КОНТРОЛЬНАРОБОТА
знавчальної дисципліни
Соціологія
натему: «Соціальні групи. Види соціальних груп.»
Зміст
1.Поняття соціальних груп. Квазігрупи
2.Види соціальних груп
2.1. Види соціальних груп за приналежністюдо них індивідів
2.2. Види соціальних груп захарактером взаємозв’язків між членами
Висновки
Перелік літератури
1. Поняття соціальних груп.Квазигрупи
Не дивлячись нате, що поняття групи є одним з найважливіших у соціології, серед науковцівнемає цілковитої згоди відносно його визначення. По-перше, труднощі виникають узв’язку з тим, що більшість понять усоціології виникає в ході соціальної практики: вони починають застосовуватися внауці після тривалого їх використання в житті, і при цьому вонивикористовуються у найрізноманітніших значеннях. По-друге, труднощі обумовленітим, що утворюється багато видів співтовариств, у результаті чого для точноговизначення соціальної групи необхідно виділити з цих співтовариств певні типи.
Існує декількавидів соціальних спільнот, до яких в побудовому значенні застосовується поняття«група», але в науковому розумінні вони є чимось іншим. В одному випадку термін«група» означає сукупність індивідів, що знаходяться в одному місті у просторі.При цьому розподіл спільностей відбувається просторово за допомогою фізичновиділених кордонів. Наприклад, сукупність людей, що ідуть в одному вагоні,перебувають в певний момент на вулиці або мешкають в одному місті. Такітериторіальні спільності не можуть визначатися соціальними групами в науковомурозумінні. Соціологічна наука визначає їх як агрегації – певну кількістьлюдей, що зібрані у певному просторі і не здійснює свідомих взаємодій.
По-друге, впобутовому розумінні поняття групи застосовується до соціальних спільнот, щопоєднує індивідів з однією або кількома спільними рисами. Так в побуті доситьчасто говорять про групу випускників шкіл, чоловіків, а також “вікову групумолоді від 18 до 22 років”. Таке визначення теж не є науковим. Для визначення такихспільностей більше підходить термін категорія (вікова категорія молоді від 18до 22 років). Категорія – зібрання людей зі спільною рисою, що розцінюється яксоціально вагома. Зазвичай категорії лише статистичні угрупування.
У соціологічномурозумінні соціальна група – це сукупність індивідів, що взаємодіють певнимчином на основі спільних очікувань кожного члена групи щодо інших.
У соціальнихгрупах кожен індивід виконує певні соціальні ролі. Коли відносини в спільнотіпідтримуються тривалий час їм зазвичай приписуються риси групи. В результаті:
· особапочинає розглядати відносини як дії, що здійснюються в певних межах, таким чиномлюди опиняються або всередині, або зовні групи;
· приписуєгрупам “об’єктивне” існування та сприймаємо їх так якби вони були реальними;
· сприймаєгрупу як носія особливої субкультури чи контркультури – набору унікальних нормта цінностей; у нас розвивається почуття відданості що дає відчуття того що миє одним цілим, що має свої відмінності.
Виходячи з даноговизначення можна виділити дві умови необхідні для того щоб сукупність вважаласягрупою:
v Наявністьвзаємозв’язків між її членами;
v Появаспільних очікувань кожного члена групи відносно інших членів.
Відповідно двіособи, що чекають автобуса на зупинці не є групою доки не розпочнуть бесіду,бійку або іншу взаємодію із взаємними очікуваннями. Пасажири літака не можутьбути групою. Вони будуть вважатися агрегацією до тих пір, поки серед них неутворяться групи людей, що взаємодіють між собою. Буває так, що уся агрегаціяможе стати групою. Припустимо, певна кількість людей здаходиться в магазині, девони утворюють чергу і при цьому не взаємодіють між собою. Продавець уходить ітривалий час не повертається. Черга починає взаємодіяти для досягнення однієїмети – повернути продавця на його робоче місце. Агрегація перетворюється нагрупу.
Разом з тимзазначені вище групи виникають стихійно, в них відсутнє стійке очікування, авзаємодія зазвичай буває односторонньою (наприклад, лише бесіда). Такіспонтанні, нестійкі групи називаються квазигрупами. Вони можутьперетворитися на соціальні групи, якщо в ході постійної взаємодії буде зростатиступінь соціального контролю між її членами. Для здійснення цього контролянеобхідний певний ступінь кооперації і солідарності. Дійсно, соціальнийконтроль у групі не може здійснюватися до тих пір, поки індивіди діють стихійнота розрізнено. Неможливо ефективно контролювати натовп або дії людей, щовиходять зі стадіону після закінчення матчу, але можна жорстко контролюватидіяльність колективу підприємства. Саме такий контроль за діяльністю колективуі визначає його як соціальну групу, оскільки діяльність людей у цьому випадкускоординована. Солідарність необхідна групі, що розвивається, для ідентифікаціїкожного члена групи з колективом. Лише у тому випадку, якщо члени групи можутьказати «ми», формується стійке членство групи і межі соціального контролю.
У соціальнихкатегоріях і соціальних агрегаціях соціальний контроль відсутній, це чистоабстрактне виділення співтовариств за однією ознакою. Звичайно, у індивідів, щовходять до однієї категорії, можна помітити певну ідентифікацію з іншимичленами категорії (наприклад, за віком), але, знову ж таки, соціальний контрольтут практично відсутній. Досить низький рівень контроля спостерігається і успільнотах, що сформовані за принципом просторової близькості. Соціальнийконтроль у цьому випадку походить просто від усвідомлення присутності іншихіндивідів. Потім він посилюється при перетворенні квазігруп на соціальні групи.
Власне соціальнігрупи також характеризуються різним ступенем соціального контролю. Так, середсоціальних груп особливе місце посідають так звані статусні групи – класи,верстви і касти. Ці великі групи, що виникають на основі соціальної нерівності,мають (за виключенням каст) низький внутрішній соціальний контроль, який в тойже час може підвищуватися при усвідомленні особистостями своєї приналежності достатусної групи, а також усвідомлення групових інтересів і включення доборотьби за підвищення статусу своєї групи. Зі зменшенням групи посилюєтьсясоціальний контроль і підвищується міцність соціальних зв’язків. Цевідбувається тому, що зі зменшенням розміру групи збільшується кількістьміжособистісних взаємодій.
Квазигрупи маютьнаступні ознаки:
v спонтанність утворення;
v нестійкі взаємозв’язки;
v відсутність різноманіття увзаємодіях(це або лише отримання чи передача інформації, або лише вираженняпротесту чи захоплення);
v короткостроковість спільнихдій.
Квазигрупипереважно існують нетривалий час після чого або розпадаються, абоперетворюються в стійкі соціальні групи. В соціальній науці виділяють кількарізновидів квазигруп.
Аудиторії. Під аудиторією розуміютьсоціальну спільність людей, що поєднані з комунікатором – індивідом чи групою,що володіють певною інформацією та доводять її до відома спільноти. Аудиторіяможе здійснювати як безпосередню взаємодію з комунікатором(слухання оратора),так і опосередковано, анонімно(вплив ЗМІ). Таким чином, найбільш характерноюрисою аудиторії є практично одностороння взаємодія, слабкий зворотній зв’язокз комунікатором особливо у випадку з великою аудиторією. Аудиторія – це складнета неоднорідне соціальне утворення. Це пов’язано у першу чергу з тим, що різнілюди по-різному сприймають та засвоюють інформацію. Якщо одна частина аудиторіїне сприймає інформацію через певні особисті якості чи культурні переконання, тоінша частина швидко засвоює ту ж саму інформацію. Таким чином. Будь-якааудиторія має тенденцію до розподілу на окремі спільності, в середині якихпочинається взаємний обмін думками, спілкуванню. Це дозволяє кожній звиокремившихся спільнот скласти спільну думку відносно тих чи інших подій.
Натовп. Натовп – це тимчасовезібрання людей, об’єднаних в фізично обмеженому просторі спільністю інтересів.Соціальна структура натовпу дуже проста зазвичай вона включає лідера та решту.Натовпи дуже різняться за характером та поведінкою. Натовп одного типу можебути швидко трансформований в натовп іншого типу. Спільними для усіх видівнатовпу ознаками є:
1. Сугестивність. Люди, що перебувають в натовпі, як правило, більш піддаються впливу,ніж ті щознаходяться поза нею.Вони з більшою імовірністю приймають думки, почуття і дії більшості.
2. Анонімність. Індивід почуває себе незначним і невпізнаним у натовпі. Натовп часто діє як ціле, і її індивідуальні члени не виділяються і не сприймаютьсебе як окремих індивідів.
3. Спонтанність. Люди, що складають натовп, мають тенденцію до більш спонтанноїманери поведінки, ніж у звичайних умовах. Як правило, вони не задумуються надсвоїми діями і їх поведінка в натовпі залежить винятково від емоцій.
4. Невразливість. Оскільки люди, що складають натовп, анонімні, вони починають почуватисебе поза соціальним контролем, розуміючи, що до них важко«добратися». Наприклад, при здійсненні актів вандалізму шаліючимифутбольними болільниками (биття стекол, псування крісел у вагонах метро тощо) кожний з учасників знімає із себе за цевідповідальність, діючи з усіма разом як одне ціле.
Існує декількавидів натовпу залежно від способу їх формування та поведінки.
Ø Випадковийнатовп маєнайбільш невизначену структуру. Прикладом такого натовпу може бути сукупністьлюдей на вулиці де відбулася неординарна подія(автомобільна катастрофа, пожежау супермаркеті тощо). В такому натовпі людей поєднує або незначна мета, або жвзагалі безцільне гаяння часу. Індивіди слабо емоційно включені в такий натовпі можуть виділитись з нього в будь-який час.
Ø Обумовленийнатовп –зібраннялюдей, що планується заздалегідь та відносно є структурованим. В даному випадкунатовп “обумовлений” тим що поведінка його членів знаходиться під впливомвизначених, заздалегідь обумовлених соціальних факторів(натовп, що зібрався нашоу тощо).
Ø Експресивнийнатовп – соціальнаквазигрупа, що формується зазвичай з метою отримання особистої насолоди іактивність людей в такому натовпі сама по собі є ціллю та результатом(релігійнізбори, рок-фестивалі тощо).
Ø Діючийнатовп. Підтерміном “діючий” розуміють весь комплекс дій натовпу. Це збіговисько чи іншіформи спільностей з екстремальними типами поведінки. Діючий натовп поділяєтьсяна збіговисько(емоційно збуджений натовп, що обирає насильницькі дії) таповсталий натовп(менш структурований ніж збіговисько).
Соціальні кола– соціальніспілості створені з метою обміну інформацією між їх членами. Ці спільності неставлять цілей, не мають виконавчого апарату. Головна функція таких квазигруп –обмін поглядами, новинами, коментарями, аргументами. Відсутність єдності робитьсоціальні кола нестійкими утвореннями. Індивіди, що формують такі колапроходять відбір по двом критеріям:
v спільназацікавленість в темі дискусії (коло футбольних вболівальників);
v приналежністьдо певної субкультури(ділові кола, що об’єднують бізнесменів).
Існує декількарізновидів соціальних кіл:
Ø контактні кола– соціальні спільності людей, що постійно зустрічаються на конкурсах, втранспорті чи чергах. Наявність спільних інтересів дозволяє зав’язувати короткізнайомства. Кордони таких спільнот вкрай невизначені, їх склад визначаєтьсяпросторовими контактами, вони легко утворюються та легко розпадаються;
Ø професійні кола– соціальні спільності лени яких збираються для обміну інформацією запрофесійними ознаками. Вони виникають в межах формалізованих груп напідприємствах, зустрічах, нарадах, серед вчених, акторів тощо. Крім того, відучасників професійних кіл вимагається виконання певних норм і, таким чином, вних збільшується ступінь соціального контролю;
Ø дружні кола– це соціальні спільноти по обміну інформацією, що виникає між індивідами, якіпоєднані відносинами дружби. Дружнє соціальне коло може трансформуватися вдружню групу, якщо його члени будуть діяти погоджено і мати систему очікуваньвідносно дій один одного;
Ø статусні соціальні кола–соціальні спільності, що виникають з приводу обміну інформацією середіндивідів, що мають приблизно однакові соціальні статуси(аристократичні кола,кола жінок, чоловіків, пенсіонерів тощо). Статусні кола формуються по принципуналежності до однієї субкультури і є важкодоступними для осіб з іншим статусом.
Всі соціальнікола можуть мати лідерів – осіб, що акумулюють, узагальнюють різні погляди,думка яких має значення для членів кола і впливає на їх поведінку. Ці лідеризазвичай неформальні і не мають змоги контролювати поведінку членів соціальногокола.
2. Видисоціальних груп
2.1 Видисоціальних груп за приналежністю до них індивідів
В процесі вивченнясуспільства індивід стикається з великою кількістю груп, що різняться за розмірами, ступінню організованості, характерувнутрішніх взаємодій, поведінкою членів групи тощо.
Залежно від приналежностідо груп індивідів в соціології виділяють інгрупу та аутгрупу. Кожен індивідвиділяє певну кількість груп, до яких він належить і які він визначає як «мої». Це можебути «моя родина», «моя професійна група», «моя компанія», «мій клас».такігрупи будуть вважатися інгрупами, тобто тими, до яких він відчуває своюприналежність і в яких він ідентифікується з іншими членами таким чином, щооцінює членів групи як «ми». Інші групи, до яких не належить індивід – іншіродини, інші компанії друзій, інші професійні групи, інші релігійні групи, — будуть для нього аутгрупами, для яких від підбирає символічні значення: «неми», «інші».
В слаборозвиненихсуспільствах люди живуть малими групами, ізольованими один від одного, щопредставлені в основному родинами-кланами. Родинні зв’язки в більшості випадків і визначають природуінгруп та аутгрупу ціх суспільствах. Колизустрічаються два незнайомці вони в першу чергу шукають родинні зв’язки. Якщо їх пов’язує якийсь родич, то вони обидва єчленами інгрупи. Якщо ж родинні зв’язки не знаходяться, то у багатьох суспільствах такого типу люди відчувають себе ворожими по відношенню один до одного.
В сучасномусуспільстві відносини між членами ґрунтуються на багатьох видах зв’язків, алевідчуття інгрупи та пошук її членів залишаються вкрай важливими для кожноїлюдини. Коли людинапотрапляє в коло незнайомих осіб, вона в першу чергу намагається знайти осіб,що складають його соціальний клас, притримуються його політичних поглядів,розділяє його інтереси. Того, наприклад, хто займається спортом, цікавлять люди, якірозбираються у спортивних подіях, а ще краще вболівають за ту ж саму команду,що і він. Таким чином, ознакою людей, що належать до інгрупи має бути те, щовони поділяють певні емоції і погляди (сміються над одними і тими ж речами імають відносно однакову думку щодо життєвої активності та цілей життя). Члениаутгрупи можуть мати багато рис, спільних для усіх груп суспільства, можутьподіляти багато спільних для усіх почуттів і прагнень, але у них завжди єпевні рисиі ознаки, а також почуття, що відрізняють їх від членів інгрупи. Такі риси людипомічають несвідомо, і на цій підставі ділять раніше незнайомих людей на “ми”та “інші”.
В сучасномусуспільстві індивід належить до багатьох груп, тому велика кількість інгруповихта аутгрупових зв’язків можуть перехрещуватись. Студент більш старшого курсубуде розглядати студента молодшого курсу як індивіда, що належить до аутгрупи,але студент молодшого курсу разом зі студентом старшого курсу можуть бутичленами однієї спортивної команди, де вони входять до інгрупи.
Дослідникивідмічають, що інгрупові ідентифікації, перехрещуючись за багатьма напрямками,не знижують інтенсивність самовизначення відмінностей, причому складністьвключення індивіда у групу робить більш болісними виключення з інгруп. Так,людина, що несподівано отримала високий статус, має всі атрибути, щоб потрапитидо вищого суспільства, але не може цього зробити; підліток відчайдушносподівається на участь у молодіжній команді, але вона його не приймає;робітник, що прийшов працювати до бригати, не може в ній прижитися і часомслужить предметом кепкування. Таким чином, виключення з групи може бути дужежорстким процесом. Наприклад, більшість примітивних суспільств важаютьсторонніх людей частиною тваринного світу, багато з них не розрізняють слова«ворог» і «стороння особа», вважаючи ці поняття ідентичними. Не дужевідрізняється від такої точки зору установка нацистів, які виключали євреїв злюдського суспільства. Рудольф Хосс, який керував концтабором в Освенцимі, дебуло знищено 700 тис. евреїв, характеризував цю бійню як «видалення чуждихрасово-біологічних тіл». У даному випадку інгрупові і аутгрупові ідентифікаціїпризвели до фантастичної жорстокості та цинізму.
Підсумовуючисказане, варто відмітити, що поняття інгрупи та аутгрупи важливі тому, щосамовіднесення кожної особистості до них має істотний вплив на поведінкуіндивідів в групах. Від членів інгрупи кожен можна чекати визнання, лояльності,взаємодопомоги. Очікувана від представників аутгрупи поведінка при зустрічізалежить від виду цієї аутгрупи. Від одних ми очікуємо ворожого ставлення, відінших – більш-менш дружелюбного, від третіх – індиферентності. Очікуванняпевної поведінки від членів аутгруп з часом значно змінюються. Під часспортивного матчу представники різних груп ставляться один до одного зворожістю і можуть навіть вдарити один одного, але варто пролунати фінальномусвистку, їх ставлення різко змінюється, стає спокійним і навіть дружнім.
Ми по-різномувключені до наших інгруп. Хтось може, наприклад, бути душою дружньої компанії,але в колективі за місцем роботи не користуватися повагою і бути слабковключеним у внутрішньо групові зв’язки. Не спостерігається однакової оцінки індивідом оточуючих йогоаутгруп. Завзятий послідовник релігійного вчення буде закритим для контактів зпредставниками комуністичного світогляду більше, ніж з представникамисоціал-демократії. У кожного існує власна шкала оцінки аутгруп.
Р. Парком і Е. Берджесом(1924) була розроблена концепція соціальної дистанції, яка дозволяє вимірятивідчуття і ставлення, що проявляються індивідом або соціальною групою до різнихаутгруп. В кінцевому рахунку була розроблена шкала Богардуса, яка слугуєвимірювачем ступеня прийняття або закритості відносно інших аутгруп. Соціальнадистанція вимірюється шляхом розгляду взаємозв’язків, у які люди вступають з представниками інших аутгруп.Існують спеціальні опитувальники, відповідаючи на які, члени однієї групиоцінюють взаємозв’язки, відмовляючись, або, навпаки, приймаючи представниківінших груп. Поінформованих членів групи просять при заповненні опитувальниківвідмітити, кого із знайомих їм членів інших груп вони сприймають як сусіда,товариша по роботі, як партнера для шлюбу, і таким чином визначаютьсявзаємозв’язки. Опитувальники для вимірювання соціальної дистанції не можутьточно передбачити дії людей у тому випадку, якщо член іншої групи дійсно станесусідом або товаришем по роботі. Шкала Богардуса – це лише спроба вимірятивідчуття кожного члена групи, несхильність до спілкування з іншими членамиданої групи або інших груп. Що робитиме особистість у якійсь ситуації, великоюмірою залежить від сукупності умов чи обставин даної ситуації.
Аутгрупи зазвичайсприймаються індивідами за допомогою стереотипів. Соціальний стереотип – це образ іншої групи чи категоріїлюдей, що поділяється. Оцінюючи дії певної групи, ми часто мимоволі наділяємо кожного індивіда, що входитьдо групи, рисами, які, на нашу думку, характеризують групу в цілому. Наприклад, існує думка, щофранцузи легковажні, англійці – замкнуті та мовчазні тощо. Стереотип може бутипозитивним (доброта, мужність, чесність), негативними (підлість, жорстокість) тазмішаними (німці дуже дисципліновані, але жорстокі).
Виникнувши одного разу,стереотип поширюється на всіх членів відповідноїаутгрупи без врахування певних індивідуальних особливостей. Тому він ніколи небуває повністю істинним. Дійсно, неможна, наприклад, казати про риси неохайності абожорстокості стосовно всієї нації або навіть населення якогось міста. Але в той же час стереотипи ніколи не бувають і повністю помилковими, оскільки вони завжди повинні певною мірою відповідатихарактеристикам особи з групи, що стереотипізується, в іншому випадку вонипросто не могли б бути розпізнані.
Механізмвиникнення соціальних стереотипів до кінця не досліджений, до теперішнього часунезрозуміло, чому одна з рис починає привертати увагу представників інших групі чому це стає поширеним явищем. Але у будь-якому разі стереотипи стаютьчастиною культури, частиною моральних норм і ролевих установок. Соціальністереотипи підтримуються селективним сприйняттям (відбираються лише інциденти,що часто повторюються, які помічаються та запам’ятовуються), селективноюінтерпретацією (інтерпретуються спостереження, що стосуються стереотипів,наприклад, євреї – підприємці, багатії – жадібні тощо), селективноюідентифікацією (“ти виглядаєш як аристократ, ти виглядаєш як циган тощо”) таселективним виключенням (“він зовсім не схожий на викладача”). За допомогою цих процесіввідбувається наповнення стереотипу.
Стереотипипостійно змінюються. Наприклад, в сучасному суспільстві зник стереотип жінки якслабкої, тендітної і беззахисної істоти.
Постійне виникнення,зміна та зникнення стереотипів обумовлена їх необхідністю для соціальної групи.З їх допомогою ми отримуємо лаконічну інформацію про членів аутгруп, яка в своючергу визначає наше ставлення до іншихгруп та визначати лінію поведінки з їх представниками. Люди завжди сприймають стереотипшвидше, ніж істинні риси особистості, оскільки стереотип – це результатбагатьох, часом влучних і тонких суджень, не дивлячись на те, що лише деякіособистості в аутгрупі повністю йому відповідають.
Референтні групи. Цей термін, вперше введений в обігсоціальним психологом Мустафо Шерифом в 1948р.,означає реальну чи умовну соціальну спільність, з якою індивід співвідноситьсебе як з ідеалом та на норми, погляди та цінності якої він орієнтується у своїй поведінці ісамооцінці. Наприклад,робітник підприємства, метою якого є кар’єрний ріст, орієнтується на поведінкукерівництва. А люди, що несподівано отримали багато грошей, намагаютьсяодягатися та поводитись як представники вищих класів.
Інколи референтнагрупа та інгрупа співпадають (коли підліток орієнтується на погляди своєїкомпанії більше, ніж на будь-які інші). В той же час і аутгрупа може бутиреферентною. Наведені вище приклади демонструють це.
Розрізняютьнормативні та порівняльні референтні функції групи.
Нормативна функціяреферентної групи полягає в тому, що ця група є джерелом норм поведінки таціннісних орієнтацій індивіда. Так, маленький хлопчик, бажаючи скоріше статидорослим, намагається наслідувати норми і цінності орієнтації, прийняті усередовищі дорослих, а емігрант, що приїздить до чужої країни, намагаєтьсяякумога скоріше освоїти норми і установки місцевих мешканців, щоб не бути «білоювороною».
Порівняльна функція полягає втому, що референтна група виступає в якості еталону, за допомогою якого індивідможе оцінити себе та інших. Відповідно до концепції дзеркального “Я” Ч. Кулі (1864– 1929), якщо дитина сприймає реакцію родичів та вірить їх оцінкам, то більшдоросла особа відбирає окремі референтні групи, належність чи неналежність дояких для нього є бажаною, і формує “Я”- образ на основі їх оцінок.
2.2. Види групза характером взаємозв’язків між членами
Первинні тавторинні групи. Різниця у взаємозв’язках між індивідами найбільш яскраво помітна впервинних та вторинних групах. Термін первинна група вперше використав Ч.Кулідля позначення невеликої асоціації людей, пов’язаних зв’язками емоційноїприроди. Досягнення такого сприйняття відбувається через соціальні контакти, щонадає внутріогруповим зв’язкам особистісний характер, в які включаютьсячисленні елементи особистісного досвіду. В таких групах як сім`я та дружня компанія її членинамагаються придати соціальним зв’язкам неформальний, невимушений характер.Вони цікавлять один одного перш за все як особистості. У вторинних соціальніконтакти носять неособистій, односторонній характер. Дружні особистісніконтакти не є обов’язковими, але всі контакти функціональні відповідно досоціальних ролей. Вторинна група може бути трудовим союзом або асоціацією,клубом, командою тощо. Також вторинною групою можна вважати і двох осіб, щоторгуються на базарі. В деяких випадках вторинна група існує для досягненняспецифічних цілей, що включають певні потреби членів цієї групи якособистостей.
Первинна група можеслугувати досягненню об’єктивних цілей, але вона більше відрізняється якістюособистісних відносин, емоційною задоволеністю її членів. Тоді як у вториннійгрупі а першому місці стоїть виконання специфічних функцій. Тобто первиннагрупа завжди орієнтована на зв’язки між її членами а вторинна на ціль.
Первинні групизазвичай формують особистість, в них вона соціалізується. Кожен членвторинної групи може знайти в ній ефективний механізм досягнення особистих інтересів, але часто зарахунок втрати теплоти та щирості відносин. Вторинні групи практично завждискладаються з певної кількості первинних груп. Команда, трудовий колектив,студентська група в процесі взаємодії ділиться на групи людей що симпатизуютьодин одному.
Також соціальні групи поділяються залежно від кількостічленів групи на малі та великі соціальні групи.
Малі групи. Аналіз соціальної структурисуспільства потребує, щоб в якості одиниці що вивчається виступала елементарна частинка, яка акумулює в собі всі видисоціальних зв’язків. В якості такої одиниці була обрана мала група, яка сталапостійним необхідним атрибутом усіх видів соціологічних досліджень.
Погляд на малугрупу як реальну сукупність індивідів виник лише в 60-х роках до цього малагрупа розглядалась як сукупність ідеалів, уявлень та звичок, що повторюються вкожному індивідуальній свідомості та існують лише в цій свідомості (Ф.Олпорт, 1954).Малі групи – це групи в яких індивіди мають особистісні контакти один з одним.Наприклад студенти однієї групи які мають постійний контакт один з одним ємалою соціальною групою, а студенти вузу – великою.
Мала група можебути як первинною, так і вторинною залежно від того який тип зв’язків превалюєсеред його членів; велика група може бути виключно вторинною. Численнідослідження малих груп, проведені Р.Бейзом і Дж.Хомансом в 1950 р. таК.Холландером і Р.Міллсом у 1967 р., показали, зокрема, що малі групивідрізняються від великих не лише розмірами, але і якісно інимисоціально-психологічними характеристиками.
Таким чином можнавиділити ряд ознак що характеризують малу групу:
v ця групане орієнтована на групові цілі;
v наявнагрупова думка як постійно діючий фактор соціального контролю;
v конформізм до групових норм.
Вивчення малихгруп на сьогодні широко розповсюджено. Оскільки з ними не лише зручно працюватичерез їх невеликий розмір, вони також є елементарними одиницями соціальноїструктури в яких зароджуються соціальні процеси, відслідковуються механізмивиникнення лідерства, рольові взаємовідносини.
Великі групи в сою чергухарактеризуються такими рисами:
v наявністьраціональних, ціленаправлених дій;
v груповадумка рідко використовується, контроль здійснюється зверху на засадахсубординації;
v конформізмдо політики, що проводиться активною частиною групи.
Таким чином,найчастіше малі групи у своїй постійній діяльності не орієнтуються на кінцевугрупову мету, в той час коли діяльність великих груп раціоналізована в такіймірі, що втрата мети зазвичай призводить до їх розпаду. Крім того, в малійгрупі особливого значення набуває такий засіб контролю і здійснення спільноїдіяльності, як групова думка. Особистісні контакти дозволяють усім членам групибрати участь у створенні групової думки і контролі за конформізмом членів групищодо цих поглядів. Великі групи у зв’язку з відсутністю особистісних контактівміж усіма їх членами, як правило, не мають можливості напрацювати єдину груповудумку.
Висновки
Соціальна група –це сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі спільнихочікувань кожного члена групи щодо інших.
У побутовомусенсі групами називають також агрегації (певна кількість людей, що зібрані упевному просторі і не здійснюють свідомих взаємодій) та категорії (люди зіспільною рисою, що розцінюється як соціально вагома).
Утвореннюсоціальних груп передує утворення квазігруп. Існують такі види квазигруп, якаудиторії,натовпи (випадковий, обумовлений, експресивний, діючий) та соціальні кола(контактні, професійні, дружні, статусні).
Залежно відприналежності індивідів до груп виділють інгрупи (до яких особа входить напровах учасника) і аутгрупи (до яких індивід не належить).
Аутгрупи зазвичайсприймаються людьми за допомогою стереотипів. Соціальний стереотип – це образіншої групи чи категорії людей, що поділяється.
Референтна група– реальна и умовна соціальна спільність, з якою індивід співвідносить себе як зідеалом та на норми, погляди та цінності якої він орієнтується.
За характеромвзаємозв’язків між членами соціальнігрупи поділяються на первинні та вторинні, малі та великі.
Мала група можебути як первинною, так і вторинною залежно від того, який тип зв’язків превалюєсеред його членів; велика група може бути виключно вторинною.
Переліклітератури
1. Лукашевич М.П.,Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник. — К.:МАУП, 1999.
2. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка — К.: «Академія», 2002.
3. Соціологія:Підручник / За загальною редакцією проф. В.П. Андрущенка, проф. М.І.Горлача.Харків – Київ. 1998.
4. Соціологія.Підручник / За ред. Печі І.М. – К., 2000.
5. Фролов С.С. Социология. – М.: Наука, 1994.