Сучасні погляди на громадянський шлюб

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
Черкаський національнийуніверситет імені Богдана Хмельницького
Психологічний факультет
Кафедра практичної психології
Курсова робота
Сучасні погляди нагромадянський шлюб

Спеціальність:
6030103- практична психологія
Усенко Олександри Леонідівни
Кафедра практичної психології
Науковий керівник
викладач кафедри
практичної психології
Гончар Олег Леонідович
м. Черкаси 2010р.

ПЛАН
1. Вступ
2. Розділ І – Громадянський шлюб та його класифікація
2.1 Поняття про громадянський шлюб
2.2 Погляди молоді на громадянський шлюб
2.3 Статистика шлюбів
3. Розділ ІІ – Шлюб і сім`я
3.1 Функціі сім`ї
3.2 Шлюб і сім`я, як найважливіший об`єкт вивченнясоціології сім`ї
3.3 Позиція церкви щодо громадянського шлюбу
4. Висновок
5. Список використаної літератури

ВСТУП
 
Сім'я — цемаленька святиня для кожного з нас. Вона об'єднує в собі не лише біологічніаспекти продовження роду, але й духовні, матеріальні аспекти та, згідно ізстарими соціальними доктринами, сім'я також є первинною ланкою суспільства.
Сьогодні всуспільстві все більшої соціальної ваги набирають цивільні шлюби, тобтофактичні сімейні відносини між чоловіком та жінкою. Чинне законодавство Українипередбачає також поняття фіктивного шлюбу, тобто шлюбу між чоловіком та жінкою,зареєстрованого у встановленому порядку, але такого, що не має на метістворення фактичних сімейних відносин. Повертаючись до цивільного шлюбу, слідвідмітити, що сімейні відносини плануються та прогнозуються таким шлюбом, і вцьому його принципова відміннсть від фіктивного.
Розмовляючи проспецифіку психології сімейних союзів, неможливо залишити поза увагою наявністьв будь-якому суспільстві індивідів, що стоять на позиціях аморальностібудь-яких нетрадиційних змін, що стосуються сім'ї, як то подружні зради,гомосексуальні сімейні пари, а іноді на один рівень із ними ставиться йцивільний шлюб. Простіше кажучи, прихильники традиційної моралі не прагнутьприйняти на віру необхідність і цілковиту моральність фактичних шлюбів відноснозаконних (та церковних) навіть сьогодні, коли на державному рівні в багатьохкраїнах відмінності між ними вже стерті. Такі явища не нові; слід згадатитакож, що дошлюбні статеві стосунки дівчини завжди засуджувались, а на подібнізв'язки у хлопців, як, до речі, і на післяшлюбні «ходіння наліво», вбагатьох випадках «дивились крізь пальці». Звісно, цивільний шлюбможна називати «генеральною репетицією» перед шлюбом; такий союззасновується виключно на взаємному коханні та довірі. В той же час, якщоповірити в те, що чоловіка такий варіант цілком влаштовує, ще можна, то вапатію нашої жінки чи дівчини до законного шлюбу — ніколи!
Говорити пролюбов тут не доводиться. Адже любов — це, в першу чергу, відповідальність однеза одного. Взаємна відповідальність геть-чисто відсутня в «цивільному шлюбі».Виходить, що для жінки подібний «шлюб» — це ілюзія сім’ї, а для чоловіка — ілюзія свободи. Жінка ннемов би живе в сім’ї, але це не сім’я, тому що чоловікне бере на себе відповідальності за свою «дружину». А чоловік начебто формальновільний, але в той же час перебуває під контролем «дружини». Рідко яка дружина,навіть в «цивільному шлюбі» дозволить чоловікові відкрито шукати собі новуподругу або гуляти з коханками.
Чоловіки в«цивільному шлюбі» розуміють, що нічого не втрачають. Дітей доглядати повиннамати, гроші стягнути з такого «чоловіка», який будь-якого моменту може простообернутися й піти, досить проблематично. Цікаво, що жінка, як правило, називаєсвого співмешканця чоловіком, а чоловік свою «цивільну дружину» коханкою,співмешканкою, подругою. І лише деякі дружиною.
Шлюб в нашійкраїні є моногамною, добровільною, рівноправною спілкою чоловіка й жінки,укладеною у встановленому законом порядку. Дійсним визнається тільки шлюб,укладений в органах реєстрації актів громадянського стану. Шлюб, укладений уцеркві, або шлюб, укладений за місцевими чи національними обрядами, з юридичноїточки зору шлюбом не є й ніяких правових наслідків не породжує. Також не єшлюбом, тобто не породжують правових наслідків, фактичні шлюбні стосунки, незареєстровані в органах реєстрації актів громадянського стану.
Першою необхідноюумовою укладення шлюбу є його реєстрація в державних органах. І тільки другоюнеобхідною умовою для укладення шлюбу, є взаємна добровільна згода чоловіка йжінки, які вступають у шлюб. З наведеного видно, що першочергову позицію вправовому регулюванні сімейних стосунків займає саме питання реєстрації шлюбу,а не спільного бажання чоловіка й жінки одружитися. Оскільки лише після того,як подано заяву в РАГС, можна розглядати питання про взаємну згоду сторінодружитися. І якщо виникає така перешкода, заява може бути відхилено. Цейюридичний аспект особливо важливий у питанні розгляду взаємин у так званому«цивільному шлюбі».
Багато пар, щовисловлюють бажання «пожити разом» повинні розуміти, що державне правоверегулювання їхніх взаємин може початися лише після реєстрації їх шлюбу ворганах РАГСу. Це важливий аспект сімейного життя. Адже держава, санкціонуючиконкретний шлюб, приймає на себе зобов’язання захищати новоутворену сім’ю,особисті й майнові права її членів. Реєстрація дає можливість учасникамсімейних стосунків здійснювати права й вимагати виконання обов’язків, яківиникають у них у зв’язку із встановленням шлюбних відносин, а також охоронятиособисті й майнові права та інтереси подружжя. Все це не може бути досягнуте в«цивільному шлюбі». Жоден суд не стане на захист прав і свобод, запропонованиху Сімейному кодексі й порушених в «цивільному шлюбі». З погляду юридичногоправа «цивільний шлюб» не є шлюбом. Відповідно, держава в особі судовоїінстанції не може гарантувати дотримання прав і обов’язків членів сім’ї внеіснуючому шлюбі.

2. РОЗДІЛ І. Громадянський шлюб та йогокласифікація
 
2.1 Що таке громадянськийшлюб?
Поняттяцивільного шлюбу — не таке вже й нове. Правда, раніше зміст його був трохиіншим. Тривалий час це поняття не мало нічого спільного із фактичними сімейнимивдіносинами, не зареєстрованими необхідним чином. Просто існувало дві формишлюбу — цивільний та церковний, тобто шлюб, що є законним для держави та шлюб,що є законним для церкви. Так, батьківщиною цивільного шлюбу ще в XVI століттістала Голландія. Коли її громадяни, які належали до різних релігійних конфесій,не могли обвінчатися в церкві, власті дозволили оформляти їм свої стосунки вмерії. Саме такий шлюб і почали називати «цивільним». Тепер під цією назвоюрозуміють добровільне спільне проживання й ведення спільного господарства двомалюдьми: чоловіком і жінкою «без жодних взаємних зобов’язань». Хоча вюриспруденції поняття цивільного шлюбу зберегло початкову сутність і стосуєтьсяпар, які оформили свій союз офіційно в РАЦСі без вінчання в церкві. Вільні жсімейні стосунки в чинному законодавстві України названо фактичним шлюбом.
Минули сторіччя,і у відносинах між чоловіком і жінкою в усьому цивілізованому світі ставсявеличезний прорив — «сексуальна революція». Україна цей процес, зважаючи навсе, бурхливо пережила на початку 90-х. Тоді проблеми інтимного життя почалиактивно обговорювати в багатьох друкованих і електронних ЗМІ, а відвертіеротичні сцени стали незамінною частиною вечірнього телеефіру. І тільки церкваяк інститут суспільної моралі в цей неспокійний час витримала потужний натиск«сексуальної революції». Її позиція щодо вільного кохання залишилася вкрайнегативною. «Цивільний шлюб, — розповідає «ДТ» священнослужитель Покровськогомонастиря отець Вассіан, — з погляду православного християнства вважаєтьсягріховним. У таких стосунках немає жодної відповідальності перед Богом,оскільки будуються вони переважно на плотських утіхах. Справжні ж шлюби, яквідомо, здійснюються на небесах. Щоб отримати благословення Господнє для себе йсвоїх дітей, людям, які кохають одне одного, слід обвінчатися в церкві».
Слід такожуточнити, що православна церква не вправі осудити шлюб, зареєстрований у РАЦСі,оскільки покликана шанувати державні закони. Адже інститут сім’ї існувавзадовго до виникнення християнства, а саме таїнство вінчання з’явилося тільки вIX ст. н.е. З того часу оформленням сімейних стосунків почала опікуватисявиключно церква. Але після жовтневої революції реєстрація шлюбів у нашій країнізнову стала прерогативою державних органів. На підставі Декрету РадНарКомуУкраїни, виданого 20 лютого 1919 року, законним визнавався лише шлюб,зареєстрований в державних органах, а церковний шлюб більше ні до якихюридичних наслідків не призводив. Таким чином, розглядуваному поняттю більшпідходить назва «фактичного шлюбу», аніж цивільного, тобто шлюбу, щоне визнаний ані церковю, ані державою. Втім, остання всіма методами підтримує ібез того ламкий інститут сім'ї в нашій країні, і Сімейним кодексом від 10 січня2002 року фактичний шлюб, як стверджує велика кількість юристів, бувприрівнений до цивільного. До речі, стаття 74 Сімейного кодексу розставила всіточки над "І" у ставленні законодавця до нетрадиційних шлюбів — фактичним шлюбом визнається лише союз чоловіка та жінки, тобто не може бутивизнаний сім'єю гомосексуальний союз. Щоправда, невідомо: можливо, визнаннягомосексуальних шлюбів буде наступним кроком законодавця у галузі сімейногоправа?
Отже, повернімосядо фактичних шлюбів. Давайте проаналізуємо, чи в повній мірі вони прирівнені доцивільних шлюбів. Законодавець встановив основні вимоги до союзу, щоб той мігбути визнаний фактичним шлюбом. Це, по — перше, співпроживання чоловіка тажінки на одній території, по — друге, спільне ведення господарства, по — третє,проживання без реєстрації своїх відносин в державних органах і — що важливо! — наявність наміру створення сім'ї цими чоловіком та жінкою. Стаття 74 Сімейногокодексу не в повній мірі прирівнює фактичні шлюби до цивільних, оскількивступаючи в фактичних шлюб, люди погоджуються на юридичну невизначеність усвоїх відносинах, коли фактично виникають юридичні права та обов'язки, щозахищаються законом лише в зареєстрованому шлюбі. Багато в чому, фактичний шлюб- це усний договір, що заснований на певних емоціях, почуттях, але такий, що немає юридичної сили. Крім того, виникає проблема вступу у фактичний шлюбгромадянами, що перебувають у цивільному шлюбі. Питання, що пов'язані ізвирішенням цих питань, не вирішені в Сімейному кодексі; крім того, вонивступають у протиріччя із одним з основних його принципів — одношлюбність,тобто можливість одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Нерідко законодавецьу випадках фактичного шлюбу рекомендує вирішувати проблеми правового харатекручерез суд, але оскільки в нашому закондавстві відсутній єдиний підхід дофактичного шлюбу, відсутня також система правового регулювання такого видувідносин, і підхід судів до таких справ також не однаковий. Таким чином,система протиричіть сама собі.
Отже, повернімосядо фактичних шлюбів. Давайте проаналізуємо, чи в повній мірі вони прирівнені доцивільних шлюбів. Законодавець встановив основні вимоги до союзу, щоб той мігбути визнаний фактичним шлюбом. Це, по — перше, співпроживання чоловіка тажінки на одній території, по — друге, спільне ведення господарства, по — третє,проживання без реєстрації своїх відносин в державних органах і — що важливо! — наявність наміру створення сім'ї цими чоловіком та жінкою. Стаття 74 Сімейногокодексу не в повній мірі прирівнює фактичні шлюби до цивільних, оскількивступаючи в фактичних шлюб, люди погоджуються на юридичну невизначеність усвоїх відносинах, коли фактично виникають юридичні права та обов'язки, щозахищаються законом лише в зареєстрованому шлюбі. Багато в чому, фактичний шлюб- це усний договір, що заснований на певних емоціях, почуттях, але такий, що немає юридичної сили. Крім того, виникає проблема вступу у фактичний шлюбгромадянами, що перебувають у цивільному шлюбі. Питання, що пов'язані ізвирішенням цих питань, не вирішені в Сімейному кодексі; крім того, вони вступаютьу протиріччя із одним з основних його принципів — одношлюбність, тобтоможливість одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Нерідко законодавець увипадках фактичного шлюбу рекомендує вирішувати проблеми правового харатекручерез суд, але оскільки в нашому закондавстві відсутній єдиний підхід дофактичного шлюбу, відсутня також система правового регулювання такого видувідносин, і підхід судів до таких справ також не однаковий. Таким чином,система протирічить сама собі.
2.2 Погляди суспільства нагромадянський шлюб
Постійнодоводиться чути, що молоді люди, перед тим як піти в «ЗАГС» для подання заяви,намагаються пожити разом в «цивільному шлюбі», який іноді називається«пробним». Чого молоді люди цим домагаються? «Цивільний шлюб» стає якоюсьформою можливості перевірити свої почуття одне відносно одного, на якийсь часпобути чоловіком і дружиною, скуштувати всіх принад сімейного життя. І лишепотім зареєструвати свої стосунки.
Для православногохристиянина є цілком незрозумілими ці бажання «погратися» в сім’ю. Абсолютнозрозуміло, що молоді люди, які починають подумувати про шлюб, виросли з вікудитсадка і вже давно не бавляться ляльками. Невже бажання побавитися все щетеплиться в душі, а «цивільний шлюб» стає зручною нагодою вдовольнити цюпотребу? Швидше за все, ні. То чому ж для того, щоб перевірити свої почуття, неможна просто продовжувати зустрічатися, спілкуватися, і цілком логічним шляхомпідійти до весілля й повноцінного шлюбу? Чому бажання жити під одним дахом вякості «пробного» подружжя візьме верх над здоровим глуздом? Таких питань можназадавати безліч.
Можна було б всесписати на розбещеність звичаїв сучасної молоді. Але вражає позиція батьків, здозволу яких молодь починає жити в «пробних шлюбах». Ще більше дивує, коли в«цивільний шлюб» вступають люди літні, які вже мали досвід сімейного життя і,найчастіше, що пережили розлучення. Чим їх приваблює «цивільний шлюб»?
Відповідь проста- непевність у завтрашньому дні. Люди, що мають сумний досвід розлучення,воліють не обтяжувати себе штампом у паспорті, щоб уникнути згодом можливихпроблем із другим розлученням. То навіщо ж тоді взагалі вступати в такий шлюб,коли заздалегідь думаєш про розлучення? Подібні думки, коли кожне з подружжяготове гримнути дверима при першому ж скандалі, не можуть позитивно впливати наатмосферу в родині.
Взагалі важконазвати родиною подібне співмешкання, коли кожен просто отримує від такого«шлюбу» те, що йому потрібно. Жінка дістає формальний статус «дружини», її вжеважко звинуватити в блуді з першим зустрічним. Чоловік отримує від такого«шлюбу» доморобітницю, котра варить їсти, переє, прибирає, крім цього виконує«подружні обов’язки», але при цьому не є його законною дружиною, і вінусвідомлює, що нічим з нею не зв’язаний і в будь-який момент може просто піти,ні ким і ні в чому не звинувачений.
Так, психологІнституту сім’ї й подружнього життя Христина Решетило вважає, що причинапередусім — в емансипації жінки в українському суспільстві, яка дедалі зростає.На її погляд, жінки хочуть багато досягти у фаховій сфері, щоб відчувати себенезалежними, тому не поспішають реєструвати свої стосунки й готові народити йвиховувати дітей самотужки. З цим абсолютно не згоден кандидат психологічнихнаук, провідний спеціаліст дослідного Інституту психології ім. Г.КостюкаАкадемії педагогічних наук України Ігор Манілов. Він вважає, що цивільний шлюбв Україні вигідний у більшості випадків чоловікові, який, щоб уникнутивідповідальності перед законною дружиною, часто є ініціатором вільних стосунківіз жінкою. Це твердження підкріплено статистичними даними КМІС. Так, в Україні69% чоловіків не бачать нічого поганого в спільному житті «без зобов’язань».Серед жінок такі відносини підтримали тільки 55% опитаних. І причина, з якоїпредставниці слабкої статі погоджуються на співжиття в цивільному шлюбі, засловами Ігоря Феліксовича, аж ніяк не почуття, а, хай як дивно, брак власногожитла й нормального матеріального забезпечення. «Оскільки жінка залежна уфінансовому плані від чоловіка, говорити про існування повноцінних цивільнихшлюбів в Україні складно, — вважає І.Манілов. — Це можливо тільки вцивілізованих західноєвропейських країнах, таких як Німеччина, Нідерланди,Франція, де чоловік і жінка не залежать матеріально одне від одного, томубудують свої стосунки виключно на коханні. На жаль, у нашому суспільстві такафінансова рівноправність неможлива. У результаті таких «псевдоцивільних» шлюбіву більшості випадків страждають «незаконні дружини». У переважної більшостіжінок через непевність у відносинах і статусі в суспільстві з роками виникаютьневротичні розлади — депресії й страхи, які згодом можуть спричинити серйознізахворювання серцево-судинної системи й шлунково-кишкового тракту. Все ценегативно позначається на здоров’ї дітей, народжених у такому шлюбі».
До речі, про занепокоєнняй страхи. На Заході цивільний шлюб — поняття правове, у нас же інститут такихсімейних стосунків поки що перебуває в стадії формування. Це спричиняє певнінаслідки. Перші труднощі в «нерозписаних» пар можуть виникнути вже приреєстрації новонародженої дитини. Так, для реєстрації маляти, народженого вшлюбі, слід подати заяву тільки одного з батьків і довідку з пологовогобудинку, яка підтверджує походження дитини. У разі ж, якщо мати й батько дитини— цивільні чоловік і дружина, то одного документа буде не досить. Адже в наспоходження дитини визначається по батькові. Тому треба подати заяву від обохбатьків. Її можна подати в РАЦС як до, так і після народження дитини. Що ж доправ і свобод новонароджених, то, відповідно до Конституції України, діти рівніу своїх правах незалежно від походження, а також від того, народилися вони вшлюбі чи ні.
Погодьтеся, років20 тому такі речі викликали б шквал обурення з боку громадськості й ревнихохоронців норм комуністичної моралі. Але нині розмовами про спільне проживаннячоловіка й жінки поза шлюбом нікого не здивуєш. Мало того, за результатамидослідження, проведеного 2006 року Київським міжнародним інститутом соціології(КМІС), із двох тисяч опитаних українців 45% висловили своє позитивне ставленнядо сексуальних контактів поза сім’єю і шлюбом. Причому цей показник нині значновищий, ніж, скажімо, 15 років тому на світанку незалежності України.
2.3 Стастика шлюбів
За останнідесятиліття в Україні слово «сім’я» остаточно втратило своє первісне значення втому сенсі, що найчастіше «сім’я» нарахувати вдається тільки разом з обомапарами бабусь і дідусів. З початку 60-х років і протягом двадцяти роківукраїнська родина в середньому складалася з чотирьох чоловік — батько, мати,двоє дітей. У 90-х цей показник почав невблаганно падати. Середня кількістьнароджень на 1000 чоловік населення зменшилася з 13,3 1989-го до 8,3 1998 року.І хоча за останні два-три роки народжуваність дещо збільшилася, це занадтомало, щоб Україну можна було перестати називати «країною однодітних родин».
Відповідальністьза утримання й виховання дітей сьогодні лежить на батьках значно більшою мірою,ніж раніше. Тоді як матеріальний рівень життя помітно зменшився в переважноїкількості сімей. Як повідомляє «Інтерфакс-Україна», за даними комплексногообстеження умов життя домогосподарств, проведеного за дев’ять місяців 2000року, понад чверть населення України (26,7%) належать до категорії бідних, дозлиденних — 14,7%. Дві третини бідного населення — це сім’ї з неповнолітнімидітьми. Майже половина бідного населення — сім’я з дітьми, де усі доросліпрацездатного віку (47,2%). Ще 18 із ста бідних — родини, де всі доросліпрацюють. Більшості молодих сімей важко утримувати без сторонньої допомогинавіть одну дитину, а вже про двох, трьох і більше — годі й говорити. Шлюб інародження дитини часто відкладають до «кращих часів».
Не поспішають ізреєстрацією шлюбів і відмовляються від неї найчастіше пари старшого віку: усередньому кожен другий чоловік і жінка віком 25—29 років із переважанням кількостічоловіків. Збільшується в цілому вік молодих пар, які одружуються. Рідше можназустріти студентське подружжя. Великий відсоток 30—35-річних жінок, котріжодного разу не були у шлюбі.
Статистикаостанніх років не залишає найменших сумнівів: кількість шлюбів зменшується, арозлучень, навпаки, збільшується. 1990 року в Україні кількість шлюбів на 1000жителів становила 9,3, 1998-го — 6,2% (тобто на 36,5% менше), а розлученьвідповідно — 3,7 і 4,2%.
Відкладанняшлюбів і народження дітей деформує традиційну модель життєвого циклу людини йродини. Зокрема новим для України є те, що деякі жінки визнають за кращенароджувати раніше, ніж виходити заміж. Найбільше серед сімей, що мають до двохдітей, таких, де члени подружжя, особливо дружина, мають закінчену середнюспеціальну або вищу освіту. Сучасні жінки часто відкладають народженняпервістка до свого тридцятиріччя — «спочатку освіта й кар’єра — потім діти».Вельми поширеним стало позашлюбне материнство в дуже молодому віці й несвідомабагатодітність соціально неблагополучних родин.
Економічнітруднощі, невлаштованість молоді, невпевненість у майбутньому — головні причининетрадиційних для України шлюбно-родинних відносин. На сьогодні частинаюридично незареєстрованих фактичних (так званих громадянських) шлюбів перевищуєрівень 1926 р., коли реєстрація була необов’язковою, а правовий статусюридичних і фактичних шлюбів був однаковим.
Одні розцінюютьгромадянський шлюб як підготовку до подальшого спільного життя, прояв особистоїсвободи й засіб зберегти свіжість і романтичність стосунків. Інші вважають, щогромадянський шлюб породжує недовіру, нестабільність і непевність узавтрашньому дні, й це позначається на всіх сферах діяльності.
«Як свідчить мояпрактика, — говорить психолог Людмила Шамрай, — одними з основних причинсуїцидів (ясна річ, тут головну роль відіграє схильність людини до самогубства)є незатребуваність, нереалізованість, неспроможність адаптуватися в новихумовах тих, кому сьогодні від 30 до 50 років. Адже раніш такі чесноти яксамостійність, активність, ініціативність, впевненість у собі були притаманніодиницям, решта були веденими. Коли нікому й нікуди вести, і людина почуваєтьсявикинутою, постає безліч психологічних проблем, які відбиваються передусім народині.
І друга причина —невдалі громадянські шлюби. Громадянський шлюб не зменшує ступінь переживань іболю від розставання. Радше, збільшує. Оскільки людей, по суті, нічого незв’язує, немає за що зачепитися. Людина почувається непотрібною». Ще однавідносно нова для України модель стосунків — родини «нових українців». Мабуть,уже не такі популярні, як кілька років тому, анекдоти про певну групу новихукраїнців у малинових піджаках від Версаче, котрі пахнуть майже однаково, зультракороткими стрижками, з характерно розчепіреними пальцями та великимзолотим ланцюгом на шиї. Мода змінилася, але збереглася система поглядів.Більшість сімей таких «нових українців» було створено задля взаємної вигоди:він їй — певний рівень життя, вона йому — свою вроду. У такій родині цілкомінакша модель стосунків — психологічних, культурних, інше виховання дітей.Глибоких почуттів немає за визначенням. Стосунки будуються за відпрацьованоюмоделлю — дитина, гувернантка, хороша приватна школа — бо так заведено, такмодно. Якщо в чоловіка виникнуть проблеми й він розориться — дружина не будейому підтримкою, просто залишить його, а дитина для неї в цьому випадку — лишетягар.
Сімейні проблеми,обмаль у батьків часу для спілкування з дітьми призводять до розривувнутрішньосімейних зв’язків, обмежують можливість батьків і дітей разомпроводити дозвілля. Нестабільність стосунків, відсутність необхідної культурисімейного життя, пияцтво батьків призводить до збільшення кількості зруйнованихсімей і дітей, котрі потрапляють у спеціальні дитячі заклади, жебракують, бродяжать.
На жаль,більшість молодих подружніх пар сьогодні не підготовлені до шлюбу не тільки вфінансовому плані. Оскільки нині особисту свободу, а разом із нею і свободувибору партнера зведено в культ, то вже ніщо не стримує природного інстинкту,що у свою чергу провокує розлучення. Втративши національні сімейні традиції,майбутнє українське подружжя намагається копіювати американський спосіб життя —з його прагматичними зв’язками, повною матеріальною незалежністю її членівтощо. Тоді як в американському суспільстві, стурбованому тривожною сімейноюстатистикою, проблеми моральності й сімейності переходять на якісно новийрівень. Важко сказати, якою зрештою стане класична українська родина. Але покищо переважає такий її тип, де позитивні складові старої моделі вже не діють, анові норми ще не склалися.
Багато сучаснихдівчат не уявляють себе в ролі дружини, хорошої матері. Вони бачать себемоделлю, жінкою, створеною для розкошів. Мріють про успішну кар’єру.Споконвічно природні функції жінки стираються. Інтенсивне формування понять,«що таке добре та що таке погано» починається в дитини з 7 до 14 років — часматері, котра відповідає за формування тонкої емоційної сфери. А сьогоднішнімами самі мають проблему стертих понять, вони не уявляють, що добре, а що погано.
Плаваннясімейного корабля в бурхливому морі життя залежить від багатьох соціальних іпсихологічних чинників. На характер стосунків молодої пари значною міроювпливають погляди на сім’ю, запозичені від батьків.

3. РОЗДІЛ ІІ. Шлюб і сім`я
 
3.1 Громадянський шлюб: за іпроти
Попри те, щосуспільство та стосунки між людьми стали жорсткішими, а підхід до сім’їпрагматичнішим (не впевнений у своєму фінансовому майбутньому, отже, невпевнений у сімейному щасті), більше стали цінуватися почуття. Прихисток і надійнийтил більшість як і раніше знаходить саме в родині.
Соціологічнедослідження «Молода сім’я України 90-х (1994—2015 роки)», яке провівУкраїнський інститут соціальних досліджень, свідчить, що на шкалізагальнолюдських цінностей у більшості молодих родин на чільному місці стоїть«хороша сім’я» (89,8% респондентів). Створюючи родину, молоді люди називаютьтакі цінності, як здоров’я, діти, кохання, матеріальне забезпечення, сексуальнагармонія, впевненість у собі. Усе це тісно пов’язано з виконанням сімейнихфункцій.
Стосовно уявленьпро свій сімейний статус, то на перше місце чоловіки виносять функціюнародження й виховання дітей (90,3%), на друге — задоволення потреб у коханні,особистому щасті, почутті захищеності (74,2%). При цьому привертає увагу те, щоколи чоловіки вибирали з перерахованих в анкеті трьох сімейних цінностей(кохання, діти, побут), то переважна більшість із них вибрали кохання 74,7%, анародження й виховання дітей вважають найважливішою сімейною цінністю лише15,5%.
Отже, з наведенихданих можна припустити, що в сучасному шлюбі домінуючою ціннісною орієнтацією єкохання й пов’язане з ним особисте щастя, емоційний комфорт у родині. Тут,здавалося б, є суперечність між уявленнями про найважливіші функції сім’ї, дена першому місці — народження й виховання дітей, і оцінкою значення сім’ї длякожного з її членів як особистості, коли головним вони вважають кохання. Цеможна пояснити тим, що в першому випадку проявився певнийсоціально-психологічний стереотип, відповідно до якого діти посідають головнемісце в життєдіяльності сім’ї. У другому ж випадку — реальні установки молодихлюдей, котрі прагнуть знайти своє місце в житті. Проте 64% опитаних вважаютьідеальною сім’єю таку, яка має двох дітей.
Новий статусодержує сьогодні традиційна проблема стосунків із батьками. Проблема залишиласятією ж, але погляд на неї змінився. Раніше про право дитини на власну думку неговорилося, ставлення до дітей у сім’ї мало авторитарний характер. Сьогоднібатьки намагаються розібратися в причинах конфліктів, звертаються по допомогудо фахівців, відповідної літератури. Батьки молодші, інформованіші, і хочавони, можливо, ще не готові самотужки опрацювати потік психологічної інформаціїз різних джерел, але розуміють, що цими проблемами слід займатися.
Для людей, якіперебувають у громадянському шлюбі, існують деякі особливості, які насампередпов’язані з народженням дитини, зі спадщиною і розподілом майна. Із набуттямчинності в Україні Сімейного кодексу держава визнала існування громадянськогошлюбу, – розповідає юрист Юрій Шевчук, – адже стаття 3 п.2 цього Кодексувстановлює, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язаніспільним побутом, мають взаємні права й обов’язки.
Спільна дитина
Відповідно дост.125 Сімейного кодексу України, у випадку, якщо мати і батько дитини неперебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:
1. За заявоюматері та батька дитини. Така заява може бути подана в органи РАЦС як до, так іпісля народження дитини. Якщо батько неповнолітній, то органи РАЦС обов’язковоповідомлять його батькам, опікуну, піклувальникам про запис його батькомдитини.
2. За рішеннямсуду. Це відбувається при відсутності спільної заяви або заяви батька дитини.Підставою для визнання батьківства будуть будь-які відомості, що засвідчуютьпоходження дитини від певної особи, зібрані у порядку, визначеномуЦивільно-процесуальним кодексом України. Позов про визнання батьківства можебути пред’явлений матір’ю, яка сама утримує і виховує дитину, а також самоюдитиною, яка досягла повноліття. Також позов може бути пред’явлений особою, якавважає себе батьком дитини.
Аліменти
Якщо чоловік іжінка, які перебувають у громадянському шлюбі, вирішили “розлучитися”(припинити спільне проживання і ведення спільного господарства), права їхньої спільноїдитини не повинні обмежуватися. Ст.180 СК України встановлює для обох батьківобов’язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття. І якщо один ізбатьків ухиляється від цього, настає його обов’язок щодо сплати аліментів.Сімейний кодекс України визначає, що батьки можуть домовитися про спосібвиконання вищезазначеного обов’язку. У разі відсутності такої домовленостіпорядок і розмір утримання дитини визначається судом.
Для подачі позовув суд про виплату батьком аліментів потрібний відповідний пакет документів.Зокрема, додається копія свідоцтва про народження дитини (із вказівкою батька).У заяві варто вказати, що батько дитини не бере участі в її вихованні йутриманні, порушуючи, таким чином, норму закону (статтю 180 Сімейного кодексуУкраїни). Додаються докази цього або вказуються свідки, які можуть цепідтвердити. Навіть якщо прямих підтверджень немає, в заяві обов’язковопотрібно зазначити, що ви живете окремо, виховуєте дитину самостійно іконтактів із колишнім громадянським чоловіком не маєте.
Аргументом ізбоку батька дитини буде тільки фактичне підтвердження постійної допомогидитині: копії документів про грошові перекази, чеки про покупку чого-небудьконкретно для дитини і т.д. Якщо чоловік не зможе довести, що регулярноматеріально підтримує сина або дочку, суд своїм рішенням зобов’яже його братиучасть в утриманні дитини шляхом виплати аліментів.
Мінімальнийрозмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотківпрожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Права
Законодавствомчітко встановлено, що народження дитини в незареєстрованому – громадянському –шлюбі ніяк не впливає на обсяг його прав, у тому числі й на спадкоємні правадитини. Дитина завжди, при будь-яких обставинах, є спадкоємцем першої черги.
Розподіл майна
Розподіляти можнатільки спільне майно, але для цього хтось повинен визнати факт спільноїсумісної власності на нього. Статтею 74 Сімейного кодексу України встановлено,що якщо жінка і чоловік проживають однією родиною, але не перебувають між собоюу шлюбі, майно, нажите ними за час спільного проживання, належить їм на правахспільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором міжними. Хоча, треба відзначити, щодо розподілу майна після громадянського шлюбуще немає достатньої судової практики.
У разі укладанняодним із такого подружжя стосовно спільного майна договору, який потребуєоформлення в нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого невимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й маєбути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується).
Спадщина
Згідно зі ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи,які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часувідкриття спадщини. Після відкриття спадщини чоловік або жінка, які перебувалиу громадянському шлюбі, можуть звернутися до суду із заявою про встановленняфакту фактичних шлюбних відносин. Доказами можуть служити: наявність спільнихдітей, форма №3 із ЖЕКу про реєстрацію за адресою померлого, підтвердження проведення спільного господарства від родичів і сусідів. Якщо суд встановить фактфактичних шлюбних відносин, то чоловік або жінка, які перебували угромадянському шлюбі, можуть стати спадкоємцями першої черги.
3.2 Шлюб і сім’я якнайважливіший об’єкт вивчення соціології сім’ї
Соціологія сім’ї– це спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає формування,розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретнихкультурних та соціально-економічних умовах.
На відміну відінших галузей соціології, соціологія сім’ї розвивалась в останні роки доситьуспішно. Українськими соціологами вивчається ряд важливих проблем, пов’язанихіз репродуктивною поведінкою сім’ї, поєднанням професійних і сімейних ролейпрацюючих жінок, розподілом влади та обов’язків у сім’ї тощо.
Найважливішимиоб’єктами вивчення соціології сім’ї є шлюб і сім’я. Шлюб – це соціальна формавідносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється. Через шлюбсуспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні ібатьківські права й обов’язки. При оформленні шлюбу практикується укладанняшлюбного контракту. За процедурою шлюбної церемонії шлюби поділяються нагромадський і церковний. На фоні загального зростання соціальної напруги у наспоширюються такі феномени шлюбно-сімейних відносин, як фіктивний шлюб, фіктивнерозлучення, конкубінат та ін.
Залежно від формишлюбу виділяють: моногамію і полігамію, яка, у свою чергу, існує у форміполігінії (шлюб між одним чоловіком і кількома жінками), або поліандрії (шлюбоднієї жінки з кількома чоловіками). Крім того, відрізняють шлюби ендогамні(укладаються в межах власної, але більш широкої спільності) і екзогамні (в силунеобхідності вимушені укладати шлюб з партнером, який належить до інших груп).
Сім’я є більшскладною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об’єднує нетільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того,сім’я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до “оригіналу”моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.
У зв’язку з тим,що сім’я, як зазначалося, є об’єктом вивчення різноманітних наук, у літературііснують різні її визначення. Не претендуючи на абсолютну точні і вичерпнудостатність, за основу можна прийняти визначення, за яким сім’я – це суспільнийінститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) іводночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члениякої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту тавзаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовленапотребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.
Щодо типів сім’ї,та найбільш поширеною є проста, або нуклеарна сім’я (від лат. nucleus – ядро).Вперше така назва вжита в 1949 р. американським соціологом Ж.П.Мур доком. Такасім’я складається з подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі. Приодруженні дітей утворюється інший тип сім’ї – розширена або складна сім’я. Вонавключає три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживаютьразом і ведуть спільне господарство. Залежно від наявності в сім’ї батьківвиділяють повну сім’ю (коли є обидва члена подружжя) і неповну, де один ізбатьків відсутній. Отже, тип сім’ї визначається станом родинних зв’язків.
Досліджуючишлюбно-сімейні відносини, соціологія сім’ї використовує такі категорії: умовита спосіб життя, структура сім’ї, її функції, спосіб мислення (сімейнаідеологія), етапи життєвого циклу сім’ї.
Під структуроюсім’ї розуміється сукупність відносин між її членами, включаючи, крім родинних,систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносин влади, авторитетута ін. Виділяють так звану авторитарну структуру і у зв’язку з цим авторитарнісім’ї, які характеризуються жорстким підкоренням дружини – чоловікові, а дітей– батькам. Демократичні сім’ї засновані на розподілі ролей згідно не зтрадиціями, а з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участікожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов’язків увихованні дітей тощо. Важливу роль у сучасних сімейно-шлюбних відносинахвідіграють правові відносини, які регламентують закріплені в юридичних нормахвзаємні права й обов’язки подружжя, батьків і дітей один до одного.
Важливим зрізомструктури сім’ї є структура комунікації, при вивченні якої найбільш вагомимвважається встановлення між особистісних каналів комунікації і характеру їхфункціонування. Структура комунікації суттєво впливає на всі ці сторонифункціонування сім’ї, оскільки характер питань, що обговорюються, культура таінтенсивність духовного спілкування між подружжям як на стадії формуваннясім’ї, так і на більш пізніх етапах сімейно-шлюбних відносин багато в чомувпливають на згуртованість сімейної групи і задоволеність шлюбом, а адекватнаструктура комунікацій між батьками і дітьми є важливою передумовою успішноговиконання сім’єю її виховних функцій. Існує також рольова структура сім’ї. Вонапов’язана з виконанням кожним членом сім’ї певних ролей, а також із системою їхрольових сподівань. Така структура характеризує систему взаємовідносин івідносин членів сім’ї відповідно до традицій та звичаїв, що існують усуспільстві в цілому, найближчому соціальному оточенні і закріплених вособистісному досвіді членів сім’ї.
Сім’ю яксоціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з’ясувати,наскільки спосіб життя сім’ї, її функціонування в певних межах відповідають чине відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціальногоінституту дуже важлива для прогнозування майбутніх типів сім’ї.
3.3 Позиція церкви стосовногромадянського шлюбу
Хотілося брозглянути позицію Православної Церкви стосовно «цивільного шлюбу». Для цьогонеобхідно розглянути православне вчення про шлюб. Особисто мені найбільшеімпонує визначення християнського шлюбу, висловлене ректоромСвято-Тихонівського богословського інституту прот. Володимиром Воробйовим уйого роботі «Православне вчення про шлюб»: «Шлюб розуміється в християнстві яконтологічне поєднання двох людей у єдине ціле, що звершується Самим Богом, і єдаром краси і повноти життя, істотно необхідним для вдосконалювання, дляздійснення свого призначення, для преображення і оселення в Царстві Божому».Тому Церква не уявляє повноти шлюбу без особливої її дії, яка називаєтьсяТаїнством, що має особливу благодатну силу, і що дає людині дар нового буття.
Перші християнине знали того Таїнства вінчання, що практикується в сучасній ПравославнійЦеркві. Спільне життя християнського подружжя починалося зі спільної участі вєвхаристії. Перші християни не уявляли свого життя без євхаристії, позаєвхаристичною громадою, в центрі якої стояла Вечеря Господня. Ті, хто вступав ушлюб приходили в євхаристичне зібрання і, з благословення єпископа, разомпричащалися Святих Христових Таїн. Всі присутні знали, що ці люди розпочиналицього дня нове спільне життя біля чаші Христової, приймаючи її як благодатнийдар єдності й любові, яка поєднає їх у вічності. Саме в запоруці вічної єдностій любові вбачається сенс новозаповітного вчення про шлюб.
На відміну відстарозаповітного вчення, де народження дітей було головною метою шлюбу, шлюбновозаповітний є для людини особливим духовним єднанням християнськогоподружжя, що продовжується у вічності. Старозаповітне вчення про життя вічнеприпускало, що людина живе у своїх нащадках. Юдеї чекали свого Месію, Якийвлаштує якесь нове ізраїльське царство, де настане блаженство єврейськогонароду. Саме участь в цьому блаженстві нащадків тої чи іншої людини розуміласяяк її особисте спасіння. Тому бездітність вважалася в євреїв як покарання Боже,тому що воно позбавляло людину можливості особистого спасіння. Тому вчення прошлюб, як стан, призначений лише для народження дітей, Христом відкидається вЄвангелії: «У Царстві Божому не женяться й не виходять заміж, але перебуваютьяк ангели Божі» (Мф. 22, 23-32).
Господь явно даєзрозуміти, що у вічності не буде тілесних, земних стосунків між членамиподружжя, але будуть духовні. Тому й християнський шлюб, в першу чергу, даєможливість для духовного єднання подружжя. Про це каже ап. Павло: «покинечоловік батька свого й матір і приліпиться до дружини своєї, і будуть двоєодним тілом. Таїна це велика; я кажу про Христа і про Церкву» (Еф. 5, 31-32). УЄвангелії є дуже важливий момент, що підкреслює ставлення Христа до шлюбу: «щоБог поєднав, того людина хай не розлучає» (Мф. 19, 5). Ці слова свідчать профактичну неможливість розлучення. Христос тут говорить про абсолютне значеннятого поєднання, що робить Бог Своєю благодаттю.
Чоловік і дружинапоєднуються онтологічно, їх союз не повинен руйнуватися людиною, томурозлучення не може мати Божого благословення. Адже безцінний дар любові,принесений подружжю в Таїнстві шлюбу Божим благословенням, не може бутискасований, він вічний за своєю суттю і не може припинитися зі смертю людини.Тому можна з впевненістю сказати, що християнський шлюб відбувається увічності, бо «любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хочмови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.» (1 Кор. 13, 8).

ВИСНОВОК
 
Оглядаючись уминуле, можна зробити висновок, що громадянські шлюби — породження несьогоднішнього дня. У ХVIII столітті письменник Вольтер, який жодного разу небув одружений, шістнадцять років прожив із маркізою дю Шатле, яка стала на довгіроки його коханкою, другом й інтелектуальним супутником. А згадайте Срібнийвік, тобто ХІХ століття, з його поглядами на вільне кохання! Сьогодні більшістьмолодих людей вибирає громадянський шлюб як сходинку на шляху до офіційного,вважаючи, що нерозумно реєструвати стосунки, не поживши хоча б рік під однимдахом як класичні чоловік і дружина.
Буває, що хлопецьі дівчина навмисно вибирають громадянський шлюб як альтернативу офіційному. Вюридичній літературі «громадянський шлюб» має назву «фактичні шлюбні стосунки».А в дореволюційній Росії, наприклад, фігурував термін «конкубінат» (відлатинського «лежати разом»). Він застосовувався, коли йшлося про тривалепозашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою. Цей термін не прижився, і в сучаснійюридичній літературі не використовується.
Щодогромадянського шлюбу, то це і є той шлюб, який зареєстрований у державнійустанові і який породжує права і обов’язки подружжя. І якщо, знову ж таки,звернутись до історії, то в революційній Росії 1917 року був виданий декрет«Про громадянський шлюб, дітей і ведення книг актів громадянського стану». Ачерез два роки такий декрет був виданий і в Україні. Цим декретом буловідмежовано церковний шлюб від громадянського. Власне, функцію реєстрації шлюбуперебрала на себе держава, і в кодексі про шлюб зазначалось, що визнаєтьсядійсним тільки той шлюб, який зареєстрований у державних органах.
У наш часцивільним шлюбом вважається спільне буття та ведення господарства чоловіком тажінкою, стосунки яких не зареєстровані законно. Часто такі шлюби обираютьрозлучені люди. Невдале життя із законним чоловіком чи дружиною впливає на всеподальше життя, тому такі люди панічно бояться реєструвати наступний шлюб. Алевсе-таки подібні стосунки більш поширені серед молоді, через залежність їх відбатьків: відсутність власного матеріального підґрунтя не дає можливостістворити сім’ю. І він та вона обирають фактичні шлюбні стосунки. Не вдалося —розбіглись, не «навішуючи» на себе якихось обов’язків.
У Сімейномукодексі України (стаття 72 р. ІІ) передбачений правовий режим ось такихнезареєстрованих шлюбів. Зокрема, це захист матеріальних інтересів — право наспільне майно. Як і при зареєстрованому шлюбі воно ділиться навпіл; як і вофіційному шлюбі, жінка, яка проживає в незареєстрованому шлюбі, має право наутримання в разі вагітності чи у випадку інвалідності. Проте, зважаючи на це,не буде розв’язано всі проблеми. Уявімо таку ситуацію: помер чоловік — якщожінка була з ним у зареєстрованому шлюбі, то вона стає першим спадкоємцем. Якщож не було офіційного заміжжя, то, за Сімейним кодексом, особа, яка проживала зпокійним однією сім’єю п’ять років, має право на спадщину, але аж у четвертомуколіні. До того ж, треба довести, з якого моменту існував цей фактичний шлюб.
У кожного,звичайно, свої мотиви на користь незареєстрованого шлюбу. Хтось вважає, щопісля маршу Мендельсона вмирає любов. Але якщо вона дійсно є, то чому б неузаконити цим двом людям стосунків. Адже будь-які стосунки в суспільствіповинні бути узаконені. Держава бере під опіку сім’ю (родинні стосунки, права йобов’язки подружжя), щоб захистити в непередбачуваній ситуації. А якщо ви цьогоне зробили, щоб зберегти, як дехто каже, свіжість почуттів, то чому потім, увипадку конфліктної ситуації, вимагаєте захисту від держави?
Повертаючись доосновних прав та обов'язків «подружжя» в фактичному шлюбі, слідвідмітити, що відмінностей між зареєстрованим та незареєстрованим шлюбом усфері немайнових прав та обов'язків не так вже й багато, і, в цілому, ці правата обов'язки відповідають загальноприйнятим людським стандартам. Наприклад,люди є вільними у виборі професії, місця проживання, мають парво свободисовісті, думки, релігії, особистої свободи, свободи духовного та фізичногорозвитку і т.д. Як і в законному шлюбі, ці права надані людині від природи,будь — яке їх ущімлення переслідується за законом. Як і в законному шлюбі,«подружжя» може спільно вирішувати питання життя сім'ї, розподілятиобов'язки; батьки повинні піклуватись про здоров'я, розвиток, матеріальнезабезпечення своїх дітей, незважаючи на те, чи народжені ці діти в законномушлюбі, чи ні. В той же час, право зміни прізвища одним «учасником»таких сімейних відносин на прізвище іншого виникає лише після реєстрації шлюбу.
Справді, невтримає разом, коли немає любові, ні штамп, ні навіть вінчання, коли передБогом молоді присягаються бути вірними до смерті. Але цей штамп у паспортівсе-таки змушує людину бути більш відповідальною та дисциплінованою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
 
1. Конституція України від 28 червня1996 року
2. Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни від 31 серпня 1979 р. №8 із змінами, внесеними постановами Пленуму від24 квітня 1981 р. №4, від 25 березня 1988 р. №4 та від 25 грудня 1992 р. №13«Про судову практику в справах про розірвання шлюбу». Збірник ПостановПленуму Верховного Суду України (1963-1997 року). Із змінами і доповненнями застаном на 8 лютого 1998 року. — С.: Таврида, 1998 р.
3. Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни від 25 березня 1988 р. №4 із змінами, внесеними постановою Пленуму від25 грудня 1992 р. №13 «Про практику розгляду судами справ про розірванняшлюбу». Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 року)із змінами і доповненнями за станом на 8 лютого 1998 року. — С.: Таврида, 1998р.
4. Кодекс про шлюб та сім'ю України,затверджений Законом від 20 червня 1969 року, із змінами і доповненнями станомна 25 червня 1996 року. Міністерство Юстиції України. — К., 1996 р.
5. Цивільно-процесуальний кодекс. Підредакцією В.С. Ковальського. — К.: Юнінком, 1996 р.
6. Стаття з газети «Вісті» на тему: «Цивільний шлюб, або доля « нареченої в халаті»
7. Стаття з сайту www.20minut.ua.
8. Джерело: весільний журнал«Наше ВЕСІЛЛЯ»