--PAGE_BREAK--
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначені об’єкт, предмет, мета, гіпотеза та завдання, визначено теоретичну основу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі „Проблема виховання національної самосвідомості у науковій теорії і практиці” розкриваються філософські, історичні та психолого-педагогічні аспекти виховання національної самосвідомості у вітчизняній і зарубіжній літературі; особливості виховання цієї якості у підлітків та аналізується стан проблеми у практиці роботи позашкільних навчальних закладів. Розкрито сутність і структуру поняття „національна самосвідомість”, проаналізовано тлумачення супутніх понять: „нація” і „етнос”, „самосвідомість” і „ідентифікація”. Розроблено критерії та визначено рівні вихованості національної самосвідомості у підлітків.
Теоретичний аналіз наукових джерел показав, що проблема виховання національної самосвідомості знаходить відображення як у теоретичних джерелах давніх часів, так і в працях сучасних філософів, психологів, педагогів. Сутність національної самосвідомості досліджувалася на основі положень, у яких нація розглядається як спільнота громадян однієї держави, що виникає внаслідок інтеграції етнічних спільнот на основі спільності території, економічного життя, правової системи, державної мови та поступово веде до формування єдиної свідомості, а також загальнонаціональної культури, яка є сукупністю цінностей етнічних культур.
У дослідженнях О. Білас, В. Борисова, П. Горохівського, І. Єгорової, В. Чорнобай, А. Фрідріх, національну самосвідомість розглядають як самоідентифікацію особистості, що виражається в усвідомленні приналежності до поліетнічної нації, осягненні національних цінностей, історії, традицій, культури, мови і звичаїв свого народу, спільності історичної долі. Тому дослідження виховання національної самосвідомості здійснювалося у гуртках декоративно-ужиткового мистецтва позашкільних навчальних закладів: петриківський розпис, кераміка, лозоплетіння, а також бісероплетіння, фітодизайн, паперопластика.
На основі аналізу науково-педагогічних досліджень (О. Білас, П. Горохівський, П. Петронговський, А. Фрідріх, П. Щербань) визначено критерії вихованості національноїсамосвідомості підлітків: когнітивний, емоційно-ціннісний, предметно-діяльнісний. Когнітивний критерій характеризується знанням історії й культури власного етносу та представників інших етносів, що входять до складу української нації; визначається такими показниками: знання рідної мови, історії національної спільноти, народних звичаїв, традицій, обрядів, мистецтва, поліетнічності українського суспільства. Емоційно-ціннісний пов’язується з усвідомленням себе суб’єктом поліетнічної нації українського народу, виявленням поваги та толерантності до людей і культур інших національностей; визначається такими показниками: ідентифікація себе як представника певної нації, наявність національної гідності за приналежність до українського народу, усвідомлення важливої ролі свого етносу в історії поліетнічного складу українського суспільства, толерантні відносини з представниками інших етносів. Практично-діяльнісний критерій асоціюється з умінням зберігати пам’ятки матеріальної і духовної культури нації; виявляється у пропаганді необхідності зберігати культурні цінності, запобігати псуванню й знищенню культурних цінностей нації та сприяти їх відродженню, застосовувати знання національної культури у повсякденному житті.
Для з’ясування рівня вихованості національної самосвідомості підлітків у практиці було проведено аналіз річних навчально-виховних планів, програм різних гуртків, зокрема, декоративно-ужиткового мистецтва, анкетування педагогів і учнів позашкільних навчальних закладів. Навчально-виховний процес у гуртках здійснювався згідно з типовими програмами. Аналіз стану програмного забезпечення у позашкільних закладах дає можливість виділити декілька суттєвих проблем: навчальні плани характеризуються переобтяженням кількістю годин на засвоєння практичного матеріалу, водночас недостатньо відведено годин на семінарські заняття, походи, екскурсії, під час яких поряд із вивченням практичного аспекту народного мистецтва доцільно вивчати його історичний контекст; завдання виховання національної самосвідомості не виокремлюються у програмах, тому й не конкретизуються і не набувають значущості в діяльності педагогів на кожному занятті. Разом з тим програми не містили індивідуальних навчальних маршрутів, які давали б змогу дитині самостійно обирати спосіб засвоєння цікавого для неї виду діяльності. Відвідані заняття не завжди мали раціональну структуру та відповідні методи та прийоми проведення.
Результати опитування керівників гуртків показали нерозуміння ними сутності змісту поняття „національна самосвідомість”. Тобто, навчаючи дітей основ народних мистецтв, педагоги недостатньо усвідомлювали сутність поняття „національної самосвідомості”.
На основі методик А. Березіна, Р. Берези, В. Борисова, П. Щербаня нами розроблено власну методику оцінювання рівня вихованості національної самосвідомості підлітків та складено анкети, теми для індивідуальних бесід. Анкети були закритими, відкритими, із ситуативними запитаннями та у вигляді таблиці, у якій учні самостійно давали оцінку власним особистісним якостям. Запитання анкети спрямовувалися на виявлення рівня знань історії та культури своєї національної спільноти; усвідомлення та відчуття гордості за національну приналежність до українського народу; поваги та толерантності до людей і культур інших народів.
Застосування розроблених критеріїв та показників у дослідно-експериментальній роботі стало передумовою для визначення трьох груп підлітків, кожна з яких відображала рівень вихованості національної самосвідомості: високий, середній, низький. До високого рівня було віднесено підлітків, які мали глибокі знання з історії і культури своєї нації, завжди готові були до спілкування, дружби, добрих взаємин із представниками інших націй при збереженні власної ідентичності. Їм притаманне почуття гордості за приналежність до українського народу, вони позитивно висловлюються про свій народ. Вихованці брали активну участь у масових заходах, присвячених відродженню культурних цінностей держави, дотримувалися народних традицій, звичаїв, обрядів у повсякденному житті. Середній рівень притаманний тим учням, які мали поверхові знання з історії і культури своєї нації; вивчали цінності культури з необхідності, переважно тільки на заняттях, не виявляли активності на масових заходах. Вони ідентифікували себе з українським народом, але мали почуття національної меншовартості, неповноцінності. Їм притаманна обережність і недовіра у ставленні до представників інших етносів; народних звичаїв вони дотримувалися вибірково, епізодично; запобігали псуванню і нищенню культурних цінностей нації, але не сприяли їх відродженню. Низький рівень характеризував вихованців, у яких знання з національної історії і культури поверхові або зовсім відсутні, ці діти не виявляли зацікавленості до їх вивчення. Вони не вбачали сенсу у відродженні культурних цінностей, відмовлялися від участі у масових заходах, що були спрямовані на вивчення народних традицій та обрядів, а також не дотримувалися цих народних традицій у житті. У них відсутнє почуття національної гідності, розвинене почуття національної меншовартості. Їм властиве штучна ізоляція себе від спілкування з представниками інших націй, у стосунках з ними виявляють неповагу, ігнорують все національне інших народів; не вбачають сенсу у відродженні культурних цінностей нації.
Одержані результати констатувального етапу експерименту показали переважно середній рівень вихованості національної самосвідомості учнів — 43,3%, 30,4% — високий рівень та 26,3% — низький рівень національної самосвідомості. Такий розподіл відсоткового співвідношення рівнів вихованості національної самосвідомості був зумовлений суттєвими прогалинами у знаннях учнів народних звичаїв, традицій, обрядів, видів мистецтв, історії рідного краю. З метою підвищення відсоткового співвідношення учнів з низьким та середнім рівнем було визначено подальший шлях проведення дослідно-експериментальної роботи, основним напрямом якої стала розробка інтегрованої програми, спрямованої на вивчення національної культури.
У другому розділі „Експериментальна перевірка ефективності виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах” обґрунтовано та розроблено педагогічні умови виховання національної самосвідомості в учнів, зміст, форми і методи виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах, розкрито особливості виховної роботи, визначено основні засади та організацію формувального етапу педагогічного експерименту, викладено його методику та результати.
На основі аналізу наукової літератури, результатів констатувального етапу педагогічного експерименту визначено педагогічні умови виховання національної самосвідомості підлітків. Вони полягають у впровадженні у навчально-виховний процес позашкільного навчального закладу інтегрованої навчально-виховної програми, зміст якої має виховну спрямованість на усвідомлення й збереження духовної, культурної й художньої спадщини українського народу та етносів національних меншин, що проживають на території України; включення підлітків у практичну діяльність, направлену на розширення їхніх уявлень про поліетнічність української нації, історичну єдність і спадкоємність традицій у формуванні сучасної української держави; використання у навчально-виховній роботі позашкільних закладів як традиційних, так і інноваційних форм, методів і засобів розвитку особистості, зміст яких пов’язаний із вихованням національної самосвідомості підлітків.
Відповідно до завдань дослідження на цьому етапі роботи нами було розроблено структурну схему процесу виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах (рис. 1). У схемі відображено взаємозв’язок між її структурними елементами: метою, завданням, принципами, педагогічними умовами, змістом, формами, методами, засобами.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 1.Структурна схема процесу виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах
Для вирішення поставлених завдань було проведено формувальний експеримент у гуртках декоративно-ужиткового мистецтва: петриківський розпис, кераміка, лозоплетіння, писанкарство, а також бісероплетіння, паперопластика та фітодизайн. Для структурування змісту програм цих гуртків на виховання національної самосвідомості була розроблена інтегрована програма „Виховуємо національно свідому особистість”. З метою забезпечити системність у вивченні навчальних дисциплін та зміцнити міжпредметні зв’язки розроблено інтегровану програму, яка об’єднувала вивчення тем історії України, основ здоров’я, екологічного виховання, народознавства, кулінарії, видів декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, лозоплетіння, художній розпис тощо). Розділи програми розкривали такі аспекти: історичнийрозвиток української нації; роль культури у творенні національного світу; природа рідного краю як національна та загальнолюдська цінність; роль українських традицій та звичаїв у збереженні здоров’я нації; українська символіка; вплив народного мистецтва на розвиток особистості.
Сутність програми полягала у вихованні шанобливого ставлення до культури, історії своєї нації, визнання духовної єдності поколінь і спільності культурної спадщини, родини, мови. Програма зосереджувала увагу керівників гуртків декоративно-ужиткового мистецтва на формуванні толерантного ставлення учнів до інших культур і народів, активному запобіганні деструктивного націоналізму, шовінізму тощо. Інтегрована програма була використана керівниками гуртків, які окремими матеріалами з її розділів посилювали свої навчальні програми.
Додатково було розроблено програму для гуртків петриківського розпису, зміст якої спрямовувався на оволодіння учнями системою знань, умінь і навичок у галузі народного мистецтва; виховання духовно багатої особистості з притаманним їй усвідомленням національно-духовних цінностей українського народу; виховання в учнів поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей. Завданнями програми та навчально-виховного процесу в гуртках було залучення вихованців до скарбниці народного мистецтва; здобуття учнями знань, умінь і навичок з техніки декоративно-ужиткового мистецтва; ознайомлення з державною, рослинною символікою, значенням останньої у народній медицині, народних обрядах та звичаях.
Зміст розробленої програми складається з двох частин: базової та диференційованої (варіативної). Засвоєння основ декоративно-ужиткового мистецтва обов’язкове для кожного учня. Базовий компонент програми становив основу підготовки гуртківців у галузі національного мистецтва та не залежав від регіональних і національних індивідуальних особливостей. Диференційована (варіативна) частина програми зумовлена необхідністю врахування індивідуальних особливостей дітей, регіональних, національних та місцевих особливостей роботи позашкільних закладів, спеціалізації певного гуртка і позашкільного навчального закладу. Відповідно до завдань дослідження, для підсилення ефективності виховного впливу, було розроблено низку наскрізних тем, які поєднували зміст декоративно-ужиткового мистецтва, історії України, матеріальної і духовної культури.
продолжение
--PAGE_BREAK--