ПроектЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державного комітету ветеринарної медицини України від " "_____________ 2010 №__________ Ветеринарно-санітарні правила при зборі, знешкодженні та утилізації загиблих тварин і відходів, що отримують при переробці сировини тваринного походження1. Загальні положення1.1. Ветеринарно-санітарні правила при зборі, знешкодженні та утилізації загиблих тварин і відходів, що отримують при переробці сировини тваринного походження (далі - Правила) розроблені відповідно до Законів України "Про ветеринарну медицину", "Про відходи", "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" та постанови Верховної Ради України від 05.03.1998 № 188/98-ВР "Про Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки". 1.2. Правила встановлюють основні ветеринарно-санітарні вимоги при зборі, знешкоджені та утилізації загиблих тварин і відходів, що отримують при переробці сировини тваринного походження. Ці Правила поширюються на місцеві органи виконавчої влади, суб’єктів господарювання всіх форм власності, що займаються утриманням, розведенням, обігом тварин, переробкою сировини тваринного походження та збиранням, знешкодженням, утилізацією загиблих тварин і відходів, що отримують при переробці сировини тваринного походження, непридатних для споживання продуктів тваринного походження, а також виготовленням, зберіганням та реалізацією продукції, одержаної з них.1.3. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за дотриманням цих Правил здійснюється установами державної служби ветеринарної медицини відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 року № 1075 "Питання Державного департаменту ветеринарної медицини".1.4. Вимоги цих Правил повинні враховуватись при розробці державних стандартів, санітарних правил, інших нормативно-правових актів, що регламентують питання обігу зазначеної сировини та продукції, виготовленої з неї.^ 2. Терміни та визначенняУ цих Правилах застосовуються такі основні терміни та визначення:Ветеринарно-санітарні правила - нормативно-правовий акт, що встановлює ветеринарно-санітарні та інші вимоги, невиконання яких створює загрозу для навколишнього середовища, здоров’я людей і тварин.^ Ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного і рослинного походження, включаючи обов’язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.^ Відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні або економічні передумови.^ Завод з переробки відходів тваринного походження (далі - ЗПВТП) - суб’єкт господарювання будь-якої форми власності із завершеним виробничим циклом, що здійснює збір, перевезення, зберігання, обробку (переробку), утилізацію, видалення, знешкодження відходів, реалізацію та зберігання готової продукції відповідно до законодавства України.^ Захоронення відходів (знищення) – остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив на навколишнє середовище та здоров’я людини не перевищував встановлених нормативів.^ Зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх вилучення та утилізації).Збір відходів - діяльність, пов’язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації.^ Збір і заготівля відходів як вторинної сировини - діяльність, пов’язана із збором, закупівлею, прийманням, зберіганням, обробкою (переробкою), перевезенням і реалізацією відходів ЗПВТП на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.^ Знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічної, фізико-хімічної чи біологічної обробки.Конфіскати - туші, частини туші та органи худоби, визнані ветеринарно-санітарним наглядом непридатними на харчові потреби, але допущені для виробництва кормової і технічної продукції.^ Корми тваринного походження - борошно м’ясне, кісткове, м'ясо-кісткове, рибне, печінкове, кров’яне, пір’яне, жир. Жива риба для корму, молоко і молочні продукти, м'ясо та інші продукти тваринного походження, призначені для годування тварин, основу яких становить білок тваринного походження.^ Кормове борошно тваринного походження - продукт, який отримують із нехарчових відходів, конфіскатів, малоцінних субпродуктів, із трупів худоби, допущених спеціалістом ветеринарної медицини для перероблення на кормове борошно.^ М’ясне борошно - кормовий продукт, що виробляють з м’якушевих відходів забою та перероблення худоби з додаванням до 10 відсотків кісток.М’ясо-кісткове борошно - кормовий продукт, що виробляють з м’якушевих відходів забою та перероблення худоби з додаванням до 45 відсотків кісток.^ Кісткове борошно - кормовий продукт, що що виробляють із сирих та виварених кісок, паренки, кісткового напівфабрикату, кісткового залишку.Небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища, здоров’я людей та тварин і які потребують спеціальних методів й засобів поводження з ними.^ Нормативні документи - стандарти, технічні умови, технологічні інструкції тощо.Обіг продукції тваринного походження - діяльність суб’єктів господарювання, яка пов’язана з утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, а також з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного походження.^ Обробка (переробка) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи знищення.^ Органічні добрива - продукти, що виробляють з відходів тваринного походження (в тому числі кормових продуктів тваринного походження, що не відповідають вимогам діючих нормативних документів).^ Протеїно-вуглеводна мінеральна добавка (провумін) - кормовий продукт, одержаний з органічної (тваринного і рослинного походження) та відповідної мінеральної сировини, яка допущена для виробництва кормової продукції.Утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.^ 3. Ветеринарно-санітарні вимоги до території та приміщень ЗПВТП3.1. ЗПВТП будується за типовими чи індивідуальними проектами, розробленими відповідно до діючих норм технологічного проектування, погодженими з державними установами ветеринарної медицини. Вибір земельної ділянки під будівництво заводу і приймання закінчених будівельних об'єктів проводять комісійно за погодженням з місцевими органами державної служби ветеринарної медицини, санітарно-епідеміологічної служби, державної екологічної служби та органів місцевого самоврядування. 3.2. Територію для розміщення заводу вибирають на підвищеному сухому місці, на відстані не менше 1000 м від житлових, комунальних будівель і тваринницьких ферм, 3000 м від спеціалізованих тваринницьких господарств. 3.3. Територія заводу повинна бути огороджена суцільним парканом не менше 2 м висотою. Із внутрішньої сторони мають бути зелені насадження шириною не менше 3 м. 3.4. Територію і виробничий корпус заводу поділяють на дві зони - неблагополучну і благополучну у ветеринарно-санітарному відношенні, які повинні ізолюватися одна від одної суцільною стіною. Між зонами має бути санпропускник і дезінфекційний пункт для знезараження спецавтомашин. Територію неблагополучної зони заводу покривають твердим водонепроникним покриттям і обладнують системою каналізації для відведення та знешкодження стічних вод. У неблагополучній зоні проводять приймання сировини, її попередню обробку, зняття шкір та розтин трупів тварин, за необхідності подрібнення сировини, завантаження у вакуум-горизонтальні (вертикальні) котли та інше обладнання для термообробки. У спеціально відведених місцях неблагополучної зони проводять дезінфекцію шкірсировини та автотранспорту. На території неблагополучної зони повинно бути приміщення для розміщення: відомчої служби ветеринарної медицини ЗПВТП, що займається вхідним ветеринарно-санітарним контролем сировини; приймання сировини та її розміщення; розтину трупів тварин і відбору зразків; подрібнення сировини; дезінфекції шкірсировини, тощо. В цій зоні ведеться реєстрація надходження сировини у відповідних журналах, результатів розтину трупів тварин, лабораторних досліджень сировини, якості дезінфекції спецавтотранспорту, шкірсировини, тощо. Відомча лабораторія ветмедицини ЗПВТП повинна розміщуватися на кордоні неблагополучної та благополучної зони та мати два відділення для проведення вхідного ветеринарно-санітарного контролю сировини та вихідного контролю готової продукції. У приміщеннях, розташованих у благополучній зоні виробничого корпусу розміщують технологічне устаткування для переробки сировини на м'ясо-кісткове, кісткове борошно, провумін, технічний жир, добрива, проведення утилізації. У цій зоні заводу розміщують об'єкти господарського призначення (склади, котельню, гараж та ін.). 3.5. Приміщення виробничих цехів повинні бути світлими, підлога покрита водонепроникним покриттям та мати достатній нахил для стічних вод. Стіни повинні бути рівними, з облицюванням, що легко піддаються очищенню, миттю та дезінфікції. Виробничі приміщення обладнують системами опалення і приточно-витяжної вентиляції. 3.6. Спеціалізовані заводи з переробки відходів тваринного походження повинні бути підприємствами закритого типу. На територію цих заводів категорично забороняється вхід стороннім особам, а також в'їзд транспорту, не пов'язаного з обслуговуванням заводу. 3.7. При будівництві й експлуатації заводу з переробки відходів тваринного походження повинні бути передбачені умови, що забезпечують повне виключення всякої можливості контактування не знешкодженої сировини, що надходить, з готовою продукцією.^ 4. Санітарно-гігієнічні вимоги до обслуговуючого персоналу ЗПВТП 4.1. Особи, що працюють на заводі, повинні систематично проходити медичний огляд, мати особисту медичну книжку, бути забезпеченими спеціальним санітарним одягом та взуттям відповідно до діючих норм. 4.2. Персонал заводу повинен пройти навчання по дотриманню правил особистої гігієни. 4.3. Перед входом у виробничі приміщення неблагополучної зони працівники зобов'язані переодягнутись в санітарному пропускнику, прийняти душ і одягти чистий, продезінфікований спецодяг і взуття. По закінченні роботи спецодяг і взуття здають для дезінфекції й прання, приймають душ і одягаються. 4.4. Переміщення працюючого персоналу з однієї зони в іншу дозволяється тільки після обробки у ветеринарно-санітарному пропускнику. Виходити з території заводу в спеціальному одязі (далі - спецодяг) і спеціальному взутті (далі - спецвзуття), а також виносити їх за межі заводу категорично забороняється. Зазначений у даному пункті режим є обов'язковим. 4.5. Відвідування заводу сторонніми особами може бути допущено лише як виняток з дозволу директора заводу та відома офіційного лікаря ветеринарної медицини або головного державного інспектора ветмедицини району (міста) на території якого знаходиться завод. Особи, що відвідують неблагополучну зону заводу, зобов'язані пройти через санпропускник і одягти спецодяг та спецвзуття.^ 5. Ветеринарно-санітарні вимоги до збору, транспортування загиблих тварин і відходів, що отримують при переробці сировини тваринного походження5.1. ЗПВТП приймає для переробки чи знищення трупи тварин незалежно від місця та причин падежу (що не суперечить нормативно-правовим актам), а також мертвонароджені плоди, нехарчові відходи м'ясної, рибної, шкіряної промисловості, відходи інкубаторів, зіпсовані харчові продукти тваринного й рослинного походження, забиті та загиблі дикі тварини, а також відходи від усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності (господарств, підприємств, тощо), які переробляють сировину тваринного, а за необхідності й рослинного походження. 5.2. Перевезення, приймання і подальша переробка (утилізація) трупів тварин, мертвонароджених плодів, боєнських конфіскатів і інших відходів, на заводі проводяться з дотриманням запобіжних заходів і вимог особистої гігієни. 5.3. Збір та транспортування загиблих тварин здійснюється спеціальним автотранспортом не пізніше, ніж через 48 годин після одержання заявки на вивіз. 5.4. Загиблі тварини з осередку епізоотії вивозяться негайно найкоротшим шляхом спеціальним транспортом (далі-спецавтотранспортом), конструкція якого виключає розповсюдження збудників хвороб. Після розвантаження транспорт дезінфікується, ретельно очищується та миється як у середині, так і ззовні на спеціально облаштованій мийці (дезінфекаційному пропускнику). 5.5. Усі трупи тварин, що надходять з господарств, повинні бути ідентифіковані і супроводжуватися ветеринарним документом із зазначенням номеру, приналежності трупа, причини загибелі тварини або передбачуваного діагнозу. Суб’єкти господарювання (власники) зобов'язані вжити заходів щодо надійної ізоляції, що виключає доступ до них тварин, гризунів, птахів, комах, тощо. 5.6. Суб’єкт господарювання (власник відходів) несе відповідальність за їх укриття, вилучення, знешкодження та утилізацію. 5.7. Після збору трупів тварин і завантаження їх в автотранспорт дезінфікують місце, де лежали трупи або їх частини, а також інвентар, використаний при зборі. Дезінфекцію проводить представник ЗПВТП, що забирає трупи тварин. 5.8. Перевезення на завод трупів тварин, боєнських конфіскатів та інших відходів тваринного походження від суб’єктів господарювання (власників) проводиться власними засобами заводу (автотранспортом, спеціально призначеним для таких цілей). 5.9. Стоянки спецавтотранспорту у пунктах, не передбачених маршрутом, забороняються. 5.10. Транспортні засоби з трупами тварин, конфіскатами та іншими відходами пропускаються на завод тільки через в'їздні ворота неблагополучної зони. 5.11. Транспортні засоби, інвентар, інструменти та обладнання післякожного випадку транспортування відходів тваринного походження та інших біологічних відходів на ЗПВТП після вивантаження направляють у дезінфекційний пропускник для їх дезінфекції та миття. Для дезінфекції застосовують деззасоби, зареєстровані в Україні відповідно до настанов по їх застосуванню. Проведення миття та дезінфекції спецавтотранспорту реєструється в спеціальному журналі, який ведеться на дезінфекційному пропускнику та ставиться відмітка в шляховому листі. Виїзд недезінфікованого автотранспорту з неблагополучної зони категорично забороняється. 5.12. Після кожного рейсу, перед виїздом з неблагополучної зони заводу, водії спецавтотранспорту здають у ветеринарно-санітарному пропускнику (далі - ветсанпропускник) використаний спецодяг і взуття для дезінфекції, приймають душ і одягають чистий спецодяг і взуття. 5.13. На виїзд спецавтотранспорту з території заводу в кожному окремому випадку відповідно призначений наказом директора працівник заводу видає дозвіл, про що робить відмітку в шляховому листі. 5.14. При в'їзді на благополучну територію заводу для дезінфекції ходової частини автотранспорту розміщують дезінфекційний бар'єр, заповнений розчином деззасобу, що зареєстрований в Україні, відповідно до настанови по застосуванню. Розміри дезінфекційного бар'єру для ходової частини автомашин: глибина котловану 20 – 25 см, довжина основи дна не менше 6 м, ширина дорівнює ширині проїзної частини дороги (воріт). Під’їздні шляхи до ЗПВТП повинні бути зручними і мати тверде покриття. 5.15. Відповідно призначений наказом директора працівник заводу під контролем офіційного лікаря ветмедицини не рідше одного разу в неділю зобов'язаний перевіряти герметичність спеціального автотранспорту і контейнерів. 5.16. Заїзд та виїзд спецавтотранспорту реєструється на контрольно-пропускному пункті у спеціальному журналі.^ 6. Ветеринарно-санітарні вимоги щодо переробки та утилізації загиблих тварин і відходів, що отримують при переробці сировини тваринного походження6.1. Трупи тварин, що надійшли на завод, відразу ж зважують, перевіряють відповідність номеру бірки на трупі і супровідному документі та реєструють його в пронумерованому і прошнурованому та завіреному печаткою журналі (див. додаток). 6.2. Розтин трупів тварин проводять у сировинному відділенні заводу під наглядом лікаря ветеринарної медицини з дотриманням діючих правил. 6.3. Зняття шкір із трупів тварин, підготовка сировини до переробки і її термічна обробка проводяться в порядку, передбаченому спеціальною технологічною інструкцією з виробництва сухих кормів тваринного походження, затвердженою в установленому порядку. 6.4. Вміст кишечнику трупів тварин разом зі стічними водами з неблагополучної зони і санпропускників стерилізують гострою парою під тиском 2 атмосфери при температурі 120°С протягом 30-ти хвилин у спеціальних ємностях. При встановленні падежу тварин від сибірки, стічні води стерилізують при температурі 140°С протягом години. 6.5. Зняті шкіри, роги, копита у всіх випадках піддають дезінфекції. 6.6. На заводах (підприємствах), що виготовляють м’ясне, м’ясо-кісткове та кісткове із залишків забою та трупів тварин та іншу продукцію тваринного походження, що містить білки жуйних тварин, повинен бути забезпечений технологічний режим, що відповідає температурі 135°С, тиску 3 атмосфери та часу обробки протягом 30-ти хвилин. 6.7. Після прийому трупів, як зазначено у розділі 5 даних Правил, при підозрі на сибірку лікар ветеринарної медицини заводу зобов'язаний терміново повідомити лікаря ветмедицини господарства, офіційного лікаря ветеринарної медицини, який здійснює ветеринарно-санітарний контроль за роботою підприємства та Головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста). До одержання вказівок Головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) прийняття відходів та розтин і переробка трупів забороняється. 6.8. У випадках одержання позитивного результату дослідження на сибірку методом мікроскопії, а також при підозрі на наявність сапу, сказу, емфізематозного карбункулу, ензоотичного лімфангоїту, злоякісного набряку, брадзоту, чуми великої рогатої худоби й інших гострих інфекцій, поступають відповідно з діючими інструкціями щодо профілактики та боротьби з цими небезпечними захворюваннями (вони підлягають знищенню без розтину разом зі шкірами в трупоспалювальній печі або в спеціальному котлі для стерилізації).^ 7. Ветеринарно-санітарні вимоги до готової продукції7.1. Завод забезпечує переробку трупів тварин, відходів сировини тваринного походження, зіпсованих харчових продуктів, тощо (далі – вторинна сировина, для якої розроблені методи переробки) на: м’ясне, м’ясо-кісткове та кісткове борошно, провумін, органічно-мінеральні добрива, технічний жир. 7.2. Всі продукти утилізації, які одержуються при переробці трупів і відходів тваринного походження, обробляються за допомогою спеціального обладнання за умов, які забезпечують знищення всіх патогенних мікроорганізмів і зменшення загальної бактеріальної забрудненості до 10-5 мікробних клітин у 1 г готового продукту. Устаткування, на якому проводиться термічна обробка сировини, повинно бути обладнано засобами контролю температури, моніторинг якої проводиться згідно діючих вимог. 7.3. Для недопущення контамінації готової продукції, обладнання і приміщення систематично піддають відповідній санітарній обробці (дезінфекція, миття, тощо), якість якої перевіряється відповідно діючих ветеринарно-санітарних вимог. 7.4. Працівники повинні дотримуватись правил особистої та виробничої гігієни, в тому числі працювати тільки в спецодязі, не виходити в ньому за територію цеху готової продукції. Спецодяг повинен систематично піддаватись санітарній обробці. 7.5. Готова продукція, що виробляється в умовах заводу, за показниками вмісту токсичних елементів, радіонуклідів, а також показниками мікробіологічного забруднення повинна відповідати вимогам діючої нормативної документації. 7.6. Відпускають кормове борошно тваринного походження, м’ясне борошно, м’ясо-кісткове борошно, кісткове борошно та іншу продукцію тваринного походження, що містить білки жуйних, лише для годівлі птиці та риби. ^ 8. Порядок проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації на ЗПВТП8.1. Територія ЗПВТП та всі приміщення повинні знаходитися в чистоті і піддаватися систематичній дезінфекції, що є найважливішим технологічним заходом на підприємстві. 8.2. На території і у всіх приміщеннях ЗПВТП повинно постійно проводитись моніторинг по виявленню гризунів і комах та робота по боротьбі з ним відповідно до діючих інструкцій. 8.3. Об'єктами ветеринарної дезінфекції на заводі є територія, виробничі і побутові приміщення, устаткування, інвентар, спеціальний і санітарний одяг, спецавтотранспорт, що доставляє сировину на завод. 8.4. При дезінфекції приміщень спочатку зрошують підлогу, а потім стіни, стелю та внутрішнє устаткування, по закінченні повторно дезінфікують підлогу. Особливу увагу звертають на очищення нижніх частин стін. Дезінфікуючим розчином ретельно зрошують кожен оброблюваний об'єкт деззасобами зареєстрованими в Україні та у відповідності до настанов по їх застосуванню. Після трьохгодинної експозиції всі об'єкти промивають водою. 8.5. Профілактичну дезінфекцію приміщень і території благополучного сектора заводу проводять не рідше одного разу в 30 днів одним з деззасобів, що зареєстрований в Україні, відповідно до настанов по застосуванню. 8.6. Дезінфекцію внутрішнього обладнання (візків, ковшів, тощо), інвентарю і приміщень неблагополучної зони заводу при неспорових інфекціях проводять щоденно наприкінці зміни деззасобами зареєстрованими в Україні та у відповідності до настанов по їх застосуванню. 8.7. Дезінфекцію неблагополучної території заводу проводять не рідше двох разів у 10 днів одним з деззасобів, що зареєстрований в Україні, відповідно до настанов по застосуванню. 8.8. При встановленні сибірки, емфізематозного карбункула та інших особливо небезпечних заразних хвороб, дезінфекцію неблагополучної зони заводу проводять одним з наступних розчинів: хлорного вапна, що містить 5 відсотків активного хлору, 10-ти відсотковим розчином однохлористого йоду, 10-ти відсотковим гарячим розчином їдкого натру або іншими деззасобами, що зареєстрований в Україні, відповідно до настанов по застосуванню та проводять відбір змивів з обладнання і приміщень на місті проведення дезінфекції. 8.9. Для боротьби з гризунами та комахами в приміщеннях ЗПВТП використовують ветеринарні препарати, які зареєстровані в Україні відповідно до настанов по їх застосуванню та проводять моніторинг. 8.10. Спецодяг робітників неблагополучної зони дезінфікують щоразу після закінчення роботи. Брезентові, бавовняні (халати, рушники тощо), гумові чоботи та калоші знезаражують шляхом занурення у дезінфікуючі розчини деззасобів, що зареєстрований в Україні, відповідно до настанов по застосуванню. Шкіряні, гумові, а також бавовняні, брезентові й інші речі знезаражують деззасобами, що зареєстровані в Україні, відповідно до настанов по застосуванню. Порядок дезінфекції визначається фахівцем ветеринарної медицини. 8.11. Для дезінфекції рук застосовують 0,5 відсотковий розчин хлораміну або інший дезінфікуючий розчин. 8.12. Дезкилимки для дезінфекції взуття при вході у всіх приміщеннях заводу щодня зволожують 2-х відсотковим розчином їдкого натру або іншими деззасобами, що зареєстровані в Україні, відповідно до настанов по застосуванню. 8.13. Спецтранспорт після розвантаження сировини, механічного очищення та промивання дезінфікують 4-х відсотковим гарячим розчином їдкого натру та іншими деззасобами що зареєстрований в Україні, відповідно до настанов по застосуванню. Для дезінфекції при сибірці, емфізематозному карбункулі й інших особливо небезпечних заразних хворобах застосовують 10-ти відсотковий гарячий розчин їдкого натру; розчини хлорних препаратів (хлорне вапно, двотретиносновна сіль гіпохлориту кальцію, нейтральний гіпохлорит кальцію, тексаніт) з вмістом у розчині відсотків активного хлору, розчин натрієвої солі дихлорізоціанурової кислоти зі вмістом 10-ти відсотків активного хлору; 10-ти відсотковий однохлористий йод (для дерев'яних поверхонь) та іншими деззасобами зазначеними в інструкціях щодо профілактики та боротьби з цими захворюваннями, що зареєстровані в Україні, відповідно до настанов по їх застосуванню. 8.14. Шкіри, зняті з трупів тварин, що загинули від незаразних і заразних хвороб, при яких ветеринарно-санітарними правилами дозволяється зняття шкір, піддають дезінфекції підкисленим розчином натрію кремнефтористого (1 відсоток натрію кремнефтористого, 0,7 відсотка сірчаної кислоти в перерахунку на 100 відсотків та 10 відсотків повареної солі) протягом 48 годин при рідинному коефіцієнті 1:5 і температурі розчину 18-20°С з наступною нейтралізацією і засолом шкіряної сировини та сушінням хутрової сировини (шкурки собак, кішок, тощо). Після дезінфекції шкір, знятих із трупів тварин, хворих ящуром, посол шкір проводять сольовою сумішшю (ретельно перемішаною), що складається із 100 вагових частин повареної солі та 7 вагових частин натрію кремнефтористого з наступною витримкою в штабелях протягом 10 - 12 днів. 8.15. Усі роботи по проведенню дезінфекції проводять під контролем офіційного лікаря ветеринарної медицини. 8.16. При проведенні роботи з дезінфекції і дезинсекції обов'язково дотримуються правил особистої гігієни. Особи, що виконують цю роботу, повинні бути забезпечені спецодягом згідно з встановленими нормами. При застосуванні формальдегіду й інших препаратів, що діють подразнююче на слизові оболонки очей і органів дихання, працювати дозволяється тільки в противогазах, а при застосуванні лугів, кислот та інших сильнодіючих засобів - у захисних окулярах. 8.17. Курити і приймати їжу під час роботи з дезінфікуючими засобами, іншими хімічними речовинами - забороняється. Після роботи обличчя і руки необхідно вимити теплою водою з милом, а посуд та інший інвентар, який використовували при приготуванні зазначених засобів, промити 2-х відсотковим розчином соди. 8.18. Відповідальність за санітарний стан ЗПВТП, якість і благополуччя готової продукції несе адміністрація заводу. 8.19. Контроль та нагляд за роботою ЗПВТП здійснюють офіційний лікар ветеринарної медицини та Головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) на території якого знаходиться завод. Перший заступник голови Державного комітетуветеринарної медицини України В.М. Горжеєв