План
1.Середня та вища освіта в Україні
2.Система середньої та вищої освіти країн Західної Європи
2.1 Сучасністьфранцузької системи освіти
2.2 Освіта вНімеччині
2.3 Система освітиВеликобританії
3.Сучасна система освіти в США
4.Система освітиЯпонії
5.Сучасна система освіти в Росії
Списоквикористаної літератури
/>1. Середня та вища освіта в Україні
Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року N 1717 у 2001році розпочався поступовий перехід загальноосвітніх навчальних закладів нановий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, який передбачаєрозвантаження учнів протягом кожного навчального року, створення умов длязміцнення здоров'я школярів; оновлення змісту освіти; перехід на компетентнийпідхід до організації навчального процесу.
У напряміформування мережі загальноосвітніх закладів держава гарантує конституційнеправо для кожного громадянина на доступність і безоплатність здобуття повноїзагальної середньої освіти.
Мережазагальноосвітніх навчальних закладів формується за такими принципами:
· доступністьдля кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаютьсядержавою;
· рівністьумов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічногорозвитку;
· відкритийхарактер освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і вихованнявідповідно до здібностей, інтересів громадянина;
· інтеграціявнутрішня і зовнішня;
· соціальнийзахист дітей. [2, 11]
Стратегія. Спрямована на забезпеченняумов функціонування і розвитку загальної середньої освіти, оптимізацію мережізагальноосвітніх навчальних закладів для забезпечення права громадян України наповну загальну середню освіту та максимального задоволення їх освітніх та культурнихпотреб.
Структура. Мережа загальноосвітніхнавчальних закладів формується з урахуванням демографічної, етнічної тасоціально-економічної ситуації за освітніми рівнями (початкова, базова, повназагальна середня освіта), які забезпечується закладом.
Відповідно доосвітнього рівня функціонують загальноосвітні навчальні заклади І ступеня(початкова школа); II ступеня (основна школа); III ступеня (старша школа).Загальноосвітні навчальні заклади всіх трьох ступенів можуть функціонуватиінтегровано або самостійно.
Складовимиструктури мережі є такі типи загальноосвітніх навчальних закладів:
· середнязагальноосвітня школа (I, II, III ступенів або поєднання їх); спеціалізованашкола (школа-інтернат);
· навчально-виховнікомплекси «дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальнийзаклад» та «загальноосвітній навчальний заклад — дошкільнийнавчальний заклад»;
· гімназія(II-III ступені);
· ліцей(III ступінь);
· колегіум(III ступінь);
· загальноосвітняшкола-інтернат для дітей, які потребують соціальної допомоги;
· спеціальназагальноосвітня школа-інтернат для дітей, які потребують корекції фізичного та(або) розумового розвитку;
· загальноосвітнясанаторна школа-інтернат (I-III ступені);
· школасоціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання;
· вечірня(змінна) школа (II-III ступені). [2, 15]
Складовими мережітакож є позашкільні навчальні заклади, міжшкільні навчально-виробничікомбінати, професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І — IIрівнів акредитації, які забезпечують здобуття повної загальної середньоїосвіти.
Створено умови тамеханізм реалізації неперервності освіти. Загальноосвітні навчальні закладиінтегруються через навчально-виховні комплекси з вищою освітою (зовнішняінтеграція) та через навчально-виховні об'єднання з дошкільними й позашкільниминавчальними закладами (внутрішня інтеграція).
За рокинезалежності мережа загальноосвітніх навчальних закладів під впливом складнихсоціально-економічних тенденцій розвитку держави зазнавала змін у просторі,часі та структурі. Несприятлива демографічна ситуація та певнісоціально-економічні чинниками призвели до скорочення контингенту учнів тазменшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів, особливо шкіл І та І-II ступенів у сільській місцевості.
Створено секторзагальноосвітніх навчальних закладів приватної форми власності,навчально-виховні комплекси та об'єднання. Поступово зростає кількість шкіл І — II та І — III ступенів, в тому числі й за рахунок шкіл І ступеня. Доситьактивно розвивається мережа гімназій, ліцеїв, колегіумів. Створено умови дляфункціонування мережі загальноосвітніх навчальних закладів з вивчення абонавчанням румунською, угорською, польською, кримськотатарською, словацькою таіншими мовами, а також з двома і більше мовами навчання.
Структура вищої освіти України розбудована відповідно доструктури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншимиміжнародними організаціями.
Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначенаЗаконом України «Про освіту». Вона забезпечує фундаментальну наукову,професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:«Молодший спеціаліст», «Бакалавр», «Спеціаліст,магістр». [4, 57]
Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповіднихрівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повноїзагальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів «Молодшийспеціаліст» і «Бакалавр», а також «Спеціаліст,магістр» як післядипломна.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах можепроводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна),шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном.
Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться наконкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власностінавчального закладу та джерел оплати за навчання.
Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановленочотири рівні акредитації:
· першийрівень —технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;
· другийрівень — коледж,інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;
· третій ічетвертий рівні(залежно від наслідків акредитації) — ін-ститут, консерваторія, академія,університет. [3, 384]
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців затакими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
· молодшийспеціаліст —забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівняакредитації;
· бакалавр — забезпечують коледжі, іншівищі навчальні заклади другого рівня акредитації;
· спеціаліст,магістр —забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації. [3,385]
Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різнихосвітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.
Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступіньпередбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодшийспеціаліст»; другий — «Бакалавр» (базова вища освіта); третій —«Спеціаліст», «магістр» (повна вища освіта). Ступеневістьвищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, такі диференційовано, відповідно до структури ступеневості.
Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можутьздійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, якізабезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.
В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні закладидержавної та інших форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальнихзакладів І-ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії,університети).
Мережа вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитаціїналічує 664 вищих навчальних заклади, у тому числі 593 державної формивласності та 71 інших форм власності, із загальною чисельністю 528 тисячстудентів.
Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитаціїналічує 315 закладів, у тому числі 223 державної форми власності. Серед нихфункціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус національногомають 48 університетів та академій. В університетах, академіях, інститутахнавчається 1403 тис. студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотківдо загальної чисельності студентів.
Мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 392студентів на 10 тис. населення. Підготовка фахівців з вищою освітоюздійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.
Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фаховоїпідготовки в Україні встановлюються Державними стандартами освіти. Державнийстандарт освіти — це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього,освітньо-кваліфікаційного рівня. Державні стандарти освіти розробляються зкожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційнихрівнів. [3, 386]
/>2. Система середньої та вищої освітикраїн Західної Європи/> 2.1Сучасність французької системи освіти
Принципифранцузької освіти: безкоштовна освіта, немає релігійного змісту, обов'язковаосвіта.
Ці принципи маютьстолітню історію, вони були закладені в 1880 – 90-х роках. І з тих пір вонавважається самою демократичною у світі.
Поряд здержавними школами у Франції існують і приватні школи. У них навчається 20%всіх учнів. Навчальні програми для державних і приватних шкіл затверджуєдержава, організовує конкурси й іспити, і тільки держава має право на видачудипломів до рівня бакалавра.
Система освіти уФранції має структуру: дошкільна освіта, початкова освіта, середня освіта, вищаосвіта.
Початкова освіта
Початкову школу дитинапочинає відвідувати в 6 років і вчиться там 5 років. Спочатку в підготовчомукласі, потім у двох початкових класах, а після них, у двох середніх. У школіпедагоги привчають дітей до чіткого розуміння своїх завдань, до продуманогорозпорядку, до ретельного планування своєї роботи.
Середня освіта
Середня освіта уФранції охоплює період життя дітей з 11 до 18 років, і ділиться на два періодинавчання: коледжі, ліцеї.
Французькіколеджі не є середніми професійними навчальними закладами. Коледжами у Франціїназивають щабель середньої школи.
У коледжі учні з11 до 15 років вивчають загальноосвітні предмети. Програма навчання в коледжітриступінчаста. I-ий щабель: вивчення базових предметів: математики,французької мови й т.д. II-ий щабель: фізика, хімія. III-ій щабель: учніколеджу заглиблено спеціалізуються на обраних предметах.
Ліцеї – навчальнізаклади вищої середньої школи. Стати ліцеїстом не так вже і просто. Тількивипускники ліцеїв мають право на вступ до університетів. Існують певні умовидля зарахування в ліцей:
- одностайнерішення учня й батьків про вибір ліцею, подальшої спеціалізації і вибіркваліфікації,
- наявністьрекомендацій групових зборів педагогів коледжу, де вчилася дитина, прозарахування її в ліцей. Цей документ розглядає комісія при академічномуінспекторі регіону, що, при ухваленні рішення враховує наявність місць урегіональних ліцеях. [6, 37]
Як правило, учніколеджу стають ліцеїстами у віці 14 – 15 років. Навчання в ліцеї проходять дітипротягом трьох років: другий клас (Seconde), перший клас (Premiere), випускнийклас (Terminale).
Ліцеї у Франціїділяться на професійні і загальноосвітні. Професійні ліцеї дають навички йуміння з певної професії. Тут можна вибрати тривалість курсу навчання: два абочотири роки. До 16 років освіта обов¢язкова. Після закінчення двох роківнавчання в професійному ліцеї, учні одержують «Сертифікат професійноїкваліфікації» або «Професійний диплом». Обидва документи даютьлюдині право працювати за спеціальністю й поступати у вищий навчальний заклад.
Однак упрофесійний ліцей не йдуть для одержання «Диплома професійного бакалавріату».Туди подає документи молодь, яка збирається розпочати працювати.
Загальноосвітніліцеї приділяють велику увагу філології, економіці й природничим наукам.Документи, які видають учням по закінченні цих навчальних закладів, різнятьсяпо спеціалізації: економіка й соціальні науки, література і мови, природничінауки.
У технічнихліцеях можна спеціалізуватися: — у промислових технологіях і точних науках, сервісі,лабораторних дослідженнях, медичному й соціальному обслуговуванні.
Зарахування увищий навчальний заклад Франції може бути тільки при наявності ступенябакалавра. Як і вся система освіти, вища освіта у Франції, в основному,державна. Французькі вищі навчальні заклади діляться на два типи: університети,та вищі навчальні заклади.
Університети
Навчання вуніверситетах Франції триває п'ять років і має три цикли. Перший цикл – 2 рокинавчання. Протягом першого циклу вивчають фундаментальні дисципліни й деякіфакультативні предмети. По закінченні першого циклу навчання видається дипломпро загальну університетську освіту. Другий цикл – 2 роки навчання. На другомуциклі одержують фахову освіту. При успішному закінченні одного року навчаннядругого циклу здають іспити на ступінь Ліценціата. Ще через рік одержуютьступінь майстра. Третій цикл – 1 рік навчання. По закінченні якого, студентиодержують диплом про спеціальну вищу освіту, який дозволяє здійснюватипрофесійну діяльність. Або диплом про поглиблену вищу освіту. Цей диплом надаєправо продовжувати наукову працю й написання дисертації.
Вищі школи
Вищі школиФранції це спеціалізовані вищі навчальні заклади. Навчання у вищій школі – 3роки. По закінченні вищої школи видається диплом про вищу освіту.
У Франції існуютьдержавні навчальні заклади, у яких більшу частину витрат — 10 000 євро в рікоплачує держава, і приватні заклади, де навчання оплачують самі студенти.Усього у Франції до послуг студентів 90 університетів, з яких 70 державних, 230комерційних шкіл і 2000 центрів навчання дизайну, моді, мистецтву. [6, 39]/> 2.2Освіта в Німеччині
Німецька Система освіти в Німеччині дужесхожа на українську та російську. Вона складається з початкової, середньої, вищоїосвіти.
ДержавоюНімеччини гарантовано всім громадянам одержання обов'язкової середньої освіти.У зв'язку із цим більшість освітніх установ державні, а навчання в цих установах– безкоштовне.
Система освітиНімеччини складається з декількох щаблів: перший щабель освіти – початковенавчання, другий щабель освіти – основні школи, реальні школи, гімназії,комплексні школи, третій щабель освіти – вищі навчальні заклади з одержаннямдиплома про вищу освіту й навчальні заклади підвищення кваліфікації.
Перший щабель освітиє загальним для всіх, цей рівень називається «початкова школа».Навчання на цьому щаблі триває чотири роки.
Під час навчання впочатковій школі діти одержують основи знань, які дозволяють їм продовжити своюосвіту. Протягом всього навчання враховуються індивідуальні здатності йособливості дитини. На першому щаблі навчання відсутня структуризація, тобтобазові знання по предметах: математиці, німецькій мові, краєзнавству, музиці йрелігії викладаються комплексно, у рамках одного навчально-виховного курсу.
Школи другого рівняосвіти діляться на чотири типи: реальна школа, основна школа, гімназія, об'єднанашкола. [6, 48]
Гімназія є найбільш престижним типомсередньої школи. Диплом, отриманий у гімназії, надає право вступу у вищінавчальні заклади Німеччини без іспиту. Навчаються в гімназії 9 років з 5 по 13клас. Гімназії є профорієнтованими. Реальна школа, на відміну від гімназії,більше орієнтована на спеціалізовані предмети. Всі основні предмети маютьобов'язковий профільний ухил. У реальній школі вчиться більше 40% всіх учнівНімеччини. Навчання в реальній школі – 6 років, з 5 по 10 клас.
Основна школа, як і реальна школа, дає освіту,орієнтовану на спеціалізовані предмети. Всі основні предмети мають обов'язковийпрофільний ухил. По закінченні основної школи учні, найчастіше вступають упрофесійне училище. Комбіновані школи містять у собі всі види перерахованихвище шкіл. Навчаються в них з 5 по 10 клас. У деяких з них є старші класи з 11по 13 клас. Старші класи комбінованих шкіл влаштовані за принципом старшихкласів гімназії, але на відміну від гімназії в ці школи можна вступати безрекомендації з початкової школи. Учні, що успішно закінчили комбіновану школу,одержують достатній рівень для вступу в університети.
До другого рівня освітивідносяться і старші класи гімназії. Навчаються в них, як правило, з 11 по 13класи. По закінченні цього періоду навчання, учні здають іспит на атестатзрілості. Він надає право на вступ у вищі навчальні заклади.
Головнимпринципом вищої освіти Німеччини є – «академічна свобода». Тому, принаявності допуску до навчання у вищих навчальних закладах, в університетиНімеччини може вступити кожний.
Університети, як і різні школи Німеччини,в основній своїй масі державні установи. Тому й вища освіта в Німеччині єбезкоштовна. Оплачується тільки навчання в приватних університетах. У німецькихуніверситетах працює багато відомих учених. Тому навчальний процес і науковідослідження тісно зв'язані один з одним. Поряд з фундаментальними дослідженнямив університетах викладають і прикладні науки. Для людей, яких не цікавитьнаукова кар'єра, існують вищі спеціальні навчальні заклади й політехнічніінститути.
У систему вищоїосвіти Німеччини входять кілька державних і приватних коледжів. Також входятьвищі навчальні заклади різних видів: університети, медичні, педагогічні, школимистецтв. [6, 43]
Строки навчання внімецьких вузах залежать тільки від самого студента, від його успішності,успішної здачі екзаменів з досліджуваних дисциплін. Закінчивши курс навчання увищому навчальному закладі, студенти здають випускні іспити й захищаютьдипломну роботу.
/>
2.3 Система освіти Великобританії
За законом всібританські діти зобов'язані вчитися з 5 до 16 років. До 11 років дітивідвідують початкову школу, а з 11 до 16 років англійські учні ходять вSecondary School (середня школа). По закінченні цього щабля вони одержують посвідченняпро середню освіту GCSE (General Certificate of Secondary Education). До 14років вивчається великий набір загальноосвітніх предметів (існує обов'язковадержавна шкільна програма). В 14 років школяр починає готуватися до здачііспитів на сертифікат GCSE. Протягом двох років у середньому вивчається 5-10предметів. Після здачі іспитів і одержання сертифіката обов'язкова середняосвіта закінчується. Можна йти працювати або вступати в коледж, щоб одержатиспеціальність.
Школи в Англіїбувають різні: денні або пансіони, з роздільним або спільним навчаннямхлопчиків і дівчат, в кожній свій набір спецпредметів, факультативів, клубів поінтересах, різні вступні вимоги, репутація й академічний рівень. У Британіїприйнято мати спеціалізацію: школа може спеціалізуватися на балеті, драмі, спорті,сучасних мовах і багато на чому ще./>Коледжі подальшої освіти
У Великобританіїблизько 550 таких коледжів. Навчання в коледжах подальшої освіти (furthereducation) не тільки дають студентам можливість опанувати різнимиспеціальностями й знайти гарну роботу, але й може стати відмінним плацдармомдля «просування» у вузи. Навчальні програми коледжів орієнтовані напрактику й підготовку до професійної кар'єри. Вони пропонують дипломні програмив таких областях, як бізнес, інформаційні технології, електроніка, туризм,дизайн, медицина, журналістика, фінанси та ін. Кваліфікації, що привласнюютьсяв таких коледжах, еквівалентні GCSE і A-level. Багато коледжів маютьпартнерські угоди з університетами, що дозволяє випускникам вступати відразу надругий, а іноді навіть на третій курс. Коледжі подальшої (продовженої) освітиприймають іноземних студентів, майже єдина вимога при зарахуванні —підтвердження знання англійської мови. [6, 55]/>Університет
Перший курсбританського університету відповідає другому курсу американського й більшостієвропейських університетів. Навчання на ступінь бакалавра в британськомууніверситеті триває 3 роки. Четвертий рік дає студентам можливість одержатиступінь «бакалавра з відмінністю» (Bachelor with Honours). Нафакультетах медицини, стоматології й архітектури у всіх університетах навчаннятриває довше — до семи років. Перші два роки студенти вивчають широке колобазових предметів, а потім ще два роки присвячують спеціальним дисциплінам пообраному ними профілю. Така будова програми дає більше часу на те, щобостаточно вибрати спеціальність. По закінченні двох першого років навчаннястудент одержує Diploma of Higher Education (DipHE). Після третього курсуприсуджується ступінь бакалавра (Bachelor). [6, 59]/>
3. Сучаснасистема освіти в США
У США відсутняєдина державна система освіти, кожний штат вправі визначати її структуру самостійно.У систему освіти США входять: дошкільні установи,де виховуються діти у віці 3-5 років; початкова школа (1-8 класи), у якійнавчаються діти у віці 6-13 років; середня школа (9-12 класи) із завданнямнавчання юнаків і дівчат у віці 14-17 років; навчальні заклади останнього рівнянавчання, що входять у систему вищої освіти.
Середня школа вСША зазвичай ділиться на два рівні — молодшу й дорослу, кожна по три рокинавчання. У молодшій середній школі, як і на інших рівнях освіти, немає єдинихнавчальних планів, програм, підручників. Кожний шкільний округ розробляє своїрекомендації до розподілу навчального часу, готує свої програми по окремихдисциплінах. Однак серед усього різноманіття простежуються загальні рисинавчання в молодших середніх школах. Навчальний рік в школі США нараховує170-186 днів; діти навчаються 5 днів у тиждень. Тривалість навчальних занять удень — 5-6 годин (з 8.30 до 15.30). Навчальний рік, як правило, ділиться на семестри.В 8-му класі з'являється система вибору предметів, а обов'язковими предметами єанглійська мова, математика, суспільствознавство, природознавство, фізкультураз гігієною, музика й образотворче мистецтво, праця (для хлопчиків) ідомоведення (для дівчат).
Старша середняшкола є загальноосвітнім навчальним закладом. Учні закінчують школу, якправило, в 17-18 років. У практиці переважної більшості старших середніх шкілнавчальна програма зазвичай включає вивчення математики (2 роки), англійськоїмови (4 роки), природничих (2 роки) і соціальних наук (3 роки).
Академічний профіль дає освіту, достатню для вступу увуз. На початку дев'ятого року навчання всі учні проходять тестування на визначення «коефіцієнта розумового таланту».Якщо він виявиться нижче 90, то учню не радять вчитися на академічномувідділенні, і йому краще вибрати якийсь практичний курс. Професійні профіліготують учня до безпосередньої практичної діяльності. Таким чином, закінчивши сеpеднюшколу, учні фактично мають зовсім різну підготовку./>Вища освіта
У США не існуєчіткого визначення самого поняття «вищий навчальний заклад». Упринципі будь-який навчальний заклад, що здійснює подальшу підготовку післязакінчення середньої школи, так званий «післясередній навчальнийзаклад» (postsecondary school), може із рівним ступенем ймовірностіназиватися «коледжем», «школою», "інститутом" абонавіть «університетом». Вища освіта — одна із найдорожчих речей уСША.
Процедура прийомуі відбору абітурієнтів у вузи США залежить від їхньої престижності. У країнівідсутні однакові вимоги до абітурієнтів. Зокрема, в одні вузи здійснюють добіршляхом конкурсних іспитів, співбесіди, тестування, для інших єдиною умовою єнаявність середньої освіти. Загальною вимогою при вступі у вуз є поданнядокументів про закінчення повної середньої школи; перелік вивчених у школіпредметів і отриманих по них оцінок; загальна кількість балів по тестах,характеристики, результати співбесіди при надходженні.
Планового прийомуй випуску фахівців у масштабі країни не існує. Кожний вуз формує студентськийконтингент по своїй системі, не піклуючись про те, чи закінчать всі повний курсі куди зможуть «саморозподілитися». Формально у вузи США приймаютьсяособи в будь-якому віці. Строк навчання також не обмежений. Максимальна величинаусереднених річних витрат на одного студента становить від 7000 доларів удержавних до 15 000 доларів у приватних вузах./>
4. Система освітиЯпонії
Діти у віці від 6до 15 років зобов'язані відвідувати початкову шестирічну школу, а потімтрирічну молодшу середню школу. Діти з незаможних родин одержують дотації наоплату шкільних сніданків, медичного обслуговування й екскурсій. У кожномурайоні відвідування перебуває тільки одна школа даного рівня навчання, тому дитинаприречена ходити тільки в неї. Втім, батькам надане право направляти своїхдітей у приватні платні заклади всіх рівнів навчання, однак у них діють доситьтверді правила відбору.
У початковійшколі вивчають японська мова, суспільствознавство, арифметику, природознавство,музику, малювання й ремесла, домашню творчість, етику, займаються фізичноюкультурою. У приватних школах етика частково або повністю може бути заміненавивченням релігії. Є також такий предмет, як «спеціальна діяльність»,що включає клубну роботу, збори, спортивні заходи, екскурсії, церемонії та ін. [1,164]
Після закінченняпочаткової школи дитина зобов'язана продовжити навчання в молодшій середнійшколі. Поряд з обов'язковими предметами (рідна мова, математика, суспільствознавство,етика, природознавство, музика, мистецтво, спеціальна діяльність, фізичневиховання, технічна майстерність і домоведення), учні можуть вибрати рядпредметів — іноземна мова, сільське господарство або поглиблений курсматематики. Два роки тому в країні налічувалося 11257 таких шкіл (з них 661 — приватні),у яких навчалося 4,5 млн. дітей.
Наступний щабельна шляху у вуз — старші середні школи. Ці навчальні заклади діляться на денні(строк навчання — три роки), а також вечірні заочні (тут навчаються на рікдовше). Хоча випускники вечірніх і заочних шкіл одержують еквівалентнідокументи про закінчення, 95% учнів воліють навчатися в школах денного типу. Попрофілю навчання можна виділити загальні, академічні, технічні,природничо-наукові, комерційні, мистецькі та ін. старші середні школи. Близько70% учнів вибирають загальний навчальний план.
Прийом до старшихсередніх шкіл здійснюється на основі документа про закінчення молодшоїсередньої школи (Chugakko) і проходження конкурсу за результатами вступнихіспитів. У старшій середній школі на додаток до обов'язкових загальноосвітніхпредметів (японська мова, математика, природознавство, суспільствознавство йін.) учням можуть запропонувати дисципліни на вибір, включаючи англійську іінші іноземні мови, а також технічні й спеціальні дисципліни. В 12 класішколярі повинні вибрати для себе один із профілів навчання.
Відповідно доприписання Міністерства освіти, науки й культури в середній школі останньогощабля використовується вузівська система оцінки знань. Це означає, що кожнийучень повинен набрати не менш 80 залікових одиниць (кредитів) для одержання посвідченняпро закінчення повної 12-річної середньої школи (Kotogakko). Навчальний рік уЯпонії починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. Вінділиться зазвичай на триместри: квітень-липень, вересень-грудень ісічень-березень. Канікули в школярів бувають влітку, взимку (до й після Новогороку) і навесні (після іспитів). У сільських школах, як правило, буваютьфермерські сезонні канікули за рахунок скорочення літніх канікул. [1, 175-176]/>Коледжі
Японські коледжіпо статусі можуть бути прирівняні до наших середніх спеціальних навчальнихзакладів. Вони діляться на молодші, технологічні й коледжі спеціальноїпідготовки. Молодші коледжі, яких налічується близько 600, пропонують дворічніпрограми підготовки в області гуманітарний, природничих, медичних й технічнихнаук. Їхні випускники мають право продовжити освіту в університеті з другого аботретього року навчання. Прийом до молодших коледжів проводиться на базі повноїсередньої школи. Молодші коледжі на 90% приватні і дуже популярні серед молоді.Число бажаючих вступити в них щорічно в три рази перевищує число місць. Близько60% коледжів призначені тільки для жінок. У них вивчаються такі предмети, якдомашні фінанси, література, мови, основи збереження здоров'я.
Вступити втехнологічні коледжі можна після закінчення неповної або повної середньоїшколи. У першому випадку строк навчання становить 5 років, у другому — двароки. У коледжах цього типу вивчають електроніку, будівництво, машинобудуванняй інші дисципліни. [1, 181]/>Вузи
У Японії близько600 університетів, включаючи 425 приватних. Загальна чисельність студентівперевищує 2,5 млн. чоловік. Самими престижними державними університетами єТокійський (заснований в 1877 році, має 11 факультетів), університет Кіото(1897 рік, 10 факультетів) і університет в Осаці (1931 рік, 10 факультетів). Заними в рейтингу стоять університети Хоккайдо й Тохоку. Із приватних найбільшвідомі університети Тюо, Нихон, Васеда, Мєйдзи, Токай і Кансайський університетв Осаці. Крім них є значна кількість «карликових» вищих навчальнихзакладів, що нараховують 200-300 студентів на 1-2 факультетах.
Вступити вдержавні університети можна, тільки закінчивши повну середню школу. Прийомпроводиться у два етапи. На першому етапі абітурієнти централізовано здають«Загальний тест досягнень першого щабля», що проводиться Національнимцентром по прийому до університетів. Ті, хто успішно склав тестування,допускаються до вступних іспитів, проведеним уже безпосередньо в університетах.Ті абітурієнти, хто одержав вищі оцінки по тестах допускаються до здачі іспитіву самі престижні університети країни. Варто підкреслити, що приватніуніверситети проводять вступні іспити самостійно. Кращі приватні університетимають у своїй структурі початкові, молодші й старші середні школи й навітьдитячі садки. І якщо абітурієнт успішно пройшов весь шлях від дитячого садка достаршої школи в системі даного університету, він зараховується в нього безіспитів. [1, 193]
Характерною рисоюорганізації навчального процесу в японських університетах є чіткий розподіл назагальнонаукові й спеціальні дисципліни. Перші два роки всі студенти одержуютьзагальноосвітню підготовку, вивчаючи загальнонаукові дисципліни — історію,філософію, літературу, суспільствознавство, іноземні мови, а також слухаючиспецкурси зі своєї майбутньої спеціальності. За перший дворічний періодстуденти одержують можливість глибше вникнути в суть вибраної спеціальності, авикладачі — переконатися в правильності вибору студента, визначити йогонауковий потенціал. Теоретично по закінченні загальнонаукового циклу студентможе поміняти спеціалізацію й навіть факультет. У реальності, однак, таківипадки вкрай рідкі й мають місце тільки в рамках одного факультету, аініціатором виступає адміністрація, а не студент. В останні два роки студентививчають вибрану ними спеціальність.
Строки навчання увсіх університетах стандартизовані. Базовий курс вищої освіти становить 4 рокипо всіх основних напрямках навчання й спеціальностям. Медики, стоматологи йветеринари вчаться на два роки довше. По закінченні базового курсуприсуджується ступінь бакалавра — Gakushi. Формально студент має правозначитися у вузі 8 років, тобто відрахування недбайливих студентів практичновиключається.
Випускники вузів,що виявили здатності до дослідницької роботи, можуть продовжити навчання наступінь магістра (Shushi). Воно триває два роки. Ступінь доктора філософії(Hakushi) вимагає вже трьох років навчання для тих, хто має ступінь магістра, іне менш 5 років для бакалаврів. [1, 193]/>
5. Сучаснасистема освіти в Росії
Повну середнюосвіту в Росії можна одержати, вступивши в школу, гімназію, ліцей у шість роківі закінчивши десять — одинадцять класів. Результат такого навчання — одержанняатестату про повну середню освіту, що надає право на вступ у вуз. Першим рівнемшкільної освіти, де діти одержують фундаментальні знання для подальшогонавчання, є початкова школа (ліцей, гімназія). Тут діти навчаються по декількохрозробленим програмах, спрямованих на інтелектуальний і моральний розвитокучнів. У шість повних років дитина зараховується в перший клас, пройшовшитестування, що перевіряє інтелектуальний рівень майбутнього першокласника.Поряд із загальноосвітніми предметами із другого класу вводиться іноземна мова,англійська.
Навантаження напершокласника в тиждень у цілому становлять двадцять годин. Дійшовши дочетвертого класу, навантаження збільшується до тридцяти годин у тиждень. Упершому класі оцінки учням не ставляться, тобто замість них«зірочка», наклеєна на зошит або поставлена в щоденник означає«п'ятірку», «квадрат» — «четвірку»,«трикутник» — «трійку». А із другого півріччя виставляютьсяоцінки по п'ятибальній системі. Наприкінці року видається табель успішності зоцінками.
У десятилітньомувіці, закінчивши початкову школу, діти переходять на молодший рівень середньоїшколи, де навчання триває п'ять років. У п'ятнадцять років учні опановуютькурсом програми основної школи й одержують атестат про неповну середню освіту.Після цього школярі можуть продовжити свою освіту в десятих-одинадцятих класахсередньої школи, тобто вивчити курс освітньої програми повної школи. Позакінченні десятого — одинадцятого класу випускники одержують атестат про повнусередню освіту, що дає право вступати у вуз. Учні, які закінчили, дев¢ять класів можуть вступити впочаткові або середні професійні училища, у технікуми, коледжі. До 2009 — 2010років вся Росія повинна перейти на загальну одинадцятирічну шкільну освіту. З1997 року в усіх видах загальноосвітніх навчальних закладів, включаючи гімназіїй ліцеї, заборонений конкурсний вступ.
Вища освіта вРосії
При вступів університет майбутній студент вибирає собі певну спеціалізацію — поки в самихзагальних рамках, але навчальна програма на кожному відділенні кожногофакультету вузумає свої особливості вже з першого року навчання. На першомукурсі студенти в основному слухають вступні курси з базових дисциплін. Крімтого, уже на першому році навчання починаються так звані загальні курси,розраховані на 8-10 семестрів, — саме вони й стають стрижнем освіти, що дає своїмвипускникам вищий навчальний заклад.
Студентидругого курсу переходять до більше просунутого вивчення загальних дисциплін, атакож приступають до самостійної наукової праці. Наукова праця має на увазівідвідування спеціальних курсів і спеціальних семінарів і складається всамостійних дослідженнях під спостереженням наукових керівників; наприкінцінавчального року студент зобов'язаний відзвітуватися про свій внесок у науку увигляді письмової курсової роботи.
Кожнийнавчальний рік завершується так званою практикою — роботою на кафедрі, ушколах, бібліотеках, видавництвах, наукових інститутах, інформаційних центрах іінших організаціях. Нарешті, справа доходить до державних екзаменів іздвох-трьох предметів і до дипломних захистів. Після успішного подолання й цьогоетапу колишній студент буде готовий до самостійного життя, у якому йому потрібнобути влаштовуватися на свій страх і ризик — зі скасуванням державного розподілумолодих фахівців університет за подальшу долю своїх випускниківвідповідальності не несе. Особливо видатні випускники можуть вступити васпірантуру, найчастіше — при тій кафедрі, на якій вони захищали диплом. Це щетри роки наукової праці під крилом свого факультету, протягом яких аспірантзобов'язаний здати кандидатський мінімум і підготувати дисертацію.
Системаосвіти в Росії переживає зараз радикальні зміни, що зачіпають всі її елементи йланки. Перехід До 12-літньої середньої освіти, введення єдиногостандартизованого федерального випускного іспиту, що дозволяє без іспиту вступатиу будь-який вуз у випадку набору потрібного числа балів, хоча й викликаютьбагато суперечок, але йдуть у руслі тенденції зближення зі світовою практикоюсистеми освіти.
/>Список використаної літератури1. Елисеефф В. Японская цивилизация / В.Елисеефф, Д. Елисеефф. – Екатеринбург: У-Фактория, 2005. – 497 с.;
2. МещаніновО.П. Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні: Монографія. –Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. – 460 с.;
3. МещаніновО.П. Технологія формування навчальних планів вищого закладу освіти //Педагогічні технології у неперервній професійній освіті: Монографія /С.О.Сисоєва, А.М.Алексюк, П.М.Воловик, О.І.Кульчицька, Л.Є.Сігаєва,Я.В.Цехмістер та ін.; За редакцією С.О.Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – C.384-418;
4. МещаніновО.П. Шляхи забезпечення сталого розвитку університетської освіти // Наука ісучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова. – К.: Логос, 1999. – Вип. 2. Ч. 4. Педагогічні науки. –C. 57-64;
5. ПоберезськаГ.Г. Причини і перспективи «Болонського процесу» в європейській вищійосвіті // Людинознавчі студії. Збірник наукових праць ДДПУ. – 2003. – Випуск 8.– С. 136-147;
6. ПоберезськаГ.Г. Тенденції розвитку вищої освіти у країнах Західної Європи та України. — К.: Ун-тет „Україна",2005;
7. Соціологія:Навчальний посібник \за зачальною редакцією Ш.В. Туленкова. – К.: МАУП.— 1998;