--PAGE_BREAK--Тхеквондо – це науково-обумовлений спосіб використання свого тіла в цілях самооборони, котрий дозволяє в результаті інтенсивних фізичних та духовних тренувань розширити діапазон індивідуальних можливостей людини.
Тхеквондо – вид корейського бойового мистецтва, незнаючий собі рівних за міцністю та ефективністю техніки. Дисципліна, техніка та дух цього мистецтва є засобами розвитку почуття справедливості, гуманізму та цілеспрямованості у людей, котрі займаються ним.
Саме слово “тхеквондо” означає систему духовного тренування та техніку самооборони без зброї, поряд з виконанням ударів, блоків та прижків, які виконуються голими руками й ногами для ураження одного чи декількох суперників (Цой Хонг Хи, 1993).
Отже, тхеквондо – це вид бойового мистецтва, включаючий в себе стиль мислення та образ життя. Тхеквондо, зокрема, розвиває духовну культуру. Воно відоме, як один із засобів розвитку та підвищення емоційних, перцептивних та фізіологічних якостей, котрі надають можливість молодому поколінню незалежно від віку, соціального статусу та статі самовдосконалюватись.
1.3. Методи та методики дослідження функціональних станів
В психологічній практиці діагностика функціональних станів частіше всього проводиться на основі оцінки успішності виконання певного виду діяльності. При цьому аналізується динаміка показників кількості, якості та швидкості виконання завдання, а також зміни відповідних психологічних функцій. В якості предмета аналізу може виступати спортивна діяльність людини (тренування). Основними показниками зміни станів в цьому випадку будуть відхилення кількісних та якісних показників ефективності тренування, головним чином за їх зовнішними проявами (Вернон Х.М., 1985). Але зовнішні признаки динаміки ефективності праці залежать від безлічі різноманітних причин, котрі не мають прямого відношення до зміни функціонального стану. Тому основним психологічним засобом діагностики є використання коротких тестових завдань, описуючих ефективність різних психічних процесів при рішенні відповідних задач. В цьому випадку проблема оцінки функціонального стану виступає як типова психометрична задача – описати та кількісно оцінити порушення досліджуваних психологічних процесів, які відбулись під впливом певних причин (Анастази А.,1982).
Для діагностики функціональних станів може бути використана практично будь-яка з розроблених в експериментальній психології методик, оцінююча ефективність процесів сприйняття, уваги, пам’яті, мислення та ін. До їх числа відносяться коректурна проба Бурдона, таблиці Шульте, комбінаційний метод Еббінгауза, метод парних асоціацій, методики безперервного рахунку Крепеліна. Вони вважаються достатньо ефективними та складають основний арсенал використовуваних психологами засобів (Психическое утомление,1981).
До типових психометричних процедур слід віднести також тести визначення абсолютних та диференційних порогів чутливості в різних модальностях, визначення критичної частоти злиття миготінь (КЧЗМ), аналіз динаміки послідовних образів (Балонов Л.Я., 1971).
Другою групою психометричних методик, не завжди чітко диференційованої від фізіологічних, є аналіз динаміки різних проявів рухової активності людини. Поряд з міцною фізіологічною базою вивчення цих характеристик, перед усим, міографічними дослідженнями, існують різноманітні психологічні методики аналізу (Девишвили В.М., 1979).
Традиційними поведінковими прийомами діагностики є різні варіанти степ-тесту та теппінг-тесту. Найбільш великою є група методик визначення часу реакції при виконанні різних сенсомоторних завдань (Бойко Е.И., 1964). Виділяючі при цьому в моторному компоненті відповіді латентна та власне виконавча частини дозволяють звернутись до змісту механізмів процесів прийняття рішення, регуляції рухового акту та ін. (Нейрофизиологические исследования в експертизе трудовой деятельности, 1978).
Існує ще один клас методик, що використовуються для дослідження функціональних станів – це методики суб’єктивної оцінки.
Перспективність використання в діагностичних цілях суб’єктивних методик пояснюється різномаїттям проявів симптоматики різних станів від відчуття втоми до специфічних змін самоаферентації, виникаючих в незвичних умовах діяльності (Горбов Ф.Д., Вопр. психол., 1971, №5). Розробка даної групи методик відбувалась змістовно вивчаючи симптоматику досліджуваних станів та виділяючи два основних методичних напрямків: методу опитування та методу шкалування суб’єктивних хвилювань, котрі в певному розумінні можна розглядати як послідовні етапи підготовки діагностичного тесту (Ханин Ю.Л., Теор. и практ.физ. культуры,1977, №8). Основний напрямок розвитку методик суб’єктивної оцінки пов’язаний зі створенням складних багатофакторних тестів, котрі грунтуються на використанні сучасного математичного апарату та звернення до даних, накопичених в традиційних сферах використання шкалування (Леонова А.Б.,1984).
Також для вивчення функціональних станів використовують міокинетичну психодіагностику.
Міокинетична психодіагностика (МКП) – це графічний метод діагностики особистості, який виявляє “психічний скелет” індивіда, тобто його темпераментні та характерологічні схильності. Шторх назвав “міопсихічними” всі установки, пов’язані з психомоторною адаптацією індивіда до оточення; ці установки ніяк не проявляються в діях індивіда на стадіях так званого “конативного” циклу, але стають очевидними при дослідженні тонусу м’язів, котрі забезпечують фіксуюче положення тіла (Мира-и-Лопес Е., 19).
Принцип міокинетичної діагностики
Принцип міокинетичної діагностики полягає в наступному: якщо запропонувати досліджуваному здійснювати коливальні рухи невеликої амплітуди вздовж основних осей простору без контролю зору, можна буде спостерігати систематичне відхилення цих рухів, яке дозволить визначити домінуючу групу м’язів, котра, в свою чергу, вкаже на ціль мимовільних рухів індивіда. Якщо, наприклад, у досліджуваного домінує установка на втечу або підкорення, у нього спостерігається напруження м’язів, відповідальних за ці рухи, та м’язів-антагоністів.
Принцип міокинетичної дисоціації
Цей принцип був введений за порівняльними спостереженнями В. Вульфа за виразом обличчя, жестами та рухами правої та лівої частин тіла. Багато авторів підтвердили, що кожній людині притаманна домінуюча частина тіла (зазвичай права, тому що вона відповідає лівій півкулі головного мозку, де знаходяться основні структури, відповідальні за мовленеві процеси). Домінуюча, чи ведуча, частина (права у правші, ліва у лівші) більш розвинена, більш нестабільна, але в той же час в більшому ступені піддається контролю свідомості, чим неведуча. Рухові прояви тієї сторони тіла, яка функціонально більш розвинена з практичної точки зору, демонструють скоріше актуальні та характерологічні установки й цілі індивіда, в той час як прояви неведучої сторони в більшому ступені пов’язані з інстинктивними темпераментними стереотипами реагування.(Мира-и-Лопес Е., 19).
Отже, стан людини неможливо описати як просту зміну в протіканні окремих функцій або процесів. Принципи системно-структурного аналізу діяльності, що лежать в основі сучасного трактування функціональних станів, конкретизуються в постановці кожної з розглянутих проблем. По відношенню до задач визначення та типологізації різних видів функціональних станів це виражається в спрямованості на виявлення специфічних порушень та відхилень, що формуються під впливом комплекса зовнішніх та внутрішніх причин.
Історично спостерігається тенденція щодо вивчення функціональних станів у людей, що займаються східними єдиноборствами.
В методичному плані системно-структурний аналіз орієнтується на використання комплексних методик дослідження, які дають можливість одночасно досліджувати стан людини за допомогою кількісно різних показників.
РОЗДІЛ ІІ. Експериментальне дослідження впливу функціональних станів на розвиток особистості
2.1. Характеристика експериментальної та контрольної групи, а
також етапів дослідження
Метою даного дослідження є виявлення зв’язку між функціональними станами людини та особливостями й якостями особистості. Для реалізації даної мети були здійснені наступні етапи дослідження:
1 етап: формування вибірки дослідження;
2 етап: розробка методичних підходів щодо виявлення зв’язку між функціональними станами людини та розвитком особистості;
3 етап: проведення дослідження;
4 етап: аналіз та інтерпретація результатів.
Базою дослідження стали Дитячо-юнацька спортивна школа “Юність – 1” та психолого-педагогічний факультет Полтавського державного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.
Загальна характеристика досліджених представлена в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1.
№
Вид групи
Стать
Чоловіки
Жінки
абсолютна величина (кількість досліджуваних)
відносна величина (відсоток)
абсолютна величина (кількість досліджуваних)
відносна величина (відсоток)
1.
Експериментальна
10
66.7%
5
33.3%
2.
Контрольна
4
26.7%
11
73.3%
Експериментальна група – група досліджуваних спортсменів, що займаються тхеквондо, на якій проводилось дослідження з метою перевірки гіпотези.
Контрольна група – група досліджуваних студентів четвертого курсу, з якою порівнюються результати, отримані в процесі дослідження в експериментальній групі з метою висновку про те, чи підтвердилась гіпотеза, що перевірялась в даному дослідженні.
Дослідження обох груп проводилось по закінченню тренування, в експериментальній групі, і по закінченню навчального дня, в контрольній, отже функціональні стани обох груп були приблизно однакові, а саме: низький рівень активації (бадьорості), втома та напруження.
Визначення впливу функціональних станів людини на спрямування розвитку особистості здійснювалось за допомогою графічної методики дослідження особистості Е. Міра-і-Лопес.
Результати дослідження проходили статистичний (кількісний) та якісний аналіз.
2.2. Кількісний та якісний аналіз отриманих результатів
проведеного дослідження
Графічна методика дослідження особистості Е. Міра-і-Лопес — методика міокинетичної психодіагностики, що полягає у виконанні сімох тестових завдань на п’ятьох аркушах. В основі процедури лежить принцип: кожний намір чи психічна установка супроводжується певною м’язовою установкою, яка полегшує виконання рухів, необхідних для досягнення цілі, та стримувати протилежні ним.
В даному експерименті досліджуваний виконує чотири тестові завдання (на трьох аркушах), а саме низку різних рухів в трьох площинах простору: горизонтальній, сагітальній та вертикальній. Порядок виконання тестів наступний:
тест “Лінеограми”;
тест “Зигзаги”;
тест “Сходи та Кола”.
2.2.1. Тест “Лінеограми”
Даний тест полягає в тому, що досліджуваний повинен провести олівцем по даній лінії з початку і до кінця туди і назад, не відриваючи олівець від аркушу. Експериментатор дає можливість зробити три повні рухи туди і назад під контролем зору, після чого становить екран перед очима досліджуваного. Коли останній зробить десять повних рухів туди і назад без контролю зору він переходить до наступного завдання, при чому попередній результат закривається аркушем картону. Порядок використання лінеограм зображений цифрами, а напрямок рухів — стрілками на малюнку 2.2.1.1.
Після проведення тесту “Лінеограми” були виміряні три параметри, а саме:
1) довжина ліній (Д);
2) первинне відхилення (Пв);
3) вторинне відхилення (Вв).
Отримані результати занесені до таблиць 2.2.1.1 та 2.2.1.2.
Таблиця 2.2.1.1.Результати тесту “Лінеограми” експериментальної групи.
№ прізвища у списку
ПРАВА РУКА
ЛІВА РУКА
Вертикальна площина
Горизонтальна площина
Сагітальна площина
Вертикальна площина
Горизонтальна площина
Сагітальна площина
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
1.
34
0
8
26
-4
5
26
8
18
35
13
6
42
-12
3
32
22
2
2.
37
-3
4
41
-10
5
42
1
2
40
2
5
40
-10
4
40
10
8
3.
46
8
8
52
-6
11
46
10
5
44
7
5
50
18
14
53
13
10
4.
30
10
7
40
20
31
30
58
13
42
10
10
44
-23
14
32
5
1
5.
42
-8
9
46
-22
7
40
10
4
46
-8
13
40
5
5
34
-2
8
6.
38
6
2
40
-11
7
34
16
9
40
-7
3
40
5
5
34
10
2
7.
30
-7
7
32
6
4
38
8
2
36
-3
6
24
-3
2
30
8
16
8.
44
-7
8
30
8
6
33
-1
15
40
-11
18
42
5
3
34
-2
12
9.
32
-10
1
24
25
8
28
16
8
40
-13
8
32
-8
8
25
-2
9
10.
44
-9
2
44
17
4
38
1
7
42
-30
10
42
-8
13
38
10
28
11.
44
-7
3
40
0
2
38
3
6
36
2
15
46
3
4
38
4
6
12.
44
2
11
53
-12
0
52
-21
3
42
8
23
48
3
19
53
10
5
Таблиця 2.2.1.2. Результати тесту “Лінеограми” контрольної групи.
№ прізвища у списку
ПРАВА РУКА
ЛІВА РУКА
Вертикальна площина
Горизонтальна площина
Сагітальна площина
Вертикальна площина
Горизонтальна площина
Сагітальна площина
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
Д
Пв
Вв
1.
35
6
0
42
11
7
48
8
4
44
1
2
36
-12
13
41
17
9
2.
38
-10
10
42
-10
1
32
4
10
41
-26
19
50
3
4
46
16
6
3.
41
-5
0
40
0
2
22
14
7
36
-17
22
22
-17
6
22
10
20
4.
36
-30
20
44
-6
5
40
-10
4
44
-17
22
44
-11
14
43
2
9
5.
43
-10
5
50
-10
20
44
-3
4
46
-44
0
58
-12
10
42
-2
17
6.
44
-2
3
36
-6
4
38
-2
14
46
11
4
42
0
1
36
5
10
7.
48
-21
12
30
-1
8
35
21
17
44
-14
3
38
1
2
40
10
10
8.
33
-9
1
46
8
0
40
0
2
34
5
26
43
8
2
38
18
4
9.
36
-18
3
28
0
4
28
24
10
40
-7
2
30
7
4
38
23
13
10.
26
-2
11
30
-2
4
40
24
0
36
-5
11
30
2
5
32
20
1
11.
46
24
3
38
10
1
40
12
4
47
2
9
50
-4
0
34
15
15
12.
34
0
28
39
0
2
41
10
15
36
14
20
42
-8
2
44
14
10
продолжение
--PAGE_BREAK--Після цього вирахували середні данні трьох показників. Ці данні занесені до таблиць 2.2.1.3 та 2.2.1.4.
Таблиця 2.2.1.3. Середні виміри експериментальної групи.
Виміри Права рука
Ліва рука
Середня довжина
38.28
39.33
Середнє первинне відхилення:
3
3.3
- нормальне
- позитивне
5
5
- негативне
4
3.7
Середнє вторинне відхилення
7
9
Таблиця 2.2.1.4. Середні виміри контрольної групи.
Виміри Права рука
Ліва рука
Середня довжина
38.12
39.9
Середнє первинне відхилення:
4
2.7
- нормальне
- позитивне
4
5
- негативне
4
4.3
Середнє вторинне відхилення
6.8
9.1
Порівнюючи результати експериментальної та контрольної груп, можна зробити наступні висновки:
- результати правої та лівої руки свідчать про те, що в експериментальній групі обидві сторони тіла функціонально розвинені майже однаково, а в контрольній – переважає права сторона. Тобто, за принципом міокинетичної диссоціації, у спортсменів актуальні та характерологічні цілі й установки проявляються на одному ж рівні з інстинктивними та темпераментними стереотипами реагування, на відміну від переважання свідомості у студентів.
- У обох груп спостерігається спочатку зменшення, а потім збільшення довжини ліній. Це свідчить про те, щ на початку виконання тестового завдання у досліджуваних переважав страх, який потім переріс у хвилювання.
- В експериментальній групі переважають інтраверти, що намагаються вести себе як екстраверти, та екстраверти, що намагаються вести себе як інтроверти. А в контрольній групі переважну кількість становлять інтроверти.
- В обох групах переважають гетероагресивні особистості.
- Обидві групи показали, що рівень їх психомоторного тонусу низький, але це більше помітно в контрольній групі.
- Рівень емотивності досліджуваних вищий в контрольній групі, але ступінь контролю досліджуваних над нею вищий у експериментальній групі.
2.2.2. Тест “Зигзаги”
На другому аркуші знаходяться чотири зображення зигзагів. Два еталонних зигзаги внизу аркушу слугують відправною точкою для виконання руху, спрямованого від себе, а два вгорі – спрямованого до себе. “Зигзаги” – єдине завдання що виконується обома руками водночас.
Першим винонується подвійний зигзаг, спрямований від себе (направлення Я – Зовнішній світ). Коли буде виконаний відцентровий зигзаг, результат накривається аркушем картону. Потім переходять до доцентрових зигзагів, тобто до себе (Зовнішнійй світ – Я), що відовідають зразкам, зображеним у верхній частини аркушу.
Як і в попередньому завданні, екран ставиться перед очима досліджуваного після того як він зробить три повні рухи під контролем зору (тобто шість зигзагів, включаючи три зигзаги зразку). Після цього він повинен продовжувати рухи, доки не перетне другу горизонтальну лінію.
Аналізуючи тест “Зигзаги”, були виміряні слідуючи параметри:
1) первинне відхилення (Пв);
2) довжина ліній (Д);
3) відхилення від заданої вісі (Вв).
Результати виміру занесені до таблиць 2.2.2.1 та 2.2.2.2.
Таблиця 2.2.2.1. Результати тесту “Зигзаги” експериментальної групи.
№ у списку
ПРАВА РУКА
ЛІВА РУКА
Пв
Доцентровий напрямок
Відцентровий напрямок
Пв
Доцентровий напрямок
Відцентровий напрямок
Д м а х
Д м і n
Д
Вв
Дма х
Д
Д
Вв
Д м а х
Д
Д
Вв
Д м а х
Д
Д
Вв
1.
14
26
16
10
2є
30
20
10
5є
7
21
10
11
2
29
15
14
14
2.
-22
15
8
7
8є
16
6
10
17є
-22
14
7
7
3
19
10
9
1
3.
-60
20
10
10
5є
30
12
18
8є
-47
18
9
9
9є
28
14
14
2є
4.
5
21
5
16
15є
20
8
12
2є
30
18
6
12
5є
21
7
14
3є
5.
15
14
3
11
7є
17
6
11
8є
34
14
3
11
7є
20
4
16
4є
6.
-10
20
6
14
7є
20
9
11
3є
7
18
10
8
7є
18
8
10
10є
7.
-8
12
5
7
5є
12
5
7
10є
-7
12
5
7
5є
14
3
11
18є
8.
28
24
12
12
9є
20
12
8
9є
-11
24
5
19
7є
20
10
10
5є
9.
0
15
10
5
20є
20
11
9
6є
0
30
13
17
14є
22
14
8
11є
10.
-22
21
7
14
5є
13
5
8
8є
-33
20
11
9
10є
16
5
11
0є
11.
13
20
11
9
7є
20
10
10
5є
-21
17
6
11
3є
18
5
13
4є
12.
-13
26
9
17
6є
18
6
12
1є
0
26
10
16
16є
19
9
10
5є
Таблиця 2.2.2.2. Результати тесту “Зигзаги” контрольної групи.
№ у списку
ПРАВА РУКА
ЛІВА РУКА
Пв
Доцентровий напрямок
Відцентровий напрямок
Пв
Доцентровий напрямок
Відцентровий напрямок
Д м а х
Д м і n
Д
Вв
Дма х
Д
Д
Вв
Д м а х
Д
Д
Вв
Д м а х
Д
Д
Вв
1.
-11
12
4
8
6є
15
6
9
8є
-17
18
4
14
2є
20
6
14
7є
2.
0
21
12
9
9є
30
15
15
3є
0
23
10
13
3є
33
10
23
0є
3.
0
15
5
10
3є
20
9
11
5є
0
17
8
9
5є
20
5
15
4є
4.
30
25
14
11
6є
23
6
17
0є
30
23
10
13
20є
18
8
10
3є
5.
30
20
12
8
8є
23
12
11
5є
30
18
7
11
8є
25
10
15
7є
6.
-45
21
11
10
19є
-20
10
10
7є
-57
20
10
10
3є
22
6
16
3є
7.
-7
20
10
10
9є
15
7
8
10є
-23
19
7
12
4є
20
7
13
1є
8.
0
13
6
7
2є
17
8
9
2є
-15
12
4
8
15є
12
5
7
20є
9.
13
14
7
7
3є
20
8
12
3є
24
11
6
5
2є
14
8
6
10є
10.
-20
20
5
15
20є
23
12
11
5є
-16
20
4
16
23є
20
7
13
2є
11.
34
24
15
9
10є
22
11
11
10є
44
22
14
8
10є
19
10
9
10є
12.
41
20
12
8
6є
18
8
10
5є
40
22
12
10
4є
12
8
4
3є
Середні дані трьох показників занесені до таблиць 2.2.2.3 та 2.2.2.4.
Таблиця 2.2.2.3. Середні виміри експериментальної групи.
Доцентровий рух: максимальна довжина
Права рука
Ліва рука
19.5
19.34
мінімальна довжина
8.5
7.92
лінійна флуктуація
10.15
11.42
вісьове відхилення
8є
7.3є
Відцентровий рух: максимальна довжина
19.7
20.3
мінімальна довжина
9.2
8.7
лінійна флуктуація
10.5
11.6
вісьове відхилення
6.8
6.4
Первинне відхилення: нормальне
1
2
позитивне
5
4
негативне
6
6
Таблиця 2.2.2.4. Середні виміри контрольної групи.
Доцентровий рух: максимальна довжина
Права рука
Ліва рука
18.7
18.75
мінімальна довжина
9.4
8
лінійна флуктуація
9.3
10.75
вісьове відхилення
8.4є
7.9є
Відцентровий рух: максимальна довжина
20.5
19.58
мінімальна довжина
9.3
7.5
лінійна флуктуація
11.2
12.08
вісьове відхилення
5.25є
5.8є
Первинне відхилення: нормальне
3
2
позитивне
5
5
негативне
4
5
При порівнянні результатів двох груп можна зробити наступні висновки:
- більш впевненими в своїх рухах є члени контрольної групи, але, в свою чергу члени експериментальної групи рухаються з певною обачністю.
- В момент дослідження експериментальна група вцілому знаходилась в більш збудженому стані, ніж контрольна.
- Недостатня компенсація тонусу м’язів спостерігалась в контрольній групі.
2.2.3. Тест “Сходи та кола”
Третій тест містить в собі два тестових завдання, які виконуються по черзі одне за одним спочатку правою, а потім лівою рукою у вертикальній площині.
Досліджуваний обводить сходи зразку, які ведуть вгору, після чого продовжує малювати доти, доки експериментатор не дасть команду малювати сходи, що ведуть вниз (приблизно до середини аркушу). Потім переходять до виконання другої частини тесту. Досліджуваний обводить коло за стрілкою. Екран ставиться перед його очима, коли він зробить три кола під контролем зору, після чого досліджуваний повинен буде зробити ще десять рухів.
Коли завдання для правої руки завершені, аркуш повертають так, щоб сходи опинились справа, а кола – зліва. Завдання для лівої руки виконуються аналогічно правій.
В даному тесті вимірювались:
1) первинне відхилення тесту “Сходів”;
2) первинне відхилення тесту “Кола”;
3) вторинне відхилення тесту “Кола”.
Результати вимірювання занесені до таблиць 2.2.3.1 та 2.2.3.2.
Таблиця 2.2.3.1. Результати тесту “Сходи та Кола” Експериментальної групи.
№ у списку
Права рука
Ліва рука
Сходи
Кола
Сходи
Кола
Пв
Пв
Вв
Пв
Пв
Вв
1.
13.6
-2
3
43.2
14
14
2.
-19.3
0
20
18.2
7
3
3.
-15.6
-15
10
-41.2
-13
7
4.
-15.5
13
3
64.3
8
5
5.
-44.1
-5
24
-26.9
-5
23
6.
9.3
7
20
12.2
-4
13
7.
0
8
10
0
10
6
8.
-60
-10
26
0
-12
32
9.
-28
9
8
39.5
-3
10
10
-14.3
-4
6
21
-4
19
11
9.3
17
16
39.5
20
4
12
0
-1
3
13.1
1
12
2.2.3.2. Результати тесту “Сходи та Кола” контрольної групи.
№ у списку
Права рука
Ліва рука
Сходи
Кола
Сходи
Кола
Пв
Пв
Вв
Пв
Пв
Вв
1.
-36.1
10
13
-10.8
-7
13
2.
0
3
15
-25
8
12
3.
0
6
11
0
6
2
4.
-9.8
7
10
40
-4
10
5.
0
-7
20
39.5
-1
15
6.
17.4
-1
18
0
-11
16
7.
30
9
9
22.8
1
5
8.
0
7
12
14
4
10
9.
16
5
5
13.6
10
12
10
10.9
2
5
33.3
-2
7
11
0
-2
6
-12
2
16
12
-17.6
-9
8
31.25
-13
1
продолжение
--PAGE_BREAK--