Вступ
Розвиток суспільства залежить відсистеми освіти, яка повинна бути зорієнтована на перспективні соціальніцінності, що визначатимуть як майбутнє середовище на Землі, так і відповіднийінтелектуальний образ Людини. Майбутнє благополуччя і перспективи розвиткуУкраїни, її духовність, краса і здоров’я народу визначаються його існуючою духовністюі світоглядом.
Важливим і водночас найскладнішимкомпонентом освіти є не високий рівень професійних знань, а духовне і моральневиховання молоді, оскільки без цих якостей високий професіоналізм втрачаєцінність. Все зазначене вище говорить проактуальність обраногодослідження.
Розглядаючипитання пов’язані з педагогічною працею, варто зазначити, що останнійприсвячено безмежна кількість робіт, зокрема у працях І. Беха, Ю. Білухи. І.Дичківскої, М. Кларіна, В. Євдокимова, І. Підласого, С. Подмазіна. І.Прокопенка, Г. Селевко розкрито інноваційні педагогічні технології. Такі вченіяк А. Бєляєва, В. Безпалько, Ю. Васьков, зосереджують увагу на обґрунтуванніметодологічних засад аналізу впровадження сучасних освітніх технологій у процеспідготовки фахівців. Дослідженню проблем розвитку, тенденцій становлення ісучасного стану освітніх систем і педагогіки зарубіжних країн присвятили роботивідомі вітчизняні і російські науковці: К. Салімова, Б. Вульфсон, В. Кларін, О.Джуринський, В. Лапчинська, О. Сухомлинська, Л. Пуховська, С. Сисоєва, І.Соколова, Г. Алексевич, І. Костицька, М. Лещенко, З. Малькова, Н. Шкарбан,А. Парінов, Я. Полякова, Г. Марченко. Як бачимо наявність теоретичних робітприсвячених проблемі педагогічної праці у різних її ракурсах присвячено роботияк вітчизняних так і іноземних дослідників, однак якщо на особливостяхпедагогічної діяльності вчені намагаються у більшій мірі зосередити свою увагу,то на питаннях престижу цієї праці, а також на факторах, які ускладнюютьостанню, чомусь зосереджена незначна увага дослідників. Вище зазначене говоритьпро проблемну ситуацію, на вирішення якої і будуть направленінаші зусилля у ході дослідження.
Об’єктомдослідження виступаєпедагогічна праця як різновид трудової діяльності.
Предметомє престиж та характерпедагогічної праці
Метою даної роботи є надання рекомендацій з проводу оптимізаціїпедагогічної праці та підвищення рівня престижу останньої.
Відповіднодо об’єкта, предмета тамети зазначимо наступні завдання:
- проаналізувати науковіджерела з метою еволюції поглядів на вище зазначену проблему;
- визначити підходи,принципи та методи дослідження;
- уточнити основніпоняття дослідження;
- розкрити зміст,сутність та особливості педагогічної праці;
- з’ясувати сутністьфункцій та престижу педагогічної праці;
- визначити критеріїефективності оцінки педагогічної праці;
- з’ясувати фактори, якіускладнюють педагогічний процес та знижують престиж педагогічної праці;
- надати рекомендації зприводу оптимізації педагогічної праці та підвищення престижу останньої.
Гіпотеза, припускає, що престиж педагогічної праці визначаєтьсясукупністю факторів, які втілюються у результативно-локальному,результативно-глобальному, процесуально-локальному та процесуально-глобальномукритеріях.
1. Методологічні засадидослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці
1.1 Еволюція поглядів напроблему престижу та характеру педагогічної праці
Аналізнауково-дослідних робіт вітчизняних та закордонних вчених, дав змогупрослідкувати еволюцію та нинішній стан розробки проблеми престижу та характерупедагогічної праці. В результаті чого варто зазначити, що вище зазначенійпроблемі присвячено чимало робіт, особливо розгляд саме характеру педагогічноїдіяльності домінує як в теоретиків так і в практиків педагогічного спрямування.
Оскількиосновним аспектом педагогічної праці являється виховання, тому варто зазначити,що в історії цього питання відправноюточкою стала педагогічна практика ще первісних людей.
Існування первісного ладувимірюється сотнями тисяч років. У своєму розвитку він пройшов кілька періодів: первісне стадо,родова община, розпад первісного ладу. Виховання підростаючого покоління накожному його етапі мало свої особливості.
На етапі розвиткупервісного стада виховання здійснювалося у процесі трудової діяльності черезнаслідування. Дорослі навчали дітей дотримуватись племінних традицій,передавали їм те що знали самі.
За родового устрою(приблизно 10 тисяч років тому) людина набуває усіх антропологічних якостей.Мета виховання цього періоду характеризується передаванням підростаючому поколінню трудових навичок,способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, звичаїв, обрядів.
Дя періоду розпадупервісного ладу характерним є співіснуванняелементів суспільного і сімейно-станового виховання, яке перебувало підконтролем общини.
Вершиноюпервіснообщинної культури виступила поява писемності у вигляді піктографічногописьма. Піктографічне письмо – це спосіб передачі інформації за допомогоюспеціальних малюнків [41, 467].
Аналізвиховання й шкільної освіти в античному світі слід розпочинати з державСтародавньої Греції. Варто відзначити, що тут діяли дві системи виховання:спартанська і афінська. Аналізуючи попередньо названі системи, можна виділитидеякі особливості. Зокрема, мета виховання афінської системи базувалась наформуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості, домінувавіндивідуальний характер виховання. Що стосується Спартанської системи, то тутмета має свої відмінності від попередньої і полягає у вихованні витривалих ізагартованих воїнів, захисників земельної аристократії. Виховання ж малоколективний характер.
Щостосується змісту освіти і виховання, то варто зазначити, що перша передбачалавивчення географії, астрономії, читання, письма, математики, літератури,філософії, політики, логіки. Приділялася увага грі на музичних інструментах,ораторському мистецтві, розумовому, фізичному, естетичному та моральномувихованні. Не користувалася повагою фізична праця. Однак Спартанська системапередбачала спів, гру на музичних інструментах, ораторське мистецтво,дотримання певних моральних норм, оволодіння військовим мистецтвом, фізичне,політичне виховання, елементарне навчання читанню і письму як основні різновидивиховання дитини. Як і в першої презирливо ставилися до фізичної праці.
Основнимиметодами виховання в Древній Греції при Афінській системі були: бесіди,дискусії, фізичні вправи, змагання, привчання, приклад. Стосовно Спартанськоїсистеми, то варто зазначити, що були наявні також вище зазначені методи, однактут мало місце також покарання [11, 118].
Важливе значеннямає освіта епохи еллінізму. В освітіважливу роль починають відігравати такі навчальні дисципліни як: граматика,діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика, що пізнішеоформилися у «сім вільних мистецтв», які стали основою змісту середньої освітидля всього європейського середньовіччя [11,14].
Визначальнимипостатями давньогрецької доби варто відзначити таких мислителів як Демокріт,який висунув матеріалістичну концепцію розвитку особистості [19, 13]. Педагогічні ідеї Сократа грунтуються на наступних принципах: відмова від примусу і насилля, визнання найбільш дійовимвиховним засобом переконання. Він запропонував свою схему учительськоїдіяльності – сократичний метод (евристичну бесіду). Для сократової бесіди характернідві специфічні риси: «сократова індукція», «сократова іронія» [11, 14].
Не варто забуватипро Платона, який першим у світі обґрунтував систему освіти і вихованняпідростаючого покоління. Використав при цьому кращі, на його думку, моментиафінського i спартанського виховання: з першого взяв ідею гармонійного розвиткута систему шкіл, а з другого – досвід фізичного виховання. Мета виховання заПлатоном – формування «i тіла i душі найпрекраснішими». Відстоював державне,суспільне виховання дітей. У зв’язку з цим Платон першим в історії прийшов додумки про необхідність запровадження державою дитячих дошкільних закладів [41, 476].
Педагогічна діяльністьучня Платона — Арістотеля грунтуться на принципі піклування про «всі три видилюдської душі» [11, 14.]. Згідно цього принципу трьом видам душі відповідають три сторони виховання: фізичне,моральне (перш за все вольове) та розумове. Всі сторони важливі, але метавиховання повинна полягати у розвитку передусім вищих сторін душі: розумової iвольової, i перш за все – вольової.
Аналізуючи науковіджерела педагогіки, варто відзначити систему освіти у древньому Римі.Визначними постатями тут виступають Марк Фабій Квінтіліан (основоположникпедагогічної літератури), Катон Старший та Цицерон. Система включала наступніетапи: сімейне виховання (від народження до семи років); елементарна школа (від7 до 12 років), яка передбачала навчання хлопчиків і дівчаток читанню, письму,лічбі.Знайомили з законами держави; граматична школа (від 11 до 12-15 років). Передбачалосявичення латинської і грецької мови та літератури (грамматики, поетики,стилістики на основі творів гомера, Вергілія), здійснювалося формування«досконального оратора»; І останній етап – школа ритора (від 15 до 20 років),де вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику,ораторське мистецтво [11, 119].
Усередні віки педагогічна теорія втратила прогресивну спрямованість античнихчасів. Педагогічні ідеї філософів-богословів мали релігійне забарвлення і булипронизані церковною догматико [19, 15].
В цейперіод основними типами виховання та освіти були: церковне виховання(монастирські, соборні та парафіальні школи); лицарське виховання (призначенедля дітей світський феодалів); міське бюргерське та практичне (призначене длябідного населення). Окремим було виховання жінок [11, 17]. У XII ст. виникають нові освітні заклади – університети.
Взагаліварто зазначити. Що педагогічна думка вепоху середньовіччя була пронизаною духом релігійної ідеології.
Цікавим,насиченим культурними подіями, високим підйомом у науці, літературі, мистецтвібула епоха відродження (XIV- XVI ст.). Характерноюрисою цього періоду є гуманізм. Гуманістична педагогіка характеризуєтьсяповагою до дітей, запереченням фізичних покарань, прагненням до удосконаленняздібностей дітей. Італійський педагог Вітаріно де Фельтре, який створив школу«Будинок радості», якою уславився як «батько гуманності» і як перший учительнового типу.
Французькиймислитель-гуманіст, Мішель Монтень. У творі «Досліди» виступив протисхоластичного зубріння у навчанні, пропагував розвивати у дітей критичнемислення. Особливу роль відводив моральному вихованню, яке слід здійснюватиприкладом і моральним вправлянням. Також не варто забувати таких яскравихпостатей того часу як Франсуа Рабле, який пропонував будувати навчання назацікавленості дитини навколишнім середовищем; Еразма Роттердамського, якомуналежить книга «Молодим дітям наука», де міститься 600 правил, важливих дляюнацтва [11, 21].
XVII ст., з якого традиційно починають відлік Нового часу,визначній мірі зберіг соціально-економічні особливості духовного життясередньовіччя. Цей період характеризується оформленням педагогіки в самостійнунауку. Формування теоретичної педагогіки пов’язано з іменем Яна АмосаКоменського. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основнихпитань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробившиу своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання івиховання підростаючого покоління [11, 23].
Не варто забувати, ще про одну визначну постать цього періоду – Дж. Локка, який першим вісторії розробив нову, що ґрунтується на світських началах, систему вихованняпідростаючого покоління. Саме він сконцентрував своїзусилля на теорії вихованняджентельмена- людини впевненої в собі, що поєднує широку освічченість зділовими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних перконань [19, 16].
В Україні відбувалися ті саміпроцеси народження педагогіки в надрах філософської думки. З часів Київської Русі до нашого часу дійшлинастановні твои з виховання: збірник законів «Руська правда» Ярослава Мудрого,«Повчання Володимира Мономаха». Вершиною української народної педагогіки сучасні дослідники вважають козацьку педагогіку, яка в собі«національну психологію, характер, правосвідомість, мораль та інші компонентинаціональної свідомості, духовності народу.
Середвидатних просвітителів XVIII ст., які збагатиливітчизняну педагогіку, почесне місце належить Г.С. Сковороді. Він перший вукраїнській педагогіці в центрі уваги поставив дитину – її почуття, стосунки зісвітом, її справи, нахили і обдарування; визначив мету гуманістичного процесу– формування «істинної» людини.
Великийвнесок у розвиток наукової педагогіки зробив визначний вітчизняний педагог К.Д.Ушинський. Основною метою виховання повинна бути підготовка всебічно розвиненоїлюдини, а наріжним каменем виховання – вчення про трудове виховання, щостверджує: в трудовій діяльності розвивається і формується людина.
Удругій половині XIX – на початку XX ст. в Україні напитаннях освіти і виховання зосереджували свої зусилля майже всі діячі культурита мистецтва, літератури і науки: Т.Г. Шевченко, І.Я. Франко, М.П. Драгоманов,П.А. Грабовський, Леся Українка.
Педагогікасоціалістичного періоду пішла шляхом розробки ідей виховання людини новогосуспільства. З цих позицій педагогічну теорію розробляли Н.К. Крупська, П.П.Блонський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський [19, 19].
Такимчином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новимперіодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до нашихднів, – педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства.ЇЇ суб’єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання, яке передбачаєпередачу набутих знань старшими поколіннями молодому поколінню, а такожвиховання моральних цінностей та пріоритетів, якими керується кожнакультурно-освітня людина. Варто зазначити, що давня професія учителя натеперішній час набуває новий розвиток, який відображає потреби сучасної школина шляху її гуманізації і демократизації.
1.2 Підходи, принципи та методи дослідженняпроблеми престижу та характеру педагогічної праці
Будьяке дослідження потребує використання інструментарію, який допомагає всебічнопізнати проблему. У зв’язку з цимспробуємо визначити ті підходи, принципи та методи, які необхідні для виченняпроблеми престижу та характеру педагогічної праці.
Мета,яка постає перед нами, полягає в наданні рекомендацій з приводу оптимізаціїпедагогічної діяльності та підвищення рівня престижу останньої. Однак длядосягнення мети, нам необхідно здійснити цілу низку кроків, зокремапроаналізувати джерела, з метою з’ясування еволюції дослідження вище зазначеноїпроблеми, уточнити основні поняття дослідження, розкрити сутність та змістпедагогічної праці, як одного з різновидів трудової діяльності, дослідитихарактерні риси та престиж педагогічної діяльності, що і є підґрунтям дорозробки критеріїв оцінки ефективності педагогічної професії. Зокрема необхідновиокремити фактори, які ускладнюють педагогічну працю та надати рекомендації зприводу оптимізації педагогічного процесу — все це вимагає від нас використанняпевних підходів, принципів та методів, з допомогою яких, буде проведенодослідження.
Говорячипро поняття підходу, варто зазначити що у філософських словниках, підхідявляє собою спеціальний погляд на предмет [5, 47].Відштовхуючисьвід цього основний підхід, який буде наявний у процесі дослідження – системний.З допомогою, саме цього підходу, ми матимемо змогу раціонально пізнати всіаспекти нашої проблеми. Системне пізнання, складається з послідовних розумовихоперацій і формує розумову систему, більш-менш адекватну системі об'єктивноїреальності [5, 53].
Вищезазначений підхід дасть змогу з’ясувати сукупність складових, які входять увище зазначену проблему, тобто розглянути постать педагога, педагогічну працюна теоретичному та на практичному рівні, як таку, престиж останньої, а такожвзаємодію даного об’єкта дослідженняз іншими системами. За допомогою підходу ми матимемо змогу спочатку поокремурозглянути вище зазначені аспекти, а згодом як певну систему яка включає в себесукупність складових які певним чином взаємодіють.
Безумовно, що наше дослідження потребує використання принципів, якіявляють собою базове положення. Серед принципів домінуватимуть принципсходження від абстрактного до конкретного, що передбачає рух від абстрактногодо конкретного, сходження від неповного, часткового до повного, цілісного івсебічного знання.
Такожбуде принцип термінології, який передбачає вивчення термінів і позначуванихними понять, розробку та уточнення змісту та обсягу понять, їх місця впонятійному апараті теорії, на базі якої грунтується дослідження. Визначенняпонять слід формулювати, базуючись на тлумачних та професійних словниках.Визначення обсягу і змісту поняття дають через родову ознаку і найближчу видовувідмінність. Як правило, спочатку називають родове поняття, до якого поняття,що визначається, входить як складова. Потім указують на ту ознаку поняття, якавідрізняє його від усіх подібних, причому цяознака має бути найважливішою і найсуттєвішою. Самецей принцип дасть змогу уточнити основні поняття дослідження, такі як:педагогічна праця, педагог, престиж, характер, в результаті чого буде сформульованоосновне поняття дослідження – престиж та характер педагогічної праці».
Дослідженняпрестижу та характеру педагогічної праці, неможливе без застосування принципувсеоглядності, який дасть нам змогу охопити найбільш важливі, необхідні сторонипедагогічного праці та відокремити із її сукупності визначальну, інтегративнусторону, від якої залежать інші.
Як вжезгадувалось вище, будь-яке дослідження неможливе без застосування методів.
Метод – це своєрідний тактичнийприйом дослідження. Тільки єдність підходів і методів дослідженнясоціально-економічних процесів, у тому числі розміщення продуктивних сил,забезпечує високу наукову результативність [5, 81].
Дослідженняеволюції поглядів на проблему престижу та характеру педагогічної праці,потребує застосування історичного методу, який дасть змогу прослідкувати якимчином у процесі історичного розвитку досліджувалася вище зазначена проблема.
Дляуточнення основних понять нам необхідно використати метод термінології, щодопоможе аналізувати поняття з різних позицій та наукових словників таабстрагування, яке дасть змогу на основі певних поглядів вчених тих чи іншихпонять виокремити власне, прийнявши всі важливі сторони, яке будевикористовуватися у подальшому дослідженні.
Розкритизміст, сутність та особливості педагогічної праці, потребує використанняаналізу, який являє собою розчленування певної системи на складові частини [20,27]. Саме аналіз дасть змогу розглянути характерні риси педагогічної роботи тавиокремити основні елементи, які входять в педагогічну діяльність.
Длярозробки критеріїв оцінки ефективності педагогічної роботи нам необхідновикористати метод класифікації. Даний метод дасть змогу виокремити критерії заякими будуть про класифіковані показники ефективності педагогічної праці.Основні критерії: результативний та процесуальний.
Дляпобудови відповідних висновків ми використаємо метод узагальнення – це методнаукового знання, за допомогою якого здійснюється сходження до загальних ознакта властивостей певного класу об’єктів, перехід від одиничного до особливого і загального,від менш загального до більш загального [5,124].
Протягомвсього дослідження буде домінувати аксіоматичний метод, який полягає у побудовінаукової теорії, за якої деякі твердження приймаються без доведень, а всі іншізнання виводяться з них відповідно до певних логічних правил [20, 27].
Отже,дослідження престижу та характеру педагогічної праці, неможливе беззастосування інструментарію, який включає в себе підходи, принципи та методи, узв’зку з чим буде використаний системний підхід, а також такі принципи якпринцип сходження від абстрактного до конкретного, принцип системності тапринцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідження престижу тахарактеру педагогічної праці потребуватиме наявності таких теоретичних методівяк історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції,узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод. Саме сукупність вищезазначених підходів, принципів та методів дасть змогу досконало пізнатипроблему престижу та характеру педагогічної праці.
1.3 Основні поняття дослідження
Оскільки,одне із завдань дослідження полягає в уточненні основних понять, томузупинимось на розгляді нижче зазначених термінів: педагогічна праця,педагогічний процес, педагог, престиж, характер та відповідно престиж тахарактер педагогічної праці.
Першза все розглянемо поняття педагогічної праці.
В.Андрущенко, вважає, що педагогічна праця – це діяльність педагога внавчально-виховному процесі, спрямована на формування і розвиток особистостівихованців [1, 42].
На думку І. Д. Беха, педагогічнапраця, в якій би формі вона не протікала, — це складна за функціональноюструктурою та психологічним змістом праця, яка потребує від педагога проявувсіх властивостей і характеристик його особистості [4, 7].
«Засамою своєю логікою, за філософською основою, за творчим характером, – яквідмічає В.Сухомлинський, – педагогічнапраця неможлива без елементів дослідження [32, 133]. Вступаючи натворчий шлях дослідження, вихователь залучається до нового виду діяльності,який відрізняється від звичайної роботи за метою, методами і результатами. Метайого практичної педагогічної діяльності, як відомо, – виховання, навчання тарозвиток дітей, результатом якої є знання, вміння та навички, якимиоволодівають діти.
В межах педагогічного менеджменту, педагогічна діяльність учителя розглядаться як різновидуправлінської діяльності, провідними функціями якої є планування, організація іконтроль, що доведено результатами досліджень, проведених І. Бойчевим, Я. Коломинським,В. Симоновим, Л. Талановою, О. Трубіциною, В. Якуніна та ін. [29, 35].
Педагогічнапраця, на думку В.А. Сластеніна, являє собою собливий вид соціальної діяльності, що передбачає передавання від старших поколінь до молодших накопиченихлюдством культури і досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку іпідготовки до виконання певних соціальних ролей в суспільстві [19, 130]
Отже,педагогічна праця представляє собою особливий вид соціальної діяльності, щовтілюється в навчально-виховному процесі та передбачає формування і розвитокособистості, а також передачу від старших поколінь до молодших накопиченихлюдством культури, досвіду, моральних цінностей тощо.
Оскількиосновним аспектом педагогічної праці постає виховання, тому спробуємо з’ясуватисутність даного поняття.
Уфілософському словнику, «виховання» визначається як 1) складний соціальнийвплив, в результаті якого відбувається передача новим поколінням знань тадосвіду; 2) цілеспрямований процес формування особистості; 3) процес передачідосвіду від старшого покоління молодшому (М. Болдирєв, Т. Ільїна, Т.Мальковська); 4) процес розвитку індивідуальних якостей. [40, 45].
Условнику з педагогіки йде мова про виховання як: 1) цілеспрямована змістовнадіяльність педагога, який сприяє максимальному розвитку особистості дитини,входженню в контекст сучасної культури, становленню його як суб’єкта власногожиття, формування його мотивів та цінностей; 2) цілісний, свідомо організованийпедагогічний процес формування особистості в навчально-виховних установахспеціально-підготовленими спеціалістами; 3) цілесрямована, управляєма івідкрита система виховної взаємодії дітей і дорослих, націлена на підготовкупокоління, що підростає до життя, розвитку і саморозвитку людини увизначенихкультурних і соціально-економічних умовах; 4) надання вихованцюальтернативних способів поведінки в різних ситуаціях, залишаючи за ним правовибору і пошук свого шляху; 5) процес і результат цілеспрямованого впливу нарозвиток особистості, її відносин, рис, якостей, поглядів; 6) цілеспрямованестворення умов для засвоєння людиною досвіду культури [38, 234].
Зусіх вище зазначених трактувань можна стверджувати, що виховання являє собоюскладний, цілісний процес під час якого відбувається вплив спеціаліста з галузіпедагогіки на свідомість вихованця з метою формування культурно-освічченоїособистості.
Оскількиголовний суб’єкт педагогічної праці – вчитель, тому зосередимо увагу навизначенні даного поняття.
Згіднотвердження А.С. Макаренка, учитель – ценаставник, це людина, яка хоче передати дітям свої знання, свій життєвий досвід, свої думки, дати своїмвихованцям правильне спрямування [18, 46].
Якзазначає К.Д. Ушинський, вчитель – не найменша ланка, а головна управлінськаособа в навчально-виховному процесі. Сама професія спонукає постійно ставатикращим, вдосконалюватися. К.Д.Ушинський вважав впливособистості вихователя на вихованців. На його думку, педагог-вихователь мавстояти на рівні з сучасним ходом виховання і бути «живою ланкою між минулим тамайбутнім, могутнім ратоборцем істини й добра [19, 18].
Надумку Ю. Дзюркевича, прикметами вчителя-майстра повинні бути: педагогічнийхист, педагогічний досвід, сформованість педагогічних якостей (чуйність, любовдо дітей, дисциплінованість тощо) [12, 232].
В.Пачковський, говорить про те що вчитель – це «дослідник, громадянин, людина навесь ріст в кожній справі, в кожнім слові, тому що саме ця особа реалізує місіюапостола» [12,233].
Условнику з педагогіки знаходимо визначення педагога-психолога та соціальногопедагога, зокрема в задачі першого входить забезпечення психічного здоров’я ірозвитку особистості дітей і підлітків, виявлення умов, які ускладнюютьстановлення особистості. Соціальний педагог же спеціаліст по роботі з дітьми ідорослим населенням в соціо-культурній і сімейно-побутовій сферах [38, 234].
Уфілософському словнику педагог (від. лат. рedagogus –дитина, виховую, веду) 1) фахівець із педагогіки; 2) особа, яка навчає івиховує дітей, молодь тощо, маючи при цьому відповідну спеціальну підготовку;3) вчитель, викладач, вихователь [40, 460].
Л.В.Савула стверджує, що вчитель – людина, скерована в майбутнє. Він формує умолоді активне і відповідальне прагнення оновити світ [37, 49].
О.С. Падалка, вважає, що педагог – це фахівець, який має спеціальну підготовку іпрофесійно провадить навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховнихсистемах [27, 83].
Отже,під поняттям «педагог», будемо розуміти особу, що займається викладацькою чи виховноюроботою з метою передачі знань та досвіду молодому поколінню.
Однез основних понять, яке нам необхідно також з’ясувати «престиж», томувикористовуючи наявність науково-практичної літератури, ми зуміли прослідкуватитрактування цього поняття з різних позицій.
Условнику з педагогіки «престиж» (від. фр. prestige– авторитет, вплив) – міра визнання суспільством заслуг індивіда; результатспіввідношення соціально-значимих характеристик суб’єкта зі шкалою цінностей,які склалися в данному суспільстві. Для вихованця в процесістановлення його особистості дуже важливо його престиж як в очах дорослих, такі в очах ровесників. Аналогічно для вчителя рівень престижу професії всуспільній свідомості [38, 263].
Уфілософському словнику знаходимо поняття «престиж» (від фр. prestige– авторитет, вплив), яке свідчитьпро авторитет, вплив, яким користується хто – не-будь чи що-небудь [40,460].
Уроботі О.О. Бабакіної знаходимо визначення прести́жу якавторитету, поваги, довіри; визнання досягнень індивіда суспільством [3,9].
Престиж(від фр. prestige,першочергове значення – чарівність, від лат. praestigium –ілюзія,обман почуттів) — відомість кого-небудь або чого небудь, основана нависокій оцінці і поваги в суспільстві [23, 1310].
Віншій літературі під поняттям «престиж» розуміється функція оціночних відношеньсуб’єкта, що посідає певну позицію в суспільній та міжособовій соціальнійструктурі, тому він змінюється залежно від зміни характеру і спрямованості цієїструктури.
Отже,під поняттям престижу в подальшому дослідженні, будемо розуміти значущість тихчи інших об’єктів та явищ, як результат співвідносної оцінки членів суспільствавідповідно до прийнятих норм та цінностей, в нашому випадку це значущістьпедагогічної праці.
Оскількинаше дослідження потребує з’ясування не тільки престижу педагогічної праці, авідповідно і характеру, тому спробуємо зупинитися на вище зазначеному поняттіта уточнити його сутність.
Вартозазначити, що аналіз словників та трактувань різних вчених з приводу з’ясуваннясутності поняття, дав змогу зрозуміти, що у всіх джерелах в основномузустрічається поняття характеру, що свідчить про людину, от наприклад всловнику з педагогіки «характер» (від грец. сharacter– «печать») – сукупність усталених психічних рис особистості, які впливають навсі сторони поведінки людини, які обумовлюють її стійке відношення дооточуючого світу та самого себе [38, 379].
Філософськийсловник розглядає поняття «характер», як сукупність стійких психічнихвластивостей людини. Що формуються в процесі її виховання, навчання, праці. Уцьому ж словнику розглядається поняття «характеристика», що ближче до нашогодослідження. Під поняттям розуміється опис, аналіз, оцінка певних явищ,особливостей кого, чого-небудь [40, 460].
Оскільки, увище зазначених поняттях, ми не помітили чистого відшліфованого трактування«характер», тому у нашому дослідженні, під поняттям характер, будемо розумітисукупність особливих рис, певний каркас чогось, когось, в нашому випадку цевизначальні риси саме педагогічної праці.
Отже,виходячи з вище зазначених понять, під поняттям престиж та характерпедагогічної праці, будемо розуміти – значимість, важливість та характерні рисиособливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачаєпередачу знань від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цейцікавий та непередбачуваний світ.
Висновкидо першого розділу
Такимчином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новимперіодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до нашихднів, – педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства тасуб’єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання, яке передбачаєпередачу набутих знань старшими поколіннями молодому поколінню, а такожвиховання моральних цінностей та пріоритетів, якими керується кожнакультурно-освітня людина. Варто зазначити, що давня професія учителя на теперішнійчас набуває новий розвиток, який відображає потреби сучасної школи на шляху їїгуманізації і демократизації.
Оскільки,дослідження престижу та характеру педагогічної праці, неможливе беззастосування інструментарію, тому нами буде використано системний підхід, атакож такі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного,принцип системності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, тодослідження престижу та характеру педагогічної праці потребуватиме наявностітаких теоретичних методів як історичний метод, метод аналізу, методкласифікації, абстракції, узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод.
Підпоняттям «престиж та характер педагогічної праці», будемо розуміти –значимість, важливість та характерні риси особливого виду соціальноїдіяльності, що за своєю сутністю передбачаєпередачу знань від старшого покоління до покоління, яке тільки опановує цейцікавий та непередбачуваний світ.
2. Теоретичний аналіз дослідження проблемипрестижу та характеру педагогічної праці
2.1Зміст, сутність та особливості педагогічної праці
Якзазначалось вище педагогічна праця, являє собою складний процес під час якоговідбувається взаємодія вихователя та вихованця, що передбачає передачу знань таумінь, а також вихований вплив.
Вартозазначити, що педагогічна праця втілюється в педагогічному процесі, якийвключає ціль, завдання, зміст, діяльність та результат. Вище зазанченікомпонентии утворюють систему.
Говорячипро педагогічний процес, не варто забувати про закономірності, які домінують:закономірність зумовленості педагогічного процессу потребами суспільства йособистості, закономірність розвитку особистості, закономірність управлінняпедагогічним процессом, закномірність стимулювання, закономірність єдностічуттєвого, логічногого і практичного, закономірність єдності зовнішньої івнутрішньої діяльності, єдність завдання, змісту і організаційних форм, методіві результатів виховання [19, 122].
Основнимипринципами педагогічного процесу виступають: принцип цілеспрямованості, принципзв’язку школи з життям, принцип науковості змісту виховання і навчання, принципдоступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, принциппослідовності, систематичності. Принцип наочності, колективного характерувиховання, принцип вибору оптимальних методів, форм, засобів навчання івиховання [41, 73].
Змоменту виникнення педагогічної професії за учителем закріпилась передусімвиховна функція. Учитель – це вихователь, наставник. Тому виховна роботаєпедагогічною діяльністю, спрямованою на розв’язання завдань усебічногогармоійного розвитку особистості шляхом організації виховного средовища іуправління різноманітними видами діяльності вихованців [19, 131].
Виховання– процес цілеспрямованого формування особистоті дитини. Передусім вихованняспрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостейі природних задатків, набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життялюдини [41,50]
Метоювиховання є сукупність властивостей особистості, яких прагне суспільство. Мета вихованнямає об’єктивнийхарактер і узагальнено виражає ідеал людини [41, 55]
Основниминапрямками всебічного розвитку особистості є розумове виховання, моральневиховання, трудове виховання, естетичне виховання, фізичне [19,96]
Основнийзміст педагогічної професії складають взаємовідносини з людьми. Діяльністьпредставників інших професій типу «людина – людина» також вимагає взаємодії злюдьми, але у педагогічній діяльності це пов’язано з тим, щоб найкращим чиномзрозуміти, задовольнити запити учня, допомогти йому у становленні йогоособистості. Педагогічна діяльність спочатку й до кінця є процесом взаємодіїлюдей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічному процесі іпідкреслює важливість моральних аспектів.
Специфікапедагогічної діяльності виявляється насамперед у тому, що за своєю природоювона має гуманістичний характер. У цілісному педагогічному процесі учительвирішує два завдання – адаптації і гуманізації. Адаптивна функція пов’язана зпідготовкою учня, вихованця до певної соціальної ситуації, до конкретнихзапитів суспільства, а гуманістична – з розвитком його особистості і творчоїіндивідуальності.
Суб’єктомпедагогічної діяльності є учитель, вихователь, інструментом впливу якого є йогоособистість, знання, уміння, почуття, воля. Специфічим є і об’єкт (предмет)педагогічної праці. У педагогічній діяльності учень виступає не тільки їїоб’єктом, а й суб’єктом, оскільки навчально-виховний процес вважаєтьсяпродуктивним лише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчанняучня. Більше того, педагогічний процес змінює не лише учня, а й педагога,розвиваючи в ньому одні якості, викорінюючи інші.Суттєвоюособливістю педагогічної праці є і те, що вона з початку і до кінця є процесом взаємодіїлюдей. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічній праці і підкреслюєважливість моральних аспектів.
Специфічнимє і результат педагогічної діяльності – людина, що оволоділа певною частиноюсуспільної культури, здатна до подальшого саморозвитку і виконання певнихсоціальних ролей у суспільстві [19, 13].
Педагогічнадіяльність не може бути діяльністю тільки «для себе». Її сутність – в переходідіяльності «для себе» в діяльність «для іншого», «для інших». У цій діяльностіпоєднується самореалізація педагога і його цілеспрямована участь у зміні учня(рівня навченості, вихованості, розвитку, освіченості).
Своєрідністьпедагогічної професії полягає і в тому, що вона за своєю природою має гуманістичний,колективний і творчий характер.
Отже,під змістом педагогічної праці, варто розуміти взаємовідносини людей,результатом яких є сама людина, здатна для подальшого саморозвитку іжиттєтворчості. За своєю сутністю педагогічна праця представляє собою особливийвид соціальної діяльності, що втілюється в навчально-виховному процесі тапередбачає формування і розвиток особистості, а також передачу від старшихпоколінь до молодших накопичених людством культури, досвіду, моральнихцінностей тощо. Своєрідність педагогічної професії полягає і в тому, що вона засвоєю природою має гуманістичний, колективний і творчий характер. Специфічнимирисами цієї діяльності є те що суб’єктом є як педагог так і учень, якийводночас виступає також об’єктом (предметом) педагогічної праці, оскількинавчально-виховний процес вважається продуктивним лише за умови поєднанняелементів самовиховання і самонавчання учня.
2.2Функції та престиж педагогічної праці
Стосовнофункцій педагогічної праці, варто відзначити роботи Ю. Кулюткіна і Г.Сухобської, які зазначають, що у процесі професійно-педагогічної діяльності вчительздійснює чотири провідні функції, як-от:
— діагностична, спрямована на отримання зворотного зв’язку від учнів прорезультативність своїх впливів і про готовність їх до засвоєння новогонавчального матеріалу;
— стимулююча, яка сприяє спонуканню учнів до вирішення навчальних завдань, підготовціїх запитів та сподівань, пробудженню мотивації їхніх дій;
— інформаційна, яка забезпечує передачу інформації учням пр проблеми, способи їхвирішення та про самі способи вирішення пізнавальних завдань;
— оцінна, спрямовануна вияв міри результативності розумових і практичних дій учнів щодо вирішеннянавчально-пізнавальних проблем, реагування на їхні успіхи і невдачі, регулюванняі корекцію їхніх дій [39, 74].
Дослідженнятаких учених як Н. Кузьміна, В.О. Сластьонін та А.І. Щербаков, переконливодоводять, що в навчально-виховному процесі виявляють себе такі взаємопов’язаніфункції (види діяльності) вчителя:
а)діагностична;
б)орієнтаційно — прогностична;
в)конструктивно — проектувальна;
г)організаторська;
д)інформаційно — пояснювальна;
є)комунікативно — стимуляційна;
ж)аналітико — оцінна;
з)дослідницько — творча.
Розглянемозміст кожної з них і ті вимоги до вчителя, які зумовлені їх змістом.
Діагностичнафункція (від гр. diagnosis — розпізнавання, визначення) педагогічної діяльностіпов’язаназ розпізнаванням і вивченням істотних ознак освіченості, їх комбінування, формвираження як реалізованих цілей освіти. Оцінка знань, умінь, навичок,вихованості, розвитку учня дає змогу глибше вивчити протіканнянавчально-виховного процесу.
Орієнтаційно-прогностичнафункція. Дана функція педагогічної діяльності вимагає уміння педагога прогнозуватирозвиток особистості – розвиток її якостей, почуттів, волі і поведінки; прогнозуватихід педагогічного процесу: наслідки застосування тих чи інших форм та прийомів навчання.
Конструктивно-проектувальнафункція діяльності вчителя органічно пов’язаназ орієнтаційно-прогностичною. Її суть у конструюванні та проектуванні змістунавчально-виховної роботи, в доборі способів організації діяльності учнів, якінайповніше реалізують зміст і викликають захоплення учнів спільною діяльністю.
Організаторськафункція діяльності педагога потребує умінь залучати учнів до різних видівдіяльності й організовувати діяльність колективу.
Інформаційно-пояснювальнафункція діяльності вчителя спричинена базуванням навчання і виховання наінформаційних процесах. Оволодіння знаннями, світоглядними і морально-етичнимиідеями є найважливішою умовою розвитку і формування особистості учня.Ерудований учитель знає найновіші наукові ідеї і вміє доступно донести їх доучнів.
Комунікативно-стимуляційнафункція педагогічної діяльності пов’язана з великим впливом, що його здійснюєна учнів особистісна чарівність учителя, його моральна культура, вміннявстановлювати і підтримувати доброзичливі відносини.
Аналітико-оціннафункція діяльності вчителя пов’язана з необхідністю аналізувати результатнавчально-виховного процесу, виявляти в ньому позитивні сторони і недоліки,порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями і завданнями, оцінюватиці результати, вносити необхідні корективи в педагогічний процес, вести пошукишляхів його вдосконалення, ширше використовувати передовий педагогічний досвід.
Дослідно-творчафункція педагогічної діяльності має два рівні. Суть першого полягає в творчому застосуваннівідомих педагогічних і методичних ідей у конкретних умовах навчання івиховання. Другий рівень пов’язанийз осмисленням і творчим розвитком того нового, що виходить за межі відомої теорії,певною мірою збагачуючи її [19,132 с.].
Натомість, якзазначають В. Сластьонін, Л. Спірін і А. Щербаков, зазначені функції притаманнівсім видам людської діяльності. Через це, поряд з ними специфічними для професійно-педагогічноїдіяльності вчителя є такі, як інформаційна, виховно-розвивальна, орієнтаційна, мобілізаційнаі дослідницька [28, 88].
Якбуло зазначено вище, престиж педагогічної праці являє собою значущість тих чиінших об’єктів та явищ, як результат співвідносної оцінки членів суспільствавідповідно до прийнятих норм та цінностей, в нашому випадку це значущість самепедагогічної праці. Говорячи про престиж останньої в нашій країні вартозазначити, що рівень достатньо низький, оскільки не подолано вплив негативнихчинників, що спричиняють відплив висококваліфікованих педагогічних працівниківдо інших сфер. З кожним роком стає відчутнішою нестача вчителів, вихователів,майстрів виробничого навчання та інших педагогічних працівників. Професіявчителя втрачає престиж. Існує невідповідність між суспільною роллю ісоціальним статусом педагога [32, 123].
Водночассистема освіти ще позбавлена належної державної підтримки, зокрема у посиленнікадрового потенціалу та поліпшенні фінансування, і насамперед – оплати праціпедагогічних працівників, приведенні її рівня у відповідність до вимогзаконодавства, а також у забезпеченні сучасними навчальними та інформаційнимизасобами, зміцненні матеріально-технічної бази навчальних закладів.
Проаналізувавшипраці вчених теоретиків та практиків педагогіки, ми дійшли висновку, щоосновними функціями педагогічної праці є: діагностична;орієнтаційно-прогностична; конструктивно-проектувальна; організаторська;інформаційно-пояснювальна; комунікативно-стимуляційна; аналітико-оцінна;дослідницько-творча. Що стосується престижу педагогічної праці, то нажаль, нинів нашій країні престиж останньої має низький рівень, що пояснюється низкоюфакторів, які будуть розглянуті нижче.
2.3Критерії ефективності педагогічної праці
Аналізджерел з педагогіки, нажаль не дає відповіді на питання, які критеріїдопомагають визначити чи дійсно педагогічна праця є ефективною, лишень вроботах М.В. Мартинюка та Н.М. Марочко зосереджується увага на результативномута процесуальному критеріях:
— результативний;
— процесуальний.
Упоказниках першого представлені властивості і якості особистості, що формуютьсяу школярів у результаті виховання.
Процесуальнийкритерій включає показники організації учнів, взаємодію школи, сім’ї,представників виробничих і громадських формувань у трудовому вихованню учнівпід час залучення їх до різних видів діяльності.
Показникизорієнтовані на важливі сфери структури особистості: інтелектуальну, емоційну,діяльнісно-практичну.
Отже,розглянемо, які компоненти включає кожен з критеріїв:
І.Критерій результативності включає:
1)інтелектуальні компоненти структури особистості школяра:
а)усвідомлення основної ролі праці в житті і розвитку особистості;
б)прагнення до пізнання традицій свого краю і зв’язків з трудовими традиціямиінших народів із загальнолюдським трудовим досвідом;
в)прагнення пізнати сутність і особливості людини-трудівника, творця матеріальнихі духовних благ на прикладі кращих представників найближчого соціальногооточення;
2)емоційні компоненти:
а)повага до оточуючих;
б)почутті відповідальності за свій вклад у навчально-виховну роботу;
в)емоційно-позитивне ставлення до участі в навчальному процесі;
3)діяльнісно-практичні компоненти:
а)участь в трудових справах;
б)прагнення успішно оволодіти уміннями і навичками трудової діяльності танавчальної роботи;
в)участь в самоуправлінні і організації трудової діяльності.
ІІ.Процесуальний критерій:
а)педагогічна готовність учасників виховної роботи до взаємодії в трудовомувихованню;
б)вміння визначити мету і завдання трудового виховання школярів і застосуванняефективних засобів їх вирішення;
в)осмислення сутності трудового виховання школярів [21, 27].
Вищезазначені критерії дійсно заслуговують на увагу, однак на наш погляд їх вартодещо розширити, тобто розглянути на локальному та глобальному рівнях крізьпризму вчителя та безпосередньо учня, тому ми створили певну систему, якавключає сукупність показників, які відносяться до того чи іншого критерію тасвідчать про те чи дійсно педагогічна праця є ефективною.
Утаблиці 2.1. зосереджено чотири групи показників, які належать до того чиіншого критерію та говорять про ефективність або ж неефективність педагогічноїпраці: процесуально-локальні; процесуально-глобальні; результативно-локальні івідповідно результативно-глобальні.
Таблиця2.1 — Критеріїефективності педагогічної праці
Локальний
Глобальний
вчитель
учень
вчитель/учень
Процесуальний
1) вміння/ невміння зацікавити учнів;
2) компетентність (некомпетентність) вчителя;
3) вміння (невміння) організувати урок (пару);
4) підготовка (відсутність її) до уроків;
5) вміння впроваджувати новітні технології в навчанні;
6) наявність (відсутність досвіду).
1) активна / пасивна участь у обговоренні питань на уроках (парах);
2) здатність (нездатність до засвоєння нового матеріалу;
3) здатність (нездатність до самоорганізації та саморозвитку;
4) активна (пасивна) участь у позаурочній діяльності;
5) здатність приймати інновації та використовувати їх в навчанні
1) використання (невикористання) набутих знань у подальшому професійному, соціальному житті;
2) вміння адаптуватися після виходу з школи (університету) у інших колективах;
3) подальші досягнення в професійному житті (кар’єра).
Результативний
1) оцінка;
2) отримання листів пошани з вищих інстанцій;
3) рівень премій за особливі досягнення;
4) авторитет серед викладачів, учнів;
1) самооцінка;
2) отримання (не тримання) похвальних грамот;
3) рівень стипендії (для студентів)
4) авторитет серед ровесників. Викладачів;
5) рейтинг у групі;
6) отримання диплома з відзнакою
1) економічні:
- рівень ВВП, ВНП;
- рівень інфляції;
- рівень розвитку малого, середнього та великого бізнесу;
- курс валюти на ринку.
2) соціальні:
- рівень безробіття;
- рівень міграції населення;
- рівень заробітної плати.
3) політичні:
- налаштована (організовано) робота в органах вищої влади;
- своєчасне вирішення політичних питань;
4) культурно-освітні:
- рівень розвитку освіти, науки, техніки;
- рівень моральних цінностей;
- участь в конференціях міжнародного масштабу.
5) імідж країни в очах інших держав-сусідів.
На нашпогляд, якщо на локальному рівні показники варто розглядати поокремо крізьпризму вчитель/учень, то глобальний рівень, цього не вимагає, адже саме відтого скільки зусиль та праці було вкладено на локальному рівні зі сторонивчителя та учня, залежить результативність показників на глобальному рівні(рівні країни). В результаті наскільки високі показники локального рівня,залежить успіх на глобальному рівні, а відтак визначається і імідж (престиж)педагогічної праці в очах держав сусідів, що є наслідком попередньо зазначенихпоказників.
Висновкидо другого розділу
Здійснившианаліз наукових праць, під змістом педагогічної праці, варто розуміти взаємовідносинилюдей, результатом яких є сама людина, здатна для подальшого саморозвитку іжиттєтворчості. За своєю сутністю педагогічна праця представляє собою особливийвид соціальної діяльності, що втілюється в навчально-виховному процесі тапередбачає формування і розвиток особистості, а також передачу від старшихпоколінь до молодших накопичених людством культури, досвіду, моральнихцінностей тощо. Специфічними рисами цієї діяльності є те що суб’єктом є якпедагог так і учень, який водночас виступає також об’єктом (предметом)педагогічної праці, оскільки навчально-виховний процес вважається продуктивнимлише за умови поєднання елементів самовиховання і самонавчання учня.
Проаналізувавшипраці вчених теоретиків та практиків педагогіки, ми дійшли висновку, щоосновними функціями педагогічної праці є: діагностична;орієнтаційно-прогностична; конструктивно-проектувальна; організаторська;інформаційно-пояснювальна; комунікативно-стимуляційна; аналітико-оцінна;дослідницько-творча. Варто зазначити, що престиж педагогічної діяльності внашій країні завжди був і залишається низьким. Це пояснюється як самимвідношенням влади до осіб, які несуть місію розвивати наступні покоління так і –самих громадян, більшість з яких чомусь нехтують надбаннями які дає школа,інститут чи університет.
Мидійшли висновку, що критерії за якими можна визначити чи була педагогічна працяефективною варто звести до наявність чотирьох груп: процесуально-локальні;процесуально-глобальні; результативно-локальні і відповіднорезультативно-глобальні. На наш погляд, якщо на локальному рівні показникиварто розглядати поокремо крізь призму вчитель/учень, то глобальний рівень, цього не вимагає, адже саме відтого скільки зусиль та праці було вкладено на локальному рівні зі сторонивчителя та учня, залежить результативність показників на глобальному рівні(рівні країни). В результаті наскільки високі показники локального рівня,залежить успіх на глобальному рівні, а відтак визначається і імідж (престиж)педагогічної праці в очах держав сусідів.
3. Праксіологічніаспекти дослідження проблеми престижу та характеру педагогічної праці
3.1. Фактори, що ускладнюють педагогічну працю та знижують їїпрестиж
Все щоіснує в світі має свій початок: колоски пшениці виростають з маленькихзерняток, яйцеклітина перетворюється в зародок з якого згодом виростає людина.Аналогічна ситуація складається і в житті людини, яка починаючи з першого крокута перших слів пізнавати світ, опановувати його таємниці та цікаві особливостіжиття. Спочатку за це все відповідають мама, тато, бабуся чи то дідусь. Далі,функцію виховання та навчання беруть на себе особи, які передають набуті знаннята навички, культуру, цінності та мораль – педагоги. Саме їм належить функціяпіднімати нове покоління, ставити їх на правильний шлях та вкладати в нихнайдорожче, те що може їм в майбутньому принести успіх та досягнення високихвершин.
Оскількинаше дослідження потребує з’ясувати фактори, які ускладнюють педагогічну працю,тому виходячи з критеріїв, зазначених вище можна говорити про наступні:політичні, економічні, соціальні та психологічні.
Якзазначалося вище позиція країни, її розвиток та імідж в очах іншихдержав-сусідів, залежить від рівня інтелектуально-розвиненої нації, який в своючергу залежить від компетентності, зусиль вчителя та наполегливості учня.
Говорячипро соціальний фактор, варто зазначити, що він впливає перш за все на положеннясім’ї дитини. Вищенами було зазначено показники, які включає цей фактор, серед яких заробітнаплата, рівень безробіття, який безпосередньо впливає на рівень міграціїнаселення. Тобто, якщо батьки дитини недостатньо заробляють для того, щобутримати себе та членів сім’ї, вони змушені мігрувати в пошуках кращого життя. Це в своючергу залишає психологічні наслідки на дитині, оскільки вона залишається безнагляду, а тому, часто помічається тенденція, що рівень прагнення тастаранності таких дітей до навчання знижується, що залишає відбиток наподальших її успіхах.
Фактично,всі показники результативно-глобалього рівня між собою взаємопов’язані, і впливаютьодин на одного. Так наприклад від політичних умов, які відбуваються в країнізалежать як соціальні так і економічні показники.
Економічнідосягнення країни залежать від того наскільки є обізнаною нація і як вонавідповідно використовує набуті знання у своїй практичній діяльності. Хоча тутзнову ж таки, має вплив політичний фактор, адже якщо влада не може забезпечитинаселення робочими місцями (соціальний фактор), то відповідно економічніпоказники матимуть низький рівень.
Вартозазначити, що вище розглянуті результативно-глобальні показники, залежать відлокально-процесуальних, локально-результативних та глобально-процесуальних, проякі піде мова нижче.
Неварто забувати, що рівень компетентності вчителів, їх вміння подати матеріал тазацікавити учнів впливає на сам результат. Особливо, коли перехід доінформаційного суспільства, де домінують інформаційні технології вимагає відвчителів неабиякої обізнаності. Тому їх низький рівень не дає можливостіповноцінно розвивати нову особистість.
Важливоює також проблема поліпшення культурологічної, мовної (з української таіноземних мов), психолого-педагогічної, методичної, практичної підготовкивчителів.
Оскількинаше дослідження потребує також з’ясуватифактори, які знижують рівень престижу, тому зсередимо увагу на їх розгляді. Ми вже зазначали, що педагог робить значний вплив наформування особистості учня і вихованця, яке відбувається саме в дитячі роки.На жаль, в сучасному суспільстві професія педагога, або як в суспільствізвиклися говорити вчитель, не є престижною. Явне протиріччя між думками про«ідеальну роль» вчителя і реальним престижем професії пояснюється соціальнимичинниками.
Першза все, в суспільстві домінує стереотипне уявлення про так званих «бюджетнків».Фактично з усіх можливих джерел лунає інформація про те, що вчителі цесоціальні аутсайдери, які обділені увагою держави, а також позбавленіможливості достатньо заробляти.
Другимважливим фактором, який залишає відбиток на престижі професії є 90-і роки, коливчителі разом зі всім населенням опинилися в абсолютно нових обставинах іповинні були шукати способи адаптації до них. Склалося так, що в цих умовахвони втратили авторитет, який в радянські часи дозволяв «навчати життю» якучнів і вихованців, так і їхніх батьків. Тому про вчителів, які не зумілиадаптуватись до нових умов привела до того, що в суспільстві закріпилосяуявлення: «як вони можуть навчити жити добре, якщо самі живуть погано».
Вартозазначити, що тут також має місце економічний фактор. Він розкривається як вдосягненнях (показниках), які має країна на мікрорівні (рентабельністьпідприємств), так і на макрорівні (ВВП, ВНП, рівень інфляції тощт). Можевиникнути питання, чому саме на цих факторах ми зупинились, так от справа втому, що саме від рівня знань який передають педагоги своїм вихованцям та учнямзалежить подальший розвиток особистості як в професійному так і в особистісномурозвитку. Відповідно рівень набутих знань визначає загальну компетентність утих чи інших питаннях. Тому працюючи в організаціях, на підприємствах людинавикористовує набуті знання і якщо дійсно цей рівень є високим це будевідображатися на її ефективності та продуктивності від реалізованої роботи, аце в свою чергу відображатиметься на загальних показниках організації.Відповідно навпаки, якщо рівень обізнаності низький, то і показники будутьневисокі. Престиж в очах інших країн, які співпрацюють з нами нажаль знижується,а це призводить до того, що з кожним роком все менше абітурієнтів подаєдокументи на спеціалізації, що свідчать про педагогічну діяльність. Тому вжецим визначається імідж педагога в очах інших держа-сусідів.
Не меншважливий чинник – соціальний. Матеріальне становище вчителів – надзвичайногостра і найбільш значима проблема, що вимагає рішення на державному рівні. Утой же час, з точки зору майбутнього країни і міста, набагато важливіше, хто ічому вчить наших дітей, наскільки авторитетні педагоги і якою мірою вони можутьдопомогти своїм учням підготуватися до повноцінного дорослого життя. Не разможна помітити тенденцію, що обізнані люди змушені в пошуках повернення хочякоїсь частини затрачених на себе інвестицій їхати за кордон.
Величезнакількість факторів, які знижують престиж педагогічної діяльності, є наслідкомполітичних потрясінь.
Якбачимо, всі фактори, які знижують ефективність педагогічної праці можна звестидо соціальних, економічних та політичних. Що ж стосується факторів, якізнижують рівень престижу останньої, то тут варто до всіх попередніх додатистереотипи, які склалися в суспільстві.
3.2 Рекомендації з оптимізації педагогічної праці та підвищенняїї престижу
В попередніх завданняхпоставлених перед нами, було проаналізовано не тільки зміст, сутність функціїпедагогічної праці, але і з’ясовано критерії, які допомагають визначитиефективність останньої та виокремлено фактори, які ускладнюють процес вихованняат знижують престиж останньої.
Відштовхуючись відпопередньо вказаних факторів спробуємо зазначити деякі рекомендації, якідопоможуть збільшити рівень ефективності педагогічної діяльності та відповіднопідвищити престиж останньої.
- по-перше, вчителі(педагоги) повинні постійно самовдосконалюватись та розвиватись, тобтопідвищувати рівень своєї компетентності;
- необхідна фінансовапідтримка з боку держави;
- для того, щоб дитинавсебічно розвивалася необхідно позбутися одностороннього підходу до навчання,тобто необхідно використовувати досвід так званих «розширених шкіл», які є популярними в країнах ЗахідноїЄвропи. Це школи, де діти мали б змогу знаходитись до початку навчання івідповідно після нього;
- оскільки діти зпроблемних сімей або діти з девіантною поведінкою потребують особливої уваги,тому доречно залучати таких спеціалістів як соціальний працівник або шкільнийпсихолог;
- також варто зазначитищо для повноцінного розвитку особистості, необхідною умовою є використання упрактичні діяльності різних форм і методів роботи, серед яких польові маршрутиі стежки,
творча драма, сторітелінг, портфоліо тощо;
- необхідною умовою єврахування емоційно-вольової спрямованості кожного учня;
- окрім цього у виховнушкільну систему України
варто окремі положення екологічного, трудового та релігійного виховання, якіуспішно застосовуються в британських школах;
- оскільки педагогічнапраця, являє собою двохсторонній процес, тому необхідно докладати зусилля нетільки вчителю, однак повинна бути присутня наполегливість учнів;
- для формування всебічноповноцінної особистості необхідно залучати громадські організації та сім’ю;
- забезпечувати школуновітніми технологіями (комп’ютеризація навчальних закладів, інформатизаціянавчально-виховного процесу;
- необхідно вдосконалитимеханізм цільової підготовки вчителів, насамперед гостродефіцитнихспеціальностей, та їх працевлаштування як у міській, так і в сільськіймісцевості.
Для підвищення рівня ж престижу необхідною умовою є:
- популяризація професіїза рахунок державних коштів;
- необхідно надатипедагогам статус державного службовця;
- вчителі мають займатисясамоосвітою, опановувати передові технології викладання;
- підвищити заробітнуплату працівникам освітньої галузі, зробивши її більшою за середню зарплату покраїні;
- зменшити пенсійний вік;
Отже, нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізаціїпедагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема дляпочатку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а такожпідвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогупрацювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.
Окрім цього у виховній системі України можуть бутивпроваджені окремі положення екологічного, трудового та релігійного виховання, які успішно застосовуються вбританських школах. Це значно полегшило б роботу класних керівників та вчителів-предметників,які працюють у вітчизняних школах.
Висновки до третього розділу
Якбачимо, всі фактори, які знижують ефективність педагогічної праці можна звестидо соціальних, економічних, політичних та психологічних. Що ж стосуєтьсяфакторів, які знижують рівень престижу останньої, то тут варто до всіхпопередніх додати стереотипи, які склалися в суспільстві.
Нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізаціїпедагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема дляпочатку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а такожпідвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогупрацювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.
Висновки
Такимчином, здійснивши аналіз наукової літератури, можна говорити, що з кожним новимперіодом в історії людства, розпочинаючи з первіснообщинного ладу і до нашихднів, – педагогічна праця, була і залишається важливим атрибутом суспільства тасуб’єкти якої реалізують дві найважливіші функції: навчання та виховання.
Впроцесі дослідження, нами використано інструментарій, який включає підходи,принципи та методи. У всьому дослідженні домінував системний підхід, а такожтакі принципи як принцип сходження від абстрактного до конкретного, принципсистемності та принцип всеоглядності. Що стосується методів, то дослідженняпрестижу та характеру педагогічної праці потребувало таких теоретичних методівяк історичний метод, метод аналізу, метод класифікації, абстракції,узагальнення, ідеалізації та аксіоматичний метод.
Аналізнаукових джерел, дав змогу уточнити поняття «престиж та характер педагогічноїпраці», під яким ми розуміли – значимість, важливість та характерні рисиособливого виду соціальної діяльності, що за своєю сутністю передбачаєпередачу знань та досвіду від старшого покоління до покоління, яке тількиопановує цей цікавий та непередбачуваний світ.
Здійснившианаліз наукових праць, необхідно зазначити, що під змістом педагогічної праці,варто розуміти взаємовідносини людей, результатом яких є сама людина, здатнадля подальшого саморозвитку і життєтворчості. За своєю сутністю педагогічнапраця представляє собою особливий вид соціальної діяльності, що втілюється внавчально-виховному процесі та передбачає формування і розвиток особистості, атакож передачу від старших поколінь до молодших накопичених людством культури,досвіду, моральних цінностей тощо. Своєрідність педагогічної професії полягає ів тому, що вона за своєю природою має гуманістичний, колективний і творчийхарактер. Специфічними рисами цієї діяльності є те що суб’єктом є як педагогтак і учень, який водночас виступає також об’єктом (предметом) педагогічноїпраці, оскільки навчально-виховний процес вважається продуктивним лише за умовипоєднання елементів самовиховання і самонавчання учня.
Проаналізувавшипраці вчених теоретиків та практиків педагогіки, ми дійшли висновку, щоосновними функціями педагогічної праці є: діагностична;орієнтаційно-прогностична; конструктивно-проектувальна; організаторська;інформаційно-пояснювальна; комунікативно-стимуляційна; аналітико-оцінна;дослідницько-творча. Варто зазначити, що престиж педагогічної діяльності внашій країні завжди був і залишається низьким. Це пояснюється як самимвідношенням влади до осіб, які несуть місію розвивати наступні покоління так і– самих громадян, більшість з яких чомусь нехтують надбаннями які дає школа,інститут чи університет.
Критеріїза якими можна визначити чи була педагогічна праця ефективною варто звести донаявність чотирьох груп: процесуально-локальні; процесуально-глобальні;результативно-локальні і відповідно результативно-глобальні. На наш погляд,якщо на локальному рівні показники варто розглядати поокремо крізь призмувчитель/учень, тоглобальний рівень, цього не вимагає, адже саме від того скільки зусиль та працібуло вкладено на локальному рівні зі сторони вчителя та учня, залежитьрезультативність показників на глобальному рівні (рівні країни). В результатінаскільки високі показники локального рівня, залежить успіх на глобальномурівні, а відтак визначається і імідж (престиж) педагогічної праці в очах державсусідів.
Фактори,які знижують ефективність педагогічної праці можна звести до соціальних,економічних, політичних та психологічних. Що ж стосується факторів, якізнижують рівень престижу останньої, то тут варто до всіх попередніх додатистереотипи, які склалися в суспільстві.
Нами надано низку рекомендацій з приводу оптимізаціїпедагогічної праці, а також підвищення рівня престижу останньої. Зокрема дляпочатку, необхідно, надати педагогам статус державного службовця, а такожпідвищити заробітну плату, щоб спеціалісти з педагогічного напряму мали змогупрацювати у власній країні, а не мігрувати за кордон у пошуках кращого життя.