7. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ Ні студентам, ні викладачам оцінювання усіх видів навчальної діяльності не до вподоби. Але зовсім не обов’язково, щоб контроль знань був причиною стресу або розчарувань. Старанно підготовлений, справедливий він може стати не тільки важливим засобом оцінювання, а й засобом навчання.7.1. Проблеми оцінки знань в умовах КМСОНП Сучасна система навчання у вищій школі потребує якісного оновлення, глибокого реформування і вдосконалення. Традиційні її форми, особливо з домінуючою лекційно-семінарською, у якій опитування змінюється поясненням, а потім так званим закріпленням, неспроможне забезпечити виконання вищою школою завдань підготовки фахівців нової генерації, здатних до креативного мислення, повної самореалізації в нестандартних умовах ринкової життєдіяльності. І не потрібно наводити приклад дешевих українських програмістів-комп’ютерників, яких розхоплюють західні фірми, тому що водночас існують і приклади наших лікарів-хірургів, терапевтів, які, виїхавши за кордон, змушені відпрацьовувати медсестрами, медбратами, акушерами. Не краща доля очікує і наших інженерів, економістів, агрономів. А все це через те, що український диплом про вищу освіту у Європі і решті світу недійсний за виключенням деяких країн. Дорогу на ринок професій Європи нашим фахівцям перегороджує великий шлагбаум, підняти який Україна зможе лише за однієї умови — вступу до Болонського процесу, основними положеннями якого є формування до 2010 року відкритого європейського простору в сфері вищої освіти, стимулювання процесу вироблення єдиних стандартів для досягнення зовнішніх визнань дипломів і кваліфікацій та працевлаштування випускників на європейському ринку праці, зближення спільних структур виданих дипломів і циклів навчання. Важливо й те, що Болонський процес грунтується на цінностях європейської освіти і жодним чином не нівелює національні особливості освітніх систем різних країн Європи, а тому пропозиція вступу виглядає досить заманливою. До Болонського процесу уже приєдналося біля 50 країн. Україна, Білорусь та Молдова — це той невеликий острівець, який до цього часу утримувався від співпраці на європейському освітянському просторі. Водночас говорити лише про колосальну перемогу нашої системи освіти у разі приєднання у травні 2005 року до Болонського процесу однозначно неможливо. Україна зіштовхнеться із рядом проблем, зокрема відбудеться не тільки нівелювання, а й часткова руйнація усієї вітчизняної системи освіти. На зміну нинішній системі прийде рейтингова зі своїми особливостями та привілеями. А якщо зважити на наш менталітет, то пристосування займе декілька років. Досить згадати, як болісно школи реагували на введення дванадцятибальної системи. У ВНЗ на зміну розділам і темам прийдуть змістові модулі; лекціям і семінарам — так звані тьютерські заняття, замість звичної чотирьохбальної системи — стобальна. Та й бали перестануть називатися балами, відтепер — залікові кредити. За кожну усну чи письмову відповідь, реферат, виконану справу чи просто активність студент отримуватиме визначену кількість цих самих залікових кредитів-одиниць. Коли прийде час, їх підсумують і визначать загальну оцінку. Болонський процес — Європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС), тому існує низка питань щодо того, про які кредити йде мова, як вони відображають роботу студента, як ці кредити ними заробляються. Узагальнення зарубіжного досвіду і передусім країн, які приєдналися до Болонського процесу в контексті особливостей організації навчання та оцінювання роботи студентів дає підстави для наступних висновків, щоб на початкових етапах даного процесу розуміти наших європейських партнерів та бути зрозумілими для них. ВНЗ все більшу увагу приділяють запровадженню комплексних систем оцінювання знань [4]. Такі системи спрямовані на диференціацію рівня знань студентів і повинні реагувати навіть на невеликі зміни глибини засвоєння матеріалу кожним студентом, забезпечувати методично однаковий підхід до оцінки якості навчання студентів і як результат — забезпечувати об’єктивність діагностики знань. Для цих систем характерним є використання різноманітних шкал та критеріїв, застосування прозорих, заздалегідь відомих методів оцінювання. Прикладом такої системи є оціночні норми Міністерства освіти і науки України (табл.7.1). На зміну формальним, спрощеним методам діагностики знань приходять комплексні системи, які водночас забезпечують і об’єктивність оцінювання знань студентів, і їх мотивацію до плідної роботи упродовж всього періоду навчання. При цьому провідною складовою навчального процесу має стати самостійна робота студента, яка повинна мати конкретні змістові характеристики, контролюватися, перевірятися й оцінюватися. Це означає, що в системі загальної діагностики знань важливого значення набуває поточна робота і поточне оцінювання. До уваги слід приймати і застосування різноманітних шкал оцінювання, які мають велику кількість діапазонів, а отже різновидів оцінок. Таблиця 7.1^ Загальнодидактичні оціночні норми Міністерства освіти і науки України Критерії оцінок Норма оцінок “5” “4” “3” “2” Характер засвоєння знань, навичок і умінь Відповіді впе-внені, аргумен-товані. Самос-тійне, творче, ініціативне зас-тосування в змінених ситуаціях Свідоме і пов-не засвоєння, але з деякими неточностями в другоряд-ному мате-ріалі, які студент сам виправляє Свідоме зас-воєння з незначними по-милками, які студент випра-вляє з допомо-гою викладача Несвідоме, механічне засвоєння з великими помилками і прогалинами Якість відповіді студента Глибока об-ґрунтованість, логічність, пе-реконливість викладу, мова правильна і виразна Достатня обгрунтовані-сть, незначне порушення послідовності, недостатня переконли-вість Деякі порушен-ня логічності і послідовності, не зовсім дос-татня самос-тійність мислення Необґрунтованість суд-жень, недос-татньо роз-винена само-стійність мислення Якість виконання роботи Висока старан-ність і вправ-ність у вико-нанні, бездо-ганне зовнішнє оформлення Достатня ста-ранність і вправність, добре зов-нішнє офор-млення Посередня старанність, зовнішнє оформлення задовільне Відсутність старанності, погане зовнішнє оформлення У більшості англомовних країн застосовуються 100-бальні системи (наприклад, у США), або 100-відсоткові (у Великобританії), які мають багато варіацій. У деяких випадках використовуються додаткові градації, як, наприклад, 91-100 балів, 80-90 балів тощо [3,5]. У франкомовних країнах широко використовується двадцятибальна шкала оцінювання знань студентів. Канада використовує дванадцятибальну шкалу, у якій традиційна чотирьохбальна шкала (2, 3, 4, 5) має ще три додаткових значення оцінок, як наприклад, 5 –, 5, 5 + тощо. Створення єдиного європейського простору вищої освіти передбачає, що незважаючи на специфіку викладання окремих дисциплін, відмінності у програмах, методичному забезпеченні різних ВНЗ, системи оцінювання у зарубіжних навчальних закладах, як правило, надають можливість перезарахувати предмети під час переходу з одного закладу до іншого. У країнах Європи, які приєдналися до Болонського процесу, це досягається завдяки застосуванню системи ЄКТС (ECTS), складовою якої є, з одного боку, уніфікований порядок визначення трудомісткості навчальної дисципліни (європейських кредитів), а з іншого — уніфіковані системи якісних оцінок, кількість яких складає сім — від A до F (табл. 7.2). Це, так звана, європейська система „полегшеної шкали оцінювання”. Шкала оцінювання ЄКТС не базується на припущені про будь-який розподіл студентських оцінок, а базується на визначенні досконалості та остаточної оцінки, полегшення перезарахування, але не для заміни та створення плутанини в оцінках, виставлених у ВНЗ, де навчається студент. Таблиця 7.2^ Шкала оцінювання ЄКТС (ECTS) Оцінка ЄКТС (ECTS) Відсоток студентів, які успішно досягають відповідної оцінки Визначення та критерії А 10 ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок В 25 ^ ДУЖЕ ДОБРЕ – виконання вище середнього рівня з кількома помилками С 30 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок D 25 ЗАДОВІЛЬНО – взагалі непогано, але зі значною кількістю недоліків E 10 ДОСТАТНЬО – виконання роботи задовольняє мінімальні критерії FX – НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік F – НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота Спосіб встановлення відповідності балів, виставлених конкретним навчальним закладом до шкали оцінювання ЄКТС просліджується такий: заклад розглядає розподіл балів, присвоюванних студентам, для того, щоб отримати 10–25–30–25–10 балів за моделлю, межі між оцінками якої відповідали б 10%, 35%, 65% та 90% від загальної кількості встигаючих студентів; неможливо встановити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих студентів, але більш ліберальний підхід знизило б стимул для здібніших студентів; заклади вищої освіти мають право використовувати шкалу ЄКТС найбільш доцільним, на їх погляд, чином, оскільки її створено для відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах, що приєдналися до Болонського процесу. Виходячи з вище зазначеного, Міністерство освіти і науки України, рекомендує вищим навчальним закладам ІІІ-ІV рівнів акредитації шкалу узгодження національної системи оцінювання знань з вимогами ЄКТС, наведену у табл.7.3.^ Таблиця 7.3Шкала узгодження національної системи оцінювання знань студентів з рекомендаціями ЄКТС (ECTS) За шкалою ECTS За національною шкалою За шкалою ВНЗ А 5 (відмінно) 90-100 ВС 4 (добре) 75-89 DE 3 (задовільно) 60-74 FX 2 (незадовільно) з можливістю повторного складання 35-59 F 2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом 1-34 Не складно помітити, що це не досить вдалий „гібрид”, який робить спробу примирити недосконалу національну чотирибальну систему з семирівневою європейською та й ще на основі 100-бальної (а не відсоткової) шкали. Окрім цього, дидактичні критерії оцінювання та рівень компетентності взагалі відсутні і не роз’яснюються. На наш погляд, навіть за умови недосконалості критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів з урахуванням національної та європейської систем, така узгоджена шкала могла б мати такий вигляд (табл.7.4). Зазначений підхід не буде викликати формальних незручностей при перезарахунку оцінок з національної шкали в європейську і навпаки. Щодо урахування результатів поточної роботи студентів в підсумковій оцінці, то їх використовується багато, але, на нашу думку, вони можуть бути розділені на три групи [2, 3]. Таблиця 7.4^ Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів у кредитно-модульній системі організації навчального процесу та ЄКТС (ECTS) Рейтинговий показник У п’ятибальній системі За шкалою ЄКТС (ECTS) Рівень компетентності Критерії оцінювання 90 – 100 5 „відмінно” А Високий (творчий) Студент виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розвиває власні обдарування і нахили. 85 – 89 4 „добре” В Достатній (конструктивно-варіативний Студент вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна. 75 – 84 С Студент вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок. 70 – 74 3 „задовільно” D Середній (репродуктивний) Студент відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих. 60 – 69 E Студент володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні. 35 – 59 2 „незадовільно” FX Низький (рецептивно-продуктивний) Студент володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу. 1 – 34 1 „погано” F Студент володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів. Методи, що передбачають проведення проміжного екзамену протягом семестру. При цьому можливі наступні варіанти: безпосереднє врахування результату проміжного екзамену (за середньою арифметичною), на який виноситься частина програмного матеріалу, його засвоєння більше не перевіряється (університети Франції); врахування скорегованого результату проміжного екзамену (візового), частка якого складає 40% підсумкової оцінки (університети Туреччини). Ці та інші варіанти проміжного екзамену використовуються у випадку відсутності практичних занять або семінарів. Методи, що передбачають пряме врахування у підсумковій оцінці виконання студентом певного індивідуального завдання. Частка цих результатів попередньо обумовлюється (наприклад, 25%). У якості такого індивідуального завдання може виступати: курсова робота (проект); науково-дослідна робота; навчально-дослідна робота; навчально-практичне дослідження із презентацією результатів тощо. Наприклад, в деяких університетах Великобританії використовуються два види таких робіт: наукова робота — 25% підсумкової оцінки; науково-дослідна робота із презентацією в академічній групі (конференції) — 25% підсумкової оцінки. Методи, які базуються на полікритеріальній оцінці поточної роботи студентів. При цьому об’єктами поточного контролю, відповідної оцінки та врахування в підсумковому результаті можуть бути: рівень знань, продемонстрований на практичних, лабораторних та семінарських заняттях; активність під час обговорення питань, що винесені на заняття; результати виконання та захисту лабораторних робіт; експрес-контроль під час аудиторних занять; самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; виконання аналітично-розрахункових завдань; написання рефератів, есе, звітів; результати тестування; письмові завдання при проведенні контрольних робіт; виробничі ситуації, кейси тощо. Кафедрам, викладачам потрібно надавати право самостійно розподіляти загальну кількість балів, за якими оцінюється вся поточна робота з вивчення навчальних матеріалів, зосереджених в змістових модулях. В НУВГП розроблені рекомендації, щодо можливого використання 100-бальної шкали оцінювання змістових модулів в системі ЄКТС – ECTS (табл.7.5). Таблиця 7.5^ Приклади-рекомендації щодо можливого використання 100-бальної шкали оцінювання змістових модулівв системах ECTS-ЄКТС Кількість кредитів ECTS Загальний обсяг дис-ципліни, год Кількість семестрових залікових модулів Форма підсумко- вого контролю Сума балів по-точного кон-тролю змісто-вих модулів Сума балів за виконання Загальна сума балів для допуску до заліку чи екзамену Сума балів для підсумкового контролю (залік чи екзамен) курсової роботи, проекти ІНДЗ (звіт) IP (есе) min max 1,0 до 36 1 залік 50 – – 5...10 55 60 40 1,5 54 1 залік 45 – 5...15 – 50 60 40 2,0 72 2 залік (екзамен) 50 – 5...15 – 55 65 35 2,5 90 2 залік (екзамен) 45 – 5...15 5...10 55 70 30 3,0 108 3 екзамен (залік) 40 10...30 – 5...10 55 80 20 3,5 126 3 екзамен (залік) 35 10...30 5...15 – 50 80 20 4,0 144 3 екзамен (залік) 45 – 5...15 5...10 55 80 20 4,5 162 3 екзамен (залік) 40 10...30 – 5...10 55 80 20 5,0 180 3 екзамен (залік) 30 10...30 5...15 5...10 50 85 15 5,0 3 екзамен (залік) + + + Примітки: 1. Розподіл балів формує викладач з урахуванням структури залікового кредиту. 2. Сума балів за виконання курсової роботи (проекту), ІНДЗ або ІР формується в залежності від наявності їх в навчальному плані, робочій програмі чи заліковому кредиті. 3. ІНДЗ — індивідуальне науково-дослідне завдання на певну тему чи розділ навчальної дисципліни з складанням і захистом звіту. 4. ІР — індивідуальна робота на певну тему з написанням реферату чи есе. А. Курсова робота „5” – 26...30 балів „4” – 20...25 балів „3” – 10...19 балів „2” – 1...9 балів Б. ІНДЗ(звіт) „5” – 12...15 балів „4” – 9...11 балів „3” – 5...8 балів „2” – 1...4 бали В. ІР (реферат, есе) „5” – 9...10 балів „4” – 7...8 балів „3” – 5...6 балів „2” – 1...4 бали 5. Критерії оцінки: Огляд методів був би неповним, якби не висвітлити питання якості оцінювання знань. Як уже зазначалось, у рамках Болонського процесу в якості спільного знаменника для різних кількісних шкал, які використовуються в університетах різних країн використовується шкала якісних оцінок (див.табл.7.2). Для використання цієї міждержавної шкали треба вирішувати відповідні технічні питання, які можуть виникати у зв’язку з реалізацією права студента на мобільність. Мова йде про те, що деякі європейські університети при переведенні з іншого навчального закладу вимагають надання академічної довідки про їх оцінки і про структуру оцінок загалом по університету для висновку про рівень ліберальності в оцінюванні роботи студентів в попередньому ВНЗ. І якщо буде зроблено висновок про наявність великої частки певних високих оцінок, наприклад, „відмінно” більш ніж 10%, то університет залишає за собою право скорегувати оцінки попереднього університету. Це потрібно прийняти до уваги, оскільки лібералізм оцінки знань в українських школах та ВНЗ загальновідомий. Таким чином припускається, що в масиві студентів завжди має місце відносно невелика кількість невстигаючих студентів та відмінників. Тобто наявність саме нормального розподілу свідчить про об’єктивність оцінок, і тоді є можливість досить просто перейти від кількісних оцінок до якісних, здійснивши перезарахування [4].Рис.7.1.Узагальнена крива Гауса нормального розподілу студентів, які зазвичай досягають відповідної оцінки Якщо ж нормальність розподілу студентів (у відсотках), які зазвичай досягають відповідної оцінки в країнах Болонського процесу (рис7.1), порушується, то потрібне корегування оцінок попереднього ВНЗ. Це можуть бути такі випадки: майже всі оцінки однакові; середня оцінка по групі суттєво вищі за середню по інтервалу (ліберальність викладача); середня оцінка по групі нижча за середню по інтервалу (жорстке оцінювання знань), то виникає потреба скорегувати інтервал розподілу кількісних оцінок для того, щоб за якісними оцінками розподіл був ближчим до нормального. Таким чином, шкала оцінювання ЄКТС (ECTS) є більш глибокою і диференційованою, ніж українська. У ній є п’ять позитивних оцінок (А — „відмінно”, В — „дуже добре”, С — „добре”, D — „задовільно”, E — „достатньо”) і дві негативні (FX і F — „незадовільно”). Система ECTS дає більш позитивні результати, нормальний розподіл успішності студентів засвідчує про об’єктивність контролю та відбору на навчання. Розглянуті методи та інформація висвітлюють потребу поетапного вирішення проблеми оцінки знань в українських ВНЗ як на шляху до вступу в Болонський процес, так і під час співпраці з європейськими університетами.^ 7.2. Види і форми контролю знань За місцем, яке посідає контроль у КМСОНП розрізняють попередній (вхідний), поточний, рубіжний і підсумковий контроль.^ Попередній контроль (діагностика вихідного рівня знань студентів) застосовується як передумова для успішного планування і керівництва навчальним процесом. Він дає змогу визначити наявний рівень знань для використання їх викладачем як орієнтування у складності матеріалу. Формою попереднього контролю є вхідний контроль знань. Він проводиться на 1-му курсі, щоб оцінити реальність оцінок, отриманих на вступних екзаменах з певного предмета. Попередній контроль у вигляді перевірки і оцінки залишкових знань проводять також через деякий час після підсумкового екзамену з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і з метою визначення рівня знань із забезпечуючих предметів для визначення можливості сприйняття нових навчальних дисциплін.^ Поточний контроль знань є органічною частиною всього педагогічного процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу. Управління навчальним процесом можливе тільки на підставі даних поточного контролю. Завдання поточного контролю зводяться до того, щоб: 1) виявити обсяг, глибину і якість сприйняття (засвоєння) матеріалу, що вивчається; 2) визначити недоліки у знаннях і намітити шляхи їх усунення; 3) виявити ступінь відповідальності студентів і ставлення їх до роботи, встановивши причини, які перешкоджають їх роботі; 4) виявити рівень опанування навичок самостійної роботи і намітити шляхи і засоби їх розвитку; 5) стимулювати інтерес студентів до предмета і їх активність у пізнанні. Головне завдання поточного контролю — допомогти студентам організувати свою роботу, навчитись самостійно, відповідально і систематично вивчати усі навчальні предмети. Поточний контроль — це продовження навчальної діяльності педагога і педагогічного колективу, він пов’язаний з усіма видами навчальної роботи і має навчити студентів готуватись до перевірки з першого дня занять і кожного дня, а не наприкінці семестру або навчального року. Разом з тим поточний контроль є показником роботи і педагогічного колективу. Звісно, що студенти у семестрі вивчають одночасно до десяти предметів, і не усі викладачі ставлять до них однакові вимоги. Нерідко деякі викладачі ставлять дещо підвищені вимоги, і студенти змушені весь семестр займатись тільки одним предметом коштом інших. У цьому разі показники поточної успішності можуть бути сигналом про серйозні порушення навчального процесу. Зазначені завдання поточного контролю вимагають від викладачів і керівників факультету відпрацювати певну систему і методику його проведення з врахуванням рівномірного і узгодженого розподілення контрольних знань у відповідності до бюджету часу студентів.Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов’язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних і організаційних якостей студентів. Його завдання — сигналізувати про стан процесу навчання студентів для вжиття педагогічних заходів щодо оптимального його регулювання. Якщо поточний контроль проводиться лише з метою діагностики першого рівня засвоєння, тобто рівня загального орієнтування у предметі, то рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння оптимальних знань через більш довгочасний період і охоплює більш значні за обсягом розділи курсу. Відповідно змінюється методика контролю, від студентів можна вимагати самостійної конструктивної діяльності, а також виявити взаємозв’язки з іншими розділами курсу. Рубіжний контроль може проводитись усно й письмово, у вигляді контрольної роботи, індивідуально або у групі. Однією з форм рубіжного контролю є колоквіум. Він має за мету мобілізувати студентів на поглиблене вивчення дисципліни. При проведенні колоквіумів ведеться більш невимушена бесіда, ніж на заліках та іспитах, що, природно, дає змогу вивчити інтереси і схильності студентів, їх дійсну підготовку і встановити шляхи більш раціонального проведення навчального процесу.^ Підсумковий контроль являє собою екзамен студентів з метою оцінки їх знань і навичок у відповідності до моделі спеціаліста. До підсумкового контролю належать семестрові, курсові і державні екзамени, а також заліки перед екзаменом. Основна мета екзаменів — встановлення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю, глибиною і вміннями застосовувати їх у практичній діяльності. Природно, що підсумковий контроль більшою мірою, ніж інші види контролю, здійснює контролюючу функцію, потребує систематизації і узагальнення знань і певною мірою реалізує свої навчальну, розвиваючу і виховну функції. Основними формами контролю знань студентів у КМСОНП є контроль на лекції, на семінарських і практичних заняттях, у позанавчальний час, на консультаціях, заліках і екзаменах.^ I. Контроль на лекції може проводитись як вибіркове усне опитування студентів або з застосуванням тестів за раніше викладеним матеріалом, особливо за розділами курсу, які необхідні для зрозуміння теми лекції, що читається, або для встановлення ступеня засвоєння матеріалу прочитаної лекції (проводиться за звичай у кінці першої або на початку другої години лекції). Поточний контроль на лекції покликаний привчити студентів до систематичної проробки пройденого матеріалу і підготовки до майбутньої лекції, встановити ступінь засвоєння теорії, виявити найбільш важкі для сприйняття студентів розділи з наступним роз’ясненням їх. Контроль на лекціях не має віднімати багато часу.^ II. Контроль на практичних, семінарських і лабораторних заняттях проводиться з метою вияснення готовності студентів до занять у таких формах: Вибіркове усне опитування перед початком занять. Фронтальне стандартизоване опитування за картками, тестами протягом 5-10 хв. Фронтальна перевірка виконання домашніх завдань. Виклик до дошки окремих студентів для самостійного розв’язування задач, письмові відповіді на окремі запитання, дані на лабораторному занятті. Оцінка активності студента у процесі занять, внесених пропозицій, оригінальних рішень, уточнень і визначень, доповнень попередніх відповідей і т.п. Письмова (до 45 хв.) контрольна робота. Колоквіум по самостійних розділах теоретичного курсу (темах або модулях).III. Контроль у позанавчальний час. Перевірка перебігу виконання домашніх завдань, науково-дослідних і контрольних робіт. Оцінюються якість і акуратність виконання, точність і оригінальність рішень, перегляд спеціальної літератури, наявність елементів дослідження, виконання завдання у встановленому обсязі відповідно до заданих строків. Перевірка конспектів лекцій і рекомендованої літератури. Перевірка і оцінка рефератів з частини лекційного курсу, який самостійно вивчається. Індивідуальна співбесіда зі студентом на консультаціях. Проведення навчальних конкурсів і олімпіад на кращого знавця предмета, кращого з спеціальності, краще виконання лабораторних, особливо навчально-дослідних робіт. Контрольні заходи, що проводяться лектором на потоці і у позанавчальний час, крім загальної мети, яка переслідує об’єктивну атестацію студентів, мають дати лектору дані для оцінки рівня роботи його асистентів, які ведуть практичні, лабораторні і семінарські заняття.^ IV. Консультації. Дослівно термін „навчальна консультація” означає відповідь, роз’яснення викладача студентам з будь-якого навчального питання. Це одна з форм, яка виправдала себе щодо надання студентам допомоги у їх самостійній роботі, допомоги, яка особливо необхідна при підготовці до іспитів, захисті курсових і дипломних проектів і інших формах контролю знань. Мета більшості консультацій — допомогти студентам розібратись у складних питаннях, вирішити ті з них, у яких студенти самостійно розібратись не можуть. Одночасно консультації надають можливість проконтролювати знання студентів, скласти правильне уявлення про перебіг і результати навчальної роботи. Не можна обмежуватись формою консультації „питання-відповідь”. Вона має переходити у бесіду зі студентами з найбільш важких і важливих проблем курсу, що вивчається.^ V. Заліки. З деяких предметів (теоретичні курси, виробнича практика) застосовується диференційований залік з виставленням оцінок за 100-бальною шкалою. З лекційного курсу або окремих його частинах, які не супроводжуються лабораторними або практичними заняттями, викладач може проводити співбесіди або колоквіум, пропонувати усні або письмові (за білетами) запитання. Викладачеві корисно продивлятись конспект студента. Нерідко студенти ставляться до залікового предмета як до другорядного, малозначущого і не приділяють достатньо часу для підготовки до нього. З великих курсів перед заліком корисне проведення колоквіуму. Своєчасне і добре виконання лабораторно-практичних занять, відсутність пропусків, добра дисципліна дають підставу поставити оцінку „зараховано” без додаткового опитування. Заліки з практичних (лабораторних) робіт приймаються після виконання кожного завдання. При цьому студент подає записи, розрахунки, схеми, плани або креслення. Викладач відмічає виконання кожної роботи у своєму журналі, а після завершення програми може виставити залік після захисту звіту і повторного перегляду результатів виконання усіх завдань, використовуючи шкалу ECTS/КМСОНП. Курсові роботи є продуктом багатоденної праці. Вони включають елементи наукового дослідження. Захист курсової роботи — це особлива форма заліку в комісії з двох-трьох викладачів. Кращі з курсових робіт подаються на наукові студентські конференції. Перед захистом курсової роботи керівник перевіряє її і пише рецензію, у якій відображається позитивне і негативне роботи, вказується, як потрібно усунути усі зауваження. Семінарські заняття не можна вважати заліковою процедурою. Але активні виступи, чіткі відповіді, ставлення до занять, дисциплінованість можуть бути основою для оформлення заліку без опитування за певну кількість отриманих балів. Заліки з виробничої практики проставляються на основі поданого звіту і характеристики керівника. Залік диференційований, а оцінка складається з середніх оцінок з усіх розділів практики, оцінених за шкалою КМСОНП.^ IV. Екзамени є підсумковим етапом вивчення усієї дисципліни або її частини і мають за мету перевірку знань студентів з теорії і виявлення навичок застосування отриманих знань при вирішенні практичних завдань, а також навичок самостійної роботи з навчальною і науковою літературою. Екзамен дає можливість кожному студенту у порівняно короткий проміжок часу осмислити весь пройдений курс у цілому, сконцентрувати увагу на вузлових його моментах, закріпити у пам’яті його основний зміст. Відомі два основних види екзаменів: без екзаменаційних білетів — вид найбільш високого рівня, хоча поки що рідко застосовуваний, і за екзаменаційними білетами. Перший вид екзаменів – екзамен-бесіда — проводиться приблизно так: студенту, який складає екзамен, пропонується для початку бесіди одне запитання і дається деякий час для його обдумування. Бажано, щоб це запитання було не другорядним і не ізольованим від основних понять курсу. В перебігу відповіді залежно від її якості той, хто екзаменує, поступово може розширити поставлене перед студентом завдання. Бесіда дає змогу з’ясувати не тільки формальні знання з даного питання, але і поняття його ролі у всьому курсі, його зв’язку з іншими питаннями. При цьому з’ясовується: чи користувався студент при вивченні усього курсу додатковою літературою. Можлива бесіда і іншого характеру, коли екзаменатор ставить перед собою більш просте завдання — з’ясувати, чи засвоєні студентом основні ідеї курсу, чи знає він визначення, чи правильно формулює основні поняття, чи розуміє їх зміст. Основна перевага екзамену-бесіди полягає у тому, що у даному випадку надається можливість отримати достатньо повне уявлення про якість підготовки студента з даного курсу і з’ясувати його потенційні можливості у вивченні науки. Випадковість оцінки при такій формі екзамену, як правило, неможлива. Але такий екзамен потребує високої кваліфікації екзаменатора і повної довіри до нього студентів. Екзамен-бесіда потребує від екзаменатора достатньо великої напруги сил і великих затрат часу. Ця форма не застосовується у тих випадках, коли ставиться за мету перевірка засвоєння практичної частини курсу і тому, хто складає екзамен, необхідно запропонувати для вирішення визначену кількість завдань. Екзамени у формі бесіди краще проводити на старших курсах, причому з деяких спеціально відібраних для цієї мети дисциплін. Другий основний тип екзамену — за екзаменаційними білетами — є загальновідомим. У цьому разі особливої уваги потребує складання екзаменаційних білетів. Рівномірне розподілення матеріалу у білетах, різноманітність запитань, повнота охоплення прочитаного курсу, вдалий підбір завдань — усе це значною мірою полегшує хід екзамену і сприяє об’єктивності оцінки. Екзамен за білетами ніяк не виключає бесіди з тим, хто його складає. Мета її полягає у послабленні випадкового фактора, який проявляється при такій формі іспиту. Додаткові запитання при цьому, як правило, задаються з того матеріалу, який висвітлює або побічно торкається у своїй відповіді студент. Але можливі випадки, коли для уточнення оцінки знань доводиться торкатись і інших розділів курсу. Відома загальноприйнята рекомендація: не перебивати студента до тих пір, поки він не закінчить відповіді. Але якщо студент відповідає явно не по суті запитання або невірно, то тут потрібне втручання екзаменатора При будь-якій формі екзамену (без білетів або з білетами) екзаменатору, який веде бесіду зі студентом, треба керуватись деякими правилами, порушення яких може призвести до небажаних наслідків: Не можна допускати, щоб запитання до студента, який екзаменується, ставились одне за одним. Це позбавляє студента можливості зосередитися, а іноді і можливості міркувати. Не можна надто відверто висловлювати свої обурення з приводу неправильної відповіді. Це може передчасно збентежити студента, що значно знизить якість відповідей на наступні запитання. Не можна виявляти перед студентом свої вагання з приводу оцінки його відповіді і змінювати вже прийняте рішення. Потрібно заздалегідь психологічно готувати студентів до екзаменів, навіювати їм, що відповідь потрібно шукати, мобілізувати усі свої внутрішні сили, взяти себе в руки і змусити інтенсивно працювати свій мозок. Необхідно моти