1. Винекнення фінансів.Фінанси від лат. Finish- завершення виникли в 14-15 ст. історичний характер фінансових відносин полягає в тому, що виникнення фінансів пов’язане з 2-ома суспільно-економічними передумовами: 1. Виникнення держави і розвиток державності 2. Розвиток ТГВ. Виникнення держави призводить до об’єктивної необхідності розподілу і перерозподілу створеного суспільного продукту ВВП=С+V+M Фінансові відносини виникли з розвитком ТГВ, коли натуральні податки почали справлятися в грошовій формі. Початком фінансових відносин є створення додаткового продукту у сфері виробництва та його послідовний розподіл. Через первинний розподіл суспільного продукту забезпечується відтворення викоританих в процесі виробництва, засобів виробництва (основних фондів та обігових коштів) та робочої сили. Державні фінанси виникають в процесі вторинного розподілу і перерозподілу суспільного продукту. Фінанси як історична категорія розвивається як кількісно так і якісно. На початковому етапі розвитку державні фінанси включали лише один бюджет, а потім стали формувати соціальні фонди. Якісний розвиток фінансів це виникнення нових форм фінансових відносин. З’являються нові податки, платежі. Передумовою виникнення фінансів є наявність товарного виробництва, товарно-грошових відносин, суспільного розподілу праці, дії економічних категорій та законів, а також наявність держави.^ 2.Суть і визначення фінансів Фінанси — сукупність економічних відносин, пов'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства. Предметом науки про фінанси є фінансові відносини, які виникають на всіх рівняхгосподарювання:Загально-державному (мікрорівні)Регіональному(рівень адміністративно - територіальних одиниць)- місцеві органиМакрорівні (рівень суб‘єктів господарювання)Міжнародному рівні- міжнародні суб’єкти господаювання: інститути і урядиОб'єктами даних відносин є національне багатство і вироблений ВВП. ВВП, як об'єкт фінансових відносин, характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює. За умов, коли об'єктом фінансових відносин виступає національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємці, робітники і службовці, держава. Права підприємств та робітників і службовців відображають їх незаперечні права власності на вироблений ВВП. У рамках державного сектора економжи такі самі права власності належать державі, яка виступає в даному випадку звичайним підприємцем. Фінанси як об’єктивна економічна категоря це грошові відносини які виникли в процесі розподілу і перерозподілу вартості ВВП та національного багацтва у зв’язку з формуванням грошових доходів та накопичень у суб’єктів господарювання та держави з метою їх використання на розширене відтворення виробництва і задоволення інших суспільних потреб. Ознаки: 1. Фінанси це грошові вартісні відносини. 2. Фінанси це категорія розподілу. В процесі розподілу ВВП формуються цільові грошові фонди ДЦ та ЦФ фін. рес.3.Матеріальною основою фінансів є фінансові ресурси які формуються у суб’єктів господарювання та держави. ^ 3. Функції фінансів Розподільна (розподіляє створений продукт; за допомогою цієї функції створюються фонди) та перерозподільча (перерозподіл створеного продукту, тобто повторний розподіл між членами суспільства); Суть розподільної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. На відміну від цін фінанси насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП. Механізм дії розподільної функції фінансів пов'язаний зі схемою розподілу ВВП- Він включає в себе кілька стадій: 1) первинний розподіл - це розподіл заново створеної вартості й формування первинних доходів суб'єктів, зайнятих у створенні ВНП.2) перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів.3) вторинний розподіл це другий етап перерозподілу в частині формування первинних доходів фізичних осіб, які зайняті в бюджетній сфері.Будучи тісно пов'язаною із розподільною функцією, контрольнафункція фінансів через кількісні параметри відповідних фінансових показників дозволяє оцінити результати господарської діяльності підприємств і прийняти відповідні рішення, направлені на усунення виявлених негативних моментів. Суть контрольної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням доходів суб'єктів обмінно-розподільних відносин. У процесі цього контролю охоплюється вся діяльність юридичних і фізичних осіб та держави. Регулююча (фінанси можуть як стимулювати виробництво так і пригноблювати його). Регулююча функція пов'язана з втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) в процесі відтворювання. З метою регулювання економіки і соціальних відносин використовуються також фінансове і бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів.^ 6.Суть і структура фінансової системи За внутрішньою будовою Фінансова система - сукупність відносно обособлених взаємозв'язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП. Внутрішня структура фінансової системи складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. Ланка показує обособлену частину фінансових відносин. Виділення ланок проводиться за ознакою наявності або обособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин. Виділяють чотири сфери:рівень мікроекономіки — фінанси суб'єктів господарюванняЛанки: 1. Фінанси підпр які займ комерц діяльністю 2. Фінансові організації та установи які функціонують на некомерційній основі (невиробнича сфера) 3. Фінанси громадянських органзацій, творчих спілок різних фондів 4. Фінанси населення рівень макроекономіки — державні фінанси характеризують фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового призначення, фінанси державного сектора.;рівень світового господарства — міжнародні фінанси відображають перерозподільно-обмінні відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні. Ланки: 1. міжнародні розрахунки характеризують рух вартості між окремими країнами 2. міжнародні організації можуть надавати фінансову допомогу окремим країнам 3. міжнар фін інститути характеризують зародження єдиної фінансової системи світового співробітництва. забезпечуюча сфера — фінансовий ринок охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Ланки: 1. ринок грошей забезпечується кредитною системою це сукупність кредитних установ, які здійснюють концентрацію тимчасово вільних грошей та їх надання в кредит. 2. ринок капіталу – сфера торгівлі не тільки грішми, а й правом власності. Обособленою ланкою фінансової системи виступає страхування: соціальне, страхування майна, особисте страхування, стрхув ризиків, відповідальності, перестрахування. ^ 7.Місце і роль фінансового апарату Організаційна структура фінансової системи — сукупність фінансових органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами. В основі виділення органів управління фінансовою системою лежить її внутрішня структура. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади і управління.До організаційного складу фінансової системи України входять: а) органи управління: Міністерство фінансів; Державна податкова адміністрація; Контрольно-ревізійна служби; Казначейство; Рахункова палата; Аудиторська палата;Комітет з нагляду за страховою діяльністю; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування; Державний інноваційний фонд;б) фінансові інститути: Національний банк; комерційні банки; страхові компанії; небанківські кредитні установи (ломбард тощо); міжбанківська валютна біржа; фондові біржі; фінансові посередники на ринку цінних паперів.^ 12.Суть, завдання і цілі фінансової політики Фінансова політика — сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Основні завдання фін політ на сучасн етапі вихід ек-ки з кризового стану та збалансування тов-грош відносин, фінансових відносин. Напр виріш: удоскон податк сист, скорочення рівня централізованих коштів в руках держ, удосконалення кред сист, розв фін ринку, ефективність інвестицій, скорочення бюдж дефіц та інші. Основні завдання Ф політики: 1)знаходження науковообгрунт концепц розвитку Ф; 2)визначення осн шляхів використ Ф на перспективу та на сучасн етапі; 3)здійсненпя практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Ф політика як особлива сфера ек діяльн держави направлена на мобілізацію Ф рес-ів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення функцій держави.^ Фінансова стратегія довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і передбачає рішення крупномасштабних задач, які визначаються економічною і соціальною стратегією. У процесі розробки фінансової стратегії прогнозуються основні напрями розвитку фінансів, намічаються принципи використання і організації фінансів, вирішується питання про необхідність концентрації фінансових ресурсів на тих напрямах розвитку економіки, які розроблені і прийняті економічною політикою. Економічна політика це взаємопов'язана система довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплексу відповідних державних рішень (законів, постанов, інших нормативних актів) та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.Отже, фінансова політика, як складова частина економічної політики, вирішує задачі вишукування, концентрації і акумуляцій фінансових ресурсів і їх розподілу у напрямах розвитку, які виробляються економічною політикою.^ Фінансова тактика рішення задач на певному етапі розвитку країни і забезпечення цього розвитку шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових ресурсів, направлених на рішення задач фінансової політики. Фінансова тактика більш гнучка, оскільки вона визначається рухливістю економічних умов і соціальних чинників.Фінансова стратегія і фінансова тактика взаємопов'язані. Стратегія створює умови для рішення тактичних задач, а також виявляє вирішальні дільниці розвитку і приводить у відповідність зі способами і формами організації фінансових відносин і взаємозв'язків. Фінансова тактика дозволяє в більш стислі терміни і з найменшими витратами вирішувати задачі фінансової стратегії.^ Перший напрям фінансової політики можна сформу- лювати як постійне сприяння розвитку виробництва, під- тримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення. Другим напрямом фінансової політики держави є мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій. ^ 13. Структура фінансового механізму. Фінансовий механізм — сукупність форм, методів створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення. Інструментами виступають податки і неподаткові надходження. Основними елементами фінансового механізму є: 1. Фінансове планування — діяльність з формування, використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, призначених для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання. 2. Фінансові важелі (прибуток, ціна, орендна плата, амортизаційні відрахування, дивіденди, фінансові санкції, процентна ставка, дисконт), стимули, нормативи які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів, фінансові показники — абсолютні величини, які характеризу- ють створення і використання фінансових ресурсів в економіцідержави, її фінансове становище, результати господарськоїдіяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового національного продукту за допомогою фінансів. 3. Управління фінансами- сукупність прийомів і методів впливу на об'єкт для досягнення певної мети. 4. Фінансовий контроль- контроль з боку держави за формуванням і використанням грошових коштів; фінансовий аудит- процес детальної перевірки правильності складання фінансової звітності та аналіз фінансового стану підприємства. 5. Фінансове право- сукупність юридичних норм, які регламентують фінансові відносини щодо формування, розподілу і викорис- тання фінансових ресурсів усіх рівнів^ 18.Зміст фінансового контролю.Фінансовий контроль — форма контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обРрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави. Ф. к, є формою реалізації контрольної функції фінансів. Об'єктом Ф. к. виступають грошові розподільчі й перерозподільчІ процеси при формуванні й використанні фінансових ресурсів.В Україні Ф. к, по лінії державної виконавчої влади здійснюється Міністерством фінансів України, Головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства фінансів України. Окремі функції Ф, к. здійснюють Державна податкова адміністрація України, Державний митний комітет України, Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, Державне казначейство України та деякі інші органи. Ф. к. поділяється на державний, відомчий, господарський тощо. За формами проведення розрізняють Ф. к. попередній, поточний і наступний.Методами контролю є перевірки, ревізії, обстеження, аналіз. До >. к. відноситься незалежний фінансовий аудит.^ 14.Фінансове плануванняФінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх гульового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування.Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.^ Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні питання:які грошові засоби може мати підприємство в своєму розпорядженні;які джерела їх надходження;чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.24 Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх гульового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Фінансове планування – це найважливіший елемент бізнес-плану, якийскладається як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічноюфінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:прогноз обсягів реалізації;баланс грошових надходжень та витрат;таблицю доходів та витрат;прооогнозований баланс активів та пасивів підприємства;розрахунок точки беззбитковості. Нині найбільш поширеною формою фінансового плану є баланс доходів та витрат.^ 33.Суть і функції податків. Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.Податок-це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.^ Функції податків як фінансової категорії випливають з функції фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції- розподільну і контрольну. Податки безпосередньо повязані з росподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особамию Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.Фічкальна функція є основою ухарактеристиці сутності подітків, вона визначає їхнєсуспільне призначення.^ Суб'єкт податку юридичні і фізичні особи, які зобов'язані платити даний податок. Об'єкт податку предмет або майно, що підлягає оподаткуванню. Джерело податку прибуток суб'єкта, з якого сплачується податок (джерело може співпадати з об'єктом).^ Одиниця оподаткування одиниця вимірювання об'єкта.Податкова ставка величина податку на одиницю обкладення. Ставки бувають:а). пропорційні (діють в єдиному проценті до об'єкта обкладення незалежно від його величини);б). прогресивні (об'єкти групуються).^ Податкові пільги повне або часткове звільнення суб'єкта від податку.34. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.^ За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві, За способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.^ За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. ^ Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.37. Податок на прибуток підприємств, який стягується в Україні, має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цеп вплив може здійснюватись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів- Але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено ного великим бюджетним значенням.Платниками податку на прибуток є:1. З числа резидентів — суб'єкти і несуб'єкти господарської діяльності, а також їх філії, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.2. З числа нерезидентів — фізичні або юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.Виключені з числа платників Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), а також установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту.Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скориговапого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань. Тобто, для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно визначити відповідно суму скоригованого валового доходу, суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються. Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в розмірі 30% до об'єкта оподаткування. Крім того, передбачені й інші ставки оподаткування. Так, за оподаткування страхової діяльності застосовуються такі ставки:— ^ 3% валового доходу (крім доходу від страхування й перестрахування життя);— 6% валового доходу за дострокового розторгнення договору про страхування життя;— ^ 15% валового доходу нерезидентів від перестрахування ризиків на території України.У розмірі 50% від основної ставки оподатковується прибуток від реалізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах.Суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковується за ставкою 6%.Прибутки нерезидентів, що не здійснюють підприємницької діяльності в Україні (не мають тут постійного представництва), але отримані з джерел на території України, оподатковуються за ставкою 15%.Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця.. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.Він займає одне з провідних місць щодо надходжень до бюджету.^ 38. Прибутковий податок з громадян стягується безпосередньо з доходів платників — фізичних осіб.. В Україні питома вага цього податку в •юсязі доходів незначна, що є наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряиу залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. А недоліком є значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Платниками прибуткового податку в Україні е фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства — як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. 1)17 не оподатковується2)18 – 85 10% від суми, що перевищує розмір одного неоподаткованого мінімума.3)86 – 170 2) + 15% від суми, що перевищує розмір 5 неоподаткованих мінімумів.4)176 – 1020 3) + 20% від суми, що перевищує розмір 10 неоподаткованих мінімумів.5)1021 – 1700 4) +30% від суми, що перевищує розмір 60 неоподаткованих мінімумів.6)1700 > 5) + 40% від суми, що перевищує розмір 100 неоподаткованих мінімумів.Прибутковий податок на доходи громадян, одержаний за місцем основної роботи нараховується, утримується і перераховується до бюджету підприємствами . Оподаткування доходів, отриманих не за місцем основної роботи, провадиться по ставці 20%. Громадяни повинні до 1 березня подати декларацію про одержані доходи.40.Місцеві податки і збори З прийняттям в лютому 1997 року Закону України «Про систему оподаткування» встановлено 16 видів платежів: два місцеві податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон).Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Податки і збори, названі вище, сплачують юридичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формуванняїхнього прибутку.Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Останній обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку — 10% від об'єкта оподаткування (фонду оплати праці).Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, щооподатковувалася у попередньому місяці.Податок з реклами. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).Податок з реклами стягується зі всіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);друкуються на спортивному одязі чи майні.Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.Рекламодавці сплачують податок під час сплати послуг. Виробники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору є юридичні особи, що використовують символіку з комерційною метою. Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від вартості об'єкта оподаткування.^ 29. Суть і структура бюджету Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна економічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету — задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із формуванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління. Доходи бюджету виражають відносини між державними та юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни. Видатки бюджету- це економічні відносини, які виникають у звязку з розподілом і використанням грошових коштів держави за галузевим, цільовим і територіальним призначенням. Формою прояву категорії “доходи бюджету” служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріяльним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Категорія “видатки бюджету” проявляється через конкретні види платежів.^ 30. Бюджетний процесу і його етапи.Бюджетний процес – регламентована законом діяльність органів влади і управління по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню бюджету.Складання бюджету належить до відання органів держ.викон.влади і виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів. Ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за цільовим, економним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів. Верховна Рада України визначає осн.напрями бюдж.політики спец.постановою(бюджетною резолюцією), яка в загальному вигляді окреслює пріорітети бюдж.політики держави на анст.бюдж.рік Закони У. Щодо змінд оходів або видатків держ.бюджетів на наст.рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюдж.резолюції. Кабінет Міністрів щорічно своєю постановою встановлює порядок і строки виконання робіт зі складання і розгляду бюджету кожним учасником бюдж.процесу. Роботу зі скл-ня і розгляду бюджету очолює Міністерство фінансів України. Верх.Рада України, ВерхРада АРК, місцеві Ради нар.депутатів та органи держ.виконавчої влади і виконавчих органів місцевих Рад визначають зі своїх бюджетів обсяг фінансування заходів соц-культ.розвитку, визначають напрями викор.коштів бюджетів.^ 26.Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з підприємствами, організаціями, і громадянами в процесі формквання бюджетного фонду країни.Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних задач, які вирішуються суспільством. Так, країни з ринковою економікою, доходи своїх бюджетів формують, в основному, за рахунок податків. Бюджетні доходи , з однієї сторони, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різноманітними учасниками відтворювального процесу, а з іншої- віступають обєктом подальшого розподілу вартості, так як остання використовується для формування бюджетних фондів територіального, галузевого і територіального призначення. Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових засобів в бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від вирішуваних суспільсьвом економічних задач. . Характеристика структури доходів Держ.бюджету України згідно кожної з виділених класифікаційних ознак.1.В залежності від джерел формування: податки від юрид.і фіз.осіб, позики, надходження від реалізації держ.власності. 2.По методам справлення: податкові надходження (податки, платежі), неподаткові надходження (позики, кредит НБУ, емісія, дивіденди по держ.акціях, доход від реалізації мат.резервів, доходи з погашення бюдж.позик.) 3. В залежності від видів под