Зміст
Вступ
1.Загальні вимоги до конструктивних вирішень
2.Основніконструктивні вирішення
3.Конструктивні схеми комбінованих меблів
4.Модульна координація меблів
5.Комбінаторика формотворення
Висновки
Використаналітература
Вступ
Дизайн у вузькому, спеціальному значеннітерміна — це проектна художньо-творча діяльність, що направлена на розробкуелементів предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, яківиготовлені індустріально, з високими споживчими властивостями й естетичнимиякостями. Позначка дизайну — у цьому вузькому смислі — формування гармонійногосередовища житлової, виробничої і соціально-культурної сфер. Об’єкти дизайну —промислові вироби (виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одягтощо); елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища;візуальна інформація; функціонально-споживчі комплекси і т. ін. Відповіднорозрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів, дизайн середовища,графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери і т. ін.
У 1964 р. на міжнародному семінарідизайнерів у Бельгії було прийнято таке визначення дизайну: Дизайн — це творчадіяльність, метою якої є виявлення формальних якостей промислових виробів. Ціякості включають і зовнішні особливості виробів, але головним чином —структурні та функціональні взаємозв’язки, які перетворюють вироби в єдине цілеяк з точки зору споживача, так і з точки зору виробника. Таким чином, буливиділені головні специфічні особливості дизайну як різновиду естетичноїдіяльності. Дизайн має власний предмет. Об’єктом дизайнерської діяльності єсвіт речей, які створюються людиною за допомогою засобів індустріальної технікиза законами краси та функціонування. Мета дизайну (художнього конструювання)полягає у формуванні гармонійного предметного середовища, яке найбільш повнозадовольняє матеріальні та духовні потреби людини.
Дизайн охоплює і діяльність дизайнера, ірезультати його праці — предмети, що пройшли художньо-конструкторську розробку,і особливий метод проектування — художнє конструювання, і власну теорію —технічну естетику — науку, яка досліджує проблеми створення гармонійногопредметного середовища. Художнє конструювання як метод дизайну передбачаєвисунення нової художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональноїструктури, раціональне втілення цієї ідеї та гармонійне, виразне стилістичнеоформлення предмета. Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повиннібути функціональними, а саме: досконало виконувати своє практичне призначення;бути зручними та безпечними під час експлуатації, тобто задовольняти вимогиергономіки; бути естетично виразними, тобто мати інформаційно-виражальну формуі бути цілісними композиційними.
Соціальне призначення дизайну полягає втому, щоб створювати предмети промислового виробництва, які здатні«по-людському ставитися до людини», тобто були гідними посередниками міжвиробником та споживачем. Дизайн призначений здійснювати масовукультурно-естетичну комунікацію, щоб передати через предмети побуту, засобивиробництва, речі повсякденного використання певний тип естетичного смаку.Дизайн пов’язує в одне ціле матеріальну та духовну культуру суспільства,забезпечуючи цілісність цивілізації. Сучасний маркетинг як один з напрямівсьогодення ринкової діяльності дуже широко використовує закони дизайну длястворення цілісного предметного середовища. Дизайн вимагає врахування будь-якоїновації у зміні предметного світу.
1. Загальні вимоги до конструктивнихвирішень
Вимоги до конструктивних вирішень — цесистема цільової розробки конструкцій меблів, які б забезпечували її простоту, стійкістьі міцність, технологічність і надійність в експлуатації. Вони включають:
*урахування нових прогресивнихконструкцій і структур;
*забезпечення простоти вирішенняконструктивної схеми виробу тайого складових елементів, їх експлуатаційноїміцності.
Врахування взаємозв'язкувикористовуванню матеріалів і конструкцій, їх залежності при утворенні форммеблів;
забезпечення варіантної гнучкостіконструктивних вирішень, універсальності і взаємозамінності елементів,раціонального їх збільшення, широкого застосування методів агрегатування; урахуваннякомбінатори поєднань і з’єднань окремих елементів між собою, їхвзаєморозташування в конструкції і забезпечення примусової послідовностімонтажу; забезпечення необхідної міцності при ударних, статичних і зміннихнавантаженнях, експлуатаційної надійності і довговічності.
2.Основні конструктивні вирішення
Від правильного вибору конструктивного вирішениймеблевого виробу залежать його міцність, формо тривкість, економічність.
Видами виробів, що являють собоюоб’єктів конструкторської документації, є деталі, складальні одиниці, комплексиі комплекти.
Деталь— це виріб, виготовлений зоднорідного за назвою і маркою матеріалу без застосування складальних операцій.
Складальна одиниця —це виріб, складовічастини якого з’єднуються між собою на підприємстві — виготовлювачі абобезпосередньо у споживача.
Комплекс — це два і більше виробіввзаємопов’язаного призначення, які не з’єднані на підприємстві — виготовлювачіскладальними операціями, але призначені длявиконання взаємопов’язаних експлуатаційнихфункцій.
К о м п ле к т — не два і більшевиробів, які з’єднані на підприємстві — виготовлювачі складальними операціями іпризначені для виконання допоміжних функцій.
Конструктивні схеми корпуснихмеблів
Корпусні меблі застосовуються в основномудля зберігання і розміщення різних предметів.
Конструкція виробів визначається головнимспособом з'єднання і трансформації елементів, їх взаєморозташуванням і залежитьвід призначення виробів, умов експлуатації, можливостей промислової технологи іматеріалів.
Секційно-блокові меблі (рис. 1, а)складаються з об’ємних елементів, універсальну-збірні (рис. 1, б)- з площиннихелементів (стінки), стелажні (рис.1, в) — з площинних і об'ємних, секційно-стелажні (рис.1, г) — з блок-секцій площіелементів.
Секційно-блокові меблі — корпусні меблі,що складаються з кількох меблевих секцій, які встановлюються одна на одну абопоряд одна з одною. Можливе поєднанняобох способів формування виробів. При цьому неминуче всі набори корпуси меблівявляють собою секційно-блокові меблі.
Універсально-збірні меблі— меблі зуніфікованих деталей, що дають змогу формувати вироби різного функціональногопризначення і розмірів.
Цей термін застосовується до корпуснихмеблів, конструкція яких передбачає багато варіантне складання з одного й тогож комплекту деталей… Від секційно-блокових меблі відрізняються відсутністюздвоєних стінок.
Стелажні меблі — різновид універсально-збірних.Їх відмінність полягає у формуванні виробів шляхом закріплення основнихфункціональних елементів — полиць, об'ємних секцій шаф на допоміжних опорних(підлогових, настінних, розпірних між підлогою і стелою). При цьомуконструкційне вирішення забезпечує найекономічніше витрачання основнихматеріалів порівняно з іншими видами корпусних меблів у розрахунку на одну й туж корисну ємність усього виробу.
Різновид стелажних, меблів — меблі напристінних панелях(рис1, д), але їх площинні й об'ємні елементи навішуються насуцільні припасовані одна до одної щитовіпанелі, попередньо прикріплені до стіни приміщення.
Будь-які меблі, конструктивно абовізуально пов’язані з огороджуючи ми конструкціями або прилягаючі до ник, слідвважати вбудованими. Різновид вбудованих меблів — шафи-перегородки.
За конструкцією розрізняють такі вбудованішафи: щитові і каркасні, обгородженими поверхнями яких частково є стіни, стеля йпідлога приміщення.
Більш економічними є вбудовані меблікаркасної конструкції. Вбудовані шафи і шафи-перегородки каркасної конструкціїз уніфікованих блоків являють собою збірно-розбірну конструкцію з великогабаритнихелементів, виготовлених на домобудівних комбінатах. Ця конструкція відзначаєтьсяневеликою номенклатурою стандартних базових елементів і деталей, з яких можнаскладати необмежену кількість варіантів шаф, а також простотою і швидкістю їхмонтування й демонтування. Уніфіковані блоки можна прибудовувати до стіни якпристінні шафи без задньої стінки, вбудовувати в отвори стін, максимальновикористовувати стіну на всю висоту приміщення — від підлоги до стелі. Такішафи повністю відповідають індустріальному будівництву, технологічні увиготовленні та зручні и експлуатації.
/>
/>
Корпусний меблевий виріб у загальномускладається з таких конструктивних елементів: корпуса, опори, дверцят, стінки,елементів заповнення (шухляди, пів-шухляди і т.д.) та ін. Однак залежно вілконструктивного вигляду меблів перелік їх складових елементів може видозмінюватися.Наприклад, у секційно-блокових меблях опора є лише в нижніх секціях, а встелажних вона відсутня, її замінюють несучі (стримувальні) стояки
За типами поєднання вертикальних і горизонтальнихстінок, а також дверцят зі стінками застосовують основні схеми формуваннякорпусів меблів, які наведені у рис.1,1.
На рис. 2 зображено схеми встановлення двійчастих,відкидних, розсувних, висувних, шторних і підйомних дверцят.
Шухляди і пів шухляди — висувні елементизаповнення корпусних меблів. Установлюються за допомогою напрямнихпланок, полозків або телескопічних напрямних із деревини, пластмаси чи металу.Шухляди можуть бути зовнішніми і внутрішніми, а пів шухляди через обмеженнявисоти передньої стінки до 0,3—0,6 її висоти— тільки внутрішніми.
Полиці встановлюють за допомогою планокі тримачів для полиць.
Стінки корпусних меблів сполучають як нероз’ємніі роз’ємні. Нероз’ємні (розбірні) з’єднання стінок із деревних матеріалів виконуютьза допомогою столярнях в'язок і клею, з пластмас — склеюванням і зварювання, зметалу — зварюванням, паяння і клепання. Роз’ємні з’єднання стінок здійснюють задопомогою гвинтових, ексцентрикових, клинових або гумових стяжок, з’єднань(монтажних) брусків і вставних шканців.
Один із головних принципів створеннясучасних індустріально-масових корпусник меблів—повна збірко-розбірність з по елементною уніфікацією всіх деталейі вузлів. Номенклатура уніфікованих елементів повинна передбачати і необмежену кількість композиційнайрізноманітніших корпусним меблів, що відповідають вимогам розташування ізберігання різних предметів, індустріальності і варіабельності в розміщенні.
/>
Разом а набором уніфікованої збірно-розбірноїоснастки — елемент внутрішнього заповненням обладнання— вони дають змогустворити конструктивну основу будь-якого виду корпусних меблів.
Конструктивні схеми ґратчастихмеблів
Ґратчасті меблі залежно від призначенняподіляють на три групи: посадочні місця, призначені для роботи (стільці з твердимсидінням, табурети); меблі підставки для прийняття їжі та для роботи (столиобідні, сервувальні, столи для занять і ігор і т.п.) меблі, що мають допоміжніфункції(тримачі для парасольок, карт і таблиць, вішалки та ін.)
Стільці залежно від конструкції тазастосованих матеріалів поділяються на столярні, гнуті, гнуто-клеєні та плоско-клеєнізі шпону, а також змішаних конструкцій.
Сидіння і спинки стільців переважновиготовляють твердим без настилу або з настилом завтовшки 10 мм.
Столярні стільці підрозділяють на двавиди: стільці з суцільними і підсадними задніми ніжками. Сидіння роблятьнакладними, накладними на царги, або вкладними, встановлювальним між царгами івкладними у фальц, відібраний к царгах.
Спинки стільців виготовляють із брусківабо гнуто–клеєними зі шпону.
Гнуті стільці звичайно традиційного типумають круглі, підково подібні або трапецієвидні форми царги; Гнуті проміжки,задні ніжки, що переходять у стояки спинки; передні ніжки; бруски, твердіфільонки бо виклеєні елементи спинки; сидіння без настилу або з настилом.З’єднують деталі шипами, болтами, шурупами.
Гнуто–клеєні і плоско–клеєні стільці формуютьсямаксимальним використанням гнуто–клеєні і плоско–клеєні деталей, що маютьзамкнений і незамкнений контур.
Стільці змішаної конструкції – попоєднання столярних, гнутих, гнуто – клеєних і металевих елементів.
Табурет складеться з ніжок, царг і жорсткогоабо гнучкого сидіння з тканинних або гумо – тканинних стрічок.
Стіл обідній складається з кришки різнихформ у плані і підстілля. Залежно від способу трансформації кришки столу можутьбути розсувними, висувними, складними, і розкладними (рис.3). Розрізняютьнерозсувні і розсувні підстілля.
Конструктивні схеми скульптурнихмеблів
Скульптурних меблів можуть бутипредставлені посадочними місцями, для відпочинку, тобто виробами м’яких меблів
/>
Рис.2 схема вставлення дверей укорпусних дверей
/>
М’які меблі — об’ємно – просторовасистема, яка дає можливість шляхом зміни форми забезпечувати людині відпочинокпри різних характерних положеннях тіла. М'якість — прояв деформаційнихвластивостей матеріалу, які можна оцінити сукупністю двох показників: загальноюдеформацією елемента під навантаженням і еластичністю. Саме деформуванняелементі в виробу в процесі його взаємодії з людиною — ознака, що відрізняєм'які меблі від твердих.
Меблі для відпочинку підрозділяють так:за типом несучим каркасом, з частково видимим несучим каркасом і без каркаснімеблі; за типом несучого каркасу —конструкції тверді і деформовані під навантаженням; із взаєморозміщенням іконструктивним характером несучого каркасу і м'яких елементів —з несучимкаркасом і вкладним м'яким елементом, з несучим каркасом і накладним м'якимелементом, з несучим каркасом у вигляді окремих бокових і м'яким елементом, знесучим каркасом у вигляді окремих підсадних ніжок або опор-стійок і м’якимелементом,
/>
Рис.3 схема трансформації кришки обіднього стола
увигляді м'якого елемента еластичних або надувних структур; за кількістю місцьдля відпочинку в положенні сидячи або напівлежачи – одно – двох – тримісні.
Крісла видимим несучим каркасом законструктивною схемою тяжіють до ідентифікації зі схемою функціональною. На їх художнійвигляд однаково впливають форми опорного каркасу і м’яких елементів сидіння іспинки (рис. 4).
Опорний каркас може бути брусковим,щитовим, гнутим, із гнуто — клеєних елементів, пластмасовим або металевим. Присуцільному каркасі м’які елементи звичайно без пружинні з жорсткими, гнучкимиабо еластичними основами — при складеному каркасі сидіння в окремих випадкахвиготовляють із застосуванням пружинного блоку. Сидіння і спинки можуть бутискладеними або суцільним.
Художній вигляд крісел із часткововидимим несучим каркасом — основи — підставки або з твердими підлокітниками — восновному формуються м'якими елементами. Розрізняють такі опори – підставки: зіркоподібнічотири -, п’яти і шестипроменеві на роликах або без них; круглі обертові; у виглядіпрямокутних цоколів і т.п.
/>
Рис.4схема каркасів для відпочинку
А-каркасопора, Б-каркас основа, В – суцільно боковий каркас
Художній вигляд без каркасних меблів длявідпочинку звичайно досягається за рахунок об'ємно-просторової організаціїформи м'якого моноліту, зумовлюваної способами її виготовлення – методомвирішування з блоку або ж виливання у формі. В надувних меблях ступінь жорсткостізалежить також від тиску повітря пневмоконструкції.
Криволінійні форми м’яких елементівсидінь, які підпорядковуються лініям і рухам людського тіла, забезпечують більш рівномірний тиск поповерхні тіла, дають змогу зменшити товщину настильного матеріалу, а отже, масуі вартість виробу.
Використання пружних і формотворчихвластивостей еластичних матеріалів, здатність виробу до диференційованоїтрансформації його елементів безпосередньо в процесі користування, тобтопружної деформованості, а також до часткової зміни форми — пластичної деформованості— значно розширює можливості комфорту і різноманітності меблів.
Різні види відпочинку потребують різних типіввиробів. Як свідчить практичний досвід, зручними є трансформовані крісла зі схемою, яка включає відкидну спинку,підголівник пов’язану з рухомим сидінням, підголівник зі змінним кутом нахилу підлокітниказі змінною висотою над сидінням.
У процесі формотворення м'яких меблів — надувних і зшивно-набивних форм — в облицюванні каркасу і м'якни елементів — застосовують плівкові матеріали на текстильній і трикотажно-в’язаній основі,тканини натуральні полотняного, репсового, саржевого, атласного, жакардовогопереплетений, синтетичні, створені на основі натуральних і штучних змішанихволокон. М'які елементи крісел для відпочинку обтягують найчастіше чохлом –пошивкоюна застібці – блискавці. В оббивці меблів для готелів, адміністративних приміщеньзастосовують штучні шкіри з пітроцелюлозним і полівінілхлорид ними покриттями,а для театрів, музеїв, палаців культури —трикотаж, вельвет, вельвет-корд .
Конструктивні схеми комбінованих меблів
Найпростішіваріанти цієї групи меблів — поєднання комбінованих багатофункціональнихвиробів з елементами трансформації. Найважливіша характерна ознакаконструктивних видів виробів— схеми їх трансформації.
Серед способів трансформації звичайновиділяють такі: трансформація виробу за довжиною, шириною, висотою і змішана.
Складові деталі комбінованих меблівфактично аналогічні ідентичним за конструкцією одно функціональними виробам,але включають додатково трансформуючи прилади у вигляді механізмів трансформації,висувних рачок і щитів, поворотних шарнірів, спеціальних петель та іншихелементів. У процесі роботи над конструктивним вирішенням виробу, який трансформується,проектувальник повинен ретельно опрацювати його структуру, забезпечити простотутрансформації, міцність, надійність і довговічність конструкції в цілому.
МОДУЛЬНАКООРДИНАЦІЯ МЕБЛІВ
Найефективніший метод координаціїрозмірів меблів — модульна координація, оскільки у самій системі єдиного модулязакладена основа досягнення уніфікації всіх елементів однієї частини, прийнятоїза базову.
Модульна координація передбачає:зростання технологічних можливостей індустріально – промислового виробництвамеблів та елементів ППС; розширення уніфікації та стандартизації в сфері ППС,забезпечення геометричних і функціональної взаємозамінюваності окремих виробівта їх частин; здійснення багатоваріантних функціональних компоновок, планувальноїмобільності та трансформативності меблів; установлення розмірнісноговзаємозв'язку предметних форм.
У галузі архітектури та будівництвакраїн, де діє метрична система мір, як основний модуль М прийнято величину 100мм. Для підвищення ступеня уніфікації встановлюють виробничі модулі: збільшені— 2М, ЗМ, 6М, І2М і т.д. та дробові — 1/2М, 1/5М, 1/10М і т.д. Збільшені модулівикористовують для визначення розмірів об'єктів та їх елементів, дробові —дляпозначення розмірів конструктивних елементів і деталей. Розробки ряду проектнихінститутів та організацій свідчать, що в практиці проектування меблів, крімМ-100 мм, знаходять застосування також модулі М-50мм, М-125, М-180, М=230, М-240мм та інші
У процесі модульної координаціївстановлюють такі розміри: номінальні (модульовані), конструктивні(що дорівнюютьномінальним за відрахуванням нормованого зазору) і натурні (фактичні розміривиробі»).
Розташування і взаємозв’язок виробів таїх елементів здійснюється за допомогою просторової системи умовних модульнихплощин та ліній їх перетину (рис. 5). Відстань між суміжними площинами вкожному з трьох вимірів для виробу в цілому і для окремим його частин приймаютьоднаковою або кратною основному чи одному з похідних модулів.
/>
Модульнапроектна сітка може розміщуватися на зовнішніх граннях стінок виробів, щохарактерне для секційно–блокових меблів, (рис. 6.1)
При цій величіні модуля зовнішні розміривиробів кратні, що забезпечує при різних просторово-структурних схемах іваріантах компонування їх координацію та взаємозв'язок з об’ємно – планувальноюструктурою приміщення.
Для стелажних, універсально-збірних ісекційно-стелажних меблів модульна проектна сітка може розміщуватися по осівертикальних і горизонтальних стінок (рис. 6,2).
Розмірні залежності між різними запризначенням і місцем у виробі елементами виражені співвідношеннями:
стінки вертикальні(Н) горизонтальні (В):
М*n-h; M*n+h; M*n-2h;
M*n+h+2P;
двері накладні, напівкладні:
М* п; М*n-2P;
M*n-h; M*n-2h-2P;M*n
2 M*n-2P ; M*n-h-P ;
2 2
M*n-h-4P
2
Де М'- модуль; п — кількість модулів,використаних у розмірі; h—товщина щитового елемента; Р— технологічний уступ (платик)або зазор, що дорівнює 2 мм.
Модульна координація меблів — основа длякомпозиційного впорядкування іі розмірних параметрів. Вона має великіможливості для створення композиційної єдності різнохарактерних зафункціональним призначенням виробів та їх елементів. При цьому модуль може трактуватися як формотворча одиницяпредмета (містить у згорнутому вигляді всю структуру, програму побудови об’єкта)і структуро творча одиниця діяльності (операція діяльності)
КОМБІНАТОРИКАФОРМОТВОРЕННЯ
Комбінаторика — математичний термін,запозичений теорією і практикою художнього проектування.
Комбінаторика в дизайні — особливийтворчий підхід до формотворення, заснований на пошуку і дослідженнізакономірностей варіантної зміни просторових структур, а також способів упорядкуванняпроектування об'єктів прикладного мистецтва і дизайну, які складаються зтипізованих елементів. Характеризується багатоманітністю підходів, зумовлюванихвідмінностями, які висуваються в процесі її освоєння і вирішення завданьконкретного проектування об’єктів.
Перший підхід — це вивчення і використанняструктурних закономірностей комбінаторики, включаючи основи комбінаторнихз’єднань(перестановок, розміщень, сполучень), засоби структуруванняплощини, залежності комбінаторності від особливостей геометрії елементів.
Другий підхід — комбінаторика вконтексті так званих програмованих методів формотворення з виділенням імовірніснихвластивостей комбінаторних побудов на базі оптимальної кількості елементів усистемі.
Третій підхід включає комбінаторику всферу проблем художнього формотворення, взаємозв'язку художньої своєрідністювиробу і стандарту. В цьому випадку комбінаторика розглядається як засібзближення вимог уніфікації та художньої своєрідності форм меблів. Традиційнерозуміння комбінаторики пов’язане з можливістю кількості об'єктів із незначноїкількості елементів шляхом різної їх перестановки, розміщення й поєднання.
Основні операції та завдання комбінатори:
Перестановка – з’єднання, які можнаскладати з n предметів, змінюючи всіма можливими способами їх порядок;кількість їх
Pn =1*2*3…*n= n! ;
/>
Розміщення – з’єднання, що містить по m предметівз п даних, які відрізняються або порядком предметів, або самими предметами;кількість їх
Pn =/>
Поєднанням — з’єднання, які містить по mпредметів з п, відрізняються між собою принаймні одним предметом; кількість їх
/>
Підчас проектування меблів та обладнання,організації ППС проектувальник часто використовує поєднання різних елементів.Природно, йому необхідно подавати не лише можливу різноманітність композиційнихрішень, але й досконало досконало володіти методами синтезу різних з'єднань.Найпростіше з’єднання, яке досить часто — застосовується при проектуваннімеблів, — перестановка.
Перестановка визначає довільне поєднанняелементів. При цьому передбачаєтеся, що всі п елементів. На рис.7 подано прикладкомпозиційних побудов виробу шляхом перестановки чотирьох різним елементів повертикалі. Згідно виразом
Pn= n! = 4! = 1*2*3*4 = 24.
можна одержати 24 різні композиційнівирішення, при цьому якщо за базу брати якийсь елемент, зменшений внизу, то з тих,що залишилися, можна одержати
Р=3!=1*2*3=6 рішень(рис 7).
У процесі проектування корпусних меблівчасто постає завдання, коли є набір з п елементів, але проектувальниковінеобхідно скомпонувати композиційну побудову з т
Згідно з визначенням, необхідно з усіх п! перестановок вибрати лише ті, які містять т неповторювальних елементів. Такимвипадок зображено на рис 8. Основою для його побудови служить рис. 7. У всіхфігурах нього рисунка відтято верхню четверту частину. Як бачимо з рис. 7,відтинання верхньої частини.Непри водить до зменшені різних композиційних рішень – Р = 4! = 24.
/>
Рис.7синтез з’єднання із чотирьох різних елементів. В утворенні кожного з’єднанняберуть участь усі елементи
Якщо ж не враховувати їх порядку, що привирішенні конструкторсько-технічних питань, то можна виділити лише чотири комбінаціїподані на рис.8, кожну з яких позначено відповіднім символом – зірочкою проставленоюна рис.7,8. Результати, одержані графічно співпадуть з розрахунком за формулою:
/>
Таким чином, поєднання елементів, даючикількісну характеристику, при прямому застосуванні не можуть описуватирізноманітності художньо-композиційних вирішень, яку можна врахувати, розміщуючиці самі елементи з порядком у композиційній побудові. Останнє підтверджуєрозрахунок за формулою
/>
У практиці проектування корпуснихсекційних меблів та їх розміщення в ППС часто трапляються ситуації, коли окреміелементи повторюються практично нескінченну кількість разів при порівнянообмеженій номенклатурі відмінних одне від одного типових вирішень. Наприклад,схожа ситуація виникає при створенні корпусних меблів на базі типамиконструкцій. Це завдання можна сформулювати таким чином. Дано т відмінних типовимблоків, з яких набирається виріб(обладнання), який включає п > т секційнимблоків. Потрібно визначити загальну кількість розрізнюваних композиційниххудожніх вирішень виробів.
Поставлене завдання розв'язують виходячиз розрізнюваності секційних виробів. Два вироби визнають нерозрізнюваними, якщовони одержані перестановками двох блоків, належних до одного й того самого типуконструктивних блоків (див. рис. 9). Для з'єднання блоків, яке приводить доодержання розрізнюваних композиційних вирішень, роблять перестановки з т різнихблоків. Згідно з наведеним вище міркуванням, буде одержано Рт = т!розрізнюваних композиційних вирішень. Ця ситуація зображена на рис.10 для т = зі п = 5. На другому етапі одержані композиційні вирішення доповнюються одним з тконструктивних елементів, наприклад,N = 1.
Доповнення здійснюється за рахуноквставки вибраного блоку в одну з т+1 позицій. При такій побудові кожне композиційневирішення, одержане на першому етапі, породжує т+1 нових вирішень, т-1 з якихрозрізнюванні.
/>
Рис.8Композиційно розрізнюваннікомбінації з чотирьох елементів по три
/>
Рис.9 до визначення композиційновідмінних з’єднань довільної кількості різних елементів.
/>
Рис.10 алгоритм одержання новихкомпозиційних вирішень шляхом багаторазового використання будь-якого з телементів на прикладі т = 3, п = 5.
Оскільки вставляти можна кожен із т блоків,то після реалізації другого етапу матимемо вже М різних варіантів вирішення, де
М = т! т*(т-1).
Процедура, властива другому етапу, можеповторюватися всього п-т разів, тобто для нашого прикладу 5-3 = 2 рази. На третьомуі наступних етапах k вставка маже проводитись уже в m+(k-1) місцях ранішеодержаних рішень. При цьому необхідно усунути з одержаних з'єднань композиційнонерозрінювані. Як бачимо з прикладу, подібний емпіричний метод потребуватимедуже великих затрат часу. Це визначає необхідність ознайомитися з одним ізтеоретичних положень комбінаторики — перестановки з повтореннями. Перестановкиз повтореннями дають змогу розкласти множину А, що складається з п елементів,на суму підмножини таким чинам, щоб кожен із т елементів, дозволених дозастосування, входив до А певну кількість разів k[k1, k2 … km]. Кількістькомпозиційно розрізнюваних з'єднань N при цьому визначиться теоремою.
Теорема.
Кількість різним перестановок, які можнаскласти з п елементів, серед яких є k1 елементів першого типу, k2 елементів другоготипу, … km елементів т типу:
Сn(к1, к2… кm)=/>
Де C/>/>-поліноміальні коефіцієнт.
Додаючи до шести перестановок з трьох елементівчетвертий елемент, одержуємо три перестановки (в загальному випадку т) зповторенням одного з т елементів два рази. Оскільки
/>,
то ми одержимо N композиційнорозрізнюваних рішень, де
/>
Можна стверджувати, що при проектуванні секційнихмеблів проектувальник, аналізуючи композиційну різноманітність можливих рішень, повиненкористуватися визначення перестановок і в основному виразом, а не найпростішимивиразами комбінаторики.
Застосовуючи прогресивні методипроектування меблів на основі модульної координації розмірів, використовуючипринципи агрегатування, проектувальних часто стикається з методами композиційнихпобудов, відмінними від розглянутих вище. Ці принципово нові з точки зору комбінаторики композиціїрішення одержують за допомогою таких способів: поділу окремого виробу на ряд самостійнихпід виробів(блоків), побудови композицій із блоків, введений не заповнюванихпроміжків між блоками, доповнення композиційних побудов за рахунок елементівнижчого ієрархічного рівня. Опишемо кожен із способів окремо.
Поділ окремого виробу на ряд самостійнихблоків передбачає розчленування єдиного конструктивну з п модулів на кількасамостійних блоків, кожен з яких міститиме пi модулів таким чином, щоб
/>
Приклади поділів такого тилу ілюструє рис.11.Кожне вирішення не враховує порядку блоків в утворенні можливогокомпозиційного вирішення і характеризує лише конструктивно-компонувальний спосібутворений багатоманітності. Для аналізу композиційно відмінних побудов використовуютьтакі заходи.
Синтез композиційних вирішень на базіблоків базового варіанта здійснюється на основі переміщень виділення тим чиіншим чином поділів виробу на блоки (рис.12). Якщо базовий варіант немаєелементів, які повторюються, то кількість переміщень
/>
де /> —кількість блоків урозглядуваному базовому вирішенні. При повторюваності елементів слідвикористовувати (k).
Введення незаповнених проміжків міжблоками. Варіюючи кількістю незаповнених інтервалів, можна отримати практичнонескінченну кількість композиційно розрізнюваних рішень (рис.13, а).
До цього ж способу слід віднести й змінурівнів установлення блоків, що не лише збільшує й так досить велику кількість композиційнихрішень, але й дає змогу домогтися відповідних впливів на споживача за рахунок «урівноважування»побудов (рис.13, б)
Збільшення кількості композиційнихпобудов за рахунок їх до мовлення елементами нижчої ієрархічного рівня. До цих елементівможуть належати декоративні навісні елементи (накладки, лицьова фурнітурі таін.), а також допоміжні конструктивні елементи (стійки, підставки, полиці іт.п.). В окремих випадках доповнюючи елементами вважають самостійні виробивжиткового та декоративного мистецтва. Що правда, в цьому випадку при їхстворенні необхідно враховувати можливість перетворення більшої кількості різнихкомпозиційних побудов у рішення, що мають високі естетичні властивості.
Застосування такого підходу вимагає відпроектувальника вміння розрізняти такі ситуації.
Збільшення кількості типів блоків, якіутворюють з'єднання, досягається також за рахунок декоративних навіснихелементів. Справді, якщо ми багаторазово використовуємо один тип модуля, то тамсамим зменшуємо кількість розрізнюваних композиційних побудов у k разів, де
/>
Якщож за рахунок, наприклад, застосування різних типів і видів лицьової фурнітури можнадомогтися розрізнення в композиції двох однотипних модулів, то стає можливимзбільшення кількості розрізнюваних композиційних рішень у к разів. Це стосуєтьсяй інших випадків збільшення кількості варіантів прийнятих рішень.
При виборі т, які характеризують можливубагатоманітність рішень, що входять до арсеналу проектувальника, доцільновраховувати застосування для лицьових поверхонь виробів облицювальних та оздоблювальнихматеріалів різних фактур, текстури, рисунка (рис.14) й кольору, використанняможливостей сучасної технології (тиснення, декалькоманії, шовкографії, рельєфнихелементів із пластмас, дерева, металу, різних покриттів з рисунком, нанесенихполі графічними засобами, і т.п.).
Доповнення композиційних рішень зарахунок введення нової одиниці, по суті, збільшує кількість модулів п у різнихз'єднаннях. Це надзвичайно ефективний спосіб, особливо при початковому значенніп. Новою одиницею може бути або додатковий конструкційний, або декоративнийелемент.
/>
Рис.11 метод збільшення кількості композиційних вирішень корпусних меблів шляхомподілу з п елементів на декілька самостійних блоків.
/>
Рис.12 метод збільшення кількості композиційних вирішень корпусних меблів шляхомперестановки самостійних блоків на прикладі базового варіанта, зображеного нарис.11
/>
Рис.13метод збільшення кількості композиційних вирішень корпусних меблів поорганізації ППС шляхом переміщення самостійних блоків по горизонталі (а) ігоризонталі та вертикалі (б) на прикладі одного з варіантів, зображеного нарис. 12
Внаслідок специфіки композиційних побудовцей спосіб найефективніший при використанні разом із способом ведення незаповнюваних проміжків між блоками.
Наведені способи застосування комбінаторногоаналізу свідчать про можливості комбінаторного проектування.
У практиці варіантного формотворення меблівзнаходить застосування також ряд типів комбінаторних побудов, умовновизначуваних як «конструктор» «універсал» і «трансформація».
Конструктор – вид трансформованої морфологічноїструктури, що складається з певної номенклатури базових конструктивів, уніфікованихдля численних функціонально важливих трансформ. Трансформація конструктора забезпечуютьсяза рахунок морфологічних особливостей конструкти вів – елементів меблів, атакож просторово – часових і конструктивних способів їх зв'язку шляхомрізноманітних при стикувань, механічних з’єднань,«замків», «затискачів» і т.п.
Розрізняють такі види конструктору: зодного конструктору (одноелементний), з неповторюваних конструкторів,модульний, агрегатний і типорозмірний. У практиці проектування меблів конструкторзвичайно являє собою поєднання кількох видів при домінуючій ролі одного з них.
Одноелементний конструктор — це трансформованаморфологічна структура, що складається з одного конструктору і здатна набуватисуттєво відмінних функціонально значних трансформ, яких не було у вихідному, нейтральномустані. Приклад одноелементного конструктора — стандартний елемент, застосовуванийдля вирішення програми просторових структур обладнання виставок.
Використання принципів конструктора знеповторюваних елементів передбачає створення об'єктів, які не містятьуніфікованих елементів.
Модульний конструктор складається звеликої кількості конструктивів, що мають спільну морфологічну ознаку або елемент— модуль.
Агрегатний конструктор передбачаєстворення виробів з агрегатів, а типорозмірний — з уніфікованих типорозмірних елементів.
Побудови типу універсал базуються настворенні виробів з формою, використовуваною в кількох різних функціональнихпризначеннях рис.15,І). Одержувані таким чином багатоцільові форми передбачаютьїх використання кожної окремо або всіх заразом.
Принцип морфологічної трансформації—один із засобів підходу до розробки багатоелементних, багатопредметнихкомплексів. Трансформований об'єкт— це будь-яка матеріальна структура, здатнанабувати функціонально значущих етапів шляхом внутрішнього переконструювання,здійснюваного щоразу в проміжному, функціонально – нейтральному стані.
Принцип трансформації може бутисхематизований у вигляді моделі: вихідна трансформа — проміжний процес — новатрансформа.
Кожен з етапів трансформації забезпечуєпевну сферу функціонування, яка включає пенні функціональні процеси, щовиражають смислову структуру конкретної художньої моделі. Суть того чи іншогоспособу трансформації меблів полягає в особливостях проміжного процесу, оскільки початкова і кінцева трансформи восновному беруться ніби в готовому вигляді (диван — ліжко, тумба-стіл, шафа –ліжко). Найбільше поширення в мебляхзнаходить застосування комбінаторних способів трансформації, таких, як додавання- віднімання, складання — розкладання, вкладання одного в одне та ін. Трансформаційний ефект можнаодержати за допомогою таких принципів: «гармошки», «ширми», «книги»,«матрьошки», «листового пирога» і т.п.
Для побудов типу трансформації характернідва типи завдань: трансформовано — пакетована форма і штабельована форма.
Зміст трансформовано – пакетованої формиполягає в створенні виробів, здатних до перетворення в «неробочому» станів гранично компактну форму. До таких виробів належать: комбіновані шафи звикидними, висувними або викочуваним ліжком, столом, стільцем; крісло — ліжко; диван–ліжко і т.д.
Сенс штабельованої форми полягає в створенні форм виробів, заснованих накомбінаторному використанні властивостей до рівності, подібності або граничноїпросторової поєднуваності однакових або типорозмірних форм складної просторовоїконфігурації, що дає змогу їх штабелювати (складувати) в компактнеціле(рис.15,ІІ).
За способом штабелювання розрізняють; штабелювання по вертикалі; штабелюваннязі зміщенням у перед – догори: штабелювання зі зміщенням у бік – догори; штабелюванняпо горизонталі; штабелювання окремими елементами.
У практиці варіантного формотвореннямеблів часто відбувається взаємодія різних типів комбінаторних побудов.
Використовуючи комбінаторики, проектувальникповинен в враховувати той факт, що не всі комбінаційні рішення, матимуть доситьвисокі естетичні та функціональні якості.
Як правило, побудови композиції і вимогиергономіки внесуть додаткові обмеження, врахування яких призведе до зменшеннякількості прийнятих композиційних рішень.
Усе це розмаїття, що значмо підвищуєможливість створення високохудожніх вирішень, залежить безпосередньо вілтехнологічних та конструкторських вирішень. Чим більш розвинута технологія, тимбільш можливостей створення нових комбінаторних форм, тим багатшою будекомпозиційна багатоманітність.
/>
Рис.15.Комбінаторні побудови: І – «універсал»: гойдалка-стіл; ІІ –«трансформація»: а– меблі з латексових подушок – крісло, ліжко, шезлонг (дизайнери Дж. Де Пас. Д.Д’урбіно. П. Ломцці) б – батофункціональний контейнер: стіл туалетний – крісло(дизайнер Л. Массон); в – штабельовані табурети (дизайнери С. Мигаль, І.Іванів).
Висновок
Меблева промисловість опинилася усильному занепаді в той час, коли Україна входила до складу Радянського Союзу.За часів незалежності України меблева промисловість почала поступоворозвиватися і набувати більших обсягів виробництва відповідної продукції.Розвиток меблевої промисловості виявлявся у вдосконаленні продукції: введеннямнових дизайнів меблів, підвищення якості продукції, введенням новогоустаткування на підприємствах тощо; збільшенні обсягів виробництва продукції;забезпечення промисловості потрібними матеріалами і т. ін.
Останнім часом розвиток дизайну таконструювання з метою удосконалення споживчих властивостей ґратчастих меблевихвиробів (ГМВ) істотно змінив підходи до формування процесів виробництва тауправління, організації предметно-просторового середовища життєдіяльностілюдини. У дизайні сучасних меблів неприйнятні стандартні рішення. Важливі тут,так би мовити, індивідуальні та дрібносерійні проекти, реалізація яких повиннабазуватися на новітніх технологіях. При всьому технічному прогресі наші виробипоступаються їм за формою та навіть за їх практичною пристосованістю тадоцільністю». Цим відвідувачем був Г. Земпер, засновник технічної естетики.Через шість років відомий англійський теоретик та соціолог Д. Рескін відзначивз цього приводу: «Те, що створюється поспішно, вмирає також поспішно; те, щокоштує всього дешевше, у підсумку виявляється найдорожчим», — зафіксувавши уданому висловлюванні зв’язок між доцільністю, корисністю та красою. Отжевиникнення дизайну пов’язано з власне процесом розвитку людської цивілізації. Зсамого свого виникнення дизайн орієнтувався на досягнення єдності трьохпринципів: корисності, зручності та краси.