Зміст
Вступ
Гіпноз. Факти та дефініції
Метод навіювання Марлатта(алкоголь)
Методи навіювання – наркотики
Висновок
Список літератури
Вступ
НАВIЮВАННЯ — метод психологiчного впливу на людину, розрахований на некритичне сприйняттянею слiв, думок iнших, що приводить або до вияву у людини, навiть опрiч її волii свiдомостi, певного стану, почуттiв, вiдношення, або до здiйснення людиноювчинкiв, що можуть безпосередньо не вiдповiдати її принципам дiяльностi,поведiнки
Навiювання — вплив на людину з метою створення у неї певного стану. або спонукання до певнихдiй, що розрахованi на недостатньо усвiдомлюване, некритичне сприймання
Серед методівнавіювання, що найчастіше використовуються в умовах соціальної ізоляції,виділяються такі.
По-перше,навіювання за допомогою посилання на авторитет. Тут ефект заснований наусвідомленні переваги лідерів і довіри до них та їхньої думки.
По-друге,навіювання через попередження, коли змальовується образ негативних наслідків уразі іншого вибору.
По-третє,навіювання через ідентифікацію. За його допомогою людина ототожнюється з певноюгрупою або особою, щодо якої у неї склалося позитивне ставлення.
Необхідновідзначити, що сила навіювання прямо залежить від стану свідомості людини. Вумовах місць позбавлення волі людині стає притаманною невпевненість, у неїзанижується самооцінка, її пригнічують постійні страхи, негативні очікування,виявляється слабкість логічного аналізу, в діях втрачається здоровий глузд –все це стає сприятливим грунтом для здійснення вселяючого впливу.
З цією ж метоюадміністрація місць позбавлення волі влаштовує «поголовні обшуки»,проводить влаштовує «поголовні обшуки», проводить профілактичнібесіди з «неблагонадійними засудженими», створює умови для підвищення«благонадійності свідомості засуджених».
Звичайно,профілактичні і превентивні режимні заходи, які проводяться напередоднічергових виборів, необхідні, щоб уникнути різних протиправних дій з бокуспецконтингенту, проте залишається фактом те, що такі заходи стають одночасно ісвоєрідним стимульним матеріалом «нестерпних умов відбування покарання».
Гіпноз. Факти тадефініції
Факти прогіпнабельність:
— Чоловіки іжінки однаковою мірою гіпнабельні;
— Яких-небудьвідмінностей в гіпнабельності у людей різного зросту та статури не виявлено;
— Маленькі дітинадзвичайно гіпнабельні;
— Алкоголіки,енуретики та хворі на ожиріння мають вищу середньої гіпнабельність
— Не встановленоякому-небудь зв'язку між коефіцієнтом інтелекту і гіпнабельністю;
— Люди творчихпрофесій гіпнабельніші від людей математичного складу розуму;
— Талановитіпсихотерапевти гіпнабельніші ніж їх менш обдаровані колеги;
— Що вищий рівеньтривоги, то вища гіпнабельність;
— Релігійні людигіпнабельніші атеїстів та байдужих до віри.
Гіпнотерапія таТворчість:
ПсихотерапевтРайков розробив метод стимуляції творчих здібностей за допомогою гіпнотичноготрансу. Суть методу полягає в тому, що учаснику експерименту навіювалась ідеяпро те, що він є видатним художником, музикантом, шахістом чи письменником.Твори та здобутки, що створювалися людьми, які перебували під дією цієїустановки відзначалися вищими в творчому та спортивному плані здобутками. Післятакого гіпнотичного тренінгу креативності загальний креативний потенціалособистості за звичай зростає.
Сугестологія таСпорт:
Широкого застосуваннянабули методи психологічного налаштування на досягнення високих спортивнихрезультатів в командних та індивідуальних видах спорту. Особливо слід зазначитиспортивний аутотренінг, якому навчають спортсменів і в основі якого лежить аутосугестія по-Шульцу. Але використання гіпнотичного трансу для досягнення тих чиінших спортивних досягнень заборонене на рівні з допінґом.
Гіпнотерапіянадає ефективну допомогу при багатьох захворюваннях, що входять в компетенціюклінічної психотерапії, особливо при розладах нервової системи та в клініціпсихічних захворювань. В терапії хвороб внутрішніх органів, особливо, якщо вонипов’язані з психосоматичними розладами гіпнотерапія показала свою ефективність.Ось перелік хвороб, які лікуються з використанням гіпнотерапії:
— Кардіоневроз;
— Виразковахвороба шлунку та дванадцятипалої кишки;
— Гіпертонія;
— Коліт;
— Дуоденіт,
— Функціональнийдіабет;
— Цілий рядгінекологічних захворювань;
— Порушенняерекції у чоловіків;
— Фригідність ужінок,
— Нейродерміт;
— Алкоголізм;
— Ожиріння,
— Булемія;
— Анорексія
ГіпнотерапіяЕнурезу та Заїкання:
Оскільки хворі наенурез та заїкання за звичай високогіпнабельні, гіпнотерапія показала своювисоку ефективність в лікуванні цих розладів. Особливої уваги та поширеннянабув метод лікування логоневрозів (заїкання) Вадима Шкловського.
Анестезія та Гіпноз:
Торкаючисьанестезії і аналгезії, яких вдається досягти навіюванням і гіпнозом з метоюзнеболення під час хірургічних операцій, не можна не сказати про усунення задопомогою гіпнозу перманентних болісних відчуттів, які виникають принеоперабельних пухлинах (часто непіддатливих наркотикам), при так званих«фантомних» болях, які виникають після операцій на кінцівках. Великезначення метод гіпнотичної анестезії має при таких болісних процедурах, якспинномозкова пункція, при роботі з бормашиною а порожнині рота, плевральнапункція, катетеризація і так далі. Відомо, що ще в 1843 році Еліот провівбільше 300 операцій, використовуючи гіпнотичний сон замість наркозу, який був утой час украй примітивним та небезпечним своєю побічною дією.
ГіпнотерапіяШкідливих Звичок
Під шкідливоюзвичкою можна розуміти всяку девіантну поведінку, яка повторюється та неконтролюється людиною. Клінічний гіпноз як частина терапевтичної стратегіїефективно використовується при лікуванні таких шкідливих звичок, як:
— зловживанняалкоголем і тютюном,
— неконтрольованийприйом їжі, що призводить до зайвої ваги,
— відкушуваннянігтів, — висмикування волосся,
— захопленняазартними іграми
— наркотизація Метод навіюванняМарлатта(алкоголь)
У сліпих тестахалкоголь подається у концентраціях і дозах на межі, яку люди можуть виявити.Тому умови проведення експерименту набувають критичної важливості.
Найліпшапроцедура була розроблена групою дослідників на чолі з Аланом Марлаттом —професором психології Вашінгтонського університету у Сіетлі. Група опублікуваласвої перші дані у 1973-1974 роках і з того часу удосконалювала свою методику.
Учасникирозбиваються на 4 групи: Половині сказали що вони п'ють суміш горілка-тонік Половині сказали що вони п'ють чистий тонік Половина отримала суміш горілка-тонік Сказано про алкоголь і реально пили його Сказано про тонік, але пили алкоголь Половина отримала чистий тонік Сказано про алкоголь, але пили тонік Сказано про тонік, і реально пили його
Напій кожногоучасника визначався підкиданням монети. Але монета була фальшивою — обидвісторони були однакові! Учасники спостерігали за тим, як змішувались напої.Смирновську горілку і тонік наливали з справжніх пляшок. Для тих, хто отримувавчистий тонік, але кому було сказано, що вони отримують алкоголь, у пляшці з підгорілки був дегазований тонік.
Коли горілка ітонік змішуються у пропорції 1:5, ризик, що учасники визначать алкоголь засмаком, малий. Але для впевненості учасники перед дегустацією отримували у ротдозу прискання.
Рівень алкоголю укрові як би вимірювався по видиху у електронний алкометр. Але алкометр бувпідробленим і тільки підтверджував те, що було сказане про вміст напою.
Оскільки алкогольподавався у дозах, які можуть бути помічені по внутрішнім зв'язкам, Марлатт ійого співробітники хотіли уникнути штучної ситуації, коли учасники перериваютьзвичайну діяльність, щоб зосередитися на внутрішніх зв'язках. Уникаючи листківопитування, учасникам пропонувалося прийняти участь у соціальному спілкуванні,тоді як асистенти обережно спостерігають за поведінкою і вимірюють реакції.
По закінченнюдосліду успіх з маніпуляцією напоями перевірявся шляхом опитування кожногоучасника про те, скільки алкоголю, на його думку, він випив.
Щоб зробитиситуацію як можна реалістичніше, Марлатт і його група зробили навіть «підробленийбар». По меншій мірі для відвідувача різницю між підробленим і справжнімбаром було важко помітити.
Це найбільшпереконливий метод для сліпих тестів з алкоголем. Але незважаючи на методику,що вводить в оману учасників досліду, джерела помилок все ж існують, оскількиучасники знайомі з випробовуваною речовиною. Учасники можуть впізнати смак абоефект алкоголю і подумати, що «Я знаю, що не одержував алкоголь, але моївідчуття точно такі самі». Навіяні ефекти можуть так само впливати напідсвідомому рівні через внутрішні зв'язки. От чому сліпі тести з знайомими залкоголем учасниками не можуть у повній мірі виключити всі навіяні ефекти.
Багато з сліпихтестів, результати яких опубліковані, використовували далеко не такіпереконливі, у порівнянні з описаною тут, методики. Окремі сліпі тестивикористовували метод «Стоп, сідай і зосереджуйся на внутрішніх зв'язках»(опитувальний лист). Це не відповідає реальній ситуації і зменшує цінністьдослідів.
Багато дослідженьне передбачали перевірку маніпуляцій з напоями. У інших дослідженнях перевіркапоказала, що маніпуляції були недостатніми.
На подальшихсторінках наведений огляд більшості сліпих тестів, результати яких булиопубліковані. З огляду виключені тільки експерименти з великими методологічнимипомилками.
/>/>Алкоголь і секс
Цитата з Шекспіраговорить, що алкоголь «збільшує збудження, але утруднює виконання».Деякі люди заявляють, що поміркована кількість алкоголю збільшує потенцію. Те жсаме говорять курці марихуани.
Для дослідженняцієї проблеми були виконані численні сліпі тести. У більшості дослідженьсексуальне збудження вимірювалось об'єктивними методами. На учасниках, щодивились фільми або слухали записи з сексуально-стимулюючим змістом,розташовувались невеликі пристрої, що вимірювали реакцію. У чоловіків це буломаленьке гумове кільце, що вимірювало діаметр статевого органа, а у жінок —пристрій, що вимірював кров'яний тиск і об'єм вени у статевому органі.
Експериментипереконливо показали, що алкоголь сам по собі послаблює сексуальне збудження.
Два експериментиз жінками показали зменшення збудження після споживання алкоголю. У дослідах зчоловіками прийнята доза алкоголю послабила збудження у 4 експериментах і непоказала змін у 5. В одному з дослідів чоловікам було запропонованопригнічувати сексуальну реакцію. Дослід показав, що алкоголь зменшує здатністьконтролювати її.
Висновок здосліджень очевидний: алкоголь знижує сексуальне збудження і доз, які звичайновикористовуються в експерименті (20-30 г алкоголю) достатньо, щобпродемонструвати це зниження.
Коли об'єктивнівиміри не проводяться і учасникам замість цього пропонують зосередитися навнутрішніх зв'язках, відповідь може бути обґрунтована на тлумаченні цихзв’язків. Як можна сподіватися, цей метод дає більш суперечливі результати.
У двох дослідахучасники заявили, що, отримавши алкоголь, вони відчували більше сексуальнезбудження, тоді як зроблені одночасно об'єктивні виміри показали, що насправдівсе є як раз навпаки.
У двох іншихдослідах учасники заявили, що відчули більше сексуальне збудження, коли дійсновипили алкоголь. Неясно, однак, чи було це наслідком явно недостатніхманіпуляцій з напоями.
/>/>Алкоголь і гальмування
Ряд сліпих тестівбув проведений для вивчення проблеми алкоголю і гальмування. Деякі дослідженняпо сексуальним реакціям пролили світло на цю проблему.
Дослідженняпоказали, що у людей зростає сексуальне збудження, коли вони вірять, що пилиспиртне, причому у найбільшій мірі, якщо еротична стимуляція має характер табу.Це служить ознакою того, що звичайно почуття самоповаги стримує збудження.
В одномудослідженні стимулюючим матеріалом були гомосексуальні малюнки, а також картинизґвалтування або інших сексуальних злочинів. Досвід показав, що найбільшезбудження при цьому відчули ті, хто гадав, що прийняв алкоголь і дійсно випивйого, трохи менше — ті, хто гадав, що прийняв алкоголь, а реально його не отримав,значно менше — ті, хто гадав, що не отримав алкоголь і дійсно був тверезий;менше всіх — ті, хто гадав, що не пив, а реально отримав алкоголь.
Дослідженнядозволило пролити світло на те, чому багато сексуальних злочинів здійснюютьсялюдьми, що випили. Коли люди думають, що п'яні (і, як правило, є такиминасправді), вони дають волю своїм таємним імпульсам. Звіт показав, що алкогольсам по собі не знімає гальмування.
Група зуніверситету Вісконсина використала інші методики, щоб вивчити дію алкоголю насексуальне зацікавлення.
72 молодихчоловіки були розділені на 4 групи по методу Марлатта. Навколо були розкладеніпорнографічні малюнки і учасникам було запропоновано записувати, у якій мірі,на їх думку, малюнки є сексуально збудливі. Ті, хто вважав, що пив алкоголь,вирішили, що картинки явно більш стимулюючі, ніж ті, хто вважав, що неотримував алкоголь. Алкоголь сам по собі значення не мав. Дослідники приховановимірювали, скільки часу учасники досліду тримали у себе малюнки, перш, ніжпередати їх іншому. Ті, хто вважали себе напідпитку, тримали малюнки усередньому на 2, 4 секунди довше. Алкоголь сам по собі різниці не показав.
Два додатковихексперименти дійшли до висновку, що учасники виражали більше сексуальнезацікавлення, коли вони вірили, що пили алкоголь, безвідносно до фактичноговмісту алкоголю у склянках.
Ще однедослідження, що ґрунтувалося на особистих повідомленнях, показало, що рівеньрозгальмування змінюється у залежності від сподівань і соціальної обстановки,але не від вмісту алкоголю у напої.
Одне дослідженнятакож показало, що алкоголь послаблює гальмування:
Частота малюванняна стінах була виміряна у сліпих тестах з малою дозою алкоголю (менше 10 г).Серед 29 учасників малювали на стінах 8, причому 7 з них пили алкоголь.
Недавній експериментвивчав тенденцію до ризикованої поведінки у людей, схильних до ризику («шукачігострих відчуттів») і більш обережних людей. Вони реагували по-різному,вважаючи, що прийняли алкоголь, хоч він сам не впливав на ризиковану поведінку.
Учасники займалисяна тренажерах водія автомобіля. Любителі гострих відчуттів вели себе щевільніше, коли вірили, що випили.
Обережні людиставали ще обережнішими, коли думали, що п'яні.
Споживанняалкоголю як такого не дало значного ефекту. Тоді як сліпі тести дають лишенатяк про відношення між алкоголем і гальмуванням, вивчення вживання алкоголю урізних культурах дає для цього значно більше матеріалу. Методинавіювання – наркотики
Ризикованізнання про інтоксикацію і релігія
Існують численніяскраві описи внутрішніх почуттів під час інтоксикації:
"… ДозволяєВам стиснутись за секунду до розмірів атомного ядра або розтягнутися навідстань у світловий рік через галактики..." (Тімоті Лірі про ЛСД).
«Алкоголь…переносить свого шанувальника з холодної периферії речей у їх сяючу суть»(Вільям Джеймс про алкоголь).
«Що завоскресіння з самих глибин внутрішнього духу! Що за апокаліпсис світу всерединімене!» (Томас де Квінсі про опіум).
«Час відчасу самосвідомість повністю залишає тіло, витікає і пов'язується з деякоюіншою формою — деревом, хмарою, навіть піаніно». (Роберт де Ропп прогашиш).
"… Наповнюємене почуттям необмежених можливостей, які на мить роблять мене архангелом".(Венделл Холмс про ефір).
У більшостівипадків подібні описи пов'язані з ЛСД, каннабісом або кокаїном. Іноді цеалкоголь, амфетаміни або опіати. Відчуття асоціюються з такими концепціями як «кайф»,«психоделія», «ейфорія» і «трансценденція».
Сучасна хвиляспоживання інтоксикантів почалася у інтелектуальних колах Америки у шістдесятіроки. «Психоделічні» або «трансцендентальні» відчуття булицентральним елементом. Ідеологічні лідери, такі як Тімоті Лірі або РічардАльперт твердили, що хімічні речовини (особливо ЛСД) розширюють людськусвідомість і пізнавальну здатність. Вони описували їх дії як райські відчуття.
Більшість відомихописів таких відчуттів були написані поетами і письменниками (Бодлер, деКвінсі, Хакслі). Це не збіг. Описи — це неясні, двозначні метафори, щовідповідають метафорам, відомим у поезії. У вдалих випадках читач отримуєпочуття (напевне ілюзорне), що «я повністю розумію послання автора — я самвідчував себе так само». Чим більш абстрактна метафора, тим більшеімовірність, що прихильний читач витлумачить метафору відповідним чином.
Схожість зрелігійним трансом вельми помітна. Деякі колишні лідери психоделічної культури(такі як Річард Альперт) замінили наркотики йогою, медитацією або іншиминехімічними шляхами отримання подібних відчуттів.
Релігійні сективикликають екстаз або видиво без хімічних речовин. Інтелектуали часто дивилисьна це з поблажливим скептицизмом. Коли ж шанувальники наркотиків викликаютьподібні відчуття ритуальним введенням хімічних речовин, це здається більшпривабливим. Віра у хімічний рай може сприйматися як більш інтелектуально респектабельна,ніж віра у релігійний рай.
Але чи розширюютьнаркотики людську свідомість? Автори цих захоплених описів стану інтоксикаціїтримали свій розум відкритим для почуттів і настроїв. Але більшість людей, щоприймають опіати, алкоголь або ефір не відчувають нічого, що нагадувало б цічудесні описи. Це справедливо і для ЛСД, і для каннабісу, при умові, що людина,яка їх вживала, не знала, що вони здатні викликати подібну дію. Без соціальногонавіяння і особливих сподівань більшість людей просто вважають їх діюнеприємною (див. частину 5).
Метафоричнезображення фантастичних наркотичних станів мало подібне до фармакологічнихефектів. Які механізми викликають це явище?
Люди,сприйнятливі до навіювань, використовують інтоксикант як ритуал, щоб відчути суб'єктивніпереживання, подібні тим, що отримують за допомогою мистецтва або релігії.Інтоксикант викликає почуття, що ти не такий, як звичайно. Той, хто приймаєнаркотики концентрується на своєму внутрішньому стані, викликає найширшіасоціації і витлумачує свої почуття вельми вільно. Метафори — це відмінна рисатаких переживань. Стверджують, що метафори викликають суб'єктивне почуттявдоволення, таким чином приємні почуття відсутні, поки стан не означенийчаруючими метафорами. Привабливі оповідання діють як накази, що навчаютьновачка тлумаченню фізіологічних ефектів нар-котика. «Психоделічні»ефекти, напевно, частіше за все зустрічаються серед інтелектуалів, які неспоживають наркотики щоденно. Такі відчуття мають відношення до світу мистецтва,релігії і парапсихології, але не до світу фармакології.
/>/>Фармакологічна основа «кайфу»
Всі інтоксикантисправляють численні ефекти на людський організм, включаючи дію на мозок. Згіднозагальноприйнятим поглядам, приємні відчуття, такі як «кайф» і «балдьож»— цей наслідок фармакологічних властивостей інтоксиканта. Але дослідження діїнаркотиків не підтвердило гіпотезу про те, що ті відчуття прямо відносяться дофармакологічних ефектів.
Інтоксикантиможуть, наприклад, знижувати кров'яний тиск, сповільнювати розумові процеси,погіршувати координацію рухів і т. і. Коли люди приймають ці препарати, неочікуючи «спіймати кайф», вони помічають тільки ці фізичні, фармакологічніефекти. їх не називають «кайфом» і звичайно не сприймають як приємні.
Звичайно, людиспоживають наркотики не для того, щоб погіршити координацію рухів або знизитикров'яний тиск.
Як жеспіввідносяться між собою об'єктивні, підтверджені дослідженнями властивостінаркотиків і суб'єктивні відчуття, якими мотивується споживання алкоголю інаркотиків?
Дослідженняпоказують, що фармакологічні ефекти інтоксикантів вельми неспецифічні і що ціефекти в основному нейтральні або неприємні. Суб'єктивним відчуттям, певно,сприяє ряд різноманітних механізмів.
1. Важливу рольвідіграють чисті ефекти сподівання. Декілька експериментів з алкоголем іканнабісом показали, що ефект плацебо — це потужний фактор у збудженнінаступних почуттів. Споживачі часто приймають інтоксикант у помірних дозах іефект сподівання сам по собі може викликати суб'єктивні відчуття.
2. Люди можутьнавчитися відчувати хімічні ефекти. Соціальне навіювання і практика можутьпримусити нас відчувати особливий смак (наприклад, кави, пива, тютюновогодиму). Аналогічно люди можуть навчитися відчувати внутрішні зв'язки, що викликаютьсяінтоксикантами. Це було ясно продемонстровано на прикладі експериментів Е. Вейлаз марихуаною, а також встановлено для морфіну і героїну (див. частину 5).
3. Люди можутьнавчитися витлумачувати хімічні ефекти як особливі почуття. Експерименти зепінефрином (див. частину 4) показали, що фізичні реакції як такі звичайноемоційно нейтральні. Наші позначення перетворюють реакції організму в особливіпочуття. Таким же шляхом ми можемо навчитися асоціювати внутрішні зв'язки зособливими емоціями, наприклад, радістю або розслабленням.
4. Внутрішнізв'язки можуть бути позначені як «кайф». Багато людей приймаютьморфін, розчинники і інші інтоксиканти без позначення відчуттів «кайфом»і демонстрації нестриманої поведінки. Щоб «спіймати кайф» людям требане тільки хімічний вплив, але також соціально навіяне тлумачення ефектів як приємнихі «кайфових». Відоме дослідження Бекера (див. частину 4) демонструєпроцес навіяння. Новачок відчуває деякі фізичні ефекти, які з допомогою досвідченихнаркоманів позначаються як «кайф» і вважаються приємними.
5. Якщо станпозначено як «кайф» або сп'яніння, виникають асоціації з відповіднимипереживаннями і поведінкою. Соціальна роль людини «під кайфом» абоп'яного — це роль з визначеними привілеями і меншими обов'язками.
6. Коли внутрішнізв'язки визначають хімічну дію, людина використовує ці зв'язки, щоб вимірятиступінь «кайфу». Сила зв'язків впливає на відчуття, поведінку і,імовірно, подальше споживання інтоксиканту.
/>/>«Кайф» — це не ефект, атлумачення
У деяких випадкахз використовуваними на протязі довгого часу хімічними речовинами відбуваютьсязміни у їх сприйнятті людьми — речовини починають позначатися (підштовхуватисьдо того щоб стати?) наркотиками. Каннабіс з ліків перетворився у наркотик.Амфетамін з «енергетичних таблеток» був перетворений у наркотик.Випари розчинників, які маляри вважають гидотою, стали приємним інтоксикантомдля груп підлітків.
Якщо хімічнаречовина визнана інтоксикантом (наркотиком), суспільна думка вважає це відкриттямйого внутрішніх властивостей, які були властиві препарату весь час. Але люди,споживаючи препарат і не знаючи, що він позначений як наркотик, реагують нанього відмінно від інших споживачів цього препарату. Визнання речовининаркотиком діє як самовиконувана підказка.
«Кайф»,«балдьож», сп'яніння — це вельми важливі поняття у нашому осмисленніспоживання алкоголю і наркотиків. Такі слова і поняття оформляють наші ідеї інаправляють наше розуміння оточуючого світу.
«Кайф»реально існує у нашій мові і у наших думках. У об'єктивному світі навкруг насіснують фізичні реакції, концентрації препарату в крові і різноманітнісуб'єктивні відчуття. Деякі з цих явищ класифікуються як «кайф»,який, як вважалося, описує визначене біологічне явище.
Р. Вілмот, щовивчав відношення між наркотиками і «ейфорією», пише:
"… Схильністьбудь-якого наркотика викликати ейфорію проблематична. Вона проблематична дотакого ступеню, що наркотик стає ейфоригенним через соціально і культурнонавіяне споживання. Іншими словами: наркотики не ейфоричні самі по собі, алеможуть стати такими шляхом соціалізації".
АнтропологМак-Маршалл старанно вивчив споживання алкоголю у різних культурах. Він робитьвисновок:
"… Фармакологічнадія алкоголю примушує людей відчувати себе інакше, ніж тоді, коли вони неп'ють. Дані цим відчуттям значення, саме як людина витлумачує ці почуття інаправляє свої відчуття, обумовлюються культурою суспільства, де вона живе".
У підручнику зінтоксикантів, опублікованому Е. Вейлом декілька років тому, він висловивсянаступним чином:
«Жоднаречовина не примушує людей автоматично „ловити кайф“. Людина повиннанавчитися тлумачити фізичні ефекти наркотиків, як привід для „кайфу“.Сподівання людей і суспільства примушують людей пов'язати внутрішні переживанняз фізичними відчуттями, що викликаються наркотиками. Якщо ж цей зв'язоквідсутній або переривається, люди можуть приймати величезні дози наркотика без „кайфу“.Вони відчувають тільки притуплення почуттів».
Короткий висновокможна зробити у наступному вигляді:
«Кайф»— це не фармакологічний ефект визначених хімічних речовин, а соціально навіянетлумачення фармакологічного ефекту.
Висновок
Навіювання злікувальною метою може проводитись у стані неспання (наяву), в гіпнотичномустані, а також у стані неглибокого природного і наркотичного сну. Навіюваннябуває контактним або дистанційним.
Навіювання, якереалізується безпосередньо через слово лікаря, визначають як пряме. Принепрямому, прихованому навіюванні, лікар використовує додатковий (проміжний)подразник, з дією якого хворий, як правило, і пов’язує отриманий лікувальнийефект.
При непрямому(прихованому) навіюванні лікар використовує додатковий (проміжний) подразник, зяким хворий, як правило, пов’язує отриманий лікувальний ефект. Часто прихованенавіювання є більш ефективним, ніж пряме.
Списоклітератури
1. ЛозоваВ.I., Троцко Г.В. Теоретичнi основи виховання i навчання: Навчальний посiбник.- Харкiв, 1997. — 338 с., с.49.
2. АнтонянЮ. М., Самовичев Е. Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве.– М.: Юр. лит., 2003. – С. 31 – 87.
3. ГарькавецьС. О. Психологічні особливості системи цінностей правопорушника. Дис.… канд.психол. наук. – Харків, 2001. – 17 с.
4. Политическаяпсихология / Под ред. А. А. Деркача, В. И. Жукова, Л. Г. Лаптева. – М.:Академический Проект, 2001. – 858 с.
5. ПоршневБ. Ф. Социальная психология и история. – М.: Наука, 1966. – 368 с.
6. Франкл В.Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1999. – 368 с.
7. Хохряков Г.Ф., Саркисов Г. С. Преступления осужденных: причины и предупреждения. – Ереван:Айастан, 1988. – 280 с.