Формування у молодших школярів навичок швидкочитання як засобу усвідомленого сприйняття художнього твору

ДИПЛОМНА РОБОТА:
“Формування у молодших школярів навичокшвидкочитання як засобу усвідомленого сприйняття художнього твору"

Зміст
Вступ
Розділ І. Формування навичок читання якпсихолого-педагогічна проблема
1.1 Психолого-педагогічні особливості процесу формування удітей навички читання
1.2 Вироблення якісних ознак читання як основне завданняуроків читання у початковій школі
1.3 Шляхи формування та удосконалення навички читання
1.4 Формування швидкого й свідомого читання як засобууспішного навчання дитини в школі
2.1 Формування навички швидкого читання як основиусвідомленого сприйняття художнього твору. Методика формування навички швидкочитання в сучасній початковій школі
2.2 Відбір вправ з удосконалення навички швидкочитання таефективність їх застосування
2.3 Організація та зміст експериментального дослідження
Висновки
Вступ
Мовлення є засобом спілкування між людьми. Писемнемовлення стало додатковим засобом людських стосунків. Після того як людивинайшли друкарський верстат, то відкриття, всі досягнення людського розумустали швидше розповсюджуватись, ніж раніше, коли книги переписували від руки. Якбив руках людей не було книг, суспільство не могло б так швидко розвиватись, якце ми спостерігаємо тепер.
Книга в житті людини має надзвичайно великезначення. Вона є джерелом знання.
З книги письменна людина дістає знання,створені людством протягом довгої його попередньої історії. Узагальнюючибагатогранний досвід своєї виробничої і культурної діяльності, людина здопомогою книги передає цей досвід наступним поколінням. З книг людинадізнається про великі відкриття і винаходи, про боротьбу людини з природою ізавоювання влади над нею. Книга дає не тільки знання, а й сприяє вихованнюповноцінної, всебічно розвиненої людини.
Школа і вчитель виховують у дітей любов докниги, до друкованого слова, навчають учнів читати книгу, користуватися нею.
Прищепити любов до читання — це значитьпереконати дитину у необхідності дружити з книгою, відчувати її корисність уповсякденному житті як неоціненного джерела знань та засобу спілкування міжлюдьми. У процесі роботи над книгою учні повинні пройнятися розумінням книги яквеличезної сили, здатної впливати на розум і емоції людини.
М. Горький писав: «Любіть книгу — джерелознань: вона полегшить вам життя, по-дружньому допоможе вам розібратись встрокатій і бурхливій плутанині думок, почуттів, подій, вона навчить васповажати людину і самого себе, вона окриляє розум і серце почуттям любові досвіту, до людини» [9, с.87].
Ідея сказаного — у підкресленні благотворноговпливу книги на формування позитивних рис особистості. Дію цього впливу уповній мірі слід використати на уроках читання. Для цього є всі можливості. Читаннякниг відкриває кожній людині світ незвіданого, незнаного, таємничого. Унайбільшій мірі це стосується дітей. Учні початкових класів прилучаються доцього світу передусім на уроках читання, які задовольняють освітню метунавчання молодших школярів.
Ефективний процес читання неможливий безвироблення в учнів навичок правильного, виразного, швидкого та свідомогочитання, які формуються на уроках класного і позакласного читання.
Проблема формування навички читання завждибула і є актуальною, детально дослідженою як в психолого-педагогічному так і вметодичному плані.
Психолого-педагогічні засади проблеми буливстановлені Т. Єгоровим, О. Леонтьєвим, М. Жинкіним.
В методичній літературі розроблена достатньоповна характеристика навички читання Н.А. Щербаковою, Є.А. Адамовичем, К.Т. Полєкіним,В.Г. Горець, М. Яковлєвою, а також В.О. Остроюрським, З.А. Агейкіною, А.А. Горбуновою,Є. Є. Руновою.
Однак процес формування навички швидкочитанняяк засобу усвідомленого сприйняття змісту твору залишався поза увагоюдослідження вчених і методистів як в ХІХ — ХХ, так і в ХХІ столітті. Цеобумовлює актуальність досліджуваної нами проблеми, тема якої «Формуванняу молодших школярів навичок швидкочитання як засобу усвідомленого сприйняттяхудожнього твору».
Об’єктом дослідження є процес формування навичокчитання, а предметом — процес удосконалення навички швидкочитання як засобуусвідомленого сприйняття художнього твору.
На сучасному уроці читання вчитель маєформувати в учнів правильне, свідоме, виразне читання з відповідною для кожноговіку швидкістю. У ході опрацювання тексту належний рівень сформованості цихумінь у дітей забезпечувати важко. Тому мета роботи — дібрати тасистематизувати вправи, спрямовані на формування ефективної навичкишвидкочитання, обґрунтування умов для її впровадження та розробка методичнихпідходів та шляхів успішного формування та удосконалення навички читання.
Гіпотезою дипломного дослідження є: процесформування навички швидкочитання в початковій школі буде ефективнішим, якщо вінґрунтується на системі спеціально відібраних вправ, що сприяють усвідомленомусприйняттю художнього тексту, а також за умови їх систематичного тапослідовного використання на уроках читання.
Завдання дипломної роботи:
проаналізувати та узагальнити досліджувану проблемув психолого-педагогічній літературі;
з’ясувати методологічну основу процесуформування навички швидкого читання;
обґрунтувати та відібрати вправи, що сприяютьуспішному виробленню даної навички;
вивчити ефективність авторських пропозицій.
Методологічну основу дипломної роботи становлять:
загальнометодичні закономірності формуваннянавички швидкочитання;
передовий педагогічний досвід; сучасні науковірозробки з даної проблеми;
педагогічна спадщина з досліджуваної проблеми.
Методами дослідження, які були застосовані упроцесі написання дипломного дослідження є:
аналіз психолого-педагогічної теорії,методичної літератури;
вивчення передового педагогічного досвіду;
педагогічний експеримент;
спостереження;
методи математичної та статистичної обробкиконтрольних зрізів;
методи теоретичного узагальнення.
Наукова новизна даної проблеми полягає увідборі та систематизації методичних засобів удосконалення навичкишвидкочитання як засобу усвідомленого сприйняття літературного твору, оскількиокреслена проблема ніколи не була об’єктом дослідження вчених і методистів.
Практичне значення роботи полягає у тому, що завдякиефективному формуванню навички швидкочитання можливе не лише усвідомленесприйняття змісту тексту, але й те, що учні, добре володіючи навичкоюшвидкочитання, успішно навчатимуться в школі.
Реалізація мети і завдань дослідженняпредставлена у змісті роботи, який складається з двох розділів та семипараграфів.
У вступі з’ясовується актуальністьдослідження, окреслюється науковий апарат, аналізуються роботи вчених з даноїпроблеми, представлено теоретичне і практичне значення дослідження.
У І розділі «Формування навичок читанняяк психолого-педагогічна проблема» з’ясовуються питанняпсихолого-педагогічних основ досліджуваної проблеми, дається характеристикаосновних понять використаних у дослідженні. Цей розділ складається з чотирьохпитань, кожне з яких висвітлює певні теоретичні положення проблеми.
У ІІ розділі «Формування навички швидкогочитання як основи усвідомленого сприйняття художнього твору» аналізуєтьсямасова практика вчителів в сучасній початковій школі; розкриваються підходи до формуваннянавички швидкочитання деяких методистів; представлено систему вправ, що сприяєефективному формуванню навички швидкого читання; описано зміст та організаціюекспериментального дослідження, яке проводилося в 2004-2006 навчальному році набазі Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Підгаєцького районуТернопільської області; аналізується результативність дослідження.
Ефективність отриманих результатівпредставлена в таблицях і показана у відсотках (%).
Висновки містять узагальнення поглядів ученихщодо даної проблеми і конкретні положення щодо результативності проведеногодослідження та визначення подальших шляхів вивчення даної проблеми у взаємозв’язкуз процесом формування інших навичок читання.
Після висновків подано список використаноїлітератури та додатки.
Значного розповсюдження і застосування упрактиці масової школи набули системи вправ для формування навичкишвидкочитання І.Т. Федоренка, В.М. Зайцева та комплекс вправ для формуванняправильного свідомого, виразного та швидкого читання Б.В. Дсенги. Саме ціметодичні рекомендації та системи вправ складають основу експериментальноїроботи.
Про важливість швидкого читання В.О. Сухомлинськийписав: «Читання — це віконце в світ, найважливіший інструмент навчання,воно має бути вільним, швидким — лише тоді цей інструмент буде готовий до дії»[48, с.133].
Якою стане в майбутньому сьогоднішня юналюдина — важливе моральне, політичне, економічне завдання нашого суспільства. Ролькниги в цьому процесі важко переоцінити.
Всім давно відомо, що знання, фантазія, логікадумки і міркувань, любов до рідної мови, уміння зв’язно, логічно й образнорозповідати виховуються читанням. Дитяча художня книга — це особливий світ,який юний читач осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла вйого життя якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги,зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо.
Від учителя початкових класів значною міроюзалежить, чи полюблять діти читання або залишаться байдужими до літератури, чистануть вони друзями книги і постійними її читачами, таким чином здобуваючишироту кругозору, міцні знання, чи знайдуть самих себе.
Розділ І. Формування навичок читанняяк психолого-педагогічна проблема1.1 Психолого-педагогічні особливостіпроцесу формування у дітей навички читання
Одне з провідних місць у формуванніособистості належить читанню. Адже саме читання є невичерпним джерелом знань,духовного, емоційного, розумового розвитку людини. Тому навчання дітей читати,формування в них стійкого інтересу до цього виду діяльності було і залишаєтьсяважливим завданням початкової школи. Для його успішного розв’язання вчителюнеобхідно чітко усвідомлювати психологічні особливості цього процесу.
За своєю природою читання — один із видівмовленнєвої діяльності, разом із слуханням, говорінням, письмом. Психолог Т. Г Єгороврозглядав читання як вид діяльності, для якого характерні дві взаємопов’язаністорони: одна з них «виражається у рухах очей та рухах органів артикуляції»,інша — в рухах думок, почуттів та намірів читця, викликаних змістом тексту. Вміру оволодіння учнями процесом читання відбувається більше зближення, кращавзаємодія між вказаними компонентами. «Кінцевим завданням розвитку навичкичитання, — пише Т. Г Єгоров, — є досягнення такого синтезу між всіма сторонамипроцесу читання, яким характеризується читання досвідченого читця… Чимгнучкіший синтез між процесом осмислення і тим, що називається навичкою вчитанні, тим досконаліше протікає читання, тим воно точніше та виразніше».
Структурна організація мовленнєвої діяльності,як і будь-якої іншої, відповідно до теорії О. Леонтьєва, характеризуєтьсятрифазністю — це мотиваційна, орієнтовно-дослідницька і виконавча фази.
Перша з них реалізується складним взаємозв’язкомпотреб, мотивів і мети дії. Основним джерелом діяльності тут є потреба. Длявсіх видів мовленнєвої діяльності — це комунікативно-пізнавальна потреба. Томумотивом читання може бути спілкування з тим чи іншим автором, книгою, одержаннясистематично насолоди чи пізнавального впливу тощо. Метою ж читання є вилученняінформації, відтворення чужої думки за допомогою писемного тексту.
Друга фаза — орієнтовно-дослідницька — передбачає вибір засобів і способів здійснення мовленнєвої діяльності. Учитанні вона спрямована на пошук необхідної книги, тексту, визначення того,яким видом читання (вголос чи мовчки) варто скористатися у певній ситуації тощо.
Третя фаза — виконавча — передбачає одержаннярезультату в досягненні поставленої мети. Для читання це усвідомлення зміступрочитаного. Це означає, що читачеві для проникнення в смисл тексту, поданого впевній мовній формі, заданій автором, необхідно видобути з пам’яті й структури,у яких оформлений цей задум, оскільки, на думку М. Жинкіна, «кожнийсприймає мовлення у своїх власних словах».
Однак слід мати на увазі, що читання — цескладний, багатоаспектний процес опосередкованого — через письмовий текст — спілкування, який полягає у декодуванні графічних знаків в усне мовлення (сприйняттяграфічної форми слова, трансформування її у звукову, тобто промовляння слів поскладах чи цілих слів, залежно від рівня оволодіння технікою читання) ірозумінні змісту прочитаного (слова — словосполучення — речення — тексту). Цеозначає, що розраховувати на повноцінне спілкування читача з автором під часчитання можна лише за умов досягнення синтезу між сприйняттям, вимовою іосмисленням змісту тексту. Особливість початкового стану навчання читанняполягає в тому, що засвоєння прочитаного здійснюється вже тоді, коли ще несформована техніка читання, а осмислення ускладнюється недосконалістю усногомовлення дитини. Тому досягнення синтезу між окремими сторонами процесу читання(технікою і розумінням), що забезпечує його точність, швидкість, виразність, єнайважливішою метою навчання, реалізація якої здійснюється поетапно.
Основні етапи процесу формування навичкичитання були встановлені психологами у 40-50 — х роках ХХ сторіччя.
Т. Єгоров виділяє аналітичний етап — опануваннячастин цілого, синтетичний етап — виникнення і становлення цілісної структуридії — і етап автоматизації — уточнення і закріплення зв’язків, сформованих вучнів на перших двох етапах оволодіння навичкою читання.
Перший, аналітичний, етап припадає на періоднавчання грамоти й характеризується складо-літерним аналізом і читанням слів поскладах, що дає змогу виділити два специфічних ступені: перший, пов’язаний зоволодінням буквеними позначками і поєднанням букв заний з опануванням складупоєднанням складів у слова.
Основні завдання, що стоять перед учнями наступені оволодіння мовленнєво-звуковими позначками: насамперед навчатисяслухати і правильно виділяти (аналізувати) звуки живого мовлення, що вимагаєвід дітей перебудови слуху й утворення нових фонематичних уявлень, навчитисяпоєднувати (синтезувати) звуко-літери в склади і слова, співвідносити слова іфрази друкованого тексту з відповідними словами і фразами усного мовлення, тобтоправильно розуміти прочитане.
Одиницею читання на цьому ступені формуваннянавички читання є буква. Дитина спочатку засвоює букви і вже потім вчитьсясполучати їх у склади, слова. Тому основні труднощі навчання читання в цей часпов’язані з розпізнаванням букв, злиттям їх у склади, поєднанням складів услова, розумінням прочитаного.
Другий, складо-аналітичний, ступінь опануваннянавички читання характеризується тим, що учні вже досить добре володіютьмовленнєво-звуковими позначками і одиницею читання стає склад. Це суттєвий крокуперед, хоча опанування складу і не знімає зусиль читця під час читання слова вцілому. Слово набуває смислу тільки після усвідомлення всіх його складових елементів,тобто спостерігається значний розрив між процесом сприйняття й осмислюваннямпрочитаного, що впливає на збільшення кількості помилок, зумовлених цимпроцесом. Розуміння відокремлене від читання і йде слідом за ним. Темп читанняуповільнений, проте відзначається його зростання завдяки перечитуванню, щопояснюється двома причинами: по-перше, тим, що прискорюється під впливомвправляння процес упізнавання складів і слів, і, по-друге, тим, що схоплена впершому читанні основна думка твору (тексту) набуває великої детермінуючої силив процесах сприйняття.
Отже, основними труднощами наскладо-аналітичному ступені є відсутність цілісних форм сприйняття інеобхідність читати слова за принципом складання їх частин, відокремленняпроцесів сприйняття й осмислення.
Етап синтетичного читання також неоднорідний. Вінпочинається стадією становлення синтетичних (цілісних) прийомів читання,основна особливість якої полягає в розпізнаванні слова за деякими ознаками: довжиною,конфігурацією букв і їх елементами, що виступають за рядок, тобто сприйняттяокремих слів на цій стадії не викликає особливих ускладнень. Проте синтез упроцесі сприйняття характеризується ще недостатньою зрілістю, оскільки єтруднощі у цілісному сприйнятті словосполучень, речень, частин тексту. Засловами Т. Єгорова, «пояснюється це тим, що на ступені становленнясинтетичних прийомів читання єдність між розумінням тексту й сприйняттям йогографічного складу ще тільки намічається, а не досягає необхідної довершеності,тобто зв’язок між зоровим аналізатором і мовленнєво-руховим знаходиться ще устадії становлення» [14, с.214]. Темп читання значно зростає, розумінняполіпшується. Зменшується кількість помилок сприйняття, проте збільшуєтьсячисло помилок розуміння, пов’язаних із прагненням спиратися на змістовуздогадку.
Тому успіх навчання на стадії становленнясинтетичних прийомів читання значною мірою визначається уміннями швидко «впізнаватислова в обличчя», тобто чітко виділяти їх характерні ознаки; зосереджуватизусилля на встановленні смислових зв’язків між фразами, реченнями, частинамитексту, швидко і точно перевіряти здогадку, що виникає, через сприйняттятексту, спираючись на зміст прочитаного.
Етап синтетичного читання, основними проявамиякого є інтонаційне поєднання речень, контекстне читання, пов’язані іззавершенням процесу аналізу й синтезу графічних елементів тексту відповідно доїх вимови, Т. Єгоров відносить на кінець навчання в початковій школі і вказуєна можливість його подальшого безмежного вдосконалення шляхом розвиткувиразності. Основне завдання — розуміння прочитаного — розв’язується теперзавдяки цілісним процесам сприйняття, які вже не викликають труднощів у читця,і вся його увага спрямовується на осмислення змісту. Темп читання на цьомуступені розвитку продовжує зростати. Помилки, що мають місце під час читання (пропуски,заміни, додавання) не порушують логіки розповіді, повторне читанняспрямовується насамперед на виправлення інтонаційного аналізу й синтезу. Надумку Т. Єгорова, досягнення ступеня синтетичного читання в процесі навчання єважливою передумовою виникнення до читання як діяльності.
У зв’язку з цим досить актуальним є питанняпро необхідність скорочення термінів формування навички і досягнення в їїрозвитку етапу синтетичного читання не пізніше середини навчання в початковійшколі, щоб забезпечити цілеспрямоване керівництво цим процесом і зміцнитиінтерес до даного виду мовленнєвої діяльності.
Розв’язання цієї проблеми стає можливим затаких умов.
Навчання дітей читати має відбуватися вєдності з опануванням і вдосконаленням інших видів мовленнєвої діяльності (слухання,говоріння, письма). Опора читання на різні види мовленнєвої діяльності розширюєможливості читця і створює умови для формування в нього у взаємозв’язкукультури мовлення і читання:
враховуючи те, що учень на початкових етапахнавчання легше розуміє текст, почутий у виконанні дорослого, ніж прочитанийсамостійно, з метою формування позитивної мотивації до роботи з книгоюнеобхідно, починаючи з першого класу, передбачити на уроках читання організаціюслухання різноманітних текстів. Воно має поєднуватись з самостійним читаннямучнів. Дитина в процесі слухання художніх творів повинна навчитисяорієнтуватися в темі та змісті тексту, виражати свої судження щодо прослуханогоз тим, щоб надалі здійснювати подібну роботу під час самостійного читання. Зцією метою в класі має бути створене необхідне книжкове середовище, яке дало бзмогу розширити уявлення дітей про жанрову і тематичну розмаїтість літератури,формувало б у них прагнення до активного спілкування з книгою та її автором;
навчання читати має спиратися на розвитокактивного усного мовлення учнів. Рівень розвитку усного мовлення, багатство ірозмаїття словникового запасу мають першорядне значення для розуміння зміступрочитаного. За допомогою усного мовлення напрацьовується виразне читання, вонотакож використовується для передачі змісту тексту і його обговорення. Тому длядосягнення успіхів у навчанні читання вчителю необхідно забезпечити належнийрівень розвитку в учнів навички говоріння.
Розвиток читацьких навичок молодших школярівмає відбуватися на основі виділення і усвідомлення вчителем таких основнихнапрямів роботи:
формування у дітей здатності до естетичногосприйняття літератури;
набуття учнями вмінь кваліфіковано здійснюватичитацьку діяльність.
Реалізація другого напряму забезпечуєтьсяпередусім удосконаленням технічної сторони навички читання, яка охоплює спосіб,темп, правильність, свідомість, виразність читання.
Подолання технічних труднощів у набуттінавички читання повинно здійснюватись на основі систематичного використанняспеціальних вправ і текстів прикладного характеру, які б дали змогу учнямвправлятися у подоланні труднощів початкового етапу освоєння техніки. Цедопоможе досягти такого рівня читання, який дає змогу читачеві одержатизадоволення від здійснюваної діяльності. З цією метою варто поряд з навчальнимихрестоматіями використовувати існуючі навчальні посібники, спрямовані навдосконалення навичок читання, або пропонувати учням для опрацювання спеціальнодібрані вправи з урахуванням індивідуальних труднощів, які відчувають діти напевному етапі формування механізму читання. Для організації такої роботи слідвиділяти певний час на уроці читання або передбачати проведення окремих уроків,спрямованих на вдосконалення техніки читання.
Читання взагалі буває двох видів: читаннявголос і читання мовчки (про себе). Яку ж роль мають відігравати у навчанні цірізновиди читання?
Як одне, так і друге читання має великезначення і в навчанні в житті людини.
Обидва види читання мають певні особливості,кожен з цих видів має властиву йому перевагу, а тому недооцінювати будь-який зних або надавати перевагу якомусь видові читання в практиці початкової школибуде в однаковій мірі неправильним.
У чому ж полягають особливості кожного з видівчитання?
1) Голосне читання є основним засобом, щобвзагалі навчитися читати, стати письменною людиною.
2) Воно сприяє розвиткові живої усної мови,виховує вміння говорити правильно, виразно.
3) Читання вголос дає можливість учням ізрозвиненою більше слуховою пам’яттю краще запам’ятати читаний матеріал.
4) При голосному читанні вчитель маєможливість виявити і перевірити уміння учнів правильно читати.
5) Голосне читання запобігає виробленнюшкідливої звички читати не весь текст, а тільки дещо з нього, задовольняючись ззагальної орієнтації в прочитаному, замість глибокого засвоєння його; отже,привчає до уважнішого і вдумливішого читання.
6) Таке читання необхідно для слухання йогоіншими (виступи, доповіді, художнє читання і ін.).
7) Є ряд творів (вірші, байки, загадки, казки),що розраховані тільки на голосне читання і дістають своє смислове і зовнішнєоформлення тільки при читанні вголос.
8) Читаючи вголос, учитель дає учням зразкиправильного, виразного читання.
Треба сказати, що при читанні вголос ми робимоскладнішу роботу, ніж при мовчазному читанні, бо витрачаємо енергію на вимову,на слухання.
Читаючи вголос, учень витрачає енергію й увагуна самий процес читання. Він пильнує за тим, щоб не помилитися при читанні,правильно вимовити слова, відтворити інтонацію, і це приковує до себе увагуучня часом в більшій мірі, ніж зміст. Спостереження над практикою читання учнівпочаткової школи вголос і мовчки доводять, що учні І-ІІ класів читають про себеповільніше, ніш вголос.
Розуміння читаного про себе в молодших класахпочаткової школи нижче, ніж при читанні вголос. Учні ІІІ-ІV класів, навпаки,мовчки читають швидше, ніж вголос.
Розуміння читаного при мовчазному читанні вІІІ-ІV класах поступово підвищується. Звідси цілком природно, що доросла людиначитає здебільшого мовчки, бо таке читання дорослої (грамотної) людиниекономніше, продуктивніше, ніж читання вголос, і мовчки — повинно бути свідомим.
Сприймання і усвідомлення читаноговідбувається через зір, слух і моторність, а тому нерідко можна спостерігати,що не лише учні початкової школи, а й восьмирічної, а часто й середньої,готуючи домашні завдання, читають вголос, а не мовчки, бо саме через такечитання учень не лише усвідомить матеріал для себе, а й краще підготує себе довідповіді уроку перед класом, перед учителем.
Отже, обидва види читання мають навчальнуцінність. Тому треба розвивати в учнів навички як читання вголос, так і читаннямовчки.
У І-ІІ класах повинно переважати голоснечитання, але поруч з голосним читанням з другого півріччя в І класі поступовослід запроваджувати і читання мовчки. Так само, як при читанні вголос, мовчазнечитання вимагає системи певних методичних прийомів та вправ.
В практиці початкової школи мають місце такінайголовніші недоліки при мовчазному читанні:
1) перед читанням не дається певних завданьучням, а тому учні не знають мети мовчазного читання;
2) не дається вказівок учням, як читати (учительне реагує на рух губами, язиком під час читання мовчки, що затримує розвитокмовчазного читання);
3) після мовчазного читання не проводитьсяніякої роботи над прочитаним текстом, а тому знижується ступінь свідомогоставлення до тексту в час мовчазного читання;
4) матеріал до читання не обмежується часом, атому в учнів немає стимулу виробляти навички швидкого мовчазного читання.
Вся робота з розвитку навичок мовчазного читанняповинна бути цілеспрямованою і контролюватись. Даючи завдання для мовчазногочитання, учитель ставить перед учнями певні вимоги, визначає час (хто з учнівпрочитав задане, підносить руку).
Щоб читання мовчки було свідомим, учитель даєучням перед читання певне завдання.
Залежно від класу, від розвитку йпідготовленості учнів такі завдання можуть бути найрізноманітніші, наприклад:
1) Знайти в тексті відповідь на дане запитання.
2) Дати відповідь на запитання своїми словами.
3) Прочитати і переказати прочитане.
4) Прочитати і пояснити заголовок статті.
5) Скласти план прочитаного.
6) Поділити оповідання на частини.
7) Дати заголовок кожній частині оповідання.
8) Підібрати малюнки до прочитаного.
9) Знайти і виписати з тексту певні місця.
Перед читанням мовчки треба учнівінструктувати, як саме читати: не рухати губами, язиком, не вимовляти слів про себе,не пропускати жодного слова.
Навчання мовчазного читання в І класі слідпочинати з читання окремих речень, потім абзаців і лише тоді переходити дочитання цілого оповідання.
Мовчазне читання треба чергувати з читаннямвголос. Так, в І-ІІ класах спочатку читає оповідання вчитель вголос, а потімпрочитують учні мовчки. Після цього проводиться розбір прочитаного за завданнямучителя перед мовчазним читанням. Далі учні читають вголос і розбираютьоповідання докладніше.
Читання мовчки особливо необхідне дляпідготовки дітей до позакласного читання.
Розглянемо детальніше ці два різновиди читанняз врахуванням психолого-педагогічних особливостей та у зв’язку із такою якістючитання як швидкість.
Відомо, що дітей спочатку вчать читати вголос.Це шлях, традиційний для нашої школи — в навчанні як рідної, так і другої мови.Хоча світова педагогічна практика знає й інші підходи до розв’язання цієїпроблеми).
Голосне читання має значні переваги. Учительможе контролювати діяльність школяра і вчасно допомагати йому. Це особливокорисно на перших кроків, коли дитина ще вчиться читати склади різних типів,поєднувати їх у слова. Доцільніше це й пізніше, щоб навчитися літературноївимови при читанні, формувати вміння правильно інтонувати речення тощо. Врешті-решт,голосне читання потрібне і для певності, що учень справді працює, а не простосидить втупившись у сторінку.
Це все так. Однак відомо, що людина в життібільше читає мовчки, а не вголос. І школа не може не зважати на це, ігнорувативажливу життєву потребу. Безумовно, багато хто з учителів регулярно застосовуєна уроках читаннямовчки, починаючи відразу після опанування літер. Спочаткувони пропонують дітям прочитати матеріал (ряди слів або невеликий текст) напівголосноабо пошепки, підготуватися до читання вголос. Через деякий час заохочують учнівчитати мовчки, без проговорювання. Та в цілому мовчазне читання ще не набулотакого поширення, якого, безумовно, заслуговує.
Слід зазначити, що ця проблема мало дослідженаметодичною наукою. Питань тут виникає дуже багато, і далеко не на всі з них єпереконливі відповіді. Ось деякі з них: Коли починати застосовувати обидва різновидичитання? Які тексти пропонувати для читання вголос і мовчки — відомі учням чиневідомі? Що і як перевіряти? Які прийоми застосовувати для вдосконаленнянавички? Чи всі прийоми придатні для обох різновидів читання? Продовжити цей ряд,безперечно, може кожний учитель. У пошуках відповідей бодай на частину цихзапитань бажано хоч побіжно проаналізувати особливості читання вголос тамовчки, зіставити їх. Цілком очевидно, що вони мають спільну основу. В обохвипадках треба засвоїти букви, навчитися складати з них нова. Для обох видівчитання важливо знати, що означають слова, як вони поєднуються в реченні, помічатисеред них найбільш важливі для розуміння, вміти стежити за розгортанням думки,сприймати емоційний бік твору. Розрізняються читання вголос і мовчки перш завсе озвучуванням. Перше передбачає промовляння слів тексту — по змозі чітко і залежновід ситуації більш чи менш голосно. Друге (принаймні у хороших, вправних читців)такого промовляння звичайно позбавлене. Працюють очі й мозок, а язик, губи таінші артикуляційні органи залишаються нерухомими. Але такого високого рівнярозвитку навички досягають далеко не всі. Значна частина людей і при мовчазномучитанні ворушить язиком, губами або промовляє пошепки те, що читає. У такомувипадку йдеться про часткове озвучування.
Промовляння слів не охоплює всієї проблеми«озвучування» тексту. Адже цілком необхідно також відповідним чином йогоінтонувати. Так, треба поділити у вимові речення на смислові відрізки — задопомогою пауз та (або) мелодики. Наприклад: О шостій годині ріку мивирушили додому. Треба також уміти підкреслити голосом слова, найбільшсуттєві для змісту, правильно відтворити інтонацію кінця речення та ін.
Тією чи іншою мірою інтонування властиве і длячитання мовчки. Школяр має відчути інтонацію, передбачену автором. Без цьогонеможливе правильне прочитання й розуміння тексту, — зауважував М.І. Жинкін. Алездійснюється це неоднаково на різних стадіях формування навички. Початківець унавчанні мовчазного читання подумки промовляє текст, майже повністю відтворює«в умі» інтонаційні особливості речення. І це зрозуміло: інтонування,хоч і про себе, допомагає краще зрозуміти зміст.
Та з часом ситуація змінюється: збагачуєтьсячитацький досвід школяра, зростає його вправність, а також загальний розумовийрівень. Це дає змогу легше, швидше опановувати текст. Повне інтонування подумкиперестає бути потребою і починає гальмувати процес читання. Багато учнів уже непромовляють про себе, наприклад, питальне речення, щоб за знаком питання вкінці зорієнтуватися у змісті. Такий зв’язок починає діяти автоматично. Хоча вскладних для розуміння випадках і в досвідчених читачів з’являється потребаперечитати текст, інтонуючи його вголос чи подумки. Та це трапляється не накожному кроці, а скоріше як виняток, що підтверджує правило.
Отже, читання мовчки відрізняється від читаннявголос більшим чи меншим обмеженням озвучування. Це зумовлює суттєву різницюміж різновидами читання у швидкості. Розгляньмо спершу високий рівень володіннянавичкою читання. Піклуючись про дітей, що повільно, важко навчаютьсязасвоювати текст, ми часто забуваємо про необхідність керувати розвитком цієїнавички у кращих учнів. А вони мають не менші права на нашу увагу. До того ж,орієнтація на бажаний, високий результат дає можливість краще бачити перспективу,ефективніше навчати читання, школярів з різним рівнем розвитку навички.
Тож якої швидкості читання ми прагнемодосягти, який результат роботи з дітьми вважаємо бажаним? Відповідаючи на цезапитання, будемо пам’ятати про існування двох різновидів читання.
Хорошою швидкістю читання вголос вважаєтьсятака, що відповідає звичайній швидкості усного мовлення людини. Виходить: хтоговорить досить швидко, той і читає уголос швидше, ніж той, хто говоритьповільніше (за умови однакового рівня розвитку інших якостей читання). Хорошоюсередньою швидкістю читання вголос є 100-120 слів за хвилину (а дляуповільнених людей вона може бути і дещо нижчою за цей показник. Див.: АрхиповГ.Б. О влиянии темпа речи на аудирование // Ученые записки МГПИИЯ. — М., 1968.- Т.44).
В школі недоцільно заохочувати дітей, щоб вонизмагалися щодо швидкості читання вголос, ковтаючи закінчення і зливаючи слова усуцільний потік. Коли здібний учень розганяється, показуючи надто високушвидкість читання вголос, слід не підхвалювати, а стримувати його, нагадуватипро ознаки хорошої навички. Школярі мусять знати, що читання вголос здебільшогозвернене до слухачів і має бути на них розраховане. Замало того, щоб читачрозумів текст, — бажано, щоб і слухач міг його зрозуміти. Відповідно йрегулюється швидкість читання.
Іншим має бути ставлення до швидкості читаннямовчки. Тут є лише одне обмеження — розуміння прочитаного. І чим більшашвидкість — при достатньому розумінні — тим краще.
Наша методика ще не володіє даними про резервизростання швидкості читання мовчки у молодших школярів. Контрольні заміри зчитання показали, що окремі третьокласники здатні читати мовчки зі швидкістюблизько 250 слів за хвилину. І розуміння прочитаного невідомого тексту (казки) уних було хорошим.
Отже, принаймні частина молодших школярів можедосягти високого рівня розвитку навички читання мовчки. Треба лише допомогти їм.Зрозуміло, що це найбільш здібні діти, їм вистачить невеликої підтримкидорослих. Ну, а інші?
Особливо ті, хто читає вголос повільніше занорму для відповідного класу (а таких на превеликий жаль, набирається аж 30-40%)?...
Безумовно, проблему доцільно розв’язувати наоснові диференційованій підходу. Деякі школярі вже у 2 класі бувають готовимидо переходу на якісно новий ступінь у навичці читання. Деякі можуть почекати зцим ще рік-два. У всякому разі, учні 3-4 класу повинні знати, що швидкістьчитання мовчки у них має бути швидшою, ніж уголос. Наскільки? Спочатку — «трохивищою», потім — удвоє, а дехто зуміє і ще швидше.
Не треба пояснювати, як важливо при цьомупереконати учнів, що йдеться прочитання-розуміння, а не про швидкістьперескакування з рядка на рядок. Досягається таке усвідомлення всією організацієюроботи, в якій удосконалення техніки читання (зокрема, його швидкості) підпорядкованерозумінню прочитаного. Та, як не прикро, саме вправ на техніку на багатьохуроках бракує.
Якщо брати до уваги не початковий (букварний) період,а наступні етапи навчання (3-4 клас), то можна в цілому визначити загальнеспрямування роботи так. Вголос читають передусім для вдосконалення виразності (чіткість,правильність вимови, осмислене інтонуванні відповідний темп, уміння донестизміст до слухачів). Читання мовчки застосовують для формування вміння самостійносприймати (розуміти) невідомий новий для учнів текст. Звичайно, такі розрізненняне можна абсолютизувати, але загальні принципи бажано уявляти.
Відповідно до цього добирають текст — відомийучням чи невідомий -для роботи на уроці. Для читання вголос звичайновикористовують відомий дітям текст. Працюють за звичною схемою — твір спочатку читаєвчитель, потім школярі. Коли до того чи іншого учня доходить черга, то вінчитає текст, що раз (або й кілька разів) уже звучав у класі. Не таємниця, що і вцьому випадку частина учнів читає далеко не бездоганно. Не можна говорити і проглибоке розуміння твору. Але в будь-якому разі це вже не перша зустріч дитини зтекстом, зміст твору їй відомий.
За таких умов класовод звертає увагувихованців водночас і на усвідомленні прочитаного, і на формування виразногочитання. Тут корисні спеціальні вправи в на вимову слів, інтонування речень. Прицьому бажано якомога ширше використовувати зразок вчителя. Завдання підготуватисядо виразного читання самостійно, як правило, під силу (і то певною мірою) тількиокремим учням. На це слід зважати і при контрольних перевірках: для читаннявголос доцільно пропонувати відомі учням тексти, що опрацьовувались у класіразом з учителем.
Для читання мовчки в різних навчальнихситуаціях можна пропонувати як відомий, так і новий для школярів текст. Коливін уже читаний, обговорений, — то для мовчазного перечитування треба поставитизавдання, що вмотивовують це. Наприклад: знайти відповідь на запитання, дібратиуривок вказаного змісту тощо. «Просте» перечитування відомогоматеріалу без додаткового завдання (лише на швидкість) не є ефективним. Вонопривчає школярів до думки про самодостатність швидкості читання. Крім того,роботу в такому разі неможливо проконтролювати. Коли ж текст для учнів новий, тоосновна увага приділяється розумінню прочитаного. Важливо ретельно підготуватися,щоб робота була посильною для школярів. Після того як вони прочитають (поможливості мовчки) текст, треба перевірити, як вони його зрозуміли. Далівчитель може прочитати твір уголос, щоб показати приклад навички, а потімчитають уголос учні.
Контрольну перевірку читання мовчки можназдійснювати лише на невідомому, новому для учнів творі — інакше перевірка втрачаєсенс. Для такої роботи добирають цікаві, доступні дітям твори, зокрема казки. Контролюпідлягає розуміння прочитаного та швидкість. Ті учні, які ще не вміють читатимовчки, можуть пошепки проговорювати текст, але й вони повинні знати і навітьбути впевненими, що з часом навчаться читати «самими очима».
Учителям, які в цілому погоджуються і такимиміркуваннями, радимо розказати дітям про особливості цих двох різновидів навички,про те, чого і за яких умов можна в них досягти. Розповідь класовода може бути,наприклад, такою:
Читати можна вголос, а можна і мовчки. Читаннявголос частіше буває звернене до когось, до слухача. Скажімо, надійшов лист,якого всі у родині з нетерпінням чекали. Хтось один читає його вголос, іншіуважно слухають. Або таке: старенька бабуся погано розбирає дрібний шрифт, томуонука читає їй свіжу газету. У багатьох сім’ях читають вечорами вголос якусьцікаву книжку. Та хіба перелічити всі випадки в житті, коли доводиться читативголос! І завжди бажано, щоб читання було хорошим, виразним, щоб читач умівзацікавити слухачів. Для цього є дві основні умови: треба самому добре розумітите, що читаєш, і володіти навичками виразного читання.
Буває, що вголос читають лише для себе. Наприклад,улюблені художні твори, особливо вірші, перечитують уголос, вслухаючись у їхнєзвучання, милуючись їхньою красою.
Та все ж людині частіше доводиться читатимовчки. Подивіться на тата, заглибленого в газету, — він читає мовчки. Таксамо, одними очима, пробігає зміст книги хороший читач, шукаючи потрібну йомуназву. Він мовчки перегортає сторінки книги, хоча б і підручника, переглядає їху пошуках потрібного уривка, вправи. Переглядати, шукати очима на сторінці течи інше місце тексту — це теж читання, і воно здійснюється звичайно мовчки.
Чому ж «для себе» частіше читаютьмовчки? Перш за все тому, що так значно швидше. Адже в читанні вголос самаприрода поклала межу для швидкості десь близько 150 слів за хвилину. Дехто можепрочитати і трохи швидше, але то вже треба дуже поспішати. Цього не варторобити, бо зрозуміти таке читання слухачам важко. А в читанні мовчки нашіможливості набагато більші, і треба навчитись користуватися ними. Та слід пам’ятати,що в цій навичці — чи вголос, чи мовчки — головним є хороше розуміння того, щочитається.
Пояснення щодо особливостей читання вголос тамовчки потрібно для того, щоб учні свідомо виконували завдання на вдосконаленнянавички читання. Такі завдання мають бути неодмінно частиною кожного уроку. Одніз них спрямовані на розвиток обох різновидів читання, інші «працюють»лише на один із них. Не розглядаючи тут комплекс подібних видів роботи,підкреслимо лише потребу чітко визначити призначення, мету кожного з них. Замаловстановити, що певна вправа використовується для вдосконалення навички. Обов’язковослід уточнити, про яке читання йдеться — вголос чи мовчки. Невизначеність утакій важливій справі може завдати шкоди. Наведемо зразок прийому роботи щодотого чи іншого різновиду читання.
Розгляньмо так зване читання-гудіння. Цейприйом дедалі більше поширюється. Нагадаємо, в чому його суть: учні водночасчитають напівголосно певний текст. Перевага такої роботи в тому, що всі школярі- хоча б кілька хвилин, але всі — мають можливість вправлятися у читанні. Цілкомочевидно, що в такому разі ущільнюється робота на уроці, збільшується час начитання, який припадає на одного учня.
На жаль, прихильники цього прийому (див., напр.:Зайцев В.Н. Резерви обучения чтению: Методические рекомендации для студентовпедагогических специальностей и учителей школ. — Донецк, 1989. — С.13) непояснюють, з якою конкретною метою він може застосовуватись. А це дуже важливо.Тож проаналізуємо цей прийом з огляду на необхідність формувати обидварізновиди читання — вголос і мовчки. На який з них «працює» читання-гудіння?Передусім на читання вголос. Про читання мовчки, як завжди, ніхто не згадує. Азгадати треба, бо саме воно є у підсумку найголовнішим.
Читання-гудіння доцільно широко застосовуватина першому — букварному — етапі навчання. А далі? Теж варто, але обов’язково зчіткою вимогою, що стосується читання вголос. Наприклад: досягти чистоти увимові скоромовки; прочитати, вправляючись у правильному, виразному інтонуванніпитальних речень; прочитати, роблячи зупинки (паузи) за розміткою тексту та ін.Отже, колективне читання-гудіння дає найбільший ефект як засіб підготовки довиразного читання (вголос).
Бажано, щоб діти не звикли до думки, щосамостійне — це читання напівголосно чи пошепки. А така небезпека надто реальна.Давайте придивимось, як читають «для себе» школярі середніх та йстарших класів. Чи довго доведеться шукати серед них таких, що ворушать губами,шепочуть?.. Добре, якщо це буде лише кожний третій. То може, вони хоч знають процей недолік свого читання, прагнуть його позбутися? Ні, частіше всього незнають, тож і не прагнуть. Бо їх ще в 1 класі навчили «гудіти», апотім так і не сказали, що це спосіб тимчасовий, що бажано позбуватисяпромовляння. Тому ще раз наголосимо: з 2-3 класу важливо привчати школярів (задеякими винятками) читати мовчки, без «гудіння».
Цілком можливо й корисно пояснити учням, щовисока швидкість читанні мовчки несумісна з проговорюванням. Це ж очевидно: той,хто хоч злегка, пошепки промовляє, не може читати швидше, ніж він говорить. Більшетого, встановлено, що й беззвучний «супровід» губами чи язиком по ходучитання теж помітно знижує його швидкість. Меншою мірою ніж справжнє «озвучування»,але теж гальмує.
Потрібно пропонувати дітям спеціальні вправипроти цих вад чи перешкод На перших порах опрацьовують відомий текст. Вчительнагадує про мету роботи і пропонує учням пробігти очима по тексту (абзацу знього), приклавши до вуст пальчик. Цей пальчик «сторожує» губи, а заязиком треба пильнувати подумки, прагнути, щоб він не ворушився, не кидався допомагатиочам. З часом для такої роботи починають добирати нові для дітей тексти з обов’язковоюнаступною перевіркою розуміння.
Ясно, що виконання такого завдання по суті, неможна точно проконтролювати (у тій його частині, що стосується малопомітнихрухів артикуляційних органів). Тому тут багато важить сама чітка постановкапроблеми. Як кажуть: «Хто має вуха — почує!» Адже це сором для нас,коли і дуже здібні діти не знають, що добре, а що погано в читанні, нерозвивають свої здібності належною мірою.
Пропонуючи школярам на уроці читати мовчкиневідомий текст, ми маємо вирішити, скільки часу давати дітям для самостійноїроботи. Численні бесіди з учителями показують, що вони схильні відводити дляцього надміру часу, посилаючись на потребу враховувати можливості школярів, якічитають повільно. Але слід також зважати і на тих, хто читає швидко! Тожособливо слід формувати в учнів належне уявлення про те, якою є бажанашвидкість читання на певному етапі навчання. Тому ми пропонуємо шлях, який даєзмогу врахувати різні сторони проблеми.
Плануючи роботу на уроці, вчитель визначає,який твір чи частину його дати дітям прочитати самостійно. Далі він лічитькількість слів у цій частині і визначає час для роботи за нормою швидкостічитання мовчки для певного класу.
Очевидно, не всі школярі встигнуть за цей часвиконати вказане завдання. І тут є різні можливості продовжити роботу. Одна зних така. Класовод повідомляє, скільки часу пройшло, нагадує норму швидкостічитання і з’ясовує, хто встиг опанувати загаданий обсяг матеріалу. Відзначившиуспіхи цих учнів, він ставить їм 1-2 запитання, щоб упевнитися, що роботавиконана. Запитання бажано формулювати так, щоб на них можна було відповістидуже коротко, одним-двома словами. Далі вчитель з’ясовує, до якого місця дійшлиті діти, які читають повільніше. З цього місця він (або хтось із вихованців) починаєі дочитує вголос до кінця. Після цього здійснюється загальна робота над текстом.
Як бачимо, більшу частину тексту вчительпрочитав уголос. Ніхто з дітей не залишився на півдорозі, всі змогли взяти участьв обговоренні. Але додатково було виділено 2 хв. для інтенсивної самостійної роботи- читання мовчки невідомого тексту. Школярів учили цінувати час, показали їхніможливості здійснювати досить велику роботу за невеликий проміжок часу,формували в них уявлення про норми читання. Отже, розмежування читання вголос тачитання мовчки — не лише важлива, потрібна і досить складна справа. Це ще і захопливезаняття. Воно пожвавлює уроки читання, робить їх цікавими і для учнів, і длявчителя. Якщо ви це знаєте і саме так будуєте уроки, то чудово! Коли ж недооцінювалитакий підхід, то радимо спробувати провести наступний урок читання не зовсімзвичайно! Діти вам будуть вдячні.1.2 Вироблення якісних ознак читанняяк основне завдання уроків читання у початковій школі
Найважливіше завдання початкової школи — навчити дітей учитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. В.Сухомлинський радив учителям початкових класів: «Навчіть усіх дітей читатитак, щоб вони вміли читаючи думати й думаючи читати» [48].
Такого читання навчити непросто. Необхідностворити для дитини сприятливі умови, забезпечити кваліфіковане керівництвонавчанням, основою якого є знання особливостей процесу читання, володінняефективними методами і прийомами.
Завдання читання формулюються так: завданняпредмета читання у початкових класах — формувати, закріплювати, удосконалюватинавички свідомого, правильного, швидкого, виразного читання, розвивати потяг досамостійного читання книг. У ньому тричі вжите слово «читання» ікожного разу воно має значеннєві відтінки, зрозумілі читачеві, а саме: предметчитання ставить за мету виробити в учнів не тільки уміння читати (навичкичитання), а й внутрішнє бажання читати, що є усвідомленням необхідностіспілкування з книжкою, бачити в цьому життєву потребу (самостійне читання).
Щойно сформульовані завдання здійснюються надвох типах уроків читання: класного і позакласного. Структура уроків класного іпозакласного читання різна, але їх навчальна мета одна: удосконалювати навичкичитання і в підсумку сформувати активного читача. Система цих уроків включаєщоденні вправи учнів у читанні під курівництвом учителя і націлює їх насамостійну роботу над книгою це розкриває їм пізнавальні можливості книги ісприяє духовному їх розвиткові. Навчити учнів читати і розуміти читане — завдання, якому підпорядковуються усі уроки читання.
Деякі малодосвідчені вчителі вважають, щоспочатку в молодших (І-ІІ) класах мета читання зводиться до того, щоб навчитичитати правильно, а в ІІІ-ІV класах більше уваги буде відведено виразностічитання, а тоді вже можна домагатися усвідомлення читаного. Буває й так, щовчитель ділить уроки читання на 2 категорії: уроки «техніки» читанняй уроки свідомого, виразного читання.
Такий підхід до організації уроків читанняхибним буде тому, що при розмежуванні, відірваності одної якості читання відіншої буде затримуватись вироблення навичок читання.
Вже довгий час в методиці навчання мови існуєтакий термін, як «якості читання». Їх чотири:
свідомість;
правильність;
виразність;
швидкість.
Ці якості читання і треба виробляти в учнівпочаткових класів. Про це вчитель повинен дбати з першого до останнього рокунавчання дітей в школі.
Охарактеризуємо і зупинимось на особливостях кожноїіз навичок читання.
Найголовнішою якістю читання є свідомечитання, яке забезпечує уміння читати з ясним розумінням тексту, описанихподій, зв’язку між ними й уміння оцінити вчинки дійових осіб. Усе це ґрунтуєтьсяна усвідомленому сприйманні учнями лексичного значення всіх слів, що завдякиграматичній пов’язаності формують думку, виражену реченням. Свідомимвизначається читання, якщо учень спроможний не тільки переказати, а й висловитисвоє ставлення до прочитаного.
Будь-яке читання повинно бути свідомим і ученьповинен уміти зіставити прочитане з явищами природи і суспільного життя,зрозуміти ідейну направленість і уміти зробити певні висновки з прочитаного.
Ступінь усвідомлення читаного залежить відсили її пам’яті і уваги від доступності для дитини читаного матеріалу.
Щоб читання було свідомим, учні повиннірозуміти:
значення всіх слів читаного тексту;
зміст речень, що з них складається даний текст;
зв’язок одного з одним окремих речень тексту (часовий,просторовий, причинний);
головну думку, основний зміст прочитаноготексту і логічний взаємозв’язок між окремими його частинами.
Усвідомлення смислового значення слів учитаному тексті є неодмінною умовою свідомого читання. Словникова робота у зв’язкуз пояснювальним читанням сприяє глибшому усвідомленню змісту читаного тексту,його ідейної направленості і є важливим видом роботи з розвитку мови учнів. Впроцесі читання діти відчувають багатство української мови, її силу, красу,точність, виразність, усвідомлюють різні відтінки слова, але це можливо лишетоді, коли діти добре розуміють кожне слово.
Отже, словникова робота має велике значення науроках читання.
Тривалий час у методиці читання велась гостраборотьба, з одного боку, з механічним читанням, при якому не проводилосьпояснення не лише слів, а й взагалі змісту читаного тексту, а з другого, — знадмірним захопленням «словотлумаченнями», коли пояснювались майжевсі слова підряд. Таке надмірне захоплення тлумаченням слів відволікало увагудітей від змісту читаного, призводило до зниження якості засвоєння читаного.
Зрозуміло, що докладнішого поясненняпотребуватимуть ті слова, які мають важливіше значення для розуміння тексту. Требавраховувати і ступінь нерозуміння дітьми слова. Одні слова можуть бути зовсімневідомими дітям, інші — частково відомі, але викликають неясне, нечіткеуявлення про своє значення, а деякі слова діти розуміють в іншому значенні чипід іншою назвою.
Отже, з’ясування значення незнайомих слів єосновою розуміння фактичного змісту та основним прийомом роботи, що приводитьучнів до свідомого читання.
Під правильністю читання ми розуміємобезпомилкове читання складів, речень, тобто без будь-яких перекручень (пропускбукв, складів, слів, вставка зайвих букв, перестановка звуків, неправильнінаголоси і ін).
Правильне читання має відповідати такимкритеріям, серед яких:
а) безпомилковість відтворення звукового наповненняпрочитуваного, тобто читати без пропусків букв, складів, їх перестановок,вставки зайвих літер, складів;
б) ритмічність (або плавність) читання, якавиявляється при злитому промовлянні складів у словах і злитій вимовіненаголошених службових слів з повнозначними частинами мови;
в) дотримання орфоепічних норм, у першу чергуправильного наголошування складів, вимови тих звуків і слів, які у мовленнідітей зазнали впливу діалектного оточення.
Правильність читання характеризується такимиознаками:
силою вимови;
гучністю голосу;
правильною розстановкою змістових,інтонаційних та логічних наголосів;
чіткістю та якістю промовляння.
В методиці правильне читання зазначається яктака якість, яку може демонструвати читач при ознайомленні з текстом, неповертаючись до повторного прочитування слів або речень, правильно артикулюєголосні, приголосні звуки, з паралельним розумінням того, що читає.
Основна причина читання з помилками учнівпочаткових класів (як і у читачів з несформованою навичкою читання) полягає втому, що в них немає «гнучкого синтезу між сприйманням, вимовою іосмисленням змісту прочитаного». У досвідченого читача (згідно дослідженьпсихологів) синтез цих трьох компонентів характеризується гнучкістю і рухомістю;тому смислові здогадки, що супроводжують читання, рідко зумовлюють помилки. Учитця-початківця смислова здогадка набагато частіше може бути причиноюнеправильного сприймання, а відповідно і вимови слова, через те, що процессприймання і процес осмислення ще не так легко і швидко взаємодіють між собою.
Якщо учень буде читати неправильно,перекручуючи слова, пропускаючи чи вставляючи певні склади, то він нерозумітиме змісту прочитаного і, навпаки, якщо учень не розуміє значенняякогось слова, не вдумується в зміст прочитаного слова, фрази, то він можеперекручувати слова, читати їх неправильно.
Отже, між правильністю і свідомістю читання єтісний зв’язок. Правильність читання сприяє досягненню свідомого читання.
Швидкість читання слід розглядати як уміння інавичку, яка сприяє успішному засвоєнню тексту, яка спонукає учнів до пошукунайважливіших проблем у тексті, що опрацьовується і до повного розуміння уньому ідеї. Методисти стверджують, що високий темп читання при відсутностірозуміння прочитаного приводить до непродуктивного читання, тому вонирекомендують користуватися такою тезою: «Учень має читати швидко, алезапам’ятовувати повільно».
У виробленні швидкого читання треба прагнутидо темпу читання, який наближається до темпу розмовної мови людини і забезпечуєсвідоме сприймання змісту прочитаного.
Якщо учень буде надто поспішати при читанні,то він може припускати перекручування слів, припускати інші помилки щодоправильності читання, а від цього залежатиме ступінь усвідомленого читаного.
Коли ж при читанні перед учнем не будепоставлена вимога усвідомити прочитане, то такий учень може читати поспішно,припускаючи ряд помилок щодо правильності читання. І саме тут проявляєтьсятісний взаємозв’язок між свідомістю і швидкістю читання.
Цілком природно, що швидкість читання в різнихкласах початкової школи буде неоднакова. Не можна встановити будь-якогокритерію швидкості читання. Учень може прочитати багато слів, не розуміючизмісту прочитаного. В той же час, якщо учень читає надто повільно, по складах,повторюючи іноді по кілька разів читане слово, то від цього може також губитисязміст читаного.
Швидкість читання полягає в навичці схоплюватизором буквений склад слова й відтворювати його в звуках. Це досягається поволі,шляхом довгих вправ, тому не можна відривати швидкість читання від усвідомленнячитаного.
Перед кожним читанням треба ставити певнувимогу до учнів (прочитати без помилок, прочитати швидше, прочитати і умітивідповісти на якесь запитання). Це забезпечить їх увагу й інтерес до читання.
Щоб урізноманітнити читання, треба застосовуватирізні види: можна прочитати хором, поодинці, окремими рядами, мовчки.
Даючи завдання для домашнього читання, вчительтеж визначає певні вимоги прочитати вдома вголос, щоб навчитись добрепереказувати прочитане.
Головним недоліком щодо швидкості читання єнадто повільне читання і читання надто швидке.
Причиною надто повільного читання буваєнедостатність вправ з читання, слабка увага, сором’язливість, млявийтемперамент, короткозорість, дефект мовного апарата учня. Надто швидкий темпчитання може бути наслідком нервового збудження учня або недостатньої уваги дозмісту читаного. Як дуже повільне, так і надмірно швидке читання негативновідбиваються на всьому процесі читання, а особливо на усвідомленні читаного.
Як же вчитель повинен домогтись нормальногочитання щодо швидкості? Якщо учень читає надто повільно через недостатністьвправ з читання, то від такого учня слід вимагати більше читати дома, требадавати окремі індивідуальні завдання з прочитаного раніше чи нового матеріалу (добрепідготуватися до читання в класі) і обов’язково перевіряти.
Для розвитку швидкості читання в І-ІІ класахдоцільно запроваджувати вправи на швидке розпізнавання слів на картках (учительпоказує картку зі словом і негайно приймає, а учень, розпізнавши слово, заразже проказує його напам’ять).
Для вироблення уміння і навичок уповільненогочи прискореного читання учнів учитель може читати з такими учнями сам,викликаючи їх читати разом з ним певний текст; учитель своїм читаннямуповільнює чи прискорює темп, і учні мусять читати разом з ним.
Можна викликати двох учнів читати, поставившивимогу, щоб учень з0 надто швидким читанням читав так, як його товариш, щочитає з нормальною швидкістю.
Таким чином, нормальним щодо швидкості будечитання без пауз між складами, без непотрібних пауз між словами, читання слівбез розтягування окремих складів, звуків, нарешті, читання упевнене, безособливого напруження.
Виразне читання має велике значення всуспільному житті і в школі. Воно сприяє свідомості читання. Виразне слово ісвідоме виразне читання — це ознака загальної і мовної культури.
Відомий теоретик Б. Буяльський зауважив:«Не всяке усне слово — живе слово! І воно буває мертвим, коли позбавленетворчого натхнення, що живиться глибоким розумінням і щирим почуттям».
Методист В. Острогорський зазначив, що виразнечитання — це «тонкий критик літературного твору», що вчить розуміти йзапам’ятовувати прочитане, змушує звертати увагу не лише на ціле, а й на окреміслова, знаходити в них найтонші смислові відтінки.
Виразне читання має виключне значення внавчальному процесі як для поглиблення розуміння, так і для розвитку емоцій,уяви і вихованням естетичних почуттів. Виразне читання є ключем до розуміннятексту, особливо художнього твору, розвиває любов до поезії, літератури,мистецтва. Саме тому виразність читання знаходиться ще в тісному зв’язку зусіма якостями голосного читання.
Якщо учень читає виразно, з відповідноюінтонацією, прискореним чи уповільненим темпом (залежно від характеру і змістучитаного твору), то таке читання сприятиме кращому усвідомленню читаного. Отже,виразність читання сприяє кращому усвідомленню читаного тексту, а свідомедопомагає виробленню виразності.
Виразним може бути лише читання вголос. Томуосновні вимоги до нього пов’язані з інтонацією, яка включає складний комплекселементів вимови, зокрема: ритм, темп, тембр, силу, висоту голосу, паузи,логічний наголос. Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримуєтьсяпауз, логічних наголосів, варіює пришвидшеним чи уповільненим темпом,пониженням чи підвищенням голосу при проказуванні слів або речень відповідно дозмісту твору. А зміст твору, його ідея, задум автора потребують емоційноговідтворення. Один текст вимагає м’якого, ліричного настрою у читанні, другий — патетичного звучання прочитуваного, третій — спокійної, розміреної передачідумок. Виразне читання покликане шукати відповідні інтонаційні засоби дляпередачі задуму твору.
Щоб навчити дітей виразного читання, учительповинен сам добре ним володіти. Виразне читання вчителя є зразком, що йогонаслідують учні, особливо молодших класів.
В методичній літературі (З.А. Агейкіна, А.А. Горбунова,Є. Є. Рунова та ін.) одними з основних умов оволодіння учнями основамивиразного читання виділяють:
1) вміння розподіляти своє дихання під часмовлення;
2) оволодіння навичками правильної артикуляціїкожного звука та чіткої дикції;
3) оволодіння нормами правильної вимови.
Розвиток дихання — одна з основних вимогвиразного читання (і вчителя, і учнів). Уміння набирати своєчасно і вдостальповітря забезпечить варіювання голосу. Учням слід казати, що для поповненнямлегень повітрям, необхідним для читання, потрібно використовувати пазухи — великі і малі. Це значить, що треба намагатися набирати повітря не тільки позакінченні речення, а й до його завершення, використовуючи короткі зупинки.
Крім настанов щодо правильного дихання слідзастосовувати вправи для його розвитку. Серед них — гра в загадки, скоромовки; заучуванняі проговорювання прислів’їв і приказок.
У розучуванні скоромовок треба йти відкоротких і доступних для розуміння, запам’ятання і вимови дітьми відповідноговіку до більш складних. Першокласникам під силу вивчити такі фрази-скоромовки,як «На дворі трава, на траві дрова». В міру освоєння учнями основдикції, тобто чіткої вимови звуків, слів, фраз, можна пропонувати їм більшскладні скоромовки типу: «Летів перепел перед перепелицею, передперепеленятами», «Вибіг Гриша на доріжку, на доріжці сидить кішка,взяв з дороги Гриша кішку, хай спіймає кішка мишку».
Одну з важливих вимог виразного читаннястановить уміння читати з дотриманням розділових знаків (пунктуаційне читання).На уроках читання з перших кроків навчання в дітей виробляються уміння йнавички відтворювати відповідні паузи й інтонацію на розділових знаках. Так,учні навчаються на крапці робити значну зупинку і знижувати голос. На комі голострохи підвищувати, і робити невеличку паузу. Вже в І класі учні практичнонавчаються читати з певним інтонаційним забарвленням речення зі знаком оклику,а в реченні з знаком питання виділяти слово підвищеною питальною інтонацією.
Отже, важливою умовою виразного читання є ічитання з дотриманням інтонаційних наголосів і пауз.
Важливе значення при виразному читанні маєрозстановка та дотримання логічних пауз та наголосів, психологічних пауз.
Розділові знаки учень бачить, і вонипоказують, яку зупинку чи інтонацію треба вжити. Вживання ж логічних пауз — справа складніша. Для виразності й емоційності читання часто доводиться робитипаузу і там, де немає ніякого розділового знака. Такі паузи викликаютьсязмістом читаного. Їх застосовують для підкреслення найбільш значимого у даномуреченні слова (чи кількох слів).
Крім логічної використовується ще й так званапсихологічна пауза (для учнів це пауза настрою, обставин, у яких відбуваєтьсядія). Її місце там, де автор застосовує емоційний перехід від одногоповідомлення до іншого. Такий перехід часто програмується розділовими знаками всередині речення.
«Психологічна пауза, — відзначав К. Станіславський,- завжди активна, багата внутрішнім змістом. Логічна пауза слугує розумові, психологічна- почуттю» [47, с.149].
Логічним наголосом називається посилена вимоваодного із слів в реченні або в частині речення, щоб підкреслити більше значенняцього слова серед інших слів. Такі слова вимовляються сильніше за інші, на нихробиться наголос.
До засобів виразного читання належать такожтемп і тон.
Темп читання залежить від характеру читаноготексту (ліричний, епічний твір, опис картини природи, побуту, вираженняпочуттів і т.п.). твори розповідного характеру — казки, байки, оповідання — читаються переважно повільним темпом, ліричні твори — більш прискореним. Залежновід змісту твору темп читання може змінюватись в процесі читання і одногоякогось твору.
Картини опису, повільної події читаютьсяповільним темпом, тоді як рух, швидку зміну подій не можна точно відтворити, непередавши цю частину твору (чи твір) прискореним читанням.
Л.М. Толстой називав виразне читання «заразительным»,тобто таким, що примушує співпереживати і того хто читає, і того хто слухає зперсонажами або подіями твору.
Формуванню навички виразного читання сприяєвикористання на кожному уроці пам’ятки, яка передбачає:
Прочитування тексту учнями мовчки. Визначеннязмісту, настрою, задуму автора.
Визначення власного ставлення до описаних втексті подій.
Творча уява про описане в тексті (Як ви собіуявляєте. .).
Визначення, про що необхідно повідомитислухачам і що вони мають зрозуміти (Яке значення читання).
Продумати у відповідності до завдань читанняінтонаційні засоби (паузи, наголоси, темп, тон тощо).
Прочитати текст вголос, пам’ятаючи, щочитається текст слухачам і йде з ними спілкування.
При формуванні навички виразного читанняметодика рекомендує використовувати такі умовні позначки:
над словами — логічний наголос;
паузи:
і — мала пауза
| — велика пауза
| | — дуже велика (психологічна);
темп:
з — звичайний
ш — швидкий
прш — пришвидшений
пв — повільний
уп — уповільнений
с — скоромовний.
Критеріями сформованості навички виразногочитання є усвідомлене сприйняття змісту учнями та вміти передати цей зміст,використовуючи при цьому засоби логіко-емоційної виразності.
В той час, коли діти переходять наавтоматизоване читання, сам процес читання менше усвідомлюється учнями і першемісце займає усвідомлення тексту: фактичного змісту, композиції, ідеї, художніхзасобів. Так, така якість навички читання як правильне читання закладається вдобукварний період, коли учні набувають умінь вимовляти звуки відповідно долітературних норм. Працюючи над вимовою розглядуваних на уроці слів, учительповинен слідкувати за порушеннями орфоепічних норм, викликаними впливомдвомовності чи діалектного оточення. Для виправлення неточностей, що стаютьсявнаслідок впливу іншої мови, можна зіставляти неоднотипну вимову звуків чи слівцих мов, підкреслюючи специфічні особливості протиставлюваних елементів. Помилки,викликані впливом діалектів, слід виправляти тактовно, пояснюючи дітям, що такавимова становить відхилення від літературної норми, у школі ж навчаються самелітературній вимові звуків, їх словосполучень. Зрозуміло, що важко досягтиповного успіху у ліквідації порушень норм вимови тільки в добукварний період.
У букварний період робота над набуттяморфоепічних норм продовжується на вищому рівні: учні засвоюють відповідністьпозначення звука буквою і, навпаки, «озвучення» букв.
В добукварний і букварний періоди дітиприлучаються до виразного читання. Вони сприймають виразне прочитування текстувчителем і відтворюють його. Окрім цього, з голосу вчителя заучують напам’ятьвірші. Уже тут іде робота над диханням: діти вдихають повітря в час пауз. Паузизастосовуються, коли завершується передача думки. Робота над виразністю читанняв цей період повинна переконувати учнів у необхідності дотримання " пауз,які використовуються для набирання повітря. У букварний період, колипершокласники вчаться читати за складами, починається систематичне набуттяумінь і навичок, необхідних для виразного читання. Діти освоюють орфоепічнінорми, читаючи слова й ізольовані речення. При читанні зв’язних текстів вонидістають змогу вправлятися у «читанні» розділових знаків, зокремакрапки, що сигналізує зниження голосу і появу паузи. Але найважливіше, що даєчитання зв’язних текстів для розвитку виразного читання, це вироблення у юнихчитців навички сприймати те, про що вони читають, тобто вникати в смисл тексту,«бачити» ті предмети, явища, про які йдеться в творі. Усвідомлення їхдозволяє читачеві оцінити їх дії, а відтак і знайти відповідні засоби дляпрочитування тексту.
У процесі набуття навичок читання учнівиробляють уміння розуміти значення слова, сприйняти зміст речення, осмислитиневеликий текст, оцінити описувані факти. Учитель ще не має змоги працювати надвідповідним інтонуванням прочитуваного тексту. Таку можливість він здобуває упіслябукварний період, коли діти навчаться читати твір цілими реченнями, щодозволяє глибше розібратися у його змісті. У цей час вони знайомляться з такимитворами, у яких важливо встановити не тільки те, про що говориться, а й те, якпро нього сказано. Аналіз того, як зображується особа чи подія, поглиблюєемоційне сприймання дії і явищ, допомагає дітям висловити своє ставлення доописуваного.
На перших етапах роботи з творами (2 і 3 класи)вчитель допомагає дітям розібратися в задумі твору Він спрямовує увагу школярівна з’ясування головної думки твору, підводить їх до формулювання оцінки явищачи свого ставлення до поведінки персонажа.
З часом, починаючи з 3 класу, у дітей слідрозвивати уміння самостійно визначати авторський задум усвідомити зміст окремихподій, оцінити поведінку діючих осіб та Ін. На основі здійснюваного аналізувизначаються засоби виразного читання, якими слід супроводжувати читання твору.
Якості читання взаємопов’язані івзаємозумовлені. Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої. Недолікиякоїсь з ознак читання впливають на якісну характеристику іншої риси уміннячитати. Так, усвідомлено можна читати лише при правильному читанні, що забезпечується,в свою чергу, розумінням слів, речень. Від правильного читання залежитьшвидкість його. Основою виразного читання стає свідоме сприйняття тексту, щодиктує знаходження пауз, логічних наголосів, прискорене чи уповільненепрочитування твору. Разом з цим успіх виразного читання залежить і відправильного та швидкого читання. Незаперечний і зворотний вплив виразногочитання на глибоке усвідомлення прочитуваного.
Прищеплення цих якостей здійснюєтьсяпаралельно на всіх уроках, оскільки важко уявити урок, який би був присвяченийтільки роботі над виробленням навичок однієї якоїсь якості читання. Прагнучинавчити дітей швидкому читанню, учитель водночас буде добиватися правильного прочитуванняі свідомого сприймання тексту твору. Можна припустити, що класовод, виходячи зпідготовки класу, жанру твору, на якомусь з уроків віддасть перевагу виробленнюпевної якості. Але при цьому з поля його зору і все рівно не випадуть іншіякісні ознаки читання.1.3 Шляхи формування та удосконаленнянавички читання
Читання вважається основною формою засвоєннянайрізноманітнішої змістової та емоційної інформації, особливим засобомрозумового і духовного розвитку особистості.
Тому уміння читати слід розглядати як подвійнеі двобічне явище: сформованість техніки читання і вміння здобувати знання черезчитання. Зрозуміло, що друге неможливе без ґрунтовного оволодіння першим. Осьчому провідним завданням сучасного уроку читання є удосконалення навичкичитання: цілеспрямована робота над правильністю, швидкістю, свідомістю івиразністю читання.
У системі класного читання виділяється дватипи уроків:
1) уроки ознайомлення з новим твором;
2) уроки узагальнення вивченого матеріалу.
Перший з них — основний. Він включає всі етапийого проведення, передбачені дидактикою, а саме: перевірку домашнього завдання,виклад нового матеріалу, закріплення його, визначення домашнього завдання. Це,однак, не означає, що при вивченні будь-якої теми, аналізі матеріалу необхідновводити в урок усі названі етапи. Корективи в план уроку вчитель вносить у зв’язкуз тим, що окремі теми вивчаються не на одному, а на кількох уроках. Однакзагальна структура цього типу уроків саме така. На ній будується урок збудь-якої теми незалежно від жанру твору. Щоправда, в наповненні кожного зетапів даного типу уроків необхідно зважати на жанрові особливостірозглядуваного твору.
Другий тип — уроки узагальнення вивченогоматеріалу — застосовується по закінченні роботи над темою. До структури їх невводиться такий етап, як читання твору і перевірка первісного сприймання. І цемає пояснення. Даний тип уроку ставить за мету, повторюючи вивчене з теми,згадуючи зміст творів, відновлюючи в пам’яті вивчені напам’ять вірші, систематизуватиі узагальнити одержані відомості і знання і паралельно працювати надполіпшенням якості читання, над умінням логічно й граматично правильноформулювати свої думки.
Останнє зауваження про вироблення вміннявиражати свої думки стосується не тільки уроків узагальнення вивченогоматеріалу. Воно актуальне для організації будь-яких уроків: класного іпозакласного читання, оскільки становить собою програмову вимогу.
Як зазначалося, уроки читання дають простірдля вироблення в учнів різних якостей читання. Робота над цими якостямивкраплюється у весь хід уроку як допоміжний засіб розкриття змісту прочитаного,його усвідомлення. Її питома вага на уроці залежить від матеріалу, від жанрутвору, нарешті, від загальної підготовки й успішності учнів.
Виробленню такої якості, як свідоме читання,підкорена вся структура уроку, кожна його частина. Підготовка і організаціяуроку спрямована на формування в учнів усвідомленого читання, яке ґрунтуєтьсяна основному методів проведення цих уроків — читанні, перечитуванні і бесіді зазмістом тексту.
Свідомість читання передбачає розуміннямолодшими школярами фактичного змісту твору, його ідейної спрямованості,образів і значення художніх засобів. В свою чергу це залежить від наявності вучнів необхідного життєвого досвіду, від розуміння лексичного значення слів, їхпоєднання в структурі речення і від інших методичних умов. Таке трактуваннясвідомого читання є в методиці традиційним. Ц встановлення даного підходузначний внесок зробив К.Д. Ушинський.
Свідомість процесу читання залежить і відтого, наскільки добре учні володіють складо-літерним і звуковим аналізом слова,вміють співставляти букву і звук, поєднують склади в єдиний комплекс — слово,тобто виконують ті аналітико-синтетичні операції, які в результаті приводять доправильної «репродукції звукової форми слова на основі графічногопозначення! (Д.Б. Ельконін).
Свідоме читання слова, словосполучення іречення тісно пов’язане з розумінням значення кожної з названих мовних одиниць.Тобто оволодіння технікою читання і сам процес читання не викликає труднощів,протікає достатньо швидко. Для того, щоб учні прочитали текст свідомо,проводиться його аналіз зі сторони змісту та художніх засобів. Виділяють трирівні засвоєння школярами практичного змісту твору:
1-й рівень — сприймання дітьми сюжетної лінії;
2-й рівень — розуміння причинно-наслідковихвідношень між подіями (розуміння підтексту);
3-й рівень — усвідомлення основної думкитвору, загального настрою, авторської оцінки описаних подій і власногоставлення до прочитаного.
Отже, головною умовою свідомості читання єрозуміння структури та змісту твору.
Щоб формувати навичку свідомого читанняпотрібно навчити молодших школярів:
З’ясовувати значення незнайомих слів тавиразів, що є основою розуміння фактичного змісту тексту. Необхідно, щоб лексико-семантичнаробота була спрямована на усвідомлене сприйняття не лише загального змістутвору, а й на розуміння учнями окремих слів, словосполучень чи фразеологізмів.
Зіставлення фактів, вчинків для встановлення причинно-наслідковихзв’язків між ними.
Сприймання різних відтінків значень ісинтаксичних конструкцій.
Розуміння авторської позиції стосовно подій.
Визначення власного ставлення до героїв, їхвчинків та твору в цілому.
Усвідомлення фактів описаних в тексті.
Свідомість читання залежить від умінь інавичок, які формуються у дітей у процесі використання вчителем таких видівнавчальної роботи як логічний аналіз, лінгвістичний розбір та з’ясуванняідейної сторони тексту, що опрацьовується.
Свідомість читання базується на оглядовому,ознайомлюючому та вивчаючому читанні, які в свою чергу ґрунтуються на такихприйомах:
виділення заголовків і рубрик з метоюотримання загального уявлення про тему, зміст, структуру тексту;
перегляд першого і останнього абзаців з метоюзагального уявлення про зміст;
побіжний перегляд вказаного вчителем фрагментутексту;
постановка запитань самими учнями;
використання опорних схем для визначеннятематичної спрямованості або для повторення змісту тексту;
знаходження частин тексту для підтвердженнявласних міркувань;
спонукання учнів до висловлювання власнихприпущень та залучення до аналізу протилежних думок.
У початковий класах найбільш поширенимиприйомами роботи щодо удосконалення свідомості читання є:
поділ тексту на частини;
складання плану;
графічне малювання;
використання картинного плану;
складання на основі змісту сценарію (4 клас);
переказ прочитаного, ранжування (детальний,стислий, вибірковий, творчий);
читання в особах;
визначення теми та ідеї твору за опорнимипитаннями (про що розповідається в тексті — тема; що хотів сказати автор — ідея);
називання дійових осіб;
добір прислів’їв, приказок до тексту;
робота над образними словами і виразами;
зіставлення частин тексту з книжковоюілюстрацією;
добір інших заголовків;
підбір уривків текстів до малюнка;
встановлення фактологічного ланцюжка подій;
робота з методичним апаратом підручника (відповідіна запитання в підручнику, виконання інших завдань);
добір назв словами з тексту до серії сюжетнихмалюнків.
Переданий художньо ідейний зміст твору єзасобом розвитку і виховання учнів. Зробити його доступним розумінню дітей,перетворити у переконання учнів, вплинути на світовідчуття школярів — завданняуроків читання, в організації і проведенні яких першу скрипку відіграє вчитель.Не випадково методика і не ставить перед ним вимогу першорядного значення: відповіднодо теми уроку чітко визначити його виховну і практичну мету, накреслити хідосновних видів роботи, дібрати наочність.
Виховна мета визначається ідейним змістом твору,навчальна мета пов’язана з виробленням якостей читання, а також сюдивключається і розвивальна мета спрямована на розвиток мовлення учнів.
Практика роботи школи переконує, що безвизначення мети уроку, без продуманої системи її втілення, без підготовчоїроботи даремно сподіватись на успішне проведення заняття. Відомо, що кожен урокстановить нову сходинку в розвитку пізнавальних здібностей дітей. Відповідно домети уроку вчитель зобов’язаний окреслювати обсяг нових понять, які учніздобудуть у процесі читання, добирати матеріал для вдосконалення навичок виразного,швидкого чи правильного читання, націлено вести хід уроку, добиваючисьусвідомлення прочитуваного матеріалу.
Для досягнення кінцевого результату уроківчитання застосовуються різні види робіт, що формують усвідомлене читання. Методикавиділяє такі види опрацювання тексту, які водночас визначають послідовні діївчителя на цих уроках:
а) підготовка учнів до сприймання твору;
б) перше читання твору;
в) бесіда після першого читання твору з метоюперевірки враження і усвідомлення змісту прочитаного;
г) повторне читання для поглибленогоосмислення тексту і читання за частинами;
ґ) аналіз зображувальних засобів з виявленняммотивів поведінки героїв і оцінкою їх дій;
д) складання плану прочитаного;
е) переказування прочитаного;
є) узагальнююча (підсумкова) бесіда, щоставить за мету — закріпити розуміння теми, ідеї твору, його значення впізнаванні оточуючої дійсності.
Види дій добираються залежно від класу,особливостей тексту і мети уроку. Це означає, що не обов’язково на кожномууроці запроваджувати весь обсяг робіт. Методика не визнає стабільності упослідовному розміщенні їх протягом уроку. Незмінними залишаються лише двідидактичні вимоги.
Перша: пояснення нового матеріалу повинно йти:а) від цілісного сприймання тексту, б) через осмислення його, в) доформулювання свого ставлення до описуваного.
Ці три етапи уроку читання, як вже булосказано, вводять у своєрідну формулу:
первинний синтез (ознайомлення учнів іззмістом твору);
аналіз (встановлення причинно-наслідкових зв’язківу розвитку сюжету твору, аналіз його художніх засобів);
вторинний синтез (узагальнення, оцінка твору,визначення його ідейного змісту).
Друга: застосовуючи різноманітні види робіт,добирати найбільш результативні для досягнення мети уроку.
Надзвичайно важливе значення для усвідомленогосприйняття твору має проведення підготовчої роботи. Діти не зрозуміють змістутвору, якщо їм не відомі історичні обставини, в яких відбувалися описуваніподії. Зміст твору не дійде до свідомості учнів і через нерозуміння слів, що трапляютьсяв ході опису відповідних подій. Це можуть бути історизми, архаїзми, науковітерміни, рідковживані фразеологічні звороти. Усе це змушує включити до планууроку підготовку дітей до сприймання відповідного тексту.
Однак потреба підготовчої роботи передчитанням твору викликається не тільки переліченими практичними вимогами — підготувати їх до розуміння описуваного. У її проведенні вчитель виходить знеобхідності відповідно налаштувати учнів на слухання — зацікавитизображуваним, створити ґрунт для емоційного сприймання подій.
Щоб готувати учнів до усвідомлення тексту,можна застосовувати різні види роботи, в тому числі розповідь учителя, вільневисловлювання учнів з приводу розглядуваної теми на основі власного досвіду,спогади про побачене в музеї, під час екскурсії в ліс, лінгвістичні ігри.
Розповідь учителя необхідна тоді, коли у дітейнемає знань, які б дозволили їм зрозуміти прочитане. Найчастіше учительськеслово потрібне, якщо оповідь у творі пов’язана з історичними подіями.
Щодо бесіди, то її інколи доцільно поєднуватиз розповіддю.
Вільне висловлювання учнів доречнозастосовувати, коли предмети чи явища, про які йдеться, відомі дітям. Яквідомо, діти запам’ятовують те, що викликає у них сильні емоції. Їх требапевною мірою програмувати.
У підготовці до читання словникова роботаздійснюється лише в одній формі — поясненні нових для дітей слів.
Мета лінгвістичних ігор — зацікавити дітейобразністю мови, підготувати їх до емоційного сприймання тексту. Лінгвістичнагра застосовується лише при підготовці до читання художніх творів, зокремавіршів.
Виходячи із завдань словникової роботи, можназапропонувати учням такі вправи:
Прочитайте колонки слів, знайдіть пари слів, близькихза значенням.
Прочитайте слово. Як можна сказати по-іншому?
Прочитайте словосполучення. Утворіть із йогослів нове слово.
Прочитайте слова. Чи є серед них слова зрізною кількістю звуків.
Замініть вислови словами з тексту.
Серед словосполучень знайдіть ті, що вжиті впереносному значенні.
Прочитайте слова, які звучать ласкаво, сумно,тривожно тощо.
Читання деформованих слів, словосполучень,речень, текстів та їх відновлення.
Під час опрацювання тексту слід навчати дітейділити його на логічно завершені частини. Учні працюють окремо над кожноючастиною, знаходять головне, ставлять запитання за змістом, складають діалоги,плани тощо.
З метою вдосконалення свідомого читання науроках доцільно використовувати тести, в яких необхідно вибрати правильнувідповідь або коротко відповісти (»так" чи «ні»), а такожкольорові тести (робота з фарбами, кольоровими олівцями).
На етапі самостійної роботи з текстом можнашироко використовувати алгоритми.
Вправи на прогнозування, здогадку, уявленняпередбачають висловлювання учнями припущень щодо розгортання подій, процесів,наслідків, почуттів в уявних ситуаціях. Доцільно запропонувати учням змінитичастину тексту, придумати свою кінцівку.
Правильне читання формується завдякивикористанню таких прийомів:
Застосування техніки «Вчись читатиправильно» (наприклад, очі рухаються по рядку, не повторюючи двічі слово,якщо зрозумів його, і будь уважним до кожного слова, намагайся зрозуміти те, щочитаєш, читай щоденно мовчки і вголос).
Вправи на чіткість вимови і відпрацюваннявимови приголосних на матеріалі скоромовок, чистомовок.
Використання вправ, що активізують увагу дослова або його частини:
читання за відведений проміжок часу;
читання сполучень іменника з прикметником,іменника з дієсловом, дієслова з прислівником;
читання лексики із тексту у деформованомувигляді на дошці, на картках, таблицях.
Як показано шкільною практикою і спеціальнимидослідженнями, учні найбільше роблять помилок у вимові тих слів, значення якихвони не розуміють.
З метою попередження помилок та удосконаленняякостей правильного читання доцільно використовувати такі вправи:
попередня лексико-орфоепічна підготовка;
читання з дотриманням орфоепічних норм;
складання партитури читання;
лексико-семантична робота;
складовий та морфемний аналіз слів;
читання мовчки перед читанням вголос;
заучування напам’ять віршів, уривків зпрозових творів, лічилок, загадок;
читання під керівництвом вчителя прислів’їв;
добір рим до відповідних слів із контрольнимзвуком;
записування учнями слів на дошці;
визначення самими учнями важких для вимовислів.
Завдяки систематичності даних вправ тащоденному читанню дітей вголос та мовчки, дана якість формується ефективно. Алеякщо діти мають анатомо-фізіологічні вади не слід домагатися від нихправильного читання, відповідно до літературних норм.
Виправляти помилки учнів потрібно методичноправильно, враховуючи їх характер (наприклад, помилку в закінченнях сліввчитель може виправити, не перериваючи читання учні; помилку, яка зумовиланеправильний зміст речення, вчитель виправляє, використовуючи повторне читання,запитанням до змісту прочитаного, відповідаючи на яке учень більш уважноповторно прочитає відповідне речення).
набуття навичок не приглушувати кінцевихдзвінких і умінь вимовляти буквосполучення — ться як [ц’ц’а]. У пригоді можутьстати літературні ігри, зокрема у доборі рими.
Важливо виробити систему, яка б попереджалабудь-які порушення правильності читання. Практикуються також форми підготовчоїроботи:
а) проведення бесід за малюнками, картинами;
б) розповіді і пояснення вчителя про події,пов’язані з темою твору.
Для виховання правильного читання потрібнівправи на розвиток чіткості вимови.
Швидке читання не самоціль у навчанні читанню,але воно сприймається як істотна риса культури читання. Врешті-решт навчитисьчитати швидко прагне кожна освічена людина.
Дана якість формується, розвивається та удосконалюєтьсязавдяки тренувальним вправам:
поділ рядка на 3-4 відрізки;
додавання до відрізків 2-4 слів;
орієнтування на кожне третє слово у рядку;
охоплення рядка одним поглядом;
читання по вертикалі;
раціональне читання;
розширення поля читання за трьома напрямками: погоризонталі, по вертикалі та периферійно.
Досягти нормального темпу читання можнащоденною практикою, систематичною роботою. Для цього важливо зацікавити учнівчитанням, викликати в них бажання і потребу читати.
Важливу роль у навчанні швидкому читаннювідіграє зразок вчителя. Темп його читання — взірець, до досягнення якого маютьготувати себе учні. Але нічого особливого, незвичайного в його читанні не можебути: темп читання повинен забезпечувати розуміння прочитаного.
Існують норми швидкості читання для кожногокласу. Вони представлені в «Пояснювальній записці» до програми зукраїнської мови. Швидкість читання визначається кількістю прочитаних слів за 1хвилину. Нормативні цифри визначають темп читання на кінець навчального року.
Виразне читання.
1.4 Формування швидкого й свідомогочитання як засобу успішного навчання дитини в школі
Навичка читання — це основа, яка дозволитьнарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості, її формуваннюприділяється максимальна увага на уроках читання. Під час роботи з художнімтвором навичка читання включається до складнішої читацької діяльності,спрямована на сприйняття, усвідомлення, відтворення тексту.
Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір,задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В.О. Сухомлинський, «зумітиторкнутися її струн» [48].
Духовне відродження українського народунеможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формуваннянаціональної свідомості, бо саме література є одним з активних чинниківсуспільного виховання — совісті, моралі, загальнолюдських цінностей,інтелігентності.
Результати досліджень засвідчили, що лишечастина дітей (38%) читають багато, вважають читання своїм улюбленим заняттям. Творами,що викликають особливу зацікавленість, залишаються казки (1-3 класи),оповідання (4 клас). Менше діти захоплюються поезією, низьким виявився інтересдо науково-пізнавальної літератури.
Тривогу викликає те, що значна частина дітейна запитання «Чим ти любиш займатися у вільний час?» відповіли:«Дивитися телевізор».
У частини школярів (28%) відсутня елементарнабібліографічна грамотність. Так, за порадою вчителя вибирають книжки лише 33%опитаних, за порадою бібліотекаря — 21%.
Судження школярів про прочитаний твір частовиявляються стандартними, позбавленими почуття особистого ставлення. Звідсивисновок: у таких учнів немає справжнього читацького інтересу, такого потягу дочитання, який викликає співчуття, співпереживання, робить процес читаннятворчим.
На наше переконання, втрату зв’язків ізкнижкою в ранньому віці неможливо компенсувати в майбутньому. Маленький читачлише вступає в життя, у нього ще немає життєвого досвіду, і книга для нього єневичерпним джерелом відомостей, у ній він знаходить відповідь на своїнезліченні «Чому?». Книжки, прочитані в дитинстві, часто запам’ятовуютьсяна все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляютьпевні норми поведінки.
Навчити по-справжньому добре читати непросто. Крімпідручників і методик, необхідно забезпечити кваліфіковане керівництвонавчанням, основою якого є знання особливостей механізму читання, вікових таіндивідуальних особливостей дітей.
Найважливіше завдання початкової школи — навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою. Якзробити урок читання цікавим для кожного учня? Основними правилами приплануванні уроків читання є: логічне поєднання всіх видів роботи; неможливістьвиконання наступного завдання без опрацьованої попередньої вправи; чіткаустановка щодо роботи: Для чого? Як робити? Скільки часу витратити?
Кожен урок має формувати в учнів свідоме,правильне, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. Для цьогоучні мають чітко розуміти лексичне значення і бачити ціле слово, а згодом — словосполучення, смислову фразу, речення. Тому велике значення на уроцінеобхідно надавати словниковій роботі, яка органічно випливає із завданьупродовж уроку. Спрямовують її на збагачення активного словника учнів, нарозвиток словотворчих навичок, уміння бачити в тексті художні засоби тавикористовувати їх у своєму мовленні. У ході словникової роботи необхіднопрацювати над розвитком швидкості читання, розширенням кута зору читця,розвитком уваги, зорової пам’яті, удосконаленням артикуляційних навичок. Завданняна класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак підчас цієї роботи вчать дитину логічно мислити. А вміння є невід’ємною умовоюуспішного подальшого навчання. Під час завдань словникової роботи можназапропонувати учням такі вправи:
Прочитайте слово. Як можна сказати по-іншому?
Серед словосполучень знайдіть і назвіть ті,які вжиті в переносному значенні. Поясніть свою думку.
Замініть вислови словами з тексту.
Читання з наростанням швидкості.
Читання таблиць-пірамід для розширення кутазору.
Читання з різною силою голосу.
Якщо готувати кожний урок творчо, то цей рядзавдань можна продовжити залежно від конкретного тексту, мети, яку ставитьперед собою вчитель.
В.О. Сухомлинський радив учителям початковихкласів: «Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати ідумаючи читати» [48]. Щоб досягти такого рівня читання, треба учнівнавчити аналізувати текст, тобто осмислювати його тему, ідею, ставлення авторадо того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити втексті художньо-виражальні засоби мови, запам’ятовувати їх з метою збагаченнявласної мовної культури. Крім цього, аналіз має сприяти і вдосконаленню навичокчитання. Тому основним прийомом роботи над художнім твором є багаторазовезвертання до тексту, перечитування його кожного разу після одержання новогозавдання. Вибіркове читання застосовується на всіх етапах уроку: і під часбесіди за змістом, і в ході складання характеристики дійових осіб, словеснихмалюнків, порівняння фактів на початку твору і в кінці, під час обговоренняілюстрацій, прислів’їв до тексту, підготовки переказу, озвучування кадрівскладеного за змістом прочитаного діафільму. Така організація роботи надтекстом вчить дітей свідомо сприймати прочитане, вдосконалює навички швидкогоінтонаційного читання, розвиває мову учнів.
Аналіз художнього твору можливий післяемоційного первинного сприйняття тексту. Спираючись на безпосереднє розуміннязмісту, подальша робота має поглиблювати і коригувати думки дітей щодопрочитаного. Після першого читання, залежно від літературного твору, йогожанру, теми, складності, які розкривають емоційний вплив твору на учнів, слідпоставити такі запитання:
Які почуття виникли у вас під час слуханняоповідання?
Що вас вразило? Чому?
Що найбільше сподобалось? Чому?
До яких дій, вчинків спонукає це оповідання?
Відомо, що аналіз твору потребуєбагаторазового перечитування. Як зацікавити дитину, щоб для неї це булозахоплюючою справою? Для цього перед кожним читанням треба ставити новезавдання, причому таке, щоб, шукаючи відповідь на нього, дитина відкривала длясебе щось нове, чого не помітила раніше. Краще підбирати такі запитання, наякі, звертаючись до тексту, відповісти неможливо. Отже, кожному учневі текстнеобхідно прочитати насамперед осмислено. Даючи запитання, які вимагаютьроздумів, учитель створює мовну ситуацію, спонукає учня до висловлення. Упроцесі аналізу діти проходять довгий шлях пошуку, сперечаються, відстоюютьсвою точку зору, вчаться розуміти інших людей. Учні вчаться висловлювати своєставлення до прочитаного, оцінювати вчинки дійових осіб, виявляти мотиви їхньоїповедінки, зіставляти вчинки персонажів, вибирають правильний вихід з тієї чиіншої ситуації. Оцінюючи інших, діти вчаться оцінювати й себе, а отже, у нихвиробляється уміння жити серед людей, удосконалюються навички спілкування. Такізавдання формують моральну свідомість особистості. Наприклад:
зіставлення й порівняння вчинків дійових осіб;
складання характеристики дійової особи задопомогою опорних слів і без них;
знаходження слів, словосполучень длязмалювання усного портрета, змалювання усного портрета;
складання порівняльної характеристики дійовихосіб;
знаходження і читання речень, які передаютьхвилювання, тривожність, радість, злість;
читання найкрасивішого місця в оповіданні чивірші (найсмішнішого, найнапруженішого моментів).
Обов’язково слід використовувати на урокахчитання вправи на вироблення техніки читання. У букварний період навчанняграмоти, оволодіння механізмом поскладового читання увага дітей фіксується наскладовій та складо-літерній структурі слова, яке прочитується. Внутрішніймеханізм читання являє собою складне явище з розгорнутою системою орієнтуваннязорового, мовленнєво-слухового, розумового характеру. Через зорові впізнаваннябукв, буквосполучень і окремих слів сигнали йдуть у ті частини мозку, дезберігаються знання про еталони-зразки букв, про їхні зв’язки із звуками,способи позначення відмінних ознак звукових варіантів різних фонем.
Зорові сигнали, які надійшли у мозок, даютьпоштовх і збуджують мовнорухові органи — язик, губи, гортань. Одночасно змовноруховими збудженнями підключається тісно з ними пов’язане слуховесприймання, слух. Таким чином, при початковому читанні виникає своєрідне колозв’язків — зорових, мовнорухових, слухових, які разом забезпечують розуміння,усвідомлення всього того, що здобуто під час активізації всіх трьох видівсприймання.
Принципово важливо з перших кроків формуванняпочаткової навички читання відпрацювати з учнями правильний набір зоровосприйнятих орієнтирів. Ними є такі графічні засоби писемного мовлення, якбукви, що позначають на письмі голоси і приголосні, м’який знак, апостроф, відстаньміж словами, наголос, розділові знаки.
У післябукварний період діти закріплюють усізгадані навички поскладового читання й поступово переходять до читання цілимисловами. Подальше удосконалення вміння читати досягається, по-перше, шляхомудосконалення техніки читання, більшої її автоматизації, а, по-друге,поглибленням уваги до змісту того, що читається.
Ще однією з головних причин недосконалості навчаннячитати є незнання вчителями індивідуальних і вікових особливостей шестирічнихпершокласників. Перехід від дошкільного дитинства, де домінує гра, і шкільногожиття, де основне — навчання, повинен бути педагогічно продуманим.
Шестирічні першокласники мають низький рівеньвольової регуляції, сприймання, пам’яті, уваги, тобі йдеться пронесформованість навчальної діяльності. Все це пов’язано з їхніми віковимиособливостями і свідчить про необхідність використання гри під час організаціїнавчальної роботи. Відомий педагог Ш.О. Амонашвілі зазначив, що шестилітні дітихочуть йти до школи і хочуть вчитися. «Однак, — пише він, — чи не схильнийя до тієї думки, що шестилітні діти, якщо вони прийшли до школи і якщовиявляють інтерес до пізнавальних завдань, вже забувають про все інше і звідповідальністю беруться за навчання? Яким я став би наївним педагогом,далеким від реального життя дітей! Вся складність моєї роботи з ними в тому йполягає, що за будь-якого рівня знань вони залишаються дітьми, для яких гра — змістжиття».
Гра — найприродніша і найпривабливішадіяльність дитини. Через те ігрові форми на уроці — це найоптимальніший шляхзалучення дітей до навчання. Вона робить урок не тільки продуктивним ірезультативним, а й цікавим. Психологи стверджують, що шестилітні першокласникицілком здатні успішно оволодіти навичкою читання. Але діти шести років протягомроку навчання грамоти оволодівають поскладовим плавним, а деякі політернимчитанням. А за допомогою поданої нижче системи ігрових форм навчання читання першокласникина кінець року можуть оволодіти читанням цілими словами.
Захоплюючись грою із словесним матеріалом,діти не помічають, як у них формується ряд дуже важливих операцій, які лежать воснові читання. Оволодівши ними, вони непомітно для себе легко і швидконавчаються читати.
Оволодіння навичками читання шестилітніхпершокласників здійснюється послідовно: у добукварний, букварний іпіслябукварний періоди. З метою реалізації завдань цих періодів пропонуємозразки ігрових форм навчання читання.
Зачаровані звуки
Пропонуємо учням зобразити звуки і відгадати,що чи кого вони нагадують:
ж-ж-ж — летить жук;
з-з-з — заспівав комарик;
с-с-с — повзе вуж у траві;
ш-ш-ш — вітер шумить у лісі;
у-у-у — вітер виє і т.д.
Хто більше?
Пропонуємо дітям пригадати слова, в якихдругий звук голосний (вода, цукор) або приголосний (стіл, олень).
Впіймай звук
Пропонуємо дітям плескати в долоньки, почувшив слові звук [ш]:
Шепче вітер: «Ша-ша-ша!
Шубку білочка знайшла!»
Шелестить трава похила:
«Шубку білочка купила!»
Шепчеш ти і вірю я:
«Шубка в білочки — своя».
Наступні вправи розвивають вмінняартикулювати, вчать правильно дихати, запобігають регресіям (частому поверненнюочей до вже прочитаного), формують уміння передбачати наступні літери, слова.
Знаходження за даним початком чи кінцем усьогоречення (або логічно закінченої частини).
Читання «вище норми» (читанняопрацьованого тексту на швидкість).
Читання деформованих речень.
Читання незакінчених речень, їх доповнення ізнаходження в тексті з метою перевірки, чи правильно закінчили.
Читання-гудіння (напівголосне) зі зміною темпучитання.
Читання наввипередки знайомого тексту.
Читання за обмежений час. Самоконтролькількості прочитаного або взаємоперевірка.
Напівголосне читання сусідові.
Виробленню швидкості читання сприяють вправина орієнтацію в тексті, а саме: знайти заданий уривок, опис, міркування,діалог, розмову і т.д., тобто вибіркове читання.
Вправи на миттєве сприйняття речення. Відтвореннятого, що запам’ятали.
Одночасно з аналізом змісту тексту йде роботанад образним значенням слова, яка спрямована на вироблення уміння сприйматислово в контексті і вчить інтонувати його. Діти працюють і над виразністючитання, вчаться дотримуватись пауз між реченнями, інтонації кінця речень,пауз, підвищення і зниження тону голосу в середині речення, вчаться володітисилою голосу, користуватися логічним наголосом, емоційно забарвлювати своєчитання відповідно до змісту того, що читає учень. Наприклад:
Читання з орієнтацією на розділові знаки.
Читання одного й того самого речення з різноюінтонацією.
Інтонаційне читання скоромовок, речень ізрізними варіантами логічного наголосу в них.
Читання за особами.
Інсценування.
Читання за особами діалогу, випускаючи словаавтора.
Знаходження і читання уривка, який можнапрочитати презирливо, суворо, з проханням, з насмішкою, радісно, весело, сумно.
Читання пошепки, тихо, голосно.
Складання плану тексту. Читання з логічнимнаголосом.
Творчість вчителя породжує творчість учня. Якщона кожний урок намагатися підбирати такі види навчальної діяльності, які даютьматеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу і самостійність,потребують розумового напруження, винахідливості, творчості, це зацікавитьдітей, викликає позитивні емоції, сприятиме діяльності, пошуку, формуваннюшколяра як читача.
Пам’ятки.
Заповіді читача для самостійної роботи зкнижкою.
Вибравши книжку для читання, згадай, чи знаєшти інші твори цього автора.
Прочитай передмову, анотацію, розгляньілюстрації та виріши, про який час розповість книга, про що вона.
«Товсту» книжку опановуй частинами.
Читаючи, звертай увагу, де і з кимвідбуваються описані події. Спробуй уявити собі і конкретну обстановку, ігероїв.
Виділяй усе незрозуміле, формулюй запитання інамагайся знайти на них відповідь самостійно: через ілюстрації або довідники.
Закриваючи книжку, ще раз подумай над їїзмістом у цілому, віднови в пам’яті головні події сюжету, образи персонажів іспробуй визначити, чим сподобалася тобі книжка, а чим — ні.
Пам’ятка 1.
Взявши в руку книжку, прочитай:
а) заголовок;
б) прізвище автора (чи відомі тобі його книжки?);
в) де і коли видана книжка, для якого віку;
г) анотацію, зміст, передмову (якщо вони є).
Розглянь ілюстрації. Хто художник?
Поміркуй:
а) про що і про кого може йтися в книжці;
б) чи хотілося б тобі прочитати її.
Пам’ятка 2.
Ти прочитав книжку. Після цього:
Познач слова, значення яких тобі невідоме.
Яка основна думка книжки (що хотів сказатиавтор)?
Чого вчить цей твір?
Склади план (для 3-го кл).
Підготуй переказ.
Чи охоче ти читав книжку? Чому?
Назви дійових осіб (1-й кл).
Що ти дізнався про героя прочитаного втору (2-йкл)?
Чи хотілося б тобі прочитати інші твори цьогоавтора або твори на подібні теми?
Пам’ятка 3.
Вчись читати правильно
1. Стеж за словами на рядку, не переставляй їх.
Намагайся зрозуміти те, про що читаєш.
При читанні будь уважним до кожного слова.
Стеж за інтонацією.
Намагайся не повертатися знов до вжепрочитаного слова.
Важливо правильно організувати дитяче читання,спрямувати його так, щоб дитина не розгубилась у книжковому морі, щоб до її рукпотрапляли найнеобхідніші твори, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденнимі, що дуже важливо, приємним заняттям. Саме дорослі мають свідомо йцілеспрямовано виховувати в дитині читача, починаючи з сім’ї, дитячого садка,молодших класів.
Організацію позакласного читання в школіважливо почати з виявлення читацьких інтересів, початкових умінь та навичоккористування книжкою.
Анкета для виявлення читацьких інтересів,умінь та навичок учнів 1 класу (проводиться в усній формі на початку вересня)
Чи вмієш і любиш ти читати?
Чи доводилось тобі самостійно прочитати книжку?Яку?
Чи читають тобі книжки вдома?
Що найбільше ти любиш слухати: оповідання,вірші, казки?
Де можна брати книжки для читання?
Що б тобі найбільше хотілося одержати вподарунок: іграшку, книжку, цукерки?
Анкета для виявлення сформованості читацькихінтересів, розвитку читацької самостійності в 3-4 класах (форма опитування — письмова)
Чи є в тебе улюблена книжка? Хто її автор, яканазва?
Яку книжку ти читаєш зараз? Назви автора,головних персонажів.
Чи пам’ятаєш тему наступного урокупозакласного читання? Назви її.
Про що ти найбільше любиш читати?
Чи є в тебе улюблені письменники? Назви їх.
Хто може тобі допомогти у виборі гарної книжки?
На що слід звернути увагу, добираючи потрібнукнижку?
Чим можна скористатися в бібліотеці, добираючинеобхідну книжку?
Отже, учителеві слід приступити до важливогоетапу керівництва читанням — добору літератури для позакласного читання. Аджедля того, щоб кожного разу дізнаватись про щось нове, щоб кожна прочитанакнижка ставала новою сходинкою в пізнанні світу, випадкове читання не годиться.Тут потрібна продумана система, певний порядок.
Методика має достатньо різноманітних видівтворчих робіт, які використовуються на уроках читання. Це ілюстрування (словесне,графічне, музичне); складання мовленнєвої партитури виразного читання (розстановкаі дотримання під час читання наголосів, пауз інтонаційних, граматичних,логічних, змістових, психологічних), читання різним тоном: золотим (з пафосом),срібним (легко, ясно, прозоро), мідним (глухо, з використанням низьких звуківмовлення), оксамитовим (задушевно, правдиво, щиро, передаючи почуття суму,журби, радості, мрії); постановка живих картинок; продукування діалогівпротилежного змісту; складання монологічного висловлювання за твором від іменіголовного героя або одного з них; складання опису з елементами міркування, аборозповіді з елементами опису; робота з ілюстрованими прислів’ями; тлумачнечитання; читання-перефразування; трансформативні вправи (складання за змістомвірша оповідання, на основі змісту оповідання — казки, за сюжетом казки — оповідання,за абзацом оповідання — прислів’я, приказки, за змістом байки — казки і т. ін);складання плану, анотації; запис у зошитах нової для себе думки словами автора чисвоїми; читання-драматизація як ефективний засіб підготовки до виразногочитання; читання-інсценізація; робота над лексико-семантичними групами. Наприклад:які слова в тексті підкреслюють переживання людини? За допомогою яких слівавтору вдалося показати бідне життя? тощо.
На уроках читання широкого вжитку набулиперекази: детальні, стислі, вибіркові, з перебудовою тексту з творчимдоповненням. Переказ твору допомагає дітям закріпити в пам’яті змістпрочитаного у всіх його деталях і засвоїти логіку зразка та його мови. Однакпереказ — це не просто відтворення прочитаного. Необхідно на уроках читанняввести в переказ елемент творчості. Досвід показує, що переказ відбувається краще,якщо текст діти читають одразуж, без попереднього його читання вчителем.Важливо й те, що навчати переказувати слід окремо — за прослуханим, запрочитаним мовчки (вголос), на основі побаченого і т. ін.
Результати багатьох досліджень показують, що впроцесі досконалого читання усвідомлюється лише зміст прочитаного, апсихофізіологічні операції, які передують тому, здійснюються ніби самі собою,неусвідомлено. Однак ці автоматизовані в процесі читання операції є складними ірізнобічними. Технічна складність цього процесу яскраво виявляється вже під часаналізу руху очей читача. Рух очей досвідченого читача відбувається швидкимистрибками, від однієї точки фіксації (зупинки) до іншої.
Стимулююча роль динамічного читання у навчаннімолодших школярів
Сучасною наукою та практикою встановленовеличезне значення початкового періоду у навчанні школярів не тільки дляуспішного оволодіння ними у майбутньому знаннями основ наук, а й для формуваннявсебічно й гармонійно розвиненої особистості. Життя висуває на перший планпедагогічні та психологічні проблеми розвитку людини як особистості,пробудження її творчих можливостей, творчих здібностей.
Перші дні дитини в школі. Маленькіпершокласники приходять до нас із сяючими обличчями, на яких водночасвідбиваються радість, здивування, тривожне очікування. Всі вони хочуть вчитися.Свою вчительку вони уявляють чарівницею, яка їх швидко всього навчить...
Але проходять тижні, і у дітей, в більшостівипадків, починає зникати інтерес до навчання. Бо навчання — це велика праця,яка до того ж не завжди легка. А який саме предмет діти не дуже полюбляють? Читання.Чому? Та тому, що читання — дуже складний процес. Його неможливо визначитиодночасно. Адже навчити дітей читати так, щоб при цьому вони не втратилиінтерес до навчання, — одне з найважливіших завдань вчителя.
В. Сухомлинський писав, що "… читання — це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе" [48].
У своїй роботі я хочу запропонуватирізноманітні види вправ та завдань що сприяють розвиткові навичок правильного,виразного, свідомого читання. Вони викликають у дітей великий інтерес до власнепроцесу читання, адже дані вправи сприймаються, як гра.
Велике значення для відпрацювання правильногочитання має постановка дихання.
Ми впроваджу вправи на постановку правильногодихання вже з 1 класу. Наприклад:
Уявіть собі, що вам треба: загасити свічку,здмухнути пір’їнку, надути кульку, спустити м’яч і т. ін.
Ще можна виконувати таку вправу:
вдих — указка вгору — затримка дихання;
видих — указка вниз.
На видих діти проговорюють, скільки можуть,склади (3-4 склади).
На постановку дихання та розвиток артикуляціїможна запровадити також читання груп слів на одному диханні (на видих).
Ніж честь віз жук
Ніс чисто віл жир
Нуль чудо вість жар
Нам чорний вовк жаль
Небо чесність внук жест
Діти з цікавістю та радістю сприймаютьфонетичні загадки:
Як мукає корова?
Як дзижчить джміль?
Як співають комарики?
Як співають пісеньку без слів?
Як поганяють коня?
Як пищать пташенята?
Як гарчить собака?
Як шипить гусак?
Як виє вовк?
Як цокає годинник?
Дані вправи на постановку дихання я проводжуна початку уроку в усіх класах початкової школи. А їх різноманітність викликаєу дітей інтерес.
Вже в першому класі у період навчання грамотидля розвитку навичок швидкочитання проводжу вправу на ідентифікацію букв. Вправапроводиться у вигляді гри «Впізнай букву». На картці дається тількиверхня частина букви. Таким чином учні краще запам’ятовують конфігурацію букв іне витрачають часу при читанні складів, слів, речень на їх впізнавання.
При роботі із скоромовкою даю такі завдання:
а) прочитати по складах разом;
б) пошепки, постукуючи олівцем;
в) хором цілими словами;
г) голосно;
д) протяжно (ніби співаєте);
є) у нормальному темпі;
ж) чітко артикулюючи;
з) швидко (блискавкою);
к) модулюючи голос (швидко — повільно).
За бажанням, діти промовляють скоромовкуіндивідуально.
Не можу обійти увагою чистомовки дляфонетичної зарядки.
Ас-ас-ас — 8 Березня у нас,
Ки-ки-ки — всіх вітають малюки,
Ють-ють-ють — побажання гарні шлють,
Си-си-си — щастя, радості, краси,
Ого-ого-ого — здоров’я всім міцного.
Ик-ик-ик — на стіні висить рушник,
Ні-ні-ні — там узори чарівні,
Ри-ри-ри — різнобарвні кольори,
Им-им-им — я любуюся ним.
Ла-ла-ла — вже кульбаба відцвіла,
Ут-ут-ут — ось розкрився парашут,
Ець-ець-ець — подув сильний вітерець,
Уть-уть-уть — десь у землю упадуть,
Уть-уть-уть — і весною проростуть.
Лт-ли-ли — пісню дружно почали,
Ло-ло-ло — діло в нас на лад пішло,
Ем-ем-ем — радість людям ми несем,
Ли-ли-ли — дуже раді всі були.
Рі-рі-рі — прилетіли снігурі,
Уг-уг-уг — звеселіло все навкруг,
Ра-ра-ра — ми зустріли снігура,
Ки-ки-ки — всі дивились залюбки.
Би-би-би — на голуб’ятні голуби,
Ді-ді-ді — сиві, білі й руді,
Ись-ись-ись — полетіли вони ввись.
Ів-ів-ів — кличу я голубів,
На-на-на — насипаю їм зерна,
Ють-ють-ють — прилетять і поклюють,
Ні-ні-ні — щиро дякують мені.
Гу-гу-гу — росте кульбаба на лугу,
Іт-іт-іт — в неї гарний жовтий цвіт,
Лі-лі-лі — жовті квіточки малі,
Ни-ни-ни — всіх нас радують вони,
Ту-ту-ту — з них віночок я сплету,
Ок-ок-ок — гарний вийшов вінок!
Ла-ла-ла — верба в долині розцвіла,
Ей-ей-ей — вона радує людей,
Ят-ят-ят — бачив я там двох хлоп’ят,
Ни-ни-ни — із долини йшли вони,
Ет-ет-ет — несли котиків букет,
Ли-ли-ли — всі там вдячні були.
Лі-лі-лі — відлетіли журавлі,
Ли-ли-ли — дні осіннії прийшли,
Ло-ло-ло — вже все снігом замело,
Ни-ни-ни — будем ждати ми весни.
Готуючи дітей на уроці до активізаціїмовленнєвої діяльності, знов запроваджую роботу зі скоромовкою.
Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
Летів горобець, сів на хлівець.
А як вийшов стрілець,
То втік горобець.
Сів шпак на шпаківню,
Заспівав шпак півню:
«Ти не вмієш так, як я,
Я не вмію так, як ти».
Принеси, синку, синьку,
Підсинить, мама, косинку,
Підсинить тобі сорочку -
Принеси ж, синку, синочку.
Взимку вітер вовком виє,
Всіх лякає сніговієм. -
Ти не вій, не вій, Вітриську,
До весни вже зовсім близько.
Бере Віра в руки рака,
Бере рака неборака.
Ви погляньте, подивіться -
Віра рака не боїться.
Варка варила вареники,
Василь взяв вареника,
Варка Василя варехою,
Василь Варку — вареником.
Горобець, горобеня
Галушок везуть горня.
Горобчиха — горошину,
Кличуть гуску на гостину.
Летів перепел перед перепелицею,
Перед перепелятами.
Біжить стежина поміж ожини,
І вже у Жені ожини жменя.
Залізне зубило залізо любило,
Зубило в залізо залізно залізло.
Семен сіно віз — не довіз.
Лишив сани — узяв віз.
Коза у лузі — лоза у тузі.
Бери лозу — жени козу.
Ходить квочка коло кілочка,
Водить діток коло квіток.
Карло і Клари украв корали,
А Клара у Карла украла кларнет.
Мала з села вела вола.
В село віл малу вів.
Щоб позбутися регресій (перечитування слів причитанні тексту), використовую вже з першого класу читання з лінійкою.
Спочатку, закриваючи верхній рядок, поступовопереходимо на читання, закриваючи вершечки букв, половину букв. Запроваджуютакож картки-блискавки: 1 секунду показую слово, а потім діти вгадують слово.
Для кращого розвитку швидкочитання необхіднорозвивати пам’ять, пильність, увагу. Це досягається такими вправами.

1. Таблиця Шульте
/>
/>
2. Гра «Знайди пеньок». Використовуютаблиці:
Дуб ліс день нічка
Діб ліс день нічка
Дуб ліс пень нічка
Зуб ліс день пічка
Дуже часто на уроках читання, починаючи з IIпівріччя другого класу, застосовую вправи на швидкочитання. Це читання зрешіткою.
Роботу з решіткою проводжу на знайомому (домашньому)тексті тривалістю до 5 хвилин. Весь клас текст читає одночасно вголос. А ось тівправи, про які мова йтиме далі, можна запропонувати вже з II півріччя 1 класу.
1. Вправа «Буксир»
Учитель читає текст, діти намагаються невідставати, читаючи впівголоса. Найшвидший темп читання вчителя розрахований насереднього учня.
2. Вправа «Оченята»
Діти читають текст вголос швидко хором. Звучитькоманда «Оченята!». Діти закривають очі, розслабляються. Черездекілька секунд: «Блискавка!». Учні відкривають очі і починаютьшвидко читати далі (не стежачи пальчиком).
3. Повторне читання
Текст читається в нормальному темпі (2-3абзаци). Діти стежать. Звучить команда: «Повторити!». Дітиперечитують хором на великій швидкості.
4. Вправа «Хвиля» («Злива — дощ»)
Різний темп читання. Повільно-читання дужеважливої інформації тексту
5. Вправа «Кидок — засічка»
«Кидок» — читання тексту у швидкомутемпі.
«Засічка» — діти піднімають голівкиі проговорюють останнє слово, що побачили (не стежачи пальчиком).
6. Читання-естафета
Читання «ланцюжком» по рядах, впарах, хором.
7. Вправа «Кроки»
«Крок» — прочитання повного рядкатексту. Читання напівголосне.
8. Вправа «Диктор»
Це читання-переказ. Спочатку діти читаютьтекст (2-3 абзаци), підкреслюючи олівцем опорні слова. Потім переказують йогокласу чи сусіду по парті, опускаючи очі в текст, як диктори телебачення.
9. Читання розрізаних текстів
Невід’ємною частиною розвитку динамічногочитання є вправи на швидкодумання. Їх я запроваджую вже з першого класу. Авикористовувати їх можна не тільки на уроках читання, а й на уроках граматики.
Читаю речення і пропоную учням повторити йогов швидкому темпі. Наприклад:
Прийшла довгоочікувана зима.
Потім читаю два речення. Діти повинні їхшвидко повторити. Наприклад:
Прийшла довгоочікувана зима. Випав білийсніжок.
Потім читаю 3 речення. Учні швидко їхповторюють:
Прийшла довгоочікувана зима. Випав білийсніжок. Діти зліпили бабу.
Дану вправу можна зв’язати з текстомпідручника (вказати сторінку незнайомого тексту). Якщо дитина не може швидкоповторити речення, вона має право подивитись в книжку. Основна умова — дотримання швидкого темпу.
10. «Скринька запитань»
а) Пишу на дошці речення: Вчора я прочитавцікаву книжку.
Учні складають запитання до даного речення:
Коли я прочитав цікаву книжку?
Хто прочитав цікаву книжку?
Що я вчора прочитав?
Яку книжку я прочитав вчора?
Що я зробив вчора?
б) Робота з книжкою
Учні знаходять речення і складають запитаннядо нього. Головне — дотримання швидкості. Звичайно, швидкий темп доводитьсяпоступово.
в) Складання запитань до тексту
Робота проводиться в парах. Текст знайомий.
І етап. Один ученьставить запитання до тексту другому. Другий учень рахує кількість запитань. Потім- навпаки.
II етап. Одинучень ставить запитання до тексту, інший відповідає. І навпаки. І знову головне- дотримання швидкості.
11. Вправа «Казка»
Робота проводиться в парах. Діти згадуютьбудь-яку казку. Перший починає переказувати за сигналом вчителя, далі другийпродовжує переказ. Потім одразу ставляться запитання.
12. «Переказ»
Діти читають новий текст. В руках у дітейолівці. Деякі місця (за указкою вчителя) підкреслюються. По закінченні читаннядається завдання: розповісти, що прочитали, обов’язково використовуючипідкреслені місця (опорні слова). Книжка відкрита, можна піддивлятися.
13. Гра «Утвори слово»
Даються будь-які два слова. Завдання: придуматиситуацію. Наприклад:
Коза, космос; ліс, злива; вечір, інопланетянин.
Досі у своїй роботі я більше акцентувала увагуна такому різновиді читання, як читання вголос. Звичайно, читання вголос маєзначні переваги. Воно сприяє виробленню навички літературної вимови, формуєвміння правильно інтонувати речення. Однак відомо, що людина в житті більшекористується читанням мовчки.
Безумовно, я однаковою мірою на уроках працююнад цими двома різновидами читання, бо, звичайно, нормальною швидкістю читаннявголос слід вважати таку, що відповідає звичайній швидкості усного мовлення людини,а швидкість читання мовчки має бути вищою, ніж читання вголос. Спочатку «трохивищою», потім — удвічі, а дехто може досягти й більшої швидкості. Дляудосконалення читання мовчки використовую у своїй роботі з дітьми прийоми,методи та вправи, запропоновані вчителькою М.М. Батрачною з Полтавської; області.Особливо успішно застосовую такі завдання, як пробігання дітьми очима по текстуабо його частині, приклавши до вуст палець; також навчаю перекладати текст,тобто знаходити потрібну інформацію, не читаючи весь текст, а лише пробігаючиочима по ньому (наприклад, знайти і прочитати слова певної дійової особи).2-3хвилини напруженого пошуку зовсім не втомлюють учнів. Ще одна умовапошуку-переглядання є швидкість. Пропоную: знайти якомога швидше; знайти,випередивши товариша; доки я порахую до..., ви мусите знайти вказане. Наприклад,даю такі завдання: знайти найдовше слово, найкоротше слово, слово, в якомунайбільше голосних, приголосних, і т.д.
Розуміння прочитаного є основноюхарактеристикою читання. Воно залежить від багатьох чинників: розуміння слова,речення, цілого тексту. Щоб розуміти текст, що читається, треба мати достатнійлексичний запас, уміти швидко співвідносити графічну форму слова із звуковою.
Цікавим є питання про перевірку розумінняпрочитаного тексту. Можна поставити питання, що стосується одного окремогослова, словосполучення, окремого речення. Часто на розуміння прочитаного текступропоную тексти.
Наприклад, у 3 класі при перевірці тексту К. Пасічної«Такий самий дриль» на етапі перевірки домашнього завдання пропонуютест «Так — ні».
Роман Михайлович приніс маленький ящик зінструментами. (Ні)
В ящик була вкладена книжка з надписом. (Ні)
Діти конструювали модель корабля. (Так)
Ігор загубив дриль. (Ні)
Діти зробили інший дриль. (Ні)
Сашко пофарбував новий дриль. (Ні)
Модель монітора сподобалась. (Так)
Юрко був радий подарунку тата. (Так)
Старий дриль викинули. (Ні)
Навичка читання, мабуть, найважливіша з усіх,якими мають оволодіти учні початкових класів. Без швидкого й свідомого читаннянеможливе успішне навчання дитини з усіх інших предметів.53% школярів, щошвидко читають, вчаться добре і відмінно, а серед тих, хто читає повільно,таких не більше 4%. На думку психологів на успішність впливає понад 200факторів. Серед найважливіших перше місце посідає швидкість читання.
Дитина, яка не вміє швидко читати, зазнаєвеликих труднощів, перевантаження під час виконання домашніх завдань. Внаслідоктого, що читання книг за низької швидкості — читання — не задоволення, ависнажлива праця, дитина, яка погано читає, не відвідує бібліотеку, не читаєгазет та книжок.
Традиційно визначають швидкість прочитаннядитиною буквених знаків за хвилину. Визначимо зміст цього поняття і доцільністьйого використання. З даних психологічних досліджень відомо, що продуктивністьбудь-якої діяльності визначається кількістю виконаної роботи за певний періодчасу. Виконана робота має бути задовільною за якістю і посильною для того, хтоїї виконує. Продуктивність читання визначається кількістю матеріалу,прочитаного за одиницю часу з високим рівнем розуміння прочитаного. Швидкістьособливо тісно пов’язана з віком дітей, етапом їх навчання таіндивідуально-типологічними особливостями. Існувала думка, що швидкість читаннявизначає швидкість розуміння тексту — кінцеву мету читання і основний йогопоказник. Тоді й виник показник — вміти за хвилину читати певну кількість слів.Нині більшість психологів і педагогів дотримується думки, що розумінняпрочитаного не залежить від швидкості читання. Швидкість читання сама по собіне має ніякої цінності. Вона має значення лише в співвідношенні з рівнемрозуміння прочитаного матеріалу. І для тих, хто починає читати є оптимальна ташвидкість читання, яка притаманна дитині при говорінні.
Головне, що дитина зрозуміла з прочитаного. Такщо істина криється у вислові: «Не багато читай, а багато розумій». Отжедітей 6-річного віку слід перш за все налаштовувати на більш якісне сприйманнятексту, більш глибоке оволодіння змістом прочитаного.
У дітей 6 року життя ми тільки формуємоготовність до оволодіння на наступних етапах систематичними навичками читання.
Варто звернути увагу і на психотравмуючуситуацію для дітей під час перевірки швидкості читання. То чи варто зарадицифр, які ні про що не говорять, ризикувати здоров’ям дітей? Чи вартопринижувати дітей і батьків, вивішуючи результати перевірки для огляду. Отже,оптимальною є та швидкість читання, при якій дитина розуміє прочитане надостатньому рівні.
Крім того, проблема швидкості читання має, надумку В. Зайцева, ще кілька аспектів.
Аспект навчання: щоб виконати домашні завданняна один день, учень 8-го класу повинен прочитати у середньому 7-8 сторіноктексту підручника. За низької швидкості читання, щоб прочитати текст тількираз, дитина має витратити приблизно 2 години. Але оскільки при повільномучитанні зміст прочитаного залишається незрозумілим, то учень повинен читати текстяк мінімум тричі. Крім того, йому треба виконати письмові завдання. Але той,хто повільно читає, як правило, й повільно пише. Отже, зрозуміло, що вчитисяуспішно і без перевантажень дитина зможе тільки тоді, коли навчиться швидкочитати і писати.
Аспект розвитку. Розумова працездатністьзначною мірою залежить від таких чинників, як оперативна пам’ять і стійкістьуваги, що удосконалюються в процесі читання. Тому учні, які швидко читають і,як правило, читають багато, мають розвинену оперативну пам’ять та стійку увагу.
III. Аспект виховання. Усім добре знайоме явище:в 3-4-х класах 60-70% учнів вчаться позитивно, в 4-5-х успішність різко падає,кількість учнів, що добре вчаться, зменшується до 30-40%. У чому жпричина? Пригадаймо, що найсильніше впливає на успішність швидкість читання. Якщопо закінченні 3 (4) класу учні не вміють швидко, добре читати, то у 5-му класі,коли різко зросте навчальне навантаження, їхня успішність падатиме.
У нормативах, затверджених МОН України (вонимало відрізняються від тих, якими ми послуговувалися раніше), вказано, щошвидкість читання наприкінці 3-го класу має становити 80-95 слів за хвилину.
В.О. Сухомлинський у книзі «Розмова змолодим директором школи» пише, що бажано, щоб до моменту закінчення 3-гокласу вільне читання становило 150-300 слів за хвилину. Навіть 150 слів захвилину — це майже удвічі більше, ніж вказано у нормативах.
Дослідження В. Зайцева (Донецький державнийуніверситет) показало, що діти, які наприкінці 3-го класу читали в середньомузі швидкістю 150 слів за хвилину, потім стали відмінниками; ті, хто читав зішвидкістю 120 слів за хвилину — хорошистами; а ті, хто читав зі швидкістю 8090слів за хвилину — «трієчниками».
Отже, орієнтуючись на нормативи МОН України,учитель заздалегідь формує зі своїх учнів майбутніх трієчників, а виконуючирекомендації В.О. Сухомлинського — відмінників.
Досягнення швидкості читання 120-150 слів захвилину реальне, адже більше ніж 90% учнів за темпераментом сангвініки тахолерики, а тому розмовляють і читають саме у такому темпі. Водночас флегматикита меланхоліки, тобто ті, хто повільно розмовляє та читає, становлять менше ніж10%, або 3-4 учні в класі.
Отже, переважній більшості дітей цілкомдоступна швидкість читання 120-150 слів за хвилину.
Професором І.Т. Федоренком, який керувавлабораторією експериментальної дидактики у Харківському державномупедінституті, і вчителями творчої групи лабораторії Донецького державногоуніверситету було розроблено цілу низку ефективних рекомендацій, які дозволяютьформувати оптимальну швидкість читання в учнів початкових класів. Зупинимося надеяких з них.
Поурочні п’ятихвилинки «читання-дзижчання»з використанням складових таблиць (ПГ, ППГ, ПППГ, де П — приголосний; Г — голосний; ПГ -приголосний + голосний), таблиць слів, пірамідок слів.
«Читання-дзижчання» було одним зосновних прийомів під час навчання читання учнів молодших класів у Павлиськійшколі. У наш час цей прийом застосовується у багатьох школах — він дужеефективний. Адже при звичайній методиці на уроках читання у класі з наповненням30-35 осіб учитель має можливість спитати кожного учня тільки раз на тиждень,приділивши йому біля 2 хвилин. Тобто кожен учень матиме усього 2 хвилини натиждень для тренування, що для навчання нормального читання катастрофічнонедостатньо.
Що ж дають щоурочні п’ятихвилинки «читання-дзижчання»?Таким чином тривалість тижневого тренування становить біля 100 хвилин. Природно,що швидкість читання стає набагато вищою.
Що таке «читання-дзижчання»? Цечитання напівголосно, щоб не заважати тому, хто сидить поруч. Читають усі учнікласу разом, одночасно, кожен зі своєю швидкістю.
Краще запам’ятовується те, що миготить, а нете, що постійно знаходиться перед очима. Тобто, важлива не тривалість, ачастота тренувальних вправ. Якщо ми хочемо опанувати якісь уміння, довести їхдо рівня навички, треба проводити нетривалі вправи, але якомога частіше. Неварто примушувати дитину, що погано читає, читати вдома 1,5-2 години підряд. Такатривала, дуже тяжка робота формує у неї негативне ставлення до читання.
Набагато краще, якщо домашнє тренуваннявідбувається у три прийоми по 5 хвилин. Дитина читає і переказує невеликийабзац або маленьке оповідання. Через годину-дві — ще одне читання, а перед сном- ще одне. Таке 15-хвилинне тренування дає значно більший ефект, ніж 1,5-2години безперервної роботи.
Якщо дитина неохоче читає книжки, їй необхіднозапропонувати прочитати один-два рядки, а потім трохи відпочити. Такий режимавтоматично виникає під час читання дитячих книжок з малюнками,книжок-розмальовок з невеликими текстами, під час перегляду діафільмів.
Кожний діафільм місіть 36-40 кадрів — це 72-80рядків тексту. Тому читати треба по черзі: кілька кадрів читає дитина, потімкілька кадрів — хтось із батьків.
Гарні результати дає читання перед сном. Цепояснюється тим, що остання подія дня найкраще фіксується емоційною пам’яттю,тому під час нічного сну людина знаходиться під її впливом, звикає до цьогостану. Внаслідок цього у неї формується певна установка, певне ставлення дотого чи іншого виду діяльності.
Тому рекомендація вчити вірші напам’ять передсном має дуже глибоку психологічну підставу.
Дуже ефективним є перегляд перед сномдіафільмів.
Значно гальмує розвиток читання слабкаоперативна пам’ять, невеликий обсяг зорового сприйняття. Це виявляється у тому,що дитина не бачить усього слова, а читає його по складах, або читаючи реченняз 6-8 слів забуває перше слово, дочитавши до 5-6. Природно, що вона не можезрозуміти зміст прочитаного, змушена кілька разів прочитувати речення. Дужеефективно тренувати оперативну пам’ять за допомогою зорових диктантів. Текстицих диктантів та методика їх впровадження (див. додаток) були розробленіпрофесором І.Т. Федоренком (Харківський державний педінститут, лабораторіяекспериментальної дидактики).
Було розроблено 18 наборів речень, по шістьречень у кожному наборі. Кожне наступне речення на одну дві букви довше запопереднє, тобто речення подовжуються поступово. Якщо перше речення "Ідедощ" містить 6 букв, то останнє речення вісімнадцятого набору — 47 букв. Нароботу з усіма вісімнадцятьма наборами вчитель витрачає не більше двох місяців.Отже, за два місяці оперативна пам’ять дитини розвивається настільки, що воналегко може прочитати, запам’ятати і без помилок записати речення з 47 букв (або8-9 слів). Оскільки дитина легко розуміє зміст речення, то й читати їй стаєцікаво, отже, й процес навчання читання відбувається набагато швидше. Зоровідиктанти треба писати щодня — написання їх через день дає незначний ефект.
Дуже ефективним є й багаторазове читання. Проводитьсявоно у режимі «читання-дзижчання» упродовж однієї хвилини нанезнайомому тексті. Після того, як учитель прочитає початок якогось оповідання,діти продовжують читати напівголосно кожен у своєму темпі. Через хвилину коженпозначає, до якого слова він дочитав. Потім відбувається повторне читання тогосамого тексту і знову кожен позначає, до якого слова він дочитав. Природно, щовдруге кожна дитина прочитає на кілька слів більше. Це викликає позитивніемоції і бажання читати ще. Але не слід читати один і той самий текст більшетрьох разів.
Читання у темпі скоромовки призначене длятренування і розвитку артикуляційного апарату. Проводити його можна назнайомому тексті, причому вимоги до виразності читання в даному випадкузнижені, але підвищені вимоги до чіткого вимовляння закінчень слів. (Виразністьчитання і чіткість прочитання — це завдання, які виключають одне одного) Цявправа триває не більше 30 секунд.
Потім дітям пропонують знову прочитати тойсамий текст трохи повільніше, але чітко, виразно. Діти читають знайому частинутексту і переходять до незнайомої. При цьому підвищений темп читання у нихзберігається, хоч і недовго (пів рядка, рядок). Однак тривалість читання упідвищеному темпі за умови регулярного тренування поступово збільшується, ічерез два-три тижні швидкість та виразність читання стають значно кращими.
Наприкінці кожного уроку читання можназалишити чотири хвилини, щоб провести самозамірювання швидкості читання. Упродовжоднієї хвилини діти читають незнайомий текст у режимі «читання-дзижчання»кожен у своєму темпі. Потім підраховують кількість прочитаних слів і записуютьрезультат у щоденник. Порівняння результатів за тиждень завжди показуєзбільшення швидкості читання, що створює позитивний емоційний ефект.
На удосконалення навчальних навичок впливаєчимало факторів. Наприклад, на розвиток читання позитивно впливає:
стимуляція до швидкого читання;
артикуляція.
Тому треба систематично тренувати учнів учитанні скоромовок з метою покращення артикуляції: спочатку їх читаютьповільно, поступово збільшуючи темп під час багаторазових повторень.
Стимулювання учнів до швидкого читання необмежується зауваженнями типу «повільно читаєш, читай швидше», асупроводжується показом зразків «швидкого» читання. Треба вимагативід учня кілька разів прочитати слово або речення, дати йому можливістьвідчути, в якому темпі слід читати. Доцільно, щоб текст прочитав спочаткусильний учень, а, потім слабкий. Стимулом є й проведення конкурсів на кращогочитця класу.
Швидке читання можливе за умовивідрегульованого дихання. З цією метою проводять дихальну гімнастику. Регулюваннюдихання сприяє читання скоромовок, а також вправи: швидкий та глибокий вдихчерез ніс з наступним повільним та спокійним видихом через рот.
Упродовж усього періоду навчання в початковійшколі потрібно удосконалювати техніку читання, прищеплювати любов до книги,готувати учнів до позакласного читання. Для цього треба не тільки навчити дітейчитати, але й ознайомити їх з книгою як засобом спілкування людей, засобоммасової інформації, як продуктом видавницької поліграфічної промисловості.
Слід ознайомити дітей зі світом книг, збібліотечними видами пошуку потрібної книги, сформувати у них інтерес до книги.З цієї метою, починаючи з вересня, можна з’ясувати, у кого з дітей є які книгиі про що вони, запропонувати принести книги на урок і уважно розглянути їх,практикувати читання вголос окремих книжок, показуючи зразок виразного читання,організовувати переказування прочитаного, давати завдання вдома переказуватирідним зміст прочитаного, придбати нові книги. У другому півріччі можнапоказати, як вибрати книгу, організовувати самостійне читання мовчки, виявляти,хто з дітей читає вдома цікаву книжку і про що вона. У 2-му і 3-му класахнеобхідно й далі систематично працювати з книгою, ознайомлювати школярів зроботою бібліотеки, вчити користуватися нею. Необхідно також встановити длякожного класу певну кількість сторінок, які треба прочитати протягом тижня. Наприклад,для 1-го класу — 30, 2-го — 60, 3-го — 80 сторінок, для 4-го — одну-двіневеличкі книжки. При цьому необхідний систематичний контроль вчителя за якістюпозакласного читання.
Як вже зазначалося швидкість читання безрозуміння, сприйняття та усвідомлення тексту не дає ніяких позитивнихрезультатів. Яким же має бути читання у початкових класах, що дозволило б нарощуватидуховний та інтелектуальний потенціал особистості. Під час роботи з художнімтвором навичка читання включається до складної читацької діяльності,спрямованої на сприймання, усвідомлення, відтворення тексту.2.1 Формування навички швидкогочитання як основи усвідомленого сприйняття художнього твору. Методикаформування навички швидко читання в сучасній початковій школі
В час непомірного зростання інформаційногопотоку одним із засобів пізнання світу за умови правильного психолого-педагогічногопідходу може стати читання. Таке явище цілком закономірне, оскільки, засвідченням вчених від 90 до 95 відсотків інформації ми одержуємо завдякизоровому сприйманню.
Цього учень спрямовує погляд не на окремеслово, а на весь рядок, розширивши поле зору погляд ковзає по центру колонки,трохи коливаючись з одного боку в другий.
Поступово завдання ускладнюємо: для зоровогосприймання пропонуємо не окремі слова, а словосполучення, записані в колонку по2-3 слова у рядку, а також уривки творів, де текст набраний вузькими колонками.
Періодично слід давати і такі завдання: «Хтопрочитає найшвидше», «Прочитати текст за одну хвилину», «Прочитайтекст і запиши затрачений час» (у класі має бути настінний годинник).
Однак, у школі недоцільно заохочувати дітей,щоб вони змагалися щодо швидкості читання вголос. Коли здібний ученьрозганяється, показуючи надто високу швидкість читання вголос, слід непідхвалювати, а стримувати його, нагадуючи про ознаки гарної навички.
Як же досягти оптимальної швидкості читання. Розглянеморезерви навчання читання.
Важлива не тривалість, а частота тренувальнихвправ, адже пам’ять людини запам’ятовує саме те, що повторюється через певнийпроміжок часу. Тому першокласнику доцільно читати вдома по 5-7 хвилин декількаразів.
Напівголосне читання в класі. Таке читаннябуло одним з основних елементів навчання в Павлиській школі — школі В. Сухомлинського.
Кожен урок (чи то математика, музика,образотворче мистецтво тощо) починати з п’ятихвилинного напівголосного читання.
Помітні результати дає читання перед сном,адже остання події дня чітко фіксуються в пам’яті.
Якщо дитина не любить читати, то необхіднийрежим оберігаю чого читання — отримання відпочинку після прочитання 2-3 рядків,під час якого дитина розглядає ілюстрації до книжки.
Доведено, що техніка читання не підвищується,коли низька оперативна пам’ять. Робота над вдосконаленням оперативної пам’ятіздійснюється за допомогою зорових диктантів, тестів професора І. Федоренка зХаркова. Набори диктантів ідуть з поступовим нарощуванням довжини речень наодну-дві букви що три дні.
За допомогою наборів для зорових диктантіввчитель може навчити дітей швидкочитанню, яке набагато перевищує норми, яквголос, так і мовчки. Треба мати на увазі, що швидкочитання — це ще й уміння енергійно,хутко міркувати, виконувати найрізноманітніші завдання, вправи.
Як показали дослідження В.М. Зайцева,завідувача лабораторією педагогічної діагностики Донецького держуніверситету,більшість дітей, що погано читають є меланхоліками або флегматиками, і навпаки — ті, хто добре володіє цією навичкою здебільшого сангвініки та холерики. Системавправ В.М. Зайцева зводиться до багаторазового прочитування...
Доцільно для вдосконалення навичкишвидкочитання використовувати також індивідуальну табличку для самоконтролю зтехніки читання.
Індивідуальна табличка для самоконтролю зперевірки техніки читання.
Вчимося читати швидко.
Що означає швидко? Це не значить, що потрібночитати так, що й слів не розібрати. Але й не дуже повільно, щоб не занудьгувати.
Перевіряй себе кожного місяця. Візьми годинникіз секундною стрілкою. Коли стрілка пройде круг — це і буде хвилина. Порахуй,скільки ти прочитав за цю хвилину. Запиши результат у таблицю.Місяць Кількість слів за хвилину Кількість помилок Виразність Результат
Вересень
 
 
 
 
Жовтень
 
 
 
 
Листопад
 
 
 
 
Грудень
 
 
 
 
Січень
 
 
 
 
Лютий
 
 
 
 
Березень
 
 
 
 
Квітень
 
 
 
 
Травень
 
 
 
 
Дуже добре, що ти з кожнимднем читаєш усе швидше.
Запам’ятай: хто багаточитає, той багато знає.
Практика доводитьефективність названих систем. Проте вони розраховані на вдосконалення технікичитання. Чи можливо з самого початку вчити дитину читати правильно, свідомо ішвидко, не сподіваючись на доучування або переучування в майбутньому.
Ствердну відповідь на цепитання дає методика, розроблена педагогічним колективом під керівництвомвчителя Б.В. Динги. Всі учні цієї школи, закінчуючи 1 клас, читають уголосновий текст у найвищому для вказаного віку темпі — до 150 слів на хвилину.
У системі Б.В. Дингипередбачено велику кількість вправ для формування навичок правильного,свідомого і виразного читання. Проте швидкість визначена найголовнішою якістю. Переконаємосьу доцільності надання їй пріоритету.
Розглянемо залежністьсвідомого читання від швидкості. Дочитавши речення до кінця, потім нелегкопригадати, з чого воно починалося, особливо — довге. Ще важче у пам’ятівтримати прочитану сторінку. Отож для усвідомлення змісту потрібне ціліснесприйняття тексту, а це, в свою чергу, залежить від швидкості читання.
Чи впливає швидкість навиразність читання? Швидко читаючи дитина бачить текс наперед і думає надзмістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Виходить — запорука виразності — швидкість.
Діти навчаються читати задопомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматичності певнихнавичок — складових досконалого читання. Розглянемо частину методики: роботу зтаблицями для навчання швидкого читання у різні періоди навчання читання.
2.2 Відбір вправ з удосконаленнянавички швидкочитання та ефективність їх застосування
При навчанні читати недостатньо сьогодні лишекілька разів повторювати один і той самий текст. Ця робота швидко втомлює дітейодноманітністю. Саме таким дієвим інструментом, за допомогою якого можназацікавити учнів, викликати інтерес до виучуваного матеріалу є гра.
Поступово цікава гра, мовленнєва творчістьпереростають у навчальну працю. Гра знімає нервові перевантаження. Завдяки гріможна залучити до навчальної діяльності пасивних учнів.
Ігри умовно поділяють на такі види:
Ігри добукварного періоду.
Ігри букварного періоду.
Ігри після букварного періоду.2.3 Організація та змістекспериментального дослідження
Мета нашого експериментального дослідженняполягала у тому, щоб сформувати та удосконалити в дітей навичку швидкогочитання у взаємозв’язку з іншими навичками, а в першу чергу з навичкоюусвідомленого читання за допомогою комплексу спеціально відібраних для цьоговправ, розроблених І.Т. Федоренком, методичних рекомендацій В. Зайцева. Експериментальнедослідження проводилось у 2004-2006 навчальних роках на базі Новосілківськоїзагальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Підгаєцького району Тернопільськоїобласті. Експеримент проводився у першому класі у 2004-2005 навчальному році тау 2 класі у 2005-2006 навчальному році з одним і тим самим контингентом учнів.
При проведенні експериментального дослідженнями враховували методичні рекомендації щодо читання учнів вголос і мовчки,програмні вимоги до навички читання відповідно у 1-А та 2-А класах, а такожретельно вивчали психологічні та індивідуальні особливості дітей, тобто тойфакт, що хорошою швидкістю читання вважається така, що відповідає звичайнійшвидкості усного мовлення людини. Як вже зазначалося, сам процес перевіркитехніки читання створює величезну психотравмуючу ситуацію для дітей, щонегативно позивається на результатах техніки читання. Спостереження показали,що учні, як правило, бояться насмішок та осуду своїх однокласників через їхзанадто повільне читання, що в результаті призводить до того, що дитиназамикається у собі і це нівелює її як особистість. Тому при проведенніексперименту ми організовували роботу учнів у звичних для них умовах. Та приперевірці техніки читання ми враховували також і те, що темп читання не єосновним показником сформованості навички.
Для того, щоб сприяти удосконаленню навичкишвидкості читання у букварний період навчання грамоти ми систематичновичленували вправи прикладного характеру, не пов’язані безпосередньо з художнімтвором та завдання при опрацюванні тексту на уроці класного чи позакласногочитання.
Коли діти опановували графічне зображеннябукви та склади ефективним було використання спеціальних карток та таблиць. (Усівправи, використані в експерименті, подані у параграфах 2.1 та 2.2). вправи зними використовувались щоденно протягом першого місяця навчання в школі і,таким чином, діти вчилися прочитувати склад миттєво, не поділяючи його.
За допомогою таких таблиць та карток (Картки1,2,3; таблиці 1,2,3) І.Т. Федоренка з ігровими елементами навчальний процеснабув невимушеності, жвавості, що сформувало у дітей позитивне ставлення доуроків читання.
Діти швидко запам’ятовували склади, щопокращило техніку їхнього читання. Крім таблиць складів ми використовуваликартки зі словами у стовпчиках. Діти швидко їх читали, а потім називали ті, якізапам’яталися. Це розвивало їхню пам’ять.
Читання пароплавом, а також “словесніприклади” сформувало у дітей плавне прочитування слів.
Для розширення кута зору учнів мивикористовували малюнкові, буквені, складові та числові піраміди. Дітизосереджувалися на вертикальній лінії і прочитували слова й склади, не рухаючипри цьому головою й очима.
Використовувались і квадрати Шульте, заповненібуквами або числами, до яких стояло завдання прочитати числа чи букви впослідовності натурального ряду чи в алфавітній послідовності, не переміщаючизір за межі центральної клітинки.
Ігри зі складовими таблицями “Біг східцями",“Літак", “Читалочки-складалочки", “ Читалочки-з’єдналочки”, “Знайдипару”, гімнастика для м’язів та очей сприяли значному розширенню кута зоручитачів.
Усі ці вправи на пропедевтичному етапінавчання читання були спрямовані, головним чином, на формування готовності дооволодіння на наступних етапах систематичними навичками читання.
Для перевірки розуміння прочитаногопропонувалося учневі розказати, про що він прочитав. Якщо ж школяр бувнеспроможний відповісти, йому ставили конкретні запитання. Крім цих завданьсвідоме сприйняття тексту перевіряли через уміння самостійно переказувати зміст(повно, стисло, вибірково, творчо), складати план прочитаного (усно чи письмово),поділяти текст на частини, придумувати заголовки до них, знаходити описиприроди, подій, вчинків, образів, давати елементарну характеристику дійовійособі, висловлювати власне ставлення до прочитаного тощо.
Ми вели спеціальний зошит обліку технікичитання, в якому відображали динаміку читацької навички учнів протягом всьогоперіоду проведення експерименту.
Схема обліку навичок читання приблизно така:№ п/п Прізвище, ім’я учня Спосіб читання Правильність читання (кількість помилок) Темп читання Розуміння прочитаного Виразність читання
  Розуміє Частково розуміє Не розуміє Логічні наголоси Паузи Інтонація 1 Артеменко І ц. с. 48 + + + -
Ми позначали спосібчитання: цілими словами (ц. с), цілими словами з елементами поскладового (ц. с.+склад), складами і словами (скл. +с), поскладове (склад), побуквене (б); загальнукількість помилок (пропуск, перестановка літер, складів, слів, заміна однієїчастини слова іншою, неправильний наголос); кількість слів, прочитаних за хвилину,і пізніше — розуміння прочитаного — знаки плюс (+), а нерозуміння — мінус (-).
Для коригування технікичитання мовчки і вголос ми користувалися такими нормативами.Види читання Півріччя Класи 1-ий 2-ий 3-ий 4-ий
Вголос
Мовчки
І
ІІ
І
ІІ
-
20-30
25-35
40-50
40-60
50-60
60-75
60-80
90-100
75-85
85-95
110-120
120-140
У І класі та в І півріччі2-го класу ми надавали перевагу читанню вголос, і лише у ІІ півріччі 2-го класу- читанню мовчки. Контрольну перевірку читання мовчки здійснювали наневідомому, новому для учнів творі середньої трудності. Щоб виявити розумінняпрочитаного пропонували: визначити послідовність розповіді, переказатипрочитане, дати відповіді на запитання, пояснити значення окремих слів івисловів, назвати дійових осіб, пригадати початок або кінець розповіді.
Можна вважати задовільнимрівень розуміння прочитаного мовчки, якщо правильні відповіді становлять більше2/3 від загальної кількості названих вище завдань. Звичайно, що в учнів 1-2класів рівні опанування темпом читання вголос значно нижчі, ніж в учнів 3-4класів. Швидкий темп читання характерний для мовчазного читання.
У післябукварний періоднавчання грамоти ми продовжували удосконалювати навичку читання такимиспособами:
15-секунднимизамірюваннями швидкості;
читанням школярів уголос іпро себе, тобто самоконтролями швидкості читання;
багаторазовим читанняммовчки з прискоренням 10-15 рядків невідомого тексту;
динамічним читанням;
читанням з постукуванням 2рядків з подальшим переходом до невідомого тексту;
читанням “буксиром”;
щоденним домашнім читаннямскоромовкою з обов’язковою перевіркою;
вправами для подолання бар’єрупромовляння: “Губи", “Читай мовчки", “Рахуй уголос", “Неторкнись", аритмічне постукування олівцем під час читання з метою гальмуваннямовленнєвих рухових аналізаторів;
вправами для активізаціїмислення: ігри з м’ячем, “Упіймай слово", “Нісенітниця", “Цікавіквадрати", “Піраміда", “Протилежне слово", “Добери пару", “Вгадайслово”;
зоровими та слуховимидиктантами І.Т. Федоренка;
читанням перед сном;
вправами на вміння швидкоорієнтуватися в тексті, які учні виконували безпосередньо при роботі з художнімтвором.
Кожен урок ми розпочинализ п’ятихвилинного читання — дзижчання, що давало можливість кожній дитинітренуватися у читанні. Тому природно, що швидкість читання ставала більшою.
У дітей молодшогошкільного віку, особливо у 1-2 класах, ще однією причиною, що ускладнює процесчитання є недостатній розвиток артикуляційного апарату, тому ми розучували іпромовляли скоромовки. Крім того виконували артикуляційну гімнастику, ігровівправи “Луна", “Змагання телефоністів", “Старт — фініш".
Нами були такожвикористані вправи для подолання регресій під час читання з метою запобіганнякількаразового прочитування учнями попереднього складу чи букви.
З метою виявленнярезультативності проведеної нами експериментальної роботи по формуванню навичкишвидкого читання в експериментальному класі ми здійснювали контрольну перевіркутехніки читання і порівнювали отримані результати із даними перевірки навичкичитання у контрольному класі (1-В, 2-В). Контрольну перевірку проводили у ІІпівріччі 1-го класу та у 2-му класі у кінці І та ІІ півріччя. Крім перевіркитехніки читання вголос у кінці ІІ півріччя 2-го класу ми перевіряли вміннячитати мовчки.
Таким чином нами булопроведено чотири контрольних перевірки рівня сформованості навички читання.
Результати перевіркитехніки читання подані у таблицях 1,2,3,4. Проаналізуємо та узагальнимо їх,зробимо відповідні висновки.

Таблиця 1 (1 клас, ІІпівріччя) № п/п Прізвище, ім’я учня Спосіб читання Правильність читання (кількість помилок) Темп читання Розуміння прочитаного Виразність читання Розуміє Частково розуміє Не розуміє Логічні наголоси Паузи Інтонація 1 Баглай В. ц. с. - 38 + + + + 2 Гах М. ц. с. +скл 2 32 + + + + 3 Гащак В. ц. с. - 43 + + + + 4 Долінська В. скл 4 29 + - + - 5 Кучма В. б 5 21 + - - - 6 Питель І. ц. с. +скл 2 31 + + + + 7 Питель О. ц. с. 1 39 + + + + 8 Покан Р. б 4 22 - - - - 9 Сабодах О. скл 3 23 + + - + 10 Смолій Д. скл 4 34 + + - - 11 Тиха Ю. ц. с. +скл 2 32 + + + + 12 Хрептак Н. ц. с 41 + + + +
Вже у ІІ півріччі 1 класурезультати перевірки техніки читання показати, що усі учні експериментального1-А класу відповідно до програмних нормативів (20-30 слів за хвилину), більшетого, швидкість читання деяких із них перевищує нормативні вимоги у 8-13 слів. Тутпотрібно звернути увагу і на рівень сформованості навички читання у ІІ півріччі1-А класу та порівняти його з рівнем сформованості навички читання в 1-В класі.

Таблиця 1.1 Способи читання 1-А клас 1-В клас Цілими словами 33% 26% Цілими словами і складами 25% 21% Поскладово 25% 30% Побуквенно 17% 23%
З даних, поданих у таблицівидно, що у ІІ півріччі 1-А класу цілими словами вже читали 33% дітей класу, щона 7% більше, ніж кількість дітей, що читають тим же способом у 1-В класі.
Безперечно, при перевірцітехніки читання невід’ємним компонентом контролю є усвідомлення читання, отжерозуміння — основний критерій темпу читання кожного учня. Після перевіркирозуміння прочитаного було встановлено, що лише 1 учень з 12 не розуміє зміступрочитаного. Усі інші розуміють його добре або частково. Це теж хорошийпоказник рівня сформованості навички швидкого читання як засобу усвідомленогосприйняття художнього твору.
Порівняємо темп читанняучнів у 1-А класі та 1-В класі.
Таблиця 1.2 Темп читання (сл. /хв) 1-А клас 1-В клас 11-20 0% 30% 21-30 33% 58% 31-40 50% 12% 41-50 17% 0%
З даних, поданих утаблицях 1, 1.1., 1.2 можна зробити висновок, що як спосіб читання, так і йоготемп виявились значно краще сформованими у експериментальному класі.
У 2 класі ми продовжувалипроведення експерименту і для виявлення його результативності здійснили 3контрольних перевірки навички читання: 2 з них були спрямовані на контрольтехніки читання вголос у кінці І та ІІ півріччя та 1 — на контроль вміннячитати мовчки.
У результаті перевірки миотримали такі дані:
Таблиця 2.2 клас (Іпівріччя) № п/п Прізвище, ім’я учня Спосіб читання Правильність читання (кількість помилок) Темп читання Розуміння прочитаного Виразність читання Розуміє Частково розуміє Не розуміє Логічні наголоси Паузи Інтонація 1 Баглай В. ц. с. - 51 + + + + 2 Гах М. ц. с. - 49 + + - + 3 Гащак В. ц. с. - 63 + + + + 4 Долінська В. ц. с. +скл 2 45 + + - - 5 Кучма В. ц. с. +скл 4 46 + - - + 6 Питель І. ц. с. 1 53 + + + + 7 Питель О. ц. с. - 45 + + + + 8 Покан Р. скл 5 28 + + - + 9 Сабодах О. ц. с. +скл 1 33 + + + + 10 Смолій Д. ц. с. 2 45 + + - - 11 Тиха Ю. ц. с. - 39 + + - + 12 Хрептак Н. ц. с - 48 + + + +

Таблиця 3.2 клас (ІІпівріччя) № п/п Прізвище, ім’я учня Спосіб читання Правильність читання (кількість помилок) Темп читання Розуміння прочитаного Виразність читання Розуміє Частково розуміє Не розуміє Логічні наголоси Паузи Інтонація 1 Баглай В. ц. с. 75 + + + + 2 Гах М. ц. с. 71 + + - + 3 Гащак В. ц. с. 1 80 + + + + 4 Долінська В. ц. с. +скл 3 62 + + + + 5 Кучма В. ц. с. +скл - 61 + - - - 6 Питель І. ц. с. 2 68 + + + + 7 Питель О. ц. с. 69 + + + + 8 Покан Р. ц. с. +скл 4 50 + - - + 9 Сабодах О. ц. с. 1 51 + + - + + 10 Смолій Д. ц. с. 2 54 + + + - 11 Тиха Ю. ц. с. - 56 + + + + 12 Хрептак Н. ц. с - 72 + + + +

Таблиця 4.2 клас (ІІпівріччя — читання мовчки) № п/п Прізвище, ім’я учня Спосіб читання Правильність читання (кількість помилок) Темп читання Розуміння прочитаного Виразність читання Розуміє Частково розуміє Не розуміє Логічні наголоси Паузи Інтонація 1 Баглай В. 88 + 2 Гах М. 86 + 3 Гащак В. 89 + 4 Долінська В. 74 + 5 Кучма В. 79 + 6 Питель І. 78 + 7 Питель О. 78 + 8 Покан Р. 60 + 9 Сабодах О. 67 + 10 Смолій Д. 64 + 11 Тиха Ю. 66 + 12 Хрептак Н. 79 +
Після контрольнихперевірок ми проаналізували отримані результати і порівняли їх із результатамиперевірки техніки читання у 2-В класі.
Наприкінці І півріччяблизько 67% дітей класу читали плавно цілими словами, а наприкінці ІІ півріччя2 класу цілими словами читали 83% учнів класу.
Це дуже хороший показник,враховуючи той факт, що у І півріччі 2-го класу переважній більшості дітейпритаманні різні способи читання, а в першу чергу — читання поскладово тацілими словами.
Результати темпу читаннябули узагальнені і показані у відсотках з метою порівняння з темпом читаннядітей у 2-В класі.

Таблиця 2.1 Швидкість читання (сл. /хв) 2-А клас 2-В клас 21-30 8% 39% 31-40 17% 30% 41-50 50% 31% 51-60 25% 0%
Таблиця 3.1 Швидкість читання (сл. /хв) 2-А клас 2-В клас 31-40 0% 8% 41-50 8% 65% 51-60 25% 24% 61-70 34% 3% 71-80 33% 0%
Таблиця 4.1 Швидкість читання (сл. /хв) 2-А клас 2-В клас 51-60 8% 69% 61-70 25% 21% 71-80 42% 10% 81-90 25% 0%
Порівнюючи темп читання у2 класах, можна з впевненістю стверджувати, що швидкість читання як у І так і уІІ півріччі була значно кращою у 2-А класі.
Учні експериментальногокласу не лише виконали програмні нормативи (25-35 сл. /хв. у І півріччі та40-50 сл. /хв. у ІІ півріччі), але й показали надзвичайно хороші результати таперевиконали вище згадані нормативи в середньому на 15-20 слів у І півріччі тана 20-25 слів у ІІ півріччі.
З даних таблиць видно, щоу 2-А класі навичка швидкого читання сформована набагато краще, ніж у 2-В класі.
Що ж до вміння читатимовчки, то безперечно процес його вдосконалення у ІІ півріччі 2 класу перебуваєлише на початковому етапі, тому зрозуміло, що швидкість читання мовчки ще недуже висока, хоча й відповідає, а в деяких окремих учнів і перевищує нормативитехніки читання (40-60 сл. /хв).
Якщо ж порівняти швидкістьчитання мовчки у 2-А та 2-В класі, то можна встановити, що швидкість читання71-80 сл. /хв. притаманна 42% учням 2-А класу, що на 32% більше, ніж кількістьучнів, що читають з такою ж швидкістю у 2-В класі. Зі швидкістю 81-90 сл. /хв. читають25% дітей 2-А класу в той час як у 2-В класі дітей, що читають з такою жшвидкістю взагалі немає.
Спостерігаємо поступовокращі результати швидкості читання в експериментальному класі, а це означає, щоосновна мета експерименту досягнена: процес формування навички швидкочитання умолодших школярів є набагато успішнішим, якщо він ґрунтується на системіспеціально відібраних вправ, а також за умови їх систематичного та послідовноговикористання на уроках читання. Це було гіпотезою дослідження і вонапідтвердилася.
Таким чином ми довелиефективність запропонованої нами експериментальної методики формування навичкишвидкочитання.
Висновки
Провівши теоретико-експериментальнедослідження проблеми формування навички швидкого читання як засобуусвідомленого сприйняття художнього твору ми прийшли до таких висновків:
темп читання повинен співвідноситися зрозумінням прочитаного. Розуміння — основний критерій темпу читання кожногоучня;
у виробленні швидкого читання треба прагнутидо темпу читання, який наближається до темпу розмовної мови людини і забезпечуєсвідоме сприйняття прочитаного;
головним недоліком щодо швидкості читання єнадто повільне читання і читання надто швидке. Як дуже повільне, так і надмірношвидке читання негативно відбивається на всьому процесі читання, а особливо наусвідомленні читання;
слід враховувати психотравматичний впливпроцесу перевірки техніки читання на дитину;
без швидкого, свідомого читання неможливеуспішне навчання дитини з усіх інших предметів;
навчати дітей техніці швидкого читаннярекомендується з першого класу школи;
при перевірці техніки читання потрібно мати наувазі різновиди читання: вголос і мовчки;
лише комплексне і систематичне використаннявправ для формування виразності, свідомості, правильності та швидкості читаннядають змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших школярів;
техніку читання потрібно формувати приопрацюванні художніх творів;
під час оцінювання техніки читання вчитель неповинен знижувати бал, якщо темп читання несуттєво нижчий (на 2-4 слова) віднормативного, таким чином стимулюючи розвиток читацьких потреб молодшогошколяра;
головним показником досягнень у підготовці дитини-читачає рівень розвитку навичок самостійної читацької діяльності.
Усі вище визначені напрямки та аспектипроблеми повинні бути враховані кожним вчителем, що прагне сформуватисправжнього читача, готового до здійснення самостійної читацької діяльності,всебічно розвиненої особистості, що вміє цінувати та насолоджуватись красоюслова у його подальшій науково-професійній діяльності.
Читання має стати стежиною, що веде до вершинрозумового, морального й естетичного виховання.
Отже, інтерес до читання потрібно виховувати вучнів не лише тому, щоб вони були стали освіченими людьми, а головним чином длятого, щоб росли вони добрими, відкритими, вміли розуміти іншого, співчувати тадопомагати йому.