Вступ
Однією з актуальних є проблемаадаптації ліворуких дітей. У літературі зазначається, що ліворука дитинавідрізняється тривалою впертістю, для неї характерні труднощі у вимові звуків.Така дитина легко підпадає під вплив ситуативних почуттів та настроїв. Вона плаксива,вередлива та схильна до гніву й люті. Складно опановує письмо та читання, які впершому класі можуть стати непереборюваними перешкодами.
Перевчання означає зміну специфічнихякостей мозку (психіки). Це спричинює невротичні реакції у дітей: заїкання,писемний спазм, нервові тики. Змінюючи дитину, ламаючи психіку, комплексуючи,дорослі, батьки тим самим, власне, й організовують необоротні наслідкинегативного порядку в особистісному розвитку дитини.
А.М. Нізова відносить факторпереучування (дектастрес — стрес праворукого середовища) до високоспецифічногопсихогенного фактора виникнення неврозів, заїкання у дітей. Ліворукістьпровокує тривожність, емоційну чутливість, призводить до виникнення таких формповедінки, від яких страждатимуть люди, що оточують дитину (агресивність,конфліктність, замкнутість). Діти насамперед не розуміють витоків своїхстрахів, образливості, крикливості. Ці стани можна пояснити наявністюзагостреного внутрішнього конфлікту, відсутністю розуміння та підтримки з бокубатьків. Діти стають неадаптованими, ображаються «без реальнихпричин», боляче сприймають будь-яке різке зауваження, прагнуть доуособлення. З-поміж ліворуких дітей значний відсоток становлять діти з вадамиусного та писемного мовлення, випадки заїкання. Для більшості з них характернітакі особливості розвитку: вади координації рухів руки, кисті, пальців; дефектизорово-моторних інтеграцій; дефіцит зорово-просторового сприймання.
Досліджуючипроблему ліворукості, як теоретичний, так і практичний її аспект, можу сказати,що за останній час було розроблено велику кількість вправ, які можуть допомогтиліворуким дітям краще пристосовуватися як до умов оточуючого середовища, так ідо шкільного навчання. Але все ж більшість теоретичних питань (зокрема,фізіологічний аспект) приймаються на основі раніше доведених фактів.
Об’єкт дослідження – особливостіпсихології ліворуких дітей. Предмет дослідження – рівень психічного розвиткуліворуких дітей. Мета курсової роботи – визначити основні критерії впливуліворукості на психічний розвиток дітей.
Завдання:
- Розглянутитеорії та гіпотези природи виникнення ліворукості;
- Вивчитивплив переучування на психічний розвиток ліворуких дітей.
Розділ І. Ліворука дитина в праворукому світі
1.1 Природаліворукості: теорії, гіпотези
На жаль,ліворукість дитини дуже часто сприймається близькими як хвороба або дефект.Чому? Давайте спробуємо розібратися.
Археологічнірозкопки, історичні дослідження та дані антропологічного аналізу свідчать проте, що віками переважаюча кількість людей була праворукими: все знаряддя відкам’яного топора до автомата Калашникова, все знаряддя праці, всі ті предмети,що складають основу життя та побуту виготовлені так, щоб їх зручно було братисаме правою руко. Але завжди знаходились люди, яким зручніше було працюватилівою рукою, а права була допоміжною. Чому ж дитина надає перевагуроботі лівою рукою? Причин може бути багато, більшість з них — з областіздогадок та уявлень. Ми бачимо тільки надводну частину айсбергу: дитина пише,їсть та маніпулює лівою рукою з більшим бажання та вправністю, ніж правою. Алечим це може бути викликане? Відомий спеціаліст М.М.Безруких в своїй книзі“Леворукий ребенок в школе и дома” пише: ”Многие гипотезы объясняют, почемучеловек праворук, рассматривая леворукость как исключение. Согласно одной изних праворукость – следствие ассиметричного расположения внутренних органов.Они смещают центры тяжести вправо, и поэтому необходим упор на левую ногу,чтобы удержать равновесие. Свободнее при этом правая рука, она и тренируется,мышцы ее становятся более развитыми, движения точными. Другая гипотеза, такназываемая теория щита и меча, объясняет праворукость необходимостью защищатьсердце во время сражений. Воин держал щит левой (пассивной) рукой, а оружие –правой. Многовековая тренировка правой рукой в бесчисленных сражениях иопределила ее преимущество. Но почему тогда есть леворукие женщины? Согласнотретьей гипотезе “виновницей” леворукости младенца является его мама. Онаобычно носит его на левой руке, прижимая к себе. Левая рука ребенка при этомболее свободна, что и обеспечивает ей лучшее развитие. Но тогда леворукихдолжно быть большинство, однако, это не так. Многие исследователи выделяли вкачестве причины леворукости условия воспитания, требования среды. Причемвлияния среды могут сильно различаться, но традиционное соотношение леворуких иправоруких мало зависит от условий жизни людей. Однако вариант социальныхвлияний при возникновении леворукости мы не можем исключить полностью”[2]. Зароботу правої руки відповідає, як вважається, домінантна ліва півкуля мозку,яка виконує функції аналітичного центру: тут відбувається накопичення тадетальний аналіз інформації, яка надходить, та її логічне осмислення. Центрмови також розташований в лівій півкулі, він керує процесами і письма, ічитання.
Права півкуля –своєрідний “творчий центр ”, зосередження інтуїції і цілісного сприймання.Кінцівками ж півкуля керує перехресно: коли дитина працює лівою рукою, командийому подає права півкуля, і навпаки. Нерідко буває, що при уражені лівоїпівкулі головного мозку його функції частково приймає на себе права півкуля, ітоді домінуючою стає ліва рука. Той самий результат спостерігається і в томувипадку, коли травмується права рука, особливо якщо це відбувається у ранньомувіці. Ліва рука змушена приймати на себе більш активну роль, тому що спочаткуправа не працює, потім працювати нею стає боляче, незручно, і в результатіведучою стає ліва рука, хоча психофізіологічними особливостями дитини це необумовлено. Нарешті, відбувається і так, що в сім’ї дитина бачить, як старшийбрат, або мама, або улюблений дідусь пише, їсть і бере телефонну трубку лівоюрукою. Через бажання наслідувати таку цікаву звичку багато значущої для дитинилюдини дитя також починає частіше користуватися лівою рукою. А батьки, знаючи,що ліворукість часто передається за спадком, зовсім не дивуються і починаютьвважати, що в сім’ї росте ще один лівша. Зараз феномен лівшества багатовивчається, результати цієї роботи дозволяють змінювати стереотипне сприйняттялівш і навіть послідовно виробляти методики їх вивчення. Вчені, які займаютьсяпроблемою лівшества, пропонують різноманітні концепції його виникнення івідповідно говорять про різні психологічні особливості лівшей. Для реалізаціїдиференційного підходу до ліворуких дітей не достатньо проявляти до їхповедінки та навчання інші, ніж до правшей, вимоги. Необхідно враховуватирізноманітні причини ліворукості, а також диференціювати самі поняття“ліворукість” і “лівшество”. Ліворукість визначає тільки ведучу руку, тоді яклівшество – комплексна характеристика. Адже крім руки у людини є ведуче око,ведуча нога, ведуче вухо. Одним із найважливіших питань, обумовлюючих підхіддо лівшей, є питання щодо причин ліворукості. Вони можуть бути різними. За походженням ліворукостідітей можна розділити, як мінімум, на три групи.
Перша група — це діти з генетично закріпленою ліворукістю, тобто ті, де маємісце спадковий чинник. Причому закон спадкоємства нам поки не відомий, хочавірогідність народження дитини-лівші у двох ліворуких батьків надзвичайновисока. Вважається, що існує ген правого зрушення, тобто праворукості, а ліворукістьвипадає як випадковий варіант. І ліворукість може виявитися по-різному: у бабусі,дочки, внучки, правнучки. Ми не можемо сказати, по чоловічій чи по жіночій лініївиявиться ця спадковість. Це напрям майбутніх досліджень. У разі генетичнозакріпленої ліворукості, так само як і у праворуких дітей, можуть бути всілякііндивідуальні варіанти розвитку: від безумовної талановитості до середніхздібностей.
Друга група — діти з компенсаційною ліворукістю. Тут ситуація набагатоскладніша, тому що компенсації виникають при дисфункції в розвитку мозку. Вцьому випадку бувають найрізноманітніші ситуації. Все залежить від того, якачастка мозку уражена або яка зона кори не сформована. Діти з компенсаційноюліворукістю – особлива група. Якщо ми візьмемо, наприклад, праворуких дітей з якоюсьдисфункцією розвитку мозку, то у них буде великий комплекс проблем в розвитку,ніяк не пов'язаних з тим, яка рука у дитини активніша. Це досить складніпроблеми компенсації функцій, в які входять і функціональна організація мозку,і нервово-м'язова регуляція, і багато що інше. В даний час ведуться два паралельнідослідження по вивченню психофізіологічних особливостей розвитку хлопчиків і дівчаток6-7 років. Дошкільний період дуже важливий для всіх дітей, і особливо важливоправильно підготувати до школи дитину-лівшу. Якщо говорити про відсотковеспіввідношення цих двох груп, то воно виглядає так: з 20-25 % левшейприблизно 9-11 % генетично закріплених, а друга половина має компенсаційнуліворукість.
Третя група — механічна. Права активна рука може бути пошкоджена в найактивнішийвік, коли дитина тільки починає використовувати руку для різних маніпуляцій. І якщоу цей момент рука травмована і довго болить, то дитина починає працюватиактивніше лівою рукою.
Окремопотрібно розглядати псевдоліворукість. До деякого віку (приблизно до 5років) у дитини якесь із півкуль формується як домінуюче по відношенню до даноїруки (наприклад, у правшей – ліва півкуля). Але така особливість мозку, якпренатальна, або перинатальна (не достатня кількість стовбурових новоутвореньмозку) приводить до атипії психічного розвитку, яка, в свою чергу не даєформуватися ні міжпівкульній взаємодії, ні спеціалізації півкуль. Таким чином,у дітей з атипією психічного розвитку не формується домінантність правої аболівої півкулі по відношенню до руки. Тоді спостерігається псевдоліворукість,або, що зустрічається частіше, приблизно рівне використання обох рук.
Крім всього перерахованогоможливий розвиток у дітей так званого ”прихованого лівшества”, тобтозміна домінуючої півкулі. Момент зміни є тим критичним періодом, коли основніфункції центральної нервової системи рівномірно розділені між двома півкулями,після чого починає домінувати права півкуля. Таких людей можна умовно назвати“психічними” лівшами або “прихованими” лівшами, в тому розумінні, що їх ознакилівшества не пов’язані з домінуванням лівої руки.
Отже, ми ще разпереконалися, що категорія “ліворукі діти ” зовсім не однорідна і будь якістереотипи сприймання можуть відгородити від нас реальну дитину з йогоіндивідуальними особливостями. Таким чином, постає питання про необхідностівивчення лівшей.
На теперішній часіснує кілька поглядів на природні властивості лівшей в порівнянні з правшами.
Перший заснованийна тому, що показники поведінки і нервово-психічної діяльності у лівшей гірші,ніж у правшей. Прибічники цього підходу проводять данні про частоту лівшествасеред хворих епілепсією, олігофренією, шизофренією, спадковим алкоголізмом, атакож той факт, що, стаючи дорослим, ці обличчя зберігають низькі адаптаційні можливості,визначену “крихкість“ психологічної діяльності, схильність до короткочасноїдекомпенсації.
Другий підхідстверджує рівність правшей та лівшей.
Згідно третьогопідходу, лівші володіють більш високими показниками нервово-психічноїдіяльності та великими адаптаційними можливостями, ніж правші. Обгрунтовано цетим, що лівші постійно проходиться адаптуватися до “правостороннього” світу. Вякості доказу вірності цього підходу можна провести цілий список великихлівшей, серед яких є римські імператори Тиберій та Юлій Цезар, полководціОлександр Македонський, Наполеон, вчені Дж. К. Максвел, І. П. Павлов, художникиЛеонардо да Вінчі, Мікеланджело, письменник Льюіс Керрол, актор Чарлі Чаплін, інарешті, президент США У. Клінтон та багато ін. [19, с.17-19]
Єдиної теорії(погляду) на даний момент немає. Впевнено можна стверджувати лише одне: мозоклівшей побудований деяким особливим способом. Більш того, функціональнаорганізація мозку кожного лівші унікальна в порівнянні з такою ж у інших лівшейта амбідекстрів. Точно встановлено, що лівші не є “дзеркальним відображенням “правшей.
На мою думку, всітри погляди мають право на існування, до того ж по суті вони відповідаютьосновним концепціям виникнення лівшества, а отже і доповнюють один одного. Дотого ж негативні та позитивні властивості лівші можуть бути двома сторонамиоднієї й тієї ж медалі.
1.2Психологічні особливості ліворуких дітей
У ліворуких булавиявлена більша, ніж у праворуких, різноманітність психофізіологічниххарактеристик. Російськими вченими було проведено дослідження емоційної сферичерез сприймання ароматів. В ході експерименту звернули на себе увагувідмінності праворуких, ліворуких та амбідекстрів у здатності диференціюватиприємний, неприємний та нейтральний аромати. Ліворукі та амбідекстри найбільшточно оцінювали неприємні аромати. За результатами досліджень був зробленийвисновок: праворукі виявляють високу чуттєвість до емоцій позитивного знаку, адля ліворуких та амбідекстрів характерна перевага емоцій негативного знаку,тобто вони більш песимістичні. Півкулі можуть взаємодіяти або витісняти одинодного. Протягом першого року після народження права півкуля інтенсивнорозвивається, але потім послідовно ліва його фактично витісняє. Протягом всьогодошкільного періоду дитини переважає активність правої півкулі не тільки вобразній, але й в словесній діяльності. Приблизно до чотирьох років права таліва півкуля однаково підключені до формування мови. Кожна дитина в віці до 5років легко, надійно, без словника засвоює рідну мову. Але вивчення іноземноїмови, почате в середній школі, може продовжуватися довгі роки і частобезуспішно. Це пояснюється також і сучасною роботою півкуль при засвоєнні мовив дитинстві. Є один важливий факт – чим більше лівих ознак у дитини, тимповільніше зріють структури, які пов’язують обидві півкулі мозку. Розвитоквзаємодії між півкулями відбувається паралельно дозріванню пучків волокон, якізв’язують їх, — комісур. А поки вони не дозріли, півкулі працюють в більшіймірі не залежно. В перші 2-3 роки життя формуються зв’язки на рівні стовбурамозку. Це найнижчий рівень взаємодії, який забезпечує сумісну регуляцію руху,дихання, биття серця, сну, травлення. Таким чином, на цьому рівні передаєтьсяінформація, пов’язана з життєзабезпеченням організму. Пізніше в віці 3-7 років,активно дозріває зв’язок більш складного рівня, через який передаєтьсяінформація з різних каналів, яка забезпечує роботу пам’яті. В цьому віцізакладається асиметрія пізнавальних процесів. І нарешті, з 7 до 12-15 роківформуються зв’язки, які здійснюються завдяки дозріванню мозолистого тіла. Вонопов’язує різноманітні відділи кори головного мозку між собою. Як раз в цейперіод дозрівають і лобні частини, які відповідають за ціле направленуактивність. Тому мозолисте тіло активно вмикається в розподіл навантаженнялобних частин лівої та правої півкуль. Очевидно, що затримка дозріваннязв’язків між півкулями може змінити перерозподіл навантаження між ними, а отже,вплинути на особливості формування пізнавальних процесів у дошкільників. Схоже,швидкість дозрівання структур, які відповідають за розвиток асиметрії, запрограмованагенетично. Багаторазово було підтверджено і на тваринах, і на людях, щовиражена рухова асиметрія пов’язана з кращими показникам пам’яті. Подібні жзакономірності були виявлені і для інтелекту, оціненого за методикою Векслера.Виявилось, що високі показники інтелекту (більше 130 балів) мали хлопчики, уяких був виражений лівий і правий профіль. Число дівчат з високим значеннямкоефіцієнта інтелекту виявилось більше в групі з правим профілем. В групах іхлопчаків, і дівчаток зі змішаними профілями число дітей з високим інтелектомбуло менше в три рази в порівнянні з групами, в яких виділялась односторонняасиметрія (або всі ознаки ліві, або – праві). Кращі показники і пам’яті, іінтелекту при вираженій асиметрії пояснюється тим, що встановлення зв’язків вмежах однієї півкулі відбувається швидше, ніж при міжпівкульному переносіінформації. Вважається, що інтелект визначається високими швидкіснимихарактеристиками обробки інформації. В такому випадку діти, у яких синтезінформації під час розв’язку задач відбувається в одній півкулі, виявляються вбільш виграшній ситуації, ніж діти, яким необхідна взаємодія півкуль, оскількиобробка сенсорних та моторних показників мозаїчно розташована в півкулях.Враховуючи незрілість мозолистого тіла, яке пов’язує півкулі в дошкільномувіці, можна уявити, що основна затримка при розв’язувані задач пов’язана зпереносом інформації. Однак ми знаємо, що рівень інтелекту не тількивизначається асиметрією, але й залежить від багатьох інших факторів [11]. Підчас одного досліду були вивчені стійкість уваги, об’єм пам’яті, швидкістьсенсомоторної реакції, розвиток моторики кисті ведучої руки і рівень адаптаціїу дітей старшої групи дитячого садка перед випуском в школу і через рік, вкінці першого навчального року. Виявилось, що діти з правам типом профіля маликращі показники пізнавальних здібностей в порівняні з рештою ( у виборці невиявилось дітей з лівим та симетричним профілями). Але діти зі змішанимпрофілем були більш адаптовані до школи. Слід пам’ятати, що люди з переважнолівим ознаками більш ефективно адаптуються до природних факторів середи, а недо соціальних умов, де в них більша вірогідність зриву під час стресу впорівнянні з іншими варіантами профіля. Їх не адаптованість може проявлятись вситуаціях, які сприяють розвитку тривожності та страху. Відомо, що діти звираженими лівими ознаками більш емоційні. Спокійні, зручні умови не впливаютьна прояв їх високих інтелектуальних здібностей. Однак будь-які міжособистісніконфлікти, труднощі при входженні в колектив можуть в деякій мірі змінити ірезультати їх інтелектуальної діяльності. Досить часто дитина з лівим профілем,полюбивши якого-небудь вчителя, демонструє високі досягнення по його предмету.І навпаки, у випадку неприязного відношення він переносить своє відношення довчителя на предмет в цілому. Всі діти в 6-7 років дуже залежні від емоційногоконтакту з дорослим, але все ж таки діти з правим та змішаним профілями можутьдистанціюватись від дорослого і простіше відноситись до конфліктних ситуацій. Цячутливість дитини з лівим профілем залежить від умов його життя в сім’ї.Конфліктність всередині сім’ї, висока тривога батьків (у яких також є лівийпрофіль) можуть спровокувати у такої дитини відповідну тривогу, іпохондричніскарги. В свою чергу, тривожні батьки можуть активно реагувати на іпохондричніпрояви дитини гіперопікою, контролем стану його здоров’я, а в дитини, увідповідь на таку поведінку дорослих, вже повторно виникають боязкість інизький самоконтроль. Схожа мета події може підсилюватись при потраплянні вшколу, в якій по тим або іншим причинам вимог будуть перевищувати можливостідитини. Таке перевищення можливе через те, що, переживаючи за здоров’я своєїдитини, батьки до школи не розвивали в ній самостійність, відповідальність,прагнення довести до кінця почату справу. Затримка розвитку структур мозку удитини не свідчить про проблеми розвитку, а говорить про індивідуальний часготовності дитини до тієї чи іншої діяльності. У вчителів залишається єдинаможливість – чекати, поки відповідні мозкові структури досягнуть станузрілості. Це не означає, що чекання має бути пасивним. Воно торкається лишетого результату, який потрібно прогнозувати на даному етапі, а не провідсутність специфічних дій. Самі ж дії можуть мати два аспекти: загальнозакріплюючі, забезпечуючи повноцінний розвиток мозку та цілеспрямовані заходипо засвоєнню конкретної навички. Умови ефективного розвитку мозку дитини доситьвідомі, необхідно їх тільки виконувати. Мозок потребує до 20% всього кисню, ібудь-яка його нестача лишає мозок енергії для розвитку. Тому дитина потребує урегулярних прогулянках. Друга умова ефективного розвитку мозку – регулярнарухова активність. Стимулюючи розвиток м‘язів, ми підсилюємо активністьструктур мозку, які ними керують. Сумісні дії рук та ніг потребують проведенняімпульсів з півкулі в півкулю, а отже, збуджують не лише відповідні частиникожної півкулі, але й мозолисте тіло. Розвиток пізнавальної та емоційної сферидитини також буде впливати на дозрівання його мозку. Але когнітивна діяльністьмає бути їй під силу, викликати цікавість та не провокувати втому – процес, який,навпаки, затримує розвиток, в тому числі і нервової системи. Будь-якомууважному дорослому під силу нагляд за тим, наскільки відповідає когнітивнаробота можливостям дитини. Наполеглива, постійна робота на позитивних емоціяхдозволить дитині послідовно долати труднощі [5, с.26-29].
Розділ ІІ. Наслідкинепрофесійного відношення до ліворуких дітей та їх усунення
2.1 Підготовкаліворукої дитини до школи
Готуючи дитину дошколи, потрібно вже конкретно визначитися і батькам, і самій дитині якою рукоюїй краще працювати (гратися, малювати), якою краще виходить. Навчати правильнотримати ручку, олівець, і правильно ними користуватися. Адже, перше, чому учатьв школі — це писати і читати. Якщо ваша дитина прийде в 1-й клас, вже уміючи,то відчуватиме себе упевнено серед однолітків. Слід приділити якомога більшеуваги навчанню дитини читанню і письму. Але при навчанні дитини-лівші потрібно,перш за все, спиратися на образне мислення. Букви, які він бачить вперше,можуть стати для нього живими картинками, що хвилюють його уяву і що легкозапам'ятовуються. Так він без жодних зусиль засвоїть алфавіт, а потім швидкоскладатиме з вивчених букв цілі речення. Наприклад, букву “Х” можнапредставити, як людину, що йде, “Ф” — як окуляри і т.д. Якщо під час занять вивідмітили, що дитина пише зоровими буквами, то для попередження такої проблеми,як оптична дисграфія рекомендую наступні вправи:
· заповнитицілу строчку якоюсь літерою, яка повторюється, і декілька літер серед нихпрописати дзеркально, потім попросити дитину знайти правильно написану літеру;
· “ забути” дописати який-небудь елемент літери і запропонувати дитині самостійновідновити її.
Коли малюкнавчиться писати, швидше за все, ви побачите, що написані ним букви мають лівийнахил або не мають нахилу взагалі. Не варто намагатися примушувати дитину-лівшуписати обов'язково з нахилом. Йому це буде дуже важко зробити. Також не слідвимагати від дитини безвідривного правопису.
Дошкільники-лівшімають труднощі при спілкуванні з книгою. Зазвичай труднощі у формуванні навичокчитання бачать в порушенні зорово-просторового сприйняття, зоровій пам'яті.Поєднання порушень зорово-просторового сприйняття і зорово-моторної координаціїпровокує труднощі оволодіння навичками читання і листа. Визначити рівеньзорово-моторних координацій дуже просто. Дитина, у якої зорово-моторнікоординації не порушені, як правило, до 6 років може точно скопіювати круг,трикутник і інші геометричні фігури. Виявити порушення зорово-просторовогосприйняття теж неважко. Досить дати дитині лист і олівець, і попросити йогопредставити себе таким, що сидить за кермом автомобіля. Малюк буде на вашепрохання креслити маршрут, який Ви йому говорите. Листок з накресленими лініямипідкаже, в чому помилки його сприйняття. Не всі діти виявляють живу цікавістьдо книг, але картинки зазвичай захоплюють дитину. І, вибираючи для нього книгу,потрібно потурбуватися не про те, наскільки йому буде цікавий сюжет, а про те,щоб в цій книжці були такі картинки, які допомогли вашому малюкові захопитисязображенням і на ваше прохання розповісти про те, що намальоване на книжковихсторінках.
Займаючись здитино, слід пам’ятати: якщо заняття проходять не при денному світлі, то світлоповинне падати зліва. Лівші завжди рекомендується ставити настільну лампуправоруч від себе. А якщо ви з дитиною не пишете, а читаєте книгу, то в цьомувипадку важливо пам'ятати про одну особливість левшей: вони гірше сприймаютьте, що розташоване зліва від них. Тому, показуючи книжку з картинками,розташуєте її правіше від дитини. Декілька порад з проведення занять з дитиною-лівшею:
1. Форма занятьможе бути різною: міні-уроки 10-20 хвилин залежно від віку, ігрові елементи.
2. Між заняттямипотрібна перерва в 5 хвилин.
3. Починати ізакінчувати заняття потрібно завданнями, з якими діти справляються легко.
4. Не поспішаєтепереходити до наступного виду завдань, поки не виконане попереднє.
Важливимелементом занять при підготовці левшей до школи є зорові диктанти, дляяких використовуються геометричні фігури, трафарети. Проводяться диктанти такимчином:
а)дитинарозглядає ряд фігур або зображень; б)перераховує їх кілька разів,запам'ятовуючи послідовність; в)зразок закривається, і дитина по пам'ятівідтворює цей ряд; г)зразок відкривається і перевіряється правильністьвиконання.
Важливо пам'ятати,що при перерахунку предметів необхідно стежити за ліво-правостороннім напрямомряду.
Для детей-лівшейнеобхідні заняття по розвитку дії співдружності обох рук. Бажано, щоб дитинавідвідувала басейн, баскетбольні заняття, заняття великим тенісом. При заняттімалюванням важливо використовувати елементи декоративного малювання, аплікації,засновані на чергуванні і ряду елементів. Можна запропонувати складання узорівна поверхні (картон, пляшка, банка), що обмазала пластиліном, прикрашаючи їхнасінням овочів, фруктів.
Але навітьзаймаючись з дитиною, ви повинні бути готові до того, що у сина або дочкивиникнуть проблеми в школі. Обов'язково поговоріть з майбутнім вчителем(класним керівником) дитини, адже від відношення до вашої дитини багато чогозалежатиме. Так потрібно заздалегідь оцінити і тактовність вчителя, і йоговідношення до лівшів. Якщо ви не змогли порозумітися з вчителем, то кращеперевести дитину в інший клас. Якщо ви хочете дізнатися, як сприймає світ вашмалюк-лівша, то раджу прочитати всім відому книгу Льюіса Керролла “ПригодиАліси в країні чудес”. Мало хто знає, що ця книга написана математиком-лівшею,спеціально для 6-річної Елліс Лідл, теж лівші. Історія цієї книги така, щоспочатку вона не призначалася для читання іншими людьми. Автор не припускав, щорозказана історія стане улюбленою книгою дітей і дорослих багатьох країн світу,він просто хотів поділитися емоціями, в ігровій формі виразити своє сприйняттясвіту [13, с. 21-32].
2.2 Шкільніпроблеми ліворуких
Останнім часомдослідження проблеми ”лівшества” стало набувати усе більше практичне значення,що представляється виправданими з ряду причин. По-перше, у лівшей виявляєтьсяатипічний характер онтогенезу, вони володіють специфічними рисами, щонайчастіше ускладнюють їх адаптацію до навчальної діяльності. Як показуєконсультативна робота, близько 70% усіх дітей із труднощами шкільного навчання– лівші. Одночасно вони демонструють тенденцію до частішання невротичнихпроявів (про це далі). Відсутність грамотного психолого-педагогічного супроводупризводить тут до зростання ризику психічного дизонтогенезу. Ліворукі людихарактеризуються певними емоційно-психологічними особливостями, такими якпідвищена емоційна чутливість, вразливість, швидка стомлюваність, як наслідокцього – обмежена працездатність, високий рівень креативності, яскраво вираженіздібності до оригінальної художньої творчості, дратівливість і уразливість,схильність до різних страхів (боязкість), низький рівень самоконтролю, зниженийемоційний фон (перевага поганого настрою), конформність (схильність допасивного сприйняття дійсності), совісність, підвищений рівень тривожності. Нафакультеті психології ДНУ було проведено дослідження успішності навчанняліворуких дітей. При проведенні тесту шкільної зрілості Я. Йрасіка по трьохсубтестах ліворукі піддослідні показали добрі результаті [14, с.17 -18]. Аленеобхідно зазначити, що в порівнянні з праворукими піддослідними, які набралитаку ж кількість балів, ліворуким піддослідним знадобилося більше часу длясубтестів. Хоча ліворукі піддослідні виконували їх з мінімальними помилками,вони втрачали більше часу на мікропаузи, коли писали букви або малювали людину.Можна було помітити, що ліворукі піддослідні частіше плутали елементи деякихбукв при переписуванні речення або починали малювати фігуру людини з праваналіво. Але при переписуванні речень всі літери та самі речення писалися нимизліва направо. При відповіді на питання, які пов’язані з загальною обізнаністю,ліворукі досліджувані теж показали високі результати. Ці результативідповідають нормі, хоча дані діти мають деякі особливості при виконанніграфічних тестів. Для підтвердження успішності ліворуких дітей в школі булипроаналізовані оцінки всіх піддослідних за рік. Згідно з результатами ми можемозробити висновок, що ліворукі діти встигають за шкільною програмою. Але приопитуванні вчителі та батьки цих піддослідних підкреслювали, що цим дітямнеобхідно більше часу на виконання письмового завдання, ліворукі діти говорятьтрохи повільніше, ніж їх однолітки, часто при читанні в них паузи між словами довші. Згідно з опитуванням вчителів, яким довелося працювати з ліворукими дітьми,можна зробити висновок, що вчителям часто бракує знань, як поводитися з такимидітьми, активізувати, зацікавити. Доволі часто вчителі не враховуютьособливості ліворуких дітей. Піддослідні ліворукі діти старших класівзазначили, що ті, кого намагалися переучувати в молодшому віці, не любилиходити до школи, при виконанні письмових робіт виникали труднощі, при тому ж їхпідганяв вчитель. В цілому ніхто не сказав, що ліворукість якось негативновпливає на їх відношення з оточуючими чи однолітками. В 61% опитуванихліворуких є лівші серед рідних (брати, сестри, батьки) [11, с.99 – 100; 13, с.21 -32]. Таким чином в результаті емпіричного дослідження на основі всіхотриманих даних підтвердилось припущення, що діти-лівші, вчителі та батьки як іраніше мають багато труднощів в організації процесу навчання, причому цітруднощі – як організаційного, так і психологічного характеру.
Єцілий ряд вимог і вправ, що допоможуть маленькому лівші не тільки не відставативід своїх однолітків, а й бути в ряді випадків успішнішими за інших.
Вимоги
Підчас письма, малювання, читання світло повинне падати з правої сторони.Орієнтація у класі, положення класної дошки не дають змоги посадити ліворукудитину обличчям до класу, тому добре б посадити її біля вікна, ліворуч запартою. Там краща освітленість, а крім того, вона не заважатиме сусіду, щопрацює правою рукою. Варто звернути увагу на посаду ліворукої дитини, положеннярук, тулуба, голови під час право похилого положення зошита і на положеннякниги під час списування і читання.
Науроках праці також необхідно продумати, де посадити таку дитину, щоб вонаштовхала ліктем сусіда, як розташувати інструменти і як їх заточити. На урокахфізичної культури вчитель має подумати про розвиток координації як лівої(робочої), так і правої руки [12, с. 18 -20].
Вправи і рекомендації
Діти-лівшіпрактично не здатні до вироблення внутрішнього автоматизму щодо виконаннярізних дій, вони не ставлять собі запитання, як це зробити. Не слід сердитися ічекати, коли дитина сама навчиться (просто дивлячись на вас) користуватисяложкою, ножицями тощо. Краще відразу взяти її руки у свої і кілька разів разомповторити потрібний рух.
Лівшізазвичай дуже повільні. Важливо не квапити таку дитину, дати їй стільки часу,скільки потрібно, не примушуйте робити кілька справ одночасно — і результати незмусять себе довго чекати.
Дитині-лівшіпровести аналогію чогось із чимось практично неможливо. Для неї задачі промашини із піском і задача про метри тканини — зовсім різні. Тому для кратногорозуміння умови задачі дитину необхідно забезпечити зошитом для малювання.
Нехай малюємашини і рулони тканини, яблука, дерева, тому що вона все одно малює в у своїйуяві [12, с.18-20].
2.3 Впливпереучування лівшей на психіку
До сьогодні неіснувало чіткої відповіді на питання, що є причиною ліворукості, і чимвідрізняються психологічні характеристики ліворуких та праворуких дітей. Ясноодне: ліворука дитина відрізняється від більшості праворуких однолітків, іпедагогам та батькам потрібно зробити все, щоб допомогти розкритися йогонеповторній індивідуальності.
Основне питання,на яке намагаються дати відповідь сучасні психологи невропатологи, педіатризвучить так: чи потрібно та чи можна переучувати ліворуку дитину і змушувати їїписати правою рукою?
Зараз існує вжебагато свідчень того, що насильне переучування і негативне відношення доліворукості призводить до нервово-психічних розладів, які згубно впливають наздоров’я, розвиток та навчальні успіхи дітей, батьки яких не змогли допомогтиїм відстояти своє право на ліворукість.
Головноюперешкодою на шляху до спокійного прийняття педагогами та батьками ліворукостідитини є висока кількісна перевага оточуючих людей на користь праворуких:батьки намагаються підготувати свою “незвичайну” дитину до життя в праворукомусвіті.
За даниминейрофізіолога В.А.Арапетьянц, серед 7 – 9-літніх дітей виділялось 13,3%ліворуких хлопчиків та 10% ліворуких дівчат, але до 14-15 рокам ліворукиххлопчиків було тільки 4,4%, а дівчат – 4,1%.
Відомо, що у 95%правшей центри мовлення розташовані в лівій півкулі. А щодо лівшей, то в лівійпівкулі мовленнєві центри знаходяться у 70% ліворуких дітей, в правому – у 15%,в обох – у решти 15%. Про що це говорить? Лівші, які в дитинстві спокійнопереучувалися на праву руку, більш за все, відносяться до тих 70%, у якихмовленнєві центри знаходяться в лівій півкулі. Видно, цим і пояснюється феноменправші, який не знає, що від народження він – лівша, але з віком відчуває“поклик лівої руки”. Наслідки насильного переучування на праву руку тих 15%лівшей, у яких мовленнєві центри розташовані в правій півкулі, можуть негативновпливати і на психіку, і на інтелектуальний розвиток дитини.
Активне переучуваннятих 15% лівшей, у яких мовленнєві центри розташовані в обох півкулях, приводятьдо серйозних проблем у формуванні пізнавальних особливостей, які пов’язані зфункціональною спеціалізацією правої та лівої півкулі мозку. Також страждаютьзорово-рухові координації, вміння аналізувати просторові відношення,послаблюється увага, різко сповільнюється темп інтелектуальної діяльності [5,с. 7]. Наслідку від переучування неможливо передбачити. Чинник перенавчання(декстра-стрес) є по суті високо специфічним психогенним чинником для виникненняневрозів ліворуких дітей.
1.Астенічний невроз. Симптоми цього виду неврозу виявляються в наступному:підвищена стомлюваність, виснаження нервової системи, різке зниженняпрацездатності. Фізично діти активно можуть працювати тільки на перших двохуроках, а потім збудити їх увагу дуже важко, та зате виникає руховарасторможенность. Приготування уроків будинку зазвичай затягується, арезультати бувають незадовільними. З особливими труднощами виконуються письмовізавдання. Почерк нестійкий (букви різної величини, різного нахилу, недотримується рядок, багато додаткових штрихів, виправлень). У хлопчиків ідівчаток невроз, як правило, виявляється по-різному. Хлопчикам властиварозторможеність, непосидючість, руховий неспокій. У дівчаток характернознижується настрій, з’являється млявість, плаксивість.
2. Неврознав'язливих станів. Цей вид неврозу виявляється в сім'ях, де батьки тривожновідносяться до ліворукості і вважають, що вона може стати завадою в подальшомужитті. Якщо батьки примушують дітей виконувати всі дії правою рукою, тізазвичай слухаються і стараються, хоч це погано виходить. Батьки дуже частобачать в цьому неслухняність, каприз, упертість і карають. У таких дітейз'являється тривожне очікування невдачі, а надалі — нав'язливі думки про своюнеповноцінність. Таких дітей досить часто турбують шкільні страхи передневдачами, перед письмовими роботами.
3.Невротичний енурез. В більшості випадків наголошується тільки нічний енурез, алевін може виявлятися і вдень. Енурез викликає відчуття провини, страх передпокаранням. Ще більше знижується працездатність, дитина не може зосередитися,утворюється замкнутий коло.
4.Невротичні тіки. До тиків відносять: мигання, облизування губ, зморщуваннялоба, сіпання носом. Такі явища рідко викликають хвилювання і неспокій батьків.Вчителі найчастіше приймають це за кривляння, дурощі. А дитина не контролює цірухи. Тики безпосередньо не пов'язані з виконанням завдань правою рукою, алепосилюються, коли дитина втомлюється, нервує.
5.Істеричні неврози. Прояв цього виду неврозу вельми різний: від істеричноїсліпоти до психомоторних припадків. При істеричній сліпоті діти скаржаться, щоне бачать зошитів. Перед відходом в школу у дитини може початися блювота. Припсихомоторних припадках діти з гучним плачем падають навзнак, безладно б'ютьсебе по руках і ногах [17, с. 65 — 72].
Отже батькампотрібно в першу чергу звернути увагу на такі симптоми:
· порушенняапетиту;
· головнийбіль;
· болі вживоті, блювота;
· страхи;
· енурез;
· заїкання;
· нав'язливірухи;
· підвищеназбудливість, дратівливість;
· заколисуванняв транспорті;
· підвищеначутливість до жари, духоти, запахів;
· руховийнеспокій;
· млявість;
загальмованість. Такожможе спостерігатися дзеркальне письмо, до того ж як у праворуких, так і уліворуких, зазвичай воно зникає до 8-10 рокам, коли остаточно формуєтьсястабільні зв’язки між півкулями.
До цього вікуоднією з причин, яка може викликати дзеркальне письмо, наявність не стійкогодомінування однієї з півкуль, і спроби правої півкулі контролювати руку, якоюдитина пише.
Однак, якщоліворуку дитину насильно переучували, то процес віддзеркалення літер під часписьма, а також дзеркальне малювання може продовжуватися, так як “нова ведуча”,але більш слабка, рука починає віддзеркалювати рухи руки, яка від природисильна.
До того ж,дзеркально написаний текст легко читається дитиною. Дуже часто ця властивістьзберігається на все життя [16, с. 12].
Розглядаючипроблему цього феномена, не можна оминути питання про порушення читання вліворуких (дислексія).
Це порушення не єрезультатом розумової відсталості чи фізичної травми. Причини порушень маютьзерново-просторовий характер діти мають труднощі у сприйнятті слова як цілого,не здатні вловити зв'язку між буквосполученням і типом поняття, що вонивідображають.
Однак, з якими бтруднощами не зіткнулась ліворука дитина і в дитсадку, і в школі, він з успіхомподолає будь-які труднощі, якщо буде постійно відчувати батьківську підтримку,розуміння та любов, а також не буде відчувати негативного відношення доліворукості у людей, чия думка йому важлива.
2.4 Психокорекційна робота
Психокорекційнаробота з ліворукими дітьми набула статусу самостійної науково-практичноїпроблеми лише в останні роки, хоча необхідність психолого-педагогічного підходудо таких дітей усвідомлена батьками та педагогами давно. Щоб психокорекційнаробота з лівшами була ефективною, потрібно створювати атмосферу взаємодовіри тарозуміння між ним та психологом. Для цього необхідна постійна увага до дитини, щиразацікавленість її настроєм, самопочуттям та переживаннями. Чудові результати вроботі з лівшами дає метод, який називається “поповнення емоційногорезервуару дитини”. Цей метод рекомендується використовувати по відношеннюдо всіх дітей, тим паче до ліворуких, так як вони в силу своїх психогенетичнихособливостей більш схильні до емоційного дисбалансу та зношенню. В основі цьогометоду є визнання педагогом дитини як рівноцінного партнера (не рівноправного).На практиці цей метод виконується з використанням різних вербальних таневербальних засобів впливу. Перерахую найважливіші з них:
· контакточей (теплий погляд вчителя, батька);
· відкритапоза викладача;
· пантомімічніта мімічні засоби;
· спокійний,упевнений голос;
· плавність,повільність рухів;
фізичний контакт(поглажування, “прогрівання” руки). Наступна велика група методів, абопсихокорекційна система – це ігротерапія. Ігрова терапія – методпсихотерапевтичної взаємодії на дітей і дорослих з використання гри. Загальніпоказники до проведення ігротерапії: соціальний інфантилізм, фобічні реакції,надмірна конфорність та слухняність, некомунікабельність, порушення поведінкита шкідливих звичок, неадекватна статева ідентифікація.
Основніпсихологічні механізми корекційного впливу гри:
1. Моделювання системи соціальнихвідносин в наочно-дійовій формі в ігрових умовах, дотримання їх дитиною таорієнтація в цих відносинах.
2. Зміна позиції дитини в напрямкуподолання особистого егоцентризму, завдяки чому відбувається усвідомленнявласного “Я” у грі та зростає міра соціальної компетентності і здібності дорозв’язання конфліктних ситуацій.
3. Формування (на рівні з ігровимивідносинами) реальних відносин як рівноправної партнерської співпраці такооперації між дитиною і одноліткам, які забезпечують можливість позитивногоособистого розвитку.
4. Організація поетапного відпрацюванняу грі нових, більш адекватних способів орієнтування дитини в проблемнихситуаціях.
5. Формування здібностей дитини домимовільної регуляції діяльності на основі підкорення поведінки системі правил,які регулюють виконання конкретної ролі [20, с. 34 -35].
Основнізадачі, які стоять перед психологом, що веде ігрові заняття:
· створенняатмосфери прийняття дитиною;
· емоційнеспівчуття дитині;
· відображеннята вербалізація його почуттів і переживання в максимально точній та зрозумілійдитині формі;
забезпечення впроцесі ігрових занять умов які активізують переживання дитиною почуттядосягнення та самоповаги [20, с. 35]. Існує декілька видів ігротерапія:ігротерапія в психоаналізі, ігротерапія, сконцентрована на клієнті, ігротерапіяпобудови відносин та ін. Для проведенні ігротерапія можуть використовуватисярізноманітні ігри, іграшки та матеріали. При роботі з ліворукими дітьмизастосовується також артотерапія, музична терапія, бібліотерапія. Артотерапія– спеціалізована форма психотерапії, заснована на творчій діяльності тамистецтві. Музична терапія – використання різноманітних музичнихтворів в якості засобу психічної корекції. Особливо ефективна дана методика прилікуванні різних нервових станів у дітей раннього дитячого аутизму. Бібліотерапія– корекційний вплив на клієнта за допомогою читання спеціально підібраноїлітератури, з метою нормалізації або оптимізації його психічного стану. Повідношенню до ліворуких дітей бібліографію можна застосовувати, перш за все,для формування позитивної мотиваційної основи, для опосередкованого підвищеннясамооцінки. Методика “проекційного малюнка” також добрепідходить для роботи з лівшею, оскільки сприяє відкриттю його творчогопотенціалу. Особливо ефективна ця методика при корекції різноманітних дитячихстрахів, в тому числі і шкільних. Психогімнастика – методневербальної психокорекції, де в якості основного інструмента використовуєтьсятак звана рухова експресія. Психогімнастика сприяє зменшенню напруження, зняттюстрахів та заборон, розвитку уваги і чутливості до власної рухової активностіта активності інших людей. Цей метод неначе спеціально створений длякорекційної роботи з лівшею, оскільки дозволяє йому активно використовуватиобидві руки, розвивати дрібну моторику та підкорення частин тіла. Але тут єодне велике “але”. Психогімнастика – груповий метод, тому цей метод підходитьдля роботи з ліворукою дитиною, яка пройшла первинну індивідуальнупсихокорекцію і готова до групової форми роботи [20, с. 36]. Кожномупсихологу, який працює з лівшею, необхідно враховувати його психофізіологічніособливості і вище особистих амбіцій ставити проблеми чутливої ліворукої дитини.
Розділ ІІІ. Дослідженняліворуких дітей
3.1 Методидослідження ліворуких дітей
Чи може самвчитель визначити провідну руку?Я вважаю, що не тільки може, але івинен це робити саме вчитель.
Існуєдекілька способів визначення ведучої руки: один з них — опитувальник, другий, —експериментальне тестування в діяльності при виконанні дітьми побутових іграфічних дій. Не зупиняючись детально на методиці і техніці подібнихдосліджень, ми хочемо привести спрощений варіант тестування, запропонованийспівробітниками НДІ фізіології АПН СРСР М. Г. Князевою і В. Ю. Вільдавським. Цітести містять ігрові завдання, підібрані з урахуванням способів маніпулювання,властивих дітям дошкільного і молодшого шкільного віку. При виконаннітестування вчитель повинен сісти напроти дитини (краще за столом), але незбоку. Обстановка повинна бути спокійною, доброзичливою, не слід фіксуватиувагу дитини на тому, що ви визначаєте «рукість». Можна почати тестуваннянаступними словами: «Зараз ми з тобою пограємо» або «Давай ми попрацюємо разом:я даватиму тобі завдання, а ти постарайся їх добре виконати». Всіпристосування, допомога, предмети треба покласти перед дитиною суворо насередину столу на рівній відстані від правої і лівої руки.
Перше завдання— малювання. Покладіть перед дитиною лист паперу і олівець (фломастер),запропонуєте йому намалювати те, що він хоче (або може). Не квапите дитину.Після того, як він закінчить, попросите його намалювати те ж саме іншою рукою.Часто діти відмовляються: «Я не умію», «У мене не вийде».Можете заспокоїтийого: «Я знаю, що це важко намалювати такий же малюнок правою (лівою) рукою,але ти постарайся», підбадьорити, що він робить все вірно. У цьому завданнівраховується не тільки якою рукою дитина працює, але і при роботі якою рукоюкраще якість виконання малюнка.
Друге завдання— відкриття невеликої коробочки, наприклад сірникової коробки. Дитиніпропонується декілька коробочок (можна пофарбувати їх в різні кольори абообклеїти кольоровим папером). Завдання: «Знайди сірник в одній з коробочок».Ведучою вважатиметься та рука, яка здійснює активні рухи: закриває, відкриває,виймає сірник.
Третє завдання— побудова колодязя з сірників. Ведуча — та рука, якою активнішевиконуються всі дії.
Четверте завдання— гра в м'яч. Потрібний невеликий (можна тенісний) м'яч, який можнакидати і ловити однією рукою. М'яч кладеться на стіл прямо перед дитиною, і випросите дитину якомога точніше кинути його в якусь заздалегідь намічену цількілька разів. Ведуча — та рука, якою дитина кидає м'яч.
П'яте завдання— вирізування ножицями по контуру малюнка на будь-якій листівці(вирізувати квітку, машину, Чебурашку і т. п.). Ведуча — та рука, якою дитинатримає ножиці. Але буває і так, що дитина погано володіє ножицями: він простотримає їх і активніше працює (повертає листівку) іншою рукою. В цьому випадкуспробуйте попросити його узяти ножиці в іншу руку і оцініть, якою рукоюзавдання виконується краще.
Шосте завдання— нанизування бісеру, намистинок або ґудзиків на голку з ниткою. Ведучоювважається та рука, яка виконує активний рух незалежно від того, в якій руціголка. Активний рух може здійснювати як рука з голкою, так і рука, що тримає інасаджує намистинку або ґудзик на голку.
Сьоме завдання— виконання обертальних рухів при відкритті і закриванні кришок напляшечках. Пропонують 2—3 пляшечки з кришками, що закручуються (краще відмазей, ліків з широкою кришкою). Ведуча — та рука, яка здійснює активні рухи(крутить кришку або пляшечку).
Восьме завдання— розв'язування вузликів. Заздалегідь потрібно нещільно зав'язатидекілька вузликів (на невеликій відстані) з шнура середньої товщини. Ведуча —та рука, яка розв'язує вузлик.
Дев'яте завдання— «Побудуй з кубиків будинок, машину, фортецю і т. д.». У цьому завданніоцінити провідну руку важче, ніж в попередніх, оскільки цей вид роботи дітивиконують зазвичай двома руками. Тому не квапте дитину, а простежте, якою рукоючастіше вона бере, укладає, поправляє кубики.
Якщови відмітили, що дитина втомилася, треба дати йому можливість відпочити,встати, розім'ятися. При виконанні завдання не слід фіксувати увагу на тому,якою рукою малюк це робить, і, звичайно, краще тестувати дітей поодинці.
Длятого, щоб мати об'єктивні результати виконання кожного завдання, зручно в ходідослідження заповнювати ось такий протокол (тоді не потрібно буде все «триматив пам'яті», згадувати).
Щеодне дуже важливе питання необхідно з'ясувати і занести в протокол: чи є удитини родичі-лівші (брати, сестри, батьки, бабусі, дідусі). Можна зробити це впроцесі бесід з батьками, можна (і навіть потрібно) поставити це питання ванкету знайомства з хлопчиком або дівчинкою при записі в школу або в перші днінавчання. За наявності сімейної ліворукості знак плюс заноситься в графу «Ліварука», за відсутності — в графу «Права рука».
Ліворукоювважатиметься та дитина, у якої в графі «Ліва рука» більше плюсів. Якщо дитинаоднаково добре володіє і правою і лівою рукою, то вибір руки для листавизначатиметься не тільки тим, якою рукою він малює і пише, але і тим, якаякість малюнка і лівою, і правою рукою. [1, с. 137-139; 3, с. 12 -13]
Дляточнішого визначення індивідуальних особливостей леворуких дітей необхідновраховувати всю сукупність ассиметрий людини. Тому в сучасній психологіїуживається термін "індивідуальний профіль латеральності організаціїфункцій" (ПЛО), який позначає певне поєднання сенсорної і моторноїасиметрії.
Длядостовірного визначення ПЛО (а тим самим і виявлення можливого лівшества)розроблена методика, яка включає три групи тестів: мануальні, слухо-мовні ізорові.
Привизначенні моторної системи використовуються наступні тести:
1. Переплетенняпальців рук;
2. Схрещуваннярук, або «Поза Наполеона»;
3. Аплодування;
4. Проведеннявертикальних ліній.
Привизначенні слухо-мовної системи використовують тести «Шепіт» і«Цокання годинника». Рис.3.1.Наочний вигляд виконання методики
Длявизначення зорової системи (визначення ведучого ока) можна використовуватитести:
1. Морганняодним оком;
2. Розглядв підзорну трубу;
3. ПробаРозенбаха;
4. Картаз діркою. [3, с.11-13]
3.2 Результатидослідження ліворуких дітей
Зазвичай вмолодшому дошкільному віці батьки і вихователі рідко звертають увагу на те, якарука у дитини ведуча, але тоді, коли дитина починає більше малювати, вчитьсяписати, починає активніше маніпулювати в своїй діяльності одній з рук (зазвичайв 4—5 років), на це звертають увагу і, як правило, дорослі вимагають «змінити»руку. Особливу увагу на провідну ліву руку звертають в сім'ях з так званоюспадковою ліворукістю, тобто в сім'ях, де ліворукість спостерігається убатьків, братів, сестер, бабусь, дідусів. Найчастіше саме ці батьки турбуються,помічаючи, що дитина надає перевагу лівій руці замість правої, саме вонипрагнуть перенавчити дитину ще до школи. Важко сказати, що є тут причиною,швидше за все, батьки хочуть захистити по можливості свою дитину від тихтруднощів, з якими вони зіткнулися самі при навчанні в школі, і вважають, щораннє перенавчання позбавить дитину від подібних труднощів… Наприклад, батькиліворукого хлопчика Олексія С., щозвернулисядо психологаза консультацією, розповіли, що в їх сім'ї ліворукість передається по спадку почоловічій лінії: ліворуким був дідусь, його перенавчали, і вивчився він писати,правда, дуже погано, тільки до десяти років, двієчником був і батько (правда,це не перешкодило йому стати відомим хіміком), але правопис і досі жахливий,один порятунок — диктофон і друкарка. Олексія почали перенавчати буквально знародження; перенавчання закінчилося тим, що він взагалі перестав брати в рукиолівець. Батьки наполягли, щоб Олексій вчився писати правою рукою, і, коли вонизвернулися до психолога (у другому класі), перенавчати його знову на ліву рукубуло вже пізно, правою він писав «як курка лапою». Але що-небудь змінити,враховуючи і стан психоневрологічного статусу дитини, було неможливо.
Проліворукість дитини, яку перенавчили до школи, вчитель може не знати, а батькинайчастіше не вважають потрібними про це говорити. З такими дітьми частозвертаються за допомогою, але, як правило, в кінці першого, в другому і навітьв третьому класах, тобто тоді, коли найчіткіше виявляються всі труднощі,пов'язані з перенавчанням. Віктор Л. (8років) вчиться в другому класі.Віталій — неуспішний: пише погано, дуже повільно, ряд букв з дзеркальнимвідображенням, труднощі письма почалися з першого ж дня, але він дуже старався— багато писав, займався. У другому класі додалася велика кількість помилок(пропуски, заміни), правопис погіршав. Труднощі не тільки з письмом, але і зчитанням, а в другому класі — і з математикою. По характеристиці вчителя Вікторзанадто рухливий, вже в середині першого класу у нього з'являлися млявість, тривожність.Тоді ж, за словами матері, погіршав сон, з'явилися нічні страхи, він ставдратівливим. Після літнього відпочинку все нібито пройшло і вчитися він почавнормально, але в кінці жовтня (у другому класі) все почалося знову і стало«навіть гірше».
Тестуванняпоказало, що Віктор— типовий лівша; крім того, у нього і тато ліворукий (тежперенавчений). Перенавчати Віктора почали з трьох років, і до школи він вжезвик тримати олівець в правій руці (але навіть зараз при тестуванні лінії, щовиконуються лівою рукою, були точнішими, рівнішими, всі рухи лівою рукоювиконувалися без труднощів, а правою — з прикушеним від старанності язиком).Вчителька досі не знає, що Віктор — лівша, і вважає причиною труднощівпорушення психоневрологічного статусу дитини, мама теж не пов'язує стан ітруднощі навчання з перенавчанням. Ну, а зараз давайте розберемося, «що відчого»: невроз від ліворукості, вірніше, від перенавчання або труднощі навчаннявід неврозу? Розвивався Віктор нормально, до школи був готовий, перші півроку ніякихвідхилень в його стані і поведінці не було — були тільки труднощі навчанняписьму (це природно: адже йому потрібно було писати лівою рукою), але всезмінилося в середині навчального року, коли стали виявлятися перші ознакиневрозу, причиною якого, звичайно ж, були надмірне навантаження (багатозаймався додатково), постійний часовий цейтнот (писав дуже поволі),незадоволеність своїми успіхами, страх перед незадовільними оцінками(тривожність) і т.д. Звичайно ж, були і невпевненість в собі, і конфлікти звчителем і однолітками, і невідповідність вимог і можливостей — весь комплекс,що визначив розвиток неврозу, зниження рівня працездатності і підвищеноїстомлюваності. А це у свою чергу зумовило подальші труднощі навчання вже вдругому класі. До речі, відпочивши влітку, набравшись сил, Віктор зміг спокійнопрацювати лише вересень і початок жовтня, а потім стан його різко погіршав.
Звичайно,перенавчати|переучувати| Віктора зараз (повторно) не можна: адже інакше вседоведеться|припасти| засвоювати йому заново, а це може закінчитися|припинитися|серйозним захворюванням.
Висновок
При зустрічі зліворукою дитиною слід пригадати, що у такої дитини з великою ймовірністю єліворукі батьки. Крім того, якщо їх зацікавити рішенням проблем дитини, то вонизгадають, які труднощі переживали в дитинстві самі і як змогли їх подолати. Ітоді вони зможуть розповісти про це своїй дитині, допомогти їй подолатитруднощі і самі навчаться розуміти сина чи дочку. В повсякденному житті сліднадавати дитині самому вирішувати, якою рукою він буде виконувати звичайні дії.Виняток складає їжа, оскільки краще одразу навчити дитину діяти ножем тавиделкою прийнятими в Європі способами, коли обидві руки активні в різних діях:ніж знаходиться в правій руці, а виделка – в лівій. Оскільки користуватисяложкою не визначається правилами, то дитина може це робити зручною для неїрукою. З цієї сторони завдання дорослого – не навчати дитину тому, що він самвміє єдиним відомим йому методом, а разом з дитиною заново вивчати світ,можливо, дещо іншим способом. Цей підхід відрізняється від першого тим, щобуденний захід – передача знань за допомогою відомих стереотипів –перетворюється у чудовий процес пристосування до іншого навколишнього, іншоговідчуттю, повторний вхід в цей світ. Цей процес взаємного збагачення: дитинаотримує досвід дорослого, ще не досяжний йому самому, а дорослий знову дивитьсяна світ поглядом дитини. Цей процес взаємної поваги не має жодного відношеннядо безвідповідального потурання, коли дитині дозволяється все, оскільки він –унікальна особа. Завдання вчителя в тому, що, максимально виявляючи своїіндивідуальні якості, дитина не обмежувала ними ні права, ні можливостівиявлення унікальних якостей інших дітей та дорослих. З цієї позиції потрібнозаохочувати ліворуку дитину, відноситись до письма як до малювання. Нехай воназмальовує слова зручним способом, досягаючи максимальної точності. Можнадозволяти їй писати повільніше, але акуратніше, дещо довше, ніж іншим дітям. Прицьому з дитини не знімається відповідальність за якість письма, вмінняправильно та грамотно писати, досягати цього шляхом вправ. Але і праворукадитина потребує підтримки при малюванні. І тоді любов у обох цих випадках будепроявлятися в наполегливому заохоченні якісного засвоєння навичок дій вибраноїдитиною руки.
Списоквикористаних джерел
1. Безруких М.М., Ефимова.Знаете ли вы своего ученика? — М.: Просвещение, 1991. — с.176
2. БезрукихМ.М. Ліворука дитина в школі і удома. – Єкатеринбург, 2004. – с.300
3. Безруких М.М. Простые тестыдля непростой диагностики [Как определить ведущую руку у ребенка]//Школьнийпсихолог. — 1999. — №7(февраль). — с.12-13
4. Бєляєва О. Поговоримо проліворукість [Текст]/О.Бєляєва// Психолог. — 2008. — №40 (жовтень) — с.33 — 34
5. Богданов Н. Переучивать илинепереучивать?: [Обучение леворуких детей]//Школьный психолог. – 1999. — №7(февраль). — с.7
6. Винокурова И. Посланникидьявола или дети богов?: [Жизнь левшей в праворуком мире]//Техника молодежи.-2006. — №11. — с.38-40
7. Волошенко О. Ліворука дитина:яка вона?: Сучасний погляд на проблему ліворукості//Психолог. — 2003. — №39(жовтень). — с.25-32
8. Дідківська І. Ліворукі дітипотребують постійної уваги і підтримки//Освіта України. — 2002. — 15 березня. — с.5
9. Ефремов К. Левий-правий мозг:леворукие дети//Нар. образование. — 2002. — №9. — с.226-230
10. Ефремова Н. Записки моей левойрукой//Знание-сила. — 2002. — №8. — с.62-66
11. Маркина. Мозг правшей и левшей – вчем разница?//Наука и жизнь. – 2001. — №6. – с.140
12. Марченко Л. Особливості мисленнєвихоперацій ліворуких дітей під час навчального процесу//Діти-батьки-суспільство:взаємодія та інтеграція: Зб. Матер. міжнарод. наук.-практ. конф. 16-17 березня2007. — Чернігів. 2007. — с.99-100
13. Марченко Л. Особливості навчанняліворуких дітей//Чернігівський державний педагогічний університет іменіТ.Шевченка. Актуальні проблеми реформування сучасної початкової школи: Зб.матер. міжвуз. студ. Наук.-практ. конф., присвяченої 90-річчю ЧДПУ 13 квітня2006 р. — Чернігів, 2006. — с.18-20
14. Николаева Е. Леворукий ребенок: обучениеи воспитание/ Е.Николаева// Школьный психолог. — 2008. — №5 (1-15 марта) — с.21-32
15. Семенович А. Дети правого полушария:как воспитывать и обучать левшу?//Первое сентября. – 2007. — №13-14 (14 июня).- с.17-18
16. Сиротюк А. Адаптація ліворукої дитинив «праворукому» світі//Психолог. — 2002. — травень 17(17). — с.23-25
17. Смирнова Н. Недаремно Лівша блохупідкував: Спеціалісти не радять перевчати дітей, які вправніше орудують лівоюрукою//Україна молода. — 2002. — 2 квітня. — с.12
18. Шорох-Троцкая М. Не переучивайтелевшу!//Наука и жизнь. — 2002. — №8. — с.65-72
19. Шумкина М.А. Личностно-ориентированыйподход в обучении леворуких детей младшего школьноговозраста//Нач.шк.-2006.-№9.-с.11-15
20. Юдин Н. О феноменелеворукости/Н.Юдин, А.Мугалимова//Шк. и пр-во. — 2003. — №4. — с.17-19
21. Юдин Н. Психокорекционная робота слеворукими детьми//Воспитание школьников. — 2003. — №2. — с.34-37
Краткий психологический словарь/Сост. Л.А.Карпенко;Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – М.: Политиздат,1985. – 431 с.