НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (за матеріалами сайту МОН України www.mon.gov.ua) АСТРОНОМІЯ 12-й клас Профільний рівень Пояснювальна записка Астрономія — наука про небесні світила, про закони їхнього руху, будови і розвитку, а також про будову і розвиток Всесвіту в цілому, є однією із важливих складових природознавства. Сучасна астрономія — всехвильова, експериментальна й еволюційна наука. У кожному космічному явищі і процесі ми спостерігаємо прояви основних, фундаментальних законів природи. У наш час на підставі астрономічних досліджень значною мірою формуються принципи пізнання матерії і Всесвіту, найважливіші наукові узагальнення. Невпинно зростає практична значимість астрономічних досліджень, що суттєво сприяють розвитку фізики, хімії, інших природничих наук, техніки і енергетики. Зв’язок астрономії з іншими науками, її вплив на розвиток культури і технологій є складним і багатогранним. Рівень розвитку астрономії визначає основи світогляду переважної більшості людства. Астрономія продовжує суттєво впливати на розвиток усіх філософських вчень.^ Головною метою вивчення астрономії за програмою профільного рівня є систематизоване формування основ знань про методи і результати вивчення законів руху, фізичної природи, еволюції небесних тіл та Всесвіту в цілому. Засвоєння астрономічних знань має бути на рівні, необхідному для їх подальшого використання в професійній діяльності, формування наукового світогляду, продовження астрономічної освіти. Курс астрономії покликаний показати розвиток уявлень про будову Всесвіту як одну з найважливіших сторін тривалого і складного шляху пізнання людством навколишньої природи і свого місця в ній, сприяти формуванню сучасної наукової картини світу.^ Основними завданнями вивчення астрономії за цією програмою, що ґрунтуються на вимогах Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, є: — оволодіння учнями основами знань про методи і результати досліджень фізичної природи небесних тіл і їх систем, будови і еволюції Всесвіту; — набуття системних знань про походження природних об’єктів Всесвіту, їх фізичних властивостей, законів руху та еволюції, уявлень про походження, будову та еволюцію Всесвіту в цілому; — знання і розуміння ролі астрономії в пізнанні фундаментальних знань про природу, використання яких є базою науково-технічного прогресу; — усвідомлення різниці між “астрономією” і “астрологією”, яка є реліктом історії розвитку цивілізації. Необхідно, щоб учні розуміли, що сучасні принципи астрології науково не обґрунтовані, носять необдуманий, міфологічний характер, підтримують містичне ставлення до природи. Програма включає 5 розділів, що містять 19 тем (загалом 70 годин, у т.ч. дві резервні), питання яких охоплюють увесь зміст сучасної астрономії. Запропонована послідовність навчальних тем обумовлена психологічними особливостями сприйняття людиною довкілля і спирається на великий історично-методологічний досвід вивчення курсу астрономії саме у такій послідовності. Важливого ознакою програми є відображення в ній місця і ролі України як космічної держави, що має широкорозвинену інфраструктуру космічної галузі та астрономічних установ. Особливість навчально-виховного процесу під час вивчення курсу астрономії зумовлена суттю астрономії як науки. З одного боку, в ній присутні такі спостережні об’єкти та явища, походження яких завжди цікавило людей. З іншого боку, астрономія — це точна наука, яка використовує значний математичний апарат, знання з фізики, хімії, біології, геології та інших наук, сучасні комп’ютерні методи обробки та візуалізації інформації. За комплексом понять і явищ, які вивчає астрономія, ця дисципліна узагальнює і завершує цикл природничого навчання. Під час вивчення астрономії необхідно у повній мірі використати знання і вміння учнів, засвоєних у процесі вивчення інших природничо-наукових предметів, у першу чергу з фізики. Взаємозв’язок астрономії та фізики є особливим — астрономія містить у собі весь діапазон понять сучасної фізики й у повній мірі базується на її законах. Організовуючи навчально-виховний процес, необхідно використовувати різні методи, зокрема словесні (учбова лекція, розповідь, бесіда тощо), наочні (використання приладів і моделей, аудіовізуальні засоби навчання) та практичні заняття (вправи, спостереження). Практична частина програми та розв’язування задач є обов’язковими і нерозривними її складовими. Практичні роботи, включені в програму, мають для курсу астрономії таке ж важливе значення, як і лабораторні роботи в курсах інших природничих наук. Уміння, сформовані під час виконання практичних робіт, дозволять учневі: — застосовувати на практиці різні астрономічні методи; — опановувати елементами проведення науково-дослідної роботи; — співвідносити результати практичної діяльності з теорією; — використовувати на практиці міжпредметні зв’язки. Запропонований перелік практичних робіт є орієнтовним. Учитель може обирати тематику робіт з огляду на можливості навчального закладу щодо технічних засобів навчання. Розв’язування задач, особливо типових, має сприяти закріпленню вивченого матеріалу, демонструвати єдність астрономії з математикою та іншими предметами природничого циклу. Особливо важливим для курсу астрономії є проведення спостережень небесних світил. Астрономічні спостереження можна проводити впродовж усього навчального року. Важливо наперед показати ті об’єкти і явища, які належить вивчати. Під час підготовки і проведення спостережень необхідно пояснити учням, як користуватись “Шкільним астрономічним календарем” чи “Астрономічним календарем” та рухомою картою зоряного неба. Необхідно заохочувати учнів до самостійного проведення астрономічних спостережень. ^ Критерії оцінювання навчальних досягнень з астрономіїСкладовими навчальних досягнень учнів з курсу астрономії є не лише володіння навчальною інформацією та її відтворення, а й уміння та навички знаходити потрібну інформацію, аналізувати її та застосовувати в межах програмних вимог до результатів навчання. Оцінюючи навчальні досягнення учнів, необхідно користуватися критеріями навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою, які поділяються на 4 рівня і мають такі характеристики (табл.1). Таблиця 1. Рівні навчальних досягнень Бали ^ Критерії оцінювання навчальних досягнень I. Початковий 1 Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом на рівні розпізнавання явищ природи, з допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують відповіді «так» чи «ні» 2 Учень (учениця) описує природні явища на основі свого попереднього досвіду, з допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді 3 Учень (учениця) з допомогою вчителя зв'язно описує явище або його частини без пояснень відповідних причин, називає фізичні чи астрономічні явища, розрізняє буквені позначення окремих фізичних чи астрономічних величин ^ II. Середній 4 Учень (учениця) з допомогою вчителя описує явища, без пояснень наводить приклади, що ґрунтуються на його власних спостереженнях чи матеріалі підручника, розповідях учителя тощо 5 Учень (учениця) описує явища, відтворює значну частину навчального матеріалу, знає одиниці вимірювання окремих фізичних чи астрономічних величин і формули з теми, що вивчається 6 Учень (учениця) може зі сторонньою допомогоюпояснювати явища, виправляти допущені неточності (власні, інших учнів), виявляє елементарні знання основних положень (законів, понять, формул) ^ III. Достатній 7 Учень (учениця) може пояснювати явища, виправляти допущені неточності, виявляє знання і розуміння основних положень (законів, понять, формул, теорій) 8 Учень (учениця) уміє пояснювати явища, аналізувати, узагальнювати знання, систематизувати їх, зі сторонньою допомогою (вчителя, однокласників тощо) робити висновки 9 Учень (учениця) вільно та оперативно володіє вивченим матеріалом у стандартних ситуаціях, наводить приклади його практичного застосування та аргументи на підтвердження власних думок ^ IV. Високий 10 Учень (учениця) вільно володіє вивченим матеріалом, уміло використовує наукову термінологію, вміє опрацьовувати наукову інформацію: знаходити нові факти, явища, ідеї, самостійно використовувати їх відповідно до поставленої мети 11 Учень (учениця) на високому рівні опанував програмовий матеріал, самостійно, у межах чинної програми, оцінює різноманітні явища, факти, теорії, використовує здобуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, поглиблює набуті знання 12 Учень (учениця) має системні знання, виявляє здібності до прийняття рішень, уміє аналізувати природні явища і робить відповідні висновки й узагальнення, уміє знаходити й аналізувати додаткову інформацію ^ Рекомендації щодо роботи з програмою.Астрономія — один із предметів природничого циклу, а тому в процесі її вивчення необхідно використовувати ті методи, які, зокрема, успішно використовуються під час вивчення фізики. Необхідно розділяти навчальний матеріал на основні інформаційні блоки, виділяти в них головні ідеї, поняття та ключові слова, організовуючи в такий спосіб навчальну діяльність учнів, концентруючи їхню увагу на головному і створюючи фундамент для опанування астрономічними знаннями. На уроках астрономії слід привчати учнів користуватися індукцією, дедукцією, аналізом, синтезом, робити висновки і узагальнення. Важливо, щоб на кожному уроці були перш за все засвоєні головні ідеї і поняття, що мають велике виховне значення. Однією із складових роботи з програмою є національно-культурна зорієнтованість її змісту. Особливо варто звертати увагу учнів на внесок в астрономічну науку вітчизняних учених та наукових установ України. Курс астрономії має певну специфіку порівняно з іншими навчальними предметами. Бурхливий розвиток науки і техніки призводить до значного оновлення даних про ті чи інші астрономічні об’єкти. Тому вчитель астрономії необхідно мати доступ (у т.ч. й через мережу Інтернет) до останніх наукових астрономічних даних, які доцільно згадувати під час вивчення відповідних тем. Заняття з астрономії за цією програмою доцільно супроводжувати показом якісно ілюстрованих наочних засобів навчання, а також екскурсіями до обсерваторій і планетаріїв, де це можливо.^ 12 клас (70 год, 2 год. на тиждень, 2 год. – резервний час) Кількістьгодин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівнязагальноосвітньої підготовки учнів Вступ 1 ^ Предмет астрономії. ЇЇ розвиток і значення в житті суспільстваПредмет астрономії та його особливості. Задачі астрономії на різних історичних етапах. Галузі астрономії. Зв’язок астрономії з іншими науками.Найвидатніші творці астрономії. Розвиток астрономічної науки в Україні. Астрономічні знання і розвиток цивілізації.Демонстрації 1. Портрети видатних астрономів. 2. Зображення об’єктів дослідження в астрономії. ^ Учень (учениця):називає: сучасні галузі астрономії, причини, які обумовили й стимулювали зародження й розвиток астрономії, імена видатних астрономів;наводить приклади: внеску видатних вчених світу та України в астрономічну науку, використання астрономічних знань в життєдіяльності людини;характеризує: астрономію як спостережну науку, (об’єкти пізнання астрономії: космічні тіла, процеси і явища на них та в космічному просторі);описує: головні етапи розвитку астрономії;пояснює: зв’язок астрономії з іншими науками, значення астрономії у формуванні світогляду людини;формулює: визначення астрономії як науки; обґрунтовує: практичне значення астрономії. Розділ 1. Зоряне небо та рухи світил (19 год ) 4 Тема 1.1. Зоряне небоЗоряне небо та небесна сфера. Сузір’я та походження їх назв. Поділ зоряного неба на сузір’я. Найвідоміші сузір’я неба та північної півсфери. Зміна вигляду зоряного неба в різні пори року. Орієнтування за Сонцем, сузір’ями і Полярною зорею на місцевості і за часом. Видимі зоряні величини. Найяскравіші зорі на небі та в північній півсфері. Одиниці відстаней в астрономії. Демонстрації 1. Зоряні карти.2. Глобус зоряного неба.3. Телурій.Практична робота №1Спостереження зоряного неба.Практична робота №2Орієнтування за Сонцем, сузір’ями та Полярною зорею на місцевості і за часом. ^ Учень (учениця):називає: кількість сузір’їв за сучасним поділом на небі, характерні сузір’я, найяскравіші зорі на небі;наводить приклади: найвідоміших сузір’їв неба та північної сфери;характеризує: поділ зоряного неба на сузір’я, одиниці відстаней в астрономії;описує: вигляд зоряного неба в різні пори року;пояснює: способи орієнтації на місцевості; поняття видимої зоряної величини;формулює: поняття сузір’я; обґрунтовує: практику використання небесних світил з метою орієнтування у просторі і часі; орієнтується: на місцевості за Сонцем, сузір’ями і Полярною зорею. 5 ^ Тема 1.2. Небесна сфера і добовий рух світил. Точки і лінії небесної сфери. Залежність висоти полюса світу від географічної широти місця спостереження. Горизонтальна та екваторіальна системи координат. Явища пов’язані з добовим обертанням Землі: схід та захід світил, кульмінації світил (моменти кульмінацій та висоти). Зоряні каталоги і карти. Видимий рух Сонця. Екліптика. Невідповідність астрологічних уявлень знанням про екліптику. Псевдонауковість астрології, критика астрологічних поглядів і завбачень. Демонстрації 1. Модель небесної сфери.2. Телурій.3. Зоряні каталоги і карти. Практична робота №3Визначення за зоряними картами наближених значень екваторіальних координат зір.Практична робота №4Робота з рухомою картою зоряного неба. ^ Учень (учениця):називає: точки і лінії небесної сфери, координати горизонтальної і екваторіальної систем координат, екліптичні (зодіакальні) сузір’я;наводить приклади: використання горизонтальної та екваторіальної систем координат; характеризує: умови видимості світил в різних регіонах Землі; видимий рух Сонця відносно зір протягом року, відмінності між астрономією і астрологією;описує: добовий рух світил на різних географічних широтах;пояснює: зміну дня і ночі та пір року, різницю між зодіакальним сузір’ям і знаком Зодіаку, будову зоряних каталогів і карт;формулює: поняття основних точок та ліній небесної сфери, визначення екліптики;обґрунтовує: принцип введення небесної сфери та розташування на ній небесних світил, ненауковість астрології;може розв’язати задачі: на знаходження висот світил за заданими екваторіальними координатами і навпаки. 5 ^ Тема 1.3. Час та календар Принципи вимірювання часу (шкали вимірювання і системи відліку). Зоряний час. Сонячний час: справжній і середній. Рівняння часу. Шкала всесвітнього часу. Шкала атомного часу. Координований всесвітній час. Системи відліку: місцевий, всесвітній, поясний час та зв’язок між ними. Лінія зміни дат. Літній та зимовий час. Календар. Сонячні, місячні та місячно-сонячні календарі. Юліанський та григоріанський календарі.Демонстрації1. Географічний глобус Землі. 2. Карта годинних поясів.3. Зображення різних типів годинників.Практична робота №5Визначення максимальної різниці місцевого часу для шкільного подвір’я та класної кімнати.Практична робота №6Визначення моментів сходу та заходу Сонця для даної місцевості за допомогою Астрономічного календаря. ^ Учень (учениця):називає: методи і одиниці вимірювання часу та системи лічби часу;наводить приклади: використання зоряного та сонячного часу;характеризує: принципи вимірювання і лічби часу, побудови юліанського і григоріанського календарів;описує: добовий та річний рухи Сонця по небесній сфері, історію календаря;пояснює: причину різної тривалості зоряної і сонячної доби, потребу введення літнього часу, потребу існування лінії зміни дат;формулює: поняття справжньої сонячної доби, середнього Сонця, середньої сонячної доби, зоряної доби, зоряного та тропічного року;обґрунтовує: введення шкал атомного і координованого часу;може розв’язати задачі: на визначення часу. 5 ^ Тема 1.4. Закони руху небесних тіл Системи світу Птолемея і М. Коперника. Закони Кеплера та їх зв’язок із законами Ньютона. Елементи орбіт та їх геометричне подання. Узагальнення законів Кеплера. Космічні швидкості на поверхнях небесних тіл та у просторі. Рух штучних супутників і автоматичних міжпланетних станцій. Видимий рух планет. Планетні конфігурації, синодичні та сидеричні періоди. Рух Місяця. Сонячні та місячні затемнення, частота і умови видимості. Припливні явища. Використання законів руху для ви-значення відстаней до тіл Сонячної системи, а також розмірів і мас небес-них тіл.Демонстрації 1. Портрети Птолемея, Коперника, Кеплера, Ньютона.2. Зображення видимого руху планет, планетних конфігурацій. 3. Схема Сонячної системи. 4. Динамічна модель Сонячної системи. 5. Фотозображення Сонця і Місяця під час затемнень. Учень (учениця):називає: закони руху космічних тіл, елементи планетних орбіт, значення космічних швидкостей на поверхні Землі, назви планетних конфігурацій; наводить приклади: використання законів Кеплера;характеризує: методи визначення відстаней, розмірів і мас небесних тіл; описує: видимості планет в різних конфігураціях;пояснює: відмінності між системами світу Птолемея і Коперника, видимий петлеподібний рух планет, виведення 3-го закону Кеплера із відомих законів фізики для кругових орбіт, причини сонячних та місячних затемнень, використання горизонтального паралаксу для визначення відстаней у Сонячній системі; формулює: поняття синодичного та сидеричного періодів, закони Кеплера, поняття горизонтального паралаксу; обґрунтовує: використання законів руху небесних тіл для практичних потреб космонавтики, особливості рухів штучних супутників і автоматичних міжпланетних станцій;виносить судження: щодо космічних швидкостей на поверхнях небесних тіл та у просторі, про використання законів руху в небесній механіці, щодо “параду планет”;може розв’язати задачі: на використання законів руху космічних тіл для розрахунку їх орбіт і космічних швидкостей. Розділ 2. методи та Засоби астрономічних досліджень (9 год) 2 Тема 2.1. Електромагнітне випромінювання небесних тіл. Електромагнітний спектр. Вікна прозорості атмосфери Землі. Розвиток всехвильової астрономії: гамма, рентгенівська, ультрафіолетова, оптична, інфрачервона, радіоастрономія. Демонстрації1. Таблиця електромагнітного спектру.2. Графік проходження випромінювання крізь атмосферу Землі. ^ Учень (учениця):називає: діапазони довжин хвиль електромагнітного випромінювання;наводить приклади: вікон прозорості в атмосфері Землі;характеризує: електромагнітне випромінювання небесних тіл;пояснює: причину існування вікон прозорості в атмосфері Землі;формулює: поняття електромагнітний спектр;обґрунтовує: поняття астрономії, як всехвильової науки. 3 ^ Тема 2.2. Засоби астрономічних досліджень. Оптичні телескопи. Формула збільшення телескопа, а також роздільна здатність та проникна сила. Недоліки оптичних телескопів. Радіотелескопи. Радіоінтерферометри з наддовгою базою. Найбільші телескопи в Україні та у світі. Астрономічні обсерваторії. Космічні телескопи та обсерваторії. Принцип реєстрації нейтрино. Нейтринні обсерваторії. Демонстрації 1. Телескоп-рефрактор. 2. Телескоп-рефлектор. 3. Фотографії телескопів для вивчення випромінювання в різних діапазонах. 4. Фото світових і українських обсерваторій.Практична робота №7 Моделювання дії телескопа-рефрак-тора та підзорної труби за допомогою пари лінз.Практична робота №8Дослідження параметрів оптичних систем телескопів. ^ Учень (учениця):називає: типи телескопів, основні астрономічні обсерваторії України та світу, найбільші телескопи світу, аберації лінзових телескопів;наводить приклади: перших телескопічних відкриттів, результатів спостережень наземних та космічних телескопів, видів монтування телескопів, застосування телескопів для різних діапазонів випромінювання;характеризує: оптичну схему телескопічної труби Галілея та Кеплера, будову радіотелескопа, принцип реєстрації нейтрино;пояснює: принцип дії оптичних телескопів, вплив атмосфери на астрономічні спостереження, переваги рефлектора порівняно з рефрактором, принцип дії паралактичного монтування, принцип дії радіотелескопів та радіоінтерферометрів, відмінності між оптичними телескопами та радіотелескопами;формулює: характеристики телескопів (формула збільшення телескопа, роздільна здатність та проникна сила телескопа);обґрунтовує: важливість спостережень за допомогою оптичних телескопів, важливість спостережень у всьому діапазоні електромагнітного спектра;може розв’язати задачі: на визначення основних характеристик телескопа. 4 ^ Тема 2.3. Методи астрономічних досліджень. Астрофотометрія. Основні поняття фотометрії. Фотоемульсія, прилад із зарядовим зв’язком (ПЗЗ). Шкала видимих зоряних величин. Формула Погсона. Абсолютна зоряна величина. Астроспектроскопія. Основні поняття спектроскопії. Закон випромінювання Планка. Види спектрів космічних об’єктів. Спектральні прилади. Принцип визначення хімічного складу та температури космічних тіл. Ефект Доплера. Визначення променевої швидкості за спектром. Приймачі випромінювання в астрономії.Демонстрації1. Фотографічна пластинка із зображенням небесних світил.2. Зображення спектрів небесних тіл.3. Приймачі (чи їх зображення) ви- промінювання для різних діапазо- нів електромагнітного спектра. ^ Учень (учениця):називає: види приймачів випромінювання в астрономії, види спектрів;наводить приклади: методів астрономічних досліджень, приймачів випромінювання небесних тіл;характеризує: шкалу видимих зоряних величин, зв’язок освітленості з зоряною величиною, спектр Сонця, електромагнітне випромінювання небесних світил; пояснює: принцип визначення хімічного складу та температури небесних тіл, ефект Доплера, принцип роботи окремих приймачів випромінювання; формулює: поняття абсолютна зоряна величина;обґрунтовує: роль спектральних спостережень в астрономії;може розв’язати задачі: за формулою Погсона, на визначення температури небесного тіла. Розділ 3. Сонячна система (12 год) 2 Тема 3.1. Будова Сонячної системи Історія вивчення, склад і будова Сонячної системи. Можливість існування невідомих планет у сонячній системі.Демонстрації1. Динамічна модель Сонячної системи.2. Зображення об’єктів Сонячної системи.3. Зображення міжпланетних космічних апаратів. Учень (учениця):називає: склад Сонячної системи та порядок розміщення планет;наводить приклади: з історії вивчення будови Сонячної системи, досліджень тіл Сонячної системи за допомогою космічних апаратів; характеризує: сучасний погляд на будову Сонячної системи, відкриття Нептуна і пояса Койпера;пояснює: принцип поділу великих планет на дві групи;формулює: правило Тіціуса-Боде;обґрунтовує: поділ тіл Сонячної системи на великі планети, карликові планети та малі тіла, значення вивчення Сонячної системи для природничих наук. 6 ^ Тема 3.2. Планети Сонячної системи. Подібність та відмінність між планетами земної групи та планетами-гігантами. Планети земної групи. Фізичні та орбітальні характеристики. Фізичні характеристики Землі. Внутрішня будова Землі. Будова атмосфери. Рухи в оболонках Землі. Клімат. Причини змін пір року. Місяць: фізичні характеристики та проблема походження. Рельєф та фізичні умови на поверхні. Планети-гіганти. Фізичні та орбіта-льні характеристики. Супутники пла-нет. Кільця планет. Карликові планети.Демонстрації 1. Фотографія поверхні Місяця 2. Таблиці фізичних та орбітальних характеристик планет. 3. Глобус Місяця. 4. Космічні знімки планет Сонячної системи. Практична робота №9Визначення лінійних розмірів місячних кратерів.^ Практична робота №10Спостереження планет Сонячної системи (спостереження фаз Венери, смуг та плям Юпітера, кілець Сатурна). Ученьназиває: фізичні характеристики Землі як планети, складові оболонки її внутрішньої будови та атмосфери, фізичні характеристики Місяця та утворення на його поверхні, планети земної групи, супутники Марса, планети-гіганти та деякі їхні супутники, карликові планети;наводить приклади: хімічного складу атмосфер планет, кліматичних змін на Землі;характеризує: фізичні умови на поверхні Місяця, головні подібності та відмінності між планетами земної групи та планетами-гігантами, карликові планети;описує: магнітне поле Землі, сучасну будову Сонячної системи (планети, супутники, кільця планет-гігантів);пояснює: причину змін пір року на Землі, причину парникового ефекту, причину поділу планет на різні групи;обґрунтовує: значення вивчення поверхні Місяця для практичної діяльності людини в майбутньому;може розв’язати задачі: з використан-ням величин прискорення вільного падіння на різних планетах, їх розмірів та відстаней від Сонця і Землі. 3 ^ Тема 3.3. Малі тіла Сонячної системи Астероїди. Комети. Тіла з поясу Койпера. Метеори та метеорити. Метеорні потоки. Фізичні характеристики малих тіл Сонячної системи та гіпотези походження. Астероїдна небезпека.Демонстрації1. Космічні знімки астероїдів, комет, метеорів та метеорних потоків.2. Фотозображення метеоритів.3. Карту розподілу на небесній сфері радіантів відомих метеорних потоків.4. Фотозображення астроблем. Учень (учениця):називає: малі тіла Сонячної системи; наводить приклади: відомих комет та метеорних потоків, космічних місій до астероїдів і комет, кратерів та астроблем на поверхні Землі;характеризує: гіпотези походження астероїдів та комет, пояс Койпера як можливий резервуар кометних ядер;описує: фізичні характеристики малих тіл Сонячної системи;пояснює: утворення хвоста комети, природу світіння метеорів, поняття радіанта; формулює: поняття астероїда, комети, метеорного тіла, метеора, метеорного потоку та метеорита; обґрунтовує: проблему астероїдної небезпеки, взаємозв’язок малих тіл Сонячної системи; може розв’язати задачі: на розрахунки відстаней до астероїдів та визначення їх мас. 1 ^ Тема 3.4. Космогонія Сонячної системи та відкриття екзопланет Гіпотези і теорії виникнення Сонячної системи, утворення планет. Основні етапи формування Сонячної системи.Відкриття екзопланет, їх фізичні характеристики. ^ Учень (учениця):називає: етапи формування Сонячної системи; наводить приклади: гіпотез і теорій виникнення Сонячної системи; характеризує: основні етапи формування Сонячної системи, фізичні характеристики відомих екзопланет;описує: схематично механізм утворення планет у Сонячній системі, методи відкриття екзопланет;пояснює: у загальних рисах теорію походження Сонячної системи; формулює: поняття планетезималі, екзопланети; обґрунтовує: важливість відкриття екзопланет. Розділ 4. ЗОРІ (16 год) 4 Тема 4.1. Узагальнені характеристики стаціонарних зір Визначення відстаней до зір. Хімічний склад зоряної речовини. Температури, світності, розміри, маси, густини зір. Взаємозв’язок між розміром, температурою та абсолютною зоряною величиною. Спектральна класифікація зір. Діаграма Герцшпрунга-Рессела. Джерела енергії зір. Температура у надрах зір. Внутрішня будова зір. Демонстрації 1. Діаграма Герцшпрунга-Рессела. 2. Схеми внутрішньої будови зір. 3. Схеми термоядерних реакцій у надрах зір. Учень (учениця):називає: основні фізичні та геометричні характеристики зір, спектральні класи і класи світності;наводить приклади: зір із різними температурами, світностями, масами та густиною;характеризує: хімічний склад зоряної речовини, спектральну класифікацію зір, температуру в надрах зір;описує: взаємозв’язок між розміром, температурою та абсолютною зоряною величиною, моделі внутрішньої будови зір різних класів світності;пояснює: діаграму Герцшпрунга-Рессела;формулює: поняття світність зорі, спектральний паралакс; обґрунтовує: еволюційний характер діаграми Герцшпрунга-Рессела, природу джерела енергії зір; може розв’язати задачі: на взаємозв’язок між розміром, температурою та абсолютною зоряною величиною зорі. 3 Тема 4.2. Подвійні та нестаціонарні зорі Подвійні зорі різних типів. Змінні зорі. Пульсуючі змінні. Нові та над-нові зорі. Утворення хімічних елементів. Демонстрації 1. Фотозображення найвідоміших кратних зір. 2. Типові криві зміни блиску змінних зір різних типів. 3. Фотозображення спалахів нових та наднових зір. Учень (учениця):називає: типи подвійних зір, основні характеристики змінних, нових та наднових зір;наводить приклади: подвійних, пульсуючих і нових зір;характеризує: природу нестаціонарних зір;описує: різні типи подвійних та змінних зір, природу нових та наднових зір, пульсарів;пояснює: різницю між типами нестаціонарних зір, процес спалаху зір, механізм утворення хімічних елементів під час спалаху наднової зорі;формулює: поняття подвійна зоря, змінна зоря, нова зоря, наднова зоря, пульсар;обґрунтовує: природу нових та наднових зір та їх роль в еволюції зір;може розв’язати задачі: з використанням залежності період-світність для цефеїд. 4 ^ Тема 4.3. Сонце як зоря Загальні характеристики Сонця, внутрішня будова, атмосфера, обертання Сонця. Джерело сонячної енергії. Місце Сонця на діаграмі Гершпрунга-Рессела. Сонячна активність, сонячно-земні зв’язки. Демонстрації 1. Зображення атмосфери та корони Сонця. 2. Схема внутрішньої будови Сонця. 3. Зображення окремих активних утво-рень в атмосфе