«Судовому контролю» обвинувальних доказів проти Прем’єр-міністра України у відставці Тимошенко Юлії Володимирівни, в кримінальному процесі, через Печерський райсуд Києва в особі судді Кірєєва Родіона Володимировича Копія, окремо, «парламентському контролю» за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина Тимошенко Юлії Володимирівни через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі «державного діяча» Карпачової Ніни Михайлівни (див. ст. 101 Конституції України) Три копії, окремо, «конституційному контролю» через Конституційний Суд України Копія, окремо, «міжнародному контролю» через посольство Франції в Україні в особі першого радника Мікаеля Ру Від «громадського контролю» «презумпції невинуватості» і запобігання або припинення «насильства» щодо «громадського діяча» Тимошенко Юлії Володимирівни через «не прибуткові громадські організації» в особі голів і секретарів зборів, які явочним порядком сьогодні зібралися під судом (див. ст. ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, де зазначається, що кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинуватим, поки винуватість його не буде доведена згідно із законом. Цей принцип закріплено в ч.2 ст.15 КПК України. Поняття «насильство» щодо «громадського діяча» див. у н-п коментарі до ст. 346 КК України)^ Клопотання – Повідомлення – Конституційне звернення(клопотання щодо участі виборного представника «громадськості» Вергуна Віталія Валерійовича, 08.04.1966 р. н., «фахівця у галузі права», Київ-03061, Суздальська, 4/6, а/с № 38, (044) 227 82 93, яка явочним порядком сьогодні зібралася під судом, тобто процесуальної особи «громадського захисника» в судовому слідстві, на підставі ст. 287 КПК України – повідомлення щодо юридичного складу злочину проти правосуддя або судді Кірєєва Р.В., або (і) голови Печерського райсуду Києва Отрош Інни Олексіївни у сфері службової діяльності для направлення за належністю, на підставі ст. 97 КПК України – конституційне звернення (письмове клопотання) про необхідність офіційного тлумачення ст.ст. 124, 127 129 Конституції та ст. 287 КПК України з метою захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, на підставі ст.ст. 42,94 ЗУ «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року)Кримінальний процес на Україні дотепер регулюється нормами КПК 28.12.1960 р., в який постійно вносяться зміни і доповнення. В цілому ж залишається статус-кво (лат. status quo стан, в якому (справа знаходиться чи знаходилась)) неоінквізіційної моделі кримінального процесу, при якій підозрюваний, обвинувачений, підсудний є скоріше об’єктом, ніж суб’єктом процесу («де-факто діє принцип презумпції винуватості людини», «досудові процеси проводяться таємно, з застосуванням самих ізуверських і жорстоких тортурів», «судове провадження ведеться, навіть в порівнянні з 60-ми, 70-ми і 80-ми роками, вже систематично без посередництва «громадських захисників», «підсудним не повідомляються імена свідків», т. і.). В той же час з 1992р. в законодавство України були внесені зміни, наближаючи національне правосуддя до міжнародних стандартів. Підозрювані в скоєнні злочинів отримали право мати захисника з моменту затримання чи пред’явлення обвинувачення. Було введено судове оскарження арештів, які проводяться за санкцією прокурора. Захисник отримав право збирати і представляти докази по карній справі. Ряд нових демократичних принципів і норм кримінального процесу закріпила Конституція 1996 р., згідно якої (ст. 29): «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.». Норми про судове санкціонування арештів вступили в силу в 2001 р. В якості головних принципів судового провадження Конституція (ст.129) закріплює: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов’язковість рішень суду. Процедура апеляційного оскарження введена Законом від 21 червня 2001 р. Конституція в принципі передбачає створення суду присяжних (див. ст.ст. 124, 127). Основоположною нормою для вирішення питання про склад суду при здійсненні судочинства є приписи Конституції України про склад суду про те, що судочинство провадиться суддєю одноособово, колегією cуддів чи судом присяжних (див. ст. 129 ) і що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних (див. ст. 124). Але є наявність неоднозначного застосування установчого характеру положень ст.ст. 124, 127, 129 Конституції на прикладі постанови судді Кірєєва Р.В. від 25 червня 2011 року в к/с проти Тимошенко Ю.В. і прямого характеру дії інших положень Конституції та в цьому контексті не збалансоване посилення диспозитивності за рахунок обмеження публічних начал в ст. 287 КПК України, практикою судів України (див. три Подарункових видання до Дня ЮРИСТА Судові Прецеденти (вибранне) від всеукраїнської мережі ЛІГА ЗАКОН за 2010 рік), що 25 червня 2011 року вже в черговий раз призвело і сьогодні може знову призвести до порушення наших конституційних прав і свобод на «суд присяжних» та «громадського захисника». На практиці, однак, не діють і багато інших демократичних норм. На Україні, як і раніше широко застосовують тортури підозрюваних, підслідних, на одного звільненого під заставу припадає 80 взятих під варту, фахівці у галузі права не допускаються в слідчі ізолятори до взятих під варту і т. і. Процент виправдувальних вироків в Україні – один з найнижчих в світі (близько 0,3%). Тому все це і потребує процесуального громадського контролю. Так в к/с проти Тимошенко Юлії Володимирівни до 25 червня 2011 року включно, відбувалось наступне: як тоді в достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину т. з. «постанови про порушення к/с і прийнятті її до свого провадження», так і тепер в обвинувальних доказах т. з. «обвинувального висновку», з точки зору «суб’єктивної сторони», «фахівцями у галузі права» з «неприбуткових громадських організацій», виявлені ознаки злочину передбаченого Кримінальним Кодексом України, а саме статтею 366 (Службове підроблення). Таким чином згідно класифікації доказів у кримінальному процесі за відношенням до « тези (предмета) обвинувачення» підроблені обвинувальні докази, тобто докази, що встановлюють винуватість Тимошенко Ю.В. Це дало підстави для контр обвинувачення самого «обвинувачення». А згідно «принципу змагальності і диспозитивності у кримінальному процесі» змагання є справедливим тільки тоді, коли протилежні сторони мають порівняно однакові так би мовити «стартові» можливості для захисту своїх інтересів. Звідси – «імперативний» обов’язок «неупередженого» судді на підставі статті 249-1 Кримінально Процесуального Кодексу України (Повернення справи прокурору) повернути справу тому заступнику Генерального прокурора України, який затвердив цей протиправний «обвинувальний висновок» суттєво порушивши вимоги статті 228 Кримінально Процесуального Кодексу України (Перевірка прокурором справи з обвинувальним висновком) саме на предмет обвинувачення: чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину? Звісно це було б можливим після остаточного вирішення цього т. з. «преюдиційного» питання через паралельний судовий контроль виправдувальних доказів , що при нормальних умовах має встановити відсутність складу злочину і невинуватість Тимошенко Ю.В. в інтересах її «захисту». І якщо тільки, цьому паралельному судовому контролю стане сили спростувати їх ( а треба врахувати, що на постановлену 8 червня 2011 року суддями Київського апеляційного суду завідомо неправосудну ухвалу, 15 червня 2011 року через секретаря в с/з по юридичній справі про скасування постанови про відмову в порушенні к/с прокуратури Печерського райсуду Києва проти судді Печерського райсуду Києва Супрун Галини Борисівни, «фахівцями у галузі права» з «не прибуткових громадських організацій», судді Вовк Сергію Володимировичу подано рапорт про виявлення ознак злочину з доповіддю у відповідності до ст. 94 КПК України для направлення за належністю Генеральному прокурору України у відповідності до ст. 97 КПК України), тоді законно було б, з точки зору «неупередженого» правосуддя, призначити справу до судового розгляду, згідно до статті 244 Кримінально Процесуального Кодексу України (Рішення судді за результатами попереднього розгляду справи), але звісно не як зараз на 29 червня 2011 року. Це відомий всім вітчизняним і міжнародним «фахівцям у галузі права» т. з. «вплив судового рішення», коли «предмет обвинувачення» має процесуальне значення, тобто в випадку Тимошенко Ю.В., коли необхідно встановити, чи є доповідь Генпрокурору України про дане контр обвинувачення у службовому підробленні доказів його підлеглими, що встановлюють винуватість Тимошенко Ю.В. принциповою підставою для рішення судді Кірєєва Р. В. про зупинення провадження в цій кримінальній справі згідно до статті 244 Кримінально Процесуального Кодексу України (Рішення судді за результатами попереднього розгляду справи). В противному випадку Держава Україна або в особі судді Кірєєва Р. В., або (і) в особі голови суду Отрош І. О., зі злим умислом (лат. dolus malus, букв. – злий обман) порушила право Тимошенко Ю.В. на справедливий судовий розгляд гарантований і статтею 6 Європейської Конвенції з Прав Людини! Підстави так вважати: доповіді про виявлення ознак злочину «фахівцями у галузі права» з «не прибуткових громадських організацій» у відповідності до статті 94 (Приводи і підстави до порушення кримінальної справи) Кримінально Процесуального Кодексу України на ім’я Генпрокурора України Пшонки Віктора Павловича про які повинно було б знати «обвинувачення».03048, Київ, 01034, Київ, 08720, Київська область, Ф.Ернста, 12, кв.5 Ярославів Вал, 8 , а/с № 28 Обухівський район, (044) 332-79-10 (044) 359-02-91 Українка, Дніпровський, 4, кв. 45 (04572) 2-27-88Голова зборів Лалак Павленко Вергун Олександр Андрій Владислав Миколайович Йосипович ВалерійовичСекретар зборів Пилипченко Волгіна Вергун Ігор Ірина Віталій Петрович Олегівна Валерійович29 червня 2011 року