Зміст
Вступ. Розподіл електричної енергії вм. Чернігові
Розділ І. Будова силових кабелів
1.1 Загальнівідомості про силові кабелі
1.2 Маркикабелів. Перерізи жил кабелів
1.3 Будовасилових кабелів
1.4 Умовнепозначення кабелів
1.5 Захисніпокриття
Розділ ІІ. Окінцювання і з’єднанняжил проводів та кабелів
2.1 Загальнівідомості про контактні з’єднання
2.2 З’єднанняі окінцювання обпресуванням
2.3 Обладнання,прилади
2.4 З’єднувальнігільзи, наконечники
2.5 Способиз’єднання
Розділ ІІІ. Техніка безпеки привиконанні електромонтажних робіт
Список використаної літератури
Вступ.Розподіл електричної енергії в м. Чернігів
ПЕК(паливно-енергетичний комплекс України) — один із найбільших і найчіткішепредставлених комплексів національної економіки, являє собою єдину систему енергозбереженнякраїни і охоплює сукупність процесів виробництва, перетворення, транспорту ірозподілу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).
Електроенергетика- ця галузь є складовою частиною ПЕКу і відіграє важливу роль в економіцібудь-якої країни.
ЕлектроенергетикаУкраїни охоплює процеси по виробництву, транспорту і розподілу електричної ітеплової енергії, які виробляються:
· атомнимиелектростанціями (АЕС) Держкоматому;
· тепловимиелектростанціями на органічному паливі, гідравлічними (ГЕС) і гідровакуумними(ГАЕС) електростанціями і котельними Міненерго;
· електростанціями,котельними та утилізаційними установами відомчих організацій і підприємств;
· розподільчимиелектричними і тепловими мережами, які не належать Міненерго;
· енерго- іпаливозбутні підприємства.
/>
Структура електроенергетики України:
· атомніелектростанції (АЕС);
· тепловіелектростанції (ТЕС);
· теплоелектроцентралі(ТЕЦ);
· державнірайонні електростанції (ДРЕС);
· гідравлічніелектростанції (ГЕС);
· гідровакуумніелектростанції (ГАЕС).
АТОМНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (АЕС)
З60-70-их рр. XX ст. швидкими темпами розвивається атомна енергетика. Великезначення вона має для країн з обмеженими енергоресурсами. При сучасних технологіяхі при дотриманні норм безпеки атомна енергія є незамінною для промисловогоПридніпров'я та південних, бідних на енергетичні ресурси, районів України. Алеця галузь потребує значних реконструкцій і вирішення питання ЧАЕС. В Українінемає замкнутого циклу з виробництва ядерного палива. Розвіданих запасівуранових руд в Україні вистачить для виробництва ядерного палива з перелікомкількості блоків АЕС на 150 років.
Атомніелектростанції:
· Чорнобильська(не діє)
· Південно-Українська
· Запорізька(м. Енергодар)
· Рівненська(м. Кузнецовськ)
· Хмельницька(в м. Нетішин).
Припиненобудівництво Чигиринської та Кримської АЕС.
ДіючіАЕС разом виробляють 35% всієї електроенергії.
Сировиноюдля виробництва ТВЕЛів, основних «елементів живлення» для АЕС (завозять зPосії) є уран-235, плутоній-239.
Українськийуран після очищення вміщує тільки 0,7% урану-235, а атомні реактори українськіАЕС потребують 4%.
Єдинимпідприємством України по видобуванню уранової руди та виробництву концентратуприродного урану є Східний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Жовті Води,Дніпропетровська обл.).
Майбутнєкомбінату та урановидобувної галузі України в цілому пов'язане з введенням упромислову експлуатацію Новокостянтинівського уранового родовища. За запасамиуранової руди спеціалісти відносять це родовище, до першої двадцятки світовихродовищ, проектний термін експлуатації оцінюється в 50 років.
ТЕПЛОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (ТЕС)
Провіднемісце в електроенергетиці України належить ТЕС, вони дають 60% всієї виробленоїелектроенергії. Вони були побудовані наприкінці XIX ст. Існує декілька видівтеплоелектростанцій: паротурбінні; газотурбінні; дизельні; парогазові.
Використовуютьрізні види палива: вугілля; газ; мазут; гас тощо.
ГІДРАВЛІЧНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (ГЕС)
Потенційніресурси потужних ГЕС складають до 4700 МВт. Потенційні ресурси (сумарні) малихрічок України складають приблизно 2400 МВт. На цих річках існують 27 тис.ставків та водосховищ місцевого водогосподарського призначення, на яких можутьбути споруджені мікро- та мініГЕС потужністю 2-250 кВт. При оцінці потенційнихзапасів малих та середніх річок України виявлена можливість побудови понад 2300малих і середніх ГЕС, які можуть виробити за середньоводний рік близько 4 млрд.кВт.год електроенергії. Понад 3/4 цих запасів припадає на долю річок Карпат.
ГЕСдають до 4% електроенергії і найбільш ефективні на гірських річках.
Гідроелектростанції:Київська (у м. Вишгород), Канівська, Кременчуцька (у м. Світловодськ),Дніпродзержинська, Дніпрогес, Каховська — всі ГЕС на Дніпрі; Ташлицька ГЕС (1,8млн. кВт, р. Пд. Буг), Теребле-Ріцька ГЕС (Закарпатська обл.), Київська ГАЕС(перша в колишньому СРСР), Дністровська ГЕС-ГАЕС, Костянтинівська ГЕС-ГАЕС(Миколаївська обл.).
НЕТРАДИЦІЙНІ, АЛЬТЕРНАТИВНІ ВИДИ ЕНЕРГІЇ
Електроенергіїпотрібно все більше і більше, але енергетичні ресурси (природний газ, вугілля,нафта) обмежені, атомні електростанції недосконалі і їх робота загрожує всьомуживому в Україні. Вихід може бути в розширенні використання нетрадиційних,альтернативних видів енергії.
Вітроенергетика:
Розвитокв Україні обумовлений наявністю великого технічно доступного потенціалу енергіївітру на території України.
Вітроенергетика- це значною мірою екологічно чисте виробництво.
— Затока Азовського Сивашу — площа акваторії 2700 км. Це потенційна можливістьрозмістити ВЕС(до 135 тис. МВт.);
— Одеська область (до 20 тис.)
Сонячнаенергія
ВУкраїні річне надходження сонячного випромінювання складає 3500-5200 МДж/м щознаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячніколектори (США, Німеччина, Швеція та інш.). Вся територія України придатна длярозвитку сонячного теплопостачання. Сезонний період, коли використання сонячноїенергії, реальне для України, становить квітень-вересень, а для південнихрайонів — березень-жовтень.
Енергіясонячної радіації за рік, що досягає поверхні Землі у великих містах України,має значення.
Біотехнології,утилізація відходів:
Енергетичнийпотенціал визначається такими технологічними напрямками:
— анаеробне зброджування гною;
— спалювання відходів АПК;
— використання агрокультур для отримання спиртового палива шляхом ферментації;
— перетворення біомаси у газоподібні або рідкі види палива за допомогоютермохімічних технологій;
— виробництво із рослинних культур масел i замінників дизельного палива.
Геотермальнаенергія (ГТЕС)
Джерелагеотермальної енергії розташовані по всій території України. Україна має значніпотенційні ресурси геотермальної енергії. Районами її можливого використання є: Крим, Закарпаття, Донецька область, Запорізька область, Луганська область,Полтавська область, Харківська область, Херсонська область, Чернігівськаобласть.
ГТЕС- загальна потужність — 200-250 млн. кВт, глибина буріння — до 7 км на 50років.
Перспективнірайони: Закарпаття, Крим, Львівщина.
Теплопостачання- загальною потужністю до 1,2-1,5 млрд. кВт, глибина буріння — до 4 км на 50років.
Розділ І.Будова силових кабелів
1.1 Загальні відомості про силовікабелі
Електричнівироби, які служать для передачі електроенергії й електричних сигналівінформації або для виготовлення обмоток електричних пристроїв, утворюють великугрупу кабельних виробів. Залежно від конструктивних особливостей кабельнівироби розділяють на електричні проводи, шнури й кабелі.
Провід — це металевий провідник, що складається з однієї або декількох скрученихдротів або однієї й більше ізольованих жил, поверх яких (залежно від умовпрокладки й експлуатації) може бути легка неметалічна оболонка, обмотка й (або)опльотка з волокнистих матеріалів або дроту, і не призначений, як правило, дляпрокладки в землі. Застосовують неізольовані й ізольовані проводи. Останніпідрозділяють на обмотувальні для виготовлення обмоток електротехнічнихпристроїв, настановні для електричних розподільних мереж низької напруги, атакож вивідні, монтажні, запалювання, термоелектронні, опору й стрічкові.
Шнур — являє собою провід з ізольованими жилами підвищеної гнучкості, який служить дляз'єднання з рухливими пристроями. По призначенню й конструкції шнур близький доізольованого проводу.
Кабель — це один або кілька ізольованих провідників (струмопровідних жил), ув'язнениху металеву, або неметалічну оболонку, поверх якої (залежно від умов прокладки йексплуатації) є захисний покрив. Залежно від призначення розрізняють наступнівиди кабелів: силові — для передачі електричної енергії струмами промисловихчастот; радіочастотні — для передачі електромагнітної енергії на радіочастотах;зв'язку — для передачі сигналів інформації струмами різних частот; керування — для ланцюгів дистанційного керування, релейного захисту й автоматики;контрольні — для ланцюгів контролю й виміру; сигнально-блокувальні — дляланцюгів сигналізації й блокування, а також геодезичні, гідроакустичні,термопарні й нагрівальні.
Залежновід конструктивних особливостей розрізняють кабелі для стаціонарної й нестаціонарноїпрокладки. Перші кабелі призначені для передачі й розподілу електричної енергіїв стаціонарних установках, другі — для приєднання пересувних машин, механізмівй устаткування до електричних мереж і пересувних джерел електричної енергії. Мирозглянемо силові кабелі для стаціонарної прокладки й наведемо деякі відомостіпро контрольні кабелі.
1.2 Марки кабелів. Перерізи жилкабелів
Кабельнівироби, у тому числі й кабелі, розрізняють по марках. Марка кабельного виробу — це його умовне буквено-цифрове позначення, що вказує призначення й основніконструктивні ознаки, тобто тип кабельного виробу, а також додаткові ознаки(матеріал оболонки, рід захисного покриву й ін.).
Позначеннямарки кабелю складається з послідовно розташованих букв російського алфавіту,що означають матеріал жили, ізоляції, оболонки й тип захисного покриву. Залежновід положення в марці кабелю та сама буква може мати різні значення. Томуважливо дотримуватися певного порядку проходження букв одна за інший,позначаючи конструктивні елементи кабелю від жили до зовнішніх покривів.
Алюмінієвіжили позначають буквою А. Жили, виконані з міді, літерних позначень не мають.При однодротових жилах наприкінці марки приводять дві малі літери, узяті вдужки (ож). Паперова просочена ізоляція літерних позначень не має. Обіднено-пропитанупаперову ізоляцію позначають буквою В у кінці марки через дефіс, а паперовуізоляцію, просочену нестікаючим складом, — буквою Ц, розташовуваної у виглядівиключення поперед позначення матеріалу жили. Ізоляцію з полівінілхлориду, поліетилену,гуми позначають відповідно буквами В, П, Р. Якщо для ізоляції використанийсамозагасаючий, вулканизуючий або вулканизуючий самозагасаючий поліетилен, тодо прописної букви П додають відповідні малі літери (наприклад, Пс, Пв або Пвс).Ізоляцію з гуми підвищеної теплостійкості позначають буквами Рт.
Матеріалі конструктивні особливості оболонки кабелю позначають наступними буквами: А — гладка алюмінієва, Аг — гофрована алюмінієва, Ст — гофрована сталева, С — свинцева, В — полівінілхлоридна, П — поліетиленова, Н — гумова, що не поширюєгоріння. У позначенні трьохжильних кабелів, ізольовані жили яких мають металевуоболонку, перед буквою, що вказує матеріал оболонки, вводиться буква О.
Умарку кабелю, що не має захисного покриву поверх металевої, пластмасової абогумової оболонки, добавляється буква Г, що слідує після позначення матеріалуоболонки.
Конструкціюелементів захисного покриву кабелю позначають у такому порядку: кабельні броня,подушка, зовнішній покрив. Виконання кабельної броні позначають буквами: Б — іздвох сталевих стрічок, П — із плоских сталевих оцинкованих дротів, К — ізкруглих сталевих оцинкованих дротів, Ббг — з однієї профільованої оцинкованоїстрічки, накладеної «у замок». Відсутність поверх броні зовнішніх кабельнихпокривів указується буквою Г після позначення виконання броні.
Виконаннякабельної подушки маркірують у такий спосіб: без позначення — нормальноговиконання, буквами б — без подушки, л — посилена з одним шаром пластмасовихстрічок (2л — особливо посилена із двома шарами пластмасових стрічок), п — з випресованимполіетиленовим шлангом, в — з випресованим полівінілхлоридним шлангом.
Виконаннязовнішнього кабельного покриву маркірують так: без позначення — нормальний, н — зі скляної пряжі або штапелірованого волокна, просочений негорючим складом, Шп- з випресованого поліетиленового шланга, Шв — з випресованого полівінілхлоридногошланга.
Контрольнийкабель позначають буквою К, що ставлять перед маркою при мідних жилах і післябукви А при алюмінієвих, а кабель у тропічному виконанні — буквою Т, щоставлять наприкінці марки через дефіс.
Користуючисьнаведеними позначеннями конструктивних елементів, можна скласти марки всіхвиготовлених кабелів. Однак марка не дає повної характеристики кабелю, тому вйого умовну позначку включають також номінальну напругу, перетин і число жил,номер ДСТ або ТУ.
Номінальнанапруга кабелів з алюмінієвими й мідними жилами, із просоченою паперовою,пластмасовою або гумовою ізоляцією, у металевій, пластмасовій або гумовійоболонці, із захисними покривами або без них, призначених для передачі йрозподілу електричної енергії в стаціонарних установках на номінальну зміннунапругу до 35 кВ для мереж з ізольованої нейтраллю (кабелі можуть бутивикористані в мережах змінної напруги із заземленої нейтраллю й у мережахпостійної напруги), вибирається відповідно до ДСТ 24183-80 з ряду: 0,66; 1; 3;6; 10; 20; 35 кВ (напруга 20 кВ — не рекомендуюча). Максимальні значенняномінальних змінних напруг виготовлених кабелів наступні: з паперовою просоченоюізоляцією, з паперовою ізоляцією, просоченої нестікаючим складом, ізпластмасовою ізоляцією — 35 кВ, з гумовою ізоляцією — 0,66 кВ.
Номінальнийперетин струмопровідних жил вибирається відповідно до ДСТ 24183-80 з ряду: 1;1,5; 2,5; 4; 6; 10; 16; 25; 35; 50; 70; 95; 120; 150; 185; 240; 300; 400; 500;625; 800; 1000 мм2. Перетин жил багатожильних кабелів — не більше300 мм2.
Номінальнанапруга, перетин, число й матеріал струмопровідних жил, тип захисного покривувказують у ДСТ або ТУ.
Такимчином, в умовну позначку кабелю входять: марка з додаванням цифр, що послідовновказують число основних ізольованих жил, їхній перетин (через знак множення),номінальна напруга (через тире) і ДСТ або ТУ на певну марку кабелю. Число й перетинжил у кабелів з нульовою або заземлюючою жилою позначається сумою: першийдоданок представляє число й перетин основних жил, а другий доданок — число йперетин нульової або заземлюючої жили.
Приведемоприклади умовної позначки кабелів: ААШВ 3х120 (ож) — 10 ДСТ 18410-73 — залюмінієвими жилами, з паперовою просоченою ізоляцією, в алюмінієвій оболонці,із захисними покривами Шв, із трьома однодротовими жилами номінальним перетином120 мм2, на напругу 10 кВ; ПВГ 3х16+1х10-1 ДСТ 16442-80 — з міднимижилами, з ізоляцією з поліетилену, в оболонці з полівінілхлоридного пластикату,без захисного покриву, із трьома основними жилами номінальним перетином 16 мм2й однією нульовою жилою номінальним перетином 10 мм2, на напругу 1 кВ.
1.3 Будова силових кабелів
Силовікабелі складаються зі струмопровідних жил, ізоляції й захисних елементів (рис.1, а, б).
/>
Рис. 1. Силовий трьохжильний кабель із паперовою просоченою ізоляцією:
а- загальний вид, б — перетин; 1 — захисний кабельний покрив, 2 — кабельнаоболонка, 3 — поясна ізоляція, 4 — ізоляція жили, 5 — струмопровідна жила, 6 — заповнювач
Струмопровідніжили характеризуються матеріалом, перетином і формою. При виборі матеріалів длявиготовлення жив висувають певні вимоги, найважливішими з яких є можливо малийпитомий опір, достатні механічна міцність і пластичність, стійкість протикорозії. Найбільше повно цим вимогам задовольняє мідь, що володіє високимиелектричними, тепловими й технологічними характеристиками, але яка є дефіцитнимматеріалом. Тому найчастіше струмопровідні жили виконують із алюмінію. Донедоліків алюмінію відносять більш високий (у порівнянні з міддю) питомий опір,меншу пластичність і недостатню стійкість проти корозії.
Струмопровідніжили залежно від призначення виготовляють однодротовими й юагатодротовими, щоскладаються із двох і більше скручених дротів круглої й фасонної форми. Якщопоперечний переріз жили або її поверхня, обмежена контуром, описаним біляпоперечного переріза, має форму, відмінну від кола, таку жилу називаютьфасонною. Вона може мати форму сектора або сегмента із закругленими кутами абоовальною формою.
Длязабезпечення необхідної електричної міцності по відношенню друг до друга йзаземленої оболонки (землі) жили кабелів ізолюють. Залежно від виконуваноїфункції ізольовані жили розділяють на основні й допоміжні (заземлення йконтрольні). Жили заземлення служать для з'єднання металевих частин (неперебувають під робочою напругою) електротехнічного пристрою, до якогопідключений кабель, з контуром захисного заземлення, а контрольні жили — дляланцюгів контролю й сигналізації.
Ізоляціювиготовляють із матеріалів, що є гарними діелектриками. Ізоляція жили буваєсуцільна, двошарова або багатошарова відповідно у вигляді суцільного шарудіелектрика (пластмаси, гуми), із двох шарів однорідних або різноріднихдіелектриків, зі стрічок кабельного паперу. Поверх скручених (або нескручених)ізольованих жил може бути нанесена поясна ізоляція, що дозволяє при тій жеелектричній міцності кабелю зменшити його діаметр.
Гумоваізоляція має достатню гнучкість і практично негігроскопічна, однак підданашвидкому старінню під впливом світла й кисню, має низьку припустиму робочутемпературу, що обмежує широке використання кабелів із цим видом ізоляції.
Пластмасоваізоляція знаходить все більше застосування. Розрізняють пластмасову ізоляцію зполівінілхлоридного пластикату, поліетилену і його спеціальних композицій.
Полівінілхлориднийпластикат являє собою суміш полівінілхлориду (смола, одержувана полімеризацієюхлористого вінілу) із пластифікаторами, стабілізаторами, наповнювачами й іншимикомпонентами, що поліпшують його фізико-механічні властивості. Залежно відпроцентного вмісту компонентів одержують ізоляційний, шланговий й ізоляційно-шланговийполівінілхлоридний пластикат. Полівінілхлоридна ізоляція не поширює горіння,має стійкість до теплового старіння, дії води, лугів, розведених кислот й іншиххімічно активних речовин, а також масел і бензину, має високі діелектричніхарактеристики у всьому діапазоні робочих температур.
Поліетиленявляє собою високомолекулярне з'єднання лінійної будови, одержуванеполімеризацією етилену. Поліетилен стійкий до дії кислот, лугів, масел,розчинів солей, але під дією сонячних променів і кисню повітря піддаєтьсястарінню. У присутності деяких хімічних речовин, а також при тривалому згинанній розтяганні поліетилен розтріскується. Істотним недоліком поліетилену єздатність до поширення горіння.
Придодаванні деяких речовин одержують спеціальні композиції поліетилену:самозагасаючий, вулканізуючий, вулканізуючий самозагасаючий. Самозагасаючий поліетиленне поширює горіння, вулканізуючий має високі термомеханічні й електричніхарактеристики, стійкістю до розтріскування, при цьому його влаго-, бензо- імаслостійкість не змінюються в порівнянні зі звичайним поліетиленом. Вулканізуючийсамозагасаючий поліетилен має властивості вулканізуючого поліетилену й непоширює горіння.
Просоченапаперова ізоляція — це багатошарова ізоляція зі стрічок кабельного паперу й ізоляційногопросочувального складу. Вона має високі діелектричні властивості, має тривалийтермін служби й може використатися при високих робочих температурах. Просоченапаперова ізоляція, вільна частина просоченого складу якої частково або повністювилучена, називається обіднено-пропитаною ізоляцією. Паперова ізоляція можебути просочена також нестікаючим складом, що при довгостроково припустимих длякабелю робочих температурах не переміщається.
Ізольованіжили багатожильних кабелів скручують, заповнюючи проміжки між жиламиелементами, називаними заповнювачами, джгутами з паперових стрічок абокабельної пряжі, нитками з гуми або пластмаси відповідно матеріалу ізоляції.
Сукупністьізольованих жил утворить кабельний сердечник. Для захисту сердечника від зовнішніхвпливів застосовують захисні елементи: кабельні екрани, оболонки й захисніпокриви.
Кабельнийекран служить для захисту зовнішніх ланцюгів від впливу електромагнітних полівструмів, що проходять по кабелю, і забезпечення симетрії електричного поля. У кабеляхна напругу 6 й 10 кВ із пластмасовою й паперовою ізоляцією електропроводящийекран накладають поверх поясної ізоляції, у кабелях на напругу 10-35 кВ ізпластмасовою ізоляцією й на напругу 20 й 35 кВ із паперовою ізоляцією поверхструмопровідних жил й ізоляції. Для екранів по струмопровідній жилі й ізоляціїв кабелях з паперовою ізоляцією застосовують кабельний напівпровідний папір(ущільнений папір із включенням у композицію сажі), металізованийнапівпровідний папір, поверх якої накладена алюмінієва або мідна фольга,кабельний або напівпровідний папір, склеєний зі звичайною або перфорованоюалюмінієвою фольгою. Для екранів по струмопровідній жилі й ізоляції в кабеляхіз пластмасовою ізоляцією на напругу 10 кВ і вище використають напівпровіднікомпозиції, що відповідають матеріалу ізоляції.
Укабелях із пластмасовою ізоляцією й оболонкою поверх електропроводящего екрананакладають екран з мідних або алюмінієвих стрічок.
Кабельнаоболонка призначена для захисту кабелю від вологи й інших зовнішніх впливів.Найпоширеніші металеві (свинцеві, алюмінієві, сталеві), гумові й пластмасові(полівінілхлоридні, поліетиленові) оболонки. Металеві й гумові оболонкиабсолютно герметичні й не пропускають вологу, у пластмасові оболонки за певнихумов волога може проникнути. Якщо ізоляція виконана з легко, що воложитьсяматеріалу (наприклад, паперу), застосовують металеві оболонки. Для кабелів згумовою й пластмасовою ізоляцією використають оболонки зі шлангового полівінілхлоридногопластикату або поліетилену. Гумову оболонку виготовляють для кабелів з гумовоюізоляцією. В окремих конструкціях кабелів із пластмасовою й гумовою ізоляцієюзастосовують металеві оболонки.
Свинцевіоболонки мають достатню гнучкість і високу стійкість проти корозії, аленедостатню механічну міцність. При впливі незначної вібрації, особливо привисоких температурах, свинцеві оболонки руйнуються.
Алюмінієвіоболонки мають високу механічну міцність. Достатня провідність алюмінію запевних умов забезпечує використання оболонки трьохжильного кабелю і якостінейтрали в чотирьохпровідної електричної мережі, а також екрана. Однакалюмінієві оболонки не мають достатню гнучкість, тому в окремих конструкціяхкабелів їх гофрують. Через слабку корозійну стійкість алюмінію доводитьсязастосовувати поверх оболонок водонепроникні захисні кабельні покриви зішлангового полівінілхлоридного пластикату або поліетилену.
Сталевіоболонки менш дефіцитні, чим оболонки з кольорових металів. Висока механічнаміцність не вимагає застосування в конструкціях кабелю бронепокровів зісталевих стрічок або дротів. Обов'язковими конструктивними елементами кабелівцього типу є гофрирування оболонок й їхнє покриття полівінілхлоридними абополіетиленовими шлангами.
Вокремих конструкціях трьохжильних кабелів з паперовою просоченою ізоляцією (рис.2) кожну жилу покривають металевою оболонкою (свинцевою або алюмінієвою), щопорозумівається наступної. Електричне поле змінної напруги в ізоляціїтрехжильного кабелю з поясною ізоляцією (рис. 3, а) створює більшунапруженість, що діє уздовж шарів кабельного паперу. Електрична міцністьізоляції уздовж шарів паперу в кілька разів нижче, ніж у напрямку,перпендикулярному шарам. Зниженню електричної міцності також сприяє наявностіпористого заповнювача між ізольованими жилами, у якому неминуче утворятьсяпорожнечі й відбувається стогін ізоляційного просочувального складу.
Електричнеполе змінної напруги в ізоляції кабелю з окремими металевими оболонками (рис.3, б) на кожній із трьох жил діє поперек шарів кабельного паперу й непоширюється за межі оболонок. Тому така конструкція кабелю надійніше, особливопри напрузі 20 й 35 кВ, де застосування кабелів з поясною ізоляцією непередбачено діючими стандартами й технічними умовами.
Захиснийкабельний покрив служить для додаткового захисту від зовнішніх впливів іскладається з кабельної броні, подушки й зовнішнього покриву. Залежно від умовроботи й матеріалу оболонки один або два з перерахованих елементів уконструкції кабелю може бути відсутнім.
Кабельнаброня — це частина захисного покриву (або захисний покрив) з металевих стрічокабо одного або декількох повівов металевих дротів, призначена для захисту відзовнішніх механічних й електричних впливів, а в деяких випадках для сприйняттярозтяжних зусиль (броня із дротів).
/>
Рис. 2. Силовий трьохжильний кабель із паперовою просоченою ізоляцією зокремими металевими оболонками на кожній жилі:
1- струмопровідна жила, 2 — ізоляція жили, 3 — оболонка, 4 — екран пострумопровідній жилі, 5 — екран по ізоляції жили, 6 — кабельна броня, 7 — зовнішній кабельний покрив, 8 – заповнювач
/>
Рис. 3. Електричне поле змінноїнапруги в ізоляції силового трьохжильного кабелю:
а — з поясною ізоляцією, б — зокремими металевими оболонками на кожній жилі
Кабельна подушка — це внутрішнячастина захисного покриву, накладена під бронею з метою запобігання, щоперебуває під нею елемента (наприклад, оболонки) від корозії й механічнихушкоджень стрічками або дротами броні. Основними матеріалами при виготовленніподушок є крепірований папір, пластмасові стрічки (нитки) і бітумні склади.
Зовнішній кабельний покрив — цезовнішня частина захисного кабельного покриву, накладена поверх броні йпризначена для захисту її від корозії й механічних впливів. Він може бутивиготовлений з волокнистих матеріалів, просочених спеціальними захисними абонегорючими складами, або захисного шланга випресованого із пластмаси або гуми.
1.4 Умовне позначення кабелів
Таблиця 1. Умовне позначення кабелівБуква, сполучення букв Значення букви або сполучення букв 1 2 А Алюмінієва жила Продовження таблиці 2 1 2 АС Алюмінієва жила й свинцева оболонка АА Алюмінієва жила й алюмінієва оболонка Б Броня із двох сталевих стрічок з антикорозійним захисним покривом Бн Те ж, але з негорючим захисним покривом (не підтримуюче горіння) Г Відсутність захисних покривів поверх броні або оболонки л (2л) У подушці під бронею є шар (два шари) із пластмасових стрічок в (п) У подушці під бронею є випресований шланг із полівінілхлориду (поліетилену) Шв (Шп) Захисний покрив у вигляді випресованого шланга (оболонки) з полівінілхлориду (поліетилену) К Броня із круглих оцинкованих сталевих дротів, поверх яких накладений захисний покрив Н Не підтримуючий горіння захисний покрив М Маслозаповнений П Броня з оцинкованих плоских дротів, поверх яких накладений захисний покрив С Свинцева оболонка О Окремі оболонки поверх кожної фази В Обіднено-пропитана паперова ізоляція (наприкінці позначення через дефіс) Ц Паперова ізоляція, просочена нестікаючим складом, що містить церезин НР Гумова ізоляція й оболонки з гуми, що не підтримує горіння В Ізоляція або оболонка з полівінілхлориду П Ізоляція або оболонка з термопластичного поліетилену Пс Ізоляція або оболонка із самозагасаючого поліетилену (не підтримуюче горіння) Бб Броня із профільованої сталевої стрічки Пв Ізоляція з вулканізованого поліетилену У Для кабелів, виготовлених після 01.04.1985. Ізоляція здатна працювати при температурах 80, 70 й 65°С відповідно для кабелів на напруги 6,10, 20 й 35 кВ, при цьому збільшується припустимий струм навантаження. (Приклади позначень кабелів: ААГУ, СБУ, СШВУ й т.д. )
1.5 Захисні покриття
Паперова просочена ізоляція. Для ізоляції кабелів напругою до 35 кВ звичайнозастосовують кабельний папір марок КМП, К и КМ товщиною 0,08; 0,12 й 0,17 мм.
Ізоляціюжили виконують спіральною обмоткою стрічками кабельного паперу шириною 10-30мм. Широко застосовується обмотка із зазором, коли між краями суміжних стрічокодного повіва витримується відстань у межах 0,5-2 мм (рис. 4, а), а кожнастрічка наступного шару перекриває зазор на величину, рівної однієї третиниширини стрічки (рис. 4, б). Такий спосіб накладення паперових стрічокзабезпечує однорідність ізоляції за рахунок перекриття слабких місць, щовиникають у її окремих шарах, і необхідну механічну міцність при згинаннікабелю.
Принеправильному розподілі стрічок по довжині кабелю зазори в сусідніх виткахможуть, збігатися, що приводить до зниження електричної міцності ізоляції. Томудля кабелів на напругу 6 кВ і вище не допускається збіг більше трьох стрічок,розташованих одна над інший, і двох стрічок, що безпосередньо прилягають дострумопровідної жили або екрана, накладеному на жилу.
Кабельнийпапір при нормальних атмосферних умовах містить від 6 до 9% вологи, тому впроцесі виготовлення кабелю для видалення повітря й води застосовують вакуумнесушіння, знижуючи вологість паперу до 0,1-0,3%.
/>
Рис. 4. Обмотка струмопровідної жили паперовими стрічками:
а- положення паперових стрічок і зазору між ними, б — перекриття зазорів міжстрічками
Післясушіння кабельний папір має електричну міцність не більше 3-5 кВ/мм, щонедостатньо для роботи ізоляції, тому її просочують спеціальними ізоляційнимискладами. Просочувальні склади підвищують електричну міцність паперовоїізоляції до 40-80 кВ/мм, збільшують її теплопровідність й у період експлуатаціїкабелю діють як змащення, полегшуючи відносне переміщення паперових стрічоксуміжних шарів при згинанні кабелю.
Дляпросочення ізоляції використають грузлі маслоканіфольні ізоляційніпросочувальні склади: МП-1 при напрузі кабелів 1-10 кВ, МП-2 — при напрузі 20 й35 кВ. Один з компонентів просочувального складу — каніфоль забезпечуєнеобхідну в'язкість і стійкість до старіння в електричному полі. Однак каніфольє дорогим і дефіцитним матеріалом тому розроблені нові рецепти, що знижують їївитрату при виготовленні просочувальних складів, наприклад: грузле масло КМ-25;загущаєме невеликою кількістю низькомолекулярного поліетилену, поліетиленовоговоску або кабельного складу МКП-35, що складається з каніфолі йполіізобутилену; синтетичний просочувальний склад — октол, призначений дляізоляції кабелів напругою до 10 кВ.
Привиготовленні кабелів з обіднено-пропитаною ізоляцією використають спеціальніспособи сушіння, що звільняють ізоляцію від надлишку просочувального складу. Склад,який залишився (30% на поверхні стрічок й 70% у кабельному папері) утримуєтьсяв проміжках між шарами ізоляції й при робочих температурах кабелю не випливає.
Длякабелів, використовуваних на вертикальні й крутонаклонних трасах, у якостіізоляційного просочувального складу застосовують маслоканіфольні суміші зізмістом поліізобутилену й церезину. В'язкість суміші така, що ізоляційнийпросочувальний склад при робочих температурах кабелю не здатний до стікання.
Товщинапросоченої паперової ізоляції залежить від особливо конструктивного виконання,а також номінальної напруги й перетину жил.
Укабелів з обіднено-пропитаною ізоляцією й ізоляцією, просоченою нестікаючимскладом, її товщина в порівнянні з товщиною паперової просоченої ізоляціїзбільшується, що пов'язане зі збереженням необхідного рівня електричноїміцності ізоляції. Однак застосування нового нестікаючого просочувальногоскладу на основі кабельного масла КМ-25 і полімерних загустителів дозволяєзменшити товщину ізоляції. Випуск таких кабелів освоєний промисловістю (ТУ16.705.011-77).
Пластмасова ізоляція. Для ізоляції жил кабелів застосовують пластичні маси увигляді суцільного шару, виконаного з полівінілхлоридного пластикату або поліетилена.Номінальна товщина ізоляції жил кабелів залежить від їхньої номінальної напругий перетину жил. Поверх скручених ізольованих жил залежно від їхньої конструкціїй області застосування кабелю виконують поясну ізоляцію товщиною, не менш: 0,6мм — з поліетилентерефталатної стрічки й крепірованого паперу (або склотканини);0,9 мм — зі стрічкового полівінілхлоридного шару, поліетилену або ізпрогумованої тканевої стрічки. Допускається виготовляти неброньовані кабелі ізпластмасовою ізоляцією на напругу до 1 кВ без поясної ізоляції (АВВГ, ВВГ, АПВГ,ПВГ) за умови збереження рухливості ізольованих і можливості відділення безушкоджень ізоляції й оболонки. При цьому ізольовані жили кабелів, що не маютьметалевої оболонки або броні, можуть бути скручені без заповнювачів.
Гумова ізоляція. Для ізоляції жил кабелів застосовують гуму у виглядісуцільного шару або гумових стрічок з наступною вулканізацією. Гума підвищеноїякості РТІ-1 містить не менш 35% каучуку. Товщина ізоляції кабелів на зміннунапругу 0,66 кВ перетином 1-300 мм2 становить 1-2,6 мм. При скрутціжил як заповнювач використають гумові джгути, непросочену кабельну пряжу абоштапельну склопряжу. Поверх скручених жил, а також на жили одножильних кабелівможе бути намотана стрічка з поліетилентерефталатної плівки або прогумованоїтканини.
Допускаєтьсявиготовлення неброньованих кабелів з гумовою ізоляцією на напругу до 1 кВ безпоясної ізоляції за умови збереження рухливості ізольованих жил і можливостівідділення без ушкодження ізоляції й оболонки. Кабелі, що не мають металевоїоболонки або броні, можуть бути скручені без заповнювачів.
Упроцесі виготовлення кабелю під його оболонкою на поверхні ізоляції або підпоясною ізоляцією на спеціальній розпізнавальній стрічці або на пластмасовійабо гумовій оболонці не більш ніж через кожні 300 мм наносять відмітний індекспідприємства-виготовлювача й рік випуску кабелю. Розпізнавальну стрічкувиготовляють із паперу натурального кольору. Допускається застосовувати замістьстрічки розпізнавальну нитку.
Ізольованіжили багатожильних кабелів відрізняються розцвіченням або цифрами, починаючи знуля. При цифровому позначенні на поверхні ізоляції або на верхній стрічціпершої жили через кожні 35 мм наносять цифру 1, другий — 2, третьої — 3,четвертої — 4. Номеру 1 відповідає біла або жовта, 2 — синя або зелена, 3 — червона або малинова, 4 — коричневе або чорне розцвічення.
Длякабелів з паперовою просоченою ізоляцією можна застосовувати стрічкинатурального кольору зі смужками, що відрізняються друг від друга по кольору.
Ізоляціяжили меншого перетину (нульова) може бути будь-якого кольору й не матицифрового позначення. Ізоляція нульових жил рівного перетину кабелів із пластмасовоюізоляцією буває блакитного (ясно-синього) кольору, а кабелів з гумовоюізоляцією — чорного.
Ізоляціяжил заземлення відрізняється від інших своїм розцвіченням. Вона буваєдвоколірною (зелено-жовтою) або позначається цифрою 0. При використанні двоколірногопозначення на будь-якій ділянці жили довжиною 15 мм один із цих квітів покриваєне менш 30 і не більше 70% поверхні ізоляції, а іншої — іншу частину.
Упроцесі монтажу за допомогою відмітного розцвічення або цифрового позначеннявиконують з'єднання однойменних фаз між собою при прокладці відрізків кабелюабо їхньому приєднанні до шин РУ.
Оболонки кабелів. Свинцеві й алюмінієві оболонки кабелів виготовляютьвідповідно до ДЕРЖСТАНДАРТу 24641-81.
Длясвинцевих оболонок використають свинець марок С2 і С3 або свинцево-сурм'янистісплави. Свинцева оболонка кабелів може містити присадки, загальна кількістьяких звичайно на перевищує 1%. Присадки підвищують механічну міцність істійкість оболонки кабелю до вібрації. Товщина свинцевої оболонки залежить віддіаметра кабелю під оболонкою і його конструкції й становить 0,9-2,71 мм.
Алюмінієвіоболонки виготовляють гладкими й гофрованими. Товщина гладкої алюмінієвоїоболонки залежно від діаметра кабелю під оболонкою становить: пресованої — 0,9-2 мм; зварений 0,72-1,2 мм. Товщина гофрованої алюмінієвої оболонкистановить: пресованої — 1,1-1,7 мм; зварений — 0,65-0,9 мм.
Сталевігофровані оболонки виготовляють шляхом зварювання стрічок товщиною 0,3-0,5 мм,згорнутих у трубу. Глибина гофри залежно від діаметра кабелю під оболонкоюстановить 0,7-36 мм.
Пластмасовіоболонки виготовляють із полівінілхлоридного пластику або поліетилену. Їхнятовщина для кабелів з гумовою й пластмасовою ізоляцією становить 1,2-3 мм.
Гумовіоболонки виготовляють із маслостійкої, яка не поширює горіння гуми РШН-2 зізмістом каучуку не менш 40%. Їхня товщина залежно від діаметра кабелю підоболонкою становить 2,5-4,5 мм.
Захисні кабельні покриви. Захисні кабельні покриви наносять концентричними шарамиповерх оболонки кабелю.
Нормальнікабельні подушки виготовляють із бітумного складу або бітуму й крепірованогопаперу. Для кабелів у металевій оболонці кабельна подушка складається з п'ятишарів, що накладають у такій послідовності: бітумний склад або бітум, крепірованийпапір, бітумний склад або бітум, крепірований папір, бітумний склад або бітум.Другий шар крепірованого паперу може бути замінений просоченою кабельноюпряжею. Для кабелів у неметалічній оболонці подушка покривів Б, БГ, П, ПГ, Бн,Пн повинна бути накладена без першого й другого шарів бітумного складу абобітуму. У покривах Б, П, К, Бн, Пн, БГ, ПГ допускається застосовувати в подушцізамість крепірованого просочений кабельний папір.
Особливопосилені подушки мають ще один шар полівінілхлоридних, поліетилентерефталатних,поліамідних або інших рівноцінних стрічок шириною 25-90 мм, що накладають ізперекриттям не менш 10 мм між першими шарами бітумного складу або бітуму й крепірованогопаперу.
Особливопосилені подушки мають ще один шар полівінілхлоридних, поліетилентерефталатних,поліамідних або інших рівноцінних стрічок, що накладають між другим шаромбітуму й бітумного складу й другим шаром крепірованого або кабельного паперу.
Кабельніподушки з полівінілхлоридним або поліетиленозахищеним шлангом складаються здекількох шарів, що накладають у такій послідовності: бітумний склад, в’язкий підклеюючий(або бітум); полівінілхлоридна, поліетилентерефталатна, поліамідна або іншарівноцінна стрічка; випресований полівінілхлоридний або поліетиленовий захиснийшланг; крепірований папір; бітумний склад або бітум; крепірований папір;бітумний склад або бітум.
Мінімальнатовщина подушок залежно від конструкції захисного кабельного покриву становить1,5-3,4 мм.
Кабельнаброня із двох сталевих стрічок товщиною від 0,3 до 0,8 мм і шириною від 10 до60 мм накладається так, щоб верхня стрічка перекривала зазори між виткаминижньої стрічки.
Стрічковаброня захисних кабельних покривів БГ, Блг, Б2лг, БвГ, БпГ і БбГ має цинковепокриття.
Броняз оцинкованих круглих й оцинкованих плоских сталевих проводок накладаєтьсяповерх подушки кабелю суцільним повівом так, що сумарний просвіт між дротами наперевищує одного діаметра дроту. Товщина броні із круглих дротів становить 4-6мм, із плоских дротів — 1,5-1,7 мм.
Зовнішнійкабельний покрив нормального виконання складається з бітумного складу абобітуму; просоченої кабельної пряжі або скляної пряжі зі штапелірованого волокнабітумного складу або бітуму й покриття, що охороняє витки кабелю від злипання(наприклад, крейди, дробленої слюди й т.п.).
Негорючийзовнішній кабельний покрив складається із шару негорючого складу(кам'яновугільний пек, совол), скляної пряжі зі штапелірованого волокна,другого шару негорючого складу й покриття, що охороняє витки кабелю відзлипання.
Зовнішніпокриви шлангового типу виконують із бітумного складу, в’язкого підклеюючогоскладу або бітуму; полівінілхлоридної, поліетилентерефталатної, поліамідної абоіншої рівноцінної стрічки й випресованого поліетиленового або полівінілхлоридногозахисного шланга. Пластмасовий захисний шланг щільно прилягає до пластмасовихстрічок. Він герметичний. У захисних покривах БбШп і БбШв у випадкузастосування броні із цинковим покриттям й у захисних покривах ПбШп і ПбШвбітумний склад, в’язкий підклеюючий склад і бітум, а також пластмасові стрічкине накладають.
Мінімальнатовщина зовнішнього кабельного покриву залежно від конструктивного виконаннястановить від 1,9 до 3 мм.
Розділ ІІ.Окінцювання і з’єднання жил проводів та кабелів
2.1 Загальні відомості про контактніз’єднання
В електричних установках для з'єднанняелементів електричного ланцюга між окремими струмопровідними жилами,струмопровідними жилами й контактною арматурою, а також між контактнимиарматурами й виводами електротехнічного пристрою утворюються конструктивнівузли, які називаються електричними контактними з'єднаннями. Контактніз'єднання розділяють на нерозбірні й розбірні. До нерозбірних відносятьзварені, паяні й спресовані з'єднання, а до розбірних — болтові й гвинтові. Примонтажі кабельних мереж розбірні контактні з'єднання застосовують тільки дляприєднання кабелю до джерела або приймача електричної енергії.
До контактних з'єднань висуваютьнаступні вимоги:
· електричнийопір з'єднань не повинен бути вище опору ділянок цілої жили, що має таку ждовжину, як і з'єднання;
· електричнийопір з'єднань не повиний збільшуватися в експлуатації в результаті нагріванняяк струмами навантаження, так і струмами к.з.;
· механічнаміцність повинна бути не менш 70% міцності цілої жили кабелю.
Порушення цих вимог приводить уперших двох випадках до місцевого перегріву ізоляції муфти, передчасному їївиходу з ладу й додаткових втрат електроенергії, а в останньому до обриву жил умісцях з'єднання або окінцювання під дією розтяжних зусиль, спрямованих уздовжкабелю.
Електричний опір контакту складаєтьсяз опору матеріалу жили й сполучної гільзи (наконечника) на довжині їхньогозіткнення й перехідного опору контакту, що залежить від чистоти контактуючихповерхонь, контактного тиску (у з'єднаннях, виконаних опресуванням) і припою (уз'єднаннях, виконаних пайкою). У контактних з'єднаннях, виконаних зварюванням,утвориться суцільнометалевий електричний ланцюг, з якої виключаються перехідніопори.
Перехідний опір у контактнихз'єднаннях, виконаних опресуванням або пайкою, визначається оксидною плівкою,що володіє великою твердістю й значним електричним опором. Вона має високутемпературу плавлення (2000°С), що утрудняє пайку й зварювання (температураплавлення алюмінію 657-660°С). Оксидна плівка міді утворюється повільно й легковіддаляється з поверхні жил, не роблячи впливу на якість контактного з'єднання.Більша теплоємність алюмінію пов'язана з витратами значної кількості тепла присплавці жил, що створює небезпеку надмірного перегріву їхньої ізоляції призварюванні або пайці. Через низької (у порівнянні з міддю) границі текучостіалюмінію з'єднання вимагає застосування спеціальних пристосувань длястабілізації контактного тиску, без яких воно згодом слабшає.
У з'єднаннях алюмінію з міддю абосталлю утворюється гальванічна пара, що руйнує контакт цих з'єднань, томувикористають спеціальні мідно-алюмінієві перехідні деталі й наконечники.
2.2 З’єднання і окінцюванняопресуванням
Дляокінцювання й з'єднання алюмінієвих жил застосовують стандартні кабельнінаконечники ТА (алюмінієві) і ТАМ (мідно-алюмінієві), шрифтові ШП(мідно-алюмінієві) і сполучні алюмінієві гільзи ГА, для окінцювання й з'єднаннямідних струмопровідних жил — стандартні кабельні наконечники Т і сполучнігільзи ГМ. Для створення зусиль, необхідних при обпресуванні, використаютьрізноманітні механізми. Послідовність окінцювання й з'єднання алюмінієвих жилпоказана на рис. 5, а-і й 6, а-і.
Залежновід перетину й класу жил вибирають наконечник (гільзу), інструмент і механізм.Маркування наконечників і гільз відповідає їхнім внутрішнім діаметрам і збігаютьсяз маркуванням пуансонів і матриць, полегшуючи їхній вибір. З ділянки жили,рівного довжині трубчастої частини наконечника або половині довжини, гільзи,збільшеного до розміру, зазначеного при монтажі муфти даної марки, знімаютьізоляцію (рис. 5, в й 6, в). Секторну жилу попередньо закругляють: багатодротову- плоскогубцями; однодротовим і комбіновану — спеціальним інструментом. Жилу,звільнену від ізоляції, зачищають до металевого блиску (рис. 5, г й 6, г) інегайно змазують кварцевазелиновою пастою. Паста, що складається з рівнихкількостей (по масі) очищеного кварцового піску й технічного вазеліну,перешкоджає утворенню оксидної плівки алюмінію, а в процесі опресуваннязабезпечує додаткове зачищення контактуючих поверхонь.
Внутрішнюповерхню наконечника або гільзи протирають чистим дрантям, змоченим в бензині,зачищають до металевого блиску (рис. 5, а й 6, а), а потім змазуютькварцевазелиновою пастою (рис. 5, б й 6, б). Якщо наконечники або гільзипоставляють із підприємства-виготовлювача із шаром кварцевазелинової пасти навнутрішній поверхні, операції по зачищенню й змащенню не виконують.
Наконечникабо гільзу надягають на жилу. Жила повинна входити в наконечник до упору (рис. 5,е), а в гільзі торці жил повинні розташовуватися в середині гільзи (рис. 6, е)і впиратися друг у друга.
Зібране,окінцевання або з'єднання встановлюють у механізм для опресування, попередньовідводячи пуансон від матриці в крайнє положення (рис. 5, ж й 6, ж), а потімвиконують опресування: наконечників — двозубим інструментом в один прийом абооднозубим — у два прийоми, сполучних гільз — двозубим інструментом у дваприйоми, однозубим у чотири прийоми (рис. 5, з й 6, з).
/>
Рис. 5. Окінцювання алюмінієвих жил опресовкою:
а- зачищення внутрішньої поверхні наконечника, б — змащення внутрішньої поверхнінаконечника, в — кінець жили зі знятою ізоляцією, г — зачищення кінця жили, д — змащення жили кварцевазелиновою пастою, е — надягання наконечника на жилу, ж — опресування наконечника, з — спресований наконечник, і — готове окінцювання
/>
Рис. 6. З'єднання алюмінієвих жил опресуванням:
а- зачищення внутрішньої поверхні гільзи, б — змащення внутрішньої поверхнігільзи, в — кінці жил зі знятою ізоляцією, г — зачищення кінців жил, д — змащення жив кварцевазелиновою пастою, е — надягання гільзи на жили, ж — обпресування гільзи, з — вимір залишкової товщини в місці опресування, і — готове з'єднання
/>
Рис. 7. Контактна поверхня, утворенана кінці жили способом об'ємного штампування (за допомогою порохового пресаППО-95М, ППО-240)
Закінчення опресування визначають помоменту упору шайби пуансона в торець матриці. У процесі опресування стежать засиметричним розташуванням лунок по осі окінцювання або з'єднання.
Після зняття механізму зіспресованого окінцювання або з'єднання видаляють надлишки кварцевазелиновоїпасти, притупляють гострі грані, роблять знежирення поверхні. Готове окінцювання(з'єднання) ізолюють (рис. 5, і й 6, і).
Окінцювання й з'єднання мідних жилкабелів перетином 16-240 мм2 опресуванням роблять по тій жетехнології, що й алюмінієвих, але з наступними особливостями: жилу, наконечникабо гільзу зачищають до металевого блиску; кварцевазелинову пасту незастосовують; наконечник на жилі опресовують тільки одним вдавленням, а гільзу- двома вдавленнями (по одному на кожну жилу). Наконечник і гільзи, механізмудля опресування, матриці й пуансони до них вибирають відповідно до данихтаблиці.
Окінцювання алюмінієвих однодротовихсекторних жил перетином 25-240 мм2 здійснюється способом об'ємногоштампування за допомогою порохових пресів ППО-95М и ППО-240.
Кінець жил встановлюють на матрицюпорохового преса. При вибуху порохового заряду пуансон преса деформує жилу йутворює наконечник з повністю оформленою контактною поверхнею. Плівка, щозакриває отвір під болт й облой по периметру лапки, має товщину 0,1-0,3 мм ілегко віддаляється ножем (див. рис. 7).
2.3 Обладнання, прилади
Інструментий пристосування для кабельних робіт, що поставляють спеціальними наборами,призначені для різання кабелю, зняття кабельних покриттів, зачищення контактнихповерхонь жил кабелю, а також зварювання й пайки жил й опресування кабельнихнаконечників.
/>
Рис. 8. Спеціалізований інструмент іпристосування в наборі НКІ-3 для кабельних робіт:
а — ніж НКА-1м, б — разбортовка, в — рубель, г — шаблон, д — ложка, е — тигель, ж — ківш, з — кабельне цебро, і — жаровня, К — лійка, л — мішалка, м — лоток, н – шкребок
Набір НКІ-3 інструментів іпристосувань для кабельних робіт поставляється в чотирьох футлярах. У набірвходить 57 комплектуючих виробів й інструментів (рис. 8).
2.4 З’єднувальні гільзи, наконечники
З'єднанняструмопровідних жил між собою і їхнє приєднання до електроустаткування роблятьбезпосередньо або за допомогою контактних арматур, виконання якої залежить відформи й конструкції струмопровідних жил, призначення з'єднання й способу йоговиконання. При монтажі кабельних мереж найчастіше застосовують сполучні й відгалудженігільзи й наконечники. Сполучні гільзи являють собою трубки (рис. 9, а-г),розміри й матеріал яких залежить від матеріалу, конструкції й перетини жил.
/>
Рис. 9. Сполучні (а — для кабелів перетином до 10 мм2, б- длякабелів перетином 10-240 мм2, в — для кабелів напругою 20 й 35 кВ, г- закріплювана опресуванням) і відгалужена нероз'ємна (д) гільзи
Відгалуженігільзи (рис. 9, д) складаються із двох частин: прямої, де розміщені жилиосновного кабелю, і відгалуженої, куди вводиться жила іншого кабелю. Кабельнінаконечники (рис. 10, а-ж) являють собою вироби, що мають у своїй конструкціїтрубчасті частини, куди вводять жили, і контактні поверхні у вигляді вушок зотворами для приєднання до контактних виводів електроустаткування.
/>
Рис. 10. Кабельні наконечники:
ай б — алюмінієві (мідні) і мідно-алюмінієві, що закріплюють опресуванням, в — мідні, що закріплюють пайкою, г — мідно-алюмінієві штифтові, що закріплюютьобпресуванням, д, е і ж — з алюмінієвого сплаву ЛА й ЛАС, що закріплюютьзварюванням
2.5 Способи з’єднання:
а) контактним розігрівом
Дляелектричного зварювання алюмінієвих жил кабелів способом контактного розігрівузастосовують комплектні установки УСАП-2М, що складаються із трансформаторівдля живлення зварювального поста, електродотримачів з вугільними електродами,охолоджувачів, наборів зварювальних форм. Для дугового зварювання в середовищіаргону електродом, що не плавиться, використають комплект зі зварювальноготрансформатора, осцилятора, зварювального пальника, балона з аргоном,редуктора, манометра. Для аргонодугового зварювання електродом, що плавиться,на постійній напрузі застосовують перетворювачі ПСГ-500 і монтажні ранцевінапівавтомати ПРМ-5.
Технологіяелектричного зварювання принципово не відрізняється від технології газовогозварювання. З'єднання встик кабелів перетином 16-240 мм2 виробляєтьсяз попередньою сплавкою багатодротових жил у монолітні стрижні. Жилисплавляються в моноліт у сталевій або вугільній рознімній формах 6 (рис. 11, а)у вертикальному або злегка похилому положенні.
Дротижил і присадочний пруток, зачищені до металевого блиску за допомогою сталевоїщітки, знежирюють органічним розчинником або бензином. У місці установкициліндричної рознімної формочки роблять підмотування азбестовим шнуром так, щобкінець жили виступав з підмотування на 10-15 мм. Після закріплення формочки їїверхній торець повинен бути сполучений з торцем жили. Охолоджувач 7, що виконуєроль одного з контактних затисків, установлюють на жилу між ізоляцією йформочкою і приєднують до затиску вторинної обмотки зварювальноготрансформатора.
Сплавкаторця жили в моноліт виконують дотиком до нього вугільного електрода 5 (рис. 11,б), приєднаного до другого затиску зварювального трансформатора. Прибезперервному торканні електрод переміщають по торцях дротів. Після утвореннязварювальної ванни 10 (рис. 11, в) вводять присадочний матеріал, рідкий металперемішують вугільним електродом і присадочним прутком (рис. 11, г). Процесзупиняють одночасно з утворенням невеликої опуклості рідкого металу поверхформочки, електрод швидко відводять, не допускаючи виникнення дуги,розплавлений метал ще небагато перемішують присадочним прутком, після чогостежать за кристалізацією металу. Після остигання жили знімають формочку,зачищають монолітний стрижень сталевою щіткою й знежирюють.
/>
Рис. 11. Сплавка багатодротової жили в моноліт електричним зварюванням:
а- кінець жили, підготовлений до сплавки, б — початок сплавки, е — утвореннязварювальної ванни, г — введення присадочного матеріалу; 1 — провід, 2 — бандаж, 3 — присадочний матеріал, 4 — електродотримач, 5 — вугільний електрод,6 — зварювальна форма, 7 — охолоджувач, 8 — жила, 9 — підмотування азбестовимшнуром, 10 — зварювальна ванна
Зварюванняв стик алюмінієвих жил кабелів, підготовлених у вигляді монолітних стрижнів,роблять у горизонтальному положенні (рис. 12, а). На оголені ділянкивстановлюють охолоджувачі, закріплені на сполучній планці. На ділянки жил домонолітної частини наносять підмотування з азбестової пряжі так, щобзабезпечувалося ущільнення при закріпленні відкритої жолобчастої форми зісталі.
Розплавлюваннякінців жил у формі роблять при почерговому притисканні торця електрода (рис. 12,б). Тривалість торкання не більше 10 с. При переносі електрода не допускаютьвиникнення дуги. Після початку плавлення й утворення на дні форми невеликогошару розплавленого металу вводять присадочний матеріал (пруток) і сплавляютьйого до заповнення форми (рис. 12, в). Електродом і прутком у процесізварювання перемішують розплавлений метал. силовий кабельелектромонтажний
Слідомза охолодженням з'єднання знімають форму, видаляють азбестове підмотування,знімають сталевою щіткою шлаки й залишки флюсу. Для додання з'єднаннюциліндричної форми зовнішню поверхню обпилюють напилком (рис. 12, г).
/>
Рис. 12. З'єднання жил електричнимзварюванням:
а — установка жили встик, б — початокзварювання, в — сплавка присадочного матеріалу, г — готове з'єднання; 1 — провід,2 — присадочний матеріал, 3 — вугільний електрод, 4 — електродотримач, 5 — пружина, 6 — кінець жили, очищений від ізоляції, 7 — зварювальна форма, 8 — зварювальнікінці жил, 9 — азбестове підмотування, 10 — охолоджувач
Окінцювання алюмінієвих жилнаконечниками ЛА роблять за технологією сплавки жил у монолітні стрижні. Прицьому гільза наконечника служить формочкою для утворення зварювальної ванни.Після розплавлювання торця жили розплавляють верхні крайки гільзи наконечникана глибину не менш товщини її стінок, а потім додають невелику кількістьприсадочного матеріалу.
б) термітним зварюванням
Длятермітно-муфельного зварювання алюмінієвих жил кабелів застосовують термопатронирізних конструкцій. Термітний патрон ПА (рис. 12, а) призначений для з'єднаннявстик алюмінієвих жил перетином 16-800 мм2 і приварки наконечниківЛАС на жилах перетином 300-800 мм2. Він складається із циліндричногомуфеля 1, сталевої формочки 3 (кокілі) і двох алюмінієвих ковпачків 4 абовтулок. Муфель має наскрізний отвір по поздовжній осі для введення зварювальнихжил кабелів і ливниковий отвір 2 для спостереження за процесом зварювання йвведення присадочного матеріалу. Кокіль усуває безпосередній контакт жил кабелюз термітною масою муфеля, що підвищує якість зварювання. При зборці патронаотвори в кокілі й муфелі сполучають. Алюмінієві ковпачки або втулки захищаютьбічні поверхні жил від підплавлення. Ковпачки, що надягають на багатодротовіжили (рис. 13, б, г), виконують також роль бандажів. Для круглих жил перетином300-800 мм2 застосовують розрізні циліндричні втулки, для зварюваннясекторних однодротових жил — втулки з отворами за формою перетину жил (рис. 13,в). Термітні патрони вибирають по макророзмірах залежно від перетину жил. Длятермітного зварювання застосовують набори приналежностей НТС-2М, НТС-3 абоНСПУ.
Підготовчіроботи (рис. 14, а-д) при зварюванні алюмінієвих жил перетином 16-240 мм2полягають у надяганні на жили й ущільненні термітного патрона, закріпленні наоголені від ізоляції ділянках жил охолоджувачів й установці азбестових екранів.
/>
Рис. 13. Патрони ПА (а) і деталі до них для термітного зварювання (б — алюмінієві ковпачки, в, г — алюмінієві шайби й втулки із секторними отворами):
1- термітний муфель, 2 — ливниковий отвір, 3 — сталевий кокіль (формочка), 4 — алюмінієвий ковпачок (втулка), 5 — отвір у денці ковпачка для контролю глибинивходження в нього жили
Кінціжил, що з'єднують встик, звільняють від ізоляції, зачищають до металевогоблиску щіткою з кардоленти (рис. 14, а), покривають пастою із флюсу й насаджуютьалюмінієві ковпачки або втулки. Ковпачки заходять на всю довжину, щоконтролюють через отвори в їхніх денцях. При неповній насадці ковпачківзварювання не буде якісним.
Внутрішнюповерхню кокілів ретельно знежирюють і покривають крейдою, розведеною водою достану густої пасти, що охороняє від прилипання алюмінію до стінок кокілю. Дляустановки термітного патрона (рис. 14, б) одну з жил трохи відгинають убік,надягають на неї термітний патрон і зрушують його по жилі на відстань, рівнудовжині кокілю. Потім жилу відводять у колишнє положення до сполучення звідповідною жилою іншого кабелю. Патрон переміщають у зворотному напрямку так,щоб друга жила ввійшла в кокіль. При цьому кінці жил з надягнутими на них ковпачкамирозташовуються точно проти ливникового отвору, а зазор між ними — мінімальний.
Умісцях входу жил у кокіль виконують ущільнення з азбестової пряжі, навиваючи їїміж кокілем і жилою до упору в ковпачки. Установлюють охолоджувачі (рис. 14,в), вибираючи відстань між ними залежно від довжини термітного патрона зурахуванням зазору не менш 5-8 мм. Як правило, цю роботу виконують удвох.Підготовчі роботи завершує установка екранів з азбестового картону товщиною 3-4мм (рис. 14, г). Екран виступає за габаритні розміри охолоджувачів не менш чимна 10 мм і захищає від іскор жили, що не беруть участь у зварюванні.
Послідовністьтермітного зварювання показана на рис. 15. Муфель патрона підпалюють термітнимсірником, утримуваної спеціальним власником, шляхом тертя її об торець у місці,відзначеним кружком. У міру горіння сірник переміщають по поверхні муфеля, якби натираючи його. Одночасно із запаленням муфеля починають сплавляти в кокільприсадочний пруток (рис. 15, а), повільно подаючи його вниз у міру плавлення.Легкий контакт прутка з розпеченими стінками ливникового отвору кокілю сприяєприскоренню процесу. Після утворення рідкої ванни в ливниковий отвір уводятьдротову мішалку (рис. 15, б), ретельно промішуючи розплавлений метал (рис. 15,в) для більше повного виходу супутніх газів. Момент повного розплавлювання жилвизначають по торканню мішалкою дна кокілю. Як правило, це відбувається через10-15 с після закінчення горіння муфеля. Сплавка присадочного прутка триває дозаповнення ливникової трубки.
/>
Рис. 14. Послідовність проведення підготовчих робіт при термітномузварюванні жил:
а- підготовка кінців зварювальних жил, б — надягання термітного патрона, в-установка й закріплення охолоджувачів, г — установка екранів, д — жили кабелю,підготовлені до зварювання; 1 — струмопровідні жили, 2 — охолоджувачі, 3 — азбестові екрани, 4 — термітний патрон, 5 — затиск прикріплення полівінілхлоридноїтрубки до жили кабелю, 6 — полівінілхлоридна трубка, 7 — штатив, 8 — термітнийсірник
/>
Рис. 15. З'єднання жив термітнимзварюванням:
а — введення присадочного прутка йпідпалювання термітного патрона, б — введення в ливниковий отвір мішалки зісталевого дроту, в — перемішування плавки, г — сколювання згорілої термітноїмаси, д — видалення сталевого кокілю, е — видалення ливникового прибутку, ж — обробка місця зварювання
Після кристалізації розплавленогометалу, не очікуючи його повного остигання, шлаки муфеля сколюють (рис. 15, г)невеликим зубилом. При цьому зубило розташовують під невеликим кутом до осіжили, щоб не зігнути її при ударі молотка. Кокіль видаляють, відгинаючи всторони його краю викруткою, що вставляє в зазор між кромками (рис. 15, д).Ливниковий прибуток зі звареного з'єднання видаляють за допомогою ріжучих губокспеціального інструмента (рис. 15, е). Допускається обпилювання прибуткуножівкою. Подальшу обробку з'єднання (рис. 15, ж) роблять так само, як і приінших видах зварювання.
Зварювання трьох-чотирьохжильнихкабелів починають із жили, розташованої вгорі оброблення. Окінцюванняалюмінієвих жил кабелів наконечниками ЛАС роблять за описаною технологієюзварюванням встик.
в) паянням
Дляоконцевания, з'єднання й відгалуження алюмінієвих і мідних жил кабелів перерізом16-240 мм2 застосовують мідні штамповані наконечники, мідні сполучнігільзи, мідні відгалужені гільзи. При з'єднанні жил різних перерізіввикористають гільзи, що мають східчасті внутрішні діаметри, що відповідаютьперерізам жил, що з'єднують. Особливість конструкції сполучних й відгалуженихгільз для пайки — наявність спеціальних заливальних отворів і закругленихграней на торцях (для зниження напруженості електричного поля).
Приз'єднанні й відгалуженні жил поливом попередньо розплавленого припоюзастосовують рознімні форми. Вибір наконечників, гільз і рознімних формздійснюють залежно від перетину жил по внутрішніх діаметрах отворів. Для пайкижил використають припої.
Пайкаалюмінієвих жил здійснюється з їх попереднім обслуговуванням і наступнимнаплавленням припою безпосередньо у форму або наконечник, а також безпопереднього обслуговування з поливом розплавленого припою у форму. Як при обслуговуванні,так і при поливі, оксидна плівка віддаляється механічно. Пайка мідних жилздійснюється з обов'язковим застосуванням флюсу поливом розплавленого припою вгільзу.
З'єднанняй відгалуження алюмінієвих жил кабелів перерізом 16-240 мм2 способомполиву попередньо розплавленого припою в тиглі (ковші) виробляється в рознімнихформах (рис. 16). При цьому способі застосовують припої ЦА-15 і ЦО-12.Кількість припою при його попереднім розплавлюванні в тиглі не перевищує 7-8кг. Тигель із припоєм нагрівають до температури близько 600°С, що визначаєтьсязануренням алюмінієвого дроту, що починає плавитися.
Припайці поливом виконують наступні технологічні операції. З кінців жил кабелюзнімають ізоляцію з таким розрахунком, щоб між ізоляцією й формою (гільзою)залишався проміжок в 10 мм. Жилам, що з'єднують, надають круглу форму. Успеціальному шаблоні кінці жил обрізають під кутом 55° ножівкою (рис. 16, а).Кінці жил можуть бути підготовлені й з попереднім східчастим обробленням й обслуговуванням.
Обробленікінці жил укладають у рознімні форми із зазором між торцями 2 мм. Щоб уникнутивитікання припою зазори між жилою й формою ущільнюють підмотуванням зазбестової пряжі. Форми розташовують у горизонтальному положенні. У місця пайкивстановлюють тигель із попередньо розплавленим припоєм 1, а між тиглем і місцемпайки 2 — металевий лоток 3. Тепло, виділюване розплавленим припоєм, не створюєдодаткового нагрівання ізоляції жил, а надлишки припою стікають назад у тигель.Через ливниковий отвір форми роблять заливання припою. Місця з'єднаннядодатково прогрівають гарячим припоєм, механічним шкребком видаляють оксиднуплівку зі скошених поверхонь жил під шаром припою й одночасно доливають припійу міру його усадки (рис. 16, б). З боків форм знімають патьоки припою.Тривалість пайки у формі не повинна перевищувати 1-1,5 хв. Перед з'єднанням живкабелю кожної фази тигель із розплавленим припоєм підігрівають.
Відгалуженняжил виконують аналогічно з'єднанням із застосуванням рознімних форм відповідноїконструкції. Після зняття форм видаляють заусениці, гострі кути й нерівності змісця пайки (рис. 16, в). Паперову ізоляцію жил і місця спаю прошпарюютьгарячим складом марки МП.
/>
Рис. 16. З'єднання багатодротових алюмінієвих жил способом поливу:
а- укладання жил в рознімні форми, б — пайка, в — зачищення кінців жил врознімній формі
З'єднанняй відгалуження алюмінієвих, багатодротових жил безпосередньою сплавкою припою(рис. 17) роблять із дотриманням наступної технології. Після видалення ізоляціїна довжині 50, 60 або 70 мм відповідно для жил перетину 16-35, 50-95 й 120-150мм2 виконують східчасте оброблення по повівам (рис. 17, а). Полум'ямгазового пальника кінці жил нагрівають до температури плавлення припою, апотім, видаляючи оксидну плівку, на всю поверхню кінця жили наносять шар припоюй ретельно розтирають його металевим пензликом (рис. 17, б) до повногообслуговування східчастої поверхні. Установлюють форми (рис. 17, г, д), у яківводять кінці жил. Для запобігання витікання припою в момент пайки простір міжжилою й формою ущільнюють азбестовим шнуром (рис. 17, в).
Нажили по обидва боки форми надягають захисні екрани для захисту ізоляції відполум'я. При з'єднанні (відгалуженні) жил більших перерізів додаткововстановлюють охолоджувачі, застосовувані при зварюванні.
Формуз введеними в неї полудженими кінцями жил прогрівають полум'ям газовогопальника, починаючи від середини. Одночасно в полум'я вводять паличку припоюмарки А, який, розплавляючись, заповнює всю форму (рис. 17, е). Розплавленийприпій з, нагрівання припиняють, після чого легким постукуванням за формою йогоущільнюють. З остиглого з'єднання знімають екрани, охолоджувачі, форми,видаляють нерівності.
/>
Рис. 17. З'єднання багатодротовихалюмінієвих жил безпосередньою сплавкою припою:
а — підготовка кінців багатодротовихжил, б — лудіння кінців жил, в — підмотування азбестового шнура, г — установкаформи для з'єднання, д — установка форми для відгалуження, е — сплавка припою;1 — газовий пальник, 2 — паличка припою, 3 — сталевий пензлик, 4 — підмотуваннязі шнурового азбесту, 5 — захисний екран, 6 — форма, 7 — струмопровідна жила
Окінцювання алюмінієвих жил кабелівпайкою здійснюється за допомогою мідних наконечників. При цьому використаєтьсяприпій марки ЦО-12. Кінці жил готовлять за допомогою шаблона, зрізуючи їх підкутом 55°. Для зручності очищення поверхні жили від оксидної плівки наконечникивстановлюють скошеною стороною до контактної частини. Нижню частину наконечникагерметизують замазкою, замішаної із крейди й глини на воді, і обмотуютьазбестовою пряжею. Пайку наконечника виконують у полум'ї газового пальника.Один електромонтажник видаляє шкребком оксидну плівку й наплавляє припій, а інший- безупинно нагріває місце оконцевания.
З'єднання мідних жил перетином 16-240мм2 виконують пайкою з поливу припою марки ПОССу або ПОС у сполучнихгільзах ГП. При виконанні з'єднання внутрішню поверхню гільз і поверхня жил (післяобрізки торців) зачищають до металевого блиску. З'єднуючі кінці жил покриваютьфлюсом і вставляють їх у гільзу. Щоб уникнути витікання припою між торцемгільзи й краєм ізоляції підмотують азбестову пряжу. Готове до пайки з'єднаннярозташовують строго горизонтально, при цьому торці жил стикаються в серединігільзи, а заливальний отвір перебуває зверху. Всі наступні операції аналогічніопераціям приєднання алюмінієвих жил способом поливу попередньо розплавленимприпоєм.
Технологія пайки відгалужених гільзвідрізняється від пайки сполучних гільз розташуванням жив кабелю у вертикальнійплощині.
Окінцювання мідних жил кабелю пайкоюздійснюється за допомогою мідних наконечників. Струмопровідні жили, що маютьсекторну форму, закругляють. Після знежирення кінця жили, звільненої відізоляції, і її зачищення наносять шар флюсу. При нагріванні в полум'ї газовогопальника обслуговують кінець жили, на який потім надягають наконечник. Подальшіоперації аналогічні операціям при окінцюванні алюмінієвих жил.
З'єднання алюмінієвих жил з міднимивиконують у мідних гільзах. Кінці алюмінієвих жил попередньо обслуговуютьприпоєм А, а потім олов'яно-свинцевим припоєм, а мідних жил — олов'яно-свинцевим припоєм. Після облужіванні мідних гільз пайку жил виконуютьолов'яно-свинцевим припоєм за технологією, розглянутої раніше.
Розділ ІІІ.Техніка безпеки при виконанні електромонтажних робіт
Досвідексплуатації електроустановок показує, що для безпечної роботи поряд іззасобами захисту необхідно так організувати експлуатацію, щоб була усуненаможливість помилок з боку обслуго вуючого персоналу.
Припідготовці робочого місця з частковим або повним зняттям напруги технічнізаходи проводять у такому порядку:
1. Вимикаютьнеобхідні струмопровідні частини та проводять заходи, які виключають помилковуподачу напруги до місця проведення робіт.
2. Навимкнутих комутаційних апаратах вивішують заборонні пла кати: «Не вмикати —працюють люди!», «Не вмикати — робота на лінії!» та ін. В разі необхідностівстановлюють огорожі навколо струмопровідних частин.
3. Дозаземлюючого пристрою приєднують затискач переносного заземлення.
4. Перевіряють,чи немає напруги на вимкнутій частині установки. Якщо її немає, то заземлюютьцю частину до контура заземлення.
5. Робочемісце огороджують переносними огорожами і вивішують попереджувальні інагадувальні плакати: «Стій — висока напруга!», «Працювати тут!».
Припідготовці робочого місця і в період роботи необхідно проводи ти такіорганізаційні заходи: 1) оформлення роботи нарядом або розпо рядженням; 2)допуск до роботи; 3) нагляд під час роботи; 4) отримання певного порядкузаписів у журналі перерв у роботі, переходів на інше місце роботи, закінченняроботи. Проводячи електромонтажні роботи, електрик повинен дотримуватися вимогтехніки безпеки.
Опірізоляції вимірюють мегомметром, дотримуючись таких основ них правил технікибезпеки:
1)Вимірювання можна проводити тільки тоді, коли вимкнені всі лінії, по якихподається напруга.
2)Необхідно переконатися у відсутності людей, що працюють на тій частиніелектроустановки, до якої має бути під'єднаний манометр.
3)Перед випробуванням кабелів напругою понад 1000 В їх слід роз рядити.
4)Проводи, які приєднуються до мегомметра, повинні мати хорошу ізоляцію навідповідну напругу. Вимірювання переносними приладами і струмовимірювальнимикліщами, згідно з вимогами ПТБ, повинні виконуватися двома особами. В періодексплуатації ці вимірювання проводяться оперативним персоналом і роблять записив журналі.
Вимірюванняпереносними приладами необхідно проводити в діелектричних рукавицях і калошах,або зі стояків на діелектричному килимку. На кабелях напругою понад 1000 В жилиповинні бути рознесені одна від одної на відстань, не меншу ніж 250 мм. Привимірюванні кліщі тримають так, щоб прилад не торкався проводів вимірювальних трансформаторів. Приєднання і від'єднання приладів необхідно виконувати при знятійнапрузі.
Замінуплавких вставок запобіжників слід проводити при знятій напрузі. На груповихщитах, де не можна зняти напругу, допускається заміна запобіжника під напругою,але при обов'язковому вимиканні навантаження. У цьому випадку треба обов'язковокористуватися окулярами і діелектричними рукавицями або ізолюючими кліщами.Заміну плавких вставок з підлоги здійснює один електрик третьогокваліфікаційного розряду, а якщо на висоті, — то два електрики, один з яких маєкваліфікацію не нижче третього розряду. Електроінструмент і переносніелектричні прилади повинні строго відповідати вимогам ПТБ. Робоча напругаелектроінструменту має бути не вище 220 В при роботі у приміщеннях безпідвищеної безпеки і 36 В — в приміщеннях з підвищеною небезпекою і позаприміщеннями. В особливо небезпечних приміщеннях при використанніелектроінструменту на 36 В потрібно використовувати захисні засоби абоелектроінструмент на напругу 12 В. Оболонки кабелів і проводів необхідновводити в електроінструмент і міцно їх закріплювати для запобігання зламів істирань. Корпус електроінструменту на напругу понад 36 В необхідно заземлюватипід'єднуючи його до спеціального затискача на контурі заземлення, позначеному«З» або «Земля».
Струмопровіднічастини і заземлюючий контакт штепсельних з'єднань мають бути недоступні длядоторкувань. Причому розетки і вилки, що використовуються на напругу 12 В і 36В, повинні мати колір, який різко відрізняється від кольору штепсельнихз'єднань напругою 127 і 220 В. Конструктивне виконання розеток має бути таким,щоб запобігти можливості помилкового вмикання на іншу напругу.
Електроінструменті переносні електричні світильники приєднують багатожильним гнучким проводом зізоляцією за напругою не менше ніж 500 В. Стан ізоляції значною мірою визначаєступінь безпеки експлуатації електроустановок. Під впливом тепла, динамічнихзусиль, комутаційних і атмосферних перенапруг ізоляція старіє, стаєнепридатною. Періодичний контроль ізоляції (вимірювання її опору) проводять увстановлені правилами строки і у випадку виявлення дефектів. Опір ізоляціїчастин електрообладнання, що не перебуває під напругою, вимірюють мегомметром.Опір ізоляції має бути не нижче 0,6 МОм, в установках до 1000 В; 1 МОм, — дляелектроінструменту з ізольованими ручками.
Основнимиспособами захисту від статичної електрики є заземлення металевих частинобладнання, які можуть електризуватися, застосовування струмопровіднихпокриттів, підлог, взуття. Це забезпечує витікання генерованого заряду назаземлені частини. Використовують також зволоження навколишньої атмосфери,нейтралізатори, браслети.
Підчас монтування освітлювальних електроустановок слід дотримуватися наступнихправил.
1. Ремонтніроботи в діючих електромережах виконують, як правило, дві особи.
2. Привиконанні ремонтних робіт під напругою, роботу слід виконувати в діелектричнихрукавицях, стоячи на гумовому килимку.
3. На ручкахкомутаційних апаратів слід вивішувати попереджувальні плакати «Не вмикати, працюютьлюди!».
4. Всі фазина вимкнутій частині ремонтної ділянки потрібно заземлювати і закорочувати.
5. Отвори,гнізда, борозни можна пробивати тільки в захисних окулярах і рукавицях.
6. Пробиватиотвори і гнізда вручну дозволяється зубилами довжиною не менше 150 мм.
7. Пробиватипроходи і натягувати проводи поліспастом можна тільки з нерухомих риштувань тапересувних вишок. З підставних драбин ці роботи виконувати заборонено.
8. Працюватина риштуваннях з додаткових підставок (ящиків, бочок і т. д.) не дозволяється.Залазити на риштування можна тільки по спеціально призначених для цьогодрабинах.
9. Не можнапрацювати під закріпленим поліспастом, яким натягнуто проводи.
10. Не можнапрацювати поблизу рухомих механізмів, останні необхідно надійно відгородити.
11. Забороненоторкатися тимчасових проводок, необхідно стежити за тим, щоб вони не малиоголених проводів.
12. Під часвиконання електромонтажних робіт слід використовувати ручні переносні лампи нанапругу до 36 В, а в особливо вологих місцях — на напругу 12 В.
13. Торкатисядо елементів електромережі, що перевіряються, не безпечно!
Списоквикористаної літератури
1. Анастасиев П.И.,Бранзбург Е.З., Коляда А.В. Проектирование кабельных сетей и проводок. М.,1980.
2. Атабеков В.Б.Ремонт электрооборудования промышленных предприятий: Учеб. для сред. ПТУ — 5-еизд., испр. М.: Высш. шк., 1985.
3. БелоцерковецВ.В., Чусов Н.П., Боязный Я.М. Механизация электромонтажных работ. М., 1977.
4. Бирюков Ю.С. идр. Монтаж контактных соединений. — М.: Энергия, 1980.
5. Бондаренко В.П.,Плетник М.И. Справочник электромонтажника. Изданиевторое, переработанное. Киев, «Будівельник»,№ 71.
6. Вернер В.В.,Вартанов Г.Л. Электромонтер-ремонтник. — М.: Высшая школа, 1982.
7. Воронина А.А.,Шибенко Н.Ф. Безопасность труда вэлектроустановках: Учеб. пособ. для сред. ПТУ. — 4-е изд., перераб. и доп.— М.: Высш.шк., 1984.
8. Евсеев Р.Е.,Евсеев В.Р. Сварка при производстве электромонтажных работ. Л., 1978.
9. Живов М.С.Подготовка трасс электропроводок и кабельных линий. М., 1977.
10. Живов М.С.Прокладка проводов и кабелей. М., 1978.
11. Зевин М.Б.,Соколов В.Г. Справочное пособие молодого рабочегопо на дежности электроустановок: Для сред. ПТУ. — 2-е изд., перераб. и доп. —М.: Высш. шк., 1987.
12. Инструкция поустройству сетей заземления и зануления в электроустанов ках, СН 102—76. — М.:Стройиздат, 1977.
13. Клюев А.А., ЭтусН.Г. Справочник по монтажу вторичных устройств, кабелей и электроосвещения наэлектростанциях и подстанциях. М., 1978.
14. Коптев А.А. Монтаж кабельных сетей: Учебник длясред, проф.-техн. училищ. — М..: Высш. шк., 1983.
15. Ктиторов А.Ф.Производственное обучение электромонтажников по освещению, осветительным исиловым сетям и электрооборудованию.— М.: Высшая школа, 1984.
16. Лигерман И.И.Кабельные сети промышленных предприятий. М., 1975.
17. Никельберг В.Д.,Кожухаров В.Н. Монтаж освещения промышленных и жилых зда ний.— М.:Энергоатомиздат, 1988.
18. Никулин Н.В.Справочник молодого электрика по электротехническим материалам и изделиям. —М.: Высшая школа, 1982.
19. Пантелеев Е.Г.Монтаж кабельных линий. М., 1979.
20. ПринцМ.В., Цимбалістий В.М. Освітлювальне і силове електро устаткування. Монтаж і обслуговування. —Львів: Оріяна-Нова, 2005.
21. Смирнов Л.П.Электромонтер-кабельщик. М., 1978.
22. Строительныенормы и правила СНиП III-33-76.Электротехнические уст ройства. Правила производства и приемки работ. М., 1977.
23. Техническаядокументация на муфты для силовых кабелей с бумажной и пластмассовой изоляциейдо 35 кВ. М., 1982.
24. Тирановский Г.Г.Механизация кабельных работ на энергетических объектах. М., 1976.
25. Троицкий И.Д.Производство кабельных изделий. М., 1979.
26. Чусов Н.П.,Любашевская Р.И. Механизация кабельных работ па промышленных объектах. М.,1976.