Контрольнароботаз теми:
Процес праціяк об'єкт дослідження індустріально-педагогічної психології
1. Процес праці як багатовимірна система управління
Поняття про системи управління.Система — це безлічелементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, яке утворюєпевну цілісність, єдність.
Існують різні як за призначенням, так і за змістом системи управління:елементарні, складні, самоналагоджувальні, самонавчальні і інші.
Елементарна система — максимально спрощена, розглядалася якєдине ціле, формалізація деякої реально існуючої або проектованої системи. Самвибір формалізації реальної системи як елементарною виключає для дослідженняможливість розчленовування системи на складові частини, ланки, вузли і т.д. ірозгляди внутрішніх взаємозв'язків між ними.
Складні системи управління — збірна назва систем, щоскладаються з великого числа взаємозв'язаних елементів.
Автоматизована система — сукупність керованого об'єкту івимірювальної, перетворюючої, передаючої і старанної апаратури, в якійотримання, перетворення і передача інформації, формування управляючих команд іїх використовування для дії на керований процес здійснюються частковоавтоматично, а частково з участю людей — операторів.
Розвиток обчислювальної техніки і телемеханіки дав можливість різкозбільшити об'єм і швидкість обробки інформації, що дозволило створюватиавтоматизовані системи управління підприємством (АСУП), автоматизованідиспетчерські системи.
Автоматична система — сукупність керованого об'єкту,вимірювальної і управляючої апаратури, в якій (на відміну від автоматизованоїсистеми) отримання, перетворення і передача інформації, формування управляючихкоманд і їх використовування для дії на керований процес здійснюютьсяавтоматично, без участі людини.
Система автоматичної оптимізації технологічних процесів — це такасистема, в якій автоматично визначається і підтримується якнайкращий(оптимальний) режим виробничого процесу.
Автономна система — динамічна система з постійнимипараметрами, вільна від впливу зовнішніх дій. Процес, що протікає в автономнійсистемі, повністю визначений, якщо задані його початкові умови, тобтодинамічний стан системи в початковий момент часу.
Самоналагоджувальна (адаптивна) система — це така система,в якій в процесі функціонування автоматично змінюються деякі параметриуправляючої частини, з тим щоб забезпечити задану якість регулювання в умовахнестаціонарності об'єкту управління. Такі системи підтримують постійне,гомеостатичне полягання об'єкту управління.
Самонавчальні системи — пристрої, здатні під впливом зовнішніхдій покращувати якість свого функціонування відповідно до заданого критеріюякості. Клас систем, які називаються самонавчальними, не визначений достатньочітко. До цього класу відносять системи, що самоорганізуються, пристосовуються,самоудосконалюються, навчаються, самоналагоджувальні.
Характеристика систем управління. Будь-якевиробництво може бути розділено на комплекси однорідних елементів і зв'язків:технічну, економічну, соціальну і організаційну підсистеми.
Технічна підсистема є сукупністю і єдністю технологічнихпроцесів, природних і інших матеріальних ресурсів і технічних засобів,необхідних для їх здійснення. Економічна підсистема — ця єдністьтрудового процесу учасників виробництва, що спирається на технічну систему іобумовлююче певне протікання економічних процесів як в рамках підприємства ійого структурних підрозділів, так і в народному господарстві в цілому. Соціальнапідсистема — єдність соціальних відносин в трудовому колективі, щоспирається на економічну систему і визначаюче зрештою ефективність виробництвав цілому. 0рганизаційна підсистема — єдність технічних, економічних ісоціальних процесів, одержуючи свій вираз у впорядкуванні їх протікання в ціляхзабезпечення щонайвищого виробничого ефекту при мінімальних витратах живої іупредметненої праці.
Разом з поняттям системи виділяють поняття процесу або взаємодіїміж елементами системи. Цілеспрямована дія на стан елементів системи єпроцесом управління.
Виходячи з єства процесу управління, можна виділити наступні йогоетапи: мета, ситуація, проблема, рішення. Сам процес управління можна розділитина наступні стадії:
цілеполягання, інформаційної роботи, аналітичної роботи, вибору варіантівдії і стадію організаційно-практичної роботи в керованій системі. Кожний етапвключає декілька стадій.
З позиції системного підходу управління є властивість системи,прагнучої зберегти свою структуру, зміцнити внутрішні зв'язки і на цій основіздійснити своє подальше вдосконалення і цілеспрямований розвиток.
Система управління повинна задовольняти ряду умов. Перша умоваполягає в наявності причинно-наслідкових зв'язків між управляючою системою ікерованим об'єктом. Друга умова реалізації управління — динамічністьсистеми. Воно означає, що система повинна володіти здібністю до власної зміни,переходити з одного якісного полягання в інше, залишаючись ідентичною самоїсобі. Третя умова здійсненності управління — наявність в системіпараметра, впливаючи на який можна змінювати перебіг процесу. Четверта умова- здатність не тільки реагувати на управляючу дію, але і усилювати його. П'ятаумова полягає в необхідності забезпечення в системі управління можливостіпередачі, а також накопичення і перетворення управляючої інформації. Шоста умоваздійсненності управління — це цілісний характер системи, її єдність, без чогонеможливі контроль і управління. Перераховані умови є загальними для всіхсистем управління.
Під керованим процесом мають на увазі такий процес в реальнійдіючій системі, який може здійснюватися різними способами залежно відмети управління і оцінки якості досягнення цієї мети.
Під керівниками системами розуміються не тільки технічні, але ібудь-які біологічні, адміністративні і соціально-психологічні системи типу«середовище-людина-машина», управлінський апарат в людськомусуспільстві і т.д.
Соціально-психологічний процес управління — це процес функціонуваннясистеми засобів, форм і методів управління.
Праця людини здійснюється в конкретних системах управління. Елементарною,початковою системою матеріального виробництва є система «людина — машина». В цій системі людина реалізує свої здібності до праці іуправління, саме в рамках цієї системи він проводить необхідні йому засобижиття.
Над сукупністю систем типу «людина-машина надбудовуютьсяорганізаційні системи управління. Задача таких систем в тому, щоб інтегрувати(координувати і субординувати) функціонування і розвиток систем „людина-машина“,забезпечити їх взаємодію, взаємний обмін продуктами своєї діяльності.
У цілому організаційні системи менш приречені, ніж системитехніко-технологічні, особливо автоматизовані.
Процес праці як об'єкт управління. В сучасних умовахнауково-технічного прогресу при управлінні процесом праці постійно зростає рольсоціально-психологічних чинників. Щоб зрозуміти їх значення, необхідно матиуявлення про процес праці як об'єкт управління.
К. Маркс розглядає працю перш за все як динамічний, постійно розвиваєтьсяі керований процес. „Праця, — писав Маркс, — є перш за все процес, що здійснюєтьсяміж людиною і природою, процес, в якому людина своєю власною діяльністюопосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою. Речовиніприроди він сам протистоїть як сила природи.
Управління процесом праці є планомірною діяльністю, направленою на здійсненняоптимального функціонування і розвитку об'єкту управління — процесу праці.
К. Маркс виділяє наступні загальні прості моменти процесу праці: доцільнудіяльність, або саму працю, предмет праці і засоби праці.
Таким чином, праця як об'єктом управління є сукупність динамічнозв'язаних елементів, що мають цілісний характер і складових нерозривна єдність.
Діяльність — це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активністьлюдини, регульована усвідомлюваною метою і має суспільно значущий характер.Доцільна діяльність — це також процес створення матеріальних благ, необхіднихдля існування і розвитку суспільства, які створюються за допомогою витратпевної праці.
Продукт діяльності є з'єднанням речовини природи і праці.К. Маркс писав, що природа не будує ні машин, ні локомотивів, ні залізниць і т.д.,а все це — продукти людської праці. Тривалість людини направлена на предметипраці, тобто як на природні матеріали, так і що піддалися обробці. Предметипраці — це перш за все речовина природи, на яку впливає людина в процесі праціз метою пристосування його для особистого або суспільного споживання. Напредмети праці людина впливає за допомогою засобів праці — машин, верстатів,інструментів і т.п. “Засіб праці є річ або комплекс речей, які людинапоміщає між собою і предметом праці і які служать для нього як провідник йогодій на цей предмет».
Аналіз суть процесу праці як об'єкту управління дозволяє виділити зміст,характер і умови праці. В поняття зміст праці входитьхарактеристика праці, яка враховує розподіл трудової діяльності по галузях,види здійснюваних виробничих операцій, різноманіття функцій, фізична іінтелектуальна напруга, ступінь самостійності в регулюванні послідовностітрудових операцій, можливість і ступінь новизни (не стереотипності) схвалюванихрішень в ході виробничого процесу. Поняття характеру праці виражаєспецифіку праці, закріплену працівників за різними видами трудової діяльності(фізичної або розумової, аграрної або індустріальної, організаторської абовиконавської, простої або складної, творчої або рутинної).
У умовах науково-технічного прогресу радикально змінюються вся структураі компоненти виробничих сил, умови, характер і зміст праці.
Поняття умов праці об'єднує в собі, з одного боку, соціально-економічніумови, наприклад тривалість робочого дня або робочого року, оплата праці,вимоги до загальноосвітньої і спеціальної підготовки працівників і т.д., а зіншою — характеризує його технічні умови: ступінь освітлення, рівеньшуму, забруднення повітря і т.д. — і організаційну сторону, якось: режимпраці, ритмічність і т.д. По своїх видах технічні умови підрозділяються нанормальні і несприятливі (у тому числі особливо шкідливі і травмонебезпечні).Організація праці включає динаміку працездатності, режим праці і стиль роботи,рухливість робочого місця, можливість зміни темпів роботи, число і тривалістьпереривів.
Характерна особливість сучасної праці — його подальша індустріалізація.Індустріалізація — це процес створення великого машинного виробництва у всіхгалузях народного господарства, і особливо в промисловості.
Індустріальний розвиток виробництва в умовах зрілого соціалізму єлогічним продовженням соціалістичної індустріалізації і означає подальшетехнічне переозброєння і інтенсифікацію всіх галузей промисловості.
До основних видів індустріальної праці відносяться ручна, механізованаі автоматизована праця. Ручна праця є історично найстародавніший,налічують (від появи найпримітивніших знарядь з каменя і кістки) близько тримільйонів років. В даний час ручну працю можна підрозділити на простій (невимагаючи спеціальних навиків, уміння, а також поводження з сучаснимиінструментами і приладами) і складний (заснований на тривалій підготовці, науково-технічнихзнаннях і майстерності працівника). Складна ручна праця (наприклад, працялекальника, — робочого дослідно-експериментального виробництва і т.д.) невтратила в певних історичних масштабах свого значення, тоді як проста ручнапраця історично себе зживає.
Особливістю сучасної праці є його механізація. Механізація праці почаласяв глибокій старовині, але справжній розвиток одержала в ході промисловоїреволюції XVIII в., починаючи з винаходу і упровадження робочої машини. Появаробочої машини означала передачу фізичних функцій людини технічним засобам.
Автоматизація виробництва історично підготовлена його механізацією, алене може розглядатися лише як вищий ступінь або форма механізації. Автоматизація- це якісно новий стрибок в розвитку техніки, що характеризується передачеюконтрольно-управляючих і логічних функцій людини технічним засобам. Якщозачатки автоматизації мали місце вже в середині XVIII в., той свій справжнійрозвиток автоматизація одержує в епоху сучасного науково-технічного прогресу.
2. Психологічний аналіз процесу праці як об'єкту управління
За даними В.В. Новикова, можна виділити наступні фактори, впливаючи напроцес праці: функціональні чинники, обумовлені характером і змістомпраці; професійні чинники, що визначаються рівнем і якістю підготовкикадрів, їх кваліфікацією, професіонально-кваліфікованою структурою колективу підприємства,підвищенням загальноосвітнього рівня працівників; соціально-демографічні чинники,що ґрунтуються на раціональному підборі кадрів з урахуванням статево-віковоїструктури колективу підприємства; соціально-психологічні чинники,пов'язані з поліпшенням соціально-психологічного клімату в колективі, розвиткомйого внутрішньо-колективних відносин, підвищенням ролі трудових колективів увихованні і формуванні у працівників комуністичного відношення до праці; управлінськічинники, пов'язані з вдосконаленням якості підготовки і підвищенняпрофесіонально-кваліфікаційного рівня керівників підприємства, розробкою новихнорм і рекомендацій, направлених на подальше вдосконалення стилю і методів їхроботи; соціально-гігієнічні чинники, пов'язані з поліпшенням охоронипраці працівників; соціальні невиробничі чинники, зв'язані е поліпшеннямжитлово-побутових і культурних умов життя працівників, раціональної організаціїїх дозвілля, створенням сприятливих умов для занять спортом, розвитком фізичноїкультури працівників підприємства.
Зростання ролі духовних елементів в процесі виробництва зв'язано: збезперервним стиранням граней між розумовою і фізичною працею; з наповненнямвиробничих процесів інтелектуальним змістом; зі великим проникненням науки всам виробничий процес, з поступовим перетворенням науки в безпосереднюпродуктивну силу суспільства; з участю трудящих, що все розширяється, вкерівництві виробничими процесами.
Найважливішим елементом духовного життя працівника соціалістичногопідприємства є участь у вдосконаленні культури виробництва. Культуравиробництва припускає комплексний, збалансований розвиток всіх його сторін, щодає можливість максимально проявити у виробничому процесі творчі сили людини.Метою культури виробництва виступає не тільки підйом продуктивності праці, алеі розвиток особи самого працівника, розвиток в його матеріально-виробничійдіяльності і творчої сторони. Культура виробництва припускає відповідністьзмісту і умов праці розвитку людини як продуктивної сили і як творчої особи.
Складовими елементами культури виробництва є:
культура умов праці, культура самого трудового процесу, культурауправління виробництвом, культура між особових відносин людей увиробничих колективах.
Вдосконалення культури виробництва є одним з найяскравіших проявіввідчуття господаря підприємства, турбування про суспільні інтереси.
Умови сучасного виробництва пред'являють підвищені і всі зростаючі вимогидо людини, його інтелекту, рівня підготовленості, підвищення соціальноїактивності і вдосконалення фізичних якостей особи. Це викликається перш за всезміною характеру суспільної праці і все великим переміщенням функцій трудовихпроцесів в розумово-психічну сферу; підвищенням значення технології іорганізації виробництва в умовах науково-технічного прогресу і зростаннямскладності людської діяльності; підвищенням ролі суспільної свідомості,соціальної активності людей, суб'єктивних чинників в житті суспільства.
Управління процесом праці як вид соціально-психологічного управліннязавжди пов'язано з узгодженням психолого-педагогічних і соціальниххарактеристик одного працівника в процесі праці або з координацією дій колективупрацівників.
Роль методів управління в процесі праці полягає в тому, що потримавнормального його полягання (стійкості, надійності, стабільності і т.д.), атакож забезпеченні розвитку соціально-психологічних і педагогічних функційпрацюючого на виробництві. Соціально-психологічні методи управління заснованіна використовуванні соціального механізму, діючого в колективі, до складу якоговходять неформальні групи, роль і статус особи, системавзаємостосунків в колективі, соціальні потреби і іншісоціально-психологічні аспекти
Психологічні особливості інтелектуальної праці. В даний час по-новомуставиться питання про психологічні основи інтелектуальної праці, якахарактеризується більшою напруженістю пізнавальних процесів.
Специфіка інтелектуальної праці як виду діяльності полягає в тому, що впроцесі створення нових знарядь праці і підвищення трудової активності значнорозвиваються творчі здібності людини, його пізнавальні процеси і розумовадіяльність, указують Ю.В. Орфеїв, В.З. Тюхтін.
Історія техніки є процес опредмечування всіх нових функцій людинив трудовій діяльності, починаючи з фізичних і кінчаючи інтелектуальним, шляхомстворення нових знарядь праці. Поява машин і машинної техніки, як показав До.Маркс, есті, історичний продукт розвитку засобів праці. Вживання машин явилось діалектичнимзапереченням періоду мануфактури, тобто етапу диференціації і спрощення робочихінструментів при відповідній спеціалізації працівників мануфактури. Істотноюхарактеристикою (функцією) машини К. Маркс вважав інтеграцію робочихінструментів на основі механічної форми руху. Він писав: «Всякийрозвинений машинний пристрій складається з трьох істотно різних частин: машини-двигуна,передавального механізму, нарешті машини-знаряддя, або робочої машини… Отже,робоча машина — це такий механізм, який, Одержавши відповідний рух, скоюєсвоїми знаряддями ті самі операції, які раніше скоював робітник подібними жзнаряддями. К. Маркс не поширював поняття машини на пристрої, в якихвикористовуються інші (окрім механічної) форми руху для створення досконалихзасобів праці. Проте йому належить більш загальна ідея машини, яка може бутипоширена на сучасні кібернетичні машини — знаряддя не тільки фізичної, але іінтелектуальної праці. Так, К. Маркс писав, що машинна техніка — це»… продукти людської праці, природний матеріал, перетворений на органилюдської волі… Все це — створені людською рукою органи людського мозку, упредметненасила знання". Це значить, що людина за допомогою техніки на основі знаннязакономірностей природи пристосовує природні процеси до своїх цілей і потреб,розвиваючи свій розум і інтелектуальні здібності. При цьому машина — продовження не тільки рук, але і мозку людини, вона удосконалює йогофункціональні можливості, впливає на розвиток інтелектуальної праці. Машина,створена як знаряддя праці, сама перетворюється на предмет праці; для їївдосконалення людина створює нові знаряддя, машини більш високої організації.Цей процес багато разів повторюється. Таким чином, в єдиній системі«людина (як головна продуктивна сила) — засіб праці — предмет праціформуються нові потреби людини, а знаряддя праці, машини перетворюються назасоби вдосконалення і множення його „сутнісних сил“.
Ідеї Маркса про роль машин застосовні і до сучасних систем переробкиінформації і управління. Комп'ютери, що моделюють пристрої і т.п. сутьспецифічні машини, знаряддя інтелектуальної праці, покликані удосконалювати іполегшувати працю шляхом автоматизації процесів переробки інформації,маніпулювання символами і знаковими системами.
Останніми роками йде широкий пошук рішення проблем, пов'язаних звивченням систем управління в живій природі.
Так, Н.М. Амосов і А.М. Касаткин ведуть активні дослідження в областіштучного розуму.
За їх визначенням, штучний розум — це штучно створена система довільноїприроди, призначена для вирішення складних задач широкого класу. Задачі дляштучного розуму можна формулювати як в термінах якого-небудь формального, так іприродного язика. Термін “штучний розум” використовують, крім того, дляпозначення класу автономних технічних систем, що реалізовують операціїсприйняття, зберігання і переробки інформації і формуючих на цій основідоцільну поведінку в широкому класі середовищ. В повному об'ємі функцій системитакого типу поки не реалізовані. Тому термін „штучний розум“ частовикористовують і для позначення області наукових досліджень, пов'язаних зпобудовою систем вказаного) типу.
Розумність поведінки штучних систем, як правило, оцінюється по аналогії зповедінкою людини при рішенні зі ставних задач. Це дозволяє ввестиконструктивне визначення розуму шляхом виділення основних програм переробкиінформації, властивих людському мозку. Під такими, програмами розуміють можливіпослідовності змін системи в часі, визначувані її структурою. Н.М. Амосов і А.М.Касаткин розрізняють наступні основні програми, що характеризують мозок якінформаційну систему:
сприйняття зовнішньої інформації. Виклад цієїпрограми штучного розуму забезпечує настройку аналізаторів на сприйняття певноїінформації, розпізнавання образів, тимчасове зберігання і попередню обробкуодержаної інформації;
емоційна оцінка інформації. Наявність аналога такої програмив штучному розумі дозволяє системі виробляти власні критерії оцінок, необхіднідля організації доцільної поведінки в складних середовищах;
організація дій, направлених на зміну положення системив зовнішньому середовищі або на зміну самого середовища. Відтворення цієїпрограми необхідне для активної взаємодії штучного розуму із зовнішнімсередовищем;
програма мови забезпечує можливість кодуванняскладних і не строго визначених понять і явищ, формування нових понять і т.п.Програма мови необхідна для організації взаємодії штучного розуму і людини аборізних систем штучного розуму;
програма свідомості, в якій виділяють декілька рівнів: а)увага (виділення найважливішої в даний момент інформації); б) визначенняпросторових і тимчасових взаємостосунків об'єктів, можливість прогнозу їхповедінки; в) уявлення про власний „я“ і „не-а“; г) воля якздатність концентрувати і спрямовувати увагу; д) уяву і здатність розрізнятиреальне і нереальне. Відтворення цієї програми в штучному розумі забезпечуєвизначення просторових, тимчасових і причинно-наслідкових відносин системи іоб'єктів зовнішнього світу. „Рівень свідомості“ характеризуєтьсямірою складності відносин, які може відобразити система.
Разом з новими видами праці, що вимагають великої інтелектуальноїнапруги, традиційні види діяльності із застосуванням ручної праці такожвидозмінюються у бік підвищення вимог до інтелекту працівників (підвищення роліпланування, прогнозування і т.д.).
Інтелектуальна праця пов'язана з упровадженням ЕОМ в процесі трудовоїдіяльності людини. При цьому можуть виникати такі ситуації, коли людинаодержуватиме розпорядження і інструкції до дії не від інших людей, а від ЕОМ.Вживання ЕОМ в управлінні часто обумовлює більш жорстку регламентацію діяльностічленів організації, що зажадає від людей значних зусиль по адаптації до новихумов. Але і в цьому випадку не доводиться говорити про машинне управління, оскількиЕОМ просто транслює управляючі дії від однієї групи людей до іншої. Аналіздіяльності організацій, використовуючи ЕОМ, показує, що змінюються в основномутільки потоки інформації, що протікають через організацію, і створюються новісховища інформації (банки даних). Використовування комп'ютерів впливає восновному: 1) на зміст праці, 2) на форми між особових зв'язків, 3) напідвищення або пониження професійної кваліфікації (Ю.В. Орфеїв, В.З. Тюхтін).Характерна особливість автоматизованого виробництва полягає в тому, що шляхомвживання приладів, пристосувань і автоматично діючих машин виробничі процесиздійснюються без безпосередньої участі людини і лише під його контролем інаглядом.Нагляд і контроль — складні розумові процеси. Вони полягають в умінніухвалювати самостійні технічні рішення, які засновані на переробці інформації,одержаної в процесі нагляду за роботою автоматичних верстатів, механізмів іприладів.
Діяльність працівників за пультом управління пов'язана з особливимрізновидом виробничого стомлення. Наприклад, якщо спостерігач повиненпростежувати швидкі, але рідкісні мигтіння на контрольному екрані станціїрадіолокації, то вже через півгодини роботи він починає робити пропуски вреєстрації мигтінь унаслідок наступаючого стомлення. В даному випадку стомленнявиявляється в ослабленні функції сприйняття, тоді як при дослідженні покажчиків,не зникаючих з екрану, стомлення наступає пізніше. Психофізіологічні дослідженняпоказали, що уповільнення дій при роботі за експериментальним пультом наступаєза рахунок зменшення швидкостей процесів, що відбуваються в нервових центрах.Цей висновок підтверджується виробничими дослідженнями. Робота за пультомуправління прокатних станів, при якій здійснюється за зміну до 30-40 тисячрізних рухових маніпуляцій руками і ногами, вимагає високої рухливості основнихнервових процесів, особливо при переробці і виробленні нових стереотипів. Працяоператорів вимагає швидкості і оперативності мислення, уміння швидкоорієнтуватися в обстановці, що змінюється, у зв'язку з необхідністю постійновирішувати нові задачі, що виникають при зміні зовнішнього середовища.Наприклад, дослідження психофізіологічних функцій диспетчерів показали, що унаслідокнапруженої праці диспетчерів відбувається наростання збудження в клітках кориголовного мозку і зменшення швидкості нервових процесів. Всі ці даніпідтверджують необхідність психофізіологічній обґрунтованій регламентаціїрозпорядку роботи і відпочинку при централізованому управлінні складноютехнікою за допомогою пультів управління.
При роботі за пультом управління з широким потоком інформації, щопереробляється, наголошуються значні зміни в динаміці вищій нервовій діяльностіі нервово-гуморальних функціях організму працюючого. При розробці оздоровчихзаходів на цих роботах психологи і фізіології досліджують зміну в часіпоказників вищої нервової діяльності і нервово-гуморальних функцій і прагнутьнормалізувати ці показники, з тим щоб одержати стійке пристосування організмудо умов діяльності.
3. Психологічні особливості управлінської праці
Загальні поняття управлінської праці. Управлінськапраця — спеціальна діяльність, направлена на вироблення управлінського рішенняі створення оптимальних умов роботи. Управлінська праця надзвичайнобагатоманітна і складна. В даній області праці має місце виділення все нових інових видів і форм управлінської роботи. Це викликається оснащеністю управліннясучасною технікою, колективом працюючих, використовуванням, що росте, вуправлінні новітніх наукових методів.
Автоматизація управління за допомогою цих засобів дозволяє керівникуохопити значне число даних про об'єкт управління, більш глибоко проникнути нєство процесів, що протікають в керованій системі, одержати точні рішення,вибрати обґрунтовані рішення.
Управлінська праця знаходить своє конкретне втілення в діях, операціях, здійснюванихлюдиною в процесі здійснення управління.
По відношенню до виробництва їх можна класифікувати залежно від об'єктууправління. В цьому плані виділяються управлінські дії, що відображаютьгалузеву структуру (управління промисловістю, управління сільськимгосподарством, управління транспортом і т.д.), територіальну структуру(управління областю, управління районом і т.д.), окремі елементи або параметривиробництва і т.п. Функції можна класифікувати і відповідно динаміці, ходусамого виробництва (управління постачанням, управління власне виробництвом,управління збутом).
Всяка активність людини має відносно замкнуту кільцеву структуру:початкова аферентація — ефекторні процеси, що реалізовують контакти з наочнимсередовищем, — корекція і збагачення за допомогою зворотних зв'язківпочаткового афферентованого образу. Виразом цієї кільцевої структури є управлінськийцикл. Цей цикл, узятий в одиничному вигляді, починається з постановки метиі задач і завершується рішенням цих задач, досягненням поставленої мети. Потім,коли дана задача вирішена, мета досягнута, ставиться нова задача, нова мета іуправлінський цикл починається знов.
Цикли утворюють деяку ієрархію, в якій кожний даний цикл, будучиелементом більш високого, обширного (за часом, простору і значенню) циклу, усвою чергу, складається з цілої сукупності циклів меншого значення, меншоїтимчасової і просторової протяжності. Причому в реальному житті всі ціглобальні, особливі і одиничні цикли взаємозв'язані, субординовані ікоординовані, доповнюють і переплітаються один з одним і кінець кінцем служатьдосягненню суспільних цілей, рішенню задач по управлінню суспільством в цілому.Цикли об'єднує та обставина, що по суті своєї вони реалізують собоюуправлінську працю, діяльність суб'єкта управління (людини або колективу). Впроцесі здійснення кожного одиничного циклу незалежно від того, який об'єктуправляється і який суб'єкт управляє, цей останній (суб'єкт управління) скоюєряд певних, послідовно змінюючих один одного дій, операцій. Ця послідовність здійснюванихсуб'єктом управління операцій, дій зв'язана з тим, що всякий цикл управлінняміститьв собі певні стадії, з необхідністю і послідовністю наступніодна за одною. Кожна з цих стадій відносно самостійна, і в той же час кожнапопередня стадія є передумовою попередньої.
Послідовно стадіям управлінського циклу, що замінялися, відповідаютьоперації і дії, які характеризуються як функції управління.
Основними функціями управління, витікаючими з управлінського циклу, є:вироблення і ухвалення управлінського рішення; організація; регулювання,корегування; облік і контроль.
Наукова організація управлінської праці. Науковаорганізація управління дозволяє найкращим чином з'єднати техніку і людей вєдиному виробничому процесі, забезпечує найефективніше використовуванняматеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці,сприяє збереженню здоров'я людини, перетворенню праці в життєву потребу.
Існують різні визначення поняття організація.
Термін „організація“, як правило, уживається в двох значеннях:у вузькому він означає „окремий осередок людського колективу хоча б вмінімальному ступені оформленого“, в широкому — »сума такихосередків, згуртованих в одне ціле". В обох випадках маються на увазі маліабо великі групи людей, чиї взаємостосунки по досягненню прийнятих цілей певнимчином впорядковані і кооперовані.
Поняття організації є достатньо повним узагальненням ознак широкого класусоціальних общин, включаючи власне соціальні спільності (класи, шари, цільові,територіальні, статево-вікові і інші групи, тобто колективи, сім'ї, компаніїдрузів і т.п.), етнічні спільності (нації, народності, племена) і спільності,засновані на схожості поведінки (натовп, аудиторія і т.д.), а також політичніспільності (наприклад, партії).
Основою наукової організації управління процесом праці є оргтехніка. Оргтехніка- це комплекс технічних засобів, що використовуються для механізації і автоматизаціїуправлінської і інженерно-технічної праці.
Розумова праця якнайменше механізована в порівнянні з рештою видівлюдської діяльності. У сфері управління за останнє сторіччя ефективність працізросла всього в 2 рази, тоді як продуктивність праці у виробництві матеріальнихблаг зросла більш ніж в 15 разів. Високі темпи науково-технічного прогресувикликали швидке зростання об'єму інформації. Для чіткого управлінняпідприємством, галуззю, народним господарством в цілому необхідно систематичновивчати всю існуючу інформацію і на основі цього створювати інформаціюзворотних зв'язків, яка повинна впливати на роботу об'єктів управління. Цеможливо тільки при значному підвищенні продуктивності праці працівників сфериуправління. Вирішальну роль в процесі механізації і автоматизації обробкиінформації і повинна зіграти оргтехніка.
Технічні засоби оргтехніки (від олівців до найскладніших автоматичнихдиспетчерських пристроїв і електронних обчислювальних машин) складаютьматеріальну основу прогресивних систем управління і призначені для скороченнячасу на обробку інформації. Недостатня кількість засобів оргтехніки у сферіуправління приводить до зростання чисельності працівників і відповідно дозниження ефективності роботи управлінського апарату, до затримок при рішенніоперативних питань, що, у свою чергу, негативно впливає на сферу виробництва.Особливе місце займають питання, зв'язані про устаткуванням робочих місць іслужбових приміщень. Дослідження свідчать про те, що продуктивність праціпрацівників всіх категорій багато в чому залежить від правильної організації їхробочого місця, від рівня оснащеності цього місця засобами оргтехніки.
До найпростіших засобів оргтехніки належать прилади для записуінформації, засобу зберігання і обробки інформації: такі, альбоми, картотеки,перфокарти, сортувальне і адресне устаткування, рахівниці і рахункові лінійки,устаткування для креслення і ін. До простих засобів відносяться різні графіки,маршрутні схеми, диспетчерські і конторські досьє і. п. Вказаний набір засобівохоплює всі етапи управління — від отримання інформації до її переробки івикористовування. В техніці управління роль простих засобів дуже велика, відних багато в чому залежить продуктивність управлінської праці.
До засобів оргтехніки належать засоби складання, копіювання і розмноженнядокументів, які повинні забезпечити швидке розмноження наукової інформації,технічної і службової документації і т.д. копіювально-розмножувальна техніка єосновною частиною засобів документальної техніки і застосовується практично увсіх галузях інженерної і управлінської праці. Скорочення об'єму зберігаємоїінформації стало важливою проблемою організації управління. Мікрофотокопіюванняв деякій мірі вирішує цю проблему.
Технічні засоби, вживані для автоматизації диспетчерського управління,повинні забезпечити високий рівень збору первинної виробничої інформації іперетворення її у форму, придатну для сприйняття оператором. Основним елементомдиспетчерської техніки є пульт, на приладових панелях якого розташовуютьсяприлади, реєструючи необхідну для управління інформацію. Створений ряд приладіві машин, за допомогою яких механізують і автоматизують отримання і дистанційневідображення первинної інформації. Для здійснення адміністративно-виробничихзв'язків широко застосовують фототелеграфну апаратуру зв'язку, що даєможливість передавати на значну відстань різну інформацію.