1. Педагогічні конфлікти, способи їхнього попередження і вирішення
Взаємодія вчителя з учнями відбувається в різних ситуаціях. Найчастіше ці ситуації моделює і створює вчитель і застосовує їх в педагогічних цілях для організації учбової діяльності, для науково обґрунтованої структуризації взаємної діяльності вчителя. Такі ситуації називаються педагогічними. Нерідко вони можуть носити конфліктний характер.
Конфліктна ситуація — це ситуація, в якій учасники (опоненти) відстоюють свої не співпадаючі з іншими цілі, інтереси і об'єкт конфлікту. Опоненти (супротивники в спорі) відрізняються один від одного позицією, “силою” або рангом. Ранг опонента — це соціальна характеристика людини. Наприклад, опонент першого рангу — людина, переслідуюча тільки власні інтереси і цілі; опонент другого рангу — людина, що відстоює якусь групову мету і інтереси і т.д. Людина вищого (другого) рангу має і розвиненіші індивідуальні і особові якості.
Об'єкт — це елемент конфлікту, що викликає до життя конфліктну ситуацію. Об'єкт може бути еквівалентний призовому місцю в спорті, грошовій премії, праву на контроль, праву на людську гідність. Якщо об'єкт неподільний, то він є однією з умов існування конфліктної ситуації. Якщо об'єкт ділимий і спосіб ділення визнається справедливим всіма учасниками, то і конфліктної ситуації може не бути, вона не повинна виникати. Об'єкт може бути як матеріальним, так і духовним — як наслідок бажань, інтересів і т.д. Відносини між об'єктом і опонентами можна сформулювати як доступність об'єкту для опонента. Таким чином, конфліктна ситуація включає опонентів, об'єкт, цілі і відносини між ними. Кожний з опонентів характеризується рівнем мети і інтересів, доступністю для нього об'єкту і рангом. Зміна одного з них приводить до зміни всіх інших складових конфліктної ситуації.
За нашими даними, дві третини старших класів, що вчаться, в об'єктом конфлікту є існуюча суперечність, що виявляється в невідповідності поглядів учнів і педагога на суть дисципліни (“Я тільки обернувся і попросив олівець у друга, а вона вже зауваження в щоденник пише ”), в не оптимально вироблених і не узгоджено з учнями критеріях оцінювання результату учбової роботи (“У чверті виходило 4, а поставили 3”), у відсутності у вчителів викладацьких умінь і навиків (“ Вчитель розповідає нецікавий матеріал, на уроці нудно, хочеться хоч з сусідом поговорити ”), педагогічної етики і такту (“ Трохи що не по ній, то відразу починає кричати і лаятися ”), в прихильності традиційної авторитарної педагогічної філософії (“ Моя справа вивчати, а ваша — мовчати і слухати ”), яка вступає в суперечність з домінуючими потребами віку старших школярів, — не тільки брати, але і віддавати, не тільки виконувати, але і вести і т.д., з соціальними вимогами сьогоднішнього дня — творчій активності, відповідальності, самостійності індивіда.
Серед потенційно конфліктогенних педагогічних ситуацій можна виділити ситуації діяльності, поведінки і відносин.
Ситуації діяльності можуть виникати з приводу виконання школярем тих або інших завдань, успішності, учбової і не учбової діяльності. Конфліктні ситуації тут можуть виникнути у випадках відмови виконати завдання. Це може відбуватися з різних причин: стомлення, труднощі в засвоєнні учбового матеріалу, невдале зауваження вчителя.
Ситуації поведінки виникають, як правило, у зв'язку з порушеннями школярами правил поведінки. Такі ситуації можуть набувати характеру конфліктних у випадках, якщо вчитель, не з'ясувавши мотивів, зробить помилковий висновок про вчинки кого-небудь з учнів. Вчитель не завжди знає обставини дитячого життя, лише здогадується про мотиви вчинків, не завжди представляє відносини між дітьми, тому помилки при оцінці поведінки або завищені вимоги викликають конфронтацію його діям з боку учнів.
Ситуації відносин виникають тоді, коли зачіпають емоції і інтереси учнів і вчителів в процесі спілкування або діяльності. Якщо педагогічна ситуація викликає у її учасників негативні емоції, що породжують неприязнь один до одного, то така ситуація також набуває конфліктного характеру. Вона виникає в тих випадках, коли ділові відносини підміняються між особовими, коли невиправдано даються негативні оцінки не вчинку школяра, а його особовим якостям. Конфліктна ситуація може перейти з сфери ділових відносин в сферу чисто особову.
Чи можливо працювати з учнями без конфліктних ситуацій? Ні! Конфліктні ситуації властиві процесу навчання і спілкуванню вчителя і учнів.
Можна зробити висновок, що сама посада вчителя припускає можливість конфліктних ситуацій, де об'єктом можуть виступати право вчителя вимагати від учнів виконання учбових завдань, дотримання правил поведінки, право учнів і вчителя на відчуття власної гідності, тобто можливість конфліктної ситуації закладена в його посадових функціях. Але, щоб виник конфлікт, однієї конфліктної ситуації недостатньо: конфліктна ситуація може існувати задовго до того, як відбудеться пряме зіткнення опонентів.
Конфлікт — зіткнення протилежно направлених цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії. Звернемося до шкільної практики.
Щоб відбувся конфлікт, потрібні дії з боку опонентів, направлені на досягнення їх мети. Такі дії називаються інцидентом. Таким чином, конфлікт — це конфліктна ситуація, що супроводжується інцидентом. У певному значенні конфліктна ситуація і конфлікт поводяться незалежно.
Розглянемо приклад однієї з конфліктних ситуацій, яка нерідка в наших школах, це зірваний урок.
Головна помилка вчителів полягає в тому, що з солідарності з колегою вони зруйнували те, що довго створювалося і що повинне бути основним правилом педагогічного впливу на дитину. Якщо ця хвиля вчительської “ солідарності ” проти учня вчасно не зупиниться, то мабуть, що підліток швидко стане об'єктивно важким.
Легше конфлікт попередити, чим вирішити. Завдання вчителя — попередити виникнення конфліктної ситуації (де це можливо).
Можливе виникнення інциденту як з боку учня, так і з боку вчителя. Це стосується перш за все емоційної сфери (роздратування, гнів, образа). У таких випадках і учневі, і вчителеві можуть допомогти навики мислення і поведінки.
Нарешті, якщо попередити конфлікт не вдалося, то його доведеться вирішувати. У педагогіці не розрішені конфлікти особливо небезпечні як для педагогів, так і для учнів. Вирішення конфлікту — тривалий процес, але при правильному його розвитку виховний успіх вам забезпечений.
Конфліктні ситуації і конфлікти можуть бути створені об'єктивними обставинами незалежно від волі і бажання людей (із-за транспорту школяр запізнився на урок), але можуть виникати і за ініціативою опонентів (прояв, наприклад, грубості), тобто можуть бути об'єктивними і суб'єктивними або тими і іншими одночасно.
Сторонами конфлікт може сприйматися по-різному. Від того, наскільки правильно і повно сприймають опоненти природу конфліктної ситуації і інциденту, в дуже великому ступені залежить процес розвитку конфлікту і його дозвіл.
Отже, можна виділити такі основні причини конфліктів
•Порушення одним з членів колективу трудової співпраці.
•Більшість конфліктів пов'язана з порушенням норм ділової взаємодії, тобто обумовлені функціональними причинами: несумлінність, недисциплінованість.
•Якщо норми співпраці чітко зафіксовані, то менше умов для його виникнення.
Можливість виникнення конфліктів знижується, коли керівник уміє правильно сприймати критику. Також знижується при простоті і скромності спілкування керівника з підлеглими, умінні переконувати людей, радитися з підлеглими, прислухатися до їх думки; при обгрунтованості вимог, що пред'являються керівником підлеглим, ясності і послідовності, умінні керівником організувати трудову діяльність підлеглих.
Для попередження конфлікту серед вчителів необхідно:
•Уміння враховувати інтереси один одного.
•Сприймати критику своїх колег.
•Проявляти ввічливість, тактовність, пошану по відношенню один до одного.
•Дисциплінованість в роботі.
Для зниження конфліктності з підлеглими керівникові необхідно:
1.Об'єктивно оцінювати працю своїх підлеглих.
2.Проявляти турботу, по відношенню до ним.
3.Не зловживати офіційною владою.
4.Ефективно використовувати метод переконання.
5.Удосконалювати стиль своєї організації.
Емоційне благополуччя в колективі визначається стилем керівництва даним колективом з боку адміністрації.
Способи рішення конфліктів:
1.Перш ніж реагувати на дію іншої особи необхідно з'ясувати: чому дана людина поступила так, а не інакше.
2.Спонукати учасників конфлікту на встановлення прямого контакту один з одним, на відкрите обговорення конфліктної ситуації.
3.Створити умови для роботи конфліктуючим людям, щоб вони тривалий час не контактували один з одним.
4.Інформувати всіх вчителів при розподілі премій, надбавок до заробітної плати ( соціальна справедливість і гласність ).
5.Керівники повинні удосконалювати стиль організаційної роботи підлеглими.
6.Не зловживати офіційною владою.
2.Фізіологічні основи психіки і здоров’я людини
Психіка — функція мозку, що полягає у віддзеркаленні об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.
Вивченням мозку займаються різні науки. Його будову досліджує анатомія, а його складну діяльність з різних боків вивчають нейрофізіологія, медицина, біофізика, біохімія, нейрокібернетика.
Психологія вивчає ту властивість мозку, яка полягає в психічному віддзеркаленні матеріальної дійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності, необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем.
Змістом психіки є ідеальні образи об'єктивно існуючих явищ. Але ці образи виникають у різних людей своєрідно.
Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакше кажучи, психіка — це суб'єктивне віддзеркалення об'єктивного світу. Проте суб'єктивний характер віддзеркалення не означає, що це віддзеркалення неправильне; перевірка суспільно-історичною і особистою практикою забезпечує об'єктивне віддзеркалення навколишнього світу.
Отже, психіка — це суб'єктивне віддзеркалення об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини із зовнішнім середовищем.
Зміст психіки включає не тільки психічні образи, але і внеобразниє компоненти — спільні ціннісні орієнтації особи, сенси і значення явищ, розумової дії.
Психіка властива людині і тваринам. Проте психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям “свідомість”. Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, оскільки психіка включає сферу підсвідомості і надсвідомості .
Можливість підтримувати своє психічне здоров'я залежить від механізмів психологічного захисту, які допомагають людині якщо не запобігти, то хоч би пом'якшити конфлікт .
Досягнення повного володіння собою, спокою, який не порушується ніякими життєвими хвилюваннями, є ознака найвищого психічного здоров'я і з погляду Марка Аврелія, який говорив: «Вважай за ознаку повного розвитку, якщо тебе не бентежитиме ніякий шум, не хвилюватимуть ніякі голоса, чи чуються в них влесливі слова, або погрози, або просто пусті звуки».
Література
1. Василюк Ф.Б. Психологія переживання. – М., 1989.
2. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990.
3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975.
4. Історія психології / М. Г. Ярошенко — М.: Думка. 1976.