Міністерствоосвіти і науки України
Полтавськийдержавний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка
Курсоваробота:
ПЕДАГОГІЧНИЙАНАЛІЗ УРОКУ В
СИСТЕМІВНУТРІШНЬОШКІЛЬНОГО
КОНТРОЛЮ
Виконала
студентка
Науковийкерівник:
_________________________________
Полтава
План
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Історико-теоретичний аналіз урочноїсистеми навчання
1.1 Історичний аналіз класно-урочноїсистеми навчання
1.2 Вимоги до сучасного уроку в школі
1.3 Типи уроків та їх структура.
РОЗДІЛ IІ. Педагогічний аналіз та оцінкауроку
2.1 Контроль як засіб управліннянавчально-виховним процесом на уроці
2.2 Підготовка вчителя до уроку
2.3 Програма спостереження та аналізууроку
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
ХХІ столітті Національнадоктрина освіти в Україні має забезпечити підготовку людей високої культури,кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку,мобільності в освоєнні і впровадженні новітніх наукових та інформаційнихтехнологій.
Актуальність: на сучасному етапі розвиткупедагогічної науки у нашій країні однією з найбільш актуальних являєтьсяпроблема педагогічного аналізу уроку в системі внутрішнього контролю школи для підвищенняефективності педагогічної роботи з учнями. У педагогічній літературівказується, що будучи ефективним засобом контролю діяльності учнів, аналіз урокумає вагомий та особливий вплив на усі сторони навчально-виховного процесу. Томувивчення процесу уроку є важливим напрямом педагогічного дослідження.
Вказані вищеобставини і зумовили вибір теми нашої науково-дослідної роботи: „Педагогічнийаналіз уроку в системі внутрішньошкільного контролю”.
Об’єкт: педагогічний аналіз уроку всистемі внутрішньошкільного контролю.
Предмет: система внутрішньошкільногоконтролю.
Мета: теоретично проаналізувати іперевірити в ході експериментальної роботи сутність і вимоги до педагогічногоаналізу уроку в системі внутрішньошкільного контролю.
Завдання:
1. Висвітлитипоняття уроку та внутрішньошкільного контролю в історії педагогічної думки.
2.Охарактеризувати вимоги до сучасного уроку в школі.
3. Визначититеоретичні аспекти структуризації та побудови уроку .
4. Визначитиспецифіку педагогічного аналізу уроку в системі внутрішньошкільного контролю.
Досягненняпоставленої мети і завдань курсової роботи вимагало застосування ряду методівнауково-педагогічного дослідження, зокрема: теоретичний аналіз проблеми, шляхомвивчення літературних джерел; педагогічні дослідження, які включають:проведення дослідно-педагогічної роботи з аналізу уроку в системівнутрішньошкільного контролю, систематизація і узагальнення передового педагогічногодосвіду.
РОЗДІЛ І.Історико-теоретичний аналіз урочної системи навчання
1.1 Історичнийаналіз класно-урочної системи навчання
Урок — це форма організаціїнавчання, коли учитель проводить заняття в класнiй кiмнатi з постiйним складомучнiв, якi мають приблизно однаковий рiвень фiзичного і психiчного розвитку, зарозкладом i регламентом.
Урок залишаєтьсяосновною формою навчання в усiх типах навчальних закладiв. Слiд зважати на те,що впродовж всієї iсторiї учителi та вченi-педагоги постiйно працювали над удосконаленнямкласно-урочної системи нанчання.
Я.А. Коменський(1592— 1670), скориставшись багаторiчним досвiдом братських шкiл України та iншихслов’янських країн, дав наукове обґрунтування класно-урочної форми навчання: дидактичнихзасад, наповнюваностi класiв, розкладу, регламенту, структури уроку, дiяльностiвчителя та iн. Це стало фундаментом подальшої розбудови уроку.
У 20-х роках в радянськiйшколi пiд впливом течії пролетарської культури була спроба вiдмовитись вiдуроку. Проте це лише зашкодило шкiльнiй справi. Тому на початку 30-х рокiв урокзнову став основною формою органiзацiї навчання [7].
Наступнiдесятирiччя вiдзначалися рiзними пiдходами до розвитку урочної системи.30—50-тi роки у нашiй країні позначилися впливом авторитаризму i тоталiтаризму,а отже, і школа як своєрiдний сколок суспiльства не була позбавлена цьоговпливу. Урок, методика його організацiї та проведення перебували в лещатахдогматичного виконання адмiністративних приписів, були позбавленi творчогопiдходу.
Лише в кiнцi 50-хрокiв учителi й педагоги-вченi розпочали активну роботу з творчого пiдходу доорганізації навчально-виховного процесу на уроцi. Свiдченням цього являлосьвиокремлення науково-обгрунтованих напрямків удосконалення уроку, якi далипотужиий поштовх творчим пошукам учителів країни. Вкажемо декiлька напрямкiв.
Липецькийнапрямок: побудова так званого “раціонального уроку”, використання творчихписьмових робiт, словникових диктантiв, роздаткових дидактичних матерiалiв та iн.
Казанський напрямок:розробка i впровадження у навчальний процес проблемного навчання (М.І. Махмутов).
Кiровоградськчйнапрямок: розробка лекцiйно-практичної системи навчання в старших класах (О.О.Хмура).
Ростовськийнапрямок: цілеспрямована робота учителів з запобiгання неуспішностi йвiдставання учнів у навчаннi [4].
У 70—80-х рокахз’явилась цiла плеяда учителiв-новаторів, якi своєю творчою працею сприялирозвитку класно-урочної форми навчання: Ш. О. Амонашвілі, В. Ф. Шаталов, І. П.Волков, М. П. Гузик, Є. М. Ільїн, С. М. Лисенкова та багато інших.
На цей перiод припадаєчимало цiкавих наукових досліджень, спрямованих на удосконалення уроку: Ю. К.Бабанського, М.І. Махмутова, В.О. Онищука, I.П. IIiдласого, А. В. Фурмана, М.М.Яковлева та iн.
1.2 Вимоги досучасного уроку в школі
У поглядах навимоги до уроку варто дотримуватися двох пiдходiв — загальнопедагогiчного іметодичного. Останнiй зумовлений особливостями вивчення конкретної навчальноїдисциплiни. Ми будемо розглядати загальнопедагогiчнi вимоги, якi є базою длятворчого розвитку вимог до уроку i до особливостей фахових методик.
Загалом можна видiлититакi групи загальнопедагогiчних вимог до уроку: санiтарно-гiгiєнiчнi, психолого-фiзiологiчнi,дидактичнi, виховнi [12].
Для успiшностiпроцесу навчання передусiм необхiдно забезпечити природнi умови для біологічноїжиттєдіяльності кожного учня, нормального функцiонування фiзiологiчнихпроцесiв, якi є важливою передумовою психiчної дiяльності особистостi. Тому накожному уроцi пiд керiвництвом учителя мають бути забезпеченi такiсанiтарно-гігiєнiчні вимоги: оптимальний повiтряний режим, правильнеосвiтлення, належний тепловий режим, чергування рiзних видiв навчальної дiяльностi,вiдповiднiсть меблiв iндивiдуальним особливостям учнів.
Варто пам’ятати,що значна частина життя дiтей 12 рокiв (з 9 до 18 рокiв) — припадає на навчальнуроботу в межах класної кiмнати. Тому відсутність належних санiтарно-гiгiєнiчнихумов може негативно впливати не лише на процес учiння, але й на здоров’явихованцiв.
Психолого-фiзiологiчнiвимоги до органiзацii навчально-виховного процесу на уроцi випливають iззагальнопедагогiчного принципу природовiдповiдностi. Необхiдно враховувати особливостiпсихiчного i анатомофізіологічного розвитку учнiв певного вiку, дбаючи простворення передумов для психiчного, фiзичного i соцiального розвитку кожноїособистостi. Одночасно педагог має дбати про забезпечення умов для розвитку вучнiв позитивних емоцiй як передумови активної пiзнавальної дiяльностi. Якпiдкреслював психолог С.Л. Рубiнштейн, мiж емоцiями людини i власною діяльністювiдстежується дiєвий зв’язок, емоцiйний стан особистостi впливає на їїдiяльнiсть [23].
При органiзаціїнавчального процесу мова йде про необхiднiсть створення позитивних емоцiй на основідемократичного стилю спiлкування, який сприяє формуванню вiльної людини.Авторитарний стиль — це подавлення пригнічення особистостi. В такому станiемоцiйнi процеси загальмованi, а отже умови для пiзнання вкрай несприятливi.Тому А.С. Макаренко наполягав на необхiдностi домагатися мажорностi в дитячомуколективi.
Моделюючибудь-який урок, необхiдно зважати на об’єктивнi психологiчнi й фiзiологiчнiпроцеси, якi протiкають в органiзмi учня.
1. Початок уроку:психологiчна органiзація учнів для навчальної дiяльностi шляхом залучення долегких розумових дiй щодо конкретної навчальної дисципліни — настрій на певну „предметнухвилю” (уснi обчислення з математики, словниковий диктант, цiкаве проблемнезапитання та iн.).
2. Час активноїнавчальної роботи залежно вiд дидактичної мети, змiсту навчального матерiалу,учнiв. Пiсля включення учнiв у розумову дiяльнiсть активнiсть зростає, а згодомпевнi центри кори головного мозку стомлюються. Тому необхiдно зважати на цейфактор: вдаватися до засобiв вiдпочинку, змiнювати один вид дiяльностi наiнший; у другiй половинi уроку зменшувати навантаження.
З. Органiзацiяактивного вiдпочинку кори головного мозку шляхом провiтрювання класної кiмнати,залученння учнів до виконання спецiальних легких вправ, якi сприяли б насиченнюкровi киснем i донесенню його до клiтин мозку.
4. Органiзацiядомашнього завдання: запис на дошцi, учнями — у щоденники.
5. I робота, якає своєрiдннм iнструктажем до виконання домашнього завдання.
6.Дидактично-психологiчне завершения уроку: загальнi пiдсумки учителя, оцiнкадiяльностi учнiв, полегшенi дидактичнi iгри на основi вивченого матерiалу [15].
Дидактичнi вимогигрунтуються на закономiрностях процесу пiзнання i передбачають органiзацiюнавчання на уроцi з урахуванням таких чинникiв:
• наявностiрушiйної сили навчання i необхiдностi створення ситуацій для її дiї.
• цiлеспрямованоїроботи з формування мотивiв навчання;
• моделюванняпроцесу навчання на уроцi вiдповiдно до вимог логiки навчального процесуоволодiня знаннями, умiннями i навичками;
• реалiзацiї науроцi принципiв навчання залежно вiд змiсту навчального матерiалу, вiку учнiв;
• оптимальногопiдходу до вибору методiв i засобiв навчання.
Виховнi вимогизумовленi провідними завданнями всебiчного гармонiйного розвитку особистостiвiдповiдно до вимог розумового, морального, фiзичного, трудового естетичноговиховання.
На кожному уроцiнеобхiдно актуалiзувати тi чинники, якi мають впливати на формування всебiчнорозвиненої особистостi. Це трансформується через змiст навчального матерiалу ібезпосередньо через органiзацiю вчителем навчально-виховного процесу на уроцi.Тому на етапi планування уроку варто видiляти не лише дидактичну, а й виховнумету [8].
У системiрозв’язання виховних завдань мають переважати провiднi аспекти кожної частини,що забезпечуютъ гармонiйне виховання особистостi. Зокрема:
— розумовевиховання: самостiйна пiзнавальпа дiяльнiсть, iнтелектуальний розвиток,оволодiння методами учiння;
— моральневиховання: формування моральних переконань і моральних почуттiв, гуманiзму,поваги до особистостi, нацiональної гiдностi, добра, чуйностi та iн.;
— фiзичне виховання:створення оптимальних умов для фiзичного розвитку особистостi, оволодiннявмiннями і навичками турботи про своє здоров’я, культуру побуту;
— трудовевиховання: формування вмiнь і навичок розумової працi, виховання любовi допрацi взагалi й почуття бережного ставлення до працi iнших,соцiально-психологiчна пiдготовка вихованцiв до участi у продуктивнiй, фiзичнiйта iнтелектуальнiй працi;
— естетичневиховання: формування почуттiв прекрасного, вмiння вiдрiзняти прекрасне вiдпотворного, озброєння школярiв знаннями й умiннями творити прекрасне вреальному життi.
Цiлеспрямована ісистематична робота зi створення на кожному уроцi оптимальнкх умов дляреалiзацiї завдань розумового, морального, фiзичного, трудового й естетичноговиховання впродовж 12 рокiв навчання дасть плiднi результати (див. схему у дод.1) .
1.3Типи уроківта їх структура
У дидактицiiснують рiзнi піходи до класифікацій уроків. Зокрема, класифiкують уроки заспособами їх проведення (урок-лекцiя, кiноурок, урок-диспут, урок-бесiда,лабораторний урок та iн.); за етапами навчальної діяльностi (вступнi, уроки формуванняпонять, уроки застосування знань на практицi, уроки тренуванкя i повторення таiн.). Та найбiльш вдалою i прийнятною є класифiкацiя урокiв за дидактичною метою.Український дядактик В.О. Онищук видiляє такi типи урокiв:
1) урок засвоєннянових знань;
2) урок формуванняумінь i навичок;
3) урокзастосування умінь i навичок;
4) урок узагальненняi систематизацiї
5) урок контролюi корекцiї знань, умiнь та навичок;
6) комбiнованийурок.
Залежно вiд типууроку логiчно вибудовується його структура. Структура уроку — це сукупнiсть,послiдовнiсть та логiчний зв’язок елементiв, якi становлять його модель [22].
Кожен урок маєсвою структуру, яка зумовлюється його навчально-виховною метою. В моделi урокувидiляють макроструктуру (етапи конкретного уроку) i мiкроструктуру (методичнiкомпоненти кожного етапу).
У процесiмоделювання уроку того чи iншого типу має виявлятися творчiсть учителя. Алеразом з тим не слiд забувати про дотримання певної логiчної доцiльноїархiтектури уроку певного типу.
Коротко визначимоструктуру основних типiв урокiв.
Урок засвоєннязнань.
1. Перевiркадомашнього завдання; актуалiзацiя опорних знань.
2. Повiдомленнятеми, мети, завдань уроку.
З. Сприймання йусвiдомлення нового навчального матерiалу.
4. Запам’ятаннянового навчального матерiалу.
5. Систематизацiязнань, отриманих на даному уроцi.
6. Домашнезавдання. Пiдсумки уроку.
Урок формуванняумiнь i навичок.
1. Перевiрка домашньогозавдання. Вiдтворенвя і корекцiя опорних знань.
2. Повiдомленнятеми, мети, завдань уроку.
З. Ознайомлення зправилами i способами дiй iз застосування знань на практицi.
4. Робота учнiвнад вправами на застосування знань.
5. Домашнєзавдання. Пiдсумки уроку.
Урок застосуваннязнань, умiнь та навичок.
1. Повiдомленнятеми, мети, завдань уроку.
2. Перевiркадомашнього завдання, корекцiя знань, умiнь та навичок.
З. Усвiдомленняпрограми навчальних дiй.
4. Самостiйнаробота над виконанням практичних завдань.
5. Узагальнення iсистематизацiя результатів роботи.
6. Оцiнка діяльностiучнiв.
7. Пiдсумкиуроку, домашне завдання.
Урок узагальненняi систематизацiї.
1. Повiдомленнятеми, мети i завдань уроку.
2. Вiдтворення iкорекцiя опорних знань.
З. Повторення iаналіз основних фактiв, подій, явищ.
4. Узагальненнята систематизація знань, засвоєння системи знань, провiдних iдей.
5. Домашнєзавдання. Пiдсумки уроку.
Уроккомбiнований.
1. Повiдомленнятеми, мети i завдань уроку.
2. Перевiркадомашнього завдання.
З. Актуалiзацiяопорних знань.
4. Сприймання йусвiдомлення учнями нового навчального матерiалу.
5. Осмислення,узагальнення систематизацiя знань.
6. Вправи наформування вмiнь і навичок на основi отриманих знань.
7. Домашнєзавдання. Пiдсумок уроку.
Урок перевiрки iкорекцiї знань, умiнь i навичок.
1. Повiдомленнятеми, мети i завдань уроку.
2. Перевiркарiвня володiння знаннями.
З. Перевiркарiвня сформоааностi умiнь і навичок.
4. Самостiйнаробота з виконання контрольних завдань.
5. Пiдсумкиуроку.
РОЗДІЛ IІ.Педагогічний аналіз та оцінка уроку
2.1 Контрольяк засіб управління навчально-виховним процесом на уроці
Контроль маєдекілька значень. У дидактиці його розуміють як нагляд, спостереження i перевіркууспiшностi учнiв. Контроль — бiльш широке поняття нiж спостереження за учнемпiд час занять, вивчення зошитiв i iнших продуктiв навчальної i практичноїдiяльностi учнiв, перевiрка знань, навичок i вмiнь школярiв є засобамиконтролю. Облiк успiшності передбачає фiксацiю результатiв контролю у виглядiоцiнного судження або числового бала з метою аналiзу стану навчалъно-виховногопроцесу за певний перiод, його причин i прийняття рiшень про необхiднiстьудосконалення уроку та iнших форм органiзацiї навчання i їх методики. Там, денавчання розуміють як процес управлiння навчально-пiзнавальною дiяльнiстю учнiв,контроль є необхiдною ланкою в цьому процесi, з одержання зворотної iнформацiї[25].
Головне сьогоднiв тому, щоб пiдвищити якiсть навчання, трудового i морального виховання в школi,зжити формалiзм в оцiнцi результатiв працi вчителiв i учнiв. Це вимагає рiшучоговикорiннення з шкiльної практики фактів формалiзму в оцiнцi знань і поведiнкиучнiв.
До цього часу щетрапляються прояви формалiзму в оцiнцi роботи учнiв: завищення або заниження оцiнки,без обґрунтування, використовують її як засiб покарання учнiв за недисциплінованістьабо за недостатню їх сумлiннiсть або як заохочення. Спостерігаються випадки,коли вчителi виставляють високий бал учням за короткi вiдповiдi, якi нехарактеризують якiсть їхнiх знань [23].
В основних напрямахреформи загальноосвiтньої i професійної школи пiдкреслюється необхiднiстьрiшучого викорiнення проявiв формалiзму в оцiнцi знань учнiв. Одним iз засобiв подоланняформалiзму в оцiнцi результатiв працi вчителя i учнiв є поліпшення контролю занавчально-виховним процесом в школi. За місцем у навчальному процесi розрізняютьтакi види контролю:
1) попереднiй,який здiйснюється перед вивченням нового матерiалу i має своїм завданнямвиявити якiсть опорних знань, навичок і вмiнь з метою їх актуалізації i корекції,встановити необхiднi внутрiшньопредметнi і мiжпредметнi зв’язки
2) побiжний(поточний) контроль, який здiйснюється в процесi вивчення нового матерiалу і маєсвоїм завданням виявити якiсть засвоєння учнями знань, навичок і вмiнь з метоюїх корекцiї;
З) перiодичнийабо тематичний, який здiйснюється пiсля вивчення роздiлiв програми i має своїмзавданням перевірку, оцiнку i корекцiю засвоєння певної системи знань, навичокi вмiнь;
4) пiдсумковий,який здiйснюється наприкiнцi навчальної чвертi з метою облiку успiшностi учнiвза даний перiод;
5) заключний,який здiйснюється наприкiнцi навчального року з метою облiку успiшностi кожногоучня за рiк. Особливо важливим видом контролю є екзамени (перевiднi івипускнi).
Контроль здійснюєдирекцiя школи з метою вивчення стану успiшностi учнiв з ряду предметiв,аналiзу і порiвняння результатiв навчання окремих класiв і вчителiв, виявленняуспiхiв і недолiкiв, встановлення їх причин, схвалення передового досвiду iвжиття певних заходiв для пiдвищення якостi навчання, попередження і подоланнянеуспiшностi і другорiчництва [19].
Органи освiтиздiйснюють контроль за навчанням з метою вивчення і аналiзу стану успiшностi вшколах району i виявлення закономiрних тенденцiй розвитку народної освiти.
Основнимифункцiями контролю за успiшнiстю є:
1) освiтня,яка полягає в тому, що вчитель састематично стежить за навчальною дiяльнiстiоучнiв, виявляє результати цієї дiяльностi і коригує її.
2) дiагностична,яка полягає в тому, що вчитель виявляє успiхи і недолiки в знаннях, навичках іумiннях, встановлює їх причину. Визначає заходи для пiдвищення якостi навчання,попередження і подолання неуспiшностi i другорiчництва;
3) виховна, якаполягає в тому, що систематичний контроль і оцiнка успiшностi сприяє вихованнюв учнiв свiдомої дисциплiни, наполегливостi в роботi, працьовитостi, почуттявiдповiдальностi, обов’язку; залучення учнiв до взаємоконтролю сприяє формуваннюв них принциповостi, справедливостi, колективiзму, взаємоповаги;
4) розвивальна,яка полягає в тому, що обґрунтування оцiнки вчителем, самооцiнки і взаємооцiнкисприяє розвитку в учнiв логiчного мислення, зокрема вмiння аналiзу і синтезу,порiвняння i узагальнення, абстрагування i конкретизацiї, класифiкацiї ісистематизацi; в процесi розвивається пам’ять, удосконалюється мислительнадiяльнiсть, мова тощо;
5) стимулююча,яка полягає в тому, що добре вмотивована і справедлива оцiнка успiшностi учнiвє важливим iмпульсом у навчальнiй працi, який переростає в стiйкий мотивобов’язку і вiдповiдальностi;
б) управлiнська,яка полягає в тому, що на основi контролю вчитель одержує iнформацiю про стануспiшностi, успiхи і недолiки кожного учня і це дозволяє йому правильноскоригувати роботу учнiв і свою власну дiяльнiсть — змiнити методику викладання,удосконалити органiзацiю навчання школярiв тощо [26].
Всi функцiї взаємопов’язанiі мають комплексний характер. Так, наприклад, дiагностична функцiя проявляєтьсяразом з освiтньою, розвивальною, стимулюючою тощо.
Учитель перевiряєі оцiнює навчальну успiшнiсть учнiв, керуючись певними вимогами, що встановленiпедагогiчною теорiєю та практикою i визначенi в директорії про роботу школи.
При оцiнцi уснихвiдповiдей та рiзних самостiйних робiт учнiв вчитель користується вказаними втаблицi нормами, враховуючи особливостi свого предмета, а також характер тогоконкретного навчального матерiалу, опанування якого перевiряється.
Перед вивченнямнового матерiалу вчитель перевіряє знання учнiв, на якi має опиратися засвоєннянового матерiалу (називають опорними знаннями). Це можуть бути уявлення, якiсформувалися в учнiв на основi самостiйних спостережень, поняття, засвоєнi впроцесi навчання з даного або спорiднених предметiв. Основний метод даної перевiрки— фронтальна бесiда, на основi якої учнi оживляють в пам’ятi ранiше вивчене, авчитель коригує їх вiдповiдi i створює надiйну опору для засвоєння нових знань,навичок i вмiнь [14].
Основнi практичнiнавички i вмiння актуалiзуються на основi виконання практичних завдань.Наприклад, перед вивченням рацiональних дробiв учнi виконують ряд прикладiв навсi дії iз звичайними дробами, пригадують правила скорочення, додавання,вiднiмання, множення і дiлення звичайних дробiв. Зрозумiло, що за вiдповiдьоцiнки учням при цьому не ставляться.
Поточний контрольуспiшностi — невiддiльний вiд усiєї роботи вчителя з учнями. Основними методамицього контролю є педагогiчнi спостереження, фронтальна бесiда, усне і письмовеопитування, програмована (машинна i безмашинна) i тестована перевiрка. Учитель усистематично, повсякденно спостерiгає за дiяльнiстю і поведiнкою учнiв, звертаєувагу на iндивiдуальнi особливостi їх сприймання, мислення, пам’ятi, iнтересiв,почуттiв, мови та характер їх самовиявлення, на недолiки в знаннях i т. д.Найважливiшi данi спостережень вiн занотовує в своєму робочому щоденнику. Цедає з могу робити висновки про якiсть роботи класу і окремих учнiв. Пiдпостiйним i уважним доглядом мають перебувати, зокрема, учнi, якi вчатьсязадовiльно. Таких учнiв треба якнайчастiше перевiряти, наполегливо залучати дороботи, подавати їм допомогу [3].
На рiзних етапахуроку контроль має свої особливостi. Так, пiд час перевiрки виконання домашнiхзавдань учитель не задовольняється фрагментними вiдповiдями, вимагає вiд учнiврозгорнутого i переконливого викладу, а в процесi перевiрки щойно поясненогонового матерiалу пiдхоплює навiть неповну або частково правильну вiдповiдь,схвально оцiнює бiльш-менш логiчиий хiд думок учнiв, доповнюює, виправляє їхформулювання.
Спостереженняпоказують, що в шкiльнiй практицi пiд час усного опитування або фронтальноїбесiди далеко не кожний вчитель може правильно сформулювати запитання. Шкiльноюпрактикою виробленi такi загальнi вимоги до формулювання запитань:
· запитаннямають бути короткими i конкретними, зрозумiлими для учнiв. Наприклад: якiфiзичнi. властивостi соляноi кислоти? якi особливостi клiмату Європи?
Не доцiльноформулювати складні запитання, якi складаються з декiлькох запитань. Вони важкосприймаються учнями, їх важко утримати в пам’ятi, що породжує недолiки увiдповiдi; слiд уникати альтернативних запитань, на якi можна вiдповiсти „так”або «нi». Наприклад: чи впадає Пiвнiчна Двiна в Бiле море?
· запитаннявчитель ставить до всього класу, пiсля чого надає час для продумуваннявiдповiдi i викликає одного учня для вiдповiдi. Замiсть запитання можна назватитему, яку має розкрити учень.
· Пiд часопитування не рекомендується перебивати учня, дати йому можливiсть розкрититему i вiдповiсти на запитання, пiсля чого запропонувати класу внести поправкиi доповнення. Зупинити учня можна тiльки у виняткових випадках, коли вiнвiдповiдає явно не по темi або помилково.
Учнi бiльшсистематично й акуратно виконують домашнi завдання, якщо вони знають, що їхняробота не залишиться без перевiрки й оцiнки. Але чи може вчитель щодняперевiрити всiх учнiв? Усна перевірка наближається до цього, якщо кожен ученьвесь час сподiвається виклику для розгорнутої вiдповiдi чи для того, щобвиправити, доповнити вiдповiдь iншого. Перевiрка успiшностi всiх учнiв досягаєтьсятакож письмовими вiдповiдями на кiлька запитань або вправами за змiстом вивченогоматерiалу, розрахованими на 10 хвилин. Такi роботи проводяться вчителем напочатку або наприкiнцi уроку [1].
Останнiм часом вшколах з успiхом почали використовуватись зошити з друкованою основою. Вони єважливим засобом для самостiйної роботи учнiв на уроках i дома. Окремi завданняможуть використовуватись для контрольних письмових робiт, досвiдченi вчителiдля письмових робiт готують карточки з завданнями, роздають їх учням. Великоїуваги i старанностi вимагає вiд учителя перевiрка письмових праць учнiв(домашнiх i класних). Працi учнiв молодших класiв здебiльшого невеликi зарозмiром, i, як правило, їх слiд перевiряти щоденно i повнiстю. Що ж досереднiх i старших класiв, то перевiряються всi працi слабкiших учнiв, рештавибiрково, але так, щоб протягом навчальної чвертi були перевiренi працiкожного учня не менше 3—4 разiв.
У старших класахпоточний контроль здiйснюється в порiвняно обмежених масштабах i головним чиномз метою пiдготовки до засвоєння нового матерiалу, докладно i ґрунтовноюуспiшнiсть учнiв середнiх i старших класiв може перевiрятися на спецiальних урокахконтролю i корекцii, якi проводяться по закiнченнi вивчення тем i роздiлiвнавчальної програми.
Iнодi в школахпроводиться так зване ущiльнене (комбiноване) опитування. Суть його полягає втому, що вчитель викликає для перевiрки одночасно кiлькох учнiв, iз якиходин-два бiля класної дошки, а iншi на своїх мiсцях (часом їх садять напереднiх партах) виконують за iндивiдуальними картками письмовi чи практичнi завданняконтрольного характеру. Поки викликанi учнi готують вiдповiдi, вчительпроводить опитування з рештою класу. Через 5 — 10 хвилин кожний з тих учнiв,яким були данi контрольнi завдання, вiдповiдає, решта слухають. Опитанi учнiодержують оцiнки [21].
Позитивною стороноюущiльненого опитування є те, що воно дає змогу перевiрити бiльшу, нiж звичайно,кiлькiсть учнiв. Негативне в цьому— порушення фронтальної роботи і логiчностi впобудовi уроку, виключення частини учнiв з загального пепедагогiчним процесом.Тому ущiльнене опитування не слiд унiверсалiзувати. Його доцiльновикористовувати лише зрiдка, здебiльшого пiд кiцець чвертi, i переважно длятого, щоб спецiально перевiрити учнів, пiдготовка яких викликає певнi сумнiви.
У рядi шкiлзастосовується програмована перевiрка з допомогою машин-екзаменаторiв іавтоматизованих класiв. Оцiнки учням ставляться безпосередньо пiсля перевiркиабо в кiнцi уроку. В багатьох школах набув широкого застосування саме останнiйприйом: учитель ставить усiм учням, якi протягом уроку вiдповiдали на тi чиiншi запитання, так званий поурочний (сумарний) бал. Система поурочної оцiнкисприяє активiзацiї роботи класу вiд початку й до кiнця уроку i дає можливiстьоцiнити знання значної кiлькостi учнiв. Звичайно, поурочнi оцiнки це повиннiбути випадковими i необґрунтованими.
Найретельнiшапоточна перевiрка успiшностi не може з достатньою повнотою, чiткістю і точнiстювиявити кiлькiсний та якiсний рiвень засвоєння учнями навчального матерiалу ворганiчнiй єдностi i послiдовностi. Тому потрiбна ще й планомiрно здiйснюванацiлiсна, узагальнююча перевiрка, яка вiдображає наслiдки вивчення окремих тем,роздiлiв, закiнчених частин кожного предмета. Спецiальний перiодичний контрольякраз і створює умови для встановлення того, якою мірою учнi опанувалипрограми, системою знань, навичок i умiнь з кожної теми в цiлому. Перiодичнийконтроль сприяє систематизації й узагальненню знань, зосереджує увагу учнiв наголовному, iстотному, на вузлових, ключових моментах вивченого матерiалу [17].
Перiодичний облiкохоплює всiх учнiв. Це досягається як спецiально органiзованим уснимопитуванням (iндивiдуальним та фронтальним), так i проведенням рiзнихписьмових, графiчних, практичних робiт, контрольних диктантiв, описiв, стислихпереказiв, виконанням вправ, розв’язуванням задач i т. д. Для виявлення знань зісторії, лiтератури, географiї, природознавства та ряду iнших предметiввикористовуються, зокрема, письмовi вiдповiдi на запитання.
Письмовiконтрольнi роботи з одного й того ж предмета виконуються в одному зошитi.Помилки у цих роботах виправляються в класi, пiд керiвництвом учителя. Зошити зконтрольними роботами додому не видаються, вони зберiгаються в школi протягомусього навчального року i служать матеріалом для ходу навчання кожного учня таодним iз документiв, що характеризують роботу класу з даного предмета.
Нерiдко в школiвикористовують тестову перевірку знань. Суть й полягає в тому, що учням даютьсяспецiально складенi, однаковi для всiх письмовi за для перевiрки. Фактично цесвоєрiдна форма письмового опитування. Результати тестового облiку легкопiддаються кiлькiснiй математичнiй обробцi i створюють певнi умови дляподолання суб’єктивiзму в оцiнках та для об’єктивного порiвняння успiшностiучнiв паралельних класiв [6].
Однак, тести неможуть стати основним i вирiшальним способом облiку успiшностi. Результатитестової перевiрки не характеризують достатньою мiрою умiння учнiв мислити,аналiзувати i синтезувати факти i явища, розкривати причинно-наслiдковiзв’язки, логiчно і в розгорнутому планi викладати свої думки, лiтературноправильно оформляти їх, цiлком свiдомо i самостiйно застосовувати їх впрактицi. Тестовi контрольнi роботи можуть застосовуватися тiльки в строго обмеженихмасштабах i лише в поєднаннi з iншими, всебiчно перевiреними практикою методамиi прийомами облiку.
Усна тематичнаперевiрка успiшностi проводиться так, щоб за один-два уроки були опитанi всiучнi класу.
Для перiодичного облiкууспiшностi з фiзики, хiмії, бiології, трудового навчання використовуються такожлабораторно-практичнi заняття, пiд час яких учнi виконують рiзнi трудовi завдання,проводять дослiди, монтують прилади, креслять рисунки тощо.
Перiодичнаперевiрка вимагає ґрунтовної попередньої пiдготовки, всебiчного повторенняпройденого. Вона вноситься в календарний план викладання кожного предмета і узгоджуєтьсяз вiдповiдними планами iнших дисциплiн. В один і той же день може бутипроведена лише одна така перевiрка, iнакше учнi будуть перевантаженi і незможуть належним чином пiдготуватися до урокiв з iнших предметiв [11].
Доцiльнопроводити спецiальнi уроки контролю i корекції занять, на яких учительперевiряє й оцiнює засвоєння матерiалу всiма учнями з великих тем чи роздiлiвпрограми (або з кiлькох тiсно пов’язаних мiж собою тем). Тим учням, якi зрiзних причин (наприклад, вимушенi пропуски урокiв, несумлiнне ставлення досвоїх навчальних обов’язкiв) не виявили належної пiдготовленостi, вчительпризначає певний час для перевiрки і оцiнки знань з даної теми чи роздiлу. До тематичногооблiку залучаються тi учнi, якi не мають оцiнок з вiдповiдного роздiлупрограми.
Передконтрольними уроками проводяться iндивiдуальні, груповi консультацiї,пiдготовчi вправи. На таких заняттях вчитель ставить контрольнi запитання дляусних або письмових вiдповiдей; у деяких випадках усний є письмовий способиопитування доцiльно поєднувати. З ряду предметiв (фiзика, хiмiя, бiологiя,трудове навчання, фiзична культура) можуть виконуватись також спецiальнiпрактичнi роботи і вправи. Перевiркою мають охоплювати весь основний змiст вивченогоматерiалу — теми, кiлькох тем, роздiлу.
При тематичнiйперевiрцi беруться до уваги і поточнi показники успiшностi. Учням, якi в ходiнавчання вiдмiнно чи добре опанували той матерiал, засвоєння якого перевiряється,вчитель може поставити пiдсумковi оцiнки. Уроки тематичного контролю з рiзнихдисциплiн плануються так, щоб не було їх збiгу в часi i не перевантажуватиучнiв. Найбiльше поширення контрольнi уроки набули в школах дорослих.
Пiдсумковий облiкздiйснюється за чверть, заключний — за рiк. Четвертнi та рiчнi оцiнкиуспiшностi пiдсумовують роботу вчителя і учнiв за вiдносно тривалi перiоди.Такi — оцiнки вiдiграють важливу роль у боротьбi за подолання допущених протягомпопереднього перiоду недолiкiв, за закрiплення i розвиток досягнутих успiхiв.
Для того щобпiдсумковi оцiнки правильно вiдбивали наслiдки навчання, протягом двох-трьохостаннiх тижнiв чвертi проводяться узагальнюючi письмовi контрольнi роботи,частiше перевiряються учнi, про пiдготовку яких учитель не має достатнiх відомостей.
Рiчнi оцiнки зкожного предмета виводяться на основi четвертних оцiнок з урахуванням рiвнязнань, навичок, умiнь учня на кiнець навчального року.
Всi пiдсумковiоцiнки фiксуються в класному журналi i табелях успiшностi. Дирекцiя школи, педагогiчнийколектив аналiзують результати роботи за вiдповідний перiод, накреслюютьконкретнi заходи, спрямованi на полiпшення.
2.2 Підготовкавчителя до уроку
Учитель, якийтворчо працює, готується до уроку все життя.
Ця банальна фразавiдображає сутнiсть професiйної дiяльності педагога, яка зумовлює необхiднiсть щоденноі систематично працювати над собою: розвивати свої інтелектуальні можливості,опановувати значнi пласти інформації з різних галузей наук, оволодіватиосновами педагогічних технологiй, педагогічної техніки. Та все ж у пiдготовцiдо конкретного уроку є необхідність дотримуватися певної послiдовностi, якавключає такі компоненти.
1. Ознайомлення знавчальною програмою, визначення місця конкретної теми уроку в системi й структурiнавчальної дисципліни.
2. Ознайомлення знавчальними пiдручниками з погляду повноти розкриття змiсту теми вiдповiдно довимог програми.
З. Опрацюванняметодичної лiтератури щодо оптимiзації навчально-виховного процесу в ходіопрацювання конкретного навчального матерiалу.
4. Добiр і опрацюваннядодаткового фактичного матерiалу теми заняття.
5. Пiдбiр засобiвнавчання: таблиць, схем, моделей, предметiв, роздаткового матерiалу.
6. Вибiроптимальних методiв і прийомiв навчання:
а) Визначеннятипу i структури уроку;
б) Уявна режисураструктури уроку вiдповiдно до мети, дидактичних завдань, вiку учнiв;
в) Складанняплану уроку, в якому потрiбно передбачити визначения теми, мети (дидактичної,розвиваючої, виховної), видiлення структурних компонентів вiдповiдно до обраноготипу, фiксацiя змiсту уроку з достатнiм методичним забезпеченням.
Досвiдченийучитель, який має достатню психолого-педагогічну, фахову і методичну пiдготовку,проходить цi етапи швидко. Але молодому вчителеві необхiдно ретельнодотримуватися пропонованої технології. Це забезпечить у майбутньому надійнийфундамент для прояву професійної майстерності [29].
Варто зробитизауваження щодо важливого аспекту у системі пiдготовки до уроку. Вiн стосуєтьсяраціонального використання робочого часу.
2.3 Програмаспостереження та аналізу уроку
В.О. Сухомлинськийписав: “Урок — основна ділянка навчально-виховного процесу, на якій учительщоденно здійснює освіту, виховання і всебічний розвиток учнів. Урок є тієюголовною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденно відбуваєтьсядуховне спілкування навченого життям наставника i його вихованцiв, якiвступають на першi щаблi життя” Кожен учитель повинен володiти вмiннями самоаналiзуватиформи своєї основної дiяльностi, а також вiдвiдувати i аналiзувати уроки своїхдосвiдчених колег з метою вивчення досвiду роботи i бiльш вдумливого ставленнядо власної працi [22].
У практицi роботикерiвникiв шкiл, методистiв і вчителiв видiляють кiлька етапiв аналiзу урокiв(повний, короткий, комплексний, аспектний) та їх видiв (дидактичний, психологічний,виховний, методичний, органiзацiйний).
Підчасспостереження й аналiзу уроку необхiдно дотримуватися певної програми, яка даєзмогу досягти системностi у вивченнi змiсту і протiкання процесу навчання науроцi.
Програмаспостереження і аналізу уроку:
1. Органiзацiйнаструктура уроку: початок уроку, привітання учнiв, пiдготовка обладнання доуроку (дошка, крейда, ручка, зошити, пiдручники, наочнi посiбники та iн.).
2.Санiтарно-гiгiєнiчнi умови проведення уроку: дотримання гiгiєнiчних вимог(повiтряного, теплового, свiлового режимiв), вiдповiднiсть меблiв вiку учнiв;психологiчна готовнiсть учнiв до уроку.
З. Тип i структурауроку: доцільність обраного типу уроку з погляду вивчення теми. Структурауроку, її компоненти. IIсихолого-педагогiчне забезпечення цiлiсностi ізавершеностi уроку.
4. Особливостiреалiзацiї на уроцi вимог принципiв навчання.
5. Рацiоналънiстьі ефективнiсть використання на уроцi методiв навчання. Озброєння учнiв методамисамостійної пiзнавальної дiяльностi; розвиток розумових потенцiальних здiбностейучнiв; використання iндивiдуалъних i колективних форм навчання.
6. Методи,прийоми та види аналiзу i оцiнки знань, умiнь та навичок учнiв; об’єктивнiстьоцiнки навчальної дiяльностi школярiв.
7. Особливостiрозумової дiяльностi учнiв на уроцi: а) формування уваги учнiв; спiввiдношеннямимовiльної і довiльної уваги; б) мiсце пам’ятi у розумовiй дiяльностi учнів;озброєння школярів методами і прийомами запамятоування; використанняприйомівдля активізації різних видів памяті (образної, словесно-слухової, емоційної,механічної)та видів запам'ятовування; в) мислительна діяльність учнів на уроці:методи, прийоми і засоби активізації мислительної діяльності (створенняпроблемних ситуацій, організація самостійної пізнавальної діяльності).
8. Реалізація науроці основних вимог до складових виховання: розумового, морального, фізичного,трудового естетичного.
9.Поведінкавчителя на уроці: вміння володіти класним колективом, організація учнів длянавчальної роботи, забезпечення трудової дисципліни; конструктивні вміння;комунікативні вміння; володіння педагогічним тактом; володіння педагогічноютехнікою (зовнішність, вміння володіти своїм тілом – ходити сидіти, стояти,жести, міміка; культура педагогічного спілкування, темп роботи).
10. Результати уроку:висновки і пропозиції; досягнення мети; якість знань, умінь та навичок учнів;виховне освітнє значення уроку; рекомендації щодо удосконалення педагогічногопроцесу на уроці.
Відвідуючи урок,важливо досконало володіти методикою і технікою записів наслідків спостережень,попереднього аналізу навчально-виховного процесу з позицій пропонованоїпрограми.
Аналізувати йоцінювати роботу вчителя на уроці не варто відразу після його відвідування.Потрібно ретельно, достатньою науковою аргументацією підготуватися до розмови зучителем: продумати хід і зміст уроку, дати психологічну, педагогічну таметодичну оцінку діям вчителя, дати наукові рекомендації щодо поліпшеннянавчально-виховного процесу на уроці,.
Для проведенняаналізу треба продумати час і місце врівноваженої розмови один на один,дотримуючись педагогічного такту та толерантності. Передусім варто сказати тадати психолого-педагогічне обґрунтування позитивним аспектам уроку. І лишепотім проаналізувати труднощі і недоліки, які були на уроці, показати шляхи їхподолання.
У підсумку варто запропонуватиучителеві науково обґрунтовані рекомендації щодо удосконаленнянавчально-виховного процесу на уроці, порекомендувати літературу, опрацюванняякої сприяло б підвищенню професіоналізму учителя [14].
ВИСНОВКИ
На сьогодні, урокзалишається основною формою навчання в усiх типах навчальних закладiв. Слiдзважати на те, що впродовж всієї iсторiї учителi та вченi-педагоги постiйнопрацювали над удосконаленням класно-урочної системи навчання. За останнідесятиліття були висунуті певні вимоги до уроку, з’ясовано його структуру,форми. Багато діячів та науковців присвятили цій справі усе своє життя задлязбагачення педагогічної науки ефективними прийомами та засобами впливу на учнівв системі урочного навчання. Урок – особлива специфічно організована системанавчально-виховного впливу, яка має враховувати особистісні, індивідуальніякості учнів.
Урок є тієюголовною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденновідбувається духовне спілкування навченого життям наставника i його вихованців,якi вступають на першi щаблi життя. Кожен учитель повинен володiти вмiннямисамоаналiзувати форм своєї основної дiялъностi, а також вiдвiдувати iаналiзувати уроки своїх досвiдчених колег з метою вивчення досвiду роботи iбiльш вдумливого ставлення до власної працi.
В результатіпроведеного дослідження було:
1. Висвітленопоняття уроку в історії педагогічної думки.
2. Охарактеризовановимоги до сучасного уроку в школі.
3. Визначенотеоретичні аспекти побудови та структури уроку.
4. Визначеноспецифіку педагогічного аналізу уроку.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Архипова С. П., Омеляненко В. Л. Педагогiчний аналiз уроку. —Черкаси: Вид-во ЧДУ, 1999.
2. Амонашвили Ш А. Размышления о гуманной педагогике. — М., 1995.
3. Бедерханова В. П. // Классный руководитель. — 2000. — № 2.
4. Газман О. С. О деятельности классного воспитателя /Весникобразования. — 1991. — № 8.
5. Газман О. С. От авторитарного образования к педагогике свободы. //Новые ценности образования: содержание урока. / Ред. Н. Б. Крілова. — 2. —М., 1995.
6. Газман О. С., Иванов А. В. Содержание деятельности и основныенаправления освобожденного классного руководителя (классного воспитателя) — М.,1992.
7. Гарри Ричардсон.Образование для свободы. — М., 1997.
8. Глассер У. Школа без неудачников — М., 1991.
9. Десятов Т. М., Касярум Н. В., Прокопенко Л. І. Урок як основнаформа навчального процесу. — Черкаси: Вид-во ЧДУ, 2000.
10. Дидактика современной школы / Под ред. В.Л. Онищука. — К.: Рад.шк., 1987.
11. Инновационное движение в Российском школьном образовании // Подред. Э. Днепрова, А. Каспржака, Ан. Пинского. — М.: Парсифаль, 1997.
12. Крупенин А. Л., Крохина И. М. Эффективный учитель. —Ростов-на-дону, 1995.
13. Крылова Н. Как мы можем изменить культурные ценности образования// Народное образование. — 1998. — № 9.
14. Кульневич С. В. Педагогика личности от концепций до технологий:Учебное пособие. — Ростов- на-дону: Творческий центр «Учитель», 2001.
15. Культура современного урока / Под ред. Н. Е. Щурковой. — М., 1997.
16. Матвеева Р. Ориентир классного воспитателя — саморазвитиешкольника // На родное образование. — 2000. — 3.
17. Михайлова II. Н. Педагогическое общение: как стать профессионалом.— М., 1994.
18. Окольнича Л. Класний керiвник? Куратор? Тьютор? // Завуч.--2001.--№3.
19. Онищук В. А. Урок в современной школе. — М.: Просвещение, 1986.
20. Пiдласий Г.П. Як пiдготувати ефективний урок. — К.: Рад. шк., 1989.
21. Педагогiка / За ред. А.М. Алексюка. — К.: Вища шк., 1985.
22. Педагогiка / За ред. М.Д. Ярмаченка. — К.: Вища шк., 1986.
23. Педагогiчний пошук / Упорядник I.М. Баженова. — К.: Рад. шк., 1989.
24. Поляков С. д. Психопедагогика воспитания.-- М., 1996.
25. Противоречия школьного воспитания: семь проблем, семь решений /Под ред. Н. Е. Щурковой. М.: Педагогическое общество, 1998.
26. Семенцов В. В. Индивидуализация классно-урочного образования:Библиотека журнала «директор школы». — 1998. — №6.
27. Сорока Г. I. Сучаснi виховнi системи та технологii. — Харкiв,2002.
28. Специальный выпуск журнала «Классный руководитель», —2000.- 1 3.
29. Спиченкова Л. Фактор реформирования образования 1/ Народноеобразование — 2000. — №З
30. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором // Вибранi твори:В 5 т. — Т. 4. — Рад. шк., 1976.
31. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителевi // Вибранi твори: В 5 т. —Т. 2. — К.: Рад. шк., 1976.
32. Фiцула М. М. Педагогiка. — К.: Академiя, 2000.
33. Шевченко С. Д. Школьный урок: как научить каждого.— М.:Просвещение, 1991… Подласый И. П. Педагогика. М.: Владос, 19
34. Яковлев Ч. М., Методика и техника урока в школе. — М.:Просвещение, 1985.