--PAGE_BREAK--Широко побутували прикмети, що дозволяли прогнозувати погодні зміни протягом найближчого часу за особливостями сходу і заходу сонця, його кольору, за виглядом нічного неба, за яскравістю зірок та місяця.
Так, повсюди вважалося чистий захід сонця – на добру днину, яскраво-червоне сонце – на вітер. Червоно-багряні зорі – на непогоду, ясне зоряне небо на погоду.
Довголітній набуток ставав стрункою системою господарської та побутової діяльності.
Навіть в наш час, коли виникли наукові теорії народні прикмети не витратили своєї пріоритетності, а сприяють виробленню обґрунтованих традицій величезного досвіду народу.
Система, на якій базуються сільськогосподарські народні прикмети була живучою на Україні ще в 20-30рр., переважна більшість хліборобів користувалося нею. Селяни безпомилково могли визначати строки посіву городніх і зернових культур, підтримувати родючість ґрунтів, вміло завбачати погоду. Власне довголітній досвід допоміг селянам отримувати високі врожаї на своїх присадибних ділянках, що значною мірою врятувало багатьох від страхітливого голодомору, штучно створеного сталінською системою на Україні [2].
Це – словесні мініатюри, що в процесі формування закріпились як своєрідні усталені форми, образні кліше. Побутуючи частина з них втратила своє первісне значення:
“Якщо здалеку чути потяг – буде дощ”.
“Придивіться до візерунку на шибці: якщо їх пагони спрямовані вгору – морози триватимуть, а коли вниз – бути відлизі”.
Релігією давніх українців було язичництво, яке в усіх своїх проявах протиставляється християнському вченню. Дохристиянських світогляд дає можливість пояснити різноманітну тематику народних прикмет, яка пов’язана з язичницькими культами (вогню, води, грози, землі, хліба, дерев, тварин рослин, небесних світил, сонця, предметів землеробських знарядь, предків), залишки яких наявні у християнській релігії та поєднані з календарно-обрядовими святами (дідух, обереги). Будучи від природи дуже спостережливими та користуючись попередніми знаннями селяни узагальнювали природні та біологічні фактори у прикмети:
“Якщо вітер посилюється під час дощу і напрямок його змінюється проти годинникової стрілки – чекай швидкого потепління”.
Які мають практичну вартість ще на сьогоднішній день, бо національними рисами української ментальності є їх любов до рідної природи, її обожнення та прагнення з нею гармонічних стосунків.
“Соловей співав усю ніч – перед гожим днем”.
“Якщо початок травня холодний,
то наприкінці місяця буде тепло і навпаки”.
Не знаючи природних законів, люди не розуміли до кінця чому певні причини викликають завжди ті ж наслідки, але спостерігали залежність між різними явищами, укладаючи ці спостереження у словесні формулювання, поради. Ці явища поступово прив’язувалися до дня, що запам’ятовувався (здебільшого якогось свята). Поступово утворився народний календар – перелік прикмет на кожен день і пов’язана з ним народна мудрість, де використано власні імена:
“На Юрія (5 травня) роса – не треба коням і вівся”.
“На Василя (14 січня)на деревах біло, то буде і в коморі мило”.
“Який день на Різдво – такий і на Петра”.
Народний календар мав практичне застосування і багато в чому впливав на господарську діяльність селян-хліборобів.
Початкові вірування українського народу найбільше зв’язані з життям, з природою свого довкілля, бо це вимагалося їх господарським побутом, їх натуралістичними віруваннями. Людина хотіла бути зі своєю природою в найкращих стосунках, бо ясна річ бачила, що в усьому залежить від неї, і тому постійно зверталася до сонця, зірок, Землі [19].
Знамення чи явище на небі – дивували весь народ, комети завжди віщували нещастя, і люди боялися їх з найдавніших часів. А от сонце з давніх-давен наші предки вважали святим. Зроду віку пращури були сонцепоклонниками, обожнювали небесні світила і його променисту вогняну силу. Сварог, Дажбог, Хорс – всі ці слов’янські божества так чи інакше пов’язані з сонцем і його життєдайним початком.
Стародавня людина уявляла сонце у вигляді вогняного колеса, що котилося небом. Гріхом було показувати на сонце пальцем – усохне палець, або виколе собі око; кидати каміння на сонце – бог хліба не дасть.
Образ сонцячасто зустрічається в народних прикметах:
“Стовп біля сонця взимку – на мороз, влітку – на посуху”.
“Якщо сонце сходить в тумані – буде тихо і душно”.
“Духота під час ходу сонця означає, що під вечір задощить”.
“Не лягай спати перед заходом сонця – матимеш страшний сон”.
Образ грому, посланця неба й вогню, який має цілющу силу привертав увагу спостережливого народу. Люди помітили, що весною як гримить перший грім, треба спиною обпертися об дерево чи об щось інше і спина не болітиме до нового грому у наступному році.
“Грім на початку березня – на шкоду житу і ячменю,
бо буде рання весна”.
Особливе значення надавали люди вперше почутому грому. Вважали, що грім, блискавку, град викликають духи:
“Перший грім при північному вітрі – холодна весна,
при східному – суха й тепла, південному – тепла,
західному — мокра”.
“Вранці чути безперервний грім —
надвечір піде дощ з градом”
“Глухий грім – на тихий дощ”.
Образ води шанувався народом. Вода – колиска людства, першість. Слово “Рус” – означає “вода.”
“Якщо вода дуже шумить у горах – буде непогода”.
“Якщо на воді під час дощу з’являються.
бульбашки, то негода недовго”.
“Вода потемніла в річці – перед грозою”.
Багато народних передбачень становлять прикмети пов’язані зі станом атмосферних змін, різними метеорологічними явищами. Наявність туману, роси вранці вважалося доброю ознакою погоди, а рух хмар проти вітру – вірною прикметою негоди. Зважали також на колір та форму хмар: важкі та сірі – на грозу, червонувате при заході сонце – на вітер.
“Білі зимові хмари – на мороз”
“Якщо після нового року хмари рухаються проти вітру –
падатиме сніг”
До достовірних належали також прикмети пов’язані з певними змінами в атмосфері, які спричиняють зміну стану предметів та явищ:
“Духота в повітрі – на грозу”.
“Зволожується сіль чи хліб – на негоду”.
“Дим стелиться, погано горять дрова – на відлигу”.
Значна група прикмет ґрунтується на спостереженнях за поведінкою тварин, комах, птахів, риб. Перед дощем крила комах зволожуються і комахи опускаються в нижчі шари повітря, де їх ловлять птахи та риби. Через те поширені такі прикмети:
“Ластівки літають низько – на дощ”.
“Риби вискакують з води і ловлять комах – на непогоду”.
“Якщо бджоли не вилізають з вуликів – слід чекати дощу”.
“Перед негодою мурашки закривають більшість ходів у мурашник”
“Горобці літають зграйками – на суху і ясну погоду”.
Значна увага приділялася спостереженням за поведінкою тварин, птахів. Переважали тут свійські тварини і птахи. Кіт дере лапами, собака качається – на вітер. Кури чубаються – на дощ. Качка ховає голову – на холод.
“Голуби розворкотілися – на тепло”.
“Якщо кіт згорнувся в клубочок і лапками приховав писок –
похолодає, а коли вмивається – на суху погоду”.
“Корови лягають спати на дворі – буде гарна погода,
під навісом — занегодить”.
“Худоба збивається докупи – на негоду”.
Достовірними прикметами вважали також зміни у рослинному світі:
“Якщо шишки високо на смереці – на довгу холодну зиму,
а якщо низько навпаки”.
“Рано жовтіє листя – рання зима буде”.
“Багато лушпиння на цибулі – буде люта зима”.
Спостерігаючи за життям рослин люди помічали, що окремі з них розкривають своє листя або квіти в теплу погоду і закривають в холодну.
“Квіти сильно пахнуть перед дощем”
“Квіти пахнуть здалека – на вітер”.
“Багато було пролісків – гарно вродить картопля”.
“Доки не розвилася жовта верба –
не висаджуй у ґрунт будь-якої рослини”.
Образ Місяця часто приваблював увагу людей. Особливо багато прикмет пов’язано з молодим місяцем, його появою на небі (“місяць-молодик”). Матері впевнені: якщо немовля народиться на молодика, то і в старості виглядатиме молодо. Повний місяць приносить багатство немовляті;
“Місяць блідий – буде дощ”.
“Райдужне коло навколо місяця-молодика – буде вітер і хмари”.
“Якщо місяць народився і водою обмився, незабаром задощить”.
“Круті роги взимку – на мороз, влітку на мокру погоду”.
Цікавим виступає у народних прикметах образ веселки. Здається кольори всіх зелених квітів відбилися в ній. Кольори веселки, її розміри та поява у різних кінцях неба багато про що говорить бувалому мандрівнику:
“Висока крута веселка – на погоду, низька і смугаста – на дощ”.
“Вечірня веселка обіцяє добру погоду, а ранкова на заході — мокру”.
“Червона веселка – спека і вітер”.
“Якщо веселку видно і після дощу, але вона швидко зникає –
на погожу днину”.
Річний календар українці поділили на чотири пори року, кожна з яких має свою систему свят. Левова частка цього набутку традиційно припадає на січень. З останнім місяцем зими у хліборобів було пов’язано багато прикмет. Особливо довіряли люди Стрітенню, оскільки в цей день начебто зустрічається зима з літом:
“Відлига на Стрітення – рання і тепла весна”.
“Якщо на стрітення холодно, то вже скоро весна”.
“Сніг на Стрітення – весна дощова, хурделиця – пізня та холодна”.
“Похмуро і без сонця – дошкулятимуть морози”.
“На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга”.
Існує багато прикмет, які підтверджуються науковими даними. Помічено, що людина, хвора на ревматизм, з підвищеною нервозністю, хворим серцем або легенями краще за інших відчуває зміну погоди:
“Коли руки або коліна ломить – буде переміна погоди”.
“Здорову людину опівдні знемагає сон – буде дощ”.
Цікавим і по-своєму мудрим є календарне регламентування шлюбних обрядів. Знавці весільних церемоній знають, що народна мораль чітко визначала строки їх проведення. Зокрема, заборонялося шлюбувати молодят у другій половині весни і протягом літа:
“Хто у травні звінчається, то буде вік маятися”.
“У травні оженився, то вік журився”.
“У маю розумний жениться, а дурна заміж йде
а в жовтні розумна заміж йде, а дурний жениться”.
Весілля, традиційно на Україні являло значну подію. Тому жовтень називали “весільником”, починаючи з Покрови (14 жовтня), дозволялося справляти весілля:
“Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста,
а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова”
“Покрова накриває траву листям, землю снігом,
воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”.
Система народних прикмет має своєрідну струнку історичну структуру, яка включає в себе два головних історичних шари традиційної побутової культури, які визначають два типи української ментальності – землеробську:
“Сівбу визначають так: зацвіла ліщина – час сіяти моркву, мак;
запахтіла калина – сій огірки, гарбузи”
“З’явилися квіти на бузині – прийшла пора висівати льон”.
“Зацвіла горобина – пора братися за огірки й помідори”.
Козацький тип ментальності формувався на пріоритеті чоловіка-сильного, мужнього “лицаря”, на ідеї дороги, походу – на відміну від прив’язаності до землі та статусу жінки – символу стабільності й землеробської праці:
“У поле вирушай, козаче, вже весна соколом плаче”.
“Прийшла Покрова – сиди, козак, дома”.
“Копита в коней потіють – на тепло”.
“Коні жадібно їдять траву, форкають і хропуть – погода зіпсується”.
“Якщо кожух став гнучким і м’яким – чекай тепло й опадів”.
“Кінь лягає на землю – перед снігопадом”.
Аналізуючи зміст народних прикмет природознавчого характеру можна виділити такі загальні образи: космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса, веселка, дощ, вітер, гроза, грім); поведінка тварин, комах, риб, птахів; рослинний світ (квіти, дерева, кущі); спостереження за неживою природою (земля, вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров’я; землеробські роботи.
1.2 Педагогічні можливості народних прикмет природознавчого характеру в умовах початкової школи
Народні прикметиприродознавчого характеру – це сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір року пов’язуються з кліматичними чи погодними змінами [6].
В них відображені зміст і особливості народного світосприймання, знання, які виконують у житті орієнтуючу, регулюючу і прогнозуючу функції. Такі згустки народних спостережень, передбачень часто зафіксовані в крилатих виразах, усталених висловлюваннях. У прикметах та віруваннях сконцентровані результати багаторічних спостережень дідів і прадідів над явищами природи, порами року, флорою і фауною рідного краю. Наприклад: «Багато хрущів весною — на жарке літо», «Не руйнуй гнізда ластівки, бо будеш з ластовинням» та ін.
Прикмети погоди, що передавалися з покоління в покоління, постійно перевірялися та доповнювалися безпосереднім досвідом людей. Про те, що люди дуже уважно і вдумливо спостерігали найменші зміни погоди, свідчить різноманітна народна термінологія. Так, “годиною” називали ясну і сонячну погоду, “негодою” – погану погоду. Відповідно зиму називали “погожою”, “хазяйською”, “сирітською”, “гнилою”.
При цьому під педагогічним потенціалом народних прикмет розуміємо сукупність можливостей педагогічного впливу на особистість, що формується й розвивається, а також їх можливостей цілеспрямованого використання в навчально-виховному процесі. Народні прикмети одухотворяють природу, вчать дітей берегти, примножувати та пізнавати її особливості, закони розвитку. Вони є складовою частиною багатьох галузей народних знань — народної біології, астрономії, медицини, метеорології, хліборобської справи тощо. Народні прикмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі розкривають важливі грані життя природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяє підготовці молоді до самостійного життя, успішної трудової, господарської діяльності в майбутньому [5].
Програма навчального курсу “Я і Україна. Довкілля” дає можливість посилити дійовість, практичність навчання, його вияви на розвиток творчих здібностей шляхом використання народних прикмет природознавчого характеру. Важливою умовою формування творчого мислення через природу є організація спостережень. Вони розпочинаються з розвитку молодших школярів уміння бачити природу. Адже відомо, що дивитися — це не означає бачити. Уміння бачити, уміння помічати те, що на перший погляд, не відрізняється чимось особливим, — це, образно кажучи, повітря, на якому тримаються крила думки [3].
Вчитель не повинен обтяжувати дитину лавиною знань про предмет, а вміти відкрити перед нею в навколишньому світі щось одне, але так, щоб залишилось щось недомовлене, щоб дитині захотілося ще і ще повернутися до того, про що вона дізналася. Саме здатність молодшого школяра до знаходження невідомого у відомому, незвичайного у звичайному, до постановки запитань, які фіксують невідоме, виступають як ланка народження проблеми, як етап з якого починається розгортання мислительного пошуку. У цьому аспекті використання народних прикмет природознавчого характеру, покликане виконати вище згадані завдання, оскільки дають дітям не лише знання, а й збільшують рівень пізнавального інтересу, рівень дослідницьких вмінь на основі власних спостережень [11].
Цінність спостережень за природою полягає в тому, що в дітей виробляється певний стиль мислення і в процесі мислення вони прагнуть до конкретних фактів, перевіряючи правильність і стан практикою, досвідом. Дослідницький підхід є рисою мислення учнів, які прагнуть як найглибше перевірити правильність висновків про закономірності явища природи. Дослідження правдивості народних прикмет сприяє самостійності, творчому характеру розуму. На уроках серед природи діти спостерігають, досліджують середовище, в якому живуть, перевіряють народні прикмети, пов’язані з погодою, знаннями в рослинному, тваринному середовищі [31].
При ознайомленні учнів з багатогранністю навколишнього світу шляхом використання народних прикмет природознавчого характеру формується гармонійно розвинута особистість, в якій розвивається уявлення, що природа єдине ціле, виробляються інтелектуальні і практичні вміння, виховується шанобливе ставлення до природи, формується науковий світогляд, біоцентричне, екологічна культура мислення, вміння пізнання дійсності, що задовольняють потяги дитини до дослідництва і висновків, конструювання комунікації.
Використання народних прикмет природознавчого характеру на думку педагогів дозволяє вирішити наступні завдання:
- розкриття цілісності природи;
- моделювання зв’язків між живою і неживою природою;
- формування уміння порівнювати, класифікувати, встановлювати подібність за аналогією;
- розвиток уміння доводити істинність судження.
продолжение
--PAGE_BREAK--- оволодіння зазначеними вміннями шляхом залучення до самостійного пошуку знань;
— поєднання теоретичної і практичної підготовки молодших школярів, тобто на основі знань формувати в учнів практичні вміння [27].
Перевірені багатовіковим досвідом надбання народної мудрості становлять ідейно-моральну основу виховання, яке має національні та загальнолюдські аспекти. Пошуки активних форм і методів роботи, навчально-виховного процесу сприяють, щоб ефективність уроків природознавства була якомога вищою.
Освіта і виховання є найважливішими компонентами культури, яка й усьому світі розвивається національними шляхами. Виховання — це насамперед «вбирання» в себе кожною особистістю духовності культури рідного народу, його національного духу, буття. Відтворюючи себе з покоління в покоління (фізично і духовно) і турбуючись про свою вічність буття в дружнім колі народів світу, кожна нація (етнос) піклується про виховання дітей, щоб вони продовжували у віках культурно-історичні традиції батьків, дідів і прадідів.
Продовжуючи традиції народного передбачення, учні переконуються в тому, що люди праці проводили постійні спостереження за сонцем, місяцем, небом, хмарами, вітром, рослинами і тваринами, відкриваючи певні закономірності і фіксували їх у прислів'ях, приказках, прикметах. Народ помічав за народним календарем закінчення літа знаменує день Маковея, «Першого Спаса», (14 серпня). У цей день можна було востаннє робити хліборобські толоки. За народними спостереженнями, починається відліт у вирій ранніх птахів. У храмах освячують воду, квіти, голівки маку. 19 серпня починається другий, або «Великий Спас». Це одне з найбільших народних землеробських свят. Зібрані овочі, фрукти, ягоди, гриби, мед тощо несуть освячувати до храмів. У таких звичаях кінця літа — гідність господаря землі, гордість за високі врожаї. Народ освячує, поетизує нелегку хліборобську працю і, як дорогоцінну естафету, передає свою працелюбність, хазяйновитість, творчу підприємливість у спадок підростаючим поколінням. Участь учнів, у таких традиціях, звичаях формує в них пошану до важкої хліборобської праці, вчить розуміти її високу красу [20].
Народний календар виконує життєво важливу функцію прогностика погоди, інших явищ, природи, видів трудової діяльності людини, поведінки. Календар втілює в собі відомості про походження українських, в тому числі регіональних назв місяців, а також пов'язані з ними крилаті вирази, жанри фольклору. Кожна людина-трудівник, яка не відірвалася від рідного народу постійно використовує прогностичні функції народного календаря, щоб краще організувати своє життя, господарську діяльність, побут і дозвілля. Тим більше це стосується молоді, у якої обмаль життєвого досвіду. Тому пізнання народного календаря як прогностика вкрай необхідне для учнів. Вивчаючи прогностичні функції народного календаря, учні вчаться творчому мисленню: вони аналізують, зіставляв географічні, біологічні, метеорологічні і астрономічні фактори, відшукують між ними взаємозв'язки і взаємозалежності, роблять узагальнення, доходять самостійних висновків, які збігаються з народними спостереженнями, прикметами [22].
У житті часто бувають нестандартні, а то й екстремальні ситуації (в лісі, на воді, вночі тощо), тому глибоке пізнання учнями народного прогнозування, методів і прийомів орієнтації в будь-яких драматичних обставинах сприяє зміцненню здоров'я, попередженню трагічних випадків.
Для кожного учня життєво необхідним є вивчення прогнозуючого потенціалу народного календаря, який стосується змін погоди, уміння знати народні прикмети: «Вінця навколо сонця — на дощ», «Небо над лісом посиніло — буде тепло», «Зірки стрибають — на мороз», «Не до Різдва йде, а до Великодня: вночі тріщить, а вдень плющить» та ін.
Народні передбачення сприяють правильному веденню господарства, готують учнів до самостійної трудової, виробничої діяльності. Наприклад: «Дощ на зелені святки — будуть великі достатки», «Сонце в кругах — до урожаю», «На стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб — до плуга», «На Благовіщеня виносять вулики з бджолами тощо.
Народний календар як прогностик визначає також строки, в які найдоцільніше і дорослим, і молоді займатися побутовими справами, проводити дозвілля, реалізовувати певні норми, стиль і спосіб поведінки. Наприклад: „З Юрія хороводи, з Дмитра — вечорниці“, „Великий піст усім притисне хвіст“, „Прийде Влас – з печі злазь“ та ін. [42].
Календарні прогностичні спостереження, мудрі настанови народу привчають учнів все глибше розуміти природу рідного краю, вчасно ставити і розв'язувати природоохоронні завдання, уникати зайвих турбот, ускладнень у житті, не допускати прорахунків у господарських справах.
Матеріали про народний календар як прогностик використовуються на уроках народознавства, рідної мови та літератури, географії, фізики, астрономії, в багатогранній позакласній і позашкільній роботі.
Народ, навчання і виховання — ці поняття взаємопов'язані, вони не існують одне без одного. Адже так повелося в історії людства, що кожен народ від покоління до покоління передає свій суспільний та соціальний досвід, духовне багатство як спадок старшого покоління молодшому. Саме так створюється історія матеріальної і духовної культури нації, народу, формується його самосвідомість. Народ завжди виступає учителем і вихователем молодшого покоління, а виховання при цьому набуває народного характеру. Тільки народне виховання, зауважував К.Д.Ушинський, є живим органом в історичному процесі народного розвитку, таке виховання набуває надзвичайної впливової сили на формування національного характеру, національної психології людини [21]. Перлини виховної мудрості народу, невичерпна своєрідна скарбниця форм і засобів народного навчання та виховання становлять золотий фонд народної педагогіки, одного з чинників колективної народної творчості.
Розділ 2. Дослідницько-експериментальна перевірка ефективності використання народних прикмет природознавчого характеру в початковій школі
2.1 Аналіз думки вчителів щодо можливості та доцільності використання на уроках «Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру
З метою вивчення думки педагогів щодо можливості та доцільності використання народних прикмет на уроках «Я і Україна» було проведено анкетування вчителів початкових класів Підволочиського району, Тернопільської області. Було опитано 20 респондентів, які дали відповіді на питання розробленої нами анкети. Зразок анкети, яка пропонувалася вчителям подана у додатках. (Додаток 1)
Аналіз проведеного анкетування показав, що усі вчителі схвально сприймають ідею використання народних прикмет на уроках «Я і Україна». Деякі з них висловили думку про реалізацію даної проблеми і в позаурочний час. Вчителі переконані, що народні прикмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі дозволяють просто та доступно розкрити важливі питання єдності природи, розуміння її глибинності. Вони, несучи у собі великий багаж наукових знань, спонукають до перевірки їх достовірності, формують у дітей власні переконання.
Усі вчителі одноголосно стверджують, що фенологічні спостереження є обов’язковим етапом уроку «Я і Україна», оскільки дитина ніколи не пізнає природу, якщо у неї не будуть розвиватися вміння та навички аналізувати природні зміни.
Внаслідок обробки даних отриманих в результаті анкетування, виявлено, що більшість вчителів на етапі уроку фенологічні спостереження використовують метод спостереження, розповідь, бесіду, тільки деякі застосовують роботу в групах, пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, евристичний методи.
Більшість вчителів вважають, що проблема використання на уроках «Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру в теорії навчання розроблене недостатньо, і що вони недостатньо забезпечені науково-популярною літературою з даної проблеми.
Аналізуючи питання, чи достатньо навчального матеріалу підручника для пізнання навколишнього світу, особливостей змін та взаємозв’язків у природі, більшість вважають, що ні, деякі використовують ще і додаткову літературу.
На сьогоднішній день рівень знань молодших школярів про народні прикмети та їх прогностичний характер, на думку вчителів, є недостатній.
В процесі вивчення курсу “Я і Україна” вчителі встановлюють єдність пізнання, переживання і діяльності учнів за допомогою екскурсій, бесіди, практичної роботи, на основі спостережень, наочного матеріалу, обговорення різних ситуацій, поєднують пізнавальну самостійність учнів із відповідними методами навчання за джерелом знань.
Щоби змінити світосприйняття дітей в цьому напрямку, вчителі відповіли, що потрібно частіше використовувати народні знання на уроках, у позаурочний і позашкільних заняттях, доповнити навчальний матеріал підручника, збільшити кількість екскурсій, більшу увагу приділяти практичній діяльності, більше залучати дітей до практичної діяльності.
Отже, проблема використання на уроках «Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру отримала належне опрацювання на рівні загальнонаукового уявлення. Дещо гірше розроблена вона на рівні навчального предмета, навчального матеріалу, педагогічної діяльності і особистісного надбання учнів.
2.2 Методика використання народних прикмет на уроках «Я і Україна» в початковій школі
Використання на уроках «Я і Україна» народних прикмет передбачає:
1) навчання учнів сприймати природу не як окремі предмети і явища, а як єдине ціле, де всі предмети і явища перебувають у взаємозв'язку і взаємообумовлені;
2) навчання учнів розглядати природу не в стані спокою і нерухомості, а в стані безперервного руху і розвитку;
3) систематичне закріплення у свідомості учнів поняття предметів і явищ, які розвиваються за законами природи.
Щоб навчити учнів самостійно розкривати існуючі в природі зв'язки, наприклад між окремими складовими елементами погоди, погодою і поведінкою тварин, доцільно запропонувати дітям перевірити достовірність народних прикмет і пояснити їх. Якщо учні не раз пересвідчаться в істинності того або іншого наукового положення, воно стане їхнім власним переконанням, і вони будуть його відстоювати. Домінуючим методом тут виступає метод спостереження.
У зв'язку із спостереженням можна ознайомити учнів із науковими дослідженнями в галузі метеорології. Дати завдання перевірити народні прикмети поліпшення чи погіршення погоди, що ґрунтуються на тривалих спостереженнях людей над закономірностями природи.
О.Я. Герд один із засновників методичної систем викладання природознавства відмітив, що реальні знання одержані людством шляхом спостережень, порівнянь, дослідів, а ніяк не читанням статей. Ось чому спостереження є одним з основних методів придбання природничих знань в початкових класах. Спостереження дозволяють сформувати конкретні і образні уявлення і поняття про навколишню дійсність і на цій основі розвивати логічне мислення усну і писемну мову молодших школярів. Вони сприяють формуванню основ наукового світогляду переконують дітей в постійній зміні і розвитку природних явищ, їх взаємозв’язку і закономірності всього, що відбувається в природі, матеріальності світу і єдності природи.
Спостереження — це суб’єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати. З цим умінням пов’язаний розвиток такої якості особистості, як спостережливість. Спостережливість — це прагнення і уміння найповніше помічати особливості тіл і явищ, у тому числі й такі деталі, які здаються зовні недостатньо помітні і на перший погляд малоістотні, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах. Спостережливість — важлива риса особистості. Вона впливає на структуру і зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та умінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, впливає на поведінку. Важливість і необхідність спостережень молодших школярів у процесі вивчення природознавства незаперечна.
Спостереження допомагає формувати одну із важливих якостей особистості – спостережливість, яка пов’язана з вихованням стійкої уваги, розвитку пам’яті. Допитливості, вмінням встановлювати зв’язки між природними явищами.
Правильно організовані спостереження допомагають вихованню таких необхідних якостей як працелюбство, акуратність, дисциплінованість, почуття відповідальності перед колективом, бережливе відношення до приладів, шкільного майна, сприяє волі, наполегливості в досягненні мети, розвиває ініціативу і наполегливість. У дітей розвиваються навики по роботі з метеорологічними приладами, моделями, вміння, необхідні для оформлення записів про погоду, складання і читання діаграм. Всі ці вміння мають велике значення в підготовці учнів до практичної діяльності.
Методику використання народних прикмет на уроках «Я і Україна» в початковій школі поділяємо на три етапи: підготовчий, польовий, підсумковий (завершальний).
1) Підготовчий етап полягає в ознайомленні молодших школярів з народними прикметами та програмою спостережень.
Педагог-керівник повинен:
а) добре ознайомити дітей з особливостями існуючих в природі зв'язків між окремими складовими елементами погоди, а також погодою і поведінкою тварин;
б) розробити та пояснити дітям план перевірки достовірність народних прикмет в природі;
в) вибрати (разом з дітьми) ті народні прикмети, які є доступними дітям для перевірки їх достовірності, та характеризуються повторністю, що є уже важливо для встановлення чітких закономірностей;
Обов’язковим етапом уроків «Я і Україна» є фенологічні спостереження, на якому учні розвивають вміння та навички аналізувати погодні умови та зміни у природі. Розроблена нами методика передбачає на даному етапі виявлення закономірностей змін у природі з використанням народних прикметам. Наведемо приклад фрагменту такого уроку (14 грудня).
ІІ. Фенологічні спостереження.
Вчитель: Діти, який стан неба сьогодні? Чи є опади? Чи є вітер, який його напрям? Які зміни у природі ви спостерігали на протязі тижня? Яка середня температура повітря за тиждень?
Діти: Відповідають.
Вчитель: Що цікавого в природі ви помітили по дорозі до школи?
Діти: Галки і ворони сиділи на верхівках гілок.
Вчитель: Молодці діти. В народі кажуть: Якщо галки і ворони сидять на верхівках гілок, слід чекати ясну погоду, а сідають в крону на нижні гілки – на вітер. Давайте ми запишемо цю прикмету у свої зошити фенологічних спостережень і перевіримо її достовірність.
Діти: Голуби ховають одну ніжку в пір’я. Моя бабуся казала, що слід чекати різкого похолодання.
Вчитель: Добре діти. Давайте запишемо та перевіримо і цю прикмету. А ще в народі вважають, якщо до 13 грудня (Парамона) сніг не випаде, зима буде теплою, якщо сніг вже лежатиме — сніжна і холодна.
Так діти, разом із вчителем, формують перелік народних прикмет, пов’язаних із добовими та сезонними змінами на даному уроці, а також отримують завдання перевірки їх достовірності. Якщо ці зміни добові – то на наступному уроці, якщо сезонні – то після їх тривалого аналізу.
г) організувати фронтальну, групову або індивідуальну роботу, відповідно до мети та поставлених завдань.
— фронтальніспостереження здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом учителя. У процесі бесіди діти осмислюють і конкретизують об'єкти і цілі спостережень, актуалізують опорні знання та уміння, визначають задачі і складають план.
Кожне завдання перед розв’язанням повторюється вчителем або учнем («За чим будете спостерігати?.. Далі простежте за...» та ін.). Це зорієнтовує дітей на систематичне зіставлення проміжних результатів з кінцевими цілями спостереження. Обговорення етапів і наслідків дозволяє учителеві здійснювати поточний контроль за спостереженням і його коригувати.
Крім того, словесне вираження результатів сприймання вголос одним учнем, а про себе іншими дозволяє кожній дитині усвідомити зміст, порівняти власний результат із результатами однокласників, при потребі придивитись, прислухатись, звернути увагу на окремі деталі. Загальний висновок за такими спостереженнями формулюється учителем (якщо складний) і повторюється учнями або робиться школярами самостійно.
— груповіспостереження. Завдання виконуються групами по 2-4 учні. Групи можуть складатися з учнів з однаковим («сильні», «середні», «слабкі») і різним рівнями підготовки. Такі групи не стабільні. Склад їх рухомий і визначається «зоною актуального розвитку» дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов’язковим для створення групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин.
продолжение
--PAGE_BREAK--Залежно від навчальної ситуації, дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливе застосування різних варіантів методики організації групових спостережень.
1. У групах діти з однаковою підготовкою. Завдання за змістом однакові для всіх груп. Підготовка до безпосереднього сприймання здійснюється фронтально. Далі діти ведуть спостереження групами, коментують і обговорюють їх разом. Учитель контролює всі групи, але значну увагу приділяє слабшим учням. Загальний висновок робиться фронтально.
2. У групах діти з однаковою підготовкою. Завдання для груп різні за змістом. Така робота доцільна на підсумковому уроці, коли діти володіють теоретичними знаннями, а деякі спостереження вони вже проводили в ході засвоєння окремих тем розділу. Дидактична ціль цих спостережень конкретизувати теоретичні знання, уточнити сформовані уявлення і розширити. Рівень самостійності дітей у такій ситуації зростає, тому вчитель диференціює завдання через зміст і міру своєї допомоги. Наприклад, для слабших учнів вибираються простіші об’єкти спостережень, конкретні тіла і явища, пропонується детальний план спостережень, здійснюється безпосередній контроль.
Наслідки спостережень кожної групи обговорюються фронтально. Діти роблять висновки, показують свої об’єкти спостережень, коментують етапи спостережень, їх послідовність.
3. У групах діти з різною підготовкою. Методика організації може бути подібною до попередніх варіантів. Різниця у тому, що «сильні» учні допомагають слабшим.
— індивідуальніспостереження виконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особливості, рівень розвитку і підготовки, пізнавальні інтереси школярів, що досягаються різними шляхами. Наприклад, може бути однакова ціль, але об’єкт спостереження вибирається кожною дитиною самостійно. Або завдання однакове за змістом, а міра допомоги учням різна тощо.
2) Польові спостереження. Проводити їх бажано щодня, на протязі року, оскільки в народних прикметах зосереджені не лише добові (соловей співав усю ніч – перед гожим днем; якщо сонце сходить в тумані – буде тихо і душно; духота під час ходу сонця означає, що під вечір задощить), а й сезоні закономірності (рано опало листя з липи — зима буде лютою; якщо береза листям вкривається раніше за клен, то літо буде сухим, якщо навпаки – дощовим; багато було пролісків – гарно вродить картопля”).
Велике значення для спостережень, особливо систематичних, довготривалих, має вибір конкретних об’єктів. Вони повинні бути знайомі школярам, цікавими й доступними для сприймання. Якщо це рослини своєї місцевості, то вибирають ті, які гарно квітнуть, дають плоди, використовуються людиною в різних цілях, мають красивий вигляд крони, ростуть у такому місці, де їх можна бачити здалеку і підійти до них близько. Важче зробити вибір серед тварин (птахів, звірів, комах та ін.), потрібно, щоб учитель сам добре знав фауну своєї місцевості: тварин, які живуть тут, місця, в яких вони найчастіше зустрічаються.
Нами розроблено план (індивідуальний робочий зошит) шкільних фенологічних спостережень з використанням народних прикмет (додаток 1), в якому діти на протягом року занотовували явища та їх зміни у природі. Весною проводилися наступні спостереження: приліт граків, приліт шпаків, початок льодоходу на річці, початок цвітіння ліщини, початок цвітіння верби, перший виліт бджіл, початок весняної оранки, початок кування зозулі, початок сівби ранніх ярих культур, приліт перших ластівок сільських, поява листя на березі, поява перших хрущів, початок цвітіння кульбаби, початок випасу худоби, початок цвітіння вишні і т.д.
Останній етап роботи — обробка зібраних матеріалів (завершальний або підсумковий). На основі спостережень учні роблять висновок про тісні зв’язки між живою та неживою природою; відшукують закономірності та залежності та віднаходять їх підтвердження у народних прикметах. Дані види робіт дадуть наочне уявлення про зміст фенологічної роботи; крім цього вони сприяють розвитку спостережливості і допитливості в учнів цього віку, а також інтересу до своєї місцевості і до її вивчення, до її дослідження.
Спостереження за природою поглиблюються, учні набувають навиків по користуванню приладами. Складнішим стає характер обробки результатів спостережень. Ведуть спостереження за погодою, відмічають стан неба, опади, температуру повітря, напрям вітру. Вчаться користуватися компасом, флюгером, опади вимірюють опадоміром, в снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою, лінійкою. Ці спостереження набувають конкретнішого характеру. Спостереження за неживою природою потрібно поєднувати зі змінами в рослинному і тваринному світі, звертаючи увагу на зв’язок з живою і неживою природою.
Завдяки такій роботі в учнів розвивається спостережливість, бажання розгадувати таємниці природи, більше дізнаватися.
З учнями ІV кл. організовують фенологічні спостереження за рослинами і тваринами. Для зацікавлення вчитель розповідає про велике значення фенологічних спостережень. За фенологічними спостереженнями розробляють графіки польових робіт, прогнозують кількість і час появи шкідників, що дає можливість вести планомірну боротьбу з ними. Від досконалості планування залежить підвищення врожайності (розгляд таблиць – прикмети погоди). Для спостереження беруть ті рослини, які вивчаються за програмою. Результати спостереження занотовують у таблиці, що є найбільш характерними змінами в розвитку рослин, комах, птахів.
Цінними є фенологічні спостереження за озимими культурами, особливо восени, що дає змогу передбачити стан зимівлі, їх та розвиток навесні. Доцільно організувати спостереження за найпоширенішими комахами – шкідниками: колорадським жуком, озимою совкою, буряковим довгоносиком, луговим метеликом, біланом капустяним, біланом жилкуватим.
При цьому звертають увагу на те, які умов сприяють появі шкідників і їх розвитку, які є методи боротьби. Виявляють корисних комах: сонечка, трихограми, мурашки.
Обробку і узагальнення результатів спостережень проводять письмово; їх можна супроводжувати поясненнями вчителя і розповідями учнів.
Ці дві форми тісно пов’язані між собою. Заповнюючи таблиці діти можуть дати словесну характеристику місяця або сезону. Вся робота повинна бути направлена на встановлення причинно-наслідкових зв’язків і взаємозалежностей.
В 4 класі спостереження і узагальнення спостережень повинні проводитись на більш високому рівні, використовуючи спостереження за попередні роки, а також весь наочний матеріал. При узагальненні матеріалу учні встановлюють закономірності явищ в природі, причинні залежності, зв’язки між живою і неживою природою.
Ефективність роботи по організації спостережень залежить від того, наскільки вони пов’язані з практичними роботами. Щоб успішно провести роботу по узагальненню матеріалу необхідно чітко продумати мету і значення узагальнень: за який період будуть підводитись підсумки, які були спостереження. Які знання одержать діти на уроках, яких умінь і навиків набудуть в процесі обробки матеріалів і узагальнень, які виховні знання вирішаться на уроці, які будуть використані знання одержані на основі спостережень.
З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей використання народних прикмет природознавчого характеру у процесі учбової діяльності.
Практичному проведенню експерименту передував теоретичний етап, у процесі якого була визначена сфера дослідження, наукова проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкової школи з проблеми дослідження, формулювалася гіпотеза і завдання дослідження.
Практичний етап експериментального дослідження був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язанням завдань експерименту, проведенням формуючого експерименту у 4 класі з метою перевірки гіпотези, продовженням та узагальненням вивчення стану досліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці.
На кінцевому етапі проводився аналіз та узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальші перспективи використання розробленої методики використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна».
Експериментальне дослідження проводилося на базі 4 класу Староміщинської ЗОШ І – ІІ ступенів Підволочиського району Тернопільської області. Формуючим експериментом було охоплено 22 учні експериментального класу. Одержані результати порівнювалися із аналогічними показниками 23 учнів контрольного класу, які працювали за традиційною методикою навчання.
Плануючи процес використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» ми враховували необхідність наступних дій:
· визначення місця і функцій процесу використання народних прикмет природознавчого характеру у структурі уроку;
· передбачення методичних та практичних труднощів, які можуть виникнути під час роботи;
· визначення змісту, обсягу та форми поставлених завдань;
· планування процесу використання народних прикмет природознавчого характеру через подачу навчальних завдань невеликими, логічно завершеними частинами;
· обґрунтування раціональних способів перевірки навчальних завдань.
У процесі організації процесу використання народних прикмет природознавчого характеру у процесі учбової діяльності ми, перш за все, навчали дітей працювати із наочними посібниками, приладами, підручником тощо, ставили перед ними мету, завдання та спільно визначали шляхи його виконання.
2.3 Формування пізнавальної активності молодших школярів під час використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна»
Серед основних завдань, які стоять перед школою і кожним учителем, є формування в учня позитивної мотивації до навчальної діяльності та мотивації, яка б спонукала його до наполегливої самостійної роботи. Найголовнішим мотивом педагогічної діяльності людини, який постійно збуджує її до пошукової істини є пізнавальний інтерес. Його можна визначити як позитивне оцінне ставлення суб’єкта до своєї діяльності, вибіркову спрямованість людини на об’єкт і явища навколишньої діяльності [5]
Виховання в дітей стійких пізнавальних інтересів, їх розвиток завжди були актуальною проблемою. Методи та прийоми активізації пізнавального інтересу майбутнього громадянина, пробудження його інтелектуальних та моральних сил, повне використання емоційного резерву – ось правильний шлях для перетворення об’єкта педагогічного процесу на суб’єкта.
Пізнавальний інтерес на рівні структурної одиниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень не тільки охоче засвоїв ту чи іншу інформацію, але його відрізняє міцно сформована потреба в якійсь пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльності [27].
Завжди є постійна увага дослідників (Л. Виговський, О. Дусавицький, О. Киричук, Н. Морозов, Г. Щукіна та ін.) до різноманітних аспектів формування пізнавальних інтересів. Встановлено, що пізнавальний інтерес активізує всі психічні процеси людини, на високому рівні розвитку збуджує до постійного пошуку. Кожен учитель мріє про те, щоб його учні виросли допитливими людьми, «щоб у юному серці запалав вогник жадоби пізнання». Але як запалити цей вогник? З цього приводу В.О. Сухомлинський зазначив, що саме від нас дорослих залежить, чи відчуває дитина красу пізнання. Великим можливостями для розвитку пізнавальних інтересів є уроки природознавства в початковій школі [25].
Серед критеріїв рівня сформованості пізнавальної активності на уроках «Я і Україна» ми виділили наступні:
1. Мотиваційний – характер мотивації учня, рівень пізнавального інтересу, здібність до цілепокладання;
2. Когнітивний – рівень володіння знаннями, вміннями, навичками;
3. Емоційно – вольовий емоційне відношення до діяльності, вольові риси.
На основі цих критеріїв ми виділили чотири групи учнів, відповідно до рівнів сформованості критеріїв пізнавального інтересу [18]:
Перша група молодших школярів – рівень безініціативності – об’єднана байдужим відношенням до навчання. Саму необхідність вчитися учні пояснюють вимогами дорослих (вчителів або батьків). Часто пізнавальний інтерес та мета навчання відсутні. Наявні знання мають поверховий характер на рівні уявлень, вони мало пов’язані з життєвим досвідом. Здебільшого учні є пасивними та аморфними в навчанні. Навчальні вміння та навички здійснюються тільки під керівництвом та тиском з боку вчителів. У разі виникнення ускладнень та помилок йде руйнування діяльності, що дозволяє говорити про відсутність вольових рис. Емоційних відношень до навчання не виявляють. Учні цієї групи взагалі безвідповідально відносяться до навчання. У цих учнів відсутнє бажання вступати у спілкування з оточуючими і вести діалог, тому й комунікативні навички розвинуті слабо.
Для другої групи учнів – рівень ситуативної пізнавальної ініціативності – характерною є нестійка мотивація, орієнтована тільки на успішне досягнення результату. Пізнавальний інтерес виявляється тільки під впливом зовнішніх стимуляторів та базується на задоволенні особистісної допитливості в емоційно – приваблюючих ситуаціях. При цьому молодші школярі цього рівня сформованості пізнавальної ініціативності обмежуються лише стереотипними діями, що не потребують затрат значних зусиль. Учні цієї групи усвідомлено приймають цілі ззовні та дотримуються їх на рівні знань та розумінь, тобто спроможні трансформувати вивчений матеріал з однієї форми вираження в іншу, при цьому пояснюють його, роблять припущення стосовно подальшого перебігу подій. Проявляють навчальні вміння, діючи не за прикладом, а за алгоритмом. Що стосується виконання додаткових завдань, то учні цього рівня виконують лише ті завдання, що виконуються усіма учнями. Взагалі, можна сказати, що учні пристосовуються до потреб середовища. Навчання визиває нестійкі позитивні емоції в деяких навчальних ситуаціях. Учні цієї групи є здібними до реалізації своїх особистісних якостей, які є яскраво вираженими, але вольові якості при цьому виявляються досить рідко та імпульсивно, що робить учня неспроможними діяти у ситуаціях, що потребують неординарного підходу або нових прийомів. Відповідальність переживається, але не завжди виявляється.
Третя група учнів характеризується розвинутими навчально–пізнавальними мотивами, що базуються на розумінні та усвідомленості необхідності та важливості знань, прагненням досягти високих результатів в межах вимог, що висуває вчитель, прагненням зайняти певну позицію у відносинах з однолітками, заслужити авторитет. Пізнавальний інтерес у учнів цієї групи відносно стійкий. Разом із вчителем, а також самостійно представники цього рівня ставлять цілі навчання та беруть участь у пошуках раціональних шляхів їх досягнення. Провідні знання знаходяться на рівні розуміння та використання в нових навчальних ситуаціях. Виявляють вміння оперувати законами та теоріями в конкретних практичних ситуаціях, частково володіють прийомами активізації мислительної діяльності: аналізом, синтезом, узагальненням та систематизацією. Вміння отримують характер звичного, усвідомленого, мимовільного. Дії більш емпульсивні, інтуітивні, відносно більше мають відтворюючий характер, ніж творчій. Виявляють стійке позитивне відношення до навчальної діяльності репродуктивного характеру, але емоційна реакція більш спрямована на результат, ніж на сам процес пізнання. В вольовій сфері переважають відповідальність, цілеспрямованість, старанність та виконливість.
Четверта група учнів – рівень творчої пізнавальної ініціативності – демонструє стійкі творчі проявлення пізнавальної ініціативності. Для дітей цієї групи звичним є стійкий пізнавальний інтерес, який виявляється у намаганні пізнати складні теоретичні питання окремих наук, дійти до сутності явищ. Закономірність стає не кінцевим пунктом процесу, а проблемою, самостійною метою дослідження. Розвинуто самоцілепокладання та вміння вибору шляху його досягнення. Учні є гарно проінформованими. Вони спроможні приймати рішення, виявляючи при цьому автономність, та несуть відповідальність за нього. Знання знаходяться на більш високому інтелектуальному рівні, вони міцні та усвідомлені. Учні в змозі самостійно їх використовувати. Навчальні вміння виявляються у здібності обирати з відомих їм засобів рішення найбільш раціональні та дієві у даній ситуації, продумувати наслідки застосування відібраних засобів. Діти цієї групи усвідомлено володіють вмінням саморегуляції, самоорганізації та навичками самоконтролю. При вирішенні завдань виявляють нестандартність рішень, ерудованість, часто беруть на себе роль лідера. Для учнів є характерною розвинута навчальна інтуіція. Емоційна сфера навчання стійко позитивна, навіть при зіткненні з ускладненнями. Яскраво виражена емоційна реакція на сам процес пізнання. Найбільш вираженими вольовими рисами учнів, у яких сформована творча пізнавальна ініціативність, виступають енергійність, критичність, рішучість та креативність.
продолжение
--PAGE_BREAK--Таким чином, дана класифікація рівнів з їх критеріями була використана нами при проведенні діагностичних заходів стосовно моніторінгу формування пізнавального інтересу ході формувального та констатуючого етапів експерименту.
У процесі експериментального дослідження нами проводилися контрольні заміри рівня знань учнів експериментального і контрольного класів. З метою визначення ефективності експериментального дослідження у підвищенні ефективності процесу навчання учнів 4 класів учням пропонувалися серії контрольних завдань. Це були завдання на визначення змістовності і дієвості знань, набутих у процесі використання народних прикмет природознавчого характеру. У процесі перевірки завдань враховувалася правильність і повнота виконання роботи, свідомість і самостійність її виконання. Перевірку виконання завдань ми проводили диференційовано, у процесі діалогу, не виділяючи в окремий етап уроку і передаючи функції учительського контролю самим учням — у разі організації самоконтролю та взаємоконтролю. Для організації самоконтролю використовувалися переносні дошки з відповідями, підписами; таблиці, схеми тощо.
Характеризуючи результати зрізу знань учнів, ми визначили такі критерії оцінювання рівнів засвоєння знань молодшими школярами:
а) "високий рівень"
— учень глибоко, ґрунтовно, послідовно розкриває зміст завдань;
— висловлені твердження ілюструє прикладами з власних спостережень;
— без допомоги вчителя аналізує, порівнює, застосовує набуті знання;
— легко робить необхідні висновки;
— відповіді чіткі, логічно завершені, носять творчий характер.
б) «достатній рівень»
Відповідь в основному задовольняє вимоги «високого рівня» але учень:
— при викладі матеріалу припускається незначних помилок, йому важко
— ілюструвати відповідь прикладами з власного досвіду;
— переважає інколи поверхнева обізнаність;
— робить неповні узагальнення та висновки.
в) "низький рівень"
— знання навчального матеріалу поверхневі;
— учневі важко самостійно підтвердити відповідь прикладами;
— відповідь непослідовна, фрагментарна, неточна;
— неспроможність самостійно дати відповідь на запитання.
Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що рівень знань учні контрольного та експериментального класів відповідає достатньому рівню навченості, відповідно 56 та 55% від загальної кількості. Результати формувального експерименту подані в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Рівні засвоєння учнями знань під час використання народних прикмет природознавчого характеру у процесі учбової діяльності
Дані таблиці свідчать про те, що в учнів експериментального класу зростає рівень знань з предмета, порівняно з контрольним класом.
34% і 6о% учнів експериментального класу виконали завдання відповідно на високому і достатньому рівнях, що на 9% і 4% більше, ніж у контрольному класі. На цьому фоні значно зменшилося кількість дітей з низьким рівнем засвоєння знань, відповідно 9% проти 19% контрольного класу.
На діаграмі отримані дані експериментальної роботи виглядають наступним чином:
\sДіаграма 2.1. Рівень знань учнів в умовах використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна»
Отже, ми прийшли до висновку, про надзвичайно багаті можливості народних прикметах природознавчого характеру для формування і розвитку знань учнів. Дослідницько-експериментальний аналіз ефективності та доцільності використання народних прикмет у навчанні молодших школярів на уроках „Я і Україна” свідчить про важливість та необхідність їх застосування в початковій школі як передумови розвитку розумових сил учнів, їх самостійності та активності, творчого мислення. Використання народних знань у навчанні забезпечує міцне засвоєння знань, робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі
З метою визначення рівнів пізнавальної активності, наступним етапом експериментального роботи стало дослідження рівнів пізнавального інтересу учнів 4 класів методом анкетування. З цією метою дітям пропонувалося дати відповіді на запитання, представлені у таблиці 1. Діти з великим задоволенням відповідали на питання анкети. Можна було поспостерігати самостійність та відвертість їх відповідей. У таблиці подано результати стверджувальних відповідей дітей контрольного та експериментальних класів (у %).
Таблиця 2.1.
Оцінка рівнів інтересу учнів в умовах експериментального дослідження (у%).
Питання анкети
Контрольний
Клас (4-Б)
Експериментальний клас (4-А)
1
2
1
2
1. Чи подобаються тобі уроки „Я і Україна»?
54
54
53
78
2. Чи працюєш ти активно на цьому уроці?
61
62
63
82
3. Чи подобається тобі спостерігати за явищами природи та змінами у ній?
42
41
45
68
4. Чи доводилося тобі самостійно, без допомоги вчителя, відкривати природні закономірності.?
21
23
22
58
5. Чи знаєш ти народні прикмети, які допомагають людині передбачати погоду?
18
20
19
97
6. Чи подобається тобі дослідницька робота?
34
33
36
78
7. Чи використовуєш ти знання з курсу «Я і Україна» у повсякденному житті?
42
44
40
65
8. Ти спостережлива людина?
21
25
24
75
9. Ці цікаво тобі отримувати знання на уроках «Я і Україна»
42
44
41
83
10. Чи розповідаєш ти своїм рідним та знайомим цікаву інформацію, яку отримуєш на уроках «Я і Україна»
42
49
39
72
Примітка: 1 – до початку експерименту; 2 – після експерименту
Дані таблиці свідчать про вірогідне збільшення рівня пізнавальних інтересів учнів експериментального класу на фоні незначних змін рівня пізнавальних інтересів учнів контрольного класу.
Зростання рівня стійкого інтересу в учнів експериментального класу на уроках «Я і Україна» більше як вдвічі свідчить про ефективність використання народних прикмет не лише для зростання рівня знань в учнів початкової школи, але і їх пізнавальних інтересів.
Відповідно до отриманих даних зроблено висновок про збільшення у експериментальному класі кількісного складу групи дітей з рівнем творчої пізнавальної ініціативності та рівнем з розвинутими навчально-пізнавальними мотивами. Разом з тим, зменшилася кількість дітей групи дітей з рівнями ситуативної пізнавальної ініціативності та безініціативності.
Отже, досліджуючи проблему підвищення рівня пізнавальної активності учнів 4 класу шляхом використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україні», ми встановили, що ефективність їх використання є важливою умовою результативності їхньої пізнавальної компетентності стосовно природи (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість знань), а також формування в дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природи).
Висновки
Народні прикмети природознавчого характеру – це сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір року пов’язуються з кліматичними чи погодними змінами Вони виникли і розвивалися на основі спостережень за станом погоди, речей, людей, тварин.
Аналізуючи зміст народних прикмет природознавчого характеру можна виділити такі загальні образи: космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса, веселка, дощ, вітер, гроза, грім); поведінка тварин, комах, риб, птахів; рослинний світ (квіти, дерева, кущі); спостереження за неживою природою (земля, вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров’я; землеробські роботи.
Народні знання українців були пов’язані насамперед із різноманітною господарською діяльністю і ґрунтувалися на спостереженнях за природою і оточуючим середовищем. На підставі цих спостережень склався землеробський календар, сформувалися вміння передбачати погоду.
Під педагогічним потенціалом народних прикмет розуміємо сукупність можливостей педагогічного впливу на особистість, що формується й розвивається, а також можливостей їх цілеспрямованого використання в навчально-виховному процесі. Народні прикмети одухотворяють природу, вчать дітей берегти, примножувати та пізнавати її особливості, закони розвитку. Вони є складовою частиною багатьох галузей народних знань — народної біології, астрономії, медицини, метеорології, хліборобської справи тощо. Народні прикмети у цікавій, нерідко дотепній і кмітливій формі розкривають важливі грані життя природи, людей. Глибоке знання народних прикмет сприяє підготовці молоді до самостійного життя, успішної трудової, господарської діяльності в майбутньому
Як свідчить аналіз літературних джерел та проведене нами анкетування вчителів початкової школи проблема використання на уроках «Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру отримала належне опрацювання на рівні загальнонаукового уявлення. Дещо гірше розроблена вона на рівні навчального предмета, навчального матеріалу, педагогічної діяльності і особистісного надбання учнів.
Розроблена нами методика використання народних прикмет природознавчого характеру на основі спостережень в природі дозволяє учням самостійно встановлювати тісні зв’язки між живою та неживою природою; віднаходити закономірності та залежності, а також їх підтвердження. Дані види робіт дають наочне уявлення про зміст фенологічної роботи; крім цього вони сприяють розвитку спостережливості і допитливості в учнів цього віку, а також підвищують рівень пізнавального інтересу до своєї місцевості і до її вивчення.
Виявлено, що основними джерелами розвитку знань, вмінь та навичок молодших школярів засобами народних природознавчих традицій виступають: а) пізнавальна діяльність учнів, пов'язана із спостереженням навколишнього середовища; б) дослідницька діяльність, що передбачає різноманітну активну роботу на основі вивчення достовірності народних прикмет; в) практична (прикладна) діяльність, що виникає і розвивається під впливом цілеспрямованого дослідницького пошуку і формує активне ставлення до навколишньої дійсності, перетворюючи здобуті в процесі пошуку природничі знання у практичні навички роботи.
Розроблено та охарактеризовано методику використання народних прикмет природознавчого характеру при навчанні молодших школярів. Метою її є розширення, поглиблення, систематизація набутих знань, формування в учнів уявлення про природу як джерело знань, добра і краси, матеріального й морального благополуччя кожної окремої особистості і нашого народу загалом.
Виявлено, що реалізація в навчальній роботі народних знань робить уроки більш цікавими, змістовними, а участь учнів в дослідницькій роботі, пов’язаній із проблемою дослідження забезпечує більш високу пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань.
З метою перевірки наведених теоретичних положень проводилося експериментальне дослідження особливостей використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках «Я і Україна» та їх впливу на пізнавальну активність молодших школярів. У процесі експериментального дослідження досліджувався рівень знань та пізнавального інтересу експериментального і контрольного класів. Для визначення впливу експериментальної методики навчання учням були запропоновані різноманітні завдання та анкети. Результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропонованої методики
Таким чином, використання на уроках «Я і Україна» народних прикмет природознавчого характеру забезпечує тісний зв'язок шкільного навчання з життям, дає можливість краще зрозуміти явища природи, їх взаємозв'язки, залучає дітей до активної участі в пізнанні природи.
Звичайно, не все з традиційного набутку нашого народу на сьогоднішній день має практичну вартість. Але це не означає, що ми не повинні знати про них, оскільки, як показали результати нашого дослідження, народні знання володіють невичерпною мудрістю.
Список використаних джерел
1. Астапенко П.Д. Вопросы о погоде. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1982. — 240 с.
2. Бабиченко В.М., Ніколаєва Н.В., Дмитренко В.П., Паламарчук Л.Б. Весна в Україні // Український географічний журнал. — 1996. — №1. — С.58-63.
3. Балашова С. Спостереження за природою як засіб екологічного виховання молодших школярів / С.Балашова // Почат. шк. — 2005. — № 3. — С. 19-21.
4. Берлянд М.Е., Красиков П.Н. Предсказание заморозков и борьба с ними. — Ленинград: Гидрометеоиздат, 1960. — 148 с.
5. Бойко Н.О. Формування в учнів потреби в знаннях як основи їх пізнавального інтересу // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. – Харків: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 1998. – С. 128-131.
6. Булашов Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: космологічні українські народні погляди та вірування. – К.: Довіра, 1992.- 414 с.
7. Воропай О. Звичаї нашого народу.- К.: Оберіг, 1991.-Т.1.- 448 с.
8. Грищенко В.Н. Миграции птиц и народные верования // Гуманитарный экологический журнал. — 1991. — Вып. 1. — С.23-32.
9. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. — К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. — 203 с.
10. Дяченко Т. Ставлення до природи у дітей східних слов'ян /Т.Дяченко // Шлях освіти. — 2002. — № 3. — С.49-53.
11. Жаркова І.І. Теоретичні засади формування природничих знань дієво практичного характеру у молодших школярів // Проблеми педагогічних технологій. — Вип. 2. — Луцьк: Волинська друкарня, 2003. — С. 51-54.
12. Енциклопедія українознавства. — К., 1994. — 400 с.
13. Етнографія України / За ред. С.А.Макарчука. — Львів: Світ, 1994. — 520 с.
14. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. — К.: АТ „Обереги”, 1994. — 528 с.
15. Коваль Н.С. Люби і бережи рідну природу // Початкова школа. – 1991. — № 1. – С. 14-15.
16. Культура і побут населення України. — К.: Либідь, 1991. — 232 с.
17. Лановик М. Українська усна народна творчість. – К.: Знання-Прес, 2001.-с.57.
18. Лазебна О. Формування активної екологічної позиції школярів // Рідна школа. – 2003. — № 6. – С. 58-60.
19. Лебедева А.А. Народные знания славян. Этнография восточных славян. — М.: Наука, 1987. — 540 с.
20. Лобановська О. Вчити розуміти природу // Початкова школа. — 1998. — № 6. — С. 23-25.
21. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів / Харк. держ. пед. ун. ім. Г.С. Сковороди. — 2-ге вид., доп. — X.: О.В.С., 2000 – 123 с.
22. Любар І.Г. Народ завбачує погоду. — К.: Знання, 1990. — 32 с.
23. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу: історично-релігійна монографія. – К., 1994 – 182 с…
24. Михельсон В.А. О погоде и как ее можно предвидеть. — М.-Ленинград: Огиз, Ленсельхозгиз, 1935. — 68 с.
25. Мелаш В. Екологія для молодших школярів // Початкова школа. – 2001. — № 5. – С 22-25.
26. Народні прикмети. Мова квітів. Символіка кольору. — К.: Глобус, 1991. — 18 с.
продолжение
--PAGE_BREAK--