1-йведучий:
Шановніветерани, учасники війни, солдатські вдови, гості! Сьогодні всі ми сповненіякогось тривожно-трепетного відчуття й урочистості. І це тому, що сьогодні9 травня – День Перемоги.
2-йведучий:
Шістдесятчетверта весна вітає всіх тих, хто пережив війну, вітає нас, їхніх внуків іправнуків. Вітає й нагадує в шістдесят четвертий раз про страхіття війни йнаказує берегти мир.
1-ийведучий:
Урочистиймітинг з нагоди святкування 64-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війніоголошую відкритим!
ГімнУкраїни
Учень:
Веснаіде, і переможним кроком
В тюльпановомувічному вогні
Йдетравень крізь хвилини, дні і роки,
Несенащадкам спогади свої.
Учень:
Веснаіде квітчасто, гордо, юно,
Яквтілення найчарівніших снів.
Овесно красна, ти ще не забула
Вісторії своїх жахливих днів?
Учень:
Ізроку в рік часопис віддаляє
Своїхнащадків далі від війни.
Татравень знов і знову нагадає,
Як ізжиття ішли його сини.
Учень:
Буяютьмирно квіти на могилах,
Досонця красного метелики летять.
А ті,кому війна зламала крила,
Священнимвічним сном в могилах сплять.
Пісня«Журавлі»
2-ийведучий:
Щорокув травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народза участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941–1945 рр. Не щезне впам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашогонароду – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися доВеликої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих,хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.
Учень:
Ніхтоне забутий; на попіл
Ніхтоне згорів:
Солдатськіпортрети на вишитих крилах пливуть.
Ідоки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допотий сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Учень:
Утиші урочистій до Пам’яті йдем,
Що всерці відлунює грізно.
Усвятому мовчанні над вічним вогнем
Схиляєтьсянаша Вітчизна.
Уклонимосьтим, хто поліг у бою,
Хтопокрив землю рідну собою.
Усімпоіменно, хто впав у бою,
Хтовідстояв нашу свободу.
Згадаємовсіх поіменно,
Серцемзгадаєм своїм.
Цепотрібно не мертвим,
Цепотрібно живим.
Списки
1-ийведучий:
Нелегкенаше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і ДняПеремоги. Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат іосяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу нашепокоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнилобитв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвомустрою. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голоді холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вонипам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
Неможливопозбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життяостанній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живіспогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла пам’ять пронезабутніх героїв.
2-ийведучий:
Мільйонамлюдей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорноютінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. Івраз неділя 22 червня 1941 року – мирний день відпочинку, обернувся довгимироками страждань.
Учень:
Спинись,проклятий супостате,
Насвіт ввостаннє подивись:
Затіло матері розп’яте
Синина пару піднялись!
У бійза наші ниви,
Заясний сміх дитячий,
Заюний спів щасливий,
Заславний труд гарячий.
Вперед,полки суворі,
Підпрапором свободи,
Занаші ясні зорі,
Занаші тихі води.
Учень:
Сонцепалило нестерпно,
Гнулосьсадове гілля:
Падалияблука в серпень,
Глухостогнала земля.
Рвалиснаряди їй груди,
Всюдигриміла війна,
Падалискошені люди.
Їх нещадила війна.
Учень:
Бійрозгортався лютий,
Кулі,наче град.
Тихо,вітри і люди,
Тихо,вітри і люди.
Впаву траву солдат.
Вдарилохлопця в груди,
Вибухнувпоруч снаряд.
Тихо,вітри і люди,
Тихо,вітри і люди.
Вмермолодий солдат.
Матидовіку буде
Синасвого виглядать.
Тихо,вітри і люди,
Тихо,вітри і люди.
Синїї – той солдат.
Нам тихрозлук не забути,
Мирнам повік врятувать.
Тихо,вітри і люди,
Тихо,вітри і люди.
Спитьпід зорею солдат.
1-ийведучий:
Словонадається сільському голові Зятіній Надії Григорівні
Виступголови села.
2-ийведучий:
Мільйонилюдей забрала Велика Вітчизняна війна. це важко усвідомити. Смерть однієїлюдини – це трагедія. А коли мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжуютькровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів, однополчан, рідних іблизьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, якіне побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
Війнанагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашоїпам’яті.
Учень:
Дообеліска я в задумі стану,
Досивини своєї на путі.
Скажу«спасибі» тихо ветерану,
Щовдруге народив мене в житті.
Накартах не знайти мої дороги –
Мійбойовий, мій босоногий шлях.
Завбитим батьком йшов до перемоги
Траншеямипо спалених полях.
Сльозазорі стоїть над обеліском,
Сховавшиклопоти людські і сни.
Сьогоднітреба поклонитися всім низько,
Усімхто не прийшов з війни!
Пісня«Весна 45-го года»
1-ийведучий:
Увійни не жіноче обличчя… Але скільки жінок, юних дівчат виносили на своїхтендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконуваличоловічу роботу в тилу ворога.
Учень:
Дівчинав сірій шинелі,
Вкуцих, простих чобітках
Йшла,де взривались шрапнелі,
Йшлаз автоматом в руках.
Дівчатав бої йшли крізь ночі,
Зкалюж умивались дощем,
Їмбачились коси дівочі
Підгрізним гарматним вогнем.
Недобріїочі лякали,
Ітанків боялись в бою.
Але,як мужчини, вмирали,
Землюобнявши свою.
2-ийведучий:
Аскільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікувалиранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронившині слова в руках фашистських катів.
1-ийведучий:
Аскільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів,чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем.І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, колипролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, дітияких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. А щоможе виміряти материнське горе, її сльози…
Учень:
Благословляламати сина,
А синові– сімнадцять літ…
Ітина бій за Батьківщину –
Бувматеринський заповіт.
Сховаласльози на прощання,
Щобне пекли його вони…
І синпішов… Лишив чекання,
Лишивсвої хлопчачі сни.
Учень:
…Минулибурі стоголосі.
Є імедалі, й ордени…
Арана та ще ниє й досі
Далекимстогоном війни.
Ні,не забути днів огнених,
Щозлиті в Перемоги День.
Висотнемає безіменних.
Немасолдатів без імен.
Учень:
Одержалазвістку матуся,
Щосин її впав за Дністром.
Поїхаламати до сина
Вдалекі світи із села
Ібілу пшеничну хлібину,
ішитий рушник привезла.
Учень:
Спиниласьвона над водою,
Наскелі Дністровій крутій:
Могилайого під горою
Іписаний камінь на ній.
Заплакала:«Сину, мій сину,
Якдовго до тебе я йшла…»
Могилу,неначе дитину,
Рукамивона обняла.
Учень:
Арічка шуміла невпинно,
Ітихо шуміла трава,
Ітільки червона калина
Тремтіла,неначе дива.
Амати стоїть на колінах,
Іпальці торкають граніт,
Іпоруч моя Україна
Вскорботі із нею стоїть.
Учень:
Дотебе, людино, звертаюсь:
Залишна хвилинку щоденні турботи
З собоюпобудь у глибокій скорботі,
Згадайчоловіка, товариша, брата,
Дружину,сестру чи посивілу матір.
Учень:
Передтрагічною хвилиною мовчання
Словамиговорити неможливо.
Оцяхвилина більше там розкаже,
Ніжтисячі, а чи мільйони слів.
Солдатівподвиг, про який сьогодні
Дізналисьми, не вимовить словами,
Атільки серцем можна це сказати,
Алевоно, нажаль, не має мови,
Лишмає біль. І тому я прошу
Солдатівпам’ять вшанувати мовчанням.
Хвилинамовчання.
Учень:
Кривавимсном одкорчилась війна.
Літазарубцювали давні рани…
Підкулями ворожими сповна
Затишу заплатили ветерани
Ватаки йшли вони не ради нагород,
Пораненістраждали в медсанбатах,
Зацвіт життя завдячує народ
Полеглимі посивілим солдатам.
Учень:
Вчужих краях, в запеченій крові
Вони,ще юні, падали в катрани…
Пригадуютьдороги фронтові
Івбитих побратимів ветерани.
Вернулисяживі з полків і рот
І мирподарували рідним хатам…
Зацвіт життя завдячує народ
Полеглимі посивілим солдатам.
Пісня«День Победы»
1-ийведучий:
Намеморіалі Вічної Слави завжди панує скорботно урочиста тиша. Полум’я вічноговогнища, вічна пам’ять про синів і дочок, які не повернулися з поля бою.Пожертвували своїм життям заради життя на землі.
2-ийведучий:
Україна!За її мир і спокій полягли мільйони. Війні не бути.
Нехайпанує мир! І ми про це подбаємо. Ніхто не забутий, ніщо не забуто…
1-ийведучий:
Урочистиймітинг з нагоди святкування 64-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війніоголошую закритим!
ГімнУкраїни