--PAGE_BREAK--Залежно від призначення картоплю збирають у різні строки. Столові ранні сорти для літнього споживання збирають до настання повної стиглості. Картоплю, вирощену на зайнятих парах, збирають на 8-10 днів раніше, щоб мати змогу підготувати ґрунт для сівби озимих. Пізньостиглі сорти картоплі потрібно збирати до настання осінніх приморозків (раніше повної стиглості).
Двоурожайна культура картоплі застосовується як захід послаблення впливу вірусного ураження та прискореного розмноження насінного безвірусного садивного матеріалу в південних областях України. Кращі результати одержують, використовуючи для цього ранньостиглі сорти.
Метод полягає в тому, щоб спочатку одержати ранній врожай картоплі при весняних строках садіння прогрітими бульбами. Збирають його в кінці червня, відразу після цвітіння, коли бульби ще молоді.
Викопані бульби без спеціальної підготовки, перебуваючи в стані біологічного спокою, після пересаджування не проростають. Щоб вивести їх із стану спокою, проводять спеціальну підготовку. Великі бульби ріжуть на 2-3 частини, а дрібні надрізають частково, підготовлені бульби замочують у розчині стимулюючих проростання речовин протягом 30 хвилин. Робочий розчин складається з двох компонентів: 2-процентної тіосечовини (200 г/10 л води) і 0,0002-процентного гібереліну (20 мг/10 л води). Можна використовувати більш складний багатокомпонентний розчин: 1-процентну тіосечовину (100 г/10 л води), 1-процентний роданистий калій (100 г/10 л води), 0,0005-процентний гіберелін (50 мг/10 л води), 0,002-процентну янтарну кислоту (200 мг/10 л води). У такому розчині бульби замочують лише на 2-3 сек., і цю операцію можна поєднати з висаджуванням бульб картоплі саджалками.
Ґрунт до садіння ретельно розпушують, поливають, а бульби висаджують гребеневим способом на глибину 6-8 см. Паростки починають відростати на 5-6-й день після садіння. Вологість ґрунту в цей період підтримують на рівні 70- 75% НВ, в наступний період — 80-95% НВ. Подальший догляд і збирання врожаю проводять за загальноприйнятою схемою.
Урожай збирають у жовтні, бульби просушують і закладають на зберігання. Урожайність при літніх строках садіння досягає 200-250 ц/га.
2.3 Організація, оснащення та обслуговування робочих місць в «Агрофірмі „Київська“» Особливістю організації робочих місць в сільському господарстві полягає в тому, що більшість членів трудового колективу працює за межами будівель, на свіжому повітрі. А отже доцільним буде розглянути організація робочих місць працівників основного виробництва і адміністративного апарату. Для визначення умов праці робітників основного виробництва слід розглянути основні складові трудового процесу.
В основних картоплесіючих зонах, в яких знаходиться «Агрофірма „Київська“» картоплю висаджують гребеневим способом, що дає змогу здійснювати догляд за посівами до появи сходів, не ущільнюючи ґрунт в гребенях, де розміщені бульби. Гребенева поверхня навесні краще прогрівається, менше ущільнюється опадами, сприяє поліпшенню газообміну в ґрунті, завдяки чому створюються оптимальні умови для рослин ще на початку вегетації. При цьому способі оптимальна висота гребенів 10-12 см, при площі поперечного перерізу 400-450 см3. Основними машинами для садіння картоплі цим способом є чотирирядна саджалка СН-4Б, а також КСМ-4 та КСМ-6.
При гребеневому способі садіння бульби загортаються на 6-8 см від вершини гребеня, а на легких ґрунтах їх висаджують на 2-3 см глибше. За однакових умов дрібні бульби висаджують на 2-3 см мілкіше порівняно з бульбами масою 50-80 г.
Важливою умовою одержання високих урожаїв є забезпечення оптимальної густоти насаджень: на період збирання у зоні Лісостепу на продовольчих посівах вона становить 45-50, на насінницьких — 50-55 тис. кущів на 1га. У зв’язку з неповною схожістю та загибеллю частини рослин при догляді за ними кількість бульб при садінні збільшують на 10-14 %. Схеми садіння варіюють від 70х30 до 70х20 см.
Своєчасний і якісний догляд за насадженнями картоплі підвищує врожайність не менш ніж на 20%. Залежно від погодних умов і фізичного стану ґрунту перший обробіток проводиться на 7-12-й день після садіння. В період догляду за посівами проводять 2-3 міжрядних обробітки до і 2-3 — після появи сходів. При появі бур’янів на гребенях посадки слід провести їх присипання. Сходи картоплі середньоранніх, середньопізніх та пізньостиглих сортів можна присипати до 6-8 см, ранньостиглі сорти присипають при появі сходів, більш пізні строки присипання знижують величину раннього врожаю. Для проведення цієї операції краще використовувати дискові робочі органи, які краще присипають бур’яни на гребені, ніж лапи-підгортачі.
При наявності фрезерних культиваторі типу КФК-2,8 замість численних до- і післясходових розпушувань до появи сходів проводять один обробіток — формування високооб’ємних гребенів. Приступають до формування гребенів через 15-18 днів після садіння з врахуванням того, щоб закінчити цю роботу до початку появи сходів. Гребені формують висотою 25-28 см за один прохід агрегату. Сформовані гребені обробляють гербіцидом Зенкор 70% з. п. (див. табл. 5.19) з розрахунку 1,0-1,5 кг/га до сходів картоплі, по сходах — висотою рослин до 10 см 0,7-0,8 кг/га препарату. Ефективність дії гербіциду Зенкор значною мірою залежить від типу ґрунту та погодних умов.
Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:
- енергетична — забезпечення робітників сільського господарства пально-мастильними матеріалами;
- транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;
- підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;
- інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;
- налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування;
- міжремонтна — профілактичне обслуговування;
- контрольна — контроль якості вирощеної продукції;
- облікова — облік неякісної продукції та аналіз причин призвівши до цього, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.
Всі ці функції виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.
Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.
Результати атестації робочих місць за умовами праці, проведеної відповідно до Положення про порядок проведення атестації робочих місць, використовуються з метою:
1) планування і проведення заходів щодо охорони й умов праці відповідно до діючих нормативних правових документів;
2) сертифікації виробничих об'єктів на відповідність вимогам по охороні праці;
3) обґрунтування надання пільг і компенсацій працівникам, зайнятим на важких роботах і роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, у передбаченому законодавством порядку;
4) рішення питання про зв'язок захворювання з професією при підозрі на професійне захворювання, встановлення діагнозу профзахворювання, у тому числі при рішенні спорів, розбіжностей у судовому порядку;
5) розгляду питання про припинення (призупиненні) експлуатації цеху, ділянки, виробничого устаткування, зміні технологій, що представляють безпосередню погрозу для життя і (або) здоров'я працівників;
6) включення в трудовий договір (контракт) умов праці працівників;
7) ознайомлення працюючих з умовами праці на робочих місцях;
8) складання статистичної звітності про стан умов праці, пільгах і компенсаціях за роботу зі шкідливими і небезпечними умовами праці за формою № 1-Т (умови праці);
9) застосування адміністративно — економічних санкцій (заходів впливу) до винних посадових осіб у зв'язку з порушенням законодавства про охорону праці.
3. Розробка нормативів і норм праці 3.1 Способи вивчення трудових процесів, аналіз результатів проведених спостережень і обробка даних З метою вивчення і проектування змісту, послідовності, способу виконання і тривалості окремих елементів трудових процесів останні підрозділяються на комплекси прийомів, прийоми, трудові дії і рухи.
Робота по вивченню, проектуванню і впровадженню раціональних прийомів і методів праці починається з вибору об'єктів дослідження і закінчується впровадженням проектування трудового процесу.
При виборі об'єктів дослідження необхідно в залежності від поставленої задачі визначити виконавця (коло виконавців). Не менш важливим на етапі підготовки до дослідження є вибір способу проведення дослідження і технічних засобів. Це питання вирішується з урахуванням диференціації досліджуваного трудового процесу, сфери його застосування.
Найбільш простим способом є візуальне спостереження як безпосередньо на робочому місці виконавця, так і дистанційне. Для більш детального аналізу трудового процесу доцільно використовувати кіно і відео зйомку, сучасні технічні засоби. Вибір способу і технічних засобів вивчення методів праці обумовлений ступенем механізації досліджуваного процесу, необхідною точністю вимірів, передбачуваними масштабами впровадження раціонального методу праці, очікуваною економічною ефективністю.
При проведенні роботи з раціоналізації трудових процесів доцільне створення робочих груп до складу яких повинні входити як фахівці з праці, так і майстер, технолог і т.д. Велике значення має участь у дослідженні трудових процесів працівників, досвід яких вивчається.
У завершення підготовчого етапу необхідно дати попередню економічну оцінку раціоналізації трудового процесу. При аналізі змісту трудового процесу виявляються зайві і нераціонально виконувані прийоми, дії, рухи. Як правило, зайві прийоми і рухи є результатом неправильної або недостатньо продуманого планування робочого місця або неповного його оснащення.
Аналіз послідовності виконання трудових прийомів і дій дозволяє виявити можливості для перекриття часу виконання ручних прийомів машинним часом роботи устаткування, для сполучення в часі окремих прийомів за рахунок одночасної роботи правої і лівої рук, рук і ніг і т.д. При вивченні змісту прийомів, методів виконання і траєкторій рухів ставиться мета удосконалювати:
1) робочу позу (виявляється зручність і стійкість положення робітника, ступінь нахилу і повороту корпуса і голови, правильність положення рук, передпліччя і плеча, відсутність зайвих статичних напруг);
2) сполучення рук робітника з інструментом, матеріалами, пристосуваннями й елементами управління (розглядається розподіл пальців, кистей рук, досліджується ступінь забезпечення швидкості і зручності узяття предмета, правильність додатка зусиль і їхнього розподілу);
3) спосіб виконання рухів (виявляється траєкторія, довжина шляху, оптимальна швидкість, точність, своєчасність, простота рухів, домірність зусиль);
4) характер рухів у часі (розглядається наявність пауз, не зв'язаних з потребою у відпочинку, сполучення рухів у часі, природність і зручність координованих рухів, наявність не викликаних необхідністю зупинок, гальмувань, зміна напрямку рухів і їхня ритмічність).
При нераціональних методах праці може виникнути необхідність технічних удосконалень, додаткового оснащення робочого місця.
В «Агрофірмі „Київська“» застосовуються нераціональні методи вивчення трудових процесів, що нерідко зв'язано з недоліками в плануванні й оснащенні робочого місця, не своєчасним і неякісним його обслуговуванням, відсутністю належного зв'язку зі службами і т.д. Тому робота з удосконалювання трудових процесів повинна носити багатоцільовий характер, тобто включати дослідження не тільки прийомів і методів праці, але і питань раціональної організації й оснащення робочих місць, удосконалювання системи їхній обслуговування.
Необхідною умовою успішного впровадження запроектованого трудового процесу є розробка інструкційних карт, у яких указуються прийоми, трудові дії і рухи, що входять у них, час на їхнє виконання, а також елементи раціоналізації. Трудові дії і рухи описуються відповідно до послідовності їхнього виконання і т.п. Елементи раціоналізації, зазначені в карті, і час на виконання окремих прийомів націлюють робітника саме на ті трудові дії і рухи, що можуть виконуватися більш правильно і швидше.
Складання інструкційних карт наряду з інструктажем і навчанням робітників має важливе значення, тому що жадає від дослідника відповідального відношення до всіх пропозицій в області раціоналізації прийомів і методів праці.
Особливу увагу варто приділяти технічним засобам навчання передовим прийомам і методам праці. Серед сучасних технічних засобів навчання варто виділити кінозйомку, відеомагнітний запис і телебачення, а також спеціальні тренажери. При кінозйомці засобом вивчення трудових процесів і поширення передового досвіду служить кінофільм. Побудова навчальних фільмів залежить від поставленої задачі й особливостей трудового процесу.
3.2 Розрахунок та обґрунтування нормативів і норм праці На підприємстві «Агрофірма „Київська“» застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:
1) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;
2) норми виробітку, які визначають кількість продукції або обсяг роботи, які мають бути виконані за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;
3) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;
4) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;
продолжение
--PAGE_BREAK--