Екстатичні(змінені) стани свідомості як сторона культури
Дослідженнязмінених станів свідомості в XIX — середині XX століття
Одним з першихзмінені стани свідомості досліджував Ф. Ніцше. Він виділив у людській культурідва початки: аполлонівське й діониське. Згодом вони стали розглядатися якоснова для типології культур. Аполлонівський тип, або сторона культури,персоніфікує собою торжество світла, гармонію форм і відносин, проходженнянормам і встановленням культури, прагнення до досконалості й піднесенихпочуттів. Діониський тип культури (або аспект у її функціонуванні) відрізняєтьсяневрівноваженістю, одержимістю в поводженні, яскравим проявом почуттів,емоційною відкритістю, екстатичними станами, діями, що йдуть врозріз ізкультурними нормами. Це своєрідний бунт емоцій проти розуму.
Дану класифікаціюпри дослідженні культур використовували Р. Бенедикт (замальовки традиційнихсуспільств), К. Юнг (аналіз історичних психологічних типів) і інші. З аналізомдіониського елемента в історії культур зв'язане вивчення феноменів осяяння,містичного досвіду, інтуїтивного мислення. Широко відомі випадки містичнихбачень, що відбувалися з відомими релігійними діячами (Магомет, Св. Тереза, Ж.Д’Арк). У цих баченнях їм була доступна істина одкровення, отримана ними шляхомосяяння, інтуїтивного проникнення в суть речей, а не за допомогою досвідченогознання.
Довгий часздавався, що екстатичний аспект функціонування культур, — це явище, властивеархаїчним суспільствам і деяким культурам східної користі (буддійської абодаосійської орієнтації). Стосовно європейської цивілізації з їїраціоналістичною традицією — це минулий етап історії. Положення істотнозмінилося з кінця 60-х років, коли в західноєвропейській культурі відбувсяперехід від тотального панування раціонально-практичного відношення додійсності до почуттєвого типу сприйняття, найважливішою особливістю якого булорозкріпачення тілесних сил індивіда (ліквідація Понад-Я — по психоаналітичнійтермінології) і особистісне духовне самовдосконалення. Виниклимедитативно-споглядальні методи розвитку здатностей. З'явившись у молодіжнихрухах у рамках так званої контркультури розвинених країн Заходу, ця тенденція(або стиль у культурі) одержала масове поширення.
З розвиткомрок-культури звичайними стали колективні входження в транс на концертах зірокестради, що представляє для культурологів найцікавіший об'єкт дослідження.Часом біля ста тисяч чоловік бувають охоплені єдиним ритмом і почуттям захвату,бачачи свого кумира. У сучасній культурі поширилися явища одержимості впоклонінні ідолам спорту, рок-музики й кінематографії. Тим самимпідтверджується загальність екстатично-емоційного аспекту для всіх культур.
Таким чином,будь-яка культура являє собою єдність діониського і аполонівського(гармонічного) засад. У зв'язку із цим Б. Рассел мудро висловився про роль діониськогоелемента культури, без якого життя було б нецікавої, «але його присутністьробить її небезпечної. Розсудливість проти пристрасті — це конфлікт, щопроходить через всю історію людства. І це не такий конфлікт, при якому миповинні ставати цілком на сторону лише однієї з партій». Довгий час цясторона культури розглядався лише як курйоз, екзотики або як патологічні явища,що відбуваються на шкоду нормальним станам тіла й духу (як це було в Е.Тайлора). Положення істотно змінилося з появою робіт К. Юнга: стан трансу вінзробив предметом наукового аналізу, виділивши особливий тип світосприймання — інтуїтивне мислення як необхідний елемент культури людства.
Загальнонауковаситуація в цій області вивчення культур остаточно змінилася після виходу книгиУ. Джеймса (1842 — 1910) «Різноманіття релігійного досвіду» (1910), уякій містичні стани свідомості стали одним із центральних предметівдослідження. Джеймс виділив чотири основних ознаки таких культурних явищ: інтуїтивність,короткочасність, бездіяльність волі. Учений досліджував різні форми містичнихстанів свідомості. До них ставляться стани, штучно викликані алкоголем іанестезуючими речовинами, наркотиками, і спонтанні містичні стани, навіянікрасою природи, сприйняттям музики. Крім цього, він досліджував релігійні формимістичних станів, що зустрічаються в буддизмі, суфізмі (один із плинів ісламу),«космічне» свідомість і стани, що супроводжують практичним заняттям уйогу.
У. Джеймс — супротивник абсолютизації раціоналістичного погляду на мир, приниження ролі емоційногоаспекту в історії культури. «Взагалі ж роль містичних станів, — писав він,- зводиться до того, що вони надають значення звичайним даним свідомості. Вониявляють собою збудників духовної життєдіяльності, подібно почуттям любові йчестолюбства; це благодать, що опромінює новим світлом наш старий мир іобновляє наші життєві сили».
На самому початкуXX в. у Німеччині була опублікована книга Т. Ахелиса «Екстаз і його роль укультурі». Вона стала відомої після виходу книги У. Джеймса й актуалізаціїданого предмета вивчення. Т. Ахелис описав різноманітні екстатичні стани йвисловив думку про функцію, що соціально-компенсує, містичні рухи. У Швеції в1924 р. З. Линдерхольм висунув гіпотезу про те, що екстатична тенденція маєглибокі коріння в щиросердечній організації людини.
У наступні рокице культурне явище вивчали американський психолог Дж. Лейба, автор книги «Психологіярелігійного містицизму» (1925), шведський учений Т. Аандра, що написавкнигу «Психологія містицизму» (1926), і представники французькоїпсихоаналітичної школи Жане, насамперед сам Жане, що видав двотомну працю «Міжтривогою й екстазом» (1926 — 1928).
Нові аспекти увивченні екстатичних станів з'явилися у зв'язку з накрапувати аналізом цьогофеномена в психологічній антропології починаючи з 60-х років. Важливоюособливістю такого підходу було використання поняття «змінені станисвідомості», що описує всі види містичних станів. Необхідно відзначити, щоособливі стани стосувалися не тільки свідомості, але й організму людини,особливостей його функціонування. Антропологи аналізували змінені станисвідомості (надалі ЗСС) не тільки як стану індивіда, але і як аспект культури,що виражався в специфічних ритуалах і в культурній традиції.
Змінені станисвідомості й компенсаторна функція сучасної культури
Із середини XX в.у сучасній індустріальній культурі відбулися зміни. Вони виразилися, зокрема, ів тім, що істотно ослабнув вплив релігії (християнства) як регулятивної сили,що здійснює психотерапевтичну, компенсаторну функцію в культурі. Класичнірелігії були помітно потіснені в цій області культами як політичними (культвождя), так і містично-екзотичними. Значну роль у виконанні компенсаторноїфункції заповнення дійсності (розради) грає сучасна масова культура у виглядідоля — і поп-музики, кіно, спорту. Індустріальний розвиток, всі зростаючий темпжиття, технократична ідеологія не дають людині можливості задовольнити своїпотреби в спілкуванні, самотності, приналежності до спілки. У процесі праці насучасному підприємстві людина реалізує ті свої здатності, які необхідні тому абоіншому виду виробництва матеріального або духовного.
Нерідко це можутьбути лише рухові навички або контролююча функція в постійно стресовій ситуації(авіадиспетчер, диспетчер на АЕС, обслуговування різних автоматизованихсистем). І тут зовсім зайві щиросердечні пориви людини, його почуття. Емоціїоголошуються чимсь другосортним, придушуються різними способами. Це привело дотого, що в країнах Заходу придушення емоцій стало невід'ємною рисоюповсякденного життя. На думку німецького етолога И. Ейбесфельдта, «проблемаприйняла такі масштаби, що люди вже стурбовані своєю нездатністю спілкуватисянавіть із близькими родичами...»
У традиційнихсуспільствах (і в трохи більше ранню епоху в сучасні) дефіцит спілкування,емоційності багато в чому переборювався в колективних ритуалах. Їхнімнайважливішим наслідком була психотерапевтична компенсація, що складається увиробленні комунікації, об'єднанні людей, у подоланні самітності, тривожності,відчуженості, що давала почуття приналежності до групи: соціальної, конфесіональної.
У сучасну епохуодну з форм подолання дефіциту спілкування й емоційного відчуження, знаходженняспільності можна спостерігати на концертах рок-музики. Нерідко тут же можнапобачити колективне входження в транс. У зв'язку із цим варто звернути увагу нахарактерні деталі — на ритмічні рухи тіл слухачів і на руки, підняті надголовою, що аплодують у такт музиці. Точно так само входять у трансмолокани-стрибуни, п'ятидесятники, у яких багатогодинні молитви супроводжуютьсяпідняттям рук. Безумовно, не завжди й не все те, що відбувається на концертахрок-музики, сприяє «реалізації деструктивних імпульсів укультурно-прийнятних формах». Буває й навпаки — агресивне поводженнястимулюється. Це своєрідна плата за придушення емоцій. Тому що «людина неможе й не повинен заперечувати свої почуття, якщо ж він заперечує їх,суперечачи своїй природі, те тепер уже він не може затверджувати їх інакше, якнегативним суперечної собі виродливим шляхом...»
З 1988 р. уМанчестері почалося нове захоплення: танцювальні марафони із уживаннямстимуляторів. Довільні колективні рухи, що тривають ніч безперервно, знімаютьутома після монотонного робочого тижня. За словами одного з піонерів даногоруху, це зовсім особливе почуття звільнення, що викликає відкритість ідружелюбність, людина почуває себе немов у плем'ї.
Розкріпаченняемоцій, звільнення на час від стримуючих етнокультурних механізмів,розслаблення й одночасне шаленство в прояві почуттів — все це було в різніперіоди історії європейських країн (вакханалії в Древній Греції, карнавали, рухвідьом як специфічна форма екстатичних ритуалів і т.д.).
У сучасних жеіндустріальних країнах з'явився «психоделічний рух», або «психоделічнакультура». Був заснований журнал «Психоделічний огляд» і навітьутворилася «Міжнародна федерація внутрішньої волі». Один знатхненників створення такої «культури» Т. Лірі експериментував ізЛСД із метою вивчити особливі стани свідомості, подорожі в глибинипідсвідомості. Він же почав спробу організувати свого роду релігійнийнаркотичний культ. В області музичної культури з'явилася тенденція до створенняпсиходелічної музики, що найбільше яскраво була реалізована у творчості групи «ПинкФлойд».
Безумовно, цейаспект культури індустріальних країн не зводився тільки до експериментування знаркотиками-галюциногенами з метою розширення свідомості. Його основний змістскладалося в появі небувалого інтересу до східних систем філософії (даосизм, дзен-буддизм,філософія) і до ритуальної практики споглядання (медитація). Чимале значеннятут також зіграло поширення східних систем бойових мистецтв (конфу, ушу,карате), популярних у кіномистецтві.
Характеристиказмінених станів свідомості як явища культури
Приступаючи доаналізу даного феномена, ще раз підкреслимо, що ЗСС є єдність суб'єктивнихвідчуттів людини й внутріорганічних перетворень. Вивчення ЗСС складається впошуках змісту станів трансу й екстазу в різних вимірах (на культурному,біологічному, рівнях). Виділимо найбільш фундаментальні дослідження в ційобласті. Насамперед назвемо колективну працю, виконана під керівництвом Е.Бургиньон, «Релігія, ЗСС і соціальні зміни» (1973), дослідження В. ЛаБарре «Галюциногени й шаманістський корінь релігії» (1972), Р. Принса«Шаманизм і ендорфіны: гіпотези для синтезу» (1982), Б. Лекс «Нейробіологіяритуального трансу» (1979), Н. Хольма «Вивчення екстазу в XX в.»і ін.
Найбільшрізнобічні й різноманітні дослідження належать американському антропологові Е.Бургиньон. Ця тема стала центральної в її творчості з 1947 р. Вона — авторцікавих гіпотез, що стосується культурні, соціально-економічного призначення йпсихологічний зміст екстатичних станів у житті різних народів.
Е. Бургиньон усвоїй книзі «Психологічна антропологія» (1979) виділяє наступніособливості ЗСС: зміни у відчуттях, сприйнятті, мисленні, втрата відчуття часу,контролю, зміна у вираженні емоцій, сприйнятті свого власного тіла, звуженняабо розширення границь «Я» (наприклад, акцентоване почуття єдності злюдьми, природою), розчинення власного «Я».
Перерахованимознакам відповідають релігійний і сексуальний екстаз, ритуальний транс, стангіпнозу, сон в активній фазі, коли ми бачимо сни, стан просвітління, осяяння всхідних культурах, відчуття, випробовувані людиною в кризових станах (передсмертю), стану, пережиті в медитації, а також комплекс явищ, названийамериканським психологом А. Маслоу вищими переживаннями. До них ставлятьсякомплекс відчуттів, сприйманих людиною в результаті або в процесі діяльності:вищі крапки творчого переживання, натхнення, миті екстазу від сприйняття красиприроди й духу.
Нерідко виникаютьзаперечення проти об'єднання настільки різнорідних явищ, особливо сну, в однеціле. Варто розглянути, чи відповідає цей феномен ознакам зміненого станусвідомості (мається на увазі та фаза сну, у якій ми бачимо сновидіння). Чизмінюються в сні наші відчуття, наприклад, наше власне тіло, сприйняттяособливих, невідомих наяву станів? У сні людина може літати, не почувати своготіла. Чи втрачає людина почуття часу в сновидіннях? Такі явища спостерігаються.Чи можемо ми контролювати своє поводження в сні? Не завжди.
Ще одна важливаознака ЗСС — втрата критичності. У сні ми дуже часто віримо в дійсність щовідбувається й емоційно переживаємо його. Хоча іноді втручається раціональне «Я»- «я ж сплю» або виникає бажання прокинутися, вийти з неприємної ситуації.Важливо при цьому помітити, що позбавлення сну або регулярний короткостроковийсон — один з елементів техніки введення в транс у традиційному суспільствіпоряд із сенсорним голодом, фізичним стресом, ритмічною музикою й танцями.
Цікаво, що навмисневходження в ЗСС може досягатися прямо протилежними способами: відсутністюемоційних вражень, тишею й надлишком емоційної активності. При триваломунедоліку сну організм людини як би компенсує, доповнює, задовольняє своїпотреби баченнями наяву або ЗСС у якій-небудь іншій формі. Те ж саме стосуєтьсявідчуття людей, довгий час позбавлених сенсорної інформації (тривалі подорожі,перебування в сурдокамері, у космічних польотах). Вони можуть чути музику,голоси людей тощо, що не рідкість в екстремальних умовах. Як приклад впливусенсорної депривації, позбавлення спілкування людини у важких природних умовах,приведемо відчуття Х. Риттер, яка провела 60 діб в умовах полярної ночі на Шпіцбергене.У неї часто виникало почуття загальної гармонії, особливого змісту навколишньогосвіту. Вона почувала, що як би злилася із Всесвіту. У неї розвивався станлюбові до цієї ситуації, що супроводжується галюцинаціями. Цю любов вонапорівнювала зі станом, що випробовують люди при прийманні наркотиків абоперебуваючи в релігійному екстазі. Цілком можна припустити, що таким способомлюдина захищається від перенапруг і стресів, коли спрацьовує психологічнийзахист.
У традиційнихсуспільствах екстатичні ритуали є своєрідною вакцинацією проти психозів іневрозів, підвищують психологічну стабільність спільності шляхом навмисноговикликання одержимих, за формою подібних з патологією, станів. Але призначення ЗССможе бути й менш глобально — воно складається в подоланні дискомфорту, розладуіз самим собою й іншими, підвищеної дратівливості. Сон же знімає дисбалансованність.Зміст такої реакції людини складається в компенсації, своєрідному доповненнітого, чого не вистачає йому для нормального функціонування в тих або іншихумовах. Цим підтримується психологічна стабільність і активізуються енергетичнірезерви людини.
У сучасномусуспільстві постійно відтворюються умови, необхідні для входження в ЗСС: цесенсорний голод, фізичний стрес, відчуження людини від людини, недолікемоційного спілкування. До цього треба додати блокування емоцій із благословеннятехнократичної ідеології. Емоції, що є енергетичним фундаментом людини, шукаютьобхідний спосіб вивільнення, що, як правило, веде не до гармонізації, а дорозбалансування відносин індивіда із самим собою й з оточенням. Це виражаєтьсяв агресивності, ворожості стосовно навколишньої, може приводити допсихологічних розладів, аж до психозів. Нерідко нереалізована енергія вдаряє повнутріорганічним автоматично регульованим процесам, що приводить до порушенняїхнього нормального функціонування й до різних патологій (кардіологічних,виразці шлунка й т.д.).
Одна з функцій ЗСС- протистояти патологічним тенденціям, прагнути перебороти нерозуміння,неузгодженість, десинхронізацію людини із самим собою, з навколишніми, розвитиздатність до спілкування. Інакше кажучи, сформувати здатність людини досамореалізації закладених у ньому можливостей. Саме так розуміє завданняпсихотерапії (найважливіша роль тут приділяється ЗСС) А. Маслоу. Він думає, щоосновна мета всіх видів терапії — самоактуалізація, граничним вираженням якої є«вищі переживання», «миті екстазу, які не можна купити». Укнизі «Мотивація й особистість» А. Маслоу так описує враження людейпро вищі переживання: «звуження поля зору, одночасне почуття припливу силі ні із чим не порівнянної безпорадності, відчуття піднесеного екстазу, втратиорієнтування в часі й просторі й, нарешті, свідомість того, що відбулося щосьдуже важливе й значне, коштовне».
Істотна рисавищих переживань — досягнення більшої цілісності у внутріорганічномуфункціонуванні людини й інтеграції між індивідом і зовнішнім миром. Імовірно, — думає Маслоу, — вищі переживання є величезна інтенсифікація будь-якогопереживання, у якому є присутнім втрата «Я» або його границь, абозабування себе й замилування музикою або мистецтвом. Однієї з найважливішихрис, необхідних людині для досягнення гармонії, Маслоу вважає почуттяпрекрасного, формування якого повинне бути надзадачею навчання.
Навчити людиничути й бачити красу, співпереживати її у творах мистецтва — саме на цій основіможливий один з видів психотерапії, що використовує механізми, які закладені всприйнятті мистецтва. Людина, сприймаючи твір мистецтва, співпереживає, стаєспівучасником дії. Він у якімсь змісті поринає в потік описуваних абопоказуваних подій, повністю віддаючись що відбувається. Він на час частку свого«Я» приєднує до "іншому".
Вплив мистецтваподібний передгрозовому стану. Один із кращих символів впливу, що просвітлює,мистецтва — фінал фільму А. Тарковського «Андрій Рубльов». Післяболісних творчих пошуків головного героя, життя, повної страждання, — гроза йтеплий легкий дощ, підсвічений сонцем. Ця сцена несе в собі гармонійнийпочаток, символізує блаженство, і глядачі відчувають легкість і просвітління.
Взагалісприйняття творів мистецтва, насолода ними в їхніх пікових формах також є ЗСС,вище переживання, у багатьох рисах відповідному визначенню, наведеному раніше.От як описує вплив музики Л.Н. Толстой в «Крейцерової сонаті»: «Музиказмушує мене забути себе, моє щире положення, вона переносить мене в якесь інше,не своє положення… Вона, музика, відразу, безпосередньо переносить мене в тойщиросердечний стан, у якому перебував той, хто писав музику».
Мистецтвогармонізує почуття, вносить певний порядок у душі. Нерідко твору мистецтваприводять людини в стан блаженства. І для цього не завжди необхідний Бетховенабо Толстой. Потрібно емоційне співзвуччя внутрішньому стану людини, узгодженняміж ним і твором мистецтва в класичній або сучасній формі.
Ейфорія,блаженство (екстаз) — неодмінний елемент майже всіх ЗСС, хоча й не завжди.Зосередимося на відчуттях людини, що випробовує вищі переживання, блаженство.Цей ряд переживань із всі зменшуваної екстраверсією закінчується станамиекстатичного щастя, коли «Я» цілком захоплене почуттям, коли всуб'єктивному сприйнятті зникає зовнішній мир, коли людина перебуває поза часомі поза простором, вона «поза собою» (точна назва слова «екстаз»).
Механізм діїекстатичних станів у культурі і його біологічні підстави недавно, до середини60-х років, екстатичні стани розглядалися тільки як патологічні. Але зрозвитком психологічної науки й антропологічних досліджень, більшої уваги довнутрішнього миру людини, під впливом філософських і релігійних навчань Сходувідношення до них змінилося. Звичайно, такі стани можуть бути ознакоюпатології, психічної дисфункції людини. Але не завжди їхня наявність означаєпатологію. Питання про норму й патологію повинен вирішуватися не догматично, аситуаційно, тому що нормальне поводження людини не є незмінна якість, афункція, що залежить від конкретно історичної, етнокультурне — і біологічнообумовленої ситуації.
Як негативнімоменти екстатичних станів приводять положення про те, що емоційне порушенняпридушує вищу психічну діяльність, звужує свідомість до вузького кола подань,пов'язаних з емоцією. Остання домінує, сприйняття зовнішнього миру вимикаєтьсяабо спотворюється. Але що відбувається потім?
Згідно О. Ухтомському,«центр, близький у своєму порушенні до кульмінації, від додатковогороздратування буде впадати в гальмування». Інакше кажучи, з активногостану людина перейде в пасивне, розслаблене, а людині епохи НТР це часто простонеобхідно. Через поломку механізму переходу з активного в пасивний стан інавпаки відбувається багато захворювань: безсоння, депресія й т.д. Виходячи зконцепції Ухтомського, саме домінанта — найважливіший принцип поводження йреагування людини (у тому числі й в емоційній сфері), які визначаютьсяз'єднанням етнокультурного досвіду й наявної ситуації.
Наш же мозок — це«дивний апарат, що представляє собою безліч змінних органів, щопереміняються, попереджувального сприйняття, передчуття й проектуваннясередовища. Процес же зміни органів досягається за допомогою утвореннядомінанти й гальмування іншого мозкового поля» Домінанта поєднує комплекссимптомів у всім організмі — і в м'язах, і в секреторній роботі, і в судиннійдіяльності. Домінанта є сукупність центрів з підвищеною збудливістю на різнихрівнях головного й спинного мозку, а також автономної системи.
Спогад домінанти- це поновлення в організмі всього комплексу явищ на всіх рівнях. При такомурозумінні загальфізіологічного процесу стає ясний загальний механізм,можливість, необхідність і підстави перемикання людини від однієї формидіяльності до іншої. Порушення одних центрів викликає гальмування інших. Перепорушеннягальмує домінанту. Саме цей принцип покладений в основу терапії аналітичноготипу: «з надлишком» пережити неприємний епізод, що мав травматичнінаслідки.
Травматичніситуації минулого — загальмований психофізіологічний зміст попередніх домінант,які пішли в підсвідомість і їх необхідно погодити із сьогоденням. Пережитідомінанти не завжди негативні. Пережиті заново самі щасливі події в життілюдини дають йому можливість вийти з важкої або екстремальної ситуації. Такимчином, пам'ять про минуле може допомогти людині. Ще один варіант використаннядомінанти — формування уявлюваної домінанти з позитивним емоційним фарбуваннямі співпереживання її. У цьому полягає основа психотерапії.
Отже, можназатверджувати, що екстатичні стани необхідно розглядати не тільки якпатологічні. Вони відіграють певну роль у функціонуванні людини як членаспільності. Одна з найважливіших функцій ЗСС — релаксація, тобто перехід зактивного, збудженого стану в пасивне. Екстатичні ритуали допомагають досягтиоптимального співвідношення самітності й спілкування як найважливіших потреблюдини. Потреба в самітності складається у виборчому контролі доступу до «Я»,тобто до відкритості або до закритості для соціальної й фізичної стимуляції. Утрадиційному суспільстві в етнокультурної традиції укладені способибалансування станів «самотність — спілкування», тобто регулюютьсявідносини «Я — інші». Суспільство компенсує максимальну відкритістьтрадиціями, пов'язаними з тимчасовою ізоляцією. І, навпаки, у культурах змаксимізацією самотності, наприклад на Сицилії, це компенсується розкріпаченимповодженням, наприклад на карнавалах. ЗСС, розглянуті як домінування емоції,також є способом регуляції відносини «Я — інші», що має складнийдвоїстий характер. З одного боку, коло подань звужується до однієї емоції,вираженої певним комплексом відчуттів, і гальмуванням іншого. З іншого боку,розширюються границі «Я», зростає прагнення до спілкування,згуртованості з учасниками ритуалу, єднанню із природою.
Погоджені діїлюдей, досягнення комунікації, розуміння, тобто оптимальна реалізація відносин «Я- інші», є основа функціонування будь-який етнокультурної спільності.Найважливішим аспектом тут представляється специфіка цього процесу всуспільстві, обумовлена особливостями соціального типу діяльності: людинавпливає не тільки на матеріальні предмети, але й на ідеї, образи, поняття.Фундаментальною властивістю людської діяльності є мета, дія за ідеальноюсхемою, плану і їхнє втілення в духовній або матеріальній дійсності. Такийспосіб дії припускає винесення в поза людиною результатів його індивідуальноїдіяльності в об’єктивних формах: усного мовлення, у вигляді мистецтва, втіленняідей у матеріальній формі.
Результати праціперетворюються в посередників, можна сказати медіаторів, між людьми даноїспільності. Але головне при культурному способі діяльності полягає в тому, щодосвід не закований усередині індивіда — він стає надбанням інших, соціальнимдосвідом. Саме на основі дії можливе розуміння між людьми, збереження традицій,історична наступність. Саме завдяки йому збереглася культура вже давно зниклихцивілізацій.
Важливо, щоідеально-предметні результати духовної діяльності, що існують у достатньомуступені незалежно від індивіда (вплив словом, мистецтвом, системами масовоїкомунікації й т.д.), мають зворотну силу впливу на людину, на формування її внутрішнього«Я». Людина, маючи універсальну природу, не може реалізувати всі своїможливості, прагнення й т.д. Здатність незалежно маніпулювати образами в уяві,співпереживати в процесі сприйняття мистецтва дає можливість компенсувати те,що людина не може реалізувати в дійсності. Уміння уявити себе іншим, бути вролі іншого є основа ряду психотерапевтичних прийомів. В ЗСС, в екстатичнихритуалах розширюються границі «Я», людина на час стає іншою., перевтілюється.
Література
1.Рассел Б. Історія західної філософії. — К., 1999
2.Джеймс У. Різноманіття релігійного досвіду. — К.,1993
3.Эйбл-Эйбесфельдт И. Общественное пространство и егосоциальная роль // Культуры. 1983. № 1. С. 119
4.Дерябин В.С. Психологія особистості й вища нервовадіяльність. — К., 2000
5.Ухтомський О.О. Вибрані твори. — К., 1997
6. Аграйл М. Психологія щастя. — К., 1990