Метод гештальту
Термін «гештальт» покликаний підкреслити той факт,що в гештальттерапії людина розглядається як нерозривне ціле, як єдність її душіі тіла. Але в практиці ми часто зустрічаємося з іншими явищами.
З поглядуГештальта психічне здоров'я полягає в тісному зв'язку двох процесів: фізичного ірозумового. Коли усвідомлювання-зауваження конгруентно або відповідає протіканнюенергетичного процесу, людина психічно здорова, навіть якщо вона відчуває біль.Психічне нездоров'я полягає у відсутності цієї відповідності, тобто у тому, що важливіенергетичні процеси випадають із свідомості і не помічаються людиною.
Майже кожна людина часто пропускає деякі очевидні енергетичніпрояви, а певні процеси випадають систематично. В процесі гештальтистської роботими часто виявляємо, що якщо пацієнт помічає і фокусується на якомусь вказаному намиенергетичному прояві, це звичайно викликає вибух почуттів і миттєве розширення свідомості,а також почуття задоволення і вивільнення енергії. Неначе існували перешкоди доможливості усвідомлювати деякі процеси, а зараз їх немає. Чим більше таких перешкод,тим більше енергії людини зв'язано в цих процесах і знаходиться поза свідомістю.Іноді енергія знаходиться і в самих перешкодах, які заважають усвідомлюванню і тимменше енергії залишається для плавного пластичного і ефективного проживання життя.
Будь-яке звернення до часу – інший показник можливого ухиленнявід повного переживання. Наприклад, звернення до майбутньої події майже неминучеозначає, що той, що говорить не перейде до конкретності. Можна бути дуже конкретнимщодо минулої події, але це краще всього відбувається, коли ми просимо людину оживитицю минулу подію, кажучи про неї в теперішньому, а не залишаючи її у минулому задопомогою використовування минулого часу. Кажучи про минулу подію, вона повиннавідтворювати її так, як ніби вона відбувається зараз.
Ще тонший показник – це все, що указує на порівняння досвіду ізчиїмсь чужим. У момент порівняння увага людини не може бути повністю зосередженана її досвіді. Деяка частина уваги приділяється тому, із чим досвід порівнюється,а ще частина – самому порівнянню. Якщо людина говорить: «Я все ще усвідомлюю...»,– ми знаємо, що маємо справу із сумішшю маніпулювання уявленнями і досвіду. Щобсказати «все ще», людина повинна порівнювати те, що вона робить зараз,із чимось, що було раніше або із чимось очікуваним. Порівняння і очікування – цепрояв концептуалізації.
Але якщо, наприклад, ми порівнюємо ступінь хвилювання, яке переживаємозараз, із тим хвилюванням, яке присутнє звичайно, – ми не переживаємо хвилюванняповністю. Нам залишається пережити тільки акт порівняння.
Як практичний тест міри переживання і міри концептуалізації взвіті про усвідомлювання багато хто з гештальтистів використовує можливість локалізуватищось в тілі. Якщо людина говорить: «Я відчуваю себе сердитим», – гештальтист може сказати: «Де ви переживаєте це почуття?» Якщо людина не можезнайти місця для цього відчуття в своєму тілі, то вона, швидше за все, має справуіз уявленням. Людина не сердита зараз, а має лише смутний спогад про те, як воназвичайно сердиться. Якщо людина може знайти локалізацію відчуття в тілі, то гештальтистможе працювати із темою, пропонуючи пацієнту сфокусуватися і все більш точно і яснорозпізнавати, що саме переживається.
У кожної людини є багато ступенів злості і сердитості, а такожсуміші сердитості із чимось ще. В даний момент гештальтист цікавиться саме конкретноюсумішшю, а не гнівом взагалі. Основний гештальтистський принцип полягає у тому,що коріння знання і розуміння значення будь-якого досвіду полягає в переживаннійого, а не у відчуженні і задаванні питань «чому» і пошуках причини іслідства.
Шлях до знання полягає в тому, щоб залишатися із досвідом. Якщоу мене болить голова, я просто локалізую і переживаю біль так повно, як тільки можливо.Якщо я сердитий, то залишаюся в переживанні своєї сердитості, фокусуючись на тому, на кому фокусуєтьсямій гнів.
Пацієнти вже знають все, що їм слід знати,і мають все, що їм потрібно. Вони потребують лише деякої допомоги для прояснення.Ця допомога, швидше за все, полягатиме зовсім не у тому, що звичайно розумієтьсяпід допомогою, а в руйнуванні глибокого переконання пацієнта, що він потребує допомоги,і в демонстрації йому на його ж власному досвіді, що він вже володіє тим, що йомупотрібно.
Гештальттерапевти вважають, що невротик – це, образно кажучи,людина, яка тягає за собою цілу купу невирішених проблем («незавершених гештальтів»). Деструктивна природа таких незавершенихситуацій виявляється, перш за все, в теперішньому, оскільки невротик відчуває себенездатним жити в теперішньому. Для того, щоб він усвідомив і розв'язав свої проблемидля себе («завершив гештальт», дійшов задовольняючої його цілісної структури),йому необхідно прожити їх «тут і тепер», тобто в теперішньому. Тількипереживши свої проблеми повністю, і асимілювавши їх в теперішньому, людина знов стає «О'кей!».
Формування незавершеної ситуації означає постійне поверненняі блукання в теперішньому часі в спробах знайти якесь завершення. Тоді можливо визначитиневроз як втрату здібності до творчого пристосування і заміщення її так званою «вторинноюфізіологією», свого роду другою натурою. Вона закладається в шкірі, в м'язах,виявляється у всіх переживаннях; первинна природна схема реагування виходить з ужитку.Людина уникає зіткнення з хворобливою незавершеною ситуацією і, таким чином, зупиняєпроцес свого розвитку.
Ф. Перлз (Перлз, 1996) описував роботу з неврозом як «проходженнячерез шари неврозу». Перший, поверхневий шар, з яким зустрічається терапевт,- оманливий шар; він виявляється в стереотипах поведінки, несправжньому реагуванніна життя. На цьому рівні існують ігри і ролі, в яких людина втрачає себе, живучиу фантазіях і ілюзіях. Як тільки людина намагається усвідомити оманливість ігорі стати чеснішою, вона переживає незручність і біль.
Наступний шар — фобічний. На цьому рівні людина намагаєтьсяуникнути емоційного болю, який асоціюється з тим, що вона починає бачити різні аспектисамої себе, які воліла б не знати. У цій точці опір прийняттю себе такою, якою людинає насправді, немовби «вибухає». З'являються катастрофічні страхи, що іншілюди неодмінно відкинуть невротика.
За фобічним шаром Перлз показує тупиковий шар, або точкузастрявання в процесі дозрівання особистості. У цій точці людина відчуває, що нездатна вижити самостійно, що у неї немає внутрішніх ресурсів, щоб вийти з безвиходібез підтримки з боку оточення. Типовою поведінкою при цьому є маніпулювання оточенням,щоб воно бачило, чуло, відчувало, думало, ухвалювало рішення за неї. Людина в безвиходічасто переживає щось схоже на смерть, відчуває, що вона — порожнє місце, ніщо. Щоббути живою, необхідно вибратися з безвиході.
Якщо людина переживає ці відчуття замість того, щоб заперечувати«мертвість» або тікати від неї, виявляється імплозивний рівень.Перлз пише, що необхідно пройти через цей рівень, щоб знайти своє власне «я».На цьому рівні неврозу людина знаходить свої захисні механізми і починає усвідомлювативласне «я».
На останньому експлозивному рівні створюється вибуховийстан, людина позбавляється від обманних ролей і претензій, вивільняє величезнийпотік енергії, який стримувався всередині. Щоб бути справжнім, необхідно досягтицього вибуху, який може бути вибухом в біль або в радість.
Розглянемо як захисні механізми, з якими ми знайомилися, можутьвиявлятися у здоровому і в патологічному вигляді:
Таблиця 1. — Захисні механізми
Захисний механізм
Здорове використання
Патологічний вияв Злиття Це почуття злиття з іншими, наприклад, в релігійному досвіді, інтимних і любовних відносинах, роботі в команді тощо. Людина не може вивільнитися з оточення, відносини злиті, немає різниці між людьми. Обоє можуть вірити, що вони знають думки іншого, переживають почуття і досвід іншого. Інтроекція Інтеріоризація «правил» життя, отриманих від вихователів в результаті рольового навчання. Цінності, вірування тощо «проковтуються» цілком, дитині не дозволяється пробувати, порівнювати, спростовувати, змінювати систему вірувань головних людей, розвивається внутрішній конфлікт. Проекція Особистісна ідентифікація й емпатія з іншими (використання власної уяви для того, щоб припустити, що відчуває інший, проте беручи на себе відповідальність за власні спостереження і припущення). Критичний осуд інших за їхні особливості, які властиві самому проектору. Неусвідомлення власної відповідальності і несприйнятливість до нових даних призводить до змішування сенсорної інформації із власними ідеями і фантазіями, заважаючи людині оцінювати власний внесок у взаємодію з оточенням. Ретрофлексія Виявляється в самоконтролі і самодисципліні, свідомій адаптації до соціальних норм. Психосоматичні хвороби, депресії, самодеструктивна поведінка
Терапевтичний цикл
У курсі терапії пацієнт дорослішає за рахунок того, що відбуваєтьсяперехід від використання нездорових стратегій (за допомогою яких він намагаєтьсяманіпулювати оточенням, щоб одержати підтримку) до здорових.
/>Рис.1. – Прийняття рішень
Терапевтичний процес (сходинки)
1. «Тут і тепер»
Терапевт починає встановлювати контакт із клієнтом, спілкуючисьі збираючи інформацію. У цей час ведеться спостереження за мовою тіла, змістом мовиі інтонаціями, звертається увага на особистісні, інтуїтивні реакції. Ця первіснаінформація визначає стадію розвитку діагнозу й стратегію втручання.
Для того щоб сприяти поверненню клієнта до організмічної саморегуляції,терапевт повинен виділити форми поведінки або невротичні процеси, які клієнт демонструєна зустрічах, і визначити ефективне втручання.
2. Виділення проблеми
Це перша точка вибору в терапевтичному процесі – терапевтовінеобхідно визначити чи має місце криза, що вимагає негайної уваги й швидкого прийняттярішення, чи потрібне глибинне дослідження.
3.Початок експерименту
Є творчим аспектом гештальттерапії. Терапевт створює експеримент,заснований на життєво важливій інформації, отриманій від клієнта, і на результатахдіагностики, причому це має бути така форма експерименту, яка враховувала б потребиклієнта і його готовність до роботи, а також можливість завершити незавершену ситуацію.
4. Поглиблення експерименту: розкриття причин поведінки
Клієнт установлю контакт із своїми почуттями, стикається ізнайглибиннішими проблемами, які впливають на його сьогоднішнє життя.
5. Дослідження альтернативних форм поведінки
Після того як клієнт ідентифікував і з’ясував причини своєїповедінки, терапевт допомагає впровадити це усвідомлення/нове знання в життя клієнта.Цей процес проходить через дослідження альтернативних форм (уявних паттернів, усвідомлень,поведінки).