Міністерствоосвіти і науки України
Житомирськийдержавний технологічний університет
кафедраприродничих наук
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
зпредмету: «Радіологічні проблеми народногогосподарства»
Виконала: студентка5-го курсу
групи ЗЕО-05-3
Опанасенко Т. М.
Перевірила: ШелестЗоя
Михайлівна
Завдання
1. Ядерний паливний цикл
Ядернийпаливний цикл – це вся послідовність виробничихпроцесів, що повторюються, починаючи від видобутку палива і кінчаючи видаленнямрадіоактивних відходів. Залежно від вигляду ядерного палива іконкретних умов ядерні паливні цикли можуть розрізнятися в деталях, але їхзагальна принципова схема зберігається.
/>
Рис.1План – схема:Виробництва ядерного паливного циклу.
1) Ядерний паливний цикл:
1.Видобуток руди:
Початкова стадія паливного циклу – гірничодобувне виробництво, тобтоуранова копальня, де добувається уранова руда.
Середній вміст урану в земній корідосить великий і розцінюється як 75·10-6. Урану приблизно в 1000 разів більше, ніж золото і в 30 разівбільш ніж срібло. Уранові руди відрізняються винятковою різноманітністю складу.В більшості випадків уран в рудах представлений не одним, а декількомамінеральними утвореннями. Відомо близько 200 уранових і урансодержащихмінералів. Найбільше практичне значення мають уранинит, настуран, уранова черньі ін.
Видобуток урановоїруди, також як і інших корисних копалини, здійснюється в основному або шахтним,або кар'єрним способом залежно від глибини залягання пластів. Останніми рокамистали застосовуватися методи підземного вилуговування, що дозволяють виключитивиїмку руди на поверхню і проводити витягання урану з руд прямо на місці їхзалягання.
2.Переробкаруди:
Уранова руда, що витягує із землі,містить рудні мінерали і порожню породу. Подальше завдання полягає в тому, абируду переробити – відокремити корисні мінерали від порожньої породи і отриматихімічні концентрати урану. Обов'язкові стадії при здобутті уранових хімічнихконцентратів – дроблення і подрібнення вихідної руди, вилуговування (перекладурану з руди в розчин). Дуже часто перед вилуговуванням руду збагачують –різними фізичними методами збільшують вміст урану.
3.Аффінаж:
На всіх етапах переробки уранових рудвідбувається певне очищення урану від супутніх йому домішок. Проте повногоочищення досягти не удається. Деякі концентрати містять всього 60 – 80%, інші95 – 96% оксиду урану, а останнє – різні домішки. Такий уран не придатний якядерне паливо. Наступна обов'язкова стадія ядерного паливного циклу – аффинаж,в якому завершується очищення сполук урану від домішок і особливо віделементів, що володіють великим перетином захвату нейтронів (гафній, бор, кадмійі так далі).
4.Збагачення урану:
Сучасна ядерна енергетика зреакторами на теплових нейтронах базуються на низькозбагаченому (2 – 5%)урановому паливі. У реакторі на швидких нейтронах використовується уран з щебільшим вмістом урану-235 (до 93%). Отже перш ніж виготовляти паливо природнийуран, що містить лише 0,72% урану-235, необхідно збагатити – розділити ізотопиурану-235 і урану-238. Хімічні реакції дуже малочутливі до атомної масиреагуючих елементів. Тому вони не можуть бути використані для збагачення урану;необхідні фізичні методи розділення ізотопів.
Основним промисловим методомвиробництва збагаченого урану є газодифузійний. Також існує відцентровий метод,заснований на використанні високошвидкісних газових центрифуг.
5.Виготовлення палива:
Збагачений уран служить вихідноюсировиною для виготовлення палива ядерних реакторів. Ядерне паливозастосовується в реакторах у вигляді металів, сплавів оксидів карбідів, нітридуі інших паливних композицій, яким додається певна конструкційна форма. Конструкційноюосновою ядерного палива в реакторі є тепловиділяючий елемент – твел, щоскладається з палива і покриття. Всі твели конструкційно об'єднують в ТВС.
Підприємства, що виробляють реакторне паливо, є промисловимикомплексами, технологічний цикл яких включає наступні етапи: здобуття порошкудіоксиду урану з гексафторида, виготовлення спечених пігулок, підготовкутрубчастих оболонок твелів і кінцевих деталей, упаковку паливних пігулок воболонки, установку кінцевих деталей, герметизацію (зваркою), підготовку ікомплектуванню деталей для ТВС, упаковку паливних пігулок в оболонки,виготовлення ТВС, розбирання забракованих твелів, ТВС і переробку відходів.Товарний продукт на даній стадії паливного циклу є ядерне паливо у вигляді,придатному для безпосереднього використання в реакторі.
2) Ядерний реактор:
Ядерний реактор — це технічна установка, в якій здійснюється ланцюгова реакція ділення важкихядер, що самоподдерживающаяся, із звільненням ядерної енергії. Ядерний реакторскладається з активної зони і відбивача, розміщених в захисному корпусі.Активна зона містить ядерне паливо у вигляді паливної композиції в захисномупокритті і сповільнювач. Паливні елементи зазвичай мають вигляд тонкихстержнів. Вони зібрані в пучки і поміщені в чохли. Такі збірні композиціїназиваються складками або касетами.
Уздовж паливнихелементів рухається теплоносій, який сприймає тепло ядерних перетворень.Нагрітий в активній зоні теплоносій рухається по контуру циркуляції за рахунокроботи насосів або під дією сил Архімеда і, проходячи через теплообмінник, абопарогенератор, віддає тепло теплоносію зовнішнього контура.
Перенесення тепла іруху його носіїв можна представити у вигляді простої схеми:
1.Реактор 2.Теплообмінник,парогенератор 3.Паротурбінна установка 4.Генератор 5.Конденсатор 6.Насос/>
/>
Рис.2.Схемаядерного реактора.
3) Ядерний паливний цикл після АЕС:
Зараз вже важко повірити, що в найперші роки після зародженняатомної енергетики практично всі радіоактивні відходи (РАО) викидалися майже якзвичайне сміття. Проте саме в атомній промышлен- ности проблему відходів впершеусвідомили і почали вирішувати по – сьогоденню серйозно. Сумарний світовийоб'єм РАО в порівнянні із звичайними відходами надзвичайно малий. Пробуємооцінити його хоч би в першому наближенні. Відомо, що з реактора ВВЕР – 1000(електрична потужність – 1ГВт) щорік вивантажується 23т відпрацьованогоядерного палива з вмістом продуктів ділення 40кг/т, тобто 920 кг в рік. За рікв світі накопичується біля 300тонн РАО. Якщо додати відходи енергоустановокатомних підводних човнів і тому подібне, їх загальна кількість буде нікчемною впорівнянні з десятками і сотнями мільйонів тонн традиційних відходів.
1.Зберігання відпрацьованого палива:
Вигорілі тепловиділяючі елементи – твели, що тільки щовитягують з реактора (звичайно, за допомогою дистанційних маніпуляторів),містять високоактивні ізотопи. Працювати з таким матеріалом дуже небезпечно.Тому твели перш за все направляють в басейн витримки – (сховище), що є прикожній АЕС. Там вони проводить від 3 до 10 років, поки не розпадутьсякороткоживучі нукліди. Після цього активність відпрацьованого ядерного паливавизначається продуктами ділення (ПД) з великим часом розпаду. Серед них головнийвклад вносять стронцій – 90 (період напіврозпаду Т=29,2 року), криптон – 85(10,8 років), технецій – 99 (213тыс. років) і цезій – 137 (28,6 років). А окрімдовгоживучих ПД, залишаються ще і трансуранові елементи – актиноїди: нептуній,плутоній, америцій, кюрій; всі вони, як відомо, радіоактивні, з дуже великимиперіодами напіврозпаду (десятки і сотні тисяч років).
І хоча за 10 років після вивантаження активність вмістутвелів зменшується приблизно в 10 разів в порівнянні з тією, що була черезполгода, вона і тоді складає 325 тис. кюрі на тонну. Після витримки в басейнівідпрацьоване паливо перевозять на радіохімічний завод для витягання урану, щозалишився, а також плутонію. Для цього, як правило, використовується технологіяводного розчинення, і в результаті майже всі РАО стають рідкими.
Довго тримати їх у такому вигляді, навіть в спеціальнихємкостях, ризиковано. Адже за рахунок радіонуклідів, що залишилися, ці рідинипостійно нагріваються.
Активність РАО нехтуватиме малою, якщо знизиться, принаймні,на шість порядків в порівнянні з початковою. Легко підрахувати, що через 10періодів напіврозпаду Т вона зменшиться в 1024 рази, а через 20Т – ще в стількиж раз. Це означає, що, наприклад, стронцій і цезій слід зберігати вконтрольованих умовах 300 – 600 років. Такі величезні терміни не можуть невикликати сумнівів – ситуація в настільки віддаленому майбутньомупредставляється дуже невизначеною. Не дивлячись на складність і дорожнечупереробки і зберігання, проблему РАО не можна вважати вирішеною остаточно. Некажучи вже про те, що не досягнута повній безвідходній або замкнутості циклу,головним методом знешкодження небезпечних продуктів залишається чекання їхмимовільного розпаду.
2.Категорії відходів, їх зберігання і переробка:
Відходи ділятьсяна три категорії:
1) Матеріалитипа А з коротким періодом напіврозпаду (менше 30 років) і слабкоюрадіоактивністю.
2) “Сміття” типа В, який теж має малий період напіврозпаду і володіє малоюрадіоактивністю.
3) Відходикатегорії З найбільш небезпечні – в них таїться 95% загальній радіоактивності.
Питання про зберіганняРАО першого типа практично вирішене. Адже, власне кажучи, йдеться про такихкомпонентах, як фільтри, деталі систем охолоджування і тому подібне, які немають власної радіоактивності – лише наведену. Випромінювання таких блоківпорівняється з природним фоном “всього лише” через три століття, протягом яких,потрібне серйозне спостереження.
Відходи типів В і Зутворюються безпосередньо при виробленні електроенергії на АЕС. Коли закладенийв реактор оксид урану через три — чотири роки витягують як відпрацьованепаливо, в нім міститься ще 95,5% урану і лише 3,5% продуктів розпаду; крімтого, уран – 238, поглинаючи нейтрони, перетворюється на плутоній (1%) абоінший елемент сімейства актиноїдів з більшою, ніж в урану атомною масою.
Укладенев упаковку відпрацьоване паливо зберігається в траншеях, чекаючи остаточногоскладування. Сортують паливо на спеціальних заводах, який після складниххімічних і механічних операцій видає уран, плутоній і. бетонні і скляні блоки.
Вони начинені відходамикласуЗ, розмолотими в парашек, утрамбованими і змішаними з компонентамискла на молекулярному рівні. Блоки зберігаються на заводі у вентильованихколодязях.
Відходи класу В– паливо і покидьки повторної переробки – поміщають в металеві футляри, а потімзамуровують в бетон. Якщо застосувати пресування під тиском, то об'єм відходівможна зменшити в 4 рази.
Зберігання відходівтипа В і Із з – за довгого періоду напіврозпаду не можна залишити на поверхніземлі, доведеться чекати не три сотні, а сотні тисяч років, до їх безпечногостану.
Після тривалих дебатів учених (у деяких Європейських країнах)було вирішено зберігати відходи в товщі геологічних шарів, щоб надійно укрити їхна тисячоліття від зовнішніх пошкоджень (ерозія, землетруси, кліматичні зміни),і антропогенних.
Вивід:
Ще не так давно слова “атомна енергетика” і“науково-технічний прогрес” зливалися в нерозривне ціле. І тому було немалопричин. Молода галузь вимагала прориву в майбутнє. Вона стимулювала розвиткуцілого ряду нових напрямів у фізиці, хімії, біології. Більш того, відкриваласядуже веселкова перспектива вирішення енергетичних проблем, в першу чергу замінитрадиційних видів палива принципово іншим – компактним, “бездимним” і, щоособливо важливе, практично невичерпним. Саме по цьому атомна енергетикавідразу отримала пріоритетний розвиток в багатьох промислово розвиненихкраїнах.
Проте з часом ситуація змінилася. Чернобольський вибухпородив у всьому світі бурхливі дискусії. Пропонувалося разом закрити всі АЕС“доки не пізно”. Але коли прохолонув гарячий “чернобольский слід”, припинилисялюті спори. Якось непомітно все стали реалістами. Закрити існуючі АЕС ніхто вжесерйозно не вимагає, – але ж їх тріумфальний хід по планеті віднині непередбачається. Судячи з усього, вони зберегли обмежене значення, причомуособлива увага приділятиметься саме питанням їх безпеки і екологічної чистоти.
2. Використання радіації в медицині
Середрізноманітних видів іонізуючих випромінювань, як уже зазначалося вище,надзвичайно важливими при вивченні питання небезпеки для здоров'я і життялюдини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивнихелементів, тобто радіоактивне випромінювання.
Щоб уникнутиплутанини в термінах, варто пам'ятати; що радіоактивні випромінювання,незважаючи на їхнє величезне значення, є одним з видів іонізуючихвипромінювань. Радіонукліди утворюють випромінювання в момент перетворенняодних атомних ядер в інші. Вони характеризуються періодом напіврозпаду (відсекунд до млн. років), активністю (числом радіоактивних перетворень за одиницючасу), що характеризує їх іонізуючу спроможність. Активність у міжнароднійсистемі (СВ) вимірюється в беккерелях (Бк), а позасистемною одиницею є кюрі(Кі). Один Кі = 37 х 109Бк. Міра дії іонізуючого випромінювання в будь-якомусередовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючоговипромінювання. Останнє визначається для повітря, речовини і біологічноїтканини. Відповідно розрізняють:
* експозиційну,
* поглинену та
* еквівалентну дозиіонізуючого випромінювання.
Експозиційнадоза характеризує іонізуючу спроможністьвипромінювання в повітрі, вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемнаодиниця — рентген (Р); 1 Кл/кг — 3,88 х 103Р. За експозиційною дозою можнавизначити потенційні можливості іонізуючого випромінювання.
Поглинутадоза характеризує енергію іонізуючоговипромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вонавимірюється в. греях Гр (1 Гр-1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиницярад (1 рад — 0,01Гр= 0,01 Дж/кг).
Доза, якуодержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку ітривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого випромінювання не враховуєтого, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видіввипромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей ефекту введено поняттяеквівалентної дози.
Еквівалентнадоза є мірою біологічного впливу випромінюванняна конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовлениміонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози прийнятийзіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського таа, b випромінювань). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалентрада). 1 бер = 0,01 Зв.
Біологічнадія іонізуючих випромінювань
Під впливоміонізаційного випромінювання атоми і молекули живих клітин іонізуються, врезультаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають нахарактер подальшої життєдіяльності людини.
Згідно з однимипоглядами, іонізація атомів і молекул, що виникає під дією випромінювання, ведедо розірвання зв'язків у білкових молекулах, що призводить до загибелі клітин іпоразки всього організму. Згідно з іншими уявленнями, у формуванні біологічнихнаслідків іонізуючих випромінювань відіграють роль продукти радіолізу води,яка, як відомо, становить до 70% маси організму людини. При іонізації водиутворюються вільні радикали Н+ та ОН-, а в присутності кисню — пероксиднісполуки, що є сильними окислювачами. Останні вступають у хімічну взаємодію змолекулами білків та ферментів, руйнуючи їх, в результаті чого утворюютьсясполуки, не властиві живому організму. Це призводить до порушення обміннихпроцесів, пригноблення ферментних і окремих функціональних систем, тобтопорушення життєдіяльності всього організму.
Впливрадіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеномувигляді таким чином. Припустімо, що в організмі людини відбувається нормальнийпроцес травлення, їжа, що надходить, розкладається на більш прості сполуки, якіпотім надходять через мембрану усередину кожної клітини і будуть використані якбудівельний матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодуванняенергетичних витрат на транспортування речовин і їхню переробку. Під часпотрапляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються молекулярнізв'язки, атоми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану в клітинупочинають надходити сторонні (токсичні) речовини, робота її порушується. Якщодоза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобтоповернення їх на свої місця. Молекулярні зв'язки відновлюються, і клітинапродовжує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока або дужебагато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярнізв'язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; роботаорганів розладнується; нормальна життєдіяльність організму стає неможливою.
Специфічністьдії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічнихреакцій, індуційованих вільними радикалами, підвищується, й у них втягуютьсябагато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефектдії іонізуючого випромінювання зумовлений не кількістю поглинутої об'єктом, щоопромінюється, енергії, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий іншийвид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об'єктому тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуючевипромінювання.
Такожнеобхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого випромінювання наорганізм людини:
* органи чуттяне реагують на випромінювання;
* малі дозивипромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі(кумулятивний ефект);
* випромінюваннядіє не тільки на даний живий організм, але і на його, спадкоємців (генетичнийефект);
* різніорганізми мають різну чутливість до випромінювання.
Найсильнішоговпливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені,внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. Приодній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж удорослих, тому у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.
Небезпека різнихрадіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їхпоглинати і накопичувати.
Радіоактивніізотопи надходять всередину організму з пилом, повітрям, їжею або водою іповодять себе по-різному:
*деякі ізотопирозподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо,полоній),
* деякінакопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій),
*іншізалишаються в м'язах (калій, рубідій, цезій),
* накопичуютьсяв щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній,ніобій) тощо.
Ефекти,викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видамиушкоджень і часом прояву. За видами ушкоджень їх поділяють на три групи:соматичні, соматико-стохастичні (випадкові, ймовірні), генетичні. За часомпрояву виділяють дві групи —' ранні (або гострі) і пізні. Ранні ураженнябувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби.Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалістьжиття, y — випромінювання, потік нейтронів.
Гостра формавиникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. Придозах порядку тисяч рад ураження організму може бути миттєвим. Хронічна формарозвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що перевищують лімітидози (ЛД). Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бутипроменеві катаракти, злоякісні пухлини та інше.
Для вирішенняпитань радіаційної безпеки населення передусім викликають інтерес ефекти, щоспостерігаються при малих дозах опромінення — порядку декілька сантизиверів нагодину, що реально трапляються при практичному використанні атомної енергії. Унормах радіаційної безпеки НРБУ-97, введених 1998 p., як одиниці часувикористовується рік або поняття річної дози опромінення. Це викликано, якзазначалося раніше, ефектом накопичення «малих» доз і їхнього сумарного впливуна організм людини.
Існуютьрізноманітні норми радіоактивного зараження: разові, сумарні, граничноприпустимі та інше. Всі вони описані в спеціальних довідниках.
ЛД загальногоопромінення людини вважається доза, яка у світлі сучасних знань не повиннавикликати значних ушкоджень організму протягом життя.
Формипроменевої хвороби: гостра і хронічна.
ГПД для — людей,які постійно працюють з радіоактивними речовинами, становить 2 бер на рік. Прицій дозі не спостерігається соматичних уражень, проте достовірно поки невідомо,яким чином реалізуються канцерогенний і генетичний ефекти дії. Цю дозу слідрозглядати як верхню межу, до якої не варто наближатися.
3. Радіологічні проблеми вгірничовидобувній та будівельній промисловості. Застосування радіаційнихтехнологій в харчовій промисловості.
Радіаційнийконтроль сировини та будівельних матеріалів
При визначенніноменклатури сировини і будівельних матеріалів, які підлягають обов'язковомурадіаційному контролю, необхідно керуватись вимогами п.4.7 цих ДБН.
Обов'язковомурадіаційному контролю в будівництві підлягають такі види сировини і будівельнихматеріалів:
1. Природного походження — піски і глинивсіх видів, гравій, крейда, сланці, вода технічна,
2. Промислового виробництва — штучнізаповнювачі всіх видів, в т.ч щебінь всіх видів, в'яжучі всіх видів, арматурнаі конструкційна сталь.
3. Відходи промислового виробництва — шлаки, золи, шлами, пуста порода та інші.
4. Необхідність проведення радіаційногоконтролю конкретного виду сировини чи матеріалу може також бути встановленанормативним документом (ТУ чи ДСТУ) на цю продукцію.
Радіаційнийконтроль на підприємствах, які видобувають (виробляють) сировину та будівельніматеріали.
1. Номенклатура сировини і будівельнихматеріалів, які підлягають обов'язковому радіаційному контролю, повинна бутизареєстрована в місцевому органі Держсаннагляду (Додаток 3 до ДБН В. 1.4-0.02).
2. Кожне підприємство самостійно вибираєдля себе ту чи іншу систему радіаційного контролю і розробляє схему її реалізаціївідповідно вимогам, наведеним в розділі 5 цих ДБН,
3. Службою радіаційного контролю напідприємстві може бути власна лабораторія або пост, акредитовані в державній установі(лабораторії) радіаційного контролю. Підприємство також має право укластидоговір з будь-якою лабораторією або пунктом радіаційного контролю, юридичнийстатус яких підтверджений документально відповідно вимогам цих ДБН.
4. Підприємство, що виробляє (видобуває)сировину і (або) будівельні матеріали, які потребують обов'язкового радіаційногоконтролю, повинне щороку одержувати в місцевому -органі Держсаннаглядурадіаційний сертифікат (Додаток 2 до ДБН В.1.4-0.02).
Умовамидля одержання (продовження) радіаційного сертифікату є:
· Результати радіоекологічних, геофізичнихобстежень і підготовки виробництва, які засвідчують відсутність причин, щоможуть призвести до змін проектних рішень і випуску продукції, радіаційніпараметри якої перевищують встановлені граничні нормативи. У випадкуневиконання цих вимог питання про функціонування підприємства вирішується задопомогою спеціалізованої проектної організації з обов'язковим узгодженнямпроекту з Держсаннаглядом України.
· Наявність на підприємстві діючої системирадіаційного контролю, що забезпечує можливість визначення класу продукції за регламентованимрадіаційним показником, в склад якої входить служба радіаційного контролю, щовідповідає вимогам п. 5.2.4.
5. Кожне підприємство, яке має радіаційнийсертифікат, визначає клас продукції і видає паспорт радіаційної якості на кожнупартію поставки продукції (Додаток 4 до ДБН В, 1.4-0.02).
6. У випадках перевищення нормативіввідносно класу продукції за п.5.2 ДБН Б.1.4-1.01 вона повинна бути переведена вклас на розряд вище або піддана гама-спектральним дослідженням в лабораторії задопомогою високочутливої апаратури (розділ 3 Посібника).
Контрольв організаціях-постачальниках (посередниках)
Організації-постачальники(посередники), незалежно від форм власності і державної приналежності, які здійснюютьв межах України постачання або посередницькі функції при постачанні сировини чибудівельних матеріалів обов'язкового радіаційного контролю, повинні одержатиспеціальний дозвіл місцевих органів Держсаннагляду (Додаток 9 ДБН В. 1.4-0.02).6.4. Контроль в організаціях-споживачах
Доспоживачів сировини і будівельних матеріалів відносяться:
1. Підприємства, що виробляють із сировини абобудівельних матеріалів вироби, конструкції та інші елементи об'єктівбудівництва.
2. Будівельні організації, яківикористовують сировину і будівельні матеріали безпосередньо при спорудженніоб'єктів.
3. Організаціям-споживачам сировини і будівельнихматеріалів обов'язкового радіаційного контролю радіаційний паспорт видається наїх вимогу постачальником. Кожен споживач самостійно розробляє ту чи іншу системурадіаційного контролю і схему її реалізації.
4. Службою радіаційного контролю споживачаможе бути власна лабораторія або пост, акредитовані в державній установі(лабораторії) радіаційного контролю. Споживач також має право укласти договір збудь-якою лабораторією або постом радіаційного контролю, юридичний статус якихпідтверджений документально відповідно вимогам цих ДБН.
5. Критерії вибору типу системирадіаційного контролю і вимог до неї повинні відповідати вимогам розділу 5 цихДБН.
6. Підприємства-споживачі, що виробляютьконструкції і вироби для будівництва об'єктів обов'язкового радіаційного контролю,при наявності договорів з постійними виробниками продукції (сировини і будівельнихматеріалів), на яку видається радіаційний паспорт, можуть використовувати методпозавідомчого вибіркового (статистичного) контролю (Додаток 8 до ДБНВ.1.4-0.02) або, за особистим рішенням, метод суцільного (вхідного) контролю.
7. У випадку виявлення продукції, радіаційніпараметри якої перевищують нормативні або передбачені договором, замовник має правовідмовитись від продукції і одержати повну матеріальну компенсацію збитків відпідприємства-виробника продукції. Підприємства, що виробляють конструкції івироби, не відповідають за радіаційну якість об'єктів будівництва і заперевищення в них нормативних (або контрольних) рівнів радіаційних параметрів,якщо продукція офіційно прийнята замовником,
8. Будівельні організації, які споруджуютьоб'єкти обов'язкового радіаційного контролю, повинні здійснювати вхіднийконтроль в межах і обсягах, що забезпечують неможливість порушення встановленихнормативів радіаційних параметрів. Вхідний контроль може не здійснюватись увипадках, якщо конструкції і вироби виробляються на заводах, на яких дієсистема суцільного вхідного контролю сировини і матеріалів і які за договоромвидають радіаційний паспорт на свою продукцію.
Радіаційнийконтроль об'єктів будівництва
1. Кожна будівельна організація (фірма,підприємство), яка споруджує, капітально ремонтує, реконструює і передає (продає)Замовнику (споживачу) закінчений об'єкт, незалежно від галузі будівництва, зобов'язанавиконати остаточний радіаційний контроль об'єкту у відповідності до вимог ДБНВ.1.4-0.01 і цих ДБН.
2. Остаточний радіаційний контроль об'єктупроводиться незалежно від того, скільки і яких радіаційних обстежень сировини, будівельнихматеріалів, використаних на будівництві об'єкту, було виконано на попередніх стадіяхбудівництва.
3. Кожна будівельна організація самостійновизначає для себе ту чи іншу систему проведення радіаційного контролю і розробляєїї схему у відповідності з Розділом 1 Посібника, а також вирішує питання прослужбу радіаційного контролю (власна лабораторія, пост, послуги сторонніхорганізацій).
4. Введення в експлуатацію об'єктів, споруджених(капітально відремонтованих, реконструйованих) без проведення радіаційного контролювважається незаконним, а будь-які акти, що стверджують факт запровадженняоб'єкту без радіаційного обстеження у відповідності з вимогами цьогонормативного документу, не мають юридичної сили і не підлягають оплаті в банку.
Контрольрівнів зовнішнього гамма-випромінювання
Радіаційний контрольрівнів ППД зовнішнього гамма- випромінювання може здійснюватись на протязі всьогороку, за винятком періодів, коли температура в приміщеннях об'єкту, щоконтролюється, нижче ніж мінус 10°С.
Радіаційнаслужба самостійно встановлює час проведення контролю об'єктів — до початку опоряджувальнихробіт, під" час їх виконання або закінчення, виходячи з радіаційної якостіоздоблювальних матеріалів і конкретних фактичних величин радіаційних параметрівна даному об'єкті.
В усіхприміщеннях, площа яких не перевищує 50 м2, проводиться один вимір (середнєзначення 3-х замірів) в геометричному центрі на висоті одного метру відпідлоги.
В усіхприміщеннях, площа яких перевищує 50 м2, виконується один вимір накожні повні та неповні 50 м2 площі. Кожен вимір виконується вгеометричному центрі умовної частини приміщення на висоті 1 м від підлоги.
В приміщенняхпромислових об'єктів, а також об'єктах цивільного призначення (спортивні,торгівельні, виставочні зали, кінотеатри і інші), де в одному об'ємірозташовані дві або декілька площин (галереї, балкони, тераси, переходи іт.п.), радіаційному обстеженню підлягають всі горизонтальні і похилі площини,на яких можуть перебувати люди, в відповідності з вимогами п.п. 7.2.3 і 7.2.4цих ДБН.
Виміри проводятьсяз використанням засобів і методів, що відповідають рекомендаціям розділу 4Посібника до цих ДБН.
Результати вимірівППД зовнішнього гамма-випромінювання заносяться в акт (Додаток 6 до ДБНВ.1.4-0.02) в Міжнародній системі одиниць СІ — мкГр·год-1 (мікроГрейза годину).
У випадкузастосування приладів зі шкалою мкР·год-1 (мікроРенген за годину)або мкЗв·год-1 (мікроЗіверт за годину), необхідно користуватисятакими співвідношеннями:
/>
/>
При проведеніразових радіаційних обстежень результати вимірів після оформлення протоколів ідовідок для Замовника підлягають зберіганню в будь-якому вигляді (журнали,протоколи, довідки).
При проведені систематичнихрадіаційних обстежень результати вимірів повинні вводитись в пам'ять ЕОМ ізберігатись в банках даних з метою використання їх для обґрунтованого встановленняконтрольних рівнів радіаційних параметрів об'єктів будівництва і загальної оцінкиякості будівництва.
В тих випадках,коли рівень зовнішнього гамма-випромінювання в приміщенні, де проведенообстеження, перевищує 0,26 мкГр·год-1, всі будівельні роботи в цьомуприміщенні повинні бути припинені до прийняття рішення керівництвом будівельноїорганізації і службою радіаційного контролю.
Адміністраціяоб'єкту, на якому виявлено перевищення нормативу радіаційних параметрів,зобов'язана прийняти всі заходи для того, щоб рівні гамма-випромінювання булидоведені до нормативу у всіх приміщеннях даного об'єкту в найкоротший термін.
Якщо рівні врешті приміщень не перевищують 0,26 мкГр·год-1, будівельні роботина об'єкті можуть бути продовжені за винятком приміщень, де рівень перевищує0,26 мкГр·год-1.
Якщо рівні зовнішньогогамма-випромінювання знаходяться в межах 0,44… 0,88 мкГр·год-1, рішенняпро продовження будівництва даного об'єкту приймається органом Держсаннагляду.
При виявленні високихрівнів гамма-випромінювання, що досягають 0,88 мкГр·год-1 і вище, всіроботи на об'єкті, в тому числі і дозиметричні, повинні бути припинені, а людививедені за межі будівельного майданчика,
Дозиметрист, якийвиявив на об'єкті аварійні рівні гамма- випромінювання, зобов'язаний негайносповістити про те, що сталося:
— керівництвобудівельної організації;
— керівництвослужби радіаційного контролю, в якій він працює.
Керівництво(власник) будівельної організації в випадку виникнення ситуації, передбаченоїп. 7.2,10.4, зобов'язане:
а)встановити необхідні загородження і призначити чергових із числа ІТР,виключивши можливість присутності будівельників і сторонніх осіб в зонізабруднення;
б)попередити про те, що трапилось, місцеві органи Держсаннагляду та місцевіоргани внутрішніх справ.
Контрольсередньорічної еквівалентної рівноважної об'ємної активності радону (ЕРОА). Будівництвооб'єктів 1-ї та 3-ї груп дозволяється проводити після рішення питаньпротирадонового захисту на стадії проектування.
Заходипротирадонового захисту розроблюють проектні організації в залежності відрезультатів радіаційного обстеження території, яка відводиться під забудову.
Рішення про необхідністьрадіаційного обстеження території, що відводиться під забудову, приймає орган Держсанепіднагляду,якій вирішує питання відводу землі під забудову даного об'єкту.
Документований контрольвиконання будівельною організацією проектних рішень із захисту від радону виконуєтьсяробочою комісією з приймання об'єкту до експлуатації,
Інструментальнийконтроль рівнів ЕРОА радону може виконуватись вибірково органом санепіднаглядув процесі приймання об'єкту до експлуатації.
В разіперевищення нормативу ЕРОА радону будівельна організація, на вимогу органусанепіднагляду, зобов'язана ліквідувати недоліки, допущені при виконанні робітіз влаштування протирадонового захисту.
Інструментальнийрадіаційний контроль ЕРОА радону, передбачений п.7.3.5, дозволяється проводити напротязі року при температурі повітря в приміщенні, де знаходяться вимірювальніприлади, не нижче мінус 10°С,
В холодний час рокубудівельна організація повинна надати приміщення для проведення вимірювань ізабезпечити всі необхідні для цього умови: температуру повітря, зачиненівіконні та дверні прорізи, збереження приладів і т.д.
В житловихбудинках, дитячих та лікарських закладах вимірювання виконуються на першому поверсі.Як виняток, дозволяється виконувати вимірювання в житлових будинках на другомуповерсі.
На іншихоб'єктах прилади встановлюються в тих приміщеннях, де концентрація радону-222 можебути найбільшою. Такі приміщення визначає служба радіаційного контролю увідповідності до рекомендацій, наведених в розділі 5 Посібника до цих ДБН.
Вимірювальніприлади встановлюються не менше ніж у двох окремих приміщеннях об'єкту на кожні200 м2 загальної площі поверху, на якому виконуються вимірювання.
Результативимірів слід заносити в акт радіаційного.
Вживаннярадіаційної обробки в харчовій промисловості
Радіаційнаобробка продуктів харчування забезпечує знищення великої кількості патогенов, щовикликають пишевые отруєння.
Вживаннярадіаційної обробки продуктів харчування має наступні переваги:
1.Контрольі ліквідація патогенних мікроорганізмів.
2.Ліквідація шкідливих харчових патогенов, таких як E.coli Salmonellaі Listeria Monocytogenesі ін.
3.Знищення комах і шкідників на фруктах і зернових.
4.Логарифмічне скорочення бактерій в травах і спеціях.
5.Затримка перезрівання фруктів і овочів.
6.Продовженнятерміну придатності упакованих продуктів (м'яса, птиці, риби, фруктів, овочів ісоків).
7.Гальмування проростання бульб (картопля, лук, часник).
Використаннярадіаційної обробки як міра по забезпеченню якості і безпеки продукції з часом знайдешироке вживання в харчовій промисловості. Ефективність цього технологічногопрориву в області харчової промисловості знаходиться на одному рівні звведенням пастеризації молока на початку минулого століття. Ця технологія можевиявитися найважливішим інструментом в боротьбі з харчовими отруєннями.Вживання радіаційної технології в харчовій промисловості дозволить задовольнити