Вступ
Суспільна кризана фоні економічного, політичного та морального підґрунтя, негативнопозначається на образі світу молодої людини, її ціннісних орієнтирах,«Я-концепції», образі «самості», які тільки-но формуються на даному віковомуетапі. Підліток зустрічається з багато варіативністю інформаційного простору ташляхів самовизначення, натомість постає неготовим внутрішньо долати кризу,пов’язану з усвідомленням своєї неповторності та унікальної «самості», своєїпозитивної «Я-концепції». Соціальне середовище не створює певних психологічних умов подолання кризи.
Дослідженняостанніх років фіксують негативні тенденції формування як соціальної так іособистої позиції підлітків:
1. Інфантилізмяк відсутність усвідомлених та самостійних рішень у значущих сферах життя.
2. Відсутністьвідповідальності за своє життя
3. Соціальнаапатія.
4. Дефіцитсмислу майбутнього
5. Ситуативнесприйняття свого життя
Актуальністьтеми. Студентство в наш час з його настроями, думками, поглядами і відношеннямдо навколишньої дійсності представляє соціально значиму частину суспільства зцілого ряду стратегічних показників, таких як відтворення робочої сили,соціально-трудова і політична активність, якісний склад населення. Відповідно йінтерес до неї широкий і багатогранний. Однак більшість досліджень торкаєтьсяту групу студентської молоді, яка включена в сферу вищої професійної освіти,залишаючи за межами дослідницького інтересу інші групи учнівської молоді, яківідіграють не меншу роль у розвитку суспільної системи. Мова йде про студентівтих навчальних закладів, які надають можливість отримання середнього абопочаткової професійної освіти: технікумів, коледжів, професійних ліцеїв тапрофесійних училищ. Вивчення даної групи студентів представляє не меншсерйозний інтерес, як з боку самого суспільства та його керуючої еліти, так і збоку дослідників, бо вона є постачальником фахівців і працівників того рівня,які, власне і забезпечують безпосереднє функціонування всіх суспільних систем,пов’язаних з виробництвом благ та послуг, без яких не може існувати жоднесуспільство.
Дослідження цієїгрупи студентської молоді саме в аспекті перспективності її професійногосамовизначення обумовлено декількома обставинами. Перш за все, тим, щоперспективна життєва мотивація в сучасному суспільстві є одним з тих орієнтирівособистості, які забезпечують свідомість і значимість людського життя. Баченняперспективи власного життя, себе в майбутньому, знання того, до чого він хочеприйти і як це зробити не тільки направляє життя в необхідне русло і дозволяєлюдині не збитися зі шляху істинного, а й задає темп життя, забезпечуючи їїпоступальність і поетапність. Крім того, перспективна спрямованість особистості– одне найважливіших умов її розвитку та досягнення особистого успіху, якийсьогодні є основою для соціального визнання і набуття відповідного соціальногостатусу.
А так як самемолодь, і саме учнівська молодь, є особливо вразливою до подібних цінностей іособливо гостро переживає проблеми, пов’язані з власною успішністю в сьогоденніі майбутньому, і більше того, подібні переживання і орієнтації найбільшою міроювластиві тільки їй, то й досліджувати подібні життєві орієнтації необхідно самев даному середовищі.
Інша обставинаполягає в тому, що за даними різних досліджень, молоді люди, що навчаються всередніх спеціальних навчальних закладах, вибирають дані навчальні заклади зазалишковим або компенсаторного принципом, або через особисте депресивнихнастроїв і соціально позначеної необхідності здобувати освіту, але ніяк нетому, що проявляють інтерес до обраної професії.
У зв’язку з тим,що студенти середніх спеціальних навчальних закладів представляють не меншважливу частину студентської аудиторії, видається важливим з’ясувати ті мотиви,з яких вибирається та навчальний заклад і майбутня професія, а також встановитиприсутність перспективної життєвої мотивації в професійному самовизначенніданої групи студентства.
Проблема зв’язкужиттєвого і професійного самовизначення актуальна в даний час, періоднестабільності, коли соціальна криза загострює не тільки зовнішні, а івнутрішні протиріччя, находить повне відображення в соціально-психологічномуфеномені самовизначення.
Від змістужиттєвого самовизначення залежить не лише позитивне розрішення внутрішніхпротиріч, але і направленість розвитку особистості в цілому.
Професійнесамовизначення відіграє важливу роль в процесі соціалізації. Сучасні умови наринку праці, сам вхід в ринкову економіку змінюють характер і мету праці:зростає її інтенсивність, посилюється напруга, вимагається високийпрофесіоналізм, особливо необхідними якостями стають витривалість іпрофесіоналізм. Всі ці вимоги, в свою чергу, вказують на важливі психологічніякості, які повинні бути наявні у людини на ринку праці: активність,стресостійкість, виражені когнітивні здібності, працелюбність, моральність.Тому однією із найважливіших задач є розробка психологічного забезпеченняпрофесійної діяльності, яка б сприяла створенню ефективної системи, якпсихологічного так і професійного консультування, яке б забезпечило умови для вільногожиттєвого та професійного самовираження і самореалізації людини, її успішноїадаптації до соціально-економічних умов, які постійно змінюються.
Актуальність:Проблема професійного вибору у зв’язку іншими компонентами життєвогосамовизначення недостатньо розроблена в спеціальній літературі і її детальнапроробка дає можливість вийти на рішення дуже багатьох психологічних проблемособистості:
- Навизначення значення професійного вибору для людини;
- Натипологію зв’язку професійного вибору з життєвим самовизначенням;
- Напроблему первинної соціалізації особистості.
До нашого часу в психологіїне сформульовано єдиного визначення терміну «самовизначення», кожен дослідникпо — своєму визначає це поняття, у відповідності із вибраною ним парадигмою. Щеоднією особливістю вивчення процесу самовизначення стало його розділення посферам життєдіяльності чи по психічним процесам, без наступного процесуінтеграції в цілісне утворення.
Тому ми вирішилипобудувати наше дослідження, з одного боку, вносячи в нього елемент диференціації– розділивши самовизначення на життєве і професійне, вивчаючи його особливостів таких соціальних групах як студенти першого курсу ДВНЗ «КМТК» і учні 10- Б(біологічного) класу СЗШ№126 м. Києва. А з іншого боку, об’єднали отриманіданні в цілісне новоутворення, яке відображає взаємозв’язок досліджуванихпроцесів.
Метадослідження: особливості взаємозв’язку життєвого самовизначення і професійноговибору у студентів коледжу і учнів СЗШ.
Гіпотеза: життєве і професійнесамовизначення – це цілісне інтегративне утворення, яке являє собоюрізнорівневу структуру, елементи якої по різному представлені в різнихсоціальних групах.
Для реалізаціїмети дослідження і перевірки гіпотези були визначені такі завдання:
1. Провести теоретичнийаналіз сучасного стану проблеми життєвого і професійного самовизначення.
2. Побудуватисхему дослідження, підібрати методичний інструментар.
3. Проаналізуватиуявлення про життєве та професійне самовизначення в групах студентів та учнів .
4. Виявитивзаємозв’язок характеристик життєвого і професійного самовизначення у учнів тастудентів.
Предмет дослідження: життєве і професійнесамовизначення і їх зв'язок у групах студентів і школярів.
Об’єктдослідження: учні 10-Б класу СЗШ № 126, студенти І курсу КМТК.
Розділ 1.Поняття життєвого і професійного самовизначення в психології
1.1 Поняттяпро життєве та професійне самовизначення
самовизначенняпідлітковий професійний особистість
Процессамовизначення особистості передбачає наявність еталонної основи цього процесуяка є базовою і визначає якісні відмінності процесу самовизначення однієїособистості від іншої. Особистісна еталонна структура – ціннісні орієнтаціїіндивіда.
Ціннісніорієнтації є одним з утворень у структурі свідомості і самосвідомості людини ізумовлюють низку сутнісних характеристик розвитку її життєдіяльності і їїсамовизначення. Характеристики спричиняються тим, що являє собою системуцінностей конкретної особистості, який спектр орієнтацій у ній представленощодо змісту, спрямованості та психічної вагомості.
Суттєвоюобставиною, яка зумовлює психологічну значущість системи цінностей повідношенню до процесу самовизначення є співвіднесеність з соціальнимицінностями, за яких складається певна система ціннісних орієнтацій усуспільстві в цілому та в кожної окремої особистості. Плануючи своє майбутнє,намічаючи конкретні події – плани і цілі, людина виходить з певної ієрархіїцінностей, що представлена в її свідомості.
Ціннісніорієнтації особистості акумулюють весь її життєвий досвід і визначаютьпродуктивність взаємовідносин з іншими людьми, а також, забезпечуютьможливість такого її становлення, при якому особистість, визначають як активнийсуспільний об’єкт, бере на себе всю відповідальність за власну життєдіяльність,за її наслідки для суспільства і для самого себе, стає реальним творцем власноїдолі і співтворцем долі спільноти до якої належить
Ціннісніорієнтації формують життєву позицію людини .
Вплив ціннісноїструктури на ставлення до себе в процесі самовизначення є досить складним. Відображаючибезпосередні відносини з іншими людьми, їх погляди в процесіпізнавально-практичної діяльності, особистість усвідомлює свою власнуіндивідуальність своє «Я».Ставлення до себе неможливе без самосвідомості,оскільки особистість сприймає себе як об’єкт в певній системі відносин, впроцесі соціальної взаємодії з іншими.
Ціннісніорієнтації є основою процесу самовизначення людини як по відношенню (абовідображають позицію людини) до своїх бажань, потенційних можливостей іздібностей, наявних фізичних та розумових якостей, та рисами характеру і досвідом, що співвідносяться з вимогами соціального середовища. Вони допомагаютьідентифікувати своє місце в суспільстві, свідомо визначити свою міру внеску всуспільне життя та взяти на себе відповідальність за власне самотворення.
Самовизначення — розуміння самого себе, своїх можливостей і прагнень, розуміння свого місця влюдському суспільстві і свого призначення в житті. Професійне самовизначення. — вибір професії; особистісне самовизначення. — формування поглядів на життя,світогляду.
Життєвесамовизначення — це визначення себе щодо загальнолюдських критеріїв сенсу життяі реалізація себе на основі цього самовизначення.
Самовизначенняособистості виступає функціонально-процесуальним ядром соціалізації особистості, яке здатне передбачати реальний розвиток особистості і організовувати їїповедінку, необхідним є виявлення впливу ціннісних орієнтацій, що формуютьвнутрішню картину світу на процес самовизначення особистості. [50]
Самовизначенняособистості – свідоме виявлення: встановлення власної позиції в різнихжиттєвих ситуаціях.
Особливими формамисамовизначення особистості є професійне самовизначення і самовизначенняособистості в групі.
Самовизначенняособистості в групі – особлива форма вибіркового ставлення індивіда до впливівгрупи, що виявляється в прийнятті ними одних групових впливів і запереченніінших залежно від власних поглядів, оцінок, переконань, групових норм іцінностей тощо. За своєю сутністю є альтернативою конформізму і нонконформізму.У ньому відображається властива для розвитку того колективу позиція індивіда, яка ґрунтується на усвідомленні необхідності діяти відповідно до своїхпоглядів і цінностей, що утворилися в групі при виконанні спільної діяльності.Самовизначення особистості в групі є най розповсюдженішою формою реакціїособистості на груповий тиск.
Самовизначенняпрофесійне – вибір особистістю виду майбутньої професійної діяльності, щовідбувається на основі наявних у неї професійних нахилів, інтересів ісформованих здібностей. Сутність самовизначення професійного полягає в усвідомленніособистістю відповідності своїх можливостей психічним вимогам професії, своєїролі в системі соціальних відносин і своєї відповідальності за виконаннязобов’язань, які виникають у зв’язку зі зробленим вибором. [Психологічнаенциклопедія] Професійне самовизначення це – багатоаспектний процес,невід’ємний від розвитку особистості, вагома складова життєвого, соціального йособистісного самовизначення. Професійне самовизначення відбувається протягомкількох вікових етапів особистості й зумовлюється індивідуальними особливостямирозвитку людини. Зазначений процес не завершується вибором професії, а триваєна етапах професійного навчання і фахового становлення. Крім того, виявляєсвої закономірності в разі професійної переорієнтації і зміни сфери діяльності. У сучасній психологічній науці професійне самовизначення – необхідний іважливий аспект професіоналізації особистості, суттю якого є пошук і досягненнясмислу в самовизначенні та трудовій діяльності (незалежно від того чи обираютьїї, чи опановують або вже апробують), а також структурування і інтеграціявласного професійного майбутнього.
Щодо визначенняпсихологічного змісту професійного самовизначення, з точки зору В. Войтко.[7],згідно якої він полягає:»в усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретноїпрофесійної діяльності і передбачає самооцінку людиноюіндивідуально-психологічних якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічнимивимогами професій до спеціаліста; усвідомлення своєї ролі в даній системісоціальних відносин і своєї відповідальності за успішне виконання діяльності тареалізацію своїх здібностей; саморегуляцію, поведінки, спрямованої надосягнення поставленої мети [7].
Сьогоденнявимагає від особистості навичок швидкої адаптації до різноманітних явищсоціального середовища, умінь приймати самостійні відповідальні рішення тадолати життєві переломи активізувати особистісний потенціал для самореалізаціїта самоствердження в різноманітних сферах людської діяльності.
Результатидосліджень проведених в 90-х рр. ХХ ст.[7] визначили такі особливості сучасноїмолоді:
— свідома потребамолоді в отриманні знань;
— виробленнявласних поглядів і суджень, своєї власної позиції ;
— формуваннянаукового світогляду, розширення світосприйняття, поява теоретичних інтересів;
— прагнення досамостійності, потреба в самоствердженні;
— внутрішнєпрагнення до самореалізації, визначення життєвих перспектив;
— усвідомленняособистістю власних можливостей щодо досягнення мети в житті;
— прагнення житина максимальному напруженні своїх здібностей ;
— ускладнення тазагострення проблем, поява нових реалій, суттєва поляризація поглядів, установок, ціннісних орієнтацій, пов’язаних із нестабільністю сучасного життя.
Працюючи надстворенням свого життєвого світу, особистість вирішує питання самопізнання тасамовдосконалення, розробляє та здійснює оригінальний та неповторний життєвийсценарій .
Життя особистості– це розв’язок суперечностей, визначення співвідношення добра та зла смерті табезсмертя, необхідності та свободи.
Пошук відповідіна дані питання утворення якості життя та життєвий світ кожного з нас.
Перешкоди нашляху самовизначення:
- зовнішніобставини;
- низькийрівень культури ;
- відсутністьнеобхідних знань і навичок для визначення цілі власного життя з урахуваннямнахилів, інтересів і здібностей ;
- відсутністьнавичок приймати рішення та здійснювати вибір життєвих пріоритетів ушвидкоплинному динамічному світі.
Ідея культурижиттєвого самовизначення – комплексне вирішення проблеми самопізнання тасамовдосконалення особистості, формування навичок ефективної взаємодії з іншимилюдьми, професійне самовизначення, навичок відповідальної поведінки, вмінняприймати рішення, визначення та формування активної громадянської позиціїмолодої людини.
Основа культурижиттєвого самовизначення – це філософське розуміння культури як суспільногофеномена, що поєднує різноманіття людського буття та діяльності, якіобумовленні рівнем її виховання та освіти.
Базовимкомпонентом культури особистості є її самовизначення – процес і результатсвідомого вибору особистістю власної життєвої позиції, мети та засобівповедінки в конкретних обставинах життя.
Основасамовизначення – орієнтація на пошук механізмів розуміння перш за все – себе.
Почути іншихлюдей, осмислити їхні цінності порівняти різні позиції, вловити тадослухатись до свого власного внутрішнього голосу, усвідомити сенс власногоіснування та водночас визначити своє місце в культурі та житті.
Мета культурижиттєвого самовизначення – полягає в формуванні життєвих навичок соціальної компетентності– основи для адаптивної та позитивної поведінки, що у свою чергу дозволяєлюдині адекватно виконувати норми і правила суспільного співжиття, ефективновирішувати проблеми сьогодення .
4 базовікомпоненти розвитку та становлення особистості .[9]:
— ставлення досебе (особистісне самовизначення );
— ставлення доінших (самовизначення у комунікативній сфері );
— ставлення додіяльності (професійне самовизначення );
— ставлення донавколишнього світу (суспільне самовизначення ).
Професійнесамовизначення – багатомірний і багато ступінчатий процес, який можнарозглядати з різних точок зору (Д. Сьюпер, 1953):
- як серіюзадач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується і якіособистість повинна послідовно вирішити протягом певного проміжку часу.
- як процеспоетапного прийняття рішень за допомогою яких індивід формує баланс між своїмиперевагами, нахилами і потребами існуючої системи з іншої.
- як процесформування індивідуального стиля життя, частиною якого є професійна діяльність.
Ці три точки зорувиділяють різні сторони справи: перший виходить із запитів суспільства; третій– із властивостей особистості, другий передбачає способи узгодження того ііншого. Разом з тим вони взаємодоповнюючі.
В психологіїрозвитку професійне самовизначення ділять на ряд етапів, тривалість яких різнав залежності від соціальних умов і індивідуальних особливостей розвитку. Першийетап – дитяча гра, в ході якої дитина приймає на себе різні професійні ролі іпрограє окремі елементи пов’язаних з ними поведінки. Другий етап підлітковафантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї чи іншої цікавоїдля нього професії. Третій етап захоплює підлітковий і частину юнацького віку –попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються і оцінюються зточки зору інтересів підлітка, потім з точки зору його здібностей, пізніше зточки зору його систем цінностей. Інтереси, здібності і цінності виявляються налюбій стадії вибору. Але ціннісні аспекти, як суспільні ( усвідомленнясоціальної цінності тієї чи іншої професії), так і особисті (усвідомлення того, чого індивід хоче для себе) ,є більш узагальненим і усвідомлюються пізніше чимінтереси і здібності. Інтерес до предмета стимулює школяра більше займатисяним, це розвиває його здібності; а виявлені здібності, підвищують успішністьдіяльності, в свою чергу, підкріплюючи інтерес.
Четвертий етап –практичне прийняття рішення, тобто вибір професії, складається з двох головнихкомпонентів:
1) визначеннярівня кваліфікації майбутньої праці, об’єму і тривалості підготовки, до неї;
2) вибірспеціальності.
Вибір тієї чиіншої спеціальності залежать від об’єктивних умов:
- соціальнеположення,
- матеріальнийстан сім'ї
- рівень освітибатьків .
Діти із більшзабезпечених і освічених сімей найчастіше ідуть шляхами батьків. Іншінамагаються підвищити свій соціально професійний статус.
Чим вищий рівеньосвіченості батьків тим більша ймовірність, що їх діти збираються продовжуватинавчання після школи, і що їх плани будуть реалізовані.
Багато залежитьвід соціальної престижності професії. Престиж тієї чи іншої професії всуспільній думці знаходиться в оберненому відношенні до її масовості. Чимпрестижніше професія, тим більше в неї буде кандидатів на одне місце і тимбільшому числу із них доведеться відсіятись.
Професійнаорієнтація – складна психологічна проблема. Існують три головні теоретичнінапрямки. Перший напрямок виходить з ідеї стабільності і практичної незмінностііндивідуальних якостей від яких залежать способи і успіх діяльності; акцентробиться з одного боку на відборі та підборі людей, які найбільш підходять дотієї чи іншої роботи, а з іншої – на підборі роботи, яка найбільш відповідаєіндивідуальним якостям тієї чи іншої людини.
Другий напрямоквиходить із ідеї направленого формування здібностей, вважаючи, що у кожноїлюдини можна так чи інакше виробити потрібні якості.
Недоліком цихнапрямків є те, що індивідуальність і трудова діяльність розглядаються якнезалежні і які протистоять одне одному величини одна із яких обов’язковопідпорядковує собі іншу.
Третій напрямок –орієнтація на формування індивідуального стиля діяльності. Він заснований напевних положеннях:
1. Стверджується, що існуютьстійкі, які не виховуються особисті якості, вагомі для успіху діяльності.
2. Можливі різні за способами,але рівноцінні по кінцевому ефекту варіанти пристосування до умов професійноїдіяльності.
3. Існують широкі можливостіподолання слабкої визначеності окремих здібностей за рахунок вправ чи їхкомпенсації засобами інших здібностей чи способів роботи (знижену швидкістьреагування можна компенсувати підвищеною увагою до підготовлених заходів,передбачливістю; зниження активності в монотонній обстановці можливокомпенсувати тим, що людина штучно урізноманітнює діяльність – змінює порядокдій чи уявляє, що об’єкти змінюють колір і т.д.)
4. Формування здібностейнеобхідно здійснювати з врахування індивідуальної своєрідності особистості,тобто внутрішніх умов розвитку, з урахуванням зовнішніх умов.
У виборі професіїдуже важлива професійна консультація. Проте більша кількість старшокласниківобирає професію більш менш стихійно.
Вагомі факторипрофесійного самовизначення – вік, в якому проходить вибір професії, рівеньінформування молодої особи.
Вибір професії –складний і тривалий процес. Проблема полягає не стільки в його тривалості,скільки в послідовності етапів. Тут існує дві небезпеки. Перша – відкладаннястаршокласником професійного самовизначення у зв’язку з відсутністю вираженихінтересів. Ця затримка поєднується з загальною незрілістю, інфантильністюповедінки і соціальних орієнтацій юнаків.
Намагання батьківприскорити цей процес шляхом психологічного натиску дає негативні результати,викликає у дітей ріст тривожності, інколи відмову від самовизначення, небажаннявзагалі, щось вибирати. Допомога тут може бути тільки органічною – своєчаснепротягом всього навчання розширення світогляду і інтересів підліткаознайомлення його з різними видами діяльності і практичне залучення до праці.
1.2 Науковедослідження життєвого і професійного самовизначення
З психологічноїточки зору самовизначення являє собою важливе прояв психічного розвиткуособистості, активний пошук можливостей розвитку, формування себе якповноцінного учасника спільноти «робітників» чогось корисного, спільнотипрофессіоналов1. Психолог В.Ф. Сафін [40] вважає, що самовизначення особистостіє самостійним функціонально-процесуальним ядром, що володіє здатністюпередбачати реальний розвиток особистості і організовувати її поведінка".
Самовизначенаособистість, на думку Сафіна[40], — соціально зріла, стійка, здатна адекватнорозуміти і здійснювати свої права і обов'язки. Поведінка такої особистостіхарактеризується дотриманням норм, прийнятих у суспільстві, орієнтованістю напевні групові, колективні, суспільні цінності. Самовизначена особистість — цесамооцінюча, саморегулююча особа, яка з урахуванням громадських і власнихпотреб і можливостей в змозі самостійно ставити життєві цілі, вирішувати їх,нести відповідності за свою діяльність, вчинки, поведінку. Самовизначення особинеможливе без усвідомлення свого місця в групі, колективі, без наявності у неїчіткої позиції у групових взаєминах, без свідомо організованого процесусамовиховання, що включає самооцінку, взаємооцінку.
В.Ф. Сафін [40] виділяєнаступні форми самовизначення:
1)конвенціонально-рольове самовизначення, при якому суб'єкт має на меті заняти певнестановище в очах референтної групи. При цьому він керується зразками поведінкив цій групі. Провідна мета визначається насамперед бажанням підвищити свійстатус або зберегти його на високому рівні з орієнтацією на референтну групу.Даний вид самовизначення починає формуватися ще з дошкільного віку і,зберігаючи свою відносну самостійність включається в інші види самовизначення істановить їхній фундамент.
2) Професійнесамовизначення відображає процес пошуку та придбання професії. Фіналом йогослужить початок трудової діяльності, в процесі якої особистість утверджує себеяк творець, глибоко усвідомлює, що вона не тільки творець матеріальних благ,але й людських відносин.
3) Самовизначенняв сімейно-побутовій сфері — структурний елемент суспільного самовизначення.
4) Соціальнесамовизначення – це заняття певного місця в соціальній структурі суспільства,входження в той чи інший клас чи соціальну групу з вибором певного варіантуспособу життя.
Дослідникипроблем молоді — М.Є. Ашманов, А.А. Матуленіс, М.Х. Тітма — вважають, щожиттєве самовизначення виступає формою включення молоді до громадського життя.Основні компоненти процесу життєвого самовизначення представляються ними втакий спосіб: соціальне середовище — самовизначення — життєва позиція. Вступаючив процес життєвого самовизначення, молодь відчуває вплив соціального середовища(соціально-територіальної приналежності, соціального походження і освіти), їїсформувала і реалізує свій потенціал. Визначальною ж у процесі життєвогосамовизначення стає життєва позіція.
Процес життєвогосамовизначення, на думку дослідників пов'язаний із заняттям стабільної життєвоїпозиції у всіх сферах життєдіяльності. Життєве самовизначення характеризуєлюдину як творця власного життя і власного щастя. Воно стає можливим у мірустановлення цілісного індивідуального «Я» особистості, освоєння нею здатностіробити усвідомлений і відповідальний вибір і оволодіння його технологією. Болише в міру досягнення певного ступеня зрілості, віднайдення власноїсуб'єктності, особистість стає здатною здійснити власний відповідальний вибір.Життєвий вибір в будь-якій зі сфер життєдіяльності, в тому числі професійноївключає:
— Зіставленняймовірних позитивних і негативних наслідків вибору, передбачення йогорезультатів у соціальному та індивідуальному планах;
— Виробленнявнутрішньої позиції, особистісного ставлення до створює ситуацію виборуоб'єктивним умовам;
— Визначенняжиттєвої перспективи особистості та формування життєвих планів; визначеннялінії поведінки, у тому числі зміна поведінкових установок та стереотипів увідповідності з прийнятим рішенням.
У літературнихджерелах термін «самовизначення» вживається в різних значеннях. Так,говорять про самовизначення культурному, національному, політичному,релігійному, економічному та ін. При цьому не можна не погодитися, щоособистісне самовизначення визначає розвиток соціального та професійногосамовизначення.
Особистіснесамовизначення відбувається на рівні цінностей. Цінність же принциповопозачасова; задаючи людині уявлення про майбутнє, вона не співвідносить його зтимчасової віссю, з хронологією, бо та інша розмірність-розмірність«смислового майбутнього». У сьогоднішніх нестабільних, швидкомінливих умовах, людині доводиться нерідко перебудовувати всю смислову сферуособистості, що драматично проявляє себе в розпаді професійного «Я»,у втраті сенсу буття, в почутті втрати себе.
У психологічномуплані самовизначена особистість — це «суб'єкт, який усвідомив, що він хоче(цілі життєві плани, ідеали), що він може (свої можливості, схильності,дарування), що він є (свої особистісні й фізичні властивості), що від ньогохоче або чекає колектив, суспільство; суб'єкт, готовий функціонувати в системісуспільних відносин. Самовизначення, таким чином, це „відносно самостійнийетап соціалізації, сутність якого полягає у формуванні в індивіда усвідомленнямети й сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності на основіспіввіднесення своїх бажань, готівкових якостей, можливостей і вимог, щопред'являються до нього з боку навколишніх і суспільства “[Сафін В.Ф.,Ніков Г.П. Психологічний аспект самовизначення / / Психологический журнал,1984, № 4. С. 65].
С.Л. Рубінштейнпроблему самовизначення розглядав у контексті проблеми детермінації:»всяка детермінація необхідна як детермінація іншим, зовнішнім, і яксамовизначення (визначення внутрішніх властивостей об'єкта)" [див.Рубінштейн «Проблеми загальної психології», М., 1973]. Самовизначеннявиступає як самодетермінаця, на відміну від зовнішньої детермінації; в поняттісамовизначення, таким чином, виражається активна природа «внутрішніхумов». Підкреслюється роль «внутрішнього моменту самовизначення,вірності собі, неодностороннього підпорядкування зовнішньому». Більш того,сама «специфіка людського існування полягає в мірі співвіднесення самовизначенняі визначення іншими (умовами, обставинами), у характері самовизначення взв'язку з наявністю у людини свідомості і дії». Самовизначення, щорозуміється як самодетермінаця, являє собою, власне кажучи, механізм соціальноїдетермінації, яка не може діяти інакше, як будучи активно переломленому самимсуб'єктом у цієї детермінації.
К.А.Абульханова-Славська[1], центральним моментомсамовизначення виділяє також самодетермінації, власну активність, усвідомленепрагнення зайняти певну позицію. За К.А.Абульхановой-Славської[1],самовизначення — це усвідомлення особистістю своєї позиції, яка формуєтьсяусередині координат системи відносин. При цьому вона наголошує, що від того, якскладається система відносин (до колективного суб'єкту, до свого місця в колективіта іншим його членам), залежить самовизначення і суспільна активністьособистості [1].
У зарубіжнійпсихології як аналог поняття «особистісне самовизначення» виступаєкатегорія «психосоціальна ідентичність», розроблена і введена внауковий обіг американським вченим Е. Еріксона [13]. Формування почуття ідентичності пов'язане з усвідомленнямвласної цінності та компетентності. Інакше-відбувається «розмиванняпочуття свого» я ", внаслідок розгубленості, сумнівів у можливостінаправити своє життя в певне русло.
Професійнесамовизначення прийнято розглядати як вибір і реалізацію способу взаємодії знавколишнім світом і знаходження сенсу в даній діяльності [32].
Сучасномусуспільству потрібен професіонал, який знає свою справу, здатний самостійноприймати рішення і нести відповідальність за ці рішення, за себе, за інших, закраїну. Сьогодні важливим фактором, що визначає формування професійногосамовизначення, є комерціалізація відносин у суспільстві. По суті відбуваєтьсязаміна професійної кар'єри — підприємницької. А це закриває можливістьвідбутися людині в професійному відношенні. Це викликає тривогу. Перехіднийстан економіки зумовило перекіс в системі професійних цінностей: сучасна людина(особливо молода людина) з його особистісними особливостями, що включається вринкові відносини прагне до досягнення матеріального благополуччя найбільшшвидким шляхом. Необхідність виживання змушує його змінити свого покликання таобрати таку професію, оволодіння якою забезпечить більш високі матеріальніможливості. Тобто існує сильна мотивація до оволодіння «доходної»професією, але часто немає необхідних особистісних якостей. Також існує іпротиріччя між мотивацією вибору професії та відсутністю можливості длянавчання (в тому числі і матеріальної).
Сьогодні спостерігаєтьсяпідвищення престижу освіти. Статистика показує, що кількість абітурієнтів, яківступають в російські вузи в останні кілька років зростає в арифметичнійпрогресії. У середньому в країні конкурс цього літа був 2,3 людини на місце.Найпопулярнішими, як і раніше, залишаються театральні інститути, конкурс додеяких з них на акторські факультети склав близько 100 чоловік на місце.Престижними вважаються сьогодні фінансові та юридичні спеціальності: у столичніакадемії цих напрямків надходило в 6 разів більше абітурієнтів, ніж вони моглиприйняти. Одночасно дослідження інституту профтехосвіти РАО показали, що до25-30% учнів до кінця навчання втрачають інтерес до своєї професії, адже наперших кроках професійного самовизначення бажання і прагнення цих людей йшливрозріз з їх здібностей, про які вони самі мали лише приблизне уявлення.
Ринкові жвідносини характеризуються необхідністю пристосування до підвищеноїдинамічності виробництва, можливої тимчасової безробіття, раптової змінипрофесії і місця роботи. У цих умовах для фахівця необхідні професіоналізм,висока кваліфікація і відмінну якість роботи, а також він повинен мати дляпідвищення своєї конкурентоспроможності на ринку праці і такими особистіснимиякостями, як цілеспрямованість, здатність до безперервного саморозвитку,стресостійкість, здатність до ризику та іншими. Методологічну основудослідження склали концепція Е. Еріксона[13], Дж. Марсія, погляди Л.Б. Божовіч[4],Г.С. Костюка, М.Й. Боришевського, О.А. Проскури, І. Кона[18], О.В. Скрипченко[6],К.М. Поливанової. Головним новоутворенням цього віку є відкриття«Я»(«Я-концепція»), розвиток рефлексії (відображення себе в своєму образі «Я»),усвідомлення своєї індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану,установки на свідомі сфери життя, що направляє «Я» на практичне включення врізні види життєдіяльності; розвиток особливостей самосвідомості; формуванняідентичності; ідеалів підлітка; самоствердження; життєве та професійнесамовизначення. Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становленнясамосвідомості. Самосвідомість підлітка характеризується почуттям дорослості.Розвиваються специфічні особливості самосвідомості, які проявляються всамооцінці підлітка, в його оцінці ефективності різних видів своєї діяльностіта своїх стосунків з дорослими й однолітками. Механізмом розвиткусамосвідомості є рефлексія. Цінність рефлексії надає виключна спрямованістьпідлітка на самого себе ( шлях до власної ідентичності). На основі особистісноїрефлексії підлітки вперше починають прагнути пізнати власну індивідуальність(ідентичність) як таку.
Л.І. Божовіч[4]розглядає самоствердження як одну з важливих мотиваційних ліній цього віку. О.В.Скрипченко[6] вказує, що це закономірно виникаючий атрибут соціалізаціїпідлітка, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення іреалізацію своєї самості в системі соціальних зв’язків. Сутністьсамоствердження підлітка пов’язана з відчуттям своєї самості і відокремленостівід інших. Головні мотиваційні лінії даного віку – активне прагнення досаморозвитку. Це і самовираження і самопізнання, і самовиховання.
Аспекти самовизначенняформуються по різному. Раніш за все установлюється тілесне та сексуальне самовизначення.Професійне, ідеологічне та моральне самовизначення формується значно повільніше:цей процес залежить від того, чи досяг підліток в своєму когнітивному розвиткустадії формально – операційного мислення.
Релігійні таполітичні погляди формуються пізніше, але ці компоненти самовизначення ще довгіроки підлягають змінам. Е. Еріксон [13]відмічає, що молодих людей більш за все турбує нездатність встановлюватипрофесійне самовизначення. Для того щоб зберегти свою спільність вони тимчасовопочинають ідентифікуватися з героями своїх груп, натовпу аж до можливостіповної утрати своєї ідентичності.
Еріксон [13] вважає,що параметр зв’язку з оточуючими, який виникає в цей період, коливається міжпозитивним полюсом ідентифікації «Я» та негативним полюсом сплутаності ролей.Всі ці ролі він мусить зібрати в одне ціле, осмислити, зв’язати з минулим таспроектувати майбутнє. Якщо молода людина впорається успішно з цією задачею –психосоціальною ідентифікацією, то у нього зявиться відчуття того, ким він є,де знаходиться й куди йде. За теорією Е. Еріксона ідентичність – це відчуттявнутрішньої послідовності, константності «самості» в потоці постійнихтимчасових змін, метаморфоз особистісного розвитку. Процес самовизначення за Е.Еріксоном[13], це формування ідентичності. Важливим механізмом формуванняідентичності є послідовні ідентифікації дитини з дорослим, які складаютьнеобхідні передумови розвитку ідентичності в підлітковому віці. Ідентичність заЕ. Еріксоном – це відчуття внутрішньої послідовності (наступності)константності «самості» в потоці постійних тимчасових змін, метаморфозособитістного розвитку.
Ідентичність,згідно словникового визначення, — це однаковість, схожість, тотожність,одностайність .Інше його визначення, як самовизначення себе на основісоціокультурних норм та цінностей, носіями яких є інші люди і соціальні групи.
В основі феноменупідліткового самовизначення, як зазначає О.Б. Дарвиш, лежить ставленняпсихосоціальної ідентичності, яка виконує три основні задачі розвитку:
— Усвідомленнятимчасової протяжності власного «Я», яка включає дитяче минуле та визначаєпроекцію себе в майбутнє;
— Усвідомленнясебе на відміну від інтеріорізованих батьківських образів;
— Здійсненнясистеми виробів, які забезпечують цілісність особистості (професії, статевоїідентичності та ідеологічних настанов).
«Я» — ідентичність забезпечує цілісність поведінки, підтримує внутрішню єдністьособистості, забезпечує зв'язок зовнішніх та внутрішніх подій і дозволяєсолідаризуватися з соціальними ідеалами та груповими прагненнями. О.В.Скрипченко[6] вказує на потребу підлітків в самоіденфікації, як процесу формуванняідентичності, яка реалізується у вивченні своєї особливості, розмірковувань просамого себе у минулому, теперішньому і майбутньому, аналіз своїх домагань увзаємовідносинах і діяльності. При всій складності явища самовизначення,основним у ньому є потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себеяк члена суспільства, визначити себе у світі, тобто зрозуміти себе, своїможливості, своє місце і призначення у житті. (Л.І. Божовіч[4], Л.С. Славіна).
Зрозумівшиглибинну суть і цінність вибору, як самостійного і вольового акту, прагнуть доствердження власного «Я», власних починань, набувають особистої ідентичності,розвивають «Я – концепцію» і виявляють готовність брати на себевідповідальність за власний вибір. Саме у підлітковому віці починає проявлятисятенденція до особистісного зростання, коли людина, відкриваючи себе, докладаєзусиль до становлення своєї індивідуальності.
В підлітковомувіці в процесі формування цінностей, ідеалів, цілей, професійних і особистіснихпланів особливого розвитку, набуває складова основа особистості, її «Я».Цеорганізована система поглядів, установок і мотивів особистості, які обумовлюютьїї неповторність, незмінність, та самототожність.
В процесі пошуківсвого «Я» (цінностей, ідеалів, поглядів), набуття ідентичності, самоствердженняі саморозвитку у підлітків на рівні самоусвідомлення формується системавнутрішньо узгоджених уявлень про себе, образів «Я» — «Я – концепція». «Я –концепція» — система уявлень про самого себе або «установка відносно власноїособистості».
В підлітковомувіці продовжується процес формування та розвиток самосвідомості дитини. Навідміну від попередніх вікових етапів він також, як і наслідування змінює своюорієнтацію і стає спрямованим на усвідомлення людиною своїх особливостей.Удосконалення самосвідомості в підлітковому віці характеризується особливоюувагою дитини до своїх недоліків. Бажаний образ «Я» у підлітків звичноскладається з достоїнств інших людей, яких вони цінують.
Важливістьпідліткового віку полягає в тому, що саме в цьому віковому періоді закладаютьсяоснови та намічається загальна лінія у формуванні соціальних та моральнихустановок особистості.
Підлітковийперіод часто вважають кризовим критичним, бо саме в цей період відбуваютьсядосить істотні, якісні зрушення в розвитку особистості, які мають характердокорінного руйнування попередніх інтересів, відносин, особистої поведінки. Ціякісні зрушення відбуваються в дуже короткий строк і бувають нелегкими длясамого підлітка, супроводжуючись значними суб’єктивними труднощами в йогожитті.
Бурхливийфізіологічний зріст, полове дозрівання, турбування про свій вигляд передіншими, необхідність знайти своє професійне покликання, здібності, вміння – осьті питання, котрі постають перед підлітком, і це вже є вимоги суспільства до підліткащодо самовизначення. Важливим моментом нової соціальної позиції підлітка єусвідомлення свого «Я», яке виявляється в формуванні самооцінки, у відносинахз однолітками та дорослими, в підвищеному інтересі до своєї особистості, іпотребі в оцінці своїх особистісних якостей.
Формуваннясамосвідомості, відношення до себе як до самостійної особистості виявляєтьсясуттєвою характеристикою будь – якого підлітка. Потреба підлітка усамоспостереженні, самооцінці, самоствердженні та самовдосконаленні виникає зпотреби проаналізувати свої переваги та недоліки й зрозуміти, що в своїхвласних вчинках вірно, а що ні, чого слід домагатись, а від чого утриматись.
Прагнення досамовизначення, реалізація своїх можливостей, є завжди актуальним для людини.Поняття самовизначення – одне з центральних у психології особистості. Дляцілісного уявлення особливостей життєвого самовизначення підлітків слідзвернутися до такого поняття, як «Я», що складає «Я – концепцію» особистості.Це поняття у філософському плані – « духовний центр людської особистості,індивідуальності. Психологи співвідносять його з одного боку, з поняттям«особистість», а з іншого – з поняттям « самоусвідомлення».
За словами І.Кона[18]: «Я» — не простоособистість, а особистість, яка розглядається з середини. Я відображає самогосебе у свідомості людини. «Я» — продукт самопізнання. Існує декілька «Я»особистості: фізичне, емоційне, інтелектуальне, соціальне. Фізичне «Я» — тіло,зовнішність; емоційне «Я» — відчуття та переживання, настрій. Інтелектуальне «Я»- світ наших думок. Людина сприймає себе як істоту соціальну, яка включена усистему взаємо стосунків з іншими людьми, яка має певні цінності, інтереси,установи. Це – соціальне «Я». У кожної людини формується свій образ «Я» — «Я –концепція».
«Я – концепція» — сукупність всіх уявлень про себе індивіда, установок на себе: хто я? Що я собоюуявляю? Який я? Формування «Я – концепції»головна задача підліткового віку.
За Р. Бернсом «Я– концепція» — це сукупність установок на себе через:
- реальне«Я» (або уявлення про те, який я насправді);
- ідеальне«Я» (або уявлення про те, яким я хотів би бути);
- дзеркальне«Я» (або уявлення про те, якими мене сприймають інші).
Усе це йде черезфізичне, соціальне, розумове, емоційне «Я». Реальне «Я» —
це те, якою людинавважається собі дійсно, якою бачить себе в даний момент .Ідеальне «Я» — якоювона поставила собі, мету бути, або те, до чого несвідомо прагне, про що мріє.Ідеальне «Я» є основним збудником, рушійною силою поведінки та діяльностілюдини, орієнтиром її особистісного зростання. Дзеркальне «Я» зберігає у собінаші уявлення про, те, що думають про нас інші люди: як я виглядаю в очахінших. «Я» дзеркальне – це те, що примушує нас страждати або радіти, обмежуєнас у наших діях та розвитку або, навпаки, стимулює. Таким чином «Я –концепція» особистості безпосередньо впливає на її життєве самовизначення.
Виходячи з усьоговище сказаного, можна зробити висноки щодо самовизначення:
1. передумовоюгармонійного розвитку особистості в підлітковому віціє становлення ідентичностіта позитивне подолання кризи;
2. структурнимцентром розвитку особистості в підлітковий період стає потреба бути і вважатисядорослим;
3.розвиваютьсяпроцеси самосвідомості та самовизначення, які призводять до формування певноїжиттєвої позиції;
4. кардинальнізміни стосуються мотиваційної сфери, які призводять до формування світоглядупідлітків та планів майбутнього життя;
5. допсихосоціальних новоутворень відноситься пубертатний розвиток підлітків;
6. рефлексія вцьому періоді виступає механізмом розвитку самосвідомості, прагненням пізнативласну індивідуальність;
7. в даномувіковому періоді виявляється потреба у самоствердженні, як одна зважливихмотиваційних ліній та відчуття своєї «самості» і «відокремленості» від інших.
8. активне прагненнядо саморозвитку, самовираження, самопізнання та самовиховання;
9. формуванняідентичності в підлітковому віці є процесом самовизначення ( Е. Еріксон);
10. особливогорозвитку набуває складова основа особистості, її «Я», яка завдяки системівнутрішнього узгодження уявлень про себе та образів, складає «Я – концепцію»особистості підліткового віку;
11. впідлітковому віці формуються взаємо пов’язані компоненти особистості –самооцінка та пов'язаний з нею рівень домагань;
12.ідея виборужиттєвого шляху, вибору ціннісних орієнтацій, свого ідеалу, свого друга своєїпрофесії, стає основною метою підліткового віку.
Головною особливістюжиттєвого самовизначення підлітків є перед усім конструктивне подолання кризипри формуванні ідентичності та власної «Я – концепції.
Розділ 2.Психологічні особливості життєвого і професійного самовизначення в старшомупідлітковому віці
2.1 Проблемистановлення особистості в старшому підлітковому віці.
Підлітковий вік єодним з найскладніших періодів в онтогенезі людини. Саме в цей час відбуваєтьсяперебудова раніше сформованих психологічних структур, виникають новоутворення,закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість уформуванні моральних уявлень і соціальних настанов особистості. Найбільш важливоюознакою підліткового періоду, є фундаментальні зміни в сфері йогосамосвідомості, які мають кардинальне значення для всього його наступногорозвитку та становлення підлітка як особистості. Саме в цьому періоді, згіднодумки Б. Г. Ананьєва, свідомість, яка вже пройшла крізь багато об’єктіввідносин, сама стає об’єктом самоусвідомлення і завершуючи структуру характерузабезпечує його цілісність та стабілізації особистості. В підлітковому віці умолодих людей активно формується самоусвідомлення утворюється власна незалежнасистема еталонів само оцінювання і само відношення все більш розвиваютьсяздібності зазирання у свій власний світ.
В цьому віціпідліток починає усвідомлювати свою унікальність й неповторність в йогосвідомості проходить поступова переорієнтація із зовнішніх оцінок на внутрішні.У підлітка формується власна Я-концепція, яка сприяє подальшій свідомій абонесвідомій побудові поведінки молодої людини. Впродовж останніх 80 роківведеться теоретична суперечка щодо ролі біологічних і соціальних факторів увиникненні явищ критичного розвитку у підлітковому віці. Основоположникибіогенетичного універсалізму (Стенлі Холл та З.Фройд) розглядати кризупідліткового віку як неминуче явище, зумовлене біологічними факторами, зокремастатевим дозріванням організму. Фрейдисти наголошують, що в цей час досягаютьзрілості репродуктивні органи, з'являються вторинні статеві ознаки.
Якщо попередністадії психосексуального розвитку були пов'язані з власним тілесним Я(відповідали тим чи іншим ерогенним зонам), то з підліткового віку нарцисизмдитини зникає, поступаючись спрямованості сексуальних інтересів на інших людей.Вони, як об'єкти сексуального задоволення, сприяють розвитку чуттєвості,потягів, потреб, інтересів дорослої людини, тобто «вторинної сексуальності».За З.Фрейдом, усі люди у ранньому підлітковому віці проходять через«гомосексуальний період», коли спалах сексуальної енергії підліткаспрямований на людину своєї статі (однолітка чи старшого). Він надає перевагуспілкуванню з ровесниками своєї статі і лише поступово об'єктом енергії лібідостає особа протилежної статі. Потрібно наголосити, що психоаналіз практичнонівелює вплив соціального оточення, особливо навчання особистості не тільки вдитячі роки, але й у підліткові, юнацькі або зрілі. Тому учні та соратникивченого прагнули вдосконалити психоаналітичну теорію за рахунок розширення ролісоціальних факторів.
Теоретикпсихоаналізу, представник такого його напрямку, як «его-аналіз», Е. Еріксон[13],поділяючи погляди фройдизму на джерела психічного розвитку, вчений значну увагуприділяв соціуму, що ставить перед особистісним Я розвиваючі завдання, розширюєспектр його дії. Не випадково основні стадії розвитку особистості Е. Еріксон[13],на відміну від З. Фройда, назвав «психосоціальними», а саме особистіснезростання вбачав у переході від однієї стадії до іншої. Вчений зазначав, що накожній стадії психосоціального розвитку відбувається криза, яку індивідовіпотрібно переборювати.
За теорієюрозвитку особистості Еріксона[13], у якій виокремлюється 8 стадійпсихосоціального розвитку, підлітковому віку відповідає 5 стадія розвиткуособистості. Це вік, коли завершується дитинство, інтенсивно формуєтьсяідентичність, базуючись на запереченні та бунті. Вчений називає цей вік вікомфізичної зрілості і соціальної незрілості. Дитина значно раніше стає дорослою уфізичному плані, ніж здатною брати на себе соціальні ролі дорослих. Для цьоговіку характерна емоційна неврівноваженість. Підліток, який щойно переступив вікдитинства, ще немає надійної опори. У стресових ситуаціях він частоповертається до надійної ролі дитини, яка залежна від батьків. Та йому соромноцієї залежності. Намагаючись ствердити свою незалежність, підліток стаєнепоступливим, різким і навіть грубим у стосунках з батьками.
У цей час на долюбатьків та вчителів лягає велике психологічне навантаження, вони маютьнавчитися розумно реагувати на зміни у взаєминах з підлітком, щоб, з одногобоку, надати йому незалежність, до якої він прагне, а з іншого — не втратитиреального контролю над його поведінкою, втримуючи її у розумних межах.
Проблема кризипідліткового віку є складною, тому, розкриваючи її, потрібно виходити ізєдності біологічних змін, що настають в організмі підлітка, і змін у соціальнихумовах його життя, його взаємин з його ровесниками та дорослими.
Важливимивидаються положення Г. Костюка.[20 ], що розкривають розвиток людини якбіологічної і соціальної системи. Вчений зазначає, що становлення особистості — обумовлений і разом з тим саморозвиваючий процес. Це внутрішньо необхідний їїрух від нижчих до вищих рівнів розвитку, в якому зовнішні причини завжди діютьчерез внутрішні умови.
Фізичний розвитокпідлітка та набуті у попередні роки властивості психічного розвитку створюютьвнутрішні передумови для зміни його становища в школі, в сім'ї, в суспільстві.
Біологічніфактори:
Зміни, щовідбуваються в організмі дитини у перехідний період від дитинства допідліткового віку зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Статеведозрівання позначається на розвитку і функціях всього організму.
Усе починаєтьсяіз змін в ендокринній системі. Посилюється діяльність гіпофізу, а його гормонистимулюють ріст тканин і функціонування залоз внутрішньої секреції (статевих,щитовидної залози та інших), що спричинює фізичний і фізіологічний розвиток.
Відбуваєтьсястрибок у рості. Ріст в довжину, збільшення маси тіла і об'єму грудної кліткизмінюють пропорції тіла і наближають його до характерного для дорослих. Зростаєм’язова сила і фізичні можливості підлітків, але вони швидко виснажуються івтомлюються. Втрачається гармонія в рухах, оскільки перебудовується моторнийапарат. Втрачається вміння володіти своїм тілом.
У підлітковомувіці спостерігається невідповідність у розвитку серця, судинної системи(артерій) і маси тіла. Якщо мускулатура серця і його об'єм збільшуються вдвічі,то діаметр судин залишається вузьким. Тому серце через порівняно ще вузькісудини не може постачати потрібну кількість крові до різних ділянок організму,зокрема до мозку. Тому можливі функціональні порушення у діяльності серцево-судинноїсистеми (серцебиття, підвищення кров'яного тиску, головні болі, головокружіння,швидка втома, задишка, блідість, посиніння губ).
Із розвитком,вага головного мозку підлітка наближується до ваги мозку дорослої людини. Далірозвиваються лобні ділянки мозку, частково скроневі та тім'яні, кора головногомозку вдосконалюється на внутрішньоклітинному рівні. Інтенсивний розвиток вищоїнервової діяльності виявляється у розумовій активності підлітка.
Оскількиендокринна і нервова системи функціонально пов'язані між собою, підлітковий вікхарактеризується, з одного боку, бурним підйомом енергії, а з іншої — підвищеною чутливістю до патогенних впливів. З цих причин розумова і фізичнаперевтома, тривале нервове напруження, сильні негативні емоційні переживання(страх, гнів, образа) можуть бути причинами ендокринних порушень (тимчасовимприпиненням менструального циклу у дівчаток) і функціональних розладів нервовоїсистеми. Вони виявляються у підвищеній роздратованості, збудливості,нестійкості, слабкості гальмівних механізмів, втомлюваності, розсіяності, урозладах сну.
У дитинстві існуєбаланс у діяльності ендокринної та нервової системи. У підлітковому віці цейбаланс втрачений, а новий тільки почав встановлюватися. Ця перебудовавідображається на загальній неврівноваженості, дратівливості, руховійактивності, періодичній апатії, в'ялості. У вищій нервовій діяльності підліткаспостерігаються суперечності. В одних випадках учні цього віку поводять себецілком розсудливо, виважено, а в інших на ті самі стимули вони реагуютьнеадекватно, надмірно емоційно.
Статеведозрівання та зрушення у фізичному розвитку справляють немаловажне значення упояві нових психологічних утворень. По-перше, виникає відчуття власноїдорослості. По-друге, стимулюється розвиток інтересу до іншої статі,з'являються нові відчуття, переживання, перші романтичні почуття.
Костюк [20 ] підкреслював,що саме в перехідний період від підліткового до юнацького віку інтенсивнорозвивається сприймання себе як людини певної статі, яка має специфічні потреби,мотиви, ціннісні орієнтації, ставлення до представників протилежної статі,форми сексуальної поведінки. Статево-рольова ідентичність утворює одну зважливих частин Я-образу людини в підлітковому віці, проте вона не залишаєтьсясталою, назавжди укоріненою особливістю особистості надалі.
Л. Божович [4] підкреслювала,що статевий потяг, виникаючи в пубертатний період, входить у структуру вженаявних у підлітка психологічних новоутворень — різноманітних інтересів,моральних та етичних почуттів, поглядів, оцінних суджень. Відповідно — статевийпотяг підлітка, переживання сексуального збудження перебуває вціннісно-смисловій системі його поглядів. Отже, фактори біологічного ісоціального порядку виступають у взаємо переплетенні, стають внутрішніми механізмамипсихологічних новоутворень, які спонукають до встановлення і поглибленнясексуальних стосунків у наступному віковому періоді.
Висновок.Біологічні фактори — початок статевого дозрівання, а також пов'язані з нимбурхливий розвиток і перебудова всіх органів, тканин і систем організму мивизначаємо як умови, що є необхідними, але недостатніми для повноцінногопсихічного розвитку, а тільки які впливають на особливості його протікання удітей підліткового віку.
Соціальні фактори
Психологи прийшлидо висновку, що істотні особливості підлітка залежать від соціальних факторів.Особливий внесок був зроблений антропологами Маргарет Мід та Бенедикт, яківивчали примітивні цивілізації. Мід вивчала підлітків острову Самоа, щодозволило їй розвіяти думку щодо неминучості кризи і конфліктів у підлітковомувіці і показати їх соціальну, а не біологічну зумовленість. Мід показалабезконфліктність, гармонійність переходу від дитинства до дорослості удівчаток-підлітків. Антропологи доводять, що підлітковий вік може мати різнутривалість (всього кілька місяців), що необов'язковим є існування Едіповогокомплексу у хлопчиків.
Доведено, щоконкретними соціальними умовами життя дитини визначається:
1) 1) тривалістьпідліткового віку;
2) 2) наявністьчи відсутність криз, конфліктів, труднощів;
3) 3) характерпереходу від дитинства до дорослості
Цю ідею продовживК.Левін.[26 ], на думку якого у сучасному світі існує 2 самостійні групи:дорослих і дітей. Кожна має свої привілеї. Підліток знаходиться між цими двомагрупами: він вже не хоче бути дитиною, але його ще не приймають у групудорослих. Левін [26 ] наголошує, що причиною цьому є велика розбіжність міжвказаними двома групами. Прибічники даного підходу наголошують на існуванніособливої «субкультури» підлітків.
Виготський наголошувавна необхідності при вивченні критичних періодів виокремлювати основніновоутворення у свідомості і визначити соціальну ситуацію розвитку, яка являєсобою у кожному віці неповторну систему взаємин між дитиною і середовищем.Особливості прояву і протікання підліткового віку визначаються конкретнимисоціальними умовами життя і розвитку підлітка, його суспільним становищем усвіті дорослих.
Важливим факторомрозвитку особистості підлітка є його власна соціальна активність, спрямована назасвоєння певних соціальних взірців і цінностей, на побудову взаємин іздорослими та ровесниками, на самого себе (проектування своєї особистості ісвого майбутнього). Найважливішим новоутворенням підліткового віку єстановлення самосвідомості, яке найперше характеризується почуттям дорослості,формуванням самооцінки і появою прагнення до самовиховання. Центральним іспецифічним новоутворенням в особистості підлітка є виникаюче у нього уявленняпро себе як уже не дитину, він починає відчувати себе дорослим, намагається бутиі рахуватись дорослим.
Цю особливістьназивають почуттям дорослості, яке полягає в тому, що підліток заперечує своюприналежність до дітей, але у нього ще немає відчуття істинної, справжньоїдорослості, хоча є потреба у визнанні його дорослості оточуючими. У психічномурозвитку підлітка основна роль належить встановленню системи соціальнихвзаємовідносин з оточуючими. Розвиток соціальної дорослості — це розвитокготовності дитини до життя у суспільстві дорослих в якості його повноправногочлена. Соціальна незрілість дитини, його залежність від дорослих визначає йогостановище соціальної нерівності у відносинах з дорослими, їх ставлення допідлітка як до «маленького».
Увзаємовідносинах з дитиною дорослі мають ряд переваг:
1) 1) мають правовимагати слухняності і підпорядкованості;
2) 2) мають правозмушувати, забороняти, карати.
Підлітки вже нехочуть виконувати попередні вимоги, ображаються і протестують, коли їхконтролюють, карають, не вислухають, не розуміють, не рахуються з інтересами.Їх перестають задовольняти відносини з дорослими.
Почуттядорослості може виникати з двох причин: а) усвідомлення і оцінка зрушень уфізичному розвитку і статевому дозріванні (цьому сприяє акселерація, якастворює умови для швидшої появи нового самовідчуття та самооцінки), б),соціальне джерело: дитина у взаєминах з дорослими об'єктивно не займаєстановища дитини, а включається у трудову діяльність, виконує серйозніобов'язки, коли характерна рання самостійність дитини.
Почуттядорослості — специфічне новоутворення самосвідомості — стрижнева особливістьособистості, яка виражає нову життєву позицію підлітка щодо себе, щодо людей ісвіту, визначає зміст та спрямованість його соціальної активності.
Специфічнасоціальна активність підлітка полягає у більшій сприйнятливості до засвоєннянорм, цінностей, способів поведінки, які існують у світі дорослих.
У становленнівзаємовідносин підлітка з дорослими протиріччя. Драгунова .[22] виокремлює три варіанти розвиткупротиріч:
1) Поглибленняпротиріч, нагнітання конфлікту, який може тривати досить довго. Це виникає приповному розходженні тенденцій дорослого та прагнень підлітка, коли доросліповністю не приймають претензій підлітка на більшу самостійність, довіру до нихта повагу, а підліток, в свою чергу, різними способами виражає протести протистарого ставлення до нього дорослих. Дорослий втрачає авторитет, втрачаєможливість впливу а в формуванні особистості підлітка залишаються негативнінаслідки: агресивно-деспотичні прояви поведінки у відповідь на зовнішнійстимул.
2) Протиріччявиявляються епізодично під впливом непослідовності поведінки дорослих, коливони змушені всупереч своїм поглядам іти на поступки підлітку. В результатіконфліктів стає менше, проте можливість їх виникнення залишається постійною.
3) Поступовезникнення протиріч і конфліктів. Дорослі усвідомлюють дорослішання підлітків,змінюють своє ставлення до нього, не дають розвіятись взаємній довірі, якавиникла раніше. Конфліктних ситуацій може зовсім і не виникати, коли дорослі упобудові взаємин враховують дорослішання підлітка.
Конфлікт — ценаслідок невміння або небажання дорослого рахуватись з розвитком особистості впідлітковому віці і знайти підлітку нове місце поряд із собою. Доросломупотрібно будувати взаємовідносини із підлітком, як з іншим дорослим — дружньогохарактеру, змістовної співпраці з характерними для них нормами взаємної поваги,довіри, допомоги. Підліток чекає розуміння з боку дорослих. Співпраця дозволитьдорослому поставити підлітка у становище свого помічника, товариша у різнихсправах, а самому стати для нього взірцем і другом.
До початкупідліткового віку взаємовідносини дитини зі своїми однолітками вже будуються наважливих нормах дорослої моралі рівності, а основою взаємовідносин з дорослимизалишається дитяча мораль слухняності. Це може мати важливі наслідки:
1) співпраця якоптимальний для розвитку особистості підлітка тип спілкування може інтенсивнішерозвиватися у взаємовідносинах з друзями;
2) самеспілкування з друзями, а не з дорослими, може приносити підлітку більшезадоволення та відігравати провідну роль у розвитку дорослості і формуванніособистості;
3) засвоєніпідлітком норми моралі дорослих можуть зіткнутися із нормами моралі слухняностіі перемогти їх, оскільки дитяча мораль стала для підлітка неприйнятною.
Провідним типомдіяльності підлітка стає спілкування з однолітками в громадсько-кориснійдіяльності. Воно набуває інтимно-особистісного характеру і виокремлюється усамостійну і дуже важливу для підлітка сферу життя. Спілкування з друзяминабуває великої значущості, що може відсунути на другий план навчання, значнозменшити привабливість спілкування з батьками.
Підліткова криза,яка супроводжує перехід від дитинства до дорослого життя, проходить дужегостро, бо саме в цьому віці діти вперше починають усвідомлювати і визначативесь потенціал своєї особистості, створювати свій образ «Я», не маючи при цьомуможливості співвіднести його з уявленнями про себе, які вже сформувалися, якце можуть дорослі. Для почуття власної гідності підлітків хворобливим єусвідомлення факту, що в порівнянні з ними батьки більш дорослі і компетентні.Підлітки повинні підтвердити собі і іншим свій власний статус самостійноїлюдини.
Тепер їх життябільш складна, вони вже не можуть так, як в дитинстві, спиратися на соціальнийпрестиж батьків. Вони не впевнені в тому, що їм вдасться справитися зтруднощами дорослого життя, і усвідомлюють, що немає ніяких гарантій того, що коли-небудьвони зможуть насолодитися плодами дорослого життя.Часто вони відчувають образучерез виникаюче в цей час почуття страху, саме це почуття змушує їх рухатисьдалі по складному шляху психічного розвитку.
В першу чергу вінбажає стати дорослим і лише в другу – залишитися підлітком. Підліток зустрічаєтьсяз життєвими труднощами, які ставлять його перед необхідністю вирішуватинаступні завдання: Він повинен розвивати незалежність. Необхідно навчитисясамостійно приймати рішення; переглянути і розширити свою систему цінностей іспіввіднести її з найважливішими цілями суспільства; знайти нові джерелаособистого Я професійного признання, серед однолітків, вчителів та іншихдорослих; навчитися ставити реальні цілі в навчанні і роботі. Навчитисявирішувати різні труднощі, миритися з протиріччями власного положення, критичнооцінювати себе.
Підліткунеобхідно розвивати в собі готовність дорослішати крок за кроком і ставати всебільш впевненим в собі усвідомлювати і оцінювати свій особистісний потенціал. Підліткунеобхідно поставити довгострокові цілі в особистому і професійному житті ітвердо іти до них. В своїх діях керуватися власною думкою і власноювідповідальністю. Процеси розвитку у підлітків відбуваються під впливом вимогзначимих дорослих і референтного середовища. Загальний знаменник вимог – звикайдо того, що ти сам за себе відповідаєш, ти маєш зуміти на певному етапі сам себепрогодувати. Розвивай з цією метою всі свої здібності. Щоб виконати ці вимоги,підліток має знизити для себе значимість батьків, послабити внутрішній зв'язокз ними. Нові орієнтири він знаходить поза сім’єю: в школі, серед однолітків івчителів. При цьому відбувається примірка життєвих норм і перевірка їх використанняв житті. В подальшому підліток, або відмовляється від них, або розширює їх, абозмінює.
Найчастіше дітимають ті життєві цінності і установки, що і їх батьки через відданість їм, босаме в сім'ї дитина почуває себе захищеною і любимою. Прийняття батьківськихцінностей є своєрідним актом вдячності батькам, який скріплює зв'язок міжбатьками і дитиною.
Сучасний підлітокдуже уразливий в плані пошуку позитивної ідентичності при не досить компетентномуволодінні засобами конструктивного подолання кризи ідентичності на етапіжиттєвого самовизначення. Суспільна криза на фоні економічного, політичного таморального підґрунтя, негативно позначається на образі світу молодої людини, їїціннісних орієнтирах, «Я-концепції», образі «самості», які тільки-но формуютьсяна даному віковому етапі. Підліток зустрічається з багато варіативністю інфорпросторута шляхів самовизначення, натомість постає неготовим внутрішньо долати кризу, пов’язану з усвідомленням своєї неповторної та унікальної «самості», своєїпозитивної «Я-концепції».
Соціально-психологічнідослідження останніх років фіксують негативні тенденції формування яксоціальної так і особистої пропозиції підлітків: інфантилізм як відсутністьусвідомлених та самостійних рішень у значущих сферах життя, відсутністьвідповідальності за своє життя, соціальна апатія, дефіцит смислу майбутнього,ситуативне сприйняття свого життя.
2.2 Особливостіжиттєвого самовизначення в старшому підлітковому віці
Життєве самовизначення — визначення себе відносно вироблених в суспільстві критеріїв сенсу життя.Особистісне самовизначення пов'язується з цінностями, з потребою визначеннясенсу життя, з орієнтацією на майбутнє.
Підкреслюючи важливістьсамовизначення, Л.І. Божович[4] визначає його як «вибір майбутнього шляху,потребу знаходження свого місця в праці, в суспільстві, в житті».Ідеальний Я-образ людини опосередкований кількома самовизначення. Життєвесамовизначення (вибір соціальних ролей, життєвого стилю, способу життя)припускає, що професія або соціальна роль можуть бути засобами для реалізаціїпевного способу життя.
Виділимо головні видисамовизначення:
1. Життєве самовизначення
2. Професійнесамовизначення
3. Особистіснесамовизначення
4. Соціальне самовизначення
5. Сімейне самовизначення
Крім п'яти головних видівіснують і інші різновиди самовизначення:
1. Соціально-особистісне
2. Соціально-професійне
3.Індивідуально-особистісне
4. Ціннісно-смислове
5. Моральне
6. Естетичне
Життєве самовизначенняпідлітка — це не миттєвий акт, а відносно тривалий процес, що включає в себесполучуваність і взаємодоповнюваність різних видів самовизначення і триває дозрілого віку.
Юнаки належать нелише до дитячого, а й до дорослого світу. Вони не тільки знаходяться в процесідорослішання, але по багатьом параметрам вже поводять себе як дорослі і фактичноє такими. Дорослішання, як процес соціального самовизначення багатовимірне ібагатогранне. Найяскравіші протиріччя і труднощі, виявляються у формуванніжиттєвої перспективи, відношення до праці і моральної свідомості. Характернариса ранньої юності – формування життєвих планів. Життєвий план виникає, зодного боку, в результаті узагальнення цілей, які ставить перед собоюособистість, як наслідок побудови «піраміди» її мотивів, становлення стійкогоядра ціннісних орієнтацій, які підпорядковують собі прагнення.З іншої сторони — це результат конкретизації цілей і мотивів. Із мрії, де все можливо, і ідеалаяк абстрактного зразка поступово вимальовується більш чи менш реалістичний,орієнтований на дійсність план діяльності.
Життєвий план –явище одночасно соціального і етичного порядку. Питання ким бути і яким бути напідлітковому етапі розвитку не розрізняються. Підлітки називають життєвимипланами досить розпливчасті орієнтири і мрії, які ніяк не співвідносяться з їхпрактичною діяльністю.
Підліткинамагаються передбачити своє майбутнє, не задумуючись про засоби йогодосягнення. Їхні образи майбутнього орієнтовані на результат, а не на процесрозвитку: підліток може уявляти своє майбутнє положення в суспільстві, незадумуючись над тим, що для цього потрібно зробити. Життєвий план в точномузмісті цього слова виникає тільки тоді, коли предметом роздумів стає не тількикінцевий результат, але і способи його досягнення, шлях, по якому людиназбирається іти, і ті об’єктивні і суб’єктивні ресурси, які йому для цьогознадобляться. На відміну від мрії, яка може бути як активною так і пасивною,життєвий план – це план діяльності. Щоб побудувати його, юнак повиненпоставити перед собою, як мінімум, наступні питання:
1. В якихсферах життя сконцентрувати зусилля для досягнення успіху?
2. Що саме ів який період життя потрібно досягнути?
3. Якимизасобами і в які конкретні терміни можуть бути реалізовані поставлені цілі?
Соціальне самовизначенняі пошук себе пов’язані з формуванням світогляду. Світогляд – це погляд на світв цілому, система уявлень про загальні принципи і основи буття, життєвафілософія людини, сума і результат всіх його знань. Пізнавальними (когнітивними)передумовами світогляду є засвоєння певної суми знань (не може бути науковогосвітогляду без оволодіння наукою) і здібності індивіда до абстрактноготеоретичного мислення без чого розрізненні знання не складаються в єдинусистему.
Світогляд – цесистема переконань, які виражають відношення людини до світу, його головніціннісні орієнтації. Юність – вирішальний етап становлення світогляду, тому щосаме в цей час дозрівають когнітивні і емоційно – особистісні передумови.Старший підлітковий вік характеризується не просто збільшенням об’єму знань,але і великим розширенням розумового світогляду підлітків, появою у ньоготеоретичних інтересів і потреб. Хоча конкретний рівень знань, теоретичнихздібностей, широта інтересів у дітей різні, якісь зрушення спостерігаються у всіх,даючи поштовх юнацькому « філософствуванню» .
Світоглядніустановки старших підлітків мають багато протиріч. Різна поверхово засвоєнаінформація складається в голові підлітка як «вінегрет», в якому перемішано всещо завгодно. Серйозні, глибокі судження переплітаються з наївними, дитячими.Підлітки не помічають цього і протягом однієї і тієї ж розмови радикальнозмінюють свою позицію, однаково категорично відстоюють протилежні, несумісніодин з одним погляди. Дорослі часто применшують цей сумбур недолікам навчання івиховання. Це нормальна властивість ранньої юності. Польський психолог К.Обухівський(1972) писав, що потреба в сенсі життя, в тому, щоб усвідомлюватисвоє життя не як серію випадкових, розрізнених подій, а як цілісний процес,який має певний напрям, послідовність і зміст – одна із найважливіших потребособистості. В старшому підлітковому віці, коли людина вперше стає передусвідомленим вибором життєвого шляху, ця потреба периживається особливо гостро.Світоглядний пошук включає в себе соціальну орієнтацію особистості, тобтоусвідомлення себе частиною, елементом соціальної общини, вибір свогомайбутнього соціального положення і способів його досягнення. В ході цихпошуків юнаки шукають формулу, яка вказала б йому і на сенс власного існування іна перспективи розвитку всього людства.
На ці питаннянемає і не може бути загальних відповідей, їх необхідно вистраждати самому, доних можна прийти тільки практичним шляхом. Форм діяльності багато і заранінеможна сказати, де людина знайде себе. Життя багатогранне, його не можнавичерпати яким – не — будь видом діяльності яким би він не був важливим.Питання що стоїть перед юнаком не тільки ким бути в рамках існування розділенняпраці (вибір професії), а яким бути ( моральне самовизначення).
Питання про сенсжиття має симптоми визначеної незадоволеності. Коли людина цілком охопленасправою, вона не запитує себе, чи має це діло сенс, — таке питання не виникає.Рефлексія, критична переоцінка цінностей, найбільш загальним вираженням якого єпитання про сенс життя, пов’язане з якоюсь паузою, «вакуумом» в діяльності, чиу відносинах з людьми. Саме тому ця проблема практична, задовільну відповідь нанеї може дати тільки діяльність.
Критично оцінюючисвій життєвий шлях і свої відносини з оточуючим світом, особистістьпіднімається над безпосередньо даними їй умовами, відчуває себе суб’єктомдіяльності. Тому світоглядні питання не вирішуються один раз і назавжди, коженповорот життя змушує особистість знову і знову повертатися до них, підкріплюючиі переглядаючи свої минулі рішення.В юності це відбувається найбільшкатегорично. Для світоглядних проблем характерно протиріччя між абстрактними,як і в стилі мислення. Питання про сенс життя постає в ранній юності глобальноі на нього чекають універсальної, гідної для всіх відповіді.
Труднощі юнацькоїрефлексії про сенс життя – у правильному поєднанні того, що А.С. Макаренконазвав близькою і далекою перспективою. Розширення часової перспективи вглиб(охоплює більш тривалий відрізок часу) і вшир ( включення свого особистогомайбутнього в коло соціальних змін, які торкаються суспільства в цілому) –необхідна психологічна передумова світоглядних проблем.
Діти і підлітки,описуючи майбутнє, говорять про свої особисті перспективи, а юнаки на першийплан виносять загальні проблеми. З віком збільшується вміння розрізняти можливеі бажане. Здібність відстрочити безпосереднє задоволення, трудитися зарадимайбутнього, не чекаючи нагороди – показник морально – психологічної зрілостілюдини. Але поєднання близької і далекої перспективи дається людині нелегко. Єюнаки, які не хочуть задумуватися про майбутнє, відкладають всі важливі питанняна потім. Установка (зазвичай не усвідомлена) на продовження веселощів ібезтурботності існування не тільки соціально шкідлива, але і шкідлива для самоїособистості. Юність – прекрасний, дивний вік, який дорослі згадують з ніжністюі сумом. Але все добре в свій час. Вічна юність – вічна весна, вічне цвітіння,це також і вічне безпліддя. «Вічний юнак» не щасливчик. Це людина, яка незуміла у визначений термін вирішити завдання самовизначення і пустив глибокихкоренів в важливих сферах життєдіяльності. Його мінливість і поривчатістьможуть здаватися привабливими на фоні побутової приземленості і буденностібагатьох однолітків, але це не стільки свобода, скільки неприкаяність. йомуможна скоріш поспівчувати, ніж позаздрити.
Не краще і напротилежному полюсі, коли в теперішньому бачать тільки засіб досягнення чогосьв майбутньому. Відчувати повноту життя – означає вміти бачити в сьогоднішнійпраці «завтрашню радість», і разом з тим відчувати самоцінність кожного даногомоменту діяльності, радість подолання труднощів, пізнання нового. Психологуважливо знати чи уявляє підліток своє майбутнє як продовження теперішнього чияк його заперечення, що зовсім протилежне, і чи бачить він в цьому майбутньомурезультат своїх власних зусиль чи щось таке, що саме настане. За цимиустановками (зазвичай неусвідомленими) стоїть цілий комплекс соціальних іпсихологічних проблем.Погляд на майбутнє як результат власної, спільної зіншими людьми діяльності – установка діяча, борця, який щасливий тим, що вжесьогодні працює заради завтрашнього дня. Уявлення того, що майбутнє «саме настане», що «його не уникнути»,- установка «трутня», споживача і спостерігача, носіялінивої душі.
Поки юнак незнайшов себе в практичній діяльності, вона може здаватися йому дрібною іневажливою. Ще Гегель відзначив це протиріччя «До цих пір займаючись тількизагальними предметами і працюючи тільки для себе, юнак, який тепер перетворюєтьсяна чоловіка, повинен, вступаючи в доросле життя, стати діяльним для інших ізайнятися дрібницями. І хоча це справді так як повинно бути, бо необхідно діяти,то необхідно перейти до частин, але для людини початок може все-таки бутидосить тяжким, і неможливим, і неможливість безпосереднього здійснення йогоідеалів може привести його до депресії. Цієї депресії, якою незначною вона булау багатьох, мало кому вдалося уникнути. Чим пізніше вона виникає у людини, тимважчими бувають її симптоми. У слабких людей вона може затягтися на все життя.В цьому стані людина не хоче відмовитися від своєї суб`єктивності, не може подолати своювідразу до дійсності саме тому знаходиться в стані відносної нездатності, якаможе легко перетворитися в дійсну нездатність».
Єдиний засіб знятице протиріччя – творчо – перетворююча діяльність, в ході якої суб’єкт змінює яксамого себе, так і оточуючий світ. В житті завжди іде боротьба старого і новогоі кожен приймає участь у цій боротьбі. Ідеали звільнені від елементівілюзорності, які притаманні юності, стають для дорослої людини орієнтиром впрактичній діяльності.
2.3 Особливостіпрофесійногосамовизначенняв старшому підлітковому віці
Як було сказано вище, професійне самовизначення — це процес, що проходить ряд етапів, тривалість яких різнав залежності від соціальних умов і індивідуальних особливостей розвитку. Найважливышим є етап підліткового і юнацького віку,так як саме в цей період іде обрання майбутньої професії. Підліткові захопленняспочатку можуть бути обумовленими випадковими факторами. Підліток орієнтуєтьсялише на зміст і зовнішній престиж професійної діяльності не помічаючи інших їїаспектів. Світ професій часто здається чорно-білим: в хорошій професії вседобре, в поганій – все погано. Категоричність вибору і не бажання розглянутиінші варіанти і можливості виступають як психологічно – захисний механізм, якзасіб утікання від сумнівів. В майбутньому це може привести до розчарувань.Рання професіоналізація часто пов’язана з негативними сімейними умовами,низькою успішністю і іншими негативними факторами, які понижають рівеньсвідомості і добровільності вибору.
Дуже важливийрівень інформованості підлітків як про професію, так і про самих себе. Підліткипогано обізнані з колом професій із яких треба вибирати, це робить їх вибірвипадковим. Чим молодше людина в момент вибору професії, тим більша ймовірністьне самостійного вибору, а по підказці інших. Обізнаність хлопців про різнісучасні професії вища, а сама диференціація професійних інтересів починається уних раніше, чим у дівчат. Юнаки більш критично оцінюють можливості івимогливіше відносяться до своєї майбутньої професії; дівчата у цьомувідношенні більш пасивні і більш легко миряться з невдачами надаючи більшезначення влаштуванню особистого життя. Вибір професії відображає певний рівеньособистих вподобань, які включають оцінку своїх об’єктивних можливостей іоцінку своїх здібностей.
Рекомендації Є.І.Головахи професійного самовизначення [9]
1. Професійнаорієнтація не повинна обмежуватися безпосередньо професійною сферою, але завждиспиратися на важливі життєві цілі молоді.
2. Дляформування реалістичної життєвої перспективи необхідно знайомити юнаків ідівчат з конкретними прикладами вдалих і невдалих життєвих шляхів, якіпов’язані з вибором тієї чи іншої професії. Найбільш важливим є знаннямайбутніх умов праці, яке займає одну з найвищих позицій в системі юнацькихвимог до майбутньої професії.
3. Враховувати,що для юнаків при виборі професії більш важливим є розмів заробітної платні, адля дівчат –сприятливі умови праці. Робочі професії захоплюють молодь перш завсе можливістю більш швидкого досягнення самостійності і незалежності. Для тих,хто їх обирає, майбутня зарплатня інколи має менше значення, ніж для тих, хтообирає професію розумової праці високої кваліфікації.
4. Незалежновід рівня знань підлітків, вони потребують спеціальної профорієнтаційноїінформації. Шкільна програма цього не забезпечує.
5. Необхіднопояснити старшокласникам взаємозалежність майбутніх професійних і життєвихдосягнень від їх готовності до самовіддачі в роботі і самостійності вреалізації життєвих цілей.
6. Упрофорієнтаційній роботі важливо враховувати не тільки раціональні моменти,пов’язані з визначенням життєвих цілей та планів, але й емоційної сторониособистості.
Ці питання немають певних рішень. В умовах науково–технічної революції початкова професійнапідготовка дуже часто стає недостатньою і перестає цінуватись по об’єктивнимпричинам, примушує особистість, бажає вона цього чи ні, перенавчатися чи навітьзмінювати рід занять. Неповна задоволеність професією в одному випадку стаєпричиною поганої роботи, а в іншому – полегшує професійну мобільність і змінуформ трудової діяльності. Життєвий шлях сучасної людини – не одноманітний рухпо одного разу наїждженій колії, де все наперед відомо. У ньому є і карколомніповороти, і непередбачувані нові старти. Це робить наше життя тривожним іхвилюючим, але одночасно дає особистості нові можливості самореалізації.
Вибір професії.Яким глибоким змістом переповнене це, здавалося б, звичне словосполучення,скільки в ньому приховано емоцій, тривог, сподівань. Адже це не лише вдале чиневдале рішення юності, а й подальша доля людини, активне, творче, радіснежиття або ж пасивне збайдужіле існування; насамкінець, вдалий вибір професії –одна з головних складових і умов людського щастя, усвідомлення своєїпотрібності в соціумі. Слід зазначити, що процес професійного самовизначення єдосить складним, на нього здійснюють вплив різні фактори. Російський вченийЄвгеній Олександрович Клімов[15], котрий зробив великий внесок у дослідженнясвіту професій та професійного самовизначення людей, пропонує вісім основнихфакторів, які впливають на вибір людиною професії:
1) позиціябатьків, старших членів сім'ї. Дуже часто батьки надають дитині повну свободувибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності,ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонуютьпереглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії частозаважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недолікив майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити всвій час. Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються звибором батьків, розраховуючи на їхню допомогу при вступі в який-небудьнавчальний заклад;
2) позиціядрузів. Дружні відносини старшокласників є досить міцними і вплив їх на вибірпрофесії не виключено. Позиція мікрогрупи може навіть стати вирішальною упрофесійному самовизначенні. Особливо це актуально для людей зістандартизованим мисленням, схильних до наслідування і стереотипів, неспроможних чітко сформулювати власну життєву позицію. Споживачів а не творців(якщо такий умовний поділ доречний). Звісно, в рамках розумного, почуття групи,орієнтація на однолітків – позитивні особливості молоді. Вони потрібні дляосвоєння норм поводження в суспільстві, формування образу «Я» ісамооцінки. Але оглядатися на інших слід щоб побачити спільне і відмінне, кращевзнати свої індивідуальні особливості, а не сліпо повторювати, чи переноситизахоплення якоюсь людиною на професію, котрою та володіє;
3) позиціяшкільних педагогів. Кожен учитель, спостерігаючи за поводженням учня під часнавчального процесу, аналізує його інтереси, схильності, напрямки мислення ізвісно може дати дуже цінну пораду, до того ж, досвідчений педагог здатензапобігти такій розповсюдженій помилці при виборі професії, як ототожненняшкільного предмета і певної, спорідненої з ним професії. Він допоможе чіткорозрізняти ці поняття;
4) особистіпрофесійні плани. Під планами у цьому випадку маються на їхні плани. Підпланами у цьому випадку маються на увазі уявлення про етапи освоєння професії,засоби потрібні для цього. Плани формуються залежно від складу розуму йхарактеру людини. Якщо виникають ускладнення, розумно звернутися доспеціаліста, котрий допоможе побудувати професійний план;
5) здібності. Цеіндивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій абоіншій діяльності і є умовою успішності її здійснення. Від здібностей залежитьшвидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, набуттяумінь і навичок. Але самі здібності не зводяться до знань й умінь. Розвитокздібностей має відбуватись протягом всього життя. Про своєрідність своїхздібностей треба судити не тільки по успіхах у навчанні, але й по досягненнях унайрізноманітніших видах діяльності. Об’єктивне уявлення про них формуєтьсятакож за допомогою спеціальних досліджень, тестувань, спрямованих наактивізацію самопізнання. Це запобігає наклеюванню ярлика про те, яка людина;
6) рівеньдомагань на суспільне визнання. Плануючи власний трудовий шлях, дуже важливоподбати про реалістичність своїх домагань. Невідповідність внутрішніх образівлюдини життєвим реаліям неминуче призведе до розчарування;
7) інформованістьпро професії. Важливо подбати про те, щоб відомості, котрі здобуваютьсялюдиною, про ту або іншу професію не виявилися перекрученими, неповними,однобічними. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороноюпрофесії може призвести до серйозних помилок і розчарувань. Наприклад, залегкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця.А журналісти не завжди виступають у телепередачах — частіше вони обробляютьмасу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей — перш, ніж підготують10-ти хвилинне повідомлення, яке, до того ж, озвучить інша людина (диктор нателебаченні). Щоб точно знати чим саме займається людина певної професії требарозібратись по яким класам, типам, відділам, групам класифікуються існуючіпрофесії і які ставляться до них вимоги. Допомогти в отриманні достовірноїінформації молодій людині можуть батьки, педагоги, а найбільш –психологи-профконсультанти. Вони проводять низку діагностичних заходів повивченню особистості людини, котра обирає професію, а також можуть детальнорозповісти про вимоги до професії, котра цікавить саме Вас;
8) схильності.Схильності проявляються в улюблених заняттях, на які витрачається більшачастина вільного часу. Це — інтереси, підкріплені певними здібностями.
Значну роль увиборі професії відіграє темперамент. Від нього залежить вплив на діяльністьрізних психічних станів, викликаних неприємною обстановкою, емоційнимифакторами. Можна образно описати, що люди холеричного темпераменту більшепридатні для активної ризикованої діяльності, сангвініки — для організаторськоїдіяльності, меланхоліки — для творчої діяльності в науці й мистецтві,флегматики – для планомірної, неквапливої й плідної діяльності. Далеко неостанню позицію у професійному самовизначенні займають характер та самооцінкаїхньому самовизначенні займають характер та самооцінка особистості.
Проаналізувавшивсе вищевикладене та зважаючи на складність розглянутих понять, можна звпевненістю сказати: для того, щоб підліток правильно і усвідомлено вибравпрофесію, котра б відповідала суспільним і особистісним потребам, визначив своюпрофесійну позицію, йому необхідна кваліфікована допомога. А саме: розумнепсихолого-педагогічне втручання, професійне консультування та послідовнепроведення всіх етапів профорієнтаційної роботи.
Важливим моментому профорієнтаційній роботі з учнями є те, що нерідко проблема вибору професії вмомент завершення шкільного утворення як би не встає перед учнями. Причин такоїситуації трохи; почасти вони обумовлені особливостями процесу професійногосамовизначення.
Цей процеспроходить кілька стадій, що є прямим відображенням процесу формуванняпрофесійної самосвідомості особистості [ 2 ].
На 1 стадії (4-11років) визначальним фактором професійної орієнтації дитини є його фантазії.Доцільним є заняття по розвитку уяви за допомогою малювання, ліплення,конструювання і т.д. У цей момент розвитку необхідні організація і проведеннякомплексних занять по формуванню особистості через світ фантазії дитини.
На 2 стадії (11-14 років) важливим аспектом у професійній орієнтації дитини є його інтереси.Ця стадія зв'язана вже з реальними пробами власних можливостей, з активноюцілеспрямованою діяльністю в пізнанні навколишнього середовища і самопізнанні.Самопізнання — основа розвитку самосвідомості підлітка. Від наївногонерозуміння у відношенні самого себе підліток приходить до усе більшзаглибленого самопізнання, що з'єднується потім з усе більш визначеною, а інодіі різко коливною самооцінкою.
Не менш складнимє випадок, коли в силу сімейних чи традицій чекань, що сформувалися в батьків,у відношенні професійної майбутньої дитини до моменту вибору професії ні вбатьків, ні в підлітків не існує проблем у цьому питанні. Звичайно в такихвипадках говорять: «У нас у родині всі юристи»; «Я не стала лікарем, хоча імріяла про це все життя, нехай дочка ним буде». Безумовно, і традиції родини, іранні успіхи дитини в якійсь області — вагомі аргументи у виборі конкретноїпрофесії, але це лише аргументи, що мають тим більше ваги, чим повніше,активніше включення підлітка в діяльність, сполучену з майбутньою професією,чим критичні оцінка його можливостей і домагань. Таким чином, сам факт, щопідлітки і їхні батьки бачать проблеми професійного самовизначення, є однієї зпередумов успішного її рішення.
Для старшихкласів, що учаться, доцільне введення в шкільну програму спецкурсу,орієнтованого на профорієнтаційне самовизначення учнів.
Виходячи зперерахованих проблем, мабуть, що психолого-педагогічний супровід професійногосамовизначення підлітка одна з найважливіших задач навчально-виховного процесу.
I етап — рішеннянеобхідності вибору професії
Перше, на щоварто звернути увагу батьків і вчителів,— на з'ясування бачення вибору професіїтому, хто бере участь у її рішенні і, узагалі, чи усвідомлюється проблема самапо собі. Це питання може виникати як у відношенні підлітка, так і у відношенні осіб,що беруть участь разом з ним у виборі професійного «маршруту». Як правило,вважається, що якщо людина довго вибирала і, нарешті вибрала навчальний заклад чимісце роботи, то вона вирішила і проблему майбутньої професії. У дійсності усіпротікає значно складніше. Практика консультування дозволила виявити зв'язані зцим етапом типові помилки і ситуації, що утрудняють наступну професійнуадаптацію. Часто гіркі розчарування осягають і молодих людей, і їхніхпорадників, коли професійне самовизначення фактично підмінюєтьсясамовизначенням у соціальному плані. У цьому випадку замість вирішення проблемивибору професії вирішують проблему вибору навчального закладу.
II етап — хтоповинний вибирати підлітку професію
Постановкапроблеми вибору професії є не єдиним джерелом утруднень. З теорії ухваленнярішення відомо, що істотний етап — визначення того, хто відповідальний заухвалення рішення, хто правомірний у вирішенні конкретної проблеми. Урозглянутому контексті це питання стоїть дуже гостро. Хто може, і хто повиннийприймати рішення в ситуації вибору професії?
Основним усвоєчасній профорієнтації є теза про особливу роль активності оптанта (того,хто вибирає професію) у процесі профорієнтації. У профорієнтаційній роботі усеорієнтовано на спонукання активного відношення самого підлітка, як до самоїпроблеми, так і до дозволу основних етапів при виборі професії. Одним зфакторів регулюючих рівень активності людини, є його самооцінка, тобто уявленняособистості про власні можливості взагалі й у визначених видах діяльностізокрема. Уявлення людини про власні можливості, критичне відношення до себескладається на підставі оцінки навколишніми результатів його діяльності,успіхів і невдач і формується на ранніх етапах становлення особистості.Самооцінка лежить в основі рівня домагань, тобто рівня важкості тих задач, доздійснення яких людина вважає себе здатним. Самооцінка і рівень домагань уконкретній діяльності визначають суб'єктивне право людини заявити про себе врамках цієї діяльності. Підлітки, поставлені перед необхідністю виборупрофесії, можуть по-різному оцінювати ступінь власної особистісної зрілості,підготовленості в такім складному питанні. У практиці консультування частозустрічаються випадки як неадекватно завищеного, так і неадекватно низькогорівня домагань підлітків у професійному самовизначенні. При неадекватнозавищеному рівні домагань судження підлітків категоричні, виражена переважнаорієнтація на особистий досвід як ведуче джерело зведень про навколишнюдійсності, судження консультанта, учителів, старших зустрічаються «у багнети».Небажання таких учнів спільно зі старшими шукати оптимальний варіант рішенняпроблеми вимагає корекції з боку дорослих.
Ще більш складноуявляється ситуація, коли підлітки прагнуть, як би цілком зняти із себевідповідальність за рішення цього питання. Саме такі підлітки найчастішеприходять до психолога-консультанта. Іноді рішення вже буває знайдене нимисамостійно, але в силу особливостей сформованої самооцінки (низький рівеньдомагань) вони поки ще не вважають себе вправі приймати які-небудьвідповідальні рішення взагалі. Таким підліткам необхідно допомогти повірити всебе, а для цього треба фіксувати їхню увагу на тих випадках, коли вонивиявляли спостережливість, високу соціальну чутливість, давали правильні ідалекоглядні оцінки собі й іншим людям.
Пильна увага допроблеми самооцінки суб'єкта, що як учиться, ухвалення рішення дозволяєіндивідуалізувати профорієнтаційне взаємодія, а також більш правильноздійснювати формування в підлітка ціннісного відношення до власної активності врамках професійного самовизначення.
ІІІ етап — збірінформації при виборі професії
Одним з основнихетапів ухвалення рішення є збір необхідної інформації про бажану професію. Тутнеобхідно використовувати нове для багатьох поняття «проблемна ситуація». Учому суть цього поняття? В узагальненому виді можна вважати, що проблемнаситуація виникає в тих випадках, коли підліток приймає на себе рішення задачі,для виконання якої необхідно або вишукування необхідної інформації пропрофесію, або вироблення нових способів діяльності. Підлітки, як і батьки,часто не інформовані про ті істотні моменти, що визначають згодом ступіньпрофесійної, а часом і соціальної адаптації молодої людини. Що ж являє собоюпроблемна ситуація у відношенні задачі вибору професії? Академік Е.А. Клімоввиділяє наступні компоненти, істотні в ситуації вибору професії:
— інформованістьпідлітка;
— схильності;здатності;
— визначенівідносини з родичами, зв'язані з професійним майбутнім;
— визначенівідносини з однолітками, зв'язані з професійним майбутнім;
— визначенівідносини з людьми, що представляють інтереси суспільства у
відношенніпрофесіоналізації молоді;
— рівеньдомагань;
— особистий професійнийплан.
Таким чином, дляадекватного вибору професії підліток і особи, що його опікують, повинні матиінформацію, яка як можна більш повно відбиває зазначені фактори.
Важливим моментомдля формування адекватної інформаційної моделі проблемної ситуації, що виникаєв зв'язку з вибором професії, є формування повноцінної орієнтованої основи длявибору професії. Найчастіше на питання про те, як можна класифікувати професії,підлітки виділяють лише тільки професії розумової і фізичної праці. Відправниммоментом для формування повноцінної орієнтованої основи аналізу професії єкласифікація професій, запропонована Е. А. Климов[15]. Першою підставою, чи істотною ознакою професійноїдіяльності вважають предмет праці, тобто те, на що спрямовано діяльність людини.У зв'язку з цим виділяють п'ять типів професій.
I. Професії типу«людина — природа». Предмет праці — рослини, тварини, мікроорганізми; це —біономічної професії.
II. Професії типу«людина — техніка». Предмет праці — технічні системи, речовинні об'єкти,матеріали, види енергії; це — технономічні професії.
III. Професіїтипу«людина — людина». Предмет праці — групи, колективи, люди; це —соціономічні професії.
IV. Професії типу«людина — знак». Предмет праці — умовні знаки, коди, природні мови; це — сигнономічніпрофесії.
V. Професії типу«людина — художній образ». Предмет праці — художні образи; це — артономічніпрофесії.
Однак на професіїможна дивитися і з іншого погляду: орієнтуючись на те, які дії переважають привиконанні трудових операцій. У зв'язку з цим виділяють: гностичні, перетворюючіі пошукові професії.
Для гностичнихпрофесій характерна перевага пізнавальних, гностичних дій. Це дії по сприйняттюдеяких ознак, їхньої диференціації, по уявному перетворенню об'єкта, включаючиміркування, умовиводу. До таких професій можна віднести професії лаборантів,сортувальниць, інспекторів.
Під перетворюючимипрофесіями розуміють будь-які впливи на предмет праці (річ, енергію, інформацію)з метою зміни його властивостей.
Головна відмітнариса пошукової професій — необхідність при рішенні конкретної задачіздійснювати оперативно-практичний пошук. До цього типу можна віднести професіюрозмітника, розкрійника.
Професії можутьрозрізнятися в залежності від умов праці. За цією ознакою виділяють чотиригрупи професій: професії, представники яких трудяться в звичайних побутовихумовах; праця на відкритому повітрі; праця в незвичайних умовах (у гарячихцехах, на висоті, під землею); праця з підвищеною моральною відповідальністю заздоров'я людей, матеріальні цінності.
Можливе виділенняі груп професій у залежності від характеристики знарядь праці. У зв'язку з цимвиділяють професії ручної праці, машинно-ручної праці, з використаннямавтоматизованих і автоматичних систем, професії з перевагою функціональнихзнарядь праці.
Знайомство учнів,викладачів, батьків із професіями дозволяє їм із усією повнотою освоюватиінформацію щодо процесу праці в кожній професії.
З врахуванняцього можливе більш точне формулювання загальних вимог підлітка до майбутньоїпрофесії, а також своєрідна прикидка власних можливостей у зв'язку з вимогами,пропонованими різними групами професій до людини.
Незважаючи на те,що підліток може бути досить повно орієнтований у світі професій і в ньоговідсутні суб'єктивні розбіжності між оцінками значущості і надійностіінформації про сферу праці з її щирою цінністю, проте він може зробити помилкупри виборі професії. Визначені складності тут пов'язані з труднощамисамооцінки, самосприйняття підлітком власних особливостей. Складним дляпідлітка виявляється правильне усвідомлення власних інтересів і схильностей,того, що на суб'єктивному рівні досить чітко зв'язано з позитивнимипереживаннями, досить яскраво позитивно пофарбовано.
При здійсненніпрофорієнтаційної роботи варто пам'ятати, що прийнято розрізняти інтереси ісхильності. Ці явища не тотожні, хоча між ними існує визначений взаємозв'язок.Інтерес може стати джерелом формування різних нахилів. Наприклад, багато людейлюблять музику, цікавляться нею.
Однак, однісхильні до виконавської діяльності, інші — до мистецтвознавчого, треті — допедагогічного. Гарні виконавці не завжди бувають гарними педагогами.Фізик-теоретик, фізик-експериментатор, викладач фізики — усі вони, безсумнівно,цікавляться фізикою. Але їхня діяльність і схильності різні. Таким чином, допомагаючиусвідомити підлітку сферу його інтересів, необхідно звертати увага і на тудіяльність, що у рамках виявленого інтересу краще дається підлітку, у більшомуступені для нього позитивно емоційно пофарбована. Інтереси можуть бути дужединамічними, мінливими. У ході формування особистості вони так само можутьрозвиватися, поглиблюватися, збагачуватися, як і підмінюватися іншими.Схильності — більш стабільні утворення, вони в більшій мірі відображаютьздатності людини. І батьки, і педагоги намагаються допомогти підліткуусвідомити себе. Для цього вони використовують різні способи: часто пропонуютьпідліткам ознайомитися зі спеціальною літературою на вибір професії,журнальними статтями з описом особливостей особистості людини, саміхарактеризують особистість підлітка, фіксують увага підлітка на тих чи іншихпроявах його індивідуальності, консультують дитину з психологом.
Природно, щоусвідомлення особливостей власної особистості викликає в підлітка утруднення.Складності самосприйняття збільшуються для підлітків відсутністю в нихповноцінного понятійного апарата, необхідного для самопізнання на рівні, щовідрізняється від повсякденної свідомості. Це свідчить про необхідністьпоглибленого знайомства підлітків з основними поняттями, використовуваними в літературіз питань вибору професії, тому що інтуїтивне освоєння підлітками їхнього змістучревате прикрими непорозуміннями при наступному застосуванні. І тут неоціненнароль спецкурсів по психології для підлітків і юнаків.
Різноманітнаінформація, зібрана учнем, про різні аспекти трудової діяльності дозволяєпідліткам і їхнім вихователям виявити, краще усвідомити особливості професії втому чи іншому конкретному випадку. Природно, що вибір професії, виявлення їїособливостей, відповідність внутрішньому бажанню — досить складний і тривалийпроцес. При цьому типові помилки багато в чому можуть бути пов'язані знедостатнім рівнем критичності підлітка. Низький рівень критичності (якщо вінспостерігається в підлітка) не дозволяє йому в повному обсязі виявити і датиоб'єктивну характеристику власного ставлення. На цьому тлі бачення проблеми якби спрощується, а до варіантів можливих рішень ставляться поверхневі вимоги.
При побудовіпланів одержання професійного утворення необхідно орієнтувати підлітків наглибокий аналіз їхньої реальної ситуації, формувати в них реалістичні чекання увідношенні можливості задоволення найбільш важливих потреб молодої людини нарізних етапах професійного становлення. Соціологи виявили, що в дівчат у ціломубільш ідеалізоване, чим у юнаків, уявлення про сферу праці. Наступний життєвийдосвід, зміна демографічного статусу помітно змінюють оцінки багатьох професій.Профілактика наступних розчарувань складається у формуванні правильних уявленьпро професію на ранніх етапах вибору трудового шляху.
Зразкова схемавивчення обраної професії по аспектах:
1. Загальнізведення про професію:
— значення іпоширення професії на ринку праці;
— перспективирозвитку професії, її соціально-суспільна значимість.
2. Характеристикапроцесу праці:
— сфера (область)діяльності;
— основніпрофесійні обов'язки фахівця, робочі операції;
— робоча поза,засоби праці, пристосування, інструменти;
Розділ 3.Практичне дослідження самовизначення в старшому підлітковому віці
3.1 Проведенняекспериментального дослідження
Проблемапрофесійного вибору у з іншими компонентами життєвого самовизначеннянедостатньо розроблена в спеціальній літературі і її детальна проробка даєможливість вийти на рішення дуже багатьох психологічних проблем особистості:
- Навизначення значення професійного вибору для людини;
- Натипологію зв’язку професійного вибору з життєвим самовизначенням;
- Напроблему первинної соціалізації особистості.
До нашого часу впсихології не сформульовано єдиного визначення терміну «самовизначення», кожендослідник по-своєму визначає це поняття, у відповідності із вибраною нимпарадигмою. Ще однією особливістю вивчення процесу самовизначення стало йогорозділення по сферам життєдіяльності чи по психічним процесам, без наступногопроцесу інтеграції в цілісне утворення. Тому ми вирішили побудувати нашедослідження, з одного боку, вносячи в нього елемент диференціації – розділившисамовизначення на життєве і професійне, вивчаючи його особливості в такихсоціальних групах як студенти першого курсу ДВНЗ «КМТК» і учні 10- Б(біологічного) класу СЗШ№126 м. Києва. А з іншого боку, об’єднали отримані данів цілісне новоутворення, яке відображає взаємозв’язок досліджуваних процесів.
Метою дослідженняє особливості взаємозв’язку життєвого самовизначення і професійного вибору устудентів коледжу і учнів СЗШ.
Задача нашогодослідження полягає у вивченні ціннісних орієнтацій студентів першого курсуКиївського механіко-технологічного коледжу, і школярів 10 класу СЗШ №126 м.Києва. У дослідження брали участь 30 студентів і 30 школярів.
Загальна вибіркадосліджуваних становила 60 осіб. Це студенти ДВНЗ «КМТК» — 30 осіб
і учні 10-Б класу(біологічного) СЗШ №126 м. Києва. Серед яких 75% становлять дівчата і 25% — хлопці.
Розподілдосліджуваних за статтю.
Досліджуваністуденти Київського механіко-технологічного коледжу, це студенти, якінавчаються на таких спеціальностях: «Діловодство» — 20%, «Соціальна робота» — 43.3%, «Організація виробництва» -13.3% і «Зварювальне виробництво» — 23.4%.Всі студенти жителі сільської місцевості, на даний час проживають у гуртожитку.В цьому гуртожитку я працюю вихователем.
Своє дослідженняя розпочала з того, що запропонувала написати студентам твір на тему: «Моєжиття у 25 років». Нажаль хлопці відмовилися оформити свої думки письмово. Аот дівчата написали дуже цікаві твори. Всі вони мріють отримати освіту і непросто закінчити коледж, а продовжити навчання в університеті. Студенткивпевнені, лише отримавши освіту зможуть претендувати на престижну і високооплачувану роботу. А робота в свою чергу забезпечить їх матеріально.Матеріальне забезпечення це – наявність житла, автомобіля. Діти мріють мативласний бізнес, свою хоч і не велику фірму. Потім кожна дівчина, як і кожнажінка мріє про щасливу і дружну сім’ю, коханого чоловіка, люблячих дітей і батьківздорових та щасливих, які житимуть поруч. Коледж в якому вчаться дівчататехнічний, але переважна більшість із них мріють присвятити своє життятворчості. Наприклад Інна Бурдюк мріє мати власний салон краси, Яна Черкас –фото студію, Таня Ліуш хоче бути співачкою. А Марина Антошина – поетом. Ось їїмрії у віршах:
Как быстро летят года
За ними и не успеешь
Как трудно осознаватьиногда
Что ты так быстровзрослеешь
Тут вдруг оглянешься тебе25
И думаешь, что ж ядобился
И неужели настолько яслаб
Или где то может бытьоступился
Я уверена, что в жизниреально
В 25 достичь высоты
Самые крепкие и самыенадежные
Построить себе мосты
Иногда задумаешься
Чего в 25 хочу я
Подумаешь и улыбнешься
Что главное – это семья
Когда у тебя естьподдержка
Когда есть ради кого-тожить
Ведь это так очень важно
Кого-то по жизни любить
Ціннісніорієнтації наших досліджуваних ми вивчали за допомогою методики М. Рокича(див.Додаток І), заснованому на прямому ранжуванні списку цінностей двохкласів: цінності-цілі (термінальні) і цінності-засоби (інструментальні).Термінальні цінності визначають сенс життя людини, вказують, що для неїособливо важливо, значимо, цінно; а інструментальні цінності відображаютьзасоби, що обираються для досягнення цілей життя, для реалізації сенсу життя. Вякості інструментальних цінностей найчастіше виступають якості особистості, щозабезпечують особистісний ріст людини.
Результатидослідження «Ціннісні орієнтації за методикою Рокича студентів КМТК» наведені втабл.1.
Табл.1. Ціннісніорієнтації за методикою Рокича студентів КМТК№ п/п Термінальні цінності К-сть осіб % № п/п Інструментальні цінності К-сть осіб % 1 Здоров’я 20 66,7 1 Вихованість 6 20 2 Щасливе сімейне життя 3 10 2 Акуратність 4 13,3 3 Життєва мудрість 2 6,7 3 Чесність 4 13,3 4 Розвиток 1 3,3 4 Незалежність 3 10 5 Наявність друзів 1 3,3 5 Життєрадісність 3 10 6 Творчість 1 3,3 6 Освіченість 2 6,7 7 Розваги 1 3,3 7 Самоконтроль 2 6,7 8 Матеріальне забезпечення 1 3,3 8 Чуйність 1 3,3 9 Раціоналізм 1 3,3 10 Високі запити 1 3,3 11 Ефективність у справах 1 3,3 12 Сміливість 1 3,3 13 Тверда воля 1 3,3
Одержані результати свідчать про те, що переважна більшість досліджуванихстудентів– 66,7% і 23,3 % школярів — найважливішою цінністю вважають власнездоров’я. Такий результат є підтвердженням того, що досліджувані переймаютьсястаном свого фізичного і психічного здоров’я, схильні вбачати реалізацію всіхінших цінностей крізь призму цінності власного здоров’я. Найбільшою цінністю 10% досліджуваних студентів і 20 % школярів назвали щасливе сімейне життя. Як вжезазначалося, особливе місце в період юності посідає прагнення створити власнусім’ю. Тому цілком зрозумілою є переорієнтація молоді на цінності сім’ї. Такождо найвагоміших цінностей досліджувані студенти і школярі віднесли життєвумудрість (6,7 %), що підкріплюється сформованим у цей віковий період відчуттямдорослості. Центральним новоутворенням юності, як уже зазначалося, стаєсамовизначення, яке теж передбачає активну позицію молодої людини у прийняттівідповідальних рішень. Учні ж віддали перевагу любові і матеріальномузабезпеченню по13,3 %, та наявності вірних друзів 10 %, цікавої роботи 6,7%.
Серед опитаних студентів та школярів по 3,3 % віддали перевагуособистісному розвитку.
Частина студентів цінністю назвали наявність друзів, творчість, розваги,матеріальне забезпечення – 3,3%.
Учні виділили ще таку цінність як краса природи і мистецтва (3,3%).Устудентів вона відсутня. Результати дослідження «Ціннісні орієнтації за методикоюРокича учнів наведені в табл. 2
Табл. 2. Ціннісніорієнтації за методикою Рокича учнів СЗШ №126 п/п Термінальні цінності К-сть осіб % № п/п Інструментальні цінності К-сть осіб % 1 Здоров’я 7 23,3 1 Акуратність 5 16,7 2 Щасливе сімейне життя 6 20 2 Чесність 4 13,3 3 Любов 4 13,3 3 Незалежність 4 13,3 4 Матеріальне забезпечення 4 13,3 4 Освіченість 3 10 5 Наявність друзів 3 10 5 Життєрадісність 3 10 6 Цікава робота 2 6,7 6 Самоконтроль 3 10 7 Життєва мудрість 2 6,7 7 Сміливість 3 10 8 Розвиток 1 3,3 8 Високі запити 3 10 9 Краса природи і мистецтва 1 3,3 9 Вихованість 1 3,3 10 Чуйність 1 3,3
Серед інструментальних цінностей, 20 % студентів найбільшою цінністюназвали вихованість. Це, у свою чергу, дає підстави вважати, що багатостудентів, які брали участь у дослідженні, вважають вихованість однією знайважливіших рис особистості, і прагнуть сформувати її у своєму характері. Аучні віддали перевагу акуратності 16,7%. Високий показник цієї цінності корелюєз високим показником іншої цінності чесності і акуратності, якій надалиперевагу по 13,3 % студентів. Школярі поставили на друге місце чесність інезалежність по 13,3%.
Незалежність та життєрадісність підтримали по 10% опитуваних студентів. Асамоконтроль та освіченість по 6.7%. У молодіжному середовищі спостерігаєтьсякульт прагнення до нових знань, а це, безумовно, є позитивною тенденцією.
По 10 % у школярів отримали такі цінності як освіченість, високі запити,життєрадісність, самоконтроль та смілість.
А у студентів найменший відсоток отримали чуйність, раціоналізм, високізапити, ефективність у справах, сміливість і тверда воля по 3,3%. Як в учнів –чуйність і вихованість по 3,3%.
Підсумовуючи результати дослідження ціннісних орієнтацій студентськоїмолоді та школярів за методикою М. Рокича, слід зазначити, що в цілому цінностісучасної молоді обумовлені психологічними віковими особливостями і маютьсуб’єктивний характер, а отже представляють реальну картину потреб молодоїлюдини і тих особистісних рис, за допомогою яких вона може їх досягти. Разомтим, прагнення особистості до реалізації цих потреб перебуває в єдності з потребоюу реалізації своєї індивідуальності.
3.2 Методика«Диференційно-діагностичний опитувальник» Е.А. Климова (ДДО) Див. додаток 2
Цю методику мивикористовували для відбору на різні типи професій у відповідності ізкласифікацій типів професій за Климовим. Досліджуваним студентам і школярампропонувалися 20 пар видів діяльності. Із кожної пари необхідно було вибратилише 1 вид, і у відповідній клітинці листа відповідей поставити знак «+».
Методикапроводилась із невеликими групами студентів по 3-5 осіб, а школярі брали участьу дослідженні цілим класом. Результати дослідження типу професій за методикоюКлимова наведені у табл. 3-7.
Табл.3. Методика«Климова» студентів КМТК№ п/п Ім’я досліджуваного Тип професії Яна Ч. Людина-людина Юля М. Людина-знак Іра С. Людина-знак Таня Н. Людина-людина Аня К. Людина-художній образ Олена Н. Не визначилась Олексій О. Людина-техніка Володя Л. Людина-природа Наталія Н. Людина-людина Таня К. Людина-людина Саша С. Не визначився Андрій М. Людина-техніка Антон М. Людина-природа Саша В. Людина-техніка Аліна Б. Людина-людина Яна Х. Не визначилась Оксана Б. Людина-знак Світлана Я. Людина-людина Аня М. Людина-людина Віта Д. Людина-техніка Марина О. Людина-людина Іра С. Людина-людина Женя М. Людина-знак Аня Г. Людина-людина Світлана Г. Людина-художній образ Тарас П. Людина-художній образ Таня Л. Людина-знак Яна Т. Людина-людина Катя О. Людина-людина Юля К. Людина-людина
Табл.4№п/п Тип професії К-сть досліджуваних студентів % Людина-людина 10 33,3 Людина-знак 5 16,7 Людина-техніка 7 23,3 Людина-художній образ 4 13,3 Людина-природа 4 13,3
Табл.5 Методика«Климова» учнів СЗШ №126№ п/п Ім’я досліджуваного Тип професії Божок Роман Людина-техніка Вовк Тетяна Людина-людина Глушко Іван Людина-техніка Грицай Артем Людина-людина Дибань Максим Людина-природа Квасник Юрій Людина-техніка Колочко Анна Людина-художній образ Крутюк Марія Людина-природа Макуха Ольга Людина-людина Нечипоренко Дарина Людина-людина Олексюк Владислав Людина-техніка Петрова Марія Людина-природа Реверчук Олена Людина-людина Соловенюк Вероніка Людина-людина Танасюк Олександр Людина-техніка Тогунова Олександра Людина-знак Швець Дмитро Людина-техніка Хоменко Сергій Людина-людина Юдіна Олена Людина-знак Яценко Людмила Людина-людина Рябчун Наталія Людина-знак Кучинська Христина Людина-людина Неживлюк Ярослава Людина-природа Дібірова Айша Людина-художній образ Ільницька Марина Людина-художній образ Кривошей Марія Людина-техніка Старіченко Марина Людина-художній образ Дудка Олена Людина-знак Ремпович Олена Людина-людина Яловчук Анастасія Людина-знак
Табл.6№п/п Тип професії К-сть досліджуваних учнів % Людина-людина 13 43,3 Людина-знак 5 16,7 Людина-техніка 4 13,3 Людина-художній образ 3 10 Людина-природа 2 6,7 Не визначились 3 10
Табл.7 Співвідношенняміж вибором типу професій учнів та студентів№п/п Тип професії К-сть досліджуваних учнів %
К-сть досліджуваних
студентів % Людина-людина 10 33,3 13 43,3 Людина-знак 5 16,7 5 16,7 Людина-техніка 7 23,3 4 13,3 Людина-художній образ 4 13,3 3 10 Людина-природа 4 13,3 2 6,7 Не визначились 3 10
За розподіломпереважень вибору професій, за допомогою диференційно-діагностичногоопитувальника інтересів Климова між досліджуваними учнями та студентамивірогідних різниць не відмічено. У цілому, досліджувані старші підліткиобирали, без наявних переваг, різні види професій. Ця тенденція зберігалась ушколярів і студентів. Досліджувані надавали перевагу типу «людина-людина»: учні33,3%, а студенти 43,3% опитуваних, та професіям типу «людина-знак»: учні істуденти по 16,7%. На третьому місці професії типу «людина-техніка»: учні23,3%, студенти 13,3%. Учні найменшу перевагу віддали професіям типу«людина-художній образ» та «людина-природа» по 13,3%. Студенти ж типу«людина-художній образ» віддали 10%, а «людина-природа» — 6,7%. Отже, міждосліджуваними суттєвої різниці не спостерігається.
3.3 Методика«Карта інтересів»
Ця методикавикористовується з метою профорієнтації. Досліджуваним давалась така інструкція: «У вас є можливість продовжити навчання чи поступити на цікаву роботу. Длятого, щоб допомогти вам обрати професію, пропонуємо набір питань. Подумайте,перед тим, як відповідати на кожне питання. Намагайтеся дати якомога більшточну відповідь. Якщо ви часто переконувалися, що дуже любите, чи вам дужеподобається те, про що ми запитуємо, то в листі відповідей поставте знак «+». Див.додаток 3. Результати дослідження за методикою «Карта інтересів» наведені втабл. 8-10
Табл.8. Методика«Карта інтересів» студентів КМТК№ п/п Ім’я досліджуваного Вид діяльності Яна Ч. Педагогіка Юля М. Журналістика Іра С. Історія Таня Н. Медицина Аня К. Мистецтво Олена Н. Не визначилась Олексій О. Електротехніка Володя Л. Лісове господарство Наталія Н. Соціальна робота Таня К. Педагогіка Саша С. Не визначився Андрій М. Електротехніка Антон М. Лісове господарство Саша В. Електротехніка Аліна Б. Право Яна Х. Не визначилась Оксана Б. Історія Світлана Я. Сфера обслуговування Аня М. Педагогіка Віта Д. Легка промисловість Марина О. Сфера обслуговування Іра С. Сфера обслуговування Женя М. Журналістика Аня Г. Педагогіка Світлана Г. Мистецтво Тарас П. Мистецтво Таня Л. Філологія Яна Т. Право Катя О. Право Юля К. Педагогіка
Табл.9 Методика«Карта інтересів» учнів СЗШ №126№ п/п Ім’я досліджуваного Вид діяльності Божок Роман Робочі спеціальності Вовк Тетяна Мистецтво Глушко Іван Електротехніка Грицай Артем Право Дибань Максим Біологія Квасник Юрій Електротехніка Колочко Анна Мистецтво Крутюк Марія Біологія Макуха Ольга Медицина Нечипоренко Дарина Медицина Олексюк Владислав Робочі спеціальності Петрова Марія Біологія Реверчук Олена Сфера обслуговування Соловенюк Вероніка Сфера обслуговування Танасюк Олександр Електротехніка Тогунова Олександра Філологія Швець Дмитро Будівництво Хоменко Сергій Право Юдіна Олена Сфера обслуговування Яценко Людмила Транспорт Рябчун Наталія Сфера обслуговування Кучинська Христина Медицина Неживлюк Ярослава Біологія Дібірова Айша Мистецтво Ільницька Марина Мистецтво Кривошей Марія Сфера обслуговування Старіченко Марина Мистецтво Дудка Олена Філологія Ремпович Олена Не визначилась Яловчук Анастасія Не визначилась
Табл. 10 Співвідношенняінтересів студентів та учнівВид діяльності К-сть студе-нтів % Вид діяльності
К-сть
учнів % педагогіка 5 16,7 мистецтво 5 16,7 мистецтво 3 10 Сфера обслуговування 5 16,7 Електротехніка 3 10 біологія 4 13,3 право 3 10 електротехніка 3 10 Сфера обслуговування 3 10 медицина 3 10 Не визначились 3 10 Робочі спеціальності 2 6,7 журналістика 2 6,7 право 2 6,7 історія 2 6,7 філологія 2 6,7 Лісове господарство 2 6,7 Не визначились 2 6,7 Медицина 1 3,3 будівництво 1 3,3 Соц. робота 1 3,3 транспорт 1 3,3 Легка промисловість 1 3,3 філологія 1 3,3
Істотнавідмінність між досліджуваними виявилася саме у методиці «Карта інтересів». Удослідженні приймали участь студенти коледжу переважна більшість із них цедівчата з групи: «Соціальна робота» -43,3%, тому на першому місці виявився самеінтерес до педагогіки, на другому місці інтерес до мистецтва 10%. На третьомумісці інтерес до електро техніки- 10%. Бо у дослідженні приймали участь хлопці,які опановують спеціальність: «Зварювальне виробництво».
У учнівбіологічного класу 126 школи міста Києва на першому місці виявився інтерес домистецтва-16,7% і до такої галузі, як сфера обслуговування -16,7%, а також натретьому місці інтерес до біології. І це не випадково, адже діти вчаться вбіологічному класі і більшість із них бажають присвятити своє життя біології.
Висновки
Результативиявлені у процесі дослідження дозволили зробити висновки, що у студентів істаршокласників уже тверда установка при виборі професії, хоча, звичайно можутьбути і коливання. Це спостерігається у тому випадку, коли кілька професійподобаються одночасно, є конфлікт між схильностями і здібностями, між ідеалом увиборі професій і реальними перспективами ( учень бажає навчатися у вузі, ауспішність низька). На вибір професії впливають і думки інших людей:інтереси, батьки, товариші. Старших підлітків завжди хвилює проблема вибору івони ведуть з цього приводу розмови з однолітками і з дорослими, які їхоточують. Тому головне завдання в цей час – сформувати у старших підлітківефективне рішення, яке вплине на вибір професії та буде враховувати якіндивідуальні так і суспільні потреби. Бо саме в цей час молоді необхіднопоставити довгострокові цілі в особистому і професійному житті і твердо іти доних. Адже життєве самовизначення — це заняття стабільної життєвої позиції увсіх сферах життєдіяльності.
Списоквикористаних джерел
1. Абульханова-Славська К.А. Життєвіперспективи особистості // Психологія і образ науки. -М, 1987.
2. Арестова О.Н. Мотивація іперспективне цілепокладання в розумової діяльності // Вісник МГУ. Сер. 14.Психологія. 1999. № 3. С. 16-24.
3. Бабанський Ю.К. Методинавчання в сучасній загальноосвітній школі. — М.: Просвіта, 1985. – 344 с.
4. Божович Л.І. Психологічніособливості особистості старшокласника// Комсомол в школі. – М., 1972. – 64 с.
5. Бродский М.М. Возрастнаяпсихология. — К., 1999.
6. Вікова та педагогічна психологія:навч. Посіб. /О.В. Скрипченко., Л.В. Волинська, З.В. Огороднійчук та ін. — К.:Просвіта, 2001. — 416 с.
7. Войтко В.І. «Психологічнийсловник» К. Вища школа,1982. – 214 ст.
8. Волков Ю.Г., Добреньков В.І.,Кадар Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Соціологія молоді. Ростов н / Д.,2001.
9. Головаха Є.І. Життєваперспектива і професійне самовизначення молоді. Київ, 1988.
10. ДьяченкоМ.И., Кандибович Л.А. Психологія вищої школи. — Мінськ: Вид-во БГУ, 1981. – 462с.
11. ЗахароваА.В. Психологічне навчання старшокласників. — М., 1976.- с.127
12. ЗдравомисловА.Г. Потреби. Інтереси. Цінності. М., 1996.
13. Е.Еріксон "Ідентичність: юність і криза". М., 1996.Кан-Калик В.А.Учителеві про педагогічне спілкування. — М., 1987. – 242 с.
14. Кле М.Психология подростка. — М., 1991.
15. КлимовЕ.А Психология профессионального самоопределения. – М, 2004
16. КлимовЕ.А. Психологія професійного самовизначення. Ростов н / Д., 1996. С. 39
17. КлимовЕ.А. Шлях до професії. – Л., 1974. – 190 с.
18. Кон И.С.Психологія ранньої юності. М.: Освіта, 1989. – 335 с.
19. КостюкГ.С. Роль професійного самовизначення в формуванні особистості // Проф.орієнтація учнів/ Упор. З.С. Нечипорук. – Київ, 1971. – с.17-26
20. КраковскийА.П. О подростках. — М., 1970.
21. КрягждеС.П. Психологія формування професійних інтересів. – Вільнюс, 1981. – 195 с.
22. КулагинаИ.Ю. Возрастная психология. — М., 1996.
23. КулюткінЮ.М. Рушійні сили вчинків і поведінки особистості // Вечірня середня школа.1991. № 2. С. 37-40.
24. Культуражиття особистості: Проблеми теорії та методології соціально-психологічногодослідження. Київ, 1988. С. 81.
25. Левин К.Динамическая психология: Избранные труды / Под общ. ред. Д.А. Леонтьева и Е.Ю.Патяевой; [сост., пер. с нем. и англ. яз. и науч. ред. Д.А. Деонтьева, Е.Ю.Патяевой]. — М.: Смысл, 2001.Леонтьєв Д.А., Шелобанова Е.В. Професійнесамовизначення як побудова образів можливого майбутнього // Питання психології.2001. № 1. С. 57-65.
26. ЛисовскийВ.Т., Дмитрієв А.В. Особистість студента. Л.: Изд-Волга, 1974.
27. Молодь:орієнтації і життєві шляхи / Под ред. М.Х. Тітма. Рига, 1988. С. 13.
28. Новідослідження у психології та возрастній фізіології. – М., „Педагогіка",1990. – 146 с.
29. Основипедагогіки і психології вищої школи/Під ред. А.В. Петровского. — М., 1986. –422 с.
30. ПавлютенковЕ.М. Профорієнтація учнів. – К., 1983. – 152 с.
31. Педагогічнаі вікова психологія. — М., 1988. — 442с
32. ПряжниковН.С. Профессиональное и личностное самоопределение. — М.: Ин-т практическойпсихологии, Воронеж: НПО «МОДЭК». -1996.
33. Психологіяпрофесійної підготовки. СПБ, 1993. – 324 с.
34. Психологія.:Респб. наук.-метод. зб./ Ред.кол.: Л.М. Проколієнко та ін. — Київ, „Радянськашкола", Вип. 28. – 1987. – 120 с.
35. Психологія.:Респб. наук.-метод. зб./ Ред.кол.: Л.М. Проколієнко та ін. — Київ, „Радянськашкола", Вип. 35. – 1990. – 119 с.
36. РаковськаО.А. Соціальні орієнтири молоді: тенденції, проблеми, перспективи. М: Наука,1993.
37. РешетоваЗ.А. Психологічні основи професійного навчання. — МГУ, 1985.- 264 с.
38. СамоукінаН.В. Активне професійне орієнтування школярів., М., 1988. – 33 с.
39. СафінВ.Ф. Психологія самовизначення особистості. Свердловськ, 1986. С.23.
40. СунгатуллінаГ.А. Ціннісні орієнтації і мотиваційна сфера підлітків і молоді, що набуваютьдосвід соціально-значущої діяльності / / Вісник МГУ. Серія 18. Соціологія іполітологія. С. 158-163.
41. Сучасніпсихолого-педагогічні проблеми вищої школи. — Л.: Вид-во БРЕШУ, 1985. – 143 с.
42. ТітмаМ.Х. Формування життєвих орієнтації учнівської молоді / /
43. Франкл В.Людина в пошуках сенсу: Переклад з англійської. М, 1990.
44. Фромм Е.Людина для себе. Мінськ, 2003.
45. ЧеріеваЕ.Г. Специфіка ціннісних орієнтацій сучасної молоді, яка навчається малих містЦентрально-Європейського регіону Росії / / Соціологія освіти. Дайджестросійської та зарубіжної преси. 2004. № 6. С. 63-65.
46. ЧистяковаС.Н. Основи профорієнтації школярів. – М., 1983. – 112 с.
47. ШадриковУД. Проблема системогенеза в професійній діяльності. — М., 1982. – 234 с.
48. ЯрошенкоВ.В. Школа і професійне самовизначення учнів. – К., 1983. – 112 с.
49. ЯщишинО.О., Карпіловська С.Я. Профорієнтаційна робота в 5-6 кл.// Рад. Шк… – 1986. — №5., с.60-66
50. ЩербатюкБ.А. Методика дослідження особливостей самовизначення особистості. // Практ. психологія та соц. робота.- 2007. — № 1. — С. 18-21.
Додатки
Додаток 1«Методика Рокича»
Досліджуваномупред’являють 2 списки цінностей. Досліджуваний привласнює кожній цінностіранговий номер. На початку пред’являється набір термінальних, а потім – набірінструментальних цінностей.
У списку Рокичатермінальних цінностей 18:
1. Активнедіяльне життя;
2. Життєвамудрість;
3. Здоров’я;
4. Цікаваробота;
5. Красаприроди і мистецтва;
6. Любов;
7. Матеріально-забезпеченежиття;
8. Наявністьгарних і вірних друзів;
9. Суспільневизнання;
10. Пізнання;
11. Продуктивнежиття;
12. Розвиток;
13. Розваги;
14. Свобода;
15. Щасливесімейне життя;
16. Творчість;
17. Щастяінших;
18. Впевненістьв собі.
Інструментальнихцінностей теж 18:
1. Акуратність;
2. Вихованість;
3. Високізапити;
4. Життєрадісність;
5. Ретельність;
6. Незалежність;
7. Непримиренність;
8. Освіченість;
9. Відповідальність
10. Раціоналізм;
11. Самоконтроль;
12. Сміливістьу відстоюванні власної думки своїх поглядів;
13. Твердаволя;
14. Терпимістьдо поглядів і думок інших;
15. Широтапоглядів;
16. Чесність;
17. Ефективністьу справах;
18. Чуйність.
Досліджуванимдавалася інструкція: «Вивчіть цінності і спочатку виділіть ту, котра для васнайбільш значуща, позначте її цифрою «1». Потім вберіть другу по значущостіцінність, позначте її цифрою «2» і т.д. Найменш важлива залишиться останньою ізайме 18 місце. Працюйте не поспішаючи, вдумливо. Якщо в процесі роботи визміните свою думку можете виправляти свої відповіді».
Достоїнствамиметодики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження іобробки результатів. При аналізі ієрархії цінностей нами зверталась увага нате, які цінності були поставлені на перше місце. В важності від того якіконкретні цінності входять в ієрархію ціннісних орієнтацій особистості даєможливість з’ясувати на які цілі життя спрямована діяльність досліджуваного іяким засобом для досягнення цих цілей він надає перевагу.
Додаток 2
Методика«Диференційно-діагностичний опитувальник» Е.А. Клімова (ДДО)
Цю методику мивикористовували для відбору на різні типи професій у відповідності ізкласифікацій типів професій за Климовим. Досліджуваним студентам і школярампропонувалися 20 пар видів діяльності. Із кожної пари необхідно було вибрати лише1 вид, і у відповідній клітинці листа відповідей поставити знак «+».
Текст опросника1а. Ухаживать за животными. или 1б. Обслуживать машины, приборы (следить, регулировать). 2а. Помогать больным. или 2б. Составлять таблицы, схемы, программы для вычислительных машин. 3а. Следить за качеством книжных иллюстраций, плакатов, художественных открыток, грампластинок. или 3б. Следить за состоянием, развитием растений. 4а. Обрабатывать материалы (дерево, ткань, металл, пластмассу и т.п.). или 4б. Доводить товары до потребителя, рекламировать, продавать. 5а. Обсуждать научно-популярные книги, статьи. или 5б. Обсуждать художественные книги (или пьесы, концерты). 6а. Выращивать молодняк (животных какой-либо породы).или 6б. Тренировать товарищей (или младших) для выполнения и закрепления каких-либо навыков (трудовых, учебных, спортивных). 7а. Копировать рисунки, изображения (или настраивать музыкальные инструменты). или 7б. Управлять какой-либо машиной (грузовым, подъемным или транспортным средством) – подъемным краном, трактором, тепловозом и др. 8а. Сообщать, разъяснять людям нужные им сведения (в справочном бюро, на экскурсии и т.д.). или 8б. Оформлять выставки, витрины (или участвовать в подготовке пьес, концертов). 9а. Ремонтировать вещи, изделия (одежду, технику), жилище. или 9б. Искать и исправлять ошибки в текстах, таблицах, рисунках. 10а. Лечить животных. или 10б. Выполнять вычисления, расчеты. 11а. Выводить новые сорта растений. или 11б. Конструировать, проектировать новые виды промышленных изделий (машины, одежду, дома, продукты питания и т. п.). 12а. Разбирать споры, ссоры между людьми, убеждать, разъяснять, наказывать, поощрять. или 12б. Разбираться в чертежах, схемах, таблицах (проверять, уточнять, приводить в порядок). 13а. Наблюдать, изучать работу кружков художественной самодеятельности. или 13б. Наблюдать, изучать жизнь микробов. 14а. Обслуживать, налаживать медицинские приборы, аппараты. или 14б. Оказывать людям медицинскую помощь при ранениях, ушибах, ожогах и т.п. 15а. Художественно описывать, изображать события (наблюдаемые и представляемые). или 15б. Составлять точные описания-отчеты о наблюдаемых явлениях, событиях, измеряемых объектах и др. 16а. Делать лабораторные анализы в больнице. или 16б. Принимать, осматривать больных, беседовать с ними, назначать лечение. 17а. Красить или расписывать стены помещений, поверхность изделий. или 176. Осуществлять монтаж или сборку машин, приборов. 18а. Организовывать культпоходы сверстников или младших в театры, музеи, экскурсии, туристические походы и т.п. или 18б. Играть на сцене, принимать участие в концертах. 19а. Изготовлять по чертежам детали, изделия (машины, одежду), строить здания. или 19б. Заниматься черчением, копировать чертежи, карты. 20а. Вести борьбу с болезнями растений, с вредителями леса, сада. или 20б. Работать на клавишных машинах (пишущей машинке, телетайпе, наборной машине и др.).
Досліджуванимдавалася така інструкція: «Уявимо, що після відповідного навчання ви можетевиконувати будь яку роботу, але якби вам довелося вибирати тільки із двохможливостей, то чому б ви тоді надали перевагу?». По листу відповідейпідраховувалася к-сть знаків: «+» в кожному стовпчику. Кожен із стовпчиківвідповідав певному типу професії. Досліджуваним рекомендувалося вибрати той типпрофесії, який отримав найбільшу к-сть знаків «+»
Назви типівпрофесій по стовпчиках за Е.А. Климовим:Предмет праці
Живі організми, біо-
і мікробіологічні процеси
Технічні
системи,
енергія,
штучні
і неживі
природні
матеріали
Люди,
колективи,
групи,
соціальні
процеси
Умовні
знаки,
цифри,
коди,
природні
чи штучні
мови
(формули) Художні образи, їх властивості, елементи Умовна назва типу професії «Людина і природа» «Людина і техніка» «Людина і людина» «Людина і знакова система» «Людина і художній образ» Професійно-технічна освіта Садівник, тваринник
Слюсар,
машиніст,
апаратник Продавець, перукар Набірник, кресляр, оператор ЕОМ Гравер, ліпник
Середня
спеціальна
освіта Технік-лісовод, зоотехнік Технік-технолог, будівельник Медсестра, вихователь Інспектор-фінансист, економіст-плановик Декоратор-оформлювач, скульптор-виконавець Вища освіта
Зооінже-нер,
агроном, ветлікар
Інженер-технолог, інженер-
електрик Учитель, інженер-організатор
Інженер-
економіст,
редактор Художник-конструктор, дизайнер
Ключ к тесту Типы профессий Номера вопросов Человек-природа 1а, 3б, 6а, 10а, 11а, 13б, 16а, 20а Человек-техника 1б, 4а, 7б, 9а, 11б, 14а, 17б, 19а Человек-человек 2а, 4б, 6б, 8а, 12а, 14б, 16б, 18а Человек-знаковая система 2б, 5а, 9б, 10б, 12б,15а, 19б, 20б Человек-художественный образ 3а, 5б, 7а, 8б, 13а, 15б, 17а, 18б
Час дослідженняне обмежувався. Хоча досліджуваних попереджували, що над питаннями не потрібнодовго думати.
Додаток 3
Методика «Картаінтересів»
Ця методикавикористовується з метою профорієнтації. Досліджуваним давалась така інструкція: «У вас є можливість продовжити навчання чи поступити на цікаву роботу. Длятого, щоб допомогти вам обрати професію, пропонуємо набір питань. Подумайте,перед тим, як відповідати на кожне питання. Намагайтеся дати якомога більшточну відповідь. Якщо ви часто переконувалися, що дуже любите, чи вам дужеподобається те, про що ми запитуємо, то в листі відповідей поставте знак «+». Текстметодики.
Вопросы: ЛЮБИТЕЛИ ВЫ, ХОТЕЛИ БЫ ВЫ, НРАВИТСЯ ЛИ ВАМ?1. Уроки по физике. 2. Уроки по математике. 3. Уроки по химии. 4. Читать книги или статьи по астрономии. 5. Читать об опытах и животных. 6. Читать о жизни и работе врачей. 7. Читать о сельском хозяйстве, о растениях и животных. 8. Читать о лесе. 9. Читать произведения классиков мировой литературы. 10. Читать газеты, журналы, слушать радио, смотреть телевизор. 11. Уроки истории. 12. Посещать театры, музеи, художественные выставки. 13. Читать литературу о геологических экспедициях. 14. Читать о различных странах, их экономике, государственном устройстве. 15. Организовывать товарищей на выполнение общественной работы и руководить ими. 16. Читать о работе милиции. 17. Читать о моряках, летчиках. 18. Читать о работе воспитателя. 19. Знакомиться с устройством и работой станков. 20. Готовить обеды. 21. Читать о строителях. 22. Заботиться о красоте помещения, в котором Вы учитесь, живете, работаете. 23. Читать о достижениях техники (например, журналы «Техника молодежи», «Юный техник» и т.д.). 24. Знакомиться с устройством бытовых электро- и радиоприборов. 25. Читать научно-популярную литературу об открытиях и физике. 2б. Читать научно-популярную литературу о математике. 27. Узнавать о новых достижениях в области химии (из журналов, радио- и телепередач и т.д.). 28. Смотреть телепередачи о космонавтах. 29. Изучать биологию. 30. Интересоваться причинами и событиями лечения болезней. 31. Изучать ботанику. 32. Проводить время в лесу. 33. Читать литературно-критические статьи. 34. Активно участвовать в общественной жизни. 35. Читать книги об исторических событиях. 36. Слушать симфоническую музыку. 37. Узнавать об открытиях новых месторождений полезных ископаемых. 38. Узнавать о географических открытиях. 39. Обсуждать текущие дела и события. 40. Устанавливать дисциплину среди сверстников или младших. 41. Путешествовать по стране. 42. Давать объяснения товарищам, как решить трудную задачу, правильно написать предложение и др. 43. Знакомиться с различными инструментами. 44. Уроки домоводства. 45. Узнавать о новых достижениях в области строительства. 46. Посещать фабрики. 47. Знакомиться с устройством механизмов, машин. 48. Читать статьи в научно-популярных журналах о достижениях в области радиотехники. 49. Разбираться в теории физических явлений. 50. Решать сложные математические задачи. 51. Ставить опыты по химии, следить за ходом химических реакций. 52. Наблюдать за небесными светилами. 53. Вести наблюдения за растениями. 54. Делать перевязки, оказывать первую помощь при ушибах и т. д. 55. Выращивать животных и ухаживать за ними. 56. Собирать гербарий. 57. Писать рассказы и стихи. 58. Наблюдать за поведением и жизнью людей. 59. Принимать участие в работе исторического кружка, разыскивать материалы, свидетельствующие о событиях прошлого. 60. Декламировать, петь в хоре, выступать на сцене. 61. Собирать минералы, интересоваться их происхождением. 62. Изучать природу родного края. 63. Организовывать общественные мероприятия в школе. 64. Обращать особое внимание на поведение людей. б5. Посещать кружок автолюбителей, обслуживать автомобиль. 66. Проводить время с маленькими детьми (читать им книги, что-нибудь рассказывать, помогать чем-либо). 67. Изготавливать различные детали и предметы. 68. Организовывать питание во время походов. 69. Бывать на стройках. 70. Шить одежду. 71, Собирать и ремонтировать механизмы велосипедов, швейных машин, часов и т. п. 72. Ремонтировать бытовые электро- и радиоприборы. 73. Заниматься в физическом кружке. 74. Заниматься в математическом кружке. 75. Готовить растворы, взвешивать реактивы. 76. Посещать планетарий. 77. Посещать кружок биологии. 78. Наблюдать за больными, оказывать им помощь. 79. Наблюдать за природой и вести записи наблюдений. 80. Сажать деревья и ухаживать за ними. 81. Работать со словарем и литературными источниками, библиографическими справочниками. 82. Быстро переключаться с одной работы на другую. 83. Выступать с докладами на исторические темы. 84. Играть на музыкальных инструментах, рисовать или резать по дереву. 85. Составлять описания минералов. 86. Участвовать в географических экспедициях. 87. Выступать с сообщениями о международном положении. 88. Помогать работникам милиции. 89. Посещать кружок юных моряков. 90. Выполнять работу воспитателя. 91. Уроки труда. 92. Давать советы знакомым при покупке одежды. 93. Наблюдать за работай строителя. 94. Знакомится со швейным производством. 95. Делать модели самолетом, планеров, кораблей. 96. Собирать радиоприемники и электроприборы. 97. Участвовать в олимпиадах по физике. 98. Участвовать в математических олимпиадах. 99. Решать задачи по химии. 100. Участвовать в работе астрономического кружка. 101. Проводить опыты на животных. 102. Изучать функции организма человека и причины возникновения болезней. 103. Проводить опытную работу с целью выращивания новых сельскохозяйственных культур. 104. Быть членом общества охраны природы. 105. Участвовать в диспутах, читательских конференциях. 106. Анализировать явления и события жизни. 107. Интересоваться прошлым нашей страны. 108. Проявлять интерес к теории и истории развития искусства. 109. Совершать длительные и трудные походы, во время которых приходится напряжённо работать по заданной программе. 110. Составлять географические карты и собирать другие географические материалы. 111. Изучать политический строй различных стран. 112. Работа юриста. 113. Посещать кружок юных космонавтов. 114. Работа учителя. 115. Бывать на заводах. 116. Оказывать людям различные услуги. 117. Принимать участие в строительных работах. 118. Знакомиться с изготовлением промышленных товаров. 119. Разбираться в технических чертежах и схемах. 120. Пользоваться точными измерительными приборами и производить расчёты по полученным данным. 121. Проводить опыты по физике. 122. Выполнять работы, требующие знания математических правил и формул. 123. Ассистировать преподавателю при проведении опытов по химии. 124. Собирать сведения о других планетах. 125. Читать о деятельности известных биологов. 126. Быть активным членом санитарных дружин. 127. Выполнять работу по уходу за сельскохозяйственными машинами и орудиями труда. 128. Знакомиться с ведением лесного хозяйства. 129. Изучать происхождение слов и отдельных словосочетаний. 130. Вести дневник, писать заметки в школьную и городскую газеты. 131. Изучать историческое прошлое других стран. 132. Неоднократно смотреть в театре одну и ту же пьесу. 133. Читать о жизни и деятельности известных геологов. 134. Изучать географию нашей планеты. 135. Изучать биографии выдающихся политических деятелей. 136. Правильно оценивать поступок друга, знакомого, литературного героя и т.д. 137. Читать книги о средствах передвижения. 138. Обучать и воспитывать детей. 139. Наблюдать за действиями квалифицированного рабочего. 140. Постоянно общаться со многими людьми. 141. Проектировать строительные объекты. 142. Посещать выставки легкой промышленности. 143. Выполнять чертежи, проектировать машины. 144. Разбираться в радиосхемах.
Ключ к тестуПрофессии Номера вопросов 1. Физика 1 25 49 73 97 121 2. Математика 2 26 50 74 98 122 3. Химия 3 27 51 75 99 123 4. Астрономия 4 28 52 76 100 124 5. Биология 5 29 53 77 101 125 6. Медицина 6 30 54 78 102 126 7. Сельское хозяйство 7 31 55 79 103 127 8. Лесное хозяйство 8 32 56 80 104 128 9. Филология 9 33 57 81 105 129 10. Журналистика 10 34 58 82 106 130 11. История 11 35 59 83 107 131 12. Искусство 12 36 60 84 108 132 13. Геология 13 37 61 85 109 133 14. География 14 38 62 86 110 134 15. Общественная работа 15 39 63 87 111 135 16. Право 16 40 64 88 112 136 17. Транспорт 17 41 65 89 113 137 18. Педагогика 18 42 66 90 114 138 19. Рабочие специальности 19 43 67 91 115 139 20. Сфера обслуживания 20 44 68 92 116 140 21. Строительство 21 45 69 93 117 141 22. Легкая промышленность 22 46 70 94 118 142 23. Техника 23 47 71 95 119 143 24. Электротехника 24 48 72 96 120 144
Додаток 4
Методика «жизненное предназначение» (о.и. мотков)
Методикаразработана с целью изучения жизненных ориентаций и особенностей ихосуществления в процессе жизнедеятельности.
Жизненныепредназначения- это изначально заданные природные ориентации человека, егообщая жизненная направленность, выражающая предрасположенность к определенномутипу функционирования, стилю деятельности, типу отношений к себе, людям и Мирув целом. У большинства подростков и взрослых обнаруживается целая системапредназначений и вытекающих из них жизненных задач. Они могут заявлять осебе и одновременно, и последовательно. В определенный период жизни на переднийплан выходит одна или две наиболее актуальные жизненные ориентации и задачи.Как и другие личностные образования, предназначения имеют полярную,двойственную природу, что нашло отражение и в данной методике, входящей в пакетметодик «Гармония» для изучения степени гармоничности и действенностибазовых и прижизненно организуемых компонентов личности (см. методики«Базовые стремления», «Образ жизни», «Психологическаякультура личности» и др.). Методика позволяет выявлять как содержание,так и характер осуществления жизненных предназначений.
В данной методикедостаточно высокая степень оптимальности (гармоничности) процесса осуществленияжизненных задач определяется через комплекс характеристик локуса контроля, осознанностии действенности предназначений, жесткости и широты жизненных ориентаций.Рассматриваются в первую очередь внутренние факторы, в большей или меньшейстепени благоприятствующие организации успешного процесса самореализациипредназначений. Оптимальным считается наличие у испытуемого этих особенностей надостаточно высоком уровне. Однако выраженность таких характеристик на близком кмаксимальному или на максимальном уровне считается уже не оптимальной, апсевдооптимальной, псевдовысокой. Методика в большей степени выявляет, помимосодержания предназначений, факторы, организующие процесс самореализации жизненныхпредназначений, а также показатель включенности опрашиваемого в ихосуществление. Фундаментальная характеристика общейгармоничности иконструктивности жизни личности включает в себя и другие важные аспекты еемотивации и жизнедеятельности, например, ценностные и процессуальные стороныобраза жизни, особенности культурно-психологических стремлений и умений,общекультурных тенденций, и т.п.
Минимальныйрекомендуемый возраст для работы по методике — 14-15 лет.
Инструкция: Вам предлагается ответитьна вопросы, касающиеся содержания Ваших главных жизненных склонностей иособенностей их осуществления в процессе жизни. Выбирайте свой ответ из пятивозможных ответов по общей Шкале.
Шкала возможныхответов
1 2 3 4 5
---------------------------------------------------------------------------
Нет Скорее,нет Когда как Скорее, да Да
Если, например,на вопрос №4 Вы выбрали ответ «Скорее, нет», то напротив номера этоговопроса в бланке ответов нужно поставить цифру «4». Таким образомдаются ответы на все вопросы, кроме последнего №23. На него нужно датьписьменный словесный ответ.
ВОПРОСЫ (методика«Жизненное предназначение»)
1. Мне большенравится работа с четкими, подробными инструкциями, до мелочей определяющими, чтои как нужно делать, с жестким графиком работы и сроками выполнения
2. Большую часть жизни я хочу посвятитьтворчеству
3. Часто мнехочется что-то делать знакомым, известным способом, чем постоянно искать какие-тоновые, неизвестные мне пути
4. Я скорее выберу работу со свободнымграфиком посещения, в которой имеется широкий простор для творчества и дается лишьсамая общая задача
5. В жизни япредпочел бы руководить людьми, направлять и контролировать их
6. По натуре я скорее помощник иисполнитель
7. Мне удается хорошо организовыватьразличные дела
8. Я чаще предпочитаю роль подчиненного,а не руководителя
9. Важнейшей задачей моей жизни являетсяпомощь другим людям
10. В жизни главное для меня — это удовлетворение собственных желаний, получение удовольствий
11. Одной из важных задач своейжизни считаю создание семьи (или жизнь в семье, если она есть)
12. Я предпочитаю большезаботиться о себе, чем помогать другим
— — — — — — — — — - — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — -
13. Считаю себя хозяином своейсудьбы
14. Я хорошо понимаю, к чему ябольше всего предназначен в жизни
15. Мой жизненный путь, видимо,больше зависит от внешних обстоятельств
16. Мое жизненное предназначениесовершенно туманно для меня
17. Каждому человеку природойдано только одно жизненное предназначение
18. Человек в течение жизни обычновыполняет несколько больших жизненных задач
19. Думаю, что мне удастсявыполнить мое главное предназначение
20. Я уже осуществляю свое своиглавные жизненные задачи
21. В жизни я в основномориентируюсь на решение ситуативных, суетных задач (на бытовые, учебные,рабочие и другие текущие вопросы)
22. Что бы я ни делал, в конечномитоге возвращаюсь к размышлениям над общечеловеческими и мировыми вопросами
23. Мое жизненное предназначениесостоит в ...(дайте письменный ответ)
КЛЮЧ к методике «Жизненное предназначение»
--------------------------------------------------------------------------------------------
№№ Изучаемыйфактор №№ вопроса
--------------------------------------------------------------------------------------------
СОДЕРЖАНИЕ ЖИЗНЕННЫХ ПРЕДНАЗНАЧЕНИЙ (ЖП)
1 Исполнитель–творец
Исполнитель, рутина 1, 3
Творец, творчество 2, 4
П Руководитель — подчиненный
Руководитель, руководство 5, 7
Подчиненный, подчинение 6,8
Ш Поддержка других — поддержка себя
Поддержка других 9,11
Поддержка себя 10,12
IV Ситуативная ориентация — Духовная ориентация
Ситуативная (бытовая, учебная и т.п. — на конкретныедела) 21
Духовная (широкомасштабная, общечеловеческая,космическая) 22
Внутриличностныефакторы, благоприятствующие или неблагоприятствующие осуществлению предназначений
1 Локусконтроля (степень управления своей судьбой)
Внутренний 13
Внешний 15
П Осознанностьжизненных предназначений (ЖП)
Высокая 14
Низкая 16
Ш Жесткостьнаправленности ЖП
Однонаправленность 17
Разнонаправленность(несколько ЖП) 18
IV Вера в осуществимость ЖП 19
V Действенность ЖП (наличие активного ихосуществления) 20
Осознанность ЖПв вербальном плане 23
Гожп –потенциальная гармоничность осуществления ЖП.
Гожп =(суммабаллов по№№ 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19) / 7;
(интегральныйпоказатель, подсчитывается после предварительного перевода баллов по №№ 15,16 и 17 по обратной шкале).
--------------------------------------------------------------------------------------------
Благоприятствующимифакторамиявляются: внутренний локусконтроля (№ 13), высокая осознанностьЖП (№ 14), гибкость — разнонаправленность личности (№ 18), вера восуществимость ЖП (№ 19). Неблагоприятствующими — преобладающий внешнийлокус контроля, низкая осознанность ЖП, однонаправленность жизненных ориентаций(соответственно пункты №№ 15, 16 и 17). Прямым показателем наличия процессареализации ЖП являетсядейственность ЖП (№ 20).
ОБРАБОТКА РЕЗУЛЬТАТОВ
Определяетсявыраженность как содержательных характеристик жизненныхориентаций испытуемого, так и характеристик организации процесса ихосуществления.
АНАЛИЗ СОДЕРЖАНИЯЖИЗНЕННЫХ ПРЕДНАЗНАЧЕНИЙ (ОРИЕНТАЦИЙ)
1. Выявлениепреобладающих жизненных ориентаций в четырех полярных парах предназначений:Исполнитель — Творец, Руководитель — Подчиненный, Поддержка себя — Поддержкадругих, Ситуативная ориентация — Духовная (широкомасштабная) ориентация.
По каждому типуориентаций (кроме Ситуативной и Духовной) вычисляются средние арифметическиебаллы (см. Ключ к методике).Выраженной ориентацией считается та,средний балл которой больше или равен 3,5 балла. Смотрим в полярныхпарах, какая ориентация сильнее, т.е. является преобладающей, и является ли онавыраженной.
Возможны случаи,когда у опрашиваемого нет выраженных ориентаций, или, наоборот, когда у негосразу несколько таких предназначений.
2. Затемопределяется, на какомуровне выражена каждая жизненная ориентация (см.таблицу 1). Когда ориентация определяется только по одному ответу (этоСитуативная и Духовная ориентации), то уровни определяются в таких случаях по упрощеннымправилам: ответы «4» или «5» — высокий уровень (В),ответ «3» — средний (С), ответы «1» или «2» — низкий уровень (Н).
NB – Определение уровня незаменяет числовых данных, а является лишь дополнением к ним. В таблицерезультатов числовые данные обязательны.
3.По группеиспытуемых также вычисляется по каждому типу ориентаций процент случаев выраженныхжизненных ориентаций: число таких случаев с данной ориентацией в группеделится на общее число испытуемых и умножается на 100 %.
Кроме того, покаждому типу ориентаций по группе испытуемых вычисляется среднееарифметическое. Вообще средние желательно вычислять по каждому вопросуметодики, так как это дает возможность проведения более тонкого анализавыраженности не только ориентаций, но и их составляющих.
ПОКАЗАТЕЛИ ОРГАНИЗАЦИИИ АКТИВНОСТИ ПРОЦЕССА ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ЖИЗНЕННЫХ ПРЕДНАЗНАЧЕНИЙ
4. Далее поответу на вопрос № 20 определяется важный показатель -уровень действенностижизненных предназначений — уровень Джп, т.е. уровеньактивностипроцесса их осуществления. Так как здесь уровень определяется только по одномуответу, то применяем для этого упрощенные правила определения уровня (см.пункт 2 «Обработки результатов» настоящей методики). Уровеньобщегруппового среднего определяется по таблице 1, для Хср » 3,55 балла,определенного по среднегрупповым данным.
5. Наконец,определяем комплексный показатель — гармоничность внутриличностных факторовосуществления жизненных предназначений (Гожп). Это показательблагоприятности выраженности таких характеристик как локус контроля,осознанность предназначений, жесткость направленности предназначений, вера в ихосуществление — для реализации своих жизненных ориентаций. Достаточно высокаявыраженность благоприятствующих признаков этих факторов говорит лишь о потенциальногармоничных внутренних условиях для реализации предназначений, а не о самомуровне их осуществления, который может быть связан и с необходимыми внешними,материальными и социально-психологическими, условиями.
Сначала по«отрицательным» вопросам №№ 15, 16 и 17 переводим баллы по Обратнойшкале к «позитивному» виду:
1 2 3 4 5 «Отрицательные» ответы
¯ ¯ ¯ ¯ ¯ ¯
5 4 3 2 1 «Положительные»ответы
Затем вычисляемпоказатель гармоничности осуществления предназначений Гожп:
Гожп = (суммабаллов по №№ 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19) / 7 .
Т.е. это среднееарифметическое баллов по благоприятным личностным факторам, потенциальноспособствующим осуществлению жизненных предназначений.
По таблице 1определяем уровень выраженностипоказателя Гожп. Уровни были определены с учетом средних арифметическихобследованных групп. Обобщенное среднее находится в районе Хср = 3,55балла.
Таблица 1.Примерные уровни гармоничности осуществления жизненных предназначений Гожп (балльныепоказатели – при Х ср = 3,55 балла)Уровень Интервал в баллах
Высокий 4,11 — 4,75
Псевдовысокий 4,76 — 5,00
Средний 3,00 — 4,10
Низкий 1,00 — 2,99
Примечание: для определения уровнягармоничности показателя Гожп методики «Жизненное предназначение»применяем уровни для Хср = 3,55 балла, в соответствии со средненормативнымиданными. Лица с псевдовысоким уровнем часто обнаруживают завышенную,нереалистичную самооценку и высокие амбиции, что создает состояниепотенциальной неустойчивости в стрессогенных обстоятельствах. Поэтому этотуровень оценивается как более низкий, чем высокий уровень гармоничностиличностных характеристик осуществления предназначений.