інститут гідромеханіки національної академії наук україни"Принципи і технології моніторингу, оцінювання та прогнозування стану та якості поверхневих вод України з метою забезпечення їх охорони і комплексного використання”РЕФЕРАТ циклу наукових праць НикифоровичЄвгенІванович Завідувач відділу моделювання гідротермічних процесів Інституту гідромеханіки НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор ОсадчийВолодимирІванович Директор, завідувач відділу гідрохімії Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС України та НАН України, доктор географічних наук НабиванецьБогданЙосипович Провідний науковий співробітник відділу гідрохімії Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС України та НАН України, доктор хімічних наук, професор ЛинникПетроМикитович Завідувач відділу гідрохімії Інституту гідробіології НАН України, доктор хімічних наук, професор Красовський ГригорійЯкович професор кафедри проектування радіоелектронних систем літальних апаратів Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського "ХАІ", доктор технічних наук, професор МокінБорисІванович Ректор Вінницького національного технічного університету, академік Національної АПН України, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Мокін ВіталійБорисович Завідувач кафедри моделювання та моніторингу складних систем Вінницького національного технічного університету, доктор технічних наук, професор СамойленкоВікторМиколайович Т.в.о. завідувача кафедри фізичної географії та геоекології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук, професор ХільчевськийВалентинКирилович Завідувач кафедри гідрології та гідроекології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України київ – 2010Мета роботи. Суттєве антропогенне навантаження на поверхневі води України, вплив багатьох природних чинників на формування їхнього складу та якості і перманентне виникнення надзвичайних ситуацій на водних об’єктах зумовили необхідність створення сучасної хіміко-аналітичної та експериментальної бази досліджень і метасполучних і міжвідомчих інформаційно-модельних наукових підходів та прикладних технологій, які покликані підтримувати ефективні управлінські рішення, що забезпечують збереження водного фонду, стале водокористування та належний рівень екологічної безпеки населення, що користується ресурсами річкових басейнів. Звідси, основною метою роботи була розробка та системне синергічне поєднання в цикл наукових праць, що обґрунтовують новітні принципи, підходи, методи, моделі та технології моніторингу (відстеження), оцінювання та прогнозування стану та якості поверхневих вод України, та реалізація напрацювань цього циклу для забезпечення охорони та екологічно безпечного використання водних об’єктів і їхніх водозборів. Зазначений цикл праць містить об’єднані єдиною метою та спрямуванням методологічні та методично-прикладні розробки 1980-2009 рр. та їхню реалізацію за напрямами циклу: 1) створення хіміко-аналітичної та експериментальної бази здійснення моніторингу поверхневих вод і системні дослідження чинників і процесів формування хімічного складу поверхневих вод для оцінювання та прогнозування їхнього стану та якості (скорочено "Аналітична, експериментальна та системна гідрохімія та гідроекологія"); 2) регіональні та басейнові гідрохімічні та гідроекологічні дослідження (скорочено "^ Регіональна та басейнова гідрохімія та гідроекологія"); 3) створення інформаційно-модельних технологій водогосподарсько-екологічного призначення із застосуванням технологій дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) та геоінформаційних систем (ГІС) (скорочено "Інформаційно-модельні водогосподарсько-екологічні технології та ДЗЗ"); 4) геоінформаційно-геоекологічне моделювання стану об’єктів гідродовкілля для їхнього еколого-економічно збалансованого управління, охорони та реабілітації (скорочено "Геоінформаційно-геоекологічне моделювання гідродовкілля");Наукова новизна. Розроблено поєднаний цикл наукових праць, що обґрунтовують нові прогресивні принципи та методи і реалізують сучасні технології моніторингу, оцінювання та прогнозування стану та якості поверхневих вод України, спрямовані на охорону, реабілітацію та комплексне екологічно безпечне використання водних об’єктів і їхніх водозборів. При цьому основними новими науково-технічними результатами роботи є: 1) за напрямом "Аналітична, експериментальна та системна гідрохімія та гідроекологія": – нові методологічні принципи і підходи: • концепція системних гідрохімічних досліджень, які базуються на поєднанні загальногеографічних підходів до вивчення умов і чинників формування хімічного складу поверхневих вод з теоретично-експериментальними підходами до вивчення фізико-хімічних процесів трансформації речовин у водному середовищі; • принципи термодинамічного моделювання, яке застосовується для теоретично-прикладного вивчення процесів формування хімічного складу поверхневих вод (при оцінюванні рівноважного стану гідрохімічних систем, форм знаходження хімічних елементів та речовин у воді та порових розчинах донних відкладів, аналізі їхніх міжфазових трансформацій тощо); • структурно-функціональний зміст механізмів і процесів самоочищення водного середовища від різноманітних класів полютантів, визначений за результатами натурно-експериментального та аналітично-модельного вивчення трансформаційних змін і міжфазового розподілу хімічних елементів у системі “атмосферні опади – ґрунтовий комплекс водозборів – річкова вода” та “вода – завислі речовини – донні відклади”, • концепція буферної ємності водних екосистем та їхнього самоочищення за рахунок потужних фізико-хімічних, гідрологічних і біологічних процесів у водному середовищі, яка є основою для розробки ефективних підходів до відновлення стану поверхневих вод України; • закономірності формування хімічного складу поверхневих вод в умовах значного теплового навантаження від теплових і атомних електростанцій; • концепція дослідження співіснуючих форм металів у водних об’єктах та ролі цих форм у міграції і розподілі металів між абіотичними компонентами різнотипних водойм; • концепція оцінки еколого-токсикологічної ситуації у водоймах за співвідношенням “вільних” іонів металів як найбільш токсичної їхньої форми і комплексних сполук, переважно з природними органічними лігандами, як мало токсичної або нетоксичної форми; • механізм рухливості металів у системі "донні відклади – вода" на основі дослідження форм знаходження металів у порових розчинах донних відкладів; – нові методично-прикладні рішення: • методи та методики визначення різноманітних хімічних речовин та їхніх сполук у окремих компонентах водних екосистем (вода, завислі речовини, донні відклади); • комплексні моделі оцінювання та прогнозування стану та якості поверхневих вод; • програмно-моделювальний комплекс для термодинамічних розрахунків форм знаходження речовин і хімічних елементів у різних типах природних вод, відтворення їхнього міжфазового розподілу та трансформації і визначення рівноважного стану основних гідрохімічних систем; • архітектура універсальної інформаційно-аналітичної системи (ІАС) для інтегрованого накопичення та візуалізації даних, оцінювання та прогнозування стану та якості поверхневих вод; • методи оцінки та схеми ремобілізації важких металів із донних відкладів, які базуються на розрахунках швидкості молекулярної дифузії, та трансформації форм цих металів в залежності від умов водного середовища; • моделі моніторингу та прогнозування стану водних об’єктів при істотному тепловому забрудненні; • комплекс сучасних фізико-хімічних методів розділення та аналізу співіснуючих форм металів у поверхневих водах: мембранна фільтрація, фотохімічне окиснення, іонообмінна і гель-хроматографія, каталітичні (хемілюмінесцентні) та електрохімічні методи, у тому числі електродіаліз, електроміграція, анодна інверсійна вольтамперометрія з виявленням найбільш ефективних; 2) за напрямом "Регіональна та басейнова гідрохімія та гідроекологія": – нові методологічні принципи і підходи: • засади територіально-часового різнорівневого оцінювання та прогнозування стану та якості поверхневих вод України; • формалізація зонального, регіонального, басейнового та пооб’єктного аналізу гідроекологічної ситуації в Україні з метою обґрунтування ефективних комплексних природоохоронних заходів; • концепція багатоджерельного отримання, збереження, обробки та поліваріантної тематичної візуалізації гідрохімічної інформації за ланцюжком "створ – річка – річковий басейн – поверхневі води України"; • концепція зональних і басейнових гідрохімічних і гідроекологічних досліджень на експериментальних водозборах водно-балансових станцій; – нові методично-прикладні рішення: • бази знань та багаторічних даних і методи картографування поверхневих вод України за елементами сольового складу, біогенними речовинами, важкими металами та органічними речовинами; • методи гідрохімічного та гідроекологічного районування території України; • моделі зв’язку між параметрами виробництва та ресурсокористування та вмісту хімічних речовин у атмосферних опадах і поверхневих водах України; • методика комплексних агрогідрохімічних досліджень; • технологія спостережень на експериментальних водозборах; • методичні засади дослідження компонентного складу розчинених органічних речовин в поверхневих водах (на прикладі дніпровських водосховищ) та ролі їхніх окремих груп у процесах комплексоутворення і детоксикації важких металів; • бази знань і даних щодо розподілу низки металів серед завислих і розчинних форм у воді української ділянки Дунаю, дніпровських водосховищ, гирлових ділянок Південного Бугу і Дністра, лиманів північно-західного Причорномор’я, деяких середніх та малих річок України; • бази знань і даних про процеси сорбції речовин донними відкладами та їхньої десорбції з останніх за дії різних чинників (експериментальне моделювання та натурні дослідження на прикладі дніпровських водосховищ); 3) за напрямом "Інформаційно-модельні водогосподарсько-екологічні технології та ДЗЗ": – нові методологічні принципи і підходи: • засади концептуально модифікованого поєднання застосування інформаційних, геоінформаційних і космічних дистанційно-зондувальних підходів для вирішення водогосподарсько-екологічних задач; • принципи створення інформаційно-модельних систем моніторингу поверхневих вод на основі моделей просторово-орієнтованого подавання водогосподарсько-екологічних даних і методів їхньої ідентифікації з комплексним урахуванням причинно-наслідкового характеру забруднення гідродовкілля, систематизацією просторових і інформаційних взаємовідношень між даними і можливістю їхнього оновлення за даними наземного моніторингу та ДЗЗ; • концепція моделювання структури автоматизованої системи державного моніторингу поверхневих вод, оптимізованої на множині моделей водних екосистем обласного рівня за критерієм мінімуму кількості класів ключових об’єктів та зв’язків між ними; • критерії формалізації моделей класів об’єктів та суб’єктів системи державного моніторингу поверхневих вод з урахуванням їхньої ієрархії, систематизацією методів ідентифікації та ефективним поєднанням позиційних і атрибутивних складників; • концептуальний зміст прикладних задач охорони і раціонального використання поверхневих вод, при реалізації яких доцільно використовувати ДЗЗ/ГІС технології, спроможні оперувати з невідомими раніше характеристиками, зв'язками, закономірностями та тенденціями змін їхнього стану під впливом природних і техногенних чинників; • зміст завдань інвентаризації водних об’єктів та підходи до її інформаційної підтримки на основі цифрової обробки космічних знімків і синтезу тематичних картографічних моделей засобами ДЗЗ\ГІС технологій; • критерії оптимізації спектральних діапазонів космічних зйомок акваторій, для екологічної класифікації якості поверхневих вод суходолу і естуаріїв за трофосапробіологічними критеріями, а також для ідентифікації рівня трофічного статусу пелагіалі; – нові методично-прикладні рішення: • методи автоматизації обробки даних в інформаційних системах моніторингу якості поверхневих вод, які дозволяють проектувати структуру системи за типовими формами вхідних та вихідних даних і формувати звіти за довільними критеріями, не вимагаючи від користувача знання мов програмування; • методи ідентифікації паспортних параметрів водних об’єктів, які базуються на нечітких експертних оцінках, а саме: метод “один об’єкт — один експерт” та метод синхронізації інтервалів значень, які дозволяють швидко збирати та оновлювати ці параметри при вирішенні задач оцінювання та прогнозування стану вод; • методики та комп’ютерні програми космічного моніторингу, оцінювання та прогнозування стану та якості поверхневих вод суходолу і територіальних морських вод, підлеглих впливу точкових і дифузних джерел забруднення з використанням ГІС/ДЗЗ-технологій; • методи дешифрування на космічних знімках геометричних параметрів водних об’єктів та проявів і масштабів природного та антропогенного їхнього забруднення, які базуються на порівнянні яскравісних і структурних ознак зображень ділянок акваторій, розкладанні поля яскравості зображення у спектр просторових частот та використанні оптимальних спектральних діапазонів космічних зйомок акваторій; • моделі та методи районування поверхневих водозборів за ступенем впливу на якість поверхневих вод стоку з сільгоспугідь і урбанізованих територій; 4) за напрямом "Геоінформаційно-геоекологічне моделювання гідродовкілля": – нові методологічні принципи і підходи: • концепція формалізації водних об'єктів або річкових басейнів різного рівня як складних динамічних природно-антропогенних геосистем гідродовкілля, що задаються параметрами, отриманими шляхом подавання засобами теорії випадкових функцій складників груп ознак стану геосистем за основними процесами і умовами в них, використовуючи досліджені особливості їхньої просторово-часової стохастичної структури; • концепція розрізнення двох головних класів структурно-функціональної організації геосистеми гідродовкілля: класу природно-антропогенних таксонів різного рівня і класу ресурсів геоcиcтеми з реалізацією обох класів через різного виду природно-cоціально-економічні функції; • засади еколого-економічної детерміновано-стохастичної такcономізації (районування) водних об'єктів як вирізнення в їхніх геосистемах, за допомогою багатофункціональних критеріїв і побудов стаціонарних полів, однорідних субструктур різного рівня, де процеси взаємодії різних геокомпонентів і ступінь та тенденції антропогенного навантаження мають адекватний характер • засади еколого-економічного нормування з переходом до визначення кількості і якості всіх видів природних ресурсів геосистем гідродовкілля (їхньої реальної і оптимальної ресурсовидатності) для можливого застосування механізму платного водо- і ресурсокористування при задаванні збалансованого режиму управління геосистемами; • концепція діагностично-прогнозного моделювання стану різнорівневих геосистем гідродовкілля і їхньої стійкості як поєднaння фазової стійкості за саморегуляційним рівнем розвитку, параметричної стійкості (поліваріантної відповідності заданим геоекологічним нормативам) та надійності, яка визначається запропонованою імовірнісною мірою здатності геосистем виконувати вимогові природно-соціально-економічні функції; • принципи математично-картографічного ландшафтно-гідроекологічного районування територій, що базується на геоінформаційному модельному синтезі випадкових і квазідетермінованих полів природно-антропогенних умов і наслідків ресурсокористування; • концепція задавання екологічної мережі річкового басейну – наразі однієї з найбільш прогресивних природоохоронних технологій – як системного просторового мегаоб’єкта спеціального природоохоронного статусу і режиму природокористування у вигляді мережі, яка являє собою певну сукупність квазігеосистем біоландшафтної територіальної структури, функціонально диференційованих та координатно заданих вже як взаємопоєднані елементи власне екомережі відповідно до розроблених комплексних критеріїв; – нові методично-прикладні рішення: • детерміновано-стохастичні просторово-часові різнорівневі моделі елементів параметрів стану геосистем гідродовкілля; • методика оцінювання достовірності та відновлення геоекологічної інформації і оптимізації моніторингових досліджень гідродовкілля; • концептуальні засади і архітектура системи геоекологічного моніторингу водних об'єктів; • загальна алгоритмічна схема еколого-економічної оптимізації довготермінових і оперативних режимів управління геосистемами гідродовкілля; • алгоритмічна схема логіко-математичної модельної діагностики першопричин погіршання стану басейнових геосистем; • категорійно-класифікаційні схеми класів рівнів і рівнів стану геосистем гідродовкілля, адекватні певним категоріям можливого ризику внаслідок водо- і ресурсокористування з урахуванням особливостей міграції забруднювальних речовин різного генезису; • алгоритми вирізнення таксонів районування за ландшафтно-гідрологічними умовами та можливими радіоекологічними наслідками водо- і ресурсокористування; • алгоритмічна схема геоінформаційного математично-картографічного моделювання екомережі річкового басейну; • методика моделювання стану малих басейнових геосистем урбанізованих ландшафтів, у т.ч. імовірнісно-модельні підходи до розвитку методики категорійної оцінки якості вод у цілому.Практична значимість. Накопичений при реалізації науково-технічних результатів, обґрунтованих і розроблених у даному циклі праць, досвід свідчить, що вони мають істотну практичну значущість передусім для органів державної виконавчої влади у галузі охорони довкілля та запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру та органів місцевого самоврядування для об’єктивної, оперативної та ефективної інформаційно-модельної підтримки рішень з управління станом поверхневих вод і річкових басейнів України, у т.ч. транскордонних при міжнародному співробітництві, та комплексного екологічного безпечного водо- і ресурсокористування як умови сталого розвитку регіонів держави. До таких основних впроваджених науково-технічних результатів належать: 1) за напрямами "Аналітична, експериментальна та системна гідрохімія та гідроекологія" та "Регіональна та басейнова гідрохімія та гідроекологія": – багатоцільова комп’ютерна інформаційно-аналітична система (ІАС) "Хімічний склад та якість поверхневих вод України" (впроваджена та постійно використовується в роботі Державної гідрометеорологічної служби МНС України та Центральної геофізичної обсерваторії МНС України за результатами міжнародного проекту ОС 97-0003-9124 з IDRC, Канада, у 1998 – 2000 рр., та проекту з Мінприроди України у 2003 р., № держреєстрації 0101U007504); – електронні бази даних, засновані на геоінформаційних і інформаційно-мережних технологіях (режим "он-лайн"), для підтримки інформаційного менеджменту екологічного оздоровлення транскордонного басейну Дніпра (впроваджено за однойменною міжнародною Програмою ПРООН-ГЕФ по Дніпру, 2001-2004 рр., у т.ч. у складі діючого міжнародного веб-сайта www.dnipro-ecobase.org.ua); – зведені матеріали про екологічний стан поверхневих вод України (щорічно впроваджуються у Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища, яку готує Мінприроди України); – регламентна схема організації спостережень на водних об`єктах, виконання хіміко-аналітичних робіт і узагальнення даних про якість води (впроваджено у 2002 р. у відомчому нормативному документі Держводгоспу України ВНД 33-5.5-10-2002 "Порядок організації і здійснення державного моніторингу вод у системі Держводгоспу України"); – схема оптимізації моніторингу вод згідно з вимогами Водної рамкової директиви ЄС (впроваджено у 2005 р. у Держводгоспі України у "Методичних вказівках щодо оптимізації системи спостережень за станом поверхневих вод з врахуванням вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу"); – методичні рекомендації щодо визначення співіснуючих форм металів у природних водах (впроваджено як “Методические рекомендации по определению форм миграции ионов металлов в природных водах” у 1989 р. в Одеському науково-дослідному інституті курортології, Інституті геофізики і геології АН Молдавії, Севанській гідробіологічній станції АН Вірменії, Азовському науково-дослідному інституті рибного господарства (Російська Федерація, м. Ростов-на-Дону); – рекомендації з оптимізації водопідготовки на Дніпровському і Деснянському водозаборах Києва; – схема комплексного моніторингу водойми-охолоджувача та прилеглої акваторії Каховського водосховища (впроваджено у ВП "Запорізька АЕС"); 2) за напрямом "Інформаційно-модельні водогосподарсько-екологічні технології та ДЗЗ": – басейнові інформаційні системи моніторингу стану та якості поверхневих вод (впроваджено: а) у підрозділах Держводгоспу та Мінприроди України у 2005-2008 рр. для басейнів річок Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Прип’ять, Тиса, Кальміус та Вінницької та Львівської областей; б) у складі міжнародних проектів екологічних програм Єврокомісії, ООН, ЮНЕСКО та ОБСЄ у 2007-2008 рр. для річок Дністер, Сіверський Донець, Прип’ять і Тиса як транскордонних); – "Єдина автоматизована система Державної екологічної інспекції та підрозділів аналітичного контролю територіальних органів Мінприроди України із отриманням результатів вимірювань стану забруднення довкілля, викидів, скидів і відходів, їх накопичення, оброблення та аналізування" (АСУ "ЕкоІнспектор") (впроваджено у 2005-2008 рр. в 53 держекоінспекціях АР Крим і усіх областей та великих міст України); – технічні вимоги до автоматичної інформаційно-вимірювальної системи «Прикарпаття» (проект), розділи: вимоги до транскордонної системи спостереження якості води у басейнах річок Дністер, Прут і Сірет та до можливих місць розташування автоматизованих постів спостережень цієї якості на ділянках кордонів між Молдовою, Румунією та Україною; вимоги до програмно-інформаційного та технічного забезпечення системи автоматизованих робочих місць водогосподарника для візуалізації та аналізу водогосподарської ситуації та до системи інформування населення про стан водних ресурсів та розвиток метеорологічної ситуації (проект передано у 2009 р. для впровадження у Дністровсько-Прутське БУВР); – програмне забезпечення для автоматизованого розрахунку попусків з каскаду водосховищ басейну річки Південний Буг з метою забезпечення екологічного попуску (впроваджено у 2008 р. у БУВР р. Південний Буг); – систематизовані та оброблені дані для карт Екологічного атласу басейну річки Південний Буг, виданого у 2009 році на замовлення Чорноморської програми Wetlands International (Нідерланди); – динамічні фонди космічних знімків різної роздільної здатності та бази даних параметрів антропогенних і природних чинників впливу на стан і якість поверхневих вод низки важливих водних об’єктів України, а також територіальних морських вод (впроваджено у 1995-2009 рр. в Управліннях охорони навколишнього природного середовища Харківської, Київської, Полтавської, Сумської, Рівненської, Херсонської областей); – ГІС картографічної підтримки рішень з управління охороною довкілля і раціонального використання відновлюваних природних ресурсів з набором екологічних карт (впроваджено в 1995-2009 рр. .в Управліннях охорони навколишнього природного середовища Харківської, Київської, Полтавської, Сумської, Рівненської, Херсонської областей); – картографічні моделі сталих ризиків забруднення прибережних вод Чорного і Азовського морів на основі даних ДЗЗ (впроваджено в 2007 -2009 рр. у складі НДР "Розробка і впровадження технологій дистанційного моніторингу морських акваторій і регіональних комп’ютерних систем картографічного забезпечення управління екологічною безпекою", № д.р. 0109U008910С); 3) за напрямом "Геоінформаційно-геоекологічне моделювання гідродовкілля": – підрозділи з оцінювання та покращення стану водосховищ і їхніх прибережних територій (впроваджено у 1982 р. у всесоюзні "Методические рекомендации по составлению схем улучшения технического состояния и благоустройства водохранилищ (каскадов или систем водохранилищ) и их прибрежных полос (зон)", ЦНИИКИВР); – принципи системно-модельного проектування та експлуатації водоохоронних зон (впроваджено у 1993 р. у ВБН 33-4759129-03-03-92 "Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ", Держводгосп /Мінприроди України); – інформаційна система еколого-економічної оптимізації експлуатації дніпровських водосховищ з елементами ГІС (впроваджено через КМ України у складі державної програми "Ресурсозбереження" за результатами конкурсного проекту 1991-1997 рр., № д.р. UA 01011149р); – ГІС кадастру стану і використання місцевих водних об’єктів України та ландшафтів їхніх водозборів у північному регіоні України (впроваджено у МНС України за результатами НДР комплексу державних програм з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, 1993-1999 рр., № д.р. 0193U025822, 0195U019173, 0196U012454, 0195U019174, 0196U12455, 0197U019389); – елементи стратегії створення ГІС міжнародного басейну Дунаю (впроваджено в роботу Міжнародної комісії з охорони річки Дунай, ICPDR). До того ж, окремі науково-технічні результати цього циклу праць, що впроваджувалися на транскордонних річках України, реалізовано і у інших державах шляхом передачі відповідної технологічної документації установам та організаціям, які опікують менеджмент річкових басейнів у Євросоюзі (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), Російській Федерації, Республіці Бєларусь та Молдові. Порівняння з аналогами. Основні науково-технічні результати роботи, що реалізують запропоновані в ній принципи і технології моніторингу, оцінювання та прогнозування стану та якості поверхневих вод, при порівнянні з кращими зарубіжними та вітчизняними аналогами: – відповідають принципам Водної Рамкової Директиви ЄС (Water Framework Directive 2000/60/EU) та світовим вимогам до інформаційних технологій EEONET (European Environmental and Observation Network); – не поступаються кращим аналогам країн Євросоюзу і світової спільноти, що доведено використанням низки технологій цього циклу праць як складників міжнародних систем інформаційного менеджменту, зокрема для міжнародних басейнів Дніпра, Тиси та Дністра в межах проектів ПРООН-ГЕФ, у т.ч. за умов технологічно лідерства українських розробників цього циклу праць; – за деякими характеристиками (комплексністю відстежуваних параметрів стану гідродовкілля, поліфункціональністю їхнього аналізу тощо), по-перше, не мають аналогів у технологічно розвинених країнах світу, де використовують системи моніторингу та оцінювання лише окремих складників цього довкілля, а, по-друге, суттєво переважають в інформаційно-технологічному та модельно-інтеграційному аспекті розробки менш розвинених країн, у т.ч. пострадянського простору (зокрема російські басейнові системи, створені РосНДІ водного господарства і т.ін.); – займають передові позиції серед кращих вітчизняних аналогів, що підтверджується вже зазначеною широкою сферою реалізації та реального впровадження розробок циклу у вітчизняній практиці; – у цілому на відміну від існуючих зарубіжних та вітчизняних методичних аналогів, що сповідують суто функціонально-детерміновані підходи до оцінки стану гідродовкілля, розробки циклу поєднують принципи детерміністичного причинно-наслідкового аналізу тестових характеристик стану об’єктів гідросфери з імовірнісним аналізом просторово-часових можливих чи заданих коливань цих характеристик.Кількість публікацій та інша інформація, що характеризує роботу. З тематики цього циклу наукових праць: 1) опубліковано: 38 монографій; 259 статей у провідних вітчизняних фахових журналах і виданнях; 80 статей у міжнародних журналах і виданнях, у т.ч. 57 праць, що містяться в базі даних SCOPUS (SJR 0,027-2,689, загальна кількість посилань 142); 90 статей у матеріалах міжнародних симпозіумів, конференцій та семінарів (у т.ч. 37 за кордоном; 63 в Україні); 6 підручників з грифом МОН України; 11 навчальних посібників (у т.ч. 5 з грифом МОН України); 10 методичних посібників з описом створених у циклі систем і технологій та методичних рекомендацій щодо їхнього більш ефективного використання на практиці; 7 екологічних карт областей України; 2) зареєстровано у Державному департаменті інтелектуальної власності України авторське право на 20 комп’ютерних програм та баз даних та отримано 2 авторських свідоцтва на пристрої; 3) захищено загалом 28 дисертацій, у т.ч. 6 докторських, 22 кандидатських; 4) виконано загалом 145 науково-дослідницьких робіт і проектів, у т.ч. 19 у складі програм міжнародного співробітництва, 72 у складі національних (державних цільових) програм, 54 інших; 5) зроблено схвалених доповідей на 108 міжнародних симпозіумах, конференціях, семінарах, нарадах; 6) впроваджено у навчальний процес 32 навчальні дисципліни, у т.ч.: 10 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, 4 у Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є.Жуковського "ХАІ", 18 у Вінницькому національному технічному університеті. ^ Никифорович Є.І.Завідувач відділу моделювання гідротермічних процесів Інституту гідромеханіки НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор ^ Осадчий В.І.Директор, завідувач відділу гідрохімії Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС України і НАН України, доктор географічних наук ^ Набиванець Б.Й.Провідний науковий співробітник відділу гідрохімії Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту МНС України і НАН України, доктор хімічних наук, професор ^ Линник П.М.Завідувач відділу гідрохімії Інституту гідробіології НАН України, доктор хімічних наук, професор ^ Красовський Г.Я.Професор кафедри проектування радіоелектронних систем літальних апаратів Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського "ХАІ", доктор технічних наук, професор Мокін Б.І.Ректор Вінницького національного технічного університету, академік Національної АПН України, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ^ Мокін В.Б.Завідувач кафедри моделювання та моніторингу складних систем Вінницького національного технічного університету, доктор технічних наук, професор Самойленко В.М.Т.в.о. завідувача кафедри фізичної географії та геоекології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук, професор Хільчевський В.К.Завідувач кафедри гідрології та гідроекології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор географічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України