Факультет психології
Спеціальність7.040101 Психологія
Форма навчання –заочна
Освітньо –кваліфікаційний рівень – Спеціаліст
Тема: Особливостіпсихологічної готовності жінки до материнства
Виконавець:Швед Анастасія Дмитрівна.
Науковийкерівник: Голєв Сергей Васильович
ад’юнкт-професорпсихології
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Огляд проблемиматеринства в сучасній психологічній науці
1.1 Вивчення материнствав історичному аспекті
1.2 Психологічнаготовність до материнства та характеристика її складових
1.3 Поняття післяродовоїдепресії та фактори формування
Розділ 2 Психологічнадопомога матері і дитині
2.1 Діагностика іпсихокорекція готовності до материнства
2.2 Психологічна допомогав материнстві і існуючі форми психологічної допомоги
Розділ 3 Психодіагностичнедослідження психологічної готовності жінки до материнства
3.1 Наукове дослідженняпісляродової депресії
3.2 Наукове дослідженнярівня психологічної готовності до материнства
3.3 Дослідженнякореляційного зв’язку між рівнем післяродової депресії та рівнем психологічноїготовності до материнства
3.4 Висновки тарекомендації
Висновок
Список використанихджерел
Додатки:
1. Результатитестування
2. Методика «PARI»
3. Анкетапсихологической готовности к материнству
4. Эдинбургскаяшкала послеродовой депрессии
Умовні позначки
Вступ
Актуальність дослідження. Проблема материнства в останній час набуває дедалі більшдисциплінарного характеру, стаючи важливим предметом дослідження не тільки внауках традиційно маючих до неї безпосереднє відношення (медицина, фізіологія,біологія поведінки), але і в гуманітарних науках, таких як історія,культурологія, соціологія, психологія.
На Україні демографічні тенденції набувають тривожного характеру: народжуваністьзменшилась на 60,4 тис осіб в рік з 1990 року (10%) це при тому що смертність збільшиласьна 133,3 тис осіб (21%). 56% шлюбів на 2007 рік закінчуються розлученням.
Відсутність у більшості населення соціально-економічних підстав,які гарантують достатній рівень матеріального благополуччя родини і вихованнядитини, також не сприяють дітонародженню. Проблему усугубляє і той факт, щоуказані негативні прояви здійснюються на фоні зміни сімейних стереотипів і цінностей,трансформації традиційних стереотипів репродуктивної поведінки, зміни патернівсімейних відношень. Спостерігається зріст незапланованих вагітностей середнеповнолітніх та аборти у жінок, які ще не мають дітей. На готовність доматеринства оказує дію більш пізній вік вступу в брак, установки на зменшеннякількості дітей в сім’ї, кар’єрні стремління жінок. Збільшується кількістьсімей в яких дитина остається неприйнята батьками, в яких порушенніматеринсько-дітськи відношення.
Необхідно оцінити вклад, який внесли в розробку цих питань таківченні, як Філіпова Г. Г., Мухамедрахімов Р. Ж., Коваленко Н. П., Минюрова,Добряков, Брутман В. І., Варга Ф. Я., Хамитова І. Ю., Агнаєва, Леус, Мамишева,Захаров А. І., Баз Л. Л., Чибисова, Грандилевська, Кедрова.
Вивченням питань девіантного материнства, яке проявляється ввідмові від дитини, насилля над дитиною займались Брутман В. І., Панкратова М.С., Єніколопова, Захаров А. І., Тюлюпо, Поляков, Солоєд.
Об’єктдослідження – психологічна готовність жінки до материнства.
Предметдослідження – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки доматеринства.
Метароботи – виявити післяродову депресію у жінок які стали матерями, провестипсихологічну реабілітацію, прослідкувати і виявити як післяродова депресіявпливає на психологічну готовність до материнства.
Цілідослідження:
§Теоретичне дослідження проблеми материнства та психологічноїготовності до материнства;
§Дослідження проблем післяродової депресії;
§Встановлення зв’язку між післяродовою депресією та психологічноюготовністю до материнства .
Гіпотезадослідження: жінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівеньпсихологічної готовності до материнства.
Задачідослідження:
· узагальнення та систематизація теоретичних знань з проблемиматеринства та психологічної готовності до материнства;
· проведення діагностики молодих мам на виявлення степенюпсихологічної готовності до материнства, наявності післяродової депресії;
· аналіз та узагальнення отриманих даних;
· практичне дослідження взаємозв’язку між отриманими данними.
Методидослідження: тестування; статистична методологічна обробка в психології
Теоретичнезначення отриманих результатів полягає у систематизації та поширеннітеоретичних уявлень о материнстві та психологічної готовності до материнства. Здійсненометодологічний аналіз підходів до поняття готовності до материнства ввітчизняній психології. На протязі дослідження отримані нові емпіричні данні.
Практичнезначення одержаних результатів полягає в можливості використання отриманихпрактичних даних при роботі з вагітними жінками, молодими мамами а також зжінками які тільки планують свою вагітність. Даний матеріал можливо використатив центрах матері і дитини, жіночих консультаціях, пологових будинках, налекціях з сімейної психології, розвитку особистості і таке інше.
Структурароботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку,списку використаних джерел та 5 додатків. Зміст роботи викладено на _ сторінкахдрукованого тексту включаючи _ малюнків та 3 таблиць. Список використанихджерел нараховує 124 робіт українських та зарубіжних авторів.
Розділ 1 Оглядпроблеми материнства в сучасній психологічній науці
1.1 Вивчення материнства в історичному аспекті
Психологія материнства — одна з найбільш складних і малорозроблених галузей сучасної науки. Актуальність її вивчення продиктованапротиріччям між гостротою демографічних проблем, пов'язаних з падіннямнароджуваності, величезним числом сімей, що розпадаються, лавиноподібнимзбільшенням числа сиротіючих дітей при живих батьках, із зростанням числавипадків жорстокого поводження з дитям і не розробленістю програм соціальної іпсихологічної допомоги сім'ї, і в першу чергу жінці.
Заданими Всеукраїнського перепису населення [115]
Табл. 1.1: даннівсеукраїнського перепису населення Кількість наявного населення, тис.осіб Кількість народжених, тис. осіб Кількість померлих, тис. осіб Кількість зареєстрованих шлюбів, тис. Кількість зареєстрованих розлучень, тис.
1990 51838,5 657,2 629,6 482,8 192,8
2000 49429,8 630,8 758,1 493,1 200,8
2007 46646,0 596,8 762,9 394,1 222,6
Материнство вивчається в руслі різних наук: історії,культурології, медицини, фізіології, біології поведінки, соціології,психології. Зарубіжні дослідження в області психології материнства і суміжнихпроблем, на противагу вітчизняним, відрізняються надзвичайною обширністю,різноспрямованістю концепцій і підходів.
Основним висновком, зробленим авторами цих і іншихдосліджень, є, по-перше, констатація необхідності продовження психологічнихдосліджень материнства як цілісного явища і, по-друге, відсутність адекватногопідходу і теоретичної концепції для здійснення такого дослідження. Актуальністьцілісного психологічного підходу до вивчення материнства підкріплюється тим,що, не дивлячись на сучасні досягнення в області медицини, фізіології,гінекології і акушерства, підвищенні наукового і технічного рівня допомоги припологах і неонатальних практик, психологічні проблеми материнства і ранньогодитинства не зменшуються.
Необхідність вивчення психології материнства і підготовкифахівців в цій області обумовлена також бурхливим розвитком такої галузіпсихологічної практики, як психологічна допомога матері і дитині (корекціярозвитку дитини і материнсько-дитячої взаємодії), включаючи дитинство іпренатальний період. Вторгнення процесів усвідомлення в область інтимнихстосунків матері з дитям, спочатку регульованих філогенетично ранніминеусвідомлюваними механізмами, вимагає ретельної наукової рефлексії як самихцих взаємин, так і способів втручання в них в цілях діагностики, психологічноїкорекції і профілактики. Особливо це стосується нашої країни, де соціальнийзапит, що активно розвивається, на такого роду психологічні послуги стикаєтьсяз повною відсутністю теоретичного, методичного і організаційного забезпечення.
У сучасних дослідженнях інститут материнства розглядається якісторично обумовлений, змінюючи свій зміст від епохи до епохи [59, 71, 106 іін.]. Проте є значна різноманітність в поглядах по ключових аспектах цієїпроблеми. Культурні і історичні аспекти материнства проаналізовані вдисертаційному дослідженні М.С. Радіоновою [94].
Становлення і розвиток системи взаємодії матері з дитямпов'язане з аналізом особливостей цієї взаємодії як видотипичного — специфічноголюдського феномену, що реалізовується в умовах відкритого, не запрограмованогона рівні генетичного забезпечення змісту, пропонованого конкретно-культурноюмоделлю. Маргарет Мід на основі своїх досліджень материнства і дитинства врізних культурах робить висновок, що кожна конкретна культура вибирає певніриси характеруі темпераменту, властиві дорослій людині, найбільш прийнятні вданій культурі, будує на їх основі свою культурну модель дорослої жінки істворює систему виховання дитини, орієнтовану на цю модель. У кожній культурі євідповідний спосіб виховання батьків (в першу чергу матері), які і є основними«виробниками» особи дитини як члена свого, конкретного суспільства. Цесоціально-культурологічне, в рамках якого вивчається культурно-історичнімеханізми материнської поведінки, переживання матері ставляться в залежністьвід соціальних норм материнства.
Маргарет Мід вважає, що материнська турбота і прихильність додитини настільки глибоко закладені в реальних біологічних умовах зачаття івиношування, пологів і годування грудьми, що лише складні соціальні установкиможуть повністю подавити їх. Жінки ж за своєю природою є матерями, то хіба, щоїх спеціально учитимуть запереченню своїх дітородних якостей: «Общество должноисказить их самосознание, извратить врождённые закономерности их развития,совершить целый ряд надругательств над ними при их воспитании, чтобы онипрестали желать заботиться о своём ребёнке, по крайней мере в течениинескольких лет, ибо они уже кормили его в течении девяти месяцев в надёжномубежище своих тел» [71].
Там, де вагітність карається соціальним несхваленням і завдаєобрази подружнім відчуттям, жінки можуть йти на все, аби не народжувати дітей.Якщо жіноче відчуття адекватності своєї статевої ролі грубо спотворене, якщопологи приховані наркозом, що заважає жінці усвідомити, що вона народила дитину,а годування грудьми замінене штучним годуванням по педіатричних рецептах, то вцих умовах виявляється значне порушення материнських відчуттів. Кроскультурнідослідження [59, 71] свідчать, що там, де люди над усе цінують соціальний ранг,жінка може задушити свого дитяти власними руками. Це робили деякі жінки Таїті,а також деякі індійки з племені натчез, коли дітовбивство могло підвищити їхсоціальне положення. Маргарет Мід проводить паралелі між «примітивними» і«розвиненими» цивілізаціями в тому, як відбувається подавлення природнихматеринських відчуттів. Її спостереження показують, що там, де суспільствонадзвичайне високо ставить принцип закононародженості, матинезаконнонародженого дитяти може кинути його або убити.
Іншу крайню соціоцентричну позицію займає Елізабет Бадінтер[94]. Прослідивши історію материнських установок впродовж чотирьох століть (зXVII до XX століття), вона прийшла до виводу, що «материнський інстинкт — цеміф». Вона не виявила жодної загальної і необхідної поведінки матері, анавпроти — надзвичайну мінливість її відчуттів залежно від її культури, амбіційабо фрустрацій. Материнське кохання — це поняття, яке не просто еволюціонує,але наповнюється в різні періоди історії різним змістом. Дослідник розглядає увзаємозв'язку три головні соціальні жіночі ролі: матері, дружини і жінки, щовільно реалізовується. Вона вважає, що в різні епохи та або інша з цих ролейставала такою, що очолює. Е. Бадінтер вказала на зв'язок між суспільними потребамиі мірою материнської відповідальності за народження дитини: «Женщинастановится лучшей или худшей матерью в зависимости от того, ценится или жеобесценивается в обществе материнство» [94]. Вона проаналізувала динамікуматеринських установок впродовж декількох століть у Франції і прийшла до висновку,що до кінця XVIII століття материнське кохання було справою індивідуальногорозсуду, випадковим явищем. В ті часи репродуктивна функція жінки сприймаласялише як рядова, що не виділяється нічим, частина її обов'язків в сім'ї,анітрохи не важливіша, ніж участь жінки в родинному виробництві. З іншого боку,за відсутності або малій ефективності контролю народжуваності репродукціязалишалася невід'ємною стороною життя майже всякої жінки. Цінність дитинивизначалася його становим положенням, порядком народження і статтю (цінувавсяперш за все закононароджений хлопчик і первісток), а зовсім не особистимиякостями.
Повсякденним було спокійне відношення до загибелі дитини:«Бог дав, Бог і узяв», «в світі іншому йому буде краще». При появі небажаних іпозашлюбних немовлят був поширений так званий «закамуфльований инфантицид» — практика нещасних випадків або ж підкидання новонароджених в чужі будинки.
Інфантіциду віддавалась перевага над штучними пологами із-завеликої токсичності абортивних речовин. В цілому суспільство було байдуже дофактів зникнення, раптової хвороби і загибелі дітей.
Трансформації в суспільній свідомості піддавалися не лишематеринські установки, але і образ дитини. Л. Стоун виявив чотири альтернативніобрази новонародженого дитини в європейській культурі:
1) традиційно-християнський, передбачаючий, що новонародженийнесе на собі друк первородного гріха і врятувати його може лише нещаднепридушення волі, підпорядкування батькам і духовним пастирям;
2) соціально-педагогічний детермінізм, згідно якому дитя заприродою своєю не схильний ні до добра, ні до зла, а є tabula rasa, на якійсуспільство і вихователь можуть написати що завгодно;
3) природний детермінізм, по якому характер і можливостідитяти зумовлені до його народження;
4) утопічно-гуманістичний погляд, що стверджує, що дитянароджується хорошим і добрим і псується лише під впливом суспільства.
Про другу половину XX століття знов виразно виявилисятенденції, ворожі «детоцентризму». Соціально-політична емансипація жінок і усебільш широке залучення їх в суспільне виробництво робить їх родинні ролі,включаючи материнство, не настільки всеосяжними і, можливо, менш значимими дляних. Самоповага жінки має, окрім материнства, багато інших підстав — професійнідосягнення, соціальну незалежність, самостійно досягнуте, а не придбане завдякизаміжжю суспільне положення. Деякі традиційно-материнські функції в інститутісім'ї переймають на себе суспільні інститути і професіонали (лікарі,вихователі, спеціалізовані суспільні установи і ін.). Це не відміняє цінностіматеринського кохання і потреби в ній, але істотно змінює характер материнськоїповедінки. Як пише історик Ф. Арієс, в останні десятиліття змінився образ дитинив суспільній європейській свідомості: він став мислитися як докучливе,непотрібне створення, яке прагнуть «відсунути» навіть чисто фізично, зменшуючикількість і якість тілесного контакту, роблячи виховання дитяти подібним дотехнологічного процесу. Спад народжуваності пов'язаний з боязню майбутнього,зростанням мотивації особового розвитку, бажанням затвердити своє місце вжиття, свою індивідуальність, мати стійке соціальне положення раніше, ніжприсвятити себе турботі про дітей [11].
Дослідження різних культурних варіантів материнства в сучасномусуспільстві також свідчать про вплив наявних моделей сім'ї, дитинства іцінностей, прийнятих в даній культурі, на материнську поведінку і переживанняжінки [4]. Великий інтерес представляє приведене в цих роботах порівняннярозподілу материнських функцій в різних культурах, материнської поведінки істосунки до дитини, які забезпечують формування необхідних в даній культуріособових якостей (наприклад, особливості когнітивної і емоційної сфери, якостіприхильності, особливостей переживання успіху і невдачі в досягненні мети).
Таким чином, материнство — це одна з соціальних жіночихролей, тому навіть якщо потреба бути матір'ю і закладена в жіночій природі,суспільні норми і цінності роблять певний вплив на прояви материнськоговідношення. Поняття «Норми материнського відношення» не є постійним, оскільки змістматеринських установок міняється від епохи до епохи. Тій або іншій соціальнійустановці відповідає певний образ дитини. Прояви материнського відношення, щовідхиляються, існували завжди, але вони могли носити більш приховані абовідкриті форми і супроводитися великим або меншим відчуттям провини залежно відсуспільного відношення до цих актів.
1.2 Психологічна готовність до материнства і характеристика їїскладових
Материнство вивчається в руслі різних наук: історії,культурологи, медицина, фізіології, біології поведінки, соціології, психології.Кожна наука вивчає і визначає материнство, виходячи зі своїх цілей і завдань.Інтерес до комплексного вивчення материнства з'явився порівняно недавно. Але насьогоднішній день єдиного визначення поняття «материнства» немає.
У словнику російської мови С.І.Ожегова «материнство»трактується як «стан жінки в період вагітності, пологів, годування дитини;властиве матері свідомість родинного її зв'язку з дітьми» [80].
У сексологічному словнику материнство визначається як функціяжіночого організму, направлена на продовження людського роду і включаючабіологічні (виношування, народження і вигодовування немовля) і соціальні(виховання дитини) аспекти [118].
Філіппова Г.Г. розглядає материнство як психосоциальныйфеномен: як забезпечення умов для розвитку дитини, як частина особової сферижінки [105]
Брутман В.І. визначає материнство як одну з соціальнихжіночих ролей, на зміст якої детермінуючий вплив роблять суспільні норми іцінності [27].
«Материнство, — стверджує італійський психолог А. Мінегетті, — насправді всього лише виконання жінкою завченою з дитинства роли»[124].
Таким чином, немає єдиного, однозначного поняття«материнства». Для цілісного бачення материнства необхідно позначити функції,властивих матерів.
Функції матері досить складні і багатообразні. Вони полягаютьв задоволенні всіх фізіологічних потреб малюка, забезпеченні його емоційногоблагополуччя, в розвитку прихильності, базових структур відношення до світу,спілкування, основних особових якостей дитини і його діяльності.
Філіппова Г.Г. виділяє дві взаємозв'язані групи материнськихфункцій: видотипічную і конкретно-культурну. До видотипічніх функцій матерівідносяться наступні:
ü Забезпечення стимульной середовищадля пре- і постнатального розвитку когнітивних і емоційних процесів.
ü Забезпечення умов (у формірозділення діяльності з дитям) для розвитку видотипічної структури діяльності.
ü Забезпечення умов длявиникнення видотипічних потреб, що формуються на протязі життя: потреби вемоційній взаємодії з дорослим, в здобутті позитивних емоцій від дорослого,включення дорослого в плотсько-практичну діяльність, потреба в оцінці дорослимсвоєї активності і її результатів, пізнавальна потреба і ін., а також формуванняприхильності.
ü Забезпечення умов дляосвоєння видотипічних засобів віддзеркалення у формі формування потреби вспілкуванні, як системоутворюючих для сфери спілкування.
ü Забезпечення умов длярозвитку мотиваційних механізмів.
Конкретно-культурні функції охарактеризувати складніше. Всівидотипічні функції, що вказані вище мати здійснює згідно наявної в її культурімоделі материнства, в яку входить не лише операційний склад і технологіявідходу виховання, але і модель переживань матері, її стосунки до дитини ісвоїх функцій, а також способи емоційної взаємодії з дитиною. До цієї групиматеринських функцій Філіппова відносить наступні:
ü Забезпечення матір'юпредметного середовища і умов плотсько-практичної, ігрової діяльності іспілкування, які сприяють утворенню культурних особливостей когнітивної сфери імоторики.
ü Забезпечення умов дляформування культурної моделі прихильності.
ü Забезпечення умов для формуваннякультурних особливостей соціально-комфортного середовища.
ü Організація умов (наочного,ігрового середовища, спілкування) для формування культурних особливостей стилюмотивації досягнення.
ü Забезпечення умов дляформування у дитини основних культурних моделей: ціннісно-смислових орієнтацій,сім'ї, материнства і дитинства і ін.
Філіппова Г.Г. відзначає, що далеко не всі ці функціїусвідомлюються матір'ю. Навіть науці багато з них сталі відомі лише в останнідесятиліття, і, немає підстав вважати, що їх пізнання вже закінчене. Проте матиуспішно виконує ці функції багато тисячоліть[110].
Культурою вони також добре освоєні і представлені в зведенніправил, норм, в обрядах, повірьях, звичаях. Деякі з материнських функцій, такі,як задоволення органічних потреб малюка, формування у нього деяких особовихякостей, в достатній мірі усвідомлюються матір'ю і суспільством. Інші існують всуспільній свідомості і свідомості матері в перетвореній формі, уявлення про їхзначення для дитини різною мірою наближаються до біологічних і соціокультурнихзавдань його розвитку.
Народження дитини принесе багато змін, до яких жінка має бутиготова. Тобто вона має бути готова стати матір'ю, повинна усвідомлено перейнятина себе виконання материнських функцій.
Більшість авторів [27, 13, 37], що досліджують проблемуготовності до материнства, вважають, що готовність до материнства формуєтьсявпродовж всього життя. На процес формування впливають як біологічні, так ісоціальні чинники, оскільки готовність до материнства має з одного боку потужнуінстинктивну основу, а з іншою виступає як особова освіта, в якій відбивається весьпопередній досвід її взаємин зі своїми батьками, однолітками, чоловіком ііншими людьми.
Мещерякова С.Ю. розглядає цей концепт як специфічну особовуосвіту, стержневою створюючою якого є суб'єктно-об'єктна орієнтація увідношенні до дитини, що ще не народилася. Така позиція у визначенні готовностідо материнства пояснюється припущенням Мещерякової С.Ю. про те, що суб'єктневідношення до майбутнього дитини проектується в стиль материнської поведінки ітим самим забезпечує найбільш сприятливі умови для психічного розвиткунемовляти, найважливішими показниками якого є рівень спілкування дитини зматір'ю, особливості становлення у нього образу себе і потреби вспівпереживанні [70].
Автор виділяє декілька груп показників психологічноїготовності до материнства. У першу групу включені особливості комунікативногодосвіду жінок з їх раннього дитинства. Якщо досвід спілкування з близькими бувпозитивним, це означає, що стартові умови для формування суб'єктного відношеннядо інших людей були сприятливими і основа для формування суб'єктного відношеннядо свого дитини закладена. Мещерякова С.Ю. передбачила, що про характерраннього комунікативного досвіду, отриманого майбутньою матір'ю в спілкуванні зблизькими дорослими, можна судити по афектних слідах, залишених в її першихспогадах про себе і батьках, про їх стиль виховання, про свої привязанності.Велике значення в становленні батьківської поведінки автор надає спілкуванню зоднолітками, старшими і молодшими дітьми.
До показників другої групи віднесені переживання жінкоювідношення до дитини, що ще не народилася. Найбільш сприятливою ситуацією длямайбутньої материнської поведінки є бажаність дитини, наявність суб'єктноговідношення матері до немовляти, що ще не народилося, яке виявляється в любовідо нього, уявній або вербальною адресованісті, прагненні інтерпретувати рухиплоду як акти спілкування.
Третю групу показників склали установки на стратегіювиховання дитини. То, як майбутня мати має намір здійснювати догляд за ним, зточки зору автора, також свідчить про переважання суб'єктного або об'єктноговідношення до дитини.
Брутман В.І. розглядає готовність до материнства як здатністьматері забезпечувати адекватні умови для розвитку дитини, що виявляється впевному типові відношення матері до дитини. Тип материнського відношення,відповідний готовності або неготовності до материнства, автор пов'язує зцінністю дитини для матері [29].
Мілосердова Е. виділяє два основні чинники, що дозволяютьвизначити психологічну готовність до материнства:
1. Відношення до вагітності. Найсприятливіший варіант, коливагітність бажана, приймається з радістю на рівні усвідомлення. Це несе засобою спокійне протікання вагітності на психологічному і фізіологічному рівні.Така жінка готова до материнства і здатна абсолютно свідомо перенести радидитини будь-які труднощі і обмеження.
2. Поведінка жінки в процесі пологів. Частенько жінка,замість того аби думати лише про успішне завершення цього процесу для дитини,про його проблеми і стан, замість того аби співпереживати маляті, в думках допомагатиі підтримувати його, розуміючи як йому нелегко, жінка повністю перемикається насвої відчуття, на свою власну персону, починає себе жаліти, звинувачувати всіхі вся, думаючи про те, аби все скоріше закінчилося [81].
Філіппова Г.Г., досліджуючи психологічні чинники порушенняматеринства, розглядала психологічну готовність до материнства як провіднийчинник адаптації до вагітності і материнства. Як складові психологічноїготовності до материнства були виділені наступні складові:
1.Особова готовність: загальна особова зрілість (адекватнавіково-статева ідентифікація; здібність до ухвалення рішень і відповідальності;міцна прихильність; внутрішня каузальна атрибуція і внутрішній локус контролю;відсутність залежностей) і особові якості, необхідні для ефективногоматеринства (емпатия; здатність до спільної діяльності; здатність бути «тут ітепер»; творчі здібності; інтерес до розвитку іншої особи; інтерес додіяльності вирощування і виховання; уміння отримувати задоволення; культуратіла).
2.Адекватна модель батьківства: адекватність моделейматеринської і батьківської ролей, сформованих в своїй сім'ї, по відношенню домоделі особи, сім'ї і батьківства своєї культури; оптимальні для народження івиховання дитини батьківські установки, позиція, виховні стратегії, материнськевідношення.
3.Мотиваційна готовність: зрілість мотивації народженнядитини, при якій дитя не стає: засобом полеролевій, віковій і особовійсамореалізації жінки; засобом утримання партнера або зміцнення сім'ї; засобомкомпенсації своїх дитячо-батьківських стосунків; засобом досягнення певногосоціального статусу і тому подібне.
4.Сформованість материнської компетентності: відношення додитини як суб'єкта не лише фізичних, але і психічних потреб і суб'єктивнихпереживань; сензитивність до стимуляції від дитини; здібність до адекватногореагування на прояви дитини; здатність орієнтуватися для розуміння станівдитини на особливості його поведінки і свій стан; гнучке відношення до режиму іустановка на орієнтацію на індивідуальний ритм життєдіяльності дитини в раннійперіод його розвитку; необхідні знання про фізичний і психічний розвитокдитини, особливо вікові особливості його взаємодії зі світом; здатність доспільної діяльності з дитям; навики виховання і навчання, адекватні віковимособливостям дитини.
5.Сформованість материнської сфери. Материнство як частинаособової сфери жінки (материнська потрібністно-мотиваціона сфера) включає триблоки (емоційно-потребністний; операціональный; ціннісно-смисловий), зміст якихпослідовно формується в онтогенезі жінки (у взаємодії з власною матір'ю ііншими носіями материнських функцій; сюжетно-ролевій грі в ляльки і сім'ю; увзаємодії з немовлятами до народження свого дитини; в період статевогодозрівання; у взаємодії з власними дітьми) [114].
Матвєєва Е.В. визначає психологічну готовність доматеринства, як специфічну особову освіту, що включає три блоки готовності:потребністно-мотиваціоний блок; когнітивно-операційний блок і блоксоціально-особової готовності до материнства [75].
Потребностно-мотиваціона готовність до материнства має наувазі потребу в материнстві і включає потребністно-эмоціональний іціннісно-смисловий компоненти. Вона має на увазі рефлексію своїх станів іпрагнення до їх переживання в процесі взаємодії з дитям і не вичерпується бажанняммати дітей.
Іваников В.А. вважає, що потреба в материнстві — необхідна,але не достатня умова для материнської діяльності, і спонука до дії є результатособливого процесу — процесу мотивації. Мотив діяльності виступає безпосереднімсмыслообразующим чинником [11].
Філіппова Г.Г. виділяє наступні основні мотиви материнства:
ü досягти бажаного соціальногоі вікового статусу (я — доросла, самостійна жінка, що займає певне положення всуспільстві, має право на відповідне відношення до себе в сім'ї і суспільстві);
ü задоволення моделі«повноцінного життя» (людина повинна і може мати певні речі, без цього йогожиття не повне, не така як в інших);
ü прагнення продовжити себе,свій рід (залишити після себе щось в житті, що само також буде це продовженнязабезпечувати, — народжувати дітей, моїх внуків, правнуків);
ü реалізація своїх можливостей(виховати дитини, передати йому свої знання, життєвий досвід);
ü компенсація своїх життєвихпроблем (аби став краще, розумніше, красивіше, щасливіше за мене, отримав те,що не змогла отримати в житті я);
ü вирішення своїх життєвихпроблем (укласти або укріпити брак, довести собі і іншим, що я здатна народитиі бути матір'ю; врятуватися від самоти; знайти помічника в старості);
ü любов до дітей(найскладніший мотив, в якому поєднується задоволення від спілкування з дитям,інтерес до його внутрішнього світу, уміння і бажання сприяти розвитку йогоіндивідуальності і усвідомлення того, що дитя стане самостійним, «не моїм»,любитиме інших і тому подібне);
ü досягнення критичного длядітородіння віку [111].
Різні обставини створюють абсолютно індивідуальні, неповторніумови мотивації народження дитини для кожної жінки.
Потреба в дітях — центральна ланка потреби в материнстві.Жодних біологічних законів, що заставляють мати дітей, не існує (Борисов В.А.).Ці закони слід шукати у сфері соціального.
Бажання мати дітей може виникнути несподівано, може бутивиражено неявно (Орльовськая М.). Відомо, що і у чоловіків, і у жінок бажаннямати дітей безпосередньо залежить від їх дитячих переживань, стосунків збатьками, моделі тієї сім'ї, в якій вони виросли. Друк минулого настількивиразний, що частенько вона і визначає наше бажання або, навпаки, небажаннядати початок нового життя [82].
Потрібністно-эмоційна готовність до материнства забезпечуєпозитивне відношення жінки до вагітності і настрій (без страху) на пологи,емоційно-позитивний образ дитини, бажання піклується про нього, радісно-щасливевідношення до ролі матері.
Позитивне відношення до вагітності спричиняє за собоюспокійне її протікання. Така жінка здатна абсолютно свідомо перенести радидитини будь-які труднощі і обмеження. Не дивлячись на останнє, образмайбутнього дитини у жінки викликає позитивні емоції, вона знаходиться в«передчутті» майбутнього материнства.
Якщо дитя бажане, то він здатний втілювати уявлення жінки прощастя. Коли дитини не чекають, частіше зустрічаються передчасні пологи.Відбувається це тому що, жінка знаходиться в пригніченому, напруженому стані,її пригноблює думка про майбутнього дитини [21].
Велике значення має і те, як жінка налаштована на процеспологів. У сучасній психології і психотерапії вважається, що відношення жінкидо процесу пологів істотним чином впливає на успішність пологів, а такожвідображає загальне відношення до вагітності, майбутнього дитини, своєї новоїролі матері.
Негативні переживання, гострі стресові стани, стійкі страхи,виникнення неоднозначних відчуттів до майбутнього дитини або до самої собі, аінколи своєрідне ігнорування вагітності можуть свідчити про наявність вмайбутньої матері неусвідомлюваних внутрішніх проблем, конфлікту між бажанняммати дитини і неготовністю до рішучих змін в собі і в житті.
В період вагітності жінка відчуває, що з первістком приходитькінець її безтурботної юності. Зникає краса дівочої фігури, здається загубленоючарівність молодості. Виникають різного роду побоювання і страхи. Жінка повиннаусвідомлювати труднощі цього періоду, відповідно набудуватися і зуміти пережитийого. І лише тоді виклюється відчуття радісного чекання. Райнпрехт знаполегливістю говорить майбутнім матерям: «Ви повинні хотіти майбутньогодитини, ви повинні вітати життя, що зароджується, ви повинні свідомознаходитися в стані радісного чекання» [91].
Цінністно-смилова готовність до материнства передбачаєусвідомлення жінкою високої міри цінності дитини і материнства серед іншихцінностей, «правильні» уявлення про сенс дітей і материнства.
Будь-яка жінка, хоче вона того чи ні, нерозривно пов'язана зісвоєю матір'ю. Психологічна готовність або неготовність до материнстваобумовлена тим, наскільки гармонійним був цей зв'язок. Якщо дівчинка була дляматері бажаним дитям і не відчувала себе в сім'ї непотрібною і самотньою, то,зростаючи, вона, як правило, не випробовує проблем, створюючи свою сім'ю. Зсамого дитинства між дочкою і матір'ю відбувається неусвідомлена передачадосвіду, закладається основа жіночої поведінки, а також уявлення про основніжиттєві цінності [82].
Бажано, аби жінка-мати бачила сенс свого життя в першу чергув материнстві (Хорват Ф.) .
Дитя — невичерпне джерело життєвих стимул-реакцій. Цебезмежно рухлива стихія, що вносить до життя не лише турботу і тривогу, але ірадість (З.Матейчек) [39].
Хорват Ф. вважає, що материнство завжди буде головноючастиною життєдіяльності жінки. З материнства вона черпає свідомість сенсу свогожиття у всьому обсязі. Оптимістичне відношення до життя є результатом щасливогоматеринства. Ніщо не може з такою силою принести задоволення жінці-матері, датиїй повнішу свідомість свідомості прожитого життя, як переконаність в тому, щоїї материнські призначення реалізовані успішно. Материнство в житті жінки граєабсолютно унікальну, дуже важливу роль [99].
Зміст когнітивно-операційного блоку складають знання жінкоюсвоїх материнських функцій, знання про психофізіологічні особливості в періодвагітності, знання про пологи і про особливості виховання і розвитку дітей,уявлення про деякі операції спілкування і взаємодії з дитям і догляду за ним,знання про грудне вигодовування.
Жінка має бути знайома з тими глибинними змінами, яківідбуваються в її організмі під час вагітності, як у фізіологічному, так і впсихологічному плані, для того, щоб вона змогла зробити все від неї залежне длянормального протікання вагітності, аби сама майбутня мама відчувала себеемоційно комфортно.
Жінка повинна володіти достатньою інформацією про пологи. Їйнеобхідно бути підготовленою до пологів, як у фізичному, так і в психологічномуплані. Жінка, що знає як проходят пологи, відчуває себе більш упевнено. Вонивже не будуть для неї несподіваними, а тому не викличуть безпричинногопереляку, тривоги і зайвих хвилювань, настільки шкідливих для майбутньогодитини.
Велике значення має те, які знання має майбутня мати пропсихічний і фізичний розвиток дитини. Філіппова Г.Г. вважає, все частіше батькинапередодні народження дитини виявляються неінформованими про елементарніособливості його розвитку і своїх функцій в догляді за ним і спілкуванні.Інтересним є той факт, що, окрім усвідомлення низького рівня батьківськоїкомпетентності, молоді мами усвідомлюють недостатній рівень емоційнихпереживань, неготовність до виникнення материнських відчуттів [107].
Материнство зв'язане з процесом виховання, передачеюсуспільно значущих зразків поведінки підростаючому поколінню. Але третина сімейстикаються з серйозними і 48% — з частковими труднощами у вихованні дітей(Буленкова Н.). Одній з причин, які називають батьки, є недолік педагогічногодосвіду і знань. Батьки, не володіючи достатньою мірою знанням вікових ііндивідуальних особливостях дитини, його розвитку, частенько здійснюютьвиховання усліпу (І.Клемантовіч). Тому кожна майбутня мама повинна приділитисерйозну увагу питанню виховання дитини, повинна знати основи процесувиховання.
Блок соціально-особової готовності до материнства включаєрозвиток статевої ідентифікації жінки, установки на стратегію виховання дитини,уявлення про важливих для розвитку дитини особових якостей матері, позитивнесприйняття своєї батьківської ролі, усвідомлення відповідальності за розвитокдитини і свою материнську позицію, готовність долати труднощі, пов'язані знародженням і вихованням дитини.
Жінка, як майбутня мати, переймає на себе нову соціальнуроль, роль матері. Нова роль змінює соціальний статус, вимагають виконаннянових обов'язків. Відбувається установка по відношенню до себе, відбуваєтьсяглибинна ідентифікація з «справжніми» жінками. Їй привласнюється «титул»матері. З'являється ролева для поло ідентифікація «ми — матері».
Але з кожним роком зростає число осіб жіночої статі, що небажають бути жінкою (БуяновМ.І.). Пояснюють вони це тим, що чоловік звільненийвід необхідності народжувати дітей, забезпечувати родину. У нього більше прав іменше відповідальності — ось що цінують подібні жінки в своєму уявленні прочоловіків. Такі жінки вважають, що народження, виховання і догляд за дітьми дискримінуєїх (Т.А.Гурко).
Однією із складових даного блоку є установки на стратегіювиховання дитини. Велике значення має те, як жінка планує доглядати дитину (числідувати строгому режиму, чи пропонувати соску, чи брати на руки або прагнути привчатидо самостійності», тобто орієнтуватися на потребі немовляти або на власніуявлення про необхідне йому); яких принципів збирається дотримуватися привихованні маляти; які цілі ставить при вихованні дитини [69].
Діти — віддзеркалення і продовження батьків. Віддзеркалення — тому те вбирають в себе те, що дорослі їм дають. Продовження, тому що вонизмінюють, розвивають, використовують в своєму житті отримане від батьків. Чимкраще мати уміє виховувати себе, тим краще вона розуміє що означає — виховуватидитину (І.Фрідман) [99].
Буленкова Н., обмірковуючи особові якості матері, наводитьслова великого Конфуція: «Якщо ти хочеш змінити державу, почни з провінції.Якщо ти хочеш змінити провінцію, почни з районів. Якщо ти хочеш змінити райони,почни з міст. Якщо ти хочеш змінити місто, почни з вулиць. Якщо ти хочешзмінити вулицю, почни з будинків. Якщо ти хочеш змінити удома, почни з сім'ї.Якщо ти хочеш змінити сім'ю, почни з себе». Цей вислів говорить про те, щорозвиток дитини визначають особові якості матері; діти і усвідомлено інеусвідомлено переймають у дорослих їх поведінку, звички, манери, риси характеру,причому, як позитивні, так і негативні. Особові якості матері мають величезнезначення при вихованні дитини, оскільки обов'язково відіб'ються в нім. Тому кожнамайбутня мама повинна задуматися над тим, яку людину вона хоче виховати зісвого маляти і перш ніж почати виховувати дитини, виховати себе.
Відповідальність за дитину — елемент усвідомленогоматеринства. Усвідомлене материнство — це, перш за все відмова від стихійного настанняматеринства. Усвідомлення материнства, окрім бажання мати дітей, полягає ще восмисленні, в позитивному відношенні до тих нових обов'язків, до того новогожиття, в яке вступає жінка, коли вона вирішує стати матір'ю. Велике значеннямають ті мотиви, якими жінка керувалася при рішенні питання про народженнядитини, які дійсні спонуки наводять її до бажання стати матір'ю. Про дійсновідповідальне відношення до материнства можна говорити тоді, коли майбутня матиповністю усвідомлює його сенс з суспільної і особистої точки зору, коли вонарозуміє реальні проблеми, пов'язані з материнством, свідомо бере на себе їхрішення, правильно готує себе до їх реалізації (Хорват Ф.).
Психофізіологічна готовність жінок до материнства.
На рівень психологічної готовності до материнства впливаютьрізні чинники, у тому числі міра психофізіологічної зрілості. Велике значенняграє вік жінки, оскільки для жінок різних вікових груп характерні фізіологічніі психологічні особливості, що впливають на готовність до материнства.
Учені стверджують, що вік від 16 до 18 років не є сприятливимдля народження дитини ні у фізіологічному, ні в психологічному плані.
Сучасною наукою встановлено, що, не дивлячись на акселерацію- прискорення темпу індивідуального розвитку, — фізична, інтелектуальна ісоціальна зрілість, необхідна для народження і виховання дитини, в 16 — 18 років,на жаль, не настає. Першого немовля жінка повинна народити у віці 19 — 28 років(Чимаров )В.М..
Кашапова С.О., досліджуючи психоемоційні і особовіособливості у дівчат у віці від 16 до 18 років, які очікували народженнядитини, робить висновок про те, що для вагітних цього віку характернінеадекватна самооцінка, внутрішня конфліктність, інфантилізм. При порівнянніотриманих результатів з даними становлення материнської сфери у жінокоптимального дітородного віку, автор відзначає спотворене формуванняматеринської сфери дівчат, що не досягли 19 років, які чекають народженнядитини [19].
У жінок у віці 19 -21 роки організм сповна сформований длянародження дитини, але для цього віку характерне те, що більшість дівчатзайнята навчанням, що є головним мотивом обмеження народжуваності в цьому віці[22]. Первинне значення має освіта, опанування спеціальності, аби надалі матигідну роботу.
У віці від 21 року до23 років навчання в основномузакінчується, жінка замислюється про своє майбутнє. А саме про заміжжя, сім'ю,дитину, а також роботу. Останнє має важливе значення. Робота має бути цікавою,з гідною зарплатою. Крім того, жінки вважають, що необхідне деякий час, абивлаштуватися на новому робочому місці, досягти певної постійності в професійнійдіяльності. Все це необхідно для того, щоб «побудувати основу» (побутова улаштованість,хороша зарплата, матеріальне благополуччя) для планованого родинного життя і,зокрема, для народження дитини.
В.С. Корсако вказує, що молоде подружжя, якому від 20 до 22років знаходяться в самому розквіті фізичної форми. Зараз їм все під силу, уних досить енергії, аби виростити здорового дитини, вагітність і пологипроходят без особливих ускладнень. Але більшість пар в цьому віці ще невирішили свої матеріальні і житлові проблеми. Крім того, бажання зробитикар'єру, реалізувати свої можливості може перешкодити виконанню батьківськіх іподружніх обов'язків.
Жінка 24-26 років в основному визначається в професійномуплані. Також відбувається усвідомлення того, що цілі відносно навчання, роботидосягнуті і тому необхідно «переходити» до постановки і досягнення наступних, асаме, до створення сім'ї і народження дитини. Корсако В.С. вважає, що самийкращий вік у жінок для народження первістка 24-27 років [19].
Учені-медики також вважають цей вік найбільш сприятливим длянародження дитини. У жінок, старше 29, років вище частота народження дітей знедостатньою масою тіла і недоношених.
Крім того, кордон в 26 років пояснюється тим, що, починаючи з25 років, виявляється наступна закономірність: чим старше жінка, тим частішевона відмовляється від народження дитини [22]. Тому вік, в межах 24-26, роківнайбільш сприятливий для становлення жінки матір'ю.
1.3 Поняття про післяродову депресію і чинники формування
Післяродова депресія (ПД) — досить широко поширене емоційнийрозлад. Це тривале і суб'єктивно важкий стан, що супроводиться зниженнямнастрою, недоліком інтересу до життя, пригніченістю. У жінок з подібнимрозладом виявляється високий рівень тривоги, інколи — страхи [10].
При ПД часто зустрічаються і соматовегетативні симптоми:
ü відсутність або зниження апетиту;
ü ті або інші розлади сну (трудність при засипанні, раннєпробудження, поверхневий сон, що не приносить відчуття відпочинку, або кошмарнісновидіння);
ü відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводитьсяпостійним відчуттям втоми;
ü неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях;
ü головні болі, запаморочення, мігрень;
ü неприємні відчуття в області серця і живота, болю в суглобах;
ü порушення менструального циклу, зникнення сексуального потягу.
Для ПД характерна нездатність адекватно оцінювати свій стан,змінити поганий настрій на хороший, тривогу і образливість — на спокій іділовитість. Ситуація посилюється ще і тим, що негативні переживання, щовипробовуються жінкою, не схожі на очікувану радість і полегшення, які повиннібули б настати після пологів. Виникає відчуття самоти, ізольованості, здається,що ніхто не звертає уваги і абсолютно не надає значення тому, що відбувається знею, не розуміє всієї важливості її занепокоєння з приводу дитини. Жінціздається, що її стан абсолютно не цікавить оточуючих, що вони не підтримують іне розуміють її.
За даними зарубіжних авторів, післяродова депресіязустрічається у 10-15% жінок, що народили [66].
Дослідження, проведені Г.В. Скобло свідчать про таку жпоширеність післяродових депресивних розладів [66]. У 2 рази частішезустрічаються легкі депресії, чим помірні.
Як правило, ПД починається в перші дні або перші два тижніпісля пологів і продовжуються від 1 до 6-7 місяців. Проте Cox, Rooney виявили,що ПД може виникати навіть через три роки після народження дитяти. При цьомужінки, страждаючі депресією, часто не лікувалися протягом року, після її появи,оскільки не була проведена своєчасна діагностика (Gilbert P., 1992, C.48).
Чинники формування післяродової депресії
Післяродова депресія обумовлена дією широкого спектрувсіляких чинників. Можна виділити чотири основні групи цих чинників:
1.спадкова схильність до афективних розладів;
2.фізичні і фізіологічні причини (зміни організму під часвагітності і після пологів і тому подібне);
3.соціальні чинники (особливості сім'ї і соціальногооточення);
4.психологічні чинники (особливості особи жінки, сприйняттясебе як жінки, матері і тому подібне).
Слід зазначити, що, як правило, причини ПД носять комплекснийхарактер. Розглянемо їх детальніше.
Спадкова схильність до афективних розладів, як правило,виявляється задовго до вагітності і пологів. Такі жінки часто випробовуютьзначні емоційні коливання: «напади» дратівливості, в’ялості, стомлюваності,підвищеної плаксивості. Інколи їх супроводить схильність до тривог і страхів,вегетативні порушення (запаморочення, головний біль, нудота, озноб, прискоренесерцебиття і сечовипускання, порушення сну і апетиту). Вагітність і пологислужать лише поштовхом для виникнення депресивного стану.
Під час вагітності відбувається сильна зміна рівня гормонів ворганізмі жінки: змінюється як кількість гормонів, що виділяються, так і їхспіввідношення. Зростаючий рівень гормонів забезпечує оптимальний кровотік всудинах плаценти, а у момент пологів — здібність матки до скорочень. Післяпологів різке зниження прогестерону і естрогену викликає зміну емоційного станужінки, виникнення в’ялості. Гормональні причини зазвичай пов'язують зпісляродовим смутком, який триває від декількох годинників до 3-х днів, але небільш.
До фізіологічних чинників виникнення ПД також можна віднестиперевтому і недосипання, пов'язані з годуванням і доглядом за новонародженим.
Також післяродові психічні розлади можуть бути пов'язані зінфекцією, що попала в організм під час пологів через статеві органи. Фізичнийстан після пологів також може розглядатися як один з чинників ПД, наприклад,наявність швів, втома, труднощі з туалетом, вживанням їжі, відсутність комфортув палаті. З фізичним станом також пов'язано прийняття образу тіла післяпологів. Жінки, які бояться втратити тонкість талії, переживають за стан фігури,хворобливо сприймають появу живота, що обвиснув, переживають, що ніколи неудасться відновити колишні форми.
До соціальних чинників виникнення ПД в першу чергувідносяться стосунки в сім'ї, оскільки в післяродовому періоді підтримка іувага близьких стають украй необхідні для жінки. Будь-які складнощі у взаєминахз чоловіком і батьками можуть стати провокуючим чинником післяродової депресії.
Зміни, що відбуваються в житті сім'ї після появи дитяти,також грають роль у виникненні депресії. Стосунки між подружжям, батьківськістосунки поточні і попередні, життєві події, здібності і взаємини, щопідтримують, відбиваються на стані матері і дитини. Наприклад, якщо батькодитини відмовляється допомагати дружині в догляді за дитям або проявляєнедостатньо уваги до дружини.
Дослідження особливостей сімей, що викликають або підсилюючихПД, показали, що жінки з ПД значимо частіше мали дисфункциональные батьківськісім'ї, а також свої власні, вони отримували менше підтримки з боку своїхматерів і своїх мужів [16].
Частенько невміння побудувати своє власне родинне життяобумовлене відсутністю позитивного досвіду родинного життя, отриманого вдитинстві і юності в батьківській сім'ї. Довіра, підтримка і кохання батьківсприяють формуванню у майбутньої мами упевненості в собі, що допомагає згодомадаптуватися до нової себе в ролі матері. А якщо у жінки немає позитивногодосвіду родинного життя, який допомагає будувати взаємини у власній сім'ї, вонавиявляється непідготовленою до сприйняття себе в ролі дружини, а потім і матері.Їй важче зрозуміти причини неминучих труднощів родинного життя. Вона гіршеадаптується до будь-якого стресу, у тому числі до вагітності і пологів.
Також було відмічено, що самотні матері частіше випробовуютьдепресивні стани.
Дослідження Брутмана показують, що вік матері також впливаєна емоційний стан після пологів. Жінки, які стають матерями у віці до 21-гороку схильні до депресивних станів, оскільки не готові до виконанняматеринської ролі, не закінчили освіту, не можуть самостійно забезпечити своєіснування [108]. Матеріальне положення, житлові умови, також можуть в деякіймірі впливати на стан матері.
Також до соціальних чинників можна віднести особливостівзаємовідношення жінки з лікарем і персоналом клініки, де вона спостерігаласяпід час вагітності і де проходили пологи. Відсутність інформації про вживанімедичні процедури, неввічливе і неуважне відношення персоналу клініки наводятьдо виникнення напруги. Жінки, для яких обстановка пологового відділеннязнайома, контакти з лікарями, акушерками звичні, менш схильні до впливу ПД.Позитивно впливають відвідування спеціальних курсів по підготовці до пологів,які дозволяють жінці краще дізнатися про сам процес пологів, вживанихпроцедурах і тому подібне
Також можна відзначити і особливості переживання пологів: то,як протікали пологи (природним чином або з медичним втручанням), хто знаходивсяпоряд з жінкою, як здійснювалося втручання, в яких умовах відбувалися пологи ітак далі. Ці чинники можуть послужити причинами розвитку ПД.
Стать і темперамент немовляти також можуть вплинути навиникнення несприятливого стану в матері. Наприклад, якщо для сім'ї народженняхлопчика було бажаніше або очікувалося, а народилася дівчинка. Особливовиявляється негативна реакція у разі, коли діагностика підлоги дитяти задопомогою УЗІ виявилася помилковою. А також якщо соцікультурні уявлення продитяти, більшою мірою пов'язані з «сином», де поява дочкисприймається як маленька трагедія.
Психологічні причини виникнення ПД найбільш всілякі. Вонизв'язані як з бажаністю або небажаністю вагітності, уявленнями про сім'ю ібрак, ролі жінки і матері, так і з особовими особливостями жінки, її готовністюдо пологів, материнству і тому подібне
Материнська поведінка жінок з післяродовою депресією.
Депресивний стан змінює не лише саму жінку, але і її стосункизі світом. Найбільш негативним чином це позначається на її взаєминах з власнимдитям, оскільки саме з ним вона проводить більш всього часу і так як найчастішесвій депресивний стан жінка пов'язує з ним [10].
Післяродова депресія змінює сприйняття власної дитини,установки матері по відношенню до нього, її поведінка з ним. Такі жінкипротягом трьох-чотирьох (а інколи і більш) місяців після пологів випробовуютьпригніченість, тугу і апатію. Їм буває украй важко доглядати немовляти. Вонирозгублені, оскільки не можуть зрозуміти, що з ними відбувається, чому вонисприймають власну дитину як щось чуже, «не можуть його полюбити», і нерідкобувають знервовані тим, що йому необхідно приділяти стільки часу, увагу і сили.Будь-які дії дитяти можуть викликати негативну реакцію і навіть ворожість. Такіматері менш емоційні у контакті з дитям, вони рідше підходять до маляти, рідкоберуть його на руки, посміхаються і розмовляють з ним, недостатньо живореагують на його дискомфорт. Одночасно з цим жінка часто випробовуєневпевненість в тому, що вона правильно доглядає свого дитяти, відчуває себенеспроможною в ролі матері, що нерідко приводить до формування відчуттяпровини. Часто це поєднується з постійною і безпідставною тривогою за здоров'я маляти.
Подібний стан матері порушує емоційне спілкування з дитям. Ічим довше воно триває, тим сильніше впливає на дитину, сім'ю, особу матері.Експериментальні дослідження взаємодії матерів з ПД і їх дітьми показують, щоПД робить негативний вплив на взаємодію мати з дитям і на їх взаємини [10].
В цілому таку поведінку можна охарактеризувати як«нечутливу» по відношенню до дитини. Більш того, матері з ПД можутьпродовжувати поводитися таким негативним чином після закінчення депресії.
Важливо відзначити, що украй виражені форми ПД можутьпривести до повної нездатності до догляду за новонародженим.
М'які і помірні ПД роблять менший вплив, але також порушуютьвзаємодію між матір'ю і дитям. Більшою мірою це стосується не фізіологічногодогляду, а емоційного відношення.
В стані депресії жінці важко піклуватися за малюком, розумітийого потреби. Матері не підходять до немовлят, коли вони плачуть, рідше берутьїх на руки, відмовляються годувати грудьми.
Істотний вплив на формування ПД надає і готовність доматеринства: неготовність до материнства, небажання прийняти роль матері абонесформованість уявлень про материнство і нову роль служать причиною формуваннятривожності і депресії в післяродовому періоді.
У дослідженнях Мещерякової С.Ю. і соавторів (Мещерякова С.Ю.,Авдєєва Н.Н., Ганошенко Н.І., 1996) були виявлені основні складові структурипсихологічної готовності до материнства:
ü особливості переживанняжінкою вагітності;
ü орієнтація на стратегіювиховання і догляду за немовлям;
ü ранній дитячий досвідмайбутньої матері (наявність або відсутність прихильності до матері, стильбатьківського виховання, ігрові переваги і ін.) [70].
Всі три складові виявилися зв'язаними між собою. Різніваріанти поєднання елементів цих складових в сукупності визначили рівеньпсихологічної готовності до материнства.
За ознакою готовності до материнства можна виділити 3 групи:
ü низький рівень готовності доматеринства
ü середній рівень готовностідо материнства
ü високий рівень готовності доматеринства
Жінки з низьким рівнем частіше відзначають наявність коливаньв ухваленні рішення мати дитину, негативних відчуттів і переживань в періодвагітності, скупо і формально відповідають на питання, стосунки, що стосуютьсяїх, до дитини, що не народилося, переважно орієнтуються на дотримання жорсткогорежиму. Вони також частіше вказують на відсутність в дитинстві прихильності доматері і строге відношення батьків, рідко віддавали перевагу іграм з ляльками.
Жінки з високим рівнем не випробовують коливань в ухваленнірішення мати дитину, відзначають переважання позитивних відчуттів і переживаньв період вагітності, охоче і розгорнуто відповідають на питання, стосунки, щостосуються їх, щодо малюка, який ще не народилося, переважно орієнтуються надотримання м'якого режиму. Всі вони мали в дитинстві прихильність до матері,відзначають ласкаве відношення батьків, частіше віддавали перевагу іграм зляльками.
Відповіді жінок з середньою готовністю до материнствачастково схожі з відповідями в першій групі і частково з відповідями в другійгрупі.
Для жінок з низьким рівнем психологічної готовності доматеринства вірогідність формування ПД дуже велика, оскільки нова ситуаціяпредставляє для них великий стрес.
Розділ 2 Психологічна допомога матері і дитині
2.1 Діагностика і психокорекція готовності до материнства
Проблема психологічної готовності до материнства єнайважливішою в плані розвиваючої, профілактичної і коректувальної роботи вобласті психології материнства. У практиці роботи з вагітними найчастішепропонується наступне: підвищення рівня знань про вагітність, пологи, розвитокдитини; підготовка до пологів; особове зростання; освоєння навиків догляду задитиною. Теоретичні і практичні дослідження в області психології материнствасвідчать, що для ефективної підготовки жінки до народження і виховання дитининеобхідно здійснювати психологічну роботу в декількох напрямах: підвищенняособової зрілості; корекція батьківських установок і форм взаємодії з дитиною;оптимізація мотивації народження дитини; підвищення материнськоїкомпетентності; корекція онтогенетичного розвитку материнської сфери. Дляздійснення цих цілей необхідно застосовувати відповідні методи індивідуальноїдіагностики, індивідуального консультування і індивідуальної і груповоїпсихологічної роботи з жінкою і її сім'єю [114].
Проте психологічна допомога в материнстві включає не лишеконсультування і елементи психотерапії, але і коректувальні заходи. Цеобумовлено тим, що насправді клієнтом психолога в даному випадку є не лишемати, але і дитя. Тому вся робота є поєднанням індивідуальної і родинної формпсихологічної допомоги, з її специфічною орієнтацією на матір і дитину як єдинусистему.
У діагностику входять:
ü визначення вмістуматеринської сфери
ü історії її розвитку
ü актуальної динаміки;
ü діагностика психічногорозвитку малюка;
ü діагностикаматеринсько-дитячої взаємодії.
Корекційні і терапевтичні заходи залежать від особливостейкожного конкретного випадку і передбачають опору на найбільш благополучніаспекти материнської сфери, розвитку дитини і материнсько-дитячої взаємодії.Для корекційних цілей по можливості слід використовувати разом з індивідуальноюі груповою роботами.
Методи діагностики
Клінічна бесіда у формі напівструктурованого інтерв'ю.Проводиться в звичайній прийнятій в психологічному консультуванні формі.Особливість її полягає в необхідності враховувати стан жінки у вагітності ізв'язок всіх її переживань із станом дитяти. У бесіду включаються необхідні длязбору інформації теми.
Загальна структура бесіди:
ü обговорення проблем, з якимижінка звернулася до психолога;
ü діагностика вмістуматеринської сфери і її онтогенезу;
ü виявлення змісту цінностідитяти;
ü виявлення цінностей, що«упроваджуються»;
ü виявлення типа і тенденційінтерференції цінностей;
ü визначення особливостейданого етапу розвитку материнської сфери.
Під час бесіди обговорюються бажаність та степінь плануваннявагітності, припущення або спогади про пологи і післяродовий період (залежновід ситуації), уявлення про дитяти, свій дитячий досвід, взаємини з матір'ю,всі враження відносно власних дітей і досвіду взаємодії з немовлятами донародження своїх дітей і так далі [111].
Включення методів психодіагностики:
1. генограма з опрацюваннямматеринської лінії бажано в трьох поколіннях для побудови родинної моделіматеринства і дитинства;
2. анкетування для уточненняформальних даних і оптимізації збору інформації;
3. визначення особливостейсамооцінки за допомогою модифікованого методу Дембо-Рубинштейн, що включаєчотири набори з 6 шкал (здоров'я, краса, щастя, характер, успіх, розум) дляоцінки себе, своєї матері, батька дитини і дитяти [108]. За допомогою цьогометоду виходить додаткова інформація про стосунки в сім'ї, цінності дитяти і їїінтерференції з іншими цінностями;
4. Методика діагностикибатьківського відношення (ОРО) А.Я. Варга і В.В. Століна досить добре розкриваєнюанси і особливості стосунків між батьками і дітьми. Шкали даної методикиоповідають про прийняття дитяти, злиття з ним, співпраці.
5. Тест PARI адаптований Т.В.Нещеретовим розкриває відчуття самопожертвування в ролі матері, домінуванняматері і залежність і несамостійність матері [116].
6. проективні малюночні тести«Моя сім'я», «Я і моє дитя» (Г.Г. Філіппова), «Я — дитя і моя мама» (Г.Г.Філіппова) і на інші теми залежно від ситуації;
7. проектні методики: тест«Фігури», тест «Епітети» (В.І. Брутман, Г.Г. Філіппова, І.Ю. Хамітова) і ін.
8. проектна методика «Тестнезакінчені речення Сакса-Сіднея» Містить 15 шкал (у тому числі: відношення досебе, протилежній статі, до сім'ї, до своїх батьків, до майбутнього, страхи,усвідомлення своєї вини, життєві цілі). виявляє приховані або навітьнеусвідомлювані переживання, які не удається виявити у вільній бесіді.
9. вигадування про свого дитятиз використанням контентанализа;
10. спостереження за поведінкоюматері в діагностично значимих ситуаціях і при взаємодії з дитиною, залежно відперіоду материнства;
11. діагностика рівнятривожності (при необхідності);
12. включення додаткових методівдля уточнення гіпотези.
Малюночний проективний тест «Мій малюк». Дана методикає рисуночною технікою — модифікацією проектних методик «Малюнок моєї сім'ї»(Л.Кормана, Р.Бернса, С.Кауфмана, А.І.Захарова, В.В.Століна). Методикавикористовується для дослідження емоційної готовності до материнства, оскількивідображає переживання і сприйняття жінками, дівчатами дитини і відношення донього. Згідно методиці потрібно намалювати малюка, як його собі уявляє жінка.Для дослідження необхідні: аркуш білого паперу, кольорові олівці, затирачка.Час завдання не обмежується.
Аналіз малюнка проводиться за типом аналізу людини«улюбленого-нелюбимого» і включає двох типів графічної презентації:
ü графічна якість малюнка(кількість деталей тіла, використання кольору, декорування, характер ліній,акуратність виконання малюнка);
ü формальна структура(величина зображення дитяти, пропорції частин тіла, вік малюка).
Проективна методика «Батьківське твір». Методикапредставляє одну з найбільш інформативних і досить надійних техніки, щодозволяє продиагностірувати особливості батьківської позиції, виявитиособливості сприйняття і переживання матір'ю характеру стосунків і взаємодії здитиною. Крім того, методика «Батьківський твір» дозволяє виявити особовіособливості самого батька (матері).
Базовою темою батьківського твору є тема відкритого типа «Я імоє дитя». Тема твору задається у відкритій формі, без конкретизації йогозмісту, який має бути представлене. Матерям пропонується написати все, що вонихочуть, вважають важливими і потрібними. Час написання твору не обмежується.
Значимими для інтерпретації вигадування і інформативними є особливостіприйняття завдання, об'єм вигадування, мова і стиль оповідання, підкреслення втексті, малюнки в тексті.
Малюночний тест «Я і моє дитя»
По малюночному тесту враховуваєтся наявність на малюнкуматері і дитяти, вміст образу дитини і його вік, наявність спільної діяльностіматері з дитиною, психологічна дистанція, а також характеристика загальногостану (благополучний стан, невпевненість в собі, тривожність, ознакиконфліктності і ворожості, що відносяться до теми малюнка) по формальнихознаках малюнка, прийнятих в психодіагностиці (якість лінії, розташування нааркуші, деталі малюнків і так далі).
На основі діагностики виділяється психологічна проблема, щовимагає психологічного втручання, виявляються найбільш сохранні і добревиражені компоненти материнської сфери, визначаються необхідні заходи допомоги.Проектування коректувальних заходів будується на основі прогнозу динамікиматеринської сфери і особливостей ситуації.
Проектування психокорекції готовності до материнства.
Корекційні заходи включають консультування, індивідуальну ігрупову терапію, терапію материнсько-дитячої взаємодії, родинне консультуванняі терапію, психокорекцію розвитку дитяти. Вміст і форми психологічної діїзалежать від віку дитини і виявлених при діагностиці особливостей материнськоїсфери жінки (і, зрозуміло, особливостей розвитку диинти).
У корекцію материнської сфери входять:
ü зміна наявного вмістуматеринської сфери;
ü напрям динамікиінтерференції цінностей у бік оптимізації балансу цінностей дитяти і щоупроваджуються;
ü освоєння матір'ю бракуючихформ досвіду;
ü зміна емоційного забарвленнянаявних суб'єктивних переживань;
ü тренінг взаємодії з дитиною,емоційного супроводу, тактильного контакту і таке інше
Для корекційних цілей можуть застосовуватися різні методизалежно від особливостей жінки і досвіду психолога.
Особливу увагу слід призначити налагодженню взаємодії матеріз дитиною в пренатальному і ранньому постнатальному періоді, відносно якогонедостатньо розроблених методів. Можливе вживання методу гаптономії (тактильно-голосовавзаємодія з дитиною в другій половині вагітності) і інших методів пренатальноговиховання. Психологічна допомога може бути звернена до різних рівнів(структурам) індивідуума.
• Особовий рівень: робота з цінностями, мотивацією,смисловими утвореннями, установками.
• Емоційний рівень: заохочення відкритого вираження відчуттіввербальними і невербальними засобами, навчання эмпатийному слуханню.
• Когнітивний рівень: передача знань.
• Операційний рівень: формування навиків і умінь (поведінка впологах, догляду за дитиною).
• Психофізичний рівень: навчання регуляції функціональних іпсихічних станів засобами аутогенного тренування, арттерапии,тілесно-орієнтованої терапії.
У післяпологовому періоді обов'язкове включення родинногоконсультування.
При виникненні післяпологової депресії необхідна психологічнаробота з сім'єю, допомога в оптимальному розподілі материнських функцій. Дляматері корисно знайти ті моменти взаємодії з дитиною і такі переживання прицьому, які приносять їй задоволення, і налагоджувати контакт з дитиною,спираючись на них.
При труднощах з грудним годуванням слід враховувати, разом зйого користю для дитини і розвитку материнсько-дитячої взаємодії, можливийдеструктивний вплив на динаміку материнської сфери насильницького стимулюваннягрудного вигодовування. В кожному випадку необхідно враховувати конкретніособливості ситуації.,
Особливості вживання перерахованих методів діагностики ікорекції входять в спеціальні курси по підготовці фахівців в областіпсихологічного консультування і психотерапії [117].
2.2 Проблема психологічної допомоги в материнстві і існуючі формипсихологічної допомоги
Переживання вагітності і динаміка стилю переживаннявагітності відображає цінність дитини, типа інтерференції цінності дитяти зіншими значимими для жінки цінностями, є прогностичним для виявленняособливостей материнського відношення і динаміки цінності дитяти після пологів.Це дозволяє будувати гіпотезу про можливі ускладнення материнсько-дитячоївзаємодії в пологах і після пологів. Після народження дитини стилі, що відхиляютьсявід адекватного переживання вагітності конкретизуються в процесі післяродовогоперіоду і переходять в стійкі стилі материнського відношення. У вагітностіможливо передбачити вміст деяких компонентів материнської поведінки (наприклад,стилі емоційного супроводу, використання засобів контролю при визначенні станудитини, динаміку цінності дитяти і деякі інші) і міру відхилення стилюматеринського відношення від адекватного. Крім того, у вагітності можливийпрогноз виникнення післяродових депресій або психозів на основі прогнозованогорізкого зниження цінності малюка або тенденції до виняткової цінності малюка упоєднанні із загальною динамікою стилю переживання вагітності і схильності додепресивних або психотичних станів.
Вивчення психологічного стану жінок під час виношуваннядитини (В.І. Брутман, А.Я. Варга, М.С. Радіонова, Г.Г. Філіппова, І.Ю. Хамітоваі ін.) дозволяє передбачити, що у вагітності є власна, властива для неїдинаміка загострення і ослабіння проблем, що є у жінки. У першому триместріактуалізуються і гостро відчуваються проблеми з власною матір'ю і іншимиоб'єктами прихильності, проблеми стосунків з чоловіком. У другому і третьомутриместрах з'являється виражене уникнення негативних емоцій, проблеми першоготриместра явно послабляються, актуальними стають страх перед пологами і своїйнекомпетентністі в післяпологовому періоді. На початку третього триместравиражений «синдром облаштування гнізда», який виявляється в підвищенніактивності, прагненні упорядкувати наявні проблеми.
Напрям активності в цей період на підготовку до пологів іпісляпологовий період співвідноситься із сприятливою динамікою перебігувагітності і цінності дитини, активність, не пов'язана з дитиною, — знесприятливою динамікою. До закінчення вагітності найчастіше слабішають страхпологів, своїй некомпетентності, знижується напруга всіх останніх проблем.Зворотна ситуація відображає виражену несприятливу динаміку переживаннявагітності і цінності дитини.
Показано, що особливості материнської сфери є відносностійкими для кожної жінки. Проте вони можуть варіювати відносно кожноїконкретної дитини. До моменту народження дитяти в матері є деякий «стартовийрівень» вмісту всіх блоків материнської сфери, обумовлений історією їїрозвитку, включаючи досвід, отриманий з попередніми дітьми. Актуальнематеринство (взаємодія саме з цією дитиною) модифікує вміст материнської сферизалежно від конкретних умов. Найбільш стійкими є стиль емоційного супроводу,деякі інший вміст операційного блоку (операції спілкування, baby tolk, виховністратегії і ін.). Більш варіативен потрібністно-эмоційний блок (потреба увзаємодії з дитиною, потреба в турботі і охороні і особливо потреба вматеринстві, найбільш підвладна досвіду власного материнства). Ціннісно-смисловийблок є самим лабільним, оскільки залежить від розвитку всієї особи і динамікиінших цінностей.
Сучасні дослідження дозволяють використовувати об'єктивнікритерії для діагностики стилю переживання вагітності і прогнозу стилюматеринського відношення, цінності дитини і її динаміки. Одним з основнихкритеріїв успішності материнства є здатність матері швидко і адекватнореагувати на стани дитини і якісно задовольняти його потреби (у тому числі і вемоційному спілкуванні). Для цього матері необхідно відчувати емоційний іфізичний стан малюка, орієнтуючись на свій стан, а не на раціональні способиконтролю, тобто уміти синхронізуватися з емоційним станом малюка. Одним знайбільш старих і ефективних засобів емоційної синхронізації є інтонаціявокалізів партнера по спілкуванню, яке добре виражене у ссавців, у тому числі ів приматів. Ця форма поведінки використовується у внутрішньостадній взаємодії іяскраво виражена у взаємодії матері з дитинчам. У мовному спілкуванні дорослихз дитиною така інтонація є одним з компонентів baby tolk. Наявність інтонаціївокалізів дитяти дозволяє матері визначити емоційний стан малюка, сформуватизасоби невербальної взаємодії з ним, підвищити суб'єктивізацію дитини, надатийому свідоцтво своєї емоційної участі і можливість для освоєння засобівспілкування. Розпізнавання матір'ю інтонацій плачу немовля є об'єктивнимпоказником її материнської компетентності (дослідження Н.Я. Кушнір).Новонароджені діти чутливі до інтонацій голосу дорослого, вони віддаютьперевагу збігу джерела голосу і зорової стимуляції (обличчя матері).Використання інтонації при передачі емоційного сенсу ситуації є онтогенетичнобільш ранньою в порівнянні із смисловою. Діти дошкільного віку при скруті впоясненні емоцій використовують інтонації (дослідження Н.В. Соловьевой). Все цедозволяє передбачити, що інтонація матір'ю вокалізів дитяти є одним зпоказників її материнської компетентності і сприятливої спрямованості наситуацію взаємодії з дитиною. У вагітності можна виявити появу такої зміниголосу матері, його зв'язок з ситуацією взаємодії з дитиною.
Психологічна допомога матері і дитині на різних етапахрозвитку материнства і материнсько-дитячої взаємодії повинна будуватися зврахуванням всіх особливостей вмісту і розвитку материнськоїпотрібністно-мотиваціоної сфери жінки.
Своєчасна діагностика вмісту і розвитку материнської сферидозволяють виявити групу ризику (порушення материнсько-дитячої взаємодії,девіантне материнство, післяпологові депресії і тому подібне) «а перших місяцяхвагітності і навіть в період планування вагітності (у центрах планування сім'ї,в жіночих консультаціях). Спираючись на уявлення про онтогенетичні етапиматеринської сфери, можна будувати профілактичну і корекційну роботу в закритихдитячих установах. Діагностика і направлена психологічна допомога по проблемахматеринства необхідні для ситуації усиновлення дитяти.
Самостійним напрямом є вивчення материнства у психічно хворихжінок, для яких стає можливим психологічний супровід вагітності, пологів іпісляродового періоду з метою зменшення ризику психічних порушень у дитинипісля народження.
Психологічна допомога для жінки по проблемах материнства можездійснюватися в рамках різних форм психологічної практики. Найчастіше це неспеціалізовані психологічні служби. Можна виділити чотири напрями психологічноїпрактики, де жінка може отримати більш менш повноцінну і кваліфіковану допомогупо проблемах материнства:
ü Підготовка до пологів і материнства (курси для майбутніх батьків,школи підготовки до пологів і таке інше).
ü Індивідуальне і родинне психологічне консультування іпсихотерапія.
ü Психологічна допомога матері і дитині.
ü Комплексна психологічна допомога по проблемах материнства.
Кожен з цих напрямів грунтується на всіляких психологічнихпідходах і техніці консультування і терапії і більш менш включає проблематикуматеринства.
Підготовка до пологів і материнства
Така підготовка здійснюється різними медичними іпсихологічними організаціями, а також неформальними об'єднаннями батьків ііндивідуально практикуючими фахівцями (психологами, акушерами і тому подібне).Це можуть бути курси і школи для майбутніх батьків та інші, які в основномуставлять своєю за мету підготовку вагітних жінок і родинних пар до пологів. Утаку підготовку входить навчання техніці розслаблення, дихання, регуляції своїхемоційних станів, освоєння різних навиків для полегшення пологів, у тому числі«родового голосу» і тому подібне Зазвичай включаються заняття по підвищеннюбатьківської компетентності, гімнастика, різні форми творчої діяльності.
В деяких випадках програма ширша, з акцентом на психологічнупідготовку до пологів і материнства. Використовуються різні форми груповоїроботи, направленої на розвиток творчих здібностей, особове зростання, розвитокемоційної сфери, зняття тривоги, опрацювання образу дитини, своїх чекань відпологів, використовуються методи пренатального навчання і налагодженнявзаємодії матері з дитиною протягом вагітності.
Заняття в таких школах проводяться групові, часто спільні длямайбутніх матерів і батьків. Включаються методи арттерапії, груповійпсихотерапії, музичній і тілесно-орієнтованій терапії, аутотренінг, хоровий ііндивідуальний спів і тому подібне, частково адаптовані для цілей підготовки допологів і материнства. Розроблені деякі оригінальні методи, наприкладопрацювання образу дитяти і своїх чекань від пологів за допомогою медитацій,малюнків, інших видів творчої діяльності, групове обговорення проблемвагітності і пологів, освоєння родового голосу і спів колискових пісень і ін.Проводиться тренінг поведінки в пологах, взаємодії з дитиною, родиннихстосунків.
За кордоном такі школи і курси досить широкий поширені інайчастіше проводяться на базі пологових будинків або місцевих медичнихустанов.
Недоліком цієї форми психологічної допомоги, окрім їїнедостатньої поширеності і малодоступності для населення, є орієнтація напологи як основну і часто кінцеву мету. Хоча в більшості випадків йдеться проналагодженні взаємовідношення з дитиною і вся підготовка будується з позиційзабезпечення для нього кращого майбутнього, проте контакт з фахівцями післяпологів уривається і подальші проблеми материнства мати вирішуватиме абосамостійно, або вимушена звертатися до інших фахівців. Крім того, такапідготовка орієнтована на групову роботу, часто взагалі без використанняіндивідуального консультування. Зазвичай не проводиться попередня індивідуальнадіагностика особливостей материнської сфери, і жінки в процесі групових занятьсамі опрацьовують свої проблеми. Зрозуміло, цей спосіб також є дуже ефективним,особливо в тих випадках, коли підготовка до пологів поєднується з веденнямсамих пологів.
Індивідуальне і родинне психологічне консультування іпсихотерапія
Проблеми материнства можуть вирішуватися в рамках загальноїродинної і індивідуальної консультаційної і психотерапевтичної роботи. В даномувипадку поважно, наскільки психолог знайомий з проблемами вагітності іматеринства.
Часто застосовуються психоаналітичні і мікропсихоаналітичніпідходи до консультування і терапії, орієнтовані на опрацювання особовихпроблем матері, а також центрована для клієнта і родинна терапія іконсультування.
У зарубіжній практиці вагітність розглядається як кризиснийстан, що вимагає психологічної підтримки. Широко використовуються різнідіагностичні методи — особові, проектні, для визначення рівня і динаміки тривожностіі тому подібне. Вибір терапевтичної техніки грунтується на індивідуальнихособливостях жінки і характері проблем, що існують у неї. Незрідкавикористовуються комплексні методи надання допомоги, що включають послугигінекологів, психологів, психіатрів, педіатрів і так далі У нашій країніподібні методи застосовуються в дослідницьких і діагностичних цілях (роботиГ.В. Ськобло і О.Ю. Дубовик, О.В. Баженової, Л.О. Баз, О.А. Копил, Г.В.Козловськой і ін.).
Недоліком цих форм психологічної допомоги є їх несистематичність,розірвана з роботою інших фахівців, що мають відношення до ведення вагітності,пологів, педіатричними службами. Мати виявляється перед необхідністю звертатисядо різних фахівців з різних приводів, пов'язаних з материнством. Краще йдуть справипри комплексному підході, але, на жаль, він дуже рідко буває доступний дляжінки.
Психологічна допомога матері і дитині
Найчастіше цей вигляд психологічної допомоги орієнтований надошкільний і більш старший вік дитяти. Для батьків з дітьми раннього віку такадопомога виявляється психологами дитячих дошкільних установ або вспеціалізованих центрах, дуже рідко — в психологічних консультаціях.
Консультування для матерів з немовлятами, а тим більшеновонародженими, не кажучи вже про пренатальний період, практично непроводиться. Виняток становлять окремі фахівці при науково-дослідних установах.За кордоном цей вигляд допомоги поширеніший, проте для батьків з найменшимидітьми він також менш доступний і найчастіше поєднаний з педіатричноюпрактикою.
При наданні такого роду психологічної допомоги широковикористовуються методи діагностики розвитку дитяти, його емоційногоблагополуччя, діагностиці батьківського відношення і взаємодії матері здитиною. Цей рід психологічної практики традиційно орієнтований на проблемидитини, матір, і її психологічні проблеми розглядаються (і коректуються) зпозицій оптимізації умов розвитку дитини.
Найчастіше це дитячо-батьківське або родинне консультування,яке проводять фахівці в області психічного розвитку дитяти. Незрідка в цихвипадках що відкриваються для матері її власні проблеми спонукали її звертатисядо інших фахівців. Таке положення відносно проблем материнства знижуєефективність цього вигляду психологічної допомоги.
Комплексна психологічна допомога по проблемах материнства
В даний час ще немає такої розвиненої і самостійної служби.Така служба повинна об'єднати необхідну допомогу матері і дитині у всіх віках,починаючи з планування вагітності, а може бути, і ще раніше, включаючиконсультування по формуванню материнської сфери в онтогенезі.
Структура і вміст психологічного консультування
Індивідуальне консультування по проблемах материнствапочинається найчастіше в період вагітності і може охоплювати післяродовою іпізніші періоди материнсько-дитячої взаємодії. Добре, якщо воно можепоєднуватися з груповою роботою (підготовка до пологів, школа для батьків ітому подібне). Консультування включає декілька сеансів, кількість і тривалістьяких залежать від конкретного випадку.
При загальному веденні вагітності доцільна наступнапослідовність етапів консультування, кожен з яких може включати один або більшесеанси.
Етап планування вагітності. Проводиться діагностика змісту іонтогенезу материнської сфери жінки, визначається «стартова» цінність дитяти,вміст цінностей, що «упроваджуються», і тенденція їх інтерференції з цінністюдитини. При аналізі онтогенезу виявляються можливі порушення онтогенетичнихетапів (недостатність досвіду, його неадекватний для завдань материнствавміст). При необхідності робляться профілактичні або корекційні заходи.
Перший триместр вагітності. Проводиться додаткова діагностиказмісту материнської сфери і динаміки її розвитку на початку вагітності.Обговорюються ситуація ідентифікації вагітності, стиль переживання соматичноїсимптоматики, вміст і динаміка емоційного стану. Будується перша психологічнагіпотеза динаміки розвитку материнської сфери у вагітності і інтерференціїцінності дитини з тими, що «упроваджуються».
Другий триместр вагітності. Обговорюється перше ворушіннядитини, відношення до ворушіння надалі. Проводиться діагностика динамікирозвитку материнської сфери, уточнюється первинна гіпотеза, будується прогнозособливостей пологів і післяродових взаємодій з дитиною. Обговорюютьсяможливість і способи встановлення взаємозв'язку з дитиною на основі відчуттіввід ворушіння.
Третій триместр. Проводиться подальша діагностика динамікирозвитку материнської сфери. Проектується пренатальна взаємодія з дитиною.Уточнюються гіпотеза і прогноз пологів і післяродового періоду.
Передродовий період. Основна мета — уточнення гіпотези іпрогнозу пологів і післяродового періоду і психологічна підготовка до пологів.
Післяпологовий період. Патронаж вдома. Обговорення пологів,першого враження від взаємодії з дитиною, існуючих проблем. Налагодженняконтакту з дитиною, процесу годування. Уточнення гіпотези і прогнозу стилюматеринсько-дитячих стосунків. Робиться прогноз можливого виникненняпісляродової депресії.
Закінчення періоду новонародженності. Діагностика динамікирозвитку материнської сфери і актуальної материнсько-дитячої взаємодії.Загальна діагностика психічного розвитку дитини. Допомога в рішенні виникаючихпроблем взаємодії з дитиною.
Подальші консультації в міру необхідності, бажаноконтролювати в кінці кожного півріччя життя дитяти.
В процесі консультацій вводяться необхідні дії. Їх формазалежить від результатів діагностики. Під час вагітності обов'язкововключаються способи підготовки до пологів і материнства, що враховуютьможливість групової роботи. При необхідності робляться індивідуальні заходипсихотерапії і психокорекції.
Розділ 3 Психодіагностичнедослідження психологічної готовності жінки до материнства
Об’єктомнашого емпіричного дослідження є психологічна готовність жінки до материнства,предметом – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки доматеринства.
Гіпотезоювиступає припущення, що жінки з високим рівнем післяродової депресії маютьнизький рівень психологічної готовності до материнства.
Цілямипрактичного дослідження є теоретичне дослідження проблеми материнства тапсихологічної готовності до материнства, дослідження проблем післяродовоїдепресії, встановлення зв’язку між післяродовою депресією та психологічноюготовністю до материнства .
Задачіемпіричного дослідження:
· узагальнення та систематизація теоретичних знань з проблемиматеринства та психологічної готовності до материнства;
· проведення діагностики молодих мам на виявлення степенюпсихологічної готовності до материнства, наявності післяродової депресії;
· аналіз та узагальнення отриманих даних;
· практичне дослідження взаємозв’язку між отриманими данними.
Незалежноюперемінною у даному дослідженні виступає післяродова депресія, залежною –психологічна готовність до материнства.
Придослідженні психологічної готовності жінки до материнства була використанаметодика PARI (шкали надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагненняприскорити розвиток дитини) та анкета психологічної готовності жінки дляматеринства, для дослідження післяродової депресії – «Единбурська шкалапісляродової депресії»[119]. Ці методики найбільш точно відповідають характерудослідження, оскільки є валідними та надійними, вимірюють саме необхідніхарактеристики.
3.1 Науковедослідження післяродової депресії
Першиметапом нашого емпіричного дослідження є підготовка та проведення тестування,яке відбулося на базі Херсонської половогого будинку при медечно-санітарноїчастини БПК імені Лучанського.
Досліджувані:молоді жінки, які народили дітей в половогому будинку при медично-санітарноїчастини БПК імені Лучанського. Всього було протестовано 46 жінок у возрасті 21-34. Опитування проводилось на 4-5 сутки після пологів у пологовому будинку. Удослідженні використовувалися тестові методики PARI, анкета психологічноїготовності жінки для материнства, «Единбурська шкала післяродової депресії».(їх подано у додатках 2, 3, 4). Опитування проводилося анонімно. Первинні даніподано у Додатку 1.
Зарезультатами підрахування Еденбургскої шкали післяродової депресії,досліджуваних було поділено на три групи за кількістю набраних балів: 1-5 балів– низький рівень післяродової депресії (12 жінок), 6-11 балів – середній рівеньпісляродової депресії (26 жінок), 12-30 балів –високий рівень післяродовоїдепресії (8 жінок). Таким чином, ми бачимо, що з виборки виявилося 53% жінок зсереднім рівнем післяродової депресії, 28% досліджуваних з низьким рівнемпісляродової депресії та 19% з високим рівнем післяродової депресії (мал.3.1).
/>
Малюнок 3.1: Розподілвибірки досліджуваних за результатами тестування за Еденбургскою шкалоюпісляродової депресії
3.1 Наукове дослідження рівня психологічної готовності жінок доматеринства
Наступною досліджувалася залежна перемінна, а саме психологічнаготовність жінок до материнства, що і є метою нашої роботи.
Для наукового дослідження ПГМ мі обрали методику PARI івикористали три шкали: надмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагненняприскорити розвиток дитини. Тому що на наш погляд ці шкали найбільшвідповідають психологічній готовності до материнства.
За допомогою „Методики PARI” нами було визначено рівеньпсихологічної готовності до материнства жінок з різним рівнем післяродової депресії(мал.3.2, 3.3, 3.4).
В групі з низьким рівнем післяродової депресії не виявилося жодноїжінки з високим чи низьким рівнем психологічної готовності до материнства (мал.3.2).
/>Малюнок 3.2: Групанизького рівня післяродової депресії
Групаз середнім рівнем післяродової депресії була поділена на дві: перша – жінки зсереднім рівнем психологічної готовності до материнства (показники по методиціPARI в діапазоні між 10 та 18 балів), інша – жінки з низьким рівнемпсихологічної готовності до материнства (показники по методиці PARI в діапазоніміж 5 та 9 балів) (мал. 3.3)
/>Малюнок 3.3: Групасереднього рівня післяродової депресії
Групаз високим рівнем післяродової депресії також була поділена на дві: перша –жінки з середнім рівнем психологічної готовності до материнства, інша – жінки знизьким рівнем (мал. 3.4).
/>
Малюнок 3.4: Групависокого рівня післяродової депресії
Впроцесі нашого дослідження не було виявлено жодної жінки з високим рівнемпсихологічної готовності до материнства. Ці результати тестування ще разпідтверджують данні про зміну сімейних стереотипів і цінностей сучасногосуспільства.
3.3 Дослідження кореляційногозв’язку між рівнем післяродової депресії та рівнем психологічної готовності доматеринства.
Щоб отримати достовірні дані, ми застосували у якості вторинноїстатистичної математичної обробки лінійну кореляцію Пірсона — безрозмірнийіндекс в інтервалі від -1,0 до 1,0 включно, який відображає міру лінійноїзалежності між двома безліччю даних.
Критерій Пірсона розраховується за наступною формулою:
/>
де xта y — вибіркові середні значення.
Підсумковіданні були занесенні в таблицю3.1. Проведений надалі кореляційний аналізПірсона показав значимі кореляції між високим рівнем післяродової депресії танизьким рівнем психологічної готовності до материнства, між високим рівнемпісляродової депресії та середнім рівнем психологічної готовності доматеринства. Кореляції значимі при **р=0,001.
Таблиця3.1: Таблиця кореляційного зв’язку рівня ПД з рівнем ПГМ. **р=0,01 Низький рівень ПД Середній рівень ПД Високий рівень ПД Середній рівень ПГМ Низький рівень ПГМ Середній рівень ПГМ Низький рівень ПГМ Середній рівень ПГМ Кількість осіб 12 6 2 3 24 Кореляційно зв'язок між ПД та ПГМ - 0,058 -0,5 -0,258 1** -0,884**
Отримані дані можна пояснити тим, що находячись в депресії, тяжкотверезо оцінювати ситуацію і адекватно реагувати на оточуюче середовище.Доглядати та виховувати дітей – дуже тяжка і виснажлива робота. Тому вона майжене по силам людині яка відчуває на собі всі симптоми депресії, а самевідсутність або зниження апетиту, розлади сну, відсутність сил і бажаннящо-небудь робити, що супроводжується постійним відчуттям втоми, неможливістьконцентруватися на простих життєвих ситуаціях, головні болі, мігрень.
Заумов маленької вибірки отримані данні можуть бути не достовірними, тому мивирішили перерозпреділити жінок на групи за рівнем ПД, з ціллю розширитикількість жінок в групах з високим та низьким рівнем ПД. До групи з низькимрівнем ПД увійшли жінки з результатами в діапазоні між 1 та 6, всього 14 жінок.Група з середнім рівнем ПД складалась з результатів у діапазоні 7-9, всього 10жінок. Група з високим рівнем ПД складалась з 22 жінок з результатами удіапазоні 10-23.
Проводячикореляційний аналіз ми отримали наступні данні які приведені у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2: Таблиця кореляційного зв’язку рівня ПД з рівнем ПГМ(зі зміненими даними). **р=0,001 Низький рівень ПД Середній рівень ПД Високий рівень ПД Низький рівень ПГМ Середній рівень ПГМ Низький рівень ПГМ Середній рівень ПГМ Низький рівень ПГМ Середній рівень ПГМ Кількість осіб 3 11 2 8 9 13 Кореляційно зв'язок між ПД та ПГМ 0,309 1** 0,09 -0,153 -0,412
При повторному проведенні дослідження кореляційний аналіз Пірсонапоказав значимі кореляції між середнім рівнем ПД та низьким рівнем ПГМ.Кореляція значима при **р=0,001.
Отримані дані можна пояснити так, що навіть з середнім рівнемпісляродової депресії жінці важко самої доглядати за дитиною, прагнутиприскорити розвиток своєї дитини.
3.4 Висновки та рекомендації
Підсумовуючи отримані результати дослідження, маємо зробитивисновок, що дійсно жінки з післяродовою депресією мають низький рівеньпсихологічної готовності. Це пов’язано з тим, що коли відчуваєш на собісимптоми депресії (наприклад такі як відсутність або зниження апетиту, розладисну, відсутність сил і бажання що-небудь робити, що супроводжується постійнимвідчуттям втоми, неможливість концентруватися на простих життєвих ситуаціях,головні болі, мігрень) тяжко тверезо оцінювати ситуацію і адекватно реагувати наоточуюче середовище.
Отже з огляду на вищесказане, можна стверджувати, щогіпотеза, яку ми ставили на початку, підтвердилася, а саме жінки з високимрівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічної готовності доматеринства.
Крім того, в ході дослідження було виявлено цікавий факт: зусієї вибірки, а саме 46 жінок віком 21-34, було виявленно жодної жінки звисоким рівнем ПГД. Це можна пояснити тим що в наш час ми маємо змінені сімейністереотипи та цінності, спостерігається зріст незапланованих вагітностей середнеповнолітніх та абортів у жінок які ще не мають дітей.
Подальший розвиток у цьому напрямку ми бачимо у більшусесторонньому вивченні проблеми материнства, психологічної готовності доматеринства, факторів які впливають на готовність до материнства. Оскількиданна проблема має велике практичне значення та є міждисциплінарною, бо полягаєу сферах сімейної психології, психології особистості, вікової психології таін..
Отже, при дослідженні впливу післяродової депресії напсихологічну готовність до материнства було використано: методика PARI (шкалинадмірна турбота, відчуття самопожертвування, прагнення прискорити розвитокдитини) та анкета психологічної готовності жінки для материнства, длядослідження післяродової депресії – «Единбурська шкала післяродової депресії».Ці методики найбільш точно відповідають характеру дослідження, оскільки євалідними та надійними для обраного дослідження та вимірюють саме необхідніхарактеристики.
Серед респондентів було виділено три окремі групи залежно відрівня ПД: з високим рівнем, середнім та низьким. Далі ми вивчали рівень ПГМ.Кожна окрема група була поділена ще на підгрупи залежно від рівня ПГМ. Всьогоми отримали 5 груп.
Наступним етапом дослідження було проведення кореляційногоаналізу за критерієм Пірсона. Ми підтвердили гіпотезу, але за умов того щогрупа яка нас цікавила (високий рівень ПД та низький рівень ПГМ) складаласьвсього з двох жінок, ми вирішили жінок поділити на групи за іншими числовимипоказниками. І отримали значиму кореляцію в групі з середнім рівнем ПД танизьким рівнем ПГМ.
Рекомендації для жінок з середнім та високим рівнемпісляродової депресії:
1.Не приймайте все дуже близько до серця, не драматизуйте — адже цей період обов'язково закінчиться.
2.Дуже важливо налагодити нормальний процес лактації — цегормонозависимий стан, при якому організм продукує пролактін і окситоцин(гормони зв'язку і кохання). Фахівці відмітили, що при добре налагодженійлактації післяродові неврози практично не виявляються (або в дуже легкійформі). Можливо, в разі проблем з лактацією є сенс звернутися до консультантівпо грудному вигодовуванню — адже сучасні жінки рідко знають, як це «робиться»,коли це вперше, а дослідні помічниці, як у наших прабабусь, не завжди є підрукою.
3.Не корите себе за байдуже або негативне відношення домаляти. Це наслідок вашого емоційно-гормонального зрушення в організмі.
4.Масажі і фізкультура хороші помічники в боротьбі здепресією. Якщо немає можливості ходити в спортзали, то вас врятує навіть простаутрішня гімнастика щодня.
5.Поспілкуйтеся з жінками, в яких була післяродова депресія,мабуть, у вас була дуже схожа ситуація, і вони поділяться своїм методом виходуз депресії.
6.Постарайтеся трохи більше приділяти часу собі, своємузовнішньому вигляду. Побачивши у віддзеркаленні пошарпану з опухлими від слізочима себе, у вас не додасться позитивних емоцій, а навпаки, стан лишепосилиться.
7.Залиште хоч на декілька годинників дитяти бабусі і підіть зчоловіком прогулятися, а краще абикуди повечеряти. Ви зрозумієте, що є життязовні удома. І вам захочеться швидше повернутися до неї.
8.Звернетеся до психолога за консультацією. Консультації вамдопоможуть впоратися з неприємними відчуттями і вашими страхами. Якальтернатива, а краще доповнення — групова терапія, тренінги. Ви зможете іншимиочима поглянути на свою ситуацію, взнати як інші жінки справляються з такими жпроблемами.
9.Добре допомагають аутотренинги, вправи на розслаблення
10.Розділяйте обов'язки по будинку. Попросите батька дитяти іблизьких допомогти вам в догляді за дитям. Не соромитеся звертатися задопомогою, якщо потребуєте її. Це зовсім не є визнанням в слабкості. Цеговорить лише про те, що ви людина, і ніщо людське.
11.Робота по будинку може почекати. Головне — це комфортвашого дитяти і ваш. Брудний посуд або білизна можуть почекати, а ось якщо вине виспалися, це набагато гірше.
Висновок
У даній роботі нами було розглянуто проблему психологічноїготовності жінки до материнства. Завдяки узагальненню та систематизаціїтеоретичних даних, отриманих при аналізі наукової літератури було визначено,психологія материнства — одна з найбільш складних і мало розроблених галузейсучасної науки.
Материнство — це одна з соціальних жіночих ролей, тому навітьякщо потреба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми іцінності роблять певний вплив на прояви материнського відношення. Поняття«Норми материнського відношення» не є постійним, оскільки зміст материнськихустановок міняється від епохи до епохи. Тій або іншій соціальній установцівідповідає певний образ дитини. Прояви материнського відношення, щовідхиляються, існували завжди, але вони могли носити більш приховані абовідкриті форми і супроводиться великим або меншим відчуттям провини залежно відсуспільного відношення до цих актів.
Також розглянуті різноманітні вітчизняні та зарубіжні теоріїматеринства та функції матері.
Також подані рекомендації жінкам з середнім та високим рівнемПД. Щодо роботи психолога, також нами розглянуто спектр методів його роботи подіагностиці даної проблеми та допомоги матерям і їхнім дітям.
Об’єктом емпіричного дослідження, яке було проведено нами таописане у даній роботі, виступила психологічна готовність жінки до материнства,а предметом – вплив післяродової депресії на психологічну готовність жінки доматеринства.
В ході дослідження було підтверджено робочу гіпотезу, щожінки з високим рівнем післяродової депресії мають низький рівень психологічноїготовності до материнства. А саме, за допомогою лінійної кореляції Персона булостатистично значимо підтверджено.
Підводячи підсумок нашій роботі, маємо зазначити, що гіпотезадослідження підтверджена, мета досягнута, завдання виконані.
Подальші дослідження по даній темі можуть бути направлені:
ü на розробку психологічноїпрограми по підготовці жінок до материнства;
ü на додаткове вивченняособових особливостей жінок, очікуваючих дитяти;
ü на розробку медичної іпсихологічної програм по наданню своєчасній допомозі жінкам з несформованоюготовністю до материнства;
ü на своєчасну діагностику іпопередження девіантного материнства.
Списоквикористаної літератури
1. Абрамова Г.С. Практическаяпсихология. Екатеринбург,1998.
2. Авдеева Н.Н. Привязанностьребенка к матери и образ себя в раннем детстве// Вопросы психологии. 1997. 4.
3. Авдеева Н.Н. Вы и младенец:у истоков общения. -М.: Пр.1991.
4. Анерт Л.Т., Майшнер, А.Шмидт, В.А. Доскин Кросс-культурное исследование взаимодействия с детьмирусских и немецких матерей. Л
5. Ананьев Б.Г. Человек какпредмет познания. Л., 1968.
6. Ананьев Е.Г. О проблемах современногочеловекознания. М., 1977
7. Ананьев Б.Г. Избранныепсихологические труды: В 2 т. Т. 1.М., 1980.
8. Андреева Н.Г. Этотудивительный младенец.- С-П., 1999.
9. Анна де Карвасдуэ. Девочка.Девушка. Женщина. Мир книги.-М., 2001.
10. Баз Л.Л., Скобло Г.В.Особенности общения со взрослыми младенцев от матерей с послеродовымидепрессиями // Психология сегодня. Ежегодник Российского психологическогообщества. Т. 2. Вып.3. – М., 1996
11. Баканов Е.Н., Иванников В.А.:О природе побуждения // Вопросы психологии. 83'4
12. Бангерская Т. Трудноесчастье материнства//Семья и школа.- 1987.- №3.-с.29-32.
13. Батуев А.С.Психофизиолгичекие доминанты материнства. //Психологиясегодня.-1996.-вып.4.-с.69-70.
14. Батуев А, С. Генетические исоциальные факторы формирования индивидуальности детей; биосоциальные основыформирования нервно-психической сферы ребенка // Ребенок в современном мире:здоровье ребенка: В 2 т. Т. 2 / Под ред. А. А.
15. Батуев А.С., Соколова Л.А Учениео доминанте как теоретическая основа формирования системы мать дитя // Вести.С.-Петербург, ун-та. Сер. 3.1994. Вып, 2
16. Баженова О.В, Баз Л.Л.,Копыл О.А. Готовность к материнству: выделение факторов, условийпсихологического риска для буду-щего развития ребёнка. //Синапс,1993, №4
17. Баскина Ю.В. Методикадиагностики родительских отношений. М., 1992
18. Бауэр Т. Психическоеразвитие младенца. М., 1985.
19. Беременность и роды упервородящих женщин старшего возраста.- М.: Пр.1975.
20. Бертран А. «Воспитание дорождения» С-п 1998.
21. Бойко В.В. Малодетнаясемья.- М.: Пр.1988.
22. Бойко В.В. Счастье, семья,дети.- М.: Пр 1980.
23. Бойко В.В. Если ты жена имать. -М.: Пр.1985.
24. Боровикова Н.В. «Адаптация кновому образу «Я» у беременных женщин» Вестник Балтийской академии 1998г.Выпуск 15, стр. 81-86.
25. Бурменская Г.В., ЗахароваЕ.И. Возрастно-психологический подход в консультировании детей и подростков:учебное пособие для ВУЗов.-М.: Акадкмия,2002.
26. Брусиловский А.И. Жизнь дорождения. -М.: Пр.1991.
27. Брутман В.И.,Психологические феномены, возникающие в связи с нежеланнойбеременностью.//Психология сегодня.-вып.4.-1996.-с.150-151.
28. Брутман В.И., Ениколопов С.Н.,Панкратова М.С. Некоторые результаты социологического обследжования женщин,отказавшихся от своих новорождённых детей.//Вопросы психологии.-1994.-№5.-с.24-27.
29. Брутман В.И. Радионова М.С.Формирование привязанности матери к ребёнку в период беременности//Вопросыпсихологии.-1997.- №7.-с.38-47.
30. Брутман В.И., ФилипповаГ.Г., Хамитова И.Ю.Динамика психического состояния женщины во времябеременности и после родов//Вопросы психологии.-2002.-№1.-с.59-69,№3.-с.109-117.
31. И.В. Брутман, А.Я. Варга,М.С. Радионова, О.В. Юсупова «Девиантное материнское поведение»Московский психотерапевтический журнал. №4 1996г.
32. Варга Д. «Деласемейные». Москва 1986г.
33. Варга Ф.Я. Структура и типыродительского отношения. М.,1987.
34. Варга Д. Радостьродительских забот.- М.: Пр.1983
35. Венгер А.Л. Психологическиерисуночные тесты: иллюстрированное руководство.- М.: ВЛАДОС-ПРЕСС,2002.
36. ВеккерЛ. М. Психическиепроцессы: В 3 т. Т.З. Л., 1981.
37. Винникотт Д.В.«Маленькие дети и их матери». Москва 1998г.
38. Винникотт Д.В.«Разговор с родителями» Москва 1995г.
39. Волков В.Г., Садкова Ю.С.Индивидуально-психологические особенности беременных с угрозой выкидыша. Киров,1995
40. Ворошнина О.Р.Психологическая коррекция депривированного материнства. М.,1998.
41. Воспитательные дома //Большая энциклопедия / Под ред. С. Н. Южакова, П. Н. Милюкова: В 14т. Т. 5.СПб., 1904.
42. Вундт В. Основыфизиологической психологии.: В 16 вып. Вып. 6, т. 2. СПб.,20. 1873-1874,
43. Выготский Л.С. Собраниесочинений: В 6 т. М., 1982-1984.
44. Галигузова Л.Н. Формированиепотребности в общении у детей раннего возраста// Развитие общения дошкольниковсо сверстниками / Под ред. А. Г. Рузской. М., 1989.
45. ГалигузоваЛ. Н., МещеряковаС.Ю., Царегородцева Л.М. Психические аспекты воспитания детей в домах ребенка идетских домах//Вопросы психологии. 1990. 6.
46. Гриском К.«Рождение вморе». Москва 1993г.
47. Гроф С.«За пределамимозга». Издательство Трансперсонального Института 1993г.
48. Гроф С.«Областичеловеческого бессознательного». Издательство Трансперсонального Института1994г.
49. Дик-Рид Г.«Роды безстраха» Москва 1996г
50. Долбик-Воробей Т.А.Студенческая молодежь о проблемах брака и рождаемости//Cоцис.-2003.-№11.-с.78-83.
51. Жуков Ю.М., Петровская Л.А.,Растенников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении. — М.: Изд-воМГУ, 1990. — 104 с.
52. Завялова Ж.В.Психологическая готовность к родам и метод её формирования. М., 2000
53. Захаров А.И. Ребёнок дорождения. Спб, 1998.
54. Карвасарский Б. Д.Психотерапия. — М.: Медицина, 1985. — 303 с.
55. Клюева Н.В., Свистун М.А.Программы социально-психологического тренинга. — Ярославль: Яросл. НПЦ«Психодиагностика», 1992. — 66 с.
56. Ковалев Г.А., Коряк Н.М.,Петровская Л.А. Проблемы активного социального обучения // Вопросы психологии,1982. — № 5. — С.95-103.
57. Коваленко Н.П.Психологические особенности коррекции эмоционального состояния женщины в периодбеременности. Спб.,1998.
58. Кошелёва А.Д., АлексееваА.С. Диагностика и коррекция материнского отношения. М.,1997.
59. Кон И.С. Ребенок и общество.М.: Педагогика, 1988.
60. ЛеонтьевА.Н. Проблемыразвития психики. М., 1972.
61. . Лисина М.И, Воспитаниедетей раннего возраста в семье. Киев, 1983.
62. Лисина М.И. Проблемыонтогенезаобщения. М., 1986,
63. Лисина М.Я., Авдеева Н.Н,Развитие представления о себе у ребенка первого года жизни // Исследования попроблемам возрастной и педагогической психологии / Под ред. М.И. Лисиной. М.,1980.
64. Лисина М.И., Галигузова Л.Н.Становление потребности детей в общении со взрослыми и сверстниками //Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии / Под ред. М.И.Лисиной. М., 1980,
65. Ломов Б.Ф. Методологические итеоретические проблемы психологии. — М.: Наука, 1984.-444с.
66. Луковцева З.В., БазЛ.Л.: Психическое развитие недоношенного младенца 99'6
67. Мещерякова С.Ю. Особенностикомплекса оживления у младенцев при воздействии предметов и общении совзрослыми // Вопросы психологии. 1975. 5.
68. Мещерякова С.Ю. Становлениеоснов личности в младенческом возрасте // Творчество и педагогика: МатериалыВсесоюз-научно-практич. конф. (Секция V. Дет-' ство и творчество). М., 1988.
69. Мещерякова С.Ю.Психологическая готовность к материнству//Вопросыпсихологии.-2002.-№5.-с.18-27.
70. Мещерякова С.Ю., Авдеева Н.Н.Особенности психической активности ребенка первого года жизни // Мозг иповедение младенца / Под ред, О. С. Андрианова. М., 1993.
71. Мид М. Культура и мирдетства. М.: Наука, 1989.
72. Мухамедрахимов Р. Ж. Формывзаимодействия матери и младенца // Вопросы психологии. 1994, 6.
73. Мухамедрахимов Р.Ж.Программа развития, центрированная на взаимодействии матери и младенца //Социокогнитивное развитие ребенка в раннем детстве: Тез. российско-германскогосеминара (18-20 апреля 1995 г.). М., 1995.
74. Мухамедрахимов Р.Ж.Взаимодействие и привязанность матерей и младенцев групп риска // Вопросыпсихологии. 1998. 2.
75. Матвеева Е.В. Анализматеринства с позиции теории деятельности. К.: ВГГУ,2004.
76. Матвеева Е.В. Проектисследования на тему «Способы воспитания готовности к материнству и качествоматеринской позиции в российской и американской культурах современногообщества».-Москва-Нью-Йорк.:2004.
77. Мухамедрахимов Р. Ж.,Иванова В. Ю. Оценка качества взаимодействия матерей и младенцев // Ананьевскиечтения — 97 (90 лет со дня рождения Б.Г. Ананьева): Тез. конф. (28-30 октября 1997 г.) / Под ред. А.А. Крылова. СПб., 1997.
78. Никитин Б.П. «Детствобез болезней» Санкт-Петербург1996г.
79. Никитин Б.П., Л.А. Никитина«Резервы здоровья наших детей» Москва 1990г.
80. Ожегов С.И. Словарь русскогоязыка. -М.:1984.
81. Оден М. «Возрожденныероды» Москва 1994г.
82. Орлевская М. Я хочуребёнка//Cчастливые родители.-2004.-№3.-с.76-78.
83. Психологические тесты/Под.ред. А.А.Карелина: В 2 т. – М.: Гуманит. Изд. центр ВЛАДОС, 2002.
84. Пэрну Л. Я жду ребёнка.М.: Медицина,1986.
85. Практикум поэкспериментальной и прикладной психологии. М.,1990.
86. Практическаяпсиходиагностика. Методики и тесты. М.,2002.
87. Психология. Словарь / Подобщей ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — Изд. 2-е. и доп. — М.:Политиздат, 1990. — 494 с.
88. Папушек Х., Папушек М.Значение невербального общения в младенческом возрасте для психическогоразвития//Психологический журнал.-2000.-№3.-с.65-72.
89. Пиаже Ж. Избранныепсихологические труды. М., 1969.
90. Пьерон А. Психофизика //Экспериментальная психология. Вып. I и II / Под ред. П. Фресса, Ж. Пиаже. М.,1966.
91. Райнпрехт Х. Виховання безприкрощів: батьківські збори [Текст] // Шкільний світ: Всеукраїнська газетадля вчителів. — 2007. — № 47. — С. 20-22.
92. Рубинштейн С.Л. Основы обшейпсихологии. М., 1946.
93. Русакова М.Н.Экспериментальное исследование эмоциональных реакций человека. М., 1979.
94. Радионова М.С. Динамикапереживания женщиной кризиса отказа от ребенка. Дисс.канд.пихол.н., М., 1997
95. Р. Равич «Мы ждем тебя,малыш!» Москва 1991г.
96. Рудестам К. Групповаяпсихотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика / Пер. с анг. — М.:Прогресс, 1993. — 386 с.
97. Самоукина Н.В.Симбиотические аспекты отношений между матерью и ребёнком//Вопросыпсихологии.-2000.-№3.-с 67-81.
98. Смирнова Е.О. Генезисобщения ребёнка от рождения до семи лет//Вопросы психологии.-2004.-№2.-с.15-19.
99. Спок Б. Ребёнок и уход заним.-М.: «Политехника»,1991.
100. Сталькова И.Л.«Материнство» Москва 1987г.
101. Сборник статей конференции«Перинатальная психология в родовспоможении» сб.: АМСУ; 20-22 марта 1997.
102. Смирнова Е.О. Проблемаобщения ребенка и взрослого в работах Л.С. Выготского и М.И. Лисиной // Вопросыпсихологии. 1996. 6,
103. Смирнова Е.О. Становлениемежличностных отношений в раннем онтогенезе.// Вопросы психологии, 1994, №6.
104. Соколова Е.Т. Проективныеметоды исследования личности. М.,1980.
105. Филиппова Г.Г. Девятьмесяцев, меняющих жизнь//Семья и школа,.-2001.-№3.-с.14-17.
106. Филиппова Г.Г. Развитиематеринского поведения в онтогенезе//Психология сегодня.-вып.3.-1996.-с..36-38.
107. Филиппова Г.Г. Психологияматеринства. М.,2002.
108. Филиппова Г.Г. Материнство иосновные аспекты его исследования в психологии//Вопросыпсихологии.-2001.-№2.-с.22-37.
109. Филиппова Г.Г. Труднаярадость материнства//Семья и школа.-2001.-№1-2.
110. Филиппова Г.Г. Ребёнок дляродителей и родители для ребёнк//Cемья и школа.-2003.-№2.-с.7-9
111. Филиппова Г.Г. Психологияматеринства: Учебное пособие. — М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. — 240с
112. Хоментаускас Г.Т. Семьяглазами ребёнка.- М.:«Педагогика»,1989.
113. Ханин Ю. Л. Краткоеруководство к применению шкалы реактивной и личностной тревожности Ч. Д.Спилбергера.Л., 1976.
114. Хрестоматияпо перинатальной психологии: Психология беременности, родови послеродового периода / Сост. А, Н, Васина.- М.: Изд-во УРАО, 2005. —328с.
115. http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2008/ds/pp/pp_u/pp1108_u.html
116. http://psylist.net/praktikum/00023.htm
117. http://www.prosvetlenie.org/razum/16/7.html
118. http://psylist.net/slo/?kat=3
119. http://neuro.health-ua.com/article/119.html
120. Царегородцева Л.М.Исследование контактов между младенцами // Экспериментальные исследования попроблемам педагогической психологии / Под ред. М.И. Лисиной. М., 1979.
121. Царегородцева Л.М.Возникновение и развитие контактов между младенцами: Автореф. канд. дис. М.,1983.
122. Шнейдер Л.Б. Психологиясемейных отношений. – М.: Апрель-Пресс, 2000. – 512с.
123. ЭлъконинД.Б, Детскаяпсихология. М., 1960.
124. Менегетти А. «Женский ум впроєкте жизни» 2007, ННБФ
Додаток А1
Результати тестування досліджуваних за методиками «Эдинбургскаяшкала послеродовой депрессии», методика PARI та анкета психологічної готовностідо материнства№ Прізвище Рівень депресії PARI Анкета надмірна турбота відчуття самопожертвування прагнення прискорити розвиток дитини 1 Андреевская К. 1 10 10 15 14 2 Андрусенко А. 16 12 12 14 10 3 Блохина Д. 6 10 13 13 14 4 Браславская Н. 12 9 8 10 11 5 Волосовская М. 9 14 14 12 13 6 Губанова О. 10 10 9 11 8 7 Гусева Е. 22 13 12 9 13 8 Головко С. 10 15 15 11 11 9 Дорофеева Т. 10 16 12 11 14 10 Егорова Н. 11 9 9 13 11 Журба О. 5 8 11 14 8 12 Краснова А. 3 10 10 15 14 13 Кавердюк К. 7 13 7 8 15 14 Капілова Б. 19 10 9 10 9 15 Леонидова К. 10 15 15 11 11 16 Малютина Д. 9 14 14 12 13 17 Могильниченко А. 9 11 10 12 12 18 Мартьянова М. 10 10 7 9 12 19 Мельникова Е. 23 8 15 10 9 20 Никитина Т. 9 11 11 10 10 21 Нагнибеда О. 7 14 12 9 12 22 Новак І. 10 15 15 11 11 23 Осякина Е. 5 16 14 5 11 24 Овечкина В. 8 14 14 5 11 25 Полетаева Д. 10 11 9 11 8 26 Переєнко І. 6 10 13 12 14 27 Причина Н. 4 11 9 9 13 28 Рязанцева Н. 10 9 9 9 14 29 Ракколайнен І. 1 8 11 14 8 30 Соколенко А. 5 10 15 10 14 31 Секлецова М. 23 12 14 12 10 32 Семенова М. 10 9 10 8 14 33 Сворєнь О. 10 10 9 11 8 34 Соколєнко В. 8 14 11 5 11 35 Ткаченко Е. 10 9 9 9 14 36 Товстоног А. 8 14 14 5 11 37 Темнова Н. 2 16 14 5 11 38 Урум С. 20 11 11 12 11 39 Чешик О. 10 9 15 9 14 40 Чумаченко В. 3 15 14 9 10 41 Хлистова Д. 16 14 13 13 11 42 Хабутдінова Г. 10 15 15 11 11 43 Юдіна Л. 4 15 14 9 10 44 Ярова Ю. 10 10 13 11 8 45 Якубенко Л. 5 8 13 9 10 46 Яковлева Г. 7 14 12 9 12
Додаток Б
Методика PARI
Инструкция: перед вами вопросы, которые помогут выяснить, что родителидумают о воспитании детей. Здесь нет ответов правильных и не правильных, таккак каждый прав по отношению к собственным взглядам. Старайтесь отвечать точно иправдиво.
Некоторые вопросы могут показаться вам одинаковыми. Однако это нетак. Вопросы сходные, но не одинаковые. Сделано это для того, чтобы уловитьвозможные, даже не большие различия во взглядах на воспитание детей. Необдумывайте ответ долго, отвечайте быстро, стараясь дать правильный ответ,который придет вам в голову:
А – с данным положением согласна полностью
а – с данным положением скорее согласна чем не согласна
б – с данным положением скорее не согласна чем согласна
Б – с данным положением не согласна
1. Хорошая мать должнаоберегать своих детей даже от маленьких трудностей и обид.
2. Дети должны отдавать себеотчет в том, что родители делают для них очень много.
3. Большинство детей должнысамостоятельно справляться с физиологическими нуждами уже с 15 месяцев.
4. Мать должна делать все,чтобы уберечь своего ребенка от разочарований, которые несет жизнь.
5. Мать должна жертвовать своимсчастьем ради счастья ребенка.
6. Если рано научить ребенкаходить – это благотворно влияет на его развитие.
7. Надо беречь ребенка оттяжелой работы.
8. Очень мало женщин получаютблагодарность детей за труд, затраченный на их воспитание.
9. Чем быстрее слабеет связьдетей с семьей, тем быстрее дети научатся разрешать свои проблемы.
10. Родители должны знать, какнужно поступать, чтобы дети не попали в трудную ситуацию.
11. Дети должны быть болеезаботливы и благодарны своей матери за труд, вложенный в них.
12. Родители должны приложитьвсе усилия, чтобы как можно раньше справляться с физиологическими нуждами.
13. Ребенка не нужно приучать ктяжелой работе дома, чтобы он не потерял охоту к любой работе.
14. Матери жертвуют всем радиблага собственных детей.
15. Надо как можно раньшепрекратить кормить ребенка грудью и из бутылочки (приучить самостоятельнопитаться).
Додаток В
Анкетапсихологической готовности к материнству
Ответьтена вопросы:
1. Что вы почувствовали, когдаузнали что беременны?
2. Колебались ли вы в принятиирешения родить ребенка или сделать аборт, когда узнали о своей беременности?
3. Какие переживания вы чащеиспытывали в период беременности? Положительные и отрицательные?
4. Испытываете ли вы чувствообщности со своим ребенком?
5. Вступали ли вы в общение сосвоим ребенком во время беременности? После родов?
6. Когда вы придумали имясвоему ребенку? Думали ли вы об этом во время беременности?
7. Представляли ли вы себесвоего малыша?
8. Боитесь ли вы избаловатьсвоего ребенка?
9. Какой стиль воспитания вамболее приемлемый, строгий или мягкий?
10. Насколько вы привязаны к своей матери?
11. Какой стиль воспитания ваши родители использовали по отношению квам?
12. Играли ли вы в детстве в куклы? В «дочки-матери»?
13. Изучали ли вы литературу о детях и о воспитании до родов?
14. Сколько вы хотели бы иметь детей? Почему?
15. Отказались бы вы от своего будущего ребенка, при условии, что всевокруг против, в том числе ваша семья?
Додаток Г
Эдинбургская шкала послеродовой депрессии
Инструкция: Пожалуйста, подчеркните ответ, который наиболееблизко соответствует тому, как вы чувствовали себя в течение последних 7 дней(а не как вы чувствуете себя сегодня).
1. Я была в состоянии смеяться и видеть смешные стороны жизни
2. • Столько же, сколько и всегда
3. • Сейчас не совсем столько, сколько всегда
4. • Однозначно меньше, чем всегда
5. • Совсем нет
6. 2. Я смотрела в будущее с удовольствием
7. • Так же, как и всегда
8. • Меньше, чем раньше
9. • Однозначно меньше, чем раньше
10. • Совсем нет
11. 3. * Я виниласебя необоснованно, когда что-то складывалось не так
12. • Да, вбольшинстве случаев
13. • Да, иногда
14. • Не очень часто
15. • Нет, никогда
16. 4. Я тревожиласьи переживала без видимой причины
17. • Совсем нет
18. • Очень редко
19. • Да, иногда
20. • Да, очень часто
21. 5. * Ячувствовала страх и панику без видимой причины
22. • Да, довольночасто
23. • Да, иногда
24. • Нет,нечасто
25. • Совсем нет
26. 6. * Я несправлялась со многими делами
27. • Да, вбольшинстве случаев я совсем не справлялась
28. • Да, иногда я несправлялась так хорошо, как обычно
29. • Нет, вбольшинстве случаев я справлялась достаточно хорошо
30. • Нет, ясправлялась так же хорошо, как и всегда
31. 7. * Я была такнесчастна, что не могла нормально спать
32. • Да, вбольшинстве случаев
33. • Да, иногда
34. • Не очень часто
35. • Совсем нет
36. 8. * Ячувствовала себя грустной и несчастной
37. • Да, большуючасть времени
38. • Да, довольночасто
39. • Не очень часто
40. • Совсем нет
41. 9. * Я была такнесчастна, что плакала
42. • Да, большуючасть времени
43. • Да, довольночасто
44. • Только иногда
45. • Нет, никогда
46. 10. * Мнеприходила в голову мысль причинить себе вред
47. • Да, довольночасто
48. • Иногда
49. • Почти никогда
50. • Никогда
Додаток Д
Рекомендації для жінок з середнім та високим рівнемпісляродової депресії:
1.Не приймайте все дуже близько до серця, не драматизуйте — адже цей період обов'язково закінчиться.
2.Дуже важливо налагодити нормальний процес лактації — цегормонозависимий стан, при якому організм продукує пролактін і окситоцин(гормони зв'язку і кохання). Фахівці відмітили, що при добре налагодженійлактації післяродові неврози практично не виявляються (або в дуже легкійформі). Можливо, в разі проблем з лактацією є сенс звернутися до консультантівпо грудному вигодовуванню — адже сучасні жінки рідко знають, як це «робиться»,коли це вперше, а дослідні помічниці, як у наших прабабусь, не завжди є підрукою.
3.Не корите себе за байдуже або негативне відношення домаляти. Це наслідок вашого емоційно-гормонального зрушення в організмі.
4.Масажі і фізкультура хороші помічники в боротьбі здепресією. Якщо немає можливості ходити в спортзали, то вас врятує навітьпроста уранішня гімнастика щодня.
5.Поспілкуйтеся з жінками, в яких була післяродова депресія,мабуть, у вас була дуже схожа ситуація, і вони поділяться своїм методом виходуз депресії.
6.Постарайтеся трохи більше приділяти часу собі, своємузовнішньому вигляду. Бачивши у віддзеркаленні пошарпану з опухлими від слізочима себе, у вас не додасться позитивних емоцій, а навпаки, стан лишепосилиться.
7.Залиште хоч на декілька годинників дитяти бабусі і підіть змужом прогулятися, а краще абикуди повечеряти. Ви зрозумієте, що є життя зовніудома. І вам захочеться швидше повернутися до неї.
8.Звернетеся до психолога за консультацією. Консультації вамдопоможуть впоратися з неприємними відчуттями і вашими страхами. Якальтернатива, а краще доповнення — групова терапія, тренінги. Ви зможете іншимиочима поглянути на свою ситуацію, взнати як інші жінки справляються з такими жпроблемами.
9.Добре допомагають аутотренинги, вправи на розслаблення
10.Розділяйте обов'язки по будинку. Попросите батька дитяти іблизьких допомогти вам в догляді за дитям. Не соромитеся звертатися задопомогою, якщо потребуєте її. Це зовсім не є визнанням в слабкості. Цеговорить лише про те, що ви людина, і ніщо людське.
11.Робота по будинку може почекати. Головне — це комфортвашого дитяти і ваш. Брудний посуд або білизна можуть почекати, а ось якщо вине виспалися, це набагато гірше.
Лікування за допомогою візуальних і дихальних вправ ефективно прилікуванні післяродової пригніченості. Ці вправи знімають напругу і поступовоготують до нової ролі жінки в сім'ї, допомагають матері розслабитися, здолативнутрішні проблеми, отримати додаткову зціляючу енергію, Дитя реагуватиме назміни в настрої матері і теж стане спокійним, буде добре є і спати. Длявиконання цих вправ ви повинні усамітниться. Послідовність виконання вправ: п приймітьзручне вихідне положення сидячи або лежачи.
Ваше дихання має бути рівним і спокійним. Постарайтесязосередитися на вдихах і видихах. Зробіть 10 глибоких вдихів. При видихах вдумках скажіть собі: «Я спокійна». Починайте розслаблення з особи.Сосредоточьте вся своя увага на обличчі і уявіть, як воно напружене. Потімвізуально знімайте напругу з лоба, око і так далі. Напруга повинна«змиватися», як хвилею, і скачуватися вниз по всьому тілу. Повільнорозплющте очі.
Знову міцно закрийте очі і спробуйте напружити особу, чергуючинапругу з розслабленням. Закрийте очі і сконцентруйте увагу на шиї, зніміть знеї напругу, представивши його у вигляді якого-небудь образу. Поступовоспускайтеся нижче, расслабляя всі ділянки тіла. В результаті ви будете повністюрозслаблені, Наступний етап: намалюйте в своїй уяві красиві пейзажі, море,казкові замки. Ви повинні представити це у всіх подробицях. Тепер уявите себе всередовищі ваших картинок. Дуже важливий і колір і звукове оформлення. Уявітьсобі золотисте світло, що обволікає і проникаючий у ваше тіло. Це цілющесвітло. Він полегшить ваш стан, знімаючи напругу і біль. Навчитеся направлятийого на самі хворобливі ділянки вашого тіла.
Зробіть видих, позбавившись від маленької частини напруги. Потімзнову направляйте золоте світло на «важкі» ділянки. Повторите це кількаразів, поки не відчуєте полегшення. Постарайтеся уявити, як ваш організм стаєвільним від багатьох неприємних відчуттів. Ви повинні відчути легкість, майженевагомість. Спробуйте як можна довше затримати це відчуття легкості. Розплющтеочі не кваплячись. Повністю усвідомлюючи дійсність, зробіть декілька глибокихвдихів. Пригадаєте приємні відчуття і налаштуйтеся позитивно на сприйняттядійсності. Якщо ваш стан досить важкий, то виконуйте цю вправу частіше.Тривалість щоденних візуальних вправ — близько 20 хвилин.
Умовні позначки
ПД – післяродова депресія
ПГМ – психологічна готовність до материнства