Вступ
Актуальність дослідження. Останніми роками зросла увага до проблем теорії іпрактики естетичного виховання як найважливішому засобу формування відношеннядо дійсності, засобу етичного і розумового виховання, тобто як засобуформування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості.
А формувати особистість і естетичнукультуру, – відзначають багато письменників, педагоги, діячі культури (Д.Б. Кабальовський,
А.С. Макаренко, Б.М Неменський, В.А. Сухомлинський, Л.М. Толстой,
К.Д. Ушинський), – особливо важливо в найсприятливішому для цьогошкільному віці. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитиніособливі емоційно психічні стани, порушує безпосередній інтерес до життя,загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю і інші психічніпроцеси.
Навчити бачити прекрасне навкруги себе,в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Для того, щобця система впливала на дитину найефективніше і досягала поставленої мети, Б.М. Неменськийвиділив наступну її особливість: «Система естетичного виховання повинна бути,перш за все єдиної, об'єднуючої всі предмети, всі позакласні заняття, всесуспільне життя молодшого школяра, де кожний предмет, кожний вид заняття маєсвою чітку мету в справі формування естетичної культури і особистості молодшогошколяра.»
Але у всякої системи є стрижень,основа, на яку вона спирається. Такою основою в системі естетичного вихованнямолодших школярів ми можемо рахувати мистецтво: музику, архітектуру,скульптуру, живопис, танець, кіно, театр і інші види художньої творчості. Мотивдля цього нам дали ще Платон і Гегель. На підставі їх поглядів стало аксіомою,що мистецтво є головним змістом естетики як науки, і що краса є основнеестетичне явище. Мистецтво містить в собі великий потенціал для розвитку особистості.
Зі всього вищесказаного, можнаприпустити, що, залучаючи молодшого школяра до багатющого досвіду людства,накопиченого в мистецтвах, можна виховати високоморальну, різносторонньорозвинену сучасну людину.
Це припущення і визначило темудослідження: «Роль естетичного виховання у формуванні підростаючої особистості молодшихшколярів».
Предмет дослідження – особливості використання засобів естетичного виховання молодшихшколярів.
Об'єкт дослідження – естетичне виховання молодших школярів.
Мета –виявлення можливостей засобів естетичного виховання у формуванні підростаючої особистостімолодших школярів.
Гіпотеза – естетичне виховання ефективне, якщо використовувати вучбовій діяльності засоби мистецтва, культури, природи та взагалі навколишньогосвіту.
Завдання:
1. Вивчитиі проаналізувати літературу по проблемі естетичного виховання молодшихшколярів.
2. Визначити засоби та методи формування естетичноїсвідомості молодших школярів.
3. Розробити методику роботи з естетичного вихованнямолодших школярів.
Методи дослідження:
1. теоретичний аналіз літератури,
2. спостереження,
3. педагогічний експеримент,
4. бесіда.
Науковановизна.
Науковановизна дослідження полягає у тому, що в ньому визначено та обґрунтованометодичні поради у використанні форм естетичного виховання та організації йоговпливу на формування підростаючої особистості молодшого школяра.
Практичнезначення дослідження полягає у можливості використання результатівданого дослідження при розробці виховної роботи загальноосвітніх навчальнихзакладів.
Апробаціядослідження. Достовірність дослідження апробоване в Ходорківськійзагальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з учнями четвертих класів.
Структурароботи. Робота складається з вступу, основної частини (теоретичний тапрактичний розділи), висновку та списку літератури (26 джерел), та додатків.Робота містить 38 сторінок.
1. Теоретичні підходи до проблеми естетичноговиховання молодших школярів
У цьому розділі ми розглянемо основні теоретичніпідходи вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів до проблеми естетичноговиховання молодших школярів, розкриємо поняття «естетичне виховання», виявимойого мету, завдання, розглянемо основні категорії естетичного виховання і їхособливості в молодшому шкільному віці, а також шляхи і засоби естетичноговиховання. 1.1 Сутність естетичного виховання
Дорослі і діти постійно стикаються з естетичнимиявищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвомі природою, в побуті, в міжособистісному спілкуванні – скрізь прекрасне іпотворне, трагічні і комічні виконують істотну роль. Краса доставляє насолоду ізадоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми.Потворне відштовхує. Трагічне учить співчуттю. Комічне допомагає боротися знедоліками.
Ідеї естетичного виховання зародилися в глибокійстаровині. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завданнях, цілізмінювалися починаючи з часів Платона і Арістотеля аж до наших днів. Ці зміни впоглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності їїпредмету. Термін «естета» походить від грецького «aisteticos» (сприйнятий відчуттям). Філософи-матеріалісти(Д.Дідро і Н.Г. Чернишевский) вважали, що об'єктом естетики як науки єпрекрасне. Ця категорія і лягла в основу системи естетичного виховання.
У наш час проблема естетичноговиховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури одна знайважливіших завдань, що стоять перед школою. Вказана проблема розробленадостатньо повно в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Середних Д.Н. Джола, Д.Б. Кабальовський, Н.І. Киященко, Б.Т.Ліхачов, А.С. Макаренко,Б.М. Неменський, В.А. Сухомлинський, М.Д. Таборідзе, В.Н. Шацкая,А.Б. Щербо та інші.
У використаній літературі є безлічрізних підходів до визначень понять, вибору шляхів і засобів естетичноговиховання молодших школярів. Розглянемо деякі з них.
У книзі «Загальні питання естетичного виховання вшколі» під редакцією відомого фахівця з естетичного виховання В.Н. Шацької мизнайшли таке формулювання: «Радянська педагогіка визначає естетичне вихованняяк виховання здатності цілеспрямовано сприймати, відчувати і правильно розумітиі оцінювати красу в навколишній дійсності – в природі, в суспільному житті, праці,в явищах мистецтва. "(1; 47)
У короткому словнику по естетиціестетичне виховання визначається як «система заходів, направлених на виробленняі вдосконалення в людині здатності сприймати, правильно розуміти, цінувати істворювати прекрасне і піднесене в житті і мистецтві». В обох визначенняхйдеться про те, що естетичне виховання повинне виробляти і удосконалювати влюдині здатність сприймати прекрасне в мистецтві і в житті, правильно розумітиі оцінювати його. В першому визначенні, на жаль, упущена діяльна або творчасторона естетичного виховання, а в другому визначенні підкреслюється, щоестетичне виховання не повинне обмежуватися тільки споглядальною метою, воноповинне також формувати здатність створювати прекрасне в мистецтві і житті.
Д.Б. Ліхачов в своїй книзі «Теорія естетичноговиховання школярів» спирається на визначення дане К. Марксом: «Естетичневиховання – цілеспрямований процес формування творчо активної особи дитини, здатноїсприймати і оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті імистецтві, жити і творити «по законах краси» (2; 51). Автор підкреслює провіднуроль цілеспрямованої педагогічної дії в естетичному становленні дитини.Наприклад, розвиток у дитини естетичного відношення до дійсності і мистецтва,як і розвиток його інтелекту, можливий як некерований, стихійний і спонтаннийпроцес. Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина, так чиінакше, естетично розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюєтьсяестетичне сутність предметів, а розвиток часто обумовлений прагненням до розваг,до того ж без втручання ззовні у дитини можуть скластися невірні уявлення прожиття, цінності, ідеали. Б.Т Ліхачов, також як і багато інших педагогів і психологів,вважає, що тільки цілеспрямована педагогічна естетично-виховна дія, залученнядітей в різноманітну художню творчу діяльність здатні розвинути їх сенсорнусферу, забезпечити глибоке збагнення естетичних явищ, підняти до розуміннясправжнього мистецтва, краси дійсності і прекрасного в людській особі (2; 42).
Існує безліч визначень поняття «естетичневиховання», але, розглянувши лише деякі з них, вже можна виділити основніположення, кажучи про його сутність.
По-перше, це процес цілеспрямованоїдії. По-друге, це формування здатності сприймати і бачити красу в мистецтві іжитті, оцінювати її. По-третє, завдання естетичного виховання формування естетичнихсмаків і ідеалів особи. І, нарешті, по-четверте, – розвиток здібності досамостійної творчості і створення прекрасного.
Своєрідне розуміння сутностіестетичного виховання обумовлює і різні підходи до його цілей. В цьому проблемацілей і завдань естетичного виховання вимагає особливої уваги.
У процесі дослідження я звернула увагу,що часто серед педагогів існує помилкова думка про тотожність естетичного іхудожнього виховання. Проте ці поняття необхідно чітко розмежовувати. Так,наприклад, В.Н. Шацька ставить перед естетичним вихованням наступну мету: «Естетичневиховання служить формуванню… здібності активного естетичного відношення учнівдо витворів мистецтва, а також стимулює посильну участь в створенні прекрасногов мистецтві, праці, в творчості та законах краси» (3; 14). З визначення видно,що автор важливе місце в естетичному вихованні відводить мистецтву. Мистецтво –це частина естетичної культури, як художнє виховання частина естетичного,частина важлива, вагома, але вона охоплює тільки одну сферу людськоїдіяльності. «Художнє виховання є процес цілеспрямованої дії засобами мистецтвана особистість, завдяки якому у вихованців формуються художні відчуття і смак,любов до мистецтва, уміння розуміти його, насолоджуватися ним і здатність поможливості творити мистецтво» (3; 61). Естетичне ж виховання набагато ширше,воно зачіпає як художню творчість, так і естетику побуту, поведінки, праці,відносин. Естетичне виховання формує людину всіма естетично значущимипредметами і явищами, у тому числі і мистецтвом як його наймогутнішим засобом.Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиваєлюдину в основному не для мистецтва, а для його активної естетичноїжиттєдіяльності.
В «активізації здатності творчотрудитися, досягати високого ступеня досконалості своїх результатів праці, якдуховної, так і фізичної» бачить мету естетичного виховання Волкова А.С. (8;16).
І.Д. Звєрєв дотримується тієї ж точкизору. «Успіх діяльності особистості в тій або іншій області визначаєтьсяширотою і глибиною розвитку здібностей. От чому всебічний розвиток всіхдарувань і здібностей особистості є кінцева мета і одна з основних завданьестетичного виховання» (10; 29). Головне – виховати, розвинути такі якості,такі здібності, які дозволять особі не тільки досягти успіху в певнійдіяльності, але і бути творцем естетичних цінностей, насолоджуватися ними і красоюнавколишньої дійсності.
Крім формування естетичного відношеннядітей до дійсності і мистецтва, естетичне виховання паралельно робить внесок ів їх всебічний розвиток. Естетичне виховання сприяє формуванню моральностілюдини, розширює його пізнання про світ, суспільство і природу. Різноманітнітворчі заняття дітей сприяють розвитку їх мислення і уяви, волі,наполегливості, організованості, дисциплінованості. Таким чином, найбільшвдало, на наш погляд, відобразив мету естетичного виховання Василенко В.Ф.,який вважає: «Кінцева мета [естетичного виховання] – гармонійна особистість, всесторонньо розвинена людина…утворена, прогресивна, високоморальна, володіюча умінням трудитися, бажаннямтворити, розуміюча красу життя і красу мистецтва» (15; 142). Ця мета такожвідображає і особливість естетичного виховання, як частину всього педагогічногопроцесу.
Будь-яка мета не може розглядатися без завдань.Більшість педагогів (Г.С. Лабковська, Д.Б. Ліхачов, Н.И. Киященко іінші) виділяють три провідні завдання, які мають свої варіанти і у іншихучених, але при цьому не втрачають головної суті.
Отже, по-перше, це «створення певного запасуелементарних естетичних знань і вражень, без яких не можуть виникнути схильність,тяга, інтерес до естетично значущих предметів і явищ».
Суть цієї мети полягає в накопиченні різноманітногозапасу звукових, колірних і пластичних вражень. Педагог повинен вміло підібратипо вказаних параметрах такі предмети і явища, які відповідатимуть нашимуявленням про красу. Необхідні також конкретні знання про природу, самому собі,про світ художніх цінностей. «Різносторонність і багатство знань – основаформування широких інтересів, потреб і здібностей, які виявляються в тому, щоїх володар у всіх способах життєдіяльності поводиться як особа» (15; 60), щоестетично творить, – наголошує на В.Ф. Василенко.
Друге завдання естетичного вихованняполягає в «формуванні на основі одержаних знань і розвитку здібностейхудожнього і естетичного сприйняття таких соціально-психологічних якостейлюдини, які забезпечують їй можливість емоційно переживати і оцінюватиестетично значущі предмети і явища, насолоджуватися ними».
Ця мета говорить про те, що трапляєтьсяколи діти цікавляться, наприклад живописом, лише на загальноосвітньому рівні.Вони квапливо дивляться картину, прагнуть запам'ятати назву, художника, потімзвертаються до нового полотна. Ніщо не викликає в них подиву, не примушуєзупинитися і насолодитися досконалістю твору.
В. Лановик відзначає, що «…такезбігле знайомство з шедеврами мистецтва виключає один з головних елементівестетичного відношення – милування» (21; 168).
З естетичним сприйняттям тісно пов'язаназагальна здібність до глибокого переживання. «Виникнення гамми піднесенихвідчуттів і глибокої духовної насолоди від спілкування з прекрасним; відчуттяогиди при зустрічі з потворним; відчуття гумору, сарказму у момент спогляданнякомічного; емоційного потрясіння, гніву, страху, співчуття, ведучих доемоційного і духовного очищення, що виникає в результаті переживаннятрагічного, – все це ознаки справжньої естетичної вихованості», – відзначає тойже автор (21; 169).
Глибоке переживання естетичноговідчуття нерозривно пов’язано із здатністю естетичної думки, тобто з естетичноюоцінкою явищ мистецтва і життя. А.І. Буров визначає естетичну оцінку, якоцінку, «засновану на певних естетичних принципах, на глибокому розумінні сутностіестетичного, яке припускає аналіз, можливість доказу, аргументування» (6; 120).Порівнянний з визначенням В. Лановик. «Естетична думка – доказова, обґрунтованаоцінка явищ суспільного життя, мистецтва, природи» (21; 20). На наш погляд, цівизначення аналогічні. Таким чином, одна з складових цього завдання – сформуватитакі якості дитини, які дозволили б їй дати самостійну, з урахуванням віковихможливостей, критичну оцінку будь-якому твору, виказати думку з приводу своговласного психічного стану.
Третє завдання естетичного вихованняпов'язане з формуванням у кожного виховуваного естетичної творчої здатності.Головне полягає в тому, щоб «виховати, розвинути такі якості, потреби іздібності особистості, які перетворюють індивіда на активного творця, творцяестетичних цінностей, дозволяють йому не тільки насолоджуватися красою світу,але і перетворювати його «по законах краси».
Суть цього завдання полягає в тому, щодитина повинна не тільки знати прекрасне, уміти їм милуватися і оцінювати, аповинен і сама брати активну участь в створенні прекрасного в мистецтві, житті,праці, поведінці, відносинах. А.В. Луначарский підкреслював, що людина навчаєтьсявсесторонньо розуміти красу лише тоді, коли сама бере участь в її творчомустворенні в мистецтві, праці, суспільному житті.
1.2 Естетичне виховання в системі освіти
У загальноосвітніх дошкільних установах, школах,професійно-технічних училищах і середніх спеціальних учбових закладах естетичневиховання є частиною учбово-виховного процесу, ведеться у зв'язку з вивченнямвсіх учбових предметів, протягом всього часу навчання.
Всі програми, по яких в даний час здійснюєтьсяучбово-виховна діяльність в дошкільних установах велику роль відводятьестетичному розвитку своїх вихованців. В процесі занять, під час екскурсій,підготовки і проведення свят враховується естетичних компонент виховногопроцесу, формуються у дітей художні відчуття та естетичний смак.
Важливу роль в естетичному вихованні дітей вшколі виконує література, в загальноосвітніх школах також естетичне вихованняпроводиться на уроках образотворчого мистецтва (1‑й – 6‑й класи),співу і музики (1‑й – 7‑й класи), у позанавчальний час.Поглибленому вивченню художньої літератури і мистецтва сприяють факультативнікурси. Велику роботу по розвитку творчих здібностей і дарувань в областілітератури, музики, співу, хореографії, театру, образотворчого,декоративно-прикладного мистецтва і інші ведуть дитячі позашкільні заклади.Проблеми естетичного виховання дітей розробляються науково-дослідними педагогічнимиінститутами.
Формування естетичної культури – це процесцілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття іправильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Він передбачаєвироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, вихованняестетичної чуйності і смаку. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення іуміння вносити елементи прекрасного у всі сторони буття, боротися проти всьогопотворного, низовинного, а також готовність до посильного прояву себе вмистецтві.
Особливуроль у виховному процесі має обґрунтований Б.Т.Ліхачовим принцип естетизаціїдитячого життя. Формування у вихованців естетичного відношення до дійсностідозволяє розвинути у них високий художньо-естетичний смак, дати їм можливістьпізнати справжню красу суспільних естетичних ідеалів. Предметиприродно-математичного циклу допомагають розкрити перед дітьми красу природи,виховати прагнення охороняти і зберігати її. Предмети гуманітарного циклупоказують естетичну картину людських відносин. Художньо-естетичний цикл вводитьдітей в чарівний світ мистецтва. Предмети практичного циклу дозволяютьпроникнути в таємниці краси праці, людського тіла, навчають навикам створення,збереження і розвитку цієї краси. Педагогу на уроках важливо затвердити красурозумової праці, ділових відносин, пізнання, взаємодопомоги, спільноїдіяльності. Великі можливості естетизації життя відкриваються перед школярами вроботі суспільних організацій, в художній самодіяльності; в організаціїпродуктивної і суспільно корисної праці, у формуванні повсякденних відносин іповедінки.
Немало естетичних вражень може дати і дає діяльністьнавчання. В точних науках, нерідко говорять: «Красиве, витончене рішення абодоказ», розуміючи під цим їх простоту, в основі якої лежить вища доцільність тагармонія.
Є своя естетикав щирих, здорових, людяних взаємостосунках між учнями і вчителями, міжвихованцями та школярами. Примітивні, черстві, нещирі відносини між людьми всім'ї і школі глибоко ранять особу дитини, залишають слід на все життя. Інавпаки, тонкі, диференційовані відносини педагогів до учнів, справедливавимогливість роблять устрій дитячого життя школою виховання у дусі високоїестетики і моралі.
У дитяче життяважливо вводити елементи естетичного оформлення найближчого оточення і побуту.
Важливо збудитиу школярів прагнення затверджувати красу в школі, вдома, усюди, де вонипроводять свій час, займаються справою або відпочивають. Дітей слід ширшепривертати до того, щоб вони створювали естетичну обстановку в школі, в класі вквартирі. 1.3 Шляхи і засоби естетичного виховання молодших школярів
Виховнезначення в житті дитини має практично все: вигляд класного приміщення,охайність вчителя, форма особистих відносин і спілкування, умови праці і розваг– все це або привертає дітей, або відштовхує. Завдання полягає не в тому, щобдорослі організували для дітей красу навколишнього середовища, в якому вониживуть, вчаться, працюють, відпочивають, а в тому, щоб залучити всіх дітей вактивну діяльність по творенню і збереженню краси. Передові педагоги розуміють,як важливо поєднувати в процесі естетичного виховання всю сукупністьрізноманітних засобів і форм, що будять і розвивають в школярів естетичневідношення до життя, до літератури і мистецтва, історії та культури. В школіувага повинна звертатися не тільки на зміст шкільних предметів, але і на засобидійсності, на чинники, що роблять вплив на естетичний розвиток особистості. Однимз таких чинників є естетизація середовища.
А.С. Макаренко в своїйпедагогічній роботі надавав величезну увагу цьому чиннику: «Колектив требаприкрашати і зовнішнім чином. Тому я навіть тоді, коли колектив наш був дужебідний, насамперед завжди будував оранжерею. І обов'язково троянди, неякі-небудь паскудні квіточки, а хризантеми і троянди». З естетичної точки зорупобут, можна сказати, є каталізатором рівня естетичного розвитку особистості,групи або колективу. Матеріальне середовище побуту, її духовність абобездуховність, – показник відповідних якостей людей», що створили її.
Особливе значення естетики побуту, вестетичному вихованні молодших школярів відзначає і Артеменко Н.М. в своїйроботі про етично-естетичне виховання школярів. «Естетика шкільного побуту – цеобстановка класів, кабінетів, залів, коридорів і т. д. Убрання вестибюля,оформлення загонового кута, стендів – все це або мовчазні помічники педагога вестетичному, а, отже, і в етичному вихованні школярів, або його вороги» (4;14). Якщо дитину з першого класу і до закінчення школи оточують речі, відміннікрасою, доцільністю, простотою, то в його життя підсвідомо входять такікритерії, як доцільність, впорядкованість, відчуття міри, тобто критерії, якіпізніше визначать його смаки і потреби.
Якщо в кабінеті місяцями висить недбалооформлена газета, якщо класний кут не несе нової, цікавої необхідноїінформації, якщо не уділяється належної уваги чистоті кабінету, у школярівпоступово складається установка на терпиме відношення до надмірностей,недбалості.
Естетика поведінки і зовнішньоговигляду, – не менш значущий чинник естетичного виховання. Тут істотний вплив надітей надає безпосередньо особа вчителя. В своїй роботі, вчитель впливає навихованців всім своїм зовнішнім виглядом. В його костюмі, зачісці виявляєтьсяестетичний смак, відношення до моди, яке не може не впливати на смаки учнів.Модний і в той же час діловий стиль в одязі, відчуття міри в косметиці, виборіприкрас допомагають формувати у дітей правильний погляд на співвідношеннязовнішньої і внутрішньої краси людини, виробляти у них «етично-естетичнийкритерій гідності людини.»
А.С. Макаренко також надававвелику увагу зовнішньому вигляду і затверджував, що в учнів «черевики повиннібути завжди почищені, без цього яке може бути виховання? Не тільки зуби, але ічеревики. На костюмі не повинно бути ніякого пилу. І вимога зачіски… серйозні вимогитреба пред'являти до кожної дрібниці, на кожному кроці – до підручника, доручки, до олівця.»
Про естетику поведінки, або культуріповедінки багато говорив
В.А. Сухомлинський. В культуру поведінки він включає і «культуруспілкування: спілкування між дорослими і дітьми, а також спілкування в дитячомуколективі». «Сила виховної дії внутрішньо-колективних відносин на естетичнийрозвиток особистості полягає в тому, що досвід спілкування, навіть якщо віннедостатньо усвідомлюється, глибоко переживається людиною. Це переживання «себесеред людей», прагнення зайняти бажане положення серед них є могутнімвнутрішнім стимулом формування особистості.»
Благополучне емоційне самопочуття, станзахищеності, як назвав його А.С. Макаренко, стимулює якнайповніше самовираженняособи в колективі, створює сприятливу атмосферу для розвитку творчих завдатківшколярів, показує красу чуйних відносин один до одного. Як приклад прекраснихестетичних відносин можна розглядати такі відносини, як дружба, взаємодопомога,порядність, вірність, доброта, чуйність, увага. Участь дітей разом з дорослимиу відносинах самої різної гідності накладає глибокий відбиток на дитину,роблячи їх поведінку прекрасною або потворною. Через всю сукупність відносин іздійснюється формування етично-естетичного вигляду дитини.
Найважливішим джерелом емоційногодосвіду школярів є сімейні відносини. Формуюче і розвиваюче значення сім'їочевидне. Проте не всі сучасні сім'ї звертають увагу на естетичний розвитоксвоєї дитини. В таких сім'ях досить рідко відбуваються розмови про красунавколишніх нас предметів природи, а про походи в театр, музей не може бути імови. Вчитель повинен допомогти таким дітям, постаратися заповнити недолікемоційного досвіду, особливою увагою в класному колективі. Задачею класного керівникає проведення бесід, лекцій з батьками по естетичному вихованню підростаючогопокоління.
Одним з важливих джерел естетичногодосвіду молодших школярів є різноманітна позакласна і позашкільна робота. В нійзадовольняється потреба в спілкуванні, і відбувається творчий розвиток особистості.На позакласних заходах діти мають можливість для самовиявлення. Вітчизнянашкола має великий досвід по естетичному вихованню школярів в процесіпозакласної і позашкільної діяльності. Великий практичний досвід в цій справіналежить А.С. Макаренко і С.Т. Шацькому. В організованих нимивиховних установах учні брали широку участь в підготовці самодіяльнихспектаклів, творчих драматичних імпровізацій. Вихованці часто слухали художнітвори і музику, відвідували і обговорювали театральні постановки і кінофільми,працювали в гуртках і студіях, проявляли себе в різних видах літературноїтворчості. Все це служило дієвим стимулом розвитку кращих рис і якостей особистості.
2. Практична частина використанняестетичного виховання
У цьому розділі ми розглянемо основні практичніпідходи до проблеми естетичного виховання молодших школярів та його вплив наформування підростаючої особистості. Розкриємо аспекти практичного використанняметодів естетичного виховання в закладах освіти з учнями молодших класів.
2.1 Втілення методів естетичного вихованняв практичній діяльності
Ушколі зустріч дітей з витворами мистецтва відбувається в основному на урокаххудожнього циклу (літературі, музиці, образотворчому мистецтві). Ці ж предметиі є основними в системі естетичного виховання. Вони виконують вирішальну роль уформуванні естетичних ідеалів у дітей молодшого шкільного віку, їх художньогосмаку, естетичного відношення до дійсності і мистецтва.
Посвоїй суті предмети художнього циклу, саме як предмети шкільного навчання, єзбірними, узагальнюючими, інтеграційними, комплексними. Вони є складною єдністюсамого мистецтва, його теорії і історії, навиків практичної творчості.
У школі викладають не мистецтво: не літературу, музику,образотворче мистецтво, як такі, а учбові предмети по мистецтву, вирішальнізадачі всебічного розвитку і виховання молодших школярів, об'єднуючі в собіелементи власне мистецтва, науки про нього і навики практичної діяльності.
Пригадаємо: в ранньому віці дитина відгукується на виразнімовні інтонації, на звучання музики то заспокоюючись і притихаючи, топожвавлюючись і радіючи залежно від характеру музики. Вона також охочевключається в спів, наслідує приклад дорослих. З перших її мовних реакцій іперших спроб наслідувати окремі співецькі інтонації. Дитина здатна доситьтривало зосереджуватися на розгляді яскравих іграшок. Так само безперечне і їїраннє прагнення відповісти на веселу танцювальну музику спочатку пожвавленням,що виражається в усмішці, рухах рук і ніг, а потім з часом і рухами, щосформувались. Можна наголосити на ранньому прояві емоційної чуйності на музику,на ритмічні примовки, розвиток слухових відчуттів, якщо дітей залучають домузики.
А потімз'являються вірші, як яскраві, сильно впливаючі і доступні дітям засобихудожнього виховання на ранньому етапі розвитку.
У міруформування різних психічних функції, інтенсивного розвитку мови, мисленнявиникають і свідоміші художні переживання. Пісня, інструментальна п'єса, вірші,картинка мають завжди якийсь життєвий зміст. Тому спочатку слухання музики,віршів часто супроводжується показом іграшок. Це пояснює дітям зміст музики,віршів. Але поступово вони починають вже розуміти, що можна тільки заспівати,тільки станцювати. Дітям приносить задоволення сам процес співу і рухів.
До трьох років дитина проходить величезний шляхрозвитку. Вона оволоділа багатьма рухами, які дають їй свідому самостійність, утому числі і в таких діях, які вимагають тонких і диференційованих рухів,наприклад маніпулювання з олівцем та пластиліном. Дитина небайдуже відноситьсядо навколишнього оточення, до свого зовнішнього вигляду. Вона віддає перевагуяскравим, красивим іграшкам, посуду, картинкам, починає орієнтуватися вбагатьох словах, які допомагають їй в її практичній діяльності. Всі ці ранніхудожні прояви могли б і не розвиватися, якби не було систематичного іактивного керівництва з боку дорослого.
Отже, до трирічного віку дитина вже накопичує невеликийзапас художніх вражень. Це створює можливість починати навчання, що вимагає довільноїуваги і дій.
Естетичне виховання в школі починається з молодших класів впроцесі вивчення мови, доступних літературних творів, а також на уроках співу,малювання і природознавства. Основний напрям цієї роботи зводиться допрактичного ознайомлення дітей з різними видами мистецтва, привчання до їхестетичного сприйняття і простих естетичних думок. В рішенні вказаної задачівелику роль виконують художня підготовка самого вчителя. Йому необхідноволодіти умінням красиво писати, виразно і емоційно читати вірші і розповіді,добре проводити уроки співу, володіти навиками музичного і образотворчогомистецтва. Художня підготовка вчителя і його компетентність в різних видахмистецтва не тільки породжують у дітей внутрішню суперечність між наявним інеобхідним рівнем їх естетичного розвитку, але і порушують у них потребу взалученні до мистецтва.
Для вихованняхудожнього сприйняття у школярів молодших класів істотне значення маєвикористання прийому порівняння при вивченні будь якого матеріалу,прослуховування музики і розгляді картин спонукає їх до оцінки цих творів,виразу власного відношення до їх достоїнств і недоліків. Постановка простихпитань, направлених на з'ясування того, що дітям подобається в тому або іншомутворі, яка картина або музична мелодія кращі, загострює їх сприйняття іспонукає до оцінних думок.
У вихованніестетичного сприйняття молодших школярів необхідно широко використовуватизаучування напам'ять віршів, пісень, демонстрацію репродукцій картин кращиххудожників.
Виховна роботапо розвитку і зміцненню естетичних потреб, прагнення до сприйняттяпродовжується і в подальших класах, на вищому рівні.
Формуванняестетичних уявлень, понять і смаків учнів молодшого шкільного віку, доситьскладна педагогічна задача. Прості естетичні уявлення і думки формуються вже впочаткових класах. Проте основна робота в цьому напрямі здійснюється школярами,володіючими для цього необхідними здібностями до глибшого розуміння мистецтва ірозвиненішим відчуттям переживання прекрасного.
Дуже важливо в молодшихкласах збагатити учнів уявленнями про художні засоби передачі настрою людини,які використовуються в літературі, музиці і образотворчому мистецтві.
У пізнанніхудожніх засобів зображення дійсності в мистецтві велике значення маєосмислення і засвоєння тими, що вчаться таких понять, як композиція твору, йогосюжет, художній образ, епітет, метафора, порівняння, мінор і мажор в музиці іін. Останніми роками в шкільній практиці з метою розвитку естетичних думок іпоглиблення естетичних поглядів широко використовують такий методичний прийом,як спонукання учнів до виразу свого відношення до художнього твору, щовивчається. В старших класах практикується написання творів, усне і письмоверецензування творів літератури, музики, театральних постановок, кінофільмів іхудожніх виставок.
У зв'язку зважливістю естетичного виховання і розвитку у художніх уявлень, понять і думок,що вчаться, велике значення має робота по осмисленню ними того зв'язку, якийіснує між різними видами мистецтва у відображенні життєвих явищ. От чому назаняттях по літературі необхідно використовувати твори музики і образотворчогомистецтва.
Винятковогострою і невирішеною в шкільній практиці є проблема формування повноцінниххудожніх смаків учнів молодших класів, уміння відрізняти художні витвори. Це особливовідноситься до музики і образотворчого мистецтва, коли часто учні захоплюються музикоюв якій відчувається відсутність гармонії і бездумний модернізм в той часнедооцінюючи класичну музику. 2.2 Розкриття естетичних властивостей в учбово-виховному процесі
Основніформи естетичної свідомості опосередковують естетичне відношення, щоскладається, до природи і коректують його відповідно існуючим соціально –культурним традиціям, проте, залежно від рівня загального розвитку особистості.Крім того, розвиненість естетичного сприйняття, переживання оцінки, смаку,естетичних мотивів і потреб, естетичного ідеалу і їх вищого узагальнення –системи поглядів визначають рівні розвитку естетичного відношення в цілому і доприроди зокрема. Їх активізація необхідна як в процесі учбового пізнання, так іпід час навчальних та позанавчальних заняттях з тематики «Природа і краса», і впозашкільних формах залучення до природи. Але найбільш доцільна систематична постановкаестетичних акцентів в ході вивчення учбової теми на уроках або в процесіознайомлення учнів з природним об'єктом (явищем), в загальних бесідах,направлених на оцінку естетичних особливостей навколишнього середовища.
Йде осмислення накопичених вражень, оцінок, освоєння знань,починається проста систематизація, аналіз, узагальнення, формування понять ідумок про природні явища. На цьому етапі безпосередні емоційно – естетичніоцінки явищ поєднуються з пробудженням інтелектуального, естетично забарвленоговідчуття здивування у зв'язку з самим актом пізнання, розкриття таємницьприроди. Для учнів немає природи як цілого – вона «розібрана» різними учбовимипредметами. І тому у молодших класах учні вже не мають цілісного, емоційноговідношення до природи. Тут для формування етично – естетичного відношення доприроди, при розширенні діапазону шкільної науки і об'єму знань, щонагромаджуються, необхідне систематичне збагачення уявлень, вражень проестетичні властивості природи.
В молодших школярів важливо будити: здатність оцінитиестетичні риси окремого явища або його елементів; смак до оцінки естетичнихвластивостей даної науки, самого процесу пізнання, учбово-трудових та іншихвидів діяльності, пов'язаних з природною дійсністю. Треба прагнути до розвиткууявлення про цілісну естетичну картину світу, до естетичних оцінок власноїдіяльності і відношення до природи.
Педагогічні можливості розкриття краси і цінності природиобумовлені в першу чергу загальними науковими характеристиками природи і їїестетичних властивостей, що даються рядом наукових дисциплін (зокрема, філософією,екологією, естетикою, педагогікою та іншими).
Критерій досконалості по відношенню до властивостей об'єктувстановлений в основу естетичної оцінки природних явищ. Стосовно живої природи,цей критерій отримує інші відтінки: оцінка досконалості і розквіту життя вкожній формі і явищі, визнання духовних і матеріальних цінностей природи якнайбільшого надбання, скарбу людства. Без ухвалення природи як цінності, всякадіяльність по відношенню до неї, прояв будь-якої потреби носитиме буденний –характер. Важливо попередити виникнення подібного відношення до природи інакше,сформувавшись і закріпившись, воно перейде в переконання і поведінку соціальноне прийнятні і навіть загрозливі існуванню конкретних природних об'єктів.
Необхідно сформувати у молодших школярів цілісне, етично –естетичне відношення до природи, направлене на її збереження і збагачення.
Перед вчителями стоїть складна задача – освоїти не тількиособливості естетичних і художніх об'єктів, але так само зміст і ознакиосновних естетичних понять, знайти оптимальні прийоми розкриття їх рис для учнів,навчити їх усвідомленому сприйняттю понять. Необхідно підкреслити, що поняття «естетичне»містить в собі «не повсякденність, піднесеність відчуття, що розкриває світ підкутом зору його досконалості».
Проте сьогодні в навчально-виховному процесі ще не одержавпослідовного віддзеркалення естетичний зміст тієї або іншої сторони дійсності навчанняв шкільному курсі.
Деякі педагоги, керовані естетичним вихованням школярів, незавжди орієнтуються у визначенні основних ознак естетичного.
Таким чином важливо підкреслити моменти визначаючі сутьестетичного:
По-перше, при значенні зовнішніх форм явищ дійсності,сприйманих зором, дотиком, слухом людини, оцінка виразності їх обумовленаєдністю сприйнятої органами чуття форми і її внутрішнього (виразного) змісту,призначення;
По-друге, моментбезкорисливого споглядання, а так само милування, щоб не тільки пережитизадоволення від зустрічі з явищем, що вразило нас, але і зберегти його дляінших людей, перешкодити тому, хто готовий знищити його, завдати йому шкоди. Сутністьбезкорисливого споглядання – в достовірно людському збагненні характеру цьогоявища, його неповторності, його виразності, в передбаченні його подальшої долі,нарешті, у відчутті відповідальності людини за те, щоб це явище збереглося імогло принести радість пізнання дивовижного іншим людям. Це особливо актуальнодля нашого часу, коли навіть в природних заповідниках доводитися робитиспеціальні маршрути в стороні від достовірно рідкісних і цінних пам'ятниківприроди, бо їм загрожує небезпека з боку «диких» туристів;
По-третє, слідпояснити, що в поняття «виразність» входять поняття «прекрасне», «красиве»(тобто вчинене, відповідно ідеалу), що складає тільки частину уявлень проестетичне. Найкрасивіша і привабливіша зовні, вибрана зі всього об'ємуестетичних багатств природи, охоплює обмежене число явищ і об'єктів. Виразністьже включає все різноманіття природи, форм її існування і може торкатися якцілого об'єкту, так і деяких його сторін, проявів, моментів буття, які не єсаме «красивими»;
По-четверте,поняття виразності природи дає уявлення про її загальну цінність для пізнання,її впливу на самопочуття людини (як підбадьорюючого, так і пригноблюючого),тобто йдеться і про вплив природи на переживання, поведінку людини, у томучислі і на естетичні і морально – вольові прояви.
Таким чином,розкриваючи молодшим школярам можливості естетичного освоєння природного світу,слід привчати їх уважно вдивлятися в зовнішній вигляд того або іншого явища,оцінювати його особливості, ознаки, форму і колір, відчутні і звуковіхарактеристики, будову, інші особливості, визначати можливість віднесення доних тих або інших естетичних понять, характеризувати естетичну цінність їхнього,значення змісту для духовного самопочуття людини. Цінний так само педагогічнийрозбір не естетичної поведінки людини по відношенню до даних явищ і об'єктівприродного світу. В певному значенні ми можемо говорити про виразністьестетичної картини світу і образу кожного природного явища. 2.3Сприйняття естетичних властивостей природи в навчальній та позанавчальнійдіяльності молодших школярів
Дослідження, присвячені естетичномувихованню молодших школярів загальноосвітніх шкіл на уроках природничо-науковогоциклу, розглядають можливості активізації естетичних емоцій і інтересів учнівдля поглиблення їх пізнавальної діяльності, розкривають естетичний зміст науки.Необхідна постійна робота вчителя для підбору, класифікації, аналізу естетичнихособливостей певної сторони дійсності, тієї або іншої шкільної дисципліни.Необхідна активізація його власного досвіду естетичних переживань, оцінок, атак само звернення до висловів великих учених про глибокі емоції естетичної діїдійсності в процесі її наукового пізнання. На уроках формуючи в учнів молодшогошкільного віку узагальнено – образне, естетично забарвлене уявлення прохарактерні властивості тієї або іншої сторони дійсності, вчитель має правоназивати його естетичною картиною дійсності. Останнє необхідне відрізняти відестетичної картини самої науки, яка може бути доступна учням лише в окремихелементах як багато разів опосередковане аналітичне відображення дійсності. Взаємозв'язані,цілісні уявлення про природу, її еволюцію відображаються в кожній науці, її «прикордонних»зонах. І сам перехід від однієї зони до іншої вимагає не тільки абстрактно –логічного розуміння діалектики переходів природних залежностей, але і наочногоуявлення про емоційні, естетичні і етичні оцінки окремих сторін і властивостейприродних об'єктів у тих, хто вивчає основи наукової картини світу. І ці оцінкизабарвлені здивуванням і захопленням, різноманіттям, грандіозністю,гармонійністю закономірностей явищ і процесів. Все це сприяє формуваннюузагальненої естетичної картини світу, її цілісного виразного образу в учнів.
Розвиток естетичного сприйняття можназдійснювати за допомогою ігрової діяльності як з вчителями в навчальний іпозанавчальний час так і з батьками у вільний час цим самим збагачуючи сімейнівідносини і забезпечуючи цим самим кваліфіковане сімейне виховання. Однак невсі батьки можуть приділити дитині багато уваги і тому основна частина розвиткуестетичної свідомості лягає на плечі вчителя. (див. додаток 1).
Задача кожноговчителя – розкрити для школярів в своїй області знання естетичної картини світуі сформувати у кожного дієве гуманістичне етично – естетичне відношення доприроди. Рішення цієї задачі передбачає систему прийомів, форм, методіворганізації виховної дії:
1. систематичний обіг в змісті занять до розкриття естетичнихвластивостей і естетичного вигляду матеріальних природних явищ, що вивчаються(як вчителем, так і учнями);
2. розширення форм і методів активізації на уроці естетичних оцінок іпроявів відносин об'єктів, що вивчається до естетичних властивостей;
3. узагальнюючі заняття, бесіди, лекції, а так само самостійні роботиучнів молодших класів, присвячені сумісному розбору індивідуального відношення,оцінок, думок про естетичні властивості даної сторони дійсності (взавершальному розділі учбової теми) і естетиці її наукового відображення;
4. проведення спільно з викладачами інших дисциплін природничо – наукового,а так само і художньо – гуманітарного циклу уроків, лекцій, конференцій;
5. проведення заходів, що виявляють результати розвитку відношення доприроди: конкурсів творів, творчих робіт, зборів, конференцій, класних журналівна всіх ступенях шкільного навчання, проведення диспутів в старших класах ітому подібне;
6. поєднання урочних і позаурочних видів роботи по естетичномуосвоєнню природи;
7. розвиток і пропаганда самими школярами ідеї захисту природи, їїкраси і відновлення завданого їй збитку в місцевих умовах, підготовка текстів іщитів, що містять вислови великих людей про природу, проведення ранків, вечоріві т. д.;
8. включення всіх школярів в суспільно – корисну і трудовудіяльність.
Висновок
Естетично-виразнийідеал взаємостосунків природи і людини спостерігається у вдосконаленні природи,допомагаючи повніше розкривати її життєві сили. Є такий простий, відомий всімвираз «Квітучий край». Так називають землі, де знання, досвід людей, їхприхильність, їх любов до природи справді творять чудеса.
Природа не можезахищати себе від варварського, корисливого, байдуже – пасивного відношення донеї, від ворожих її дій людини і втручання в хід природних процесів, щовикликають загибель багатьох рослин і тварин. В етичному суспільствісформульований закон про охорону природи, який повинен виконуватися кожнимгромадянином країни. До його виконання підростаюче покоління готується всімзмістом і формами нашого життя, особливо умовами єдиного навчально-виховногопроцесу школи. Повноцінний ефект буде досягнутий, коли естетична свідомість іповедінка стане складовою частиною загальної культури молодої людини.
Перед педагогами,вихователями стоять актуальні завдання вдосконалення форм навчальної тапозанавчальної діяльності школярів, направлені на формування культури відносиндо природи відповідно до вимог нашого суспільства. Цілісний, всебічний розвитокособистості школяра на всіх вікових етапах включає, зокрема, формуваннягармонійних взаємостосунків з навколишнім середовищем, правильних цінніснихорієнтацій по відношенню до природи, а також високої активності в поведінці,суспільно корисній праці, творчості. Все це має важливе суспільне значення як вмайбутній професійній діяльності випускників школи.
Проблемаформування естетичного відношення до природи – лише одна із сторін комплексноговиховання культури підростаючого покоління. Але в її рішенні стикаються такіістотні напрями виховної роботи, як формування науково – матеріалістичногосвітогляду в учбовому процесі, освоєння скарбів національної і світовоїкультури, збагнення багатств рідної природи, оволодіння шляхами їх примноження,творче перетворення природного середовища, природних матеріалів, художньо –естетична діяльність, внесення посильної трудової участі в збереження іпідтримку природного середовища. Спільність позицій авторів монографійбазується на визнанні необхідної і актуальної задачі – розвивати як важливуякість особистості сучасного школяра естетичне відношення до природи у дітей всіхвікових періодів, в різних формах педагогічно доцільними засобами.
Необхіднопоєднувати можливості дії природного змісту учбово – пізнавального процесу іосвоєння естетичних властивостей пізнавального матеріалу, естетичнуспрямованість сприйняття і освоєння мистецтва, що відображає красу іхарактерність природних явищ, а так само пізнання людських ідеаліввзаємостосунків з природою, значення багатоманітного духовно – практичногозаломлення власних реальних контактів з природою і отриманих вражень вподальших заняттях дітей, в їх творчості. Все це – база формування культуривідносин до природи як суспільної цінності.
Педагогічнодоцільне поєднання естетичної освіти і виховання з впливом мистецтва. Вихованняместетичного бачення природи, творчого відношення до неї будитиме у школяріввідчуття відповідальності за збереження кожного її об'єкту і явища якнеповторної цінності і тим самим сприятиме збереженню природного середовища.
Етико – естетичнезабарвлення мотивів відносин до природи підвищує цінність навколишньогосередовища для особистості, тим самим створюючи міцні основи зміцненнядбайливого, гуманного ставлення до живої природи, до всіх природних елементів.Необхідно розвивати відчуття прекрасного, формувати високі естетичні смаки,уміння розуміти і цінувати витвори мистецтва, красу і багатство рідної природи.При цьому естетичне виховання розглядається як найважливіший чинник формуванняособистості школяра.
Широкіперспективи відкриваються перед педагогами в творчих пошуках шляхів і форм вихованнябагатогранного відповідального відношення до природи.
Естетичне виховання – важлива частина становлення особистості,розвитку дитини. Розуміння прекрасного, насолода мистецтвом (як предметами, такі процесом творіння) – без цього неможливо уявити собі всебічно розвинену особистість,виховання якої – мета педагогічного процесу.
На всіх етапахсвого розвитку дитина осягає навколишній світ і з погляду його краси, естетики.Дуже багато що залежить від того, наскільки на цьому шляху подадуть йому підтримкудорослі.
Учбово-виховніпрограми дошкільних і шкільних загальноосвітніх установ відводять значне місцепредметам, у складі яких дітям пропонується зануритися в світ мистецтва, якспоглядаючи, вслухаючись в твори майстрів, так і створюючи самостійно своїтворіння.
Виняткововажливою і необхідною, як у сфері освіти, так і в сімейному вихованні, є задачанавчити школярів вірно оцінювати предмети мистецтва з погляду їх естетичної ікультурної цінності.
Список літератури
1. Д.Б. Лихачев. Теория эстетического воспитания школьников. – М.,1989
2. К.В. Гавриловець. Етико-естетическое воспитание школьников. –М. 1996
3. «Загальні питання естетичного виховання в школі» під редакцієюВ.Н. Шацької. К. // Просвіта. 2000. №4
4. Артеменко Н.М. Природа и эстетическое воспитание школьников: из опытаработы сельских школ. – М., 1978.
5. Буров А. І. Про природу об'єктивності краси. // Питаннялітератури, 1969. – №3.
6. Буров А.І. Естетика: Проблемы и споры. – М., 1975
7. Вільсон Р. Экологическое освіта в нерозривному зв'язку іззагальним вихованням дітей з раннього віку // Граючи, Навчаємося. – 1999.– Вып.1.
8. Волкова А.С. Эстетическое воспитание в процесе изучениегеографии. – М., 1976
9. Гончарів І.Ф. Действительность и искуство в естетическомвоспитании школьников: С опыта работы преподавателя. – М., 1978
10. Зверев І.Д. Экологическое и естетическое создание школьников. – М., //Педагогика, 1984.
11. Палій В.Ф., Щербина В.Ф. Диалектика духовно –практичного освоєння природи. – Львів. 1980.
12. Естетичне виховання школярів. Питання теорії і методики – М.Д.Таборідзе, Д. До. Бусурамвілі, О.Г. Алавидзе і др.; Під ред. М.Д.Таборідзе. – М. // Педагогіка, 1988.
13. Радянський енциклопедичний словник / головний редактор А.М. Прохоров.– М., // Радянська енциклопедія, 1990
14. Ушинський К.Д. Матеріали до 3 тому «Педагогічної антропології».Збір. тв. в 11 т. – М., 1950. – Т. 10,
15. Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Міщенко Л.І., Погрібний А.Г. КалиноваCопілка. – К., // Веселка, 1998.
16. Василенко В.Ф., Задонський Д.В. Закувала зозуленька. –К., // Веселка, 1998.
17. Волкова Н.П. Педагогіка. – К., // Академія, 2001.
18. Грицай М.С. Українська народнопоетична творчість. – К., //Вища школа, 1983.
19. Дейч О. Фольклор у вихованні культури поведінки молодшихшколярів // Початкова школа. – 2000. – №2.
20. Кузьмінський А.І. Омеляненко В.Л. Педагогіка. – К., //Знання – Прес, 2003.
21. Лановик М. Українська усна народна творчість: Підручник. – К., //Знання – Прес, 2001
22. Лемківський М.В., Микитюк О.М. Історія педагогіки. – Харків.2002.
23. Мангова І.Г. Організація фольклорно-пошукової роботи // Початковашкола. – 1996. _ №6,
24. Орел Л. З народної педагогіки // Початкова школа. – 2001. –№5.
25. Отич О. Українська народно-пісенна творчість // Початковашкола. – 2000. №5.
26. Фіцула М.М. Педагогіка. – К. // Академвидав. 2003.