«Які 10 основних пріоритетів економічної та соціальної політики Ви можете запропонувати нинішній українській владі?»Зміст Вступ 2Модель вибору пріоритетів економічної та соціальної політики 2Формування інноваційної системи 3Подолання проблеми енергозбереження 3Детінізація економіки 4Активізація інвестиційної діяльності 4Активізація ресурсного потенціалу регіонів 5Подолання проблем реалізації бюджетної політики в регіонах 5Вдосконалення приватизаційних процесів 6Визначення оптимальних форм власності 6Приєднання до Європейського Союзу 6Розвиток стратегічного партнерства з Російською Федерацією 7Висновок 7 Вступ Вибір пріоритетів економічного розвитку – це політичне питання, яке має вирішувати уряд. У перехідний період роль держави зростає: вона має активно проводити політику структурної перебудови. Структурна політика у перехідній економіці України надто суперечлива, оскільки виникає своєрідна проблема „відбору” обєктів структурної політики в умовах досить значних спотворень ринкового механізму координації. У процесі такого відбору виникає реальна загроза того, що економічна політика опиниться в замкненому колі: слабоорієнтована ринково, непослідовна соціально-економічна політика зумовлює відповідні спотворення, які потім розлядаються як чинник посилення державної активності. Структура економіки будь-якої країни має відповідати певним пріоритетам, вибір яких залежить від наявних ресурсів, менталітету суспільства, перспектив розвитку. До основних пріоритетів належать орієнтація: на нові галузі, які сприятимуть економічному зростанню і позитивним соціальним перетворенням, на випуск конкурентно-спроможної продукції, на розвиток наукоємних технологій, на зрощення фінансового і промислового капіталу на рівні країни та інтеграція його з транснаціональним капіталом.^ Модель вибору пріоритетів економічної та соціальної політики Давайте перейдемо до розгляду запропонованої мною моделі вибору соціально-економічних пріоритетів відповідно до структурної політики держави, що надасть змогу підвищити потенціал країни у відповідний проміжок часу, оскільки структурна економіка, як і сама економіка, має динамічний характер. До чинників, які впливають на неї, належать: умови виробництва (виробничі ресурси, впровадження досягнень науково-технічного прогресу); попит та зміна структурних благ; зміна ринків та видів економічної діяльності тощо. Ринки функціонують не оптимально, тому суспільство змушене активно впливати на структурний розвиток економіки через державний механізм. Основний завданням нинішнього етапу розвитку економіки України є перетворення структурної політики на чинник ринкової трансформації економіки. Перехідна економіка відрізняється від ринкової тим, що в ній ще не склався природний механізм координації, держава повільно позбавляється функцій не властивих їй у ринковій економіці. Темпи перебудови мають бути досить високими, інакше структурні зміни не будуть ефективними. Д 3 2 1Модель вибору пріоритетів 3 2 1 3 2 1 3 2 1 3 2 1авайте розглянемо запропоновану модель у графічному зображенні. NNNNN де 1,2,3...N – кількість пріоритетів економічної та соціальної політики Запропоновані 10 соціально-економічних пріоритетів не випадкові. На думку автора статті, вони зможуть подолати певною мірою труднощі структурного характеру на шляху від екстенсивної моделі економіки, яка склалася в Україні у попередні роки, до новітньої економіки європейського типу. Саме перераховані пріоритети – обумовлюють значну глибину і амбіційність соціально-економічної політики у коротко- та довгострокових перспективах.^ Формування інноваційної системи Останніми роками в Україні недостатньо уваги приділяється проблемам фінансово-кредитної підтримки та стимулювання розвитку інноваціних процесів, розширення інноваційної діяльності, створення інноваційного продукту.Чинне фінансове, а осбливо податкове законодавство практично не містить норм щодо підтримки та стимулювання інноваційної діяльності. Серед механізму впливу держави на забезпечення сприятливої інноваційного клімату та проведення політики технічного переоснащення виділяють як правило, три основні компоненти:створення спеціальних фінансових механізмів підтримки такої діяльностіформування відповідної інновіційної інфраструктуривикористання непрямих методів підтримки Окрему увагу слід приділити здійсненню переоцінок неооборотних активів, вартість яких іноді, незважаючи на їх низький технічний рівень, є завищеною, що суттєво деформує структуру витрат та спотворює реальну інвестиційну привабливість господарюючих суб’єктів. Податки з метою виконання програми державної технічної та інноваційної політики слід розглядати як вагому економічну підйому, незмінну складову системи стимулювання розвитку інноваційного процесу. Переорієнтація пріоритетів вітчизняної податкової політики через забезпечення функцонування зазначених механізмів разом з іншими важелями стимулювання інноваційних забезпечить посилення науково-технічних процесів та реалізацію програм державної технічної політики.^ Подолання проблеми енергозбереження Кризова ситуація 2006р., що виникла навколо постачання газу з РФ в Україну, зумовила необхідність негайного запровадження нової національної політики у сфері енергетичної безпеки. Слід виходити з того, що досягнуті з РФ домовленості у сфері газопостачання лише надають деякий час для адаптації вітчизняної економіки до європейських цін на енергоносії, перехід на які неминучий. Подолання нових викликів у сфері енергозбереження вітчизняної економіки вимагає здійснення у 2006 р. масштабних перетворень, спрямованих на модернізацію, зниженню енергомісткості виробництва, зменшення енергозалежності та диверсифікацію зовнішніх джерел постачання енергоносіїв. Поряд з цим ключової ролі набувають збільшення частки альтернативної в енергобалансі країни, виробничо-технологічне оновлення видобувних та транзитних енергетичних потужностей, оптимізація системи управління та контролю на внутрішньому ринку енергоресурсів, формування державних резервів паливно-енергетичних ресурсів, руйнування тіньових схем перерозподілу матеріально-технічних та фінансових ресурсів у паливно-енергетичному комплексі.^ Детінізація економіки Актуальність цього пріоритету полягає в недієвості правового поля й урядових програмних заходів боротьби з тіньовою економікою. Зростання рівня тіньової економіки в країнах світу є загальнопоширеною тенденцією (у середньому 6,2 % на рік), але в Україні офіційно визнаний обсяг тінізації (до 60%) майже в 3 рази перевищує пороговий граничний рівень (20%), що створило реальну загрозу економічній безпеці країни. Виконані розрахунки макроекономічних показників і оцінки рівня тіньової економіки засвідчили, що за період 2001-2006 років простежуються такі тенденції: реальний ВВП тіньової економіки зріс від 101,4 до 254,9 млрд грн; за нинішньої частки перерозподілу ВВП через бюджет (26,9-30,0%) обсяг недоїмки зведеного бюджету від тіньового ВВП зріс від 27,2 до 86,6 млрд грн; щорічно обсяги недоїмки фінансів 2001-2005 роки досяг 214 млрд грн, що становить 123% і перевищує доход зведеного бюджету 2006 року Давайте розглянемо напрями та удосконалення економічного механізму державної протидії тіньової діяльності. Основою економічного механізму є концепція легалізації тіньової економіки. Пропонується до "Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки" прийняти закони "Про фінансовий контроль в Україні", "Про державні підприємства", "Про державний фінансовий контроль за декларуванням доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та їх витрати", "Про порядок проведення контрольними органами перевірок діяльності суб'єктів господарювання", "Про управління об'єктами державної власності"; передбачити і запровадити організаційно-управлінські й практичні заходи Саме подолання тіньового сектору економіки України є одним із основних пріоритетів економічної політики. Кошти отримані легальною економікою внаслідок детінізації, є важливим та суттєвим за обсягом потеційним ресурсом пожвавленння інвестиційних процесів.^ Активізація інвестиційної діяльності Для України інтенсивний розвиток інвестиційної діяльності і підвищення конкурентноспроможності вітчизняного виробника має особливе значення, адже він сприяє прискоренню ринкової трансформації економіки, входженню до світових товарних ринків та створенню валютних резервів, необхідних для модернізації виробництва. Аналіз умов інвестиційної діяльності в Україні дає змогу зробити висновок, що на неї негативно впливають: нестабільність законодавства; невиконання урядом узятих на себе забовязень; перешкоди зумовлені державним контролем і залишками командної економіки; відсутність підтримки з боку державної влади; корупція; незадовільна організація митниць тощо Вироблення й реалізація перспективної інвестиційної політики – функція Уряду України і регіональних органів виконавчої влади. Формування ефективної структурно-інвестиційної політики має базуватися на таких принципах: Основою для надання або зменшення обсягу прямих державних інвестицій має бути попит на продукцію відповідної галузі у поточній період і на віддалену перспективу; Селективну підтримку в умовах гострої обмеженості ресурсів необхідно здійснити на основі вибору не окремих галузей, а окремих груп машин і обладнання інвестиційного призначення; Кожний пріоритетний напрям повинен реалізовуватися в державних програмах, оскільки нарощування інвестиційного потенціалу економічного розвитку лежить у площині централізації державних коштів у бюджеті; Інвестиційна діяльність повинна бути законодавчо забезпечена. Недостатнє законодавче забезпечення інвестиційного процесу є однією з основних принчин, що стримують надходження інвестицій в економіку.^ Активізація ресурсного потенціалу регіонів Головними пріоритетами діяльності центральних і місцевих органів влади щодо розвитку виробничо-економічного потенціалу регіонів мають бути реструктизація і підвищення конкурентно-спроможності господарських комплексів та окремих великих підпрємств, розширення їх галузевої спеціалізації, екологізація виробництва, розбудова виробничої, транспортної і ринкової інфраструктур, сприяння розвитку підприємництва, реалізація інноваційної політики, забезпечення ефективного управління комунальною власністю, земельними та іншими ресурсами. Залучення додаткових ресурсів місцевого та регіонального розвитку потребує принципової зміни управлінських підходів як на місцевому, так і на державному рівнях, високого рівня кваліфікації та організації роботи щодо розширення ресурсної бази для забезпечення стійкого розвитку українських міст і регіонів.^ Подолання проблем реалізації бюджетної політики в регіонах Проблема виконання місцевих бюджетів регіонів полягає у недосконалості чинної законодавчо-нормативної бази (особливо щодо розроблення і впровадження єдиних стандартів державних та громадських послуг), недостатності фінансового ресурсу для виконання державних і регіональних програм, які є пріоритетними для забезпечення сталого економічного розвитку. Потрібно розробити механізм сплати податків податковими агентами (підприємствами, установими й організаціями), яким окремими органами місцевого самоврядування надано пільги зі сплати платежів до бюджету з метою недопущення втрат місцевих бюджетів при розмежуванні коштів між рівнями бюджетів. Розроблення порядку реалізації статті 103 Бюджетного кодексу України щодо компенсації втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування від надання державою податкових пільг зі сплати земельного податку. Потрібно розробити типові штати в галузях бюджетної сфери, враховуючи органи місцевого самоврядування, для оптимізації мережі чисельності бюджетних установ тощо.^ Вдосконалення приватизаційних процесів Невід’ємною складовою стратегії подальшого економічного розвитку є продовження приватизаційних процесів. Пріоритети політики приватизації потребують суттєвого вдосконалення. Від поточного планування приватизації окремих обєктів слід переходити до стратегічного планування приватизації виробничих комплексів. Для ключових об’єктів національної економіки приватизація повинна відбуватися на основі спеціальних законів. Приватизацію стратегічних підприємств та підприємств-монополій потрібно синхронізувати з ринковою трансформацією галузей та впровадження адекватних систем регулювання (в енергетиці, телекомунікаціях, видобувних галузях, комунальному господарстві тощо). Потрібен перехід від пріоритету фіскальних завдань приватизації до запровадження системи залучення інвестицій на підприємства з метою забезпечення їх довгострокового розвитку та конкурентноспроможності.^ Визначення оптимальних форм власності Масова приватизація в Україні в основному виконала своє головне політичне завдання, забезпечивши: широке формування недержавного сектору як основи ринкових відносин. Станом на початок 2006 р. у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій Україниобєкти приватної власності складали 78,3%, обєкти державної та державної корпоративної власності – 4,1%, обєкти комунальної власності – 7,4, обєднання громадян, щодо яких форма власності не зазначається – 10,1%. Багатоукладність національної економіки обєктивно зумовлює необхідність рівноправного розвитку в Україні всіх форм власності, організаційно-правових форм і відносин. В Україні досі не склалася ефективна інституційна система, яка б забезпечувала оптимальне використання національного економічного потенціалу та могла б стати основою суспільного консенсусу щодо стратегічних завдань соціально-економічного розвитку. ^ Приєднання до Європейського Союзу Наближення до стандартів ЄС потребує комплексних інституційних, політичних, соціально-екоономічних та гуманітарних реформ, результативність яких оцінюється за Копенгагенськими критеріями. На нинішньому етапі Україна співробітничає з ЄС на партнерських засадах, формуючи передумови для поступового входження до європейської спільноти. В економічній співпраці нової української влади з Обєднаною Європою визначено три першочергові етапи, які наведено у “Дорожній карті”, затвердженій для виконання плану дій:Визнання з боку Європейського Союзу ринкового статусу української економіки (це питання було вирішено наприкінці 2005 року, що наочно засвідчило серйозність намірів ЄС розвивати відносини з Україною);Врегулювання питання торгівлі сталеливарними виробами між Україною та ЄС з урахуванням збереження обсягів традиційних поставок до 10 нових держав – членів;Вивчення економічних передумов для укладання угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Ключову роль у комунікації з Європою відіграє людський чинник. Необхідно активно розвивати “громадську дипломатію”, використовуючи зв’язки із співвітчизниками у різних країнах для залучення зарубіжного досвіду в Україні і позитивного позиціонування нашої країни у світі, лобіювання процесів її активного входження до світової спільноти.^ Розвиток стратегічного партнерства з Російською Федерацією Взаємовигідний збалансований розвитокусього спектра відносин з Російською Федерацією є одним із зовнішньополітичних пріоритетів нашої країни. Потрібно забезпечити позитивні зрушення в системі українсько-російських відносин з урахуванням активізації проголошеного нашою державою курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Успіх відносин з РФ у перспективі залежитиме від того, наскільки швидко вдасться вибудувати нову систему стосунків, що базуватиметься на довірі, транспарентності й відкритості діалогу на всіх рівнях, заохочуватиме регіональне співробітництво на основі спільності інтересів, має гарантувати взаємну відповідальність за прийняті рішення. Новий діалог України і Росії дасть змогу позбутися негативів непрозорої політики, що раніше супроводжували українсько-російські відносини. Висновок Магістральним шляхом розвитку українського суспільства є формування соціально орієнтованої, демократичної правової держави, інтегрованої у світове господарство на засадах конкурентноспроможності національної економіки. На цьому шляху Україна постає перед вибором пріоритетів економічної та соціальної політики… Я пишаюсь тим, що мною зроблений внесок у процес державотворення. За вами народні обранці залишається втілення основних пріоритетів у життя, подолання перехідної економіки, розбудови могутньої держави – України! Творення щасливого майбутнього для України – справа кожного із нас.