Родинне свято«Рідний дім залишається в серці, як далеко від нього не йди»Ведуча І: Доброго дня, дорога українська наша родино! Називаю усіх Вас цим святим словом, бо саме рід, рідний - є корінь роду нашого і народу.Ведуча 2: Найбільшим дарунком Господа для людини є сім'я. Це той поріг і оберіг, куди повертаєшся з далекої дороги, те місце, де можна спочити, зігріти душу. Згадую слова Огієнка, що "Сім'я - це домашня церква, на якій стоїть цілий світ". І справді, "Нема сім'ї - нема держави", "Без сім'ї немає щастя на землі" - говорить українська народна мудрість.Ведуча 1: Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім'ї вона навчається любові і добра, тут вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого роду.(Пісня про родину)Ведуча 2: Українська родина має свої святині: батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні й добрі символи, наші обереги. Ведуча 1: З рушником, як і з хлібом приходили до породіллі, ушановували появу немовляти в родині, виряджали дитя «до Христа», до школи, з ним виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого, зустрічали рідних і гостей, вперше входили в новий дім, проводжали людину в останню путь. По всій Україні був поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали й діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Хліб і рушник – одвічні обереги українців. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності української родини. Кожному гостеві, який приходив з чистими помислами, підносили цю давню українську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб-сіль символізувало духовну єдність, злагоду. Цей звичай пройшов крізь віки, став доброю традицією і в наш час.(Входять дві дівчини з хлібом-сіллю на рушнику)Дівчина 1: Хліб і рушник – це символи одвічні Були в народу нашого і є. Вони для кожної людини звичні, Їх Бог в оселю кожную дає.Дівчина 2: На рушнику цей хліб тримаєм, На чистому, як вранішня роса. Це оберіг мого народу – добре знаєм, Це його гордість і краса.(Ставлять хліб на стіл) Ведуча 2: У народі кажуть, що добрий хліб можуть плекати тільки хороші люди. Хліб завжди був мірилом працьовитості й достатку, духовності і щедрот. У молитві сказано: "...Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим..." Йому, хлібові, присвячено приказки і прислів’я, перекази і легенди, повір’я і прикмети. Хлібові вклонялися, хлібом присягалися, ним же умилостивлювали сили природи. З поваги до хліба починається й виховання у родині, у дитячому садку, школі. Ведуча 1: Земля-людина-хліб - цьому вічному сюжету людської істоpії, людських надій і pозчаpувань пpисвятили свої твоpи П.Миpний, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, М.Куліш, О.Довженко, М.Стельмах та інші. Це одна з вічних тем, яку не обминув жоден митець. В літеpатуpі найкpащий, найпоетичніший обpаз хлібоpоба - це Маланка з повісті "Fata morgana" М.Коцюбинського. Коли вона говоpить пpо землю, то немов пісню співає,або гімн їй складає. Ніби її пpодовженням є мати Сашка в в кіноповісті "Зачаpована Десна" О.Довженка, яка любила "саджати що-небудь у землю, щоб пpоізpостало". Ведуча 2: Тяга до твоpіння світу навколо себе хаpактеpна pиса хлібоpоба, яка відpізняє його від інших пpофесій і pіднить з митцем. Пpаця біля землі, постійне спілкування з пpиpодоюобумовлюють певне світоспpиймання, певні моpальні якості, носіями яких були і є селяни. Це люди, які беpежуть в собі кpащі, пильновані наpодом етичні заповіти, духовні цінності, збеpігають гаpмонійне ставлення до пpиpоди. Багато поетів пpисвятили свої віpші хлібові і хлібоpобу, сеpед них: "Мій pодовід", "Пеpший", "Дума пpо щастя" В.Симоненка, "Уpожай", "Хліб" А.Малишка, "Спасибі" М.Рильського та ін. (Вірш про хліб)Ведуча 1: Оберегом роду здавна вважався рушник. І досі в народі кажуть: «Хата без рушників – що родина без дітей». Оберіг – це захист від чогось небезпечного, небажаного. Наші пращури, дивлячись на рушник, могли читати візерунки, як книгу. І знали від чого хотіла захистити свій рід жінка, яка вишивала рушник.Ведуча 2: Вишиваю рушничка різними нитками. Там калина молода й ружі з солов’ями, І барвінку синій цвіт, кущ рясного глоду. Український рушничок – оберіг мого роду.Ведуча 1: Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято. (Пісня про рушник)Ведуча 2: Вишитий рушник – свята річ. Він, як ніщо інше, йшов з людиною все життя - від колиски до могили. І в сучасних обрядах рушник відіграє дуже велику роль. Хату будують - сволок на рушнику піднімають, а потім майстрам з вдячністю дарують; дитина народиться - гості з рушниками; до армії йти хлопцеві – мати чи бабуся про рушник заздалегідь потурбуються. "Хай стелиться вам доля рушниками!" - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди i любовi. ^ Вірш «РУШНИК»Рушникове обличчя веселе Обпліта коровай на столі, Закликає гостей до оселі, Випромінює щедрість землі.Рушничок на столі — давній звичай, Ним шлюбують дітей матері, Він додому із далечі кличе, Де в калині живуть солов'ї.Він простелений тим, в кого серце Не черствіє й дарує тепло. Хай цей символ сусідиться вічно, В нашій хаті на мир, на добро.Ведуча 1: Символом рідного дому, рідної землі, Батьківщини для нас завжди була і є мати. Народна мудрість каже: "Нема цвіту, кращого від маківочки, нема роду, милішого від матіночки". У всіх народів, у всі віки Жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали у сім'ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболене дитяче серце. Перші поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов'язані у нас з образом найдорожчої людини - матері. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. (^ Пісня про маму)Ведуча 2: Ми звеличуємо святу і безкорисливу материнську любов, натруджені мамині руки, які гладили нас по голівці, пригортали у холод і голод, знімали жар з чола пораненого бійця, випікали духмяний хліб, вишивали рушники-обереги. О, святі материнські руки! В неоплатному боргу ми перед ними!Ведуча 1: Образ матері – розсудливої, доброї і водночас суворої господині – яскраво змальований у класичній літературі. Їй, дорогій і милій, єдиній присвячували свої поезії Т. Шевченко і Леся Українка, В. Симоненко і А. Малишко, І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус. Ведуча 2: Гімном материнської любові можна назвати вірш «Пісня про рушник», що увійшов до збірки «Серце моєї матері» Андрія Малишка; «можна вибирати друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати», - писав інший видатний український поет Василь Симоненко; "Лебеді материнства" - це чудова поезія, що знана як пісня «Виростеш ти, сину...», набула великої пошани у нашого народу; у грізний час війни Павло Тичина написав сповнені невтішного смутку й щемливої ніжності рядки: «Матері забуть не можу...». І ще багато було таких рядків, сповнених любові до Матері.(Вірш «Пісня про маму»Б.Олійника)Ведуча 1: Пам’ять роду, його звичаї, традиції, мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишивка – все це наша родослівна пам’ять, наші символи, наша історія.Ведуча 2: Дай Боже, щоб кожному роду тай не було переводу. Хай в кожній родині все ладиться, прибавляється, множиться і додається, усміхається радість. Хай чарує всіх ніжність і любов до матері, до батька, до рідної землі, на якій ми живемо.(Пісня про Україну)Підготувала: методист Долинської ЦРБ Івано-Франківської обл. Кушнірчук Н.П.