ІСТОРІЯ ВОРОНЬКІВСЬКОЇ ШКОЛИ Вороньківська школа була заснована в 1842 році. Вона являла собою початкове училище з трирічним строком навчання і знаходилась у найманому будинку. В училищі навчалися тільки хлопчики. Але в 1887 році в школі було вже 80 хлопчиків і одна дівчинка. Перші вчителі - Полонський Григорій Іванович і Набок Федір Семенович. Із 1888 року у Воронькові вчителював Придатко Афанасій Григорович, який народився і прожив усе життя у цьому селі. Він зі срібною медаллю закінчив Переяславське повітове училище, мав звання народного вчителя. Афанасій Григорович загинув від рук бандитів у 1921 році, провчителювавши у Воронькові 33 роки. У 1893 році було відкрито церковно-приходську школу-училище для дівчат. Вона спочатку знаходилась у найманих хатах у громадян Срібного, Фіалковського, Котула. Учителькою була дочка священника Романицька Антоніна Іванівна. Вона працювала з трьома класами. У 1896 році трикласне церковно-приходське училище закінчили 5 дівчат. Це були перші жінки села, що здобули освіту за три класи. У 1902 році для училища біля Михайлівської церкви (на території теперішнього парку) було збудоване окреме приміщення. В ньому було дві класні кімнати, коридор і учительська. Цей будинок згорів у 1943 році. Біля другої церкви - Різдво-Богородицької - приблизно в цей же час було відкрито друге початкове училище. У ньому навчалися і хлопчики, і дівчатка. Там учителював дяк-псаломник Каневський Яків Григорович. Таким чином, у Воронькові наприкінці XIX ст. було три початкові училища: сільське початкове училище (засноване в 1842 році) і два церковно-приходських. Сільське початкове училище, яке називали ще земським, знаходилося в окремому приміщенні в центрі села. Воно було збудоване в 70-х роках XIX ст.. У 1900 році училище закінчили 20 хлопчиків, а всього в ньому навчалось 80 чоловік. На утримання приміщення училища земство асигнувало 468 крб. на рік. Сільська община виділяла додатково ще 156 крб. Крім Придатка Афанасія Григоровича, в земській школі викладали: законоучитель (учитель Закону Божого), священник Романицький Іван і помічники вчителя Романицька Марія Іванівна (закінчила курс Київської жіночої гімназії) та Варфоломеєва Антоніна Мусіївна (закінчила Переяславську жіночу гімназію). Афанасій Григорович одержував зарплату 276 крб. на рік, а його помічниці - 162 крб. на рік. Земська школа мала 1/4 десятини землі (близько 0,30 га). У земській школі навчалися переважно хлопці, дівчат було мало. Провчившись 1 рік, дівчата, здебільшого, залишали школу, бо батьки не бачили користі від навчання. Дітей вчили читати, писати, навчали арифметиці в межах чотирьох дій, слов'янській мові. Окремим предметом був Закон Божий. Учнів у суботу ввечері і в неділю ранком водили до церкви. Непокірних часто карали різками. Навчання проходило нецікаво, сухо. Дуже часто діти не розуміли предмету, а просто зазубрювали його. Крім того, часто хворіли і кидали школу. В той час прогресували такі хвороби, як кір, скарлатина, сипний тиф. У січні 1917 року у Вороньків приїхала молода вчителька Ганна Іванівна Вербицька (Кобак). Протягом двох років вона навчала дітей у хаті Федора Пошаблі (на Душинській вулиці). Разом із нею там же вчителювала Коновал Марія Іванівна. Після жовтневої революції школа була відділена від церкви. Церковно-приходські школи було закрито. У Воронькові було організовано дві школи: трикласну початкову в приміщеннях земської, Михайлівської і Романківської (з 1919 року в будинку Афендика) і вищу початкову школу - в кам'яному будинку з вересня 1917 року. Кам'яна (цегляна) школа на вулиці Черпаківській була заснована земством у 1914 році. В ній було 5 класних кімнат, коридор, учительська. Поряд був цегляний будинок з квартирами для вчителів. Завідуючим початкової школи (земської) до своєї смерті в 1921 році був Придатко А.Г.^ На фото: Учителі та учні беруть участь у хлібозаготівлі. 1929 рік. Першим директором вищої початкової школи з чотирирічним строком навчання був Коз-ловський Павло Олександрович (1917-1918 p.p.). Ганна Іванівна Вербицька згадувала, що в перші роки вчительської роботи (1917-1921) вона не одержувала зарплати. За рішенням сільських властей батьки повинні були платити зерном та іншими продуктами, але вороньківці майже нічого не платили, і вона змушена була переїхати в с Проців. Через два роки вона знову повернулась у Вороньків. З 1921 року школа стала називатись «єдина трудова семирічна школа». В 1918-1930 роках директором школи працював Карпенко Петро Юхимович, який народився і жив у селі Воронькові. За роки його роботи було споруджено господарські будівлі, посаджено сад. У 20-х роках у школі працювали: Волик Василь Тимофійович - викладач історії і географії, Коновал Інна Іванівна - викладач української мови, Ісай Федір Федорович - викладач природознавства, Носко Катерина Федотівна - викладач російської і німецької мов, Пантелевич Микола Дмитрович організував сільський хор.У 1930-1931 роках директором школи був Рудий Юрій Григорович, а в 1932-1937 роках -Велігодський Леонід Ларіонович. У 1937 році Велігодський Л.Л. був заарештований «як ворог народу». Помер він у тюрмі. До 1936 року школа була семирічною. Її центр знаходився в основному будинку. У 1936 році було проведено розподіл на три школи. В основному будинку була організована десятирічка, в земській школі - семирічка, а в Романківській - початкова. Директором семирічної школи в 1936-1941 роках був Туркевич Михайло Сизонович, а завідуючим початкової школи (в будинку Афендика) - Буняк Іван Лаврінович. Перший набір у 8-й клас було проведено 1 вересня 1936 року. По березень 1939 року директором середньої школи був Черниш Василь Петрович, уродженець с. Рогозів (помер у 1939 p.). Після його смерті обов'язки директора школи виконував Горб Тарас Тарасович (1939-1940 p.p.). З 1940 року і до початку війни директором школи працював Рудковський Анатолій Петрович. Завучем школи в 1937-1941 роках був Ленський Іван Іванович. Перший випуск десятого класу відбувся у 1939 році. Середню освіту вперше в рідному селі здобули 40 чоловік, серед яких Радько Галина Трохимівна, Григоренко (Піскунова) Галина Олександрівна, Дмитренко (Федько) Галина Давидівна, котрі стали вчителями місцевої школи. До Великої Вітчизняної війни було ще два випуски десятикласників. Усього до війни одержали середню освіту в селі близько 100 чоловік. Два роки - з вересня 1941 р. по вересень 1943 р. - село було окуповане німцями. Спроби окупаційних властей і їх прибічників відновити навчання в школі успіху не мали. Основне шкільне приміщення використовувалось як склад для зерна. Відступаючи під ударами радянських військ, німці 20-22 вересня 1943 року спалили село. Вони зруйнували приміщення середньої школи і будинок біля нього, де були квартири учителів; залишилися лише цегляні стіни. Відразу ж після звільнення села від окупантів почалася підготовка до відкриття школи. І вже 15 жовтня 1943 року розпочалися заняття у 1-7 класах у приміщенні Романківської школи, яке вціліло. Крім Романківської школи, окремі класи навчалися в 1943-1948 p.p. у клубі на вул. Федьківській. Велику роботу щодо організації навчання в школах після окупації провів Ленський Іван Іванович. З січня 1944 року до літа 1944 року директором школи була Костенко (Придатко) Марія Петрівна - викладач природознавства. Після визволення села крім неї в школі працювали Масло Ольга Іванівна - викладач математики, Ленська Катерина Дмитрівна - викладач української мови та літератури, Вербицька Ганна Іванівна - викладач української мови, Стрільник Олександра Степанівна - викладач російської мови, Козицька Таїсія Захарівна - викладач німецької мови, Довбиш Софія Яківна - викладач військової справи та вчителі початкових класів: Севрук Софія Данилівна, Григоренко Галина Олексіївна, Медчук Лариса Іванівна, Семенюк Анастасія Дем'янівна, Григоренко Настя Юхимівна, Борисполець Надія Петрівна, Горбенко Галина Панасівна, Когут Дар'я Лавринівна. Старшою піонервожатою була Нестеренко Ольга Василівна. У1944 році відбувся перший випуск учнів 7-го класу, закінчили школу 48 учнів, серед випускників - майбутні вчителі: Лельчицька (Сніжко) Ольга Макарівна, Лебідь (Русан) Марія Потапівна. У перші роки після звільнення села від окупантів школа працювала у тяжких умовах. На клас було по кілька старих підручників, писали на обгортковому папері, не вистачало канцприладь, але жадоба до знань, бажання вчитися в учнів було велике. Вчителям також було нелегко: за місячну зарплату можна було купити лише пуд хліба. У1944-1945 роках директором був Бондар Іван Іванович, а завучем - Марченко Іван Денисович (помер у важкий 1947 рік). У листопаді 1945 року, після демобілізації, у школі почали вчителювати Набок Григорій Петрович, Григоренко Іван Миколайович, Севрук Олександр Федорович. У 1945-1946 та 1946-1947 навчальних роках директором був Набок Григорій Петрович. З 1946 року в школі працювали: біолог Рожденський Іван Іванович, класоводи Григоренко Анастасія Сергіївна та Чайка Поліна Іванівна. В 1947-1948 роках очолював школу Рожковський Павло Антонович, а 1948-1949 роках на цій посаді працював Левицький Олександр Семенович.^ На фото: учні при виконанні робіт у колгоспі З першого вересня 1949 року директором школи став Кривенко Микола Володимирович, який у 1946-1949 роках працював завідуючим початкової школи №2, що була організована в будинку Дзигановського в 1943 році. З ініціативи нового директора почалася відбудова шкільних приміщень на центральній садибі. Багато попрацювали учні і вчителі, розчищаючи зруйновані будинки від щебеню і землі. За допомогою колгоспів спочатку було відбудовано менший цегляний будинок, в якому до війни були квартири вчителів. З 1 вересня 1950 року в трьох класних кімнатах почали навчатися учні, основний будинок на 5 класних кімнат був відбудований у 1951 році.^ На фото: учні на відбудові школи До 1950 року школа була семирічною, а потім стала середньою. В цьому ж році до восьмих класів було набрано 75 чоловік, а вчителями працювали Федьченко М.О. - викладач історії, Дудник П.І., Волочок О.С., Петренко М.П. - викладачі хімії, Орловська Н.Ф. - викладач математики, Глоба Н.П. - викладач німецької мови, Волошина В.П. - викладач англійської мови, Касьяненко М.О. - викладач фізкультури. У 50-х роках в школу прибули нові вчителі - Сніжко Ольга Макарівна, Зонь Олександр Григорович, Крюков Олександр Іванович, Мусієць Микола Петрович, Баглай Іван Дмитрович, Гуріна Гафія Григорівна, Петренко Марія Степанівна, Радько Галина Трохимівна, подружжя Дігтярів (Іван Гордійович та Ксенія Степанівна), Прокопенко Борис Трифонович, Кріпець Марія Степанівна, подружжя Коваль Галина Омелянівна та Пацюк Олексій Фокович, Лебідь Марія Потапівна та Кривенко Анастасія Артемівна.^ На фото: Учителі семирічної школи. Директор школи: Шевченко М.В. 1954 рік. У 1952-1953 роках учнями старших класів під керівництвом біолога Рожденського Івана Івановича на шкільній садибі площею 2,5 га було посаджено фруктовий сад. У 1953 році на центральній шкільній садибі було збудовано дерев'яне приміщення на дві класні кімнати, а в 1964 році до основного будинку добудовано ще 10 класних кімнат та проведено водяне опалення. У 1965 році силами учнів та вчителів було збудовано шкільну їдальню, де щодня обідали до 200 учнів. Перший післявоєнний випуск відбувся в 1953 році, закінчили школу 60 учнів, а з 1953 по1966 рік середню освіту в школі здобули 709 чоловік.^ На фото: Свято 1-го дзвоника. 1961-1968 рр. З 1917 по 1966 рік із колишніх учнів Вороньківської школи вийшли 150 вчителів. Важко назвати школу в районі, в якій би не працювали вчителі-вороньківці. У 20-х роках у Воронькові вчився директор обчислювального центру, академік А.О.Дородноцик; серед випускників школи - Герой Соціалістичної Праці Вербицька С.С., поети Микола Карпенко, Борис Мамайсур, а також кандидати наук. У 1972 році в центрі села відчинила свої двері новозбудована школа на 960 учнівських місць. Нову триповерхову школу прийняли 56 учителів і 895 дітей на чолі з директором Кривенком Миколою Володимировичем. 29 навчальних кабінетів, приміщення бібліотеки, столярна і слюсарна майстерні, спортзал, актовий зал - все потрібно було впорядкувати. У травні 1976 року педколектив Вороньківської школи очолив молодий директор Пихтін Віктор Миколайович. Свою роботу він розпочав із переоформлення школи і навчальних кабінетів. За короткий час було обладнано шкільний телецентр, з якого велися радіо- і телепередачі. Інженером телецентру працював Заболотний Володимир Григорович. Ним же було зібрано велику відеотеку навчальних кінофільмів, які використовувалися на уроках. Матеріали з досвіду роботи школи експонувалися на виставці досягнень народного господарства в Москві. Вивчати досвід педколективу приїжджали директори шкіл області та завідуючі райвно. На базі школи проведено багато семінарів. Найкращими кабінетами області було визнано кабінет музики (вчитель Пацюк Олексій Фокович), а кращими кабінетами району стали кабінет хімії (вчителька Давидьон Анна Павлівна), кабінет математики (вчителька Федько Софія Кирилівна). Багато уваги в школі приділялося спортивній роботі. Було обладнано спортивний зал, а завдяки сумлінній праці вчителів-методистів Кошмана Валентина Миколайовича та Сапсай Міли Михайлівни школа постійно займала перші місця на районних спортивних змаганнях, туристичних зльотах. Матеріали з досвіду роботи цих вчителів були представлені на Всесоюзній педагогічній виставці в Москві. Тривалий час організатором позакласної роботи в школі працював Тимошин Микола Володимирович. Завдяки йому школа стала центром культурного життя села. Микола Володимирович був нештатним кореспондентом газети «Трудова слава», а тому вся робота школи цікаво висвітлювалася в районній пресі. 35 років пропрацювала в школі завідуючою бібліотекою Русан Софія Антонівна, відмінник народної освіти України. Бібліотека Вороньківської школи була визнана як зразкова бібліотека області. Кращим в області був визнаний і хор учителів під керівництвом Зоня Олександра Григоро- вича та Пацюка Олексія Фоковича. Багато уваги приділялося профорієнтаційній роботі з учнями. Вчителем-методистом Сікорським Віктором Івановичем було обладнано кращий у районі кабінет тракторної справи та шкільну майстерню. 13 років заступником директора школи з навчально-виховної роботи працювала Валентина Михайлівна Дігтяр, а зараз ці обов'язки виконує Ольга Василівна Черпак. У 2001 році за підсумками обласного конкурсу «Кращий класний керівник року» звання лауреата було присвоєно Набоку Михайлу Івановичу, досвід його роботи широко впроваджується в педагогічних колективах району. За останні роки в школу прийшли працювати багато молодих учителів, колишніх випускників школи: Рябоконь В.П., Руда А.В., Марченко Л.В., Русан B.М., Подолинний М.М., Барбулат Н.О. З 1972 року по 2001 рік Вороньківська школа випустила близько 3000 учнів, 104 з яких були нагороджені золотими і срібними медалями. За роки незалежності України відчутні зміни відбулися не тільки в державі, але й у житті школи. Робота педагогічного колективу Вороньківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів спрямована на формування і розвиток творчого потенціалу та можливостей учнів на основі ефективного використання новітніх технологій навчання та виховання. більше уваги приділяється патріотичному вихованню, вивченню минулого свого краю. навчання учнів полягає не лише в накопичення знань, але й в умінні застосовувати їх у житті. За роки незалежності школу закінчили 1053 учні, з них 66 – медалісти. Зараз у школі 400 учнів, котрих навчає 34 вчителі. 15 учителів мають вищу кваліфікаційну категорію, 11 – першу, 3 – другу, 5 – категорію «спеціаліст». Двом учителям Пихтіну Віктору Миколайовичу та Гриценко Надії Іванівні присвоєно звання «Заслужений учитель України». Звання «учитель-методист» присвоєно Гриценко Н.І., Рябчуку І.В., Набоку М.І. , Андрієнко А.В., П’ять учителів мають звання «старший учитель». У педагогічний колектив органічно влилися молоді вчителі, колишні випускники Вороньківської школи: Марченко С.В. (вчитель географії), Марченко Л.В. (вчитель фізики), Андрієнко А.В. (вчителька образотворчого мистецтва), Подолинний М.М., Барбулат Н.О. (вчителі фізкультури), Крамаренко Т.В. (вчитель англійської мови), Вареник А.О. (вчитель історії). Школа змінила своє обличчя, хоча традиції, набуті роками, бережно охороняються. З 2005 року Вороньківську загальноосвітню школу очолив її ж випускник Марченко Сергій Валерійович, наполегливий і завзятий, він дбає про розвиток школи, шукає і залучає спонсорські кошти на ремонт приміщень і придбання нових меблів та навчального обладнання в кабінети. У 2004 році було придбано обладнання для кабінету ІІКТН (кабінет інформатики). у 2009 році таких кабінетів було вже два. обидва кабінети підключені до мережі Інтернет. З 2009 року функціонує офіційний веб-сайт школи, який цілодобово доступний у мережі Інтернет. У 2008 році Вороньківська школа перша серед шкіл Бориспільського району створила свою електронну пошту, що дає змогу швидко обмінюватися документацією. Створено кабінет київщинознавства, де учнями-дослідниками зібрано, систематизовано і оформлено матеріали про рідне село, район та область, видатних людей, що прославили наш край. Переобладнано навчальні кабінети музики та англійської мови, кабінет хімії – єдиний в районі оснащено системою водопостачання та водовідведення. У 2002 році за ініціативи Пихтіна В.М. створено музей історії школи, де зібрані архівні документи, записи спогадів учителів, починаючи з 20-х років ХХ століття. тут проводяться зустрічі з видатними, знаними випускниками школи різних років. сюди приходять люди села, щоб зустрітися зі своєю юністю. Запрацював краєзнавчий музей вжиткового мистецтва (завідуюча Андрієнко А.В.). На базі цього музею функціонує дитяча художня студія під керівництвом учительки образотворчого мистецтва Андрієнко А.В. Учасники художньої студії щорічно стають переможцями і призерами обласних предметних олімпіад. традиційно випускники студії дарують свої найкращі роботи школі. Ними прикрашені стіни навчальних кабінетів, коридорів та фойє. У 2005 році відчинив свої двері музей літератури рідного краю (завідуюча Гриценко Н.І.). Експозиції музею розповідають про життя і творчість відомих поетів і письменників, вихідців із Воронькова: Івана Коновала (Вороньківського), Миколи Карпенка, Бориса Мамайсура, Олеся Бердника, про класика світової літератури Шолом-Алейхема, яки й провів своє дитинство у Воронькові. На базі музею працює мистецький клуб «Дивограй», членами якого є учні та вчителі не лише Вороньківської, а й інших шкіл району. У цьому ж році на базі кабінету української мови та літератури Надією Іванівною Гриценко було створено першу в Київській області Світлицю рідної мови. у ній зібрано багато цікавих та цінних матеріалів, котрі розповідають про тернистий шлях, яким пройшла наша мова, про людей, життя яких є прикладом патріотизму. Світлицю відвідала велика кількість учнів та випускників школи, учителів з інших районів Київщини, представників громадських організацій. на базі музею літератури рідного краю та Світлиці української мови проходять районні та обласні семінари. Протягом багатьох років відзначається високий рейтинг школи серед шкіл району:^ РІК МІСЦЕ1996 31997 41998 41999 52000 42001 42002 22003 42004 42005 52006 42007 22008 22009 22010 22011 2 Щороку 20-30 учнів є призерами районних предметних олімпіад і 3-6 учнів – обласних предметних олімпіад. Традиційно призові місця займають учні на олімпіадах з української мови та літератури (вчителі Гриценко Н.І., Набок М.І., Пихтіна Н.О.), з образотворчого мистецтва (вчителі Андрієнко А.В. та Андрієнко А.О.), з обслуговуючої праці (вчителі Карпенко В.Д., Русан В.М.), з російської мови (вчителі Фесенко Л.В., Дігтяр В.М., Ільченко Л.В., Черпак О.В.). З 2001-2002 навчального року учні Вороньківської ЗОШ І-ІІІ ступенів є членами Малої академії наук України. Переможницею ІІ обласного етапу конкурсу захисту науково-дослідницьких робіт МАН України з історичного краєзнавства у 2006 році була учениця 9 класу Ханенко Яна (керівник Петренко Н.М.). Мамайсур Вікторія (2005), Ханенко Яна ( 2007), Пошабля Анастасія (2011) стали лауреатами обласного конкурсу. Багато робіт носили дослідницький краєзнавчий характер: «Літературний Вороньків», «Розвиток фермерського руху на Бориспільщині», «Дослідження походження прізвищ сіл Вороньків і Жовтневе Бориспільського району», «Вороньків у легендах, переказах і оповідях», «Вороньків у історичних розвідках та архівних матеріалах», «Екологічний стан річки Іква та джерел питної води в селі Вороньків», «Топономічні назви сіл Вороньків і Жовтневе та їх околиць», «Дослідження весільного обряду в селі Вороньків Бориспільського району Київської області». Талановиті, творчі вчителі беруть участь в обласному конкурсі «Вчитель року». Лауреатами цього конкурсу стали: Набок Михайло Іванович (у номінації «Класний керівник року» - 2001 р.), Андрієнко Алла Василівна (у номінації «Образотворче мистецтво» - 2007 р.), Петренко Наталія Миколаївна (у номінації «Правознавство» - 2010 р.). На базі Вороньківської школи проводилися семінари різних рівнів:- семінар начальників відділів освіти Київської області;- семінар директорів шкіл Київської області та завідуючих районними методкабінетами Київської області;- семінари педагогічних працівників Бориспільського району;- семінари за міжнародними проектами.Учні школи люблять і вміють демонструвати свої знання і творчі здібності. Так організовані районним відділом освіти брейн-ринги не обходилися без вороньківців. Учні займали у змаганнях інтелектуалів району перші місця: до 200-річчя з дня народження О.С.Пушкіна (1999 р.); за темою «Риби» (2002 р.) (готувала команду Черпак О.В.); знавців античної міфології «В тобі, о міфе, дивна таїна» (2002 р.); знавців слов’янської міфології «В країні міфів та легенд» (2005 р.) (готувала команду Набок Н.Д.)У щорічному районному літературному конкурсі імені П.П.Чубинського представлені і творчі доробки юних літераторів та педагогів школи. Лауреатами цього конкурсу були Ольга Сафонкіна, Юлія Каюкова, Тамара Мартиненко, Оксана Бобрівник, Віталіна Богуш (учні); В.М.Дігтяр, О.В.Черпак (учителі).Цікавою для учнів є у часть у Міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, започаткованому у 2000 році. Переможницями цього конкурсу були учениці Мамайсур Вікторія (2001 р.) і Золоторучко Юлія (2004 і 2009 рр.).З 2007-2008 навчального року було введене зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень учнів. У 2008 році Ханенко Яна з історії набрала 200 балів, у 2009 році Золоторучко Юлія з української мови та літератури набрала 195 балів. На жаль, надалі така інформація стала конфіденціальною.Плідна праця вчителів високо оцінена державою. Вчителя математики Набока Михайла Івановича нагороджено медаллю «За трудову доблесть?». Лауреатами премії імені І.Д.Кудрі стали Дігтяр В.М., Гриценко Н.І., Черпак О..В., Набок М.І..Лауреатами премії імені Ф.М.Петруся є вчителі Набок Н.Д., Пихтіна Н.О., Дігтяр В.М., Васик Г.М., Набок М.І., Марченко Л.В., Телегуз Л.М., Рябчук І.В., Мамайсур О.М., Жукевич К.В., Гередчук О.І., Юсипенко О.М., Карпенко В.Д., Ковальчук С.О.Премію П.Верни отримали Гриценко Н.І., Рябчук І.В., Андрієнко А.В., Андрієнко А.О.Преміями О.Черницького та О.Устименка нагороджена Черпак О.В.. Марченко С.В. нагороджений премією імені Івана Сулими.Шкільне життя, шкільні події запам’ятовуються не лише навчальними досягненнями, а й різнобарвним позакласним та позашкільним життям.з 1992 року у школі працює драматичний гурток (керівник Гриценко Н.І.). Перша вистава, поставлена гуртківцями, - «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (за п’єсою М.Старицького). Вона принесла юним акторам перемогу в районному конкурсі. у 1993 році драмгуртку було присвоєно статут шкільного театру. Після того було ще багато перемог. Афіші вистав, нагороди, світлини, що відображають роботу творчого колективу, знаходяться в музеї шкільного театру «Барвінок».Наполегливість учнів під керівництвом учителів завжди дає хороші результати. Учні нашої школи брали участь і виходили переможцями у Всеукраїнському художньому конкурсі «Неосяжна моя Україна» (Руда Вікторія, 8 клас – 2008 р.), Всеукраїнському заочному конкурсі робіт юних фотоаматорів (Марченко Владислав, 5 клас – 2010 р., Ворона Олександр, 10 клас – 2008 рік), обласному конкурсі «Козацькому роду нема переводу» (команда), районному етапі Всеукраїнського конкурсу «Новорічна композиція» (Ларіна Лілія, 7 клас – 2009 рік; Молчанов Артем – 1 клас, Григор Олександра – 3 клас, Телегуз Максим, 2 клас, Григор Ольга – 4 клас – 2010 рік) і «Український сувенір» (Гольоса Катерина, 2006 – 2009 рр., районних конкурсах «Великодні барви», «Танцювальна карусель». Є лауреати і переможці районного пісенного конкурсу «Калиновий дзвін» (Григор Ольга, 4 клас; Пошабля Анастасія, 10 клас; Косенко Анастасія, 10 клас – 2010 рік). Як правило, у щорічному районному огляді художньої самодіяльності школа займає призові місця. Адже в школі проводяться заняття хору, вокальних ансамблю дівчат і ансамблю хлопців (керівник Рябчук І.В.), танцювального ансамблю (керівники Ярмак В.В., Чернова Г.Я.). Сімнадцять років при школі працює філіал Великоолександрівської школи мистецтв, заняття якої відвідують учні Вороньківської школи, навчаючись гри на баяні, фортепіано, вокальному співу. Чимало випускників цієї школи здобули і здобувають середню спеціальну та вищу музичну освіту, повертаються в рідне село високоосвіченими професіоналами і передають свої знання і уміння підростаючому поколінню. Люблять учні займатися спортом. до їхніх послуг у школі є обладнаний спортзал, де працюють волейбольні і баскетбольні секції (тренери – вчителі фізичної культури Подолинний М.М. і Барбулат Н.О.), години на їх роботу виділяються Вороньківською школою та Бориспільською ДЮСШ. Працює і футбольна секція, адже на території школи є футбольне поле, де проходять чемпіонати району, ігри ветеранів футболу, товариські зустрічі, спартакіади до Дня фізкультурника. стадіон двічі приймав учасників районного фестивалю «Нащадки козацької слави».У вільний від уроків час тренуються учні. Стадіон – спортивний центр села. Поряд зі школою у Будинку культури у тренажерному залі проводить заняття колишній випускник школи Чирикало М.М. У школі здавна вкоренилася і продовжує розвиватися хороша традиція: за вагомі здобутки у шкільному житті нагороджувати учнів поїздками по визначних місцях України. Багато класів організовують екскурсії. До цієї роботи активно залучаються батьки. Так учні відвідали музеї міста Києва (музей природничих наук, музей води, музей Великої Вітчизняної війни, планетарій та ін..), побували у містах Львові, Яремче, Севастополі, Полтаві, Кам’янці-Подільському, Білій Церкві, Новоград-Волинському, Умані, Переяслав-Хмельницькому. Молодші школярі починають знайомство з рідним краєм із відвідування Бориспільського історико-краєзнавчого музею, музею просто неба у с.Пирогове, визначних місць Бориспільщини. Старшокласники – часті гості у театрах міста Києва та обласній філармонії. Школа – багатофункціональний живий організм, який потребує постійного оновлення і вдосконалення. Важливе місце у житті школи займає і шкільна їдальня. Вже понад 20 років її головним кухарем є Юрченко Ольга Миколаївна. Нещодавно у їдальні зроблено капітальний ремонт Для кухні придбано кип’ятильник безперервної дії, холодильник, електроплиту, електром’ясорубку, встановлено нову систему витяжної вентиляції. У залі їдальні замінено вікна на метало-пластикові, встановлено питні фонтанчики, електрорушники. Друге десятиліття під керівництвом учителів учні вирощують овочі на пришкільних ділянках. Працівники кухні консервують, заготовляють на зиму пізні овочі. Це значно здешевлює обіди у їдальні, де мають змогу харчуватися всі учні школи. На жаль, на сьогоднішній день держава дуже мало виділяє коштів на потреби школи. Тому дирекція школи звертається по допомогу до спонсорів. Відгукується багато добрих людей, серед них колишні випускники школи, які досягли неабияких успіхів у житті і залишилися щирими, доброзичливими, завжди готовими прийти на допомогу – справжніми людьми. Зокрема, таким є колишній випускник Вороньківської школи, тепер голова правління ВАТ «Укрметробуд» Володимир Іванович Петренко. Таким людям ми щиро вдячні, ставимо їх у приклад учням і розуміємо, що не даремно віддаємо себе дітям. А їх віддача – це і є найвища оцінка роботи вчителя. фото зроблено 25 вересня 2009 рокуІнформацію підготувала, вчитель української мови та літератури Дігтяр Валентина Михайлівна