Мотивація вибору професії

Мотивация выбора профессии
Зміст
Вступ. 4
Розділ 1. Теоретико-методологічна основа вивченнямотиваційної спрямованості особистості 6
1.1 Потреби і мотиви як основа спрямованості особистості 6
1.2 Концептуальні засади мотиваційної сфери людини. 10
Розділ 2. Мотивація вибору професії 14
2.1 Вікові етапи професійного самовизначення. 14
2.2 Фактори, які впливають на професійне самовизначення. 16
Розділ 3. Діагностика мотивації вибору професії 19
3.1 Огляд методик психологічного дослідження основнихмотивів професійної діяльності 19
3.2 Проведення експериментального дослідження мотивівпрофесійної діяльності 20
Висновки. 23
Список використаних джерел. 25
Вступ
Юнацтво ймолодість – дійсно “ранок життя”, що забезпечує творчу продуктивність,імовірність якомога більшої самореалізації протягом подальшого життєвого шляху.Цей період є найвирішальнішим у житті людини, коли остаточно складаєтьсяфундамент ціннісних орієнтацій, вимальовується проекція головних напрямківпошуків самореалізації на інших вікових етапах. Політичні вподобання, стильповедінки, характер спілкування, професійні інтереси – всі ці складові способужиття закладаються саме у ранній молодості.
Мотивація займаєведуче місце в структурі поведінки особистості і є одним з основних понять, яківикористовуються для пояснення рушійних сил діяльності у цілому. Мотив,мотивація – спонукання до активності і діяльності суб’єкта, пов’язані ізнамаганням задовольнити окремі потреби. Сукупність мотивів, їх ієрархічнаструктура, своєрідність характеризують мотиваційну сферу особистості. В ціломуця система динамічна і змінюється в залежності від багатьох обставин.
Основа особистостізаключається у функції вибору. Вибір припускає перевагу одного мотиву над усімаіншими. Але для цього повинні бути підвалини, і такою підвалиною є цінність, бояк вказує Ф. Василюк – це сфера дослідження соціалізації індивіда, йогоадаптації до групових норм и вимог, а в загальній психології – вивчення вищихструктур життєдіяльності. Крім того, за словами Василюка, цінність маєздібність перетворювати емоції, наприклад, коли той чи інший вибір суперечитьїй, а це значить, що цінність повинна бути підведена під категорію мотиву [3,с122].
Проблема:загальний напрямок реформ економічного та соціального життя в нашій країнісуттєво змінив ситуацію в галузі вищої освіти, в системі життєвих цінностей,ієрархії вибору професії молодими людьми.
Основна цільроботи – виявлення домінуючих мотивів вибору професії і ієрархії цінніснихструктурних компонентів.
Задачамидослідження є:
Аналітичнедослідження теоретичних основ мотиваційної спрямованості особистості (потреби,мотиви, основні теорії мотивації).
Аналіз віковихособливостей становлення професійного вибору
Визначення ролісистеми ціннісних орієнтацій у виборі професії
Вивченняметодологічного інструментарію, який використовується для дослідження мотиваціївибору професії
Проведенняемпіричного дослідження мотивів і цінностей вибору професії
Предметдослідження – потреби і мотиви особистості як складова мотивації
Об’єкт дослідження– мотиваційна сфера студентської молоді
Проблемаммотивації присвячено велика кількість концепцій і теорій. Серед найбільшвідомих змістовні (А. Маслоу, Ф. Герцберг, Д. Мак Клен ланд) і процесуальні (ВВрум, П. Лаулер ін). Серед вітчизняних вчених найбільших успіхів у розробцітеорій мотивації досягли Л.С. Виготський, О. НМ. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, В.А.Ядов. Ці праці стали основою для розробки методологічного інструментаріюдослідження мотивації вибору професії студентською молоддю.
Вибір методикдослідження зумовлено основними цілями роботи.
Розділ 1. Теоретико-методологічнаоснова вивчення мотиваційної спрямованості особистості1.1 Потреби і мотиви як основаспрямованості особистості
Спрямованістьвиступає як системоутворююча якість особистості, яка визначає її психологічнийсклад. Саме в спрямованості виражаються цілі, в ім’я яких діє особистість, їїмотиви, суб’єктивне ставлення до різних сторін дійсності.
В основіспрямованості особистості лежать потреби. Поведінка людини значною міроюзалежить від того, які потреби у неї розвинені.
Жоден живийорганізм не може існувати поза навколишнім середовищем. Для тваринного світутаким є природне середовище, взаємодія з яким забезпечує існування тварини.Людина має два середовища: природне і суспільне, з якими людина постійновзаємодіє. По цими середовищами людина існувати не може.
У процесі цієївзаємодії у людини постійно виникають нужди, задоволення яких необхідне длярозвитку організму й особистості. Ці нужди називають потребами. Потреба – ценужда в будь-чому, яку людина переживає і усвідомлює [2, с.81]. Наприклад цеможе бути відчуття дискомфорту, втрата рівноваги організму, а точнішеособистості. Відома велика кількість різноманітних потреб і існує великакількість їх класифікацій потреб. Потреби можна підрозділити на таки види:органічні, матеріальні, соціальні, творчі, потреби психологічного розвитку таморального самовдосконалення. Тобто потреби можуть бути природні (біологічні) ісоціальні. Природні потреби виникають у процесі взаємодії людини з природнимсередовищем, вони є вродженими і передаються генетично. Задоволення біологічнихпотреб виступає основною умовою збереження організму й виду [12, с.28].
Потреби різнихлюдей у різний час не є однаковими. Свідомість людини накладає відбиток на спосібїх задоволення, який у свою чергу залежить від рівня розвитку соціальнихпотреб. Із соціальними потребами людина не народжується. Їх становленнявідбувається в процесі розвитку людини як особистості під впливом двохфакторів: середовища і виховання. Оскільки люди отримують неоднакове виховання,суспільні потреби можуть по-різному впливати на задоволення природних.
Соціальні потребиподіляються на матеріальні, духовні, суспільні.
Матеріальнимипотребами є такі, котрі задовольняються за допомогою речей, створених працеюлюдей. Це наприклад, потреби в одязі, житлі, в інструментах, різного роду машинта ін. Матеріальні потреби виникають залежно від рівня економічного розвитку,суспільства, суспільного виробництва, виховання. Матеріальні блага, потреби, утому числі і фізіологічно необхідні, безумовно, є важливими передумовамилюдської життєдіяльності, однак їхня наявність не повинна ставати самоціллю.Зосередження усього життя на придбанні матеріальних благ нерідко деморалізуєлюдину, руйнує її внутрішній світ.
Задоволенняматеріальних потреб пов’язано з розвитком духовних (пізнання, відпочинок) ісуспільних (потреба в контактах, соціальне визнання, сенс життя) потреб. Ціпотреби розвинені в різних людей далеко неоднаково [15, с157].
Як вжезазначалося, частину своїх потреб людина як жива істота одержує генетично. Це восновному органічні потреби. Всі інші потреби формуються і розвиваються упроцесі життя людини. Формування і розвиток потреб починається приблизно зодного року, коли дитина починає оволодівати мовою, одержує змогу спілкуватисяз дорослими і продовжується усе життя. То, як цей процес йде далі, і то, якінові потреби сформуються у тої чи іншої людини, залежить від власного,індивідуального досвіду та образу життя.
Рівеньпсихологічного розвитку людини як особистості визначається кількістю,різноманітністю і ієрархією потреб, які людина має. Вважається, що чим більше влюдини потреб, тим багатіше його життя и, таким чином вище рівень йогопсихологічного розвитку.
Ще більше ніжзагальна кількість і різноманітність потреб у людини, його як особистістьхарактеризує те, які з потреб для нього є головними, а які другорядними.
Ієрархія потреб –це їх упорядкування за ступенем значущості для людини. При цьому найбільшважливі для людини потреби займають верхню, саму високу щабель, а найменшважливі – саму низьку, останню щабель. Сама висока, найбільш важлива потребалюдини, за звичаєм, тісно пов’язана з ціллю та сенсом життя [14,c346].
Розвиток потребпов’язано також із світоглядом. Під світоглядом особистості розуміють стрункусистему поглядів і переконань людини, яка базується на філософських,економічних і політичних знаннях. Переконання виступають при цьому якусвідомлені потреби особистості, що спонукають її діяти у відповідності їхсвоїми ціннісними орієнтаціями. Світогляд людини проявляється в ідеалах, цілях,домаганнях, установках, соціальних нормах поведінки. Світогляд впливає на вибірмотивів особистості і розвиток її інтересів.
На основі потребформуються мотиви – усвідомлені спонукання людини до діяльності або поведінки.Мотиви тісно пов’язані з потребами і навпаки. Їх зв’язок виявляється в тому, щопотреби реалізуються в поведінці і діяльності.
Розрізняють тригрупи мотивів:
прості, до якихвідносять потяги, бажання, хотіння;
складні, до якихвідносять інтереси, схильності, ідеали;
випадкові, до якихвідносять почуття, звички, афекти.
Серед простихмотивів насамперед виділяють потяг, або неусвідомлену потребу людини.
Коли людинаусвідомлює свої потреби, але вони ще не виступають як сильне спонукання до дії,говорять про бажання. Бажання – є недостатньо сильним мотивом. Активниммотивом, що спонукає до дії є хотіння.
Інтерес – цеспрямованість особистості на певний предмет, явище. В інтересах більш за всевиражається пізнавальна потреба людини. Наявність інтересів виступаєсприятливою передумовою діяльності навчання.
Більш високим і зазмістом і за силою спонукальних мотивів є ідеал. Ідеал – це вища формамотивації, що виражає основні напрями особистих прагнень людини.
Як мотиви можутьвиступати і звички. Завдяки звичкам, людина поводить себе певним чином.
Мотив можнахарактеризувати не тільки кількісно, а й якісно. У цьому плані за звичайвиділяють внутрішні і зовнішні мотиви. При чому мова йде про відношення мотивудо змісту діяльності. Якщо для особистості має значення діяльність сама пособі, наприклад, задовольняється пізнавальна потреба в процесі навчання, тоговорять про внутрішню мотивацію. Якщо ж значення мають інші потреби,наприклад, соціального престижу, заробітної плати і т.д., то говорять прозовнішні мотив [15, с.720].
Однак, поділмотивів тільки на внутрішні і зовнішні є недостатнім. Самі зовнішні мотивиможуть бути позитивними (мотиви успіху, досягнень) и негативними (мотивизахисту, уникнення). Очевидним є, що зовнішні позитивні мотиви більш ефективні,ніж зовнішні негативні, якщо навіть по силі вони є рівними. В багатьох випадкахв загалі не має сенсу диференціювати мотиви за критерієм “ зовнішні –внутрішні”. Більш продуктивною, на думку деяких авторів [15, с.720], є підхід,який оснований на виділенні позитивних, за своєю суттю мотивів і негативних.
Сукупність мотивівповедінки і діяльності розглядається як мотиваційна сфера особистості. У ціломуця сфера є динамічною й змінюється в залежності від багатьох обставин. Проте,ядром мотиваційної сфери, її “стрижнем” виступають відносно стійки й домінуючимотиви і саме в них першочергово виявляється спрямованість особистості [11, с.209].
У психологічнійлітературі існують різні погляди на сутність поняття “мотив”. Ще Вуд розумівмотив як поєднання уявлень і почуттів: перші – основа, а другі – спонукальнапричина поведінки. Причому перевагу віддавав останнім, що дуже важливо,оскільки потреба, як початок поведінки – це завжди істотний чинник мотиваційноїсфери. “Мотив” – стверджує Д.Н. Узнадзе, — це міркування, яке примусилосуб’єкта здійснити цей акт, це потреба, для задоволення якої дана поведінкабула б визнана доцільною [1, с.49].
Відповідно доконцепції О.М. Леонтьєва, мотиви розглядаються як упредметнені потреби [8, с.290].
Кожний періоджиття людини, кожен її більш-менш значний крок у системі суспільних відносинприводить і до зміни її мотиваційної сфери. У процесі розвитку особистостівідбувається перетворення одних мотивів на інші чи стримування одних іншими; набазі одних мотивів формуються інші, виникають протиріччя між різними мотивами,змінюється співвідношення домінуючих і підпорядкованих мотивів.
Таким чином, змістмотивів є найбільш істотною характеристикою спрямованості особистості та рівняїї вихованості. Мотив – це упредметнена потреба. Мотиваційна сфера є складнимутворенням. Мотиви розрізняються не тільки за змістом, але й за рівнемусвідомленості, стійкості. Спрямованість особистості є результатом виникненнястійко домінуючих мотивів поведінки, а також інших особливостей особистості, щодопомагають чи заважають реалізувати мотиви. 1.2 Концептуальні засади мотиваційноїсфери людини
Мотивація є більшшироким поняттям, ніж мотив. Поняття “мотивація” в психології використовують вдвох значеннях:
як системуфакторів, що обумовлюють поведінку (цілі, інтереси, потреби, мотиви, наміри);
як характеристикупроцесу, що підтримує поведінкову активність [11,c.211].
Отож мотивація –це сукупність причин психологічного характеру, які пояснюють поведінку людини,її початок, обґрунтування, формовияви.
Ще роботимислителів давнини поклали початок теоріям мотивації, які в подальшому булирозвинути і які продовжують розвиватися і сьогоденні і яких нараховується вжене один десяток. Можна виділити дві глобальні теорії мотивації: змістовної іпроцесуальної. У змістовних теоріях акцент робиться на виявленні та вивченнівнутрішніх спонукань (потреб, мотивів), які лежать в основі поведінки людей,їхньої професійної діяльності. У процесуальних теоріях розкриваютьсязакономірності організації цілісної мотивованої поведінки з урахуваннямвзаємодії мотивів з іншими процесами – сприйманням, пізнанням, комунікацією.
Згідно з першимпідходом, потреби людини є основним мотивом поведінки, а таким чином, і діяльностіособистості. До прихильників такого підходу можна віднести американськихпсихологів Абрахама Маслоу, Фредеріка Герцберга, Девіда Мак Клеланда. Найбільшвідомою є концепція “ієрархії мотивів” А. Маслоу. Вона припускає, що основоюмотивів є потреби, які утворюють піраміду. Згідно з даною концепцією всіпотреби особистості підрозділяються на п’ять основних груп: фізіологічніпотреби; потреби самозбереження; соціальні потреби; потреби в шануванні;потреби само актуалізації.
П’ять груп потребодночасно є й п’ятьма основними рівнями потреб, розташованих у виді строгоїієрархічної структури співпідпорядкованості. Нижчі потреби позначаються як“потреби дефіциту”, а вищі рівні, як “потреби росту”: перші забезпечуютьвиживання, а другі — розвиток особистості.
В останні рокипосилився інтерес до поведінкових теорій мотивації, які пов’язані з уявленнямпро мотиви поведінки.
А.Б. Орловзазначає, що біхевіоризм, фрейдизм, а за ними і гельштатпсихологія сталипершими психологічними доктринами поведінки людей. До їх складу увійшлипровідні схеми мотивації поведінки, які під час наступного розвою психологіїлише модернізувалися і конкретизувалися, залишаючись при цьому незмінними усутнісних рисах [12,c.28]. Для всіх варіантів цієї схеми характерне трактуванняповедінки як реакції (функції). Реактивна схема мотивації поведінки отрималарізне втілення у трьох головних напрямах розвитку зарубіжної психології. Убехівіорізмі за причину (мотив) поведінкових реакцій взяті зовнішні стимули.Різноманітні психоаналітичні концепції локалізують детермінанти поведінки усфері внутрішніх потреб людини. Гештальтпсихологія, як відомо, була своєріднимтеоретичним синтезом односторонніх підходів до спричинення поведінки. Варіантцього синтезу отримав подальший розвиток у форматі когнітивної психології [1,с.54].
У середині 20-хроків ХХст. Предметом психології стала поведінка як сукупність реакцій індивідау відповідь на зовнішні і внутрішні стимули, її вперше було осмислено якпредметну діяльність. Індивід за даним підходом утверджується через внутрішніпотреби і різноманітні соціокультурні змінні, опосередковуючи зовнішні впливина поведінку й одночасно відіграє роль зовнішнього рушія поведінки [5,c.46].
Серед російськихпсихологів початку ХХ століття, які порушували питання щодо мотивації людськоїповедінки, визначають О.Ф. Мазурського, Н.Н. Ланге, Л.С. Виготського, Д.М.Узнадзе та інших, які довгі роки проводили дослідження, спрямовані в основномуна вивчення пізнавальних процесів. Із створених у 60-ті роки ХХ ст. концепціймотивації, більш-менш продуманою та доведеною до певного рівня закінченостівважається тільки створена О.Н. Леонтьєвим теорія діяльнісного походженнямотиваційної сфери людини [5, с.47].
За концепцією О.Н.Леонтьєва, всі психологічні особливості людини, в тому числі і його мотиваційнасфера, мають свої джерела в практичній діяльності, де і формуються властивостіособистості. Причому, між структурою діяльності та будовою мотиваційної сферилюдини існують відношення ізоморфізму (взаємної відповідності) [5, с.49].
Поведінці в ціломувідповідають потреби людини; системі діяльностей, з котрих вона складається, — розмаїття мотивів; множині дій, формуючих діяльність, — набір цілей. Такимчином, в основі змін, які відбуваються із мотиваційною сферою індивіда, лежитьсистема діяльностей, динаміка розвитку котрих обумовлює зміни в мотиваційнійсфері людини, придбання нею нових потреб, мотивів і цілей [8, с. 19].
Сьогоднідіяльнісний підхід розвивається не тільки в країнах колишнього Союзу, а також удержавах Західної Європи, США, Японії, Латинської Америки.
Наведене приводитьдо висновку, що вивчення мотивації може здійснюватися як за логікою реактивноїсхеми поведінки – (зовнішні стимули – сфера внутрішніх потреб – причинаповедінкових реакцій), так і за логікою діяльнісної схеми – (зовнішні стимули –етапи розвитку), при цьому проміжною теоретичною схемою є аналіз поведінки яквзаємодії (особистість — оточення) [1, с.55].
Таким чином, підмотивацією ми розуміємо внутрішнє спонукання особистості до того чи іншого видудіяльності, пов’язане з задоволенням окремої потреби. Як мотиви можутьвиступати: ідеали, інтереси, соціальні установки, цінності.
Розділ 2. Мотивація вибору професії2.1 Вікові етапи професійногосамовизначення
Принцип розвитку впсихології підтверджує, що будь яке мотиваційне утворення у конкретний моментчасу знаходиться на певній фазі його формування. В залежності від цієї фазипроцес мотивації протікає на різних рівнях і в різних аспектах.
Як зазначає Б.С.Волков, професійне самовизначення починається у ранньому віці в іграх дітей іпоступово досягає свого реального завершення у юності і молодості [4,c.122].
Дитина дошкільноговіку приймає на себе професійні ролі: лікаря, продавця, шофера та ін. Дітивідтворюють працю дорослих, набувають уявлення про значимість праці. Саматрудова діяльність дітей дошкільного віку, яка пов’язана з іграми у професії єзасобом розвитку особистості.
Молодший школярсвої можливості реалізує в учбової та трудовій діяльності. На базівідтворюваного уявлення діти збагачують свої знання о різних видах труда,різних професіях. У цей період вони наслідують значимим дорослим: вчителям,батькам. Мотиви вибору майбутньої професії носять характер потягу, бажання.Тобто це неусвідомлені і слабкі мотиви. Але професійні фантазії можуть умайбутньому вплинути на професійне самовизначення особистості.
Підлітки допрофесій відносяться вибірково. Вони не співвідносять свої мрії з практичноюдіяльністю. Це вік – мрій і фантазій. Діти уявляють себе мандрівниками,банкірами, капітанами та ін. Хлопчики, переважно, орієнтуються на мужніпрофесії, дівчата — підлітки уявляють себе моделями, співачками та ін.Орієнтація на романтичні професії відбувається під впливом засобів масовоїінформації. На цьому етапі формування мотивації професії, діти ще неспіввідносять свої особистісні дані з вимогами обраної професії. Але все більшуваги і приділяють реальним обставинам.
Якщо професійнімотиви підлітків розпливчасті, аморфні, мають характер мрії, то в юності людинастає перед необхідністю рішучого вибору професійного самовизначення. Романтичніуявлення у дійсності реалізувати неможливо, виникає рефлективний самоаналіз:хто я? Які я маю здібності? Який мій життєвий ідеал? Ким я хочу стати?
Професійнамотивація йде з різних точок зору:
а) ИНТЕРЕСІВлюдини, яка обирає майбутню професію. Інтересно – неінтересно. Наприклад, “Ялюблю читати історичні романи. Стану істориком”. Тобто є предмет роздумів ікінцевий результат. Але співвідношення з тим де працювати і як працювати немає.Немає ні плану дії, ні способу досягнення. Але інтереси оптанта (людини, якаобирає професію) стимулюють його до більш глибокого вивчення історії. Учбовіпредмети в цей період підрозділяються на важні, необхідні і неважні;
б) мотиваціявибору професії з точки зору ЗДІБНОСТЕЙ оптанта. “Я добре розумію математику –мабуть я стану математиком”. Тут треба мати на увазі, що задатки здібностейбагатопланові. Навіть великі люди знаходили себе не одразу. Виявленняздібностей оптанта – підкріплює його інтереси до вибору професії.
В) Вибір професіїз точки зору системи ЦІННІСТЕЙ: Хочу допомагати людям: стану лікарем. На цьомуетапі молода людина обговорює із знавцями цінності той чи іншої професії.
Практичнеприйняття рішення включає в себе два компоненти:
Визначення рівнякваліфікації майбутньої праці, обсяг і строки підготовки до нього.
Вибірспеціальності.
Послідовність цихвиборів може бути різною. Спочатку можна визначити сферу діяльності, наприклад,зайняття медициною, а потім рівень кваліфікації – лікар, фельдшер чи медсестра.Може бути і навпаки – спочатку вступити до інституту. Як показує практика,такій підхід є більш розповсюджений [16,c.145].
У віці 16-23 рокибільшість юнаків та дівчат одержують професійну освіту в учбових закладах чипрофесійну підготовку на підприємствах. Бажане майбутнє стало реальністю, алеце не завжди приносить задоволення. Деякі молоді люди розчаровані у виборіпрофесії. Робота може виявитися механічною, скучною, керівник – несправедливим, співробітники – не поділяють їх поглядів.
Неможливістьадаптуватись може заважати подальшому професійному росту.
Таким чином,професійне самовизначення слід розуміти, як процес становленнямотиваційно-смислової домінанти суб’єкта праці у цілісному просторові життєвогошляху людини., де успішність професійної діяльності виступає критерієм успіхужиття [16,c.130].
Само ж професійнесамовизначення слід розглядати у єдності трьох суб’єктивно-особистісних формжиттєдіяльності людини:
вибір трудовогопростору для прикладення особистістю ресурсів трудової активності;
вибір професії;реалізація змісту трудової діяльності.
реалізація змістутрудової діяльності2.2 Фактори, які впливають напрофесійне самовизначення
На професійнесамовизначення впливають: соціальне і матеріальне становище сім’ї; рівеньосвіти батьків; випадкові фактори захоплень.
Раннє професійнесамовизначення за звичаєм пов’язане з неблагополучними сімейними умовами; знизькою успішністю у школі; з недостатньо усвідомлений вибір спеціальності.Останнє відбувається тоді, коли молода людина звертає увагу тільки на зміст ізовнішній престиж професії без розгляду інших факторів. Так, наприклад, привиборі професії геолога, її романтичності, не враховуються інші аспекти: труднощіекспедицій, їх частота і відрив від дому і близьких. Чим молодше вік людиникотра вибирає професію, тим більш вірогідно, що це вибір не самостійний, азроблений за підказкою.
Недостатньоусвідомлений вибір є і тоді, коли професії поділяються тільки на “добрі” (девсе добре) і “погані” де все погано), тобто змістовний аналіз професії непроводиться.
Затягування,відкладання само визначеності пов’язане: з відсутністю сталих інтересів абонезрілості особистості.
Як вжезазначалося, на вибір професії оптантом впливає сім’я. Сім’я, як правило,зацікавлена у професійному визначенні своїх дітей. Це виявляється в розмовахпро проблеми роботи, відвідуванні робочого місця батьків, обговорюютьсязовнішні атрибути тієї чи іншої професії [19,c.67].
На професійне ставленнялюдини впливає сам характер дитячо-батьківських відносин. Авторитарні батькиможуть не звертати уваги на інтереси дитини. Вони самі визначають, що дитині,на їх погляд потрібно, з яками вміннями йому буде легше жити. Іноді батькивибирають для дитини ту спеціальність, яку вони самі хотіли би одержати, але всилу якихось обставин не одержали. Авторитарні батьки можуть і занижуватиздібності підлітка, встановлюючи межу його прагненням [19, с.86.].
В таких ситуаціяходні діти можуть активно виразити свій протест, інші мовчазно приймаютьнастанову батьків. Тільки соціально зріла особистість може усвідомлено зробитисвій вибір. Соціальну зрілість пов’язують із засвоєнням людиною системицінностей, норм, настанов.
Цінності – цеідеї, ідеали, цілі, до яких прагне людина і суспільство. Існуютьзагальноприйняті цінності, такі як любов, престиж, повага, знання, гроші,здоров’я та ін; внутрішньо групові цінності – політичні, релігійні тощо;індивідуальні (особистісні). Цінності об’єднуються у систему, котра змінюєтьсяз віком та обставинами життя [15, с.155].
Функції цінностейрізноманітні. Вони є:
орієнтиром в життілюдини;
необхідні дляпідтримання соціального порядку і виступають як механізм соціального контролю.
Система цінностейвіддзеркалює суттєві цінності, ідеї і ідеали епохи. Дослідниками (Е.Б. Ширяєв,1987р) встановлено, що в 30-50 рр. На першому місці знаходилися – романтика тапрацелюбство. У 70-80-ті рр… перші місце зайняли практичність інаполегливість. Є.В. Васіна у 2000 році встановила, що у 1988-1990 рокивідбулися зміни в ціннісних орієнтаціях молоді у сторону індивідуальнолюдського існування, за рахунок орієнтацій, спрямованих на широку людськуспільність [18,c.344].
Багатьмадослідниками відзначається тісний зв’язок мотиваційної сфери особистості з їїціннісними орієнтаціями.В.А. Ядов, розмежовуючи соціально-психологічний тазагально психологічний підходи до дослідження ціннісних орієнтацій, зазначає,що в соціальній психології “це сфера дослідження соціалізації індивіда, йогоадаптації до групових норм і вимог, а в загальній психології – вивчення вищихмотиваційних структур життєдіяльності” [19, с.16].
За словами Б.Ф.Поршнєва [14, с.344-349], основа особистості заключається у функції вибору.Вибір припускає перевагу одного мотиву над усіма іншими. Але для цього повиннібути засади, і такими засадами є цінність, “бо цінність – єдина міра порівняннямотивів” [3, с.122].
Таким чином,вивчення мотивації професійного вибору і системи ціннісних орієнтацій молодіможе слугувати інструментом для виявлення змін, які відбуваються у відношеннідо перспектив одержання вищої освіти, професійної підготовки під впливомсоціально-економічних реалій сьогодення.
Розділ 3. Діагностика мотиваціївибору професії3.1 Огляд методик психологічногодослідження основних мотивів професійної діяльності
Аналіз та вибірметодичного інструментарію
Для виявленнямотивів і факторів вибору професії молоддю нами проведено аналіз технік іметодик, спрямованих на вивчення мотиваційної сфери і особливостей системиціннісних орієнтацій особистості.
Доситьрозповсюдженими є методики, які виявляють мотиваційну спрямованість особистості– на успіх і досягнення і уникнення невдач. Методика “Мотивація до успіху” Т.Елерса оцінює силу прагнення до досягнення цілі, до успіху. Текс опитувальникавключає 41 питання, чим більше балів набере опитуваний, згідно до ключаопитувальника, тім більш виражена в нього мотивація до успіху. Інша методикацього ж автора “Мотивація уникнення невдач”, яка дає змогу оцінити рівеньмотивації до уникнення невдач.
Загальна Методика“Мотивація успіху та боязкість невдачі” А.А. Реана спрямована на діагностикумотивації на успіх і на уникнення невдачі.
Методика“Імпульсивність” дозволяє визначити тенденції людини до прийняття рішень.Згідно до цієї методики ми можемо вияснити, чи досить обдумані рішення приймаєлюдина, чи прийняття рішень не достатньо вмотивовані і носять імпульсивний,необдуманий характер.
На наш погляддосить змістовною є “Методика діагностики соціально-психологічних настановособистості в мотиваційно-потребностної сфері” О.Ф. Потьомкіною. Методикаскладається з двох блоків. Перший блок виявляє соціально-психологічнінастанови, спрямовані на “альтруїзм-егоїзм”, “процес – результат” і дозволяєвиявити ступінь виразності соціально — психологічних настанов. Другий блоквиявляє психологічні настанови, спрямовані на “свободу-владу”, “працю-гроші”.Підсумок робиться згідно наданого “ключа”.
Методика “Ціннісніорієнтації” М. Рокича — одна з найбільш розповсюджених методик, яка основана напрямому ранжируванні переліку цінностей.М. Рокич виділяє два класа цінностей:термінальні – переконливість у тому, що якась остаточна ціль індивідуальногоіснування варта того, щоб до неї прагнути; інструментальні – переконливість утому, що якійсь образ дій, поведінки чи властивість особистості є найкращим убудь-якій ситуації.
На сучасному етапіширокого розповсюдження набувають новітні методики мотивації. Серед такихметодик, можна назвати “Тест індивідуальної мотивації (ТИМ), яка розробленаспеціалістами Центру тестування і розвитку “Гуманітарні технології” підкерівництвом А.Г. Шмельова. Тест складається з 10 шкал: Мотивація зберігання –мотивація досягнення; Внутрішня мотивація-зовнішня мотивація; Покликання іінтерес; Визначеність; Здоров’я та комфорт; Творчість та незалежність Гроші;Взаємовідношення; Подолання та ріст; Престиж. За відповідями на питання заблоками, можливо встановити рівень за кожною шкалою, а також виявити за 8шкалами середнє значення мотивації, спрямованої на трудову діяльність. 3.2 Проведення експериментальногодослідження мотивів професійної діяльності
Для проведеннядослідження нами була підібрана методом вільної вибірки група студентів з 6осіб (3 дівчини і 3 хлопця).
З досліджуванимибула проведена інструкція щодо роботи з тестовим матеріалом. За отриманимиданими була складена таблиця (див. Табл.1).

Таблиця 1. Досліджувані  Мотиви професійної діяльності  1  2  3  4 К.Ю.  14  16  12  3 В.С.  10  14  12  6 Б.М.  8  12  3  24 П.К.  14  12  15  6 А.Ю.  10  30  15  0 П.Т.  14  16  15  0
1 – мотиви власноїпраці;
2 — мотивисоціальної значущості праці;
3 – мотивисамоутвердження у праці;
4 – мотивипрофесійної майстерності.
ВЕДУЧІ МОТИВИ:
1 — мотивисоціальної значущості праці;
2 — мотивисамоутвердження у праці;
3 — мотиви власноїпраці;
4 — мотивипрофесійної майстерності.
К. Ю.В.С.Б. М.П.К.А. Ю.П.Т.
1.14 10 8 14 10 14= 70
2.16 14 12 12 1016 = 90
3.12 12 3 15 15 15= 72
4. 3 6 24 6 0 0 =39
Ведучими мотивамидля даної групи виявилися 2; 3; 1; 4,
Таким чином, післяпроведення емпіричного дослідження із групою студентів першого курсу виявилося:
для даної групистудентів ведучим мотивом є мотив соціальної значущості праці;
на другому місцімотив самоутвердження в праці;
на третьому — мотиви власної праці;
останнє місцесеред ведучих мотивів займає професійна майстерність.
Відносногендерного аспекту, то виявлено, що для всіх жінок на першому місці стоїтьсоціальна значимість професійної діяльності, а для чоловіків – характерним єколивання між соціальною значимістю професійної діяльності та професійноюмайстерністю. Вся інші мотиви виражені у меншому ступеню.
Висновки
На основі аналізуосновних теорій і концептуальних положень відносно мотиваційної сфери людини,практичного досвіду з проведення досліджень вивчення ролі мотивації і ролісистеми ціннісних орієнтацій на вибір професії можна зробити наступні висновки.
Мотивація займаєведуче місце в структурі особистості і є одним з основних понять, яківикористовуються для пояснення поведінки і діяльності людини. В психологіїмотивація позначає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які спонукаютьсуб’єкта до активності.
Система мотивів, утому числі і мотивів професійного самовизначення динамічна і змінюєтьсяпротягом усього життя. Від дитячих слабких нерозвинутих мотивів, фантазій імрій підліткового віку до мотивів сталого вибору з точки зору здібностей,інтересів і цінностей.
Існує великакількість різноманітних мотивів, які впливають на ефективність процесупрофесійного самовизначення. Поряд з економічними (гідна заробітна плата,наявність пільг) велике значення мають психологічні мотиви: самоповага,визнання оточуючими людьми, моральне задоволення роботою. Ці види мотивівбазуються на вивченні потреб людини.
Мотиваційна сфераособистості не є тільки віддзеркалюванням її власних індивідуальних потреб.Об’єктивною основою є реальні протиріччя життя, які виникають в суспільстві.
Загальний напрямокреформ економічного і соціального життя зумовив ситуацію і в галузі вищоїосвіти, в системі життєвих цінностей і ієрархії мотивів вибору професіїмолодими людьми, це зумовило вибір теми нашого дослідження.
За результатамидослідження, яке проводилося з групою студентів різних факультетів виявилося:Ведучим (головним) мотивом професійної діяльності є соціальна значимістьпрофесійної діяльності. Всі інші мотиви виражені у меншому ступеню. З цих данихможна зробити висновок, що відношення студентів до отримання вищої освіти івибору майбутньої спеціальності у сучасних соціально-економічних умовах стаєбільш прагматичним, суттєво змінюється структура мотивів і починаютьперевищувати результатуючи економічні мотиви, а професія часто стає лиш еінструментом для досягнення цих цілей.
Список використаних джерел
1.        Борис І. Мотиваційна сфера як проблемний чинникповедінки // Психологія і суспільство. -2002. — №2. -С.48-57.
2.        Вартова И.И. К проблеме диагностики мотивации //Вестник Моск. ун-та. — Серия 14. Психология. -1998. — №2. -С.80-87.
3.        Василюк Ф.Е. Типология переживания различныхкритических ситуаций // Психологический журнал. -1995. — №5. -С.120-129.
4.        Волков Б.С. Психология юности и молодости: Учебникдля вузов. — М.: Трикста, 2006. — 256с.
5.        Голобородько Є.П., Малихіна О.В. Основніпсихологічні теорії мотивації та їх значення сьогодні // Наша школа. -2002. — №3. -С.46-50.
6.        Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий.-СПб.: Питер, 2004. -701с.
7.        Ковалев В.И. Мотивационная сфера личности какпроявление совокупности общественных отношений // Психологический журнал.-1984. -Т.5,№4. -С.3-13.
8.        Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. — М.:Педагогика, 1971. -186с.
9.        Ломов Б.Ф. Методологические и теоретическиепроблемы психологи. — М.: Наука, 1984. — 190с.
10.     Мильман В.Э. Внутренняя и внешняя мотивация учебнойдеятельности // Вопросы психологии. -1987. — №5. -С.129-138.
11.     Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высш.пед. заведений в 3-х кн… — М.: Владос, 1999. — Кн.1. -688с.
12.     Орлов А.В. Развитие теоретических схем и понятийныхсистем в психологии мотивации // Вопросы психологии. -1989. — №5. -С.27-34.
13.     Основы психологии. Практикум / Под ред. — сост.Л.Д.Столяренко. -Ростов н/Д: Феникс, 2003. -704с.
14.     Поршнев Б.Ф. Функция выбора – основа личности //Проблемы личности: материалы симпозиума. — М.: Педагогика, 1969. -С.344-349.
15.     Психология: Учебник /Под ред.А. А. Крылова. — М.:Проспект, 2005. -752с.
16.     Рогов Е.И. Выбор профессии: становлениепрофессионала. — М.: Владос-пресс, 2003. -336с.
17.     Сирвачак О. На порозі вибору // Психолог. -2007. — №13-15. -С.50-52.
18.     Социология молодежи /Под ред. Ю.Г. Волкова. -Ростовн/Д, Феникс, 2001. -576с.
19.     Ядов В.А. Саморегуляция и пргнозированиесоциального поведения личности. -Л.: Наука, 1979. — 142с.
20.     Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивацииповедения человека. — М.: Просвещение, 1969. -137с.