ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
1.1. Джерела статистики
1.2. Складові частини статистики
1.3. Основні поняття в статистиці
2. Методсоціальної статистики
3. ЗАДАЧІ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
ВИСНОВОК
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Статистика — багатогалузева наука, якаскладається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними їїчастинами, тісно пов'язані між собою. До цього часу виділились чотири складовічастини статистики:
1) загальна теорія статистики, де розглядаються категоріїстатистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засобианалізу;
2) економічна статистика, яка вивчає явища і процеси,що мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і методививчення народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого;
3) галузеві статистики (промисловості, капітального будівництва,сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та iн.), які розробляють зміст іметоди обчислення показників, що відображують особливості кожної окремоїгалузі;
4) соціальна статистика, предметом якої с вивчення соціальних умові характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ іпослуг населенням.
1ПРЕДМЕТСОЦІАЛЬНОЇСТАТИСТИКИ1.1Джерела статистики
Слово «статистика» означає суму знань продержаву. В сучасному розумінні статистика обіймає:
1) статистичні дані, отримані шляхом масовихспостережень;
2) статистичну практику, тобто діяльність статистичнихустанов, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища іпроцеси;
3) статистичну науку.
3а образним висловлюванням Н. К. Дружиніна, статистикапостає як дволикий Янус: вона — наука і в той же час один із засобів управління державою. Протягомтривалого і складного шляху формування статистики ці дві функції постійновзаємодіяли, і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичноїнауки.
Первинною формою статистики був господарськийоблік, поява якого відноситься до глибокої давнини і пов'язана з утвореннямдержав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельністьнаселення, склад земель, поголів'я худоби, стан торгівлі та ін. Уже в країнахСтародавнього світу склались розвинуті системи державного та адміністративногообліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так,Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепису населення Китаю в 2238 р. до н. е. ВБіблії, у Четвертій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоловічогонаселення, здатного носити зброю.
Античний світ змінив характер господарськогообліку. Окрім державного обліку з'являється облік з ініціативи банкірів,торговців, власників майстерень, де працювали раби, і латифундій. З розширеннямзв'язків і уявлень про світ виникли описи держав. Арістотель описав 157 міст і держав свого часу.
У стародавньому Римі був утворений перший статистичнийорган — ценз дляпроведення переписів вільних громадян. Значний імпульс до розвитку дістав облікприватних господарств.
З Середньовіччя до наших часів збереглосяунікальне зведення даних загального земельного перепису Англії «Книга страшногосуду». Розвиток міст привів до появи муніципального обліку.
Точність і вірогідність господарського облікубули невисокі. В повсякденному житті люди користувались порівняльними схемами«більше — менше» і лише вкрайньому випадку—кількісними вимірниками. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі,який у своїй фундаментальній енциклопедичній праці «Сума арифметики, геометрії,учення про пропорції і відношення» (1494) заклав основи бухгалтерського обліку.
Розвиток бухгалтерського обліку і первинноїреєстрації фактів, накопичування масових даних про суспільні явища інеобхідність їх узагальнення, підвищення попиту щодо кількісного вимірювання явищі закономірностей суспільного життя, розвиток таких фундаментальних наук, якфілософія і математика, які допомогли усвідомити значення статистики як засобусоціального пізнання, — ось неповний перелік умов, завдяки яким в XVII ст. сталонеминучим формування статистики. На початку цього процесу виділилось дванапрями: державознавство і політична арифметика.
Державознавство часто називають описовою школоюстатистики, її представники основними завданнями статистики вважалисистематизоване описування тих фактів, які визначають велич та могутністьдержави. Однак через обмеженість цифрових даних переважали словесніхарактеристики, а математичні методи пізнання недооцінювались. Незважаючи навсе це, безперечним досягненням державознавства слід вважати сукупністьрозроблених показників і створення спеціальної системи збору статистичнихданих про масові явища.
Школа політичних арифметиків при вивченні соціальнихявищ перевагу віддавала кількісним характеристикам. Основоположник її В. Петтівикористав новий спосіб доведення. Замість словесних порівнянь, похвали і абстрактнихаргументів він виражав свої думки мовою чисел, ваги, мір.
Політичні арифметики в цілому вірно визначилисуть статистики, її завдання і значення як методу соціального пізнання, їхуспіхам сприяв нерозривний зв'язок з практичною, політичною і економічноюдіяльністю. 1.2 Складовічастини статистики
Розглядаючи суспільні явища як масові іспираючись на облік усієї сукупності фактів, що відносяться до цих явищ,статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкістьзмін, тісноту взаємозв'язків і взаємозалежностей. Все це дає підставутвердити, що статистика — один із засобів пізнання суспільного життя.
Статистика — багатогалузева наука, якаскладається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними їїчастинами, тісно пов'язані між собою. До цього часу виділились чотири складовічастини статистики:
1) загальна теорія статистики, де розглядаються категоріїстатистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засобианалізу;
2) економічна статистика, яка вивчає явища і процеси,що мають місце в економіці, розробляє систему економічних показників і методививчення народного господарства країни чи регіону як єдиного цілого;
3) галузеві статистики (промисловості, капітального будівництва,сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та iн.), які розробляють зміст іметоди обчислення показників, що відображують особливості кожної окремоїгалузі;
4) соціальна статистика, предметом якої с вивчення соціальних умові характеру праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ іпослуг населенням.
1.3 Основні поняття встатистиці
З поняттям про предмет статистики тісно пов'язаніпоняття статистичної закономірності і статистичної сукупності.
Статистична закономірність — це повторюваність, послідовністьі порядок в явищах. Закономірності масових соціально-економічних явиш властивілише сукупностям і за своєю природою статистичні. Об'єктивною основою існуванняїх є складне переплетення причин, які формують масовий процес:
— основних;
— загальних для всіх подій масового пронесу;
— індивідуальних для кожної з них окремо, алевипадкових для маси.
Якщо числа подій великі, вплив випадкових причинвзаємно урівноважується.
Статистичні закономірності масових соціально-економічнихявищ відображають характер дії об'єктивних законів розвитку суспільства вконкретних умовах простору і часу. При цьому вони проявляються по-різному.
Це можуть бути закономірності:
1) розвитку (динаміки) явищ (статистика свідчитьпро збільшення чисельності населення, зростання тривалості життя, зменшеннясереднього віку обрання шлюбу);
2) структурних зрушень (збільшення часткиміського населення в загальній його чисельності, а також частки населенняпохилого віку в сільській місцевості);
3) розподілу елементів сукупності (розподілнаселення за віком, сімей за числом дітей, середньодушовим доходом);
4) зв'язку між явищами (залежність продуктивностіпраці від фондоозброєності, собівартості продукції від продуктивності праці,врожайності від родючості ґрунту, плинності робітників від умов праці).
Закономірності масового процесу властиві лишесукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою реальногосвіту, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.
Статистична сукупність — це певна множинаелементів, поєднаних умовами існування і розвитку. Так, при вивченнікваліфікаційного рівня робітників підприємства елементом сукупності виступаєокремий робітник, межі сукупності визначені рамками підприємства. Елемент сукупності— робітник — є носієм кваліфікаційного рівня. У реальному житті існує складнепереплетення різних сукупностей і елементів їх. Наприклад, вивчаючи промисловість,статистика розглядає її як сукупність підприємств, але кожне підприємство, всвою чергу, це сукупність робітників, верстатів тощо. Специфічна рисастатистики —узагальненняданих по сукупності в цілому. Передумовою і початком такого узагальнення маєбути вимірювання, тобто приписування явищу числових значень.
Статистичним еквівалентом притаманних елементамсукупності властивостей є ознака. Кожний елемент сукупностіхарактеризується низкою ознак, значення яких змінюються від елемента доелемента або від одного періоду до іншого. Ознака, яка приймає в межах сукупностірізні значення, називається варіюючою, а відмінність, коливання значеньознаки — варіацією. Склад елементів іспосіб об'єднання їх визначають структуру сукупності.
Отже, поняття статистичної сукупності включає всебе співіснування елементів чи їх повторюваність у часі, коливання значеньознаки від елемента до елемента, наявність певної якісної спільності міжелементами і ознаками.
Ознаки поділяють на кількісні і атрибутивні(словесні). Якщо кількісна ознака представлена числом (стаж роботи, заробітнаплата), то застосовують загально визнані еталони і одиниці виміру. Дляатрибутивних ознак вимірювання означає реєстрацію наявності чи відсутностівластивості, що вивчається (категорійні підрахунки).
Набір властивостей явища і відповідних їм чиселназивають шкалою вимірювання. Теоретично існує багато типів шкал. Зарівнем вимірювання і допустимими арифметичними діями виділяють метричну,номінальну, порядкову (рангову) шкали.
Метрична— це звичайна числова шкалаобчислення, яку використовують для вимірювання фізичних величин (ваги,довжини, часу) або результатів обчислення {прибуток, середня заробітна плата).Ознаки метричної шкали поділяють на дискретні і неперервні. Дискретні маютьлише окремі, ізольовані значення. Найчастіше це результати лічби: кількістьтракторів, число відпрацьованих днів. Неперервні ознаки мають будь-які значенняв певних межах — вік, врожайність. Така визначеність неперервної ознаки дещоумовна, її завжди можна представити дискретною (вік — число виповнених літ таін.).
Номінальна — не шкала найменувань. «Оцифровка» ознак цієї шкалипроводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало одне й те самечисло, а неподібним — різні числа. Найчастіше використовують штучні вимірники, якіприймають значення «1» або «0» залежно від наявності чи відсутностівластивості, що вивчається.
Порядкова (рангова) шкала встановлює не тількивідношення подібності елементів, а й послідовності — порядку. Це відношеннятипу «більше, ніж», «краще, ніж» тощо. Кожному пункту шкали приписується число— ранг, число балів або будь-яка монотонно зростаюча функція (—2, —1, 0, 1,2), що відбиває послідовність значень, але не відстань між ними.
Окремо взяті елементи будь-якої сукупностіхарактеризуються практично необмеженим числом різних ознак, проте відносномети дослідження вони мають загальні властивості, що дає підставу розглядати їхяк якісно однорідні.
Сукупність — не механічне об'єднання елементів, а упорядкованасистема, кожний елемент якої являє собою єдність загального і одиничного,необхідного і випадкового. Необхідність виступає як атрибут загального іпроявляється сталими властивостями елементів. Ці властивості зумовлені впливомоб'єктивно необхідних умов існування та розвитку масового явища, тоді якпоодинокі, неповторні властивості є наслідком дії випадкових причин.
2 Метод соціальної статистики
Статистична методологія — це комплекс спеціальних,властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується на загальнофілософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз,синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов'язані:
по-перше, з точним вимірюванням і кількіснимописуванням масових суспільних явищ;
по-друге, з аналізом диференціації їх;
по-третє, з використанням узагальнюючихпоказників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.
Основні принципи статистичного дослідження ґрунтуютьсяна принципах матеріалізму. Так, статистика вивчає суспільні явища не ізольованоодне від одною, а виходячи з їх взаємозв'язку і взаємозалежності; виділяє різнітипи і форми суспільних явищ, вивчає особливості їх та оцінює вплив факторів,які формують варіацію та динаміку явиш. Суспільні явища розглядаються в їхрозвитку, випиляються напрями та тенденції розвитку, перехід незначнихкількісних змін у корінні якісні.
Метод статистики ґрунтується на поєднанні аналізуі синтезу. З одного боку, статистика виділяє і окремо вивчає деякі частиниявища, які відрізняються умовами і стадіями розвитку, а з іншого, за допомогоюпритаманних лише їй способів узагальнює дані по всіх частинах, дає відображенняявища в цілому, в усій сукупності його сторін, тенденцій і форм розвитку.
Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженнімає бути визначення суті явища, що вивчається, його властивостей і якісноїсвоєрідності. Теоретичний аналіз дає всебічну уяву щодо природи і логікипредмета пізнання, що є об'єктивного ослоною методологічних рішень.
Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходитьчотири етапи.
Перший етан — збір первинного статистичного матеріалу шляхомреєстрації фактів чи опитування респондентів.
На другому етані зібрані дані підлягаютьсистематизації і групуванню.
На третьому — хід характеристики окремих елементів переходятьдо узагальнюючих показників у формі відносних чи середніх величин.
Четвертий передбачає аналіз варіації, динаміки,взаємозалежностей.
За результатами аналізу висновки можутьбути описані в тексті, подані у формі таблиць і графіків.
Етапи об'єднуються метою дослідження. На кожномуз них використовують ті методи, які спроможні дати глибоку і всебічнухарактеристику явищ, що вивчаються. В арсеналі статистики наявні методививчення варіації, диференціації і сталості, швидкості й інтенсивності розвитку,узагальнюючі індекси, регресійні моделі та iн. Статистичні методипов'язані з математикою. У них спільні методи обробки й оцінки даних, але різніпредмети пізнання. Математична статистика вивчає закономірності явищ вабстрактній формі, статистика як суспільна наука характеризує розміри іспіввідношення суспільних явищ у конкретних умовах існування і розвитку їх.
3. ЗАДАЧІ СОЦІАЛЬНОЇ СТАТИСТИКИ
Як суспільна наука статистика не може розвиватисьпоза розвитком теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії ісоціології.
Спираючись на суть, якісну природу явищ, шляхомузагальнення масових даних статистика вивчає:
— характер;
— дію основних законів у реальному житті.
Допускаючи, що комплекс умов і чинників, якіформують закономірності, в майбутньому залишаться незмінними, статистикапроводить прогнозні розрахунки, які конче необхідні при обґрунтування напрямівсоціально-економічної політики.
ВИСНОВОК
Отже,можна зробити такий висновок:
1) Статистика— багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які,будучи самостійними її частинами, тісно пов'язані між собою.
2) Слово «статистика» означає суму знань продержаву. В сучасному розумінні статистика обіймає:
— статистичні дані, отримані шляхом масовихспостережень;
— статистичну практику, тобто діяльність статистичнихустанов, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища іпроцеси;
— статистичну науку.
3) Специфічна риса статистики — узагальнення даних посукупності в цілому.
4) Статистична методологія — це комплекс спеціальних,властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується назагально філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння,аналіз, синтез) принципах.
Особливості статистичної методології пов'язані:
по-перше, з точним вимірюванням і кількіснимописуванням масових суспільних явищ;
по-друге, з аналізом диференціації їх;
по-третє, з використанням узагальнюючихпоказників для характеристики об'єктивних статистичних закономірностей.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Соціально-економічна статистика: Підручник / А.В. Головач.- К.:Вища школа..., 1991 р.
2. Кинг. У., Клиланд Д. Стратегичесое планирование и хозяйственнаяполитика .- М.: Прогресс, 1982 г.