УДК 371.134:687© Дев'ятьярова Т.А.ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВПостановка проблеми. Постановка проблеми. Реформа вітчизняної системи професійно-технічної освіти (ПТО), обумовлена Законом України «Про професійно-технічну освіту», передбачає підготовку висококваліфікованих робітників на основі створення умов для професійної самореалізації особистості. Подібний підхід принципово відрізняється від установки, що існувала в колишньому СРСР, відповідно до якої основною метою професійно-технічної освіти було задоволення потреби держави і регіонів у кваліфікованих кадрах. Пріоритетна орієнтація профтехосвіти незалежної України на професійну самореалізацію особистості (а лише потім на задоволення потреби держави) наповнена високим гуманістичним змістом. Характерною рисою при цьому є професійна підготовка не на основі прямих авторитарних впливів педагога, а навчання і виховання майбутнього робітника через створення умов для професійного розвитку його особистості. У даній ситуації, коли особистість, індивідуальність людини ставляться на перше місце, виникає гостра необхідність в індивідуалізації навчання і виховання, що може розглядатися не тільки як перспективна педагогічна концепція, але і як ефективний засіб відходу від тоталітарного минулого.^ Постановка завдання. Як і вся система освіти України, так і система вищої освіти в даний час реформується й удосконалюється відповідно до Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ сторіччя») і Законом України «Про освіту». Ця система спрямована на всебічний розвиток людини як особистості і найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору і збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта ґрунтується на принципах гуманізму, демократії, національної свідомості і взаємоповаги між націями [3]. Інженерно-педагогічна освіта є складовою частиною вищої освіти України, тому перед ним стоять аналогічні задачі. В даний час інженерно-педагогічні працівники повинні стати основною рушійною силою відродження і створення якісно нової національної системи ПТО. У зв'язку з чим головна увага повинна бути зосереджена на підготовці нового покоління інженерів-педагогів, підвищенні їхньої професійної кваліфікації, загальної культури і соціального статусу до рівня, що відповідає їхній ролі в суспільстві. Покликаний брати участь у формуванні нового фахівця – найбільшої суспільної цінності, інженер-педагог зобов’язав постійно вирішувати нові педагогічні, методичні, професійно-прикладні, навчально-виробничі, організаційні задачі 10, с. 272. Для науково-педагогічних працівників інженерно-педагогічних навчальних закладів, що здійснюють підготовку інженерів-педагогів для системи ПТО, дуже важливо чітко визначити структуру особистості майбутнього викладача і майстра виробничого навчання, щоб систематизувати величезну кількість властивостей особистості в систему і виділити найбільш значимі з них для майбутньої професійної діяльності.^ Аналіз останніх досліджень і публікацій. В.Н. Максимова ще в 1991 р. у своїх виступах відзначала, що концепція розвитку професійно-технічної освіти можлива за умови одночасної корінної перебудови системи підготовки і перепідготовки інженерно-педагогічних кадрів [9, с. 5], і загальна мета при цьому полягає в професійному розвитку особистості. Основними показниками і задачами системи підготовки і перепідготовки інженерно-педагогічних працівників є: компетентність інженера-педагога, виражена в системі його професійних знань, умінь і навичок, у його світогляді; професійна спрямованість особистості фахівця, стійкість мотивів його діяльності, любов до обраної професії, прагнення до подолання труднощів, формування у інженерно-педагогічних кадрів педагогічної спрямованості їхньої праці; професійна мобільність інженерів-педагогів, їхня здібність до перебудови в професійній діяльності в умовах демократизації освіти; розвиток професійного мислення і самосвідомості, уміння переборювати стереотипи в діяльності, ставати на шлях творчості, новаторства й ін. [9, с. 6-7]. Вчені Уральського професійно-педагогічного університету (УППУ) внесли величезний вклад у розвиток наукових досліджень по проблемі інженерно-педагогічної освіти. Так, Е.Ф. Зєєр [5; 6] розробив концепцію професійного становлення особистості інженера-педагога в залежності від зміни соціальної ситуації і характеру ведучої діяльності, відповідно до якої виділяються наступні основні стадії: - оптація: формування професійних намірів, усвідомлений вибір особистістю професії на основі обліку своїх індивідуально-психологічних особливостей; - професійна підготовка: освоєння системи професійних знань, умінь і навичок, формування позитивного відношення, нахилів й інтересу до майбутньої професії, придбання досвіду рішення типових професійно-педагогічних завдань; - професійна адаптація: входження в професію, освоєння нової соціальної ролі, професійне самовизначення, формування соціально і професійно важливих якостей, досвіду самостійного виконання інженерно-педагогічної діяльності; - професіоналізація: формування професійної позиції, інтеграція соціально і професійно важливих якостей і умінь у відносно стійкі професійно значимі констеляції, кваліфіковане виконання інженерно-педагогічної діяльності; - професійна майстерність: повна реалізація, самоздійснення особистості у творчій професійній діяльності на основі відносно рухливих інтегральних психологічних новотворів, інтеграція сформованих професійно важливих якостей в індивідуальний стиль діяльності [5, с. 66; 6, с. 20]. Пройшовши всі ці стадії професійного становлення особистості, інженер-педагог зможе сформувати в собі індивідуальний стиль професійно-педагогічної діяльності, що є одним з важливих якостей особистості сучасного інженера-педагога. У процесі професійної підготовки майбутніх майстрів виробничого навчання і викладачів можливо і необхідно сформувати основи індивідуального стилю діяльності. Без наявності таких основ у процесі подальшої професійно-педагогічної діяльності одержати вищезгаданий стиль буде неможливо. Виходячи з даних міркувань, можна стверджувати, що однією із стратегічних задач професійної підготовки майбутнього інженера-педагога є формування у нього індивідуального, властивого тільки даній людині, стилю професійно-педагогічної діяльності. Наукові дослідження з проблеми індивідуалізації навчання показали, що індивідуальний стиль діяльності формується в умовах індивідуалізації навчання. В.М. Вайн і І.С. Коренєв відзначають, що формування професійно важливих якостей особистості у майбутнього інженера-педагога у вузі може бути прискорене за рахунок розвитку його здібностей і в першу чергу педагогічних, тому що його ведучою діяльністю є педагогічна [1, с. 81-84]. Дані висновки дослідників говорять про необхідність у процесі професійної підготовки інженерів-педагогів формувати і розвивати в них професійно важливі здібності. Тому що здібності є індивідуальними особливостями особистості, то формувати і розвивати їх доцільно в умовах індивідуалізації навчання. Аналіз наукових досліджень і пошуків українських, російських і білоруських вчених-педагогів в області інженерно-педагогічної освіти показав, що успішне рішення складних задач по реформуванню системи ПТО з метою її удосконалення в основному залежить від особистості інженерно-педагогічних працівників. Структура ж і якості особистості сучасного інженера-педагога характеризуються багатогранністю і різнобічністю. До основних і найважливіших якостей особистості інженера-педагога на сучасному етапі ми відносимо насамперед професійно-педагогічну компетентність, засновану на гуманістичній переконаності; професійну майстерність як інтеграцію професійно важливих якостей особистості в індивідуальний стиль діяльності; наявність педагогічних і спеціальних здібностей (з предмету, професії). Отже, у процесі професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів необхідно забезпечити підготовку викладачів і майстрів виробничого навчання для системи професійно-технічної освіти з такими якостями особистості, які б забезпечували професіоналізм особистості випускників професійно-технічних училищ відповідно до сучасних вимог виробництва і суспільства. Засобами свого предмета майбутній викладач і майстер виробничого навчання повинні уміти внести зміни в особистість кожного учня, перетворюючі його в професіонала. Аналізуючи специфічні сторони діяльності інженера-педагога необхідно відзначити, що професійно-технічна підготовка робітників відноситься до професійно-педагогічної діяльності. Саме професійно-педагогічна діяльність визначає необхідні інженеру-педагогу знання, уміння, навички, а також методи їхньої передачі, особисті якості, необхідні інженеру-педагогу для того, щоб вести викладання, прилучати учнів до конкретної професії і загальтехнічної культури, до творчої професійної діяльності. Е.Ф. Зєєр через визначення мети індивідуальної педагогічної діяльності інженера-педагога характеризує рівень професійного розвитку його особистості. «Якщо особистість механічно приймає задану кимсь мету чи вимагає її формулювання в методичних розробках, то таке цілеутворення зводить педагогічну діяльність на репродуктивний рівень. У випадку самостійного формулювання мети з урахуванням змісту навчального матеріалу і психологічних особливостей пізнавальної діяльності учнів навчально-виховний процес здобуває для педагога особистісний зміст. Такий підхід до цілеутворення індивідуальної діяльності є передумовою для творчого її виконання» [5, с. 47]. Проведені дослідження показали залежність між системою методів навчання, які застосовує педагог вищої школи, і системою методів, яку будуть використовувати у своїй професійній діяльності майбутні інженери-педагоги [8, с. 97]. Тому дуже важливо в процесі підготовки майбутніх інженерів-педагогів закласти основи продуктивної професійної діяльності з метою формування в них основ авторської системи професійно-педагогічної діяльності [2]. У свою чергу, авторська система діяльності передбачає наявність індивідуального стилю діяльності, тому формування її основ повинне проходити в умовах індивідуалізації професійної підготовки. А.П. Сейтєшев [10, с. 271-272] у структурі діяльності інженера-педагога виділяє кілька елементів: педагогічна інтерпретація соціальних явищ, переклад суспільних цілей на мову педагогічних і професійно-практичних завдань; методичне осмислення, інструментування навчально-трудових і виховних впливів; безпосередня організація цих впливів, використання як навчально-виховні засоби можливостей навчально-трудової, виробничої і позакласної діяльності, різних інформаційних і виховних впливів соціального середовища; аналіз досягнутого результату і співвіднесення його з поставленими цілями, з вивченням впливу багатьох факторів, а також з відомою суб'єктивністю навчально-виховних впливів. Це говорить про те, що функції інженера-педагога не обмежуються передачею професійних і технічних знань, формуванням трудових і професійних умінь і навичок, організацією навчально-трудового, виробничого і виховного процесів за допомогою наявних засобів навчального закладу. Навчально-виховна діяльність і викладача, і майстра виробничого навчання – це діяльність творча. А творчість, як відомо, – це процес створення нового, що має суспільну цінність [10, с. 272] Професійно-педагогічна діяльність інженера-педагога має особливу структуру, що визначається специфікою професійно-технічної освіти, але підпорядковується загальним закономірностям теорії діяльності. Специфіка професійно-педагогічної діяльності полягає в тому, що вона вирішує педагогічні задачі за допомогою засобів техніки і технології, а також включенням учнів у практичну роботу з конкретної робочої професії. Особливістю цієї діяльності є наявність у числі її головних складових загальнопедагогічних умінь пошукового характеру, застосовуваних свідомо і чітко в різних ситуаціях [11, с. 273]. Серед таких умінь А.П. Сейтєшев виділяє насамперед конструктивні, організаційні, комунікативні, гностичні, інформаційні, розвиваючі, загальнотрудові, а також уміння керувати практико-пізнавальною діяльністю учнів і процесом їхнього самовиховання, вивчати передовий педагогічний досвід і уміння, необхідні для аналізу педагогічних ситуацій, планування педагогічного впливу, визначення нових педагогічних завдань [10, с. 274]. Наукові дослідження А.П. Сейтєшева також підтверджують висновки про те, що професійно-педагогічна діяльність інженерів-педагогів повинна носити творчий і індивідуальний характер. Тому процес професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів доцільно здійснювати в умовах індивідуалізації навчання, щоб закласти творчі основи професійно-педагогічної діяльності в кожного студента. Так само рівень продуктивності професіоналізму особистості інженера-педагога залежить від мотивів вибору даної професії і рівня сформованості професійно-педагогічної спрямованості [8, с. 15; 10, с. 275], що характеризується інтересом до професії інженера-педагога і бажанням займатися нею, інтересом і любов'ю до людей, організаторськими, конструктивними і комунікативними здібностями, умінням педагогічно діагностувати труднощі, передбачати й аналізувати результати педагогічного впливу, прагнення передавати свої знання і переконання, педагогічний такт і повага до особистості учнів, вимогливість, наполегливість, цілеспрямованість, урівноваженість, витримка. Дані компоненти не можуть сформуватися в однаковому рівні у кожного, вони формуються на тім чи іншому рівні в процесі становлення особистості інженера-педагога. Щоб у процесі діяльності сформувати і розвити дані професійні якості особистості, необхідно діяльність розумно організувати і направити, здійснюючи індивідуальний підхід до особистості кожного інженера-педагога. Е.Э. Коваленко у своїх наукових дослідженнях особливо підкреслює тісний взаємозв'язок виділених інженерного і педагогічного компонентів професійної діяльності інженера-педагога і відзначає, що цей взаємозв'язок і обумовлює специфіку особистості і діяльності інженера-педагога. Так оволодіння інженерною діяльністю дозволяє викладачу спеціальних дисциплін освоювати нові досягнення науки і техніки, виробництва з метою передачі їх тим, кого навчають, а також готувати матеріально-технічну базу для організації і здійснення навчального процесу в рамках професійної підготовки. Педагогічне ж знання підсилює загальну і професійну ерудицію інженера, дозволяючи йому більш професійно організувати керування як виробництвом, так і людьми, що працюють на виробництві [7, с. 27-28]. «Взаємне проникнення педагогічної й інженерної діяльності щонайкраще виявляється в рамках методичної діяльності, що покликана трансформувати технічне знання з метою рішення дидактичних задач» [7, с. 28]. Це ще раз підкреслює інтегральний характер методичної діяльності і компетентності інженера-педагога, що повинні бути засновані на індивідуальному стилі професійно-педагогічної діяльності. Сучасна педагогічна теорія індивідуальний стиль діяльності розглядає як узагальнену характеристику індивідуально-психологічних особливостей і ділових якостей, що складаються і виявляються в діяльності конкретної людини [4, с. 360-361].Висновки. У процесі професійної підготовки майбутніх інженерів-педагогів доцільно формувати основи індивідуального стилю професійно-педагогічної діяльності. Тому що особистість педагога виявляється в схильностях і здібностях до професійної діяльності, тому процес формування основ індивідуального стилю професійно-педагогічної діяльності необхідно здійснювати на основі розвитку в майбутніх інженерів-педагогів професійно важливих нахилів і здібностей. Для реалізації цих задач у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання необхідно цю підготовку здійснювати в умовах індивідуалізації навчання.Література1. Вайн В.М., Коренев И.С. Развитие педагогических способностей будущих инженеров-педагогов при изучении технических дисциплин // Деятельность и личность инженера-педагога: Свердловск: Свердл. инж.-пед. ин-т, 1989. – С. 81 – 84. 2. Васильев И.Б. Профессиональная педагогика: конспект лекций для студентов инженерно-педагогических специальностей. – Харьков, 1999. – 151с. 3. Закон України "Про професійно-технічну освіту" // Професійно-технічна освіта, 1998. - № 1. - С. 2 – 12. 4. Зарецкая И.И. Индивидуальный стиль деятельности // Энциклопедия профессионального образования: В 3-х т. / Под ред. С.Я. Батышева. - М.: АЛО, 1998. – Т. 1: А – Л. – С 360 – 361. 5. Зеер Э.Ф. Профессиональное становление личности инженера-педгога – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 120 с. 6. Зеер Э.Ф. Психологические основы непрерывного инженерно-педагогического образования II Проблемы непрерывного инженерно-педагогического образования: Тез. докл. к пленуму УМО по инженерно-педагогическим специальностям. Ленинград, 17-20 апреля 1990 г. – Свердловск: СИПИ, 1990. – С. 19 – 22. 7. Зеер Э.Ф., Глуханюк Н.С. Психология становления личности и деятельности инженера-педагога // Деятельность и личность инженера-педагога: Свердловск, 1989. – С. 13 – 19. 8. Коваленко Е.Э. Дидактические основы профессионально-методической подготовки преподавателей специальных дисциплин: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.04. – Харьков, 1999. – 407 с. 9. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. – М.: Высш. шк., 1990. – 119 с. 10. Максимова В.Н. Противоречия и задачи обучения и повышения квалификации инженерно-педагогических кадров // Обучение и повышение квалификации мастеров-наставников и преподавателей профессиональной школы: Тез. докл. конференции 18-20 апреля 1991 г. Ленинград. - Л.: ВИПК ПТО, 1991. – С. З – 7 . 11. Сейтешев А.П. Пути становления учащейся молодежи: Проф-педагогика. – М.: Высш. шк., 1988. – 336 с. 12. Сисоєва С. О. Теоретичні та методичні основи підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: Дис… д-ра. пед. наук: 13.00.04. – К., 1997. – 428 с.Дев'ятьярова Т.А.Індивідуалізація навчання як основа формування індивідуального стилю професійно-педагогічної діяльності у майбутніх інженерів-педагогів Розглянуто деякі проблеми інженерно-педагогічної освіти. Обґрунтована необхідність формування у інженерів-педагогів індивідуального стилю професійно-педагогічної діяльності в умовах індивідуалізації навчання.Девятьярова Т.А.Индивидуализация обучения как основа формирования индивидуального стиля профессионально-педагогической деятельности у будущих инженеров-педагогов Рассмотрены некоторые проблемы инженерно-педагогического образования. Обоснована необходимость формирования у инженеров-педагогов индивидуального стиля профессионально-педагогической деятельности в условиях индивидуализации обучения.Devyatyarova T.A.Individualization of Training as a Basis of Forming the Individual Stile of Professional and Pedagogical ActivitiesProblems of engineering pedagogic education are viewed. The necessity of forming the individual style of professional and pedagogical activities of engineers-teachers are based under the conditions of individualization of training.