Зміст
1. Вступ.
2 Передові методиорганізації виробничих процесів
3. Розрахунково-технологічначастина.
3.1.Характеристика виробу, його призначення та будова.
3.2.Вибір деревини для виготовлення виробу.
3.3. Технологічний процес виготовлення виробу.
3.3.1.Технологічний процес виготовлення елементів стропильної системи.
3.3.1. Монтаж стропильноїсистеми.
3.4. Економічна частина.
3.4.1. Підрахунок об’єму заготовок для виготовлення виробу.
3.4.2. Підрахунок собівартості виробу.
4. Безпечні умовипраці.
4.1. Загальні вимоги безпеки.
4.2. Вимогибезпеки перед початком роботи.
4.3. Вимоги безпеки під час роботи.
5. Списоквикористаної літератури1 Вступ
На початковому етапі розвитку суспільство використовувало деревинудля виготовлення найпростіших предметів побуту, мистецтва. Подальший розвитоксуспільства зумовили виникнення ремесел, більш широке використання деревини длябудівництва споруд, мостів, суден, вагонів тощо. Зростали потреби в розширеннівиробництва продукції різного призначення і вимоги до рівня їх якості.
Деревина за своїми фізико-механічними властивостямиі, зокрема за питомою міцністю перевищує показники міцності окремих металів ісплавів. Тому її використання в техніці і побуті постійно зростає.
Деревина порівняно з іншими матеріалами маєпереваги. Вона природно поновлюється. І за раціонального використання тапоновлення її запаси можуть бути невичерпними.
Лісопереробна промисловість набула прогресивнихформ індустріального виробництва. З лісу виготовляють пилопродукцію, якувикористовують в натуральному вигляді (дошки, бруси, бруски), для отриманнянапівфабрикатів (фанери, фанерних і столярних плит, деревинних пластиків) іготових виробів (вікна, двері, паркет, меблі, музичні інструменти). Деревинутакож використовують в подрібненому вигляді для виготовлення паперу, волокнистихта стружкових плит, декоративних паперово-шаруватих пластиків, синтетичногошпону та іншого. У процесі хімічної і мікробіологічної переробки деревиниотримують штучні тканини, спирти, лікарські препарати, глюкозу, дубильніречовини, гліцерин тощо. Таким чином з розвитком технічного прогресу зрослокомплексне використання деревини як сировинного та конструкційного матеріалу.
Науково-технічний прогрес в галузі зумовивстворення високопродуктивного обладнання, напівавтоматичних і автоматичнихліній, які застосовуються на різних стадіях технологічного процесу виробництваі забезпечують виготовлення продукції на рівні сучасних вимог. Створенімаловідходні та безвідходні технології, забезпечуючи економію матеріальних,енергетичних і трудових ресурсів.
Столярно-меблеві виробництва за класифікацієюналежать до другої групи виробництв. Вони використовують напівфабрикати увигляді дощок, брусків, брусів, фанери, фанерних плит, натурального тасинтетичного шпону, плівок на основі полімерних матеріалів, столярних плит,деревиностружкових та деревиноволокнистих плит, покривних, настилових іличкувальних матеріалів для м’яких меблів, фурнітуру, метизи, лакофарбовіматеріали.
В загальному столярно-меблеві виробництва характеризуються такими видамиобробки деревини і деревних матеріалів, як сушіння, пиляння, фрезерування,склеювання й личкування, свердління, шліфування, опорядження та інше.2 Передові методи організаціївиробничих процесів
1.Типи виробництва.
Любе промисловевиробництво розрізняють по структурі і по об’єму випускаючої продукції, а такожрізній його номенклатурі. В залежності від цього робочі цехи, місця,підприємства розділяють на декілька видів – типів виробництва.
Основною ознакою поділу підприємства на типивиробництва є спеціалізація робочих місць.
Типи виробництва – це комплексна характеристика організаційно –технічного рівня виробництва, яке являє собою сукупність номенклатурипродукції, об’єм виробництва, повторюваність продукції, характеристика завантаженняробочих місць, собівартість продукції.
КЗО = число всіх технічних місць / числоробочих місць.
Є такі типи виробництва: одиничне, серійне,масове.
Одиничний тип виробництва – це широка номенклатура і великийоб’єм випуску однакових виробів. Обладнання має бути універсальне, оснасткауніверсальна, кваліфікація працівників висока, собівартість висока. Коефіцієнтзакріплення операцій (КЗО) >40. Робочі місця не мають закріпленихза ними операцій і загружаються без визначеної черги по мірі того, що можнавиготовляти на даному обладнанні.
Серійний тип виробництва – це є обмежена номенклатуравиробів, які періодично повторюються. Вироби запускаються у виробництвосеріями, деталі партіями у визначеній і встановленій періодичності. Длясерійного виробництва використовують спеціальне обладнання. В залежності відмасштабів, номенклатури, рівня спеціалізації розрізняють дрібно —, середньо — , крупно – серійне виробництво.
Дрібно – серійне – випуск продукції у невеликійкількості різної номенклатури КЗО21:40
Крупно – серійне – випускає продукцію вузькоїноменклатури, але в великій кількості
КЗО 2:10.
Середньо – серійне – це проміжне між дрібно –крупносерійним.
Масове виробництво – це обмежена номенклатура звеликою кількістю випуску. Тут використовують спеціальне обладнання,собівартість низька, широко використовують станки автомати, автоматизованілінії КЗО = 1.
Кожному типу виробництва відповідають свої методиорганізації.
Методи організації виробництва– це спосіб здійснення виробничого процесу, який являє собоюсукупність засобів і прийомів його реалізації і характеризується рядомпринципів, головним з яких є взаємозв’язок послідовність виконання операційтехнологічного процесу з порядком розміщення обладнання і ступіньбезперервності виробничого процесу.
Три методи організації виробництва:
1) непотоковий (одиничний);
2) потоковий;
3) автоматизований;
2.Організація не потокового виробництва.
Непотокове виробництво характеризується наступними показниками:
1)всі робочі місця розміщуються по однотипних групах обладнання безбудь – якого зв’язку з послідовним виконанням операцій;
2)на робочих місцях обробляються різні по конструкції і технологіївиготовлення предмети праці, так як їх випуск обчислюється одиницями;
3)технологічне обладнання в основному універсальне;
4)деталі переміщуються в процесі виготовлення складними маршрутами, узв’язку з цим виникають великі перерви в обробці із – за очікування їх напроміжних складах і в підрозділах відділів технічного контролю. Кожний робітникотримує деталь для виготовлення наступно] операції не з попередньої операції, аз проміжного складу або від контролера ВТК.
Непотоковий метод використовують переважно в одиничному і серійномувиробництвах.
Залежно від номенклатури виробів та їхньоїкількості він може мати різні модифікації:
1) Одинично – технологічний –коли окремі предмети праці одиницями або невеликими партіями, які неповторюються передаються далі по технологічному процесу;
2)порціонно – технологічний – предмети праці надходять на іншуоперацію технологічного циклу партіями, які періодично повторюються.
З одного боку, це дає змогу зменшити кількість переналагодженьустаткування, внаслідок чого поліпшується його використання, зменшуютьсязатрати на його використання, зменшуються затрати на підготовчо – завершальні роботи,спрощується оперативне планування і облік.
З іншого боку, збільшується обсяг незавершеного виробництва, потрібнобільше складських приміщень, а це приводить до додаткових витрат.
У цьому методі важливу роль відіграє визначення оптимальної партії, приякій будуть мінімальні затрати на її виготовлення.
3)предметно – груповий метод – вся сукупність предметів працірозподіляється на технологічно подібні групи. Обробка предметів праціздійснюється за приблизно однаковою технологією і потребує однакового устаткування.Це дає змогу створювати для обробки спеціалізовані дільниці, підвищувати рівеньмеханізації та автоматизації виробництва.
3. Організація поточного виробництва.
Потоковий метод виробництва – це такий метод, при якому предмет праці впроцесі обробки проходить по встановленому найкоротшому маршруту з заздалегідьфіксованим темпом. Найважливіша умова поточної організації виробництва єконцентрація в одному виробництва випуску однакової або конструктивно –технологічно подібної продукції.
Признаки потокового виробництва:
- розділяє виробничий процес на окремі операції і надовго закріплюєза визначеним робочим місцем;
- спеціалізація кожногоробочого місця на виконання визначеної операції з закріпленням одного абодекількох подібних предметів праці;
- узгодження і ритмічневиконання всіх операцій на основі єдиного розрахункового ритму поточної лінії;
- розміщення робочих місць встрогій відповідній послідовності технологічного процесу;
- передача оброблюванихдеталей з операції на операцію з мінімальною перервою і при допомозіспеціального транспортного обладнання.
Основна ланка потокового виробництва – це потокова лінія, тобто сукупністьспеціалізованих робочих місць, розміщених у відповідності з технологічнимпроцесом.
Для потокових ліній використовують спеціальнітранспортні засоби, які виконують функцію не тільки переміщення предметів праціз одного робочого місця на інше, але і для підтримки такту роботи потоковоїлінії.
Такі транспортні засоби ділять на безпривідні – скоти, рольганги;
Конвеєри по конструкції розрізняють:
- стрічкові;
- ланцюгові;
по характеру руху:
- безперервним рухом;
- перерваним рухом(пульсуючим) приводиться в дію періодично через деякий проміжок часу.
При наявності на потоковій лінії паралельних робочихмісць, які виконують однакові операції, застосовують конвеєри з адресуваннямпредметів праці. За кожним робочим місцем закріплюють певний номер конвеєра.
Таким чином, діючи в комплексі і синхронно з іншимиробочими машинами, конвеєри дозволяють регламентувати рух виробів на лініїшляхом застосування встановленого ритму. Це дозволяє паралельно виконуватиоперації, знижувати тривалість виробничого циклу, підвищувати продуктивністьпраці – це переваги потокового методу виробництва. Дляпотокового виробництва необхідно проводити ряд організаційно – технічних заходів.Високі вимоги пред’являють до вибору і розміщення обладнання, якості іпоточності оснастки, якості матеріалів, прогресивності технології, планування іобліку.
На підставі аналізу продукції, її обсягу, станутехнологічного процесу, можливостей його вдосконалення, маси і габаритів виробувибирається різновид потокової лінії та обчислюються основні параметри: такт,ритм, кількість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху конвеєра.
Просторове розміщення потокових ліній може бути різним залежно відкількості робочих місць, типу транспортних засобів, площі. Найпростішим єпрямолінійне розміщення робочих місць. Але це не завжди можливе. Буваєдворядне, кільцеве, зигзагоподібне розміщення потокових ліній. Суміжні потоковілінії треба розміщувати так, щоб було зручно транспортувати предмети праці міжними.
3.Розрахунково-технологічна частина.
3.1. Характеристика виробу, його призначення табудова.
Основниминесучими конструкціями, які приймають навантаження даху (снігу, вітру), єстропила, складові балки і ферми.
Стропила розрізняють наслонні і висячі. Вибір видустропил залежить від нахилу даху, снігового і вітрового навантажень, а такожвід покрівельного матеріалу .
Наслонні стропила мають дві або триопори. В будинках з невеликими розмірами використовують переважно наслонніодноскатні стропила; двохскатні наслонні стропила використовують в жилих ігромадських будинках, які мають внутрішні несучі стіни, колони або несучіперегородки.
В нижній частині стропильні ноги опираються намауерлат (підстропильний брус), а верхній в коньковий прогін, який в свою чергуспирається на стійки, які встановлюються на нижній прогін. З’єднують елементистропил на врубках, і кріплять скобами та хомутами.
Стропильна система, яка складається з рядувстановлених стропил буває симетричною і несиметричною.
Стропильну систему встановлюють на підстропильнібруски. Деталь стропил – стропильні ноги, підкоси, рігелі.3.2.Вибір деревини
З численних порід дерев, що ростуть на території нашої країни,промислове значення мають близько двох десятків найбільш поширених хвойних ілистяних порід. Дерева хвойних порід становлять більшу частину лісів України.Саму деревину використовують широко не тільки у будівництві, а й удеревообробній промисловості. Висока механічна міцність, легкість обробки,прямостовбурність і великі розміри – цінні властивості деревини хвойних порід.
Поширеними хвойними породами є сосна, ялина, модрина, кедр, ялиця.
Сосна має ядро від рожевого до червонувато-бурого кольору,жовтувато-білу різної ширини (від 20 до 80 річних шарів) заболонь. Загальнахарактеристика кольору деревини сосни є червонуватий, або жовтуватий відтінок,серцевинні промені непомітні, річні шари розрізняються на всіх розрізах. Пізнядеревина червонувато-бурого кольору, добре розвинута, різко відмежована відранньої світлої деревини, смоляні ходи численні діаметром від 006 до 013 мм,через лупу її добре видно на всіх розрізах, має різкий скипидарний запах.Розміщення сучків суто кільчасті; напрямлені вгору під гострим кутом до осістовбура. Кора у сосни внизу товста, з тріщинами, темно-бура, вгорі тонка,гладенька і золотиста. Деревина смолиста, міцна і досить стійка до загнивання,порівняно м’яка й легко оброблюється. У будівництві, столярно-будівельному,меблевому і фанерному виробництвах застосовують сосну. Росте всюди ялина безядрова, спілодеревинна порода без заболоні.
Деревина біла із слабким жовтуватим відтінком, однорідна; серцевинніпромені непомітні, річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня деревинамає вигляд вузької світло-бурої смуги, у ранню переходить поступово. Смоляніходи нечисленні, їх добре видно через лупу. Запах слабкий, скипидарний.Розміщення сучків кільчасте з дрібними окремими міжкільцевими сучками,горизонтальне. Кора бура, тріщинувата й досить тонка. Деревина ялини за якістюдещо поступається перед сосною, менш смолиста; дуже тверді, дрібні численнісучки; тривалий час має натуральний колір, однорідна за будовою. Застосовують убудівництві нарів із сосною.
Ялиця безядрова, спілодеревинна порода без заболоні. Деревина біла ізслабким жовтуватим або буруватим відтінком. Серцевинні промені непомітні,річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня деревина малорозвинута у раннюпереходить поступово. Смолені ходи є тільки у корі. Досить сильний приємнийзапах має кора, деревина немає. Розміщення сучків кільчасте, горизонтальне, звеликою кількістю. Кора тонка, гладенька, сірого кольору. Деревина ялиці подібнадо ялинової, смоли у ній немає; загниває легко жолобиться і тріскається; неблищить, добре колеться.
У промисловості застосовують переважно для підсобних будівель.
Модрина має червонувато-буре, широке ядро; буровато-білу, вузьку (до 20річних шарів) заболонь. Деревина бурого відтінку, серцевинні промені непомітні;річні шари розрізняються на всіх розрізах, пізня деревина темно-бурого кольору,розвинута добре, різко відмежована від ранньої деревини світло-бурого кольору,розвинута добре, різко відмежування від ранньої деревини світло-буроговідтінку. Смоляні ходи дрібні в нечисленні, скипидарний запах, сучки розміщенігоризонтально та безладно, деколи розкидані по одиночно. Кора товстабуро-іржастого кольору з великою кількістю тріщин. Деревина модрини найважча ізхвойних, тверда й міцна, стійка до загнивання дуже тріскається. У промисловостівикористовується, як замінник дуба, у місцях зростання використовується вжитловому будівництві, а також у фанерному і меблевому виробництвах.
3.3.1.Технологічний процес виготовленняелементів стропильної системи.
Дошки по ширині розпилюють на круглопильних верстатахдля повздовжнього пиляння. Перед збиранням елементи стропил очищають від кори,червоточин та гнилі.
Заготовлені елементи стропильної системи збирають вшаблонах на бойках. Деталі, які підлягають збиранню розміщують у бойках втакому порядку, щоби їх було зручно брати без додаткових рухів. Для розміткиелементів стропил використовують шаблони. До початку збирання стропильної системинеобхідно на буйки нанести крейдою схему збираючих стропил в натуральнувеличину. Замість цього можна на площині буйка набити планки, які фіксуватимутьточне положення стропил в зібраному виді, тобто зробити шаблон. Після прорізкиі контрольного збирання на буйці елементи стропил маркують і комплектнопакують. Контрольне збирання стропил з великою відстанню необхідна для того,щоби на будівництві їх можна було збирати без підгонки. В елементах стропилвибирають гнізда для встановлення болтів, нагелей.
Стропильні системи із брусків використовуютьсяпереважно в районах сільської місцевості, де є в достатній кількості деревина длявиготовлення використовують очищений від кори круглий ліс діаметром 18см.Колоди повинні бути прямолінійними, рівними (без кривизни і гнилі). Невеликінерівності, які є на брусках обробляють сокирою під шнур.
Затяжки, які з’єднують стропильні ноги, виготовляютьіз більш якісної деревини. Наперед підбирають колоду для затяжки і торцюють їїна необхідний розмір по довжині. В зв’язку з тим, що максимальна довжинакруглого лісу складає 6,5м, затяжку для великих розмірів виготовляють із двохабо трьох колод. Нарощених по довжині. Потім підбирають колоди для стропильнихніг. Підкоси і стійки, які мають меншу довжину, роблять із обрізків або ізбільш коротких колод. Відібрані колоди торцюють і розмічають врубки по шаблону,зробленого із шаблону або тонкої листової сталі. Місця врубок після розміткивипилюють і зачищають гострою сокирою.
Складові балки на пластинчастих нагелях використовуютьс в перекриттях а також у вигляді верхніх поясів ферм. Балки нарощують збрусків, на дерев’яних нагелях. Найбільш поширеною конструкцією є балкаВ.С.Дерев’ягіна, яка являє собою два або три бруса із хвойних порід, зв’язанихпластинчастими нагелями, які виготовляють із деревини твердих порід (дуба,рідше берези).Нагелі в балках встановлюють по довжині, за виключенням середньоїчас-тини, де напруження порівняно невеликі.
Балки збирають двоє робочих (4-го і 2-го розрядів) наспеціальному пристрої.
У зв’язку з тим, що кінці балок стягнуті, а серединавигнута під впливом розпірок, балки стають вгнуті на величину підйому. Привигинанні балок слідкують за тим, щоби дотичні поверхні брусків були точнопідігнані одна до другої, при цьому треба витримувати будівельний підйом. Далі,по шаблону розмічають отвори під нагелі і вибирають їх за допомогою електродовбальника, після чого в них вставляють пластинчасті нагелі. Післявстановлення нагелей знімають ваги і готові балки легенько виправляють, дещозменшуючи при цьому будівельний підйом.
Технологічна карта навиготовлення стропильної системи№ опе-рації Операція № пере-ходу Перехід Обладнання Пристрій Інструменти ріжучі вимірні 1 Заготівка
1
2
Підбір заготівок згідно технічних вимог:
-вологість деревини не повинна переви-щувати 22%;
-пиломатеріал 1-го і 2-го сортів;
-не допускаються гниль і червоточина
Підбір заготівок під строп. ноги, мауер-лати, обрешітку метер 2 Первинна обробка
1
2
3
4
5
Попереднє розпилю-вання заготівок з припуском на подаль-шу обробку
Повздовжнє розпилю-вання з припуском на обробку
Фугування заготівок
Обробка заготівок на рейсмусовому верста-ті
Розмічання
Верстат ЦМЕ-3А
Верстат ЦДК-4
Верстат СФ4
Верстат СР12-2
Пила дис-кова для поперечного пиляння
-//- для пов-здовжнього пиляння
ножевий вал
ножевий вал
шаблони
Метер, кутник
Метер
Метер
Метер
Метер, кутник, олівець, рейсмус 3 Вторинна обробка заготовок
1
2
Утворення шипів
Утворення гнізд
Ручна пилка для попереч-ного пиляння, долото, ста-меска,
Долото, стамеска 4 Попереднє складання виробу 5 Контроль якості Метер, кутник, рівень, кутомір 6 Монтаж виробу
3.3.2. Монтаж елементів стропильної системи.
Спочатку монтують мауерлат (підстропильні бруски), якіповинні бути проантисептовані або обсмолені і обгорнуті після цього толлю.Встановлюють мауерлатиза рівнем, виставляючи по горизонталі. По довжинімауерлати зрощують в пів дерева, укріпляючи скобами.
Всі елементи стропил повинні бути щільно підігнані,без щілин і зазорів.
Стійку 1 зі стропиьлною ногою 2 (рис.1, а)післяприрізки з’єднюють скобами 3. При з’єднанні підкосів 4 (рис1, б) зі стійкою 1необхідно спочатку прорізати їх, підігнавши до місця а потім закріпити скобою 3. Стропильну ногу 2 із затяжкою 5 з’єднують стяжним хомутом 6. Підкоси післяприрізки і підгонки з’єднують з нижнім прогоном і стропильними ногами на цвяхах,скобах. />
а) б)