1. Системи та схемиканалізації
1.1 Види стічних вод
Вода, що була використанадля різних потреб в побуті або на виробництві і отримала при цьому додатковідомішки (забруднення), які змінили її хімічний склад або фізичні якості,називається стічною водою. До стічних вод відносять також атмосферні води, яківідводяться з території населених пунктів та промислових підприємств.
Забруднення стічних водможуть бути мінеральними і органічними. До мінеральних забруднень відносятьпісок, глину, шлак, розчини мінеральних солей, кислот та лугів. Органічнізабруднення бувають рослинного і тваринного походження. Забруднення рослинногопоходження містять залишки рослин, плодів, злаків, овочів, паперу. З хімічноїточки зору в цих забрудненнях в основному міститься вуглець у виглядіклітковини. Органічні забруднення тваринного походження містять фізіологічнівідходи людей та тварин, жирові речовини, органічні кислоти та інше. Основнимхімічним елементом цих забруднень є азот у вигляді білкових речовин. Стічніводи, крім вуглецю та азоту, містять фосфор, калій, сірку, натрій та іншіхімічні сполуки.
Виділяють також так званібактеріальні та біологічні забруднення, які в стічних водах представленірізними бактеріями, дріжджовими та пліснявими грибками, дрібними водоростями.
За фізичним станомзабруднення, що містяться в стічних водах, можуть бути у вигляді розчину,колоїдів, суспензії та нерозчинених домішок. В залежності від розмірівчастинок, їх питомої ваги та швидкості руху стічних вод, нерозчинені речовиниможуть спливати на поверхню, знаходитись в завислому стані у воді та осідати надно. Ступінь забруднення стічних вод оцінюється концентрацією, тобто масоюдомішок в одиниці об'єму в мг/л або г/м3.
За походженням та характеромзабруднень всі стічні води поділяють на побутові (господарсько-фекальні),виробничі та атмосферні. До побутових відносяться води від кухонь, туалетнихкімнат, душових, лазень, пралень, їдалень, лікарень, а також господарські води,які утворюються від миття приміщень. Вони надходять як від житлових ігромадських будинків, так і від побутових приміщень промислових підприємств. Заприродою забруднень стічні води можуть бути фекальними, які надходять зтуалетів і забруднені в основному фізіологічними відходами життєдіяльності людини,та господарськими, які забруднені різного роду побутовими відходами.
Склад побутових стічних водвідносно постійний і характеризується в основному органічними забрудненнями(біля 60%) в нерозчиненому, колоїдному та розчиненому стані, а також різнимибактеріями і мікроорганізмами, в тому числі і патогенними.
Виробничі стічні водиутворюються в технологічних процесах виробництва. Склад і концентраціязабруднень виробничих стічних вод дуже різноманітні і залежать від виду татехнології виробництва, вихідної сировини і різних компонентів, які присутні втехнологічному процесі. Виробничі стічні води можуть мати, органічні,мінеральні, радіоактивні домішки, а також отруйні та шкідливі речовини.Виділяють забруднені та умовно чисті виробничі стічні води. Прикладом умовночистих стічних вод може бути вода, яка використовувалась для охолодження втеплообмінних апаратах.
Атмосферні стічні водиутворюються від випадання дощу або розтавання снігу і містять в основномумінеральні і в меншій кількості органічні забруднення. Атмосферні стічні води,які утворюються на території промислових підприємств, містять відходи іпокидьки відповідних виробництв. Відведення і знешкодження атмосферних стічнихвод також входить в задачу каналізації. При цьому слід відзначити великунерівномірність надходження цих вод. В суху погоду вони відсутні, а під часзливи їх кількість буває значною.
Склад стічних вод вивчають зметою найбільш раціонального визначення таких умов та обставин:
а) вибір способуочищення стічних вод;
б) можливістьутилізації цінних речовин, що містяться в стічних водах та осаді (жири, добривата інше);
в) можливістьвикористання очищених стічних вод як джерела технічного водопостачання;
г) визначенняматеріалів труб та каналів, якими буде відводитись стічна рідина і передбаченнязаходів запобігання впливу на них стічних вод.
1.2 Основні елементи каналізації населеного пункту. Системи та схеми каналізації
Забезпечення належногосанітарного стану населених пунктів та промислових підприємств можливе тількипри організованому зборі та своєчасному видаленні за межі їх території стічнихвод з наступним очищенням і знезаражуванням.
Каналізація населеногопункту – це комплекс інженерних споруд та обладнання, які призначені дляприйому та транспортування стічних вод до очисних споруд. План об'єкту, щоканалізується, з нанесеними на ньому елементами системи каналізації називаєтьсясхемою каналізації. Схема каналізації населеного пункту складається з такихосновних елементів: внутрішнього каналізаційного обладнання будівель та споруд,дворової та вуличної каналізаційної мережі, колекторів, каналізаційних насоснихстанцій і напірних трубопроводів, очисних споруд та випусків очищених стічнихвод у водоймище.
Внутрішнє каналізаційнеобладнання призначене для прийому стічних вод і відведення їх за межі будинку.В житлових та громадських будинках приймачами стічних вод є санітарні прилади.На промислових підприємствах для прийому стічних вод можуть використовуватисьспеціальні приймачі у вигляді воронок, трапів, лотків, які встановлюютьбезпосередньо біля апаратів та технологічного обладнання.
Вуличні каналізаційні мережі– це система підземних трубопроводів, які приймають стічні води від дворових(квартальних) мереж і призначені для транспортування стічних вод в межахнаселеного пункту. Каналізаційні мережі будують переважно самопливними,прокладаючи їх відповідно до рельєфу місцевості. При цьому територіяподіляється на басейни каналізування. Басейном каналізування називають частинутериторії, що каналізується і яка обмежена водорозділами.
Каналізаційні мережі,призначені для відведення атмосферних вод, називають дощовими мережами абоводостоками; мережі, призначені для відведення побутових вод, – побутовими;мережі для відведення виробничих стічних вод – виробничими. Влаштовують такожмережі для спільного відведення різних видів стічних вод (побутово-виробничі,виробничо-дощові тощо).
Вуличні каналізаційні мережів межах кожного басейну об'єднуються одним або декількома колекторами.Колектором називають каналізаційний трубопровід, який збирає стічні води з двохабо декількох вуличних мереж.
При значних заглибленняхсамопливних каналізаційних трубопроводів влаштовують насосні станції підйому таперекачування стічних вод. Каналізаційні насосні станції розділяють на місцеві,районні та головні. Місцеві насосні станції служать для перекачування стічнихвод від одного або декількох будинків, районні – для перекачування стічних водрайонів та басейнів. Головні насосні станції перекачують всі стічні води наочисні споруди.
Очисними називають споруди,які призначені для очищення та знезаражування стічних вод і переробки їх осаду.Склад очисних споруд може бути різним і залежить від методу очищення та видустічних вод. Очисні споруди розташовують нижче за течією річки відноснонаселеного пункту або підприємства, що каналізується. Після очищення тазнезаражування стічні води через спеціальні пристрої, які називають випусками,скидають у водоймище.
Залежно від того, яквідводяться окремі види стічних вод – разом чи окремо – системи каналізаціїрозділяють на загальносплавні, роздільні (повна або неповна) та напівроздільні.Тип системи каналізації міста вибирають на основі порівняння техніко-економічнихта санітарно-гігієнічних показників.
При загальносплавній системіканалізації (мал. 2.1а) всі види стічних вод відводяться до очисних споруд поєдиній мережі.
Роздільною називається система каналізації, при якій окремі види стічних водз забрудненнями різного характеру відводяться самостійними каналізаційнимимережами (мал. 2.16). Роздільні системи каналізації в свою чергу поділяються наповні та неповні. Повна роздільна система каналізації передбачає не менше двохмереж: одну – для прийому і відводу побутових і близьких до них за складомвиробничих стічних вод на очисні споруди; другу – для прийому і скиду уводоймище атмосферних та умовно чистих виробничих стічних вод. Неповнароздільна система передбачає відвід побутових стічних вод закритою мережею наочисні споруди і неорганізований відвід у водоймище атмосферних вод. Такерішення зменшує одночасні капітальні витрати і дозволяє у майбутньому здобудовою мереж переходити до повної роздільної системи каналізації, яка зсанітарної точки зору є достатньо надійною.
Напівроздільною (мал. 1 в) називається така система каналізації, при якій в місцяхперетину самостійних каналізаційних мереж для відводу різних видів стічних водвстановлюють водоскидні камери, які дозволяють перепускати найбільш забрудненідощові води при малих витратах в побутову мережу і відводити їх по загальномуколектору на очисні споруди, а при зливах – скидати порівняно чисті дощові водибезпосередньо у водоймище.
В нашій країні переважнозастосовують неповну роздільну систему каналізації як першу чергу будівництва.Взагалі систему каналізації вибирають з урахуванням місцевих умов,техніко-економічних показників та санітарно-гігієнічних вимог. В санітарномувідношенні найбільш доцільною є загальносплавна система каналізації, при якійвсі стічні води підлягають очищенню. Однак ця система вимагає значнихкапітальних та експлуатаційних витрат, оскільки суттєво збільшуються розміриочисних споруд, комунікацій та потужність обладнання. Крім того, на повнупотужність ці споруди працюють тільки під час великих злив при надходженнівсієї маси атмосферних вод на очисні споруди. Для зменшення вартостізагальносплавної мережі на колекторах вздовж водоймищ встановлюють зливоспуски,за допомогою яких під час значних злив основну масу атмосферних вод скидають вводоймище без очищення. Таке рішення знижує санітарну надійністьзагальносплавної системи каналізації і допускає потрапляння розбавлених, аленеочищених побутових стічних вод у водоймище. Дещо вищу надійність з санітарноїточки зору має напівроздільна система каналізації. В цьому випадку неочищеністічні води не потрапляють у водоймище, але вартість цієї системи не нижчазагальносплавної, що обумовило обмежене поширення напівроздільної системиканалізації.
/>
Мал. 1. Системи каналізації:
а) загальносплавна; б) повнароздільна; в) напівроздільна; г) водоскидна камера:
1 – колекторипобутово-виробничої мережі; 2 – зливоспуски; 3 – дощова мережа;
4 – водоскидні камери; 5 – насоснастанція; 6 – очисні споруди
У всіх випадках вибірсистеми каналізації населеного пункту повинен бути обґрунтованимтехніко-економічними розрахунками з врахуванням санітарно-гігієнічних вимог таперспектив розвитку населеного пункту.
При виборі системиканалізації на промислових підприємствах враховують: кількість і складвиробничих стічних вод, можливість використання виробничих стічних вод воборотному та послідовному водопостачанні, можливість утилізації цінних речовинта доцільність об'єднання з системою каналізації населеного пункту, вимог доскиду виробничих стічних вод у водоймища. Каналізацію промислових підприємств, якправило, передбачають за повною роздільною схемою. Виробничі стічні води можутьбути відведені в міську каналізацію, але при цьому вони не повинні:
порушувати роботуканалізаційних мереж та споруд;
містити речовини, які здатнізасмічувати труби каналізаційної або відкладатися на стінах труб;
виявляти руйнівний вплив наматеріали труб та елементи споруд іміпізації;
містити горючі домішки та розчинніречовини, які здатні орювати вибухонебезпечні і токсичні гази в каналізаційнихжах та спорудах;
містити шкідливі речовини вконцентраціях, які порушують роботу очисних споруд або перешкоджаютьвикористанню вод в системах п-нічного водопостачання чи скиду в водні об'єкти(з урахуванням офіжтивності очищення).
Вимоги до стічних вод, щоскидаються в міську каналізаційну їжу, нормуються і наведені в «Технічнихумовах на якість та режим і кидання стічних вод промислових підприємств вкомунальну систему і імалізації населених пунктів», які затвердженіМінжитлокомунгоспом країни (наказ № від 21.05.90 р).
Схеми каналізаційних мережнаселених пунктів вирішуються на «нові генплану з врахуванням рельєфумісцевості, фунтових умов, розташування водоймищ, а також поетапного розвиткуканалізації. Оскільки зустрічається значна різноманітність місцевих умов, товажко запропонувати типові схеми каналізації населених пунктів.
/>
Мал. 2. Схеми каналізаційних мереж:
а) перпендикулярна; б)перехоплююча; в) паралельна; г) радіальна; д) зонна: 1 – колектори басейнівканалізування; 2 – межі басейнів каналізування; 3 – очисні споруди
2. Зовнішніканалізаційні мережі
2.1 Труби, колектори таколодязі на каналізаційній мережі
До матеріалу труб,колекторів та їх з'єднань висувають ряд вимог: сприймання навантаження від вагифунту та транспорту без деформації, стійкість проти корозії та механічногостирання, гладка поверхня, водонепроникність, не допускання просочування чистихвод в ґрунт (ексфільтрація) і фунтових вод в мережу (інфільтрація). Цим вимогамвідповідають керамічні, бетонні, небетонні, азбестоцементні, металеві тапластмасові труби.
Керамічні труби (мал. З а) використовуютьсядля влаштування шкірних каналізаційних мереж; їх виготовляють круглого перерізуІ розтрубами, внутрішнім діаметром 150–600 мм, довжиною 800–100 мм Приз'єднанні керамічних труб гладкий кінець однієї труби. В якості ущільнюючого матеріалурекомендується застосовувати гумові кільця, просмолене коноплянеабоканат, асфальтову мастику, азбестоцемент, цемент.
/>
Мал. 3. Каналізаційні труби:
а) керамічна; б) бетоннабезнапірна розтрубна; в) залізобетонна з гладкими кінцями
Чавунні та сталеві трубизастосовують переважно для напірних каналізаційних ліній. Для зовнішньоїбезнапірної каналізаційної мережі сталеві труби застосовують лише там, деставляться підвищені вимоги до герметичності, наприклад, при перетині іззалізницями, автомагістралями, водяними перепонами. З'єднання металевих труб – зварні,розтрубні або фланцеві. При прокладанні самопливних каналізаційних мереж такожвикористовують труби із синтетичних матеріалів (вініпласт, поліетилен та інші).
Колектори побутової,виробничої, загальносплавної та дощової каналізації великого розміру можуть впоперечному перерізі бути круглими, прямокутними або іншої форми. Труби таканали каналізаційної мережі повинні задовольняти гідравлічні, статичні,економічні та експлуатаційні вимоги.
Залежно від виду фунту,матеріалу та діаметру труб їх кладуть безпосередньо на фунт або штучну основу.Влаштування штучної основи під труби необхідно при слабкій несучій здатностіґрунту або при можливому зниженні несучої здатності при замочуванні чи по іншимпричинам. В супіщаних, суглинистих і сухих глинистих фунтах труби кладуть напіщану подушку, в водонасичених ґрунтах – на шар щебеню, гравію або крупногопіску, а в деяких випадках – на бетонну основу (мал. 4, 5). В торф'яниках,пливунах і. слабих насипних ґрунтах влаштовують фундамент з паль під труби усіхдіаметрів, а стики герметизують еластичними матеріалами.
Для огляду і прочищанняканалізаційної мережі на ній споруджують оглядові колодязі. їх роблять скрізь,де змінюється напрям, діаметр або уклон лінії. Залежно від призначення оглядовіколодязі підрозділяються на лінійні, поворотні, з'єднувальні, контрольні,промивні та перепадні. Лінійні колодязі встановлюють на прямих ділянкахканалізаційних мереж усіх систем через 35–300 м залежно від діаметру труб.Поворотні колодязі встановлюють в місцях зміни напрямку мережі в планіабо по висоті. З'єднувальні оглядові колодязі встановлюють в місцях з'єднанняканалізаційних ліній. Промивні колодязі передбачають на тих ділянкахканалізаційної мережі, де можливе випадання осаду в трубах. Пересадні колодязіспоруджують її місцях, де з'єднуються труби на різній глибині, що має місце приПриєднанні бокових протоків до основної каналізаційної мережі, при «м.шпуванніперепадів в зв'язку з різкою зміною рельєфу місцевості необхідності зменшенняшвидкості протоку стічних вод по мережі. І колодязі встановлюють перед червоноюлінією забудови її патрони будинків в місцях під'єднання дворової, квартальноїабо мережі до вуличної.
/>
Мал. 4. Штучні основи підсамопливні трубопроводи:
І гравійно-щебенева; б – залізобетоннаплоска; в-бетонна спрофільована; г — бетонна спрофільована; д – щебенева зводонепроникним піддоном; є – гравійно-щебенева; є – бетонна з дренажем; ж – залізобетоннана палях: 1 – трубопровід; 2 – «сипання з нормальним ущільненням; 3 – засипанняз підвищеним ступенем ущільнення; 5 – гравійно-щебенева підготовка; 6 – залізобетоннаплоска основа; 7 – Пптонна основа (І шар); 8 – бетонна основа (П шар); 9 – залізобетоннаспрофільована 90 нова; 10 – бетонна підготовка; 11 – водонепроникний шар (грунтоасфальт);12 – дімміаж; 13 – цементний розчин; 14 – залізобетонний пояс; 15 – залізобетонніпалі
/>
Мал. 5. Природні основи підсамопливні трубопроводи
а ґрунтова плоска; б – фунтоваплоска з піщаною підготовкою; в – ґрунтова і профільована; г – ґрунтоваспрофільована; 1 – трубопровід; 2 – засипання траншеї; 3 – кігипання зпідвищеним ступенем ущільнення; 4 – плоска; 5 – піщана подушка; П спрофільованаоснова.
Колодязі на напірнихтрубопроводах встановлюють при необхідності розміщення в них засувок, випусків,вантузів та іншої арматури. Оглядові колодязі виконують з цегли абозалізобетону. В плані вони можуть мати круглу або прямокутну форму (мал. 6).
/>
Man. 6. Оглядові каналізаційніколодязі:
а) круглий; б) прямокутний:1 – чавунний люк з кришкою; 2 – горловина; 3 – скоби; 4 – робоча камера; 5 – лоток;6 – бетонне дно; 7 – плита перекриття
Основними елементамиколодязів є: основа (підготовка, плита та набивний лоток), робоча камераперекриття або перехідна частина, горловина, кришка з люком. Висоту робочоїкамери приймають, як правило, 1800 мм. Розміри камери обумовленіможливістю виконання робіт по огляду, прочищенню та ремонту мережі. Діаметрикруглих камер лінійних колодязів на побутовій мережі приймаються залежно віддіаметра найбільшої труби.
Розміри прямокутних в планікамер приймають: при діаметрі труб до 700 мм – 1000 мм; при діаметрітруб більше 700 мм – довжина L та ширина В приймаються заформулами:
L = d +400 мм; В = d + 500 мм,
Перехідну частину міжробочою камерою та горловиною виконують за допомогою плоского перекриття абооднобічного конуса. Горловина служить для опускання робітників у камеру.Діаметр горловини колодязів на мережах каналізації усіх систем приймають 700 мм.Робочі камери та горловини обладнують скобами та драбинами для спуску вколодязь. Люки встановлюють на одному рівні з верхом проїжджої частини зтвердим покриттям і на 50–70 мм вище поверхні землі в зеленій зоні.
2.2 Перетин самопливнихтрубопроводів каналізаційних мереж зперешкодами
При прокладанніканалізаційних мереж зустрічаються перешкоди різного виду: річки, яри, канали,підземні трубопроводи та споруди, залізниці та автостради. Спосіб перетинузалежить від розташування каналізаційних трубопроводів, виду перешкоди імісцевих умов.
Якщо каналізаційнітрубопроводи розташовані значно вище перешкоди, то перетин виконують у виглядісамопливного трубопроводу, який прокладається по естакаді. Естакада – це опорнаконструкція у вигляді мосту (мал. 7). Трубопровід прокладають в утепленомукоробі без зміни уклону, який надано колектору. Естакади виготовляють зізбірного залізобетону на залізобетонних або металевих опорах.
/>
Мал. 7. Естакада
Якщо каналізаційнітрубопроводи розташовані значно нижче перешкоди, то перетин виконують у виглядісамопливного трубопроводу, прокладеного у футлярі або прохідних чи непрохіднихтунелях (мал. 8). Якщо каналізаційний трубопровід і перешкода розташовані наодній і тій же відмітці або їх різниця незначна, то перетин виконують у виглядідюкеру – напірного трубопроводу, який з'єднує два самопливних трубопроводи(мал. 9). Всі каналізаційні дюкери мають верхню і нижню камери і виконуються неменше, ніж у дві нитки, кожна з яких є робочою.
/>
Мал. 8. Перетин самопливнимтрубопроводом залізничної колії:1 – футляр; 2 – трубопровід
/>
Мал. 9. Дюкери:
а – під транспортнимимагістралями; б – під водною перешкодою: 1 – трубопровід; 2 – шибер; 3 – засувка;4 – колодязь; 5 – аварійний випуск; 6 – кожух
2.3 Дощові та загальносплавніканалізаційні мережі
Дощова каналізація служитьдля відведення дощових та талих вод. її, як правило, трасують по найкоротшійвіддалі до місця випуску.
Зовнішня дощова каналізаціяскладається з відкритих дощових кюветів і лотків, дощоприймачів (дощоприймальнихколодязів), закритої мережі труб, зливоспусків і випусків. В закриту дощовумережу вода потрапляє через дощоприймачі – круглі або прямокутні колодязі,перекриті металевими решітками, які пропускають воду і затримують все, що можезасмітити каналізаційну мережу (мал. 10, 11). Дощоприймачі встановлюють узниженій частині проїздів біля тротуарів і перехресть вулиць на віддалі 50–80 модин від одного.
Випуск дощових стоків уводоймища проводиться переважно в межах міста або промислових підприємств. Ізсанітарних та естетичних міркувань дощові води слід випускати нижче рівня водив річці. Зливоспуски (див. мал. 12) на мережі дозволяють направляти найбільшзабруднені порції дощових вод на очищення.
/>
Мал. 10. Дощоприймальніколодязі:
а – конструкція із збірногозалізобетону; б – схеми розташування на перехрестях вулиць; 1 – дорожнєпокриття; 2 – решітка; 3 – бортовий камінь; 4 плита перекриття; 5 – стіновікільця; 6 – ходові скоби; 7 – бетон; 8 – з'єднувальний трубопровід
При загальносплавній системіканалізації влаштовується одна водовідвідна мережа, по якій відводяться стічніводи всіх видів (пошугові, виробничі та атмосферні). В період сильних злив, якіповторюються порівняно рідко, витрати дощових вод значно перевищують витратипобутових та виробничих стічних вод.
/>
Мал. 11. Схеми розташуваннядощоприйомних колодязів на проїжджій частині дороги
/>
Мал. 12. Схеми зливоспусків:
І криволінійним в план,боковий водозливом; б – з донним водозливом та порогом
2.4 Будівництво та експлуатація каналізаційнихмереж
Каналізаційні мережі будуютьза погодженою та затвердженою проектно-кошторисною документацією відповідно дорозбивання мережі в натурі. Технічний нагляд за будівництвом здійснюєтьсязамовником (відділом капітального будівництва або службою технагляду) тапроектною організацією.
Будівництво каналізаційнихмереж проводять переважно відкритим (траншейним) способом. Траншеї при цьомувлаштовуються з відкосами або з вертикальними стінками. В останньому випадкувиконують кріплення стінок траншеї. Характер кріплення залежить від глибинитраншеї, властивостей ґрунтів, наявності ґрунтових вод. Глибина відкритоїтраншеї не перевищує 5–6 м у водонасичених ґрунтах і 7–8 м у сухихґрунтах. Труби починають класти від нижнього колодязя розтрубами проти течіїводи. Одночасно з прокладанням труб герметизують стики. Перед засипаннямтраншеї рекомендується перевіряти світлом правильність укладання труб. Дляцього в одному кінці ділянки встановлюють джерело світла (ліхтар), а в іншому –дзеркало, яке розташовують під кутом до осі труби. В дзеркалі повинен відбитисяправильний світловий диск (переріз труби). Зміщення світлового диску вверх абовниз вказує на згин осі труби в профілі; зміщення диску вправо або вліво вказуєна згин осі труби в плані. Після укладання труб набивають лотки оглядовихколодязів та монтують стінки колодязів.
Закритими способамипрокладання каналізаційних мереж користуються при будівництві мереж підпроїздами з інтенсивним рухом транспорту, а також при значній глибинітрубопроводів. При влаштуванні переходів під автострадами та залізницямизакритим способом переважно використовують методи горизонтального буріння обопроколу.
Побудовані каналізаційнімережі повинні бути прийняті в експлуатацію. Для цього замовник пред'являєкомісії такі документи:
виконавчі креслення напобудовані мережі та паспорти на труби, будматеріали і деталі;
акти на розбивання споруд внатурі та акти на приховані і спеціальні роботи (влаштування основи під труби, герметизаціястиків, влаштування гідроізоляції, зварні та інші роботи); погодження на всізміни проекту;
акти на гідравлічнівипробування (на ексфільтрацію та інфільтрацію);
довідку від експлуатуючоїорганізації про термін ліквідації недоліків та дефектів, якщо такі мали місце.
При прийманні в експлуатаціюканалізаційних мереж особливу увагу слід звернути на:
а) якість основи під трубамита герметизацію стиків по всій довжині стику (фіксуються в актах на прихованіроботи);
б) перевірку прямолінійностіпрокладених між двома сумісними колодязями труб на світло. При оглядітрубопроводу допускається відхилення від зображення правильного кола не більше,ніж на ¼ діаметра по горизонталі, але не більше 50 мм в кожнусторону. Відхилення від правильної форми по вертикалі не допускаються;
в) гідравлічнівипробування трубопроводів. Трубопроводи випробовуються на витік води з них тана інфільтрацію (попадання ґрунтових вод в труби та колодязі при високому рівніфунтових вод) за наявністю потоку води в трубі.
Для нормальної експлуатаціїканалізаційної мережі з метою її безперебійної роботи необхідно проводитинагляд за технічним станом мережі. При зовнішньому огляді мережі, якийвиконується одним-двома робітниками, виявляють дефекти люків та горловин колодязів,просідань фунту по трасі і біля колодязів. Періодичність такого огляду – одинраз на два місяці.
Технічний оглядканалізаційних мереж проводиться 1–2 рази на рік бригадою із трьох слюсарів.Мета обстеження – виявлення пошкоджень мережі (стану люків, лотків, скоб),наявності інфільтрації та вентиляції, ступені наповнення труб, необхідностіпрочищення та ремонту мережі.
Ремонтні роботи, яківиконуються при експлуатації каналізаційних мереж, розділяють на два види – поточнийта капітальний ремонт.
До поточного ремонтувідносять всі види робіт, що викликають порушення нормальної роботи мережі тарізних споруд на ній. Ці роботи включають заміну кришок люків, усунення свищівв колодязях, регулювання кришок під рівень проїжджої частини, ремонт набивання лотківв колодязях, ремонт засувок, різного роду шиберів, заміна та кріплення скобтощо.
До капітального ремонтувідносять роботи, які вимагають значних затрат часу та матеріалів, а саме – встановленнянових та заміна старих колодязів і труб, які стали непридатними. Часто припроведенні цих робіт ділянку мережі відключають.
Правильно організованаексплуатація каналізаційних мереж дозволяє значно продовжити строк їх служби,скоротити матеріальні та трудові витрати.
3. Перекачуваннястічних вод
3.1 Насоси дляперекачування стічних вод
У тих випадках, колинеможливо здійснити відвід стічних вод самопливом на очисні споруди,застосовують насоси. При цьому, виходячи із особливостей рідини, якаперекачується (наявності в ній паперу, ганчір'я та інших домішок), до насосівпред'являють такі вимоги: вони не повинні засмічуватись покидьками, якізнаходяться в стоках; їх конструкція повинна забезпечувати можливістьпрочищення робочого колеса, корпуса та патрубків.
З урахуванням цих вимогнасоси, які застосовуються для перекачування стічних вод, мають рядконструктивних особливостей, а саме:
а) насоси будуються тільки зодним робочим колесом і без напрямних апаратів;
б) робочі колеса маютьвсього дві-чотири лопаті;
в) на корпусі насосу івхідному патрубку встановлюються люки-ревізії.
Для перекачування стічнихвод промисловість випускає насоси
марки CM. Окрім цих, використовують насоси, які розраховані на перекачуваннярідин з великим вмістом завислих речовин: землесоси, шламові, торфонасоси,шнекові насоси та інші.
3.2 Схеми таконструкції насосних станцій
Каналізаційні насосністанції за призначенням бувають головними (перекачують стічні води зі всієїтериторії), районними (перекачують стічні води з окремих басейнівканалізування), лінійними або підкачування (перекачують стічні води змаксимально заглибленого колектора в колектори з меншим заглибленням) тамісцевими (перекачують стічні води від одного або декількох будинків).
Каналізаційні насосністанції мають машинне відділення, приймальний резервуар, побутові та допоміжніприміщення. В машинному залі розташовують основні та резервні насоси, а такожвсе допоміжне обладнання для нормальної роботи насосів. Приймальний резервуарутворює регулюючу ємність, яка забезпечує найбільш ефективну рівномірну подачунасосів і розміри якої визначаються за поєднаним графіком притоку івідкачування стічних вод (не менше за 5-ти хвилинну подачу найбільшого ізвстановлених насосів). Приймальний резервуар обладнують решітками длязатримання великих механічних домішок. Затримані домішки подрібнюють вспеціальних апаратах і скидають в канал перед решітками. Машинний зал та іншіслужбові приміщення відділяють від приймального резервуару суцільною водо-ігазонепроникною стінкою.
Схеми та конструкціїнасосних станцій залежать від гідрогеологічних умов, глибини підвідногоколектору, типу та кількості насосів, особливості розташування насоснихагрегатів тощо. Як правило, насосні станції розташовані в понижених місцях,мають значне заглиблення і часто нижче рівня підземних вод. В цьому випадку доцільнозастосовувати каналізаційні насосні станції шахтного типу і круглі в плані(мал. 13а, б). Опускний спосіб будівництва дозволяє долати труднощі зведенняспоруди, які обумовлені складними гідрогеологічними умовами та значною глибиноюстанції. Кругла форма в плані вигідна і в конструктивному відношенні.
При перекачуванні стічнихвод, що містять пожежо- та вибухонебезпечні речовини, приймальні резервуаривідокремлюють від машинного відділення, яке може розміщатися на меншій глибині (мал.1).
Значно спрощується схема таконструкція насосної станції, якщо вона має невелику глибину і зводиться всухих ґрунтах. Станція може мати прямокутну форму, а резервуар поєднуватись змашинним відділенням (мал. 13г).
Каналізаційні насосністанції, що перекачують невелику кількість стічних вод (місцеві або розташованів сільських населених пунктах), будують підземними і повністю автоматизованими.Доступ для огляду і проведення профілактичних заходів здійснюється через люк.
В тих випадках, коли приперекачуванні невеликих витрат стічних вод висота підйому не перевищує 4 мрекомендується приймати насосні станції з шнековими насосами (мал. 13д).
Насоси вибирають замаксимальною подачею насосних станцій і потрібним напором. Напірні трубопроводивід насосних станцій виконують, як правило, в дві лінії. Швидкість руху води вних приймається 1… 1,5 м/с.
/>
Мал. 13. Схеми насоснихстанцій:
а, б – шахтного типувідповідно з горизонтальними та вертикальними насосами; в-з окремо розташованимприймальним резервуаром; г – прямокутна в плані; д – з шнековими насосами: 1 – решітка;2 – електродвигун; З – напірний трубопровід; 4 – насос; 5 – всмоктувальнийтрубопровід; 6 – шнековий підйомник
/>/>
Maл. 14. Каналізаційнінасосні станції:
а) шахтного типу згоризонтальними фекальними насосами; б) із шнековими насосами: 1 – подвійнийтрубопровід; 2 – щитовий затвор; 3 – молоткова дробарка; 4 – решітки; 5 – приймальнийрезервуар; 6 – щит управління; 7 – кран-балка; 8 – напірний трубопровід; 9 – шнековийпідйомник; 10 – вихідний трубопровід
/>
Maл. 15. Каналізаційнанасосна станція з окремо розташованим резервуаром:
1 – решітки; 2 – приймальнийрезервуар; 3 – всмоктувальні труби; 4 – напірні труби; 5 – кран-балка; 6 – машинневідділення
Розміри насосних станційвизначають, виходячи з об'єму приймального резервуару, габаритів обладнання,складу допоміжних та побутових приміщень. Підземна частина каналізаційнихнасосних станцій виконується з бетону або залізобетону, а наземна – з цегли.
Насосні станції повинні бутиобладнані внутрішнім водопроводом, опаленням, освітленням та вентиляцією. Дляпрактичного застосування розроблені типові проекти насосних станцій різноїпотужності з різною глибиною підвідного трубопроводу. На мал. 14, 15 приведеніприклади каналізаційних насосних станцій.
Використана література
1. Альтшуль А.Д-, Киселев П.Г. Гидравлика и азродинамика(Основи механики жидкости): Учебное пособиє для вузов. 2-е изд. – М.:Строй-издат, 1975. – 1975. – 323 с.
2. Богословский В.Н. и др. Отопление и вентиляция: Учеб. длявузов. -2-е изд., – М: Стройиздат, 1980. – 295 с.
3. Внутрєннее оборудование горячего и холодного водоснабжения ицентрального отопления из труб РЕ-Хс (VPE-c), LPE, PVC-C nPVC-U система KAN-therm. Справочник проектировщика.Современньїе систе-мьі отопления и водоснабжения. – Варшава, фирма «KAN» 1997. – 81 с.Внутренние санитарно-технические устройства. В 3 ч. Ч. 1. Отопление;Под ред И.Г. Староверова и Ю.И. Шиллера. -4-е изд., – М.; Стройиздат,1990. – 344 с.
4. Внутренние санитарно-технические устройства. В 3 ч. 4.2.Водопровод и канализация; Под ред. И.Г. Староверова и Ю.И. Шиллера. –4-е изд., – М.: Стройиздат, 1990. – 247 с.
5. Державні будівельні норми України: Будинки і споруди. Громадськібудинки та споруди. Основні положення: ДБН В.2.2. – 9–99. – Вид.офіц. – К.:Держбуд України, 1999. – 94 с. Єнін
6. ДБН В 2.5–20–2001. «інженерне обладнання будинків і споруд.Газопостачання».
7. Жуковський CO, Лабай В.Й. Системи енергопостачання і забезпеченнямікроклімату будинків та споруд. Навч. посібник. – Львів: Астрономогео-дезичнетовариство, 2000. – 259 с.
8. Зінич П.Л. Вентиляція громадських будівель і споруд: Конспектлекцій. К.: КНУБА, 2001. – 228 с.
9. Измєнение №1 к СНиП 2.04.05–91. Отопление, вентиляция икондици-онирование. Госкоштет строительства, архитектурьі и жилищной политикиУкраиньї. – К.: Укрархбудінформ, 1998. -19 с.
10. Инженерное оборудование зданий и сооружений: Учебник; Под ред. Ю.А. Табунщикова.– М.: Вьісш. школа, 1989. -238 с.
11. Инженерное оборудование зданий и сооружений: Учебное пособиє; Подред. Н.В. Пащенко. – М.: Вьісш. школа, 1981. – 344 с.
12. Кедров B.C., Ловцов Е.Н. Санитарно-техническоеоборудование зданий: Учеб. для вузов. – М.: Стройиздат, 1989. -495 с.
13. Кравченко B.C. Водопостачання іканалізація: Підручник. – Рівне: Вид-во РДТУ, 2002. – 285 с.
14. Кравченко B.C., Саблій Л.А. Гаряче водопостачання будівель: Навч.посібник, – 2-е вид. – Рівне, РДТУ, 2000. – 152 с.
15. Кравченко B.C., Саблій Л.А., Зінич П.Л. Санітарно-технічне обладнання будинків:Підручник. – Рівне: УДУВГП, 2003 – 442 с.
16. Кязимов К.Г., Гусев В.Е. Основи газового хазяйства:Учебник. – 3-є изд. – М.: Вьісшая школа, 2000 – 462 с.
17. Лукиньїх А.А., Лукиньїх Н.А. Таблицьі для гидравлического расчетаканализационньїх сетей и дюкеров по формуле акад. Н.Н. Павловского. М.,Стройиздат, 1974. – 156 с.
18. Обогревание полов с ислользованием многослойньїх труб (РЕ-АІ-РЕ)системьі «КИСАН». Руководство по проектированию, сборке и монтажу. Инструкция2. – Варшава, Польша, 1999. – 52 с.
19. Пальгунов П.П., Исаев В.Н. Санитарно-технические устройстваи газоснабжение зданий. Учебник для техникумов. – М.: Стройиздат, 1991. -416 с.
20. Русланов Г.В., Розкин М.Я., Ямпольский З.Л. Отоплениеи вентиляция жилых и фажданских зданий: Справочник. – К.: Будівельник, 1983. –
21. 272 с.
22. «Ринок інсталяцій», №4, 2004. Вид-во «ЕКОінформ».
23. Сергейчук О.В. Архітектурно-будівельна фізика. Теплотехнікаогороджуючих конструкцій будинків. Навч. посібник. – К.: Такі справи, 1999. –156 с.
24. Справочник проектировщика. Внутренние санитарно-техническиеустройства: В 2 ч. /Под ред. И.Г. Староверова. – М.: Стройиздат, 1978.– ч. 2: Вентиляция и кондиционирование воздуха. – 510 с.
25. Справочник по инженерному оборудованию жильїх и обшественньїхзданий / П.П. Якубчик, А.Е. Татура, Н.А. Черников, О.А. Продоус;Под ред. В.С. Дикаревского. – Киев: Будівельник, 1989. – 360 с.
26. Тихомиров KB., Сергиенко К.С. Теплотехника.Теплогазоснабжение и вентиляция: Учебник для вузов. – 4-е изд., перераб. и доп.– М.: Стройиздат, 1991. – 480 с.
27. Шевелев Ф.А., Шевелев А.Ф. Таблицьі для гидравлическогорасчета водопроводньїх труб: Справ, пособие. – М.: Стройиздат, 1984. -116 с.ЩекинР.В. идр.
28. Расчет систем центрального отопления. – К.: Вища школа, 1975. –216 с. Щекин Р.В. и др. Справочник по теплоснабжению и вентиляции.Книга І. – Киев: Будівельник, 1976.
29. Щекин Р.В., Кореневский CM., Бем Г.Е. и др. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Кн.2-я. – К.: Будівельник, 1976. – 352 с. Зкология города: Учебник – Либра,2000. – 464 с.