1.Поняття господарського права. ГП – це комплексна галузь права, яка являє собою сукупність норм, які регулюють відносини за участю підп-в, установ, орг-цій, підпр-ців у ході здійснення своєї госп-ї діяльності. Господарські відносини у сфері економіки України становлять предмет госп права. Зміст предмета ГП, визначається 2-ма основними поняттями:”народне господарство” і “господарська діяльність”. До народного господарства належать усі розташовані на території України підприємства, установи, організації. Господарська діяльність як предмет госп. Права за ЗУ “Про зовн екон діяльність” – будь-яка діял-ть, у т.ч. підпр-ка, пов*язана з вир-вом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару; за ЗУ “Про оподаткування прибутку підп-в” - будь-яка діяльність особи,направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною тасуттєвою; за ЗУ “Про ліцензування певних видів госп-ї діяльності” - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт;за ГК- це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.^ 2.Суб'єкти господарського права: поняття і види. Суб”єкти господарювання: поняття і види.Суб”єкт господарювання – учасник господарських відносин, який здійснюють госп діяльність, має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов”язаннями. Види суб-тів господарювання:1) господарські організації-юр особи, державні, комунальні та інш підприємства, створені відповідно до ГК2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють госп діяльність та зареєстровані відповідно до з-ну як підприємці3) філії, представництва, йно відокремлені підрозділи госп орг-цій(структурні одиниці), утворені ними для здійснення госп діяльності. Суб'єкти господар. права діють або як власники основних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі суб'єкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом). Управлінські організації — міністерства, відомства- законом визначені як уповноважені власником (власниками) органи. Суб'єкти господарського права мають ряд ознак право-суб'єктності, закріплених господарським законодавством. По-перше, ці суб'єкти мають певну організаційно-правову форму, в якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє суб'єкт господарського права. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, об'єднання громадян, яке є учасником господарських відносин). Другою ознакою суб'єкта господарського права є те, що він має юридична відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей. Третьою, суто юридичною, ознакою суб'єкта господарського права є його господарська правосуб'сктність. Суб'єкт господарського права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті не-майнові права, вступати в зобов'язання, виступати у судових органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарського права доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обов'язків Отже, суб'єкти господарського права - це організації, які на основі юридично відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють господарську діяльність і використання її результатів або управлінську діяльність в економіці. З урахуванням особливостей функцій господарське законодавство визначає правове становище таких суб'єктів господарського права, як: 1) підприємства та їхні структурні підрозділи; 2) об'єднання підприємств; 3) фінансові та посередницькі інститути; 4) громадяни-підприємці; 5) органи державної виконавчої влади в економіці. Суб'єкти господар. правовід. діють або як власники основних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі суб'єкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом). Управлінські організації — міністерства, відомства- законом визначені як уповноважені власником (власниками) органи. Суб'єктами господар правовіднос є: • господарські організації, створені для безпосередньої господарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи; • державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою (міністерства, держкомітети, господарські об'єднання, управління тощо); •структурні підрозділи господарських організацій, наділені компетенцією щодо здійснення господарської діяльності; •фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємців; • державні і громадські установи та організації, що є споживачами продукції (товарів), робіт, послуг. Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи.Суб'єкт господарювання - ЮО незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи ФО, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою госп-кою діяльністю; будь-яка ЮО або ФО, яка здійснює контроль над суб'єктами господарювання, група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господ-ння визнаються також органи державної влади, органи місцевого самов-ння, а також органи адмін-господарського упр-ння та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. До учасників відносин у сфері госп-ння можна віднести також гром-н, гром-кі та ін. Орг-ції, які є засновниками суб*єктів госп-ння чи здійснюють щодо них орг-госп повн-ння на основі відносин власності. Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організ-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Майно(осн-ні та оборотні засоби, оборотні кошти, ін.майнові цінності) суб*єктів госп-ння фактично відокремлене від майна ін. суб*єктів госп-ння. Обов*язковим є наявність самостійного балансу. Коло суб*єктів госп-ння:1.гр-ни У, іноземці, особи б\гУ, які здійснюють госп-ку діял-сть і зареєсровані в установленому законом порядку;2.госп-кі орг-ції(ЮО, створені відповідно до ЦК:тов-ва(підпр-кі, непідпр-кі, установи, ін. ЮО, сворені відповідно до цього закону;3.дер-ні та комун-ні під-ва, створені відповідно до ГК; 4. інші ЮО які здіс-ть госп-ку діял-сть та зареєстр-ні в уст-му законом порядку; 5. філії, предст-ва, ін відокр-ні підрозділи госп-ких орг-цій, які утворені ними для здійснення госп-ї діяльності.^ 3.Господарські правовідносини(Гп): поняття і види. Господарськими відносинами є суспільні відносини, що складаються навколо господарської діяльності. госп. відносини, урегульовані нормами господарського права, є господарсько-правовими відносинами. Розрізняють види господарських відносин:господарсько-виробничі відносини - майнові та інш. відносини, що виникають між суб-ми господарювання під час безпосереднього здійснення госп. діяльності,організаційно-господарські відносини – відносини, що складаються між суб-ми господарювання та органами управління (місц самоврядування, державної влади),внутрішньогосподарськими є відносини, що встановлюються між структурними підрозділами суб-та господарювання та відносини суб-та господарювання з його структурними підрозділами.^ Складові господарських відносин - майнова та організаційна. Майнова складова – між суб-ми відбувається рух мат. цінностей. Організаційна – мають бути документи. Господарські правовідносини – це врегульовані нормами права відносини між господарюючими суб’єктами (підприємництвами, підприємцями) і органами управління, які утворюються в процесі організації і безпосереднього здійснення госнодарської Д-ті. Елементи: суб*кти(суб*кти госп-ння, упр-ння), об*єкт(госп-ка діял-сть), зміст(права і обов*язки). Гп виникають, змінюються і припиняються на основі ЮФ. Особливу роль відіграють події(складова майже кожного дог-ру_виконання робіт, послуг тощо). Гп поділяються на:1. госп-виробничі – майнові та ін відносини, які виникають між суб*єктами госп-ння при безпосередньому здійсненні госп-ї діял-сті;2.організ-госп(адмін-госп) – відносини, які складаються між суб*єктами госп-ння та суб*єктами організ-госп повноважень органами упр-ння у процесі упр-ння гос-ю діял-тю;3.внутрішньо-госп – відносини, які складаютьтся між стр-ми підрозділами суб*єктів госп-ння, а також відносини між суб*єктами госп-ння і їх стр-ми підрозділами. ГП поєднують в собі майновий та орг-ний елементи, мають матеріальний зміст, що полягає у забезпеченні сус-го вироб-ва. 2 варіант. Господарюючі суб'єкти в процесі господарю- вання володіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористу- вання регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, екологічне тощо). Господарюючі суб'єкти формують з прибутку і використовують власні фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб'єктами фінансових правовідно- син.Між підприємствами, підприємцями та грома дянами виникають майнові відносини щодо задо волення особистих потреб громадян у товарах, роботах, послугах. Ці відносини регулює цивіль- не право. Визнавати всі зазначені відносини гос -подарськими, як це іноді робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії господар- ських відносин взагалі не існує. Об'єктивно нео- бхідні для здійснення господарської діяльності вони за своєю економічною природою не є госпо дарськими. Ці відносини лише створюють органі заційні, матеріальні, фінансові та інші передумо- ви функціонування господарських відносин. Гос- подарсько-правова концепція визначає господар- ські відносини у власному (спеціальному) розу -мінні. А саме: господарськими є відносини між господарюючими суб'єктами (підприємствами, підприємцями) і органами управління, які утво- рюються у процесі організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності. Господар- ські відносини як предмет регулювання склада- ються лише з двох елементів - організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні с предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господар право вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у народному господарстві.^ 4.Методи правового регулювання господарських правовідносин. Це сукупність способів регулюючого впливу норм госп. права на поведінку субєктів госп. правовідносин. ^ Концепсуально методи госп. права будуються на 2-ох принципах :загальнодозвільному(“дозволено все, що не заборонено законом”) та зобов’язуючому (“субєкти госп права зобовязані і мають вчиняти те, що на них покладено законом”). Метод автономних рішень субєктів госп відносин-грунтується на тому, що підприємства, підприємці мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Метод владних приписів(вимог законів і вказівок компетентних органів, обовязкових для субєктів госп відносин)-згідно з ним діяльність субєктів підпорядковується обовязковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Метод рекомендацій-держава регулює поведінку субєктів госп відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин.^ 5.Господарсько-правові норми. Норма господарського права - це елемент системи комплексної галузі господарського права. Нормативний акт діє як елемент зовнішньої форми господарського права, елемент комплексної галузі господарського законод.. Важливою як у теоретичному, так і в практичному аспекті є загальна класифікація нормативних актів господарського законодавства на види за змістом тих норм господарського права, які офіційно встановлюють ці акти. Залежно від змісту доктрина господарського права розрізняє чотири види актів: • акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Такі норми містяться у кодексах, які кодифікують окремі інститути господарського права. Зокрема, Цивільний кодекс кодифікує норми про договірні господарсько-правові інститути: купівлю-продаж, поставку та інші форми обміну; загальний і будівельний підряди; перевезення вантажів; інститут майнової відповідальності господарюючих суб'єктів і т. ін. Щодо окремих видів правовідносин діють спеціальні кодифіковані акти господарського законодавства. Це, зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правила перевезення вантажів; • компетенційні акти, які визначають види господарюючих суб'єктів, а також їхні права і обов'язки щодо господарювання, тобто господарську компетенцію; • нормативні документи, що регулюють технічні параметри виробництва та його результати, зокрема, технологічні процеси, якість продукції (робіт, послуг), витрати (норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є стандарти (державні, галузеві, підприємств, технічні умови), а також державні будівельні норми і правила;• нормативні акти, що виражають норми-завдання, тобто визначають своїм адресатам конкретні результати, яких мають досягти суб'єкти господарських відносин при належній правомірній поведінці, а не загальні правила поведінки. Юридично-технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (технічна форма) і закони та постанови про їх затвердження (юридична форма).^ 6.Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. ГЗ – cукупність н\п актів, що регулюють гос-кі відносини. Широке розуміння – сис-ма всіх н\п актів, які регулюють відносини у сфері н\г. Вузьке розуміння – неохідні акти цив-го, фін-го, подат-го, адм-го, труд-го і власне госп-го зак-ва. Госп-ке зак-во хар-ся : частково систематизоване; тісний зв*язок з ЦП, цив-м зак-вом; до сис-ми ГП входять як комплексні, так і галузеві н\п акти; складовий елемент ГЗ- відомчі норм-ні акти; обов*язковий ел-т – локальний нормативний акт. Господар. законод. загалом можна визначити як систему н.а., які згідно із законом є інституційни ми джерелами господар. права.Основними джере лами господар права є саме закони та інші н.а.Та- кі форми права, як звичай, судовий прецедент, у цій сфері застосовуються рідко.Ознаки та особ- ливості господар. законодавства, однією з яких є комплексний зміст основних н.а., більш повно характеризують цю галузь законод.. Переважна більшість н.а. господар. законод. включає норми двох і більше галузей права.Як приклад можна навести З «Про п-ства в У». Це акт господар. за- конод., який містить норми господар. або цивіль- ного, адмін., фінан., труд. та інших галузей пра- ва. Другою ознакою і особливістю господар. за- конод. є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господар. (цивільного) законод.. Такими, зо- крема, слід вважати Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного спо- живання. Вони одногалузеві, бо регулюють відно сини щодо укладання та виконання відповідних господар. договорів. Наступною ознакою госпо- дар. законод. У. є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнар. договорами з гос- подар. питань. Воно здійснюється згідно з певни- ми принципами. Принцип пріоритету спец. норм міжнар. договірного права над загальними нормами господар. права У.. Принцип надання нормам міжнар. економ. договорів статусу нац. законод. У.Третім принципом поєднання госпо- дар законод. У. з комерційним правом інших кра їн є право сторін зовнішньоеконом. договорів обирати право країни, яким визнач. права та обо- в'язки сторін договорів.^ 7.Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види. Нормативний акт господарського законодавства являє собою офіційний письмовий документ компетентного органу держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права. Поняття нормативного акта господарського законодавства багатозначне. Воно визначає різноманітні щодо юридичної сили, форми і сфер дій нормативні акти. Тому вони класифікуються на види шляхом визначення актів господарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють. Згідно з юридичною силою господар законод. функціонує як вертикальна ієрархічна система н.а. Структура цієї системи обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регулювання господарської діяльності. В ній можна виділити декілька блоків, головними з яких є господарське законодавство, що грун -тується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів державної влади у нормативному регулюванні господарської діяльності. Другий блок становлять господарські закони (наприклад ЗУ «Про власність», «Про підприємства в Україні») Ще один блок нормативних актів господарського законодавства становлять так звані законодавчі акти:а) постанови ВРУ з господар питань, б) Декрети КМ з господар питань, які приймалися КМУ на підставі тимчасових повноважень, делегованих йому ВРУ. Великий за обсягом блок господар законод становлять підзаконні нормативні акти а) укази розпорядження Президента України з господарських питань в) постанови та розпорядження КМУ ;г) господар н.а. міністерств, державних комітетів та інших центральних органів викон. влади д) н.а. госп. законод. місцевих рад та держадміністрацій^ 8.Система господарського законодавства. У кодифікованих галузях законодавства їх системи визначаються структурами кодексів. Господарське законодавство не кодифіковане. Структурними підрозділами системи господарського законодавства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інститут становить собою групу (підсистему) н.а, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.Основою господарського законодавства є система статусних, або компетенційних, законів, тобто таких, які визначають правове становище господарюючих суб'єктів. Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються.(Наприклад закони «Про підприємництво», «Про підприєм -ства в У.») Іншим інститутом господар. законодавства є група н.а., які регулюють правове становище об'єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо. Законодавство про страхування регулює відносини між страховиками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю) і страхувальниками щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Антимонопольне законодавство представлене в першу чергу ЗУ «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності “, «Про Антимоноп комітет У» Законодавство про зовнішньоек діяльність. Основним нормативним актом тут с ЗУ «Про зов. екон. діяльність», який регул. такі види зов. екон діяльності: зовнішню торгівлю; економічне співробітництво; аісціалпшцю ні кооперацію ниробнищва, науки і техніки; економічні зв’язки в галузі будівництва; транспортні відносини, експедиторські операції; надання різноманітних послуг; банківські (кредиті, розрахункові та ін.) операції.^ 9.Колізії в господарському законодавстві. Становлення нац. господар. законод. в У. пов'яза- не з труднощами, викликаними насамперед економ. та соц.-політ. факторами. По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умовах існування старого загальносоюзного законодавства, яке склалося у період панування держ. власності як основи економ. системи, директивного планування та принципу демо- кратич. централізму в керівництві економікою. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про підприємниц- тво»,) одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з чинним законодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законод. з старим не лише перешкоджають створенню правопорядку в господар. відносинах, а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб'єктів підприємництва. По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про селянське (фермерське) господарство», Декрет КМУ «Про довірчі товариства», на момент прийняття були розраховані на регулювання неіснуючих або малорозвинених суспільних відносин. А оскільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні підносний, виникли труднощі як з дією прийнятих, гак із прийняттям нових н.а. (як це було з ангимонопольним законодавством та законодавством про приватизацію). Крім того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє невизначеність та очікування природного розвитку подій. По-третє, ще одна складність викликана припинен- ням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його колишніх республік. Визнання верховенства законодавства незалежних держав як одного з атрибутів державного суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для правового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та статути, Положення про поставки, Правила про договори підряду на капітальне будівництво тощо). Ці та інші упущення в українському законодавстві мають бути враховані новим парламентом У, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законод., яке б не лише викон. роль регулятора суспіль. віднос, а й сприяло недопущенню правопоруш. суб’єктами господарювання.^ 10.Господарське законодавство і господарське право, їх співвідношення. ГП. – є системою норм, які регулюють госп. відносини, тобто відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї госп. діяльності. Щодо ГЗ., то деякі науковці вважають, що воно є сукупністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки господарські правовідносини у народному господарстві. ГЗ.-це безмежно широка “суперсистема” законодавства, це не галузь, а “нормативний масив”, який охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства. Інша теорія каже, що предметом ГЗ. є госп. відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосп продукції в аграрних товаровиробників, відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у держ. страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності. Згідно з цією точкою зору ГЗ є самостійною галуззю- системою нормативних актів, правила яких регулюють госп відносини щодо організації та здійснення госп діяльності в галузі сусп виробництва і обігу. Тобто як галузь ГЗ окреслене лише госп відносинами і не включає всіх нормативних актів, які теж регулюють народне господарство.^ 11.Проблеми вдосконалення господарського законодавства. Становлення національного господарського законодавства в Україні пов'язане з труднощами, викликаними насамперед економічними та соціально-політичними факторами. По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умовах існування старого загальносоюзного законодавства, яке склалося у період панування держ. власності як основи економ. системи, директивного планування та принципу демо- кратич. централізму в керівництві економікою. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про підприємниц- тво»,) одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з чинним законодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законод. з старим не лише перешкоджають створенню правопорядку в господар. відносинах, а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб'єктів підприємництва. По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про селянське (фермерське) господарство», Декрет КМУ «Про довірчі товариства», на момент прийняття були розраховані на регулювання неіснуючих або малорозвинених суспільних відносин. А оскільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні підносний, виникли труднощі як з дією прийнятих, гак із прийняттям нових н.а. (як це було з ангимонопольним законодавством та законодавством про приватизацію). Крім того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє невизначеність та очікування природного розвитку подій. По-третє, ще одна складність викликана припинен- ням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його колишніх республік. Визнання верховенства законодавства незалежних держав як одного з атрибутів державного суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для правового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та статути, Положення про поставки, Правила про договори підряду на капітальне будівництво тощо). Ці та інші упущення в українському законодавстві мають бути враховані новим парламентом У, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законод., яке б не лише викон. роль регулятора суспіль. віднос, а й сприяло недопущенню правопоруш. суб’єктами господарювання.^ 12.Поняття та ознаки підприємницької діяльності(ПД). Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по иробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється ФО та ЮО, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому зак-вом. ПД хар-ся: мета, з якою зійс-ся, систематичність;під-во здійс-ся на власний ризик. Принципи під-ва: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до зак-ва; вільний найм працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених у Конституції У. Підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених Гос-ким Кодексом та іншими законами. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог Гос-го Кодексу.^ 13.Характеристика некомерційного господарювання.Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом. Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням певних вимог. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами. У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво. На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб'єкт господарювання, що здійснює некомерційну господарську діяльність, зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру, а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.^ 14.Обмеження в підприємницькій діяльності. За ст.4 ЗУ “Про ліцензування певних видів госп-ї діяльності” обмеженню у здійсненні підпр-кої діяльності підлягає:1. діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, здійснюється відповідно до ЗУ "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів". 2.Діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабміном У порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій - також і повними товариствами.3. Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів), виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку.4. Діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з вмістом не менш як 5% високооктанових кисневмісних добавок - абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабміном У.5.Діяльність, пов'язана з виробництвом зазначених у частині четвертій цієї статті високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабміном У". Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.^ 15.Принципи підприємницької діяльності. Підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по иробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється ФО та ЮО, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Підприємництво здійснюється на основі таких принципів: 1.вільний вибір видів діяльності; 2.залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; 3.самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; 4.вільний найм працівників; 5.залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; 6.вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; 7.самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.^ 16.Умови здійснення підприємницької діяльності. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, крім об'єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем прожи вання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом. Відомості про зареєстровані суб'єкти підприємницької діяльності вносяться до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок його ведення визначається КМУ. Для державної реєстрації суб'