ЗАТВЕРДЖЕНО Рішення Аудиторської палати України 27.09.2007 №182/4зі змінами згідно рішення Аудиторської палати України 30.06.2011 № 232/9ПОЛОЖЕННЯ З НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ 1«ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТОРСЬКИМИ ФІРМАМИ ТА АУДИТОРАМИ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ» ЗМІСТПараграфВступ.................................................................................................................................... 1 – 6 I. Визначення.............................................................................................................................. 7II. Основні вимоги до організації системи контролю якості аудиторських послуг…..8 – 13 III. Відповідальність управлінського персоналу Фірми за якість.................................14 – 21 IV. Етичні вимоги.............................................................................................................. 22 – 34 V. Прийняття завдання, продовження співпраці з клієнтом та виконання конкретних завдань...................................................................................................... 35 – 47 VI. Людські ресурси.......................................................................................................... 48 – 61 VII. Виконання завдання................................................................................................. 62 – 105 VIII. Моніторинг відповідності політики та процедур контролю якості…..............106 – 123 IX. Документування процесу контролю якості на Фірмі...........................................124 – 126 Вступ Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 (далі - Положення) розроблено відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" і Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, прийнятих Аудиторською палатою України (АПУ) в якості Національних стандартів аудиту, насамперед, відповідно до Міжнародного стандарту контролю якості 1 (МСКЯ 1) та Кодексу етики професійних бухгалтерів МФБ (Кодекс етики). Метою цього Положення є встановлення єдиних для України вимог до організації аудиторськими фірмами та аудиторами, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи – підприємці, систем контролю якості аудиторських послуг та надання рекомендацій щодо ефективного впровадження таких систем контролю якості в практику аудиторської діяльності. Якісною визнається аудиторська послуга, яка надається Фірмами з дотриманням Професійних стандартів, законодавчих і нормативних вимог, що регулюють аудиторську діяльність, та задовольняє потреби користувачів. Аудиторські фірми та аудитори, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи – підприємці зобов’язані розробити та впровадити в свою практику таку систему контролю якості, яка б забезпечувала обґрунтовану впевненість у тому, що сама Фірма та її персонал діють відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, Кодексу етики професійних бухгалтерів та законодавчих і нормативних вимог, що регулюють аудиторську діяльність, а висновки (звіти), що надаються Фірмою, відповідають умовам завдання. Система контролю якості складається з політики, розробленої з метою забезпечення дотримання вимог, зазначених в параграфі 3, та процедур, необхідних для впровадження і моніторингу відповідності Фірми цим вимогам. Це Положення є обов’язковим для застосування всіма Фірмами. ^ I. Визначення У цьому Положенні наведені терміни мають такі значення.«Аудиторські послуги» – завдання з надання впевненості, завдання з супутніх послуг, інші послуги, пов’язані з професійною діяльністю, які можуть надавати Фірми. Перелік аудиторських послуг визначається АПУ відповідно до стандартів аудиту. «Завдання» – завдання, які виконують Фірми відповідно до стандартів завдань. До стандартів завдань належать Міжнародні стандарти аудиту (МСА), Міжнародні стандарти завдань з огляду (МСЗО), Міжнародні стандарти завдань з надання впевненості (МСЗНВ) та Міжнародні стандарти супутніх послуг (МССП).«Завдання з надання впевненості» – завдання, в якому Фірма висловлює висновок, призначений підвищити ступінь довіри визначених користувачів, які не є відповідальною стороною, щодо результату оцінки або визначення предмета завдання за відповідними критеріями. «Завдання з аудиту» – завдання з надання обґрунтованої впевненості, яке виконується згідно з МСА шляхом перевірки фінансової звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.«Фірма» – аудиторські фірми та аудитори, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи – підприємці.«Керівник Фірми» – посадова особа, яка здійснює керівництво Фірмою відповідно до законодавства й установчих документів та має відповідні повноваження укладати від імені Фірми договори (угоди), здійснювати інші правочини, наслідком яких є виникнення зобов’язання з надання аудиторських послуг. «Керівництво Фірми» – керівник Фірми, очолюваний ним виконавчий орган Фірми, керівники всіх рівнів Фірми. «Керівник групи із завдання» – керівник Фірми, головний (старший) аудитор або інша особа на Фірмі, що відповідає за завдання, його виконання та висновок (звіт), що надається від імені Фірми, та яка має сертифікат аудитора України.«Група із завдання» – весь персонал, що виконує завдання, включно з експертами, найнятими Фірмою у зв'язку з цим завданням.«Персонал» – професіонали, фахівці та молодший персонал з аудиту.«Професіонали» – керівники кожного з рівнів Фірми, які є сертифікованими аудиторами України та мають достатній досвід. «Фахівці» – співробітники Фірми, які мають достатній досвід та зайняті в наданні аудиторських послуг, крім професіоналів, а також експерти, яких було найнято Фірмою.«Молодший персонал з аудиту» – співробітники Фірми, які не мають достатнього досвіду та зайняті в наданні аудиторських послуг. «Клієнт» – суб’єкт господарювання, який уповноважив Фірму надавати аудиторські послуги.«Клієнт з надання впевненості» – суб’єкт господарювання, який уповноважив Фірму виконувати завдання з надання впевненості.«Клієнт з обов’язкового аудиту» – суб'єкт господарювання, обов’язковість аудиту фінансової звітності якого визначена законодавчими актами України. «Документація із завдання» – запис виконаної роботи, отриманих результатів і висновків, яких дійшов персонал (іноді використовують такі терміни, як "робочі документи" та "документи"). Документацію з конкретного завдання збирають у файл із завдання.«Професійні стандарти» – стандарти із завдань, Кодекс етики, Положення з національної практики, інші документи, затверджені АПУ. «Обґрунтована впевненість» – в контексті цього Положення високий, але не абсолютний рівень впевненості.«Нагляд протягом виконанням завдання» – процедури, які здійснюють для отримання впевненості, що завдання виконуються відповідно до професійних стандартів.«Перевірка контролю якості виконання завдання» – процедури, розроблені для отримання до того, як буде надано висновок (звіт), об'єктивної оцінки важливих суджень, які були висловлені групою із завдання, та висновків, яких вона досягла при складанні висновку (звіту) за наслідками виконання завдання. «Перевірка завершених завдань» – процедури, розроблені для отримання доказів дотримання групами із завдання політики та процедур контролю якості фірми.«Особа, яка перевіряє контроль якості виконання завдання» – керівник Фірми, інша уповноважена ним особа зі складу професіоналів або відповідно кваліфікована зовнішня особа, або група, створена з таких осіб, які мають достатній відповідний досвід і повноваження для об'єктивної оцінки до надання клієнту висновку (звіту) важливих суджень, що були зроблені групою із завдання, та висновків, яких вона досягла при складанні висновку (звіту) за наслідками виконання завдання.«Відповідно кваліфікована зовнішня особа» – особа, яка не є співробітником фірми, має знання та кваліфікацію, що дозволяє їй діяти як керівник групи із завдання, наприклад, співробітник (який має достатній досвід) іншої Фірми, що може виконувати аудит та огляд фінансової звітності або інші завдання з надання впевненості чи супутніх послуг, або підприємства чи організації, що надає послуги з контролю якості.«Моніторинг» – процес, що включає в себе розгляд та оцінку системи контролю якості фірми включно з періодичною перевіркою деяких завершених завдань, який має надати Фірмі обґрунтовану впевненість, що її система контролю якості працює ефективно. Інші терміни, які використовуються в цьому Положенні, слід застосовувати в контексті Стандартів із завдань.^ II. Основні вимоги до організації системи контролю якості аудиторських послуг Система контролю якості Фірми має включати політику та процедури контролю якості. Політика контролю якості – це формалізована сукупність принципів, методів і правил, застосовуваних Фірмою при здійсненні контролю якості аудиторських послуг. Процедури контролю якості – це заходи та дії, які здійснює Фірма для впровадження політики контролю якості та моніторингу відповідності системи контролю якості Фірми цьому Положенню. Фірма зобов’язана створити таку систему контролю якості, яка забезпечує достатній рівень контролю для всіх завдань, насамперед, для завдань із обов’язкового аудиту. Необхідність застосування системи контролю якості для інших аудиторських послуг визначається Фірмою із застосуванням критеріїв, рекомендованих АПУ. Характер і зміст політики та процедур, які розробляє кожна Фірма, залежать від таких чинників, як: розмір фірми;кількість офісів;операційні характеристики Фірми;розмір та специфіка клієнтів аудиторської фірми;види аудиторських послуг, що надає Фірма. Відповідно до МСКЯ 1 система контролю якості аудиторських послуг має складатися з таких елементів: а) відповідальність керівництва за організацію контролю якості на Фірмі; б) етичні вимоги; в) прийняття завдання та продовження співпраці з клієнтом, і виконання специфічних завдань; г) людські ресурси; ґ) виконання завдання; д) моніторинг. Усі елементи контролю якості взаємозалежні. Щодо кожного з наведених елементів мають бути встановлені політика та процедури контролю якості відповідно до вимог цього Положення. Політика та процедури контролю якості Фірми мають бути викладені письмово в формі відповідного документа та зафіксовані на паперових або електронних носіях з дотриманням вимог до аудиторської документації згідно з Професійними стандартами. Документальне оформлення політики та процедур залежно від чинників, наведених в параграфі 10 цього Положення, може бути у вигляді: положення з контролю якості; посібника з контролю якості;збірки внутрішніх стандартів та/або окремих положень Фірми. Наведений документ має бути затверджений наказом (розпорядженням) керівника Фірми. Персонал Фірми має бути ознайомлений та розуміти політику й процедури контролю якості, застосовувані Фірмою. Факт ознайомлення персоналом має бути належним чином задокументований. Для досягнення розуміння Фірма зобов’язана запровадити постійний процес із навчання і роз’яснення політики і процедур контролю якості та здійснювати заходи заохочування персоналу діяти відповідно до цієї політики та процедур.^ III. Відповідальність керівництва за організацію контролю якості на Фірмі Політика та процедури контролю якості встановлюються Фірмою для підвищення внутрішньої культури й розуміння персоналом того, що якість – це головне при наданні аудиторських послуг. Відповідальність за розробку, організацію, впровадження та підтримання ефективного функціонування системи контролю якості Фірми несе Керівник Фірми. Керівник Фірми зобов’язаний створити відповідне середовище контролю якості аудиторських послуг, яке, зокрема, включає: підхід Керівництва Фірми до питань контролю якості; політику й методи Керівництва на Фірмі;формалізовану організаційну структуру Фірми; внутрішню систему комунікацій між персоналом; внутрішню культуру на Фірмі; внутрішньофірмові професійні стандарти; положення про структурні підрозділи; посадові інструкції; кадрову політику; компетентність персоналу, який здійснює контроль; систему заохочення підвищення якості. Керівництво Фірми несе відповідальність за систему контролю якості в межах своїх повноважень. Керівництво Фірми зобов’язано показувати приклад щодо якості надання послуг персоналу. Цей приклад зазвичай демонструється діями керівництва та відповідними настановами персоналу. Такі дії та настанови мають підкреслювати важливість: виконання роботи відповідно до вимог Професійних стандартів; дотримання застосовної політики та процедур контролю якості фірми; надання висновків (звітів), що відповідають умовам завдання. Ділова стратегія Фірми має бути підпорядкована головній вимозі – забезпечення високої якості аудиторських послуг. Для цього Фірма: розподіляє обов’язки між персоналом у такий спосіб, щоб комерційні аспекти не превалювали над забезпеченням якості аудиторських послуг, які надаються; застосовує систему стимулювання, яка заохочує персонал забезпечувати якість аудиторських послуг; зобов’язана виділяти достатньо ресурсів для впровадження й підтримки системи контролю якості. Керівник Фірми зобов’язаний призначити особу (осіб) відповідальну за систему контролю якості та, в залежності від чинників, наведених в параграфі 10 цього Положення: або створити підрозділ контролю якості з призначенням керівника такого підрозділу; або доручити організацію та здійснення контролю якості одному з аудиторів, як доповнення до його посадових повноважень; або визначити відповідно кваліфіковану зовнішню особу, відповідальну за систему контролю якості Фірми; або прийняти виконання повноваження контролю якості на себе. Особа або особи, яких призначено керівником Фірми відповідальними за систему контролю якості Фірми, повинні мати достатній досвід, знання й повноваження, необхідні для прийняття цієї відповідальності. Відповідальність та повноваження особи або осіб, яких призначено керівником Фірми відповідальними за систему контролю якості Фірми, мають бути зафіксовані у документі, наведеному в параграфі 12 цього Положення.ІV. Етичні вимогиДотримання етичних принципів Фірма зобов’язана впровадити таку політику та процедури, які б надали їй достатню впевненість, що Фірма та її персонал дотримуються відповідних етичних вимог. Етичні вимоги визначаються відповідними нормами Закону України «Про аудиторську діяльність» і Кодексом етики. Кодекс етики визначає такі фундаментальні принципи професійної етики (далі – етичні принципи): а) чесність; б) об'єктивність; в) професійна компетентність та належна ретельність; г) конфіденційність; ґ) професійна поведінка. Обставини, в яких діють Фірми, можуть викликати специфічні загрози порушення етичних принципів. В інтересах громадськості концептуальна основа Кодексу етики вимагає від Фірм виявлення, здійснення оцінки та усунення загроз у порушенні етичних принципів чи зменшення їх до прийнятного рівня через застосування відповідних застережних заходів. У разі наявності настільки значущих загроз, що застосування необхідних застережних заходів буде не можливим, Фірма зобов’язана відхилити або припинити надання конкретної аудиторської послуги або, якщо це необхідно, відмовитися від виконання завдання. Загрози для дотримання етичних принципів можуть виникати за різних обставин, які можна розподілити за такими категоріями: а) загроза власного інтересу; б) загроза власної оцінки; в) загроза захисту; г) загроза особистих стосунків; ґ) загроза тиску. У частині Б Кодексу етики розглянуто приклади обставин, що можуть створювати загрози, та приклади відповідних застережних заходів, які мають застосовуватися Фірмами. Ці приклади не є вичерпним переліком обставин, в яких може діяти Фірма, але на їх основі Фірма зобов’язана розробити в межах системи контролю якості свої власні застережні заходи, що допоможуть вирішувати проблеми з порушенням етичних принципів у конкретних ситуаціях. Фірма зобов’язана розробити застережні заходи, що поширюються на всю Фірму, та застережні заходи щодо конкретного завдання. Залежно від характеру завдання Фірма та її персонал можуть покластися на застережні заходи, що їх використовує клієнт, якому надаються аудиторські послуги. Як приклад, застережні заходи, що поширюються на всю Фірму, мають включати: а) задокументовану політику та процедури стосовно дотримання етичних принципів, у яких керівництвом Фірми робиться наголос на важливості дотримання етичних принципів; б) задокументовану політику щодо виявлення загроз недотримання етичних принципів, оцінки важливості цих загроз, визначення та застосування застережних заходів для усунення або зменшення загроз до прийнятного рівня; в) своєчасне ознайомлення з політикою та процедурами Фірми (в тому числі з будь-якими змінами в них) всього персоналу, а також відповідну підготовку й навчання із застосування цієї політики і процедур; г) політику і процедури, що дають змогу ідентифікувати інтереси та зв'язки між Фірмою або членами групи з завдання та клієнтами; ґ) політику та процедури моніторингу і, в разі потреби, запобігання залежності від доходів, що їх одержують від одного клієнта; д) використання різних керівників груп з завдання з розмежованим підпорядкуванням при наданні послуг, що не стосуються надання впевненості, клієнтові з надання впевненості; е) політику та процедури, що забороняють особам, які не є членами групи із завдання, впливати на результат завдання; є) механізм прийняття дисциплінарних заходів на забезпечення дотримання політики та процедур; ж) офіційно прийняту політику та процедури, що заохочують і надають можливість персоналу поінформувати керівництво Фірми щодо будь-якого питання стосовно дотримання етичних принципів, що викликає їх занепокоєння; з) постійний моніторинг дотримання персоналом Фірми етичних принципів.Незалежність Фірма зобов’язана впровадити політику та процедури, які мають надавати достатню впевненість, що сама Фірма, її персонал і, в разі потреби, інші особи, що підпадають під вимоги незалежності (наприклад, експерти, яких наймає Фірма), дотримуються незалежності там, де цього вимагають Кодекс етики та Закон України «Про аудиторську діяльність». Насамперед, незалежність Фірми, її персоналу вимагається у разі виконання завдання з надання впевненості. Така політика та процедури мають надавати Фірмі можливість визначати й оцінювати обставини і відносини, що створюють загрози незалежності, та здійснити заходи, які дадуть змогу усунути ці загрози або зменшити їх до прийнятного рівня за допомогою застережних заходів або, якщо це необхідно, шляхом відмови від виконання завдання. Характер загроз незалежності та застосованих застережних заходів для усунення або зменшення їх до прийнятного рівня залежить від характеристик конкретного завдання з надання впевненості, а саме: чи є воно завданням з аудиту фінансових звітів чи іншим завданням з надання впевненості, а в останньому випадку також існує залежність від цілі, інформації з предмета завдання та визначених/цільових користувачів звіту. У разі виконання завдання з аудиту політика та процедури Фірми мають забезпечити виконання вимог статті 20 Закону України «Про аудиторську діяльність» щодо заборони проведення аудиту: а) аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб'єкта господарювання, що перевіряється; б) аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб'єкта господарювання, що перевіряється; в) аудитором – членом органів управління, засновником або власником суб'єкта господарювання, що перевіряється; г) аудитором – працівником суб'єкта господарювання, що перевіряється; ґ) аудитором – працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва суб'єкта господарювання, що перевіряється; д) у випадку, якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступеня відповідальності аудитора; е) аудитором в інших випадках, за яких не забезпечуються вимоги щодо його незалежності. Політика та процедури Фірми щодо незалежності мають бути розроблені з урахуванням прикладів, наведених в розділі 290 Кодексу етики, в яких докладно розглянуто загрози незалежності та відповідні застережні заходи для конкретних ситуацій. Проте, наведені приклади не слід сприймати як вичерпний перелік усіх обставин, що створюють загрози незалежності. Політика та процедури Фірми, насамперед, мають враховувати конкретні обставини її діяльності. Зокрема, Фірма зобов’язана забезпечити виконання наступного: а) ознайомити свій персонал і в разі потреби інших осіб, що підпадають під вимоги незалежності, з вимогами до незалежності; б) надати доступ персоналу фірми до професійних стандартів, Кодексу етики, а також професійної літератури; в) здійснювати моніторинг неоплачених клієнтами рахунків за надані аудиторські послуги для уточнення, чи не вплинуть які-небудь неоплачені суми на незалежність Фірми; г) здійснювати моніторинг виручки за аудиторські послуги від десяти найбільших клієнтів для уточнення, чи не перевищує сума виручки, отримана від будь-якого з них 10%-го обсягу аудиторських послуг за рік; ґ) не здійснювати і заборонити персоналу:брати участь у процесі прийняття клієнтом з надання впевненості будь-яких рішень (за винятком надання консультативних послуг);надавати висновки щодо оцінки будь-яких результатів, в отриманні яких брала участь Фірма або її персонал;надавати послуги, що безпосередньо впливають на предмет завдання, яке виконує Фірма;надавати професійні послуги, в яких винагорода залежить від отриманих даних або результатів цих послуг;отримувати подарунки або преференції від клієнта з надання впевненості, якому надаються аудиторські послуги, крім випадків, коли цінність таких подарунків або преференції є вочевидь незначними;вступати із суб’єктом господарювання, якому надаються аудиторські послуги, або з одним із його керівників, директорів або власників, що володіють більш ніж 20% корпоративних прав, в угоду про купівлю-продаж корпоративних прав, заснування товариства, створення підприємства тощо; д) інформувати персонал про клієнтів, з якими слід дотримуватися політики незалежності особливо ретельно; е) періодично, не менш як один раз на сім років здійснювати ротацію керівника групи з завдання з надання впевненості; є) отримувати підтвердження незалежності іншої фірми, що виконує частину завдання з надання впевненості, у тих випадках, коли Фірма виступає головним аудитором. Політика та процедури Фірми щодо незалежності мають передбачати: а) надання Фірмі керівниками групи із завдання відповідної інформації щодо завдання та клієнтів з надання впевненості включно з обсягом послуг, що дасть змогу Фірмі оцінити вплив, якщо він є, на вимоги до незалежності; б) інформування персоналом керівництва Фірми про обставини та зв'язки, які можуть створювати загрозу незалежності, що дасть змогу вжити відповідних заходів; в) збір та передавання важливої інформації відповідному персоналу для того, щоб: Фірма і персонал мали змогу визначити, чи відповідають вони вимогам незалежності; Фірма мала змогу вести та коригувати свою документацію щодо незалежності; Фірма мала змогу здійснювати відповідні заходи щодо ідентифікованих загроз незалежності. Фірма зобов’язана впровадити політику та процедури, які нададуть їй достатню впевненість, що Фірмі буде повідомлено про порушення вимог до незалежності та вона зможе вжити відповідних заходів для вирішення таких ситуацій. Для цього: а) всі співробітники Фірми, незалежність яких вимагається Кодексом етики, зобов’язані невідкладно інформувати Фірму про порушення незалежності, про які їм стало відомо; б) керівник Фірми зобов’язаний негайно повідомити про виявлені порушення політики та процедур керівника із завдання, який разом із керівником Фірми зобов’язаний розглянути таке порушення і довести до відома іншого відповідного персоналу Фірми та інших осіб, незалежність яких вимагається Кодексом етики, які зобов’язані вжити відповідних заходів; в) особи, зазначені в пункті (б), мають негайно повідомити Фірму щодо здійснених ними заходів для розв'язання проблеми, що надасть Фірмі змогу визначити необхідність подальших дій. Щонайменше раз на рік Фірма зобов’язана отримати від усього персоналу, незалежність якого вимагається Кодексом етики та Законом України «Про аудиторську діяльність, письмове підтвердження дотримання своєї політики та процедур щодо незалежності. ^ V. Прийняття завдання, продовження співпраці з клієнтом та виконання конкретних завдань Фірма зобов’язана мати таку політику та застосовувати такі процедури прийняття завдання, продовження співпраці з клієнтом і виконання конкретних завдань, які надали б їй достатню впевненість, що вона прийме чи продовжить завдання й взаємовідносини лише тоді, коли вона: а) розглянула питання чесності клієнта та не має інформації, яка б свідчила про його нечесність; б) достатньо компетентна для виконання завдання та має можливість, час і ресурси для цього; в) може дотримуватися етичних вимог. Фірма зобов’язана при вирішенні питання, чи приймати завдання від нового клієнта, чи продовжувати співпрацю з клієнтом, або при розгляді питання, чи приймати нове завдання від існуючого клієнта, отримати таку інформацію, яку вона вважає за необхідне, ще до прийняття завдання від такого клієнта. Якщо було ідентифіковано сумнівні питання, але Фірма вирішила прийняти нове завдання чи продовжити співпрацю з клієнтом, чи виконати конкретне завдання, вона зобов’язання задокументувати, як було вирішено ці питання. Щодо чесності клієнта Фірма може розглядати, наприклад, такі питання, як: ділова репутація власників клієнта; ключове керівництво, пов'язані сторони та найвище керівництво клієнта; характер діяльності клієнта та його ділова практика; інформація щодо ставлення головних власників клієнта, ключового та найвищого керівництва до таких питань, як не відповідне тлумачення стандартів обліку та середовища внутрішнього контролю; чи агресивно клієнт наполягає на зменшенні гонорарів Фірми; ознаки, що обсяг роботи невиправдано обмежується; ознаки, що клієнт може бути задіяним у відмиванні грошей чи іншій злочинній діяльності; підстави запропонованого призначення Фірми та відмову від повторного призначення попередньої Фірми. Обсяг знань Фірми стосовно чесності клієнта має зростати в контексті продовження відносин із цим клієнтом. Інформація із питань, наведених у параграфі 37, яку отримує Фірма, може походити з таких джерел, як: спілкування з діючими або попередніми фірмами, що надають чи надавали професійні послуги з аудиту чи обліку клієнтові, та обговорення з третіми сторонами відповідно до Кодексу етики; опитування персоналу інших фірм або третіх сторін, наприклад, банкіри, юристи чи видатні представники галузі; пошук початкової інформації у відповідних базах даних. Під час розгляду питання, чи має Фірма можливість, компетенцію, час та ресурси для прийняття нового завдання від нового чи існуючого клієнта, Фірма визначає конкретні вимоги до завдання, керівників та персоналу. До питань, які розглядає Фірма, належать: знання персоналом Фірми відповідної галузі або предмету; досвід персоналу Фірми у застосуванні відповідних вимог законодавства чи звітності та здатність ефективно набувати необхідний досвід і знання; наявність у Фірми достатньої кількості співробітників з потрібними можливостями та компетенцією; наявність, у разі потреби, експертів; наявність осіб, що відповідають критеріям і вимогам виконання перевірок контролю якості виконання завдань, якщо це необхідно, та можливість Фірми виконати завдання у встановлені терміни. Політика та процедури Фірми стосовно можливості дотримання етичних вимог при прийнятті завдання та продовження співпраці з замовником мають враховувати вимоги розділу 210 та розділу 220 частини Б Кодексу етики. Зокрема, згідно з розділом 210 «Професійне призначення» перед прийняттям нового завдання (нового клієнта) Фірма зобов’язана розглянути питання, чи не створить таке прийняття загроз недотримання етичних принципів. До таких загроз, наприклад, може приводити участь клієнта у незаконній діяльності, нечесність керівництва клієнта або практика підготовки сумнівних фінансових звітів. Якщо виявлені загрози є значними, слід розглянути можливі застережні заходи та їх належне застосування для усунення або зменшення загроз до прийнятного рівня. Відповідними застережними заходами може бути отримання знання й розуміння клієнта, його власників, менеджерів та осіб, які відповідають за найвище управління та його ділову діяльність, або забезпечення зобов'язання з боку клієнта вдосконалити корпоративне управління або внутрішній контроль. У випадках, коли зменшення загроз до прийнятного рівня неможливе, Фірма має відмовитися від прийняття клієнта. Відповідно до розділу 220 «Конфлікт інтересів» Фірма зобов’язана також розглянути, чи не викличе прийняття завдання від нового чи існуючого клієнта фактичного чи уявного конфлікту інтересів. Подібні обставини можуть викликати появу загроз недотримання етичних принципів. Наприклад, загроза об’єктивності або збереження конфіденційності може створюватися, коли Фірма надає послуги клієнтам, інтереси яких конфліктують, або клієнтам, які виступають сторонами спору щодо конкретного питання або операції. Перед прийняттям нового клієнта, конкретного завдання або при вирішенні питання продовження співпраці з клієнтом політика та процедури Фірми щодо дотримання етичних вимог мають передбачати здійснення оцінки того, чи має Фірма будь-які ділові інтереси або зв’язки з клієнтом або з третьою стороною, які можуть викликати загрози. У разі виявлення значних загроз треба передбачити застосування застережних заходів для їх усунення або для зменшення до прийнятного рівня. Прикладами таких застережних заходів є: а) або інформування клієнта щодо ділових інтересів Фірми або сфер її діяльності, що можуть призвести до конфлікту інтересів, та отримання його згоди на роботу за подібних обставин; б) або інформування всіх відповідних сторін про те, що Фірма працює з двома або більше сторонами стосовно питання, яке викликає конфлікт відповідних інтересів, та отримання їх згоди на роботу за подібних обставин; в) або інформування клієнта про те, що Фірма не працює виключно на будь-якого одного замовника стосовно запропонованих послуг (наприклад, в конкретному сегменті ринку або стосовно конкретної послуги), та отримання його згоди на роботу за подібних обставин. Якщо конфлікт інтересів становить загрозу, яку неможливо усунути або зменшити до прийнятного рівня через вжиття застережних заходів, Фірма зобов’язана прийняти рішення щодо недоцільності прийняття конкретного завдання або про відмову від виконання одного чи кількох конфліктуючих завдань. Вирішення питання продовження взаємин із клієнтом включає розгляд важливих питань, які виникли під час виконання минулих завдань чи поточного завдання, та їх вплив на продовження стосунків. Наприклад, клієнт може розширити свій бізнес та розпочати діяльність у сфері, в якій Фірма не має необхідних знань чи досвіду. Якщо Фірма отримує інформацію, яка б змусила її відмовитися від виконання завдання у випадку, коли така інформація була б отримана раніше, політика та процедури Фірми щодо продовження виконання завдання і взаємовідносин із клієнтом мають включати розгляд: а) професійної та юридичної відповідальності, що виникає за даних обставин, включно із наявністю вимоги до Фірми повідомити про це особу чи осіб, які призначили Фірму, або в деяких випадках регуляторні органи; б) можливості відмови від виконання завдання або як відмови від виконання завдання, так і відмови від продовження взаємовідносин з клієнтом. Політика та процедури відмови від виконання завдання або відмови від виконання завдання і продовження взаємовідносин з клієнтом повинні розглядати такі питання, як: обговорення з відповідним рівнем управлінського персоналу замовника дій, які зобов’язана здійснити Фірма, на основі важливих фактів і обставин; обговорення, якщо Фірма вважає, що їй потрібно відмовитися, з відповідним рівнем управлінського персоналу клієнта відмови від виконання завдання й підстави для цього; розгляд наявності професійних, законодавчих чи юридичних вимог до Фірми щодо продовження завдання або щодо повідомлення регуляторних органів стосовно відмови від виконання завдання та підстав для відмови; документування важливих питань, консультацій, висновків та підґрунтя для висновків.^ VІ. Людські ресурсиЗагальні положення Фірма зобов’язана впровадити таку політику та процедури, які б надали їй обґрунтовану впевненість у тому, що Фірма має достатньо персоналу, здібності, компетентність та відданість етичним принципам якого дають змогу надавати аудиторські послуги згідно з Професійними стандартами, законодавчими і нормативними вимогами, і дають можливість Фірмі або Керівнику групи із завдання надавати висновки (звіти), що відповідають умовам завдання. Така політика та процедури містять такі питання щодо персоналу: а) наймання; б) оцінка роботи; в) кваліфікація; г) компетентність; ґ) можливість кар'єрного зростання; д) посадові підвищення; е) винагорода; є) оцінка потреб. Вирішення цих питань дасть змогу Фірмі визначити чисельність і характеристики осіб, що необхідні Фірмі для надання аудиторських послуг. Процес наймання має включати процедури, які допоможуть Фірмі відібрати осіб, що відзначаються чесністю, порядністю та здатні до підвищення знань і компетентності до рівня, потрібного Фірмі. Для наймання кваліфікованого персоналу Фірма зобов’язана планувати потреби у персоналі, встановити цілі наймання та кваліфікаційні вимоги до осіб, що займаються найманням. Процедури з наймання персоналу можуть передбачати такі заходи: а) планування потреб Фірми у персоналі усіх рівнів та встановлення цілей найму щодо чисельності працівників відповідно до кількості клієнтів на поточний момент та з врахуванням очікуваного зростання Фірми і вікової динаміки персоналу; б) досягнення цілей наймання через визначення: джерел потенційних працівників; способів встановлення контакту з потенційними працівниками; способів визначення потенційних працівників; способів зацікавлення працівників та інформування їх про Фірму; способів оцінювання та відбирання потенційних працівників з метою пропозиції працевлаштування; в) інфор