Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка Індустріально-педагогічний факультет
Кафедрапедагогіки, психології та
методикитрудового і професійного
навчання
Психологічнівимоги до особистості майбутнього вчителя трудового навчання
Курсоваробота з психолого-педагогічних
дисциплін№ 83
Виконав:студент 32 групи
денноїформи навчання
ЧечугаРоман Миколайович
Керівник:кандидат психологічних
наук,доцент
ВидраОлександр Григорович
Чернігів2007
ЗМІСТ
вступ………………………………………………………………..……...…...…3
розділ I.особистість вчителя трудовогонавчання з погляду психології
1.1. Сучасніпоняття про особистість вчителя…………….………..…...….…...5
1.2. Структураособистісних якостей вчителя……………………..……….….11
розділ II. побудова моделі психологічнихякостей особистості вчителя трудового навчання
2.1. Вимоги до вчителя трудовогонавчання…………………….....…………..17
2.2. Модель вчителя трудовогонавчання……………………….……….…....24
висновки…………………………………………………………..………..…....29
словник основних термінів ……………………………………………….….…31
список використаних джерел
ВСТУП
Як зазначається вдержавній програмі «Вчитель» — освіта є головною у сфері духовного ікультурного розвитку нашої держави. Ключова роль у вихованні дітей належитьвчителеві. Саме через його діяльність реалізується політика держави, якаспрямована на зміцнення культурного, духовного та інтелектуального потенціалунації, збереження і примноження культурної спадщини[ 4, 2-6].
Саме учительздійснює навчання й виховання учнів з урахуванням специфіки їх індивідуальногота вікового розвитку, сприяє розвитку особистості школяра, його цивільноїпозиції, наукової, екологічної й економічної грамотності, професійномусамовизначенню. Спрямовує своїх вихованців на шлях реалізації їхньоїособистості в суспільстві, можливо й не на даний момент, а в дорослому житті. Систематичноздійснює зв'язок з батьками (або особами що їх заміняють).
На вчителяпокладене велике завдання допомагати учням у не офіційних відносинах. Вінповинен бути їхнім взірцем, ідеалом, заміняти батьків коли учні знаходяться вшколі. Тому до вчителя розробляються і висуваються певні вимоги: психологічні,педагогічні та спеціальні. Щоб ці вимоги були дотримані майбутньому вчителевіпотрібно прямувати до певного ідеалу педагогічної майстерності, зпівставляючи зним якості своєї особистості та здійснювати постійний розвиток. Тому і єважливим у науковій психології та педагогіці вивчення, розкриття, дослідженняпсихологічних вимог особистості майбутнього вчителя, зокрема і до вчителяпраці. Адже результати таких досліджень породжують своєрідний орієнтир длярозвитку особистості майбутнього вчителя.
Метою курсовоїроботи є дослідження особистості вчителя трудового навчання та побудова моделійого особистісних якостей з погляду психології.
Об’єктом курсовоїроботи є процес особистісного розвитку майбутнього вчителя трудового навчання.
Предметомдослідження являються особистісні якості, які повинні бути притаманні майбутньомувчителеві.
Завдання курсовоїроботи наступні:
1. Здійснититеоретичний аналіз наукових знань про психологічні вимоги до особистостівчителя та його структуру особистісних якостей.
2. Навчитисьрозробляти модель особистісних якостей та здібностей майбутнього вчителятрудового навчання.
розділ I.особистість вчителя трудового навчання з погляду психології
1.1. Сучасні поняття про особистість вчителя.
Уминулому склалося поняття про учителя, яке мало широке соціальне значення.Учителями називали мислителів, які передавали людям свої погляди і переконання,що служили дороговказом у житті. Сьогодні вчитель — це не лише практичнийпрацівник, спеціаліст у галузі навчання і виховання підростаючого покоління, ай громадський діяч[23,179]. Учитель не тільки передає знання, є не тількиджерелом, як тепер прийнято говорити, інформації, він є і вихователем і носіємморальних цінностей. При цьому він передає їх своїми повчаннями, своїми діями,поводженням, всією своєю особистістю[1,9].
Дискусіїпро те, яким повинен бути вчитель, виникають у педагогічних колективах дужечасто. І це закономірно. Адже вчитель — головна фігура в навчально-виховномупроцесі. Він повинен дати знання, від нього залежить спрямованість вихованняучнів. Ще зі студентських часів учитель має пам'ятати слова російськогопедагога К. Д. Ушинського про те, що у вихованні все повинне ґрунтуватися наособистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живогоджерела людської особистості[1,12].
Особистістьучителя відіграє вирішальну роль у навчанні: тільки особистість, людина високихдуховних якостей, може ефективно впливати на учнів.
Сучаснагуманістична психологія цінуючи роль особистості вихователя трохи інакше бачитьйого самого і його педагогічну позицію стосовно учня. На противагу вчителеві,що веде за собою, що особливо характерно для сучасної школи, обґрунтованапозиція учителя-фасілітатора (від англ. facilitate — полегшувати), тобто допомагаючогоучневі знайти себе. Це припускає інший підхід учителя до дитини, оволодінняіншими вміннями й способами поводження. Такий учитель як вихователь намагаєтьсяякнайбільше надати можливостей для активної самостійної, діяльності дітей — пізнавальної, трудовий, соціальної та ін.
З цього приводувиникає необхідність розглядати функції вчителя з позиції керування навчальноїдіяльності школяра вчителем, як це відбувається в школі.
Щойно ми почаликерувати учнем, контролювати кожен його крок, діяльність учня руйнується боперестає бути його власною. Керування вчителя має бути таким, що не обмежуєучня в діяльності, а стимулює його активність. Саме таке керівництво притаманнеучителю-фасілітатору.
Обидва типиособистості вчителя: лідер, що веде за собою, нерідко з авторитарними йхаризматичними рисами, і помічник, «фасілітатор», що стимулює саморозвитокучня, протистоять технологізації своєї праці, оскільки праця вихователякропіткий, «ручний» і немеханізований процес, що не піддається шаблону[4,9].
Сучасна школа маєзабезпечити розвиток дитини, як особистості та як вищої цінності сучасногосуспільства. Виявити її таланти, розумові та фізичні здібності, виховатигромадянина здатного до свідомого суспільного вибору. Розв’язання цих завданьпевною мірою залежить від вчителя. Це стимулює педагога до оволодіння новимипедагогічними підходами до навчання та виховання. Не слід забувати і про такіякості особистості вчителя як високий професіоналізм, ерудованість та сутолюдські риси – любов до дітей, до своєї справи, доброта, чесність, щирість,відвертість т.д. В. Сухомлинський писав: «Я твердо переконаний, що є такіякості душі, без яких вчитель не зможе стати справжнім вихователем і серед нихна першому місці стоїть уміння проникати у духовний світ дитини. Біда багатьохвчителів в тому, що вони забувають: учень, це насамперед жива людина, якавступає у світ пізнання, творчості людських відносин»[19,147]. У цьому контексті школа висуває перед вчителем ряд вимог,яких він повинен дотримуватись у своїй діяльності. Він повинен бути прикладомморальної чистоти, мати сильну волю й твердий характер, бути наполегливим удоведенні до кінця початої справи. У той же час вчитель повинен мати витримку йтерпіння, бути людяним[11,66-69].
Викладачмає пам'ятати, що справляє той чи інший вплив на учнів як змістом своїх уроківта інших навчальних занять, так і всією своєю особистістю, поведінкою,навичками, манерами, зовнішнім виглядом, своїм ставленням до справи, іншихлюдей і, насамперед, до учнів. Цей вплив може бути і позитивним, і негативним.Якщо викладач систематично спізнюється на заняття, проводить їх без належноїпідготовки і під час занять корпається у своїх паперах, щоб знайти потрібнідані, то тим самим він подає поганий приклад недбалого ставлення до своїхобов'язків. Тому викладач має постійно дбати про належний рівень своєїповедінки, одягу, манер і навичок, щоб не подавати дітям шкідливих прикладів, анавпаки, своєю поведінкою, зовнішнім виглядом, ставленням до роботи, до людей,своїми поглядами і переконаннями справляти на них сильний виховний вплив. Аджеучні у своїй масі ще тільки формуються як особистості, і школа, і її викладачіможуть і повинні зробити необхідний вплив на процес формування особистостікожного вихованця (бо на формування особистості впливають три чинники:спадковість, середовище і виховання). Всім своїм поводженням вчитель абозміцнить віру в себе, або руйнує її. Тому все залежить від кожного конкретноговчителя. Наскільки він глибоко усвідомив роль своєї особистості і її значимістьдля виховання, наскільки зумів виховати насамперед себе, настільки він ставсправжнім учителем[1,12].
Особистістьпедагога – важливий чинник формування особистості школяра. У своїй діяльностівчитель наочно демонструє засвоєні ним моделі поведінки, соціальних норм іцінностей. Його індивідуально-психологічні якості зумовлюють ціннісно-змістовіуявлення вихованця.
Усвоїй роботі вчитель використовує різні види діяльності, при чому головне йогозавдання – створення умов для творчого розвитку особистості учня. У зв’язку зцим основними видами навчання є пошукова робота, робота з додатковоюлітературою, розв’язання проблемних ситуацій. Ці методи навчання активізуютьрозумову діяльність учнів, формують вміння аналізувати, порівнювати, будуватигіпотези, бачити суть проблеми т.д. Однак лише той вчитель досягає цієї мети,який постійно працює над своєю культурою, засвоює різні наукові знання,орієнтується на безперервне вдосконалення своєї педагогічної майстерності.Усвідомлює необхідність чітко уявляти структуру навчальної діяльності та своїхдій на кожному етапі: від виникнення задуму до його реалізації. Тому виділяютьосновні завдання сучасного педагога:
— залучення учнів до самостійної пізнавальної діяльності.
— емоційна підтримка дітей; створення для кожного учня ситуації успіху на основізастосування індивідуального підходу.
— проведення експертизи отриманих результатів як вчителем так і учнями[5,3-5].
Виконанняцих завдань забезпечує ефективне навчання і розвиток особистості як учня та івдосконалення особистості педагога.
Особистістьсучасного викладача виявляється через його спрямованість на педагогічнудіяльність. Успіх педагогічної діяльності перебуває в складному співвідношенніз характером, здібностями і темпераментом викладача. Наприклад, такі риси йогохарактеру як педагогічний такт, вимогливість, справедливість, чуйність, єнайважливішими умовами його гуманістичної педагогічної діяльності.
Великезначення мають такі риси характеру, як самостійність, організованість,чесність, працьовитість, спостережливість, уважність, спритність, витримка.Успіх у педагогічній діяльності неможливий без здібностей дидактичноопрацьовувати навчальний матеріал, вносити в навчальну роботу щось незвичайне,нове, цікаве, доступно і виразно пояснювати і викладати навчальний матеріал,адекватно до педагогічної діяльності використовувати експресію, правильносприймати й оцінювати поведінку учнів, уміти переконувати, перепереконувати,вселяти надію і вимагати.
Темпераментвикладача впливає на способи і стиль його діяльності, але це не перешкода длядосягнення майстерності, тобто викладачі з різними темпераментами можутьдомагатися високих результатів у своїй праці. Звичайно, у педагогічній сферіуспішно трудяться і сангвініки, і флегматики, і холерики. Меланхолічнийтемперамент оцінюють як більш можливий, але на думку психологів, не завждибажаний[20,87]. Кожному викладачеві школи необхідніпсихологічні і педагогічні знання, уміння вивчати й використовуватипедагогічний досвід інших викладачів[23,179].
Праця педагогапотребує великої сили волі, творчого характеру, наполегливості та достатньоївитримки. Такі риси особливо необхідні вчителю — наставнику і вихователюмолоді. Вчитель, який володіє сильним характером, твердою волею і, разом з цим,справедливий, завжди об'єктивно оцінює вчинки і дії учнів справляє великийвиховний вплив. Для виховання у дітей сміливості, мужності, волі вчитель маєсам володіти цими рисами. Педагог має показувати в усьому приклад, починаючи зповсякденної побутової поведінки, зовнішнього вигляду, манер і закінчуючи високимпатріотизмом та моральністю.
Сучаснийвчитель має справу з матеріалом надзвичайної складності. Учень — не пасивнийпродукт природи. Він як об'єкт, так і суб'єкт впливу вчителів та різноманітнихчинників природного і суспільного середовища. Під час процесу педагогічноговпливу на вихованця необхідно враховувати не лише чинники зовнішнього впливу, ай особливості психологічної характеристики його віку, індивідуальні відмінностів задатках та здібностях, характері. Лише вміння проникнути в психологію кожногоучня, групи чи класу в цілому робить працю вчителя корисною і високоефективною.
Якщоцентральною фігурою школи є учні, то викладачі й адміністративний склад — цеорганізатори і керівники всієї навчальної, виховної роботи і творчої діяльностіучнів. Вони завжди є й об'єктами педагогічних впливів викладачів, і суб'єктамисвоєї навчальної діяльності.
Викладачімають забезпечити учнів усією необхідною інформацією для їхньої навчальноїдіяльності, повсякденно керувати нею, контролювати й оцінювати результатидіяльності кожного учня[23,182].
Отже,особистість сучасного вчителя це не просто особистість пересічного громадянина,а поєднання особистостей педагога, психолога, вченого, робітника, громадськогодіяча т.д. Всі ці особистості гармонійно поєднані в одній — в особистостівчителя.
1.2.Структура особистісних якостей вчителя
В системіпрофесійної підготовки сучасного вчителя трудового навчання великого значеннянабуває її психолого-педагогічний компонент. Це пояснюється ускладненням зміступедагогічної праці випускників індустріально-педагогічних факультетів,необхідністю їх мобільної готовності до проведення занять з багатьох новихучбових дисциплін техніко-економічного характеру, що вводяться в шкільнийкомпонент навчального плану. В таких умовах особливо стабільною і універсальноюповинна бути психолого-педагогічна підготовка майбутнього вчителя трудовогонавчання[9,7].
Що ж розуміютьпід словом «підготовка»? Під цим словом розуміють розвиток у особистостімайбутнього вчителя трудового навчання таких якостей та набуття ним здібностей,які б максимально відповідали сучасним вимогам до вчителів, та здійснювали якнайкращий ефект при подальшій педагогічній діяльності. Також при підготовці повинназакладатись здатність до самовдосконалення.
Розглянемо структуруособистісних якостей, яку побудував відомий психолог Рибалка В.В.[16,113-123].На мою думку саме ця структура найбільш повно відповідає особистості вчителятрудового навчання. Отже, у вчителя повинні бути присутні такі якості: професійнаспрямованість його особистості, комунікативні здібності у сфері спілкування,риси характеру творчої особистості, самосвідомість, великий творчий досвід,творчі розумові здібності та гармонійно поєднані з усім цим особливості вищоїнервової діяльності (темпераменту).
Спрямованість ценапрям діяльності особистості, в якій вона задовольняючи свої потребирозвивається і самовдосконалюється[22,152]. Спрямованість поділяється на такіструктурні компоненти.
Педагогічнаспрямованість: вчитель повинен постійно перебувати в пошуку шляхіввдосконалення своєї педагогічної майстерності, мати спрямованість напоглиблення своїх знань і вдосконалення вмінь та навичок[23,18].
Гуманістичнаспрямованість особистості вчителянаправлена на бажання приносити добро, користь дітям і колегам своєю працею, наінтерес до духовних цінностей, до моральних засад життя дітей. На прагнення досягатинових результатів у наукових знаннях педагогічної діяльності. Гуманістичнаспрямованість виховує почуття гуманізму, доброту та любов на сам перед додітей[16,114].
Наступнийкомпонент особистісних якостей вчителя це комунікативні здібності у сферіспілкування.
Здатність дотворчого наукового діалогу з учнями з урахуванням їх вікових особливостей даєзмогу вчителю об'єктивно, різнобічно сприймати особистість учня без недооцінкиабо переоцінки його якостей. Правильно розуміти вихованця, з'ясовувати чинникийого поведінки, входити в його становище.
Творча взаємодіїз колегами даєможливість розробляти та обговорювати ідеї в ході творчого спілкування вколективі. Дає змогу для колективного прийняття творчих рішень та організуватитворчу групу, стати її лідером і налагодити ділове співробітництво між їїчленами.
Потреба вчителя уздобутті нової інформації, у пошуку та отримання наукової, технічної інформації(знань, ідей), яка міститься у книгах, статтях вчених, інженерів, письменників,вчителів виховує любов до читання наукової, технічної, фантастичної літератури.Це розвиває здатність до систематизації фактів, знань, до ведення нотаток,конспектів, щоденників спостережень та письмового викладання своїх думок, ідейу вигляді наукових статей, тез, до створення розповідей, віршів, фантастичнихтворів.
Потреба успілкуванні присутня у кожної людини. А у вчителя повинна бути не потреба, азобов’язаність до спілкуванні з творчо мислячими людьми, вченими, з іншими вчителямив умовах дискусії, семінару, конференції. Це потрібно для отримання новоїнаукової та технічної інформації при колективному обговоренні наукових проблем,для виступу з науковим повідомленням, доповіддю, лекцією перед колегами.Спілкування розширює кругозір і це створює умови для розуміння нових,нестандартних думок, наукових поглядів співрозмовників, ідей, що висунутіспіврозмовниками в ході дискусії, дебатів тощо[16,115].
Характер –індивідуальна сукупність стійких психологічних особливостей особистості, якіобумовлюють типові для людини способи поведінки в певних життєвих ситуаціях[22,512]. Характер особистості вчителя повинен мати такі риси: порядність,інтелігентність, довірливість, відвертість у стосунках з колегами, учнями та їхбатьками; професійна та людська чесність; стиль невимушеності, внутрішнясвобода; сміливість розуму і духу, готовність до ризику в ім'я досягненнявисоких результатів у педагогічній майстерності; почуття відповідальності передбатьками дітей та власною совістю; цілеспрямованість, рішучість,наполегливість, зацікавленість у творчій справі; упертість, безмежне терпінняпри обмірковуванні будь-яких питань, дослідженні складних проблем при навчанні;почуття толерантності, терпимість; творчість оригінальність, ініціативність в процесіпошуку і визначення перспективного напряму пізнавальної діяльності вихованців;оригінальність, неповторність, здатність до уникнення шаблону; планомірність, методичністьу творчій навчальній діяльності; спритність, винахідливість; дотепність,почуття гумору, здатність сприймати смішне; старанність ділової людини,вимогливість до себе; вибагливість, здатність не задовольнятися наближенимивідомостями, а уточнювати, діставатися суті з першоджерел, враховувати думкуфахівців; критичність розуму при оцінці перспектив дослідження;дисциплінованість, організованість, акуратність при виконанні різноманітних вправпри проведенні уроків; почуття здорового глузду.
Самосвідомість цеусвідомлення людиною свого відношення до власних потреб, нахилів, мотивів,захоплень[17,45]. Самосвідомість дає змогу вчителеві здійснювати самоконтроль,керувати процесами самопізнання т.д. Розглянемо більш детально що розумієтьсяпід самосвідомістю.
Здатність доадекватного самоусвідомлення позитивних якостей і вад власної особистостіпорівняно з іншими людьми та колегами дає можливість вчителеві прогнозуватисвою подальшу діяльність. Обміркування, аналіз, вивчення своїх дій і вчинків, правильнерозуміння себе, своїх здібностей, рис характеру ефективно впливає на розробкуреальних цілей, планів і завдань педагогічної діяльності. Здатністьконтролювати себе, свої думки, вчинки, дії, усвідомлюючи, що від цього залежитьуспіх у поведінці та творчій діяльності вихованців.
Почуття власної гідності,поваги до себе, віра в себе без зайвої самовпевненості або, навпаки,самоприниження[5,3-5].
Досвід повиненпостійно підвищуватись і розвиватись. Він дає змогу вчителеві уникати помилок,які були в минулому, покращувати свою педагогічну майстерність і прогнозуватисвою діяльність.
Вчителю повиннабути притаманна здатність постійно розвивати творчий професійний досвід, бажання підвищувати науковукомпетентність, отримувати нові знання. На основі цих знань розвивативідповідні вміння і навички педагогічної роботи.
Вчитель повинен уміти цілеспрямованодосліджувати, вивчати певні питання або проблеми, набувати у творчих пошукахнові знання і цим розширювати свій науковий кругозір. Проводитиекспериментальні дослідження та оформляти їх результати у формі науковихзвітів, статей, тез. Отримувати відчуття задоволення від нарощування досвідупрофесійної діяльності і водночас — незадоволення ним, як умова подальшогозростання компетентності в педагогічній роботі.
Вчитель повинен мати здібності до самостійногоформування глибоких і систематичних знань у педагогіці, мобілізувати весьвласний досвід з метою розв'язання важливих та складних проблем, в процесівирішення яких швидко набувати додаткової досвіду. Відчувати відповідальністьпри розв’язанні цих завдань[16,116].
Наявність увчителя інтелектуально-творчих здібностей відіграє дуже важливу роль у йогоособистості. Сюди входять, переважно, психічні процеси.
Переключення увагидозволяє вчителю помічати речі, які легко випадають з поля зору приспостереженні та збиранні фактів. Також увага може розподілятись («боковемислення»), тобто концентруватись на багатьох, на перший погляд,другорядних питаннях, які можуть виявитись важливими при досягненні метидіяльності, при розв'язанні проблем на уроках[20,35]. Завдяки увазі вчительможе зосереджуватись на певній темі, питанні, проблемі, може одночасноспостерігати і контролювати всіх учнів одночасно[16,116].
Наявність увчителя творчої уяви дає можливість легко генерувати образи, цілісні уявленняна основі словесного опису, абстрактних понять. Володіння прийомами, засобамитворчої уяви, фантазування та просторового уявлення полегшить роботу вчителяпри викладенні матеріалу, при демонстрації прийомів роботи та при виконаннівиробів.
Маючи хорошупам'ять вчительможе запам'ятати багато цікавих наукових чи технічних ідей отриманих від колег,прочитаних у відповідних літературних виданнях. Ці ідеї можуть бути використаніпри проведенні уроків. Дає здатність до прогнозування результатів діяльностіучнів, на основі врахування власного досвіду, зафіксованого у пам'яті.
Завдяки спостережливостівчитель можезбирати інформацію про даний клас в цілому, або про окремих його учні, що такнеобхідна при плануванні уроку та при виборі індивідуального підходу.
Нестандартність мислення дає здатністьтворчо використовувати стандартизовані елементи, нормативи наукової, технічної діяльності,правила, інструкції, стандарти, нормативи, закономірності та закони. Пробуджує почуттясміливості та впевненості у відстоюванні власних творчих ідей, емоційнастійкість при напруженому творчому пошуку, при розчаруваннях, критиці, приневдачах або успіху. Здатність до інтуїтивного знаходження рішень в ході роботита їх наступної об'єктивації, тобто формулювання у словах, поняттях, формулахта визначеннях.
Теоретичнемислення пробуджує у вчителя інтерес до незвичайних, оригінальних, парадоксальних,заплутаних питань, задач, проблем, що формулюються в абстрактній, узагальненій,теоретичній формі; здатність діяти, розробляти ідеї в ході інтенсивноїтеоретичної і практичної роботи[16,120].
Темперамент цезакономірне співвідношення індивідуальних особливостей особистості, якіхарактеризують різні сторони динаміки психічної поведінки людини[22,451]. Темперамент викладача впливає на способи і стиль йогодіяльності, але це не перешкода для досягнення майстерності, тобто викладачі зрізними темпераментами можуть домагатися високих результатів у своїй праці.Звичайно, у педагогічній сфері успішно трудяться і сангвініки, і флегматики, іхолерики. Меланхолічний темперамент оцінюють як більш можливий, але на думкупсихологів, не завжди бажаний[20,87].
Правильневикористання вчителем позитивних сторін свого темпераменту дасть йому змогу добитисьвисоких результатів у професійній діяльності.
Навіть якщо унього слабкий тип темпераменту, але сильний характер в поєднанні з хорошимизнаннями навчального матеріалу вчитель може досить ефективно працювати в школіта підвищувати свій кар’єрний ріст[15,207].
розділ II.побудова моделі психологічних якостей особистості вчителя трудового навчання
2.1. Вимоги до вчителів трудового навчання
Привикладанні трудового навчання, як і у викладанні інших предметів, у школікерівна роль належить учителеві. Учитель підготовляє навчальний процес,встановлює мету кожного заняття, визначає форми їхньої організації, продумуєїхню структуру. По кожному заняттю вчитель відбирає із програми навчальнийматеріал, групує його й доповнює новими відомостями, відбирає методи навчання,забезпечує заняття наочними приладами, технічною документацією, інструментами,матеріалами й устаткуванням[7,7].
Учительорганізує й безпосередньо здійснює навчальний процес. Він пояснює школярамновий матеріал, озброює їх знаннями, учить застосовувати ці знання в практичнійдіяльності, керує трудовим процесом учнів і формуванням у них практичних уміньі навичок, організує самостійність школярів у роботі, сприяє розвитку їхньоїтворчості.
Керівнароль учителя в здійсненні трудового навчання полягає в умінні передбачати хіднавчання, направляти його найбільш успішними шляхами, знати можливі труднощі йзаздалегідь готовити школярів до подолання їх.
Длятого щоб учитель міг кваліфіковано проводити заняття, керувати трудовимпроцесом, і вихованням учнів, він повинен мати відповідну підготовку. Однією ізголовних вимог до вчителя є любов до дітей та своєї роботи[23,180]. Він повинен розуміти значення своєї роботи із трудовогонавчання й виховання майбутніх будівельників цивілізованого суспільства,почувати відповідальність за її проведення перед державою, та батьками дітей,яких він навчає.
Щобвиховувати інших, учитель трудового навчання повинен бути сам бездоганний уповодженні, у роботі, у побуті. Він повинен бути прикладом моральної чистоти,мати сильну волю й твердий характер, бути наполегливим у доведенні до кінцяпочатої справи. У той же час вчитель повинен мати витримку й терпіння, бутилюдяним[11,66].
Підготовкавчителя трудового навчання складається із двох частин: підготовки педагогічноїй підготовки спеціальної[2,55].
Вимоги до педагогічної підготовки вчителя.
Важливоювимогою до педагогічної підготовки вчителя праці є любов до дітей, до своєїпедагогічної професії. Без цього самий гарний фахівець буде поганим учителем.
Педагогічнаробота ґрунтується на знанні вікових особливостей дітей і закономірностейїхнього розвитку. При цьому вчитель повинен добре знати не тільки особливостідітей середнього шкільного віку, з якими він працює, але й особливостіпопереднього й наступного вікового періодів. Тільки в такому випадку будедотримуватися наступність у навчанні й вихованні школярів.
Крімзагальних вікових особливостей дітей, учитель повинен також добре знатиіндивідуальні особливості кожного свого учня, систематично вивчати їх, стежитиза розвитком учня й ураховувати все це при організації навчального процесу[14,145].
Дляправильного проведення трудового навчання вчитель повинен знати не тількианатомо-фізіологічні й психологічні особливості дітей, але й добре володітипсихологією трудового процесу.
Унавчально-виховній роботі з учнями повинні строго дотримуватися правила шкільноїгігієни (правильне визначення навчального навантаження, чергування праці йвідпочинку й т.п.). На заняттях по праці до цих правил додаються вимогивиробничої сангігієни й техніки безпеки. Учитель трудового навчання повинендобре знати шкільну й виробничу сангігієну й строго дотримуватись всіх їїправила при організації й проведенні занять.
Однимз важливих вимог до педагогічної підготовки вчителя праці є знання сутності йзакономірностей процесів навчання й виховання. На основі цих знань учительповинен досконало оволодіти теоретичною й практичною методикою трудовогонавчання й проведення занять у навчальних майстернях, та поза її межами. Вінповинен знати завдання навчання, обсяг, структуру й зміст всіх розділів тогоматеріалу, якому вчить школярів.
Відучителя вимагається, щоб він володів педагогічною майстерністю: умів ясно,переконливо, гарною літературною мовою пояснити теоретичний матеріал; володівметодикою всіх видів інструктування, у тому числі зразкового показу тих дій,трудових прийомів і операцій, які будуть опановувати школярі; уміло сполучилисвої вказівки з поступовим розвитком самостійності учнів у виконанні роботи,упевнено почував себе на уроці й одержував моральне задоволення від своєїпраці. Ця впевненість і «запал» учителя при проведенні уроку передається учням,підвищує інтерес до роботи, дисциплінує їх і викликає прагнення більше знати,уміти й як краще зробити.
Учительповинен мати педагогічний такт, сполучити високу вимогливість до учнів ізчуйністю, завжди зберігати витримку й самовладання. В основі педагогічноготакту лежить довіра до учнів, упевненість в успішному досягненні кінцевогорезультату навчально-виховної роботи.
Якуже вказувалося, учитель є організатором навчально-виховного процесу в школі.Особливо більшу організаторську роботу доводиться виконувати вчителеві праці.Ця робота здійснюється не тільки на уроці, але в ще більшому обсязі до уроку.Можна із упевненістю сказати, що успішне проведення занять по будь-якомурозділу трудового навчання, особливо занять у навчальних майстернях, залежитьвід якості попередньо виконаної вчителем організаційної роботи. Тому відучителя трудового навчання (більше, ніж від учителя будь-якого іншого предмета)потрібно, щоб він був гарним організатором[21,4].
Трудовенавчання не можна проводити ізольовано від викладання інших шкільних предметів,особливо таких, як фізика, математика, хімія, біологія, креслення. Воно повиннепроводитися в тісному зв'язку з усією системою навчально-виховної роботи науроках і в позакласний час. Тому від учителя потрібно, щоб він умів здійснюватизв'язок занять з трудового навчання з вивченням школярами основ наук.
Педагогічнупідготовку вчитель трудового навчання одержує у вузі в процесі вивчення такихдисциплін, як загальна й вікова психологія, теорія й історія педагогіки,методика трудового навчання, при виконанні курсових робіт з методики й припроходженні педагогічної практики.
Однаку вузі закладаються лише основи педагогічної підготовки учителів, які повиннідалі розвиватися й поглиблюватися в процесі його практичної роботи в школі[10,103]. При цьому ряд якостей у вчителя (наприклад, педагогічнамайстерність, такт і ін.) може сформуватися лише в результаті накопиченнядосвіду. Учитель повинен уміти вивчати свій досвід і досвіди товаришів,аналізувати його, брати звідти краще й використовувати у своїй роботі. Крімвивчення досвіду, учитель повинен навчитися експериментувати в навчальнійроботі з метою перевірки тих або інших методичних положень, відшукання новихшляхів і методів, удосконалювання змісту трудового навчання.
Такимчином, педагогічне утворення вчителя праці триває й після закінчення вузу.Основною формою цього утворення є самостійне вивчення педагогічних статей,книг, журналів, експериментування й т.п. Більшу допомогу вчителеві трудовогонавчання робить відвідування педагогічних семінарів, проходження різних курсів,участь у роботі методичних об'єднань, предметних комісій, різних конференцій іт.п. [11,66-69].
Вимоги до спеціальної підготовки вчителя
Спеціальнапідготовка майбутнього вчителя трудового навчання у педагогічному вузіскладається із загальнонаукової, загально-технічної, теоретичної й практичноїпідготовки за фахом, пов'язаної з тим розділом праці, якому він буде навчатишколярів, гарного знання виробництва.
Умовироботи школи вимагають, щоб учитель трудового навчання був фахівцем широкогопрофілю, мав широкий науковий і технічний кругозір. Без цього він не зможевідповісти на різноманітні питання учнів, керувати кружками й іншими видамипозакласної роботи з техніки й праці, розвивати технічне мислення йконструкторські здібності школярів, готовити їх до вибору професії.
Широкийпрофіль підготовки потрібний учителеві також для ведення занять по різнихрозділах трудового навчання. Так, учитель трудового навчання повинен бутипідготовлений до проведення занять із учнями по столярній і слюсарній справі,механічній обробці металів, основам електротехніки й електромонтажу. Різнихучителів по всіх цих розділах школа мати не може, тому що їм просто невистачить навчального навантаження[2,55-58].
Загальнонауковапідготовка вчителя трудового навчання повинна містити в собі глибокі й міцнізнання по загальній фізиці, елементарній і вищій математиці, теоретичніймеханіці й нарисній геометрії. Ці знання є науковою основою, на якій будуєтьсязагально-технічна й спеціальна підготовка вчителя. Крім того, вони потрібнівчителеві для здійснення кваліфікованого, науково обґрунтованого зв'язку занятьу навчальних майстернях з викладанням основ наук.
Знанняпо загально-інженерних дисциплінах є базою, на якій будується теоретична йпрактична підготовка вчителя за фахом. Зміст цієї підготовки визначаєтьсяцілями й програмними вимогами навчання школярів.
Так,програма занять у шкільних майстернях вимагає ознайомити школярів з елементамитехнології обробки деревини, металів і деяких інших матеріалів (пластмаса,скло), у тому числі із властивостями цих матеріалів і їхнім застосуванням. Учніповинні вивчити будову і роботу інструментів (у тому числі електрифікованих) пообробці деревини й металів, токарного верстата по дереву і металорізальнихверстатів, опанувати вміння й навички по догляду за інструментами по обробцідеревини й металів за допомогою ручних інструментів і на верстатах у процесівиготовлення виробів. Потрібно також учити школярів плануванню трудового процесу,організації робочих місць, дотриманню точності у виконанні роботи, ощадливійвитраті часу й матеріалів, користуванню ескізами, малюнками, кресленнями йтехнологічними картами, привчати їх до самостійного конструювання окремихдеталей і виробу в цілому й т.п.
Длякваліфікованого навчання школярів всім цим питанням учитель повинен знати такіпредмети, як технологія металів і неметалічних матеріалів, теорія різання,верстати й інструменти, технологія машинобудування, основи організації йекономіки виробництва. Він повинен добре знати виробництво й мати досвідироботи на ньому, знати теорію й володіти міцними навичками (хоча б у межахвимог до робітника I-II виробничих розрядів) по столярній, слюсарній,токарській справі, уміти працювати на фрезерному, стругальному, шліфувальному йпо деякому іншому металорізальному верстатах, бути знайомим зі зварюванням увогневим різанням металів, ковальським справою.
Підготовкавчителя до проведення занять по механізації праці й електромонтажузабезпечується знаннями по багатьом з розглянутих вище загально-технічних іспеціальних дисциплін. Додатково до них учителеві необхідно мати гарнупідготовку по електромонтажній справі, а для роботи в сільській школі, крімтого, добре знати сільськогосподарські машини (трактор, земле-обробні, посівні,зерноочисні й деякі інші машини) і вміти керувати трактором.
Учителевіпраці належить провідна роль у трудовому навчанні й вихованнях учнів школи.Тому до нього пред'являються високі вимоги[11,66].
Незважаючина високі вимоги, підготовка такого вчителя цілком здійсненна. Цепідтверджується досвідом роботи індустріально-педагогічних факультетівпедагогічних інститутів, які готовлять нових фахівців для школи. Спільністьнауково-технічних основ навчання в шкільних майстернях і виробничому навчанняхстаршокласників по машинобудівних професіях дає можливість привласнювативипускникам індустріально-педагогічних факультетів кваліфікаціювчителя-інженера по загально-технічних дисциплінах (включаючи креслення),трудовому й виробничому навчанню. У середній школі вони можуть також виконуватифункції завуча по виробничому навчанню[12,9-14].
Широкийпрофіль підготовки для сільської школи потрібний і вчителеві, що веде заняття зучнями по дослідно-практичній роботі в сільському господарстві.
Заняттяз учнями по цьому розділі праці ведуть у школах, як правило, учителі біології.Це пояснюється тим, що керівникові дослідно-практичної роботи учнів необхідномати глибокі знання по біологічних дисциплінах, уміти здійснювати тісні зв'язкироботи на ділянці з вивченням школярами біології. Крім біологічної підготовки,керівник дослідно-практичної роботи учнів повинен добре знати (теоретично йпрактично) такі галузі сільськогосподарського виробництва, як овочівництво,садівництво, тваринництво, що веде галузь даної зони, механізацію й основиекономіки сільськогосподарського виробництва. Крім того, учитель повинен бутигарним експериментаторами, уміти проводити досвідчену роботу на пришкільнихділянках, колгоспних полях і володіти методикою навчання цьому школярів.
Цюпідготовку вчитель може одержати в процесі вивчення таких загально-агрономічнихі спеціальних дисциплін, як фізіологія рослин, фізіологія тварин, геологія,ґрунтознавство, загальне землезнавство, агрохімія, рослинництво, захист рослин,тваринництво, економіка й організація сільськогосподарського виробництва, атакож у процесі практичної роботи в сільському господарстві[11,66-69].
2.2. Модель вчителя трудового навчання.
Наданому етапі мого професійного навчання та на основі знань, які я отримав при виконанніцієї курсової роботи я спробував побудувати модель вчителя трудового навчання.З моєї точки зору в професійній моделі вчителя повинні поєднуватись такікомпоненти: 1. Компетентність; 2. Особистісна орієнтація; 3. Морально-духовнакультура; 4. Професійна позиція педагога.
Цієюмоделлю передбачено розвиток особистості вчителя, його концептуального «Я»,глибше розуміння ним культурної й освітньої ситуації, усвідомлення себепередусім як особистості, а згодом як спеціаліста, професіонала. В змісті цієїмоделі поєднано три головні феномени — Людина, Освітнє середовище і Педагог[2,82].
Розглянемобільш детально компоненти моделі вчителя.
1.Компетентність. Компетентність (лат. сompetentia — відповідальність) — колоповноважень особи, колопитань, з яких вона має певні знання, певний досвід. Сучасні вчені в галузіпедагогіки виділяють у структурі професійної компетентності вчителя кількаскладових:
А)Теоретична готовність учителя до діяльності передбачає наявність у ньогоаналітичних, прогностичних, проективних, рефлексивних умінь.
Б)Практична готовність учителя виявляється у зовнішніх уміннях, за допомогою якихздійснюються дії, які можна спостерігати. До них належать організаторські (мобілізаційні,інформаційні, розвивальні, орієнтаційні ) та комунікативні (перцептивні,педагогічного спілкування, педагогічної техніки).[10,105]
Професійнакомпетентність педагога є основою його майстерності. Формується вона на основіпрактичного досвіду, особливо передового (новаторського). Адже педагог сприймаєпрофесійну діяльність спочатку як нормативно-схвалений спосіб діяльності, якийвін поступово засвоює, перетворюючи його на індивідуальний стильроботи[23,180]. Тож розвиток особистісних якостей відбувається разом ззасвоєнням педагогічної діяльності. Психологи визначають такі основні етапистановлення людини як педагога, набуття нею життєвого досвіду й формування їїсвітогляду: індивід (від народження) — особистість (результат збагачення людининаціональною та світовою культурою), індивідуальність (особистість, що виробилавласний творчий стиль у процесі своєї діяльності, в нашому випадкупедагогічної)[16,113].
Вченіпо-різному класифікують основні здібності педагога. Я схильний обратикласифікацію, яку запропонував В.Крутецький, зокрема: дидактичні, академічні,перцептивні, мовні, організаторські, сугестивні, комунікативні здібностіпедагога, педагогічна уява, здатність до розподілу уваги, особистісні якості[6,6].
Дляобґрунтування методики опрацювання науково-дослідної теми та моделі розвиткутворчого потенціалу вчителя, використовується поняття «методична культура»вчителя. Вважаємо, що вона є рушійною силою формування професійноїмайстерності. Підвищення її рівня — складова щоденної роботи педагога,розширення його відповідальності за умови й результати праці. Методичнакультура — це не тільки знання, а й майстерність, мистецтво, притаманнеіндивідуальності, вміння донести до учнів теорію, закономірності розвитку явищ,які вивчаються, зацікавити вихованців наукою і, як наслідок, озброїти їхґрунтовними практичними знаннями по виробленню того чи іншого об’єкта праці. Цякультура є найвищою ланкою педагогічної культури й формується на засадах якостанньої, так і на основі загальної культури. У педагогічній діяльності всіназвані форми культури становлять єдине ціле[2,56].
2.Особистісна орієнтація. Особистісна орієнтація — стійке глибоке усвідомленнявласної соціальної значущості, відповідальності перед державою, собою зарезультати педагогічної діяльності, її відповідності принципам іморально-духовним цінностям демократичного суспільства[4,6]. Це вміннястратегічно прогнозувати й оцінювати досягнення науки, психологічна готовністьпедагога до технологічних нововведень, наявність у нього обґрунтованої позиціїщодо моделювання саморозвитку й самореалізації його «Я». Вміння вчителяпереосмислювати, обґрунтовувати, змінювати орієнтації є дуже важливим, оскількине лише він є суб'єктом діяльності, а і його особистість є інструментом впливу.Із багатьох визначень поняття «особистість», на мою думку, найбільш повно віддзеркалюєсуть особистості педагога таке: «Особистість — це така одиничність,неповторність, яка є не тільки носієм свідомості, мислення, почування тощо, алевзагалі є суб'єктом, який сам себе співвідносить із собою та з усімнавколишнім» [13,19].
Діяльністьпедагога регулюється матеріальними й духовними потребами. Засвоєння педагогомзовнішніх соціальних настанов утворює стійку структуру свідомості йогоособистості, визначає її культуру, спосіб життя, ціннісні орієнтації, ідеали.Пріоритетною ідейною цінністю, яка виконує регулятивну роль у діяльності людиниі суспільства, є ідеал. Ідеал щодо особистості визначається як моральнадосконалість. Педагоги, керуючись такими ідеалами, намагаються наслідувати«ідеали особистості» [18,12-13]. З цього видно, що професійний розвитокпедагога є органічною складовою загального розвитку особистості.
Моральніідеали не можна нав'язати. Кожен має власні вподобання, які відповідають йогоцілісному моральному досвіду. Людина прагне у своєму житті втілити певнийобраз, який у її уяві є носієм моральної цінності. Водночас намагаємосявіднайти індивідуальний шлях реалізації певних цінностей. І лише власнийтворчий взірець надихає людину на виконання запланованих нею завдань. Кожен маєдбати про «внутрішню людину» в собі… і кожен має поважати цю «внутрішнюлюдину» в інших [6,83].
3.Морально-духовнакультура. Особливостіпедагогічної праці і діяльність учителя трудового навчання у сфері практичноговиробництва зумовлюють специфіку професійної педагогічної моралі та поведінки.Вона полягає в тому, що сукупність принципів, норм і правил, які регулюютьповедінку та відносини у процесі педагогічної діяльності, визначаються змістомдіяльності вчителя. Ці норми доповнюються відповідними правилами поведінки,нормами взаємовідносин у сфері освіти та в суспільстві. Педагогічна мораль євідображенням моральних стосунків, які супроводжують багатогранну діяльністьучителя.
Важливою складовою моральної свідомості є ціннісні орієнтації. Обираючиту чи іншу цінність, людина формує стратегічний план своєї поведінки йдіяльності, визначає смислову перспективу останньої. Ціннісна орієнтаціявисвітлює те «… заради чого діє людина, чому вона присвячує своюдіяльність»[18,12-13]. Вищою цінністю моральної свідомості є так звана категоріяДобра. Не менш важлива категорія життя. Це поняття відображає фундаментальнуособливість людського існування. Пошук сенсу власного існування — духовнапотреба людської особистості кожного, і вчителя також. Особливої уваги набуваєуявлення про життя як дарунок, і кожна особистість може знайти власний сенсжиття, власне щастя, в якому змоделює безпосередній смисл свого буття. Адженайбільш вагомим для кожного вчителя (як трудового навчання, так і тих хтовикладає інші предмети )є те, в чому реалізуються цінності його неповторного«Я». Відповідно і для суспільства кожен педагог є цінним передусім завдякизначущості його внеску як Учителя[1,10].
4.Професійна позиція вчителя. Це сфера педагогічної діяльності. Її специфіка вимагає, абивчитель мав чітку власну позицію, вмів науково і зрозуміло її обґрунтувати,відстояти і прогнозувати результати досягнень у професійнійдіяльності(засвоєння учнями теоретичного і практичного матеріалу т.д.). Такожвчителеві трудового навчання потрібно виявляти готовність до нововведень,моделювання маршруту щодо професійного самовдосконалення з урахуванням своїхпотенційних здібностей та потреб суспільства, проектування мети власноїдіяльності, продумувати послідовність викладення матеріалу та проведеннятрудових операцій[2,57]. Мотивації оптимальних досягнень упедагога властива цілеспрямованість на життєдіяльність як особистісну, так і напрофесійну. Водночас від розвитку ціннісної орієнтації залежить всебічністьоволодіння особистістю соціальним середовищем. Отже, фундаментом професійноїпозиції педагога є професіоналізм, який віддзеркалює життєвий, філософськийрівень культури вчителя, професійні цінності і стиль взаємовідносин у сферіосвіти й соціального середовища[20,105].
ВИСНОВКИ
Сучаснашкола має забезпечити розвиток дитини, як особистості та як вищої цінностісучасного суспільства. Виявити її таланти, розумові та фізичні здібності,виховати громадянина здатного до свідомого суспільного вибору. Розв’язання цихзавдань певною мірою залежить від вчителя. Саме учитель здійснює навчання й вихованняучнів з урахуванням специфіки їх індивідуального та вікового розвитку, сприяєрозвитку особистості школяра, його соціальної позиції, наукової, екологічної йекономічної грамотності, професійному самовизначенню.
Учительтрудового навчання організує й безпосередньо здійснює навчальний і практично-виробничийпроцес. Він розробляє хід уроку, встановлює мету кожного заняття, визначає формиїхньої організації, продумує їхню структуру. По кожному заняттю вчитель відбираєіз програми навчальний матеріал, групує його й доповнює новими відомостями,відбирає методи навчання, забезпечує заняття наочними приладами, технічною документацією,інструментами, матеріалами й устаткуванням.
Вданій курсовій роботі мною були розроблені вимоги, які висуваються до вчителя трудовогонавчання. Свідоме дотримання цих вимог дасть можливість для подальшого розвиткуособистісних якостей вчителя та підвищення його педагогічної майстерності. Аце, в свою чергу, допоможе йому реалізувати себе в професійній діяльності івиконати ті завдання, які покладені на нього школою.
В ході вивченнянаукової літератури мною була розроблена структура особистісних якостеймайбутнього вчителя трудового навчання. При її розробці я дотримувався думкивідомого психолога Рибалки В.В. В цій структурі поєднані такі якостіособистості як: професійна спрямованість особистості вчителя, комунікативніздібності у сфері спілкування, риси характеру творчої особистості,самосвідомість, великий творчий досвід, творчі розумові здібності та гармонійнопоєднані з усім цим особливості вищої нервової діяльності (темпераменту).
Також, вкурсовій роботі була розроблена модель особистісних якостей та здібностеймайбутнього вчителя трудового навчання. В ній поєднуватись такі компоненти:
1. Компетентність.
2. Особистісна орієнтація.
3. Морально-духовнакультура.
4. Професійнапозиція педагога.
СЛОВНИКОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
Діяльність –активна взаємодія з оточуючим середовищем, в ході якого індивід виступає яксуб’єкт, який целенаправлено впливає на об’єкт і задовольняє свої потреби.
Ідеал – особливийспосіб буття предмета, відображеного у психічному житті і світі суб’єкта.
Індивідуальнийпідхід – важливий психолого-педагогічний принцип, за яким в навчально-виховнійроботі з дітьми враховуються їх індивідуальні особливості.
Індивідуальність- (лат. Individuum – особина, неподільне ) неповторність, унікальні властивостілюдини.
Інтелект — загальна здатність до пізнання і рішення проблеми, яка визначає успішністьлюбої діяльності.
Мотив –матеріальний або ідейний предмет, який пробуджує і направляє на себе діяльністьабо вчинки людини.
Навчальнадіяльність — цілеспрямоване засвоєння соціального досвіду та діяльністьособистості, що відбувається в умовах навчання.
Навчання –цілеспрямований, організований процес і результат здобуття індивідуальногодосвіду учнями.
Об’єкт – (відлат. Objectivus — предметний) фрагментреальності на яку спрямована активність взаємовідповідного з нею суб’єкта.
Особистість –загальні якості людини набуті ним в соціально-культурному середовищі, в процесідіяльності та спілкування.
Педагогічнадіяльність – цілеспрямований виховний вплив вчителя на учнів з метоюособистісного та діяльнісного розвитку останніх.
Перцептивніздібності учителя – здібності проникати у внутрішній світ учня, вихованця,психологічна спостережливість, яка пов’язана з глибоким розумінням учня, йоготимчасових психічних станів.
Потреби – формазв’язку живих організмів з навколишнім світом, джерело їх активності.
Самовиховання — формування людиною своєї особистості в залежності від поставленої мети.
Самоконтроль –процес свідомого, волевого управління своїм психічним життям, поведінкою тадіяльністю в відповідності з внутрішньою картиною світу.
Самооцінка –значимість, якою індивід наділяє себе в цілому і окремі сторони своєї особистості.
Самосвідомість –усвідомлення людиною свого відношення до власних потреб, нахилів, мотивів,захоплень.
Суб’єкт – (відлат. Subjectus – що знаходиться в основі)людина що пізнає зовнішній світ (об’єкт) і спрямовує на нього свою практичнудіяльність.
Темперамент –(лат. Temperamentum – співвідношення часток)закономірне співвідношення індивідуальних особливостей особистості, якіхарактеризують різні сторони динаміки психічної поведінки людини.
Характер – (лат. Character – риса, признак)індивідуальна сукупність стійких психологічних особливостей особистості, якіобумовлюють типові для людини способи поведінки в певних життєвих ситуаціях.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Баланюк Е.Л.Личность учителя // Начальная школа. -1981. -№5.- с.9-12.
2. Болсун С. Модельідеального вчителя // Рідна школа. – 1999. — №2. с.55-58.
3. Видра О.Г.Експериментальне дослідження зв’язків між особистісними професійними якостями іздібностями та компонентами психологічної культури майбутніх вчителів трудовогонавчання // Вісник ЧДПУІ ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 22. Серія: психологічнінауки: Збірник наукових праць / — Чернігів: ЧДПУ, 2004. — С. 35 – 38.
4. Воронов В.В. Технология воспитания иличность учителя // Школа и производство .- 2003 .-№7.- С. 6-9.
5.Гнатюк О.Особистість сучасного педагога // Початкова освіта. -2002. — №3.- с.3-5.
6.Данилова Г.С. Акмеологічна модель педагога //Освіта і управління. – 2006. -№3-4.-с.82-84.
7.Данилова Г.С. Акмеологічна модель педагога в XXI столітті // Рідна школа. — 2003.- №6.- С. 6-9.
8.Державнапрограма „Вчитель" // Освіта України. — 2002. — 2 квітня. — С. 2-6
9.Завацький С.В.,Сиченков В.П. Психолого-педагогічна підготовка студентівіндустріально-педагогічного факультету до професійної діяльності вчителятрудового навчання // Вісник ЧДПУІ ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 2. Серія:психологічні науки: Збірник наукових праць / — Чернігів: ЧДПУ, 1999. – С. 7 –9.
10.Латышев В.Л. Психолого-педагогические аспекты подготовки преподавателей к работе в условиях информатизацииобразования // Мир психологии .-2005 №1.- с.103-115.
11.Лында А.С. Требования к учителютрудового обучения // Школа и производство .- 1964 .-№1.- С. 66-69.
12.Мегем Є.І.Проектна діяльність майбутніх вчителів трудового навчання // Вісник ЧДПУІ ім.Т.Г. Шевченка. Випуск 22. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць / — Чернігів: ЧДПУ, 2004. — С. 9 – 14.
13.НестеренкоВ.Г. Вступ дофілософії: онтологія людини. — К.: Абрис, 1995. — 336 с.
14.Петровский А.В. Возрастная и педагогическая психология.- Москва, Просвещение.- 1979.-239 с.
15.Руднева Г.И. Личность педагога в современномобразовательном пространствае // Мир психологии. -2004. -№4. –с.193-211.
16.Рибалка В.В.Методологічні питання наукової психології: Навч.-метод. посібник. – К., 2003. –204 с.
17.Психологическийсловарь / Под ред. В.И. Войтко. — Київ. – 1982.- 216 с.
18.Смирнова Е.Э. Пути формирования модели специалиста с высшимобразованием. —Л.: Изд-во ЛГУ.-1977.- 136 с.
19.СухомлинськийВ.О. Серце віддаю дітям. Вибрані твори в 5 т. – 3 т.- К.,- 1977.- с.147.
20.Трофімов Ю. Л. Інженерна психологія:Підручник. — К.: Либідь, 2002. — 264 с.
21.Ховрич М.О.Модель вчителя трудового навчання // Вісник ЧДПУІ ім. Т.Г. Шевченка. Випуск 2.Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць / — Чернігів: ЧДПУ.-1999. — С. 3 – 5.
22.Шанар В.Сучасний тлумачний психологічний словник.-Х.,-2005.-640 с.
23.Яворська Г.Х.Особистість педагога та її роль у навчально-виховному процесі // Яворська Г.Х.Педагогіка для правників.-К.,2004.- с. 179-186.