Міністерство освіти і наукиУкраїни
Чернігівський державний технологічнийуніверситет
Кафедра гуманітарних наук
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «СОЦІОЛОГІЯ»
на тему «Соціологія молоді якгалузь соціологічної науки»
Виконала:
студентка гр. ЗФК
Перевірила:
Чернігів ЧДТУ 2009
ЗМІСТ
Вступ
Сутність, предмет, об'єкт, функції соціологіїмолоді
Основні поняття соціології молоді
Основні галузісоціологічного знання
Молодіжна проблематика увітчизняній соціології
Основні молодіжніпроблеми
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення,участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук.Соціологія відносить їх до найважливіших. Зважаючи на те, що соціальний портретмолоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальнихчинників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть длямолоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо. Цими ж питаннямипереймається ювентологія(наука про різноманітні особливості молоді) —складова сучасної науки про людину.
Соціальне самопочуття молоді є одним з головних показниківрозвитку суспільства, а проблема формування її свідомості — однією з провідниху соціології. Для того щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільнимпроцесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати їїтруднощі та проблеми. Серед них є традиційні — — кохання, дружба, пошуки сенсужиття, створення сім'ї тощо. Вирішення багатьох проблем залежить від факторівсоціального життя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення,професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є здоров'я, освітамолоді, спілкування її з дорослими й однолітками.
Вивчаючи молодіжні проблеми, неможливо обходитися простимконстатуванням позитивних чи тривожних фактів життєдіяльності молодих людей.Потрібен глибокий системний аналіз буття молоді, чим і покликана займатисясоціологія молоді.
Сутність, предмет, об'єкт, функції соціології молоді.
Соціологія молоді — галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічнуспільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства додорослого життя; переживає стан сімейної та поза сімейної соціалізації,інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей,статусу.
Соціологія молоді функціонує на трьох рівнях — загальнометодологічному, спеціально-теоретичному та емпіричному, що дає змогудотримуватися єдності вихідних методологічних понять, операційних визначеньстосовно історичного змісту та емпіричних індикаторів. На перших двох рівняхвідбувається науково достовірне визначення молоді з урахуваннямконкретно-історичних умов її існування і розвитку; обґрунтування сутніснихспецифічних особливостей цієї спільноти, які зумовлюють відмінність молоді відінших соціальних груп і спільнот суспільства; з'ясування об'єктивних ісуб'єктивних чинників, що визначають якісну своєрідність молодого покоління.Емпіричний рівень функціонування соціології молоді на основі накопиченогоматеріалу та нової соціологічної інформації сприяє поглибленому розуміннюмолодіжних проблем, розкриттю їх тісного зв'язку з проблемами суспільства,переслідує мету оперативного реагування на нові явища в молодіжному середовищіта прогнозування їх розвитку.
У західних країнах соціологічний інтерес до молодіжноїпроблематики посилювався у періоди загострення так званих «молодіжних» проблем— значний сплеск злочинності, наркоманії, кризові явища у сфері праці(безробіття), освіти, прояви політичного, національного екстремізму тощо. Відсоціології суспільство жадало рекомендацій, соціальних технологій, які б моглидопомогти йому у вирішенні цих проблем. Тому головна увага спрямовуваласяпередусім на практичне розв'язання проблеми, а теоретичний аспект здебільшогоігнорувався. Внаслідок цього у деяких західних країнах соціологія молоді не маєсамостійного наукового статусу, вона більш пов'язана із соціальноюпрактикою, ніж із теорією.
В Україні склалася подібна ситуація, хоча причини цього дещо інші:насамперед нехтування реальними молодіжними проблемами у колишньому РадянськомуСоюзі, недостатня увага до них в сучасних умовах; «нормативний» підхід довивчення соціальних процесів у молодіжному середовищі, який панував усуспільних науках, коли певні прогресивні вияви, явища, притаманні окремимпрошаркам молоді, приписувались усій молоді країни; розгляд молоді винятково якоб'єкта впливу з боку соціальних інститутів. Це спричинило недорозвинутістьтеоретичних засад соціології молоді, особливості соціологічних дослідженьмолодіжних проблем на сучасному етапі.
Предмет соціології молоді охоплює такі аспекти:
¨ вироблення понятійно-категоріального апарату для визначеннясутності молоді, специфіки її життєдіяльності в суспільстві;
¨ аналіз стану та динаміки ціннісних орієнтацій молоді;
¨ вивчення процесів формування політичних, моральних, професійних таестетичних інтересів і позицій;
¨ вивчення чинників, які впливають на формування свідомості тареальної поведінки різних груп молоді;
¨ визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж;
¨ вивчення механізму формування свідомості молоді, співвідношеннябіологічного та соціального, а також чинників, які впливають на свідомість іповедінку людини;
¨ дослідження взаємодії поколінь і визначення ролі вікових етапів уструктурі життєвого циклу особи;
¨ вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління, набуттясоціальної зрілості та становлення молоді як суб'єкта історії.
Об'єкт соціології молоді — молодь, тобтовелика соціально-демографічна група, яку виділяють на підставі сукупностівікових характеристик, особливостей соціального стану, соціально-психологічнихособливостей.
Функціями соціології молоді є:
¨ методологічна — забезпечує розробку наукових засад для сучасноїсоціологічної молодіжної концепції та формування на цін основі сильноїдержавної молодіжної політики;
¨ теоретико-пізнавальна — полягає у виробленні специфічногопонятійно-категоріального апарату, дослідженні сутнісної характеристики молодіяк особливої соціально-демографічної спільноти;
¨ прогностична — виявляє себе у дослідженні актуальних економічних,правових та соціальних проблем молоді, виробленні коротко — і довгострокових прогнозівїх розвитку;
¨ практична — пов'язана з виробленням сучасних методик комплексноговивчення молодіжних проблем, встановленням ефективних механізмів, забезпеченнямтісного зв'язку дослідницьких інститутів, лабораторій з державними ігромадськими структурами, що працюють з молоддю;
¨ управлінська — реалізується через науково обґрунтовані методита форми діяльності державних, громадських установ щодо регулювання соціальних процесіву молодіжному середовищі.
Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямами, урізноманітних сферах життєдіяльності: праці, навчанні, сім'ї, неформальнихорганізаціях, під час дозвілля, що передбачає активний обмін інформацією зіншими зацікавленими науками. Разом із соціологією молоді вона досліджуєпроблеми вікових меж, вікової дискримінації, зміни поколінь, специфікисоціального статусу молоді, що перебуває у перехідному стані, послідовністьжиттєвих подій.
Психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінкимолоді, вікові зміни у структурі особистості, процес акселерації, динамікуінтелектуального, емоційного розвитку тощо. Соціальна психологія розкриваєспецифіку механізмів спілкування, формування контактних груп, зміни соціальнихролей. Педагогіка визначає можливості та засоби виховання і навчання молодоїлюдини, засвоєння нею необхідної інформації, залучення молоді до різноманітнихвидів діяльності.
Молодіжні проблеми вивчають також соціологія праці, соціологія освіти,соціологія шлюбу і сім'ї, соціологія виховання, соціологія девіантноїповедінки. Ці галузі соціологічного знання досліджують молодь в окремихсферах її життєдіяльності, їх дані допомагають скласти повнішу картинумолодіжних проблем, процесів, явищ.
Соціологія молоді не тільки запозичує здобуті ними знання, а їїінтегрує їх у цілісну систему, завдяки чому перебирає на себе функції цілісногосистемного аналізу молодого покоління у соціальній структурі, політичному,економічному, соціальному й духовному житті суспільства.
Основні поняття соціології молоді
Визначення поняття «молодь» важливе не тільки для виробленняєдиного підходу до встановлення вікових меж молоді, а й для з'ясування сутностімолоді, її місця у соціальній структурі суспільства, соціальних показників, яківідображають специфіку її соціального статусу.
Найчастіше при цьому вдаються до використання вікових ознак якнайголовнішого параметра, що характеризує молодь як певнусоціально-демографічну групу. Нерідко розглядають молодь як перехідну фазу відсоціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого. Інколи її визначають яксоціально-демографічну групу, що перебуває в процесі соціалізації. Відповіднонайважливішими її характеристиками є не стільки вікові параметри, скількисоціальні показники процесу соціалізації.
Конкретнішим є поділ молоді на внутрішні групи засоціально-професінними та віковими ознаками у взаємодії з їх духовним світом іповедінкою. Такий підхід дає змогу адекватніше аналізувати окремі контингентимолоді під час емпіричних соціологічних досліджень.
У вітчизняній соціології молодь трактується як соціальнаспільнота, що посідає певне місце в соціальній структурі суспільства і набуваєсоціального статусу в різноманітних соціальних структурах (соціально-класові,професійно-трудові/ соціально-політичні тощо), мас спільні проблеми, соціальніпотреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо.
Дискусійним і дотепер є питання вікової періодизації молоді.Згідно з найпоширенішою точкою зору віковими межами молоді вважається періодвід 16 до 30 років. Існують й інші погляди на вікові межі молоді: 11-25, 15- 28, 16- 24 роки тощо. Останнім часом нижньою межею молодіжного вікувважається 11, верхньою — 35 років. В основу цієї точки зору (11 — 35 років)покладено тезу про «продовження юності», збільшення часу входження усоціальне життя. Розширення загальноприйнятих у 60—70-ті роки XX ст. вікових межмолоді від 16 — 30 до 11—35 років відображає об'єктивні процеси в розвиткулюдства. З одного боку, життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньоїсоціальної зрілості молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапахжиття, з іншого — розширюються межі середнього і старшого віку, тривалістьжиття загалом, подовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації,стабілізації сімейно-побутового статусу.
Сучасні суспільні процеси різко змінили соціальне, матеріальне іполітичне становище молоді, тому поняття, що характеризували молодь колишньогосуспільства («соціальний портрет молоді», категорії «потреби», «поведінка»,«діяльність»), потребують сучасного аналізу, переосмислення та уточнення.
Предметом наукового аналізу стали соціально-психологічніособливості, розвиток інтересів та потреб молодих людей. На думку багатьохучених, соціально-психологічний розвиток молоді характеризуєтьсянерівномірністю, напруженістю, наявністю і повторюваністю конфліктних ситуацій.Вважають, що вона, порівняно із старшими поколіннями, є нетерпимішою, гострішереагує на суперечності дійсності, не так жорстко «вписана» у суспільство, мобільніша,швидше засвоює нове, її характеризують і підвищена вимогливість, критичність достарших поколінь, недооцінка об'єктивної зумовленості досвіду старших за віком.переоцінка власної здатності до самостійної діяльності. Саме в молодостідинамічно формуються соціальні мотивації, самоаналіз і швидкість реакції, протезначно менше, ніж у дорослому віці, турбують безпека близьких івідповідальність за них.
Основні галузі соціологічного знання
У західній соціології також немає єдності щодо тлумачення поняття«молодь» та встановлення її вікових меж. В англомовній соціологічній,філософській та психологічній літературі найпоширенішим є термін«юність» як фаза між дитинством і дорослістю особи. Багатодослідників вважає, що юність — це статус з невизначеною провідною лінією, якавідповідно зумовлює й невизначену, безладну поведінку. Період юності охоплює віковімежі від 11 — 12 до 18 років. У західних джерелах використовують й іншідефініції щодо визначення молодіжного віку. Найбільш уживаний термін«тінейджер» — юнаки і дівчата віком від 13 до 19 років. Ці вікові межі дещо незбігаються з межами юнацького віку, який виражає незрілість, колективний стиль(групова поведінка, належність до певного напряму моди, музики, літературитощо).
У працях західних авторів також простежується тенденція дорозширення вікових меж юності. Зазначається, що нині час між становленням особидитини і особи дорослого є значно тривалішим, внаслідок чого досягненнямстатусу дорослості, яке раніше відбувалось у 18 років або раніше, можна вважати25 — ЗО років, особливо для вихідців з так званих «середнього» і «вищого»класів.
Серед методів дослідження молодіжних проблем найуживанішими с,систематичні спостереження, інтерв'ювання та анкетування, тестування, аналізособистих щоденників, біографічних описів, творів, у яких відображається процесформування і розвитку молодої людини. Але через розпорошеність і відомчувідокремленість науково-дослідних установ, які вивчають молодь та її проблеми,ще й досі не вироблено єдиної методики вивчення молоді, відсутні серйозніміждисциплінарні дослідження, сучасна молодіжна концепція. Це спричиняє певнийрозрив між«теоретичним та емпіричним напрямами аналізу проблем молоді,збільшення кількості аматорських досліджень.
Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології
Вітчизняна соціологія молоді, як і світова, розглядає молодь яккомпонент соціальної структури суспільства, зосереджується на вивченніособливостей її інтеграції у професійну структуру, умов здобуття освіти,специфіки молодіжної мобільності, становища молоді на ринку праці. Значно меншеуваги вона приділяє проблемам молодіжної субкультури, стосункам міжпоколіннями, ціннісній свідомості, політичній орієнтації, життєвим стратегіям тощо.
Тривалий час дослідники, що вивчали проблеми української молоді,працювали спочатку як російські, потім — як радянські соціологи. Природно, щоісторія вітчизняної соціології молоді розвивалась відповідно до обставин, щосупроводжували розвиток російської і радянської соціології, тому їй притаманніяк позитивні наробки, що були досягнуті за тих часів, так і всі негативнітенденції, що характеризують підходи до молоді як об'єкта соціологічногодослідження.
Окремі дослідження молодіжних проблем з'явилися ще наприкінці XIX — на початку XX ст. і пов'язаніз дослідженням проблем молодіжної сім'ї, сімейної соціалізації, проблемстудентства та молоді, що навчається, вивчення матеріального становища і побутустудентства, використання неповнолітніх у сфері праці тощо.
Перший етап формування вітчизняної соціології молоді охоплює 20-ЗО роки XX ст. Загалом він був пов'язаний з розвитком управлінськоїдіяльності партійних, радянських і громадських організацій і мав чіткийприкладний напрям. Важливе значення у цей період приділялося працюючій молоді,яка мала істотну питому вагу у трудових ресурсах країни (кожний п'ятийпрацюючий на виробництві, сільському господарстві був віком від 11 до 22 років,причому 28 млн. молодих людей проживало у сільській місцевості, а 4 млн. — умістах ).
Наступний період у розвитку соціології молоді починається зсередини 60-х та закінчується у 80-ті роки. На тлі загального політичногопотепління і пов'язаного з ним відродження соціологічних дослідженьвідбувається формування соціології молоді, яка здебільшого переймаєтьсявивченням громадської думки молоді з актуальних тогочасних проблем. Посиленняінтересу до молодіжної проблематики було пов'язано також з націленістю навиховання молоді у комуністичному дусі. Тоді й була висунута та обґрунтованаідея комплексного дослідження людини у єдності всіх ступенів) її життєвогоциклу. Певне значення для вироблення соціологічної теорії молоді мала праця І.Кона «Соціологія особистості», в якій були визначені особливості юності. Унаступні роки він досліджував проблеми юнацького віку, розвитку молодіжноїсвідомості, значення дружби та кохання у формуванні особистості, процесустановлення духовного світу молодої людини.
—Значна увага в ці роки приділялась комуністичномувихованню, професійному становленню, ставленню молоді до праці, соціалістичномузмаганню. З одного боку, це свідчить про жорсткий ідеологічний вплив насоціологію з боку партійних структур, а з іншого — про орієнтацію її насоціальне замовлення. Проте в ці роки з'явилися й академічні соціологічнідослідження, які мали на меті об'єктивний аналіз молодіжних проблем і сталиреальним підґрунтям для подальшого формування соціології молоді.
У 90-ті роки розпочалася нова хвиля інтересу українських вчених домолодіжної проблематики.
Український науково-дослідний інститут проблем молоді зосередивсвою діяльність на фундаментальних і пошукових дослідженнях проблем молоді,аналізі та прогнозуванні ситуації у молодіжному середовищі, встановленні таналагодженні зв'язків з організаціями в Україні та за її межами, які працюють усфері молодіжної проблематики. Інститут підготував статистичним довідник«Молодь України», інформація якого охоплює основні сфери життєдіяльності юнаківі дівчат.
Але економічна та соціальна криза наприкінці XX ст. ускладнилафункціонування як загальнотеоретичної, так і галузевої соціології. Завідсутності фінансування майже не проводяться масштабні дослідження, які бмогли з'ясувати молодіжні проблеми в умовах трансформації політичної,соціально-економічної систем. Значно скоротилась кількість дослідних центрів,проблемних лабораторії! з вивчення сучасної молоді.
Основні молодіжні проблеми
Останнім часом загострилося чимало молодіжнихпроблем, серед яких найголовнішими є:
—низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальназалежність від батьків;
— шлюбно-сіменні проблеми (високий рівень розлучень, сімейнихконфліктів);
—низька народжуваність — вже протягом трьох з половиноюдесятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечуєнавіть відтворення поколінь;
—матеріальна незабезпеченість, відсутність умов дляполіпшення житлових умов;
—поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальнихвідхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);
—втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвогооптимізму.
Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. ВУкраїні за останні десять років її кількість знизилася з 22 до 20%. За всімапрогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.
Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення усоціальнупрактику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована настворення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденційсучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подоланнявідчуження молоді від політичних та суспільних процесів.
Висновок
В XXI ст, ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцитсоціально-економічних ресурсів, які б могли бути використані для вирішеннямолодіжних проблем; зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм,соціальну апатію; невідповідність рівня професійної підготовки молоді реальнимпотребам суспільства; слабка консолідованість молодіжного руху.
Головними структурними ланками такої політики повинні стати заходищодо вдосконалення системи освіти молоді, формування та реалізації їїсоціальних та економічних інтересів, участь у політичній діяльності, реалізаціїдуховних запитів і потреб.
У зв'язку з цим нового значення набуває соціологія молоді якспеціальна наука, що вивчає закономірності формування розвитку і відтвореннямолодого покоління.
Список використаноїлітератури
1. Соціологія / За ред. В. Г. Городяненка – К. «Академія», 2002.- (Альма-матер).
2. Соціологія. Підручник / Під. ред. Андрущенка В. –К., Харків, 1998 р.
3. Соціологія. Підручник / Під. ред. Городяненка В. Г.–К., 2002 р.
4. Соціологія. Короткий енциклопедичний словник / — К.: 1998 р.
5. Радугин А. А, Радугин К.А. Социология: курс лекций / -М.: 1995 г.