в собі наступні основні принципи:
- диференціації;
- спеціалізації;
- прямоточності;
- паралельності;
- пропорційності;
- ритмічності.
3.2 Класифікаціяпотокових ліній
Основною ланкоюпотокового виробництва є потокова лінія, що являє собою сукупністьспеціалізованих робочих місць, які розташовані по ходу технологічного процесу івиконують певну його частину.
Класифікаціяпоточних ліній заснована на характерних ознаках, що мають істотний вплив на їхпродуктивність і організаційно-технічну особливість, а також відображаючих нетільки загальну сутність явищ, але і характерні особливості вагоноремонтноговиробництва. (рисунок 3.1).
/>
Рисунок 3.1 – Схемакласифікації потокових ліній
3.3 Розрахунокосновних параметрів потокової лінії
Параметрамипотокової лінії називаються показники, що характеризують організаційно-технічнийрежим роботи лінії в часі і просторі.
Вихіднимпараметром при проектуванні потокової лінії у вагоноремонтному цеху є тактпотокової лінії (rпл) – інтервал часу, через якийперіодично здійснюється постановка вагона, що ремонтується на технологічнупозицію.
Теоретичний тактпотокової лінії />, год,
/>,(3.1)
де Nв– запланована програма ремонту вагонів, ваг;
кв –кількість вагонів на одній технологічній позиції, кв=2 ваг.
/>год/ваг.
Технологічнийтакт />, год,
/>, (3.2)
де tр — тривалість робочого ходуконвеєра, год.
Крок конвеєра />, м,
/>,(3.3)
де /> – довжина вагону, щознаходиться на потоковій лінії, />=14,62 м;
/> – середня відстань міжтехнологічними позиціями, /> = 3 м;
/>м.
Тривалість робочого ходу конвеєра />, год,
/>,(3.4)
де Vк — швидкість руху вагона, Vк =2 м/хв.
/>хв.=0,15 год.
/>год/ваг.
Темп потоковоїлінії />, ваг/год,
/> (3.5)
Щільність робіт />, роб.,
/>,(3.6)
де /> - трудомісткість робіт, />=5 чол.-год;
/> - кількість технологічнихпозицій потокової лінії, />= 2 позиції
/>роб.
Необхіднакількість потокових ліній />, п.л..,
/>. (3.7)
/>п.л.
Приймаємокількість потокових ліній />.
Фактична програмаремонту вагонів з урахуванням отриманих параметрів потоку, />, ваг.,
/> (3.8)
/> ваг.
Фронтом роботицеху або дільниці називають певний простір, на якому містяться об¢єкти ремонту, обладнання,запас вузлів та деталей і т.і.
Увагоноремонтному виробництві фронт роботи вимірюється в одиницях вагонів(вузлів), що ремонтуються одночасно. Слід розрізняти загальний фронт роботипідприємства (цеху, дільниці або відділення) і фронт роботи потокової лінії.
Фронт роботипотокової лінії />,
/>. (3.9)
/>
Фронт роботи цеху/>,
/>. (3.10)
/>
Маючи на увазі,що впровадження потокового методу навіть на вже існуючому підприємстві потребуєпроведення реконструкції виробництва виникає необхідність розрахункупросторових параметрів цехів та дільниць.
Довжина потоковоїлінії />, м,
/>(3.11)
де />– довжина ремонтної позиції,м.
Довжина ремонтноїпозиції />, м,
/>.(3.12)
/>м.
/>м.
Довжина цеху(дільниці), де встановлюється потокова лінія, />, м,
/>, (3.13)
де />– відстань від торцевоїстінки до осі зчеплення крайнього вагона, />= 3 м;
/> – довжина дільниць для розміщення візків, що викочуються (підкочуються),
/>= 6 м;
qв – кількість позицій, де відбуваєтьсявикочування (підкочування) візків, qв = 0.
/> м.
Приймаємо />=78 м.
Ширину цеху(дільниці) визначають за формулою:
/>,(3.14)
де /> – відстань між осями двохсуміжних колій, />=7м,
/>– відстань від осі колії до крайньої поздовжньої стінки, />=5м.
/>м.
Приймаємо />=12 м.
Основна площацеху />, м2,
/>.(3.15)
/>м2.
Допоміжна площацеху />, м2,
/>, (3.16)
де /> – коефіцієнт, який враховуєнорму допоміжної площі,/>= 0,1.
/>м2.
Загальна площацеху />, м2,
/>. (3.17)
/>м2.
Питома вагазагальної площі цеху на один відремонтований вагон />, м2/ваг,
/>. (3.18)
/> м2/ваг.
3.4Синхронізація технологічного процесу ремонту платформи на потоковій лінії
Незмінною умовоюнадійності роботи потокової лінії є стабільність її ритму, що досягаєтьсясуворим узгодженням продуктивності обладнання і праці на окремих робочих місцяхі на всіх позиціях потокової лінії, у результаті чого на кожній позиціїзабезпечується рівність або кратність тривалості операції і такту (синхронізація).
Відхилення часу виконанняоперації на позиції потокової лінії від такту повинно бути найменшим і невиходити за межі />%.
Міра погодження(синхронності) часу виконання операції на позиції з тактом потокової лініїхарактеризується коефіцієнтом синхронізації, що визначає відношення часуоперацій, яке приходиться на одного робочого, до такту потокової лінії.
Коефіцієнт синхронізаціївизначається за формулою:
/>. (3.19)
Узгодження операцій почасу вважається правильним, якщо />= 1.
Якщо />>1, то позиція перевантажена, якщо />1, то позиція недовантажена.
Синхронізація може бутидосягнута декількома способами:
а) простим дробленням абоокругленням операції;
б) механізацієютрудомістких робіт;
в) організацією напотоковій лінії додаткових робочих місць;
г) зміною технологічногопроцесу.
Розраховуємо коефіцієнтсинхронізації для першої позиції:
/>;
Розраховуємокоефіцієнт синхронізації для другої позиції:
/>;
Згідно результатурозрахунку питомої ваги загальної площі цеху на один відремонтований вагон якийотримали у цьому розділі та розрахунків робимо висновок, що площа цехувикористовується доцільно. А розрахувавши коефіцієнт синхронізації бачимо, щовсі операції на поточних лініях узгоджені по часу.
4. Промислово-виробничийперсонал та його розрахунок
Робітниківвагоноремонтних підприємств можна поділити на промислово-виробничий персонал,зайнятий безпосередньо виробничою діяльністю і обслуговуванням виробництва, іперсонал непромислових підрозділів, зайнятий у житловому і коммунальномугосподарствах підприємства, у сфері культурно-побутового та медично-санітарногообслуговування, у дитячих яслах і садках, у школах та інших навчальнихзакладах, у підсобних господарствах.
В залежності відхарактеру виконуємих функцій виділяються наступні категорії промислово виробничогоперсоналу: робочі, інженерно-технічні працівники (ІТП),розрахунково-конторський персонал (РКП), молодший обслуговуючий персонал (МОП).
В залежності відвиконання основних чи допоміжних виробничих процесів робочі поділяються наосновні та допоміжні. Як основні так і допоміжні робочі групуються запрофесіями і спеціальностями, а також за кваліфікаційними розрядами.
ІТП здійснюють функціїзагального управління і технічного керування. Ця група складається з керівників(начальник підприємства, начальники цехів, дільниць, відділів, бюро), фахівців(інженерів та техніків різноманітних професій і фахів).
До РКП відносятьсярозрахунково-бухгалтерський персонал, діловоди та інші.
До МОП відносяться:робітники по догляду за службовими приміщеннями (двірники, прибиральники),обслуговуванню робочих і службовців (гардеробщики).
Вхідними даними длярозрахунку потреби у виробничих робочих є пронормований технологічний процес івиробнича програма.
Явочну чисельність основних робочихвизначають за формулою:
/> (4.1)
де Fн — номінальнийфонд робочого часу робітника за рік, год;
Kн — коефіцієнт виконаннянорми, Kн=1,2;
Qв — нормативні витрати часу на одинвиріб, Qв =5 люд. год.
/>,(4.2)
nр.д. – кількість робочих днів зарік, дн.;
nзм – кількість змін за день, nзм=2;
tзм – тривалість зміни, tзм =8 год.
/>,(4.3)
Д. –загальна кількість днів за розрахунковий період, Д = 365 днів;
/> – кількість офіційних вихідних, nвих= 124 дні;
/> – кількість офіційних святкових днів, nсв= 11 днів;
/> - кількість днів відпустки, />=28 днів.
/>дні.
/>год.
/>
Облікову чисельність основних робочихвизначають за формулою:
/> (4.4)
де Коб — коефіцієнт, що враховує співвідношення облікового і явочного фонду часу одногоробітника в рік, Коб = 1,2.
/>
Облікова кількість робітників тобтоті, що знаходяться в штаті ВРП, більше явочної. Це робиться для того, щоб можнабуло підмінити працівників, що знаходяться в чергових відпустках, відсутніхчерез хворобу і ін.
Розрахунок кількості допоміжнихробочих ведеться по нормативах у відсотках до облікової кількості (15%) або подиференційованих нормах обслуговування. Отже, облікову чисельність допоміжнихробочих визначають за формулою:
/> (4.5)
де Кдоп — коефіцієнт, що враховує співвідношення допоміжних робітників до основних, Кд=0,15.
/>
Кількість ІТП, чол.,
/> (4.6)
де КІТП, — коефіцієнт, що враховує співвідношення ІТП до основних робочих,
КІТП =0,06.
/>
Кількість ОКП, чол..,
/> (4.7)
де КОКП — коефіцієнт, що враховує співвідношення ОКП до основних робочих,
КОКП =0,06;
/>
Кількість МОП, чол..,
/> (31)
де КМОП — коефіцієнт, що враховує співвідношення МОП до основних робочих
КМОП=0,03.
/>
Згідно розрахунків дляцеху правки вагонів призначаємо:
- інженерно-технічних працівників — один начальник цеху,
— для обчислювально- конторського персоналу призначаємо одного нормувальника,
— для молодшогообслуговуючого персоналу – одного прибиральника.
5. Системи таформи оплати праці робітників
Заробітна плата –це грошове вираження частини національного доходу (фонд споживання), щонадходить в індивідуальне споживання робітників у відповідності з кількістю іякістю витраченої праці.
Для регулювання оплатипраці робочих застосовується тарифна система, яка представляє сукупністьнормативів, на основі яких здійснюється регулювання заробітної плати взалежності від якості і умов праці. Основні нормативи, які входять в тарифнусистему – це тарифні ставки і сітки, тарифно-кваліфікаційні довідники.
Тарифні сітки містятьперелік розрядів і відповідних їм коефіцієнтів, які встановлюють співвідношенняв оплаті праці робочих різної кваліфікації. Тарифний розряд віддзеркалює мірускладності, точності і відповідальності виконуємої роботи, а також рівенькваліфікації роботи. Кожному розряду присвоюється певний тарифний коефіцієнт,який показує в скільки разів збільшується оплата при переході від одного розрядудо іншого, або від першого розряду (йому присвоєний коефіцієнт 1) до всіхінших.
Тарифна ставка визначаєрозмір оплати праці робочого за одиницю часу (години, зміни, місяць) взалежності від розряду. Більш високі тарифні ставки встановлені для робочихгарячих цехів, на важких працях та на працях зі шкідливими умовами.
Тарифно-кваліфікаційнийдовідник – це збірка кваліфікаційних характеристик робіт для кожної професії іпевного розряду. За допомогою тарифно-кваліфікаційного довідника визначаєтьсякваліфікація робочих і присвоюється їм той або інший розряд.
Існують два видитарифно-кваліфікаційних довідників: галузеві і єдиний тарифно-кваліфікаційнийдовідник робіт та професій (ЕТКД) для професій, властивих багатьом галузям.
Тарифні розрядивстановлюють за допомогою тарифно-кваліфікаційно-го довідника адміністрацієюпідприємства.
Існують дві форми оплатиробочих – відрядна і почасова. Відрядна форма оплати праці потребує визначенняна кожну роботу відрядної розцінки у відповідності зі складністю роботи інормою часу на її виконання. Почасова оплата заснована на виплаті певної сумизаробітку за фактично відпрацьований час з врахуванням кваліфікації (розряду)робочого.
Як відрядна так іпочасова форми оплати праці мають ряд різновидів – відрядно-преміальна, почасово-преміальна,відрядно-прогресивна, акордна. Всі види враховують і віддзеркалюютьтехніко-організаційні особливості процесів праці.
Найбільш широкозастосовується відрядно-преміальна форма оплати праці, яка може бутиіндивідуальною або колективною (бригадною). Відрядно-преміальна оплата включаєвідрядний заробіток і премію за досягнення встановлених кількісних та якіснихпоказників. Відрядний заробіток визначається шляхом складання відряднихрозцінок на роботу, виконану робочим (бригадою) за певний період.
У тих випадках, колиголовною вимогою до роботи є її якість та точне нормування окремих робітнеможливе або недоцільне, застосовують почасову оплату праці, і як правило, їїрізновид – почасово-преміальну оплату, при якій заробіток робочого складаєтьсяз двох величин – тарифного заробітку за розрахунковий період (визначаєтьсямноженням тарифної ставки на фактично відпрацьований час) та премії,сплачуваної за результати роботи і за встановленими показниками.
В умовах потоковоговиробництва і широкого застосування механізованих і автоматизованих лінійвикористовується форма колективної оплати, так як результати праці в основномузалежать від колективних форм праці. Колективна форма оплати праці буває:колективно-відрядна (за кінцевими підсумками роботи бригади) і колективно-преміальна.
Оплата за кінцевимипідсумками відбувається виходячи із загального заробітку всього колективуробочих бригади за виконаний об’єм робіт. Розподіл заробітку між членамибригади відбувається з врахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ), якийвстановлюється щомісячно кожному члену бригади на загальних зборах або на радібригади. Цей коефіцієнт повинен враховувати особистий результат праціробітника.
Бригадна формаорганізації праці може охоплювати не тільки робочих, але й інженерно-технічнихробітників. В цьому випадку преміювання ІТП цехів стає в залежність відрезультатів праці бригади.
Оплата праці ІТП іслужбовців відбувається по системі штатно-посадових окладів. Для різнихкатегорій ІТП встановлені різноманітні розміри посадових окладів, які залежатьвід місця працівника в структурі підприємства, потужності заводу, цеху,дільниці та складності виробництва. Враховується характер і обсяг роботивиконавця, а також його відповідальність згідно з посадою. Для кожногопосадового окладу встановлені вища та нижча межі.
В останній час широкезастосування знаходять контрактна система оплати праці. У відповідності з цієюсистемою з найманим робітником укладається контракт, в якому визначаєтьсятермін найму, права обов’язки і відповідальність робітника перед власником татрудовим колективом, умови його забезпечення та звільнення з посади.
Для слюсарів у цехуправки вагонів впроваджуємо погодинно-преміальну форму оплати.
Зварювальникампризначаємо відрядно-преміальну форму оплати, через те, що типи зварювальнихшвів мають різну ступінь складності і тарифікуються по різному.
Інженерно-технічнимпрацівникам та молодшому обслуговуючому персоналу оплату здійснюємо по системіштатно-посадових окладів.
Розрахунок витратзаробітної плати на ремонт однієї платформи до впровадження потокової лініїзазначено в таблиці 5.1, а після впровадження – в таблиці А.2. (додаток А).
6. Плануванняцеху та вибір необхідної кількості обладнання
Призначеннякомпоновочного плану – взаємна прив’язка розташування цехів і відділень вбудівлі, вибір оптимального виробничого процесу, аналіз направлення потокувантажів і переміщення людей по будівлі, а також визначення найкращого розміщеннядопоміжних та побутових приміщень.
Розташуваннявиробничих дільниць, поточних ліній і робочих місць повинно відповідатипослідовності проходження вагона по стадіям ремонтного процесу, для того щоботримати найкоротші шляхи руху вагонів, деталей, вузлів і матеріалів і загальнийнапрямок вантажопотоків.
При компоновцівраховано розрахункові лінійні розміри цеху і поточної лінії, величинувантажопотоків і діючі норми проектування, а також прийнятий метод і схемуорганізації виробничих процесів ремонту вагонів.
Обладнання поділяється натехнологічне, допоміжне, підйомно-транспортне і енергетичне. Потреба вобладнанні для вагоноремонтного цеху визначається згідно вибраномутехнологічному процесу по витратним агрегато-годинам або верстато-годинам наодин вагон.
До технологічногообладнання відносяться метало ріжучі верстати, преси, мийні машини, спеціальністенди і установки, на яких виконуються всі технологічні операції.
Допоміжне обладнання – цеобладнання, на якому виконуються допоміжні операції, наприклад, заточуванняінструменту, ремонт оснастки і технологічного обладнання.
Підйомно-транспортнеобладнання забезпечує підйом та переміщення матеріалів, деталей, вузлів,виробів та інших вантажів.
До енергетичногообладнання відносяться: джерела струму, що стоять окремо, насоси,трансформатори, компресори і т.п.
Необхіднакількість машин правки рами платформ />, шт.,
/>, (6.1)
де /> — річна програма ремонту вагонів, />= 7529 ваг.
/>-агрегатомісткість або станкомісткість, />=0,44 год.;
/>-дійсний річний фонд обладнання в одну зміну, />=2020 год.;
/>-коефіцієнт використання обладнання, />=0,8 год.;
/>-кількість змін роботи, />=2 зм.
/>шт.
Приймаємо 2машини правки рами платформи.
Потреба уелектрозварювальних апаратах визначається за формулою:
/> (6.2)
де Кзв — коефіцієнт, що враховує роботи,які виконуються для пунктів
технічного обслуговування вагонів, Кзв=1,25;
Тзв — сумарний час, що витрачається назварювальні роботи на одному
вагоні, який ремонтується;
Fе зв — ефективний річний фонд робочогочасу електрозварювального
апарата, Fе зв=2020 год;
ηзв — коефіцієнт використаннязварювальних апаратів в часі, ηзв=0,9.
/> (6.3)
де αзв — коефіцієнт, що враховуєвитрати часу на допоміжні операції, обслуговування робочого місця та перерви уроботі, αзв = 1,2;
βзв — коефіцієнт, що враховуєположення шва при зварюванні, βзв = 1,2;
ρ — щільність металу, що наплавляється,ρ=7,8 г/см3;
Vнап — об’єм наплавленого металу,Vнап= 800 см3;
Ізв — зварювальний струм, Ізв= 180А;
ηнап — коефіцієнт наплавлення, ηнап=12г/А·год.
/>год.
/>шт.
Приймаємо 2 зварювальних апарата.
Визначене та прийняте з технологічнихміркувань обладнання зводимов таблицю 6.1.
Таблиця 6.1 – Обладнання цеху правки платформНайменування обладнання Тип, коротка характеристика Кількість, шт Розрахункова Прийнята Електрозварювальний апарат
ВС – 180.
Номінальний струм,
А= 180 А.
Потужність 30 кВ 1,07 2 Машина правки рами
ЦКТБ ЦТВР МПС
К. 271.000.000.00
Обладнана гідродомкратами
Маса, 13900 кг.
Потужність 7,5 кВт 1,37 2 Нагрівач металу 2 Прес для правки металічних листів бортів 2 Електрокар 1
7. Розробкаалгоритму розрахунку параметрів потокової лінії
Розрахункипараметрів потокової лінії були проведені у програмі Microsoft Excel. Результати розрахунків приведені втаблиці Б.1 (Додаток Б)
Після проведенихрозрахунків було обрано, як найбільш оптимальний, варіант №5. Оптимальнимвиявилися дані щодо значення фактичної програми ремонту />=7529 ваг, що не перевищуєбільш, ніж на 20% заплановану програму ремонту вагонів (/>=6250 ваг.). Перевіркаправильності вибору була виконана за формулою (3.6) і отримане значення знаходитьсяв межах рекомендованих величин.
8.Виробнича логістика та управліннявиробничими процессами
8.1 Аналізіснуючих систем якості продукції
Системи якостіпродукції – комплекс організаційних та технологічних заходів, що направлені настворення продукції із заданими параметрами та контролю над цими параметрами учасі.
На даний моментдосить розповсюджені наступні системи якості продукції: система тотальногоуправління якістю та система „ДЖИТ”.
Тотальна якість –Total Quality (TQ) – орієнтована на людей система менеджменту, метою якої єбезперервне підвищення задоволеності споживачів при постійному зниженніреальної вартості продукції або послуг. TQ є загальним (тотальним) системнимпідходом (не окремою областю або програмою) і невід'ємною частиною стратегіїверхнього рівня.TQ присутній увсіх функціях будь-яких підрозділів, залучаючи всіх співробітників від верху донизу і захоплюючи ланцюг постачальників і ланцюг споживачів. TQ ставитьосновною задачею учення і адаптацію до безперервної зміни як ключ організаційногоуспіху. Найважливіший компонентконцепції тотального управління – повний перерозподіл відповідальності зазабезпечення якості на підприємствах. Традиційний функціональний розподілвідповідальності, згідно з яким, зокрема, відділи контролю якості відповідаютьза якість, виробничі ланки — за випуск продукції і так далі, вважаєтьсязастарілим, оскільки його існування створює можливість розриву між завданнямивиробництва і завданнями забезпечення якості. Відповідальність за якість продукціїпокладається, перш за все, на лінійний персонал – від робітників до керівниківвсіх рангів. Система організації виробництва передбачає контроль робочихпопередніх технологічних операцій, кожен робітник зобов'язаний стежити за тим,наскільки якісно виконана на виробі, що поступив до нього, попередня технологічнаоперація.
Система „ДЖИТ” — це нова форма організації «Just in time», що буквально означає «виробництвоточно в строк». Її фундаментальний сенс: нуль запасів, нуль відмов, нульдефектів. Детальніше ДЖИТ є технологією, яка має на увазі зниження запасуматеріалів завдяки подачі деталей на кожну ділянку виробництва в той момент,коли вони там потрібні. Якщо говорити просто, то це боротьба за ліквідаціюскладів комплектуючих виробів і ідеально поставлене постачання з бокусуміжників і постачальників. Зрештою система ДЖИТ направлена на інтеграцію і автоматизацію кожноїстадії виробництва, починаючи з проектування і до гарантійного обслуговуванняспоживача. Характерні риси цієї тенденції — проектування з врахуваннямможливостей виробництва, автоматизоване виробництво і контроль якості звикористанням ЕОМ.
8.2 Поняттявиробничої логістики
На сучасномуетапі розвитку склалися нові умови виробництва, які вийшли за рамки традиційнихметодів його організації, які стримували не лише розвиток виробництва, але ітранспортних, постачальницьких і збутових структур. Зміни в багато уявлень проорганізацію виробничого процесу на підприємстві внесла логістика.
Актуальністьрозгляду виробничої логістики як окремої функціональної підсистеми полягає втому, що останніми роками відмічена тенденція до скорочення сфери масового ібагатосерійного виробництва. Розширюється вживання універсального устаткування,гнучких переналагоджуваних виробничих систем. Виробники отримують все більшезамовлень на виробництво невеликих партій і навіть одиничних виробів. При цьому з боку покупців все частішевисувається вимога задовольнити потребу за мінімально короткий термін (доба,година) з високою мірою гарантій. Іншим аспектом актуальності виробничоїлогістики є організація виробництва в рамках кооперації по випуску складнихвиробів.
Виробництво єодній з основних сфер логістики, що займає центральне місце в компанії. Управлінняматеріальними і інформаційними потоками на дорозі від складу матеріальнихресурсів до складу готової продукції називається виробничою логістикою. Слово «виробництво»застосовується в різних смислових якостях, таких, як: 1) суспільний процесстворення матеріальних благ; 2) самостійна організація; 3) виробнича одиниця ускладі крупної організації або акціонерного суспільства; 4) виробничий процесна підприємстві, який включає основні, допоміжні і обслуговуючі процеси.
Щодо виробництвавагонів, то має місце останній варіант тлумачення. У цьому випадку логістиканацілена на раціоналізацію потокових процесів, а виробничий процес виступає якоб'єкт раціоналізації. У зв'язку з цим виробничу логістику можна визначити якнауку (теорію, методологію) про системну раціоналізацію управління процесамирозвитку виробничих систем (наприклад, робочого місця, ділянки, цеху,виробництва як набору цехів для випуску конкретної продукції або наданняконкретних послуг, організації) з метою підвищення їх організованості(ефективності) за допомогою синхронізації, оптимізації і інтеграції потоків увиробничих системах. Це наука про раціоналізацію процесів управлінняорганізацією шляхом виявлення і усунення внутрішньосистемних і міжсистемнихконфліктів, що перетворюються у взаємовигідні компроміси корпоративноїспівпраці та використовуються для підвищення конкурентоспроможностіорганізації.
Мета виробничоїлогістики полягає в точній синхронізації процесу виробництва і логістичнихоперацій у взаємозв'язаних підрозділах.
Завданнявиробничої логістики відображають організацію управління матеріальними і інформаційнимипотоками не просто усередині логістичної системи, а в рамках процесувиробництва. У організаційному відношенні частина логістичної системи, до якоївідноситься управління виробничими потоковими процесами, утворює виробничулогістичну підсистему, яка є інтегрованою сукупністю елементів в загальнійструктурі діючої логістичної системи.
Виробничілогістичні підсистеми генерують матеріальні потоки і задають ритм роботи іншихпідсистем. Вони визначають потенційні можливості адаптації логістичних системдо змін довкілля. Крім того, виробничі логістичні підсистеми обумовлюютьздатність суміжних підсистем самоналагоджуватися відповідно до поточнихцільових установок.
Гнучкістьвиробничих логістичних підсистем забезпечується за рахунок гнучкості виробництваі професіоналізму обслуговуючого персоналу. Функціонування логістичнихпідсистем основного виробництва повинне забезпечувати можливість постійногоузгодження і взаємного корегування виробничих програм, планів і взаємодій всіхпідрозділів логістичної системи.
Особливий статуспроцесу виробництва по відношенню до інших видів виробничо-господарськоїдіяльності зумовлює специфіку виробничої логістики як єдиної сфери, в якійматеріальний потік виражається в трьох матеріальних формах. На етапі входу впідсистему — у вигляді сировини, матеріалів, комплектуючих, на стадії виходу зпідсистеми виробничої логістики в підсистему розподільної логістики — у виглядіготової продукції. Апротягом самого процесу виробництва — у вигляді напівфабрикатів.
8.2.1Логістика складування
Логістикаскладування — галузь логістики, що займається питаннями розробки методіворганізації складського господарства, системи закупівель, приймання,розміщення, обліку товарів і управління запасами з метою мінімізації витрат,пов'язаних із складуванням і переробкою товарів. Це також комплексвзаємозв'язаних операцій, що реалізовуються в процесі перетворенняматеріального потоку в складському господарстві.
Складування — целогістична операція, що полягає в утриманні запасів учасниками логістичногоканалу і забезпечуючеє збереження запасів, їх раціональне розміщення, облік,постійне оновлення і безпечні методи роботи.
Складськегосподарство створюється для прийому вантажопотоку з одними параметрами(розмірними, якісними і тимчасовими), його переробки і накопичення і видачійого з вже іншими параметрами споживачеві. Ця процедура повинна виконуватися знайбільшою економічною ефективністю. Проблеми, пов'язані з функціонуваннямскладів, роблять значний вплив на оптимізацію руху матеріальних потоків в логістичномуланцюзі і зрештою на сукупні витрати звернення.
Об'єктом вивченнялогістики складування є товарно-матеріальні цінності в процесі їх складування,вантажопереробки і упаковки. До основних завдань логістики складуваннявідносяться:
— розміщення складськоїмережі;
— складування іпідготовка вантажу до постачань (виробничі і інші послуги);
— управліннятоварними запасами;
— організаціяскладських постачань
8.2.2 Організаціяроботи технологічного транспорту
Сьогодні якіснийрух товарно-сировинних потоків може бути досягнуте лише завдяки реалізаціїкомплексного логістичного підходу. Комплексний підхід дозволяє з системнихпозицій охопити всі етапи руху товару: постачання — виробництво —зберігання—розподіл—транспорт—попит —вжиток, а також гарантує цілісність і оптимізаціюсумарних витрат, забезпечує точнішу ув'язку процесів планування, організації,управління, контролю і регулювання руху матеріальних потоків від виробникатовару до його кінцевого споживача. Яким чином працює ця інтегрована системарегулювання і контролю матеріальних і інформаційних потоків, можна чіткопрослідкувати на схемі (рисунок 8.1).
Забезпеченнянормального ходу виробничого процесу в умовах сучасного вагоноремонтногопідприємства вимагає безперервного і планомірного переміщення між і усерединіланок циклу великих мас сировини, різних матеріалів, напівфабрикатів, готовоїпродукції, відходів.
/>
/> — матеріальний потік
/> - інформаційний потік
Рисунок 8.1 –Схема системи регулювання та контролю матеріальних та інформаційних потоків напідприємстві
Внутрішньозаводськийтранспорт є не лише засобом переміщення вантажів, але і знаряддям праці, щоорганізовуєроботу підрозділів підприємства в заданому ритмі або графіці.Наприклад, внутрішньоцеховий транспорт є невід'ємним елементом технологічногопроцесу виробництва. Їм здійснюється переміщення оброблюваних виробів міжробочими місцями, ділянками і відділеннями цеху в послідовності і ритмі, заданихтехнологічним процесом.
Транспортно-конвеєрніпристрої потокових ліній істотно впливають на ритмічність їх роботи ітривалість виробничого циклу. Велике значення транспорту і в своєчасномузабезпеченні підприємства матеріальними ресурсами, а також в реалізації готовоїпродукції.
Таким чином,внутрішньозаводське транспортне господарство повинне вирішувати наступнізавдання: своєчасне забезпечення виробництва всіма видами транспортних засобіві послуг; раціональна організація експлуатації транспортних засобів і підйомнихмеханізмів при мінімальних витратах на транспортування; розвиток технічної базиі механізація всіх трудомістких транспортних процесів.
9. Техніко-економічнеобґрунтування прийнятого потокового методу ремонту
Щоб визначитиекономічний ефект необхідно визначити собівартість ремонтуємої одиниці. Щоб визначити собівартість требаскласти матеріали, заробітну плату і загально-господарчі та адміністративнівитрати. Для цього визначаємовитрати на матеріали, які застосовуються для ремонту платформ (таблиця 9.1)
Таблиця 9.1 – Матеріали використані при ремонті платформ( до впровадження потокової лінії)
/>
Витрати на матеріалипісля впровадження потокової лінії залишилися незмінними.
Таблиця 9.2 – Витрати на енергетичні ресурси (довпровадження потокової лінії)№ п/п Матеріали Одиниця вимірювання Кількість Ціна, грн Сума, грн Електроенергія для енергопотребуючих апаратів кВт 280 0,53 148,4 Електроенергія на освітлення цеху кВт 10 0,53 5,30 Витрати електроенергії на систему вентиляції кВт 35 0,53 18,55 Витрати газу на опалення цеху м.куб 35 2,46 86,10 Разом 258,35
Після впровадження потокової лінії витрати наенергетичні ресурси (таблиця 9.3) зростуть за рахунок збільшення витрат наелектроенергію, що потребується на забезпечення роботи вантажоведучого конвеєра.
Таблиця 9.3 – Витрати на енергетичні ресурси (після впровадженняпотокової лінії)№ п/п Матеріали Одиниця вимірювання Кількість Ціна, грн Сума, грн Електроенергія для енергопотребуючих апаратів кВт 312 0,53 165,36 Електроенергія на освітлення цеху кВт 10 0,53 5,30 Витрати електроенергії на систему вентиляції кВт 35 0,53 18,55 Витрати газу на опалення цеху м.куб 35 2,46 86,10 Разом 275,31
Собівартість ремонту однієї платформиС, грн.,
/>, (9.1)
де /> - витрати на енергетичніресурси, грн.;
/> - витрати на заробітнуплату, грн..;
/> - витрати на матеріали, грн.
Собівартість ремонту до впровадження потоковоїлінії:
/>грн.
Собівартість ремонту після впровадження потоковоїлінії:
/>грн.
Таким чином,собівартість ремонту платформи після впровадження потокової лінії зменшиться.
Розрахунок економічногоефекту від впровадження потокової лінії приведений в таблиці Б.1 (додаток Б).
Аналіз результатів, щоприведені в таблиці Б.1,показують що прибуток після впровадження потокової лінії вже є на третьому році експлуатації.
Економічний ефект з наростаючим підсумком за визначенийтермін служби технологічного обладнання (10 років) становить 8963,95 грн., позитивний ефект досягається в 2012 році.
10. Охоронапраці при впровадженні потокового методу організації ремонту
10.1 Аналізпотенційних небезпек і виробничих шкідливостей у цеху правки
Вплив небезпечнихі шкідливих виробничих факторів на організм людини приводить в кінцевомурахунку до погіршення працездатності і втрати здоров'я.
У цеху правки проводятьсяроботи з правки рами та кузова вагону. Ці роботи по важкості фізичної праці, ввідповідності з ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ, оцінюють як роботи середньої вагжкості(категорії 2Б), при яких витрачається енергії від 628 до 1047 Дж/г. Похарактеру – статична, динамічна. Положення тіла – стояче змушене.
У відповідностііз НОП 511-302-91 та ОСТ 32-9-81 по ступені точності робіт, що виконуються ізоровому навантаженні вони відносяться до 4 розряду зорової праці.
До шкідливихвиробничих факторів у цеху правки відносяться шкідливі речовини, що виділяютьсяпри зварювально-наплавлювальних роботах, шум та вібрація від роботи правильнихмашин, конвеєрів.
При проведенніробіт по шліфуванню і зачистці деталей вагону в повітря робочої зонивиділяється велика кількість пилу від шліфувальної машини і деталей, що обробляються.
Вузли машин імеханізмів в процесі роботи утворюють небезпечні зони, що представляють собоюпевний простір, в якому виникають періодичні або діючі постійно небезпечні ташкідливі виробничі фактори, здатні викликати травмування працюючих або утворитиінший негативний вплив на людину.
У цеху є постійнінебезпечні зони, а саме: транспортні конвеєри, зварювальні трансформатори,гази, що утворюються при виконанні електрозварювальних робіт робіт.
Основнимиможливими причинами пожежі і вибуху можуть бути необережне ставлення з вогнем,порушення правил експлуатації обладнання при виконанні зварювальних тагазорізальних робіт, несправне електрообладнання, електропроводка та ін.10.2 Заходи позабезпеченню безпеки і нормальних умов праці
Нормальне тепловесамопочуття людини забезпечується певними поєднаннями всіх метеорологічнихпараметрів. Тому ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ для робочих зон виробничих приміщень встановленіоптимальні зони температур, відносної вологості і швидкості руху повітря.
Оптимальними вхолодний і перехідний періоди року є температура повітря не нижче t = 160С, відносна вологість R = 60-80%, швидкість руху повітря V не більшеабо рівна 0,5 м/с, а в теплий період року повинні мати ці параметри невище t = 28 С, R = 75%, V = 0,7 м/с.
Нормованезагальне освітлення цеху правки приймається по ГОСТ 32-9-81 і для різнихвідділень, в залежності від розряду зорової роботи складає від 150 до 200 лк.
З ціллюпопередження профзахворювання для виведення шкідливих речовин із організмуеклектрозварювальникам видається молоко по 0,5 л в зміну.
В якості засобівіндивідуального захисту використовується спецодяг: електрозварювальникиодержують брезентові костюми, інші робітники — бавовняні. Електрозварювальникизабезпечуються захисними пристроєм – щиток. Засобами захисту рук забезпечуютьсявсі робітники. Заходи по попередженню електротравматизму передбачаютьсяорганізаційні та технічні. До обслуговування електропристроїв допускаютьсяробітники не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд і здали іспит навизначену кваліфікаційну групу з техніки безпеки.
Загальні вимогиохорони праці при роботові з конвеерами регламентовані в ДСТУ-12.2.022-96
Справжній стандарт розповсюджується на конвеєри, зокрема оснащенізавантажувальними і розвантажувальними пристроями, вживані у всіх галузяхнародного господарства, і встановлює загальні вимоги безпеки до їх конструкціїі розміщення.
Не допускається завантаження конвеєра понад розрахункові норми для умовексплуатації, встановлених в технічних умовах.
Конвеєри повинні мати запобіжні пристрої, що відключають приводи при перевантаженні.
Конвеєр має бути додатково обладнаний вимикаючими пристроями для зупинкиконвеєра в аварійних ситуаціях в будь-якому місці.
На ділянках траси конвеєрів, що знаходяться поза зоною видимості оператораз пульта управління, має бути встановлена двостороння попереджувальнапередпускова звукова або світлова сигналізація, що включається автоматично до включенняприводу конвеєра.
Струмоведучі частини повинні один раз в місяць перевірятися на відсутністьзамикання на корпус, цілісність заземляючого дроту, справність ізоляції івідсутність оголених струмоведучих частин з реєстрацією в спеціальному журналі.
До роботи на конвеєрі допускаються особи не молодше 18 років,які пройшли навчання за програмою затвердженою технічним керівникомексплуатаційної організації, медичний огляд, перевірку знань і отримали допускдо обслуговування конвейєрного комплексу.
При виконаннізварювальних робіт корпус зварювальної установки та зворотній провід повиннібути заземлені.
При приведенні доруху конвеєру у цеху передбачено включення звукової і світової сигналізації.
Робочі місцяпристосовані для конкретного виду праці та для робітників визначеноїкваліфікації. Передбачено оптимальне розташування робочих місць у цеху, а такожбезпечні проходи для працюючих, необхідне природне та штучне освітлення длявиконання роботи. Також передбачені достатній робочий простір для працюючої людини,що дозволяє здійснити всі необхідні рухи і переміщення при виконанні правильнихробіт.
Для пожежноїпрофілактики цех обладнаний первинними засобами пожежегасіння, а самепорошковими вогнегасниками, пожежними сокирами і ломами, відрами з написом “Пожежневідро” і ящиком з піском.
У цеху правки євнутрішні пожежні крани, пожежні колонки, пожежні рукава і пожежні стволи, атакож обладнані спеціальні місця для куріння. Вся виробнича площа цехузабезпечена пожежною сигналізацією відповідно до діючих норм і правилбудівельного проектування.
Списоквикористаних джерел
1. Герасимов В.С.Технологія вагонобудування і ремонту вагонів [Текст]/В.С.Герасимов. – М.: Транспорт, 1988-381с.
2. Гридюшко В.И., Бугаев В.П., Криворучко Н.З. Вагонное хозяйство [Текст]/ В.И.Гридюшко .-М.: Транспорт, 1988-295с.
3. Скиба И. Ф. Организация, планирование і управление на вагоноремонтных предприятиях. [Текст]/И.Ф.Скиба — Москва: Транспорт, 1978-341с.
4. Волошин Д.І,Волошина Л.В. Організаціявиробництва та логістика на вагоноремонтних підприємствах. Методичні вказівки до курсового проектуванняз дисципліни “Організація, планування і логістика на вагоноремонтномупідприємстві”[Текст]/Д.І.Волошин — Харків:Укр ДАЗТ, 2000-30с.
5. Алексеев В. Д.,Сорокин Г.Е. Ремонт вагонов[Текст]/В.Д.Алексеев.- М.: Транспорт, 1978-280 с.
6. Алтухов В.Я.,Трофименко А.Ф., Зинкин А.С. Механизация и автоматизация ТО и ремонтаподвижного состава [Текст]/В.Я.Алтухов — М.: Транспорт, 1989-200с.
7. Тережкин Л.В.,Зеленин И.Г. Механизация и автоматизация производственных процессов ремонта вагонов [Текст]/Л.В.Тережкин — М.: Транспорт, 1974-286с.
8. Скиба И.Ф.,Ежиков В.А. Комплексно – механизированные поточные линии на ВРП [Текст]/И.Ф.Скиба — М.: Транспорт, 1982-136с.
9. Биллов И.В.,Голобурда В.Г., Данилин В.Ф. Экономика железнодорожного транспорта [Текст]/И.В.Биллов — М.: Транспорт, 1989- 351с.
10. Крючков В.Я.Правила оформлення дипломних (курсових) проектів (робіт) [Текст]/В.Я.Крючков.- Харків: Укр ДАЗТ, 2003-30с.
11. КарягинаВ. Я., Медведєв В. В Охрана труда в вагонном хозяйстве [Текст]/В.Я.Карягина. –М.: Транспорт, 1978. – 222с
12. Производственнаялогистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www/URL: www.uni-car.ru/page_10.php
- Загол. з екрану
13. Транспортнаялогистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www/URL: www.uni-car.ru/page_34.php
- Загол. з екрану
14. Складскаялогистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www/URL: www.aup.ru/books/m93/3_4.htm
- Загол. з екрану
Додаток А
(обов’язковий)
Таблиця А.1 – Тарифні ставки, оклади та витратизаробітної платина один відремонтований вагон (до впровадження потокового виробництва)№ п/п Професія Розряд
Часова тарифна ставка
(оклад), грн Кількість робітників, чол Трудомісткість, чол.-год. Всього трудомісткість, чол.-год. Доплата за шкідливі умови праці, % Основний фонд заробітної плати, грн 1 Начальник цеху - 2500 1 - - - 3,99 2 Нормувальник - 1200 1 - - - 1,91 3
Прибиральник
виробничих приміщень - 900 1 - - - 1,44
4 Контролер ВТК - 2000 1 - - - 3,19 5 Комірник - 1500 1 - - - 2,39 6 Слюсар IV 4,48 4 3,23 12,92 - 57,88 7 Водій електрокару IV 4,48 1 3,23 3,23 - 14,47 8 Пресувальник IV 5,09 3 3,08 9,24 - 47,03 9 Нагрівальник ІІІ 5,09 1 4,55 4,55 - 23,16 10 Електрогазозварювальник IV 5,09 3 2,74 8,22 15 48,12 11 Правильник IV 5,09 3 4,55 13,65 - 69,48 Усього - - 15 - 28,21 - 273,06 Додаткова заробітна плата, грн 111,55 Всього заробітна плата, грн 384,61 Відрахування на соціальне страхування, грн 106,49 Загальногосподарські витрати, грн 334,77 Адміністративні витрати, грн 60,89 Всього витрат, грн 886,76
Таблиця А.2 – Тарифні ставки, оклади та витратизаробітної платина один відремонтований вагон (після впровадження потокового виробництва)
№ п/п Професія Розряд
Часова тарифна ставка
(оклад), грн Кількість робітників, чол Трудомісткість, чол.-год. Всього трудомісткість, чол.-год. Доплата за шкідливі умови праці, % Основний фонд заробітної плати, грн 1 Начальник цеху - 2500 1 - - - 3,99 2 Нормувальник - 1200 1 - - - 1,91 3
Прибиральник
виробничих приміщень - 900 1 - - - 1,44 4 Контролер ВТК - 2000 1 - - - 3,19 5 Комірник - 1500 1 - - - 2,39 6 Слюсар IV 4,48 2 3,23 6,46 - 28,94 7 Водій електрокару IV 4,48 1 3,23 3,23 - 14,47 8 Пресувальник IV 5,09 2 3,08 6,16 - 31,35 9 Нагрівальник ІІІ 5,09 1 4,55 4,55 - 23,16 10 Електрогазозварювальник IV 5,09 2 2,74 5,48 15 32,08 11 Правильник IV 5,09 2 4,55 9,1 - 46,32 Усього - - 15 - 28,21 - 226,64 Додаткова заробітна плата, грн 92,58 Всього заробітна плата, грн 319,22 Відрахування на соціальне страхування, грн 88,39 Загальногосподарські витрати, грн 277,86 Адміністративні витрати, грн 50,54 Всього витрат, грн 736,01