Міністерство освіти і науки України Полтавський національний технічний університет ім. Ю. КондратюкаНаукова роботана тему: «Працевлаштування студентської молодіта випускників вищих навчальних закладів»Виконала: студентка групи 402-ЕК Галюкова Олена Керівники наукової роботи: Дубіщев В. П. Ніконов А. В.Полтава 2007Зміст 1. Вступ 2. Нормативно-правова база, яка регулює життєдіяльність студентської молоді та її працевлаштування 3. Аналіз статистичних даних 4. Перше робоче місце після закінчення вищого навчального закладу 5. ПропозиціїВступУ будь-якій цивілізованій країні освіта є однією з головних функцій держави. Саме тому Україна визнає освіту приоритетною сферою соціально-економічного, інтелектуального, духовного і культурного розвитку. За роки незалежності України кількість молоді, яка здобуває вищу освіту і є студентами збільшилася майже вдвічі. Студентство сьогодні володіє необхідним потенціалом, реалізація якого найближчим часом може істотно поліпшити економічне, соціальне становище суспільства і відродити національно-духовні надбання українського народу. Ми вважаємо, що саме через громадські об’єднання студентська молодь може стати активним суб’єктом здійснення молодіжної політики, розкрити і використати свої задуми і здібності як у власних, так і загальнодержавних інтересах. Також потрібно відмітити, що освіта – це шлях розвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу. Людина з вищою освітою є більш конкурентноспроможною на ринку праці. Але, якщо освіті студента буде заважати його матеріальне становище, то він буде намагатися заробити якусь копійку на своє існування замість того, щоб навчатися. Давайте просто поглянемо на розмір стипендії, яку отримує студент-бюджетник і порівняємо її із розміром прожиткового мінімума, який встановлює держава. Наприклад, відмінник отримує 199,50 грн. стипендії, староста групи – 175,96 грн., звичайний розмір стипендії – 159,60 грн.. В той же час студенти контрактної форми навчання взагалі не мають ніяких доходів. Коли прожитковий мінімум на сьогоднішній день складає 568 грн. На цю стипендію студент може тільки прохарчуватися два тижні в їдальні університету. Постає питання: а за які кошти далі жити до наступної стипендії? А тепер замислимося над тим, як студент може вижити на таку малу стипендію, яку він отримує у вищому навчальному закладі? Це дуже актуальна проблема, з якою зіткаються студенти щоденно! Також хочу відмітити, що раніше після закінчення вищого навчального закладу випускник обов’язково був направлений на роботу. Тобто держава гарантувала кожному випускнику перше робоче місце. А де це зараз? Цього немає! Саме в цьому й полягає суть моєї наукової роботи. А саме: розкрити питання про проблеми працевлаштування студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів. Спочатку давайте розглянемо деякі поняття.^ Об’єктом дослідження даної роботи є сукупність факторів, які впливають на суспільне середовище, в якому знаходиться працездатна студентська молодь та вплив вищого навчального закладу та державних органів влади на працевлаштування студентської молоді.^ Предметом наукової роботи є працевлаштування студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів. Хочу зазначити, що уцілому студентська молодь – це економічно активне населення віком 15 – 24 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Економічно активними вважаються особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті), та безробітні. Спочатку спробуємо проаналізувати нормативно-правову базу, яка регулює життєдіяльність студентської молоді та її працевлаштування. Так, стаття 23 Загальної декларації прав людини каже, що: Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі та сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім’ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів. Крім цього стаття 9 закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», яка говорить: «Держава, враховуючи вартість прожиткового мінімуму та виходячи з реальних можливостей бюджету, підвищує розміри допомоги сім’ям на неповнолітніх дітей, стипендій та інших видів матеріального забезпечення молоді, яка отримує професійно-технічну, вищу освіту у відповідних навчальних закладах. Матеріальне забезпечення, включаючи стипендії учнівської та студентської молоді, яка перебуває на повному державному забезпеченні, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму». Але, якщо проаналізувати дану ситуацію в країні, то стипендія десь втричі менша, ніж зараз прожитковий мінімум. Тобто це протиріччя даній статті. Якщо по визначенню із статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. То, студенти, які отримують стипендію в ВНЗ не можуть дати таке визначення прожитковому мінімуму. Тому що вони не отримують такої стипендії, щоб назвати її прожитковим мінімумом. Таким чином, можна зробити висновок, що державні соціальні гарантії, прописані в статті 1 цього закону не забезпечуються.^ Стаття 52 закону України «Про вищу освіту» говорить, що випускники вищих закладів освіти, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням 3 роки і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розглянемо статтю 53 цього ж закону України «Про вищу освіту», де говориться, що на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці. Порядок оплати виконаної роботи під час виробничого навчання і практики визнається Кабінетом Міністрів України. Але ця стаття не зовсім виконується. Пошук студентами місця проходження виробничої практики є актуальною проблемою, тому що ВНЗ не завжди мають можливість повного забезпечення базами виробничої практики студентів. У цілому такі практики для студентів не оплачуються. Це також є проблема сьогодення. Чому студент працює на підприємство і не отримує за це гроші, навіть мінімальні?^ В статті 38 закону України «Про вищу освіту» написано, що студентське самоврядування повинно сприяти працевлаштуванню випускників. Зараз ця робота ведеться, але потрібно посилити інформаційні роботи молодіжного центру зайнятості та підвищити рівень співпраці з громадськими студентськими організаціями вищих навчальних закладів (зокрема, студентськими самоврядуваннями, профспілковими комітетами студентів). До речі, міністр освіти й науки України Станіслав Ніколаєнко зауважував у своїй доповіді на Всеукраїнському студентському форумі, який проходив у Харкові, що в окремих вищих навчальних закладах порушуються права студентів – і при навчанні, і при складанні екзаменів, і при поселенні у гуртожитки, і при прийнятті на роботу. Також він говорив, що є поодинокі випадки хабарництва. Для боротьби з цими проблемами потрібно розвивати студентське самоврядування в ВНЗ та підвищувати ознайомлення студентів з їхніми правами та обов’язками. В цьому аспекті заслуговує на увагу ідея, стосовно впровадження в навчальний план студентів спеціального курсу, присвяченого вивченню законодавчої бази з питань забезпечення прав та гарантій студентів. Це лише мала частка нормативно-правової бази, яка регулює життєдіяльність студентської молоді та її працевлаштування.^ Сучасний стан на сьогодення. Аналіз статистичних даних Одним із негативних факторів, який впливає на працевлаштування студентів ВНЗ є безробіття. Спробуємо дослідити динаміку цього показника в Україні. Безробітні по методології МОП (міжнародна організація праці) - це незайняті особи у віці 15-70 років, які шукали роботу самостійно або перебували на обліці в державній службі зайнятості. Динаміку безробіття в Україні можна побачити на таблиці 1. Таблиця 1^ Динаміка безробіття в Україні за період з 2000 року по I квартал 2007 року 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 I квартал 2007 У віці 50 – 70 років 2655,8 2455,0 2140,7 2008,0 1906,7 1600,8 1744,5 1515,0 1633,8 У працездатному віці 2630,0 2440,3 2128,6 1994,0 1888,2 1595,2 1743,6 1513,7 1632,7 Аналіз таблиці 1 показує, що в І кварталі 2007 року кількість безробітніх у віці 15-70 років за визначенням МОП (зареєстровані та ті, які шукають роботу самостійно) у порівнянні з співпадаючим періодом минулого року скоротилося на 110,7 тис. і склало 1,6 млн. чол. При цьому вказаний рівень безробіття серед населення у віці 15 – 70 років скоротилося з 7,9% до 7,4%, а серед осіб працездатного віку з 8,5% до 8,0%. Ми бачимо, що рівень безробття поступово зменшується, але все ще знаходиться на досить високому рівні. Далі розглянемо таблицю попиту та пропозицій робочої сили у 2007 році. Таблиця 2^ Попит та пропозиція робочої сили у 2007 році Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб Січень 823,2 177,7 5 Лютий 838,2 174,4 5 Березень 803,1 194,6 4 Квітень 757,4 200,7 4 Травень 707,7 212,4 3 Червень 656,2 214,8 3 Липень 631,5 211,1 3 Серпень 615,4 218,1 3 Проаналізувавши таблицю 2 правомірно зробити такий висновок, що кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості знижується з 823,2 тис. осіб у січні 2007 року до 615,4 тис. осіб у серпні 2007 року, а потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад збільшується з 177,7 тис. осіб у січні 2007 року до 218,1 тис. осіб у серпні 2007 року. Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) знизилося з 5 осіб у січні 2007 року до 3 осіб у серпні 2007 року. Просліджується позитивна динаміка, але незважаючи на це навантаження на 1 вільне робоче місце залишається досить високим. Це також негативно впливає на можливість працевлаштування студентської молоді та випускників ВНЗ. Розглянемо таблицю 3.Таблиця 3^ Кількість зареєстрованих безробітних за причинами незайнятості у 1999-2006рр. Роки Всього чоловік Випускники ВНЗ 1999 1174,5 65,5 2000 1155,2 56,4 2001 1008,1 44,6 2002 1034,2 38,6 2003 988,9 36,7 2004 981,8 34,8 2005 881,5 28,7 2006 759,5 21,0 Бачимо, що кількість безробітних випускників з 1999 року по 2006 рік знизилась з 65,5 тис. осіб до 21,0 тис осіб відповідно. На основі таблиці 3 побудуємо діаграму кількості зареєстрованих безробітніх.Діаграма 1Інформацію стосовно кількості зареєстрованих безробітних випускників вищих навчальних закладів за причинами незайнятості в 2007 році можна побачити в таблиці 4.Таблиця 4 ^ Кількість зареєстрованих безробітних на кінець звітного періоду січень – березень 2007 рік січень – червень 2007 рік тис. осіб у % тис. осіб у % до відповідного періоду 2006 року до підсумку до відповідного періоду 2006 року до підсумку Всього 781,6 85,5 100,0 640,0 85,4 100,0 випускники навчальних закладів 17,1 72,2 2,2 10,0 71,5 1,6 Розглянувши таблицю 4 правомірним є такий висновок, що в абсолютних числах кількість безробітних випускників ВНЗ становить близько 17,1 тис. осіб, а це приблизно кількість випускників 17 вищих навчальних закладів такого рівня як національний університети. Це каже про те, що державні організації влади при визначенні переліку спеціальностей, за якими готують спеціалістів, повинні враховувати попит на спеціалістів з боку ринку працевлаштування. Таблиця 5^ Потреба підприємств у працівниках за видами економічної діяльності у 2002-2006рр. Роки Всього 2002 123,9 2003 138,8 2004 166,5 2005 186,6 2006 170,5 З даних таблиці простежуємо зростання потреби у працівниках за видами економічної діяльності з 2002 року по 2006 рік з 123,9 тис. осіб до 170,5 тис. осіб. Але це все одно незначне зростання в потребі економістів порівняно з тим, скільки спеціалістів з цієї галузі випускають кожний рік ВНЗ. Тому більша частина фахівців з економічної діяльності не працюють по своїй галузі. Побудуємо діаграму цієї таблиці.Діаграма 2Цей попит можна побачити в таблиці 6. Таблиця 6^ Потреба підприємств у працівниках за видами економічної діяльності Січень-березень 2007р. Січень-червень 2007р. тис. осіб у % до відповідного періоду 2006р. тис. осіб у % до відповідного періоду 2006р. ^ Потреба у працівниках всього 194,6 87,8 214,8 85,6 Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 21,4 94,6 19,0 72,3 Промисловість 58,1 81,4 68,4 85,3 добувна промисловість 7,7 68,7 7,5 69,8 переробна промисловість 44,5 81,0 54,5 85,5 виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 5,9 112,0 6,4 112,8 Будівництво 16,5 87,0 18,4 77,1 Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 25,3 87,6 29,9 77,5 Діяльність готелів та ресторанів 2,8 99,4 3,7 89,2 Діяльність транспорту та зв’язку 13,0 91,7 14,5 98,7 Фінансова діяльність 3,5 84,9 3,9 97,1 Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям 15,4 90,4 17,2 98,5 Державне управління 17,0 94,7 17,8 107,0 Освіта 4,3 96,5 4,3 97,9 Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 11,1 96,8 12,0 99,0 Інші види економічної діяльності 6,2 81,0 5,7 66,7 Проаналізувавши таблицю 5 можна зробити висновок, що найбільша потреба у працівниках спостерігається в промисловості та в тому числі у переробній промисловості. А саме 68,4 тис. осіб у промисловості та 54,5 тис. осіб у переробній промисловості. Дещо нижчий попит спостерігається Потім у працівниках торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 29,9 тис. осіб. Працівників сільського господарства в 2007 році потрібно 19,0 тис. осіб. Далі така послідовність по спаданню: будівництво потребує 18,4 тис. осіб→ державне управління – 17,8 тис. осіб→операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 17,2 тис осіб→діяльність транспорту та зв’язку – 14,5 тис. осіб→охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 12,0 тис. осіб→добувна промисловість – 7,5 тис. осіб→виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 6,4 тис. осіб→інші види економічної діяльності – 5,7 тис. осіб→освіта – 4,3 тис. осіб→фінансова діяльність – 3,9 тис. осіб→діяльність готелів та ресторанів – 3,7 тис. осіб. Дані цієї таблиці кажуть про пріоритетні напрямки для підготовки фахівців з вищою освітою, яких фахівців потрібно готувати найбільше у вищих навчальних закладах. А саме: працівників промисловості та переробної промисловості, працівників торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Інші фахівці не будуть користуватися попитом на ринку праці. Таблиця 7^ Кількість незайнятого населення, що перебувало на обліку в державній службі зайнятості у 1999-2006рр. Роки Всього 1999 1204,6 2000 1188,0 2001 1028,8 2002 1055,2 2003 1003,7 2004 998,9 2005 903,5 2006 780,9 Бачимо, що кількість незайнятого населення знижується з кожним роком. Це добре. Але ж це тільки кількість незайнятого населення, яке перебувало на обліку в державній службі зайнятості. А скільки ще незайнятого населення, зокрема, студентської молоді, яка після закінчення вищого навчального закладу не може влаштуватися на роботу. Побудуємо діаграму 3 таблиці 7, щоб наочно побачити незначний спад незайнятого населення.Діаграма 3Проаналізуємо наступну таблицю 8, яка має назву «Рівень зайнятості населення за статтю у віці 15 – 24 роки у 2005 – 2006 роках». Таблиця 8^ Рівень зайнятості населення за статтю у віці 15 – 24 роки у 2005 році та 2006 році всього населення, % у віці 15 – 24 рр., % 2005 рік ^ Все населення 57,7 34,2 жінки 53,1 30,4 чоловіки 62,8 37,9 міське населення 56,5 31,8 сільське населення 60,5 40,4 2006 рік Все населення 57,9 35,1 жінки 53,0 30,6 чоловіки 63,5 39,4 міське населення 56,8 32,5 сільське населення 60,5 41,5 Також простежуємо зростання рівня зайнятості студентської молоді. Проаналізувавши дану таблицю 8 за 2005 рік і 2006 рік мибачимо, що економічна активність студентської молоді у віці 15 – 24 роки зростає. Це говорить про те, що студентам не вистачає коштів на проживання, харчування. Та, взагалі, щоб почувати себе задоволеною людиною. Робимо висновок, що потрібно збільшити стипендії, які становлять у відмінника-бюджетника 199,50 грн, коли прожитковий мінімум 568 грн. Пропоную розглянути Полтавську область України. Таблиця 9^ Зайняте населення в Полтавській області 2005р. 2006р. всього, у віці 15–70 років з них працездатного віку всього, у віці 15–70 років з них працездатного віку тис. осіб у % тис. осіб у % тис. осіб у % тис. осіб у % Україна 20680,0 57,7 18886,5 65,4 20730,4 57,9 19032,2 65,9 Полтавська 690,3 58,3 627,1 67,4 692,7 58,6 630,8 68,0 Серед зайнятого населення віком 15-70 років, кожен четвертий працював у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві; кожен п'ятий – у промисловості; кожен сьомий – у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Найбільш інтенсивне збільшення зайнятості у 2006р. спостерігалося у фінансовій діяльності, будівництві, торгівлі, освіті, а також у сфері надання комунальних та індивідуальних послуг і операціях з нерухомістю. Водночас зменшення обсягів зайнятості було зафіксоване у сільському господарстві, переробній промисловості, охороні здоров'я та у сфері діяльності готелів та ресторанів. Зростання обсягів зайнятості відбувалося за рахунок збільшення кількості працюючих у секторі самостійної зайнятості на фоні скорочення найманих працівників. Частка найманих працівників порівняно з 2005р. скоротилася на 0,8 в.п., у тому числі в сільській місцевості - на 2,5 в.п. Цей показник в цілому по країні у 2006р. становив 81,0%, у тому числі у міській місцевості - 93,4%, а у сільській – 54,0%. Кожен тринадцятий найманий працівник працював на умовах усної домовленості з роботодавцем. Серед зайнятого населення віком 15-70 років питома вага осіб, які самостійно забезпечували себе роботою, у 2006р. становила 19,0% проти 18,2% у 2005р. Розвиток самостійної зайнятості відбувався в основному за рахунок активізації трудових відносин у неформальному секторі економіки України. Кількість зайнятих у цьому секторі економіки у 2006р. складала 4,6 млн. осіб, або 22,3% загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років (у 2005р. – 4,4 млн. осіб та 21,5% відповідно). Тобто ми бачимо, що населення, в тому числі й студентська молодь шукає неформальну роботу самостійно. Ось, нарешті, найактуальніша проблема сьогодення. Давайте подивимося на заробітні плати та прожиткові мінімуми для працездатних осіб. Таблиця 10^ Заробітна плата та прожитковий мінімум Мінімальна заробітна плата Прожитковий мінімум для працездатних осіб 2000 118 287,63 2001 118 331,05 2002 165 365,00 2003 205 365,00 2004 237 386,73 2005 332 453,00 2006 410 505,00 2007 440 568,00 Аналізуємо дану таблицю. Мінімальна заробітна плата зросла з 2000 року по 2007 рік відповідно з 118 грн. до 440 грн. Але це не дуже радує населення, тому що прожитковий мінімум також зріс з 287,63 грн. до 568,00 грн. Тому що із зростанням заробітної плати підвищуються ціни на комунальні послуги, продукти харчування, освіту і т. д. Держава не дає населенню жити – воно тільки існує. А тепер ще раз подивимося на прожитковий мінімум та згадаємо слова міністра освіти та науки України, який обіцяв у вересні підняти стипендії студентів-бюджетників до 600 грн до Нового Року. Це було б дуже добре для студентської молоді.Вони хоча б трохи жили. Робимо висновок, що проаналізувавши дані зі статистичного щорічника ми побачили не дуже добрі результати. Куди нам до Євросоюзу наближатися, якщо ми не можемо забезпечити населенню України і, зокрема, студентській молоді нормальне життя? Це нереально!^ Хто займається працевлаштуванням студентів у вищих навчальних закладах? Працевлаштуванням студентів у вищих навчальних закладах займається відділ маркетингу та спеціальні сектори, студентські самоврядування та профспілкові комітети студентів, молодіжні центри праці. Але в цьому аспекті доречно було б посилити інформаційні роботи молодіжного центру зайнятості та підвищити рівень співпраці з громадськими студентськими організаціями вищих навчальних закладів.^ Отримання першого робочого місця після закінчення вищого навчального закладу В умовах ринкової економіки рівень добробуту постає визначальним чинником у забезпеченні переважної частини матеріальних і духовних потреб молоді. Обмеженість спроможності держави безпосередньо розв’язувати значну частину проблем означає перекладання їх тягаря на самих молодих людей. В Україні близько 11 млн. юнаків і дівчат, із них понад 1,5 млн. – студенти вузів I – IV рівнів акредитації. Певна частина їх не має можливості отримувати безоплатну освіту, підвищувати кваліфікацію або перекваліфіковуватися. Через високий рівень безробіття виникають ьруднощі з отриманням першого робочого місця. Надзвичайно складною є проблема забезпечення молоді житлом: державні кошти на житло майже не виділяються, а молодь через низькі особисті доходи здебільшого не має змоги його придбати. Держава повинна забезпечити студентську молодь житлом. Перше робоче місце – місце роботи молодих громадянпісля закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби. Стає актуальним питання розвитку діяльності молодіжних центрів праці, як спеціалізованих державних установ, які створюються з метою вирішення питань працевлаштування молоді, забезпечення її зайнятості у вільний від навчання час, сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перенавчання та підвищення кваліфікації молоді. За статтею 56 Закону «Про вищу освіту». Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник ВНЗ, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником ВНЗ та випускником. Якщо випускник ВНЗ навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угодою. За статтею 7 закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» прписано, що: «Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, проффесійно-технічних та вищих навчальних закладах.». Але цей закон не завжди виконується. Після ВНЗ студент починає шукати собі роботу без допомоги ВНЗ, в якому він навчався. Потрібно створити механізм зацікавленості працедавців у пошуку випускників вищих навчальних закладів. Наприклад, законодавчо зафіксувати механізм пільгового оподаткування підприємств, які надають перше робоче місце випускнику ВНЗ. Також у статті 7 говориться: «У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій стягується штраф у 50-тикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну таку відмову». Але існує забезпечення роботою по знайомству, блату. Буває так, що фахівця з добрими знаннями та червоним дипломом не приймають на роботу, а фахівця зі звичайним дипломом по блату приймають на роботу. Тому пропонується забезпечити рівність прав при працевлаштуванні випускника вищого навчального закладу в державну установу, підприємство, організацію. (блат) У моїй науковій роботі потрібно обов’язково затронути тему самостійних рейтингів, прозорих конкурсів при працевлаштуванні. У нас у м. Полтава постає дуже важлива проблема про працевлаштування студентської молоді після закінчення вищого навчального закладу через прозорі конкурси прийняття на роботу. Ці конкурси ніяк не можна назвати прозорими! В основному, на роботу працевлаштовуються через знайомих та по блату. Постає питання: як студентам, у яких немає знайомств та грошей працевлаштуватися на престижну роботу? Потрібно встановити контроль за проведенням виборчих конкурсів на роботу, щоб вони дійсно були прозорими, а не тільки на словах. Чому розумна людина не може працевлаштуватися на роботу, а беруть на роботу того, хто може заплатити за це? Узагальнюючи вище вказане потрібно сказати, що проблема працевлаштування студентської молоді та випускників вищих навчальних закладів повинна вирішуватись у такому трикутнику: Влада – Бізнес – ВНЗ (схема 1).Схема 1По цій схемі ми бачимо, що люди бізнесу визначають, які фахівці їм потрібні і в якій кількості та повідомляють це владі. Влада, в свою чергу, повідомляє керівництву вищих навчальних закладів про те, які спеціалісти потрібні на ринку праці. Керівництво приймає до відома, що найкраще збільшити кількість спеціалістів з тієї галузі, в якій будуть потім потрібні вони на ринку праці. Після закінчення навчання ці спеціалісти будуть працевлаштовані. Керівництво вищих навчальних закладів