«Вільні економічні зони»

Міністерство освіти і науки України Хмельницький національний університетКафедра міжнародних економічних відносинКУРСОВА РОБОТАз дисципліни Світова економікана тему «Вільні економічні зони»виконав: ст. гр. МЕВ-08-4 Дячишена А.І. перевірив: к. е. н., доц. Ніколайчук М.В.2010ЗМІСТВСТУП ……………………………………………………………………………... 31. Вільні економічні зони в системі функціонування світової та національної економік …………………………………………………………………………….. 61.1. Поняття, функції та види ВЕЗ ………………………………………………... 61.2. Механізм функціонування ВЕЗ ……………………………………………... 121.3. Переваги та негативні наслідки функціонування ВЕЗ …………………….. 172. Тенденції розвитку ВЕЗ у міжнародному масштабі ………………………… 202.1. Історичний досвід та особливості функціонування ВЕЗ у різних країнах...202.2. Тенденції розвитку ВЕЗ …………………………………………………….. 312.3. ВЕЗ в Україні: досвід створення і результати функціонування ………….. 35ВИСНОВКИ ………………………………………………...…………………….. 43С^ ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………… 45ДОДАТКИ…………………………………………………………………….…… 48ВСТУПНеобхідність здійснення обмінних операцій між країнами обумовила формування міжнародних економічних відносин як окремої економічної категорії, а також призвела до інтенсивного розвитку міжкраїнного поділу праці і відповідно зміцненню взаємозв'язків в області торгівлі, руху капіталу, наукових і технологічних знань, робочої сили, інформації. Можна з упевненістю говорити про те, що міжнародний поділ праці і міжнародні економічні відносини при їхньому раціональному і правильному використанні можуть бути взаємовигідними для всіх учасників. На сьогоднішній день є чимало підтверджень тому, що, незважаючи на відносно успішний ріст світової економіки в цілому, міжнародна торгівля, що базується на міжнародному поділі праці, розвивається більш швидкими темпами. Багато які країни зверталися і звертаються до нетрадиційних методів активізації своєї участі у міжнародному розподілу праці. Одним з напрямів стимулювання розвитку виробництва, зростання валютних надходжень, покращання платіжного балансу та одержання доступу до нових і новітніх технологій є утворення вільних економічних зон (ВЕЗ) з особливим юридичним та митним статусом, які створюють сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Ці умови охоплюють різноманітні податкові, митні, валютно-фінансові та інші преференції, які надають право іноземним фірмам безмитно ввозити машини і устаткування, технології, сировину і матеріали, напівфабрикати, створювати експортні виробництва, переводити значну частину одержаного прибутку за межу митного кордону ВЕЗ. Їх функціонування пов'язується з лібералізацією й активізацією зовнішньоекономічної діяльності. Економіка вільних економічних зон має високий ступінь відкритості зовнішньому світу, а митний, податковий і інвестиційний режим сприятливий для зовнішніх і внутрішніх інвестицій. Важливою причиною утворення вільних економічних зон є те, що часто країна не бажає цілком відкривати свою економіку для припливу іноземного капіталу і тому використовує часткову, локальну відкритість у виді спецзони. Вільні економічні зони (ВЕЗ) міцно увійшли у світову господарську практику та діють у різних державах. Зараз у світі, по різним даним, від 400 до 2000 ВЕЗ. Актуальність теми. У сучасних умовах становлення і розвитку ринкової економіки провідною формою господарювання має бути підприємництво. Світовий досвід свідчить, що саме підприємництво спроможне істотно прискорити реформування вітчизняної економіки на ринкових засадах. Так у країнах з перехідною економікою ВЕЗ сприяють швидкому та вільному становленню ринкових механізмів. ВЕЗ сприяють виходу країни на світовий ринок, гармонізують розвиток між регіонами країни і забезпечують економічний розвиток. Метою даної курсової роботи є дослідження вивчення особливостей функціонування вільних економічних зон у країнах та регіонах. Завдання: 1) розкрити суть поняття «вільна економічна зона»; 2) проаналізувати передумови і фактори їх створення; 3) охарактеризувати види вільних економічних зон; 4) розглянути особливості створення, функціонування ВЕЗ у різних країнах; 5) проаналізувати стан і перспективи розвитку ВЕЗ в Україні; 6) на основі проведеного аналізу зробити висновки, щодо особливості функціонування вільних економічних зон в країнах. Об’єктом є вільні економічні зони. Предметом є особливості функціонування вільних економічних зон. Методологічна основа. У даній курсовій роботі були використані такі методи, як описовий, літературний, статистичний. Використані довідникові та наукові джерела. У пункті 1.1. розкривається поняття, функції та види вільних економічних зон. У пункті 1.2. розглядається механізм функціонування вільних економічних зон. У пункті 1.3. розглядаються переваги та негативні наслідки функціонування ВЕЗ. У пункті 2.1. описується історичний досвід та особливості функціонування ВЕЗ у різних країнах. Пункт 2.2. висвітлює тенденції розвитку ВЕЗ. У пункті 2.3. розглядається досвід створення і результати функціонування вільних економічних зон в Україні. По даній темі існує чимало публікацій та дослідницьких робіт. Зокрема, теоретичними аспектами займалися такі науковці і вчені, як Сіваченко І., Ю, Кухарська Н. О, Левицький, Павленко І. Проте ряд питань і положень потребують більш детального і глибшого вивчення, тому у даній курсовій роботі було розглянуто різноманітні види вільних економічних зон, специфіку їх функціонування в різних країнах та регіонах.1. Вільні економічні зони в системі функціонування світової та національної економік1.1. Поняття, функції та види ВЕЗОсобливості формування політики відкритої економіки в країні і створення вільних економічних зон складаються вихо­дячи з безпрецедентних умов, які виникли на перехідному етапі трансформації економічних відносин. В Україні, як і в інших дер­жавах, які виникли на території бувшого СРСР, ці процеси за ба­гатьма параметрами значно відрізняються від процесів, які відбу­ваються в інших країнах, де механізми ринкових відносин є звичайними у соціально-економічному розвитку (наприклад, США, Західна Європа), або де державна політика "відкритих дверей" сприяла глибокому залученню національної економіки у процес створення вільних економічних зон (наприклад, Китай). В економічній літературі зустрічаються різні формулювання сутності ВЕЗ. Наведемо визначення, яке дали екс­перти ООН [27; С.10-11]: це обмежені регіони, які характеризу­ються такими основними рисами: в них відсутнє мито (або воно фіксується на мінімальному рівні), на ввіз та вивіз устаткування, вихідних і проміжних матеріалів, а також готової продукції на експорт при мак­симальному спрощенні всіх процедур, обумовлених екс­портно-імпортними операціями; існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг кон­вертуємої валюти в умовах загальної свободи міжкраїнових фінансових трансакцій; держава надає загальні гарантії від конфіскації іноземної власності і надає зареєстрованим у зоні фірмам широке ко­ло пільг та привілеїв. У Законі України "Про загальні засади створення і функціонування ВЕЗ" наво­диться таке визначення: "Спеціальна (вільна) економічна зона уявляє собою частину території України, у якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і по­рядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони впроваджуються пільгові, митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних та фізичних осіб". Разом з тим, визначається, що статус, строк і те­риторія спеціальної економічної зони встановлюються Верхов­ною Радою України, шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної ВЕЗ. Після визначення сутності ВЕЗ слід перейти до розгляду цілей і задач їх формування, що проявляється в їх функціях. При формуванні зон важливо визначити, якими показника­ми можна вимірювати їх досягнення. Це можуть бути показники експорту, зайнятості, створення підприємств, передачі технології чи модернізації промисловості [21;С.15]. Вважається, що запорукою успішного розвитку зон є не стільки якість початкового планування чи уточнення основних економічних оцінок проекту, стільки подальша здатність керівництва зони (або уряду) пристосування до змінного середо­вища, розробити гнучкий та ефективний механізм оцінок та розв'язання проблем. Будь-яка держава, що йде на утворення ВЕЗ на своїй тери­торії визначає законом порядок утворення і ліквідації, а також ме­ханізм функціонування ВЕЗ. При цьому переслідуються, перш за все загальнонаціональні, макроекономічні цілі: економічні, науко­во-технічні і соціальні. Це особливо характерно для країн, що розвиваються, у яких ВЕЗ покликані сприяти прискорен­ню темпів економічного зростання, освоєнню нових технологій, на­сиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами, тощо. В індустріально розвинутих країнах створення ВЕЗ спрямо­вано на подолання застою в окремих галузях промисловості, банківської і страхової справи. Поряд з макроекономічними цілями створення ВЕЗ покли­кано вирішувати і локальні задачі окремих регіонів: сприяти розвитку відсталих у економічному відношенні регіонів; забезпечувати більш повну зайнятість робочої сили у ВЕЗ та прилеглих регіонах; залучення іноземних інвестицій; організацію у ВЕЗ таких виробництв, продукція яких мог­ла б йти на експорт, не ущемляючи місцеві підприємства; спільна підготовка фахівців; спільна діяльність у галузі рекреації і туризму тощо. ВЕЗ можуть розглядатися як один із інструментів, спрямо­ваних на досягнення стратегічних цілей країн. Також вони можуть допомагати у вирішенні більш конкретних за­вдань[6; С.27-29]: їх можна розглядати як джерело нових товарів і техніки; вони можуть виробляти нові знання і виконувати освітню функцію; вони можуть виконувати функцію випробуваль­ного полігону перед широкомасштабним впровадженням окремих реформ; вони можуть бути механізмом для зосередження досить обмежених ресурсів (технічних, фінансових, уп­равлінських, організаційних) та їх концентрованого спря­мування на досягнення певної мети; зони можна розглядати як засіб сприяння розвитку певно­го регіону. Для того, щоб правильно оцінити ефективність функціону­вання ВЕЗ, перш за все, слід чітко визначити — яку мету, які цілі переслідують ВЕЗ? Найбільш повно мета створення ВЕЗ визначена в Концепції створення ВЕЗ в Україні. Во­на складається з таких пунктів: стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій; активізація спільної з іноземними інвесторами підп­риємницької діяльності для нарощування експорту то­варів та послуг; збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг; активізація науково-технічного обміну, залучення і впро­вадження нових технологій; запозичення передового організаційного та управлінсько­го досвіду, ринкових методів господарювання; створення сучасної ринкової інфраструктури; поліпшення використання природних і трудових ресурсів; прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів та країни в цілому, підвищення життєвого рівня населення. У відповідності з цілями свого функціонування ВЕЗ мо­жуть мати різні назви. Різноманітність ВЕЗ в світі обумовлюється як самим процесом їх еволюції, так і підви­щення рівня економічного розвитку країни, підсилення експорт­ного і науково-виробничого потенціалу регіону, покращанням стану інфраструктури (транспорту, соціально-побутової сфери та інш). У міжнародній практиці нараховується понад трьох де­сятків різновидностей ВЕЗ. За матеріалами ООН зустрічаються такі їх види: митна, безмитна, зовнішньотор­говельна, торговельна, безмитна торговельна, особлива еко­номічна, спеціальна, вільна, відкрита, промислово-торговельна, виробнича, промислова, промислово-експортно-виробнича, екс­портно-виробнича, експортна, привілейована підприємницька, сприяння інвестиціям, спільного підприємництва, спільна, "Макьюладорас" (мексиканський термін зони), економічного і на­уково-технічного розвитку, техніко-впроваджувальна, науково-технічна, страхових і банківських послуг та інш [27; С.14] Досвід функціонування ВЕЗ дозволяє провести їх кла­сифікацію по видам [21;С.16]: комплексні ВЕЗ виробничого ха­рактеру. Такі зони доцільно створювати на об­межених територіях, які мають сприятливе географічне положення на перехрестях міжнародних транспортних систем. Це безмитні зони, в яких створюються умови для широкого залучення іноземного капіталу і де можна створити для цього необхідну інфраструктуру; зони вільної торгівлі - вільні митні зони і порти, транзитні зони; промислово-виробничі зони, в т.ч.: експортні промислові зони, які орієнтовані головним чином на зовнішню торгівлю; імпортно-промислові зони та зони по заміщенню імпорту, які покликані забезпечити країну, що прий­має, сучасними товарами, а місцеві підприємства передовою технологією; парки технологічного розвитку створюються на основі існуючого у країні, що приймає, науково-технічного по­тенціалу, з участю іноземного капіталу і з використанням зарубіжного досвіду; сервісні (зони страхових і банківських послуг, офшорні); туристичні зони та інші. На практиці, у більшості випадків, характерне сполучення різних форм діяльності [31; С.10-11]. Аналіз статей, що відображують сучасний стан вільних економічних зон у світовій економіці, які опубліковані у за­рубіжних виданнях, дозволяє запропонувати такі типи ВЕЗ (Див. табл.1). Ця класифікація відзначається наявністю при­кладів по кожному типу ВЕЗ і відрізняє зони в залежності від цілей створення [17; С.10]. Таблиця 1 Типи вільних економічних зон та їх основні характеристики Типи вільної економічної зони Ціль Характеристика Приклади Вільні митні (податкові зони) Зростання ван-тажообороту і залучення необхідних товарів Звільнення від митних податків, податків на імпортний товар і непрямих податків на товари, що не порушують кордони митної території країни Вільний порт Гамбург, території підзон вільної торгівлі США. Продаж, вільна від митних податків Збільшення товарообороту країни і, в, певній мірі, зростання вітчизняного виробництва Відміна тарифів і непрямих податків для осіб, які мешкають за кордоном або виїжджають за кордон Безмитні магазини у міжнародних аеропортах, наприклад Шен нон. Зони вільної банківської діяльності Підвищення конкурентноздатності вітчизняних банків Відміна вимог щодо мінімальних банківських резервів, регулювання норми проценту. Тепер застосовується тільки по відношенню до зарубіжних клієнтів. Банки, які діють на валютних євроринках, наприклад, у Люксембурзі, Лондоні. Зони вільної страхової діяльності Підвищення конкурентноздатності вітчизняних страхових організацій Відміна обмежуючого страхового регулювання, яке діє в даній країні. Тепер застосовується тільки по відношенню до зарубіжних клієнтів. Ллойди у Лондоні. Зона вільної страхової діяльності у Нью-Йорку. Зони вільної торгівлі Збільшення товарообороту країни і, в, певній мірі, зрос-тання вітчизняного експортного вироб-ництва Відміна тарифів, прямих і непрямих податків, гарантування механізму митних формальностей. Шрі-Ланка, Малайзія, Єгипет, Сінгапур, Тайвань. Зони експортного виробництва Зростання експортного потен-ціалу країни за рахунок розвитку конкурентноздатності виробництва Відміна тарифів, прямих і непрямих податків, гарантування мінімуму митних формальностей, експортні пільги. Республіка Корея, Маврикій, Мексика, Індія. Зони вільного підприємництва Сприяння переходу країни до ринкової економіки Відміна тарифів, інших обмежень, які стримують розвиток спільного підприємництва. Польща, Китай. Вузькослеціалізовані зони (за винятком зон вільної торгівлі) в наш час зустрічаються досить рідко. По гину організації ВЕЗ розподіляються, перш за все, на ек­спортно-орієнтовані (як правило, анклавні) зони та зони імпортозаміщення. За розмірами ВЕЗ можна розподілити на крупно-, середньо-, і дрібномасштабні. До першого типу можна віднести, напри­клад, зону Манауса в Бразилії (3,6 млн. кв. км), та ВЕЗ Ки­таю по декілька десятків тис. кв. км. До другому типу частину ВЕЗ, кожна площею по декілька десятків квадратних кілометрів. І, нарешті, третій тип становлять "міні-зони" площею декілька десятків гектарів і часто обмежені територією окремих підприємств (ВЕЗ в Угорщині, підприємства "макьюладорас" у Мексиці, країнах Карибського басейну та інш.). На території України, згідно з законом, можуть створювати­ся спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти; експортні, транзитні зони; митні склади; технологічні парки; технополіси; комплексні виробничі зони; туристично-рекреаційиі; страхові, банківські та інш. При цьому окремі зони можуть об'єднувати в собі функції, притаманні різним типам ВЕЗ.^ 1.2. Механізм функціонування ВЕЗСистема функціонального механізму ВЕЗ включає: режим вітчизняного та іноземного інвестування, фінансовий, еко­номічний, податковий, митний і валютний режим ВЕЗ, забезпе­чення матеріально-технічного постачання і збуту. Інвестиційна політика ВЕЗ базується на асигнуваннях з державного, місцевого бюджетів, позичкових коштів внутрішньо­го та зовнішнього джерел, відрахування від прибутків місцевих підприємств та організацій, зарубіжних інвестиціях. Значні первинні інвестиції повинні бути зроблені з боку приймаючої країни. Виділяються чотири основних напрямки та­ких інвестиції: перший - земля, на якій будуть розташовані підприємства та адміністративні приміщення зони; другий - фізична інфраструктура - під’їздні шляхи, земляні роботи, водо­постачання, енергопостачання, каналізація, телекомунікації тощо; третій - виробничі приміщення; четвертий - витрати на пре­зентацію і рекламно-пропагандистську діяльність. Ці витрати значно відрізняються одні від одних у залеж­ності від місця розташування зони і від країни. Всі ці інвестиції повинні бути зроблені приймаючою країною ще до появи інозем­них інвесторів. Якість і масштаби цих початкових інвестицій - це ключові фактори у рішенні іноземних компаній про вкладення ними інвестицій. З цієї точки зору залучення іноземних інвес­тицій у вільну економічну чи експортну промислову зону значно відрізняється від залучення інвесторів у звичайну економіку. Початкові інвестиції робитимуться протягом 5-10 років [6; С.74-75]. Для вітчизняних учасників необхідно створити умови, найбільш наближені до міжнародних умов господарської діяль­ності, з тим, щоб вони забезпечили їх інтенсивну інтеграцію зі світовим ринком. Для іноземних інвесторів необхідно створити умови, що за­безпечують прискорену адаптацію їх до особливостей роботи у приймаючій країні, а також виходу на її внутрішній ринок. Разом з тим, треба мати на увазі, що створення ВЕЗ, як і будь-яке інше організаційне нововведення, пов'язане з певним ри­зиком. При чому основний ризик припадає на приймаючу країну, яка повинна вкласти в зону великі інвестиції, щоб привернути увагу інвесторів, які можуть і не з'явиться. Дослідження останніх років показали, що інвестори нада­ють великого значення політичній стабільності у приймаючій країні, ставлення її уряду і населення в цілому до приватних інве­стиції (включаючи прямі зарубіжні інвестиції), традиціям поваги до міжнародних зобов'язань і прийняттю урядом міжнародних арбітражних процедур для врегулювання ділових та інвес­тиційних спорів. Інвестиційними гарантіями, які найбільш часто зустрічаються є гарантії репатріації прибутків та капіталу. Отже, сприятливе ділове середовище навколо ВЕЗ є не­обхідною передумовою для залучення прямих зарубіжних інвес­тицій [6; С. 81,86]. Без забезпеченості відповідними фінансами неможливо створити необхідні умови для успішної господарської діяльності зони. На першому етапі формування зони, коли створюється вся необхідна інфраструктура, ще не можна чекати, що зроблені капітальні витрати будуть приносити хоча б якийсь прибуток. Тільки через 5-7 років, як свідчить світовий досвід, можна сподіва­тись на початок окупності первісних витрат. При цьому капітальні витрати приймаючої країни на створення матеріальної бази ВЕЗ та відповідної інфраструктури можна розглядати з двох точок зо­ру: по-перше, створюється матеріальна цінність для національної економіки, оскільки фінансові ресурси перетворюються на реальні фізичні активи. По-друге, слід брати до уваги витрати внаслідок прийняття альтернативного курсу або відсутність капіталовіддачі при альтернативному використанні капіталу. Оцінка справжніх оптимальних витрат (а не внутрішньої ринкової ціни) на створення матеріальної бази та відповідної інфраструктури вимагає поділу цих витрат на компоненти: зем­лю, робочу силу, матеріали місцевого виробництва, послуги та ви­трати у іноземної валюті. Фінансування проекту створення зони може здійснюватись за рахунок іноземної позики. При цьому ставка проценту на іно­земну позику повинна бути менша, ніж соціальна дисконтна став­ка, яка застосовується у аналізі "витрати — випуск" при виплаті боргів. Існують також державні податки і митне оподаткування. Основними податковими пільгами у ВЕЗ можуть бути звільнен­ня від квот, мита та інших податків на імпорт сировини і, як правило, капітального обладнання, а також звільнення від податків на експорт. Ще однією важливою податковою пільгою, яку пропону­ють багато країн, є цілковите або часткове звільнення від при­буткового податку на періоди до 20, а іноді й 25 років (Ірландія та Сенегал). Однак, вважається, що набагато ефективнішим стимулом, ніж звільнення від податків, може бути фінансування за зниже­ними процентними ставками, оскільки підприємства ВЕЗ фінансують значну частину свого основного капіталу за допомо­гою позик. Використовуються також інші стимули, які значно відрізня­ються у різних зонах. Сюди відносяться капітальні субсидії, за до­помогою яких приймаюча країна так чи інакше покриває частину вартості основного капіталу для здійснення проекту або вартості підготовки робочої сили. Субсидії можуть також набувати форму проценту асигну­вань на орендну плату, спеціальних послуг по маркетингу, роз­робки виробів тощо (тобто всіх видів діяльності, які вважаються важливими для національних інтересів [6; С. 10-113]. Питання митного оподаткування у діяльності ВЕЗ є преро­гативою держави. Вона встановлює пільговий рівень митного оподаткування і податків на зовнішньоекономічні зв'язки підприємств зони, здійснює митний контроль на кордонах зони (внутрішній і зовнішній). Звільнюється від митного оподаткування та імпортних по­датків продукція, яка надходить на територію ВЕЗ із-за кордону для споживання у зоні, а також для переробки, складання та на­ступного реекспорту. Готова продукція зони вироблена з використанням імпорт­них матеріалів і вузлів, ввезених у ВЕЗ безмитно і яка поста­чається на територію країни, може оподаткуватися митом у час­тині вартості імпортного компоненту [14; С.6]. Експорт продукції, виготовленої у ВЕЗ, не обкладається ек­спортним митом, експортними податками, не підлягає ліцензу­ванню і квотуванню. Експорт через ВЕЗ продукції, не підданій обробці, обкла­дається експортним митом і експортними податками в установле­ному порядку [14; С.6]. Ціль валютного механізму ВЕЗ - забезпечити не тільки сти­мулювання притоку іноземного капіталу, але й нормальне функціонування і взаємодію зони, як з вітчизняною економікою, так із світовим ринком. [6; С.58]. Валютний режим може визначатися для кожної зони, вихо­дячи в її цільового призначення, характеру та конкретних еко­номічних умов. Функціонування валютного механізму ВЕЗ забезпечується створюваним у зоні зональним відділенням Національного банку країни. ВЕЗ повинна функціонувати на засадах валютної самоокупаємості. Це забезпечується надходженнями від експорту, а також орендними та податковими платежами іноземних фірм, що пра­цюють у зоні. На початкових етапах в певних випадках необхідні валютні витрати учасників зони можуть покриватися за рахунок довгост­рокових валютних кредитів, а також виділення централізованих коштів для продажу на біржі. Вирішення валютних питань полягає у переході до певних форм обмеженої конвертованості грошової одиниці. Тут можливі три основні варіанти. Перший - використання твердих валют у межах вільної економічної зони і у відносинах її з іншими зонами та зарубіжни­ми країнами. Другий - використання грошових знаків як у самих зонах, так і в їхніх стосунках з агентами національної економіки, в той час як тверді валюти використовуватимуться у відносинах ВЕЗ з іншими країнами. Третій - створення спеціальної валюти ВЕЗ для викорис­тання в зонах і у відносинах як із зарубіжними країнами, так і з приймаючою країною. Короткий огляд різних варіантів показує, що фактично жо­ден з них не є цілком задовільним. Але проблему слід вирішувати безпосередньо, щоб закласти підвалини успішного створення ВЕЗ. Постачання і збут у ВЕЗ організуються на договірній основі і на двох рівнях зона в цілому і окремі підприємства. Матеріально-технічне постачання і збут можуть бути забез­печені згідно договору: з державою (у рамках держзамовлень, які отримують підприємства зони на конкурсній основі); з місцевими органами управління (при розміщенні замов­лень на підприємствах ВЕЗ для потреб зони); між підприємствами і торгівельними організаціями, котрі знаходяться поза ВЕЗ (вітчизняними та іноземними) і підприємствами самої зони і торгівельними організаціями зони. Система матеріально-технічного постачання ВЕЗ з рештою території країни повинна забезпечуватись: розвитком виробничої кооперації з позазональними підприємствами; організацією зустрічних поставок продукції, що становить взаємний інтерес; організацією у зоні виробництва на давальницькій сиро­вині та інш. Підприємства, які беруть участь у матеріально-технічному забезпеченні зони, отримують пріоритетні можливості закупки будь-якої продукції, що виробляється у ВЕЗ. Постачання і збут продукції підприємств ВЕЗ, у тому числі на зовнішніх ринках, може здійснюватися на договірній основі че­рез зональні торгівельні організації. Роздрібний товарооборот у ВЕЗ здійснюється спеціалізова­ними торгівельними організаціями, які закупають у країні та за рубежем споживчі товари для реалізації через магазини роздрібної торгівлі всередині зони. Особливо дефіцитна про­дукція може продаватися на іменні чеки (кредитні картки) через систему спеціалізованих магазинів. Усі ціни на продукцію зони і на товари, які надходять у зо­ну, повинні визначатися на договірній основі і наближатися до світових. Роздрібні ціни на товари першої необхідності, які купують­ся у зоні, повинні відповідати цінам, діючим на території країни. Органи державної виконавчої влади не мають права засто­совувати у відносинах із зазначеними суб'єктами обов'язкове дер­жавне замовлення [8; С.13] ^ 1.3. Переваги та негативні наслідки функціонування ВЕЗ Дослідження ефективності функціонування ВЕЗ безпосередньо пов'язане з виявленням факторів (причин) ефективності та досягнень і невдач внаслідок функціонування ВЕЗ у процесі їхньої еволюції. Фактори ефективності умовно можна поділити на позитивні, тобто ті, які сприяють підвищенню ефективності ВЕЗ, і негативні, тобто ті, які перешкоджають цьому. До негативних факторів ефективності можна віднести: механічне перенесення на свою державу досвіду інших країн; множинність та неясність цілей, що може призвести до необґрунтованого поширення пільг практично на всі види діяльності та на операції будь-яких суб'єктів зони; претензії проектантів зони на одержання пільг у зв'язку з депресивним станом економіки певного регіону, які не пов'язані з економічно обґрунтованою потребою створення ВЕЗ на локальній території з вигідним економіко-географічним становищем і ресурсним потенціалом. У цьому випадку створення ВЕЗ, не формуючи внутрішніх стимулів для залучення національних або зовнішніх інвестицій у виробництво, тільки штучно підтримує посередницький сектор економіки. При цьому вони позбавляють місцеві бюджети значної частки податкових коштів; відсутність гнучкого та ефективного механізму оцінки і розв'язання проблем, що виникають у ході розвитку зони; невдалий вибір місця для зони. Спираючись на світовий досвід створення ВЕЗ, можна виділити ряд важливих параметрів розташування зони, а саме: віддаленість від основних світових центрів з високим рівнем попиту (це включає як географічне положення, так і транспорт, комунікації, взагалі базову інфраструктуру, що вже існувала в регіоні); наявність місткого ринку, на якому можна реалізувати продукцію. Міжнародний досвід свідчить, що ВЕЗ повинні створюватись на головних напрямках торговельних, промислових, інформаційних комунікацій з врахуванням регіональних культурно-історичних традицій. Розмір зони є одним з найважливіших факторів ефективності. Вважається, що в таких країнах, як Китай, Маврикій, Малайзія, Сінгапур, Макао великий розмір зон став основним фактором індустріального розвитку. З іншого боку, великі зони потребують надто великих капіталовкладень, особливо на організацію інфраструктури, що робить функціонування таких зон неефективним. Особливо, якщо врахувати, що позитивних результатів слід чекати через 5 (зараз уже 10) років з часу створення зони. Невдачами або недоліками ВЕЗ на етапі планування її розробки та функціонування можна вважати: невиправдано великі кошти, вкладені в організацію зони, з обсягом іноземних інвестицій (Ліберія – організація інфраструктури $ 15 млн., інвестиції – $ 600 тис.): намагання фірм, розташованих у зонах, використовувати внутрішній ринок як поле для демпінгу товарів, які не відповідають міжнародним стандартам, непридатні для реалізації на більш вимогливих зовнішніх ринках (Китай, провінція Гуандун); слабкість зворотних зв'язків фірм зони з приймаючою країною, що призводить до неможливості ефективно реалізовувати порівняльні переваги країни, зокрема її природні ресурси, більшість зон НІК ПСА (виняток: Об'єднані Арабські Емірати, Гана, Тринідад і Тобаго). Остаточно причини цього явища ще не встановлені, але декілька з них можна назвати: в багатьох країнах іноземні підприємства, які функціонують в зоні, мали усталені канали постачання ще до створення зон, і тому їм не потрібні місцеві постачальники; значна різниця в сприйняті ідеї зворотних зв'язків з боку керівництва та потенційних інвесторів; культурне потрясіння зарубіжних інвесторів вільної економічної зони (на думку західних експертів, це буде становити значний недолік у нових державах у плані міжнародних порівнянь). Засоби пом'якшення шоку: функціонування спеціальних магазинів, доступ до зарубіжних теле- і радіопрограм і навіть прийняття англійської або іншої іноземної мови як lingua franca; ігнорування психологічного бар'єра, що виникає при організації в'їзду громадян приймаючої країни на територію ВЕЗ, а також невиправдана спроба вирішення політичних і національно-культурних проблем за допомогою створення ВЕЗ; високий рівень непередбачуваності точних економічних прогнозів щодо подальшого функціонування зони (приклад – Маврикій); необґрунтоване поширення пільг практично на всі види діяльності в зоні та на операції будь-яких її суб'єктів, що виникає в результаті великої множинності та неясності цілей, які ставлять перед зоною її проектанти та організатори (Індія, Китай) [9, С.486]. Зазначені вище досягнення та недоліки ВЕЗ можуть слугувати корисними уроками для нових незалежних держав, які вважають за потрібне використовувати ВЕЗ як один із засобів, що сприяє економічному росту держави, та інструментів світогосподарської інтеграції. Вивчення зарубіжного досвіду показало, що завдяки створенню вільних економічних зон у багатьох країнах світу вдалося стабілізувати економічну ситуацію і вивести їх з кризового стану. Значного поширення набули вільні економічні зони в індустріальних країнах Тихоокеанського регіону, зокрема, у Південній Кореї, Тайвані, Сінгапурі, Гонконгу. Серед країн, що розвиваються, найбільшого поширення вільні економічні зони набули в Мексиці, Тринідаді, Шрі-Ланці, Гані, Об'єднаних Арабських Еміратах. Таким чином, світова практика підтверджує доцільність і необхідність якнайактивнішого створення ВЕЗ в Україні. Разом з тим, розглядаючи фінансово-економічні аспекти створення ВЕЗ та відповідний досвід, набутий у Китаї, Кореї, Ірландії, Угорщині, Югославії, Польщі та США, треба враховувати, що створення ВЕЗ є досить дорогою справою, бо їх організація пов'язана із значними інвестиціями. Орієнтовна сума початкових інвестицій у ВЕЗ дорівнює 5000 доларам США на одне робоче місце.^ 2. Тенденції розвитку ВЕЗ у міжнародному масштабі2.1. Історичний досвід та особливості функціонування ВЕЗ у різних країнахФункціонування ВЕЗ у розвинутих країнах засвідчує, що в основі їх успіху лежить, з однієї сторони, гарне планування першочергових етапів їх розвитку, а з другої – гнучкість управління зонами. Наявна ситуація у світовому господарстві (НТП, конкуренція між транснаціональними корпораціями, зміни курсу валют, зміни в системі міжнародного обміну тощо) впливає на розвиток ВЕЗ і відповідно вимагає адекватного реагування на ці зміни. Соціально-економічні вигоди від створення зон досить вагомі. Ці зони створили значну кількість робочих місць, активізували міжнародний торговий обмін, підвищили зовнішньоторгову результативність тощо. Важливим аспектом діяльності ВЕЗ є те, що вони працюють на світовий та внутрішній ринок [1, с.92]. Яскравим прикладом функціонування ВЕЗ у розвинутих країнах є зона аеропорту Шеннон (Ірландія). Компанії ШВАДК (SFDCO), створеній у 1959 р. за парламентським законом, було доручено формування “здорового майбутнього” у регіоні шляхом розвитку промисловості, торгівлі і туризму з урахуванням специфіки базових умов. Перші дві фірми, що зробили інвестиції в зону, були невеликими підприємствами. Зі створенням третьої компанії - відомої у світі електронної фірми – ситуація дещо змінилась. До 1980 р. на підприємствах промислового парку Шеннона було зайнято близько 4700 робітників. Ці ж підприємства сприяли створенню 1800 робочих місць в аеропорті Шеннон і 800 у місті Шеннон. Що стосується діяльності компанії ШВАДК за програмою малої місцевої промисловості, то по всій Ірландії було створено близько 1600 робочих місць. Обсяг загального експорту з промислового парку перевищив 300 млн дол., а чистий експорт – майже 200 млн дол. Близько 90 % експорту і 75% імпорту припадає на повітряні перевезення. Порівняно з іншими експортно-виробничими зонами промисловий парк Шеннон досить малий, очевидно, буде залишатися таким. (Для порівняння можна згадати, що експортна зона Масан у Республіці Корея налічувала в 1985 р. 29 000 робітників, а зона Катунаяке в Шрі-Ланці - більше 25 000.) Його відносно малу вели