--PAGE_BREAK--Період цвітіння чоловічих кущів обліпихи залежить від погодних умов, але зазвичай продовжується 6-12 днів. Квіти на осі ростучого пагона розкриваються знизу вверх не одночасно, вдень, коли температура повітря вища 6-100С. вони виділяють значну кількість пилку, до того ж взаємне розміщення долей оцвітини і тичинок пристосовано до переносу пилку вітром. При безвітряній погоді пилок знаходиться в пильниках, а на дні квітки, в щілині, створені долями оцвітини, тому навіть при легкому вітерці пилкові зерна переносяться на маточкові квіти жіночих екземплярів. В період цвітіння тичинкових квітів спостерігається ріст листя і стебла пагона лише у верхній, вегетативній, зоні, а криючі листки квітки не збільшуються в розмірах і не перешкоджають виходу пилку.
Маточкові квіти, як і тичинкові, розвиваються в пазусі криючого листка поодиноко, рідше у вигляді мало квіткового зонтика з 2-3 квітками. Вони безпелюсткові, чашовидні, оцвітина дволопатева, продовговато-яйцевидної форми, довжиною 2,0-2,5 мм на короткій квітконіжці. Забарвлення квітки жовтувато-зелене. Маточка одна, яка складається з одно гніздової зав’язі з однією сім’ядолею, короткого стовпчика і односторонньо видовженої приймочки (довжиною2-3 мм) жовтуватого кольору. Висота маточки перевищує висоту навколо плідника, тому зразу після цвітіння приймочка виділяється над оцвітиною. Незапилена приймочка росте на протязі 3-4 днів і набуває форми стручковидної спіралі довжиною 7-10 мм.
Після запилення ріст маточки зупиняється. Проростання пилкових зерен на приймочці починається через 3-4 години, а запліднення відбувається через 7-10 днів після запилення.
Зав’язь і частина стовпчика маточки мають своєрідний м’ясистий орган – гіпантій (квітколоже). При відсутності запилення гіпантій не розростається і опадає разом з не запиленою квіткою.
На відміну від чоловічих екземплярів обліпихи, у жіночих листя базальної генеративної зони пагона, що формується, в період бутонізації і цвітіння більш-менш інтенсивно ростуть, тому вони за своїми розмірами дещо крупніші від аналогічного листя у чоловічих рослин, що є пристосувальною ознакою до анемофілії.
Таким чином, спадково закріплена дводомність обліпихи поєднується з високою прогресивною спеціалізацією органів статевого розмноження. Невеликі розміри квітів, мінімальне число складових частин, об’єднання плодолистика в жіночий апарат з однією маточкою свідчить про еволюційну здатність генеративної сфери. Одночасно висока спеціалізація генеративних органів, їх вторинне спрощення дають наявність лише перехресного запилення. Це створює передумови для збільшення формового різноманіття в межах популяції і в цілому виді, що спостерігається в природних умовах росту обліпихи.
Після запилення з наступною зав’яззю сім’ядоля перетворюється на насіння, а зав’язь і гіпантій – в плід. Забарвлення насіння від сірувато-бурого до темно-коричневого, майже чорного. Воно залежить від різної кількості дубильних речовин і темно фарбованих пігментів у насіннєвих покривах. Насіння блискуче, має прокольну борозенку. Їх довжина досягає 4-7 мм, ширина 2,5-3,5 мм товщина 1,6-2,2 мм. Абсолютна маса 1000 сухого насіння 14-19 г. За формою вони продовгувато-округлі, на поперечному зрізі еліптичні. Зародок знаходиться в товстій шкірястій насіннєвій шкірці складної анатомічної будови. Сім’ядолі зародка овально-продовгуваті з малопомітним жилкуванням, займають основний об’єм насіння. Їх дві або три шт.
Із зовнішньої сторони насіння оточене оплоднем. Морфологічно оплодень розвивається із зав; язі та з тканин гіпантію, які зрослися.
Оковита м’якоть гіпантію – основна господарськоцінна частина плоду.
Анатомо-морфологічне вивчення генеративних органів обліпихи дозволяє вважати її плоди несправжніми соковитими сім’янками. В їх формуванні приймає участь зав’язь і гіпантій.
Від початку цвітіння до повного дозрівання плодів проходить 12-15 тижнів. Продовжуваність їх формування залежить від генотипу і погодних умов вегетаційного періоду.
Зав’язування плодів при оптимальних умовах складає 30-90% до загальної кількості маточкових квітів. В процесі морфологічного оформлення плодів спостерігається їх опадання, тому кількість плодів до кінця вегетаційного періоду менше, воно коливається від 20 до 35% до кількості нормально розвинутих маточкових квітів. Візуально плоди обліпихи в неспілому стані тверді, яскраво-зеленого кольору; при їх достиганні забарвлення змінюється до оранжевої чи жовтувато-червоної, а оплодень розм’якшується під впливом гідролітичних ферментів, які розщеплюють пектинові речовини клітинних оболонок паренхімного оплодня і перетворюють в розчинні сполуки. Одночасно вміст хлорофілу знижується, а перехід забарвлення плодів в оранжевий пов’язано з накопиченням каротиноїдів в соковитій м’якоті плода. Тому забарвлення плодів залежить від степені їх стиглості і вмісту каротиноїдів.
В залежності від спілості плодів, а також від часу їх збору і переробки хімічний склад плодів навіть в масштабах одного клону чи форми різний (табл. 1.1), і цю важливу біологічну особливість необхідно враховувати на виробництві.
В плодах обліпихи виявлено вітаміни С, Е, В1, В2, В6, каротин (провітамін А) і олія, що використовується для лікування хвороб.
Вміст хімічних речовин в плодах різних зразків обліпихи крушиновидної
складає: олія – 3,4-6%; вітамін С – 40-107 мг% з коливанням від 8,6 до 272,5 мг%; каротин – від 1,8 до 8,5 мг% з крайніми коливаннями від 0,9 до 10,9 мг%; вітамін Е в плодах – від 8,0 до 14,3 мг%, в олії з насіння – 105-120 мг%; вітамін В1 – 0,016-0,035 мг%; вітамін В2 – 0,03-0,05 мг%; вітамін В6 – 0,79 мг%.
Таблиця 1.1
Вміст хімічних речовин в плодах різних зразків обліпихи крушиновидної
Форми обліпихи
Цукру, %
Кислоти, %
Дубильних речовин, %
Вітамін С, мг %
Алтайська
3,46-6,18
1,16-1,67
0,021-0,083
50-60
Тянь-Шанська
Біля 5
2,02-2,77
0,144-0,29
133
Саянська
4-5
До 2,8
0,151-0,16
150
З таблиці 1.1 видно, що в плодах обліпихи міститься найменша кількість кислот в порівняні з іншими зразками. Цей зразок вигідно відрізняється і за вмістом дубильних речовин, що надають терпкий смак плодам. Вміст цукрів також найбільш високий саме в алтайській обліписі, а нижчий – в тянь-шанській і саянській. Через високий вміст кислот і дубильних речовин плоди двох останніх майже непридатні для вживання у свіжому вигляді.
В даний час в плодах обліпихи встановлено наявність 10 вітамінів, з них 6 – водорозчинні і 4 – олієрозчинні. Це такі вітаміни: водорозчинні – аскорбінова кислота, біофлавоноїди (вітамін Р), тиамін (В1), рибофлавін (В2), фолієва кислота (В9), холін; олієрозчинні – каротиноїди (група вітаміну А), токоферол (Е), філохінони (група вітаміну К), ненасичені жирні кислоти (група вітаміну F) [4].
У обліпихи при проростанні насіння першим з’являється зародковий корінець, що дає початок системі головного кореня. Після виходу сім’ядолей на поверхню ґрунту, довжина головного кореня досягає 5-7 см, і в цей період на ньому формуються бокові корені першого порядку. З появою бічних коренів 1-го порядку спостерігається інтенсивний ріст сіянцю. Через 1,5-2,0 місяці довжина головного кореня досягає 14-20 см і навіть більше, бічні корені 1-го і 2-го порядків рівномірно розташовані по його довжині. В цій фазі спостерігається формування у сіянцю кореневих бульбочок, в основному на головному корені і на бокових 1-го порядку. В початковий період свого росту при первинній анатомічній будові коріння і бульбочки білі, але до кінця вегетаційного періоду вони формують пробку і їх колір змінюється на бурова то-коричневий, а коріння збільшується в діаметрі.
На другий рік у сіянців спостерігається інтенсивний розвиток бічних горизонтальних коренів, а ріст головного кореня дещо призупиняється. До кінця вегетативного періоду на коренях формуються зародки додаткових пагонів, що проростають наступного року, тобто у сіянців на ранніх фазах онтогенетичного розвитку появляється здатність до вегетативного коренепаросткового розмноження. В наступні роки у обліпихи розвиваються переважно товсті, шнуроподібні горизонтальні корені. На таких коріннях кореневих волосків майже немає, мичкуватість виражена слабко.
При засипанні окремих рослин чи куртини в цілому спостерігається утворення другого ярусу горизонтальних додаткових коренів на стеблових осях, засипаних землею. Одночасно засипаний і той, що знаходиться глибше, перший ярус коренів стає малоактивним і часто відмирає, а його функцію виконує другий. Така важлива біологічна особливість обліпихи до формування двох, і навіть трьохярусної кореневої системи є характерною ознакою, яку слід враховувати при введенні цієї породи в промислову культуру.
В природних умовах росту рослин обліпихи кореневі відростки, що з’являються на горизонтальних коренях материнської рослини, формують свою вище розташовану кореневу систему, але зв’язку з материнською рослиною, як правило, не втрачають.
Важливою біологічною особливістю кореневої системи обліпихи є її здатність фіксувати атмосферний молекулярний азот. У неї наявна мікориза, яка розвивається у вигляді коралових чи бульбочкових утворень. Це азот фіксуюча роль обліпихи.
Коренева система обліпихи має виражені гігроморфні властивості (шнуроподібні скелетні корені, слабкий розвиток механічних тканин, великий об’єм коркової паренхіми та ін.), що дозволяє за цією ознакою віднести цю породу до типових мезофітів і навіть до мезогідрофітів. Дійсно, коренева система здатна переносити надмірну вологість ґрунту і навіть довготривалі періоди затоплення, про що свідчить переважне розташування обліпихи біля річок при високому стоянні ґрунтових вод. Висока вибагливість кореневої системи до умов зволоження поєднується у обліпихи зі значним пристосуванням надземної частини переносити в деякій мірі внутрішній водний дефіцит, і активно його регулювати швидкими змінами осмотичного тиску клітинного соку. Однак в цілому вважати обліпиху засухостійкою рослиною не можна. Високі врожаї плодів і оптимальний розвиток рослин спостерігається при високій вологості ґрунту (до 85%), що дозволяє віднести цю культуру до типових мезофітів, але з характерною ксеноморфною морфологічною структурою надземної системи [3].
Особливу цінність мають симбіотичні якості обліпихи: за допомогою мікроорганізмів в кореневих бульбочках, засвоюється атмосферний азот і збагачує ним грунт [33].
Важливою біологічною особливістю обліпихи є її здатність до утворення паростків і особливо коренепаростків. Ця особливість дозволяє відновлювати насадження у разі загибелі надземної частини материнських рослин або проводити омолоджувальне обрізування надземної частини кущів [1].
На коренях обліпихи знаходяться кореневі бульбочки, які, фіксуючи азот з повітря ґрунту, практично повністю задовольняють потребу рослини в азоті. Відсутність чи мала кількість кореневих бульбочок на коренях обліпихи стримує її ріст, особливо в перші роки розвитку. Найбільше бульбочок утворюється на бокових корінцях, що знаходяться у верхній частині ґрунту [3, 17, 33].
Тривалість життя рослин обліпихи у міру просування з півдня на північ зменшується; те ж відбувається і з висотою. Якщо на півдні обліпиха приймає деревовидну форму з висотою до 15 (18) м з діаметром до 30 см і більш, то в сибірських чагарниках вона зустрічається у вигляді невеликих кущів. Тривалість життя жіночих рослин не перевищує 15 років, дуже рідко – 20 років. Чоловічі рослини живуть довше. Завдяки декоративності плодів і листя обліпихи, вона може бути чудовою прикрасою міст і сіл, численних новобудов, при реконструкції старих і створенні нових парків і лісопарків, скверів, а також при закладанні пришкільних ділянок, де цю рослину з урахуванням біоекологічних особливостей краще розміщувати на супіщаних легкосуглинкових ґрунтах з достатнім зволоженням.
Завдяки своєрідній кроні, сріблястому забарвленню листя і святковим, яскравим плодам обліпиха цінується як декоративна культура.
Обліпиху можна успішно використовувати при агромеліорації еродованих земель. Її рослини, висаджені в яругах, завдяки активному утворенню кореневих паростків, зміцнюють грунт і зберігають його від дальшого руйнування, внаслідок чого зменшується або зовсім припиняється водна ерозія. При цьому обліпиха може порівняно легко переносити деяке замулення, що сприяє створенню нового ярусу кореневої системи і утворенню додаткових кореневих паростків, які добре протистоять ерозійним процесам. Кореневі паростки обліпихи відіграють активну роль при освоєнні перелогових піщаних земель, що піддаються вітровій, ерозії, а тому малопридатні для сільськогосподарського використання.
1.2. Особливості вирощування кореневласного садивного матеріалу обліпихи крушиновидної
В Україні і за кордоном питанням регенерації коренів у стеблових живців присвячено значну кількість робіт. Згідно сучасних уявлень регенераційна здатність – це ділення, ріст, диференціація клітин, в основі якої лежить активність біосинтезу білків, нуклеїнових кислот [2, 4, 6, 7, 12, 14-16, 17, 20, 28, 30, 32, 34, 35, ].
В останній час виникли різні напрямки в дослідженнях по кореневласному розмноженню декоративних рослин. Інтерес багатьох дослідників до кореневласного розмноження цих рослин виник тому, що для багатьох їх видів і сортів, він є, по-перше, єдиним шляхом зберігання в нащадках біологічних, господарсько-цінних ознак і властивостей, а, по-друге, прискореним отриманням садивного матеріалу. Кореневласні рослини генетично однорідні, мають велику фізіологічну цілісність, у цих рослин найбільш повно виробляються сортові ознаки і властивості [2, 4, 6, 7, 9, 12, 23, 25, 27, 32].
Освоєння технології зеленого живцювання у виробничих умовах стало можливим завдяки використанню результатів цілого ряду наукових досягнень вітчизняних та закордонних дослідників. В результаті вивчення двох взаємопов’язаних груп факторів – генотипних і фенотипних, з’явилась можливість вирішення багатьох питань і проблем.
Незважаючи на ряд наукових і виробничих успіхів в цьому напрямку, розмноження зеленими живцями дотепер слабко впроваджувалось в практику. Причиною стримуючого виробничого освоєння технології зеленого живцювання для багатьох плодових і ягідних культур являється слабка вивченість комплексів факторів мікроклімату, впливу фізіологічно-активних речовин, метамерності живцевого матеріалу, типу живця та ін.
Для масового розмноження обліпихи видався перспективним лише один спосіб – укорінення зелених живців в умовах дрібнодисперсного розпилення вологи [7, 10, 12-14, 18, 19, 21, 22, 31]. Дякуючи створенню промислових установок штучного туманоутворення, застосуванню поліетиленових плівок і синтетичних регуляторів росту, він став одним з провідних способів розмноження обліпихи в багатьох агрокліматичних зонах України.
Основою зеленого живцювання обліпихи є здатність зеленого живця до формування адвентивних коренів і відновлення цілого нового організму від вихідної материнської рослини [5, 7, 10, 12, 14, 28].
В дослідженнях Б.С.Єрмакова [12] і В.В.Фаустова [35] показано, що живцям обліпихи придатна висока регенераційна здатність, але не у всіх сортів і форм стеблові живці однаково добре регенерують адвентивні корені, навіть живці з одного й того ж пагона, через свою фізіологічну різноякісність, часто по-різному укорінюються, що створює деякі складності. Дослідники вказують на те, що для живцювання потрібно відбирати ростові пагони із середньою силою росту з одного порядку галуження, ярусу і віку, материнських гілок з однаково освітлених ділянок крони.
На думку М.Т.Тарасенко [25-28] основною умовою успішного укорінення зелених живців є вибір оптимальних строків живцювання. Деякі дослідники [2, 6] вказують лише на календарні строки, але вони знаходяться в залежності від метеорологічних факторів і тому не є сталими. М.Т.Тарасенко [25], Б.С. Ермаков [12] зазначають, що оптимальний строк живцювання зумовлюється ступінню визрівання пагонів. При цьому в одних видів строк живцювання співпадає з початком інтенсивного росту [8], інтенсивного росту пагонів [6, 7, 14, 25], із згасанням росту [24].
Важливе значення має також частина пагона. Краща укорінюваність живців з апікальної частини пагона відмічається у працях цілого ряду дослідників [7, 13, 14, 25]. Хоча у багатьох дослідженнях живці з медіальної і базальної частини укорінювались краще, ніж з апікальної [6, 10, 19, 20].
Оптимальні строки зеленого живцювання садових культур пов’язуються із певним ступенем визрівання пагонів, що календарно припадає на червень-липень [7, 14, 25]. У зв’язку з цим у зелених живців відбувається зміщення фенологічних фаз, оскільки поряд із утворенням адвентивних коренів у живців багатьох порід пробуджуються до росту пазушні бруньки. Таке зміщення фенологічних фаз порушує властивий багатьом видам рослин ритм росту і розвитку в річному циклі, а з цим порушується проходження процесів, які сприяють визріванню тканин, що призводить до гіршого збереження укорінених живців у зимовий період [17].
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--2. Живцювання у період уповільнення росту пагонів (1-5 липня).
3. Живцювання у період затухання росту пагонів (1-5 серпня).
Дослід ІІ. Вивчення впливу строків пересаджування укорінених живців на дорощування, заготовлених з апікальної, медіальної і базальної частини пагона.
1. Дорощування укорінених живців на місці укорінення, без пересаджування (контроль). Укорінені живці не викопували, а залишали на ділянках укорінення і дорощували їх протягом наступного вегетаційного періоду.
2. Весняне пересаджування укорінених живців на дорощування. Укорінені живці, що перезимували на ділянках укорінення одночасно висаджували в поле на дорощування і пластикові контейнери місткістю 2,5 л. Дорощування проводили до кінця вегетаційного періоду.
3. Літнє пересаджування укорінених живців на дорощування:
– через 60-65 днів після живцювання (адвентивні корені першого і другого порядку галуження коричневі, суберинизовані, з’являється масова кількість активних бічних коренів третього порядку);
Живці висаджували одночасно в поле на дорощування і в пластикові контейнери.
4. Осіннє пересаджування укорінених живців на дорощування. Укорінені живці одночасно висаджували в поле на дорощування і пластикові контейнери. в першій декаді жовтня. Дорощування проводили протягом наступного вегетаційного періоду.
Живці заготовляли із апікальної, медіальної, базальної частин пагонів середньої сили росту, одного порядку галуження, ярусу і віку материнських гілок, з однаково освітлених ділянок крони. Заготівлю живців проводили вранці, коли в тканинах рослин був накопичений за ніч запас води. При заготівлі пагонів, щоб запобігти підсиханню, їх складали в пучки і зволожували, вкривали вологою мішковиною і поліетиленовою плівкою.
При пересаджуванні кореневласних рослин на дорощування в кожному варіанті досліду використовували по 10 кореневласних рослин у чотирикратній повторності. З метою полегшення викопування кореневласних рослин перед висаджуванням в поле на дорощування поливали їх водою, викопували та проводили обліки розвитку надземної та підземної частин. Обліковували кількість та довжину коренів на живці, товщину умовної кореневої шийки, величину приросту надземної частини та ін. Кореневласні рослини висаджували у попередньо підготовлені борозни глибиною до 15 см та відстанню між ними 40-45 см, а в рядку через 15-20 см. Після висаджування укорінених живців проводили полив за допомогою дощувальних механізмів. Контейнери з висадженими кореневласними рослинами розміщували на ділянці з автоматичним режимом поливу без притінення [29].
Укорінення зелених живців в значній мірі залежить від фази вегетації пагонів. На готовність пагонів до живцювання впливає і ступінь здерев’яніння маточних рослин.
Розділ 3
Особливості кореневласного розмноження обліпихи
крушиновидної сорту Чуйська (результати досліджень)
3.1. Вплив строків живцювання і типу пагона на укорінюваність зелених живців
Одним із перспективних способів розмноження обліпихи є розмноження стебловими живцями, що забезпечує отримання генетично однорідних саджанців, із збереженням сортової чистоти і господарсько-цінних ознак материнських осіб.
В основі кореневласного розмноження обліпихи лежить висока здатність адвентивних коренів із стеблового пагона до регенерації. Однак, проявлення цієї здатності залежить від різних біотичних і абіотичних факторів. Передусім від фізіологічної підготовленості, зон ростових пагонів, умов укорінення, хімічних факторів і т.д.
Для цієї цінної садової культури необхідна розробка ефективних заходів, що сприяють підвищенню регенераційної здатності у стеблових живців з метою прискореного розмноження.
Проведені дослідження показали, що в залежності від строків живцювання і типу пагона спостерігається різниця в процесі регенерації адвентивних коренів у стеблових живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська (табл. 3.1.1-3.1.3; Додатки А, Б, В).
У червні і липні пагони знаходились у фазі активного росту, які були заготовлені з апікальної медіальної і базальної частини пагона у вигляді напівздерев’янілої консистенції. Середня довжина пагонів у цей строк була в межах 11,3-26,8 см, а середня кількість листків на одному пагоні від 8,2 до 9,3 шт. У третій строк живцювання (серпень) активний ріст пагонів не спостерігався і пагони у базальній і медіальній частинах були майже здерев’янілими, тільки апікальна частина була напівздерев’янілою.
Таблиця 3.1.1
Вплив строків живцювання на укорінюваність зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, %
Зона пагона
2004 р.
2005 р.
2006 р.
Середнє за 2004-2006 рр.
Живцювання 1-5 червня
А
60,5
59,4
63,2
60,2
М
41,8
44,1
42,9
42,1
Б
54,8
50,6
51,6
52,3
Живцювання 1-5 липня
А
59,6
56,2
55,1
56,3
М
39,4
37,4
35,2
37,2
Б
50,1
44,6
46,1
46,2
Живцювання 1-5 серпня
А
16,2
14,6
18,4
16,4
М
10,8
8,2
12,1
10,4
Б
12,5
11,3
13,9
12,6
НІР05
3,1
3,8
4,3
Із даних таблиць видно, що у стеблових живців обліпихи крушиновидної досліджуваного сорту, заготовлених із апікальної і базальної частин пагона процес регенерації адвентивних коренів проходить інтенсивніше, ніж у живців, заготовлених із медіальної.
Майже у всі строки кращою вкорінюваністю відзначались живці, які були заготовлені з тієї частини пагона, яка була напівздерев’янілою, дещо гірше укорінювались здерев’янілі, а пагони, заготовлені з трав’янистою консистенцією, гинули повністю, або відрізнялись дуже слабкою регенераційною здатністю.
Так, в рекогносцирувальних дослідах, при ранніх строках (кінець травня) висаджування живців, укорінюваність була слабкою і економічно недоцільною, однак живці з базальної та медіальної частини пагона укорінювались краще, ніж з апікальної. У цей строк живці заготовлені з апікальної частини майже всі були трав’янистої консистенції і виявились непридатними для укорінювання в умовах штучного туману. Більшість з них не вкорінювалось і загинуло. У наступні строки (червень) укорінюваність живців досліджуваного сорту була більш високою і сягала в межах 59,4-63,2%. Регенераційна здатність у живців була також вищою у більш пізніші строки живцювання (липень), коли вони були ще напівздерев’янілими.
З метою вивчення впливу строків живцювання на розвиток кореневої системи вкорінених живців були проведені дослідження, якими передбачалася оцінка якості кореневої системи рослин. Так живці, які були заготовлені і висаджені на укорінювання у ранні строки, мали більш розгалужену кореневу систему, ніж живці з пізніх строків живцювання. Ця різниця в цілому пов’язана із тривалістю періоду вегетації, який визначається строком від заготівлі до висаджування.
Належить відмітити, що при оптимальних строках живцювання (червень, липень) число адвентивних коренів першого порядку, в розрахунку на один живець, залежно від сорту, а також від типу живця, було різним (табл. 3.1.2-3.1.3).
Наприклад, якщо коренів першого порядку при червневому живцюванні, у розрахунку на один живець, було 3,8 шт., то при серпневому – всього 1,5 шт. Це у варіанті досліду, де живці були заготовлені з апікальної частини пагона.
Загальна довжина всіх коренів, у розрахунку на один живець, і висота надземної частини кореневласних рослин при ранніх строках висаджування були значно більшими, ніж при пізніх. Якщо при ранніх строках живцювання укорінені живці, які були заготовлені з медіальної частини пагона різнились за розмірами кореневої системи, то при пізніх строках (серпень) вкорінювання вони були розвинені набагато слабше і вимагали дорощування до кондицій
Таблиця 3.1.2
Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку галуження у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська
(кількість коренів на живці, шт.)
Зона пагона
2004 р.
2005 р.
2006 р.
Середнє за 2004-2006 рр.
Живцювання 1-5 червня
А
4,1
3,7
3,5
3,8
М
2,3
2,1
2,0
2,1
Б
3,4
3,0
3,2
3,2
Живцювання 1-5 липня
А
4,0
3,8
3,5
3,8
М
2,0
2,1
1,6
1,9
Б
2,9
2,2
2,4
2,5
Живцювання 1-5 серпня
А
1,2
1,4
1,8
1,5
М
0,8
0,6
0,9
0,8
Б
0,9
1,1
1,2
1,1
НІР05
товарних ґатунків протягом одного-двох вегетаційних періодів.
Дослідження показали, що у добре розвинених маточних рослин обліпихи є можливість отримати 2 або 3 генерації пагонів за один вегетаційний період. Тому багаторазове відновлення пагонів (після весняного і літнього обрізування живців) дозволяє значно збільшувати кількість пагонів із однієї і тієї ж рослини. При живцюванні у ранні строки (першій декаді червня) спостерігалась порівняно висока укорінюваність в умовах дрібнодисперсного зволоження.
Належить також відмітити, що укорінені живці одного й того ж року висаджування із застосуванням раннього живцювання мали більш розвинену кореневу систему і наземну систему, порівняно з іншими строками.
Таблиця 3.1.3
Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку галуження у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська
(довжина коренів на живці, см)
Зона пагона
2004 р.
2005 р.
2006 р.
Середнє за 2004-2006 рр.
Живцювання 1-5 червня
А
38,1
40,9
41,8
40,3
М
16,2
18,3
19,1
17,9
Б
21,4
22,6
24,8
22,9
Живцювання 1-5 липня
А
30,5
28,1
29,2
29,3
М
15,4
13,8
16,1
15,1
Б
20,1
19,3
22,5
20,6
Живцювання 1-5 серпня
А
11,5
10,6
9,5
10,5
М
8,1
7,2
6,9
7,4
Б
9,2
8,5
7,6
8,4
НІР05
3,4
3,7
3,9
Укорінені живці заготовлені у першій декаді червня до кінця вегетаційного періоду мали добре розвинену кореневу систему і сформовану надземну частину.
Хоча річний пагін за своєю повздовжньою будовою має властивість метамерності, тобто повторюваність в процесі росту окремих елементів (міжвузля, бруньки, вузли тощо), але всі ці елементи літнього пагона мають
якісні відмінності. Крім того, відомо [15, 34], що біохімічні процеси, які відбуваються у різних частинах пагона в міру його розвитку, відрізняються нерівномірністю і неоднаковою інтенсивністю.
В зв’язку з цим вивчення впливу строків живцювання на укорінюваність живців, одержаних із різних зон пагона, представляє практичний інтерес.
У зрізаних з різних зон пагона зелених живців досліджуваного сорту обліпихи крушиновидної Чуйська при вкорінюванні в умовах штучного туману проявилась не однотипна здатність до регенерації залежно від строків живцювання. Це явище можливо пов’язане із різним фізіологічним станом метамерів на різних відрізках (базальному, медіальному чи апікальному) пагона що визначає його оптимальні частини, які придатні до зеленого живцювання у різні строки.
Проведені дослідження виявили також можливість живцювання досліджуваного сорту обліпихи крушиновидної у досить розтягнутий термін – з червня і до липня – із заготовленням живців з оптимальної для даного строку живцювання частини пагона. Живцювання у ранні строки дозволяє вирощувати садивний матеріал за один вегетаційний період, а при живцюванні у більш пізні строки необхідне дорощування укорінених живців протягом наступного вегетаційного періоду.
Таким чином, проведенні дослідження дозволяють зробити висновок, що процеси адвентивного коренеутворювання у обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, значною мірою залежать від типу живця і строків їх заготівлі і висаджування на вкорінювання.
3.2. Дорощування укорінених живців
Наші дослідження свідчать про те, що в умовах Правобережного Лісостепу України з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією можна вирощувати кореневласні саджанці обліпихи крушиновидної сорту Чуйська. Технологія зеленого живцювання дає змогу у 1,5-2 рази скоротити строки вирощування садивного матеріалу цієї плодової культури. Досліди показали, що одержані кореневласні рослини з місця укорінення необхідно далі дорощувати в рік живцювання або протягом наступного вегетаційного періоду.
Експериментальні дослідження багатьох авторів свідчать про те, що дорощування кореневласних саджанців малопоширених плодових і ягідних культур з врахуванням агрокліматичних умов дотепер вивчені недостатньо [7, 13, 14, 30, 33]. Питання дорощування укорінених живців є слабким місцем технології живцювання і це на думку багатьох дослідників і працівників виробництва, значною мірою стримує широке практичне розповсюдження і впровадження малопоширених плодових і ягідних культур. Способи дорощування укорінених живців садових рослин за рекомендаціями багатьох дослідників, виявились недостатньо ефективними до агрокліматичних умов Правобережного Лісостепу України.
В зв’язку з цим, а також враховуючи відсутність експериментальних даних стосовно дорощування кореневласного садивного матеріалу обліпихи крушиновидної сорту Чуйська в умовах Правобережного Лісостепу України, головним напрямком наших досліджень була розробка агротехнічних заходів дорощування укорінених живців. Завданням наших досліджень було вивчення строків пересаджування кореневласних саджанців на дорощування.
За традиційною технологією живцювання і дорощування плодових культур [30] стеблові живці після їх укорінення до кінця вегетаційного періоду залишаються на грядах без пересаджування. В цей період режим зволоження змінюється до 2-5 поливів на добу. З метою закалювання укорінених живців проводять їх провітрювання, а через 20-30 днів після масового укорінення плівка знімається і молоді рослини ростуть і розвиваються в умовах відкритого ґрунту без пересаджування до настання заморозків. Весною наступного року укорінені живці викопують з гряд укорінення і висаджують в поле на дорощування.
Пересаджування кореневласних рослин проводили в різні строки, згідно методики досліджень.
Проведені дослідження свідчать про те, що в умовах Правобережного Лісостепу України з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією можна використовувати весняне, літнє та осіннє пересаджування кореневласних рослин на дорощування. Належить відмітити, що стеблові живці, при укорінюванні в умовах дрібнодисперсного зволоження, дуже вимогливі до умов пересаджування у відкритий грунт. Перш за все слід зазначити, що в кожний строк пересаджування укорінені живці відрізнялись своїм ростом і розвитком (табл. 3.2.1-3.2.2).
Таблиця 3.2.1
Вихід саджанців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська залежно від способу дорощування укорінених живців, % (середнє за 2004-2006 рр.)
Зона пагона
Без пересаджування
Літнє пересаджування
всього
з них
всього
з них
І
сорт
ІІ
сорт
нестан-дарт
І
сорт
ІІ
сорт
нестан-дарт
А
44,9
0
0
44,9
51,6
81,7
4,2
20,6
20,6
42,5
26,8
18,6
М
20,7
0
0
20,7
39,8
64,5
1,5
14,1
10,7
30,5
27,6
19,9
Б
25,6
0
0
25,6
44,9
70,8
2,4
17,2
15,6
36,1
26,9
17,5
НІР05
4,2
4,2
3,5
4,8
0,6
2,1
3,1
3,7
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--Основні положення з охорони праці в Україні встановлені й регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом “Про охорону праці” та розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.
Основа політики України в галузі охорони праці відображена в Законі “Про охорону праці”, прийнятому Верховною Радою 14 жовтня 1992 р.
Для запобігання нещасних випадків при різних працях важливо провести відповідні інструктажі, а саме: вступний, первинний, вторинний, позаплановий і цільовий. Здійснювати контроль за дотриманням вимог техніки безпеки. Необхідно забезпечувати справність ручних знарядь праці.
Саме важливе місце при розмноженні рослин живцями, в особливості обліпихи, займає нарізування та заготівля живців. Пагони з маточних рослин нарізають секаторами; нарізування живців, підготовка їх до посадки проводиться садовим ножем.
Перед виконанням цієї роботи проводиться інструктаж на робочому місці, про що робиться запис в “Журналі реєстрації інструктажа по техніці безпеки”.
Основні правила техніки безпеки при виконанні даних робіт слідуючі: одяг повинен бути зручним, акуратно заправлений, робочий інвентар повинен знаходитись в справному стані, необхідно мати рукавиці, так як у деяких сортів обліпихи є колючки. Особливу увагу слід надавати при роботі з ріжучими інструментами. Секатор повинен мати обмежувач, пружина повинна розводоти кінчики ножа без заїдання, рукоятка не повинна мати заусениць. Під час перерви в роботі інструмент повинен бути закритим.
Для заточення ножів, секатора забороняється користуватися брусками довжиною меншою 10 см, а також проводити перевірку гостроти леза ножа пальцями.
Виробничий травматизм при виконанні нарізання живців обліпихи пов’язаний з такими недоліками в охороні праці як: недосконалий технологічний процес, відсутність спеціальних захисних засобів, недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці, невикористання засобів індивідуального захисту, робота із несправним обладнанням або на обладнанні без засобів захисту.
Для підвищення рівня безпеки і охорони праці при нарізанні та заготівлі живців обліпихи необхідно впровадити такі заходи:
1. Підвищення якості проведення інструктажів і навчання з питань охорони праці;
2. Вести контроль за дотриманням інструкцій з охорони праці і правил виробничої санітарії, трудової дисципліни;
3. Контроль за технічним станом техніки, що використовується за наявністю захисних пристроїв;
4. Обладнання спеціальних приміщень для короткочасного відпочинку бригади і підтримання його санітарно-гігієнічного стану;
5. Забезпечення контролю з боку спеціалістів за дотриманням певних правил техніки безпеки.
Висновки У магістерській роботі наведено теоретичне узагальнення і нове технологічне вирішення наукової проблеми щодо удосконалення агротехнічних заходів вирощування садивного матеріалу районованого в Україні сорту обліпихи Чуйська із зелених живців.
1. Аналіз літератури свідчить, що дослідження з вирощування садивного матеріалу обліпихи сорту Чуйська із зелених живців не охоплюють всього циклу вирощування, а окремі агрозаходи в технології їх вирощування недостатньо розроблені.
2. Зелені живці досліджуваного сорту обліпихи мають неоднакову регенераційну здатність, що обумовлено їхніми біологічними особливостями. Живці заготовлені з апікальної частини пагона належать до легковкорінюваних, а з медіальної і базальної – до середньовкорінюваних.
2. Зелені живці обліпихи крушиновидної сорту Чуйська характеризуються високою здатністю до адвентивного коренеутворення при живцюванні у фазу інтенсивного росту пагонів (червень – перша половина липня), а слабкою – у фазу його затухання.
3. Біологічні особливості досліджуваного сорту та агрокліматичні умови Правобережного Лісостепу України дозволяють проводити живцювання з початку червня до середини липня. Ранньолітнє живцювання значно сприяє підвищенню укорінюваності стеблових живців, та виходу кореневласних рослин в кінці вегетаційного періоду, які відповідають товарним ґатункам. При пізньолітньому живцюванні (серпень) кореневласні рослини необхідно дорощувати до певних розмірів протягом ще одного вегетаційного періоду.
4. Рівень регенераційної здатності живців вивченого сорту обліпихи крушиновидної визначається типом живця. Живці заготовлені з апікальної частини пагона найкраще формують адвентивні корені, мають високу здатність до ризогенезу з прискореним ростом та розвитком, однак, при дефіциті садивного матеріалу, можуть бути використані живці із медіальної та базальної частини пагона.
5. Аналіз економічної ефективності вирощування обліпихи крушиновидної сорту Чуйська свідчить про отримування товарного садивного матеріалу за короткий проміжок часу, тобто в рік живцювання. При цьому істотно збільшується вихід кореневласних саджанців, зменшується собівартість садивного матеріалу та затрати праці на його вирощування, зростає чистий прибуток і рівень рентабельності.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
Результати проведених досліджень дозволяють рекомендувати виробництву наступне:
– для покращення укорінювання живці обліпихи сорту Чуйська необхідно заготовляти з апікальної частини пагона у фазу інтенсивного росту;
– дорощувати укорінені живці в контейнерах з літнім і весняним строками пересаджування, або весною у полі дорощування.
Список використаних джерел 1. Агафонов Н.В. Регенерация корневой системы у привитых и корнесобственных растений при механических повреждениях.– М.: Докл. ТСХА, 1967. – Вып. 132.– С. 67-72.
2. Андрієнко М.В., Ануфрієва В.Г. Зелене живцювання калини й кизилу // Садівництво: Міжвід. темат. наук. зб. – К.: Інт сад-ва УААН, 1995. – Вип. 44. – С. 68-71.
3. Андрієнко М.В., Роман І.С. Малопоширені плодові і ягідні рослини. – К.: Урожай, 1991 – 168 с.
4. Бабаев В.И. Интенсивная технология выращивания посадочного материала на основе зелёного черенкования и эффективность различных типов культуры косточковых пород. Автореферат диссертации докт. с.-х. наук. – М.: 1988. – 38 с.
5. Бабаев В.И., Джамбулатова З.М. Метамерная изменчивость зелёных черенков в зависимости от строка черенкования. Сб. наук. трудов ДСИИ. – Кировоград. – 1980. – С. 86-91.
6. Бабаев В.И. Размножение плодовых и декоративных растений зелёными черенками в Дагестане. – Махачкала: Дагестанское книжное изд-во, 1983. – 108 с.
7. Балабак А.Ф. Кореневласне розмноження малопоширених плодових і ягідних культур. – Умань: Оперативна поліграфія, 2003. – 109 с.
8. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А., Опалко О.А., Тисячний О.П. Ефективність ростових речовин для укорінення стеблових живців малопоширених плодових рослин // Зб. наук. пр. Уманської ДАА. – 2001.– Вип.51.– С. 151-154.
9. Гартман Х.Т., Кестер Д.Е. Размножение садовых растений. – М.: Сельхозгиз, 1963. – 471с.
10. Гатин Ж.И., Мишарина Е.И. Размножение облепихи зелёными черенками // Новое в размножении плодово-ягодных растений. – Барнаул.: Алтайское книжное изд-во, 1964. – С. 35-42.
11.Доспехов Б.А., Доспехова Р.М. Методика отбора растительных проб в полевом опыте и статистическая обработка данных. – Сельскохозяйственная биология. – М.: 1970. – № 5. – С. 775-780.
12. Ермаков Б.С. Размножение древесных и кустарниковых растений зелёным черенкованием. – Кишинев: Штиинца, 1981. – 226 с.
13. Ермаков Б.С. Выращивание саженцев методом черенкования. – М.: Лесная промышленность, 1985. – С. 152.
14. Иванова З.Я. Биологические основы и приёмы вегетативного размножения древесных растений стеблевыми черенками. – К.: Наукова думка, 1982. – 288 с.
15. Комиссаров Д.А. Биологические основы размножения древесных растений черенками. – М.: Лесн. пром.-сть, 1964. – 289 с.
16. Кренке Н.П. Регенерация растений. – М.: Изд. АН СССР, 1950. – 682с.
17. Любинский Н.А. Физиологические основы вегетативного размножения растений. – Киев: Изд.-во АН УССР, 1958. – 223с.
18. Осипов Ю.В., Морозова Г.М. Размножение облепихи черенками // Садоводство. – 1983. – № 12. – С. 20-21.
19. Поликарпова Ф.Я. Размножение плодовых и ягодных культур зелёными черенками. – М.: Колос, 1981. – 95с.
20. Правдин Л.Ф. Вегетативное размножение растений. – Л.: Сельхозиздат, 1938. – 232с.
21. Прохорова З.А. Размножение садовых растений зелёными черенками в связи с факторами внешней среды. – М.: Изд. ГСХ, 1967. – Вып.3. – С. 183-188.
22. Прохорова З.А. Размножение облепихи зелёными черенками. – М.: Докл. ТСХА. – 1968. – Вып.143. – С. 45-48.
23. Роу-Даттон П. Укоренение черенков в искусственном тумане. – М.: Сельхозиздат, 1962. – 214 с.
24. Рункова Л.В. Влияние условий среды на эффективность действия гетероауксина при укоренении черенков // Учен. зап. Моск. пед. ин.-та. – М.: 1960. – Вип.4. – № 142. – С. 130-152.
25. Тарасенко М.Т. Размножение растений зелёными черенками. – М.: Колос, 1967. – 252 с.
26. Тарасенко М.Т. Новая технология зелёного черенкования. – М.: Изд. ГСХ, 1971. – Вып.4. – С. 119-136.
27. Тарасенко М.Т. Разработка научных основ вегетативного размножения садовых культур и промышленной технологии выращивания посадочного материала. – М.: Изв. ТСХА, 1982. – Вып.6. – С. 120-131.
28. Тарасенко М.Т. Зелёное черенкование садовых и лесных культур. – М. Изд-во МСХА, 1991. – 272 с.
29. Тисячний О.П. Особливості дорощування укорінених живців калини звичайної (Viburnum opulus L.) в умовах правобережного Лісостепу України // Зб.наук.пр. Уманської ДАА. – 2002. – Вип.54. – С. 146-151.
30. Турецкая Р.Х. Физиология корнеоборазования у черенков и стимуляторы роста. – М.: Изд.-во АНССР, 1961. – 280с.
31. Фролов Б.П. Размножение плодовых растений на собственных корнях и вегетативно размножаемых подвоях. – Минск.: Урожай, 1965.– 208с.
32. Фаустов В.В., Авдеев В.И., Омельчук В.В. Особенности формирования придаточных корней у зелёных черенков облепихи крушовидной. – М.: Изв.ТСХА. – 1985. – Вып.5. – С. 110-125.
33. Шайтан И.И., Клименко С.В. Декоративный плодовый сад. – К.: Урожай, 1993. – 302 с.
34. Юсуфов А.Г. Механизмы регенерации растений. – Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1982. – 176 с.
35. Фаустов В.В. Некоторые вопросы физиологии укоренения зелёных черенков // Автореф. дис. канд. с. – х. наук. – М., 1967. – 19 с.
36. Кондратенко П.В., Бублик М.О. Методика проведення польових досліджень з плодовими культурами. – К.: Аграрна наука, 1996. – 95 с.
37. Мойсейченко В.Ф. Основи наукових досліджень у плодівництві, овочівництві, виноградарстві та технології зберігання плодоовочевої продукції. – К.: НМК ВО, 1992. – 364 с.
38. Потапов В.А., Кашин В.Н., Курсаков А.Г. Методы обработки экспериментальных данных в плодоводстве. – М.: Колос, 1997.– 144 с.
39. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. – М.: Колос, 1985. – 351 с.
40. Методика економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві / Андрієнко М.В., Кондратенко П.В., Васюта В.М. та ін. / За ред. О.М. Шестопаля. – К.: ІС УААН, 2002. – 133 с.
41. Физико-географическое районирование Украинской ССР. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1968. – 683 с.
Додатки
Додаток А
\s
Вплив строків живцювання на укорінюваність зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, % (середнє за 2004-2006 рр.).
– живці з апікальної частини; – медіальної; – базальної.
Додаток Б
\s
Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку галуження у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська, шт. (середнє за 2004-2006 рр.).
– живці з апікальної частини; – медіальної; – базальної.
Додаток В
\s
Вплив строків живцювання на утворення коренів І-го порядку у зелених живців обліпихи крушиновидної сорту Чуйська
(довжина коренів, см; середнє за 2004-2006 рр.).
– живці з апікальної частини; – медіальної; – базальної.
Додаток Г
Розрахункова технологічна карта вирощування кореневласних саджанців обліпихи крушиновидної (площа ділянки укорінювання – 30м²; норма висаджування живців – 350шт/м² )
Найменування робіт із зазначенням технологічних вимог
Одиниці виміру
Обсяг робіт
Норма виро-бітку
Кіль-кість нормо-змін на весь обсяг робіт
Тариф-на ставка за нормо-зміну, грн.
Тарифний фонд оплати праці, грн.
Тради-ційна техно-логія
Реко-мендо-вана техно-логія
1
2
3
4
5
6
7
8
Ремонтно – монтажні роботи
1). Монтаж туманоутворюваль-ної установки.
2). Очистка труб від іржі промивкою.
3). Очистка від іржі металоконструкцій теплиць і малярні роботи.
4). Демонтаж і консервація туманоутворюваль-ної установки.
люд / дн.
/-/
/-/
/-/
1
1
2
1
Поча-сово
/-/
/-/
/-/
1
1
2
1
9,20
5,39
5,39
9,20
9,20
5,39
10,78
9,20
9,20
5,39
10,78
9,20
Укорінювання живців
5). Вирівнювання субстрату.
6). Заготівля пагонів садовими ножницями
7). Нарізування живців без видалення листя.
8). Зв’язування живців в пучки.
9). Оброблення живців ростовими речовинами.
10). Висаджування живців за маркером з поливом.
11). Догляд за живцями, прополювання 4-х разове.
12). Експлуатація туманоутворювальної установки.
13). Викопування укорінених живців.
14). Облік, сортоутворення укорінених живців, укладання в ящики.
м³
шт.
шт.
шт.
люд / дн.
шт.
м²
люд / дн.
шт.
шт.
30
10000
10000
10000
1
10000
120
120
5600
9800
5600
9800
300
5000
5000
6500
поча-сово
2600
260
поча-сово
3000
6500
0,1
2
2
1,53
1
3,85
0,45
120
1,86
3,27
0,86
1,5
5,74
9,2
9,20
5,39
10,6
5,74
5,39
10,6
9,20
5,74
0,57
18,4
18,4
8,24
10,6
22,09
2,42
1272,0
17,11
4,93
0,57
18,4
18,4
8,24
10,6
22,09
2,42
1272,0
30,08
8,61
Дорощування укорінених живців
15). Внесення органічних добрив.
16). Внесення мінеральних добрив.
17). Оранка грунту.
18). Боронування.
19). Обробка коренів у рослин.
20). Висаджування кореневласних рослин.
21). Полив після висаджування (300м³/га, 20-кратний).
22). Весняна оправка саджанців після висаджування.
23). Перенесення поливальних труб.
24). Культивація міжрядь 10-кратна.
25). Рихлення грунту в рядках після культивації, 10-кратна.
26). Викопування саджанців.
27). Сортування та вибірка саджанців.
28). Підвезення саджанців до місця збирання.
29). Тимчасове прикопування саджанців.
ВСЬОГО:
Нарахування на заробітну платню ( % до 1% тарифного фонду).
Всього заробітна плата з нарахуванням.
т
люд /дн.
га
га
люд / дн.
га
га
шт.
люд / дн.
га
га
га
шт.
люд / дн.
люд/дн.
100
0,2
1
2
1
1
20
5600
9800
10
10
5,0
1
5600
9800
1
1
18
поча-сово
2,2
7
поча-сово
1
1,5
4200
поча-сово
4,3
1,0
1,5
5000
поча-сово
поча-сово
5,56
0,2
0,45
0,28
1
1
23,33
1,33
2,33
10
2,33
5
0,57
1,12
1,96
1
1
192,82
199,23
10,64
10,64
9,29
10,24
10,6
9,20
10,6
5,74
5,39
10,64
10,64
9,29
5,74
6,39
5,74
59,15
2,12
4,18
2,86
10,6
9,20
247,29
7,63
53,9
24,79
53,2
5,29
6,42
6,39
5,74
1908,1
9,08
1917,2
59,15
2,12
4,18
2,86
10,6
9,20
247,29
13,37
53,9
24,79
53,2
5,29
11,25
6,39
5,74
1935,3
9,24
1944,5
продолжение
--PAGE_BREAK--