План.Вступ. 1. Поняття діагностики банкрутства підприємства. 2. Послідовність проведення діагностики банкрутства 2.1 Створення інформаційної бази дослідження. 2.2 Діагностика кризового стану та загрози банкрутства. 2.3 Фундаментальний аналіз кризових явищ та загрози банкрутства підприємства. 2.4 Прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства підприємства. 2.5 Дослідження та оцінка потенцалу вижиавання підприємства . 2.6 Узагальнення результатів кризового розвитку підприємства . 3. Методичні основи проведення діагностики банкрутства 3.1 Балансові моделі оцінки фінансового стану підприємства 3.2 Визначення загрози банкрутства на основі матриць фінансової рівноваги 3.3 Оцінка ймовірності банкрутства на основі статистичних моделей. 3.4 Визначення імовірності банкрутства за допомогою експертних моделей діагностики банкрутства . 3.5 Визначення імовірності банкрутства на основі рейтингових систем оцінки фінансового стану.Висновки ЛітератураВступ. Перехід економіки України від адміністративно-командної системи до ринкової економіки супроводжується нестабільністю та постійними змінами, що, як відомо, призвело до системної економічної кризи в країні. Нестабільність та кризовий стан економіки негативно впливає на всі сфери суспільного та економічного життя країни. Для цойго періоду характерний значний спад виробництва, постійне знецінення грошей та зниження попиту на продукцію. Все вище перераховане негативно впливає на діяльність окремих підприємств, більшість з них стає неплатоспроможними, заходять в глибоку кризу. Така ситуація вимагає вирішення проблем окремих підприємств на державному рівані, шляхом використання інституту банкрутства. Хоча, поняття банкрутство для нашої країни й не нове, та до виходу України зі складу СРСР поняття банкрутство не могло існувати, оскільки банкрутство державних підприємств відкидалося взагалі. Лише після набуття Україною незалежності банкрутство як елемент ринкових відносин стало реальністю сучасної ринкової економіки. За Законом України “Про відновлення платоспроможності баржника або визнання його банкрутом” банкрутство – це визначена господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Деякі українські науковці подають своє тлумачення цього понняття: за визначенням І.О. Бланка, банкрутство – це реалізація катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової діяльності, в результаті якої воно неспроможне задовольнити у встановлений строк пред'явлені з боку кредиторів вимогои і виконати зобов'язання перед бюджетом. Розглядаючи сутність банкрутства, як економічного явища можна застосувати наступне визначення: банкрутство – це наслідок глибокої фінансової кризи, системи заходів по управлінню, яка не призвила до позитивних результатів. Під фінансовою кризою слід розуміти розбалансування діяльності підприємства та обмежені можливості його впливу на фінансові відносини. Кризова ситуація, для подолання якої не було вжито відповідних заходів, може призвести до значного розбалансування економічного організму підприємства, неможливості фінансового забезпечення своєї діяльності, що розглядається як банкрутство підприємства. ^ 1. Поняття діагностики банкрутства підприємства. Оцінка кризових факторів розвитку підприємства та прогнозування імовірності банкрутства здійснюється задовго до прояву його явних ознак. Така оцінка та прогнозування є предметом діагностики банкрутства. Отже, за визначенням І.О. Бланка, діагностика банкрутства – це система цільвого фінансового аналізу, направленого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства. За своїм змістом діагностика банкрутства є діагностикою проблем, що виникли в поцесі функціонування підприємства та можуть викликати негативні наслідки для його життєдіяльності. Отже, основним завданням діагностики банкрутства є створення аналітичного підгрунтя для розв'язання проблем, які виникають в процесі життєдіяльності підприємства. Сам процес діагностики банкрутства потрібно розглядати як систему досліджень, які в сукупності дають можливість сформувати необхідні висновки стосовно стану, в якому опинилось підприємство, та можливі шляхи виходу з кризи. Діагностика банкрутства передбачає постійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників діяльності підприємства, які входять до системи нагляду за поточною фінансовою діяльностю підприємства. На думку автора, діагностика банкрутства не повинна обмежуватись констатацією факту наявності кризи на підприємстві, а й повинна надавати потрібну інформацію для розробки можливих шляхів виходу з неї. На думку Л. О. Лігоненко діагностика банкрутства повинна розподілятися в залежності від ініціаторів антикризового процесу на наступні види: внутрішня діагностика банкрутства – здійснюється за ініціативи керівництва підприємства, або його власника. Зовнішня діагностика банкрутства – ініціаторами можуть бути: Кредитори, основною метою проведення діагностики банкрутства є визначення доцільної поведінки щодо підприємства-боржника. Інвестори (потенційні санатори), основною метою проведення діагностики банкрутства є обгрунтування доцільності участі в санації підприємства. Отже, як вже було зазначено вище, діагностика банкрутства є комплексним економічним дослідженням, яке має певну послідовність його проведення. Послідовність проведення діагностики банкрутства розроблена Л.О.Лігоненко на основі робіт І.О. Бланка і є на думку автора найбільш повною та логічною. ^ 2. Послідовність проведення діагностики банкрутства Розглянемо поетапно послідовність проведення діагностики банкрутства.2.1 Створення інформаційної бази дослідження. Інформаційна база дослідження створюється на основі внотрішньої та зовнішньої інформації. Метою накопичення внутрішньої інформації є: Отримання повного та об'єктивного уявлення про виконання зобов'язань та поточних платежів, необхідних для нормального фінансування діяльності; Отримання уявлення про можливості підприємства щодо забезпечення ритмічного та постійного фінансування. Джерелами внутрішньої інформації є фінансова звітність підприємства, первинна бухгалтерська та оперативна інформація щодо фінансових зобов'язань підприємства, його дебіторів, наявних товарно-матеріальних запасів, складу поточних витрат, джерел отримання доходів. Накопичення внутрішньої інформації повинно відбуватися за чітко визначеним переліком показників та з визначеною періодичністю. Метою накопичення зовнішньої інформації є проведення дослідження зовнішнього середовища підприємства в наступних напрямках: Кон'юнктура ринків (матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, споживчого); Державне регулювання економіки; Податкова політика держави. Джерелами зовнішньої інформації є: Огляди економічних та політичних новин; Публікації в спеціальних виданнях та пресі; Кон'юнктурні огляди; Виступи посадовців та представників влади; Прогнози рішень уряду; Макроекономічна статистика; Залучення зовнішніх кредитів; Очикувані темпи інфляції; Дані бюджетів різних рівнів. Зовнішня інформація є якісною, її логічне переосмислення дає можливість визначити загальний напрямок розвитку ситуації, стан та перспективи діяльності підприємства.^ 2.2 Діагностика кризового стану та загрози банкрутства. На цьому етапі відбувається визначення глибини кризового стану підприємства та рівня загрози виникнення банкрутства, яке проходить наступним чином. Експрес-діагностика банкрутства – представляє собою систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, і здійснюється на базі даних його фінансової звітності, за стандартними алгоритмами аналізу. Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства і попередня оцінка маштабів кризи. Для проведення експрес-діагностики банкрутства останнім часом широко використовують спеціально розроблені автоматизовані інтелектуальні системи експрес-діагностики, які дають можливість швидко визначити стан підприємства, зробити попередні висновки та визначити загальні рекомендації щодо подальших дій. Об”єктами дослідження в процесі експрес-діагностики банкрутства є: Наявність збитків за результатами господарської діяльності та порівняння їх розмірів із розмірсми наявного власного капіталу; Наявність несплачених відсотків по боргам, кредитів, які не погашені у визначений термін; Обсяги сумнівної та простроченої дебіторської заборгованості щодо якої не було вчинено дій визначених законодавством; Наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом; Негативна динаміка показників фінансового стану підприємства; Тривалість операційного циклу та причини його продовження; Кількісна оцінка вірогідності банкрутства підприємства, що отримана експертним шляхом або в результаті використання спеціальних індексів тв моделей. Розглянимо етапи проведення експрес-діагностики банкрутства, які були запропоновані проф. І.О.Бланком.І. Визначення об'єктів спостереження “кризового поля”, що реалізують загрозу банкрутства. В нинішніх ринкових умовах майже всі напірямки фінансової діяльності підприємства можуть викликати загрозу банкрутства. Отже, система нагляду “кризового поля” повинна будуватися з урахуванням ступеню можливості виникнення закрози банкрутства шляхом виділення найбільш вагомих об”єктів. Тоді система нагляду “кризового поля ” повиння включати наступні об”єкти: Чистий грошовий потік підприємства; Ринкова вартість підприємства; Структура капіталу; Склад фінансових зобов'язань за строками погашення; Структура активів підприємства; Структура поточних затрат; Рівень концентрації фінансових операцій в зонах підвищеного ризику.ІІ. Формування системи показників-індикаторів оцінки закрози банкрутства. Якість діагностики загрози банкрутства залежить від набору оціночних показників, що використовуються для отримання експертного висновку. Система таких показників повиння розроблятися по кожному об”єк ту спостереження “кризового поля”. Система показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства повинна відповідати наступним принципам: Адекватність системи показників завданням діагностики; Наявність інформаційного забезпечення для розрахунку значення показників, проведення порівняльного аналізу; Можливість чіткого визначення алгоритмів розрахунку показників-індикаторів кризи; Можливість накопичення статистичної бази стосовно рівня та динаміки зміни показників; Охоплення показниками найважливіших частин оцінки фінансового стану підприємства; Оптимальна чисельність показників з кожного напрямку дослідження; Можливість чіткого визначення негативного значення або динаміки. Виходячи з приведених вище принципів можна поділити всі показники на дві групи - показники експрес-діагностики банкрутства та показники фундаментальної діагностики банкрутства. Показники експрес-діагностики включають оціночні показники, які розраховуються лише на підставі офіційної звітності підприємства, вони можуть бути розрахованя будь-яким стороннім дослідником. Друга група індекаторів оцінки загрози банкрутства підприємства (показники фундаментальної діагностики банкрутства) будуть розглянути нижче.ІІІ. Аналіз окремих сторін кризового фінансового розвитку підприємства, який здійснюється стандартними методами. Основою такого аналізу є порівняння фактичних показників-індикаторів з нормативними та визначення розмірів негативних відхилень в динаміці. Зростання розміру негативних відхилень в динаміці характеризує наростання кризових явищ в фінансовій діяльності підприємства, які можуть викликати банкрутство. В процесі цього аналіза використовуються наступні стандартні методи: Горизонтальний фінансовий аналіз; Вертикальний фінансовий аналіз; Порівняльний фінансовий аналіз; Аналіз фінансових коефіцієнтів; Аналіз фінансових ризиків.Попередня оцінка маштабів кризового фінансового стану підприємства. Така оцінка проводиться на основі поперднього етапу експрес-діагностики банкрутства. При визначення маштабів фінансової кризи використовують три характеристики, які визначаються для кожного елемента “кризового поля”: Легка яінансова криза; Глибока фінансова криза; Фінансова катастрофа. Система експрес-діагностики забезпечує рання виявлення ознак кризового розвитку підприємства і дозволяє прийняти певні заходо для їх нейтралізаціі. Іі ефект найбільше видно на стадії легкої кризи. Якщо при проведенні експрес-діагностики банкрутства було виявлено негативні явища та проблеми в діяльності підприємства потрібно переходити до наступного етапу діагностики банкрутства, у перебігу якого проводиться поглиблена діагностика банкрутства. Якщо ж ситуація визнана нормальною, процес діагностики банкрутства на даному підприємстві можна вважати закінчиним. ^ 2.3 Фундаментальний аналіз кризових явищ та загрози банкрутства підприємства. Поглиблена діагностика банкрутства представляє собою систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яке здійснюється на основі методів фкаторного аналізу та прогнозування. Фундаментальна діагностика банкрутства здійснюється силами самого підприємства або за його дозволу відповідними фахівцями. Для проведення цієї роботи використовується спеціальний інструментарій, зокрема, оцінка динамічної платоспроможності та грошових потоків підприємства, моделювання руху грошових коштів та виникнення їх дефіциту, розробка прогнозів та сценаріїв розвитку підприємства. Основними завданнями поглибленої діагностики банкрутства є: Поглиблення результатів оцінки кризового фінансового розвитку підприємства, отриманих в процесі експрес-діагностики банкрутства ; Підтвердження отриманої попередньої оцінки маштабів кризової ситуації на підприємстві; Прогнозування розвитку окремих факторів, що генерують загрозу банкрутства підприємства, та їх негативні наслідки. Оцінка тп рогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу. Фундаментальна діагностика банкрутства проводиться за наступними етапами:І. Систематизація основних факторів, що обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства. Факторний аналіз та прогнозування становлять основу фундаментальної діагностики банкрутства, тому систематизації окремих факторів, які намічені до дослідження, повинно приділятися першочергове місце. ІІ. Проведення комплексного фундаментального аналізуз використанням спеціальних методів оцінки впливу окремих фактрів на кризовий фінансовий розвиток підприємства. Основою такого аналізу є виявлення негативного впливу окремих факторів на різноманітні аспекти фінансового розвитку підприємства.в процесі здійснення такого фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи: Аналітична “модель Альтмана”; Показники Бівера; Повний комплексний аналіз коефіцієнтів. При здійсненні цього аналізу суттєво розширюється коло об”єктів “кризового поля”, а також система показників-індикаторів можливості банкрутства, яка будується за тими ж принципами, що й система показників при експрес діагностиці банкрутства; Інші методи. Ці методи будуть докладно розглянуті автором курсової роботи в цьому ж розділі нижче. ІІІ. Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства підприємства негативним впливом окремих факторів. Такий прогноз здійснюється на основі розробки багатофакторних регресіний моделей. В процесі прогнозування враховуються фактори, які найбільш саттєво впливають на розвиток та утворення найбільшої загрози банкрутства підприємства в майбутньому періоді.^ IV. Прогнозування можливості підприємства нейтралізувати загрозу банкрутства за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу. В процесі такого прогнозування з”ясовується як швидко і в якому об”ємі підприємство затне: Забезпечити зростання чистого грошовогопотоку; Знизити загальну суму своїх фінансових зобов”язань; Реструктуризувати свої фінансові зобов”язання шляхом переводу їх з короткострокових форм до довгострокових; Знизити рівень поточних витрат; Знизити рівень фінансовитх ризиікв своєї діяльності; Позитивно змінити інші фінансові показники не дивлячись на негативний вплив окремих факторів. Узагальнюючу оцінку здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства в короткостроковому періоді дозволяє отримати коефіцієнт можливості нейтралізації загрози банкрутства, який прогнозується в динаміці і обраховується за натупною формулою: КНзб = КНзб – коефіцієнт можливої нейтралізацї загрози банкрутства в короткостроковому перспективному періоді; ЧГП – очикувана сума чистого грошового потоку; ФЗ – середня сума фінансових зобов”язань.^ V. Остаточне визначення маштабів кризового фінансового стану підприємства. Ідентифікація маштабів кризового фінансового стану повинна включати аналітичні та прогнозні результати фундаментальної діагностики банкрутства і визначати можливі напрямки відновлення фінансової рівноваги підприємства. Отже, поглиблена діагностика банкрутства дозволяє отримати найбільш широку картину кризового фінансового стану підприємства та конкретизувати форми та методи його фінансового оздоровлення. Визначення переліку кризових факторів та оцінка впливу кожного з них на виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства може бути здійснено експертним шляхом або за допомогою моделювання. Результатом цієї роботи має бути створення ранжованого переліку найбліш негативних та позитивних факкторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Якщо переважають зовнішні негативні фактори які не можна локалізувати силами підприємства, то це значно підвищує загрозу виникнення ситуації банкрутства. Розробка ранжованого переліку кризові фактори дає змогу визначити основні проблеми, розв”язання яких сприятиме подоланню кризи. При виявленні підприємства час роботи позитивних факторів, дія яких посилюється потрібно розглядмти ці факторияк приховані, не використані можлиоті підприємства, що можуть сприяти його виходу з кризи.^ 2.4 Прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства підприємства. Завданням цього етапу діагностики банкрутства є оцінка вірогідності та можливих наслідків поглиблення кризи до її останньої фази – банкрутства підприємства. На цьому етапі потрібно провести наступні дослідження: 1. Оцінка вартості підприємства та його активів. Метою проведення цієї роботи є визначення ринкової та ліквідної вартості майна підприємства та прогнозування ліквідаційної маси. Методичною основою проведення роботи є стандарти оціночної діяльності. При проведенні оцінювання потрібно враховувати особливості об”єкту оцінки, що обумовлює необхідність пошуку та розробки спеціальних практичних інструментів. 2. Поглиблений аналіз зобов”язань підприємства. Необхідність такого аналізу обумовлена тим, що здійснення оцінки реальної вартості зовнішніх зобов”язань є передумовою для визначення ватості чистих активів, а вивчення їх якісних характеристик - причин винекнення характеру взаємовідносин із суб”єктом боргу, майнового зобов”язання, терміновості тощо – дає змогу визначення імовірності виникнення митуації банкрутства з ініціативи якогось з кредиторів. 3. Перспективна оціека фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства. Виникнення ситьуації банкрутства не завжди вигідно кредиторам підприємства, оскільки ліквідаційної маси може не вистачити для задоволення їхніх вимог. Тому пропонується визначити певні кількісні параметри задоволення їхніх вимог – рівень задоволення зобов”язань перед кредиторами та обсяг їхніх втрат в результаті судового виоішеня проблеми. Наслідки виникнення ситуації банкрутства потрібно оцінювати з точки зору економічних інтеретсів власника підприємства, оскільки при від”ємному значення чистих активів вони можуть втратити не лише напрацьований капітал, а й внески до статутного фонду підприємства. Кількісні параметри цих наслідків повинні оцінюватись за допомогою спеціально розробленої системи оціночнох показників, які мають не лише діагнотичне значення, а й є підгронтям для вибору рішень, щодо виводу підприємства з кризи.^ 2.5 Дослідження та оцінка потенцалу вижиавання підприємства . Цю роботу потрібновиконувати на підставі сукупності внутрішніх та зовнішніх передумов виживання підприємства. Оцінка потенціалу виживання підприємства потребує про ведення наступних досліджень. 1. Оцінка ресурсних передумов виживання підприємства. Оцінка ресурсних передумов виживання підприємства – це сукупність ресурсів якими володіє підприємство та які можуть забазпечити виведення підприємства зі стану кризи. Оцінка наявності ресурсних передумов виживання передбачає: проведення детального аналізу усієї сукупності ресурсів підприємства, діючої організації їх формування та використання; оцінку їх адекватності сучасним вимогам, визначення кількісних та якісних парамерів ресурсів, що забезпечують перемогу в конкурентній боротьбі за певних умов на певному сегменті ринку. 2. Оцінка можливостей розвитку підприємства та підвищення його конкурентного статусу. Метою цієї роботи є оцінка можливостей зростання основних показників фінанасово-господарської діяльності підприємства та утворення позитивних грошових потоків в обсягах, достатніх для самофінансування розвитку підприємства та виконання зовнішніх зобов”язань. Об”єктом дослідження в перебігу цієї роботи є нереалізовані можливості підприємства , виходячи з обсягу ресурсів, що є або можуть бути залучені, наявних перспектив розвитку окремих видів діяльності. 3. Аналіз стану зовнішнього середовища та його сприятливість для виходу підприємства зі стану кризи. На цьому етапі діагностики банкрутства об”єктом дослідження є стан зовнішнього середовища підприємства. Фактор зовнішнього середовища відіграє важливу роль у виникненні та розвитку кризи в діяльності окремих суб”єктів господарювання, посилює або аослаблює перебіг кризи. Якщо в зовнішньому середовищі очікуються позитивні зміни, то є надія на самостійний вихід з кризи. Якщо ж прогнозується погіршення стану зовнішнього середовища, то вірогідне посилення кризи, прискорення та її поглиблення. Це скорочє час для прийняття дієвих рішень по виведенню підприємства з кризи.^ 2.6 Узагальнення результатів кризового розвитку підприємства . Проведення діагностики банкрутства завершується формуванням загального висновку, в якому узагальнюються результати проведеної роботи. Звіт по результатам діагностики банкрутства повинен містити: характер прояву кризи та вплив на діяльність підприємства; вірогідність виникнення ситуації банкрутства та її очикуваний ьтермін настання; ступінь кризи таїї маштаби; причини та фактори, що спричинили кризу та сприятимуть підприємства виходу з неї; прогноз стосовно розвитку зовнішнього середовища та ринкової ситуації, характер їх впливу на проблеми та можливості підприємства; наявність передумов для виживання та подолання кризи за рахунок мобілізації внурішніх резервів; можливість негативних наслідків подальшого розвитку кризи для економічних інтересів власників, кредиторів,працівників підприємства. Отже, така поетапна структуризація процесу діагностики банкрутства підприємства дає можливість виділити завдання та об”єкти на кожному етапі діагностики, надати користувачам повну та об”єктивну інформацію про поточний та перспективний стан підприємства для прийняття ефективного управлінського рушення та обгрунтування програми антикризових заходів.^ 3. Методичні основи проведення діагностики банкрутства Далі розглядатимуться методичні основи проведення діагностики банкрутства підприємства . Методи проведення діагностика банкрутства:Система фінансових показників. Система показників-індикаторів була розглянута вище в процесі розгляду експрес- та фундаментальної діагностики банкрутства.Оцінка фінансового стану та загрози банкрутства на основі балансових моделей. ^ 3.1 Балансові моделі оцінки фінансового стану підприємства Балансові моделі оцінки фінансового стану підприємства отримали широке розповсюдження в літературі, інколи їх називають моделями В.В.Ковальова. Цей методичний підхід побудований на основі визначення наступних показників: Власні обігові кошти (^ ВОК) підприємства, визначається за наступною формулою:ВОК=ВК + ДП - ПА або ВОК=380Ф1 + 480Ф1 - 080Ф1ВК – власний капітал;ДП – довгострокові зобов”язання;ПА – позаобігові активи. Застосування даної формули буде корректним лише за умови, що довгострокові кредити використовуються для здійснення виробничого розвитку підприємства. Нормальні джерела фінансування запасів (^ НДФЗ):НДФЗ = ВОК + БКрОК + ТКрЗ або (380Ф1+480Ф1-80Ф1)+(500Ф1+510Ф1)+(520Ф1+530Ф1+540Ф1+600Ф1)ВОК - власні обігові кошти;БКрОК – банківські кредити для формування обігових коштів;ТКрЗ – кредиторська заборгованясть товарного характеру. Банківські кредити для формування обігових коштів та кредиторська заборгованясть товарного характеру приймаються в розрахунок тільки в обсягах заборгованості, строк погашення яких минув. Запаси та витрати (^ ЗВ):ЗВ=З+ВМП або ЗВ=∑ 100Ф1-140Ф1 + 270Ф1З – запаси;ВМП – витрати майбутніх періодів. В залежності від співвідношення розрахованих показників визначають наступні типи фінансової стійкості:^ Абсолютна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ Підприємство є абсолютно незалежним від зовнішніх кредиторів, оскільки всі необхідні оборотні активи формуються за рахунок власних джерел фінансування. Така ситуація на підприємстві трапляється деже рідко, і її неможна вважати ідеальною оскільки використання позик для формування оборотних активів є розповсюдженою політикою фінансування. За настання абсолютної фінансової стійкісті підприємство не використовує переваг які має зовнішнє фінансування при цьому обмежуючи зростання обсягів своєї діяльності. ^ Нориальна фінансова стійкість: за умови, що ВОК На підприємстві застосовується ефективна політика залучення тп використання позикових коштів, виробничі потреби підприємства в повному обсязі забезпечуються різноманітними джерелами фінансування (ВОК, короткострокові банківські кредити та позики для покриття оборотних активів, розрахунки з кредиторами за товари, роботи,послуги),строк сплати яких не настав.^ Критична фінансова стійкість: за умови, що ЗВ На підприємстві виникли певні проблеми з джерелами фінансуванн запасів та витрат. Для формування певної частини аборотних активів використовуються джерела фінансування які не можна вважати нормальними (позикові кошти, що отримані для іцнших цілей, кредиторська заборгованість не товарного характеру, кошти фондів спеціального призначення).^ Катастрофічна фінансова стійкість: за умови, що ЗВ Підприємство не може розрахуватися вчасно по всім кредитам. Досягнення критичної та катастрофічної фінансової стійкості є наслідком неефективних рішень щодо формування та використання товарно-матеріальних запасів та здійснення авансованих витрат, неможливості реалізації накопичених товарних запасів відповідно до термінів повернення позик та погашення зобов”язань за ними. Виявлення такого становища вимагає розробки плану організаційно-економічних заходів щодо нормалізації розміру товароно-матеріальних запасів або збільшення періоду кредитування. Основним недоліком викладеного вище методу діагностики банкрутства є його статичність. Оцінка здійснюється на базі вивчення фінансового стану підприємства на певну дату, тому поза увагою залишається процес зміни найважливіших фінансових показників у часі, їхнє спрямування та швидкість.^ 3.2 Визначення загрози банкрутства на основі матриць фінансової рівноваги Даний метод грунтується на дослідженні результатів діяльності підприємства протягом певного періоду часу, які були розроблені французькими вченими Ж.Франшоном та І. Романе. Застосування цього методу базується на використання наступних узагальнюючих показників: Результат господарської діяльності; Результат фінансової діяльності; Результат господарсько-фінансової діяльності;Результат господарської діяльності – сума грошових коштів підприємства, яка залишається в розпорядженні підприємства після фінансування його виробничого рзвитку.РГД= НРЕІ – ФЕП – ВІ + РМНРЕІ – нетто-результат ексрлуатації інвестицій – це прибуток підприємства, збільшений на вартість позикових ресурсів, які були залучені для виробничих потреб підприємства.ФЕП – зміна фінонсово-експлутааційних потреб підприємства в плановому періоді – це обсяг грошових коштів, які мають авансуватися в формування обігових коштів підприємства для обслуговування його господарського обороту.^ ВІ – виробничі інвестиції – це сума грошових коштів, які необхідні для реалізації прийнятих програм реальних інвестицій підприємства.РМ – виручка від реалізації майна підприємства – обсяг поповнення власних фінансових ресурсів за рахунок реалізації майна, яке не підлягає подальшій експлуатації у зв”язку з його матеріальним чи моральним старінням. Якщо РГД0, то підприємство залучає для фінансування своїх виробничих потреб позикові ресурси, оскільки власних не вистачає.^ Результат фінансової діяльності – зміна обсягу заборгованості підприємства, скоригована на розмір фінасових витрат, дивідендних виплат та податкових платежів.РФД = ЗЗ – Впоз –Див - ПодЗЗ – зміна заьоргованості підприємства,яка очікуєтьсяв плановому періоді;^ Впоз – відсотки по позиках, які підлягають сплаті;Див – дивіденди власникам підприємства;Под – податкові платежі з прибутку підприємства. Якщо РФД0, то підприємство планує зменшити обсяг позикових джерел фінасування, знизити ефективність політики щодо формування структури капіталу підприємства, якщо рівень залучення позикових ресурсів не є надмірним.^ Результат господарсько-фінансової діяльності – підсумок результату господарської та фінансової діяльності, його розмір дає можливість оцінити обсяг вільних грошових коштів підприємства після фінансування ним усіх свої витрат та виробничого розвитку. Якщо РГФД0, то підприємство має нестачу вільних грошових коштів, що може призвести до ліквідних ускладнень або скорочення можливостей підприємства щодо фінансування невиробничих витрат. Для оцінки фінансового стану та вірогідності банкрутства використовується матриця фінасової рівноваги, яка має вигляд представлений у табл. 1. Таблиця 1. - Матриця фінасової рівноваги. ^ Значення показників РФД РФД≈0 (стабілізація) РФД>0 (прискорення) РГД>0 (повільне зростання) 1РГФД≈0 4РГФД>0 6РГФД>0 РГД≈0 (оптимальне зростання) 7РГФД 2РГФД≈0 5РГФД>0 РГД 9РГФД 8РГФД 3РГФД≈0 Квадранти 1, 2, 3 - квадранити рівноваго де результат фінонсово-господарської діяльності становить 0. Квадранти 4, 5, 6 – зона успіху (зона створення ліквідних коштів) де значення результату фінонсово-господарської діяльності є більшим від 0. Квадранти 7, 8, 9 – зона дифіциту (зона витрачання) де значення результату фінонсово-господарської діяльності є меншим від 0. Як видно з матриці кожна розглянута ситуація може бути обумовлена різним співвідношенням результатів господарської та фінансової діяльності. Розширену характеристику стосовно кожного квадранту подано нижче. Підприємство, що знаходиться в квадранті 1 “Батько родини” (РГД>0, РФД Таке підприємство має добрі перспективи розвитку . оскільки господарська діяльність дає позитивні результати, є можливість збільшення обсягів діяльності за рахунок зовнішнього фінасування та використання ефекту фінансового важеля. Підприємство, що знаходиться в квадранті 2 “Стійка рівновага” (^ РГД≈0, РФД≈0, РГФД≈0) має сталу фінансову стійкість, власних коштів повністю вистачає для фінансування виробництва , обсяги заборгованості не збільшуються, оптимальна структура джерел фінансування, планові обсяги діяльності повністю забезпечені фінансовими ресурсами. Для подальшого збільшення обсягів діяльності підприємства необхідно збільшити заборгованість, щоб фінансувати збільшення оборотних активів. Якщо підприємство не планує збільшення обсягів діяльності то, є можливість скоротити обсяги заборгованості. Це сприятиме фінансовому розвитку підприємства та можливості інвестувати вільні кошти. Підприємство, що знаходиться в квадранті 3 “Нестійка рівновага” (^ РГД0, РГФД≈0) забаезпечує свою платоспроможність лише за рахунок нарощення заборгованості. Фінансова рівновага є нестійкою тому наближається криза. Власних джерел фінансування не вистачає у зв”язку з низькою ефективністю господарювання. нарощування заборгованості доходить до критичного рівня, що підвищує ризик кредиторів. При нарощенні обсягів діяльності виникнуть труднощі з з отриманням наових кредитів, що стане наслідком дефіциту джерел фінансування. Якщо обсяги діяльності не збільшувати фінансова рівновага надалі прийде до норми. Підприємство, що знаходиться в квадранті 4 “Рантьє” (^ РГД>0, РФД≈0, РГФД>0) повністю задовільняють набуті темпи зростання обсягів діяльності прицьому обсяги заборгованості не змінюються. Утворення вільних фінансових ресурсів залежить від економічної прибутковості діяльності. Підприємство може фінансувати соціальні витрати. Перспективи розвитку підприємства позитивні. За необхідності є можливість збільшення заборгованості та використання ефекту фінансового важеля. Якщо збільшення обсягів діяльності не передбачається то соновною проблемою стане ефективне інвест