Курсоваробота
Натему:
«Впливфемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві»
Зміст
Вступ
1. Фемінізм, як соціальне явище
1.1 Фемінізм, як соціальна проблема: історія становлення
1.2 Вплив фемінізму на розвиток сучасного суспільства
1.3 Феміністичний погляд на сім'ю
Висновок до 1 розділу
2. Фемінізація сім'ї у сучасному суспільстві
2.1 Місце сім’ї у сучасному суспільстві
2.2 Трансформація традиційної сім'ї
2.3 Вплив фемінізму на сучасну сім'ю
Висновок до 2 розділу
3. Статус жінки в сучасній сім'ї: крізь призму фемінізму
Висновок до 3 розділу
Загальний висновок
Список використаної літератури
Вступ
Фемінізм — теорія рівності двохстатей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттюфеміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації,насамперед через приналежність до своєї статі.
Фемінізмв принципі змінює моральні і політичні теорії, що показують жінку як певнийінструмент для здійснення інтересів чоловіків та маскулінних інститутів такихяк держава‚ сім’я та інших.
Фемінізмпочав розвиватися ще у XVIII столітті, він пройшов довгий і складний шлях розвитку та переосмислення.Погляди‚ що поділяли феміністки різних часів були зумовлені тогочаснимиісторичними особливостями розвитку суспільства і зачіпали найбільш гостріпитання.
Сім'я будучи одниміз найважливіших суспільних інститутів‚ адже саме в сім'ї людина починає своєсуспільне життя‚ саме тут ми засвоюємо норми і цінності, традиції і ритуалисуспільства в якому ми живемо‚ без сім’ї неможливе відтворення населення, йогосоціалізація і, нарешті, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій‚саме рівень розвитку сім’ї разом з характером праці зумовлюють суспільнийпорядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов‚ немогла залишитись без уваги з боку феміністичного руху.
Актуальністьтеми впливу фемінізму на сім'ю полягає в тому‚ що фемінізм за час свогоіснування здійснив вагомий вплив на все суспільство‚ сучасне покоління кожногодня стикається з появами фемінізму
У своїхпрацях проблеми фемінізму розглядали: Д. Емдін, Ш. Банч,
Н. Шведова,Г. А. Брандт, А. Ландер, Л.Тіррел, Т. А. Ладикіна, А. А. Костікова, Л. Ерохіна, О. А. Доманов, Н. Л. Пушкарьова, С.Сененко, О. Кісь, В. Гайденко,П. Залевський, С.Павличко‚ проблемою сучасної сім'ї займалися такі вчені як:Голод С. І., Антонов А. І., Гурко Т. А., Медков В.М., Амджадин Л.
Об’єктомкурсової роботи виступає вплив фемінізму на сучасну сім’ю.
Предметомкурсової роботи постають особливості впливу фемінізму на сім’ю в сучасному суспільстві.
Метою курсовоїроботи є висвітлення понятть фемінізм та сім’я‚ вивчення особливостей впливу фемінізму на сучасну сімʼю.
Для цьогонеобхідно виконати ряд завдань:
1. З’ясуватиісторичні уявлення профемінізм;
2. Описати фемінізм,як соціальне явище;
3. Описати впливфемінізму на сучасне суспільство;
4. Висвітлитипоняття сім’я;
5. Визначити місцесім’ї у сучасному суспільстві;
6. Прослідкувати‚ яктрансформувалася сім’я у сучасномусуспільстві;
7. Показати‚ яквплинув фемінізм на сучасну сім’ю;
Методологічнаоснова та методи дослідження.
Теоретичну таметодологічну основу курсової роботи складатимуть наукові праці як українських,так і зарубіжних вчених‚ які розглядали у своїх роботах проблеми фемінізму тасім’ї.
Уданій курсовій роботі будуть використовуватись загальнонаукові методи дослідження,а також метод анкетування, узагальнені результати якого ми можеморозповсюджувати на всю сукупність і узагальнено говорити про певне суспільство.
У цій роботи мипрацюватимемо на стику наступних соціологічних парадигм: символічнийінтеракціонізм‚ що дозволить вивчити вплив фемінізму на сім'ю через взаємодіюлюдей‚ спільні дії; теорія соціологічного обміну, дозволить нам розглянутипроблему впливу фемінізму на сім'ю через процеси обмінку між людьми.
1. Фемінізм, як соціальне явище
1.1 Фемінізм, яксоціальна проблема: історія становлення
…досягнення повної свободи для
жінок (всіх,а не лише привілейованої
групи)передбачає здійснення таких
глибокихекономічних, соціальних та
політичнихзмін, внаслідок яких, де б
невідбувався відповідний процес
історичногорозвитку, не лишалося б
жодногомісця для існування сучасних
statusquo.
ЕстерАйзнштайн ( XVIIст. )
Фемінізм – теорія рівності двохстатей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттюфеміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації,насамперед через приналежність до своєї статі.
Феміністичний рух набувсвого найвагомішого значення наприкінці 1960–х років. Основним його завданням стало фактичне набуттярівності прав двох статей. Відтоді фемінізм став впливовим чинником змін у всьому світі. [8‚ ст. 452 ]
Сьогоднішніфеміністичні рухи спрямовані на набагато ширше коло проблем порівняно зминулим. Фемінізм зробив великий поступ у інтелектуальній діяльності, порівняноз попередніми роками. Наприклад, у царині суспільних наук автори-феміністкифорсували переосмислення усталених понять та теорій. Багато досліджень,проведених останнім часом, що мали на меті визначити історичні й культурнічинники впливу на становище жінок і загалом гендерні відносини, були підказанісучасним фемінізмом.
Історичнофемінізм розділяють на ряд течії: ліберальний, радикальний, психоаналітичний,антирасиський, марксиський, постмодерський та культурний.
Проте деякі дослідники‚ розділяють фемінізм на лише на двітечії: ліберальний та радикальний, а психоаналітичний, антирасиський,марксиський, постмодерський вважають лише напрямками радикального фемінізму.[К.Райт] Інші дослідники віддають перевагу лише тим напрямкам фемінізму‚ які склалися у 60-х роках XX століття – це ліберальний, радикальний та марксистський (соціалістичний). [ 8‚ ст. 425 ]
На нашу думку,варто розглянути всі течії фемінізму адже всі вони скалалися історично і маютьсвої відмінності хоч і об’єднані однією ціллю.
Радикальнийфемінізм (з'явився у кінці 1960-х років) – основний ворог радикалок –патріархат, який повинен бути знищений. При цьому жінки захоплять усі засобирепродукції, у тому числі виховання дітей, тому що чоловіки, допомагаючивиховувати дітей, роблять з синів майбутніх гнобителів жінок. Основним завданням вони бачатьпобудову нового, постпартріархального суспільства, де роль лідерів буденалежати жінкам. [17‚ ст. 2 ]
Ліберальнийфемінізм – є найпоширенішим серед всіх напрямків фемінізму. Основні вимоги його– ліквідація дискримінації жінок, законів, що обмежують їх права. Ліберальніфеміністки прагнуть до рівності прав між чоловіками і жінками. Нерівність жінокє наслідком упередженості та неосвіченості, що можна подолати розвитком освітита спеціально зорієнтованими урядовими реформами.
Марксистськийфемінізм – вбачає розбіжність між статями у степені доступності до суспільнихресурсів. Йогоприхильники стверджують, що дискримінація жінок вигідна капіталізму. Марксиські феміністки висловлюютьідею здобуття рівності через вихід на ринок праці. Вони аргументують це якзвільнення від ролі домогосподарки яка підкоряється чоловіку і здобуттянезалежності. [1‚ ст. 162 ]
Антирасистськийфемінізм – вйого основі лежить уявлення‚ що життя «кольорових» жінок єнадзвичайно складним, вони змушені кидати виклик расизму‚ сексизму і гнобленнюзакладеному у «білій культурі». Основною думкою цієї течії є те щофемінізм має базуватись на антирасистських ідеях, а не лише на боротьбі заправа жінок.
Психоаналітичнийфемінізм – ставпопулярний у 70-х роках XX сторіччя.Вбачає всі проблеми пов'язані з дискримінацією у вихованні. Представниці звернулися додоедіпального періоду життя дитини. Вихованням дитини займається в основномумати, що поступово призводить до формування у чоловіків підсвідомого прагненняне тільки позбутись залежності від жінки та відчуття страху перед всемогучоюжінкою-матір’ю, а й підкорити собі жінку, забезпечити свою домінацію.
Постмодерніськийфемінізм – основною метою є руйнування стереотипів і відділення фізіологічнихрис від соціальних. Він виник в наслідок критики класичного фемінізму і його ідеї.Перетворив фемінізм в методологію, яка критикує попередню науковураціональність і об’єктивність та заявляє, що вони обслуговують тільки суточоловічу науку. Він також порушує проблему обмеженості знання, представленого всоціальній теорії виключно чоловіками, їх системою цінностей, чоловічимпоглядом на світ.
Культурнийфемінізм – приділяєособливу увагу розходженням між жінками й чоловіками й підкреслює достоїнстважінок. Базовою ідеєю є матріархальний погляд на суспільство. Культурнийфемінізм не зосереджений на політичній дії для досягнення рівних прав абознищення класового придушення жінок, вона спрямований на Індивідуальнусамореалізацію за допомогою створення альтернативного стилю життя. Вважаютьжіночу культуру джерелом їхнього достоїнств, що ставить їх вище чоловіків, вонивважають‚ що можуть змінити суспільство, відтворивши цю культуру, замінившиагресивні цінності патріархату виховними цінностями жінок. [18‚ ст. 25]
Спільним для всіхнапрямів є зосередження на проблемі пригнічення жінок, а відмінним – підхід до з'ясування причин такогостановища та бачення шляхів його подолання.
Актуалізація фемінізму стала опосередкованою реакцією на масове залученняжінок до виробничого, політичного і духовного життя сучасного суспільства.Питання про статус жінки в постіндустріальному суспільстві, який пропонуєтьсяжінці в цьому суспільстві або може бути запропонований, став одним зцентральних питань і адекватну відповідь на нього дав саме фемінізм.
В Україні феміністичний рух бере свій початок з XIX століття‚ він був зорієнтований нена цінності‚ які пропагував західноєвропейський Рух‚ а на національневизволення і підпорядкування жіночих вимог власне національній та державнійідеї. Проте після встановлення більшовицького режиму в Україні українськийжіночий рух не мав можливостей для свого розвитку. Незважаючи на це‚розв'язання проблеми суспільного рівноправ'я жінок і чоловіків у радянськийперіод характеризувалося підвищенням їхнього освітнього та професійного рівня жінок‚їхньою активною участю у науковому, літературно-мистецькому житті країни.
У сучасній Україні фемінізм‚ як виразилася Світлана Сененко у своїйстатті «Лики українського фемінізму»‚ існує – приблизно так само і натих же засадах, що й український середній клас. Більше того, як показує історіязахідної демократії, фемінізм є «природною» ідеологією самесереднього класу. Принаймні і фемінізм, і гендерна проблематика, і розмови проте, що жінка відчуває і мислить інакше, аніж чоловік, і, відповідно, у жінкимає бути право на її прямий голос, на артикуляцію свого внутрішнього світу вкультурі, у реальності, у суспільстві, у владі, нарешті… – усі ці питаннявиникають тоді, коли суспільство вже задоволене первинними потребами, колизакінчується етап виживання, дарвінівської боротьби за існування і починаєтьсявласне життя.[14.]
В кінці XX століття все ж український жіночийрух почав активізуватись: великими тиражами виходили жіночі газети та журнали,активно розвивалися жіночі організації‚ почали набувати поширення жіночігендерні студії. Сучасний жіночий рух залишаєть розрізненим‚ не допомагають тутні жіночі організації‚ ні розвиток феміністичних журналів‚ але позитивні змінистають все помітнішими – дедалі більше починає поєднувати цілі жіночого руху зфеміністськими завданнями розвитку жіночого самовизначення, індивідуальності,жіночої реалізації в сучасному світі.[10‚ ст. 10]
Фемінізм пройшов доволідовгий та складний шлях свого розвитку та
становлення. Погляди, що розділяли феміністки різних часів були зумовленітогочасним станом суспільства та його історичним розвитком та зачіпали найбільшгострі питання свого часу. Головною метою фемінізму‚ як і раніше так і теперзалишається знищення обмежень та рамок, що накладаються суспільством на носіївпевних фізіологічних особливостей.
Отже,сучасний фемінізм – це плюралізм ідей та поглядів, що охоплюють широке колорізноманітних питань, які далеко виходять за межі тих ідей, які відстоювалисьраніше. Це і боротьба за розширення основних прав людини та фундаментальнихцінностей, це і протистояння расизму і сексизму, це пропаганда політичноїактивності і економічної незалежності, особистого звільнення, свободи відпригноблення структур і жорстких стереотипів.
1.2 Впливфемінізму на сучасне суспільство
Становлення постіндустріального суспільства тісно пов’язане не лише з економічнимиі соціальними трансформаціями колишньої індустріальної системи, але і із зміноютипу міжособистісних відносин і відносин між людиною і соціумом. Особисті рисистають однією з основних домінант соціального прогресу, а розвиток людини якунікального творчого суб'єкта і його здібностей виявляється ставати джереломнайбільш серйозних суспільних перетворень.
Сучасне суспільство, як і будь-яке інше внутрішньо класифіковане абостратифіковане. В рамках індустріальної суспільної структури такі критерії, якпоходження, стать, расова і етнічна приналежність, політична лояльністьвизначали соціальний статус людини. Доступ до матеріальних благ і послуг,досягнення в процесі економічного виробництва задавали соціальну мобільність,тобто переміщення в системі стратифікації по вертикалі в двох напрямках.
Соціальна організація постіндустріального суспільства заснована надомінуючій ролі знань у всіх сферах життя. Рівень освіти став визначальнимдвигуном вертикальної мобільності.
Домінуюча роль інформації та знань призвела до серйозних змін всуспільній структурі‚ одним з яких стала зміна соціального статусу жінок, щомають не тільки формальні, але і фактично рівні права на здобування вищоїосвіти, отже мають в своєму розпорядженні паритетне представництво у сферінауки, освіти, інженерно-технічній діяльності і інших інформаційних сферах, щорозвиваються за допомогою особистої творчої активності.
Фемінізм, який здійснив значний вплив на політику в області вищої освіти,сприяв розробці і впровадженню антидискримінаційних програм, що включаютьнаступні вимоги: збільшення представництва жінок у сфері науки; сприянняжінкам, що працюють у сфері вищої освіти і науки; рівні права чоловіків і жінокпри прийомі на роботу у вузи; організація контрольних комісій, що вивчаютьположення жінок; створення програм підвищення кваліфікації жінок та інше.[13‚ст. 27.]
Зростання освітнього рівня жінок, збільшення числа працюючих жінок,зменшення частки часу, що витрачається жінками на турботу про дітей і сім'ю вцілому, спричинило за собою посилення участі жінок в політичній сфері життясуспільства. Політична роль жінок в сучасному суспільстві виявляється як наіндивідуальному рівні пересічних громадян, так і на рівні політичної еліти,представленості в системі органів державного управління і в ролі організованоїполітичної сили.
Під впливом теорії і практики фемінізму в розвинених постіндустріальнихкраїнах участь жінок в управлінні державними справами розглядається, як важливаскладова частина демократичної моделі державного устрою. Активізація жіночихрухів привела до істотного зростання представленості жінок в законодавчій,державній і судовій гілках влади, на рівні місцевого і центрального управління.
Змінився сам зміст політики: проблеми, що мають пріоритетне значення дляжінок, наприклад, практика створення дитячих дошкільних установ, політика в областідитячої допомоги та інші, інакше кажучи, ті сфери, де жінки традиційноприкладають свою соціальну енергію, залучаються до політичного дискурсу.Зрештою політика набуває рис універсального засобу, що задовольняє потреби, якчоловіків, так і жінок, тобто стає гендерно-нейтральною сферою, що базується назагальнолюдських цінностях. Відомий вираз «політика — не жіноча справа»,що є, по суті, негативним визначенням політики, зникає, коли жінки приходять увладу.
Крім того, відзначимо, що вже в даний момент абсолютно очевидно, якбагато проблем і труднощів, що стосуються жінок, що раніше знаходилися позарамками політики, стають об'єктом уваги політиків, центральними питаннямисучасних політичних дебатів. Підтримка державних програм які зачіпають інтересипрацюючих жінок, сім'ї, материнства, дитинства,, заходи по стимулюванню діловоїактивності жінок виявляються одним з пріоритетних напрямів внутрішньої політикипостіндустріального суспільства.
Феміністичнийсоціальний філософ і політолог Керол Пейтман вважає, що оскільки жінки буливідсунуті на узбіччя світової політики, вони можуть запропонувати своє баченнясвіту і, зокрема, політики з позицій тих, що виходять за рамки традиційнихдержавно-центристських відносин.
Значні зміни ролі жінок відбуваються не тільки в політичній сферісуспільства, але і в економічній, де для них також склалися дійсні можливостісамореалізації.
Особиста активність, що виражається в професійному самовизначенні, змінилаположення жінки в політичній і економічній сфері, трансформувала такийсоціальний інститут як сім'я і, як наслідок, роль жінки в ньому. Жінки стаютьвпливовішими в сім'ї завдяки підвищенню свого соціального статусу в суспільствів цілому.
У постіндустріальному суспільстві змінюються базові «сімейні»цінності і ідеали. Патріархальний гендерний контракт або договір: веденнядомашнього господарства і турбота про чоловіка і дітей для жінки, і забезпеченняматеріального достатку сім'ї для чоловіка, витісняється гендерним контрактомрівного статусу двох партнерів, відповідно до якого на зміну жорсткої ієрархіїприходить вирівнювання положення, прав, можливостей чоловіків і жінок впублічній і приватній сферах. [18‚ ст. 37 ]
Жінки в рамках сучасної культури фактично володіють рівними правами зчоловіками і готові приймати переважно рівні партнерські відносини з ними.
Як підсумок можна констатувати, що під впливом фемінізму змінилося становищежінок в соціумі стрімко міняється: подвійна зайнятість, гіпертрофованавідповідальність за дітей, заборони на багато престижних видів діяльності, сегрегаціяв малооплачуваних сферах зайнятості, відчуження від процесу управління на всіхрівнях йдуть в минуле. Тому можна сказати, що фемінізм здійснив серйозний впливна сучасне суспільство змінивши не лише статус жінки в суспільстві але і саместавлення до жінки, суб'єкта суспільної діяльності.
1.3 Феміністичнийпогляд на сім'ю
Останніми роками в феміністичному таборі постійно робляться спробипереосмислити історію боротьби за політичне рівноправ'я жінок, переглянутитеоретичні передумови у зв'язку з реалізацією цілей, досягненням рівних прав ісвобод. У фокусі уваги вже не утиск жінок, а ступінь жіночого впливу на соціальнеоточення.
У XIX столітті у феміністському русі відбувся розкол з таких питань, якпереоцінка жіночої сексуальності, вільної любові і трудового законодавства.Число активістів руху скоротилося, оскільки для багатьох отримання права голосуна виборах стало вирішальним чинником в подоланні нерівності статей. Тому уфемінізмі акцент змістився на прославлення жіночої сексуальності в рамкахрівних шлюбів.
Науково-технічний прогрес докорінно змінив суть домашньої роботи. Узв'язку з цим традиційні домашні ролі жінки могли б набути ореол гідності іпошани. Але такий стан речей не влаштовував активістів фемінізму. Впротилежність феміністкам XIX століття‚ нові феміністки виражали своєвільнодумство інакше — через прагнення до сексуальних і соціальних свобод, до більшоїнезалежності в рівних шлюбах, до усунутості від легітимного шлюбу і відбагатофункціональної сім'ї.
Фактично, поширення в XX столітті рівних шлюбів означало підвищенняповаги до матерів і дружин. При цьому виникала нова сімейна ситуація, количоловіки повинні були заслужити повагу своїх дружин і дітей. Цей настрій єдобре видимим в назвах статей в журналах того часу: "Ідеальний поживнийбульйон для розлучень", «Виховання батьків», «Коли батькодопомагає наводити чистоту». Феміністки постаралися вичавити все з цієїситуації, звеличивши достоїнства жінок, вимагаючи більшої самостійності і всебільшого контролю над сім'єю, що логічно не могло не вести до закріпленнятенденції до відтиснення чоловіків, до зниження ролі батьків і чоловіків (щовласне і виявилося у фемінізмі 90-х рр.).[18‚ ст.17]
Цілий ряд феміністично орієнтованих коментаторів відзначили що, впливжінок, що посилюється, в сім'ї разом з новими можливостями для освіти,стимулювали індивідуалістичні вимоги на грунті зміни відношення дружин до сімейнихобов'язків.
Промислова революція значною мірою полегшила і скоротила обсяг домашньоїроботи, що у свою чергу понизило в громадській думці престиж домашньої праці,оскільки професійна робота добре оплачувалася. В теорії кризи сім'ї цей перехіддеяких сімейних функцій до інших соціальних інститутів отримав назву«перехоплення» функцій сім'ї. Спочатку ентузіасти домашньої економікивважали, що суть переоцінки домашньої праці полягає в розвитку індустріїпрофесійного домоведення. Хоча рух за домашню економіку в цілому провалився,конкретним результатом його було підвищення рівня побутового споживання, а самерозповсюдження останніх досягнень побутової техніки, що у свою чергу привело доподальшої девальвації домашньої праці, оскільки будь-яка людина тепер моглазайматися цим зі все зростаючою легкістю і без зайвої витрати часу.[3‚ ст. 95]
Цікаво, що хоча учені минулого описували всі зміни в шлюбний-сімейномужитті як руйнівні, феміністки робили з цього, проте, свій висновок — що, мов,сім'я існувала і продовжує існувати всупереч прогнозам про її занепад.
Складність положення сім'ї і проблеми, що виникають при поєднаннісімейних і професійних ролей, сприяли конфліктам між жіночими організаціями.Виникли розбіжності, що стосувалися ідеології, а також тактики досягнення мети.Одним із поширених поглядів був, що жінкам потрібний захист‚ і що жінки вкорені відрізняються від чоловіків, оскільки виховують дітей‚ і несуть основнувідповідальність за сім'ю. Проте існував і альтернативний погляд – чоловіки іжінки по суті нічим не відрізняються, тому до жінки потрібно звертатися в першучергу як до людини, і лише в другу чергу — як до жінки. Нову жінку слід визнати«як людину, яка хоче належати всьому людству, а не тільки товариствудопомоги жінкам». У теоретичній сфері взялося під сумнів положення проунікальність чоловіків і жінок. Результати феміністських досліджень, зрозуміло,підтвердили інтелектуальні здібності жінок і легалізували саме вивчення жіночоїсексуальності як спеціального феномена. Визнання в теорії схожості міжпідлогами дозволило обґрунтувати право жінок на сексуальне самовираження.[10‚ст. 13]
Особиста активність, що виражається в професійному самовизначенні,змінила положення жінки в політичній і економічній сфері, трансформувала такийсоціальний інститут як сім'я і, як наслідок, роль жінки в ньому.
У традиційних нефеміністичних дослідженнях сім'я визначалася як «притулокв безсердечному світі», де переважають фундаментально інші соціальнівідносини, ніж в публічній сфері. У них також передбачалося, що економіка іполітика мають невеликий і непрямий вплив на взаємини в сім'ях і на їхжиттєдіяльність. Проте соціальна реальність сучасного суспільства доводить іншеі навіть прямо протилежне твердження, підкреслюване феміністично орієнтованимисоціальними філософами, відповідно до якого сім'я повністю інтегрована вполітичну і економічну системи, будучи їх складовою частиною. Сімейні відносинизалежать від соціальних, економічних умов життя суспільства і схильні мінятисяразом з ними.
Постмодерністська соціальна реальність зживає традиційний розподіл праці,більшість жінок зайняті поза межами дому, сфера професійної самореалізації дляних така ж значуща, як і сімейна, приватна. Еволюція соціальних ролей чоловіківі жінок, направлена на розширення соціально-професійних ролей жінок, їхекономічній незалежності, змінює характер взаємин між чоловіками і жінками всім'ї, коли жінки по-новому оцінюють власні можливості і потреби. Інакшекажучи, маючи високу самооцінку, вони по-новому оцінюють чоловіка як свого партнера,пред'являють йому нові вимоги.
На думку феміністичного соціального філософа Сьюзен Окин сім'я рівноправ'яв сім'ї означає для неї справедливий розподіл роботи по будинку і догляду задітьми між дружинами і чоловіками, чоловіки повинні навчитися догляду і турботипро інших, що допоможе їм навчитися вставати на точку зору іншого і, головне,навчить бути справедливими.
Подібна ситуація не руйнує інститут сім'ї як такий, як це інодіпроголошується, але свідчить про кризу зростання сім'ї, коли раніше існуючіуявлення і цінності ставляться під сумнів. Криза сім'ї, таким чином, виражаєзавершення цілої епохи нерівноправних відносин статей, відносин панування іпідпорядкування. Більш менш гармонійне існування чоловіків і жінок в сім'ї‚пов'язане виключно з рівноправним стилем взаємодії. Безумовно, під цим нерозуміється стирання граней між статями, фемінізм не закликає до нівеляціївідмінностей. Сучасне суспільство, як і будь-яке інше диференційоване, але цядиференціація виключає дискримінацію за ознакою статі, включає право навідмінність, право на задоволення потреб в самореалізації, в прояві своєїіндивідуальності, тобто прославляє жінку, створює дійсні можливості дляособистого зростання. [ 12, ст. 5] Крім того, необхідно підкреслити, що сім'я робить величезний вплив наформування людини, будучи транслятором соціальних норм і традицій. У нійзакладаються основні гендерні стереотипи.
На прикладі батьків діти навчаються ролям, характеру і статусу,відповідним їхній статі. З іншого боку, наскільки неминучою не здавалася бпередача гендерних стереотипів в сім'ї, саме тут закладені величезні можливостідля формування благополучнішої і збалансованої в гендерному відношенні особи.Приклади паритетних відносин між подружжям, заснованих на взаєморозумінні івзаємній підтримці вже не будуть основою для соціалізації, відтворюючоїгендерну асиметрію, тобто джерело пригноблення жінок в суспільстві. Отже‚ загальнийсенс змін сім'ї, а разом з нею і ролі жінки в соціумі полягає в тому, що наданому етапі відбувається пошук нової рівноваги і гармонії між особою,приватною і публічною сферою, які, по суті, є ознаками ширших змін в культурі ісуспільстві.
Висновок до 1 розділу
Фемінізм не зводиться до виключно суспільно-політичної або академічноїдіяльності, а є широким теоретичним напрямом, який часто критично оцінюєреальні перспективи розвитку і трансформації суспільства і пропонує своїсоціальні проекти майбутнього.
Якщо раніше зміна положення жінки була всього лише своєрідною ілюстрацієюабо другорядним доповненням до різного роду соціальних концепцій, то в данийчас‚ ситуація буквально «перекинулася»: масштаби залученості жінок векономічне і політичне життя суспільства, відносність гендерний ролей,самостійність ідентифікації, поява і розвиток людини нової, сучасної формації,здатної пережити кризу і створити нове суспільство і т. ін., все це стаємогутнім стимулом теоретичного дослідження сучасного суспільства.
2.Фемінізація сім'ї у сучасному суспільстві
2.1 Місце сім'ї усучасному суспільстві
фемінізмсім'я жінка родина
У 20-ті роки XX ст. американські соціологи дійшливисновку про зниження ролі сім'ї у життєдіяльності суспільства, ґрунтувавсянасамперед на підставі зниження дітонародження і зростання злочинності. Здавалося, що сім'я перестала належновиконувати свої функції, особливо репродуктивну і виховну. У 60-ті роки за такзваної «сексуальної революції», коли значно збільшилась кількістьрозлучень, стали говорити навіть про агонію сім'ї‚ як соціального інституту. Все це‚ давало підстави говорити про дезорганізацію сім'ї. Дещо пізніше аналогічні явища спостерігалися ів нашому суспільстві. [6‚ ст. 2]
Фундаментальне значеннясім'ї здавна полягало у її посередницькій функції, яка з'єднувала окрему людинуіз соціальною структурою суспільства. Так тривало аж до XX ст. Однак поступовевідособлення, диференціація і спеціалізація діяльності соціальних інститутівзапочаткували процес ослаблення посередницької ролі сім'ї, звуження кола їїфункцій. Це було зумовлено частковою співучастю у реалізації сімейних функцій,перехопленням їх іншими соціальними інститутами, переміщенням за межі сім'їважливих видів діяльності, які традиційно їй належали. Так, сім'я пересталабути виробничим осередком, члени сім'ї часто харчуються за межами дому, всечастіше вдаються до сфери послуг тощо, значну відповідальність за вихованнядітей взяла на себе школа. [ 7‚ ст. 1 ]
Помітно вплинуло надезорганізацію сім'ї промислове машинне виробництво, усунувши сімейневиробництво і залучивши членів сім'ї до сфери найманої праці. Цим булозавершено руйнацію посередницької ролі сім'ї. В умовах індустріального способувиробництва благополуччя людини стало залежати не від сім'ї, а відіндивідуальних досягнень особи в інших соціальнихінститутах. За попередніх умовлюдині було важче прожити поза сім'єю. Це стосувалось не тільки матеріальної, ай інших сфер життя, наприклад, сексуальної. У доіндустріальний період людиздебільшого мешкали у порівняно невеликих поселеннях, де позашлюбні сексуальніконтакти легко виявлялися й осуджувалися. Паралельний процес поліпшеннясанітарно-гігієнічних умов життя і розвитку охорони здоров'я значно знизивсмертність, радикально трансформував структуру захворювань, які спричинялисмерть. З цього часу потреба в постійно високій народжуваності ібагатодітності, які б компенсували високу смертність, стала не такою актуальноюдля самозбереження людства. Пом'якшилося ставлення до дошлюбних і позашлюбнихстосунків, процедури розлучення тощо. В індивідуальних уявленнях про сім'юпочинає переважати орієнтація на сексуальне партнерство, товаришування, надомашню кооперацію співіснування. Бажання стати матір'ю (батьком) відійшло назадній план, народження однієї дитини стало даниною одруженню, побутовомуконформізму, оскільки жити «як усі» передбачало й народження дитини.Одночасно розростаються позасімейні орієнтації, розширюються можливості длямінімізації кількості дітей у сім'ї аж до бездітності. [12‚ ст. 3]
Скорочення кількостідітей у сім'ї зумовлено не стільки матеріальними труднощами, як конфліктомцінностей у суспільстві, конкуренцією пріоритетів, де цінність сім'ї та дітейдевальвується, а перевагу отримують цілком інші інтереси, що роз'єднують сім'ю,руйнують сімейне «Ми» і збільшують «вартість» позасімейного«Я». Ослаблення почуття сімейного обов'язку в усіх членів сім'ї — убатьків перед дітьми, молодших перед старшими, у подружжя одне перед одним. Усеце постає у центрі сімейної дезорганізації і супроводжується ізоляцією кожногоїї члена. Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючисьформами одиноко-комунального співіснування. Сім'я сприймається‚ як зосередження безлічі справ, яківимагають сил, часу, нервів. Все частіше це призводить до її розпаду абоформування неповної сім'ї з одним із батьків, адже у зазначених випадкахмінімізуються затрати життєвої енергії індивідів. Неповна сім'я з 1—2 дітьми,але з постійною відсутністю батька, матері, дітей вдома у зв'язку зперебуванням батьків на роботі, а дітей у дитячих закладах стають формамиособистої свободи. Наявність трьох і більше дітей у сім'ї спричиняють відчуженнявід самого себе. Орієнтованість індивідуальних систем цінностей на позасімейнісфери діяльності все частіше асоціюється з перешкодою до особистого успіху. Урадянському суспільстві названі процеси відбувалися взагалі у дуженесприятливих для сім'ї умовах: авральні «соціалістична індустріалізація»,«колективізація» сільського господарства, ліквідація приватноївласності та різних дрібних господарств, урбанізація породжували або посилюваликризові явища в сім'ї‚ що не могло не відбитися на сучасній українській сім'ї. Сучасні українські сім`ї дужевідрізняються від сімей початку минулого століття. За короткий час змінилося дужебагато: сімейні цінності, пріоритети. Багато сімей розпадається. Експерти тасоціологи запевняють, що нині модель української сім`ї наближається доєвропейської та американської. Особливо це стосується шлюбного віку, якийзростає. Молоді люди не поспішають одружуватись. Середній вік одруженнячоловіків становить 30 років, жінок– 27. Стало «модно» не реєструватишлюби, як кажуть у народі, жити на віру. Щоправда, така «мода» зовсімне відповідає українській традиції, але коли вже є таке, то головне знаходитиспільну мову та любити один одного, тоді і добробут та щастя буде.Громадянський шлюб не зменшує ступінь переживань і болю від розлучення. Радше,збільшує. Оскільки людей, по суті, нічого не зв’язує, немає за що зачепитися.Людина почувається непотрібною. Стереотипне уявлення про повну сім’ю — мама,тато, син і дочка. Проте реальність сучасного світу інакша. Ще на початку 60-хроків і протягом двадцяти років українська родина в середньому складалася зчотирьох чоловік — батько, мати, двоє дітей. У 90-х цей показник почавневблаганно падати і сучасні українські сім’ї дуже різні. Вже тільки перелікїхніх назв — «благополучна», «проблемна», «молода»,«неповна», «багатодітна», «заможна», або «малозабезпечена»,— яскраве тому підтвердження. Нині в Україні більшість сімей — неповні.Статистика каже, що понад два мільйони з них складається переважно з матері (їхпонад 76,3 відсотка) і в таких сім’ях виховується 1,5 мільйона дітей. Унадзвичайно складному становищі опинилися багатодітні й неповні сім’ї, а такожсім’ї з дітьми або батьками-інвалідами. Отже‚ втративши національні сімейнітрадиції, сучасне українське подружжя намагається копіювати американськийспосіб життя — з його прагматичними зв’язками, повною матеріальною незалежністюїї членів тощо. Споконвіку в основі української сім’ї були взаємоповага,підтримка, взаєморозуміння. Шлюби укладалися один раз і на все життя. А ниніщороку в Україні реєструється близько 400 тисяч шлюбів. А близько 200 тисяч пар– розлучається. Третина сімей розпадається протягом перших чотирьох роківшлюбу, а ще через п’ять років розбігаються 30% сімей. І дуже рідко в основі цихрозлучень – невирішувані проблеми. Найчастіше це просто небажання зрозуміти таприйняти думку іншого, поступитися, неготовність взяти на себе відповідальністьза майбутнє та будувати рівноправні відносини з обранцем, надто високавимогливість (але чомусь не до себе, а до партнера по шлюбу), звичайні побутовісуперечки. Саме об це розбивається сьогодні більшість шлюбів. І, звичайно, нелише в Україні, а в усьому світі.
2.2 Трансформаціятрадиційної сім'ї
" … патриархальная семья все еще
сохраняет большоезначение, хотя
сомнительно, что так будет
продолжаться долго".
Б. Рассел
Сім'я – це одна з найважливіших форм організації життя людей, яка маєфундаментальне значення як для індивіда, особистості, так і для суспільства.
Сім'я – це історична форма організації життя людей. Її форми і функціїзмінюються із розвитком виробництва, техніки, технології, суспільних відносин,культури в цілому. Розвиток сім'ї – одна із найважливіших складових розвиткусуспільства та його культури.
Сім’я – це група людей, об’єднаних подружньо – родинними зв’язками, якіспільно здійснюють відтворення населення, забезпечують спадкоємність поколінь,а також соціалізацію дітей, і підтримують один одного. [ 3‚ ст. 27]
Без сім’їнеможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті, неможливеутворення всіх інших соціальних інституцій. Саме рівень розвитку сім’ї разом зхарактером праці зумовлюють суспільнийпорядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов.
Починаючи з 1960-х років дослідники у багатьох країнах світу виражаютьстурбованість кризовим станом сучасної сім’ї, ставлячи це явище в прямузалежність від глобальних соціальних трансформацій. Між іншим інститут
сім'ї – про що свідчить його багатовікова історія – виявився найбільшстабільною спільністю.
Впродовж всього минулого століття в науковій літературі посилаються наодні і ті ж соціальні чинники‚ які лежать на поверхні: збільшується числосамотніх чоловіків і жінок росте кількість розлучень знижується рівеньнароджуваності стає більше «неповних» сімей‚ наростає кількість «повторних»шлюбів інтенсифікувалися сексуальні відносини зовні інституту шлюбу та інше. Усправедливості цих тенденцій неможливо засумніватися: на їхній сторонібільш чим сторічна статистика. Та все ж статистичні дані, наскільки б значнимивони не були фіксують лише даність не пояснених глибинних соціальнихперетворень. Очевидно, звідси спираючись на тотожні показники наприклад,народжуваності або «послідовній полігамії», так назвав цей феноменамериканський соціолог П. Лендіс одні фахівці інтерпретують їх як кризамоногамії [4‚ ст. 33]; інші – як її трансформацію у бік акцентуванняособової своєрідності кожного з членів цього союзу, тобто відстоюють ідеюмодернізації інституту сім'ї.
Пов'язуючи все це із зростаючими у суспільстві тенденціями індивідуалізмуі раціоналізму, учені стали говорити про другий демографічний перехід. Всередині 1980-х р. про нього першими заговорили Дірк ван де Каа і Рон Лестіг, адекілька пізніше Каа стисло сформулював перелік характерних змін в стані сім'ї:від пари «дитина-король з батька»‚ до «пари королів здитиною»; від контрацепції в цілях оберігання‚ до контрацепції яксамовираженню; від однорідного господарства‚ до плюралістичних типів сім'ї ідомашнього господарства
Причини згаданих змін продовжують обговорюватися ученими причомутрактуються вони неоднаково. Мабуть має рацію А.Вишнєвський стверджуючи,що тільки економічна реформа, спад економіки і навіть криза не могли б обусловитидемографічне положення, що склалося, яке виявилося також і в помітному зниженнінароджуваності. Подібним же чином міркує і А. Романюк, який вважає, що коріння проблемиматеринства — не у фінансовій сфері, а у зміні ціннісних орієнтацій [ 14‚ ст. 3].
Американська дослідниця Арлі Хохшілд відома своїми відкриттями новихсоціальних фактів і феноменів, що впливають на глибинні емоційні зв'язки міжлюдьми. У своїх книгах вона показує, що в сучасному суспільстві, що украйраціоналізовано, пронизаному ідеологією ринку, сім'я і будинок витісняються напериферію, стають маргінальним утворенням. Люди приділяють їм менше часу і сил,оскільки стрижнем їх життя стає робота, що вимагає все більше часу і постійнійконцентрації зусиль. «Час для емоцій» стає розкішшю, доступноюнебагатьом, а отже, сім'я починає сприйматися як тягар. Постійний брак часу ісил для виконання сімейних обов'язків викликає постійне відчуття провини(особливо властиве жінкам), роздратування, що веде до зростання конфліктів.
А. Хохшілд стверджує, що пресінг сучасного життя все глибше «заштовхує»чоловіків і жінок «в роботу» і «в супермаркет». У повсякденнійреальності сім'я і близькі нам люди‚ все менш здатні залишатися центромжиттєвого світу, проте для більшості людей вони тим самим набувають вищоїцінності, чим раніше. «Ми оберігаємо і леліємо в глибині душі ідеюзаповітної сім'ї, і ми відокремлюємо цей ідеал від практики. Ми не зв'язуємоте, про що ми думаємо, з тим, що ми робимо», — пояснює цей парадокс А.Хохшілд. [ 12. ]
Якщо «традиційна сім'я» (батько-годувальник імати-домогосподарка, що прожили в шлюбі з юності до старості і виростили декількадітей) визначала долю людини, то сучасна сім'я є одним з проектів, які людиназдійснює протягом життя. На думку відомого англійського соціолога ЕнтоніГідденса, це зв'язано із зміною ролі традиції в житті сучасної людини, а усфері інтимного життя виражається зміною ідеалу любові. «Романтичний»ідеал, що припускав збереження подружніх відносин впродовж всього життя іекономічну залежність жінки від чоловіка, поступово змінявся ідеалом «чистихвідносин». У них на перше місце виходить цінність інтимності, якаприпускає емоційну відвертість один одному і рівний «обмін» емоціями.«Чисті відносини» на відміну від романтичних, в принципі, небудуються з метою шлюбу або навіть співжиття. Засноване на таких відносинахсумісне життя продовжується лише до тих пір, поки зберігається взаємне,емоційне задоволення, відвертість і довіра один одному. .[5‚ ст. 66]
Більшість дослідників сходяться на думці, що сьогодні немає єдиної,нормативної моделі сім'ї. В останні півтора-два десятиліття більш менш єдину для всіх верствнаселення сімейну модель («працююча мати») змінив вибір сімейнихмоделей. Люди, особливо молоді, більше готові до експериментування в особистомужитті. З'явилися і навіть набувають популярності гостьові і екстериторіальнісоюзи (їх ще називають «шлюбами вихідного дня»). Подружжя проживає врізних квартирах (іноді по сусідству), бачиться раз-два в тиждень, найчастішена вихідних. Вважається, що такі союзи укладають зайняті роботою, матеріальнозабезпечені люди, які особливо цінують особисту незалежність, автономію ібояться рутини повсякденності. Подібні союзи можуть тривати декілька років інавіть десятиліть, а можуть або швидко закінчитися розривом, або перетворитисяна звичайний шлюб. Ще рідкісніші і екзотичні форми відносин — «відкриті»шлюби, коли кожний з подружжя користується повною сексуальною свободою, а такожгрупові шлюби — приналежність молодіжної культури. У них об'єднуються декількапар, які живуть «комуною» протягом двох-трьох років. У такі союзичастіше вступають люди, що тимчасово живуть і працюють у великих містах.
Для сучасної сім'ї характерна невизначеність гендерних і батьківсько-дитячихвідносин. Центральний пункт суперечностей в ній — наявність сильнихвідцентрових тенденцій. Кожний з членів сім'ї прагне задовольняти своїіндивідуальні прагнення, при цьому стають все розмитішими скріплюючі відносининорми, які були чітко прописані в традиційній сім'ї. Такі норми визначали, щоекономічний внесок чоловіка-батька — основа його сімейного верховенства і обов'язокжінки-матері — вести домашнє господарство і доглядати за дітьми. У сучаснійсім'ї, навпаки, все є об'єктом обговорення — батьківство, сексуальність,розподіл домашньої роботи, фінанси. Це робить відносини крихкішими іконфліктними. У міру того як чоловіки, жінки і діти перестають орієнтуватися напатріархальну субординацію, на перший план висуваються їх емоційні потреби ііндивідуальні прагнення.
У дев'яності роки XX століття посилилося економічне значення сім'ї, асімейні відносини або відносини за типом сімейних в ще більшому ступені, ніж зарадянських часів, стали сприйматися‚ як єдиний захист в нестабільному іворожому зовнішньому світі. Сім'я перетворилася на головну гарантію виживанняне тільки для «традиційних» і «нових» бідних, але і длязабезпечених громадян. [ 20. ]
У пострадянську епоху сім'я — свого роду буфер, пом'якшуючий соціальнунапругу в суспільстві. Вона стала резервом для неоплаченого і економічноневрахованої праці, компенсуючої провали в економіці. Разом з тим, гендернівідносини усередині домашніх господарств, в основному, будуються за схемою «чоловік- здобувач сім'ї», а жінки вважаються працівниками «другорядноїзначущості». У них обмежені можливості добитися кар'єрного зростання, івони як і раніше несуть подвійний тягар професійної зайнятості і домашніх обов'язків.здравомислова
В пострадянському суспільстві існують два фундаментальні обмеження, щослужать для більшості чоловіків і жінок простором особистого вибору. По-перше,це ризик бідності — результат обвального соціального розшарування, що почалосяв 90-і роки. По-друге, невирішений конфлікт традиційних і модерністськихцінностей — результат того, що не дивлячись на пережитий в ХХ столітті досвідрадянського рівноправ'я, зростання освіченості серед жінок, їхконкурентоспроможність в професії, суспільство багато в чому залишаєтьсяпатріархальним. Про це свідчать суперечливі норми, які регулюють гендернівідносини в більшості російських сімей. [ 2‚ ст. 5]
Більшість чоловіків і жінок впевнено у тому, що верховенство в сім'ї не залежить від економічноговнеску подружжя, і, як правило, саме жінка розпоряджається грошима. Дружинаможе мати не тільки власні професійні інтереси, але і прагнути до кар'єри, алематеринські обов'язки вважаються безумовним пріоритетом для жінки-матері, якавинна на невизначений час залишити роботу і навіть думки про кар'єру. Сімейніобов'язки розглядаються як центр життя жінки, але не чоловіка, у якого іншепризначення. Проте побутові обов'язки дружини повинні ділити порівну, оскількипризнається, що ведення домашнього господарства — важка робота, а брак повинен ґрунтуватисяна взаємній пошані подружжя, довірі і підтримці.
У пострадянській російській сім'ї вважається нормою, що діти не боятьсябатька, що батьки пояснюють їм свої рішення, що дитина розвивається вільно, ане так, як йому наказують батьки: вони контролюють круг спілкування дитини, авін, у свою чергу, погоджує з батьками, як, наприклад, витрачати заробленігроші. Батьки повинні допомагати своїм дорослим дітям, а ті, збираючисьодружуватися, повинні дістати схвалення батьків.
Багато вітчизняних досліджень показують, що жінки виступають зазбереження основ рівноправної сім'ї радянського типу, додаючи до цього вимогу,що заробляти зобов'язаний чоловік. Жінка в такій сім'ї може працювати і навітьробити кар'єру, хоча основна відповідальність за сім'ю і дітей теж лежить наній. Створюється враження, що жінки хотіли б зняти з себе відповідальність заекономічну сторону сімейного життя, але при цьому не готові прийняти рольхатньої господарки і хочуть зберегти контроль над чоловіком і дітьми усерединісім'ї.
Чоловіки, перш за все молоді, мислять себе не інакше, як в ролі розділусім'ї, і хотіли б побудувати подружні відносини по традиційному зразку, абатьківський-дитячі — по модернізованому, ослабивши батьківський контроль іопіку. Проте більшість чоловіків все-таки визнають, що кар'єра дружини так самоважлива, як і кар'єра чоловіка, і подружжя повинне ділити між собою обов'язкипо будинку. [ 12. ]
Залишилися майже не зачіпленими традиційні гендерні межі, яківстановлюють відмінності між «справжнім чоловіком» і «справжньоюжінкою», визначають уявлення про норму і відхилення в поведінці чоловіківі жінок. Проте, вважаючи такі межі природно заданими і непорушними, жінки ічоловіки часто виявляються дезорієнтованими перед лицем швидких змін, яківторгаються в їх повсякденне життя. Виграють ті, хто готовий переглядатиколишні межі і встановлювати нові, менш жорсткі, міняючи тим самим умови «договору».Не йдеться, зрозуміло, про юридичний документ, регулюючий має рацію і обов'язкичоловіка і жінки в сім'ї. Внутрішньо сімейний гендерний договір — це непрописане правило взаємодії, щосклалися в сім'ї. Вони визначають сфери компетенції чоловіка і жінки, мірувідповідальності кожного за сім'ю і за збереження відносин, а також межі,порушення яких може привести до їх розриву. Такий договір грунтується нагендерній асиметрії, яка склалися в суспільстві, але, кінець кінцем, вінвизначається повсякденною практикою відносин чоловіка і жінки в сім'ї. [13. 41ст.]
2.3 Вплив фемінізму на сучасну сім'ю
Жіночий рух починався з боротьби за рівні права. Ця боротьба за виборчеправо, за право власності і за свободу зробила величезний вплив на суспільнежиття. Від результатів цієї боротьби виграли не тільки жінки, але і цивілізаціяв цілому.
Фемінізм перебільшив значущість рівної оплати за рівну працю, іпродивився необхідність сімейної зарплати для підтримки дітей. Жінки завждиграли одну з найважливіших ролей в суспільстві, забезпечуючи спадкоємністьпоколінь і «етичну економіку», іншими словами, відтворення соціальногопорядку. Статевий розподіл праці і взаємодоповнювана тендерних ролей служили, зодного боку, підвищенню чоловічої самооцінки, запобіганню асоціальнійповедінці, а з іншої — зміцненню гідності жінок. Сприймаючи себе частиноюсімейного цілого, жінки задовольнялися роллю домогосподарки, а чоловіки — роллюгодувальників, стаючи ближчим один до одного і розділяючи суміснувідповідальність за сім'ю. При цьому домінування на ринку праці допомагалочоловікам пригнічувати свої гірші риси. Фемінізм боровся за рівні можливості впрацевлаштуванні і за державну підтримку матерів-одинаків, а в результатічоловіків виштовхували не тільки з ринку праці, але і з сім'ї, позбавляючи їхролі годувальника.
Безперечна ключова роль жінки в здійсненні найосновніших функційцивілізованого суспільства, і, перш за все, в духовному аспекті, що є дійснимбазисом суспільства. Всупереч феміністським атакам на релігію церква вважалажінок більш духовними і добродійними, ніж чоловіків. Незамінна також роль жінокяк перші етичні наставниці своїх дітей — якщо держава задумає замінити жінокмережею агентств по вихованню і моральному навчанню дітей, то така мережа ляженепосильним податковим тягарем навіть на багаті нації. [18‚ ст. 65]
У 80 і 90-і роки минулого століття фемінізм концентрувався на правахжінок в збиток їх обов'язкам, тобто відмовився визнати відповідальність однихпо відношенню до інших людей. У цьому пункті виявляється обмеження прав людиниі прав жінок зокрема, що перешкоджає встановленню дійсної рівності статей. Слідпідкреслити, що має рацію і обов'язки чоловіків і жінок не роздільні один відодного у зв'язку з взаємною доповнюваністю і єдністю тендерних ролей, щодосягається завдяки посередництву сім'ї. Разом з тим, суперечність між правами,з одного боку, і обов'язками, з іншою, є дуже важливою проблемою як дляіндивіда, прагнучого до самореалізації, так і для суспільства, прагнучого достабільності. Для будь-якого суспільства дуже важливо знайти правильний балансміж правами і обов'язками. Ключовим інститутом, що допомагає збалансувати маєрацію і обов'язки, досягти не тільки самореалізації індивіда, але ісприйнятливості особи до запитів суспільства, є сім'я.
Саме у сім'ї чоловік дізнається, що індивідуальні права і свободи повиннібути співвіднесені з вимогами інших в рамках багатообразних зв'язків, яківстановлюються в сім'ї як первинній соціальній системі. Впродовж всієї історіїв самих різних культурах жінка грала найважливішу роль перш за все як мати всправі етичної освіти і соціалізації дітей. Нездатність феміністок визнатиобов'язки жінок‚ як матерів і дружин є чинником, що провокує самоізоляціюфемінізму від контексту загальнолюдських цінностей.
Сім'я є ключовою соціальною одиницею, оскільки від правильногофункціонування сім'ї залежить ефективна діяльність решти всіх суспільнихінститутів. Наприклад, рольова поведінка, якій дитина вчиться в сім'ї, стаємоделлю або прототипом поведінки в решті сегментів соціальної сфери. Усерединісім'ї зміст соціалізації забезпечується культурною традицією всьогосуспільства. Таким чином, сім'я, в якійсь мірі, є інструментом суспільства і,якщо вона функціонує неадекватно, то цілі і завдання всього суспільства неможуть бути досягнуті. Саме завдяки посередництву сім'ї суспільство здатнеотримати індивідуумів, сприйнятливих до суспільного блага. А сім'я у свою чергуможе існувати тільки тоді, коли її підтримує все суспільство.
Під впливом фемінізму сім'я стає все більше інтегрованою в політичну іекономічну систему‚ сімейні відносини починають залежати від економічних умовжиття суспільства і схильні мінятися разом з ним. В сучасній сім’ї розподілролей головування вже не залежить від економічного вкладу одного з подружжя.[13‚ст. 38]
У постіндустріальному суспільстві змінюються базові «сімейні»цінності і ідеали. Патріархатний гендерний контракт або договір: веденнядомашнього господарства і турбота про чоловіка і дітей для жінки і забезпеченняматеріального достатку сім'ї для чоловіка‚ витісняється гендерним контрактомрівного статусу двох партнерів, відповідно до якого на зміну жорсткої ієрархіїприходить вирівнювання положення, прав, можливостей чоловіків і жінок впублічній і приватній сферах.
Постмодерністська соціальна реальність зживає традиційний розподіл праці,більшість жінок зайнята зовні удома, і сфера професійної самореалізації для нихтака ж значуща, як і сімейна, приватна. Характерним для сучасної сім'ї стає те‚що дружина може мати не тільки власні професійні інтереси‚ але і прагнути докар’єрного зростання на рівні з чоловіком‚ і при цьому не відкидати своїматеринські обов’язки‚ вони вважаються безсумнівним пріоритетом для жінки –матері‚ яка сприймає за належне можливість залишити роботу на деякий час іприсвятити себе сім'ї… Побутові обов'язки дружини ділять порівну, оскількивизнається, що ведення домашнього господарства — важка робота, а шлюб повиненґрунтуватися на взаємній пошані подружжя, довірі і підтримці.
Еволюція соціальних ролей чоловіків і жінок, направлена на розширеннясоціально-професійних ролей жінок, їх економічній незалежності, змінює характервзаємин між чоловіками і жінками в сім'ї, коли жінки по-новому оцінюють власніможливості і потреби. Інакше кажучи, маючи високу самооцінку, вони по-новомуоцінюють чоловіка як свого партнера, ставлять йому нові вимоги.
Жінки в рамках сучасного суспільства фактично володіють рівними правами зчоловіками і готові приймати переважно рівні партнерські відносини з ними. Надумку феміністського соціального філософа Сьюзен Окин сім'я повинна бутиреорганізована відповідно до принципу справедливості. Рівноправ'я в сім'їозначає для неї справедливий розподіл роботи по будинку і догляду за дітьми міждружинами і чоловіками, чоловіки повинні навчитися відходу і турботі про інших,що допоможе їм навчитися вставати на точку зору іншого і, головне, навчить бутисправедливими.[ 7.]
Подібна ситуація не руйнує інститут сім'ї, як це іноді проголошується,але свідчить про кризу зростання сім'ї, коли раніше існуючі уявлення і цінностіставляться під сумнів. Криза сім'ї, таким чином, виражає завершення цілої епохинерівноправних відносин полови, відносин панування і підпорядкування.
Більш менш гармонійне існування чоловіків і жінок в сім'ї пов'язаневиключно з рівноправним стилем взаємодії. Безумовно, під цим не розумієтьсястирання границь між статями, фемінізм не закликає до нівеляції відмінностей.Сучасне суспільство, як і будь-яке інше диференційоване, але ця диференціаціявиключає дискримінацію за ознакою статі, включає право на відмінність, право назадоволення потреб в самореалізації, в прояві своєї індивідуальності, тобто прославляєжінку, створює дійсні можливості для особового зростання.
Існування безлічі варіантів фемінності і маськулінності, детермінованихне тільки відносинами в дитинстві, але активно формованих за допомогою культуриі мови визначає існування різних типів шлюбів, різних типів домогосподарств. Іззміною самих жінок, їх потреб, коли спостерігається деяке відділення жінок відсфери сімейного життя, яке можна порівняти з відділенням чоловіків відсімейного життя в процесі індустріалізації, інститут шлюбу зазнає значні зміни,які виявляються в альтернативних формах шлюбу (наприклад, регулярно-роздільнийбрак або відкритий брак, що припускає незалежне партнерство в інтелектуальній,професійній інших сферах і т.д.), зростання числа розлучень і кількості людей,що скептично відносяться до шлюбу. При цьому можна припустити, що однією знайпоширеніших форм сім'ї майбутнього буде сім'я, що складається з одногобатька — матері і її дітей. Таким чином, жінкам призначено грати все більшважливу роль ще і тому, що вони є і будуть опорою в більшості сімей. [ 1‚ ст…182]
Феміністська соціальна філософія запропонувала новий підхід, відповіднодо якого існуючі гендерні відносини в сім'ї і будь-яка жіноча підлеглістьрозглядається як неприйнятна і така, що потребує зміни. Стуктурно-функционалістська теорія «статевих ролей», що доводить, що формасім'ї з розділенням статевих ролей – оптимальна‚ була піддана критиці.Соціальні відмінності між чоловіками і жінками сконструйовані івикористовуються в традиційному суспільстві для встановлення владних відносиннад жінками.
Як підсумок можна сказати‚ що з погляду феміністської перспективи самепартнерські відносини дружин і чоловіків, коли кожний з них в рівній міріпроявляє турботу один про одного, можуть бути єдино можливою умовою успішногошлюбу. У такій сім'ї обоє партнерів зобов'язані піклуватися один про одного,задовольняти потреби один одного, нести один за одного відповідальність. Вцілому феміністський підхід за допомогою залучення гендерної теорії дозволив нетільки виявити дискримінацію жінок, запропонувати способи її подолання, але іподолати дихотомії понять материнства і батьківства, жіночій і чоловічійсексуальності, роботи і дому, грошей і любові, егоїзму і альтруїзму, і,найголовніше, їх традиційні асоціації з маськулінностью і фемінностью.
Висновок до 2 розділу
Під вливфемінізму інститут сім'ї не просто трансформувався‚ він можна сказати перейшовна новий рівень‚ де рівноправні відносини виносяться на перше місце.
Змінилась також іроль жінки у сім'ї‚ жінка тепер не обмежується лише роллю матері та дружини‚вона робить свій вклад у сімейний бюджет – працюючи, але при цьому воназалишається хорошою матір’ю своїх дітей і хорошою дружиною.
Звичайно не можнаупускати і деякі негативні моменти в розвитку сім'ї. Ця ж таки необмеженістьролей жінки‚ приводить і до того‚ що вона весь час віддає роботі і сім'ю вважаєтягарем‚ це можна яскраво спостерігати на таких проявах як зростання розлучень‚збільшення числа самотніх людей‚ малодітність сімей або і бездітні сім'ї зможливістю народження і виховання дітей.
Змінюєтьсясуспільство і з ним трансформується сім'я. Вплив фемінізму не міг оминутисім'ю‚ як соціальний інститут. Змінилася сім'я‚ погляди на відносини у сім'ї‚на розподіл обов’язків у сім'ї‚ розподіл сімейний ролей. Саме ці зміни і принісфемінізм у сучасну сім'ю.
3. Статус жінки всучасній сім'ї: крізь призму фемінізму
Завдяки першій діаграмі ми можемооцінити ставлення до матеріально незалежних жінок.
Діаграма №1
/>
На цій діаграмі (діаграма №1) ми бачимо‚ що найбільший відсоток припадаєна відповідь №5‚що відповідає позитивному ставленню до проблеми‚ також звідсивипливає‚ що негативно до матеріально незалежних жінок ставиться 0% респондентів.
Зміни у суспільстві дозволили сучасній жінці забезпечувати себематеріально і при цьому не відчувати ніякого суспільного тиску. Як ми можемопобачити на діаграмі №1‚суспільство не засуджує працюючих жінок‚ але і ставитьдо цього‚ як до нормального явища‚ притаманного сучасному суспільстві.
Виходячи із проблеми статусу жінки у сучасному суспільстві‚ ми бачимо‚ щозмінюються ролі жінок‚ жінка більше не є лише дружино і матір’ю‚ але ісамостійною економічною одиницею.
Діаграма №2
/>
Оцінюючиставлення до матеріально незалежних жінок ми не можемо відкидати і суміжнуситуацію яка склалася у суспільстві – це ставлення до жінок – кар’єристок. Надіаграмі №2 відображено ставлення до цієї ситуації. Отже‚ ми бачимо‚ щоставлення до кар’єристок є позитивним‚ але все таки воно на позицію відстає відматеріально незалежних жінок. Негативне ставлення‚ що відповідає першій позиції0%, позитивне ставлення (п’ята позиція) рівне 7‚69%, а найбільше відсотків маєчетверта позиція – 38‚46%. З цього ми можемо зробити висновок‚ що хоча рольоваситуація змінилася‚ але все таки переважає традиційне ставлення до ролі жінки усуспільстві – жінка може працювати але не віддавати весь час роботі‚ і в першу чергузалишатись жінко і матір'ю.
Діаграма №3
/>
Третя діаграмавідображає ставлення до жінок які поєднують сім'ю і кар’єру‚ ранжування в насзалишилось таке саме як і в двох попередніх діаграмах де 1– негативнеставлення‚ 5– позитивне і 6– важко відповісти. На цій діаграмі ми спостерігаємовеликий відсоток людей які сумніваються у своєму виборі‚ шоста позиція в насзаймає 15‚38%, а позиції з третьої по п’яту мають рівне значення 23‚8%.
Виходячи ізрезультатів цієї діаграми ми можемо оцінити ситуацію як таку‚ що є невизначеною‚ сталої більшості у нас не має і відповідно до цього можна сказати‚що у суспільстві не має визначеної точної думки‚ щодо поєднання кар’єри і сім'їжінко‚ але якщо звернути увагу на те що перша позиція у нас має 0% то можнатвердо сказати‚ що у суспільстві не побутує строго негативна думка‚ щодо цьогоявища.
Діаграма №4
/>
Четверта діаграмавідображає ставлення до одиноких матерів‚ як ми бачимо перші дві позиції‚ які відображають негативне ставленнядо даної ситуації мають найбільший відсоток 30‚77‚ проте не варто упускати тещо остання позиція яка дає відповідь важко відповісти має 23‚08 %, що є другимза величиною відсотком‚ найменший відсоток займає п’ята позиція яка даєвідповідь – позитивне ставлення‚ має 0%.
Отже ми можнапідсумувати‚ що ставлення до одиноких матерів є все таки більш негативним‚ ніжпозитивним‚ а якщо зважити на те що у сучасному суспільстві зростає кількістьрозлучень‚ то можна розраховувати на те що ситуація зміниться але в яку сторонузалишається невідомим.
Діаграма №5
/>
На п’ятійдіаграмі відображається питання " Що‚ на вашу думку‚ означає поняттяфемінізм?". Як можна побачити на цій діаграмі найбільший відсоток опитанихлюдей не дав точної відповіді ( важко відповісти)‚ приблизно рівний відсотоквідповідей набрали такі відповіді набрали‚ як: рух метою якого є повнерівноправ’я‚ рух за рівні права чоловіків і жінок‚ боротьба жінок за своїправа.
Отже‚ судячи ізцієї діаграми а також із попередніх можна сказати‚ що ставлення дофеміністичних проявів у суспільстві загалом є позитивним‚ але мало хто ціпрояви називає фемінізмом.
Висновок до 3 розділу
Як ми побачили ізвище показаних діаграм в українське суспільство не можна назвати абсолютно нефемінізованим‚ і це природно‚ адже з кожним роком кордони стають всерозмитішими‚ Україна інтегрується у світову спільноту‚ над нами більше немаєстальної завіси. Але все таки феміністичні прояви залишаються лишеіндивідуальними проявами.
Завдякипроведеному дослідженню ми змогли від слідкувати‚ як проявляється ставленнялюдей до різних проявів фемінізму‚ і якщо це досить таки ліберальні прояви то іставлення до них позитивне‚ а радикальніші його прояви сприймаються негативно іподекуди вороже.
Як загальнийпідсумок можна сказати‚ що статус жінки у сім'ї все таки змінився‚ і змінився укращу сторону. Сімейні відносини вийшли на рівні позиції‚ відносини статістають більш гармонійними і розуміючими.
Загальні висновкидо курсової роботи
У своїй роботі мипоставили собі за мету з’ясувати що таке фемінізм і як він впливає на сучаснусім'ю. У першому розділі ми розглянули‚ що таке фемінізм і його історіюстановлення. Отже‚ ми можемо сказати що сучасний фемінізм різко відрізняєтьсявід того яким він був на початку свого існування‚ якщо раніше феміністи ставалисобі чіткі завдання і намагалися їх досягнути‚ то сучасний фемінізм вирізняєтьсяплюралістичними поглядами та ідеями. Звичайно радикальні форми фемінізмуіснують і продовжують функціонувати‚ але навіть в них тепер починає виноситисьна перше місце значення людини‚ її місце у соціумі‚ а вже потім зміна всієїсистеми суспільства.
Фемінізм‚ яксуспільний рух вплину на всі суспільства і на всі їхні сфери йогофункціонування. Вплив фемінізму не міг оминути і такий інститут суспільства‚ яксім'я‚ адже саме сім'ю вважали найбільш патріархальною структурою. Саме протипатріархату і були звернені всі кинуті виклики радикального фемінізму.
Завдяки фемінізмузмінилося не лише становище жінки у суспільстві але і її становище у самомусуспільстві. Подвійна зайнятість, гіпертрофована відповідальність за дітей,заборони на багато престижних видів діяльності, сегрегація в малооплачуванихсферах зайнятості, відчуження від процесу управління на всіх рівнях самезавдяки фемінізму все це поступово відходить у минуле‚ заміняючись новимиструктурами які визнають жінку‚ як особистість‚ яка здатна не лише бутидоглядальницею дітей.
Саме сім'ї‚ яксоціальний інститут під виливом фемінізму‚ зазнала найвагоміших трансформацій.Саме про це і йдеться у другому розділі нашої роботи. У ньому ми даємовідповідь на такі питання як трансформувався інститут сім'ї‚ яке його місце усучасному суспільстві і як саме вплину фемінізм на сім'ю.
Сучасний етапзмін у сім'ї полягає у тому‚ що разом із зміною ролі жінки у суспільствізмінилася і її роль у сімейній структурі. Жінка у сім'ї набула нового значення.Сучасна сім'я трансформується у бік пошуку рівноваги із собою і своїмпартнерам‚ знінилося саме значення шлюбу‚ сім'я більше не призначена лише длянародження дітей. Тепер сім'я стає більш душевною і гармонійною структурою‚ якапокликана давати людині можливість душевного відпочинку, тепер сім'я свого родубухта відпочинку серед безсердечного світу.
Сучасною умовоюсімейного життя стає спільність у всьому і рівноправ’я‚ жінка більше не стоїтьу ролі підлеглої свого чоловіка‚ тепер вона є самостійною і може працювати ізаробляти гроші на рівні із своїм чоловіком.
Проте не вартозабувати про те що фемінізм приніс із собою і негативні явища у сім'ю. Сучаснесуспільство характеризується масовою самотністю людей‚ а ще частіше їхнім небажанням створювати повноцінну сім'ю‚ зростає число розлучень‚ адже все частішежоден із членів подружжя не відчуває себе відповідальним за іншого, ось далеконеповний список того до чого веде збільшення свободи. Та все таки не можнаказати‚ що сім'я знаходиться у кризі‚ сім'я найдревніший суспільний інститут івін не руйнується‚ а просто під впливом суспільства і часу‚ він змінюється.
У третьомурозділі ми поставили собі за мету розглянути‚ як змінився статус жінки у сім'їпід впливом суспільства.
З проведеногодослідження ми зробили висновок‚ що ставлення людей до різних проявівфемінізму‚ і якщо це досить таки ліберальні прояви то і ставлення до нихпозитивне‚ а радикальніші його прояви сприймаються негативно і подекуди вороже.
Як загальнийпідсумок можна сказати‚ що статус жінки у сім'ї все таки змінився‚ і змінився укращу сторону. Сімейні відносини вийшли на рівні позиції‚ відносини статістають більш гармонійними і розуміючими.
Проте вартозазначити‚ що частина людей хоч і позитивно ставить до проявів фемінізму усуспільстві‚ дати конструктивну відповідь на питання що ж все таки являє собоюфемінізм не може. Саме тому можливо якщо б наше суспільство було кращепоінформоване зміни які в ньому відбуваються відбувалися б швидше.
Списоквикористаної літератури
1. Айвазова С. Кистории феминизма/ Айвазова С. //Общественные науки и современность. 1992, №6. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: www.ecsocman.edu.ru/ons/msg/202908.html (використано 23.04.09)
2. Амджадин Л. Трансформационные измененияинститута семьи и брачных отношений в украинском обществе: гендерный анализ / Амджадин Л. // Соціологія: теория, методы, маркетинг. №3 2007
3. Антонов А. И., Медков В.М. Социология семьи. М.: Международногоуниверситета бизнеса и управления («Братья Карич»), 1996. – 304 с.
4. Антонов А. И.Микросоциология семьи (методология исследования структур и процессов) – М.: Издательский Дом «Nota Bene», 1998. – 360 с.
5. Гідденс Е. Соціологія – К.: Основи‚ 1999‚ – 726 с.
6. Голод С. И. Социолого-демографический анализ состояния и эволюциисемьи / Голод С. И. // Социологические исследования. 2008. № 1.
7. Гурко Т. А. Трансформация института семьи: постановка проблемы / Гурко Т. А. // Социологические исследования — 1995 — №10.
8. Городяненко В. Г. Соціологія – К., Академія.2008. – 560 с.
9. ГрабовськаІ. Ґендерні та феміністичні студії в сучасній Україні: проблеми та перспективи.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:www.varianty.org.ua/Humanitarians_on_XXI/Hrabovs'ka.htm (використано 29.03.09)
10. Ерохина Л. Философия феминизма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ihtika.net/?qwe=loginfromfile&zxcvb=0&filein=77148
(використано 20.03.09)
11. ЗалєвськийП. Фемінізм і демократія: тест насумісність Електронний ресурс]. – Режим доступу: infocorn.org.ua/2008/07/14/feminizm-i-demokratiya-test-na-sumisnist (використано 28.11.08)
12. Здравомыслова О. М. Семья: изпрошлого – в будущее / Здравомыслова О. М. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: www.ecsocman.edu.ru/db/msg/281530.html(використано 23.04.09)
13. Ладыкина Т.А.Феминизм в культуре постмодерна. – Омск: НОУ ВПО «Омский юридическийинститут», 2004. — 91 с.
14. Митрикас A. A. Семья как ценность: состояние и перспективіценносного выбора встранах Европы // Социологическиеисследования. Май 2004. № 5.
15. Сененко С. Лики українського фемінізму / Сененко С. // Дзеркало тижня № 51‚ 2004.
16. Смелзер Н.Социология – М.: Феникс‚ 1994.– 688 с.
17. Райт К. Анархізм, Фемінізм та Особистість" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: svobodna.org.ua/txt/theory/kolin-rajt-anarkhizm-feminizm-ta-osobistist/
(використано 23.04.09)
18. Филлипс Т. Ч. Феминизми семья: историко-социологический анализ.
Под. ред. Антонов А. И. – М.: Грааль‚ 2002 – 176 с.
19. Шестопал Е. Б. Политическая наука. Новые направления -М., 1999. – 530 ст.
20. Ярская – Смирнова Е. Р. Проблематизация семьи в социологии // Рубеж (альманах социальныхисследований). 1998. № 12. [Електроннийресурс]. – Режим доступу: www.ecsocman.edu.ru/rubezh/msg/155118.html
(використано 23.04.09)