НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Контрольна робота
з дисципліни: ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ
Виконаластудентка 2 курсу
Спеціальністьпсихологія
Ігнат’єва Євгенія Юріївна
/>ЦЗДН м. Лубни 2010 р.
1. Гусенята,виведені гускою, скрізь ходять слідом за нею. Інкубаторні гусенята йдуть забудь-яким предметом, який рухається, але за умови, що вперше побачили його між13-ою і 17-ою годинами після появи на світ. Якщо посадити і тих, і інших разомі дати їм можливість побачити гуску і цей предмет, перші побіжать до гуски, адругі –до предмета. Як це явищехарактеризує природу пам'яті? Чи притаманне щось подібне людині?
Звичайно, щопритаманне. Це так звана образна пам’ять, що являєтьсяневід’ємною частиною образного мислення. Звісно, що у маленькоїдитини не спостерігатиметься те, що у гусенят, тобто дитина намагатиметься йтиза людиною, яку вона весь час бачила біля себе (нехай навіть це буде й не біологічнамама цієї дитини).
Елементамиобразної пам'яті є зорові, слухові, тактильні, нюхові чи смакові почуття таобрази пам'яті залежно від того, який аналізатор виявляється найпродуктивнішимдля запам'ятовування різних вражень. Виявляючи схильність до того чи іншогоспособу запам'ятовування, людина використовує її як переважаючий прийомпіднесення продуктивності своєї пам'яті.
Особливістю пам'яті є те, що її складові виступають водночас і як автономніпроцеси. Звичайно, можливе таке їх поєднання, як-от у короткочасній пам'яті,коли всі процеси здійснюються послідовно, один за одним, і процесзапам'ятовування одразу переходить у зберігання, а невдовзі й у відтворення(застосування), як і в забування відразу ж після використання. Однак убільшості випадків кожний із процесів пам'яті може здійснюватися самостійно.При цьому інші процеси можуть бути відстроченими в часі або й не відбутисязовсім. Школяр, наприклад, добре вивчивши математику й фізику, не певен, що віндесь ще використає набуті знання, крім іспитів у школі.
Процесипам'яті треба розглядати в єдності, і не тільки в зовнішніх зв'язках і взаємнійзумовленості, а й у більш тісних відносинах взаємного проникнення ізакономірних переходах одного процесу в інший. Зрештою, без запам'ятовування ізбереження не може бути відтворення і забування, бо треба щось запам'ятати, щобпотім відтворити чи забути. Отже, пам'ять являє собою складний, але єдиний ібезперервній процес. Його детермінують і об'єднують діяльність особистості таїї спрямованість на досягнення мети. Аналізуючи окремі процеси пам'яті,доводиться абстрагуватися під зв'язків і визначати кожний з них за домінуючимиознаками.
Запам'ятовування — це закріплення образів сприймання, уявлень, думок,дій, переживань і зв'язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом Процесзапам'ятовування відбувається у трьох формах: відбиття, мимовільного йдовільного запам'ятовування.
Первинне відбиттянерідко відіграє вирішальну роль у запам'ятовуванні, становить основу длязакріплення матеріалу. Іноді, посилюючись інтересом та емоціями, це викликаєнавіть ейдетичні образи — цілісне сприйняття предмета або явища, насиченеподробицями.
Відтворення — процес відновлення збереженого матеріалу пам'яті длявикористання в діяльності та спілкуванні — полягає у пожвавленні або повторномузбудженні раніше утворених у мозку нервових зв'язків. Розрізняють два видивідтворення: впізнавання і згадування.
Впізнавання — це відтворення якого-небудь об'єкта в умовах повторногойого сприйняття. Побачивши людину вдруге, ми можемо пригадати, що вже десь її бачили, а потім пригадати йхарактерні риси її поведінки. Проте це завжди впізнавання повне і достатньовизначене. Часто ми переживаємовідчуття, що бачимо когось знайомого, але не можемо ототожнити його з певноюлюдиною. Або впізнали саму людину, але не згадуємо всіх обставин, пов'язаних знею. Точнісінько так відбувається і у нашому прикладі з гусенятами: на відмінувід дитини, для якої існує різниця між предметом і людиною, гусенята простовпізнають те, що було з ними поруч з моменту, як вони «пам’ятають»себе. Ті особини, з якими була гуска, йдуть за нею, ті ж, котрі бачили предмет– йдуть за предметом. І в цьому чи не головна відмінність пам’яті людини відпам’яті тварин.
Образна пам'ять — цезбереження і відтворення образів раніше сприйнятих предметів та явищ дійсності.Образна пам'ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою та смаковою. Зороваі слухова пам'ять найчіткіше проявляються в усіх нормально розвинутих людей, арозвиток дотикової, нюхової і смакової пам'яті пов'язаний переважно з різними видамипрофесійної діяльності (наприклад, у дегустаторів харчової промисловості) абоспостерігається в людей, позбавлених зору й слуху. Яскравим прикладом їхвиняткового розвитку є Ольга Скороходова.
Високогорозвитку образна пам'ять досягає в людей художніх професій: художників,музикантів, письменників.
Деякі людимають надзвичайно яскраво виражену пам'ять, що зветься ейдетичною (відгрецького слова «ейдос» — образ) пам'яттю. Ейдетичні образи є наслідкомінертності збудження центральної кіркової ланки зорового чи слуховогоаналізатора. Тому людина-ейдетик деякий час після сприйняття продовжує в усіхдеталях бачити тільки-но сприйняту картину, чути мелодію і т. д.
Точність відтворенняоб'єктів, що сприймаються, тобто відповідність образу оригіналу, істотно залежитьвід участі мови при закріпленні в пам'яті сприйнятого. Найважливішу роль тутвідіграє правильне пояснення того, що сприймається. Шкільна практикапідтверджує це положення. Школярі, що сприймають предмет без словесного пояснення,як правило, відтворюють його образ неточно, фрагментарно (уривчасто).
2. Розмова двох драматургів:
— Коли я пишуяку-небудь сцену, я чую її. Я чую голоси кожної діючої особи.
— А я бачусцену. Герої ходять, діють. Знаєте, де я подумки знаходжусь? У серединіпартеру. Про які типи пам'яті тут іде мова? Які ще психічні процесихарактеризуються наведеним діалогом? Обґрунтуйте свою відповідь.
Цітипи пам’яті називаються слухова та зорова пам’ять,котрі є частиною образної пам’яті людини. Образна, або нагляднапам’ять оперує уявленнями – образами предметів, сформованими в нашому досвіді.У відповідності з модальністю – набуттям уявлень з різних сенсорних сфер –образна пам'ять поділяється на зорову, слухову, осязальну, обоняльну, вкусову.Найбільш розповсюдженою у більшості людей є зорова та слухова пам'ять.Осязальна, обоняльна та вкусова пам'ять (підтверджуючи нашу феноменальну пластичність тавправність) інтенсивно розвивається у зв'язку з особливими умовами діяльності удегустаторів, або при компенсації недостаючої зорової, слухової пам'яті у сліпихабо сліпо-глухих.
Вражаючогорозвитку пам'яті на основі неспецифічних для нас видів психічної діяльностідосягла О.С. Скороходова, радянський вчений в галузі дефектології, педагог,літератор, кандидат педагогічних наук (з психології), яка у п'ятирічному віцівтратила зір та слух.
Подібно О.С.Скороходовій, після спеціального навчання, живуть та працюють і іншісліпо-глухі, при раціональному переключенні їх на збережені у них структуриобразної пам'яті – осязальну, вкусову, моторну.
Чудова образнапам'ять – особливий дар художників, музикантів, письменників.
Образна пам'ять —це збереження і відтворення образів раніше сприйнятих предметів та явищдійсності. Образна пам'ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою тасмаковою. Зорова і слухова пам'ять найчіткіше проявляються в усіх нормальнорозвинутих людей, а розвиток дотикової, нюхової і смакової пам'яті пов'язанийпереважно з різними видами професійної діяльності (наприклад, у дегустаторівхарчової промисловості) або спостерігається в людей, позбавлених зору й слуху.Яскравим прикладом їх виняткового розвитку є Ольга Скороходова.
Високого розвиткуобразна пам'ять досягає в людей художніх професій: художників, музикантів,письменників. Деякі люди мають надзвичайно яскраво виражену пам'ять, що зветьсяейдетичною (від грецького слова «ейдос» — образ) пам'яттю. Ейдетичні образи є наслідкомінертності збудження центральної кіркової ланки зорового чи слуховогоаналізатора. Тому людина-ейдетик деякий час після сприйняття продовжує в усіхдеталях бачити тільки-но сприйняту картину, чути мелодію і т. д.
Точністьвідтворення об'єктів, що сприймаються, тобто відповідність образу оригіналу,істотно залежить від участі мови при закріпленні в пам'яті сприйнятого.Найважливішу роль тут відіграє правильне пояснення того, що сприймається.Шкільна практика підтверджує це положення. Школярі, що сприймають предмет безсловесного пояснення, як правило, відтворюють його образ неточно, фрагментарно(уривчасто).
Значенняслухової та зорової пам'яті
Деякі набагатоясніше пам'ятають бачене, інші чуте. Одін дізнається старого знайомого, яктільки побачить, тим часом, як інший не дізнається особу, але пригадає людину,почувши його голос. Є випадки, коли люди, що не бачилися роками, упізнавали один одного по телефону. Існує реальнаісторія про одного сищика, який не міг дізнатися відомого злочинця, завдяки йогомайстерному переодяганню, але як тільки останній заговорив, він упізнавав і заарештував його, оскільки десять ібільше років тому сищик чув його голос. Деякі упізнавалисвоїх колишніх шкільних товаришів, що не зустрічаються з дитинства, по голосу,хоча дитячий дискант замінився зрілішими звуками.
Звичайно зоровівраження сприймаються швидше, але проте пам'ять, мабуть, утримує краще слуховівраження. Багато людей пам'ятають чуте набагато ясніше прочитаного. Але багатописьменників дотримуються тієї думки, що в справі запам'ятовування лекцій зірдопомагає слуху, ми запам'ятовуємо зовнішність лектора, його жести, вирази. Ілекція здається «живішою», коли ми чуємо її, чим коли читаємо її згодомнадруковану.
А найголовніше,мабуть, слухову пам'ять і «слухову увагу» розвинути набагатопростіше, ніж зорову пам'ять. Вправи виконуються простіше, без особливих зусильі відвернень від поточних справ. І ефект починає виявлятися набагато швидше
Музикантирозвивають свій орган слуху до високого ступеня. Музичне вухо може відрізнитиледве уловиму дисгармонію або незначну варіацію від першого звуку скрипки. Алеі багато інших розвинули цю здатність до великої досконалості. Машиністирозрізняють ухилення від звичайного вироблюваного машиною звуку. Железнодорожністорожа розрізняють щонайменшу різницю в звуці рейок при проході потягу і упізнаютьтаким чином, що не все гаразд. Машиніст відразу дізнається зміну в шипінні паровозаі зараз же зменшує тиск. Старі лоцмани упізнаютьсвисток кожного пароплава на своїй річці, а мешканцівеликих міст розпізнають дзвони різних церков. Телеграфісти дізнаються на своїйлінії апарат нової системи в одну хвилину, просто по невловимій різниці встукоті. У давнину, коли письмена були не відомі, пізнання одного покоління уснопередавалося іншому, від батька до сина, відвчителя до учня. Слухач повинен був мати в своєму розпорядженні найсильнішуувагу і зосередження, оскільки вивчене у такий спосіб зберігалося без зміни і усвою чергу передавалося учневі або синовіпершого слухача. Таким чином, ці учні могли повторювати величезні зошити, незмінюючи і не випускаючи жодного слова. Поеми стародавніх греків передавалися із покоління в покоління; так само йшла справа із давньоскандинавськими сагами. Таким же чиномзберігалися в перебігу століть філософські учення персів і індусів. ВчителіСходу не довіряли каменю і папірусу, вважали за краще, щоб таємниця їх ученнянезгладимо відображалася в мозку їх учнів і перебувала там як жива істина.
3. Умалайській мові слово «тама» означає «брати батька»,«подібний», «схожий». Дитина, оволодіваючи мовленням,нерідко однаково називає, предмети, що рухаються, тварин з довгою шиєю тощо.Цікаво, що людина також прагне охопити поняттям певне коло пов'язаних між собоюоб'єктів. Про що свідчить це явище? Як воно характеризує мислення?
Цеявище однозначно свідчить про унікальний тип мислення, притаманний лише людині.Такий тип мислення називають системним мисленням.
Сучасналюдина мислить усе більш системно. Системне мислення — це процес оперуваннясистемними поняттями, які відображають взаємозв'язок об'єктів (предметів думки)між собою. Основні системні поняття: «система», «елемент»,«структура», «організація», «цілістність»,«частина», «взаємозв'язок». Об'єктивною основою виникненняі розвитку системного мислення є факт існування матеріальних (фізичних)об'єктів, які виступають перед пізнаючим суб'єктом як певні цілісності й,натомість, ці різноманітні об'єкти взаємо-пов'язані між собою і взаємовпливають на розвиток цих об'єктів. Розглянемозначення основних системних понять.
Система— це будь-якасукупність елементів матеріальної та ідеальної природи, які взаємопов'язані міжсобою необхідним чином (Л.фон Берталанфі). Система — цілісна сукупністьвзаємопов'язаних об'єктів.
Елемент— це колена окремачастина (одиниця) певної цілісної сукупності.
Структура— це внутрішнійвзаємозв'язок між елементами за типом координації та субординації, що створюєсистему як упорядковану цілісність.
Системне мисленняпроявляється в здатності людини виявляти зв'язки між науками, розуміти загальнонауковізакони, які лежать в основі їх розвитку, мати узагальнені уявлення прозакономірності розвитку природи і суспільства, що пов'язано з формуваннямнаукового світогляду.
Нарешті, системаможе розглядатися як об'єкт, який підтримує своє існування і виконує певніфункції як єдине ціле завдяки взаємодії його складових. Поведінка різних системзалежить не стільки від специфіки їх елементів, скільки від того, яким чином ціелементи між собою пов'язані. Отже, можна зрозуміти принципи роботи багатьох систем,вивчивши особливості функціонування однієї аналогічної їм системи.
Системи можутьслужити елементами включають їх систем і самі в свою чергу складатися з більшдрібних підсистем.
Властивостісистеми – це властивості цілого. Ними не має ні один з елементів. Чим більшескладною є система, тим складніше передбачити її системні властивості.Системними їх називають тому, що вони виявляються лише тоді, коли починає діятився система.
Розкладанняцілого на частини називається аналізом. За допомогою аналізу купуються знання.Побудова цілого з частин називається синтезом. Завдяки синтезу ви отримуєтерозуміння. Коли ви розбираєте систему на частини і починаєте їх аналізувати,система втрачає свої властивості. Щоб зрозуміти систему, необхідно розглядатиїї як єдине ціле.
Складоваскладність означає, що система складається з порівняно великої кількості різнихелементів.
Динамічнаскладність означає наявність порівняно великої кількості можливих зв'язків міжелементами, що спричинено те, що один і той самий елемент може перебувати вкількох різних станах.
Кожен елементсистеми може впливати на всю систему.
Якщо змінити одинелемент, завжди виникає побічний ефект.
Будь-яка системачинить опір зміні, тому що пов'язані між собою її елементи. Якщо ж система все-такипіддається зміні, і при цьому зміна досить різке, воно може загрожувати самомуїї існуванню. В ідеалі, якщо виявити схему роботи системи, можна мінімальнимизусиллями домогтися в ній максимальних змін. В цьому полягає принцип важеля.
Стержнем системногомислення людини є зворотній зв’язок. Виразний приклад зворотного зв'язку –спрага. Задумайтесь про те, що відбувається, коли ви починаєте відчуватиспрагу: у вас з'являються неприємні відчуття, і ви тягнете до склянки води.Після перших ковтків ви відчуваєте, що спрага трохи відпустила, і п'єте вже нетак жадібно. Ви продовжуєте пити до тих пір, поки не вгамуєте спрагу, післячого зупиняєтеся. Сама сила спраги встановлює кількість води, яку необхідновипити, а вода в цій кількості, у свою чергу, послідовно гасить спрагу. Мидумаємо про це як про одноразовому дії, але при уважному розгляді легкопомітити циклічну взаємозв'язок. Вам вистачить єдиного склянки, якщо ви будететочно знати заздалегідь, скільки води необхідно випити, щоб втамувати спрагу.Точно так само діє голод. Ви їсте до тих пір, поки не зникне апетит. Почуттяголоду і спраги є елементами зворотного зв'язку всередині однієї і тієї жсистеми – вашого організму.
Зворотній зв'язокграє настільки важливу роль в нашому житті, що коли ми не отримуємо їїбезпосередньо, то створюємо її самі. Тому якщо ви обіцяли мені зателефонувати іне подзвонили, я можу розцінити це як відповідний сигнал зворотного зв'язку іприйти до висновку, що ви до мене байдужі і не сприймаєте мене серйозно. Ми неможемо не спілкуватися, тому що навіть відсутність відповіді сприймаємо якзворотний зв'язок, оскільки саме вона займає настільки значну частину в усьомуцілому нашого життєвого досвіду.
Ще приклад:поїздка на велосипеді. Для початку зауважимо, що вам необхідно постійно крутитипедалі. Якщо ви будете сидіти нерухомо, то просто впадете. Під час поїздки вашіочі і відчуття рівноваги дають вам зворотний зв'язок, постійно коректуєположення вашого центру ваги, щоб ви могли підтримувати рівновагу іпродовжувати поступальний рух. Той, хто вже має навик їзди на велосипеді, безпраці їде по прямій, а новачок буде водій втратив керування в сторону, тому щовін ще не так швидко реагує на зворотний зв'язок і всякий раз намагаєтьсяповернути занадто різко. У міру накопичення досвіду ви починаєте менше виляти,тому що збільшується швидкість вашої реакції, та й самі реакції починають всебільше відповідати ситуації. Ваші очі і почуття рівноваги формують вхіднийсигнал, вихідним ж сигналом є рухи рук і ніг. Цей вихідний сигнал (рухи кінцівок)змінює стан всієї системи (велосипед з новачком у сідлі) і тим самим формуєновий вхідний сигнал (рівновагу і напрямок).
Системне мислення– явище, що нечасто зустрічається. Люди, що володіють ним, були і є легендарнимиособистостями, що залишили завдяки йому помітний слід в історії людства(Соломон, Олександр Македонський, Суворов, Петро Перший, Ломоносов та ін),дивував сучасників здатністю приймати адекватні рішення. Системне мислення стаєпредметним в поєднанні з технологіями вирішення конкретних завдань в конкретнійсфері діяльності, реалізованими в концепції їх системного застосування.
Література
пам'ятьобразна слухова зорова мислення
1. Рубинштейн С.Л. Основы общейпсихологии. В 2-х томах М., 1898.
2. Введение в психологи./ Под ред. А.В.Петровского М., 1995.
3. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общуюпсихологию. М., 1996.
4. Немов Р.С. Психология. М., 1990.
5. Годфруа Ж. Что такое психология?(2 т.) М., 1992.
6. Основи психології./ Під ред. В.А.Роменця. Київ, 1996.
7. Хрестоматия по ощущению ивосприятию. М., МГУ, 1975.
8. Хрестоматия по общей психологии.Психология памяти. М., МГУ, 1979.
9. Хрестоматия по общей психологии.Психология мышления. М., МГУ, 1981.