Типи поведінки в конфліктних ситуаціях. Змінадомінуючої стратегії поведінки та захисту протягом тижня
КоваленкоН.О., Л-06-1
ЧапликМ.М.
Дляопису типів поведінки людей в конфліктних ситуаціях К. Томас вважає прийнятноюдвовимірну модель регулювання конфліктів, базовими вимірами якої є кооперація,що пов’язана з увагою до інтересів інших людей, що залучені до конфлікту, танаполегливість, для якої властивий акцент на особистих інтересах. Згідно цихвимірів К.Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:
- конкуренція (змагання) – як прагненнядомогтися задоволення своїх інтересів за рахунок інтересів іншого;
- пристосування;
- компроміс;
- ухилення;
- співробітництво.
К.Томас вважає, що при ухиленні від конфлікту ні одна зі сторін не досягаєбажаного успіху; при таких формах поведінки як конкуренція, пристосування та компромісодна зі сторін обов’язково програє, або програються обидві, тому що йдуть накомпромісні поступки. І лише в ситуації співробітництва обидві сторонивиграють.
Спеціалістив області соціології конфлікту стверджують, що необхідним є застосування всіхп’яти практик (стилів) – суперництва, співробітництва, компромісу, ухилення тапристосування – залежно від конкретних умов конфліктної ситуації.
Булопроведено дослідження на вибірці кількістю 32 людини. Саме дослідження малохарактер тестування і проходило в два етапи – на початку тижня і в кінці.
Гіпотеза:залежно від періоду тижня схильність до певного стилю поведінки в конкретнійситуації та до домінування одного з трьох (ухилення, агресія, лояльність)типівстратегії захисту в конфліктах змінюється. З плином тижня схильність догострого суперництва знижується, а домінуючою стратегією стає ухилення.
Об’єкт:поведінка в конфліктних ситуаціях.
Предмет:зміна схильності до певного типу поведінки та стратегії захисту в конфліктнійситуації.
Метод:тестування за методиками К. Томаса в адаптації Н.В. Гришиної («Діагностикасхильності особистості до конфліктної поведінки») (Див. дод. 1рос)та заадаптованим варіантом В.Бойко («Діагностика домінуючої стратегії захисту вконфліктах.») (Див. дод. 2рос).
Вибірка:32 людини (з них 16 студентів та 16 викладачів).
Зарезультатами дослідження маємо наступні дані:
1) Кількісний аналіз
а)за методикою К. Томаса:
напочатку тижня схильність до певного типу поведінки:
суперництво– 32% ( 10 опитуваних)
співробітництво– 28% (9 опитуваних)
компроміс– 12,5% (4 опитуваних)
ухилення– 21,8% (7 опитуваних)
пристосування– 5,7 % (2 опитуваних).
тасама вибірка наприкінці тижня:
суперництво– 18,5% ( 6 опитуваних)
співробітництво– 37,5% (12 опитуваних)
компроміс– 25% (8 опитуваних)
ухилення– 6,25% (2 опитуваних)
пристосування– 3,125 % (1 опитуваний).
б)за методикою В. Бойко:
домінуючастратегія захисту в конфліктах на початку тижня:
лояльність– 25% (8 опитуваних)
ухилення– 31. 3% (10 опитуваних)
агресія- 43,7% (14 опитуваних).
тасама вибірка наприкінці тижня:
лояльність– 25% (8 опитуваних)
ухилення– 53,1% (17 опитуваних)
агресія– 21,9% (7 опитуваних).
Короткоопишемо основні типи поведінки в конфліктах.
Суперництво(стиль конкуренції)
Людина,що використовує стиль конкуренції, дуже активна і намагається йти до вирішенняконфлікту власним шляхом. Вона не надто зацікавлена у співробітництві з іншимилюдьми, натомість є здатною на вольові рішення. Згідно опису К. Томаса, вонанамагається в першу чергу задовольнити власні інтереси за рахунок чужих,примушуючи інших людей приймати ваше вирішення проблеми. Задля досягнення метивона використовує свої вольові якості.
Цеможе бути ефективним стилем в тому випадку, коли людина тримає в руках певнувладу. Однак це не той стиль, який ефективно можна використовувати вспілкуванні між людьми.
Наведемокілька прикладів випадків, коли можна використовувати стиль суперництва:
- підсумок є дуже важливим для людини;
- людина має певний авторитет дляприйняття рішення і є очевидним, що це рішення є найкращим;
- коли немає іншого виходу;
- людина не може показати, що вонарозгубилася.
Стильухилення (запобігання)
Цейпідхід реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співробітничаєні з ким для вирішення проблеми або просто ухиляється від конфлікту. Цей стильможна використовувати цю тактику, коли вирішується не надто важливе питання абоколи становище безвихідне.
Недивлячись на те, що багато хто вважає ухилення слабкістю, часто така«відстрочка» може стати шансом залагодити ситуацію.
Стильпристосування.
Цейстиль означає те, що людина діє спільно з іншою людиною, не намагаючисьвідстоювати власні інтереси. Цей підхід можна використовувати, коли результатважливий для партнера та не дуже важливий для певної людини. Також стиль єкорисним в тих ситуаціях, коли партнер має більшу владу.
Поступаючись,погоджуючись або жертвуючи власними інтересами, людина може пом’якшитиситуацію.
Стильспівробітництва
Слідуючитакому стилю, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту, але при цьомунамагається саме співробітничати з іншою людиною. Цей стиль вимагає складної татривалої роботи, оскільки спочатку відкриваються потреби, інтереси всіх сторінконфлікту, а потім проходить активне їх обговорення. Для успішного використаннястилю співробітництва необхідно витратити певний час на пошук прихованихінтересів іншої сторони.
Стилькомпромісу
Використовуючистиль компромісу, людина трохи поступається власними інтересами, щобзадовольнити їх в іншому. Інша сторона робить те саме.
Такідії можуть певною мірою нагадувати співробітництво. Однак компроміс досягаєтьсяна більш поверхневому рівні порівняно зі співробітництвом. Компроміс часто євдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до певного рішення.